The article develops a descriptive-analytical scheme of strategies of external influence of thalassocratic and tellurocratic-oriented societies and their key elements, to achieve which a descriptive-analytical scheme of external influence strategy of thalassocratic-oriented-societies and their tellurocratic-oriented societies is developed. comparative analysis.The aim of the article is to develop a descriptive-analytical scheme of strategies of external influence of thalassocratic and tellurocratic-oriented societies and their key elements. The following research methods are used in the article: comparative analysis, document analysis.The study concluded that thalassocratic and tellurocratic strategies for the influence of some societies on other societies are largely dependent on the socio-cultural and institutional characteristics of the societies that are affected. Proximity to the sea or land in the projection on the cultural identity and institutional profiles of different societies ceases to be a physical-geographical determinant. It is emphasized that spatial coordinates can significantly determine the value and normative principles of different societies and strategies for their impact on other societies, in turn, having the opposite effect from them.It is noted that external influence directs some non-ruling elites as actors of influence on other societies and the use of other societies as experimental sites for societies that are subject to influence.It is noted that thalassocracy and tellurocracy become concomitant for various elements of external influence strategies, taking into account the geopolitical, geoeconomic and geocultural features of society. It is stated that the differences between the elements of strategies can be manifested in the characteristics of the subjectivity of society, objects and targets of external influence, levels of external influence, programs and technologies of external influence, effects and results of influence.
The article constructs a descriptive and analytical description of the connection between corruption, delegitimization and loss of state sovereignty over society as background factors for increasing external influence and the destruction of political and spatial cohesion. As a result of the study, a conclusion was formulated, according to which the complete or partial loss of legitimacy coincides with the spread of corruption, which entails the devaluation of value and regulatory systems of social behavior. It is emphasized that corrupt practices contribute to the destruction of morals, law, ideology, have a devastating effect on government structures, procedures for its institutionalization, prevent the nomination of elites and leaders to command positions in the state apparatus, negatively affect the power and centralizing capabilities of the state. legitimate physical violence. It is noted that the loss of legitimacy is preceded by the loss of dialogue between government and society, the habitualization of corruption and its transformation into an endemic component of social life.It was stated that corruption increases the level of public permeability for external actors who take advantage of the situation of blurring the boundaries of political space and encourage citizens to spontaneous protests, which should shake the procedural principles of law and order, to achieve open conflicts between government and self-organized communities. what are the conditions for dialogue. External actors can seek to actively discredit the ruling elites by simultaneously unscrewing instability and escalating waves of destructive criticism aimed at disavowing all kinds of legitimacy: ideological, ethnic, structural, personalistic (charismatic), and others.It is noted that the final destruction of the state is the loss of a monopoly on public violence within the procedures established by law. Actors of external influence can resort to various acts of violence in order to encourage the ruling elites to increase security with the use of special Praetorian groups (paramilitary formations).It is summarized that the emergence of paramilitary formations is an indicator of the fragility of the state and its inability to control its own power structures, as evidenced by the violation of paramilitary formations of the usual official hierarchies and privatization of legitimate violence by alternative centers of power. Finally, it is emphasized that the destructive accompaniment of the latter is the growth of shadow arms markets, criminalization of the behavior of ordinary citizens who cease to see the state as an authorized defender of sovereignty and security and cease to trust legitimate law enforcement agencies, and these processes precede their colonial expansion. frozen conflicts with accompanying negative consequences for the state.
The article describes the descriptive characteristics of demographic and economic factors of state weakening in their multicausal interactions, which is based on the analysis of empirical indicators of state instability of the demographic and economic sphere, proposed by the Peace Foundation and partial logical extrapolation of these indicators to the social reality of Ukraine. As a result of research the following conclusions are formulated. The analysis of the factors of weakening of the state power in Ukraine allows to carry out their conditional hierarchy which will be defined by features of a social-institutional and social-group profile of the Ukrainian society. It is stated that the weakening of state power over the past 5 years can be considered both as the root cause and as a consequence of external influence. At the same time, it was emphasized that the external influence on the functioning of state institutions, the economy, and the mass media took place at the start of Ukrainian independence. It is noted that at the level of a formal constitutional act Ukraine was declared an independent and sovereign state, in social practices one could observe an unspoken (shadow) restriction of sovereignty by the presence of infiltrated groups of influence of other states (including Russia, USA, EU countries) in parliament, bodies executive power in general and special services in particular. It is noted that their very presence, on the one hand, was a consequence of the instability of the borders of identity of the political space of Ukraine, its power and information depressurization, on the other hand - the weakness of cultural filters, which was expressed in cult attitude to actors of foreign origin.It is emphasized that these actors of external influence did not (and could not) have an interest in strengthening Ukrainian statehood, and therefore created a regime of ignorance and silence to solve a number of current problems and crises, from cultural to environmental. It is noted that at the same time, it is impossible to remove some responsibility for maintaining such a regime from ordinary citizens, who, as bearers of Soviet political culture, are accustomed to building relations with the state in the usual paternalistic format. It was stated that the consequences of covert external influence and its ignorance and tacit indulgence by the population were protest movements, which grew into the Orange Revolution of 2005 and the Revolution of Dignity of 2014.Attention is focused on the fact that the "coefficient of usefulness" of these events for Ukrainian society (except for the ruling elites) remains quite insignificant. Permanent fragmentation of state power and its delegitimization continue, crisis phenomena in the economy become more complicated and intensified, environmental problems are postponed, however, they steadily affect the creation of discontent groups. It is summarized that all this highlights the need for sociological reflection and implementation of management strategies to overcome the crisis, part of which is a multi-causal study of external influence on Ukraine, which has been the subject of analysis in this article and future publications.
В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов'язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав'язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв'язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв'язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.
The article constructs a descriptive and analytical description of the restriction of sovereignty as a result of external influence of some societies on others and implements the task of determining scenarios of forced restriction of sovereignty in two cases of conflict (Nagorno-Karabakh conflict and Afghan war).As a result of the analysis, the author concludes that the conflicts associated with the forced restriction of state sovereignty discussed in this article are due to geopolitical mediation of external centers of power in the face of political elites of superpowers or macroregional leaders. These actors have various interventions with regard to stable states, the subject of which is to impose on unstable states a course of development incompatible with the principles of their cultural and social identity.It is emphasized that the superpowers-empires and macro-regional leaders are guided by the usual scenarios of cultural and political unification without taking into account the key factor of conflict, which is the religious factor. In the confrontations between Orthodox and Muslim societies, the radicalism of the latter is expressed, their ideological ferocity in the fight against the "infidels" become key factors in forming interstate alliances and solving the problem of sovereignty mainly by military means while minimizing the negotiation process, mutual concessions and mutual understanding.It is noted that the preference for confrontation and military violence is caused by the long-term colonial exploitation of these societies and the use of veiled forms of ethnic aggression with the whole arsenal of political Machiavellianism. It was political Machiavellianism from the Turkish bloc that led to the ethnic cleansing of Armenians and the formation of total distrust in resolving the territorial conflict in Nagorno-Karabakh.It was stated that in Afghanistan the manifestation of such Machiavellianism was the practice of deciding the fate of small ethnic communities in a narrow circle of cabinet meetings. The political elites of Turkey and the USSR, while limiting the sovereignty of Armenia, Azerbaijan, and Afghanistan, were guided by the cultural and social cartography of the great empires of the past. At the same time, the Islamic cultural and social system and the corresponding mechanisms of community mobilization in Arab-Islamic societies were almost completely ignored. ; В статье построено описательно-аналитическую характеристику ограничения суверенитета как результата внешнего воздействия одних обществ на другие и реализована задача по определению сценариев принудительного ограничения суверенитета в рамках двух кейсов конфликтов (конфликта в Нагорном Карабахе и Афганской войне).В результате проведенного анализа автором сделаны выводы о том, что конфликты, которые являются связанными с принудительным ограничением суверенитета государств, рассмотрены в данной статье, являются обусловленными геополитическим медиаторством внешних центров власти в лице политических элит сверхдержав-империй или макрорегиональных лидеров. Со стороны этих актеров касательно нестабильных государств имеют место различные вмешательства, предметом которых становится навязывание нестабильным государствам курса развития, несовместимого с принципами их культурной и социальной идентичности.Отмечено, что сверхдержавы-империи и макрорегиональные лидеры руководствуются при этом привычными для них сценариям культурной и политической унификации без учета ключевого фактора конфликтов, которым является религиозный фактор. В противоборствах между православными и мусульманскими обществами выраженный радикализм последних, их идеологическая ожесточенность в борьбе с «неверными» становятся ключевыми факторами формирования межгосударственных альянсов и решения проблемы суверенитета преимущественно военным путем при минимизации переговорного процесса, взаимных уступок, взаимопонимания и доверия.Отмечено, что отдача преимущества противоборству и военном насилию является вызванным продолжительными колониальным эксплуатацией этих обществ и использованием завуалированных форм этнической агрессии со всем политического макиавеллизму. Именно политический макиавеллизм из блока Турции привел к этническим чисткам армян и формирования тотального недоверия при решении территориального конфликта в Нагорном Карабахе.Констатировано, что по Афганистану проявлением подобного макиавеллизма стала практика решения судьбы малых этнических сообществ в узком кругу кабинетных совещаний. Политические элиты Турции и СССР при ограничении суверенитета как Армении, Азербайджана, так и Афганистана, руководствовались культурной и социальной картографией великих империй прошлого. При этом почти полностью игнорировался исламский культурный и социальный строй и соответствующие механизмы мобилизации общин в арабо-исламских социумах. ; В статті побудовано описово-аналітичну характеристику обмеження суверенітету як результату зовнішнього впливу одних суспільств на інші та реалізовано завдання щодо визначення сценаріїв примусового обмеження суверенітету в рамках двох кейсів конфліктів (конфлікту в Нагірному Карабасі та Афганській війні). В результаті проведеного аналізу автором зроблено висновки про те, що конфлікти, які є пов'язаними із примусовим обмеженням суверенітету держав, розглянуті в даній статті, є зумовленими геополітичним медіаторством зовнішніх центрів влади в особі політичних еліт наддержав-імперій або макрорегіональних лідерів. З боку цих акторів щодо нестабільних держав мають місце різноманітні втручання, предметом яких стає нав'язування нестабільним державам курсу розвитку, несумісного із засадами їх культурної та соціальної ідентичності. Наголошено на тому, що наддержави-імперії та макрорегіональні лідери керуються при цьому звичними для них сценаріями культурної та політичної уніфікації без урахування ключового чинника конфліктів, яким є релігійний чинник. В протиборствах між православними та мусульманськими суспільствами виражений радикалізм останніх, їх ідеологічна запеклість у боротьбі з «невірними» стають ключовими чинниками формування міждержавних альянсів і розв'язання проблеми суверенітету переважно військовим шляхом при мінімізації переговорного процесу, взаємних поступок, взаєморозуміння і довіри. Відзначено, що віддання переваги протиборству і військовому насильству є спричиненим довготривалими колоніальним визиском цих суспільств та використанням завуальованих форм етнічної агресії з усім арсеналом політичного макіавеллізму. Саме політичний макіавеллізм з блоку Туреччини призвів до етнічних чисток вірменів та формування тотальної недовіри при розв'язанні територіального конфлікту в Нагірному Карабасі. Констатовано, що щодо Афганістану проявом подібного макіавеллізму стала практика вирішення долі малих етнічних спільнот у вузькому колі кабінетних нарад. Політичні еліти Туреччини та СРСР при обмеженні суверенітету як Вірменії, Азербайджану, так і Афганістану, керувалися культурною та соціальною картографією великих імперій минулого. При цьому майже повністю ігнорувався ісламський культурний та соціальний лад та відповідні механізми мобілізації громад в арабо-ісламських соціумах.
The concept of mentality in the context of today's post-pandemic society, its role in the development of historical and socio-postmodern scientific thought are analyzed. Its correlation with other categories has been determined, revealing phenomena that are close in meaning. Revealed the significance of the category of mentality for the study of the development of society.Mentality as a system is a categorical characteristic of a nation, and hence of a society, the core of which is a given nation. The study of mentality allows us to understand the internal relationships in society identify the internal reasons for the development of society and do praxeological research. The analysis of mentality within the framework of social philosophy cannot be limited to a certain time period (era), this category characterizes the nation and society at the present stage, accumulating in itself all the historical influences and changes projected at the present.The article examines the phenomenon of mentality as a system of internal deep-psychological socio-cultural attitudes of the individual. The article considers and substantiates a mental approach to understanding the phenomena of socially individual life. The philosophical and educational aspects of the formation of personality mentality and the main "problematic sides" of modern education through the prism of the mental approach are actualized.
