Suchergebnisse

Розглянуто класифікацію повітряних суден-загроз, ризики що впливають на здійснення повітряного простору України, та яким чином можливо розрахувати ймовірність небезпеки. Показано як розрахувати ступені, умови та фактори, які впливають на безпеку польотів та ризики що забезпечують переліт. Обґрунтовано організацію взаємодії органів цивільної, державної авіації та органів служби безпеки України при припиненні протиправних дій повітряного судна-загрози. ; Рассмотрена классификация воздушных судов-угроз, риски влияющие на осуществление воздушного пространства Украины, и каким образом можно рассчитать вероятность опасности. Показано расчеты рисков влияющих на безопасность полетов. Обоснованно организации взаимодействия органов гражданской, государственной авиации и органов службы безопасности Украины при прекращении противоправных действий воздушного судна-угрозы. ; We consider the classification of aircraft threats, risks affecting the implementation of the airspace of Ukraine, and how is possible to calculate the probability of danger. Calculations show risks that affect flight safety. Grounded organization of interaction of civil, civil aviation and the Security Service of Ukraine at stopping illegal actions aircraft threats.

This article describes the main challenges and threats of modern terrorism. It was showed that due to the rapid development of new technologies, a terrorism has been transformed. The influence of terrorism on policy and terrorism countermeasures were reviewed. The article presents a short history of terrorism evolution in the world. There are some examples of terrorist acts that stay in a modern history as a "black spot".Terrorism is defined as "the unlawful use of violence and intimidation, especially against civilians, in the pursuit of political aims." We quickly see that this definition is unspecific and subjective. The issue of subjectivity in this case means that there is no internationally recognised legal definition of terrorism. Despite considerable discussion, the formation of a comprehensive convention against international terrorism by the United Nations has always been impeded by the lack of consensus on a definition.Violent actions are usually categorised according to the perpetrator, the victim, the method, and the purpose. Different definitions emphasise different characteristics, depending on the priorities of the agency involved. In our coverage of terrorism, we rely strongly on data from the Global Terrorism Database (GTD), which defines terrorism as "acts of violence by non-state actors, perpetrated against civilian populations, intended to cause fear, in order to achieve a political objective." Its definition excludes violence initiated by governments (state terrorism) and open combat between opposing armed forces, even if they're non-state actors.Some attacks will always get past law enforcement, but they need not be so bloody. Reducing the impact of domestic terrorism requires restricting the weaponry available to radicals. America should treat guns much the way it does cars. Few Americans would want to share the road with unlicensed, untrained and uninsured motorists, but with guns, we don't require even one of these elements to protect the public.An evenhanded approach to national security, drawing professional and ethical lessons from the field of public health, would include conferences and research exploring why terrorism never lived up to the threat assessments issued after 9/11 and how to avoid overreactions in the future. It would ensure that national security publications, testimony, and public statements avoid hyperbole and correct the public record when policymakers exaggerate. It would propose policies and resource allocations that are calibrated to the scale of the threat, rising when threats rise and shrinking when threats shrink, even if that means cutting the budgets of the experts' own organizations.There will be more terrorist attacks. Terrorism cannot be eradicated completely, just as other forms of violence cannot be eradicated completely. After each tragedy, national security experts have a duty to use their television interviews, social media accounts, and op-eds—whatever influence they may have—to help rebuild the public resilience that has been damaged by the doctrine of evolving threats. ; На погляд переважної більшості дослідників тероризму, цей феномен став ха- рактерною рисою сучасного міжнародного життя та однією з найбільших за- гроз безпеці держав і суспільства. Але історичні факти вказують на те, що тероризм супроводжував людство ще від давніх часів, призводячи до масових жертв серед населення. У статті автор проаналізував сучасні погляди фахівців США на це явище та сформулював найважливіші заходи щодо можливих шля- хів його недопущення у світі.

This article describes the main challenges and threats of modern terrorism. It was showed that due to the rapid development of new technologies, a terrorism has been transformed. The influence of terrorism on policy and terrorism countermeasures were reviewed. The article presents a short history of terrorism evolution in the world. There are some examples of terrorist acts that stay in a modern history as a "black spot".Terrorism is defined as "the unlawful use of violence and intimidation, especially against civilians, in the pursuit of political aims." We quickly see that this definition is unspecific and subjective. The issue of subjectivity in this case means that there is no internationally recognised legal definition of terrorism. Despite considerable discussion, the formation of a comprehensive convention against international terrorism by the United Nations has always been impeded by the lack of consensus on a definition.Violent actions are usually categorised according to the perpetrator, the victim, the method, and the purpose. Different definitions emphasise different characteristics, depending on the priorities of the agency involved. In our coverage of terrorism, we rely strongly on data from the Global Terrorism Database (GTD), which defines terrorism as "acts of violence by non-state actors, perpetrated against civilian populations, intended to cause fear, in order to achieve a political objective." Its definition excludes violence initiated by governments (state terrorism) and open combat between opposing armed forces, even if they're non-state actors.Some attacks will always get past law enforcement, but they need not be so bloody. Reducing the impact of domestic terrorism requires restricting the weaponry available to radicals. America should treat guns much the way it does cars. Few Americans would want to share the road with unlicensed, untrained and uninsured motorists, but with guns, we don't require even one of these elements to protect the public.An evenhanded approach to national security, drawing professional and ethical lessons from the field of public health, would include conferences and research exploring why terrorism never lived up to the threat assessments issued after 9/11 and how to avoid overreactions in the future. It would ensure that national security publications, testimony, and public statements avoid hyperbole and correct the public record when policymakers exaggerate. It would propose policies and resource allocations that are calibrated to the scale of the threat, rising when threats rise and shrinking when threats shrink, even if that means cutting the budgets of the experts' own organizations.There will be more terrorist attacks. Terrorism cannot be eradicated completely, just as other forms of violence cannot be eradicated completely. After each tragedy, national security experts have a duty to use their television interviews, social media accounts, and op-eds—whatever influence they may have—to help rebuild the public resilience that has been damaged by the doctrine of evolving threats. ; На погляд переважної більшості дослідників тероризму, цей феномен став ха- рактерною рисою сучасного міжнародного життя та однією з найбільших за- гроз безпеці держав і суспільства. Але історичні факти вказують на те, що тероризм супроводжував людство ще від давніх часів, призводячи до масових жертв серед населення. У статті автор проаналізував сучасні погляди фахівців США на це явище та сформулював найважливіші заходи щодо можливих шля- хів його недопущення у світі.

The scientific article is devoted to a timely and socially important problem. At the end of XX and at the beginning of XXI centuries politicians and the media are increasingly using the terms "Islamic terrorism", "war on terror" etc. In this context, there is a problem of association of Islam and terrorism in one phenomenon. The goal of the article is studying of the reasons of emergence of "Islamic terrorism", and the place and role of the media in this process. The author pays particular attention to the position of the Ukrainian mass-media while covering this problem. Certainly, in-depth analysis and objective presentation are very important for a better understanding of the true nature of "Islamic terrorism" by the Ukrainian reader. Keywords: Islamic terrorism, mas-media, geopolitics, acts of terrorism, the terrorist organisations. ; Наукова стаття присвячена актуальній та суспільно значущій проблемі. На зламі ХХ-ХХІ ст. політики та ЗМІ усе частіше використовують терміни «ісламський тероризм», «війна з тероризмом» тощо. У цьому контексті існує проблема ототожнення ісламу та тероризму. Метою статті є розгляд причин виникнення такого феномену як «ісламський тероризм», а також місце і роль ЗМІ у цьому процесі. Автор звертає особливу увагу на позицію українських друкованих засобів масової інформації під час висвітлення ними окресленої проблеми. Безумовно, глибокий аналіз та незаангажованість викладу є дуже важливими для кращого розуміння українським читачем справжньої природи «ісламського тероризму». Ключові слова: ісламський тероризм, друковані ЗМІ, геополітика, терористичні акти, терористичні організації.

At the article were being considers the main definitions (concepts) and essence of counteraction to "hybrid" aggression on the part of the Russian Federation (RF) against Ukraine both in the general plan, and by military means, its basic lessons. It is shown that measures to counter "hybrid" aggression in Ukraine have undergone a rather difficult and ambiguous path in their development, from their absolute rejection not only by the state leadership but also by the vast majority of Ukrainian society due to blind faith in the political decency of Kremlin politicians to their commitment to international commitments to guarantee Ukraine's independence, sovereignty and territorial integrity in exchange for the almost free transfer of Russia's third-largest nuclear capability to Russia, and up to uncompromising armed confrontation with Russian mercenaries and their allies in eastern Ukraine. The article reveals the main stages of countering Russian "hybrid" aggression in all its main areas, provides their content, shows the evolution of increasing countermeasures, but, at the same time, special attention is paid to countering military means, that is mainly in the process of training and participation of military formations of the defense and defense sector of Ukraine, first in the anti-terrorist operation and later in the Joint Force Operation. Given the wide range of tasks to counter Russian "hybrid" aggression by military means, the main possible forms of use of defense forces in different operational conditions during hostilities are given. ; У статті розглянуто основні визначення (поняття) і сутність протидії "гібридній" агресії з боку Російської Федерації (РФ) проти України як в загальному плані, так і військовими засобами, її основні уроки. Показано, що заходи протидії "гібридній2 агресії в Україні у своєму розвитку пройшли досить складний і неоднозначний шлях від абсолютного їх несприйняття не лише керівництвом держави, але і переважною більшістю українського суспільства у зв'язку зі сліпою вірою у політичну порядність кремлівських політиків, вірність їх взятим на себе міжнародним зобов'язанням стосовно гарантування Україні незалежності, суверенітету та територіальної цілісності в обмін на майже безкоштовну передачу Росії третього у світі за розміром ядерного потенціалу, і аж до безкомпромісного збройного протистояння із російськими найманцями та їх посібниками на Сході України. У статті розкриваються основні етапи протидії російській "гібридній" агресії у всіх її основних сферах, надається їх змістовне наповнення, показана еволюція нарощування заходів протидії, але водночас особлива увага приділена протидії військовими засобами, тобто головним чином у процесі підготовки та участі військових формувань сил оборони сектору безпеки й оборони України спочатку в антитерористичній операції, а згодом – і в операції Об'єднаних сил. Зважаючи на значний діапазон завдань протидії російській "гібридній" агресії військовими засобами, наведено й основні можливі форми застосування сил оборони в різних умовах оперативної обстановки в процесі бойових дій.

Останні роки взаємодії України з НАТО свідчать про високу динаміку залучення українських експертів до всіх заходів, що організовуються НАТО, та великий потенціал взаємодії у рамках Комітету НАТО з планування на випадок надзвичайних ситуацій. Ефективною є співпраця України з Євроатлантичним координаційним центром реагування на природні лиха та катастрофи. Механізм надання допомоги через НАТО відбувається завдяки програмі «Партнерство заради миру» (далі – ППЗМ) Уряд України здійснює запит до Центру координації та реагування на надзвичайні ситуації НАТО (далі – EADRCC), який своєю чергою активує механізм цивільного захисту або через Офіс з координації гуманітарних питань (далі – ОСНА) ООН та Міжнародного Комітету Червоного Хреста, або самостійно через країн-партнерів та членів Альянсу. Група з оцінки наслідків стихійних лих і координації (далі – UNDAC) є частиною управління з координації гуманітарних питань і розгортається відповідно до запиту уряду постраждалої країни, Червоного Хреста, або координатора з гуманітарних питань (далі – RC/HC). Під час масштабних надзвичайних ситуацій UNDAC може на запит уряду постраждалої країни або через координатора з гуманітарних питань чи Міжнародної консультативно-пошукової групи з пошуку та порятунку (далі – INSARAG) створити мережевий центр координації операцій (далі – OSOCC) з місцевими органами управління в надзвичайних ситуаціях. Північноатлантичний альянс має необхідні інструменти для спільного реагування на природні катаклізми, техногенні катастрофи, терористичні акти та надзвичайні ситуації, спричинені воєнними діями. Розроблена модель активації механізму цивільного захисту НАТО дасть можливість ефективно реагувати на масштабні надзвичайні ситуації, ліквідація наслідків яких потребує залучення міжнародних рятувальних сил, зокрема в особливий період в Україні.

According to Article 1 of the Constitution of Ukraine, Ukraine is a sovereign and independent, democratic, social, rule of law. Article 2 states that Ukraine is a unitary state. It is obvious that in 2014 Euromaidan caused crystallization of value and territorial separatism of different regions of Ukraine, which will be stimulated by state and public organizations of the neighboring country. According to historical experience, supporters of separatism can resort to non-violent actions (propaganda actions, activities of political parties, public movements, holding mass rallies, referendums, etc.) to achieve their goals, as well as to use armed forms and methods of struggle (terrorist acts, acts of terrorism, diversion the use of rebel-guerrilla tactics, etc.). Accordingly, the methods used by States to preserve territorial integrity can be roughly divided into two main types: non-violent and violent (violent or repressive). Nonviolent methods include political and economic measures, including: sound social policy. The temporary occupation of the territories of the Autonomous Republic of Crimea, in Donetsk and Luhansk regions, has adversely affected the entire spectrum of the rights of their inhabitants and, in many cases, caused their forced migration. According to the Ministry of Social Policy of Ukraine, as of October 2019, 1 million 413.6 thousand internally displaced persons from Donbass and Crimea were counted in Ukraine. Including - more than 785 thousand pensioners, 240 thousand children and approximately 48 thousand persons with disabilities. According to international experts, Ukraine does not take sufficient measures to respect the rights of its citizens affected by the annexation of Crimea and the war in the east, as envisaged by its obligations under the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights ratified by Ukraine on 19 October. 1973. Discrimination in the exercise of the right to social protection can be considered one of the most widespread forms of discrimination against persons affected by the conflict. The right to social security and protection is one of the fundamental human rights, as reflected in the international human rights treaties to which Ukraine is a party. The right to a pension is an integral part of social protection and social security. In fact, the additional conditions imposed for receiving a pension by internally displaced persons do not apply to all other pensioners of Ukraine, are discriminatory and do not meet the criteria of necessity and proportionality. Thus, the separatist processes are negative for the Ukrainian State as a whole: the mechanism of functioning of the political system is broken, the legitimacy of the central government is falling, the national policy is undergoing a crisis. Separatism, by threatening state sovereignty, undermines territorial integrity, violates the state's geopolitical security principles, lowers its international prestige and lowers social standards for citizens. In view of the above, to prevent manifestations of separatism, it is necessary to increase the social standard of living of citizens, especially in the territories that need to be returned to Ukraine. ; Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. У статті 2 зазначено, що Україна є унітарною державою. Очевидно, що в 2014 році Євромайдан спричинив кристалізацію цінності та територіальний сепаратизм різних регіонів України, що буде стимулюватися державними та громадськими організаціями сусідньої країни. Згідно з історичним досвідом, прихильники сепаратизму можуть вдатися до ненасильницьких акцій (пропагандистські акції, діяльність політичних партій, громадських рухів, проведення масових мітингів, референдумів тощо) для досягнення своїх цілей, а також до використання збройних форм і методів боротьби (терористичні акти, терористичні акти, диверсія, використання повстансько-партизанської тактики тощо). Відповідно, методи, які використовуються державами для збереження територіальної цілісності, можна приблизно поділити на два основні типи: ненасильницькі та насильницькі (насильницькі чи репресивні). Ненасильницькі методи включають політичні та економічні заходи, включаючи: обґрунтовану соціальну політику. Тимчасова окупація територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей негативно вплинула на весь спектр прав їх мешканців і, в багатьох випадках, спричинила їх вимушену міграцію. За даними Міністерства соціальної політики України, станом на жовтень 2019 року в Україні нараховували 1 мільйон 413,6 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Донбасу та Криму. У тому числі - понад 785 тис. Пенсіонерів, 240 тис. Дітей та приблизно 48 тис. інвалідів. На думку міжнародних експертів, Україна не вживає достатніх заходів щодо поваги прав своїх громадян, які постраждали внаслідок анексії Криму та війни на сході, як це передбачено її зобов'язаннями відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 року. Дискримінація у здійсненні права на соціальний захист може вважатися однією з найпоширеніших форм дискримінації осіб, постраждалих внаслідок конфлікту. Право на соціальне забезпечення та захист є одним із основних прав людини, відображених у міжнародних договорах про права людини, учасниками яких є Україна. Право на пенсію є невід'ємною частиною соціального захисту та соціального забезпечення. Фактично додаткові умови отримання пенсії внутрішньо переміщеними особами не стосуються всіх інших пенсіонерів України, є дискримінаційними та не відповідають критеріям необхідності та пропорційності. Таким чином, сепаратистські процеси є негативними для української держави в цілому: механізм функціонування політичної системи порушений, легітимність центрального уряду падає, національна політика переживає кризу. Сепаратизм, загрожуючи суверенітету держави, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки держави, знижує її міжнародний престиж та знижує соціальні стандарти для громадян. З огляду на викладене, для запобігання проявам сепаратизму необхідно підвищити соціальний рівень життя громадян, особливо на територіях, які потрібно повернути Україні. ; Відповідно до статті 1 Конституції України, Україна є суверенною та незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. У статті 2 зазначено, що Україна є унітарною державою. Очевидно, що в 2014 році Євромайдан спричинив кристалізацію цінності та територіальний сепаратизм різних регіонів України, що буде стимулюватися державними та громадськими організаціями сусідньої країни. Згідно з історичним досвідом, прихильники сепаратизму можуть вдатися до ненасильницьких акцій (пропагандистські акції, діяльність політичних партій, громадських рухів, проведення масових мітингів, референдумів тощо) для досягнення своїх цілей, а також до використання збройних форм і методів боротьби (терористичні акти, терористичні акти, диверсія, використання повстансько-партизанської тактики тощо). Відповідно, методи, які використовуються державами для збереження територіальної цілісності, можна приблизно поділити на два основні типи: ненасильницькі та насильницькі (насильницькі чи репресивні). Ненасильницькі методи включають політичні та економічні заходи, включаючи: обґрунтовану соціальну політику. Тимчасова окупація територій Автономної Республіки Крим, Донецької та Луганської областей негативно вплинула на весь спектр прав їх мешканців і, в багатьох випадках, спричинила їх вимушену міграцію. За даними Міністерства соціальної політики України, станом на жовтень 2019 року в Україні нараховували 1 мільйон 413,6 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Донбасу та Криму. У тому числі - понад 785 тис. Пенсіонерів, 240 тис. Дітей та приблизно 48 тис. інвалідів. На думку міжнародних експертів, Україна не вживає достатніх заходів щодо поваги прав своїх громадян, які постраждали внаслідок анексії Криму та війни на сході, як це передбачено її зобов'язаннями відповідно до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, ратифікованого Україною 19 жовтня 1973 року. Дискримінація у здійсненні права на соціальний захист може вважатися однією з найпоширеніших форм дискримінації осіб, постраждалих внаслідок конфлікту. Право на соціальне забезпечення та захист є одним із основних прав людини, відображених у міжнародних договорах про права людини, учасниками яких є Україна. Право на пенсію є невід'ємною частиною соціального захисту та соціального забезпечення. Фактично додаткові умови отримання пенсії внутрішньо переміщеними особами не стосуються всіх інших пенсіонерів України, є дискримінаційними та не відповідають критеріям необхідності та пропорційності. Таким чином, сепаратистські процеси є негативними для української держави в цілому: механізм функціонування політичної системи порушений, легітимність центрального уряду падає, національна політика переживає кризу. Сепаратизм, загрожуючи суверенітету держави, підриває територіальну цілісність, порушує принципи геополітичної безпеки держави, знижує її міжнародний престиж та знижує соціальні стандарти для громадян. З огляду на викладене, для запобігання проявам сепаратизму необхідно підвищити соціальний рівень життя громадян, особливо на територіях, які потрібно повернути Україні.

Для визначення кращих практик управління вивчено досвід Держави Ізраїль щодо управління безпекою цивільного населення в умовах кризових ситуацій. З огляду на дослідження нормативного забезпечення безпеки цивільного населення в умовах кризових ситуацій встановлено, що завдання із захисту цивільного населення в умовах кризових ситуацій в Ізраїлі покладено на цивільну оборону. Вона є складовою системи національної безпеки, орієнтована на захист цивільного населення у разі надзвичайних ситуацій природного та техногенного характеру і реалізує заходи реагування на різноманітні військові та терористичні загрози цивільному населенню. Зокрема, це: терористичні акти з використанням замінованих автомобілів та закладання вибухових пристроїв у громадських місцях і транспорті, випадки ракетних та бомбових атак, а також викрадення літаків і автобусів, захоплення громадських будівель. Встановлено, що державна політика у сфері національної безпеки цієї країни реалізується узгоджено на державному та місцевому рівнях. Відповідно на державу покладається реалізація стратегічних програм із застосуванням базових принципів національної безпеки, тоді як місцева влада опікується захистом територій у зоні своєї відповідальності. До повноважень місцевої влади належать завдання щодо створення оборонної інфраструктури та розроблення порядків розгортання сил і засобів для захисту цивільного населення в умовах надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та бойових дій. Тобто до сфери компетенції органів місцевої влади країни належать не лише завдання щодо розвитку та розбудови територій, а й створення територіальної підсистеми оборони й захисту тилу, підтримка обороноздатності, захист цивільного населення та об'єктів критичної інфраструктури в умовах кризових ситуацій. Центральна влада опікується реалізацією стратегічних програм підвищення обороноздатності держави загалом. За результатами порівняльного аналізу джерел інформації встановлено, що у Державі Ізраїль вибрано воєнно-орієнтований підхід до управління в умовах кризових ситуацій. Це зумовлено генезою самої держави та навколишнім безпековим середовищем з існуванням постійного джерела екзистенційної загрози та обмеженими ресурсами через особливості географічного розташування. Також варто зауважити, що в реаліях сьогодення подібний підхід дає змоги застосувати модель внутрішнього фронту (тилу) в умовах надзвичайних ситуацій природного і техногенного характеру та бойових дій. Зазначене підтверджується наявним позитивним досвідом функціонування системи «Iron Dome». Дослідження досвіду цієї країни щодо розбудови механізмів управління безпекою цивільного населення в умовах кризових ситуацій не є вичерпним і надалі потребує проведення наукових розвідок щодо визначення функціонування такого специфічного правового механізму, як економіка надзвичайних ситуацій.

Purpose – With this research we will find out relation between worldwide countries which have been updated Convention on Cyber crime (Cyber Crime Laws and Terrorism Acts) up to y.2006, and Cyber attacks done up to y.2006. The primary research questions is; What is Cyber attacks impacts on Countries with Cyber Crime Laws and Terrorism Acts updated, comparative to Countries which not update Cyber Crime Laws and Terrorism Acts. Are Countries with updated Laws and Acts considerable less exposure to attacks, from Countries witch haven't Laws and Acts updated? Design/Methodology/Approach – A mixed research method approach was used. Findings – Research results shown on decreasing index (percent) of Cyber attacks in U.S. of America which have updating Cyber Crime Law and Terrorism Acts in years 2000. Research limitations/Implications – In this comparison research we based on pre-research data's. Responders from second part of research (attack impact from y.2000 to y.2006) were from close base of U.S.-based members of the Computer Security Institute (CSI), information security professionals. Research conclusions in this paper are summarizing from one country U.S. of America. Practical Implications – In article we examine how activists, hacktivists, and Cyber terrorists use the Information Technologies and what impacts they have been to exert on government and nongovernmental, Information Security Law. Article describes modern Cyber attacks, Netwar techniques, and offer worldwide overview methods of modern Warfare. Originality Value – The techniques that have been developing to disrupt the "Cybercriminal" are now being implementing in the "War on Terrorism". This has greatly increased the burden on, and risks for, all in the government and commercial sector, together with their professional advisers. Paper type: Survey Paper. ; На основі представленого дослідження можливе одержання співвідношень стану справ у розвинених країнах миру, які прийняли Угоду про кіберзлочини (Закон про кіберзлочини й терористичні акти) і здійснених кібератаках до 2006 року. Розглянуті первинні дослідницькі питання: що являє собою кібератака для країн із прийнятими змінами в законах і актах про тероризм і кіберзлочини у порівнянні із країнами, де ці зміни не були прийняті. Проведено дослідження країн із внесеними змінами в закони й акти й країн, де ці зміни не були прийняті. ; На основе представленного исследования возможно получение соотношений состояния дел в развитых странах мира, которые приняли Соглашение о киберпреступности (Закон о киберпреступности и террористических актах) и осуществленных кибератаках до 2006 года. Рассматриваемые первичные исследовательские вопросы: что представляет собой кибератака для стран с принятыми изменениями в законах и актах о терроризме и киберпреступлениях по сравнению со странами, где эти изменения не были приняты. Проведено исследование стран с внесенными изменениями в законы и акты и стран, где эти изменения не были приняты.

Актуальність. У 2014 році із «Революцією гідності» та особливо після 24 лютого 2022 року Україна постала перед необхідністю військовим чином відстоювати власну незалежність.
Метою дослідження є визначення Мінського процесу як інструменту врегулювання українсько-російських відносин 2014-2022р., виявлення основних характерних ознак та положень Мінських домовленостей.
Результати дослідження. Встановлено, що втрачаючи контроль над внутрішньою і зовнішньою політикою України, Росія через Мінські домовленості намагалася змінити конституційно-правовий лад в Україні, федералізувати її та шляхом «особливого статусу» ЛНР і ДНР контролювати усю країну. Виявлено, що основною геополітичною ціллю РФ у гібридній війні був демонтаж української державності та перетворення України на державу-сателіта.
З'ясовано, що по своїй суті Мінські протоколи були нікчемними правовими документами, а Росія не визнавалась стороною конфлікту. Здійснивши порівняльну характеристику Мінськ-1 і Мінськ-2, дійшли до висновку про те, що останні суттєво погіршували позиції України, змушуючи вносити зміни до Конституції та легалізовуючи владу в ЛНР і ДНР через псевдо-вибори. Підкреслено, що Росія не визнавалась стороною конфлікту, а відтак на неї не було покладено жодних зобов'язань, окрім опосередкованого виведення іноземних збройних формувань. Разом з тим, підкреслено важливість, якщо не повного припинення вогню, то хоча б часткового як можливість виграти час для зміцнення української армії. Оцінено також вплив санкційної політики ЄС, яка напряму була прив'язана до виконання Мінських домовленостей.В ході дослідження здійснено пошук відповіді на запитання – чому не спрацював дипломатичний сценарій ?. З'ясовано, що основна причина – це неготовність Росії виконувати будь-які взяті на себе міжнародні зобов'язання. Відкрита збройна агресія Росії проти України – це була відповідь на неможливість опосередковано управляти внутрішньополітичним і зовнішньополітичним вектором України. Доведено, що попри потужний фінансовий ресурс проект «Новоросія» та так званий «руський мир» зазнали краху в Україні, яка із вступом в НАТО та внутрішньополітичною інтеграцією в ЄС назавжди буде втрачена для РФ.
Висновки. Означено, що Мінські домовленості були «мертвими» по своїй суті, оскільки повністю суперечать Конституції та національним інтересам України. Підкреслено, що відкрита збройна агресія Росії та постійні терористичні акти проти мирного населення поставили крапку на можливості дипломатичним способом завершити війну. Наголошено, що перемога України є вкрай необхідною не лише для підтвердження нашої державності та будівництва української політичної нації, але й для безпеки всієї Європи.

The role of China in the development of relations between India and Pakistan is being considered. The China-Pakistan Economic Corridor (CPEC) stands out as one of the main ways of cooperation between China and Pakistan. It is stated that China has significant influence and ties with the countries of South Asia and can influence on resolving conflicts. In particular, China's role and place in the conflict is determined by its response to the fightings and terrorists' acts by Pakistan and India. China is reacting negatively to these actions, as a third party, of the conflict. Official Beijing has repeatedly insisted on a peaceful settlement of all disputes in its statements, The article also analyzes the attitude of Pakistan and India to China's involvement in the conflict. While Pakistan is certainly not opposed to Chinese support, India opposes any action, and especially does not support the Chinese initiative of the CPEC, as it believes that this economic corridor threatens Indian security in both economic and military-political terms. At the same time, China does not always act consistently, but flexibly responds to the changing situation both in the region and in the middle of the country. ; Розглядається роль Китаю у розвитку відносин між Індією та Пакистаном. Окремо виділяється Китайсько-Пакистанський Економічний Коридор (КПЕК) як один з головних шляхів співпраці Китаю та Пакистану. Вказується, що Китай має значний вплив та зв'язки з країнами Південної Азії і може впливати на врегулювання конфліктів. Особливо роль і місце Китаю в конфлікті визначається в реагуванні на вчинені бойові дії та терористичні акти зі сторін Пакистану та Індії. Китай, як фактично третя сторона конфлікту, реагує на дані дії негативно. Офіційний Пекін у своїх заявах неодноразово наполягав на мирному вирішені усіх суперечок. У статті також проаналізовано ставлення Пакистану та Індії на залучення Китаю у конфлікт. В той час як Пакистан безсумнівно не проти підтримки з китайської сторони, Індія виступає проти будь-яких дій, а особливо не підтримує китайську ініціативу КПЕК, адже вважає, що даний економічний коридор загрожує індійській безпеці як в економічному так і у військово-політичному плані. При цьому Китай не завжди діє послідовно, а гнучко реагує на мінливу ситуацію як в регіоні так і в середині країни.

Проаналізовані зовнішні чинники впливу на рівень економічної безпеки підприємства до початку проведення АТО та під час її проведення, виявлені найбільш актуальні, що суттєво впливають на рівень загроз економічної безпеці підприємств. Доведено значне коригування переліку чинників в частині зміни їх значимості. Проаналізовано вплив актуальних чинників на окремі функціональні складові економічної безпеки підприємств. Визначено, що вплив актуальних чинників (руйнація логістичних зв'язків; втрата ринків сировини, матеріалів, енергоносіїв, ушкодження будівель, приміщень; втрата технологічних розробок та конструкторської документації, сепаратистські настрої окремих працівників, терористичні акти тощо) призвів до суттєвих негативних економічних наслідків. Запропоновано розподіл заходів щодо підвищення рівню економічної безпеки на підприємстві за організаційним підходом на проактивні та реактивні. Обґрунтована необхідність термінової розробки та негайного впровадження системних заходів, спрямованих на зменшення впливу зовнішніх факторів в умовах військових дій на сході України для забезпечення певного рівня економічної безпеки підприємств. Обґрунтовано, що цільовою спрямованістю системи управління економічною безпекою підприємства є формування адаптивних реакцій на дію загроз у будь-якій сфері його життєдіяльності і, як наслідок, забезпечення стабільного і максимально ефективного функціонування на сьогодні та високого потенціалу розвитку в майбутньому. ; The analyzed external factors of influence on the level of economic security of the enterprise by the beginning of conducting ATO and during its carrying out, revealed the most urgent that significantly influence the level of threats of economic security of the enterprises. Considerable updating of the list of factors regarding change of their importance was proved. Influence of urgent factors on separate functional components of economic security of the enterprises was analyzed. It is certain that influence of urgent factors (destruction of logistic communications; loss of the markets of raw materials, materials, energy carriers, damages of buildings, rooms; loss of technological developments and design documentation, separatist sentiments of certain workers, acts of terrorism and so forth) led to substantial negative economic effects. Distribution of actions concerning increase was offered to the level of economic security at the enterprise behind organizational approach on proactive and reactive. Reasonable need of urgent development and immediate introduction of system actions of the external factors directed to reduction to influence in the conditions of military operations in the east of Ukraine for ensuring a certain level of economic security of the enterprises. Reasonably that a target orientation of a control system of economic security of the enterprise is formation of adaptive reactions to action of threats in the sphere of any its activity and, as a result, ensuring stable and most effective functioning for today and the high potential of development in the future.

У пропонованій статті на прикладі революційних подій 1917-1921 років у Харківській губернії розглянуто взаємозв'язок збереження внутрішньополітичної стабільності з розв'язанням земельного питання. Предметом дослідження є аграрні відносини як конфліктогенний чинник, що ускладнював стосунки влади і населення краю. Здобуваючи контроль над регіоном, протидіючі державні утворення були змушені вирішувати окрім військових і економічні питання. Найскладнішою проблемою виявилося врегулювання земельних відносин і визначення державної частки у загальному обсязі продукції вирощеної селянством. Вирішуючи це завдання політичні режими поєднували репресивно-каральні акції, заохочення місцевого населення до співпраці і методи інформаційної війни. Аграрне населення Харківської губернії, незважаючи на відсутність підтримки українських національних політичних режимів, чинило спротив "білому" і "червоному" терору та політиці воєнного комунізму. Найбільш вживаними формами опору селянства Харківщини були нелегальні активні (збройні повстання, створення повстанських загонів, терористичні акти), нелегальні пасивні (дезертирство, приховування продовольства, саботаж повинностей), легальні активні (сільські сходи, селянські конференції) та легальні пасивні (відмова від участі в роботі місцевих органів влади, небажання вступати до лав певної партії). Підбиваючи підсумки автори вказують, що конфліктогенними чинниками в регіоні слід визнати мінливість військово-політичної ситуації, брак достовірної інформації на місцях, популярність соціально-утопічних ідей серед широких народних мас, надзвичайні продовольчі заходи владних структур, терор репресивно-каральних органів і стихійність селянського руху опору. ; In the proposed article, on the example of the revolutionary events of 1917-1921 in Kharkiv Government, the interconnection between internal political stability and the solution of the land issue is shown. The object of the study is agrarian question as a conflict factor, which made the relations between the authorities and the population of the region more complicated. Having gained the control over the region the opposing governments had to solve not only military but also economic questions. The most difficult problem was to address the agrarian issue, as well as to determine the governments' share in the total volume of production grown by the peasantry. To solve these problems the political regimes combined repressive actions, methods of encouraging local people's collaboration, and information warfare. Despite the lack of the Ukrainian national political regimes' support the agrarian population of Kharkiv Government resisted the «White» and «Red» terror and policy of War Communism. The most common forms of resistance of the peasantry in Kharkiv region were: illegal active struggle (armed uprisings, creation of rebel forces, terrorist acts), illegal passive struggle (desertion, concealment of food, sabotage of duties), legal active struggle (village meetings, peasant conferences) and legal passive struggle (refusal to work in local authorities, unwillingness to join the political party). In summing up authors pointed out that the conflict factors in the region included: the frequent change of the military-political situation, lack of reliable information in the countryside, popularity of Utopian ideas among the masses, food confiscations, terror of the repressive bodies, and spontaneity of the peasant rebellion movement.

The article analyzes the practice of the National Police, aimed at ensuring the national security of Ukraine, identifies the problems that arise in this regard, as well as developed scientifically sound measures to address them on the merits. As practice shows, the low level of prevention of crimes that infringe on the national security of Ukraine, not only increases the criminogenicity of some of these issues, but also undermines the state's authority to prevent these socially dangerous acts and eliminate, neutralize, block the determinants generate and promote implementation in everyday life. One of the subjects of prevention of these and other criminal offenses, as well as a member of the security and defense forces defined in the Law of Ukraine "On National Security" is the National Police, whose activities to ensure national security today are ineffective and subject to constant criticism on the part of the public, and also does not fully comply with the conceptual principles of this Law, as a subject of the security and defense sector (Part 2 of Article 12), which, in turn, affects the level of protection defined in this legal act on of national security. Visual examples of this are the recent events in Ukraine, when for only one month (June) 2020 terrorist acts took place in several settlements, which significantly destabilized public order and security. At the same time, in the current socio-political and military conditions prevailing in Ukraine, the issues of more effective and productive provision of national security are receiving increased attention and need to be resolved at the doctrinal level. Thus, there is a complex applied problem that needs to be solved, including at the doctrinal level. Based on this, the purpose of this scientific article was to analyze the practice of the National Police, aimed at ensuring the National Security of Ukraine, and the main task - to develop scientifically sound measures to address existing problems in this regard. ; У статті здійснено аналіз практики діяльності Національної поліції, спрямованої на гарантування національної безпеки України, визначено проблемні моменти, що виникають у зв'язку із цим, а також розроблені науково обґрунтовані заходи щодо їх вирішення по суті. Як свідчить практика, низький рівень запобігання злочинам, що посягають на основи національної безпеки України, сприяє не тільки підвищенню криміногенності окремих з означених питань, а й підриває авторитет держави щодо спроможності недопущення вчинення цих суспільно небезпечних діянь та ліквідації, нейтралізації, блокування детермінант, які їх породжують і сприяють реалізації в повсякденному житті. Одним із суб'єктів запобігання вказаним та іншим кримінальним правопорушенням, а також учасником визначених у Законі України «Про національну безпеку країни» сил безпеки й оборони є Національна поліція, діяльність якої з гарантування національної безпеки нині є малоефективною та такою, що піддається постійній критиці з боку громадськості, а також не повною мірою відповідає концептуальним засадам зазначеного Закону, як суб'єкта сектора безпеки й оборони (частина 2 статті 12), що, у свою чергу, впливає на рівень захищеності визначених у даномунормативно-правовому акті об'єктів національної безпеки. Наочними прикладами зазначеного є останні події в Україні, коли протягом лише одного місяця (червень) 2020 року на території декількох населених пунктів мали місце терористичні акти, що суттєво дестабілізували громадський порядок і безпеку. Водночас у сучасних суспільно-політичних та військових умовах, що склалися в Україні, питання ефективнішого та продуктивнішого гарантування національної безпеки потребують підвищеної уваги, вирішення на доктринальному рівні. Отже, у наявності складна прикладна проблема, що потребує вирішення, зокрема й на доктринальному рівні. Метою наукової статті стало здійснення аналізу практики діяльності Національної поліції, що спрямована на гарантування Національної безпеки України, а головним завданням - розроблення науково обґрунтованих заходів щодо вирішення наявних проблем.

У статті розкрито поняття «війна» з боку порівняння різних визначень. Військове протистояння між державами характеризується тим, що одна із країн не розуміє і не усвідомлює свої позиції і факт війни. У статті аналізуються ключові складові війни нового виду, тобто поняття «гібридна війна». Вивчаються характерні особливості такої війни, де потужно використовуються інформаційна зброя, терористичні прийоми та засоби, незважаючи на міжнародне, військове права та етику, застосовуються психологічні тиски, пропагандистські дії. Військові конфлікти на сьогодні становлять велику загрозу як національній, так і міжнародній безпеці. У XXI столітті глобальна ситуація, яка склалася стосовно війн і безпеки, дуже змінилася, створилася нова модель світового порядку, де старі загрози минули, а нові стали небезпечнішими. Мета статті полягає у вивченні аналізу проблематики війни і ставлення населення України до російського вторгнення на його територію. До методології застосовуємо історичні процедури вивчення характеру війни, політико-аналітичні напрямки розгляду цього поняття та соціоемпіричних даних результатів аналізу досліджень. Наукова новизна полягає у простеженні подій сьогодення, реалій військового конфлікту в Україні і світових ризиків на міжнародному поприщі, відмінностей методів ведення війни з порушенням усіх норм міжнародного права, ігноруванням міжнародних угод, конвенцій, договорів, які укладені для збереження миру та свободи народів різних країн. Висновок важливий тим, що справедливість війни ґрунтується за окремими принципами та цілим набором критеріїв, які не дозволяють країнам використовувати збройну силу за їх бажанням, обмежують їх можливості різними міжнародними угодами у прийнятті, збереженні миру і свобод людей. Історія військових зіткнень показує, що гібридна війна – це не нове явище з використанням нелінійних тактик збройних формувань. Гібридні війни мають велику перевагу над традиційними. Отже, під час такого виду війни під загрозою всі сфери суспільного життя, економіка, політика, культура, освіта, медицина, ідентичність, національність, демократія, свобода, незалежність, цілісність України. Як бачимо, для української державності існує реальна загроза з боку рф, відбуваються постійні акти насильства, звичним стає використання дронів, масовані обстріли по всій Україні із застосуванням терористичних прийомів.