Підвищення кількості надзвичайних ситуацій, що відбуваються у світі, та масштабів їх наслідків є підставою для науковців дедалі частіше сферою своїх наукових інтересів обирати дослідження причин виникнення непередбачуваних подій з метою їх попередження, особливостей реагування на них відповідних служб, ефективності ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного, соціального та особливо воєнного характеру. Аналіз проблемних питань протимінної діяльності в Україні засвідчив актуальність дослідження функціонування правових, організаційних та структурно-функціональних механізмів державного управління у зазначеній сфері, що є предметом цієї наукової розвідки. Обґрунтовано наукове завдання щодо проведення аналізу законодавства України безпекових сфер, визначення напрямів удосконалення правового, організаційного та структурно-функціонального механізмів державного управління протимінною діяльністю в Україні. Визначено поняття протимінної діяльності як комплексу заходів, спрямованих на захист національних інтересів України, а також на зменшення та усунення наслідків негативного впливу вибухонебезпечних предметів на соціально-економічні умови життєдіяльності населення та довкілля. Сформульовано заходи щодо державного регулювання та управління у сфері протимінної діяльності. Розкрито спільні проєкти щодо протимінної діяльності з міжнародними організаціями відповідно до імплементованих в Україні Міжнародних стандартів. Проведено аналіз законодавства України у сферах національної безпеки, цивільного захисту та протимінної діяльності, який показав, що в них частково розкрито механізми забезпечення безпечної життєдіяльності населення, зокрема правовий, організаційний та структурно-функціональний, які потребують удосконалення внаслідок виявлених прогалин та розбіжностей у нормативно-правових актах у зазначених сферах. Запропоновано напрями удосконалення правового, організаційного та структурно-функціонального механізмів державного управління протимінною діяльністю в Україні, зокрема: правового та структурно-функціонального – через внесення змін та доповнень щодо розмежування та узгодження повноважень, функцій та завдань з протимінної діяльності до законодавства України; організаційного – через розроблення узгоджених алгоритмів дій, планів взаємодії між державними, недержавними і міжнародними гуманітарними структурами під час провадження заходів протимінної діяльності, створення в органах державного управління системи інформування про небезпеки від вибухонебезпечних предметів та навчання з попередження ризиків, пов'язаних із вибухонебезпечними предметами.
The urgent need to form a system of cyber and information security is primarily caused by the problem of hybrid wars, global pandemics, international and regional economic fluctuations, etc., because it brings a number of threats to governments, businesses, society in general and each citizen in particular. In the context of total digitalization of management, the problem of risks of dissemination and protection of information becomes extremely relevant for public authorities at all levels. That is why the state needs to develop effective mechanisms of public administration in this area, and, above all, mechanisms of cyber and information security. Significant comprehensive consideration by scientists of cybersecurity and information security shows the urgency of this problem, however, the issues of public administration mechanisms in this area and, in this context, training of public administration and management specialists capable of adequately counteracting these threats remain unexplored. The analysis of the legal framework and research made it possible to identify: two key areas for the development of cybersecurity; problematic issues of the legal and organizational mechanism of state management of information and cybersecurity; modern approaches to the formation of policy training and retraining of specialists in the field of IT and public administration and management, etc. It is noted that today there is a need for a more careful approach for providing public authorities with technical equipment, software, training / retraining staff, which would not only be confident users of these programs, but also understand their responsibility for security in this area. In addition, all of the above cybersecurity measures in the area of public administration should be systemic. ; Нагальна необхідність формування системи кібер- та інформаційної безпеки зумовлена насамперед проблемою гібридних воєн, світовою пандемією, міжнародними та регіональними коливаннями економіки тощо, адже це несе цілу низку загроз державам, бізнесу, суспільству в цілому та кожному громадянину зокрема. В умовах же тотальної діджиталізації управління проблема ризиків розповсюдження і захисту інформації стає надзвичайно актуальною для органів публічної влади всіх рівнів. Саме тому держава потребує вироблення дієвих механізмів державного управління в цій сфері, й насамперед механізмів кібер- та інформаційної безпеки. Значний всебічний розгляд науковцями кібербезпеки та інформаційної безпеки свідчить про нагальність та актуальність цієї проблеми, проте малодослідженими залишаються питання механізмів державного управління цією сферою та, в цьому контексті, підготовки фахівців публічного управління та адміністрування, здатних адекватно протидіяти зазначеним загрозам. Аналіз нормативно-правової бази та наукових досліджень дав можливість визначити: два ключові напрями розвитку кіберзахисту; проблемні питання правового та організаційного механізму державного управління інформаційною та кібербезпекою; сучасні підходи до формування політики підготовки та підвищення кваліфікації фахівців ІТ-сфери й публічного управління та адміністрування тощо. Зазначено, що сьогодні виникає необхідність більш ретельного підходу до забезпечення органів публічної влади технічним обладнанням, програмним забезпеченням, до підготовки/перепідготовки кадрів, які б не лише бути впевненими користувачами цих програм, а і розуміли свою відповідальність за безпеку в цій сфері. Крім того, всі зазначені вище заходи кіберзахисту в сфері публічного управління мають набути системного характеру.
The urgent need to form a system of cyber and information security is primarily caused by the problem of hybrid wars, global pandemics, international and regional economic fluctuations, etc., because it brings a number of threats to governments, businesses, society in general and each citizen in particular. In the context of total digitalization of management, the problem of risks of dissemination and protection of information becomes extremely relevant for public authorities at all levels. That is why the state needs to develop effective mechanisms of public administration in this area, and, above all, mechanisms of cyber and information security. Significant comprehensive consideration by scientists of cybersecurity and information security shows the urgency of this problem, however, the issues of public administration mechanisms in this area and, in this context, training of public administration and management specialists capable of adequately counteracting these threats remain unexplored. The analysis of the legal framework and research made it possible to identify: two key areas for the development of cybersecurity; problematic issues of the legal and organizational mechanism of state management of information and cybersecurity; modern approaches to the formation of policy training and retraining of specialists in the field of IT and public administration and management, etc. It is noted that today there is a need for a more careful approach for providing public authorities with technical equipment, software, training / retraining staff, which would not only be confident users of these programs, but also understand their responsibility for security in this area. In addition, all of the above cybersecurity measures in the area of public administration should be systemic. ; Нагальна необхідність формування системи кібер- та інформаційної безпеки зумовлена насамперед проблемою гібридних воєн, світовою пандемією, міжнародними та регіональними коливаннями економіки тощо, адже це несе цілу низку загроз державам, бізнесу, суспільству в цілому та кожному громадянину зокрема. В умовах же тотальної діджиталізації управління проблема ризиків розповсюдження і захисту інформації стає надзвичайно актуальною для органів публічної влади всіх рівнів. Саме тому держава потребує вироблення дієвих механізмів державного управління в цій сфері, й насамперед механізмів кібер- та інформаційної безпеки. Значний всебічний розгляд науковцями кібербезпеки та інформаційної безпеки свідчить про нагальність та актуальність цієї проблеми, проте малодослідженими залишаються питання механізмів державного управління цією сферою та, в цьому контексті, підготовки фахівців публічного управління та адміністрування, здатних адекватно протидіяти зазначеним загрозам. Аналіз нормативно-правової бази та наукових досліджень дав можливість визначити: два ключові напрями розвитку кіберзахисту; проблемні питання правового та організаційного механізму державного управління інформаційною та кібербезпекою; сучасні підходи до формування політики підготовки та підвищення кваліфікації фахівців ІТ-сфери й публічного управління та адміністрування тощо. Зазначено, що сьогодні виникає необхідність більш ретельного підходу до забезпечення органів публічної влади технічним обладнанням, програмним забезпеченням, до підготовки/перепідготовки кадрів, які б не лише бути впевненими користувачами цих програм, а і розуміли свою відповідальність за безпеку в цій сфері. Крім того, всі зазначені вище заходи кіберзахисту в сфері публічного управління мають набути системного характеру.
Досліджено нормативно-правовий та інституційно-адміністративний механізм державного управління сталим розвитком аграрного сектору та сільських територій. Проаналізовано міжнародний досвід запровадження принципів сталого розвитку. На основі проведеного аналізу запропоновано алгоритм запровадження основ концепції сталого розвитку України, а саме: прийняття національної стратегії сталого розвитку "Україна – 2030", відповідно до Глобальних цілей сталого розвитку (далі – ЦСР), прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (далі – ООН) 25 вересня 2015 р. "Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030", який вміщує 17 Глобальних ЦСР до 2030 р.; Указу Президента України "Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року" від 30.09.2019 р. Зазначено, що в рамках національної стратегії повинна бути розроблена програма сталого розвитку аграрного сектору та сільських територій. Адже для досягнення 2-ї Цілі "Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування та сприяння сталому сільському господарству" саме аграрний сектор та сільські громади мають вирішальну роль. Запропоновано удосконалення адміністративно-інституціонального механізму управління сталим розвитком, а саме створення державного комітету із сталого розвитку, підпорядкованого Кабінету Міністрів України, для здійснення координаційної діяльності всіх міністерств та відомств у напрямку запровадження стратегії сталого розвитку. Розглянуто методи побудови механізмів державного управління сталим розвитком, які враховують інтереси усіх зацікавлених сторін, базуються на моделі "державно-приватного" партнерства, а також методах горизонтальної та вертикальної інтеграції, враховуючи альтернативи розвитку держави, специфіку аграрного сектору економіки, потреб сільських територіальних громад у напрямку досягнення ЦСР. ; Problem setting. The conceptual goals of sustainable development of society declared at the global level require the state authorities of the world to implement national development strategies and programs. Accordingly, the mechanisms of public administration need to be improved, the latest methods and tools of state regulation (norms and rules) aimed at solving economic, social, and environmental problems in society have been introduced. In many countries around the world, sustainable government strategies, programs, regional and local governments, local governments, civil society, and the private sector are involved in the development of sustainable development strategies and programs. According to this model of cooperation, all stakeholders have the opportunity to join in making management decisions and building their own future.Recent research and publications analysis. Among domestic scientists who have developed conceptual approaches to the formation of sustainable development of Ukraine, the most famous are: B. Danylyshyn, Z. Buryk, S. Bobiliov, V. Kukhar, S. Makosiy, V. Malinovsky, I. Smirnova, E. Mykhailyuta. Issues of sustainable development of rural areas were dealt with by: O. Maslak, O. Shcherbatykh, M. Malik, V. Yermolenko, A. Kovalenko (state and problems of regulatory and legal support of sustainable development in Ukraine), D. Mishchenko (analysis of methods of state regulation of the agricultural sector Economy of Ukraine), M. Mykolaychuk, L. Melnyk, O. Kravchenko, I. Kostyashkin, Y. Shpylyova, I. Honcharenko, T. Moroz, O. Kononenko, Yu. Lupenko and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In the context of global socio-economic restructuring and environmental challenges, the urgency of issues related to the improvement of methods and mechanisms of public administration in the direction of sustainable development of society is growing. The aim of the article is to research new mechanisms and tools of public administration, application of methods of strategic planning of sustainable development, study of international experience of public administration of sustainable development and the possibility of its adaptation in Ukraine.Paper main body. Nowadays, many countries around the world have begun to realize that the future of the world community is in danger, that further ignoring environmental problems could lead to irreversible changes in the Earth's biosphere and the impossibility of further normal existence of all life on Earth. Sustainable development of society is an alternative to the extensive model of economy, which includes a triad of environmental, social and economic components of development, the basis of this approach is to recognize the parity of all vectors of society, rather than the priority of one of them. The concept of "sustainable development" was first stated in the Report of the International Commission on Environment and Development of the United Nations under the leadership of the Prime Minister of Norway Gro Harlem Brundtland "Our Common Future". Based on the materials of the United Nations Conference on Environment and Development (1992), sustainable development is a development of society that meets the needs of today, without compromising the ability of future generations to meet their own needs. The World Summit on Sustainable Development (Johannesburg, South Africa 2002), held from 26 August to 4 September, adopted the Johannesburg Declaration on Sustainable Development, which stated that all countries of the world should take collective responsibility for implementing the foundations of sustainable development - economic, social and environmental development at the local, national and global levels. Thus, gradually the world began to develop environmental policy and diplomacy, there were new international, national institutional components - international organizations, ministries and agencies for sustainable development. Ukraine has committed itself to the implementation of the GSD, one of which is "Overcoming hunger, achieving food security and improving nutrition and promoting sustainable agriculture." To implement these tasks in Art. 78 of UN General Assembly Resolution A / RES / 70/1, "Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development" (25 September 2015), at the national level, all Member States should develop large-scale national measures to implement this Agenda. Countries can support the transition to GSDs and build on existing planning tools: national development strategies and sustainable development strategies, as appropriate. Therefore, on the basis of the approved international document, it is necessary to approve a National Strategy for Sustainable Development "Ukraine-2030", and develop effective organizational, legal, administrative, financial and economic mechanisms to promote sustainable development of country. Also, it is necessary to adopt a separate program of sustainable rural development, as part of the Strategy taking into account the specifics and situation in the agricultural sector and rural communities. For the more effective implementation of the sustainable development strategy, it is necessary to create an administrative and institutional mechanism of public administration, which will be a kind of coordination center for decision making and advocacy of sustainable development goals. It is proposed the establishment of the State Committee on Sustainable Development, headed by the Prime Minister, who will be responsible for implementation of the strategy. For greater efficiency of strategy and decisions should be applied methods of building the mechanisms of public administration of sustainable development, which take into account interests of all stakeholders, are based on the model of "public-private" partnership, as well as methods of horizontal and vertical integration, taking into account the alternatives to state development, specificity of agricultural sector of economy, needs of rural territorial communities in the direction of achievement of and develop effective organizational, legal, administrative, financial and economic mechanisms to promote sustainable rural development, and agricultural sector.Conclusions of the research and prospects for further studies. Therefore, the development of mechanisms for public administration of sustainable development of the agricultural sector and rural areas should be based on international experience, international agreements to implement the principles of sustainable development, taking into account alternatives to state development, prerequisites for achieving sustainable development goals, strategic approach to development planning and forecasting, application of appropriate methods and tools of public administration, development of projects and programs, monitoring system based on specific indicators of achieving goals and objectives. According to the methodology of public administration, it is necessary to improve the regulatory, legal, administrative, financial and economic mechanisms to ensure balanced sustainable socio-economic development of the country. It is also very important to carry out consultative and educational activities on the goals and objectives of the concept of sustainable development, and public awareness of the importance of implementing sustainable principles of life. Involvement in the discussion and development of the National Strategy for Sustainable Development and development programs of both national and local stakeholders: public authorities, local governments, as well as civil society and the private sector. This model of partnership will allow to take into account the interests of all stakeholders, and in the future to effectively implement the goals and objectives.
Досліджено нормативно-правовий та інституційно-адміністративний механізм державного управління сталим розвитком аграрного сектору та сільських територій. Проаналізовано міжнародний досвід запровадження принципів сталого розвитку. На основі проведеного аналізу запропоновано алгоритм запровадження основ концепції сталого розвитку України, а саме: прийняття національної стратегії сталого розвитку "Україна – 2030", відповідно до Глобальних цілей сталого розвитку (далі – ЦСР), прийнятих Генеральною Асамблеєю Організації Об'єднаних Націй (далі – ООН) 25 вересня 2015 р. "Перетворення нашого світу: Порядок денний сталого розвитку 2030", який вміщує 17 Глобальних ЦСР до 2030 р.; Указу Президента України "Цілі сталого розвитку України на період до 2030 року" від 30.09.2019 р. Зазначено, що в рамках національної стратегії повинна бути розроблена програма сталого розвитку аграрного сектору та сільських територій. Адже для досягнення 2-ї Цілі "Подолання голоду, досягнення продовольчої безпеки, поліпшення харчування та сприяння сталому сільському господарству" саме аграрний сектор та сільські громади мають вирішальну роль. Запропоновано удосконалення адміністративно-інституціонального механізму управління сталим розвитком, а саме створення державного комітету із сталого розвитку, підпорядкованого Кабінету Міністрів України, для здійснення координаційної діяльності всіх міністерств та відомств у напрямку запровадження стратегії сталого розвитку. Розглянуто методи побудови механізмів державного управління сталим розвитком, які враховують інтереси усіх зацікавлених сторін, базуються на моделі "державно-приватного" партнерства, а також методах горизонтальної та вертикальної інтеграції, враховуючи альтернативи розвитку держави, специфіку аграрного сектору економіки, потреб сільських територіальних громад у напрямку досягнення ЦСР. ; Problem setting. The conceptual goals of sustainable development of society declared at the global level require the state authorities of the world to implement national development strategies and programs. Accordingly, the mechanisms of public administration need to be improved, the latest methods and tools of state regulation (norms and rules) aimed at solving economic, social, and environmental problems in society have been introduced. In many countries around the world, sustainable government strategies, programs, regional and local governments, local governments, civil society, and the private sector are involved in the development of sustainable development strategies and programs. According to this model of cooperation, all stakeholders have the opportunity to join in making management decisions and building their own future.Recent research and publications analysis. Among domestic scientists who have developed conceptual approaches to the formation of sustainable development of Ukraine, the most famous are: B. Danylyshyn, Z. Buryk, S. Bobiliov, V. Kukhar, S. Makosiy, V. Malinovsky, I. Smirnova, E. Mykhailyuta. Issues of sustainable development of rural areas were dealt with by: O. Maslak, O. Shcherbatykh, M. Malik, V. Yermolenko, A. Kovalenko (state and problems of regulatory and legal support of sustainable development in Ukraine), D. Mishchenko (analysis of methods of state regulation of the agricultural sector Economy of Ukraine), M. Mykolaychuk, L. Melnyk, O. Kravchenko, I. Kostyashkin, Y. Shpylyova, I. Honcharenko, T. Moroz, O. Kononenko, Yu. Lupenko and others.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. In the context of global socio-economic restructuring and environmental challenges, the urgency of issues related to the improvement of methods and mechanisms of public administration in the direction of sustainable development of society is growing. The aim of the article is to research new mechanisms and tools of public administration, application of methods of strategic planning of sustainable development, study of international experience of public administration of sustainable development and the possibility of its adaptation in Ukraine.Paper main body. Nowadays, many countries around the world have begun to realize that the future of the world community is in danger, that further ignoring environmental problems could lead to irreversible changes in the Earth's biosphere and the impossibility of further normal existence of all life on Earth. Sustainable development of society is an alternative to the extensive model of economy, which includes a triad of environmental, social and economic components of development, the basis of this approach is to recognize the parity of all vectors of society, rather than the priority of one of them. The concept of "sustainable development" was first stated in the Report of the International Commission on Environment and Development of the United Nations under the leadership of the Prime Minister of Norway Gro Harlem Brundtland "Our Common Future". Based on the materials of the United Nations Conference on Environment and Development (1992), sustainable development is a development of society that meets the needs of today, without compromising the ability of future generations to meet their own needs. The World Summit on Sustainable Development (Johannesburg, South Africa 2002), held from 26 August to 4 September, adopted the Johannesburg Declaration on Sustainable Development, which stated that all countries of the world should take collective responsibility for implementing the foundations of sustainable development - economic, social and environmental development at the local, national and global levels. Thus, gradually the world began to develop environmental policy and diplomacy, there were new international, national institutional components - international organizations, ministries and agencies for sustainable development. Ukraine has committed itself to the implementation of the GSD, one of which is "Overcoming hunger, achieving food security and improving nutrition and promoting sustainable agriculture." To implement these tasks in Art. 78 of UN General Assembly Resolution A / RES / 70/1, "Transforming our world: the 2030 Agenda for Sustainable Development" (25 September 2015), at the national level, all Member States should develop large-scale national measures to implement this Agenda. Countries can support the transition to GSDs and build on existing planning tools: national development strategies and sustainable development strategies, as appropriate. Therefore, on the basis of the approved international document, it is necessary to approve a National Strategy for Sustainable Development "Ukraine-2030", and develop effective organizational, legal, administrative, financial and economic mechanisms to promote sustainable development of country. Also, it is necessary to adopt a separate program of sustainable rural development, as part of the Strategy taking into account the specifics and situation in the agricultural sector and rural communities. For the more effective implementation of the sustainable development strategy, it is necessary to create an administrative and institutional mechanism of public administration, which will be a kind of coordination center for decision making and advocacy of sustainable development goals. It is proposed the establishment of the State Committee on Sustainable Development, headed by the Prime Minister, who will be responsible for implementation of the strategy. For greater efficiency of strategy and decisions should be applied methods of building the mechanisms of public administration of sustainable development, which take into account interests of all stakeholders, are based on the model of "public-private" partnership, as well as methods of horizontal and vertical integration, taking into account the alternatives to state development, specificity of agricultural sector of economy, needs of rural territorial communities in the direction of achievement of and develop effective organizational, legal, administrative, financial and economic mechanisms to promote sustainable rural development, and agricultural sector.Conclusions of the research and prospects for further studies. Therefore, the development of mechanisms for public administration of sustainable development of the agricultural sector and rural areas should be based on international experience, international agreements to implement the principles of sustainable development, taking into account alternatives to state development, prerequisites for achieving sustainable development goals, strategic approach to development planning and forecasting, application of appropriate methods and tools of public administration, development of projects and programs, monitoring system based on specific indicators of achieving goals and objectives. According to the methodology of public administration, it is necessary to improve the regulatory, legal, administrative, financial and economic mechanisms to ensure balanced sustainable socio-economic development of the country. It is also very important to carry out consultative and educational activities on the goals and objectives of the concept of sustainable development, and public awareness of the importance of implementing sustainable principles of life. Involvement in the discussion and development of the National Strategy for Sustainable Development and development programs of both national and local stakeholders: public authorities, local governments, as well as civil society and the private sector. This model of partnership will allow to take into account the interests of all stakeholders, and in the future to effectively implement the goals and objectives.
The article discusses the methodological approaches to the study of non-standard forms of employment on the example of volunteering, as a complex and multifaceted phenomenon, inherent not only in economic science, but also in sociological and legal. It is shown that the formation and development of non-standard forms of employment and volunteering, in particular, contributes to the combination of external and internal factors in the country, which create conditions and incentives for the spread and accelerated practical implementation of the process. The national features of the mechanisms of state management of borrowed labor in non-standard forms of employment are defined by the example of volunteering from the point of view of the cluster approach. Using the structural-functional analysis, the regulatory nature of the mechanisms of state administration of borrowed labor of non-standard forms of employment is revealed by the example of volunteering. With the help of the determinants of the mechanisms of state management of non-standard forms of employment, it is justified that non-standard forms of employment — borrowed labor — have been used on the labor market in volunteering in the world for a long time. It is shown that in social entrepreneurship of non-standard forms of employment, using the example of volunteering, the technology of activity in the form of contingent labor has acquired features and transformed into the scheme given in the article. The interaction of volunteering market participants is shown in the aspect of loan labor of non-standard forms of employment, which is a modification of the classical scheme of loan labor. It was revealed that the mechanisms of state management of non-standard forms of employment in the aspect of volunteer labor are constrained by a number of organizational and legal issues. It is shown that the development of social entrepreneurship and its distribution in Ukraine will enable the most active volunteer organizations to work successfully on solving modern problems of social development. ; В статті розглянуто методологічні підходи до дослідження нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства, як складного та багатогранного явища, що притаманні не тільки економічній науці, а й соціологічній та правовій. Показано, що формуванню та розвитку нестандартних форм зайнятості й волонтерства, зокрема, сприяє сукупність зовнішніх та внутрішніх чинників в державі, які створюють умови та спонукальні мотиви для поширення та прискореної практичної реалізації процесу. Визначено національні особливості механізмів державного управління запозиченою працею нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства з зору кластерного підходу. З використанням структурно-функціонального аналізу розкрито регуляторний характер механізмів державного управління запозиченою працею нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства. За допомогою детермінант механізмів державного управління нестандартними формами зайнятості обгрунтовано, що на ринку праці волонтерства в світі вже тривалий час використовується нестандартна форма зайнятості - запозичена праця. Показано, що в соціальному підприємництві нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства технологія діяльності за формою запозиченої праці набула особливостей та трансформувалася в наведену в статті схему. Показано взаємодію учасників ринку волонтерства в аспекті запозиченої праці нестандартних форм зайнятості, що є модифікацією класичної схеми дії запозиченої праці. Виявлено, що дія механізмів державного управління нестандартними формами зайнятості в аспекті запозиченої праці волонтерів стримуються через низку проблем організаційного та правового характеру. Показано, що розвиток соціального підприємництва та його поширення в Україні дасть можливість найбільш активним волонтерським організаціям успішно працювати над вирішенням сучасних проблем розвитку суспільства.
The article discusses the methodological approaches to the study of non-standard forms of employment on the example of volunteering, as a complex and multifaceted phenomenon, inherent not only in economic science, but also in sociological and legal. It is shown that the formation and development of non-standard forms of employment and volunteering, in particular, contributes to the combination of external and internal factors in the country, which create conditions and incentives for the spread and accelerated practical implementation of the process. The national features of the mechanisms of state management of borrowed labor in non-standard forms of employment are defined by the example of volunteering from the point of view of the cluster approach. Using the structural-functional analysis, the regulatory nature of the mechanisms of state administration of borrowed labor of non-standard forms of employment is revealed by the example of volunteering. With the help of the determinants of the mechanisms of state management of non-standard forms of employment, it is justified that non-standard forms of employment — borrowed labor — have been used on the labor market in volunteering in the world for a long time. It is shown that in social entrepreneurship of non-standard forms of employment, using the example of volunteering, the technology of activity in the form of contingent labor has acquired features and transformed into the scheme given in the article. The interaction of volunteering market participants is shown in the aspect of loan labor of non-standard forms of employment, which is a modification of the classical scheme of loan labor. It was revealed that the mechanisms of state management of non-standard forms of employment in the aspect of volunteer labor are constrained by a number of organizational and legal issues. It is shown that the development of social entrepreneurship and its distribution in Ukraine will enable the most active volunteer organizations to work successfully on solving modern problems of social development. ; В статті розглянуто методологічні підходи до дослідження нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства, як складного та багатогранного явища, що притаманні не тільки економічній науці, а й соціологічній та правовій. Показано, що формуванню та розвитку нестандартних форм зайнятості й волонтерства, зокрема, сприяє сукупність зовнішніх та внутрішніх чинників в державі, які створюють умови та спонукальні мотиви для поширення та прискореної практичної реалізації процесу. Визначено національні особливості механізмів державного управління запозиченою працею нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства з зору кластерного підходу. З використанням структурно-функціонального аналізу розкрито регуляторний характер механізмів державного управління запозиченою працею нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства. За допомогою детермінант механізмів державного управління нестандартними формами зайнятості обгрунтовано, що на ринку праці волонтерства в світі вже тривалий час використовується нестандартна форма зайнятості - запозичена праця. Показано, що в соціальному підприємництві нестандартних форм зайнятості на прикладі волонтерства технологія діяльності за формою запозиченої праці набула особливостей та трансформувалася в наведену в статті схему. Показано взаємодію учасників ринку волонтерства в аспекті запозиченої праці нестандартних форм зайнятості, що є модифікацією класичної схеми дії запозиченої праці. Виявлено, що дія механізмів державного управління нестандартними формами зайнятості в аспекті запозиченої праці волонтерів стримуються через низку проблем організаційного та правового характеру. Показано, що розвиток соціального підприємництва та його поширення в Україні дасть можливість найбільш активним волонтерським організаціям успішно працювати над вирішенням сучасних проблем розвитку суспільства.
The article analyzes scientific research of public management of megacities in the context of governance mechanisms.Particular emphasis is placed on the correlation of theoretical and practical approach-es to determine the effectiveness of public management of megacities with working com-ponent of the mechanisms of governance as well as the determination of basic conceptual approaches to the implementation and use of the political mechanism of public adminis-tration in the measurement of the efficiency of public management in megacities. It is proved, that by modern scholars these issues are discussed in the context of the following mechanisms: governance, economic, social, institutional, legal, and from the standpoint of implementation of experience in the USA, Canada, Great Britain, North-ern Ireland, Japan and Russia. And less attention is paid to the experience of forming an effective public management of megacities of Ukraine's neighbors (Belarus, Moldova, Romania, Hungary and Poland), since of all number only capitals can be considered as megacities. It is noted, that the necessity to determine main directions of development of megacities will enable to carry out reforms in public management of megacities. ; Стаття присвячена аналізу наукових досліджень щодо публічного управління міст-мегаполісів у контексті механізмів державного управління. Особливий акцент робиться на співвіднесенні науково-практичних підходів щодо визначення ефективності органів публічного управління міст-мегаполісів з дієвою складовою системи механізмів державного управління, а також на визначення основ-них концептуальних підходів до запровадження та використання політичного меха-нізму державного управління при вимірюванні ефективності публічного управління міст-мегаполісів.Доведено, що науковцями ці питання розглядаються в контексті механізмів: управління, економічних, соціальних, організаційних, нормативно-правових і з позицій впровадження досвіду США, Канади, Великобританії, Північної Ірландії, Японії, Росії. І менше уваги приділено ...
У статті досліджено теоретичні та методологічні підходи щодо впровадження та розвитку інструментів маркетингу у механізмах державного управління. Доведено невпинність процесу маркетизації діяльності органів державної влади, що, в свою чергу, обумовлює необхідність здійснення комплексного, системного аналізу основних критеріїв, принципів, функцій, які мають бути покладені в основу процесу маркетизації механізмів державного управління. Обґрунтовано вектори забезпечення та реалізації вищезазначених показників ефективності формування шляхів маркетизації функцій державного управління, існування яких можливе лише за обопільною згодою влади і громадянського суспільства, як рівноправних партнерів. Внаслідок відсутності таких процедур і стандартів, механізми державного управління гальмують демократичні перетворення, економічне зростання та людський розвиток як на рівні держави, так і на рівні громади найменшого села шляхом діяльності органів державної влади в цілому. ; In the article the theoretical and methodological provisions of the introduction and development of the marketing instruments in the mechanisms of public administration are investigated. Continuity of the process of marketization of the functioning of public authorities, which in turn causes the need of implementation comprehensive, systematic analysis of the basic criteria's and principles, which should be lie in the basis of the process of marketization of mechanisms of public administration is proved. Vectors of providing and ensuring of the above-mentioned indicators of efficiency of formation of ways of the marketization of the functions of public administration, the existence of which is possible only by mutual consent of government and civil society as equal partners are is justified. Due to the lack of such procedures and standards, the mechanisms of public administration hinders democratic transformation, economic growth and human development at the state level and at the community level by the way of activities of public authorities in general.
Розглянуто особливості функціонування нормативно-правового механізму управління розвитком жіночої професійної освіти у ІІ половині ХІХ — початку ХХ ст. З'ясовано, що розвиток професійної жіночої освіти відбувався в межах інституціонального простору тогочасної України. Обґрунтовано основні методи впливу суб'єкта управління (державних органів влади) на об'єкт управління (жіночу професійну освіту): адміністративно-правові (засновані на заборонах, обмеженнях, примусі тощо), економічні (економічні мотиви суб'єктів та об'єктів управління), морально-етичні (орієнтація діяльності суб'єктів та об'єктів державного управління на завданнях та пріоритетах держави; формування ціннісних орієнтирів); соціально-політичні (взаєморозуміння і взаємоповага в межах формулювання та досягнення суспільно-державної мети), мотиваційно-стимулюючі (соціально-психологічні методи управління для узгодження мети суб'єкта та об'єкта управління тощо). Визначено суттєві розбіжності умов формування професійно-технічної освіти залежно від території, в межах якої вона здійснювала свій розвиток. Через багатовекторність і нетотожність спеціалізації закладів професійної жіночої освіти Правобережної, Наддніпрянської, Західної України та Півдня України відповідна система професійно-технічної освіти в контексті її розвитку розглянута в межах певного регіону. Професійне спрямування жіночої освіти відповідно кожного регіону тогочасної України підтвердило факт економічно обґрунтованого та суспільно сприйнятого умовного розподілу професійної спрямованості закладів професійно-технічної жіночої освіти. Так, середня професійна жіноча освіта Наддніпрянської України була представлена закладами медичної, педагогічної, комерційної, сільськогосподарської освіти; Правобережної України — рукодільними відділеннями, вечірніми рукодільними класами, уроками рукоділля, закладами при початкових училищах Міністерства народної освіти, вечірніми рукодільними класами при міських двокласних училищах, уроками рукоділля при всіх початкових і середньоосвітніх жіночих закладах; Півдня України — початковими навчальними закладами Міністерства народної просвіти, відомства православного сповідання, органів земського самоврядування, гімназіями, єпархіальними жіночими училищами, професійними школами з рукоділля, кулінарії, а також школами, які готували фахівців у медичній, педагогічній, сільськогосподарській, комерційній сферах, сфері мистецтв; Західної України — приватним шкільництвом та кооперативними навчальними закладами, ремісничими училищами для дітей нижчих чинів, жіночими професійними школами з фаховим вивченням крою та шиття, українською жіночою школою домашнього господарства. Доведено, що суб'єкти державного управління в досліджуваний період зосереджували свою діяльність на формуванні професійного навчання закладів нижнього рівня своєї ієрархії. ; On results of analyzing scientific publications' contents there have been viewed the peculiarities in functioning of normative and legal mechanism of managing the women's vocational training's development in the 2nd half of XIX — beginning of the XX century. It has been determined that development of women's vocational training was evolving within the institutional environment of Ukraine of that period. There have been substantiated the principal methods of influence by a management subject (state government bodies) onto a management object (women's vocational training), namely: administrative-and-legal (based on forbidding, limitations, urging, etc.), economic (economic motives of subjects and objects of management), moral-and-ethical (activity orientations of state management subjects and objects on aims and priorities of state; formation of value criteria); social-and-political (mutual understanding and mutual esteem within forming and attaining social and- state goals), motivation-and-stimulating (social-and-psychological management methods for coordinating the goals of management subject and object, and so on). There have been determined significant differences in conditions of forming vocational education depending on territory where it was being evolved. Due to their multi-directedness and dissimilarity in specializing of women's vocational establishments in the Right-bank, the Central, and the Southern Ukraine the corresponding system of vocation-and-technical education in terms of its development was viewed within certain territory. Professional directedness of women's training in relation to each region of that period's Ukraine has proved the fact of economy-determined and socially accepted conventional division in professional directedness of women's vocational training establishments. Thus, women's secondary vocational training in Central Ukraine was represented by medical, pedagogical, commercial, and agricultural education establishments; that of Right-bank Ukraine — by handicraft departments, evening handicraft groups, handicraft classes, establishments at primary vocational schools of the Ministry of People's Education, evening handicraft classes at cities' two-year schools, handicraft classes at all primary and secondary women's education establishments; that of the Southern Ukraine — by primary vocational training establishments of the Ministry of People's Education, Department of Orthodox Denomination, Zestvos' (local self-governing bodies), gymnasiums, diocese women's vocational schools, trade schools of handicraft, cooking, as well as schools training specialists in medical, pedagogical, agricultural, commercial, and artistic spheres; that of Western Ukraine — by private schooling and co-operative education establishments, trade schools for children of lower estates, women's vocational schools with professional studying of dress-making, Ukrainian School of house-keeping. It has been proved that state management subjects within the researched period concentrated their activities on forming vocational training establishments at lower level of their hierarchy.
У статті досліджуються питання взаємодії об'єднань підприємців і органів державного управління в умовах реалізації та вдосконалення регуляторної політики в Україні. Розкриті шляхи та механізми державного управління формування сфери підприємництва в Україні, зокрема досліджено аналіз регуляторного впливу нормативного акта.
The article is devoted to a comprehensive study of the organizational and legal foundations of public administration mechanisms in the activities of the National Guard of Ukraine. The arsenal of features of the mechanisms of state administration is outlined both in the executive authorities in general and in the National Guard of Ukraine in particular. It is noted, that it is advisable to consider these features as forms of ensuring their activities. Namely: organizational and structural, regulatory and legal, theoretical and methodological, and the like. The scientific approach to the classification of factors of influence and characteristics of personnel management (personnel of the National Guard of Ukraine) as a powerful potential of our country has been improved. By the nature of the managerial impact, the following factors have been identified: direct (legal regulation, public administration) and indirect (democratization, management optimization, etc.) factors. In terms of functional content - organizational and legal, motivational, innovative, social, financial. Attention is focused on the factors of influence and the features of personnel management (personnel of the National Guard of Ukraine) as a powerful potential of our country. Namely, the author's vision of the general principles of the National Guard of Ukraine as a subject of countering threats to the national security of Ukraine has been formulated by defining: "The National Guard of Ukraine, being a participant in legal relations in the field of countering threats to the national security of Ukraine, carries out activities, regulated by the norms of military, public and administrative law, is based and changes depending on public and administrative legal regimes; has the powers, defined by law to identify, prevent, destroy and reduce the negative impact of the aggressor" ; Комплексное исследование посвящено организационно-правовым основам механизмов государственного управления в деятельности Национальной гвардии Украины. Обозначен арсенал особенностей механизмов государственного управления как в органах исполнительной власти в целом, так и Национальной гвардии Украины в частности. Отмечено, что эти особенности целесообразно рассматривать как формы обеспечения их деятельности. А именно: организационно-структурная, нормативно-правовая, теоретико-методологическая и тому подобное.Усовершенствован научный подход к классификации факторов влияния и особенностей управления персоналом (личным составом Национальной гвардии Украины) как мощным потенциалом нашей страны. По характеру управленческого воздействия определены: факторы прямого (правовое регулирование, публичное администрирование) и непрямого действия (демократизация, оптимизация управления и т.д.). По функциональному содержанию – организационно-правовой, мотивационный, инновационный, социальный, финансовый. Акцентировано внимание на факторах влияния та особенностях управления персоналом (личным составом Национальной гвардии Украины) как мощным потенциалом нашей страны. А именно, сформулировано авторское видение общих принципов деятельности Национальной гвардии Украины как субъекта противодействия угрозам национальной безопасности Украины определением: "Национальная гвардия Украины, будучи участником правоотношений в сфере противодействия угрозам национальной безопасности Украины, осуществляет деятельность урегулированную нормами военного, общественного и административного права, основывается и меняется в зависимости от публичных и административно-правовых режимов; имеет определенные законом полномочия по выявлению, предупреждению, уничтожения и уменьшения негативного влияния со стороны агрессора" ; Комплексне дослідження присвячено організаційно-правовим засадам механізмів державного управління в діяльності Національної гвардії України. Окреслений арсенал особливостей даних механізмів як в органах виконавчої влади у цілому, так і НГУ зокрема. Визначено, що ці особливості доцільно розглядати як форми забезпечення їх діяльності. А саме: організаційно-структурна, нормативно-правова, теоретико-методологічна тощо. Удосконалено науковий підхід до класифікації факторів впливу і особливостей управління персоналом (особовим складом Національної гвардії України) як потужний потенціал нашої країни. За характером управлінського впливу визначені: фактори прямої (правове регулювання, публічне адміністрування) і непрямої дії (демократизація, оптимізація управління тощо). За функціональним змістом - організаційно-правовий, мотиваційний, інноваційний, соціальний, фінансовий. Акцентовано увагу на чинниках впливу та особливостях управління персоналом (особовим складом НГУ) як могутнім потенціалом нашої країни. А саме, сформульовано авторське бачення загальних засад діяльності НГУ як суб'єкта протидії загрозам національній безпеці України визначенням: "Національна гвардія України, будучи учасником правовідносин у сфері протидії загрозам національній безпеці України, здійснює діяльність врегульовану нормами військового, публічного та адміністративного права, що ґрунтується та змінюється у залежності від публічних та адміністративно-правових режимів; має визначені законом повноваження щодо виявлення, відвернення, знищення та зменшення негативного впливу з боку агресора"
Мета статті полягає в проведенні аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком.
Наукова новизна. За результатами проведеного аналізу наукових досліджень у галузі науки «Державне управління» за напрямками стандартизації та управління сталим розвитком встановлено, що за період 2012–2016 рр. не виявлено жодного дослідження за напрямком впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні.
Висновки. Вченими в галузі науки «Державне управління» окремо розглядалися різні аспекти державного управління у напрямку стандартизації, зокрема: забезпечення якості професійної діяльності державних службовців на засадах стандартизації; удосконалення теоретичних засад державного управління у сфері забезпечення європейських стандартів права людини на судовий захист в Україні; демократизація цивільно-військових відносин в Україні в контексті їх адаптації до європейських норм та стандартів; механізми впровадження європейських стандартів політичного управління в Україні; механізми розвитку державного управління аграрним сектором економіки України в умовах впровадження європейських стандартів; у напрямку управління сталим розвитком, зокрема розвитку партнерських відносин бізнесу і влади в системі державного управління сталим розвитком України: теорія, методологія, практика; формування механізму державного управління сталим екологічним розвитком регіону в системі раціонального природокористування; інформаційна складова стратегії сталого розвитку України; управління сталим розвитком мегаполіса; формування державної політики сталого соціально-економічного розвитку сільських територій як умова зростання якості життя сільського населення; механізми забезпечення сталого розвитку територіальної громади; механізми державного управління реалізацією екологічної політики сталого розвитку; механізми державного управління сталим розвитком регіонів на засадах регіонального та транскордонного співробітництва; державне регулювання валового регіонального продукту як чинник сталого розвитку регіону. Це дає можливість визначити пріоритетні напрямки дослідження в науці «Державне управління», запропонувати механізми їх реалізації для практики державного управління. Результати проведеного дослідження підтверджують унікальність обраної теми подальшого дослідження «Впровадження міжнародних стандартів у механізми державного управління сталим розвитком в Україні».
Urgency of the research. One of the most urgent topics for the development of a modern economy is the provision of security at various levels. In the conditions of instability of socio-economic development, political system, military conflicts and activization of the terrorism threat the issue of the formation of effective mechanisms of state regulation of the security of economic systems are of particular relevance. Target setting. The instability of the environment, the problems of financial and economic security, the social unrest, the problems of terrorist threat, hybrid and local military conflicts significantly reduce the potential for tourism development. Consequently, it is advisable to determine the possibilities of ensuring the safety of tourists with the mechanisms of state regulation in order to ensure the preconditions for the development of the world tourism industry. Actual scientific researches and issues analysis. The main source of static information for analyzing problems and prospects for tourism development is the World Tourism Organization [1]. The main legal document which regulates tourism activity in Ukraine is the Law of Ukraine "About Tourism" [2]. The analysis of literature is presented in works [3-10]. Uninvestigated parts of general matters defining. The issue of building an effective state policy at the global and national levels, aimed at the safety of tourists and the development of the tourist industry in an unstable and constantly changing environment hasn't been decided. The research objective. The purpose of the research is to form the effective mechanisms of security system for tourists, which will contribute to the development of the tourism industry on the global level. The statement of basic materials. The problem of analyzing the impact of the safety factor on the development of tourism is researched. Possible ways of providing an effective system of tourism security of the tourism industry through the implementation of global mechanisms of the state policy of tourism development are analyzed. Conclusions. As a result of the research, the relevance of the topic of tourist safety is identified as one of the main elements for increasing the level of development and realization of tourism potential. ; Актуальність теми дослідження. Однією із актуальних тем розвитку сучасної економіки є забезпечення безпеки на різних рівнях. В умовах нестабільності соціально-економічного розвитку, політичної системи, військових конфліктів та активізації терористичної загрози особливої актуальності набувають питання формування ефективних механізмів державного регулювання безпеки економічних систем. Постановка проблеми. Нестабільність зовнішнього середовища, проблеми фінансово-економічної безпеки, соціальні негаразди, проблематика терористичної загрози, гібридні та локальні воєнні конфлікти суттєво скорочують потенціал для розвитку туризму. Отже, доцільно визначити можливості забезпечення безпеки туристів через механізми державного регулювання з метою забезпечення передумов для розвитку світової туристської галузі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним джерелом статичної інформації для аналізу проблем та перспектив розвитку туризму є Всесвітня туристська організація [1]. Основним нормативно-правовим документом, що регламентує туристську діяльність в Україні є Закон України «Про туризм» [2]. Аналіз літературних джерел представлений роботами [3-10]. Виділення раніше недослідженої частини загальної проблематики. Залишається невирішеним питання побудови ефективної державної політики на глобальному та національному рівнях, спрямованої на безпеку туристів та розвиток туристської галузі в умовах нестабільного та постійно змінюваного оточуючого середовища. Постановка задач. Метою дослідження є розробка пропозицій щодо формування ефективних механізмів побудови системи безпеки для туристів, що сприятиме розвитку туристичної галузі на глобальному рівні. Виклад основного матеріалу. Досліджено проблему аналізу впливу фактора безпеки на розвиток туризму. Проаналізовано можливі шляхи забезпечення ефективної системи безпеки туристської галузі через реалізацію глобальних механізмів державної політики розвитку туризму. Висновки відповідно до статті. У результаті проведеного дослідження було визначено актуальність теми безпеки туристів як одного із основних елементів підвищення рівня розвитку та реалізації туристичного потенціалу.
Urgency of the research. One of the most urgent topics for the development of a modern economy is the provision of security at various levels. In the conditions of instability of socio-economic development, political system, military conflicts and activization of the terrorism threat the issue of the formation of effective mechanisms of state regulation of the security of economic systems are of particular relevance. Target setting. The instability of the environment, the problems of financial and economic security, the social unrest, the problems of terrorist threat, hybrid and local military conflicts significantly reduce the potential for tourism development. Consequently, it is advisable to determine the possibilities of ensuring the safety of tourists with the mechanisms of state regulation in order to ensure the preconditions for the development of the world tourism industry. Actual scientific researches and issues analysis. The main source of static information for analyzing problems and prospects for tourism development is the World Tourism Organization [1]. The main legal document which regulates tourism activity in Ukraine is the Law of Ukraine "About Tourism" [2]. The analysis of literature is presented in works [3-10]. Uninvestigated parts of general matters defining. The issue of building an effective state policy at the global and national levels, aimed at the safety of tourists and the development of the tourist industry in an unstable and constantly changing environment hasn't been decided. The research objective. The purpose of the research is to form the effective mechanisms of security system for tourists, which will contribute to the development of the tourism industry on the global level. The statement of basic materials. The problem of analyzing the impact of the safety factor on the development of tourism is researched. Possible ways of providing an effective system of tourism security of the tourism industry through the implementation of global mechanisms of the state policy of tourism development are analyzed. Conclusions. As a result of the research, the relevance of the topic of tourist safety is identified as one of the main elements for increasing the level of development and realization of tourism potential. ; Актуальність теми дослідження. Однією із актуальних тем розвитку сучасної економіки є забезпечення безпеки на різних рівнях. В умовах нестабільності соціально-економічного розвитку, політичної системи, військових конфліктів та активізації терористичної загрози особливої актуальності набувають питання формування ефективних механізмів державного регулювання безпеки економічних систем. Постановка проблеми. Нестабільність зовнішнього середовища, проблеми фінансово-економічної безпеки, соціальні негаразди, проблематика терористичної загрози, гібридні та локальні воєнні конфлікти суттєво скорочують потенціал для розвитку туризму. Отже, доцільно визначити можливості забезпечення безпеки туристів через механізми державного регулювання з метою забезпечення передумов для розвитку світової туристської галузі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Основним джерелом статичної інформації для аналізу проблем та перспектив розвитку туризму є Всесвітня туристська організація [1]. Основним нормативно-правовим документом, що регламентує туристську діяльність в Україні є Закон України «Про туризм» [2]. Аналіз літературних джерел представлений роботами [3-10]. Виділення раніше недослідженої частини загальної проблематики. Залишається невирішеним питання побудови ефективної державної політики на глобальному та національному рівнях, спрямованої на безпеку туристів та розвиток туристської галузі в умовах нестабільного та постійно змінюваного оточуючого середовища. Постановка задач. Метою дослідження є розробка пропозицій щодо формування ефективних механізмів побудови системи безпеки для туристів, що сприятиме розвитку туристичної галузі на глобальному рівні. Виклад основного матеріалу. Досліджено проблему аналізу впливу фактора безпеки на розвиток туризму. Проаналізовано можливі шляхи забезпечення ефективної системи безпеки туристської галузі через реалізацію глобальних механізмів державної політики розвитку туризму. Висновки відповідно до статті. У результаті проведеного дослідження було визначено актуальність теми безпеки туристів як одного із основних елементів підвищення рівня розвитку та реалізації туристичного потенціалу.
