У статті розглядається «м'яка» дипломатія країн Європейського Союзу у Центральній Азії на сучасному етапі. Авторкою досліджено основні параметри політики «м'якої» сили Європейського Союзу передусім у Казахстані, на основі вивчення застосовуваних країнами Європейського Союзу таких ресурсів цієї сили, як культура, освіта, інвестиції, гуманітарна допомога, технічне співробітництво. Показано «м'яку» силу Європейського Союзу на прикладі кращих практик та ресурсів, які використовуються лідерами Союзу – Францією і Німеччиною, окреслено конкретні інструменти та технології, що використовуються цими країнами. Особливу увагу приділено аспектам німецької та французької «м'якої» дипломатії, спрямованим на оптимізацію ресурсів задля досягнення цілей зовнішньої політики України, зокрема з прикладу їхнього «м'якого» впливу на Казахстан. Обгрунтовано висновок про ефективність «м'якої» дипломатії Європейського Союзу в особі Франції та Німеччини, оскільки «м'яка» сила є ключовим ресурсом для зміцнення впливу, що сприяє зростанню довіри та взаєморозуміння між країнами Європейського Союзу і Центральної Азії. Дослідження кращих практик країн Європейського Союзу у використанні потенціалу «м'якої» дипломатії є важливим не лише для Казахстану, а і для України.
The article examines the institutional design of cross-border cooperation in the European Union and the post-Soviet space. The author dwells on the specifics of institutionalization on the example of two European «giants» - Germany and France, with whose experience the state of cross-border cooperation in the territories of post-Soviet countries, in particular in the borderlands of Kazakhstan and Russia, is compared. Based on an analysis of a number of bilateral and multilateral treaties, the author explores the multi-level institutional format of interactions between the said EU countries, emphasizing that the practice of creating Euroregions is an effective mechanism for transforming borderlands, and summing up that, according to EU practice, an effective institutional and legal framework is required to ensure the effectiveness of cross-border projects and close coordination of cross border practices of neighboring countries. The author believes that the maximum effect of Euroregions is associated with the level of integration on a European scale, which, in turn, is stimulated by close relations in the borderlands. Consideration of the legal content of the relationship between the key EU actors, France and Germany, in the area of state borders showed that the institutionalization of cooperation catalyzes relations in this area. The article also describes the features of cross-border interactions on the borders of Kazakhstan with Russia in comparison with Franco-German relations, draws conclusions about the obstacles in the development of cross-border cooperation between countries, substantiates the need to create effective structures of cross- border management. After analyzing the experience of Germany and France, and predicting its application in Kazakhstan, the author concludes that structures like Euroregions, being the most effective form of cooperation, are able to become those institutional instruments that strengthen ties in various spheres of life of neighboring countries.Keywords: integration, cross-border cooperation, the European Union, border regions, Euroregions, cross-border institutions. ; У статті розглядається інституційне оформлення транскордонного співробітництва в Європейському Союзі і на пострадянському просторі. Автор зупиняється на особливостях інституалізації на прикладі двох європейських «грандів» - Німеччини і Франції, з досвідом яких порівнюється стан прикордонного співробітництва на територіях пострадянських країн, зокрема в порубіжжі Казахстану і Росії. На основі аналізу низки двосторонніх і багатосторонніх договорів досліджено багаторівневий інституційний формат взаємодій зазначених країн ЄС. Підкреслено, що практика створення єврорегіонів є ефективним механізмом трансформації прикордоння, і відповідно до практики ЄС для забезпечення ефективності транскордонних проєктів необхідні ефективна інституційно - правова база і тісна координація транскордонних практик суміжних країн. Автор вважає, що максимальний ефект єврорегіонів пов'язаний з рівнем інтеграції в європейському масштабі, який, в свою чергу, стимулюється тісними відносинами в прикордонні. Розгляд правового змісту взаємозв'язків ключових акторів ЄС в особі Франції та Німеччини в зоні державних кордонів показав, що інституалізація співпраці каталізує відносини в цій сфері. У статті охарактеризовано також особливості транскордонних взаємодій на кордонах Казахстану з Росією порівняно з франко-німецькими зв'язками, зроблено висновки про перешкоди в розвитку прикордонного співробітництва країн, обґрунтовано необхідність створення ефективних структур транскордонного управління. Проаналізувавши досвід Німеччини та Франції і прогнозуючи можливість його застосування в Казахстані, автор робить висновок, що структури, подібні до єврорегіонів, будучи найбільш ефективною формою співпраці, здатні стати тими інституційними інструментами, які підсилюють зв'язки в різних сферах життя суміжних країн.Ключові слова: інтеграція, транскордонне співробітництво, Європейський Союз, прикордонні регіони, єврорегіони, транскордонні інституції.
The article examines the institutional design of cross-border cooperation in the European Union and the post-Soviet space. The author dwells on the specifics of institutionalization on the example of two European «giants» - Germany and France, with whose experience the state of cross-border cooperation in the territories of post-Soviet countries, in particular in the borderlands of Kazakhstan and Russia, is compared. Based on an analysis of a number of bilateral and multilateral treaties, the author explores the multi-level institutional format of interactions between the said EU countries, emphasizing that the practice of creating Euroregions is an effective mechanism for transforming borderlands, and summing up that, according to EU practice, an effective institutional and legal framework is required to ensure the effectiveness of cross-border projects and close coordination of cross border practices of neighboring countries. The author believes that the maximum effect of Euroregions is associated with the level of integration on a European scale, which, in turn, is stimulated by close relations in the borderlands. Consideration of the legal content of the relationship between the key EU actors, France and Germany, in the area of state borders showed that the institutionalization of cooperation catalyzes relations in this area. The article also describes the features of cross-border interactions on the borders of Kazakhstan with Russia in comparison with Franco-German relations, draws conclusions about the obstacles in the development of cross-border cooperation between countries, substantiates the need to create effective structures of cross- border management. After analyzing the experience of Germany and France, and predicting its application in Kazakhstan, the author concludes that structures like Euroregions, being the most effective form of cooperation, are able to become those institutional instruments that strengthen ties in various spheres of life of neighboring countries.Keywords: integration, cross-border cooperation, the European Union, border regions, Euroregions, cross-border institutions. ; У статті розглядається інституційне оформлення транскордонного співробітництва в Європейському Союзі і на пострадянському просторі. Автор зупиняється на особливостях інституалізації на прикладі двох європейських «грандів» - Німеччини і Франції, з досвідом яких порівнюється стан прикордонного співробітництва на територіях пострадянських країн, зокрема в порубіжжі Казахстану і Росії. На основі аналізу низки двосторонніх і багатосторонніх договорів досліджено багаторівневий інституційний формат взаємодій зазначених країн ЄС. Підкреслено, що практика створення єврорегіонів є ефективним механізмом трансформації прикордоння, і відповідно до практики ЄС для забезпечення ефективності транскордонних проєктів необхідні ефективна інституційно - правова база і тісна координація транскордонних практик суміжних країн. Автор вважає, що максимальний ефект єврорегіонів пов'язаний з рівнем інтеграції в європейському масштабі, який, в свою чергу, стимулюється тісними відносинами в прикордонні. Розгляд правового змісту взаємозв'язків ключових акторів ЄС в особі Франції та Німеччини в зоні державних кордонів показав, що інституалізація співпраці каталізує відносини в цій сфері. У статті охарактеризовано також особливості транскордонних взаємодій на кордонах Казахстану з Росією порівняно з франко-німецькими зв'язками, зроблено висновки про перешкоди в розвитку прикордонного співробітництва країн, обґрунтовано необхідність створення ефективних структур транскордонного управління. Проаналізувавши досвід Німеччини та Франції і прогнозуючи можливість його застосування в Казахстані, автор робить висновок, що структури, подібні до єврорегіонів, будучи найбільш ефективною формою співпраці, здатні стати тими інституційними інструментами, які підсилюють зв'язки в різних сферах життя суміжних країн.Ключові слова: інтеграція, транскордонне співробітництво, Європейський Союз, прикордонні регіони, єврорегіони, транскордонні інституції.
The article is devoted to the problems of French national identity in the context of the migration crisis in the EU. The author makes an attempt to identify the impact of immigration on the socio-political state of French society and the transformation of national identity. The relevance of the problem posed is due to the continued influx of migrants into EU countries, as well as the increased public interest in the problem of national identity.After analyzing the discourse in French society on the topic of national identity, and revealing its connection with issues of immigration and integration, the author considers its consequences in various areas of public life. In particular, features of interethnic and interfaith communication between the French and immigrants that affect migration policy, as well as determine the alignment of forces in the political field of France, are highlighted. It is shown that the number of citizens concerned about the loss of national identity is growing. Today, in general, there is an increase of xenophobia in society, and ethnic or ethno-religious identity is perceived in society as a threat to national identity. The current attitude towards migration in society is pushing the French government to tighten migration policies. This was reflected in the fight against illegal migration and the restriction of the reception of migrants. The article emphasizes that the migration crisis in Europe actualizes the problem of national identity in the EU countries. At the pan-European level, governments are trying to rethink the approach to immigration, making migration easy for host countries. However, attempts to adjust migration policies, which are carried out both at the supranational and national levels, seem ineffective. The dynamics of discontent of the population of France with government policies in the field of migration. The author makes a forecast that due to the aging of the population of the EU countries, migration to Europe will increase, and therefore the problem of national identity will remain relevant.Keywords: migration crisis, European Union, national identity, France, tolerance, Islamism. ; Статтю присвячено проблемам національної ідентичності Франції, що розглядаються крізь призму міграційної кризи в ЄС. Автором робиться спроба виявити вплив імміграції на соціально - політичний стан французького суспільства і трансформацію національної ідентичності. Актуальність поставленої проблеми обумовлена тривалим припливом мігрантів до держав ЄС, а також зростанням інтересу суспільства до проблеми національної ідентичності. Проаналізувавши дискурс у французькому соціумі на тему національної ідентичності і виявивши його зв'язок з питаннями імміграції та інтеграції, автор розглядає його наслідки в різних сферах суспільного життя. Зокрема, висвітлено особливості міжетнічної та міжконфесійної комунікації між французами та іммігрантами, які впливають на міграційну політику, а також визначають розстановку сил на політичному полі Франції. Показано, що число громадян, стурбованих втратою національної самобутності, зростає. У статті підкреслюється, що міграційний криза в Європі актуалізує проблему національної ідентичності у всіх країнах ЄС. На загальноєвропейському рівні уряди намагаються переосмислити підхід до імміграції, зробити міграцію необтяжливою для приймаючих країн. Однак спроби коригувати міграційну політику є неефективними. У динаміці спостерігається невдоволення населення Франції політикою уряду у сфері міграції. Автор робить прогноз, що внаслідок старіння населення держав ЄС міграція до Європи зростатиме, а значить і проблема національної ідентичності залишатиметься актуальною.Ключові слова: міграційний криза, Європейський Союз, національна ідентичність, Франція, толерантність, ісламізм.
This article discusses the institutional experience of the European Union in the development of cross-border interaction. An important role in cross-border cooperation is played by programs coordinated by various EU bodies. The author considers institutional changes at various levels as important factors in the transformation of the border area. ; У статті розглядається інституціональний досвід Європейського Союзу у розвитку прикордонної взаємодії. Важливу роль у транскордонному співробітництві відіграють програми, координовані різними органами ЄС. Автор вважає інституційні зміни на різних рівнях важливими факторами трансформації прикордоння.
This article discusses the institutional experience of the European Union in the development of cross-border interaction. An important role in cross-border cooperation is played by programs coordinated by various EU bodies. The author considers institutional changes at various levels as important factors in the transformation of the border area. ; У статті розглядається інституціональний досвід Європейського Союзу у розвитку прикордонної взаємодії. Важливу роль у транскордонному співробітництві відіграють програми, координовані різними органами ЄС. Автор вважає інституційні зміни на різних рівнях важливими факторами трансформації прикордоння.
