Suchergebnisse

The main forms, institutional mechanisms and problems of the implementation of direct democracy in Slovak Republic are analyzed in the article. The Constitution establishes the following forms of direct democracy in Slovakia: referendums, petition campaigns and the removal of the President from office (national level); community gathering, local referendum and regional referendum (level of territorial self-government).The main focus is on the peculiarities of constitutional regulation and the political functioning of the referendum. The referendum is held in Slovak Republic at national, regional and local level. The experience of holding the Slovak referendums testifies to the low turnout of citizens. In 1993-2015, there were eight national referendums, but only one in 2003 was recognized as validKey issues, which essentially complicate the procedure of the referendum conducting, have been determined. It is concluded that the referendum institute in Slovak Republic has often been used to achieve narrow political goals. The politicization of the referendum is connected with the political parties, the struggle between the authorities and the opposition.The article shows the reasons for the lack of interest of citizens in implementing the mechanisms of direct democracy in Slovak Republic.Development of direct democracy is considered as a key prerequisite for further democratization of Slovakia's political system. The need to improve the legal regulation of direct democracy and referendums in Slovak Republic is also stressed in the article. ; У статті проаналізовано основні форми, інституційні механізми і проблеми реалізації прямої демократії в Словацькій Республіці. Основна увага зосереджена на особливостях конституційного регулювання та політичного функціонування інституту референдуму. Зроблено висновок, що інститут референдуму в Словаччині часто використовувався для досягнення політичних цілей. Політизація референдуму пов'язана з партіями, боротьбою між владою і опозицією. Акентовано увагу на причинах слабкого зацікавлення громадян в реалізації механізмів прямої демократії в Словацькій Республіці.

The conceptions of «joined-up government» and «whole-of-government», which are the base for modern administration reform in the West, are considered. Author states, that they are not only the answers on the failures of the New public management (NPM), but also demonstrate the transition from input to output democracy. ; Рассмотрены концепции «объединенного правительства» и «целостного правительства», взятые за основу в ходе осуществления современных административных реформ на Западе. Обосновано, что они являются не только ответом на неудачи Нового публичного управления (НПУ), но и отображением перехода от модели демократии входа к модели демократии выхода. ; Розглянуто концепції «об'єднаного уряду» та «цілісного уряду», взяті за основу в ході здіснення сучасних адміністративних реформ на Заході. Обґрунтовано, що вони стали не лише відповіддю на невдачі Нового публічного управління, а відображенням переходу від моделі демократії входу до моделі демократії виходу.

In the article is analyzed the impact of electronic democracy on the political participation of civil society, determined the effectiveness of the implementation of ICT in democracy development. Among the priorities of Ukrainian way to European community - information society construction. An important stage of information society development is the implementation of international practices of e-democracy. It will promote transparency and openness, modernization of public administration. As a result, civil society will be able to participate in decision-making at all levels. In this article, the author also examines the possibilities of information communication technology and e-government to enhance democracy. The author summarizes the known problems of representative democracy and direct democracy and inquire whether e-government potentially can offer solutions to these problems. The author concludes that many problems in both representative and direct democracies remain unsolved and that e-government even can create new problems. For more than two decades now, modernization of the public sector with the aim of increasing service quality and productivity has been on the political agenda. The modernization ideology broke through in the early 1980s and was advocated and spread out in particular by the big consultancy firms and the Organization for Economic Cooperation and Development. In many government modernization programs, for instance the United Kingdom Action Plan, information communication technology (ICT) plays a central role, a role that it had begun to play since the 1990s. The effect of ICT on modernization processes within public administrations is partly passive and partly active. Alternatively, as the French government put it: Organizational and managerial changes within enterprises have been very numerous during the last twenty years. Not all of these were caused by the introduction of new technologies. However, a good part of them had not been possible if information management systems and infrastructures for communication were not gradually introduced throughout the period. The development of e-government is usually thought to consist of a sequence of distinct steps. A number of models exist next to each other, but all agree that the first two steps consist of presence of government or governmental institutions on the web followed by the possibility of transactions with government by citizens and businesses, whereas the third (and further) step(s) involve(s) interactive government. ; В статье анализируется влияние электронной демократии на политическое участие гражданского общества, определена эффективность внедрения информационно-коммуникационных технологий в развитии демократии на современном этапе. Среди приоритетных задач Украины на пути к европейскому сообществу определено развитие информационного общества. Важным этапом его развития является внедрение мировых практик электронной демократии. Это будет способствовать ее прозрачности и открытости, модернизирует государственное управление. Как следствие, гражданское общество сможет приобщиться к принятию управленческих решений на разных уровнях. Определены проблемы развития представительной и прямой демократии. Приводится тезис о том, что существует много проблем в развитии как представительной, так и прямой демократии, однако внедрение е-демократии предлагает новый путь в направлении углубления демократических процессов, широкого привлечения граждан в общественно-политическую жизнь. Констатируется, что в течение последних двух десятилетий во многих программах правительств стран мира важным вопросом является модернизация государственного сектора. Однако внедрение электронной демократии также может вызвать и ряд проблем. ; У статті аналізується вплив електронної демократії на політичну участь громадянського суспільства, визначено ефективність запровадження інформаційно-комунікаційних технологій у розвитку демократії на сучасному етапі. Серед пріоритетних завдань України на шляху до європейського співтовариства визначено розбудову інформаційного суспільства. Важливим етапом його розвитку є запровадження світових практик е-демократії. Це сприятиме її прозорості та відкритості, модернізує державне управління. Як наслідок, громадянське суспільство матиме змогу долучитися до прийняття управлінських рішень на різних рівнях. Визначено проблеми розвитку представницької та прямої демократії. Доводиться теза про те, що існує багато проблем у розвитку як представницької, так і прямої демократії, проте запровадження е-демократії пропонує новий шлях в напрямі поглиблення демократичних процесів, широкого залучення громадян у суспільно-політичне життя. Констатується, що протягом останніх двох десятиліть у багатьох програмах урядів країн світу важливим питанням є модернізація державного сектора. Однак запровадження е-демократії також може викликати і низку проблем.

За допомогою енциклопедичного підходу проаналізовано погляди філософа стосовно різноманітних аспектів улаштування суспільного життя. Зокрема, за однією із класичних праць ученого – «Афінська політія» – узагальнено його ідеї щодо етичної, економічної, насамперед політичної сфер життєдіяльності соціуму. Висвітлено деякі теоретико-методологічні аспекти організації та проведення ним наукових досліджень. Стисло розглянуто прикметні особливості диференціації соціально-політичних поглядів Аристотеля і Платона, а також їх діаметрально протилежні думки стосовно соціальної природи приватної власності, індивідуальних прав людини тощо. Зауважено ідеї Аристотеля щодо бажаних (монархія, аристократія, політія) і небажаних форм державного правління (тиранія, олігархія, демократія) та його системоутворювальних завдань. Ідеться насамперед про обов'язок держави і суспільства створювати справедливі, комфортні умови життя для пересічної особи з метою сформувати її моральні чесноти. Також деталізовано думки Аристотеля стосовно дифузії влади, питань громадянства, найоптимальнішої моделі соціальної структури, важливості середнього класу, диференціації фізичної та розумової праці, специфіки організації дозвілля, особливостей станової диференціації соціальних функцій тощо. На цьому тлі охарактеризовано позиції резонансних політичних діячів того часу – Есхіна, Перикла, Солона та ін. – щодо релевантних характеристик і переваг державного устрою Давніх Афін, а також затребуваних форматів соціальної взаємодії між бідними та багатими, актуальності ресурсу довіри, специфіки політичного гумору та інших важливих аспектів організації суспільного життя. Крім того, порушено й інші найрезонансніші питання функціонування Давніх Афін, а саме: політичного абсентеїзму, остракізму, найзатребуваніших атрибутивних властивостей як пересічних громадян, так і державних діячів. Окремо наголошено на уявленні зазначених історичних постатей стосовно побудови демократичної моделі суспільного життя, а також її системоутворювальних перевагах і прикметних недоліках. Загалом у статті деталізовано новаторський характер демократичної моделі організації соціально-політичного життя у Давніх Афінах, зважаючи на принципи лотократії.

The article is dedicated to the problems of conceptualization of modern democracy. The main dimensions of democracy in the modern world are being analyzed. The stress is made on a systemic link between democracy and liberalism. ; Статья посвящена проблемам концептуализации современной демократии. Проанализированы основные измерения демократии в современном мире. Сделано ударение на системной связи демократии и либерализма. ; Стаття присвячена проблемам концептуалізації сучасної демократії. Проаналізовані основні виміри демократії у сучасному світі. Наголошено на системному зв'язку демократії та лібералізму. Ключові слова: демократія,теорія демократії, політика, політичні інститути.

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

The features of the development of the ideas of participatory and deliberative democracy in modern political discourse are researched in the article. The author defines the relationship between the formation of these conceptual models of democracy and political practice. This relationship is accompanied by an "emotional" coloring of a democratic idea, using it as a symbol of struggle for the empowerment of the citizens' rights and freedoms or as a means of «approximation» the authorities to citizens.The characteristic features of participatory and deliberative democracy and the peculiarities of implementing their tools into political practice are considered. It is noted that a number of such instruments are already widely used in European countries. This applies, in particular, to referendums, online discussions of draft state decisions, advisory bodies. Ukraine also does not stand aside these processes – public consultations, public councils at executive authorities, electronic petitions, public budgeting practices, etc. are introduced. At the same time, the development of participatory and deliberative practices in Ukraine is impulsive. The election campaigns and public protests significantly affect this process.Attention is focused not only on the positive influence on the political system of the tools of participatory and deliberative democracy, but also on the possible negative impact. In particular, examples of complications in decision making, destabilization of domestic and foreign policy are considered.How the ideas of participatory and deliberative democracy, if necessary, can become populist slogans is shown on the example of the electoral programs of the candidates for the post of President of Ukraine. But at the same time it characterizes the political discourse not only in Ukraine, but also in developed Western countries. ; У статті досліджено особливості розвитку ідей партисипаторної та деліберативної демократії в сучасному політичному дискурсі. Автор визначає взаємозв'язок між формуванням відповідних концептуальних моделей демократії та політичною практикою, що супроводжується «емоційним» забарвленням демократичної ідеї, використанням її як символу боротьби за розширення прав та свобод громадян або як засобу «наближення» органів влади до громадян.Розглянуто характерні риси партисипаторної і деліберативної демократії та особливості впровадження їх інструментів у політичну практику. Відзначено, що низка таких інструментів вже широко застосовується в європейських країнах. Це стосується, зокрема, референдумів, онлайн обговорень проектів державних рішень, дорадчих органів. Україна також не стоїть осторонь цих процесів – запроваджено проведення консультацій з громадськістю, створення громадських рад при органах виконавчої влади, електронні петиції, практики громадського бюджетування та ін. Водночас розвиток партисипаторних та деліберативних практик в Україні відбувається імпульсивно, під впливом виборчих кампаній або внаслідок суспільних протестів.Увагу зосереджено не лише на позитивному впливі інструментів партисипаторної та деліберативної демократії на політичну систему, але й на можливому негативному впливі. Зокрема, розглянуто приклади ускладнення ними прийняття рішень, дестабілізації внутрішньої і зовнішньої політики. На прикладі виборчих програм кандидатів на пост Президента України показано, як ідеї партисипаторної та деліберативної демократії за необхідності можуть стати популістськими гаслами, що водночас характерне для політичного дискурсу не лише в Україні, але й в розвинених країнах Заходу.

В статті мова йде про особливості поняття «соціальна трансформація» впорівнянні в іншими поняттями. Також розглядаються висхідні та кінцеві точкитрансформаційного процесу. Особливу увагу автор приділяє проблемі вимірюванняступені розвитку демократії в країні, яка пройшла шлях трансформації.Ключові слова: соціальна трансформація, модернізація, демократія,тоталітарний режим, еволюція, революція.В статье идет речь об особенностях понятия «социальная трансформация»сравнении с другими социологическими категориями. Также рассматриваютсяначальные и конечные точки процесса трансформации. Автор статьи уделяетвнимание также проблеме измерения степени развития демократии в стране, котораятолько прошла путь трансформации.Ключевые слова: социальная трансформация, модернизация, демократия,тоталитарный режим, эволюция, революция.The nature of democratic transformation process in sociological theory and the peculiaritiesof the notion "social transformation"are investigated in the article. Heuristic potential of sociologicalparadigms dealing with transformation processes have been researched.Keywords: social transformation; democratisation; theory of transformation; analysis ofsystem; conception of transformation.

Article opens stages of reforming of powers of prosecutor's office outside of criminal area. Key issues which decision will allow to provide effective realization of the constitutional function of prosecutor's office on protection of the rights of citizens and interests of the state in court, in cases stipulated by the law, in conditions of passing variations in the legislation are specified. It is paid attention to features of the organization of optimum model of representation activity. ; Статья раскрывает этапы реформирования полномочий прокуратуры вне уголовной сферы. Указаны ключевые вопросы, решение которых позволит обеспечить эффективную реализацию конституционной функции прокуратуры по защите прав граждан и интересов государства в суде, в случаях, предусмотренных законом, в условиях проходящих изменений в законодательстве. Обращено внимание на особенности организации оптимальной модели представительской деятельности. ; Стаття розкриває етапи реформування повноважень прокуратури поза кримінальною сферою. Зазначено ключові питання, вирішення яких дозволить забезпечити ефективну реалізацію конституційної функції прокуратури щодо захисту прав громадян та інтересів держави в суді, у випадках, визначених законом, в умовах триваючих змін у законодавстві. Звернуто увагу на особливості організації оптимальної моделі представницької діяльності.

This article seeks to determine whether or not Islam is compatible with democracy. First, the core concepts of democracy are identified and then the degree to which Islam is compatible with those core concepts and human rights is analyzed and assessed. Finally, it is concluded that while there is no necessary incompatibility between Islam and democracy, the state needs to ensure its educational system teaches about difference and promotes understanding of others. ; У статті автор намагається з'ясувати, чи сумісний іслам з демократією. Перш за все, визначені основні поняття демократії. Проаналізовано та подано оцінку ступеня сумісності ісламу з цими основними поняттями та правами людини. Зроблено висновок, оскільки не існує очевидної несумісності ісламу та демократії, то держава повинна вжити необхідні заходи щодо забезпечення висвітлення системою освіти існуючих відмінностей та сприяти розумінню інших людей.

This paper is devoted to clarifying the essence of the political regime that emerged in Ukraine as a result of the 2019 presidential and parliamentary elections. The author concludes that the current political regime in Ukraine is a classic example of delegative democracy, as it emerged as a result free, competitive and transparent elections, but after the election all state power was concentrated in the hands of the president, with significant violations of generally accepted standards of democratic of governance and norms and procedures of Ukrainian legislation. He emphasizes that the value of the concept of delegative democracy lies in the fact that it illustrates one of the contradictions in the democratic development of many countries that lack democratic traditions – the contradiction between the electoral legitimacy of government and generally accepted standards of democratic governance. Delegative democracies are by its nature the populist regimes, the emergence of which is caused by the belief of citizens in improving their lives under the leadership of a charismatic person. It is noted that delegative regime as a result of growing public dissatisfaction with both its domestic and foreign policies are democracy has three development trends: 1)comparable endurance; 2)the transformation to autocracy; 3)the removal of the president from power as a result of subsequent elections or mass protests. The author believes that all these alternatives can theoretically be inherent in the current regime of delegative democracy in Ukraine, but the endurance is the least likely of them. The transformation of delegative democracy into autocracy or the elimination of the Zelensky regime as a result of growing public dissatisfaction with both its domestic and foreign policies are more likely. ; З'ясовується сутність політичного режиму, який виник в Україні внаслідок президентських та парламентських виборів 2019 року. Робиться висновок, що сучасний політичний режим в Україні є класичним прикладом делегативної демократії, оскільки, він виник в результаті вільних, конкурентних та прозорих виборів, проте після виборів уся державна влада була сконцентрована в руках президента, що відбулося з суттєвими порушеннями як загальновизнаних стандартів демократичного врядування, так і норм та процедур українського законодавства. Наголошується, що цінність концепції делегативної демократії полягає в тому, що ця концепція унаочнює одну із суперечностей демократичного розвитку багатьох країн, які позбавлені демократичних традицій, – суперечність між електоральною легітимацією урядової влади та загальновизнаними стандартами демократичного врядування. За своєю природою делегативні демократії є популістськими режимами, появу яких спричиняє віра громадян в покращання свого життя за керівництва харизматичного лідера. Відмічається, що делегативні демократії мають три тенденції розвитку: 1)порівняну витривалість; 2)трансформацію до автократії; 3)усунення президента від влади внаслідок наступних виборів або масових протестних акцій. Стверджується, що всі ці альтернативи теоретично можуть бути притаманні сучасному режиму делегативної демократії в Україні, але тривалість є найменш імовірною з них. Більш імовірними є трансформація делегативної демократії в автократію або усунення режиму Зеленського внаслідок зростання суспільного незадоволення як його внутрішньою політикою, так і зовнішньою.

Актуальність статті обумовлена необхідністю глибшого розуміння ролі деліберативної демократії у сучасному політичному середовищі в контексті взаємодії громадянського суспільства та держави, особливо це стосується України, де потреба в ефективній комунікації набуває особливої актуальності на тлі глобальних політичних змін.
Метою статті є визначення сутності та потенціалу деліберативної демократії в контексті її впливу на взаємодію громадянського суспільства та держави, з особливим акцентом на Україну та глобальний контекст. Стаття має на меті дослідити, як деліберативна демократія може вплинути на політичні процеси та громадську участь.
Результатами даної статті є уявлення про роль та можливості, які надає деліберативна демократія у зміцненні співпраці між громадянським суспільством та державою. Ця стаття зосереджена на значенні та ролі деліберативної демократії в сучасних демократичних процесах, з особливим акцентом на ситуацію в Україні та її міжнародному контексті. Авторка досліджує, як деліберативна демократія, яка включає глибокі публічні обговорення та діалог між громадянами й державою, може сприяти зміцненню легітимності законодавства та демократичних інститутів як в Україні, так і на міжнародному рівні. Стаття охоплює аналіз практичних аспектів впровадження цього підходу та можливих перешкод у реалізації даної концепції. Особлива увага приділяється потребі діалогу між громадянами та державою, а також ролі цього діалогу у зміцненні демократії.
Висновки. Авторка зазначає, що деліберативна демократія може значно покращити взаємодію між державою та громадянським суспільством, сприяючи активнішій участі громадян у політичному процесі. Стаття підкреслює необхідність подальшого дослідження та розробки стратегій для інтеграції деліберативних методів у політичні системи, а також необхідність глобального співробітництва для підсилення демократичних процесів, як в Україні, так і на міжнародному рівні.

У статті розглядаються глобальна демократія, як різновид всезагального процесу глобалізації, що свідчить про якісну зміну соціально-політичного стану світового співтовариства і окремих країн, що обрали шлях демократизації влади, демократичні цінності, що включають забезпечення прав і свобод людини.
Наголошено, що глобальна демократія для українського суспільства являє собою набір демократичних стандартів, демократизацію всіх сфер суспільного життя, формування людини – демократичного типу.
Доведено, що впровадження в Україні глобальної демократії є обов'язковим, нагальним й невідворотним процесом тільки у випадку загального об'єднання інтересів народу й влади, де головним є індивід. Глобальна демократія не тільки змінює взаємозв'язки влади і громадськості, вона є фундаментом громадянського суспільства, каталізатором ефективного суспільного розвитку, сприяючи активізації громадської активності людей у всіх сферах суспільних відносин.
Визначено поняття «глобальна демократія», як явище, що характеризує взаємозалежність та взаємопов'язаність народів, держав, владних інститутів і громадян і являє собою набір демократичних стандартів, цінностей в процесі розвитку, як окремих держав, так і всього світового співтовариства.
Підкреслено, що глобальна демократія не тільки змінює взаємозв'язки влади і громадськості, вона є фундаментом громадянського суспільства, каталізатором ефективного суспільного розвитку, сприяючи активізації громадської активності людей у всіх сферах суспільних відносин.
Зроблено висновок, що глобальна демократія в майбутньому є єдино можливим типом взаємодії світових політичних суб'єктів. Впровадження глобальної демократії в Україні повинно бути стратегічною ціллю держави й всього народу, оскільки саме від рівня демократизації суспільства й влади залежить майбутнє кожного українця, його можливості бути громадянином справжньої демократичної, високорозвиненої країни, а також частинкою міжнародного демократичного співтовариства, де основна перевага буде надаватися демократичним цінностям.

Analysis of a democratic regime from a position of symbolic politics leads to awareness of hybridity, when the characters play the role of control. The study of the reasons for the emergence of symbolic control and the mechanism of voluntary control within the relations "government-citizens" raises many questions. One of them is the phenomenon of the presence of symbolic violence in terms of democratic freedoms. ; Анализ демократического режима с позиции символической политики приводит к пониманию его гибридности, когда символы выполняют роль контроля. Изучение причин появления символического контроля и механизма добровольного принятия этого контроля в рамках соотношений «власть-граждане» ставит множество вопросов. Одним из них является феномен присутствия символического насилия в условиях демократических свобод. ; Аналіз демократичного режиму з позиції символічної політики призводить до розуміння його гібридності, коли символи виконують роль контролю. Вивчення причин появи символічного контролю і механізму добровільного прийняття цього контролю в рамках співвідносин «влада- громадяни» ставить безліч питань. Одним з них є феномен присутності символічного насильства в умовах демократичних свобод.