The problems of formation and realization of the budget of participation in the conditions of transformational changes are considered. On the basis of the analysis of budget legislation, the necessity of legislative consolidation of the definition of "public budget" is substantiated. The trends of public budget implementation in European countries are presented. The dynamics of the number of submitted projects of the budget of participation, the dynamics of the number of projects-winners and the approved assignments for them in terms of cities of Ukraine are determined. The main areas of implementation of the projects-winners in cities of Ukraine are analyzed. The mechanisms of realization of the public budget are specified. Key issues in the course of the implementation of the public budget are outlined. It is founded the need to approve a single Code for programmatic classification of expenditures and lending for the implementation of the participation budget to improve the "feedback" between authorities, NGOs and citizens of the city in order to achieve the ultimate results of the Concept of E- Democracy Development in Ukraine. ; The problems of formation and realization of the budget of participation in the conditions of transformational changes are considered. On the basis of the analysis of budget legislation, the necessity of legislative consolidation of the definition of "public budget" is substantiated. The trends of public budget implementation in European countries are presented. The dynamics of the number of submitted projects of the budget of participation, the dynamics of the number of projects-winners and the approved assignments for them in terms of cities of Ukraine are determined. The main areas of implementation of the projects-winners in cities of Ukraine are analyzed. The mechanisms of realization of the public budget are specified. Key issues in the course of the implementation of the public budget are outlined. It is founded the need to approve a single Code for programmatic classification of expenditures and lending for the implementation of the participation budget to improve the "feedback" between authorities, NGOs and citizens of the city in order to achieve the ultimate results of the Concept of E- Democracy Development in Ukraine.
The basic aspects of the development of parliamentary culture in Ukraine and the world. The basic types of political and parliamentary culture. The analysis of the main cultural factors that influence the democratization of society ; Рассмотрены основные аспекты развития парламентской культуры в Украине и мире. Исследованы основные типы политической и парламентской культуры. Осуществлен анализ основных культурных факторов, которые влияют на демократизацию общества ; Розглянуто основні аспекти розвитку парламентської культури в Україні та світі. Досліджено основні типи політичної і парламентської культури. Здійснено аналіз основних культурних чинників, які впливають на демократизацію суспільства
Метою дослідження є розкриття впливу церкви та церковних інституцій на процес формування громадянського суспільства в Україні. Задля досягнення поставленої мети автор ставить перед собою такі основні завдання: окреслити рівень участі релігійних організацій у подіях до, під час та після революції 2013-2014 років; визначити їх вплив на формування нового типу відносин між церквою, суспільством та державою, що проходить становлення в сучасній Україні; визначити місце й роль релігійного фактора в цілому у формуванні громадянського суспільства в Україні. Автор використовує філософську методологію. Аналізуючи вплив церковних інституцій та віруючого населення на демократичні впровадження, можна виокремити конкретні риси релігії, що сприяють, перешкоджають або є нейтральними щодо демократії, й таким чином, подолати малорезультативність класифікацій різних релігійних течій на такі, що або сприяють демократії, або ні. Спроби таких спрощених класифікацій і протиставлень (протестантизм vs католицизм, християнство vs мусульманство тощо), як правило, недооцінюють розмаїття можливих інтерпретацій та динамічність релігійних напрямів і не дають достатньо детальної інформації для того, щоб допомогти в оцінці перспектив демократизації тих чи інших суспільств та у визначенні бажаних напрямів розвитку їхніх релігійних систем. Очевидно, що ефективна реалізація позитивного потенціалу релігії та церкви на процес формування та становлення громадянського суспільства в Україні можлива при гармонізації її зусиль із зусиллями самого суспільства та держави. Відзначено, що у сучасних умовах демократизація політичного процесу передбачає інституціоналізацію органів влади та розширення ролі неполітичних громадських акторів, до яких належать релігійно-церковні об'єднання. Перспектива подальших досліджень у даному напрямі, з одного боку, це питання ролі церкви, як дійового партнера демократичного суспільства. З іншого – це ретельніше дослідження світоглядних та організаційних рис, які мають бути властиві релігії для того, щоб уможливити її конгруенцію з демократією, тобто щонайменше – їхню сумісність, а як максимум – взаємопідсилення.
Анотація. Конституція України, як і переважна більшість конституцій демократичних держав, закріпила основні принципи, на яких будується взаємодія влади та громадянського суспільства та забезпечується свобода дій громадян та їх об'єднань у процесі такої взаємодії, що в цілому дозволяє говорити про наявність в українській системі публічного управління необхідного нормативного фундаменту для інституціоналізації громадського контрольного механізму. Враховуючи відсутність текстуального формулювання поняття громадського контролю в Конституції України, слід зробити висновок, що громадський контроль сам по собі детермінований наявністю конституційних норм, що закріплюють суспільні відносини, пов'язані з формуванням, агрегуванням і акумулюванням суспільних інтересів та їх зовнішнім вираженням у процесі взаємодії держави та громадян. Проте слід зазначити, що перелік конституційних норм, яких можна вважати основою існування громадського контролю та такими, що сприяють формуванню громадських інтересів, не обмежується лише перерахуванням основних прав і свобод, а передбачає і наявність так званих норм-принципів, які в найбільш загальному вигляді закладають фундамент у розвиток відносин у зазначеній сфері. 59 Виходячи з зазначеного, конституційну сутність громадського контролю визначають такі елементи системи конституційного права, як основи конституційного ладу та основні права та свободи людини та громадянина. Мета статті. Метою проведеного в поданій статті дослідження є уточнення конституційної сутності громадського контролю як форми взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства. Методологія. Держава, що будує систему внутрішнього управління на основі владної діяльності народу та концепції народного суверенітету, виключає можливість узурпації та абсолютизації державної влади, появи моноцентричних владних відносин, що у свою чергу передбачає публічне прийняття рішень та дій на основі врахування інтересів та думок суспільства. У цьому контексті представляється вельми логічним диференціювання в науці публічного управління влади на державну владу, місцеве самоврядування і громадський контроль, які збалансовані за завданнями, спрямованості дії і взаємодоповнюють один одного в системі публічного управління. Наукова новизна. Уточнено конституційну сутність громадського контролю як форми взаємодії публічної влади та інститутів громадянського суспільства, що визначає його такими ознаками: у якості основної функції, що здійснюється інститутами народовладдя з метою забезпечення відкритості, демократичності та незалежності діяльності органів державної влади; здійсненням не лише за діяльністю органів публічної влади, а й за процедурою їхнього формування, зокрема за перебігом виборчого процесу; застосуванням як до безпосередньо самих органів публічної влади, так і до їх посадових осіб. Висновки. Проведений аналіз дозволяє зробити кілька висновків. По-перше, громадський контроль є основною функцією, що здійснюється інститутами народовладдя з метою забезпечення відкритості, демократичності та незалежності діяльності органів державної влади. Конституція України наділяє громадян України правом брати участь у відправленні правосуддя, стосується громадян саме як осіб, які не беруть професійної участі у відправленні правосуддя, у діяльності судової влади; така участь покликана сприяти підвищенню довіри до судової влади, вона є однією з визнаних форм громадського контролю за здійсненням правосуддя через присяжних. По-друге, громадський контроль може здійснюватися не лише за діяльністю органів публічної влади, а й за процедурою їхнього формування, зокрема за перебігом виборчого процесу. Так, громадські об'єднання у передбаченому виборчим законодавством порядку вправі здійснювати громадський контроль за організацією та проведенням виборів, направляти своїх представників як спостерігачів, у допустимих формах надавати підтримку політичним партіям, що беруть участь у виборах, їх регіональним відділенням та висунутим ними кандидатам. По-третє, громадський контроль може торкатися як безпосередньо самі органи публічної влади, так і їх посадових осіб. Держава покликана створювати найбільш сприятливі умови для громадського контролю за діяльністю органів публічної влади та їх посадових осіб, забезпечення відкритості їхньої діяльності, надання громадянам повної та достовірної інформації щодо процесу та результату виконання покладених на них функцій. Отже, свобода слова є не тільки гарантованою державою можливістю безперешкодно висловлювати за допомогою усного чи друкованого слова свої судження з різних питань, а й умовою ефективності громадського контролю над діями публічної влади з питань, які мають велике суспільне значення, що зачіпає проблеми соціально-економічного розвитку, вдосконалення роботи державного апарату, боротьби з злочинністю, корупцією тощо. З вищесказаного, слід дійти висновку у тому, що громадський контроль є однією із найважливіших публічно-правових форм реалізації конституційного принципу народовладдя. Норми Конституції України безпосередньо відбивають і аргументують конституційно-правову природу громадського контролю, обумовлену процесами конституціалізації суспільних відносин, пов'язаних із взаємодією публічної влади та громадянського суспільства, а також правової інституціоналізації основних форм такого роду.
Наведено результати теоретико-методологічного обґрунтування проблематики розвитку громадянського суспільства в контексті змісту взаємозобов'язань та взаємовідповідальності між основними учасниками соціального діалогу. Визначено місце та роль довіри у межах політико-правових питань щодо забезпечення розвитку громадянського суспільства. Сформовано висновки щодо узгодження прав і обов'язків держави та громадянина через призму порушеної проблематики. ; The publication presents the results of theoretical and methodological studies on the issue of civil society development in the context of mutual obligations and mutual responsibility between the main participants of social dialogue. The place and role of trust within the political and legal issues regarding the development of civil society is defined. The article concludes regarding the coordination of the rights and obligations of the state and the citizen in the light of the considered topic.
У статті охарактеризовані принципова несталість розвитку сучасного соціуму і розкрито змістовний потенціал феномена освіти, який працює на досягнення сталості розвитку суспільства. Виявлена автором на основі аналізу соціологічних досліджень кореляція освіти і показників сталого розвитку суспільства як системи вказує на те, що освіченість людей реально обумовлює і зміцнює складові сталості: адаптивність, загальносоціальну стабільність і стійкість, міжкласову толерантність, соціально-психологічні витривалість і опірність негативним обставинам. На основі комплексу функцій феномена освіти і трьох основних напрямків її реалізації (навчання, виховання, розвиток) вперше виявлені інтеграційні функції освіти, що сприяють консолідації соціуму. Одна з них - «свідомо-вольовий спосіб розширеної репродукції суспільного інтелекту» - властива тільки освіті, репрезентує винятковість даної сфери в суспільному виробництві в цілому і в сталості розвитку суспільства зокрема. На цьому фундаменті розкрито роль освіти в забезпеченні сталості розвитку суспільства.
An alternative approach to the solution of ecological issues are offered by domestic researchers, including followers of the philosophy of cosmism. The concept of "cosmos" as opposed to "environment" of ecologists, is broader, more global, more ontological.The most advanced theoretical and methodological structure of providing ecosafe development is introduction of idea of sustainable human development.In determining the parameters of sustainable development, scientists point out that: population growth, as well as increase in the rate of consumption of resources can not be sustainable; the larger the population and the higher the rate of consumption of resources, the more difficult it is to bring society to a state of sustainable development; the reaction time of the population to change of its growth equals to one person's life from the end of childhood to the end of life, about 50 years; the average standard of living is in inverse proportion to the population, which may become live in the area (of its potential capacity); to achieve a sustainable and desired standard of living it is essential that the population was less than or equal to the potential capacity of the territory; benefit from population growth and increased consumption have few, and the costs associated with this, borne by all of society (the tragedy of national heritage); increase in the rate of consumption of non-renewable resources invokes a sharp decline in the share of the remaining lifetime of the resource; when expended great efforts to improve the efficiency of resource derived profits compared with the additional resource requirements arising from population growth; when the speed exceeds the self-cleaning ability contamination of the environment, it is easier to continue to pollute than to clean environment; people always depend on agriculture, so soil and other renewable resources will always be needed.Modern scientific literature draws attention to various global issues. Among them are distinguishes not only ecological issues but also requests for the survival of humanity and preservation of the individual. However, the most urgent task today is to determine the level of scientific substantiation of ecosafe development from the position of introduction of modern nano- and biotechnologies. Besides, it is also necessary to ensure the country's transition to a sustainable development model, based on the economic strength of the state, reliability of its reproductive structure and the formation of stable domestic funds of accumulation and consumption. Practical implementation of the sustainable development model needs intensification of investment and innovation. So Ukraine, which currently is in a difficult economic, political and social conditions will have to overcome many difficulties in the transition from raw to innovation-oriented economic model. There is also a need to consider the fact that the introduction of the concept of sustainable development can be successful only with hard work and consolidation of efforts of politicians, managers, scientists and the entire population.The main goal of ecological safety of Ukraine should be to develop conceptual principles of the overall strategy in the field of environmental protection and environmental management, and compliance with them in practice for economic and social development. ; В современной научной литературе обращается внимание на различные глобальные проблемы. Среди них выделяются не только экологические вопросы, но и запросы по выживанию человечества и сохранения личности. В то же время актуальной задачей сегодня является определение уровня научного обоснования екобезпечного развития с позиции внедрения современных нано- и биотехнологий. Кроме того, необходимо обеспечить переход страны к модели устойчивого развития, основанная на экономической прочности государства, надежности ее воспроизводимой структуры и формировании стабильных внутренних фондов накопления и потребления. Практическая реализация модели устойчивого развития требует активизации инвестиционно-инновационной деятельности. Поэтому Украина, которая сейчас находится в сложных экономических, политических и социальных условиях, придется преодолеть много трудностей на пути перехода от сырьевой и ориентированной к инновационной модели экономики. Также надо учитывать и то, что внедрение концепции устойчивого развития может быть успешным только при условии напряженной работы и консолидации усилий политиков, управленцев, ученых и всего населения государства. ; В сучасній науковій літературі звертається увага на різні глобальні проблеми. Серед них виокремлюються не тільки екологічні питання, але й запити щодо виживання людства і збереження особистості. Водночас найактуальнішим завданням сьогодення є визначення рівня наукового обґрунтування екобезпечного розвитку з позиції впровадження сучасних нано- та біотехнологій. Крім того, необхідно забезпечити перехід країни до моделі сталого розвитку, яка ґрунтується на економічній міцності держави, надійності її відтворюваної структури та формуванні стабільних внутрішніх фондів нагромадження й споживання. Практична реалізація моделі сталого розвитку потребує активізації інвестиційно-інноваційної діяльності. Тому Україні, яка нині перебуває у складних економічних, політичних і соціальних умовах, доведеться подолати багато труднощів на шляху переходу від сировинно-орієнтованої до інноваційної моделі економіки. Також треба враховувати й те, що впровадження концепції сталого розвитку може бути успішним лише за умови напруженої роботи й консолідації зусиль політиків, управлінців, учених та всього населення держави.
Досліджено сучасний стан громадського контролю в сфері земельних відносин. З'ясовано, що в Україні самоврядний та громадський контроль розвинуті недостатньо, що знижує результативність їхнього впливу під час вирішення ряду земельних питань, які мають важливе значення для суспільства. На основі аналізу методів громадського контролю було визначено необхідність впровадження державно-громадського аудиту, що надасть можливість об'єднати досвід контрольної діяльності державних контролерів та громадських організацій і сприятиме появі нового ефекту в здійсненні контролю за земельними відносинами, усуненню протиріч між суспільством та державними органами, підвищить участь громадськості в управлінні державою. ; In the article the current state of public control in the sphere of land relations. Revealing that Ukraine municipal and public control are underdeveloped, which reduces the effectiveness of their influence in solving a number of land issues of importance to society. Based on the analysis methods of social control has been identified the need to introduce state-public audit, which will combine the expertise of the control activities of state inspectors and public organizations and will promote the emergence of a new effect in the control of land relations, elimination of contradictions between society and state organs, increase public participation in government.
The essence of public sector, its place and role in the political system is revealed in this article. Development of political process in Volyn region, including the formation of a network of public associations, is examined. Absolute values of a number of public associations in all sixteen districts of the region are analyzed and some common trends concerning the stages of increase in their number are identified in this article. Most of such associations, for the period of Ukraine's independence, were registered in 2005 that could be explained by awareness of their own subjectivity and increase of public activity after the presidential election campaign. A number of public associations have been compared with a population of districts and a number of locations in each of them, but regularity between these values are not being identified. Thus the activity of the community is not determined by its size, but by certain political and cultural factors.The main activities of these public associations and their role in the political process in region are determined. Special attention was paid to public participation through institutional forms in the electoral process. ; Розкрито сутність громадського сектора, його місце та роль у політичній системі. Досліджено розвиток політичного процесу Волинської області, зокрема формування мережі громадських об'єднань. Проаналізовано абсолютні показники чисельності громадських об'єднань в усіх шістнадцяти районах області та виявлено певні спільні тенденції, що до етапів зростання їхньої чисельності. Найбільше таких об'єднань за весь період незалежності України було зареєстровано у 2005 році, що пояснюється усвідомленням власної суб'єктності та зростанням активності громадян після президентської виборчої кампанії.Співставлено кількість громадських об'єднань з чисельністю населення районів та кількістю населених пунктів у кожному з них, причому закономірності зв'язку між даними показниками не виявлено. Отже, активність громадськості визначається не її чисельністю, а певними політико-культурними факторами.Визначено основні напрямки діяльності зазначених об'єднань громадян та їх роль у політичних процесах області. Особливу увагу приділено участі громадськості, через інституційні форми, у виборчому процесі. ; Розкрито сутність громадського сектора, його місце та роль у політичній системі. Досліджено розвиток політичного процесу Волинської області, зокрема формування мережі громадських об'єднань. Проаналізовано абсолютні показники чисельності громадських об'єднань в усіх шістнадцяти районах області та виявлено певні спільні тенденції, що до етапів зростання їхньої чисельності. Найбільше таких об'єднань за весь період незалежності України було зареєстровано у 2005 році, що пояснюється усвідомленням власної суб'єктності та зростанням активності громадян після президентської виборчої кампанії.Співставлено кількість громадських об'єднань з чисельністю населення районів та кількістю населених пунктів у кожному з них, причому закономірності зв'язку між даними показниками не виявлено. Отже, активність громадськості визначається не її чисельністю, а певними політико-культурними факторами.Визначено основні напрямки діяльності зазначених об'єднань громадян та їх роль у політичних процесах області. Особливу увагу приділено участі громадськості, через інституційні форми, у виборчому процесі.
У статті здійснюється дослідження конституційно-правої основи громадського порядку в Україні. В статті проаналізовані наявні наукові розробки сучасних та радянських вчених і стан чинного законодавства у контексті досліджуваної тематики. Зазначено, що проблемі правової основи громадського порядку приділялось багато уваги в науковій літературі, зокрема у сфері адміністративного права, але залишилися не сформульованими питання саме конституційно-правової основи громадського порядку в Україні, відображення громадського порядку в Конституції України. Розглянуто сучасний стан вивчення поняття «громадський порядок», його сутність та ознаки, відмежування сфери громадського порядку від інших суспільних стосунків, надано найбільш повне, на думку автора, трактування концепції громадського порядку. Вивчено норми Конституції України, що стосуються суспільних відносин у сфері громадського порядку, а також норми галузевого законодавства, а саме норми-заборони та регулятивні норми, які конкретизують права та обов'язки громадян у сфері громадського порядку. На основі проведеного наукового дослідження сформульоване авторське визначення конституційно-правої основи громадського порядку в Україні. Робиться висновок, що досліджені правові норми не в повному обсязі охоплюють суспільні відносини, що складають поняття «громадського порядку» та «громадське місце», у зв'язку з чим в Україні назріла необхідність законодавчого визначення громадського порядку та громадського місця, прийняття Закону України «Про охорону громадського порядку», що сприятиме зміцненню і підтримці його на високому рівні в державі. ; In this article, the study of the constitutional and legal basis of public peace in Ukraine is carried out. The existing scientific elaborations of modern and Soviet scientists and state of legislation currently in force in the context of the subject under study are analysed. It is stated that the problem of the legal basis of public peace is extensively covered in scientific literature, mainly in the field of administrative law, while the question of the constitutional and legal basis of public peace in Ukraine, as well as the reflection of pablic peace in the Constitution of Ukraine have not been formulated. The current state of study the notion «public peace», it's nature, characteristics and distinguishing the areas of public peace from other social relations are examined. The most complete, according to the author's opinion, definition of public peace is also provided. The constitutional standards are covered that concern social relations in the field of public peace and standards of sectoral legislation, such as prohibiting and regulating rules that specify the rights and duties of citizens in the sphere of public peace. On the basis of the research the author's decision concerning the constitutional and legal basis of public peace in Ukraine is formulated. The conclusion illustrates that the legal rules under study do not fully cover the social relations that make up the notions «public peace» and «public place». In connection with this in Ukraine there is the necessity for legislative determination of public peace and public places, as well as the adoption of Law of Ukraine «On security of public peace» that will strengthen and support it at a high level in the state.
Матеріали публікуються в авторській редакції за результатами проведення Міжнародної науково-практичної конференції до 130 річчя НТУ "ХПІ" "Розвиток сучасного українського суспільства: соціологічний та політологічний виміри" 11-12 листопада 2015 р. Укладачі даного видання не завжди поділяють погляди окремих авторів і розглядають дану публікацію як пропозицію для наукової дискусії.
Стаття присвячена особливостям функціонування органів самоорганізації населення на вітчизняному рівні. Розглядаються сучасні практики самоорганізації жителів територіальних громад для вирішення питань місцевого значення.
Проаналізовано основні аспекти, форми та напрями взаємодії між органами державної влади та організаціями громадянського суспільства на регіональному рівні з точки зору втілення Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки.
Показано нові можливості та проблеми органів самоорганізації населення у розв'язанні завдань громади у сфері житлово-комунальних послуг, благоустрою, охорони навколишнього середовища та соціальної допомоги пільговим категоріям громадян.
Наголошується на актуальних ризиках протестної самоорганізації громадян на місцевому рівні. З'ясовано поточний стан комунікації влади з громадськістю, реагування на протестну активність.
Висвітлено роль соціальних мереж у контексті взаємодії органів державної влади та органів самоорганізації населення. Наголошено на актуальних проблемах та ризиках їх застосування. Пропонуються заходи щодо підвищення ролі органів самоорганізації населення у вирішенні питань місцевого значення, зниження радикалізації конфліктів у процесі планування житлової забудови територій громад.
Доведено, що подальше поширення органів самоорганізації населення в країні потребує проведення цілеспрямованої, стратегічно виваженої державної політики, постійної масштабної інформаційної роботи, спрямованої на підвищення рівня обізнаності населення про характер, проблеми та досягнення, пов'язані з їх реалізацією як в Україні, так і за її межами.
Стрімкий інформаційно-технічний розвиток суспільства значно змінив та удосконалив форми участі громадян: до звичних мітингів, демонстрацій, громадських зборів додалися інструмент електронних петицій, участь в електронних консультаціях та форумах. Інтернет розширив можливості політичної участі, нові комунікаційні технології дали змогу громадянам (громадським організаціям, ЗМІ, експертним групам) бути активними учасниками політичного життя, поглибити діалог між державною владою та суспільством. Електронна участь дозволяє досягти ширшої аудиторії за короткі проміжки часу; за допомогою нових технологій можна підтримувати та розвивати політичні комунікаційні канали; оперативно забезпечувати громадян надійною інформацією щодо політичних подій в державі, при цьому форма оприлюднення інформації є більш доступною та зрозумілою для пересічного громадянина. У статті розглянуто нові інструменти політичного залучення громадян до формування державної політики, канали електронної участі та їх мобілізаційний ефект.
У статті розглядається один із сучасних підходів до вивчення соціальної структури суспільства. В якості головної рушійної сили, провідного соціального класу сучасного суспільства визначається креативний клас. Автор розглядає історію виникнення поняття креативного класу, зокрема, концепцію Р. Флоріди, визначає його характерні риси та особливості. Аналізується вплив, який здійснює креативний клас на розвиток суспільства, трансформаційні процеси, систему соціальних цінностей. З'ясовується роль креативного класу у становленні креативної, інноваційної економіки доби постіндустріального суспільства. Розглядаються взаємовідносини креативного класу з іншими соціальними класами сучасного суспільства. Визначається сутність поняття креативності та аналізується одна із найважливіших проблем сучасної епохи – постійний конфлікт між креативністю та організацією. Здійснюється порівняльний історичний аналіз так званої «організаційної» або «індустріальної» та «креативної» або «постіндустріальної» епохи. Розглядається роль креативного класу у розвитку та соціальних змінах американського суспільства новітнього часу. Аналізується питання становлення та розвитку креативного класу в сучасному українському суспільстві, визначаються особливості та труднощі цього процесу. Акцентується увага на необхідності державної підтримки становлення вітчизняного креативного класу, його зміцненні та зростанні.
In the article analyzed evection functioning of domestic administrative structure, and as the most optimum variant is offered and grounded liberal project of functioning of the political system taking into account the real indexes of economic, political and humanitarian development of country of his successful realization. ; В статье анализируется еффективность функционирования отечественной управленческой структуры, и как наиболее оптимальный вариант предлагается и обосновывается либеральный проект функционирования политической системы с учетом реальных показателей экономического, политического и гуманитарного развития страны его успешной реализации.
