Suchergebnisse

The fact that the number of victims of domestic violence is growing every year, however, to date, there are no reliable statistics about the real manifestations of the violence in the family, since the violence in the family is its most hidden form, is analyzed in the article. The adoption of an appropriate legislative framework regarding the protection of human rights and freedoms, who is subject to violence, is defined as an important mechanism of the social policy of the state, in accordance with international standards. The adoption of the Law of Ukraine "On prevention and counteraction to domestic violence", which determines the organizational and legal basis for preventing and contracting to domestic violence, the main directions of the implementation of the state policy in the field of preventing and contracting to domestic violence, became a significant and decisive one. Support and assistance to victims of domestic violence by the state lies, first of all, in social (the providing of social services: the informing; the providing asylum; the emergency (crisis) intervention; the counselling; the social support; the representation of interests; the intermediation (mediation); the social prevention) and legal provision (the adoption of an appropriate normative and legal basis, the creation of organizational and legal institutions). Such its directions seem to be priority: the adoption and bringing in line with international documents of the normative legal basis; the provision of organizational and legal forms of interaction of all institutions that are involved in the system of protection of persons, who suffer from the domestic violence; the promoting of the effective activity of the territorial communities regarding the providing of social services to these persons (prevention is a priority one); the provision of the targeted nationwide prevention of the domestic violence; the carrying out the effective educational work regarding the forming of public opinion about the dangers of violence in general, domestic violence in particular. ; У статті актуалізується те, що кількість жертв домашнього насильства щороку зростає, проте сьогодні немає достовірної статистики про реальні вияви насильства в сім'ї, оскільки насильство в родині – найприхо- ваніша його форма. Вагомим механізмом соціальної політики держави визначено прийняття належної законодавчої бази щодо захисту прав і свобод людини, яка зазнає насильства, відповідно до міжнародних стандартів. Знаковим та вирі- шальним стало прийняття Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», який визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалі- зації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства. Підтримка та допомога жертвам домашнього насильства з боку держави полягає, в першу чергу, у соціально- му (надання соціальних послуг: інформування; надання притулку; екстрене (кризове) втручання; консультування; соціальний супровід; представництво інтересів; посередництво (медіація); соціальна профілактика) та правовому забезпеченні (прийняття належної нормативно-правової бази, створення організаційно-правових інституцій). Пріоритетними видаються такі його напрями: прийняття та приведення у відповідність до міжнародних доку- ментів нормативно-правової бази; забезпечення організаційно-правових форм взаємодії усіх інституцій, задіяних у системі захисту осіб, які страждають від домашнього насильства; сприяння ефективній діяльності територі- альних громад щодо надання соціальних послуг цим особам (пріоритетною є профілактика); забезпечення проведення цілеспрямованої загальнодержавної профілактики домашнього насильства; проведення ефективної просвітницької роботи щодо формування громадської думки про небезпечність насильства в цілому, домашнього насильства зокрема.

The article is devoted to the analysis of the problem of home violence in modern Ukraine and the peculiarities of the state social policy for its solution, because today home violence is a common problem among all segments of the population around the world. According to the National Police of Ukraine, on average during 2020, one person suffered from home violence every three hours. The article analyzes the results of sociological research conducted in Ukraine during 20192020 on the prevalence of various forms of violence and the impact of COVID-19 on the number of cases of home violence and more. Based on the secondary analysis of the results of empirical sociological research, it is determined that the most common types of home violence in Ukraine are physical and psychological. The increase in home violence is due to the introduction of quarantine, forcing victims to stay with the perpetrator. This has made it difficult to access legal aid and social services, as providing legal aid remotely (online, by telephone, etc.) is not effective enough when it comes to home violence cases. Also, based on the secondary analysis of the results of empirical sociological research, it was determined that there is a positive trend in the number of complaints of victims of home violence to the police. This is due to the fact that in recent years there have been changes in Ukrainian legislation, information campaigns against home violence have become active, and the work of law enforcement agencies with social services and NGOs has been established. ; Стаття присвячена аналізу проблеми домашнього насильства в сучасній Україні та особливостям державної соціальної політики щодо її вирішення, адже сьогодні домашнє насильство – це поширена проблема серед усіх верств населення у всьому світі. За даними національної поліції України у середньому протягом 2020 року від проявів домашнього насильства кожні три години потерпала 1 особа. У статті проаналізовано результати соціологічних досліджень, які були проведені в Україні протягом 2019-2020 років щодо поширеності різних форм насильства та впливу COVID-19 на кількість випадків домашнього насильства тощо. На основі вторинного аналізу результатів емпіричних соціологічних досліджень визначено, що найпоширенішими видами домашнього насильства в Україні є фізичне та психологічне. Збільшення кількості випадків домашнього насильства пов'язані з введенням карантину, через який постраждалі змушені перебувати із кривдником. Це ускладнювало доступ до правової допомоги та соціальних послуг, адже надання правової допомоги дистанційно (онлайн, телефоном тощо) не є достатньо ефективним, якщо це стосується справ, пов'язаних із домашнім насильством. Також на основі вторинного аналізу результатів емпіричних соціологічних досліджень визначено, що є позитивна динаміка щодо кількості звернень жертв домашнього насильства за допомогою до поліції. Це пов'язане з тим, що протягом останніх років відбулися зміни в українському законодавстві, активних обертів набули інформаційні кампанії проти домашнього насильства та налагоджено роботу правоохоронних органів з соціальними службами та громадськими організаціями.

Introduction. The military conflict which is being carried out in the east of Ukraine, brings forward new requirements to various aspects of the military's life activity. Aspects of the troops capture by the opposing party become much more important. The questions of survival of the military in captivity in the course of contacts with people who escort soldiers after the capture, guards and local population when traveling on enemy territory in case of escape turn out to be of current interest. The vast majority of prisoners faced the conditions that they could not even imagine in their life environment before war (another level of living, restrictions, humiliation, bullying, violence, beatings, torture, etc.), which encourage them to strive to achieve a common goal - to survive. As a result of non-stop interrogations, constant beatings and abuse soldiers in captivity have changes in the nature of the physiological and psychological activity.In our opinion, the question of the application of torture to prisoners of war is very relevant, especially their impact on the psyche of soldiers and psychological consequences of staying in these conditions.Purpose: to identify the psychological features of torture against prisoners of war in the current military conflict. Methods: content analysis of online resources and interviews.Originality. The article presents data on the use of physical violence, torture and ill-treatment in relation to prisoners of war during the anti-terrorist operation in the East of Ukraine. The description of the circumstances, procedures and methods of getting a soldier into captivity is provided. The procedures that imitated the activities of the bodies of inquiry, investigation or judicial bodies in the occupied territories, namely, detention, interrogation, conviction, are considered. The article reviews the places of illegal detention of prisoners of war and identifies the possibility of using various types of torture, physical or psychological violence or other means of pressure in these conditions. The article analyzes the most common means of violent influence (beatings, simulated shooting, electric current, strangulation, public humiliation, etc.). The most common means of violence is beating: with hands, feet, rubber sticks, pieces of furniture, on various parts of the body. One person as well as and several people participated in the procedure of beating the prisoner. The data on application during interrogations an electric current as a torture, by means of the military telephone device is presented. The article presents data on the use of torture in the form of suppression using a plastic bag. Violent influence due to suppression was carried out until the person lost consciousness. This was repeated several times in a row. In addition to the above types of violence, other methods of influence were applied to the military servants who were in captivity in order to increase physical and psychological suffering (public humiliation, rape, threats against close people and family members, etc.). The article determines that one of the main purposes of the use of violent influence on persons who were in illegal isolation was to force them to participate in the shooting of staged videos according to a pre-prepared scenario.Conclusion. 1. Being a soldier in the psychological environment of "cultural trauma" leads to deformation of the personality of a prisoner, in some cases it can result in personal growth, in others it leads to regressive behaviors and degradation that could be considered as boundaries of this psychological environment.2. In a hybrid war capturing of soldiers has psychological characteristics depending on the type of unit that they are held captive at and has different purposes, for military units it is mainly the need to cease resistance of the enemy, and to demonstrate the strength, skill and intimidate the enemy, beatings of prisoners and depriving them of sleep and food was common among them, interrogations were carried out to prevent escape and induce cooperation. Professional mercenaries intend to intimidate the enemy and demonstrate the strength and skill, interrogations of professional mercenaries were characterized by brutal torture, violence and murders of prisoners of war. Exchanges and buyouts were typical for gangs. The characteristic feature of interrogation, conducted by the gang units, was abuse of prisoners for profit.3. In our opinion, the perspective direction of further scientific research is the study of methods of diagnosis and psychological work with trauma for each particular case (rape, amputation, castration, etc.). ; Статья посвящена проблеме военного плена. В статье приводятся данные применения по отношению к военнопленным физического насилия, пыток и жестокого обращения во время антитеррористической операции на востоке Украины. Приведено описание обстоятельств, процедур и способов попадания военнослужащего в плен. Рассмотрены процедуры, имитирования деятельности органов дознания, следствия или судебных органов на оккупированных территориях, а именно: задержание, допросы, осуждение. ; Стаття присвячена проблемі військового полону. У статті наводяться дані застосування по відношенню до військовополонених фізичного насильства, тортур та жорстокого поводження під час антитерористичної операції на сході України. Наведено опис обставин, процедур та способів потрапляння військовослужбовця у полон. Розглянуто процедури, що імітували діяльність органів дізнання, слідства чи судових органів на окупованих територіях, а саме: затримання, допити, засудження.

Introduction. The military conflict which is being carried out in the east of Ukraine, brings forward new requirements to various aspects of the military's life activity. Aspects of the troops capture by the opposing party become much more important. The questions of survival of the military in captivity in the course of contacts with people who escort soldiers after the capture, guards and local population when traveling on enemy territory in case of escape turn out to be of current interest. The vast majority of prisoners faced the conditions that they could not even imagine in their life environment before war (another level of living, restrictions, humiliation, bullying, violence, beatings, torture, etc.), which encourage them to strive to achieve a common goal - to survive. As a result of non-stop interrogations, constant beatings and abuse soldiers in captivity have changes in the nature of the physiological and psychological activity.In our opinion, the question of the application of torture to prisoners of war is very relevant, especially their impact on the psyche of soldiers and psychological consequences of staying in these conditions.Purpose: to identify the psychological features of torture against prisoners of war in the current military conflict. Methods: content analysis of online resources and interviews.Originality. The article presents data on the use of physical violence, torture and ill-treatment in relation to prisoners of war during the anti-terrorist operation in the East of Ukraine. The description of the circumstances, procedures and methods of getting a soldier into captivity is provided. The procedures that imitated the activities of the bodies of inquiry, investigation or judicial bodies in the occupied territories, namely, detention, interrogation, conviction, are considered. The article reviews the places of illegal detention of prisoners of war and identifies the possibility of using various types of torture, physical or psychological violence or other means of pressure in these conditions. The article analyzes the most common means of violent influence (beatings, simulated shooting, electric current, strangulation, public humiliation, etc.). The most common means of violence is beating: with hands, feet, rubber sticks, pieces of furniture, on various parts of the body. One person as well as and several people participated in the procedure of beating the prisoner. The data on application during interrogations an electric current as a torture, by means of the military telephone device is presented. The article presents data on the use of torture in the form of suppression using a plastic bag. Violent influence due to suppression was carried out until the person lost consciousness. This was repeated several times in a row. In addition to the above types of violence, other methods of influence were applied to the military servants who were in captivity in order to increase physical and psychological suffering (public humiliation, rape, threats against close people and family members, etc.). The article determines that one of the main purposes of the use of violent influence on persons who were in illegal isolation was to force them to participate in the shooting of staged videos according to a pre-prepared scenario.Conclusion. 1. Being a soldier in the psychological environment of "cultural trauma" leads to deformation of the personality of a prisoner, in some cases it can result in personal growth, in others it leads to regressive behaviors and degradation that could be considered as boundaries of this psychological environment.2. In a hybrid war capturing of soldiers has psychological characteristics depending on the type of unit that they are held captive at and has different purposes, for military units it is mainly the need to cease resistance of the enemy, and to demonstrate the strength, skill and intimidate the enemy, beatings of prisoners and depriving them of sleep and food was common among them, interrogations were carried out to prevent escape and induce cooperation. Professional mercenaries intend to intimidate the enemy and demonstrate the strength and skill, interrogations of professional mercenaries were characterized by brutal torture, violence and murders of prisoners of war. Exchanges and buyouts were typical for gangs. The characteristic feature of interrogation, conducted by the gang units, was abuse of prisoners for profit.3. In our opinion, the perspective direction of further scientific research is the study of methods of diagnosis and psychological work with trauma for each particular case (rape, amputation, castration, etc.). ; Статья посвящена проблеме военного плена. В статье приводятся данные применения по отношению к военнопленным физического насилия, пыток и жестокого обращения во время антитеррористической операции на востоке Украины. Приведено описание обстоятельств, процедур и способов попадания военнослужащего в плен. Рассмотрены процедуры, имитирования деятельности органов дознания, следствия или судебных органов на оккупированных территориях, а именно: задержание, допросы, осуждение. ; Стаття присвячена проблемі військового полону. У статті наводяться дані застосування по відношенню до військовополонених фізичного насильства, тортур та жорстокого поводження під час антитерористичної операції на сході України. Наведено опис обставин, процедур та способів потрапляння військовослужбовця у полон. Розглянуто процедури, що імітували діяльність органів дізнання, слідства чи судових органів на окупованих територіях, а саме: затримання, допити, засудження.

The article analyzes the legal support for combating and preventing domestic violence against women.The statistics show that in 2020 the bodies and institutions entrusted with the functions of implementing measures to prevent and combat domestic violence received 211,362 complaints about domestic violence, of which – 2,756 from children, 180,921 – from women , 27 676 – from men.It is concluded that the ratification of the Istanbul Convention is still open, which currently helps all signatory states to effectively combat a wide range of phenomena, including psychological violence, physical violence, sexual violence, especially rape, forced marriage, forced abortion, forced abortion, forced abortion. genitals, crimes in the name of so-called «honor», harassment, sexual harassment, etc. In addition, the need to ratify the Istanbul Convention has been and continues to be insisted on by the world community, as by signing this Convention, Ukraine has committed itself to ratifying it in the future.It is determined that the normative-legal provision of prevention and counteraction to domestic violence against women consists of a set of international covenants, declarations and conventions, normative-legal and by-laws normative-legal acts.It has been found that the number of reports of violence against women is increasing every year, so the legislator should work to prevent any forms of domestic violence by amending the legislation governing preventive measures.Keywords: violence, women, gender equality, Istanbul Convention, domestic violence, combating violence, domestic violence, gender equality ; У статті здійснено аналіз нормативно-правового забезпечення протидії та запобігання домашньому насильству над жінками.Наведено статистичні дані що за 2020 рік до органів та установ, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, надійшло 211 362 звернення щодо насильства в сім'ї, з них – 2756 від дітей, 180 921 – від жінок, 27 676 – від чоловіків.Зроблено висновок, що і досі залишається відкритим ратифікації Стамбульської конвенції, яка допомагає наразі усім державам-підписантам ефективно протистояти широкому спектру явищ, серед яких психологічне насильство, фізичне насильство, сексуальне насильство, передусім зґвалтування, примусовий шлюб, примусовий аборт, примусова стерилізація, каліцтво жіночих статевих органів, злочини в ім'я так званої «честі», переслідування, сексуальні домагання тощо. До того ж, на необхідності ратифікації Стамбульської конвенції неодноразово наполягала і продовжує наполягати світова спільнота, адже підписавши цю Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання ратифікувати її в майбутньому.Визначено, що нормативно-правове забезпечення запобігання та протидії домашньому насильству проти жінок складається із сукупності міжнародних пактів, декларацій та конвенцій, нормативно-правових та підзаконних нормативно-правових актів.З'ясовано, що з кожним роком збільшується кількість повідомлень щодо вчинених насильницьких дій по відношенню до жінок у зв'язку з чим, законодавцю варто працювати у напрямку недопущення будь-яких проявів домашнього насильства шляхом внесення змін до законодавства що регулює превентивні заходи.Ключові слова: насильство, жінки, гендерна рівність, Стамбульська конвенція, домашнє насильство, протидія насильству, насильство в сім'ї, гендерна рівність

Мета. В статті зроблено спробу виявити специфічні риси взаємодії батьків і дітей у ситуації дистанційного навчання, необхідного в умовах обмежувальних заходів, пов'язаних з пандемією Covid-19.
Актуальність. Карантин характеризується ситуацією загострення стресу, психологічної напруги та наростанні кризи за кількома ключовими напрямками функціонування суспільства. Однією із найгостріших проблем, яка потребує додаткового вивчення, виступає ситуація взаємодії між батьками та дітьми в процесі дистанційного навчання. Реакція дітей і батьків у складних ситуаціях, пов'язаних із дистанційним навчанням, на нашу думку, потребує більш ретельного соціологічного аналізу. Вивчення поведінкових реакцій допоможе відслідкувати мікросоціальні компоненти стресових, складних для сім'ї ситуацій. Більш детальний аналіз дитячо-батьківської взаємодії у складних, стресових ситуаціях та ідентифікація насильства може стати основою для планування превентивних стратегій щодо насильства у сім'ї.
Результати. Дослідження проводилося у січні 2021 року під час другого загальнодержавного локдауну в Україні, пов'язаного з пандемією, спричиненою вірусом Sars Cov-2 Covid-19 з використанням Google Forms. У нашому дослідженні використано метод вибірки керованої респондентами (RDS). Первинні респонденти, рекрутинг яких здійснювався представниками закладів освіти – вчителі початкових класів (7 чол.) та батьки учнів початкових класів – голови батьківських комітетів (6 чол.). Останні виступали як респондентами, так і рекрутерами. Вторинні респонденти – учасники опитування, батьки дітей початкових класів. Анкета складалася із трьох блоків питань: соціально-демографічний блок, насильство та агресія батьків по відношенню до дітей, враження батьків від дистанційного навчання в школі. Дані оброблено за допомогою програми SPSS Statistics 22. Для статистичного аналізу використовувався метод кореляційного аналізу Пірсона. За результатами нашого дослідження, переважна більшість як батьків, так і дітей оцінюють дистанційне навчання негативно та вкрай негативно, причому між ними виявлено корелятивний зв'язок. Попри вкрай негативну оцінку процесу дистанційного навчання як батьками так і дітьми, більшість респондентів відмітила, що відносини з дітьми не змінилися, проте 10,8% вказали, що погіршилися. За результатами нашого дослідження, під час дистанційного навчання в період другого локдауну 60% батьків проявляли по відношенні до дітей вербальну агресію і 10,4% застосовували фізичне насильство.
Висновки. З'ясовано, що більшість дітей у складних ситуаціях під час дистанційного навчання просить паузу, щоб відпочити. Встановлено, що батьки у складних ситуаціях під час дистанційного навчання переважно підтримують дитину. Нами виявлено зв'язок між застосуванням батьками фізичного насильства, криків, критики по відношенні до дітей під час дистанційного навчання з аналогічними поведінковими проявами до введення карантину. Вербальна агресія більшою мірою пов'язана із поведінкою дітей та змінами у дитячо-батьківських відносинах, так як вона частіше застосовується.

The article gives the author's definition of the concept of criminal violence and analyses its main types: physical and mental. The problems of the criminal law assessment of violence are considered as a sign of certain circumstances precluding the criminality of the act. The attention is focused on the fact that violence is an important category of teaching about the circumstances precluding the criminality of an act. It emphasizes that: violence acts as a legal basis for the existence of such circumstances; its existence gives the right to "unlimited" defence; it serves as the basis for bringing to criminal responsibility persons who have exceeded the limits of causing necessary and sufficient harm. The author draws attention to the importance of the criminal law assessment of subjective signs of violence. It is indicated that they are: the intent, purpose and motivation (motives) of committing actions. The sole purpose of such actions should be the goal of stopping unlawful acts and eliminating the danger. In the article, motivation is considered as a set of motives of actions similar in nature and content. It can be hostile, instrumental, negativistic and mixed. Establishing the type of motivation significantly affects the qualification of actions and the responsibility of the perpetrators. It is pointed out that crimes that are committed when the limits are exceeded, which are determined by the rules on circumstances precluding criminality, are related to the so-called "impulsive" crimes that are often committed in a state of emotional agitation (affect). This significantly affects the qualification of actions of the perpetrators, and in some cases leads to the release of the latter from criminal responsibility. Methods. When writing the article, the dialectical method, the methods of logical and historical analysis were used. They allowed analysing the existing criminal legislation and its historical development in the relevant field. Such a sociological method, such as the study of documents, makes it possible to back up the findings with the results of a study of judicial practice materials on the subject matter under investigation. Results and conclusions. Criminal violence in the General part of the doctrine of circumstances precluding the criminality of an act has the following meaning: it is an important category not only of the Special, but also of the General part of the legislation on criminal liability; is a category of teaching circumstances that exclude the criminality of the act; significantly affects the qualification of actions of the perpetrators in cases that are determined by the rules on the circumstances precluding the criminality of the act; in analysing the types of violence, both objective and subjective signs are important; together with the wilfulness of violent actions, the purpose and motivation (motives) of such actions matter; motivation of violent actions can be hostile, instrumental, negativistic and mixed; it characterizes the legal basis of certain circumstances precluding the criminality of the act; its use is the basis for the subject to "unlimitedly" use force for protection; it serves as the basis for bringing to criminal responsibility in case of exceeding the limits in certain circumstances, precluding the criminality of the act. ; В статье дается авторское определение понятия криминального насилия и анализируются основные его виды: физическое и психическое. Рассматриваются проблемы уголовно-правовой оценки насилия как признака отдельных обстоятельств, исключающих преступность деяния. Акцентируется внимание на том, что насилие есть важной категорией учения об обстоятельствах, исключающих преступность деяния. Указывается на то, что: насилие выступает в качестве правового основания существования таких обстоятельств; его существование даёт право на «безграничную» оборону; она выступает основанием для привлечения к уголовной ответственности лиц, которые превысили пределы нанесения необходимого и достаточного вреда. Автором обращается внимание на важность уголовно-правовой оценки субъективных признаков насилия. Указывается, что ими выступают: умысел, цель и мотивация (мотивы) совершения действий. Единственной целью таких действий должна выступать цель прекращения противоправных действий и устранение опасности. В статье мотивация рассматривается как совокупность схожих по природе и содержанию мотивов совершения действий. Она может быть враждебной, инструментальной, негативистской и смешанной. Установление вида мотивации существенно влияет на квалификацию действий и ответственность виновных лиц. Указывается на то, что преступления, которые совершаются при превышении пределов, которые определяются нормами об обстоятельствах, исключающих преступность деяния относятся до так называемых «импульсивных» преступлений, которые совершаются часто в состоянии душевного волнения (аффекта). Это существенно влияет на квалификацию действий виновных лиц, а в отдельных случаях приводит к освобождению последних от уголовной ответственности. Методы. При написании статьи использовались диалектический метод, метод логического и исторического анализа. Они позволили проанализировать действующее уголовное законодательство и его историческое развитие в соответствующей сфере. Такой социологический метод, как изучение документов позволив подкрепить выводы результатами изучения материалов судебной практики по исследуемой проблематике. Результаты и выводы. Криминальное насилие в Общей части учения об обстоятельствах, исключающих преступность деяния имеет следующее значение: является важной категорией не только Особенной, но и Общей части законодательства об уголовной ответственности; является категорией учения обстоятельствах, исключающих преступность деяния; существенно влияет на квалификацию действий виновных лиц в случаях, которые определяются нормами об обстоятельствах, исключающих преступность деяния; при анализе видов насилия важное значение имеют как объективные, так и его субъективные признаки; вместе с умышленностью насильственных действий имеют значение цель и мотивация (мотивы) таких действий; мотивация насильственных действий может быть враждебная, инструментальная, негативистская и смешанная; оно характеризует правовое основание отдельных обстоятельств, исключающих преступность деяния; его применение выступает основанием для субъекта «безгранично» использовать силу для защиты; оно выступает основанием для привлечения к уголовной ответственности в случае превышения пределов в отдельных обстоятельствах, исключающих преступность деяния. ; В статті дається авторське визначення поняття кримінального насильства та аналізуються основні його види: фізичне та психічне. Розглядаються проблеми кримінально-правової оцінки насильства як ознаки окремих обставин, що виключають злочинність діяння. Наголошується на тому, що насильство є важливою категорією вчення про обставини, що виключають злочинність діяння. Робиться акцент на тому, що: насильство виступає в якості правової підстави існування таких обставин; його існування дає право на «безмежну» оборону; воно виступає підставою для притягнення до кримінальної відповідальності осіб, які перевищили межі спричинення необхідної і достатньої шкоди. Автором наголошується на важливості кримінально-правової оцінки суб'єктивних ознак насильства. Зазначається, що ними виступають: умисел, мета та мотивація (мотиви) вчинення дій. Єдиною метою таких дій повинна виступати мета припинення протиправних дій або усунення небезпеки. В статті мотивація розглядається як сукупність східних за природою та змістом мотивів вчинення дій. Вона може бути ворожою, інструментальною, негативистською та змішаною. Встановлення виду мотивації істотно впливає на кваліфікацію дій і відповідальність винних осіб. Наголошується на тому, що злочини, які вчиняються при перевищенні меж, які визначаються нормами про обставини, що виключають злочинність діяння відносяться до так званих «імпульсивних» злочинів, які часто вчиняються в стані душевного хвилювання (афекту). Це істотно впливає на кваліфікацію дій винних осіб, а в окремих випадках призводить до звільнення останніх від кримінальної відповідальності. Методи. При написанні статті використовувалися діалектичний метод, метод логічного та історичного аналізу. Вони дозволили проаналізувати діюче кримінальне законодавство та його історичний розвиток у відповідній сфері. Такий соціологічний метод, як вивчення документів дозволив підкріпити висновки результатами вивчення матеріалів судової практики з досліджуваної проблематики. Результати та висновки. Кримінальне насильство у Загальній частині вчення про обставини, що включають злочинність діяння має наступне значення: є важливою категорією не тільки Особливої, а і Загальної частини законодавства про кримінальну відповідальність; є категорією вчення про обставини, що виключають злочинність діяння; істотно впливає на кваліфікацію дій винних осіб у випадках, які визначаються нормами про обставини, що виключають злочинність діяння; при аналізі видів насильства важливе значення мають як об'єктивні, так і його суб'єктивні ознаки; разом з умисністю насильницьких дій мають значення мета та мотивація (мотиви) таких дій; мотивація насильницьких дій може бути ворожа, інструментальна, негативистська та змішана; воно характеризує правову підставу окремих обставин, що виключають злочинність діяння; його застосування є підставою для суб'єкта «безмежно» використовувати силу для захисту; воно виступає підставою для притягнення до кримінальної відповідальності у разі перевищення меж в окремих обставинах, що виключають злочинність діяння.

The work "Taboos on the teaching vocation" was read by the German social philosopher and representative of critical theory Theodor Adorno as a report on May 21, 1965 at the Berlin Institute for Educational Research (West Berlin). In this report, Adorno considered the socio-psychological and socio-cultural reasons that in the context of Western European culture have historically led to the social emergence of many psychological taboos on the pedagogical work of the school teacher. The philosopher theoretically deduced the dialectical connection between human hostility and disgust for the work of the teacher from the cultural tradition of German society, which historically developed as late bourgeois. A characteristic feature of the attitude of the overly materialistic socio-cultural system was aversion to the work of the teacher as a "hungry job", that is, to a poorly paid profession. Another factor of public disgust for the work of teachers, the philosopher called the socio-cultural tradition of society, which as a closed society willingly practiced physical violence as a means of social coercion. According to this tradition, through the use of violence, the teacher must subordinate students to his authority, subordinate to social and school ideology. The historical result of such dialectics was the socio-cultural (ideological) distortion of the image of the teacher, the castration of his image in social psychology, his self-alienation from the professional vocation and the ideological elimination of the power of his spirit. As an ideological alternative, Adorno suggested that society, if it consciously seeks democratic change, first of all take into account such young teachers who demonstrate the impulse of their individual spirit in the performance of their profession. According to the philosopher, only the spiritual freedom of such a young educator, a man who is capable of self-understanding, conscious of himself and his vocation, who reflects and is socially active, can democratize schools, devalue society and destroy dehumanized social traditions. First of all – in order to overcome the barbaric tradition of violence. ; Роботу «Табу на покликання вчителя» німецький соціяльний філософ і представник критичної теорії Теодор Адорно прочитав як доповідь 21 травня 1965 року в Берлінському інституті освітніх досліджень (Західний Берлін). У цій доповіді Адорно розглянув соціяльно-психологічні й соціокультурні причини, які в контексті західноевропейської культури історично зумовили cуспільне виникнення множини психологічних табу на педагогічну працю шкільного вчителя. Філософ теоретично вивів діялектичний зв'язок людської неприязні й огиди до роботи вчителя з культурної традиції німецького суспільства, що історично розвивалося як пізньобуржуазне. Характерною ознакою ставлення надмірно матеріялістичного соціокультурного устрою стала огида до роботи вчителя як до «голодної роботи», себто, до погано оплаченого фаху. Іншим чинником суспільної відрази до роботи вчителя філософ назвав соціокультурну традицію суспільства, яке як суспільства закритого типу охоче практикувало фізичне насильство як засіб соціяльного примусу. Відповідно до цієї традиції, через застосування насильства вчитель мусить підпорядковувати своїй владі учнів, підпорядкований сам суспільній і шкільній ідеології. Історичним результатом такої діялектики відбулося соціокультурне (ідеологічне) спотворення образу вчителя, кастрація його образу в суспільній психології, його самовідчуження від професійного покликання та ідеологічна ліквідація сили його духа. Як ідейну альтернативу Адорно запропонував суспільству, якщо воно свідомо прагне демократичних змін, насамперед взяти до уваги таких молодих учителів, які демонструють порив свого індивідуального духа у виконанні своєї професії. На переконання філософа, тільки духовна свобода такого молодого освітянина, людини, яка здатна до самоосмислення, свідома себе й свого покликання, яка рефлексує і є соціяльно активною, здатна спричинити демократизацію школи, деварваризацію суспільства та зруйнувати дегуманізовані суспільні традиції. Насамперед – подолати варварську традицію насильства.

Actuality of prophylaxis of violence in relations is dictated byhis considerable diplays. To that end the legislative providing is worked out and scientific researches areinitiated. The overhaul of problem provides for specific going near violence in domestic relations, as each of them has thesigns. Physical, economic, psychological, sexual violencehas different degree of display in domestic relations, causesand effects. Methodological approach that is based on the optimalselection of respondents, and the analysis of judgements ofyoung pairs to the types of violence on the basis of theconducted questionnaire testifies to the general tendenciesin attitude of young people toward this phenomenon inrelations. Drawn conclusion in relation to the necessity ofrealization of prophylaxis of displays of violence touch all hiskinds, however by a different measure. Basic features and conformities to law of display of specificvariety give an opportunity to prevent violence. It envisagesthe construction of future longrange researches, that touchexpression of violence depending on sex, age, time ofgeneral residence of young family. ; Актуальність профілактики насильства у стосунках диктується значними його проявами. З метою профілактики розроблено законодавче забезпечення та ініціюються наукові дослідження. Детальний огляд проблеми передбачає розгляд видових характеристик до насильства у сімейних стосунках, оскільки кожен із них має свої ознаки. Фізичне, економічне, психологічне, сексуальне насильство має різні ступінь прояву в сімейних стосунках, причини і наслідки. Методологічний підхід, що базується на оптимальній вибірці респондентів, та аналіз суджень молодих пар щодо видів насильства на основі проведеного анкетування свідчить про загальні тенденції в ставленні молоді до цього явища у сімейних стосунках. Зроблені висновки щодо необхідності здійснення профілактики проявів насильства стосуються всіх його видів, проте неоднаковою мірою через різну ступінь вираження. Основні особливості та закономірності прояву видового різноманіття насильства у сімейних стосунках дають змогу запобігати насильству. Це і передбачає побудову майбутніх перспективних досліджень, що стосуються вираження насильства залежно від статі, віку, часу спільного проживання молодої пари.

The article examines the existing doctrinal defini-tions of mobbing and bulling. It is noted that the studies of Ukrainian scientists regarding the definition and char-acteristics of these phenomena are mainly based on for-eign experience. Bullying is characterized as deliberate, not self-protective, and not subject to the statutory acts of the State of prolonged (repeated) physical or psycho-logical abuse by an individual or group that has certain advantages (physical, psychological, administrative, etc.) over another an individual that occurs predominantly in organized groups for a specific personal purpose (for ex-ample, the desire to earn the authority of peers). It was noted that bullying does not include criminal activities that started as a conflict and developed, serious physical violence, threats of such violence, attacks.Mobbing at the service team is intended to understand the collective psychological terror, harassment of any em-ployee by his or her colleagues, subordinates, or superi-ors, in order to get the employee to leave the workplace or to diminish his or her social or professional influence in the team. Depending on the level of management in the overall hierarchy of the enterprise, workplace harassment is divided into vertical and horizontal. It is emphasized that horizontal mobility is the most widespread, which is psychological persecution within a separate structural unit among employees and characterized by a malicious attitude towards an employee, group of colleagues or managers. The causes of this mobbing are envy, boredom, professional ambition, low self-esteem, low moral stand-ards, asocial lifestyle, other political and social views. It is emphasized that vertical mobbing has a linear orien-tation of psychological terror from the head, the employer in relation to the subordinate (bossing). As a conclusion, it is pointed out the importance of normative consolida-tion of the analyzed phenomena in order to increase the effectiveness of combating them. ; У статті досліджено наявні доктринальні визна-чення мобінгу та булінгу. Зазначено, що дослідження українських науковців стосовно визначення та харак-теристики цих явищ в основному спираються на зару-біжний досвід. Булінг охарактеризовано як умисне, що не має характеру самозахисту й не санкціоноване нормативно-правовими актами держави тривале (пов-торне) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, яка має певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні і т. д.) щодо іншого ін-дивіда, яке відбувається переважно в організованих колективах із певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет в однолітків). Зазначе-но, що булінг не включає кримінальні дії, які почина-лися як конфлікт та розвилися, тобто серйозне фізич-не насильство, погрози такого насильства, напади.Під мобінгом у службовому колективі запропоно- вано розуміти колективний психологічний терор, цькування щодо кого-небудь із працівників із боку його колег, підлеглих або начальства, здійснювані з метою змусити працівника піти з місця роботи або ос-лабити міру його соціального або професійного впливу в колективі. Залежно від рівня управління в загальній ієрархії підприємства утиски на робочому місці розді-лено на вертикальні та горизонтальні. Виділено, що найбільш поширеним є горизонтальний мобінг, який полягає в психологічному переслідуванні в межах окремого структурного підрозділу серед працівників та характеризується недоброзичливим ставленням до працівника, групи колег або керівників. Причина-ми виникнення цього мобінгу є заздрість, нудьга, про-фесійні амбіції, занижена самооцінка, низький рівень моральних якостей, асоціальний стиль життя, інші політично-соціальні погляди. Підкреслено, що верти-кальний мобінг має лінійну спрямованість психоло-гічного терору від керівника, роботодавця щодо під-леглого (босінг). Як висновок, зазначено важливість нормативного закріплення аналізованих явищ для під-вищення ефективності боротьби з ними. ; У статті досліджено наявні доктринальні визна-чення мобінгу та булінгу. Зазначено, що дослідження українських науковців стосовно визначення та харак-теристики цих явищ в основному спираються на зару-біжний досвід. Булінг охарактеризовано як умисне, що не має характеру самозахисту й не санкціоноване нормативно-правовими актами держави тривале (пов-торне) фізичне або психологічне насильство з боку індивіда або групи, яка має певні переваги (фізичні, психологічні, адміністративні і т. д.) щодо іншого ін-дивіда, яке відбувається переважно в організованих колективах із певною особистою метою (наприклад, бажання заслужити авторитет в однолітків). Зазначе-но, що булінг не включає кримінальні дії, які почина-лися як конфлікт та розвилися, тобто серйозне фізич-не насильство, погрози такого насильства, напади.Під мобінгом у службовому колективі запропоно- вано розуміти колективний психологічний терор, цькування щодо кого-небудь із працівників із боку його колег, підлеглих або начальства, здійснювані з метою змусити працівника піти з місця роботи або ос-лабити міру його соціального або професійного впливу в колективі. Залежно від рівня управління в загальній ієрархії підприємства утиски на робочому місці розді-лено на вертикальні та горизонтальні. Виділено, що найбільш поширеним є горизонтальний мобінг, який полягає в психологічному переслідуванні в межах окремого структурного підрозділу серед працівників та характеризується недоброзичливим ставленням до працівника, групи колег або керівників. Причина-ми виникнення цього мобінгу є заздрість, нудьга, про-фесійні амбіції, занижена самооцінка, низький рівень моральних якостей, асоціальний стиль життя, інші політично-соціальні погляди. Підкреслено, що верти-кальний мобінг має лінійну спрямованість психоло-гічного терору від керівника, роботодавця щодо під-леглого (босінг). Як висновок, зазначено важливість нормативного закріплення аналізованих явищ для під-вищення ефективності боротьби з ними.

A significant feature of present is the in crease of crisis and traumatic situations (acute interpersonal conflicts, physic alviolence, serious illnesses). Personality cannot cope with these life challenges on it sown. A person needs professional help from psychologists. Thus, today it continuous to be important to train well-qualified psychologists who can cope with the current social challenges. The purpose of the study is to identify the psychological features of active and future psychologists which contribute to effective work in crisis situations. Ÿe study included two groups: students (graduate psychologists); "crisis group" (volunteers of the Support Movement for military and psycho-neurological center staff). Ÿe study in "crisis group" have demonstrated the features necessary to work with psychotraumas. It serves as a model to future practicing psychologists and enables organization of effective vocational training at the university. An empirical research of two groups of respondents has made it possible to distinguish the common qualities among the studied. With in the crisis group participants, risk taking features are significantlyhigher than in the student group. Ÿis proves that people who of tendeal with vital problems and demonstrate interest in them have a higher will in gness to act under the conditions of uncertainty, anxiety and difficulty. Ÿey have greater confidence that every thing that is happen in gismeaningful as it brings experience. It has also established an important fact about the crisis group's independence from age characteristics.Openness to the new and activity in difficult situations haven't been determined by age or lack of experience. On the whole, crisis group shave demonstrated approximately the same level of applying the two basic qualities (feel and know), which indicate about high variability during strategy choice for adaptive behavior in the process of over coming life problems. Ÿis, in turn, ensures the development to important qualities such as empathy and reflection. The empirical study, base don the identified psychological characteristics of respondents from student and crisis groups, made it possible to predict work specifics: student group, due to case and personal factors, is characterized by traumatization and requires the adaptive qualities development program; crisis group, due to the frequent experience at dealing crisis situations shows a high level of resilience. However, psychological as sistance to the study group should be qualitative and qualified to exclude the phenomenon of "psychological fading". The prospect of furt her research is the development of comprehensive program for the development of individual's life potential, which can be actively used by the Psychological ser vices of various organizations. ; Значущою характеристикою сьогодення є збільшення кризових та травматичних ситуацій (гострі міжособистісні конфлікти, фізичне насильство, важкі хвороби). Особистість не може самостійно справитися із зазначеними викликами життя. Людина потребує фахової допомоги від психологів. Отже, сьогодні актуальною є підготовка якісних психологів, здатних справлятися із сучасними викликами соціуму. Мета дослідження – виокремити психологічні особливості психологів і майбутніх психологів, які сприяють ефективній роботі з кризовими ситуаціями. Вибірку дослідження розділено на дві групи: студентська (випускники психологи); "кризова" (волонтери Руху підтримки військових та працівники психоневрологічного інтернату). Дослідження, проведене у "кризовій" групі, продемонструє особливості, необхідні для роботи з психотравмою. Це послугує взірцем для майбутніх практикуючих психологів і дасть можливість ефективно організувати процес професійної підготовки у закладі вищої освіти. Емпіричне дослідження двох груп респондентів дало можливість виокремити якості, які притаманні досліджуваним. У досліджуваних кризової групи є значно вищим, ніж у студентськійгрупі, прийняття ризику. Це доводить, що у людей, які часто мають справу з екзис тенційними проблемами і зберігають інтерес до них, є вищою готовність діяти в умовах невизначеності результату, в умовах тривоги і трудно-щів. У них більшою є впевненість у тому, що все, що відбувається загалом, є корисним, оскільки приносить досвід. Також встановлено важливий факт про незалежність у досліджуваних кризової групи у прийнятті ризику від вікової характеристики. Відкритість новому й активність у важких ситуаціях, таким чином, не завжди визначаються віком і браком досвіду. Досліджувані кризової групи демонструють загалом приблизно однаковий рівень вияву двох базових груп якостей (відчувати та знати), що свідчить про високу варіативність у підборі ними стратегій вибору адаптивної поведінки у процесі подолання життєвих негараздів. Це, у свою чергу, забезпечує розвиток таких важливих якостей, як емпатійність, рефлективність тощо. Емпіричне дослідження, на підставі виокремлених психологічних властивостей респондентів студентської групи та групи "ризику", дало можливість спрогнозувати особливості роботи у таких групах: студентська група досліджуваних у зв'язку із ситуативними й особистісними чинниками характеризується ретравматизацією і потребує програми розвитку адаптивних якостей; кризова група досліджуваних унаслідок частої дії кризових чинників демонструє високий рівень життєстійкості. Однак психологічна допомога досліджуваній групі повинна надаватись якісно і кваліфіковано задля уникнення феномену "психологічного завмирання".Перспективою подальших досліджень може стати розробка комплексної програми розвитку життєвого потенціалу особистості, яка активно може використовуватися психологічними службами різних організацій.

The article is considers violence as a sign of circumstances precluding the criminality of an act, including necessary defence. It is indicated that it in the relevant criminal law has the following meaning: it characterizes the basis of certain circumstances precluding the criminality of the act; its use is the basis for the "unlimited" use of force for protection; acts as a basis for bringing to criminal responsibility in case of exceeding the limits in certain circumstances, excluding the criminality of the act. The attention is focused on the fact that violence in the norm about the necessary defence, first of all, characterizes its basis and actions related to exceeding the limits of necessary defence. Violence characterizes such a legal basis of necessary defence as a socially dangerous encroachment. The author argues that such encroachment characterizes both criminal physical and criminal mental violence. The manifestations of the latter are threats that have the necessary criminal and legal signs, the main of which is the reality of the threat. Separately, the "attack" is investigated as a criminal-legal category. Its author's definition is given and the concepts of "violence" and "attack" are distinguished as categories of circumstances precluding the criminality of an act. A study of the norms of the necessary defence in the laws of the developed countries of Europe and the former USSR has established that violence is a key feature that must be established and it must be given the necessary criminal law assessment. Additional arguments are provided in support of the position that it is violence, its nature and danger that create the grounds for the so-called "unlimited" necessary defence, which is provided for in most criminal legislations of the countries of the world. The author's proposals and recommendations for the improvement of the relevant criminal legislation of Ukraine and its practice are given. Methods. In preparing the article, the dialectical method was used, and the method of logical analysis. Based on the scientific position of Ukrainian and foreign scientists, the author made reasonable and relevant conclusions on the subject under study. The method of historical analysis allowed investigating the genesis of the development of legislation on the necessary defence. The comparative method allowed establishing the features of the criminal law assessment of violence in the necessary defence in the laws of the developed countries of Europe and the former USSR. Results and conclusions. It has been established that violence in the necessary defence is the most important sign of socially dangerous encroachment as its basis and characterizes the excess of the limits of necessary defence. Additional arguments are given that determine that it is a socially dangerous encroachment, and no other actions that should serve as the basis of the necessary defence. An analysis of the criminal legislations of different countries led to the conclusion that the Ukrainian legislation in this area as a whole meets the requirements of the theory and practice of European criminal law. ; В статье рассматривается насилие как признак, обстоятельств, исключающих преступность деяния, в том числе и необходимой обороны. Указывается, что оно в соответствующих уголовно-правовых нормах имеет следующее значение: характеризует основание отдельных обстоятельств, исключающих преступность деяния; его применение выступает основанием для «безграничного» использования силы для защиты; выступает основанием для привлечения к уголовной ответственности в случае превышения пределов в отдельных обстоятельствах, исключающих преступность деяния. Акцентируется внимание на том, что насилие в норме о необходимой обороне, в первую очередь, характеризует её основание и действия, связанные с превышением пределов необходимой обороны. Насилие характеризует такое правовое основание необходимой обороны, как общественно опасное посягательство. Автор доказывает, что такое посягательство характеризует как криминальное физическое, так и криминальное психическое насилие. Проявлениями последнего выступают угрозы, которые имеют необходимые уголовно-правовые признаки, главным из которых есть реальность угрозы. Отдельно исследуется «нападение» как уголовно-правовая категория. Даётся её авторское определение и проводится разграничение понятий «насилие» и «нападение» как категорий обстоятельств, исключающих преступность деяния. Проведенным исследованием норм о необходимой обороне в законодательствах развитых стран Европы и бывшего СССР установлено, что насилие является ключевым признаком, который обязательно должен быть установлен и ему должна быть дана необходимая уголовно-правовая оценка. Предоставлены дополнительные аргументы в поддержку позиции о том, что именно насилие, его характер и опасность создают основания для так называемой «безграничной» необходимой обороны, которая предусмотрена в большинстве уголовных законодательств стран мира. Даются авторские предложения и рекомендации по усовершенствованию соответствующего уголовного законодательства Украины и практики его применения. Методы. При подготовке статьи использовался диалектический метод, метод логического анализа. Опираясь на научные позиции украинских и зарубежных учёных, автором сделаны обоснованные и актуальные выводы по исследуемой тематике. Метод исторического анализа позволил исследовать генезис развития законодательства о необходимой обороне. Сравнительный метод позволил установить особенности уголовно-правовой оценки насилия в необходимой обороне в законодательствах развитых стран Европы и бывшего СССР. Результаты и выводы. Установлено, что насилие в необходимой обороне является важнейшим признаком общественно опасного посягательства как её основания и характеризует превышение пределов необходимой обороны. Приводятся дополнительные аргументы, которые определяют, что именно общественно опасное посягательство, а не иные действия должны выступать основанием необходимой обороны. Анализ уголовных законодательств разных стран позволил сделать вывод о том, что украинское законодательство в этой сфере в целом соответствует требованиям теории и практики европейского уголовного права. ; В статті розглядається насильство як ознака обставин, що виключають злочинність діяння, в тому числі і необхідної оборони. Зазначається, що воно у відповідних кримінально-правових нормах має наступне значення: характеризує правову підставу окремих обставин, що виключають злочинність діяння; його застосування є підставою для «безмежного» використання сили для захисту; виступає підставою для притягнення до кримінальної відповідальності у разі перевищення меж в окремих обставинах, що виключають злочинність діяння. Зазначається, що кримінальне насильство в нормі про необхідну оборону, в першу чергу, характеризує її підставу та дії, пов'язані із перевищенням меж необхідної оборони. Насильство характеризує таку правову підставу необхідної оборони як суспільно небезпечне посягання. Автор доводить, що таке посягання характеризує як кримінальне фізичне, так і кримінальне психічне насильство. Проявами останнього виступають погрози, які характеризуються необхідними кримінально-правовими ознаками, головною з яких є реальність погрози. Окремо досліджується «напад» як кримінально-правова категорія. Дається його авторське визначення та проводиться розмежування понять «насильство» та «напад» як категорій норм про обставини, що виключають злочинність діяння. Проведеним дослідженням норм про необхідну оборону в законодавствах розвинутих країн Європи та колишнього СРСР встановлено, що насильство є ключовою ознакою, яка обов'язково повинна бути встановлена і їй надана відповідна кримінально-правова оцінка. Наведені додаткові аргументи на користь позиції про те, що саме насильство, його характер та небезпечність створюють підстави для так званої «безмежної» необхідної оборони, яка передбачена в більшості кримінальних законодавств країн світу. Надаються авторські пропозиції і рекомендації щодо вдосконалення відповідного кримінального законодавства України та практики його застосування. Методи. При підготовці статті використовувався діалектичний метод, метод логічного аналізу. Спираючись на наукові позиції українських та закордонних вчених, автор зробив обґрунтовані та актуальні висновки по досліджуваній тематиці. Метод історичного аналізу дозволив дослідити ґенезу розвитку законодавства про необхідну оборону. Порівняльний метод дозволив встановити особливості кримінально-правової оцінки насильства в необхідній обороні в законодавствах розвинутих країн Європи та колишнього СРСР. Результати та висновки. Встановлено, що насильство в необхідній обороні є важливою ознакою суспільно небезпечного посягання як її підстави і характеризує перевищення меж необхідної оборони. Наводяться додаткові аргументи, які визначають, що саме суспільно небезпечне посягання, а не інші дії повинні бути підставою необхідної оборони. Аналіз кримінальних законодавств різних країн дозволив зробити висновок про те, що українське законодавство в цій сфері в цілому відповідає вимогам теорії і практики європейського кримінального права.

The article emphasizes that Ukrainian society still feels the burden of the problem of domestic violence, which is characterized by scale, manifests itself in various forms, such as psychological violence (prolonged or permanent mental impact on a person to degrade honor and dignity), physical (intentional infliction of physical harm to a person, which can lead to death), economic (intentional deprivation of housing, food, clothing, other property that provokes physical and mental disorders or death), sexual (involvement of adults by force in sexual intercourse, children by consent / without consent to sexual intercourse with adults). Domestic and foreign scientists who participated in the study of various aspects of domestic violence as a social phenomenon are mentioned. The socio-psychological consequences of domestic violence are outlined. We highlighted the results of a study of the work of territorial communities to ensure the implementation of state policy at the regional level to prevent and combat domestic violence and gender-based violence through monitoring the status of relevant measures. In particular, the number of territorial centers of social services, centers of social services, centers for comprehensive rehabilitation of persons with disabilities, specialized support services for victims of domestic violence and gender-based violence is indicated (day care crisis centers of social and psychological assistance to victims; mobile teams of social and psychological assistance to victims; specialized services of primary social and psychological counseling of victims; crisis rooms around the clock (up to 10 days); hotlines; office of correctional and rehabilitation services) and the Khmelnytsky Regional Center for Social and Psychological Assistance, which serves as a shelter for victims of domestic violence. The work of local councils is revealed. The long-term joined action plan of the Department of Social Protection of the Khmelnytsky Regional State Administration, local governments and social institutions for the implementation of the Regional Comprehensive Program to Support the Family, Prevent and Combat Domestic Violence until 2025 is highlighted. Gaps in the provision of social services have been identified, and the need to create specialized support services for victims of domestic violence by all territorial communities in the region has been noted. It is recommended to eliminate the identified shortcomings, optimize informational, educational and rehabilitation work with perpetrators and victims of domestic violence. ; У статті наголошено на тому, що українське суспільство досі відчуває тягар проблеми домашнього насиль- ства, яке характеризується масштабністю, виявляється в різних видах та формах, як-от психологічне (трива- лий або постійний психічний вплив на особу з метою приниження честі та гідності), фізичне (навмисне нане- сення фізичних ушкоджень особі, що може призвести до смерті), економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, що провокує фізичні та психічні порушення або й смерть), сексуальне (залучення дорослих осіб силоміць до сексуальних зносин, дітей за згодою/без згоди до сексуальних зносин із дорослими) насильство. Указано вітчизняних та зарубіжних науковців, які долучились до вивчення різних аспектів домашнього насиль- ства як соціального феномену. Окреслено соціально-психологічні наслідки насильства в сім'ї. Нами висвітлено результати дослідження роботи територіальних громад щодо забезпечення реалізації дер- жавної політики на регіональному рівні стосовно запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі через посередництво контролю стану вжиття відповідних заходів. Зокрема, вказано на чисельність територіальних центрів соціального обслуговування, центрів надання соціальних послуг, центрів комплексної реабі- літації осіб з інвалідністю, спеціалізованих служб підтримки для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознаками статі (денні кризові центри соціально-психологічної допомоги; мобільні бригади соціаль- но-психологічної допомоги; спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування таких осіб; кризові кімнати цілодобового перебування (до 10 днів); телефони гарячої лінії; кабінет корекційно-реабілітаційних послуг) та Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги, який виконує функції притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Охарактеризовано роботу місцевих рад. Висвітлено перспективний план заходів Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування, закладами та установами соціального спрямування на виконання Обласної комплексної програми підтримки сім'ї, запобігання та протидії домашньому насильству на період до 2025 року. З'ясовано прогалини в наданні соціальних послуг, зауважено на необхідності створення всіма територіаль- ними громадами області спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства. Рекомендовано усунути виявлені недоліки, оптимізувати інформаційно-просвітницьку та реабілітаційну роботу з кривдниками та жертвами домашнього насильства.