Suchergebnisse

UK: Перехід України до ринкових відносин зумовив необхідність створення нових економічних інститутів, що регулюють взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької діяльності. В Україні, починаючи з 1993 року, проведена значна робота, спрямована на становлення інституту аудиторства. Так, Верховною Радою України прийнято Закон «Про аудит фінансової звітності та аудиторську діяльність», Аудиторською палатою України (АПУ) введено Міжнародні стандарти контролю якості, аудиту, огляду, іншого надання впевненості та супутніх послуг (МСА). EN: The problem aspects of methodological support of audit activity in Ukraine are analyzed, the latest changes and additions to the current legislation on auditing were analyzed, measures were taken for the regulation of the harmonization of the audit legislation with the norms of the International Standards on Auditing.

The article is devoted to the study of legal content of the international standards as a source of regulation of urban development. It is argued that the implementation of the European legal standards of urban planning activities of local self-government should be dialectically combined with the general adaptation of Ukrainian land, urban planning, architectural legislation to universal and European principles and norms, in particular with respect to the proper standardization of state architectural and construction control with the transfer of most of the relevant powers to level of executive bodies of local self-government. ; Стаття присвячена дослідженню нормативного змісту європейських стандартів як джерела регулювання громадянства в ЄС. Європейські стандарти як правові норми ґрунтуються на загальних принципах міжнародного права і регулюють відносини, що складаються в ході їх реалізації. Головною рисою Європейського Союзу є наявність в ньому інституту громадянства. Власне громадянство надає Європейському Союзу риси державності. Громадянство ЄС - без сумніву безпрецедентний крок в історії як інституту громадянства, так і міждержавних структур. Жодна з регіональних організацій, існуючих в світі, не кажучи вже про міжнародної організації класичного зразка, не знає громадянства на практиці і не визнає його юридично. Для держав, що є членами ЄС проблема дотримання міжнародних договорів із питань громадянства пов'язана з тим, що більшість з них як члени Організації Об'єднаних Націй, Ради Європи, Організації з безпеки та співробітництва в Європі повинні забезпечувати виконання взятих на себе зобов'язань дотримуватися європейських стандартів, у тому числі й у галузі громадянства. Серед найбільш важливих документів, що встановлюють європейські стандарти у сфері громадянства, варто виокремити: Маастрихтський договір , Директива 2004/38 / ЄС Європейського Парламенту та Ради від 29 квітня 2004 р., Конвенцію, що регулює деякі питання, пов'язані з колізією законів про громадянство від 1930 року, Європейську конвенцію про громадянство від 1997 року, Хартію Європейського союзу про основні права.

The study of international standards on the internal structure of non-governmental organizations revealed that they have a regional (European) and not aworld-wide nature; that they contain recommendations only for non-governmental organizations (not for non-governmental organizations and politicalparties at once, as in Ukraine) and that they are more flexible than the national legislation. The paper set out proposals to improve the Law of Ukraine "On public associations". ; Исследование менждународных стандартов о внутренней структуре общественных организаций выявило, что они: имеют региональный (европейский) характер и не являются международными договорами; содержат рекомендации исключительно для общественных организаций (а не для общественных организаций и политических партий одновременно, как в Украине), а также являются более гибкими, чем действующее национальное законодательство. В статье сформулированы предложения по совершеншенствованию норм Закона от 16 июня 1992 г. 'Об объединениях граждан'. ; Дослідження міжнародних стандартів про внутрішню структуру громадських організацій виявило, що вони: мають регіональний (європейський) характер і не є міжнародними договорами; містять рекомендації виключно для громадських організацій (а не для громадських організацій і політичних партій одночасно, як в Україні), а також є більш гнучкими, ніж чинне національне законодавство. У статті сформульовані пропозиції з вдосконалення норм Закону від 16 червня 1992 р. 'Про об'єднання громадян'.

У статті здійснено дослідження філософсько-правового виміру європейських стандартів державотворення у контексті соціокультурного проектування української перспективи формування громадянського суспільства. З'ясовано, що, мабуть, однією із найсильніших сторін українського, і щонайменше східнослов'янського, громадянського суспільства є феномен жертовності та цінування суспільного начала і, зрештою, значущість традиції у буттєвому просторі. В статье проведено исследование философско-правового измерения европейских стандартов создания государства в контексте социокультурного проектирования украинской перспективы формирования гражданского общества. Выяснено, что, пожалуй, одной из самых сильных сторон украинского, и как минимум восточнославянского, гражданского общества является феномен жертвенности и правильной оценки общественного начала и, наконец, значимость традиции в бытийном пространстве. ; In this paper a study of philosophical and legal dimensions of European standards in the context of the creation of the state of the sociocultural design Ukrainian prospects for the formation of civil society. It was found that, perhaps, one of the strengths of the Ukrainian and Eastern Slavic least, civil society is a phenomenon of self-sacrifice and a correct assessment of the public beginning, and finally, the importance of tradition in the existential space. Formation in Ukraine integration vector in the unification mechanism for the implementation of European standards is the basis for state building awareness of the great importance of joining the European Union, and, accordingly, the requirements of the latter; understanding of the intrinsic value that has our state, national standards to improve individual and personality general public dimensions Ukrainian life. After all, despite the current difficult conditions of development, reform and actually martial Ukraine, it is still being turned its vector in the direction of European culture, with all its positives and negatives. There has that Ukrainian society has great potential, even more, though paradoxically, than some countries in Western Europe. Summing up, it can be noted that the promotion of European standards in state-Ukrainian sociocultural space is an important factor regarding acceptance and implementation of European values, where the formation and functioning of civil society is external and visible sign. In fact, European standards state, changing the internal configuration of the functioning of the state, makes it more a partner than a competitor or opponent in the formation of civil society. Nevertheless, implementing the European standards in the Ukrainian state-socio-cultural space, you need to consider the inadmissibility of the blind offset these standards from one medium to another, without specific historically formed existentialaxiological component of the Ukrainian people. In view of this, can there be no transfer of artificial and above all the creative perception and integration in Ukrainian politicaleconomic, socio-cultural and axiological dimensions of life, while preserving essential and valuable elements of this complex and long process.

Author researched ILO standards to ensure the employment of young people. Author argued that ILO on different stages of their legislative activities paid attention to the regulation of working conditions of young people, stimulate active policy regarding youth employment, but in modern conditions, when increase the level of youth unemployment, ILO reinforces provisions on the need to strengthen the competitiveness of young people by qualitative improvement of training the technological challenges of our time.

В статті розглядається питання про визначення міжнародно-правових стандартів банківської діяльності. Особлива увагу приділена розмежуванню понять «міжнародні стандарти», «міжнародні правові стандарти» та «міжнародно-правові стандарти». Визначено міжнародні урядові та неурядові організації, в рамках яких здійснюється розробка та затвердження міжнародно-правових стандартів банківської діяльності, а також питання, які є предметом їх регулювання.

Висвітлено, що охорона здоров'я є основоположним правом людини і однією з головних умов процвітання та розвитку. Враховуючи зна- чення забезпечення охорони здоров'я на високому рівні, виникає об'єктивна необхідність у створенні та функціонуванні відокремленої організації, відпо- відальної за регуляторну та нормативну діяльність у цій сфері. Відтак було створено спеціалізовану установу в складі Організації Об'єднаних Націй — Всесвітню організацію охорони здоров'я (ВООЗ). Напрямами діяльності цієї організації є: прийняття нормативів, стандартів, програм тощо у сфері охорони здоров'я. Вагомий комплекс з-поміж даних документів складають стандарти, за допомогою яких встановлюються межі, в яких має розвиватись той чи інший напрям охорони здоров'я. Наявність широкого переліку стан- дартів, а також відсутність їх належного відображення у науковій літературі зумовлюються необхідністю їх подальшого вивчення.
Розглянуто роль Всесвітньої організації охорони здоров'я у сфері охорони здоров'я, а також досліджено історію її виникнення. Визначено ступінь відображення тематики дослідження у науковій літературі. Проаналізовано результати діяльності ВООЗ, а також визначено організаційну структуру, через яку відбувається реалізація її функцій. Встановлено, що станом на 2020 рік до складу ВООЗ входить 194 країни-члени, а її діяльність здійснюється через 6 регіональних бюро.
Визначено основні стандарти, які прийняті ВООЗ в частині охорони здоров'я, а саме: стандарти належної аптечної практики, міжнародні стан- дарти ВООЗ по остеопатії, стандарти GCP — належної клінічної практи- ки, GMP — належної виробничої практики, GLP — належної лабораторної практики, а також стандарти трансплантації органів, тканин та клітин, іму- нізації та стандарти ортезування та протезування. Розглянуто особливос- ті кожного з них, а також напрями застосування. Поруч із цим, вадливою рисою означених стандартів є добровільний характер їх застосування у практиці функціонування сфер охорони здоров'я країн-членів, а також визначення ними не конкретних напрямів їх застосування, а лише своєрідних рамок, в яких цей процес має відбуватися.

Milienko O. A. European and public standards for the procedure for accepting administrative acts. - Article. The purpose of scientific work is to implement the characteristics of European and world standards of proce­dure for the adoption of administrative acts. It was found that the integration of Ukraine into the European legal space requires a radical reform of the legal system and bringing it in line with the standards of European insti­tutions. It is determined that European standards are the re­quirements that ensure the approximation of legal sys­tems and are an important means of harmonizing the legislation of Ukraine and the European Union. It was em­phasized that the adaptation of Ukrainian legislation to the European Union legal system in accordance with the criteria set by the European Union for states intending to join it is the first stage of a long process of approximation of the national legal system, which includes doctrine and judicial and administrative practice. It is determined that control over administrative acts can take place in the order of gradual administrative and judicial appeal of these acts and a mandatory adminis­trative complaint is not, according to Recommendation R (80) 2, a violation of European standards, provided that departmental control does not interfere with judicial. Recommendation (2003) 16 states that it contains pro­visions concerning the consequences of a person's appeal against an administrative act. It is concluded that Euro­pean standards in the field of administrative appeal have become a rather complex set of requirements imposed on the state both in terms of legal regulation of these issues and in ensuring the proper functioning of the judiciary and access to justice. It is substantiated that legal stand­ards are established in the areas of legal regulation, in which it is necessary to typify the behavior of the rele­vant subjects of law in order to eliminate legal conflicts or "prepare" a certain area of public relations for a higher level of unified regulation. ; Мілієнко О. А. Європейські та світові стандарти здійснення процедури прийняття адміністративних актів. - Стаття.Метою наукової роботи визначено здійснення ха¬рактеристики європейських і світових стандартів про-цедури прийняття адміністративних актів. З'ясова¬но, що інтеграція України в європейський правовий простір вимагає докорінного реформування правової системи та приведення її у відповідність до стандартів європейських інституцій.Визначено, що європейські стандарти є тими вимо¬гами, які забезпечують наближення правових систем і є важливим засобом гармонізації законодавства Украї¬ни та Європейського Союзу. Підкреслено, що адаптація законодавства України до системи права Європейсько¬го Союзу відповідно до критеріїв, які висуваються ЄС щодо держав, які мають намір приєднатися до нього, - це перший етап тривалого процесу наближення націо-нальної системи права, яка серед іншого включає док¬трину та судову й адміністративну практику.Визначено, що контроль за адміністративними ак¬тами може відбуватися в порядку поступового адміні-стративного і судового оскарження цих актів, причому обов'язкова адміністративна скарга відповідно до Реко-мендації R (80)2 не є порушенням європейських стан¬дартів за умови, що відомчий контроль не перешкод¬жає судовому. Визначено, що Рекомендація (2003)16 містить положення, які стосуються наслідків оскар¬ження особою адміністративного акту.Зроблено висновок, що європейські стандарти у сфері адміністративного оскарження перетворилися на досить складний комплекс вимог, які накладають¬ся на державу як у вимірі правового регулювання цих питань, так і щодо забезпечення належного функціону¬вання судової влади та доступу до правосуддя. Обґрун¬товано, що правові стандарти встановлюються у сферах правового регулювання, в яких необхідно типологізу- вати поведінку відповідних суб'єктів права з метою усунення юридичних колізій або «підготовки» певної сфери суспільних відносин для більш високого рівня уніфікованого регулювання.

This article is devoted to the international standards of gender equality in politics and their implementation in Ukraine local elections. The results of the implementation of gender quotas is local elections in 2015 and proposed legislative changes aimed at ensuring effective gender quotas. ; Статья посвящена международным стандартам гендерного равенства в политический сфере и их имплементации в Украине на местных выборах. Приведены результаты введения гендерного квотирования во время местных выборов 2015 года и предложены законодательные изменения, направленные на обеспечение эффективности гендерного квотирования. ; Стаття присвячена міжнародним стандартам ґендерної рівності в політичній сфері та їх запровадженню в Україні на місцевих виборах. Наведені результати введення ґендерного квотування під час місцевих виборів 2015 року та запропоновані законодавчі зміни, спрямовані на забезпечення ефективного ґендерного квотування.

Актуальність теми статті обґрунтовується законодавчо закріпленими прагненнями України впровадити стандарти НАТО в силових структурах та оборонно-промисловому комплексі. Стандарти у сфері логістики, зокрема у сфері інтегрованої логістичної підтримки життєвих циклів зразків озброєння та військової техніки, дозволяють уніфікувати взаємодію між силовими структурами та постачальниками товарів та послуг для них. Поставлене задання вирішувалось шляхом аналізу науково-методичних рекомендацій НАТО по стандартизації в обраній галузі, де НАТО має достатньо гнучку по-зицію. Гнучкість досягається шляхом поділу стандартів на п'ять категорій: тимчасовий стандарт, новий стандарт, рекомендований стандарт, нерекомендований стандарт, стандарт із невизначеним статусом. Це забезпечує високий рівень стандартизації при одночасній відсутності гальмування інноваційних процесів. Основу стандартизації НАТО складають міжнародні стандарти, у тому числі стандарти ISO. Там, де це неможливо, використовують національні та галузеві стандарти. На основі проведеного аналізу розроблені принципи впровадження стандартів НАТО в українську систему інтегрованої логістичної підтримки життєвих циклів зразків озброєння та військової техніки на основі CALS-концепції. Запропоновані в статті принципи впровадження стандартів у сфері CALS-технологій та систем дозволять реалізувати поставлені цілі з мінімальними витратами фінансових та організаційних ресурсів при обмеженому часі їх впровадження. Використання стандартів ISO буде мати не тільки стимулюючий вплив на розвиток українського озброєння та військової техніки, а й підвищить конкурентоздатність нашого цивільного машинобудування.

The current state of the formation of culture of human rights in Ukraine and in the world is characterized by ambiguity and contradiction. On the one hand, human rights are almost unanimously recognized as the value of universal culture, and there are an extensive system of international standards and institutions for their regulation and protection. On the other hand, the respect for human rights, their observance, guarantees are levelled and devalued in the conditions of modern international armed conflicts, disasters of anthropogenic nature, reduction of material and natural resources, etc. The level of culture of human rights, both of separate individuals and Ukrainian society as a whole, is not high. It is due to the historical past (because individualism, in the context of which the concept of human rights was developed in the West, was not inherent in Ukrainian society) and the realities of the present. Temporary occupation of the territories and the unannounced war in Ukraine are a serious challenge to human rights, actually, it is refutation of respect for human life and human dignity. In such a situation, it is important for both citizens and government officials to have knowledge of human rights and skills in their implementation and protection. The purpose of the article is to study the educational and research areas of the formation of culture of human rights as the basis of democracy and a civilized state, an analysis of international legal standards and national experience. Cooperation within the framework of international organizations, implementation of obligations arising from universal and regional international legal acts, that are aimed at training and education in the spirit of human rights of all strata of the population and professional groups, is of special significance for the formation of cultureof human rights in our time in Ukraine. For a long time, various international and regional organizations have been campaigning for public information on human rights. Education in the field of human rights is a vital condition for prevention of human rights violations and the most important contribution to the formation of a just society in which everyone's rights will be appreciated and respected, a high level of human rights culture will be formed. To achieve results in this area is possible only on the basis of effective international cooperation and dialogue of all interested parties, as well as ensuring the human right to know their rights. An important place in the formation of the culture of human rights, along with the educational direction is the research component, namely the development of human rights ideas in candidate's and doctoral dissertations on historical, political, legal and philosophical sciences, the development of new areas of human rights science, the creation of scientific laboratories, initiative research groups and collectives for the preparation of collective monographs, encyclopedias on human rights, scientific student circles, specialized human rights departments, legal clinics. The priority directions in the formation of human rights culture in the modern Ukrainian society are the implementation of the obligations arising from universal and regional international legal acts aimed at training and education, in the spirit of human rights, of all layers of population and professional groups, as well as creation of conditions and encouragement of conducting scientific research in the field of human rights and freedoms and applied research in legal science. ; Сучасний стан формування культури людських прав в Україні та світі характеризується неоднозначністю й суперечливістю. З одного боку, людські права майже одностайно визнаються цінністю загальнолюдської культури, існує розгалужена система міжнародних стандартів та інституцій щодо їх регламентації й захисту. З іншого боку, повага до людських прав, їх дотримання, гарантування нівелюються й знецінюються в умовах сучасних міжнародних збройних конфліктів, катастроф техногенного характеру, зменшення матеріальних і природних ресурсів тощо. Рівень культури людських прав як окремих індивідів, так й українського суспільства загалом не є високим. Це зумовлено й історичним минулим (адже індивідуалізм, у контексті якого розвивалися уявлення про людські права на Заході, не притаманний українському суспільству), і реаліями сьогодення. Тимчасова окупація територій і неоголошена війна в Україні є серйозним викликом людським правам, фактично спростуванням поваги до людського життя й людської гідності. У такій ситуації важливо, щоби як громадяни, так і представники державних структур мали знання у сфері людських прав і навички щодо їх реалізації та захисту. Метою статті є дослідження освітнього й науково-дослідного напрямів формування культури людських прав як основи демократії та цивілізованої держави, аналіз міжнародно-правових стандартів і національного досвіду. Вагому роль у формуванні культури прав людини в сучасній Українській державі відіграє міжнародне співробітництво. Інформування громадськості про права людини здійснюється в рамках діяльності міжнародних і регіональних організацій. Освіта в галузі прав людини - це необхідна умова запобігання порушенням прав людини, а також важливий внесок у процес організації справедливого суспільства. Таке суспільство характеризується повагою до прав кожного його члена, високим рівнем культури прав людини. Досягнення вагомих здобутків можливе лише на основі ефективної міжнародної співпраці, діалогу всіх сторін, досконалого забезпечення права людини знати свої права. Поряд із освітнім напрямом у формуванні культури прав людини важливу роль відіграє також науково-дослідний складник. Дослідження різних аспектів прав людини в кандидатських і докторських дисертаціях з юридичних, політичних, історичних, філософських наук, створення нових напрямів науки прав людини, відкриття наукових лабораторій, ініціативних науково-дослідних груп з підготовки колективних робіт, наукових праць із прав людини, студентських гуртків, спеціалізованих кафедр. Дуже важливим є розвиток і вдосконалення досвіду юридичних клінік, що сприяє формуванню в студентів знань, умінь і навиків, здобуття цінного досвіду реалізації, охорони, захисту прав людини. Головними векторами формування культури прав людини в українському суспільстві сьогодні є реалізація зобов'язань, які випливають з універсальних і регіональних міжнародних нормативно-правових актів, спрямованих на виховання всіх верств населення й забезпечення належних умов для проведення юридичних досліджень у галузі прав і свобод людини.

У статті проаналізовано стандарти співпраці влади і громадянського суспільства, визначено сутність, завдання і форми взаємодії органів влади та інститутів громадянського суспільства.
Висвітлено регламентуючі документи Європейського Союзу щодо взаємодії органів публічної влади та громадянського суспільства.
Окреслено принципи та стандарти взаємодії влади та інститутів громадянського суспільства.
Проаналізовано особливості, специфіку та умови ефективної взаємодії громадянського суспільства й органів публічної влади в країнах-членах ЄС.
Показано що у більшості країн ЄС законодавство передбачає створення спеціальних органів, які діють на постійній основі, наприклад, консультативні органи з питань захисту прав споживачів та довкілля, охорони здоров'я за участю відповідних інститутів громадянського суспільства, що відіграють ключову роль у процесах прийняття рішень органами публічної влади у визначених їх компетенціями сферах.
Встановлено, що ефективною моделлю взаємодії громадянського суспільства і органів публічної влади є співпраця за умов певного збігу інтересів та ціннісних установок окремих громадян і соціальних груп з органами публічної влади.

The Constitution of Ukraine stipulates that Ukraine is a democratic, social, law-based state. The main goal of a social state is to promote social progress based on the principles of social equality, common solidarity and mutual responsibility. International legal regulation of relations in the field of social protection has a significant impact on the national legislation development. Moreover, Ukraine is still at the stage of formation of its own criterion of the social state. In most cases, legislation in this area is still declarative. Therefore, the key question is considered to be the necessity to review, analyze and constitutionally and legally characterize international standards in the field of social protection for the purposes of further incorporating the conceptual provisions of international legal acts in the legislation of Ukraine. The peculiarity of international legal regulation of relations in the field of social protection is the specific legal way by which such regulation is realized. It is about social standards and social standardization as a special kind of function of the state. The realization of human rights requires the establishment of certain minimum standards at the state level as fundamental indicators for determining its level of ensuring. The basic universal forms of social ensuring law include the following international acts: Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1966), Declaration on Social Progress and Development (1969), Declaration of the Rights of the Child (1959), The United Nations Convention on the Rights of the Child (1989), and the larger list of conventions and recommendations by the International Labor Organization. Adaptation of Ukrainian legislation to international standards is a planned process. Taking into consideration that Article 46 of the Constitution stipulates the right of citizens for social protection, including the right for their protection in case of complete, partial or temporary disability, loss of a breadwinner, unemployment under the circumstances irrespective of them, right to old age and in other cases provided by law, that is an integral human right and occupies a key position in everyday life, for ensuring purposes, the state must create all the necessary conditions by improving the effectiveness of governance in all spheres of public life. ; Конституція України закріплює, що Україна є демократичною, соціальною, правовою державою. Головною метою соціальної держави є сприяння суспільному прогресу, що базується на принципах соціальної рівності, загальної солідарності та взаємної відповідальності. Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері соціального захисту має значний вплив на розвиток національного законодавства. Тим більше, що України ще перебуває на етапі становлення свого власного критерію соціальної держави. У більшості випадків, норми законодавства у цій сфері досі залишаються декларативними. Тому актуальним залишається питання необхідності огляду, аналізу та конституційно-правової характеристики міжнародних стандартів у сфері соціального захисту, з метою подальшого втілення концептуальних положень міжнародно-правових актів в законодавстві України. Особливість міжнародно-правового регулювання відносин у сфері соціального захисту полягає в особливому юридичному способі, за допомогою якого здійснюється таке регулювання. Мова йде про соціальні стандарти і соціальну стандартизацію як спеціальний вид функції держави. Реалізація прав людини вимагає встановлення на державному рівні певних мінімальних стандартів, як основоположних показників для визначення рівня їх забезпеченості. До основних універсальних форм права соціального забезпечення належать такі міжнародні акти: Universal Declaration of Human Rights (1948), International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights (1966), Declaration on Social Progress and Development (1969), Declaration of the Rights of the Child (1959), The United Nations Convention on the Rights of the Child (1989) та ще великий перелік конвенцій та рекомендацій Міжнародної організації праці (International Labour Organization). Адаптація законодавства України до міжнародних стандартів є спланованим процесом. Враховуючи те, що статтею 46 Конституції, закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, право на старість та в інших випадках, передбачених законом, яке є невід'ємним правом людини і займає одну із ключових позицій у повсякденному житті, для його забезпечення держава повинна створити всі необхідні умови шляхом підвищення ефективності управління усіма сферами суспільного життя.

Виникнення конфліктів упродовж життя людини є неминучим явищем. Привід до конфлікту призводить до виникнення конфліктної ситуації, котра містить негативне забарвлення, проявом якого може бути правопорушення. Альтернативним способом вирішення конфлікту постає медіація, котра спрямована на залагодження та вирішення конфліктів шляхом безпосереднього спілкування з правопорушником і потерпілим. Базисом процесу медіації постає співробітництво, у результаті реалізації якого з'ясовуються причини розбіжностей та прагнення конфронтуючих сторін пошуку взаємоприйнятних шляхів вирішення ситуації. У цьому процесі третім учасником є медіатор, метою діяльності якого є налагодження та керування комунікативним процесом. Інституалізація норм поведінки, які приписуються певним типам моральних взаємовідносин між людьми є оптимальним для здійснення професійної діяльності. В етичних стандартах медіації фіксується соціально-філософське тлумачення культурних, гуманістичних засад відновного процесу. Етичні норми є ключовими у досягненні справжньої досконалості, тому існує чітка потреба в етичній оцінці практики медіатора для збереження моральних, юридичних норм і підвищення якості функціонування. Професійна практика медіатора базується на усвідомленні ним етичних аспектів і соціального внеску у запобіганні рецидивізму, дотриманні етичних правил і стандартів, відповідного європейського законодавства, національних традицій.