Suchergebnisse

The article offers a presentation of the concept of cognitive strategies of legitimacy of political power in the context of the axiological (value-normative) approach. The author made an attempt to identify the determinants of value and normative legitimacy of political power. Key words: legitimation, legitimacy of power, value legitimation. ; У статті запропоновані презентації пізнавальних стратегій концепту легітимності політичної влади в контексті аксіологічного (ціннісно-нормативного) підходу. Автором робиться спроба визначити ціннісно-нормативні детермінанти легітимності політичної влади. Ключові слова: легітимність, легітимність влади, ціннісна легітимація.

Стаття є дослідженням легітимації влади в процесі становлення деліберативної демократії. Значна увага приділяється прикладам механізмів реалізації деліберативної демократії. Проаналізовано місце і роль легітимації влади в сучасних теоріях демократії, виокремлено сильні та слабкі її сторони. Зроблено акцент на тих аспектах, які, на думку авторів, варто врахувати на сучасному етапі розбудови демократії в Україні. Визначено, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та досягнення консенсусу у суспільстві із владою. Доведено, що легітимність влади більше не ґрунтується на історичних засадах, а спрямована на сучасні і майбутні можливі зміни, які мають відбуватися за згодою та участю суспільства, що, в свою чергу, може бути досягнуто з допомогою ефективних та дієвих стратегічних комунікацій. З'ясовано, що деліберативна демократія спрямована на досягнення компромісу у вигляді конкретного публічного рішення. Державна політика служить сферою партнерства між суб'єктами, зокрема, державою як носієм політичної влади та громадянським суспільством як носієм комунікаційної влади. Автори систематично доводять, що деліберативна демократія впливає на політичну систему комплексно, будучи об'єктивною на рівні її окремих компонентів. Політична модернізація, відома як логічне екзистенційне розгортання політичної системи, підкреслює її динаміку та заперечує статику. Зміни відбуваються в політичній свідомості громадянина, а емоційні прояви перетворюються на логічні та раціональні переконання у механізмах деліберативної демократії. Інклюзивність, рівність та прозорість деліберації дозволяють громадянину стати активним актором державної політики та підкреслити факт отримання нею нової політичної культури. Зміна цінностей провокує новий режим дій. Тому політична культура генерує співпрацю, яка стає новим форматом політичних відносин. У дослідженні розглянуто громадські обговорення, публічні консультації, громадські слухання, громадські експертизи, загальні збори громадян за місцем проживання, участь громадськості у діяльності органів публічної влади тощо. Серед інструментів деліберативної демократії автори визначать, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та дискусії між суспільством та владою.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

Was investigated features of legitimize communist regimes. On the basis of the practice of institutional changes in the measurement of the constitution concluded that the instability of the legal framework and arrogant attitude to the rules of the political actors regimes condemns ongoing process delegitimize. Furthermore, foundations eroded the value of post-communist transformation. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. Emphasized that to overcome the syndrome of permanent delegitimize should rely more on formal institutions and rules. ; Рассмотрены особенности легитимации посткоммунистических режимов. На основании анализа практики институциональных изменений в измерении конституирования сделан вывод о том, что нестабильность правовой базы и пренебрежительное отношение к правилам игры со стороны политических акторов обрекает режими на постоянный процесс делегитимации. Кроме того, размываются ценностные основы посткоммунистической трансформации. Подчеркнуто, что для преодоления постоянного синдрома делегитимации надо больше опираться на формальные институты и правила. ; Розглянуто особливості легітимації посткомуністичних режимів. На підставі аналізу практики інституціональних змін у вимірі конституювання зроблено висновок, що нестабільність правової бази та зверхнє ставлення до правил гри з боку політичних акторів прирікає режими на постійний процес делегітимації. Крім того, розмиваються ціннісні основи посткомуністичної трансформації. Підкреслено, що для подолання постійного синдрому делегітимації слід більше спиратися на формальні інститути і правила.

A series of «color revolutions» in the post-Soviet space, the events of «Arab Spring» set a new political order. Political institutions have changed and new political procedures and mechanisms for the functioning of the political regime have been put in place. The new political order had to be legitimized, but for this it was necessary to solve those crisis problems that gave impetus to radical changes in society. Typically, a number of factors are causing crises and overcoming the crisis, it is necessary to introduce a system of measures that will provide institutional legitimacy. At the same time, along with legitimation, processes of de-legitimation may take place. ; Ряд «цветных революций» на постсоветском пространстве, события «арабской весны»способствовали установлению нового политического порядка. Менялись политическиеинституты и вводились в действие новые политические процедуры и механизмыфункционирования политического режима. Новый политический порядок должен был себялегитимизировать, но для этого надо было решить те кризисные проблемы, которые далитолчок радикальным изменениям в обществе. Как правило, ряд факторов вызываюткризисные явления и для преодоления кризиса нужно ввести систему мер, которые иобеспечат институциональную легитимацию. В то же время наряду с легитимацию могутпроходить процессы делегитимации. ; Низка «кольорових революцій» на пострадянському просторі, події «арабської весни»сприяли встановленню нового політичного порядку. Змінювалися політичні інститути івводились в дію нові політичні процедури та механізми функціонування політичногорежиму. Новий політичний порядок мав себе легітимізувати, але для цього потрібно буловирішити ті кризові проблеми, які дали поштовх радикальним змінам у суспільстві. Якправило, низка чинників викликають кризові явища і для подолання кризи потрібнозапровадити систему заходів, які й забезпечать інституціональну легітимацією. Водночас поряд із легітимацію можуть відбуватися й процеси делегітимації.

A series of «color revolutions» in the post-Soviet space, the events of «Arab Spring» set a new political order. Political institutions have changed and new political procedures and mechanisms for the functioning of the political regime have been put in place. The new political order had to be legitimized, but for this it was necessary to solve those crisis problems that gave impetus to radical changes in society. Typically, a number of factors are causing crises and overcoming the crisis, it is necessary to introduce a system of measures that will provide institutional legitimacy. At the same time, along with legitimation, processes of de-legitimation may take place. ; Ряд «цветных революций» на постсоветском пространстве, события «арабской весны»способствовали установлению нового политического порядка. Менялись политическиеинституты и вводились в действие новые политические процедуры и механизмыфункционирования политического режима. Новый политический порядок должен был себялегитимизировать, но для этого надо было решить те кризисные проблемы, которые далитолчок радикальным изменениям в обществе. Как правило, ряд факторов вызываюткризисные явления и для преодоления кризиса нужно ввести систему мер, которые иобеспечат институциональную легитимацию. В то же время наряду с легитимацию могутпроходить процессы делегитимации. ; Низка «кольорових революцій» на пострадянському просторі, події «арабської весни»сприяли встановленню нового політичного порядку. Змінювалися політичні інститути івводились в дію нові політичні процедури та механізми функціонування політичногорежиму. Новий політичний порядок мав себе легітимізувати, але для цього потрібно буловирішити ті кризові проблеми, які дали поштовх радикальним змінам у суспільстві. Якправило, низка чинників викликають кризові явища і для подолання кризи потрібнозапровадити систему заходів, які й забезпечать інституціональну легітимацією. Водночас поряд із легітимацію можуть відбуватися й процеси делегітимації.

The issue of the solving of the problem of the raising level of the legitimating of power in the electoral process, which is really low in the eyes of citizens of Ukraine, is raised in the article. The institutional structure, procedures and the electoral process' mechanisms give the contenders wide opportunities not only for the selfpromotion, but over persuasion of community in the personal ability to ensure effective public management.The process of the legitimating of the political power is being in progress at every stage of the election long before the official nomination of the candidates for the acquisition of the authority.The authors of the article suggest the following stages of the election: 1) Constituting; 2) Institutionalization; 3) Realization; 4) Control.The essential subjects of the power institutions' formation in the democratic states are political parties. They commit a significant and sometimes decisive influence on the will of the voters. Besides, the parties are being one of the main subjects of the political legitimating during election.Another indicator of the democratic state is the freedom of the political opposition activity. Numerous attempts to regulate the statute of the political opposition in Ukraine were subordinated to the tasks of its constituting. The four stages of the political opposition constituting are singled out on this basis: 1990-2006; 2006-2007; 2007-2010; since October 2010.The organic component of the legitimating of power in the election is their recognition through the number of the specialized organizations, agencies and institutions of the Council of Europe, European Union, and OSCE, and CIS, etc. The indicators of the international (foreign) legitimating power in Ukraine are singled out in the article. ; The issue of the solving of the problem of the raising level of the legitimating of power in the electoral process, which is really low in the eyes of citizens of Ukraine, is raised in the article. The institutional structure, procedures and the electoral process' mechanisms give the contenders wide opportunities not only for the selfpromotion, but over persuasion of community in the personal ability to ensure effective public management.The process of the legitimating of the political power is being in progress at every stage of the election long before the official nomination of the candidates for the acquisition of the authority.The authors of the article suggest the following stages of the election: 1) Constituting; 2) Institutionalization; 3) Realization; 4) Control.The essential subjects of the power institutions' formation in the democratic states are political parties. They commit a significant and sometimes decisive influence on the will of the voters. Besides, the parties are being one of the main subjects of the political legitimating during election.Another indicator of the democratic state is the freedom of the political opposition activity. Numerous attempts to regulate the statute of the political opposition in Ukraine were subordinated to the tasks of its constituting. The four stages of the political opposition constituting are singled out on this basis: 1990-2006; 2006-2007; 2007-2010; since October 2010.The organic component of the legitimating of power in the election is their recognition through the number of the specialized organizations, agencies and institutions of the Council of Europe, European Union, and OSCE, and CIS, etc. The indicators of the international (foreign) legitimating power in Ukraine are singled out in the article.

The article is devoted to a study of the legitimacy of power in the process of becoming a deliberative democracy. It focuses on examples of mechanisms for implementing deliberative democracy. The place and role of the concept of civil society in modern theories of democracy has been analyzed by the authors and its strengths and weaknesses have been highlighted. The focus is on the aspects that, according to the authors, should be taken into account at the present stage of the democracy development in Ukraine. It has been proved by the study that legitimacy is no longer based on the historical reference, but it is designed for current and future possible changes that should occur with the consent and participation of society, which can be achieved through effective strategic communications. It has been emphasized that deliberative discourse is a communicative act of equal participants, aimed at reaching a compromise in the form of the specific public decision. Public policy serves as a sphere of partnership between public entities, including the state as the bearer of political power and civil society as the bearer of communication power. It has been proved by the authors that deliberative discourse affects the political system in a comprehensive manner being objectified at the level of its individual components. Political modernization, understood as a logical existential deployment of the political system, emphasizes its dynamics, and denies its statics. Changes take place in the political consciousness of a citizen and emotional manifestations turn into logical and rational beliefs in the course of a deliberative discourse. It has been grounded in the study that inclusiveness, equality and transparency of deliberative events allow a citizen to become an active actor in public policy and emphasize the fact of receiving a new political culture. Changing of values provokes a new mode of action. Therefore, a deliberative political culture generates cooperation, which becomes a new format of political relations. The research considers public discussion, public consultations, public hearings, public examinations, general meeting of citizens at their place of residence, public participation in the activities of public authorities, etc. among the instruments of deliberation. It has been determined by the authors that the basis of the deliberative model of democracy is a dialogue and debate between society and authorities. ; Стаття є дослідженням легітимації влади в процесі становлення деліберативної демократії. Значна увага приділяється прикладам механізмів реалізації деліберативної демократії. Проаналізовано місце і роль легітимації влади в сучасних теоріях демократії, виокремлено сильні та слабкі її сторони. Зроблено акцент на тих аспектах, які, на думку авторів, варто врахувати на сучасному етапі розбудови демократії в Україні. Визначено, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та досягнення консенсусу у суспільстві із владою. Доведено, що легітимність влади більше не ґрунтується на історичних засадах, а спрямована на сучасні і майбутні можливі зміни, які мають відбуватися за згодою та участю суспільства, що, в свою чергу, може бути досягнуто з допомогою ефективних та дієвих стратегічних комунікацій. З'ясовано, що деліберативна демократія спрямована на досягнення компромісу у вигляді конкретного публічного рішення. Державна політика служить сферою партнерства між суб'єктами, зокрема, державою як носієм політичної влади та громадянським суспільством як носієм комунікаційної влади. Автори систематично доводять, що деліберативна демократія впливає на політичну систему комплексно, будучи об'єктивною на рівні її окремих компонентів. Політична модернізація, відома як логічне екзистенційне розгортання політичної системи, підкреслює її динаміку та заперечує статику. Зміни відбуваються в політичній свідомості громадянина, а емоційні прояви перетворюються на логічні та раціональні переконання у механізмах деліберативної демократії. Інклюзивність, рівність та прозорість деліберації дозволяють громадянину стати активним актором державної політики та підкреслити факт отримання нею нової політичної культури. Зміна цінностей провокує новий режим дій. Тому політична культура генерує співпрацю, яка стає новим форматом політичних відносин. У дослідженні розглянуто громадські обговорення, публічні консультації, громадські слухання, громадські експертизи, загальні збори громадян за місцем проживання, участь громадськості у діяльності органів публічної влади тощо. Серед інструментів деліберативної демократії автори визначать, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та дискусії між суспільством та владою. ; Стаття є дослідженням легітимації влади в процесі становлення деліберативної демократії. Значна увага приділяється прикладам механізмів реалізації деліберативної демократії. Проаналізовано місце і роль легітимації влади в сучасних теоріях демократії, виокремлено сильні та слабкі її сторони. Зроблено акцент на тих аспектах, які, на думку авторів, варто врахувати на сучасному етапі розбудови демократії в Україні. Визначено, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та досягнення консенсусу у суспільстві із владою. Доведено, що легітимність влади більше не ґрунтується на історичних засадах, а спрямована на сучасні і майбутні можливі зміни, які мають відбуватися за згодою та участю суспільства, що, в свою чергу, може бути досягнуто з допомогою ефективних та дієвих стратегічних комунікацій. З'ясовано, що деліберативна демократія спрямована на досягнення компромісу у вигляді конкретного публічного рішення. Державна політика служить сферою партнерства між суб'єктами, зокрема, державою як носієм політичної влади та громадянським суспільством як носієм комунікаційної влади. Автори систематично доводять, що деліберативна демократія впливає на політичну систему комплексно, будучи об'єктивною на рівні її окремих компонентів. Політична модернізація, відома як логічне екзистенційне розгортання політичної системи, підкреслює її динаміку та заперечує статику. Зміни відбуваються в політичній свідомості громадянина, а емоційні прояви перетворюються на логічні та раціональні переконання у механізмах деліберативної демократії. Інклюзивність, рівність та прозорість деліберації дозволяють громадянину стати активним актором державної політики та підкреслити факт отримання нею нової політичної культури. Зміна цінностей провокує новий режим дій. Тому політична культура генерує співпрацю, яка стає новим форматом політичних відносин. У дослідженні розглянуто громадські обговорення, публічні консультації, громадські слухання, громадські експертизи, загальні збори громадян за місцем проживання, участь громадськості у діяльності органів публічної влади тощо. Серед інструментів деліберативної демократії автори визначать, що основою деліберативної моделі демократії є діалог та дискусії між суспільством та владою.

Dramatic dispersion of regime outcomes after an initial transition to competitive regimes has occurred in many parts of the world in the third and fourth waves of democratization. Many transitions to competitive regimes failed, resulting in a burgeoning number of competitive authoritarian regimes that sponsor controlled elections. Some regimes have status hybrid regimes. Freedom House's monitoring shows that Ukraine is hybrid regime. Political system of Ukraine is very instability and fragile under external factor. This article is devoted to analysis of some features of political institutions. Permanent political crisis during several years increases potential risks for Ukrainian independent and authoritarian tendencies. ; Практика последних десятилетий свидетельствует о том, что наиболее уязвимыми являются механизмы и факторы легитимации новых политических институтов, в которых начались процессы демократизации вследствие третьей и четвертой "волн" трансформации. Мноие демократические переходы проявили четкие тенденции к уменьшению влияния демократических институтов на политику и усиление привлекательности авторитаризма в глазах населения. По результатам мониторинга Freedom House, Украина отноится к странам с "гибридным" режимом". ; Практика останніх десятиліть свідчить, що найбільш вразливими э механізми та чинники легітимації нових політичних інститутів в країнах, в яких почалися процеси демократизації внаслідок третьої та четвертої "хвиль" трансформації. Багато демократичних переходів проявили чіткі тенденції до зменшення впливу демократичних інститутів на політику та зростання привабливості авторитаризму в очах населення. За результатами моніторингу Freedom House, Україна відноситься до країн "гібридним" режимом.

European Union was defined as an association of welfare and prosperity. It had to be an example of democracy, economical security and stability. States had to work for common good. These standards have changed with the expansion of the EU to the East. The EU has many obstacles that influence its development and raise a question of the expediency of the EU's further functioning in the existing format. There are a lot of problems without any instruments to solve in the EU. All these factors led to the emergence of the Euro-skepticism ideology.The main aim of this article is to determine the reasons of the Eurosceptics popularity in the European Union. In addition, we need to analyze the perspectives of the Eurosceptics development in Europe and their ability to influence the EU's institutes and the global changes in the EU. Euroscepticism continues to be actively discussed in a scientific and expert environment. This statement has a variety of meaning and senses. It can be rejection of any EU-program or initiative within the association.So, Euroscepticism researching nowadays is a very actual question.The EP elections will be like a cut in social mood in Europe. They can show us a real ideological portrait of the modern European agenda. Moreover, we should not exaggerate or underestimate the role of Eurosceptics. Eurosceptics can influence only some spheres We can conclude that the situation will not undergo radical changes. The main task for the EU leaders is to hear the Eurosceptics and to understand, that they try to attract the attention to the real problem. ; Стаття присвячена аналізу впливу євроскептиків на роботу Європейського парламенту. У ході дослідження з'ясовано причини посилення симпатій до євроскептиків в Європі. Також визначено сфери діяльності Європейського Союзу, на які євроскептики зможуть впливати у разі збільшення представництва в Європарламенті за результатами виборів у травні 2019 р.

European Union was defined as an association of welfare and prosperity. It had to be an example of democracy, economical security and stability. States had to work for common good. These standards have changed with the expansion of the EU to the East. The EU has many obstacles that influence its development and raise a question of the expediency of the EU's further functioning in the existing format. There are a lot of problems without any instruments to solve in the EU. All these factors led to the emergence of the Euro-skepticism ideology.The main aim of this article is to determine the reasons of the Eurosceptics popularity in the European Union. In addition, we need to analyze the perspectives of the Eurosceptics development in Europe and their ability to influence the EU's institutes and the global changes in the EU. Euroscepticism continues to be actively discussed in a scientific and expert environment. This statement has a variety of meaning and senses. It can be rejection of any EU-program or initiative within the association.So, Euroscepticism researching nowadays is a very actual question.The EP elections will be like a cut in social mood in Europe. They can show us a real ideological portrait of the modern European agenda. Moreover, we should not exaggerate or underestimate the role of Eurosceptics. Eurosceptics can influence only some spheres We can conclude that the situation will not undergo radical changes. The main task for the EU leaders is to hear the Eurosceptics and to understand, that they try to attract the attention to the real problem. ; Стаття присвячена аналізу впливу євроскептиків на роботу Європейського парламенту. У ході дослідження з'ясовано причини посилення симпатій до євроскептиків в Європі. Також визначено сфери діяльності Європейського Союзу, на які євроскептики зможуть впливати у разі збільшення представництва в Європарламенті за результатами виборів у травні 2019 р.

Dramatic dispersion of regime outcomes after an initial transition to competitive regimes has occurred in many parts of the world in the third and fourth waves of democratization. Many transitions to competitive regimes failed, resulting in a burgeoning number of competitive authoritarian regimes that sponsor controlled elections. Some regimes have status hybrid regimes. Freedom House's monitoring shows that Ukraine is hybrid regime. Political system of Ukraine is very instability and fragile under external factor. This article is devoted to analysis of some features of political institutions. Permanent political crisis during several years increases potential risks for Ukrainian independent and authoritarian tendencies. ; Практика последних десятилетий свидетельствует о том, что наиболее уязвимыми являются механизмы и факторы легитимации новых политических институтов, в которых начались процессы демократизации вследствие третьей и четвертой "волн" трансформации. Мноие демократические переходы проявили четкие тенденции к уменьшению влияния демократических институтов на политику и усиление привлекательности авторитаризма в глазах населения. По результатам мониторинга Freedom House, Украина отноится к странам с "гибридным" режимом". ; Практика останніх десятиліть свідчить, що найбільш вразливими э механізми та чинники легітимації нових політичних інститутів в країнах, в яких почалися процеси демократизації внаслідок третьої та четвертої "хвиль" трансформації. Багато демократичних переходів проявили чіткі тенденції до зменшення впливу демократичних інститутів на політику та зростання привабливості авторитаризму в очах населення. За результатами моніторингу Freedom House, Україна відноситься до країн "гібридним" режимом.

Modern reality needs to be put into practice, asserted as a program of practical activity by newly developed theoretically approaches, among which the archetypal approach seems to be one of the most promising, since it takes into account the real motives of the actors as subjects. The features of the archetypal approach to activities in certain spheres of social practice from the point of view of realization in everyday life, and not only in theory, are highlighted in the article. Thus, examples of the application of the archetypal approach in marketing practice, in particular branding, in pedagogical practice and in the practice of political diplomacy, are considered. The importance of taking into account the archetypal tendency of the objects of influence in these spheres and the construction of an adequate scheme of activity, including on these principles, is emphasized. An extensive list of individual archetypal classifications is given, archetypes and roles differentiated. The model of the twelve archetypes of M. Mark and KS Pearson was used as a methodological base, among which the types "Simple", "Glorious Small", "Careful", "Creator", "Sage", "Seeker", "Rebel", "Clown", "Hero", "Mage", "Ruler". The difference between the content of the outlook of these archetypes is exemplified by their actual or potential legitimation in the practice of branding, pedagogy and diplomacy. The author uses Ukrainian realities, in particular, conducts an archetypal analysis of diplomatic negotiations between the leadership of Russia and the heads of European states over the end of the war in eastern Ukraine. We propose our own assessment of the reasons for the ineffectiveness of such negotiations in terms of archetypal approach. An overview of the achievements of modern Ukrainian scientists in the direction of legitimizing the archetypal approach in different spheres of practice is given. ; Современная реальность требует имплементации в практику, утверждения как программы практической деятельности новых теоретических подходов, среди которых архетипический подход представляется одним из наиболее перспективных, поскольку учитывает реальные мотивы деятелей как субъектов. В статье освещены особенности архетипического подхода к деятельности в отдельных сферах общественной жизни с точки зрения реализации в повседневной практике, а не только в теории. Рассматриваются примеры применения архетипического подхода в практике маркетинга, в частности, брендинга, в педагогической практике и практике политической дипломатии. Отмечается важность учтения архетипической склонности объектов воздействия в данных сферах и построения адекватной им схемы деятельности в том числе на этих принципах. Приводится развернутый перечень отдельных архетипических классификаций, дифференцируются архетипы и роли. В качестве методологической базы использована модель двенадцати архетипов М. Марк и К. С. Пирсон, среди которых акцентированы типы «Простодушный», «Славный малый», «Заботливый», «Создатель», «Мудрец», «Искатель», «Бунтарь», «Шут», «Герой», «Маг», «Правитель». Определена разница между содержанием мировоззрения этих архетипов на примере их актуальной или потенциальной легитимации в практике брендинга, педагогики и дипломатии. Автор обращается к украинским реалиям, в частности, проводит архетипический анализ дипломатических переговоров между руководством России и глав европейских государств по поводу прекращения войны на востоке Украины. Предложена собственная оценка причин неэффективности таких переговоров с точки зрения архетипического подхода. Приведен обзор исследований современных украинских ученых в плане легитимации архетипического подхода в различных сферах практики. ; Сучасна реальність потребує імплементації у практику, ствердження як програми практичної діяльності нових розроблених теоретично підходів, серед яких архетиповий підхід видається одним із найбільш перспективних, оскільки враховує реальні мотиви діячів як суб'єктів. У статті висвітлено особливості архетипового підходу до діяльності в окремих сферах суспільної практики з точки зору реалізації в повсякденному житті, а не лише в теорії. Розглядаються приклади застосування архетипового підходу в практиці маркетингу, зокрема, брендингу, у педагогічній практиці та практиці політичної дипломатії. Наголошується на важливості врахування архетипової схильності об'єктів впливу в цих сферах та побудови адекватної їм схеми діяльності в тому числі на цих засадах. Наводиться розгорнутий перелік окремих архетипових класифікацій, диференціюються архетипи та ролі. В якості методологічної бази використано модель дванадцяти архетипів М. Марк и К. С. Пірсон, серед яких акцентовано типи «Простодушний», «Славний малий», «Дбайливий», «Творець», «Мудрець», «Шукач», «Бунтар», «Блазень», «Герой», «Маг», «Правитель». Окреслено різницю між змістом світогляду цих архетипів на прикладі їх актуальної або потенційної легітимації у практиці брендингу, педагогіки та дипломатії. Автор звертається до українських реалій, зокрема, проводить архетиповий аналіз дипломатичних переговорів між керівництвом Росії та глав європейських держав з приводу припинення війни на сході України. Запропоновано власну оцінку причин неефективності таких переговорів з точки зору архетипового підходу. Наведено огляд доробків сучасних українських учених у напрямку легітимації архетипового підходу в різних сферах практики.

Modern reality needs to be put into practice, asserted as a program of practical activity by newly developed theoretically approaches, among which the archetypal approach seems to be one of the most promising, since it takes into account the real motives of the actors as subjects. The features of the archetypal approach to activities in certain spheres of social practice from the point of view of realization in everyday life, and not only in theory, are highlighted in the article. Thus, examples of the application of the archetypal approach in marketing practice, in particular branding, in pedagogical practice and in the practice of political diplomacy, are considered. The importance of taking into account the archetypal tendency of the objects of influence in these spheres and the construction of an adequate scheme of activity, including on these principles, is emphasized. An extensive list of individual archetypal classifications is given, archetypes and roles differentiated. The model of the twelve archetypes of M. Mark and KS Pearson was used as a methodological base, among which the types "Simple", "Glorious Small", "Careful", "Creator", "Sage", "Seeker", "Rebel", "Clown", "Hero", "Mage", "Ruler". The difference between the content of the outlook of these archetypes is exemplified by their actual or potential legitimation in the practice of branding, pedagogy and diplomacy. The author uses Ukrainian realities, in particular, conducts an archetypal analysis of diplomatic negotiations between the leadership of Russia and the heads of European states over the end of the war in eastern Ukraine. We propose our own assessment of the reasons for the ineffectiveness of such negotiations in terms of archetypal approach. An overview of the achievements of modern Ukrainian scientists in the direction of legitimizing the archetypal approach in different spheres of practice is given. ; Современная реальность требует имплементации в практику, утверждения как программы практической деятельности новых теоретических подходов, среди которых архетипический подход представляется одним из наиболее перспективных, поскольку учитывает реальные мотивы деятелей как субъектов. В статье освещены особенности архетипического подхода к деятельности в отдельных сферах общественной жизни с точки зрения реализации в повседневной практике, а не только в теории. Рассматриваются примеры применения архетипического подхода в практике маркетинга, в частности, брендинга, в педагогической практике и практике политической дипломатии. Отмечается важность учтения архетипической склонности объектов воздействия в данных сферах и построения адекватной им схемы деятельности в том числе на этих принципах. Приводится развернутый перечень отдельных архетипических классификаций, дифференцируются архетипы и роли. В качестве методологической базы использована модель двенадцати архетипов М. Марк и К. С. Пирсон, среди которых акцентированы типы «Простодушный», «Славный малый», «Заботливый», «Создатель», «Мудрец», «Искатель», «Бунтарь», «Шут», «Герой», «Маг», «Правитель». Определена разница между содержанием мировоззрения этих архетипов на примере их актуальной или потенциальной легитимации в практике брендинга, педагогики и дипломатии. Автор обращается к украинским реалиям, в частности, проводит архетипический анализ дипломатических переговоров между руководством России и глав европейских государств по поводу прекращения войны на востоке Украины. Предложена собственная оценка причин неэффективности таких переговоров с точки зрения архетипического подхода. Приведен обзор исследований современных украинских ученых в плане легитимации архетипического подхода в различных сферах практики. ; Сучасна реальність потребує імплементації у практику, ствердження як програми практичної діяльності нових розроблених теоретично підходів, серед яких архетиповий підхід видається одним із найбільш перспективних, оскільки враховує реальні мотиви діячів як суб'єктів. У статті висвітлено особливості архетипового підходу до діяльності в окремих сферах суспільної практики з точки зору реалізації в повсякденному житті, а не лише в теорії. Розглядаються приклади застосування архетипового підходу в практиці маркетингу, зокрема, брендингу, у педагогічній практиці та практиці політичної дипломатії. Наголошується на важливості врахування архетипової схильності об'єктів впливу в цих сферах та побудови адекватної їм схеми діяльності в тому числі на цих засадах. Наводиться розгорнутий перелік окремих архетипових класифікацій, диференціюються архетипи та ролі. В якості методологічної бази використано модель дванадцяти архетипів М. Марк и К. С. Пірсон, серед яких акцентовано типи «Простодушний», «Славний малий», «Дбайливий», «Творець», «Мудрець», «Шукач», «Бунтар», «Блазень», «Герой», «Маг», «Правитель». Окреслено різницю між змістом світогляду цих архетипів на прикладі їх актуальної або потенційної легітимації у практиці брендингу, педагогіки та дипломатії. Автор звертається до українських реалій, зокрема, проводить архетиповий аналіз дипломатичних переговорів між керівництвом Росії та глав європейських держав з приводу припинення війни на сході України. Запропоновано власну оцінку причин неефективності таких переговорів з точки зору архетипового підходу. Наведено огляд доробків сучасних українських учених у напрямку легітимації архетипового підходу в різних сферах практики.