Search results

The main aspects of the functioning of the national economy ofUkrainein the context of international integration are considered. The general characteristics and some features of the process of defense procurement are given. The role of the process of international economic integration in ensuring collective security is investigated. The structure of the procurement of imported products has been analyzed. The main approaches to the formation of the development of new trade and economic alliances under the influence of external factors are defined.A characteristic feature of the modern world is the increasing interdependence of economies of different countries, the development of integration processes in individual regions and micro and macro levels. There was an intensive transition of civilized countries from closed national economies to an open economy, turned to the outside world and effective international economic cooperation. The process of international cooperation is conditioned by the all-round development and constant deepening of the international division of labor - from simple exchange of goods and services to stable trade in goods and services; international movement of capital and the formation of new industries; close industrial and technical cooperation. The consequence of the above processes is the conduct of international business and its management at the interstate level. Regional economic relations covering dozens of countries within the region are gradually being formed and become especially close. International Economic Integration (IEI) is becoming practical in a number of integration associations of the world that determine the state and prospects for further business in particular. The basis for the formation of trade and economic relations between various countries of the world is the principle of efficient use of existing ones, or the desirability of attracting certain resources.The relevance of the chosen research topic is due to the need to form and develop effective ways of military-political and economic integration ofUkraineinto the world community. The purpose of this article is to summarize the main approaches to the process of formation and further strengthening of new trade and economic alliances ofUkraineunder the influence of external factors.Special attention should be paid to the fact that in the process of redistributing world and regional sales markets, it is extremely important for the state to ensure the realization of the specific advantages of the national economy related to international cooperation, the division of labor and the allocation of production factors. ; Рассмотрены основные аспекты функционирования национальной экономики Украины в условиях международной интеграции. Приведена общая характеристика и некоторые особенности процесса осуществления оборонных закупок. Исследована роль процесса международной экономической интеграции в обеспечении коллективной безопасности. Проанализирована структура закупок импортной продукции. Определены основные подходы к формированию к развитию новых торгово-экономических альянсов под воздействием внешних факторов.Характерным признаком современного мира является усиление взаимозависимости экономик разных стран, развитие интеграционных процессов в отдельных регионах та микро- и макроуровнях. Произошел интенсивный переход цивилизованных стран от закрытых национальных хозяйств к экономике открытого типа, обращенной к внешнему миру и эффективному международному экономическому сотрудничеству. Процесс международного сотрудничества обусловлен всесторонним развитием и постоянным углублением международного разделения труда – от простого обмена товарами и услугами к стабильной торговле товарами и услугами; интернационального перемещения капиталов и формирования новых производств; тесной производственной и технической кооперации. Следствием вышеописанных процессов становится ведение международного бизнеса и управление им на межгосударственном уровне. Постепенно формируются и становятся особо тесными региональные экономические связи, охватывающие десятки стран внутри региона. Международная экономическая интеграция (МЭИ) приобретает практическое воплощение в ряде интеграционных объединений мира, определяющих состояние и перспективы дальнейшего ведения бизнеса.В основе формирования торгово-экономических отношений между различными странами мира лежит принцип эффективности использования уже имеющихся, либо целесообразности привлечения определенных ресурсов.Актуальность выбранной темы исследования обусловлена необходимостью формирования и развития эффективных путей военно-политической и экономической интеграции Украины в мировое сообщество. Целью данной статьи является обобщение основных подходов к процессу формирования и дальнейшего укрепления новых торгово-экономических альянсов Украины под воздействием внешних факторов.Следует обратить особое внимание на то, что в процессе перераспределения мировых и региональных рынков сбыта государству крайне важно обеспечить реализацию специфических преимуществ национальной экономики, связанных с международным сотрудничеством, разделением труда и размещением факторов производства. ; У статті розглянуто ключові аспекти функціонування національної економіки України в умовах міжнародної інтеграції. Надано загальну характеристику та деякі особливості процесу здійснення оборонних закупівель. Досліджено роль процесу міжнародної економічної інтеграції в забезпеченні колективної безпеки. Проаналізовано структуру закупівель імпортної продукції. Визначено основні підходи до формування і розвитку нових торговельно-економічних альянсів під впливом зовнішніх факторів.Характерною ознакою сучасного світу є посилення взаємозалежності економік різних країн, розвиток інтеграційних процесів в окремих регіонах на мікро- та макрорівнях. Відбувся інтенсивний перехід цивілізованих країн від закритих національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до навколишнього світу й ефективної міжнародної співпраці. Процес міжнародної співпраці зумовлено: всебічним розвитком і постійним поглибленням міжнародного поділу праці – від простого обміну товарами до стійкої міжнародної торгівлі товарами і послугами; міжнародною міграцією капіталів і формуванням нових виробництв; тісною виробничою і технічною кооперацією. Наслідком таких переміщень є управління міжнародним бізнесом на міждержавному рівні. Поступово формуються регіональні економічні зв'язки, які можуть охоплювати десятки країн усередині регіону. Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) набуває практичного втілення в ряді інтеграційних об'єднань світу, які визначають стан і перспективи подальшого розвитку міжнародних економічних зв'язків в цілому, і міжнародного бізнесу зокрема. В основу формування торговельно-економічних зв'язків між різними країнами світу покладено принцип ефективності використання наявних або доцільності залучення певних ресурсів.Актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю формування і розвитку ефективних шляхів воєнно-політичної та економічної інтеграції України у світове співтовариство, а також захисту інтересів національних товаровиробників на міжнародному ринку.Метою статті є узагальнення основних підходів до процесу формування і розвитку нових торговельно-економічних альянсів України під впливом зовнішніх факторів.В процесі активного перерозподілу світових та регіональних ринків збуту державі вкрай важливо забезпечити реалізацію специфічних переваг національної економіки, пов'язаних з міжнародним співробітництвом, поділом праці та факторним розміщенням.

The article is devoted to the study of the tsarist legal policy aimed at limiting the influence of the Catholic Church on the population of Ukrainian lands and strengthening the position of the Russian Orthodox Church, which supported the autocracy. Attention is drawn to the fact that the starting point in the legislative restriction of the rights of Catholics was in 1794, when Catherine II issued an order declaring Orthodoxy de facto proclaimed state religion. In the summer of 1796 the local authorities obliged the clergy of the Catholic Church to swear allegiance to the Russian Empire. A number of measures were taken to limit the land holdings of Catholic monasteries. It was noted that in a number of royal decrees, the organizational foundations of the management of church establishments, the authority of the archbishop and bishops, monastic overlords, and ordinary monks were regulated in detail. Freedom of movement was restricted for Catholic monks. They were strictly forbidden not only to move from one diocese to another, but also to leave one temporarily without extreme monastic necessity and only with the personal permission of the bishop. The priests were strictly forbidden from touching the sermon on political issues, especially those concerning the Russian government. It is emphasized that during the late 18th - first half of the 20th century. the imperial government has shown a constant desire to limit to a maximum the influence of the Catholic Church on the population of Ukrainian lands, especially those where its supporters made up a large percentage. At the same time, the authorities were not too concerned with the freedom of religion of those subjects whose religious views were different from the official Orthodox ideology of the state. For Tsar, the expediency of Russification consisted in its conformity with the task of ensuring national-state security in its imperial sense. For autocracy, the Catholic denominators saw such a force that could pose a potential threat by distracting from the Orthodox Church those who had once departed from Catholicism, which could give rise in the future to unrest, primarily among the population of the Right Bank. This is, to a large extent, the explanation of the tsarist policy aimed at strengthening the position of the Russian Orthodox Church, which was the pillar of the autocracy, and in the future - to create a mono-religious space in the whole territory of Ukraine. ; В статье исследованы особенности правовой политики царизма, направленной на ограничение влияния католической церкви на население украинских земель и укрепление позиций русской православной церкви, выступавшей опорой самодержавия. Обращено внимание на то, что отправным пунктом в законодательном ограничении прав католиков стал 1794 г., когда Екатериной II было издано распоряжение, которым православие де-факто провозглашалось государственной религией. Летом 1796 г. местные органы власти обязали священнослужителей католической церкви принести присягу на верность Российской империи. Был осуществлен ряд мероприятий, направленных на ограничение земельных владений католических монастырей. Отмечено, что в дальнейшем рядом царских указов были подробно регламентированы организационные основы управления церковными учреждениями, определены полномочия архиепископа и епископов, монастырских настоятелей, а также рядовых монахов. Для католических монахов была ограничена свобода передвижения. Им категорически запрещалось не только переходить из одной епархии в другую, но и отлучаться с места постоянного пребывания даже временно без крайней монастырской необходимости и только с личного разрешения архиерея. Священникам строго предписывалось в проповедях не затрагивать вопросы политического характера, прежде всего тех, которые касались деятельности российского правительства. Отмечено, что в течение конца XVIII – первой половине ХХ в. имперское правительство проявляло постоянное стремление к максимальному ограничению влияния католической церкви на население украинских земель, особенно тех, где ее сторонники составляли значительный процент. При этом власти не слишком беспокоились об обеспечении свободы вероисповедания тех подданных, религиозные взгляды которых были отличными от официальной православной идеологии государства. Для царизма целесообразность русификации заключалась в ее соответствии задачам обеспечения национально-государственной безопасности в ее имперском понимании. Для самодержавия католические конфесионалы виделись такой силой, которая могла представлять потенциальную угрозу оттягивая от православной церкви тех, кто когда-то отошел от католичества, что могло породить в будущем беспорядки, в первую очередь, среди населения Правобережья. Именно этим в значительной степени и можно объяснить политику царизма, направленную на укрепление позиций русской православной церкви, выступавшей опорой самодержавия, а в перспективе – на создание монорелигиозного пространства на всей территории Украины. ; Статтю присвячено дослідженню правової політики царату, спрямованої на обмеження впливу католицької церкви на населення українських земель та зміцнення позицій російської православної церкви, що виступала опорою самодержавства. Звернено увагу на те, що відправним пунктом у законодавчому обмеженні прав католиків став 1794 р., коли Катериною ІІ було видано розпорядження, яким православ'я де-факто проголошувалося державною релігією. Влітку 1796 р. місцеві органи влади зобов'язали священнослужителів католицької церкви скласти присягу на вірність Російській імперії. Було здійснено низку заходів, спрямованих на обмеження земельних володінь католицьких монастирів. Зауважено, що в подальшому низкою царських указів було докладно регламентовано організаційні засади управління церковними закладами, повноваження архієпископа та єпископів, монастирських настоятелів, а також пересічних монахів. Для католицьких монахів було обмежено свободу пересування. Їм категорично заборонялося не лише переходити з однієї єпархії до іншої, але й відлучатися з однієї навіть тимчасово без крайньої монастирської необхідності і лише з особистого дозволу архієрея. Священникам суворо заборонялося у проповідях зачіпати питання політичного характеру, насамперед тих, що стосувалися діяльності російського уряду. Наголошено, що протягом кінця ХVІІІ – першої половини ХХ ст. імперський уряд виявляв постійне прагнення до максимального обмеження впливу католицької церкви на населення українських земель, особливо тих, де її прихильники становили значний відсоток. При цьому влада не надто переймалася питаннями забезпечення свободи віросповідання тих підданих, релігійні погляди яких були відмінними від офіційної православної ідеології держави. Для царату доцільність русификації полягала в її відповідності завданням забезпечення національно-державної безпеки у її імперському розумінні. Для самодержавства католицькі конфесіонали вбачалися такою силою, яка могла становити потенційну загрозу відтягуючи від православної церкви тих, хто колись відійшов від католицтва, що могло породити у майбутньому заворушення, насамперед, серед населення Правобережжя. Саме цим, значною мірою, і можна пояснити політику царату, спрямовану на зміцнення позицій російської православної церкви, що виступала опорою самодержавства, а у перспективі – на створення монорелігійного простору на усій території України.

Зазначено, що створення конкурентоспроможного агропродовольчого виробництва неможливо без посилення ролі держави та підтримки аграрного сектора економіки України. Визначено, що необхідність забезпечення продовольчої безпеки, низька конкурентоспроможність і продуктивність галузі, низький рівень оплати праці працівників села тощо є основними причинами держрегулювання сільського господарства. Описано, що нині є виправданим посилення регулюючого впливу з боку держави на розвиток сільської економіки, якнайшвидше впровадження відповідної програми державного регулювання і підтримки цієї важливої галузі. Зауважено, що існує необхідність істотної зміни стратегії і тактики реформ загалом, аграрної реформи зокрема, що пов'язано з посиленням державного регулювання продовольчого ринку, переорієнтацією капіталу з торгових і фінансових галузей на вкладення у виробничу сферу в АПК і залучення іноземних інвестицій. Підсумовано, що у сучасних умовах чітко простежується прагнення законодавця посилити економічні та соціальні функції державного регулювання продовольчого ринку як керованого і регульованого механізму вільного руху сільськогосподарської продукції і товарів, функціонування якого забезпечується єдиними нормами і правилами, які регулюють підприємницьку діяльність суб'єктів продовольчого ринку. ; Problem setting. Problems of state regulation of the agrarian sector in Ukraine are important in connection with the transition to the market. As you know, agriculture is a special industry whose incomes, based on its no monopoly nature, are always lagging behind other industries. In almost all countries, agriculture is one of the most state-supported industries.State regulation is a system of standard measures of legislative, executive and supervisory nature, carried out by authorized state bodies in order to stabilize and adapt the existing socio-economic system to changing conditions.According to experts, stabilization of agriculture in itself cannot occur by itself. Agriculture is able to revive only with active state support. The most widely practiced in the world measures of state support for the ago-industrial complex, grouped according to the target.Recent research and publications analysis. Тhe problem of research on state support for agricultural production involves many scientists, in particular: V. Andrich, V. Boyce, P. Godowsky, B. Krasnik, Y. Luzon, V. Messel-Visalia, O. Mogilny, A. Stelmashchuk, P. Sabluk, G. Cherkovsky and others, who in their works substantiated the need for state support to the agrarian sector, and also proposed ways to improve the system of budget financing of agriculture.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite an active study of this problem, it is expedient to justify the need for state support to agriculture, as well as proposals for improving its budget financing system. Theoretical and methodical aspects of the problem of forming the mechanism of state support of the agrarian sphere remain inadequately investigated and require further in-depth study.Paper main body. An important task of state regulation should be to assist agricultural producers in adapting to market conditions, which should be pursued in two main directions:1) assistance in restructuring the production and assisting commodity producers in entering the market; developing a system of social insurance in the countryside and forming innovative business directions;2) improvement of the skills of employees, creation of advisory services.In the first direction, the state, based on the analysis of the market situation, has either to promote, or, conversely, to hold the formation of individual industries. In addition, it is possible to re-profile the enterprises that produce unpredictable (non-profitable) goods in a competitive manner, while compensations may be paid through reduced production volumes. In subsidized regions where surplus production is produced by objective factors, it is necessary to provide subsidies to commodity producers that compensate for the decrease in profits.It is necessary to stimulate the formation of folk crafts, subsidiary farms, the development of tourism, to contribute to the study of unique resources that are in this area. The state is called on to promote the development of market infrastructure necessary for the existence of a market structure, to support the formation of independent intermediary structures, the organization of wholesale trade, in particular the wholesale food markets, the creation of guarantee service systems that operate on market principles, and improve the information infrastructure of the market.Creating an information system is in fact considered a privilege of the state. It is necessary to improve the state financial and analytical service in the agroindustrial complex, which would allow the economic actors of the industry to function most effectively, orienting themselves in the market situation, and as a result – reasonably and thoughtfully act in modern conditions.Regarding the regulation of foreign economic policy it is necessary to increase the number and variety of tariffs, while taking into account the seasonality of production in improving import duties; it is necessary to use special and mixed duties, as well as to raise the level of tariff policy by types of agricultural products and foodstuffs; to establish the import of a sufficient quantity of products that meets the needs of the population; develop a concept and model of a long-term food program; it is necessary to develop state and local programs that will expand the export of agricultural products and agriculture as an important source of investments, which include the system of state support, that is, the system of export credits and subsidies.Conclusions of the research and prospects for further studies. Almost all publications devoted to the problems of agrarian and industrial complex, shows a lot of facts that indicate the regression observed in the industry, the lack of financial resources to solve the problems faced by the ago-industry complex, the almost universal ubiquity of agricultural production, etc.Almost all economists are talking about the earliest need for stabilization of the food situation, and start solving this issue is necessary with the lifting of the ago-industrial complex.However, most of the farms and the state practically do not have the means to solve this problem. Thus, state regulation of the economy in the agricultural sector is understood as a system for collecting economic information and a mechanism for making economic decisions on the basis of its analysis, which includes a mechanism for resolving acute contradictions, the use of public procurement (government procurement), the impact of emissions and various methods lending, planning (certain types of economic activity) and conducting foreign economic policy, social support.

The complex of social and political risks that accompany the processes of virtualization of the modern state is determined. It is shown that the virtualization of the state as a modern trend of civilizational development is conditioned by the expansion of influence of network structures on the process of adoption and implementation of decisions of the state power and the gradual degradation of traditional political institutions. It is emphasized that in post-Soviet societies, virtualization of the state is burdened with modernization processes of informatization and networking, which actualize various risks both in traditional structures and institutions, and in the network structures themselves. It is noted that network structures, by their influence on political processes, are ambivalent – they are neither dangerous nor safe. Therefore, only the potentials of state virtualization risks depend on the nature of the networks. It has been found out that network structures in certain circumstances can not only contribute to the formation of new, dynamic social communities and identity systems, but also lead to the disintegration of existing social groups, the emergence of protest, fundamentalist, anti-globalist, and the like. movements. It is determined that the main source of socio-political risks of virtualization of the state is that the elements of the state-political system are reflected in the information (virtual) political space, as a result of which traditional political institutions (and above all the state) are replaced by their simulations. Such changes in the functioning of the state can lead to serious negative consequences – to the destruction of the spiritual world of man, the breaking of established social ties and the formation of «network individualism», the removal of moral barriers, the fall of responsibility, etc. It is emphasized that in the post-Soviet space the risks of virtualization of the state become hybrid in nature, because they are actualized in three spheres: in the work of information and communication technologies, in the functioning of the political regime, in the activities of institutions (formal and informal) civil society. It is proved that in conditions of state virtualization, the processes of implementation and functioning of the e-democracy system are especially risk-sensitive. In particular, at the stage of implementation of e-democracy in the post-Soviet space, the risks of manipulating the results of citizens' willpower in elections at various levels are actualized; stratification of society by those who owns and does not possess information; increased influence in the society of criminalized and extremist groups; the split of multifaceted societies, the lines of demarcation (cleavage) which are caused not by the socio-economic status of the recipients, but by their mental characteristics, burdened with post-colonial thinking. At the stage of e-democracy functioning, the risks of digital inequality are actualized; high complexity of network tools; low throughput of the e-democracy system; reducing the level of trust in the e-democracy system by the public and business; information security. ; Показано, что виртуализация государства как современный тренд цивилизационного развития обусловлена распространением влияния сетевых структур на процесс принятия и реализации решений государственной власти и постепенной деградацией традиционных политических институтов. Отмечается, что в постсоветских обществах виртуализация государства обременена модернизационными процессами информатизации и сетевизации, которые актуализируют различные риски как в традиционных структурах и институтах, так и в самих сетевых структурах. Определено, что главным источником социально-политических рисков виртуализации государства является то, что происходит отображение элементов государственно-политической системы в информационном (виртуальном) политическом пространстве, в результате чего традиционные политические институты (и прежде всего государство) замещается их симуляциями. Такие изменения в функционировании государства могут привести к серьезным негативным последствиям – к разрушению духовного мира человека, разрыву устоявшихся социальных связей и формированию «сетевого индивидуализма», снятию моральных барьеров, падению ответственности и тому подобное. Доказано, что в условиях виртуализации государства особенно чувствительными к рискам являются процессы внедрения и функционирования системы электронной демократии (е-демократии). В частности, на этапе внедрения е-демократии на постсоветском пространстве в значительной степени актуализируются риски манипулирования результатами волеизъявления граждан на выборах различных уровней; стратификации общества на тех, кто владеет и не владеет информацией; усиления влияния в обществе криминализированных и экстремистских группировок; раскола многосоставных обществ, линии разграничения (кливеджи) которых обусловлены не социально-экономическим положением реципиентов, а их ментальными характеристиками, обремененными постколониальным мышлением. На этапе функционирования е-демократии актуализируются риски цифрового неравенства; высокой сложности сетевых инструментов; низкой пропускной способности системы е-демократии; снижения уровня доверия к системе е-демократии со стороны населения и бизнеса; информационной безопасности. ; Показано, що віртуалізація держави як сучасний тренд цивілізаційного розвитку обумовлена поширенням впливу мережевих структур на процес ухвалення та реалізації рішень державної влади і поступовою деградацією традиційних політичних інститутів. Наголошується, що в пострадянських суспільствах віртуалізація держави обтяжена модернізаційними процесами інформатизації та сітьовізації, які актуалізують різноманітні ризики як у традиційних структурах та інститутах, так і в самих мережевих структурах. Визначено, що головним джерелом соціально-політичних ризиків віртуалізації держави є те, що відбувається відображення елементів державно-політичної системи в інформаційному (віртуальному) політичному просторі, внаслідок чого традиційні політичні інститути (і перш за все держава) заміщуються їх симуляціями. Такі зміни у функціонуванні держави можуть призвести до серйозних негативних наслідків – до руйнування духовного світу людини, розриву усталених соціальних зв'язків та формування «мережевого індивідуалізму», зняття моральних бар'єрів, падіння відповідальності тощо. Доведено, що в умовах віртуалізації держави особливо чутливими до ризиків є процеси впровадження та функціонування системи електронної демократії (е-демократії). Зокрема, на етапі впровадження е-демократії на пострадянському просторі значною мірою актуалізуються ризики маніпулювання результатами волевиявлення громадян на виборах різних рівнів; стратифікування суспільства на тих, хто володіє і не володіє інформацією; посилення впливу у суспільстві криміналізованих і екстремістських угруповань; розколу багатоскладних суспільств, лінії розмежування (кліведжі) яких обумовлені не соціально-економічним становищем реципієнтів, а їх ментальними характеристиками, обтяженими постколоніальним мисленням. На етапі функціонування е-демократії актуалізуються ризики цифрової нерівності; високої складності мережевих інструментів; низької пропускної здатності системи е-демократії; зниження рівня довіри до системи е-демократії з боку населення і бізнесу; інформаційної безпеки.

Зазначено, що створення конкурентоспроможного агропродовольчого виробництва неможливо без посилення ролі держави та підтримки аграрного сектора економіки України. Визначено, що необхідність забезпечення продовольчої безпеки, низька конкурентоспроможність і продуктивність галузі, низький рівень оплати праці працівників села тощо є основними причинами держрегулювання сільського господарства. Описано, що нині є виправданим посилення регулюючого впливу з боку держави на розвиток сільської економіки, якнайшвидше впровадження відповідної програми державного регулювання і підтримки цієї важливої галузі. Зауважено, що існує необхідність істотної зміни стратегії і тактики реформ загалом, аграрної реформи зокрема, що пов'язано з посиленням державного регулювання продовольчого ринку, переорієнтацією капіталу з торгових і фінансових галузей на вкладення у виробничу сферу в АПК і залучення іноземних інвестицій. Підсумовано, що у сучасних умовах чітко простежується прагнення законодавця посилити економічні та соціальні функції державного регулювання продовольчого ринку як керованого і регульованого механізму вільного руху сільськогосподарської продукції і товарів, функціонування якого забезпечується єдиними нормами і правилами, які регулюють підприємницьку діяльність суб'єктів продовольчого ринку. ; Problem setting. Problems of state regulation of the agrarian sector in Ukraine are important in connection with the transition to the market. As you know, agriculture is a special industry whose incomes, based on its no monopoly nature, are always lagging behind other industries. In almost all countries, agriculture is one of the most state-supported industries.State regulation is a system of standard measures of legislative, executive and supervisory nature, carried out by authorized state bodies in order to stabilize and adapt the existing socio-economic system to changing conditions.According to experts, stabilization of agriculture in itself cannot occur by itself. Agriculture is able to revive only with active state support. The most widely practiced in the world measures of state support for the ago-industrial complex, grouped according to the target.Recent research and publications analysis. Тhe problem of research on state support for agricultural production involves many scientists, in particular: V. Andrich, V. Boyce, P. Godowsky, B. Krasnik, Y. Luzon, V. Messel-Visalia, O. Mogilny, A. Stelmashchuk, P. Sabluk, G. Cherkovsky and others, who in their works substantiated the need for state support to the agrarian sector, and also proposed ways to improve the system of budget financing of agriculture.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Despite an active study of this problem, it is expedient to justify the need for state support to agriculture, as well as proposals for improving its budget financing system. Theoretical and methodical aspects of the problem of forming the mechanism of state support of the agrarian sphere remain inadequately investigated and require further in-depth study.Paper main body. An important task of state regulation should be to assist agricultural producers in adapting to market conditions, which should be pursued in two main directions:1) assistance in restructuring the production and assisting commodity producers in entering the market; developing a system of social insurance in the countryside and forming innovative business directions;2) improvement of the skills of employees, creation of advisory services.In the first direction, the state, based on the analysis of the market situation, has either to promote, or, conversely, to hold the formation of individual industries. In addition, it is possible to re-profile the enterprises that produce unpredictable (non-profitable) goods in a competitive manner, while compensations may be paid through reduced production volumes. In subsidized regions where surplus production is produced by objective factors, it is necessary to provide subsidies to commodity producers that compensate for the decrease in profits.It is necessary to stimulate the formation of folk crafts, subsidiary farms, the development of tourism, to contribute to the study of unique resources that are in this area. The state is called on to promote the development of market infrastructure necessary for the existence of a market structure, to support the formation of independent intermediary structures, the organization of wholesale trade, in particular the wholesale food markets, the creation of guarantee service systems that operate on market principles, and improve the information infrastructure of the market.Creating an information system is in fact considered a privilege of the state. It is necessary to improve the state financial and analytical service in the agroindustrial complex, which would allow the economic actors of the industry to function most effectively, orienting themselves in the market situation, and as a result – reasonably and thoughtfully act in modern conditions.Regarding the regulation of foreign economic policy it is necessary to increase the number and variety of tariffs, while taking into account the seasonality of production in improving import duties; it is necessary to use special and mixed duties, as well as to raise the level of tariff policy by types of agricultural products and foodstuffs; to establish the import of a sufficient quantity of products that meets the needs of the population; develop a concept and model of a long-term food program; it is necessary to develop state and local programs that will expand the export of agricultural products and agriculture as an important source of investments, which include the system of state support, that is, the system of export credits and subsidies.Conclusions of the research and prospects for further studies. Almost all publications devoted to the problems of agrarian and industrial complex, shows a lot of facts that indicate the regression observed in the industry, the lack of financial resources to solve the problems faced by the ago-industry complex, the almost universal ubiquity of agricultural production, etc.Almost all economists are talking about the earliest need for stabilization of the food situation, and start solving this issue is necessary with the lifting of the ago-industrial complex.However, most of the farms and the state practically do not have the means to solve this problem. Thus, state regulation of the economy in the agricultural sector is understood as a system for collecting economic information and a mechanism for making economic decisions on the basis of its analysis, which includes a mechanism for resolving acute contradictions, the use of public procurement (government procurement), the impact of emissions and various methods lending, planning (certain types of economic activity) and conducting foreign economic policy, social support.

The main aspects of the functioning of the national economy ofUkrainein the context of international integration are considered. The general characteristics and some features of the process of defense procurement are given. The role of the process of international economic integration in ensuring collective security is investigated. The structure of the procurement of imported products has been analyzed. The main approaches to the formation of the development of new trade and economic alliances under the influence of external factors are defined.A characteristic feature of the modern world is the increasing interdependence of economies of different countries, the development of integration processes in individual regions and micro and macro levels. There was an intensive transition of civilized countries from closed national economies to an open economy, turned to the outside world and effective international economic cooperation. The process of international cooperation is conditioned by the all-round development and constant deepening of the international division of labor - from simple exchange of goods and services to stable trade in goods and services; international movement of capital and the formation of new industries; close industrial and technical cooperation. The consequence of the above processes is the conduct of international business and its management at the interstate level. Regional economic relations covering dozens of countries within the region are gradually being formed and become especially close. International Economic Integration (IEI) is becoming practical in a number of integration associations of the world that determine the state and prospects for further business in particular. The basis for the formation of trade and economic relations between various countries of the world is the principle of efficient use of existing ones, or the desirability of attracting certain resources.The relevance of the chosen research topic is due to the need to form and develop effective ways of military-political and economic integration ofUkraineinto the world community. The purpose of this article is to summarize the main approaches to the process of formation and further strengthening of new trade and economic alliances ofUkraineunder the influence of external factors.Special attention should be paid to the fact that in the process of redistributing world and regional sales markets, it is extremely important for the state to ensure the realization of the specific advantages of the national economy related to international cooperation, the division of labor and the allocation of production factors. ; Рассмотрены основные аспекты функционирования национальной экономики Украины в условиях международной интеграции. Приведена общая характеристика и некоторые особенности процесса осуществления оборонных закупок. Исследована роль процесса международной экономической интеграции в обеспечении коллективной безопасности. Проанализирована структура закупок импортной продукции. Определены основные подходы к формированию к развитию новых торгово-экономических альянсов под воздействием внешних факторов.Характерным признаком современного мира является усиление взаимозависимости экономик разных стран, развитие интеграционных процессов в отдельных регионах та микро- и макроуровнях. Произошел интенсивный переход цивилизованных стран от закрытых национальных хозяйств к экономике открытого типа, обращенной к внешнему миру и эффективному международному экономическому сотрудничеству. Процесс международного сотрудничества обусловлен всесторонним развитием и постоянным углублением международного разделения труда – от простого обмена товарами и услугами к стабильной торговле товарами и услугами; интернационального перемещения капиталов и формирования новых производств; тесной производственной и технической кооперации. Следствием вышеописанных процессов становится ведение международного бизнеса и управление им на межгосударственном уровне. Постепенно формируются и становятся особо тесными региональные экономические связи, охватывающие десятки стран внутри региона. Международная экономическая интеграция (МЭИ) приобретает практическое воплощение в ряде интеграционных объединений мира, определяющих состояние и перспективы дальнейшего ведения бизнеса.В основе формирования торгово-экономических отношений между различными странами мира лежит принцип эффективности использования уже имеющихся, либо целесообразности привлечения определенных ресурсов.Актуальность выбранной темы исследования обусловлена необходимостью формирования и развития эффективных путей военно-политической и экономической интеграции Украины в мировое сообщество. Целью данной статьи является обобщение основных подходов к процессу формирования и дальнейшего укрепления новых торгово-экономических альянсов Украины под воздействием внешних факторов.Следует обратить особое внимание на то, что в процессе перераспределения мировых и региональных рынков сбыта государству крайне важно обеспечить реализацию специфических преимуществ национальной экономики, связанных с международным сотрудничеством, разделением труда и размещением факторов производства. ; У статті розглянуто ключові аспекти функціонування національної економіки України в умовах міжнародної інтеграції. Надано загальну характеристику та деякі особливості процесу здійснення оборонних закупівель. Досліджено роль процесу міжнародної економічної інтеграції в забезпеченні колективної безпеки. Проаналізовано структуру закупівель імпортної продукції. Визначено основні підходи до формування і розвитку нових торговельно-економічних альянсів під впливом зовнішніх факторів.Характерною ознакою сучасного світу є посилення взаємозалежності економік різних країн, розвиток інтеграційних процесів в окремих регіонах на мікро- та макрорівнях. Відбувся інтенсивний перехід цивілізованих країн від закритих національних господарств до економіки відкритого типу, зверненої до навколишнього світу й ефективної міжнародної співпраці. Процес міжнародної співпраці зумовлено: всебічним розвитком і постійним поглибленням міжнародного поділу праці – від простого обміну товарами до стійкої міжнародної торгівлі товарами і послугами; міжнародною міграцією капіталів і формуванням нових виробництв; тісною виробничою і технічною кооперацією. Наслідком таких переміщень є управління міжнародним бізнесом на міждержавному рівні. Поступово формуються регіональні економічні зв'язки, які можуть охоплювати десятки країн усередині регіону. Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) набуває практичного втілення в ряді інтеграційних об'єднань світу, які визначають стан і перспективи подальшого розвитку міжнародних економічних зв'язків в цілому, і міжнародного бізнесу зокрема. В основу формування торговельно-економічних зв'язків між різними країнами світу покладено принцип ефективності використання наявних або доцільності залучення певних ресурсів.Актуальність обраної теми дослідження зумовлена необхідністю формування і розвитку ефективних шляхів воєнно-політичної та економічної інтеграції України у світове співтовариство, а також захисту інтересів національних товаровиробників на міжнародному ринку.Метою статті є узагальнення основних підходів до процесу формування і розвитку нових торговельно-економічних альянсів України під впливом зовнішніх факторів.В процесі активного перерозподілу світових та регіональних ринків збуту державі вкрай важливо забезпечити реалізацію специфічних переваг національної економіки, пов'язаних з міжнародним співробітництвом, поділом праці та факторним розміщенням.

Afforestation is a significant component of the state strategy of environment conservation, rational use and increasing Ukraine's natural resource potential, solving problems of its ecological and food security. Implementation of the afforestation strategy in Ukraine will increase the sustainability of the forest component of agricultural landscapes; significantly reduce soil erosion and degradation processes; preserve and enrich biological and landscape diversity; accelerate the processes of natural restoration of agricultural landscapes; to optimize the forest-meliorate component of ecological and landscape arrangement of agro-landscapes; increase forest cover; ensure filtration and purification of surface runoff from harmful ingredients; improve the ameliorative properties of shelterbelts ; increase crop yields; provide additional carbon sequestration that will mitigate climate changes; to increase the efficiency of state environmental programs implementation. For the successful implementation of strategic tasks at the legislative level, it is necessary: to free the land transferred for afforestation from paying compensation for losses to the local budget, and to land users from paying tax on the land if it is conserved for environmental use; provide for compensation for losses of land users' incomes from the shortage of agricultural products on lands transferred for the protective afforestation, before they begin to perform protective functions; introduce a reduction in the land tax on agricultural land on which afforestation is carried out in the volumes stipulated by the project for the period until the introduction of protective forest plantations into operation; to abolish value added tax and profit on additional products received as a result of positive effect of protective forest plantations restoration. For effective management of the implementation of afforestation measures it is necessary to prepare the appropriate staffing with the formation of regional forest management services. It is needed to restore the training of specialists in agroforestry in the higher educational institutions, to provide retraining of managerial and engineering personnel. Implementation of the main strategic areas of afforestation in Ukraine in general will increase the ecological and economic potential of agricultural landscapes, diversify agro-industrial production, and improve the living conditions and production activity of the local population. It would be provided a comprehensive approach to the creation of the necessary area of protective forest plantations and proper maintenance of existing plantations; there will be a significant improvement in the microclimatic conditions of the reclaimed territories, increase the productivity of agro-landscapes, prevention of climate changes. The annual estimated afforestation cost related activities is estimated at approximately UAH 3 billion. Along with this, the loss of net annual income from agricultural production, due to huge plowing of the territory, the lack of forests and protective forest plantations amounts to almost $3 billion, that far exceeding the annual cost of afforestation. ; Лесоразведение является важной составляющей государственной стратегии сохранения окружающей природной среды, рационального использования и приумножения природно-ресурсного потенциала Украины, решение проблем ее экологической и продовольственной безопасности. Реализация стратегии лесоразведения в Украине позволит повысить устойчивость лесной компоненты агроландшафтов; существенно уменьшить процессы эрозии и деградации почв; сохранить и обогатить биологическое и ландшафтное разнообразие; ускорить процессы естественного воспроизводства агроландшафтов; оптимизировать лесомелиоративную составляющую эколого-ландшафтного обустройства агроландшафтов; повысить уровень лесистости; обеспечить фильтрацию и очистку поверхностного стока от вредных ингредиентов; улучшить мелиоративные свойства защитных насаждений линейного типа; увеличить урожайность сельскохозяйственных культур; обеспечить дополнительный объем поглощения углерода, замедлит процессы изменения климата; повысит эффективность внедрения государственных экологических программ. Для успешной реализации стратегических задач на законодательном уровне необходимо: освободить земли, переданные под лесоразведение, от уплаты возмещения потерь в местный бюджет, а землепользователей – от уплаты налога на земельный участок в случае его консервации для природоохранного использования; предусмотреть возмещение потерь доходов землепользователей от недополучения сельскохозяйственной продукции на землях, переданных под создание защитных лесонасаждений, до начала выполнения ими защитных функций; ввести уменьшение земельного налога на сельскохозяйственные угодья, на которых осуществляют лесоразведение в предусмотренных проектом объемах на период до введения защитных лесных насаждений в эксплуатацию; отменить налог на добавленную стоимость и прибыль с дополнительной продукции, полученной в результате положительного мелиоративного влияния защитных лесных насаждений. Для эффективного управления реализацией мероприятий по лесоразведению необходимо подготовить соответствующее кадровое обеспечение с образованием районных лесомелиоративных служб. В высших учебных заведениях восстановить подготовку специалистов по агролесомелиорации, обеспечить переподготовку управленческого и инженерно-технического персонала. Выполнение основных стратегических направлений лесоразведения в Украине в целом повысит эколого-экономический потенциал агроландшафтов, диверсификацию агропромышленного производства, улучшит условия проживания и производственной деятельности местного населения. При комплексном подходе к созданию в необходимом объеме защитных лесных насаждений и надлежащего содержания существующих, произойдет существенное улучшение микроклиматических условий мелиорированных территорий, повышение производительности агроландшафтов, предотвращение изменения климата. Ежегодные общие ориентировочные расходы на все мероприятия, связанные с лесоразведением, приближенно оценены в 3 млрд грн. Наряду с этим, потери чистого годового дохода сельскохозяйственного производства из-за значительной распаханности территории, недостатка лесов и защитных лесных насаждений, составляют почти 3 млрд долл. США, что значительно превышает годовые расходы на лесоразведение. ; Лісорозведення є вагомою складовою державної стратегії збереження навколишнього природного середовища, раціонального використання та примноження природно-ресурсного потенціалу України, вирішення проблем її екологічної та продовольчої безпеки. Реалізація стратегії лісорозведення в Україні дасть змогу підвищити стійкість лісової компоненти агроландшафтів; суттєво зменшити процеси ерозії та деградації ґрунтів; зберегти і збагатити біологічне та ландшафтне різноманіття; пришвидшити процеси природного відтворення агроландшафтів; оптимізувати лісомеліоративну складову еколого-ландшафтного облаштування агроландшафтів; підвищити рівень лісистості; забезпечити фільтрацію та очищення поверхневого стоку від шкідливих інгредієнтів; поліпшити меліоративні властивості захисних насаджень лінійного типу; збільшити врожайність сільськогосподарських культур; забезпечити додатковий обсяг поглинання вуглецю, що уповільнить процеси зміни клімату; підвищити ефективність впровадження державних екологічних програм. Виконання основних стратегічних напрямів лісорозведення в Україні загалом підвищить еколого-економічний потенціал агроландшафтів, диверсифікацію агропромислового виробництва, поліпшить умови проживання і виробничої діяльності місцевого населення. За умови комплексного підходу до створення у необхідному обсязі захисних лісових насаджень та належного утримання існуючих, відбудеться істотне поліпшення мікрокліматичних умов меліорованих територій, підвищення продуктивності агроландшафтів, запобігання змінам клімату. Щорічні загальні орієнтовні витрати на всі заходи, пов'язані з лісорозведенням, можуть сягати 2,3 млрд грн. Поряд з цим, втрати чистого річного доходу сільськогосподарського виробництва через значну розораність території, недостатню кількість лісів та захисних лісових насаджень, сягають майже 3 млрд дол. США, що значно перевищує річні витрати на лісорозведення.

Серед основних проблем економіко-правового регулювання особливе місце займає охорона та збереження біорізноманіття екосистем. Доведено, що збіднення та зникнення біорізноманіття екосистем неминуче позначиться на якості життя і здоров'я населення. Важливо звернути увагу на визначення терміну «біорізноманіття» у національних та міжнародно-правових актах. На цей час існує близько 85 визначень терміну «біорізноманіття» і, цей термін використовують уже понад п'ятдесят років. Проаналізовано основні причини та наслідки руйнування і втрати біорізноманіття екосистем в Україні та світі, як основного національного багатства кожної держави. Його збереження та невиснажливе використання розглядається як один із пріоритетів у сфері екологічної безпеки, а також охорони, використання та відтворення природних ресурсів. У зв'язку з євроінтеграційними процесами в Україні та необхідністю адаптації нормативно-правових актів до міжнародних договорів, які Україна підписала та ратифікувала, проаналізовано міжнародні конвенції та угоди у сфері охорони і збереження біорізноманіття екосистем, подано практичні рекомендації щодо ефективного економіко-правового регулювання у сфері охорони та збереження екосистемного біорізноманіття. Запропоновано шляхи імплементації міжнародних конвенцій та угод у національне законодавство, прийняття Закону України «Про охорону та збереження біорізноманіття екосистем», проведення моніторингу біорізноманіття, здійснення монетизації екосистемних послуг, інтеграцію Конвенції про охорону біологічного різноманіття у Лісовий, Водний, Земельний, Податковий Кодекси України. ; Среди главных проблем экономико-правового регулирования особое место занимает охрана и сохранение биоразнообразия экосистем. Доказано, что обеднение и исчезновение биоразнообразия экосистем неизбежно скажется на качестве жизни и здоровье населения. Объяснение заключается в том, что биоразнообразие является основой как для духовного, так и для физического здоровья человека. В связи с этим, сохранение и восстановление биоразнообразия экосистем следует считать необходимыми условиями для выживания человечества, улучшения качества жизни и благосостояния людей. Сохранение и восстановление биоразнообразия также имеет важное значение для реализации концепции устойчивого развития, поскольку постоянство экосистем Земли и качество жизни людей зависит именно от количества видов живых организмов.Обращено внимание на определение термина «биоразнообразие» в национальных и международно-правовых актах. Отмечено, что в настоящее время существует около 85 определений термина «биоразнообразие» и, что этот термин используется уже более пятидесяти лет. Проанализированы основные причины и последствия потери биоразнообразия экосистем в Украине и мире. Определено, что биоразнообразие является национальным богатством любого государства. Его сохранение и устойчивое использование рассматривается как один из приоритетов в сфере экологической безопасности, а также охраны, использования и восстановления природных ресурсов.В связи с евроинтеграционными процессами в Украине и необходимостью адаптации нормативно-правовых актов с международными договорами, которые Украина подписала и ратифицировала, проанализированы международные конвенции и соглашения в области охраны и сохранения биоразнообразия экосистем, в частности, Конвенция о биологическом разнообразии (1992 г.), в рамках которой приняты Картахенский протокол о биологической безопасности (2000г.) и Нагойский протокол регулирования доступа к генетическим ресурсам и совместного использования на справедливой и равной основе выгод от их применения (2014г.); Конвенция об охране мигрирующих видов диких животных (1979г.). Представлены практические рекомендации по эффективному экономико-правовому регулированию в сфере охраны и сохранения биоразнообразия экосистем. Предложены пути имплементации международных конвенций и соглашений в национальное законодательство, принятие Закона Украины «Об охране и сохранения биоразнообразия экосистем», проведение мониторинга биоразнообразия, осуществления монетизации экосистемных услуг, интеграция Конвенции о биологическом разнообразии в Лесной, Водный, Земельный, Налоговый Кодексы Украины, разработка эффективного механизма контроля и мониторинга выполнения международно-правовых договоров на национальном уровне, введение платежей за экосистемные услуги. ; Conservation of ecosystem biodiversity is one of the main problems of economic and legal regulations. It is proved that the depletion and loss of ecosystem biodiversity will inevitably affect the human populations' quality of life and health. The reason is that biodiversity is the basis for both spiritual and physical health. In this regard, the conservation and restoration of ecosystem biodiversity should be considered as essential conditions for the survival of mankind, improving its quality of life and well-being. The conservation and restoration of ecosystem biodiversity are also important for the sustainable development concept implementation, as the sustainability of Earth's ecosystems and the quality of people's lives depend on the number of living organism's species. Attention is paid to the definition of the term «biodiversity» in national and international legal acts. For over fifty years about 85 definitions of the term «biodiversity» has been used. The main causes and consequences of biodiversity loss and ecosystem destruction in Ukraine and the world were analyzed in the article. It has been determined that biodiversity is a national wealth of every state. Conservation and sustainable use of biodiversity are considered as priorities in the field of environmental safety and also in the spheres of protection, use, and reproduction of natural resources. The conservation of ecosystem biodiversity is a global problem, that can be solved by wide and active international cooperation of all countries in this field. Due to the processes of European integration of Ukraine and the need for legal acts adaptation to international treaties that Ukraine has signed and ratified, international conventions and agreements in the field of protection and conservation of ecosystem biodiversity were analysed. In particular, Convention on the Conservation of Biological Diversity (1992), the Cartagena Protocol on Biosafety (2000), the Nagoya Protocol on Access to Genetic Resources and the Fair and Equitable Sharing of Benefits Arising from their Utilization to the Convention on Biological Diversity (2014), and Convention on the Conservation of Migratory Species of Wild Animals (1979) were analysed. Practical guidance on the effective economic and legal regulation of ecosystem biodiversity protection was provided. The ways of implementing international conventions and agreements into national legislation are proposed. It was suggested the adoption of the Law of Ukraine "On the Protection and Preservation of Ecosystems Biodiversity", monitoring of biodiversity, monetization of ecosystem services, integration of the Convention on Biological Diversity in Forest, Water, Land and Tax Codes of Ukraine, development of an effective mechanism to control and monitor the implementation of international legal agreements at the national level, introduction of payments for ecosystem services such as provisioning, regulating, cultural, supporting services, etc. The Law on the Protection and Conservation of Ecosystem Biodiversity would provide a mechanism for protecting and conserving ecosystem biodiversity, including the possibility of applying ecosystem service payment schemes.

The article is dedicated to the analysis of the changes in the criminal procedurallegislation of Ukraine regarding the legal regulation of the institution of preventivemeasures that occurred in connection with the adoption of the Law of Ukraine "OnAmendments to the Criminal and Criminal Procedure Codes of Ukraine regarding theinevitability of punishment for certain crimes against the foundations of national security,public security and corruption crimes" dated October 7, 2014 No. 1689-VII, andthe determination of compliance of these changes not only with the provisions of nationallegislation, but also with the provisions of international legal instruments and thedecisions of the European Court of Human Rights, including. The tool for establishingthe compliance of these changes with the requirements of the mentioned documents wasthe comparison of the supplement of Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukrainepart five with the article 5 of the Convention for the Protection of Human Rights andFundamental Freedoms. It is alleged that the introduction of the norm, provided for byPart 5 of Art. 176 of the Criminal Procedure Code of Ukraine, automatically led toa worsening of the legal position of persons accused under Articles 109–1141, 258–2585,260, 261 of the Criminal Code of Ukraine due to the restriction of the possibility to applyto them other, in addition to detention, preventive measures, compared to otherpersons who committed crimes classified in criminal law to a group of crimes similar inseverity to the public danger. It is noted that when choosing a preventive measure in theform of detention, to give priority only to the gravity of the crime committed withouttaking into account all other circumstances means that it will not be possible to individualizethe process of applying to a suspect, an accused, a preventive measure, "adequate"to the committed act and characterizing their personality. In addition, theconsolidation in the criminal procedural law of the provision that there is no alternativeto the application of a preventive measure to a person in the form of detention seems tobe a certain discord, given the legislator"s recognition of a number of incentive rulesin the aforementioned articles of the Criminal Code of Ukraine.After the presentation of this and other relevant arguments in the article, it isconcluded that the provisions of paragraph 5 of Article 176 of the Criminal ProcedureCode of Ukraine do not meet the requirements of Article 5 of the mentionned Conventiondue to their contradiction to the Spirit and the Letter of the Law. ; Статья посвящена анализу изменений в уголовном процессуальном законо-дательстве Украины относительно правового регулирования института мерпресечения, которые произошли в связи с принятием Закона Украины «О внесенииизменений в Уголовный и Уголовный процессуальный кодексы Украины относи-тельно неотвратимости наказания за отдельные преступления против основнациональной безопасности, общественной безопасности и коррупционные пре-ступления» от 7 октября 2014 г. № 1689-VII, и установлению соответствия этихизменений не только положениям национального законодательства, но и положе-ниям международно-правовых документов и решениям Европейского суда поправам человека в том числе. Инструментом установления соответствия этихизменений предписаниям упомянутых документов стало сравнение дополненияст. 176 УПК Украины частью 5 со ст. 5 Конвенции о защите прав человека и ос-новных свобод. Утверждается, что введение нормы, предусмотренной ч. 5ст. 176 УПК Украины, автоматически привело к ухудшению правового положениялиц, обвиняемых по статьям 109–1141, 258–2585, 260, 261 Уголовного кодексаУкраины, вследствие ограничения возможности применять к ним иные, кромесодержания под стражей, меры пресечения по сравнению с другими лицами, ко-торые совершили преступления, отнесенные в уголовном праве к аналогичной потяжести общественной опасности группе преступлений. Отмечено, что приизбрании меры пресечения в виде содержания под стражей отдавать преимуще-ство только тяжести совершенного преступления без учета всех других обсто-ятельств означает то, что невозможно будет максимально индивидуализироватьпроцесс применения в отношении того или иного подозреваемого, обвиняемого«адекватной» совершенному деянию и характеристике его личности меры пре-сечения. Кроме того, закрепление в уголовном процессуальном законе положенияо безальтернативности применения к лицу меры пресечения в виде заключенияпод стражу выглядит неким диссонансом с учетом закрепления законодателемв ряде упомянутых выше статей Уголовного кодекса Украины поощрительныхнорм.После изложения в статье данной и иной соответствующей аргументацииделается вывод о том, что положения ч. 5 ст. 176 УПК Украины не соответ-ствуют требованиям ст. 5 указанной Конвенции вследствие их противоречия духуи букве закона. ; Статтю присвячено аналізу змін у кримінальному процесуальному законо-давстві України стосовно правової регуляції інституту запобіжних заходів, щовідбулися у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до Кримі-нального та Кримінального процесуального кодексів України щодо невідворот-ності покарання за окремі злочини проти основ національної безпеки, громадськоїбезпеки та корупційні злочини» від 7 жовтня 2014 р. № 1689-VII, та з'ясуваннювідповідності цих змін не лише положенням національного законодавства, а йположенням міжнародно-правових документів та рішенням Європейського судуз прав людини, зокрема. Інструментом установлення відповідності цих змін при-писам згаданих документів стало порівняння доданої до ст. 176 КПК Україничастини 5 зі ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Стверджується, що введення норми, передбаченої ч. 5 ст. 176 КПК України, ав-томатично призвело до погіршення правового статусу осіб, обвинувачених застаттями 109–1141, 258–2585, 260, 261 Кримінального кодексу України, черезобмеження можливості застосовувати до них інші, крім тримання під вартою,запобіжні заходи порівняно з іншими особами, що вчинили злочини, віднесеніу кримінальному праві до аналогічної за тяжкістю суспільної небезпечності гру-пи злочинів. Наголошено, що при обранні запобіжного заходу у вигляді триманняпід вартою віддавання переваги лише тяжкості вчиненого злочину без урахуван-ня всіх інших обставин не дозволяє максимально індивідуалізувати процес засто-сування щодо того чи іншого підозрюваного, обвинуваченого «адекватного»вчиненому та характеристиці його особистості запобіжного заходу. Крім того,закріплення у кримінальному процесуальному законі положення про безальтерна-тивність застосування до особи запобіжного заходу у вигляді взяття під вартувиглядає певним дисонансом з огляду на закріплення законодавцем у низці згаданихвище статей Кримінального кодексу України заохочувальних норм.Після викладення у статті цієї та іншої відповідної аргументації робить-ся висновок про те, що положення ч. 5 ст. 176 КПК України не відповідаютьвимогам ст. 5 зазначеної Конвенції внаслідок їх суперечності духу і букві закону.

The actuality of topic. International relations of Ukraine with its closest neighbors are always relevant, especially in the context of our country's aspiration to integrate into the European Union. Recently, we can state the ag-gravation of relations between Ukraine and Hungary in the context of protecting the rights of national minorities of Transcarpathia, in particular, with regard to the linguistic issue, as well as in connection with the need to address the issue of dual citizenship of Ukraine and Hungary. In this context scientific studies of Ukrainian-Hungarian relations at the present stage are of particular impor-tance. The aim of the study. The article reveals the peculiarities of the relations between Ukraine and Hungary at the present stage, reveals the problems arising in the Ukrainian-Hungarian relations and elaborates proposals for their solution. The specificity of the topic is determined by a comprehensive approach to the application of research methods, among which: formal logic, which clarifies the essence of legislative acts that directly affect the relations between Ukraine and Hungary. Using the method of analysis, the positive and negative features of the institute of dual citizenship were identified. The application of the comparative legal method made it possible to explore the prospects for solving the so-called "language issue" in Ukraine. Scientific novelty. The peculiarities of the relations between Ukraine and Hungary in the context of changes taking place in the legislation of Ukraine were first dis-closed, the influence of the adoption of new legislative acts in Ukraine on the Ukrainian-Hungarian relations was researched. Conclusions. Thus, Ukraine and Hungary as neighboring states are constantly implementing cooperation aimed at establishing mutual relations in the key areas of co-operation, systematic contractual work, bilateral agreements and agreements aimed at improving the situation of the citizens of our countries. At the same time, at the present stage, it is necessary to note the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations, in particular, with regard to ensuring the rights of national minorities, which requires urgent resolution. It is argued that the issue of dual citizenship in Ukraine requires immediate reaction from the legislator, since the legal uncertainty regarding the issue of responsibility for dual citizenship that takes place today leads to chaos and disorder in this area of legal regulation. It is emphasized that the rights of national minorities living in Transcar-pathia should be protected, but taking into account the interests of Ukraine's national security. ; Le but de l'étude. L'article révèle les particularités des relations entre l'Ukraine et la Hongrie à ce stade, identifie les problèmes qui se posent dans les relations entre l'Ukraine et la Hongrie et suggère des moyens de les résoudre. La spécificité du sujet tient à une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: formelle-logique, à l'aide de laquelle l'essentiel des actes législatifs qui affectent directement les relations entre l'Ukraine et la Hongrie est clarifié. A l'aide de la méthode d'analyse, les caractéristiques positives et négatives de l'institution de la double citoyenneté sont identifiées. L'utilisation de la méthode juridique comparée a permis d'explorer les perspectives de résolution du «problème linguistique» en Ukraine. Nouveauté scientifique. Pour la première fois, les particularités des relations entre l'Ukraine et la Hongrie dans le contexte des changements intervenant dans la législation ukrainienne sont révélées, et l'influence de l'adoption d'une nouvelle législation en Ukraine sur les relations ukraino-hongroises est examinée. Conclusions. Il est avancé que la question de la double citoyenneté en Ukraine exige une réponse immédiate du législateur, dans la mesure où l'incertitude juridique concernant la responsabilité de la double nationalité, qui est le cas aujourd'hui, conduit au chaos et au désordre dans ce domaine de la réglementation juridique. Il a été noté que les droits des minorités nationales vivant en Transcarpatie devraient être protégés, tout en tenant compte des intérêts de la sécurité nationale de l'Ukraine. ; Цель исследования. В статье раскрыты особенности отношений Украины и Венгрии на современном этапе, выявлены проблемы,, возникающие в украино-венгерских отношениях и предложены пути их решения. Спецификой темы обусловлен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: формально-логический, с помощью которого выяснено суть законодательных актов, которые непосредственно влияют на отношения Украины и Венгрии. С помощью метода анализа выявлены положительные и отрицательные черты института двойного гражданства. Применение сравнительно-правового метода позволило исследовать перспективы решения так называемого «языкового вопроса» в Украине. Научная новизна. Впервые раскрыты особенности отношений Украины и Венгрии в контексте происходящих в законодательстве Украины изменений, исследовано влияние принятия новых законодательных актов в Украине на украинско-венгерские отношения. Выводы. Аргументировано, что вопрос с двойным гражданством в Украине требует немедленного реагирования со стороны законодателя, поскольку правовая неопределенность в вопросе ответственности за двойное гражданство, что имеет место на сегодняшний день, приводит к хаосу и беспорядку в этой сфере правового регулирования. Отмечено, что права национальных меньшинств, проживающих в Закарпатье, должны быть защищены, однако с учетом интересов национальной безопасности Украины. ; Мета дослідження. У статті розкриті особливості відносин України та Угорщини на сучасному етапі, виявлені проблеми ,, що виникають в україно-угорських відносинах та запропоновано шляхи їх вирішення. Специфікою теми обумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: формально-логічний, за допомогою якого з'ясовано суть законодавчих актів, які безпосередньо впливають на відносини України і Угорщини. За допомогою методу аналізу виявлено позитивні та негативні риси інституту подвійного громадянства. Застосування порівняльно-правового методу дозволило дослідити перспективи вирішення так званого «мовного питання» в Україні. Наукова новизна. Вперше розкриті особливості відносин України та Угорщини в контексті відбуваються в законодавстві України змін, досліджено вплив прийняття нових законодавчих актів в Україні на українсько-угорські відносини. Висновки. Аргументовано, що питання з подвійним громадянством в Україні вимагає негайного реагування з боку законодавця, оскільки правова невизначеність в питанні відповідальності за подвійне громадянство, що має місце на сьогоднішній день, призводить до хаосу і безладу в цій сфері правового регулювання. Відзначено, що права національних меншин, які проживають в Закарпатті, повинні бути захищені, проте з урахуванням інтересів національної безпеки України.

The actuality of topic. International relations of Ukraine with its closest neighbors are always relevant, especially in the context of our country's aspiration to integrate into the European Union. Recently, we can state the ag-gravation of relations between Ukraine and Hungary in the context of protecting the rights of national minorities of Transcarpathia, in particular, with regard to the linguistic issue, as well as in connection with the need to address the issue of dual citizenship of Ukraine and Hungary. In this context scientific studies of Ukrainian-Hungarian relations at the present stage are of particular impor-tance. The aim of the study. The article reveals the peculiarities of the relations between Ukraine and Hungary at the present stage, reveals the problems arising in the Ukrainian-Hungarian relations and elaborates proposals for their solution. The specificity of the topic is determined by a comprehensive approach to the application of research methods, among which: formal logic, which clarifies the essence of legislative acts that directly affect the relations between Ukraine and Hungary. Using the method of analysis, the positive and negative features of the institute of dual citizenship were identified. The application of the comparative legal method made it possible to explore the prospects for solving the so-called "language issue" in Ukraine. Scientific novelty. The peculiarities of the relations between Ukraine and Hungary in the context of changes taking place in the legislation of Ukraine were first dis-closed, the influence of the adoption of new legislative acts in Ukraine on the Ukrainian-Hungarian relations was researched. Conclusions. Thus, Ukraine and Hungary as neighboring states are constantly implementing cooperation aimed at establishing mutual relations in the key areas of co-operation, systematic contractual work, bilateral agreements and agreements aimed at improving the situation of the citizens of our countries. At the same time, at the present stage, it is necessary to note the aggravation of Ukrainian-Hungarian relations, in particular, with regard to ensuring the rights of national minorities, which requires urgent resolution. It is argued that the issue of dual citizenship in Ukraine requires immediate reaction from the legislator, since the legal uncertainty regarding the issue of responsibility for dual citizenship that takes place today leads to chaos and disorder in this area of legal regulation. It is emphasized that the rights of national minorities living in Transcar-pathia should be protected, but taking into account the interests of Ukraine's national security. ; Le but de l'étude. L'article révèle les particularités des relations entre l'Ukraine et la Hongrie à ce stade, identifie les problèmes qui se posent dans les relations entre l'Ukraine et la Hongrie et suggère des moyens de les résoudre. La spécificité du sujet tient à une approche intégrée de l'application des méthodes de recherche, notamment: formelle-logique, à l'aide de laquelle l'essentiel des actes législatifs qui affectent directement les relations entre l'Ukraine et la Hongrie est clarifié. A l'aide de la méthode d'analyse, les caractéristiques positives et négatives de l'institution de la double citoyenneté sont identifiées. L'utilisation de la méthode juridique comparée a permis d'explorer les perspectives de résolution du «problème linguistique» en Ukraine. Nouveauté scientifique. Pour la première fois, les particularités des relations entre l'Ukraine et la Hongrie dans le contexte des changements intervenant dans la législation ukrainienne sont révélées, et l'influence de l'adoption d'une nouvelle législation en Ukraine sur les relations ukraino-hongroises est examinée. Conclusions. Il est avancé que la question de la double citoyenneté en Ukraine exige une réponse immédiate du législateur, dans la mesure où l'incertitude juridique concernant la responsabilité de la double nationalité, qui est le cas aujourd'hui, conduit au chaos et au désordre dans ce domaine de la réglementation juridique. Il a été noté que les droits des minorités nationales vivant en Transcarpatie devraient être protégés, tout en tenant compte des intérêts de la sécurité nationale de l'Ukraine. ; Цель исследования. В статье раскрыты особенности отношений Украины и Венгрии на современном этапе, выявлены проблемы,, возникающие в украино-венгерских отношениях и предложены пути их решения. Спецификой темы обусловлен комплексный подход к применению методов исследования, среди которых: формально-логический, с помощью которого выяснено суть законодательных актов, которые непосредственно влияют на отношения Украины и Венгрии. С помощью метода анализа выявлены положительные и отрицательные черты института двойного гражданства. Применение сравнительно-правового метода позволило исследовать перспективы решения так называемого «языкового вопроса» в Украине. Научная новизна. Впервые раскрыты особенности отношений Украины и Венгрии в контексте происходящих в законодательстве Украины изменений, исследовано влияние принятия новых законодательных актов в Украине на украинско-венгерские отношения. Выводы. Аргументировано, что вопрос с двойным гражданством в Украине требует немедленного реагирования со стороны законодателя, поскольку правовая неопределенность в вопросе ответственности за двойное гражданство, что имеет место на сегодняшний день, приводит к хаосу и беспорядку в этой сфере правового регулирования. Отмечено, что права национальных меньшинств, проживающих в Закарпатье, должны быть защищены, однако с учетом интересов национальной безопасности Украины. ; Мета дослідження. У статті розкриті особливості відносин України та Угорщини на сучасному етапі, виявлені проблеми ,, що виникають в україно-угорських відносинах та запропоновано шляхи їх вирішення. Специфікою теми обумовлений комплексний підхід до застосування методів дослідження, серед яких: формально-логічний, за допомогою якого з'ясовано суть законодавчих актів, які безпосередньо впливають на відносини України і Угорщини. За допомогою методу аналізу виявлено позитивні та негативні риси інституту подвійного громадянства. Застосування порівняльно-правового методу дозволило дослідити перспективи вирішення так званого «мовного питання» в Україні. Наукова новизна. Вперше розкриті особливості відносин України та Угорщини в контексті відбуваються в законодавстві України змін, досліджено вплив прийняття нових законодавчих актів в Україні на українсько-угорські відносини. Висновки. Аргументовано, що питання з подвійним громадянством в Україні вимагає негайного реагування з боку законодавця, оскільки правова невизначеність в питанні відповідальності за подвійне громадянство, що має місце на сьогоднішній день, призводить до хаосу і безладу в цій сфері правового регулювання. Відзначено, що права національних меншин, які проживають в Закарпатті, повинні бути захищені, проте з урахуванням інтересів національної безпеки України.

Актуальність теми дослідження пояснюється тими завданнями, які сьогодні поставлено перед таким потужним засобом впливу на свідомість людей як засоби масової інформації. Новий етап еволюції людства спричиняє нові умови існування. І саме інформаційно-комунікативні технології є рушійною силою науково-соціального прогресу суспільства. ХХІ століття стає епохою значних змін у техніці, економічних галузях, гуманітарній сфері, соціальному житті людей. Інформація, знання, освіта дають поштовх суспільному розвитку. Мета статті – дослідити наукову думку щодо сутності нової – інформаційної – епохи, ролі ЗМІ у формуванні суспільної думки. Автор прагне визначити проблематику сучасних засобів масової комунікації на прикладі наукових та практичних напрацювань відомих вчених. Дослідження теорії комунікації перетинаються з іншими дисциплінами: історією, політологією, правознавством, економічними науками, соціологією, психологією, педагогікою, літературознавством та мовознавством, кіно та наукою про телебачення, медіа-інформатикою. У теорії комунікації та її часткових областях застосовуються такі методи та техніки досліджень: історичний метод, кількісні та якісні емпірично-аналітичні методи, герменевтично-інтерпретаційні методи досліджень. Методологія – системний, структурно-функціональний, історичного і логічного, порівняльний Сьогодні медіа перебувають в центрі уваги держави і суспільства, вони пронизують усі сфери суспільного життя та пропонують кожному стартовий майданчик для участі в соціальній комунікації від місцевого та світового масштабу. Результат. Таким чином спостерігаємо процес злиття, інтеграції інформаційних і комунікативних технологій в єдиний інформаційний ресурс. Відбувається конвергенція, тобто «взаємний вплив явищ, а й взаємопроникнення технологій, стирання меж між ними. Щоб захистити український інформаційний простір серед першочергових кроків є: експертне середовище, державна підтримка наукових розробок у сфері інформаційних технологій, інформаційної політики та інформаційної безпеки, зокрема, стимулювання меді-досліджень і моніторингу інформаційного простору; побудова нової комунікаційної стратегії влади, обов'язковими складовими якої мають бути комунікація з населенням, неконфліктна комунікація всередині влади; комунікація з зовнішнім світом; впровадження системи медіа-грамотності в школах і в ВНЗ; перехід від політики заборони до політики стимулювання суспільно-корисної діяльності в медіа-сфері ; Актуальность темы исследования объясняется теми заданиями, которые сегодня поставлены перед таким мощным способом влияния на сознание людей как средства массовой информации. Новый этап эволюции вызывает новые условия существования. И только информационно-коммуникативные технологии есть движущей силой научно-социального прогресса общества.ХХІ столетие становится эпохой значительных перемен в технике, экономических отраслях, гуманитарной сфере, социальной жизни людей. Информация, знания, образование дают толчок общественному развитию.Цель статьи – исследовать научное мнение относительно сущности новой –информационной эпохи, роли СМИ в формировании общественной мысли. Автор стремится определить проблематику современных средств массовой информации на примере научных и практических наработок известных ученых.Исследования теории коммуникации пересекаются с другими дисциплинами: историей, политологией, правоведением, экономическими науками, социологией, психологией, педагогикой, литературоведением и языкознанием, кино и наукой о телевидении, медиа-информатикой.В теории коммуникации и других ее областях применяются такие методы и техники исследований: исторический метод, количественные и качественные эмпирико-аналитические методы, герменевтико-интерпретационные методы исследований.Методология – системный, структурно-функциональный, исторического и логического, сравнительный. Сегодня медиа пребывают в центре внимания государства и общества, они пронизывают все сферы общественной жизни и предлагают каждому стартовую площадку для участия в социальной коммуникации местного и мирового масштаба. Результат. Таким образом, наблюдаем процесс соединения, интеграции информационных и коммуникационных технологий в единый информцаионный ресурс. Происходит конверегенция, то есть не только взаимное переплетение явлений, но и взаимопроникновение технологий, стирание границ между ними.Чтобы защитить украинское информационное пространство среди первоочередных шагов следует выделить: экспертную среду, государственную поддержку научных разработок в сфере информационных технологий, информационной политики и информационной безопасности, в частности, стимулирование медиа-исследований и мониторинга информационного пространства; формирование новой коммуникационной стратегии власти, обязательными составляющими которой должны быть: коммуникация с населением, неконфликтная коммуникация всредине структуры власти; коммуникация с внешним миром; внедрение системы медиа-грамотности в школах и высших учебных заведениях; переход от политики запрета к политике стимулирования общественно-полезной деятельности в медиа-сфере ; The urgency of the topic of research is explained by the tasks that today are faced with such a powerful means of influencing people's minds as the media. A new stage in the evolution of humanity leads to new conditions of existence. And the information and communication technologies themselves are the driving force behind the scientific and social progress of society.XXI century is the era of significant changes in technology, economic sectors, the humanitarian sphere, social life of people. Information, knowledge, education give impetus to social development The purpose of the article is to investigate the scientific idea about the essence of the new information era and the role of the media in shaping public opinion. The author seeks to identify the problems of modern media communication on the example of scientific and practical developments of well-known scholars.Research in the theory of communication intersect with other disciplines: history, political science, jurisprudence, economics, sociology, psychology, pedagogy, literary studies and linguistics, cinema and the science of television, media informatics.The following methods and techniques of research are used in the theory of communication and its partial fields: historical method, quantitative and qualitative empirical-analytical methods, hermeneutic-interpretation methods of research. Methodology - Systemic, Structural-Functional, Historical and Logical, Comparative Today, the media are at the center of state and society's attention, they penetrate all spheres of public life and offer each starting point for participation in social communication from the local and world scale Result. Thus, we observe the process of merger, integration of information and communication technologies into a single information resource.There is convergence, that is, "the mutual influence of phenomena, but also interpenetration of technologies, erasing the boundaries between them. Among the top steps to protect the Ukrainian information space are:: expert environment, state support for scientific developments in the field of information technologies, information policy and information security, in particular, promotion of copper research and monitoring of information space; the construction of a new communications strategy of power, the mandatory components of which should be communication with the population, non-conflict communication within the authorities; communication with the outside world; introduction of a system of media literacy in schools and universities; the transition from a policy of prohibition to a policy of stimulation of socially useful activity in the media sphere

Urgency of the research lies in the fact that today, tourism has become an integral part of every country in the world, because it is one of the most dynamic and profitable among all sectors of the world economy, contributes to the strengthening and spread of economic, social and cultural ties.In the modern world tourism is seen as a socio-economic phenomenon that exerts a direct and indirect influence on the development of information society and of all related infrastructure and members of the population. Modern tourism is based on a high level of transport development, social sphere and services, which, in the final analysis, turns it into a highly profitable branch of the economy. Studies which have been conducted by the World Tourism Organization (WTO) show that the state of the global tourism industry, despite the objective difficulties of recent years, is generally stable and the industry maintains the position of the largest, high-yielding and fast-growing sector of the world economy. Target setting. In the article we try to analyze and conceptualize the investigations on the priority trends of information society development in context of economic, social and cultural rationale of tourism business functioning. The problem of the research is related to the impact of tourism on the man in the spiritual level, and self-realization in the information society and globalization; the risks that may arise from the implementation of tourist service projects are considered. The aim of the research is to present the impact of tourism on a person in the context of globalization and the information society and to determine the directions for the development of tourism in the information society and globalization. Research methods which were used: theoretical analysis, synthesis and generalization. Results: the directions for the development of tourism in the information society and globalization are outlined, so they are: to improve actively tourism legislation, to promote the development of tourist operators activities at the level of state structures, to stimulate the private initiative of local tourist firms, to pay special attention to enhancing the role of tourism safety, to promote the development of the scientific discourse of tourism, to promote greater interaction and diversity of businesses, state and public organizations and associations, to help the strengthening of the social orientation of the tourism accessible to all segments of the population, to study the experience of countries that are actively engaged in tourism business ; Актуальность исследования состоит в том, что сегодня туризм становится неотъемлемой частью стабильного и стремительного развития каждой страны мира, постольку есть одним из наиболее динамических и выгодных среди всех отраслей мировой экономики, содействует усилению и распространению экономических, социальных и культурных связей. В современном мире туризм рассматривается как важный социально-экономический феномен, который непосредственно и опосредованно влияет на развитие информационного общества и всей связанной с ним инфраструктуры. Современный туризм базируется на высоком уровне развития транспорта, социальной сферы и услуг, что, в конечном счекте, превращает его в высокоприбыльную отрасль экономики. Исследования, проведенные Всемирной туристической организацией (ВТО), свидетельствуют, что положение мировой индустрии туризма, невзирая на объективные трудности последних лет, в целом стабильное, и промышленность поддерживает позиции самого высокого, высокоприбыльного и быстрого развития, увеличивающегося сектора экономики. Цель статьи. В статье мы пытаемся проанализировать и осмыслить исследования относительно приоритетных направлений развития туристического бизнеса в условиях информационного общества. Проблема исследования связана с влиянием туризма на человека на духовном уровне и самореализацию в информационном обществе и глобализации; рассматриваются риски, которые могут возникнуть в результате реализации проектов, связанных с туристическим обслуживанием. Целью исследования есть выявление влияния туризма на человека в контексте глобализации и информационного общества и определение направлений развития туризма в информационном обществе и глобализации. Методы исследования, которые использовались: теоретический анализ, синтез и обобщение. Результаты : намеченные направления развития туризма в информационном обществе и глобализации, а именно: активно активизировать туристическое законодательство, содействовать развитию деятельности туристических операторов на уровне государственных структур, стимулировать частную инициативу местных туристических фирм, приделять особенное внимание повышению роли туристической безопасности, содействовать развитию научного дискурса туризма, содействовать углублению взаимодействия и разнообразию предприятий, государственных и общественных организаций и объединений, содействовать укреплению социальной ориентации туризма, доступного для всех слоев населения, изучать опыт стран, которые активно занимаются туристическим бизенесом ; Актуальність дослідження полягає в тому, що сьогодні туризм став невід'ємною частиною стабільного і стрімкого розвитку кожної країни світу, оскільки він є одним з найбільш динамічних та вигідних серед усіх галузей світової економіки, сприяє посиленню та поширенню економічних, соціальних та культурних зв'язків. У сучасному світі туризм розглядається як соціально-економічний феномен, який безпосередньо і опосередковано впливає на розвиток інформаційного суспільства та всієї пов'язаної з ним інфраструктури. Сучасний туризм базується на високому рівні розвитку транспорту, соціальної сфери та послуг, що, в кінцевому рахунку, перетворює його у високоприбуткову галузь економіки. Дослідження, проведені Всесвітньою туристичною організацією (СОТ), показують, що стан світової індустрії туризму, незважаючи на об'єктивні труднощі останніх років, в цілому стабільний, і промисловість підтримує позиції найбільшого, високодохідного та швидкого розвитку, зростаючий сектор світової економіки. Мета статті. У статті ми намагаємося проаналізувати та осмислити дослідження щодо пріоритетних напрямків розвитку туристичного бізнесу в умовах інформаційного суспільства. Проблема дослідження пов'язана з впливом туризму на людину на духовному рівні та самореалізацією в інформаційному суспільстві та глобалізації; розглядаються ризики, які можуть виникнути в результаті реалізації проектів, пов'язаних із туристичним обслуговуванням. Метою дослідження є виявлення впливу туризму на людину в контексті глобалізації та інформаційного суспільства та визначення напрямків розвитку туризму в інформаційному суспільстві та глобалізації. Методи дослідження, які використовувались: теоретичний аналіз, синтез та узагальнення. Результати: намічені напрями розвитку туризму в інформаційному суспільстві та глобалізація, а саме: активно активізувати туристичне законодавство, сприяти розвитку діяльності туристичних операторів на рівні державних структур, стимулювати приватну ініціативу місцевих туристичних фірм, приділяти особливу увагу підвищенню ролі туристичної безпеки, сприяти розвитку наукового дискурсу туризму, сприяти поглибленню взаємодії та різноманітності підприємств, державних та громадських організацій та об'єднань, сприяти зміцненню соціальної орієнтації туризму, доступному для всіх верств населення, вивчити досвід країн, які активно займаються туристичним бізнесом

Meats include the main type of meat products. Great value and distribution of sausages due to their high nutritional valuation, calorie consumption opportunity without culinary processing a significant shelf life and the ability to transport over long distances. During the production of raw sausages remove parts that have low nutritional value (bones, connective tissue), and add substance to nutritionally valuable (dairy products, blood products, etc.) And have a good aroma and flavor properties (spices, etc.). Almost every food product that includes technology production element assembly recipes, can be attributed to the combination characteristic signs and indicators which will be determined in the primary content of the recipe specified product raw materials and manufacturing techniques. Therefore, in some countries, the products produced by the meat processing industry, classified on meat, meat combination, cereal (based on meat) and meat analogues. The main condition for the feasibility of achieving food remains its safety when consumed by man.The term "safety" means a guarantee that the full cycle of production, supply and storage of the product in terms not harm health.Article 20 of the Law of Ukraine «On the safety and quality of food» № 2809–IV of 6 September 2005 the requirement for persons engaged in the production or introduction into circulation of foodstuffs, apply sanitary measures and good practices of production, HACCP system and / or other systems to ensure safety and quality of food during the production and circulation of food. Almost all countries to food producers put forward similar demands.Due to possible prospects and expand markets, fatherland, his enterprises must increasingly implement certification system (security) product line with the recommendations of international legislation on the certification of food products (ISO 22000: 2005) systems Eurep GAP control in the crop, a system of control points for livestock and food production – hazard analysis critical control points (HACCP), which translates as «hazard analysis and critical control points». The main purpose of the article is the analysis of food safety, including cooked sausages, analysis of the presence of hazards throughout the production chain link on the example P.C. «SMIO» «Stryjsky meats delicious». ; Колбасные изделия относят к основному виду мясных продуктов. Большое значение и распространение колбасных изделий объясняется их высокой пищевой ценностью, калорийностью, возможностью употребления в пищу без дополнительной кулинарной обработки, значительным сроком хранения и возможностью к транспортировке на значительные расстояния. При изготовлении колбас из сырья удаляют части, которые имеют низкую пищевую ценность (кости, соединительная ткань), и добавляют вещества, ценные в пищевом отношении (молочные изделия, кровяные изделия и др.) и те которые владеют хорошими ароматическими и вкусовыми свойствами (специи и др.). Практически каждый продукт питания, который включает в технологии изготовления элемент составления рецептуры, может быть отнесен к комбинированным, характерные признаки и показатели которого будут определяться содержанием в рецептуре продукта определенного сырьевого компонента и технологии изготовления. Поэтому в некоторых странах продукты, производимые мясоперерабатывающей отраслью, классифицируются на мясные, комбинированные мясопродукты, мясорастительные (на мясной основе) и аналоги мясных. Главным условием возможности реализации продуктов питания является достижение их безопасности при потреблении человеком.Понятие «безопасность» включает гарантию того, что в полном цикле производства, поставки и в терминах хранения продукт не нанесет вреда здоровью потребителя.Статья 20 Закона Украины «О безопасности и качестве пищевых продуктов» № 2809–IV от 6 сентября 2005 устанавливает требование к лицам, которые занимаются производством или введением в оборот пищевых продуктов, применять санитарные меры и надлежащую технологию производства, систему HACCP и / или другие системы обеспечения безопасности и качества пищевых продуктов при производстве и обороте пищевых продуктов. Практически во всех странах мира к производителям пищевых продуктов выдвигаются аналогичные требования.Учитывая возможные перспективы и расширения рынков сбыта, отечественным предприятиям необходимо шире внедрять системы сертификации (безопасности) продукции в соответствии с рекомендациями международного законодательства в области сертификации пищевых продуктов (ISO 22000: 2005), системы Eurep GAP контроля в растениеводстве, систему контрольных точек для животноводства и производства пищевых продуктов – Hazard Analysis Critikal Control Points (HACCP), которая переводится, как «анализ опасностей и критических контрольных точек».Основной целью статьи является проведение анализа безопасности пищевых продуктов, в частности вареных колбас, анализ наличия опасных факторов во всем звене производственной цепочки на примере ООО «СМИО» «Стрыйские деликатесы». ; Ковбасні вироби відносять до основного виду м'ясних продуктів. Велике значення і розповсюдження ковбасних виробів пояснюється їх високою харчовою цінністю, калорійністю, можливістю вживання в їжу без додаткової кулінарної обробки, значним терміном зберігання та можливістю до транспортування на значні відстані. Під час виготовлення ковбас із сировини видаляють частини, які мають низьку харчову цінність (кістки, з'єднувальна тканина), і додають речовини, цінні в харчовому відношенні (молочні вироби, кров'яні вироби та ін.) і які мають гарні ароматичні та смакові властивості (спеції та ін.). Практично кожен продукт харчування, який включає в технології виготовлення елемент складання рецептури, може бути віднесений до комбінованого, характерні ознаки і показники якого будуть визначатись переважним вмістом в рецептурі продукту визначеного сировинного компонента і технологією виготовлення. Тому в деяких країнах продукти, що виробляються м'ясопереробною галуззю, класифікуються на м'ясні, комбіновані м'ясопродукти, м'ясо–рослинні (на м'ясній основі) та аналоги м'ясних. Головною умовою можливості реалізації продукту харчування лишається досягнення його безпечності при споживанні людиною.Під поняттям «безпечність» розуміється гарантія того, що в повному циклі виробництва, постачання та в термінах зберігання продукт не завдасть шкоди здоров'ю споживача.Стаття 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» № 2809–IV від 6 вересня 2005 р. встановлює вимогу до осіб, які займаються виробництвом або введенням в обіг харчових продуктів, застосовувати санітарні заходи та належну практику виробництва, систему HACCP та/або інші системи забезпечення безпечності та якості харчових продуктів під час виробництва та обігу харчових продуктів. Практично у всіх країнах світу до виробників харчових продуктів висуваються аналогічні вимоги.Враховуючи можливі перспективи і розширення ринків збуту, вітчизняним підприємствам необхідно ширше впроваджувати системи сертифікації (безпеки) продукції згідно з рекомендаціями міжнародного законодавства в сфері сертифікації харчових продуктів ( ISO 22000:2005), системи Eurep GAP контролю в рослинництві, систему контрольних точок для тваринництва і виробництва харчових продуктів – Hazard Analysis Critikal Control Points (HACCP), яка перекладається, як «аналіз небезпек і критичних контрольних точок». Основною метою статті є проведення аналізу безпечності харчових продуктів, зокрема варених ковбас, аналіз наявності небезпечних чинників на всій ланці виробничого ланцюга на прикладі ПП «СМІО» «Стрийські делікатеси».

Problem setting. Conflict prevention has proven effective in eliminating the various causes of conflict, especially in view of the digitalization of society. On the one hand, these areas are not directly related to conflict situations, but, on the other hand, the implementation practice shows that the mechanisms of their implementation can significantly increase the level of conflict resolution and management. Conflict in the system of local self-government more often arises as a reaction to the lack of efficiency of information support of the subjects of the system of local self-government, which is subsequently perceived by citizens as an omission of the nature and causes of conflict. Such cases cause the spread of unreliable information among the inhabitants of a certain territorial community, which can be disseminated through the media, local media, web portals, etc. This necessitates the improvement of the domestic legal framework for conflict management mechanisms in the context of digitalization of society. Recent research and publications analysis. The considered problems are at the initial stage of research. Thus, according to S.V. Sokolov, if the conflict is not noticed, ignored, engaged in its ideological (verbal) solution and do almost nothing, it will unfold spontaneously, exacerbate, merge with other conflicts and ultimately end in the destruction of the social system (or subject) in which it occurs. In the scientific development of S.O. Teleshun, I.V. Reiterovich, S.V. Sytnyk revealed the essence and content of the conflict as one of the processes of public policy, which can be both constructive and destructive, identified the main mechanisms of conflict, classified them, analyzed the features of the relationship between public policy institutions and civil society. Lebedeva and O. Matviykiv conducted research and analysis of design conflicts that arise during collective (group) design due to various technical and social factors. The authors propose an architecture of organizational and technical support of the collective design process, within which social and technical conflicts are detected and eliminated, and a model of conflict management is developed and proposed. However, the research of the above-mentioned scientists cannot be directly applied to the analysis of conflict management mechanisms in the context of the development of digitalization of society. The paper objective – to outline the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society, including by developing proposals for improving the current legislation of Ukraine. The paper main body. The conditionality of the interaction of conflict management in the system of local self-government, given the active digitalization of society, outlines its uncertainty, as it cannot be clearly predicted. Challenges to the implementation of local self-government through digitalization and adaptation of events that occur in everyday life may be applied in the future. The subjects of the conflict in the system of local self-government tend to project the basic patterns of events or the whole event. Planning is closely related to this process in conflict management. Attention should be paid to the environmental conflicts that occur against the background of a number of social problems that have been accumulating in the cities of Ukraine for a long time. These include the poor environmental situation in general, traffic congestion in cities, lack of sufficient number of parks and more. In general, these problems are objective, as in cities, it is difficult to find the optimal combination of economic and social components of development. However, finding solutions to these problems would be much easier if local authorities had a more active dialogue with citizens. Refusal of it leads to the actualization of the political component of the conflict. It mainly affected the personnel component of local self-government, but it is necessary to pay attention to the nature of the interaction between government and society. The legislator provided for the possibility of local council deputies to express and protect the interests of the respective territorial community and its part - voters of their constituency, to carry out their instructions within their powers, by videoconference or audioconference, which in most cases resolve the conflict. In turn, conflict management in the system of local self-government is provided in the prevention of conflicts of interest, which is achieved by entrusting the deputies of local councils to provide information about their activities, which can lead to conflicts of interest. Conclusions of the research. As a result of the study, the main elements and tasks of conflict management mechanisms in the system of local self-government in the context of digitalization of society were outlined, proposals were made to improve the current legislation of Ukraine. It is established that, taking into account remote measures in the system of local self-government, the current legislation of Ukraine does not provide for the protection of information and security transmitted by videoconference or audioconference, which are promising areas of further research and development of regulations in the development of digitalization. ; У статті розкрито теоретико-методологічні підходи до визначення механізмів управління конфліктами в системі місцевого самоврядування в умовах цифровізації суспільства. Розглянуто питання дотримання органами місцевого самоврядування чинного законодавства у сфері управління та розв'язання конфлікту, діяльність депутатів місцевих рад, пов'язану з розробкою механізмів управління конфліктами в умовах цифровізації суспільства з метою вираження і захисту інтересів відповідної територіальної громади та забезпечення активної участі у здійсненні місцевого самоврядування.Ключові слова: управління конфліктами; місцеве самоврядування; система місцевого самоврядування; цифровізація; публічне управління; конфлікт; механізми управління конфліктами.