Suchergebnisse

The article deals with the application of fine and correctional labor for crimes against the industrial safety. The court practice of imposition of punishment for crimes provided for Articles 271-275 of the Criminal Code of Ukraine has been studied. The authors established that the state policy in the sphere of crimes against the industrial safety has both negative attributes in the law enforcement practice and reserves on rising of its effectiveness and legislative supplying. The most of the focus in the article is on fine and correctional labor.It was underlined in the article that imposition of fine for crimes against the industrial safety is more commendable than other alternative penalties, provided for by a sanction of an article of the Criminal Code of Ukraine, especially when it is a deprivation of freedom for determined period. The weaknesses of the imposition of this type of criminal penalty have been also determined. The most typical from them is a denotation by courts in sentences amount of fine without simultaneous description of its in basic income amounts. The authors furthermore paid attention on the applicability of the extension of the imposition of fine as an additional punishment, particular for negligent crimes.The practice of imposition of correctional labor has been analyzed. As result of it, the authors concluded, that courts doesn't apply this type of criminal penalty often, including forcrimes against the industrial safety. It underlined in the article, that correctional labor are an effective criminal offender's cure, because of his labor nurturing. Besides, imposition of correctional labor provides an opportunity to enterprise's uninterrupted functioning.As a result of this scientific research the authors proposed to improve the current criminal legislation of Ukraine by introduction of amendments to the part 3 of Article 53 of the Criminal Code of Ukraine. Also the recommendations for the Plenum of the High Specialized Court of Ukraine for Civil and Criminal Cases have been offered. ; Статья посвящена анализу вопросов применения наказаний, не связанных с лишением свободы, за преступления против безопасности производства. Исследована судебная практика относительно назначения указанных наказаний за преступления, предусмотренные статьями 271-275 УК Украины. Установлено, что государственная карательная политика за преступления против безопасности производства имеет как недостатки в правоприменении, так и резервы по повышению её эффективности и законодательного обеспечения. Основное внимание уделяется штрафу и исправительным работам. Отмечено, что расширение применения штрафа за преступления против безопасности производства заслуживает одобрения, особенно когда это наказание указано в санкции нормы закона об уголовной ответственности в альтернативе с иными наказаниями и, в частности, лишением свободы на определенный срок. Установлены и недостатки применения этого вида наказания, среди которых наиболее типичным является указание судами в приговорах денежной суммы штрафа без одновременного указания на количество необлагаемых минимумов доходов граждан, что не соответствует положениям ст. 53 УК. Обращено также внимание на актуальность расширения этого вида наказания в качестве дополнительного, особенно за неосторожные преступления.Проанализирована практика назначения исправительных работ. Выявлено, что рекомендации по более широкому применению этого вида наказания, в том числе за нарушение требований безопасности производства, пока что не воспринимаются судами. Отмечено, что такой подход нельзя признать положительной практикой, поскольку исправительные работы являются эффективным средствам исправления правонарушителя путем его трудового воспитания. Кроме того, исправительные работы являются приемлемыми и потому, что производство продолжает функционировать, не останавливается из-за отсутствия надлежащих работников.Предложено усовершенствовать действующее законодательство Украины об уголовной ответственности (ч. 3 ст. 53 УК Украины). Сформулированы предложения Пленуму Высшего специализированного суда Украины по рассмотрению гражданских и уголовных дел с целью устранения недостатков назначения наказания в виде штрафа и исправительных работ за преступления против безопасности производства. ; Стаття присвячена аналізу питань застосування покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, за злочини проти безпеки виробництва. Досліджено судову практику щодо призначення зазначених покарань за злочини, передбачені статтями 271-275 КК України. Встановлено, що державна каральна політика за злочини проти безпеки виробництва має як недоліки у правозастосуванні, так і резерви щодо підвищення її ефективності та законодавчого забезпечення. Основну увагу приділено штрафу та виправним роботам. Зазначено, що розширення застосування штрафу за злочини проти безпеки виробництва заслуговує на схвалення, особливо коли це покарання визначено в санкції норми закону про кримінальну відповідальність в альтернативі до інших покарань і, зокрема, позбавленню волі на певний строк. Установлено й недоліки застосування цього виду покарання, серед яких найбільш типовим є визначення судами у вироках грошової суми штрафу без одночасної вказівки на кількість неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що не відповідає положенням ст. 53 КК. Звернено також увагу на актуальність розширення цього виду покарання як додаткового, особливо за необережні злочини.Проаналізовано практику призначення виправних робіт. Виявлено, що рекомендації щодо більш поширеного застосування цього виду покарання, у тому числі за порушення вимог безпеки виробництва, поки що не сприймаються судами. Зазначено, що такий підхід не можна визнати позитивною практикою, оскільки виховні роботи є ефективним засобом виправлення правопорушника шляхом його трудового виховання. Крім того, виправні роботи є прийнятними і тому, що виробництво продовжує функціонувати, не зупиняється через відсутність потрібних працівників. Запропоновано удосконалити чинне законодавство України про кримінальну відповідальність (ч. 3 ст. 53 КК України). Сформульовані пропозиції до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ щодо усунення недоліків призначення покарання у виді штрафу та виправних робіт за злочини проти безпеки виробництва.

The institute of punishment, which operated in Jewish communities of the Grand Duchy of Lithuania in XIV – XVI centuries, is probed in the article. It is underlined that jewish succeeded to save the autonomy of the legal proceeding which was conducted on the basis of the Jewish legislation. The types of crimes and punishments which was used to jewish in accordance with this legislation are characterized. The state acts of the Grand Duchy of Lithuania, directed on defence right privileges of the Jewish population. ; В статье исследуется институт наказания, который действовал в еврейских общинах Великого княжества Литовского в XIV-XVI ст. ст. Подчеркивается, что евреямудалось сохранить автономиюсудопроизводства, которое проводилось на основании еврейского законодательства. Характеризуются виды преступлений и наказаний, которые применялись к евреям в соответствии с этим законодательством. Рассматриваются государственные акты Великого княжества Литовского, направленные на защиту прав и привилегий еврейского населения.

The article considers the issue of territorial integrity of the state through the prism of criminal law policy of punishment. Correctness and rationality of the adoption of new laws and their implications for the criminal law policy of punishment. An attempt is made to trace the society's attitude to the decisions of state authorities and the word «terrorism» for the Ukrainian legislator. The conclusion is that a terrorist crime, and criminal law and criminological characteristics (features, properties, characteristics), should be considered in the same plane. ; Статья посвящена рассмотрению вопроса территориальной целостности государства через призму уголовно-правовой политики в сфере наказаний за преступления против территориальной целостности государства. Исследуются социально-политические основания принятия новых законодательных актов и их значение для уголовно-правовой политики в сфере наказаний с целью определения квалификации преступных деяний. Делается вывод о том, что преступления террористического характера и их уголовно-правовые и криминологические признаки (черты, свойства, характеристики) следует рассматривать в одной плоскости. ; Стаття присвячена аналізу проблемних питань кримінально-правової політики у сфері покарань за злочини проти територіальної цілісності держави. Досліджуються соціально-політичні підстави прийняття нових законодавчих актів і їхнє значення для кримінально-правової політики у сфері покарань з метою визначення кваліфікації злочинних діянь, які кваліфікують як терористичні. Робиться висновок про те, що злочини терористичного характеру та їхні кримінально-правові й кримінологічні ознаки (риси, властивості, характеристики) варто розглядати в одній площині.

In the article the range of problems of construction of approvals is examined for committing crime against bases of national safety of Ukraine. Established, that in scientific works of modern scientists insufficient attention is spared to research of features of awarding punishment for crimes sweats of bases of national safety of Ukraine. Also, author on base of investigational scientific works, asserts that, without regard to the large variety of the advanced studies to the devoted approvals and features of their construction, question of their architecture is not finally decided. It becomes firmly established that methodologically faithful at research of order of awarding punishment for the feasance of certain group of crimes, there is near-term scientific secret service of the system of approvals for crimes such. On soil of analysis of current legislation about criminal responsibility, classification of approvals comes true on crimes against bases of national safety and the basic tendencies of their construction are distinguished. Certainly, that most approvals are alternative, relatively certain and cumulative. By the most widespread punishment, that it is envisaged for committing crime against bases of national safety of imprisonment on a certain term, confiscation of property that seems to the author appropriate enough is envisaged in quality of additional punishment. It is determined that on the whole, construction of approvals of the investigated group of crimes, mostly answers general requirements and principles of construction of approvals. Separate moments that need further research, possible changes to the current legislation and argumentation of their introduction, are thus distinguished. Attention applies on the necessity of clear cooperation and interrelation of approvals of simple and skilled syllables of crimes that is envisaged p. 1 and p. 2 (3, 4ps.) corresponding syllables of crime. It is considered a necessity to carry out the gradual increase of limits of punishments in corresponding approvals having regard to the increase of level of public danger. ; У статті розглядається проблематика побудови санкцій за вчинення злочинів проти основ національ-ної безпеки України. Констатується, що в наукових працях сучасних учених приділяється недостатня ува-га дослідженню особливостей призначення покарання за злочини проти основ національної безпеки України. Також автор на ґрунті досліджених наукових праць стверджує, що, незважаючи на велику різноманітність наукових робіт, присвячених санкціям та особливостям їх побудови, питання їх архітектури не є остаточно вирі-шеним. Стверджується, що методологічно правильним під час дослідження порядку призначення покаран-ня за вчинення певної групи злочинів є першочергова наукова розвідка системи санкцій за злочини такого роду. На основі аналізу чинного законодавства про кри-мінальну відповідальність здійснюється класифікація санкцій за злочини проти основ національної безпеки та виокремлюються основні тенденції їх побудови. Визна-чено, що більшість санкцій є альтернативними, відносно визначеними та кумулятивними. Найбільш розповсю-дженим покаранням, що передбачено за вчинення зло-чинів проти основ національної безпеки, є позбавлення волі на певний строк, як додаткове покарання передба-чається конфіскація майна, що видається автору досить доречним. Визначається, що загалом побудова санкцій досліджуваної групи злочинів здебільшого відповідає загальним вимогам і принципам побудови санкцій. При цьому виділяються окремі моменти, що потребують подальшого дослідження, можливі зміни до чинного законодавства та аргументація їх упровадження. Звер-тається увага на необхідність чіткої взаємодії та взаємо-відношення санкцій простого та кваліфікованого скла-дів злочинів, що передбачаються ч. ч. 1 і 2 (3, 4 тощо) відповідних складів злочину. Уважається за необхідне здійснювати поступове зростання меж покарань у відпо-відних санкціях, зважаючи на зростання рівня суспіль-ної небезпеки.

В статье анализируется научная концепция «безопасность – состояние защищенности». Отмечается, что категория «безопасность» является предметом исследования различных отраслей права, а также политологии, социологии, экономической теории и других наук. Констатируется, что общепризнанное понятие этого явления в настоящее время отсутствует, что объясняется чрезвычайной сложностью и внутренними противоречиями указанного феномена. Обращается внимание на то, что попытки дать определение категории «безопасность» на общем уровне (а не в отношении конкретного предметного исследования) носят декларативный характер или представляют собой не более, чем толкование слова без раскрытия реального содержания понятия, которое этим словом обозначаются. В советский период господствующим был подход к пониманию безопасности как состояния защищенности. После распада СССР многие исследователи начали не только искать новые подходы, но и критически осмысливать господствующую ранее концепцию. На основании проведенного анализа в статье обосновывается, что ни один из приведенных в научной литературе аргументов не убеждает в том, что концепция понимания безопасности как состояния защищенности является устаревшей и несоответствующей сегодняшним реалиям. Поэтому отказываться от ее авторы статьи считают неуместным. В ст. 3 Конституции Украины провозглашено, что человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью. В иерархии указанных существенных благ Конституция Украины прежде всего выделяет жизнь и здоровье, которые являются неотъемлемыми свойствами любого человека. О приоритетности защиты жизни и здоровья человека можно судить по тому, что соответствующий раздел находится почти в самом начале Особенной части Уголовного кодекса Украины, сразу после «Преступлений против основ национальной безопасности Украины». Вместе с тем следует отметить, что вред жизни и здоровью человека может быть причинен не только вследствие совершения преступлений, ответственность за которые предусмотрена в разделе II Особенной части УК. Система построения последнего, прежде всего по признаку объектов уголовно-правовой охраны, позволяет выявить, что как дополнительный объект жизнь и здоровье охраняются непосредственно (вместе с основным) или опосредованно нормами почти всех разделов Особенной части. Кроме того, в отдельных случаях, которые корреспондируют соответствующим сферам, создается определенная защитная оболочка, в построении которой задействуются и нормы УК, которая призвана нивелировать (или хотя бы минимизировать, то есть свести вероятность опасности близкой к нулю) возможность причинения вреда жизни и здоровью человека. Речь, в первую очередь, идет об уголовно-правовом обеспечении с помощью уголовно-правовых норм охраны общественной (общественной) безопасности, безопасности производства и безопасности движения и эксплуатации транспорта. Кроме того, на уровне видового объекта отношения безопасности охраняются и в других главах УК. Это касается, в частности, экологической безопасности, которая охраняется нормами раздела VIII Особенной части УК. Доказывается, что функциональная несхожесть между собой уголовно-правовых норм, содержащихся в раздел VIII Особенной части УК, дает основания для выделения в нем менее двух видовых объектов: отношений по сохранности природных объектов и экологической безопасности. ; The article analyzes the scientific concept of «security – a state of safety». It is noted that the category «security» is the subject of research in various branches of law, as well as political science, sociology, economic theory and other sciences. It is stated that there is currently no universally accepted concept of this phenomenon, which is due to the extreme complexity and internal contradictions of this phenomenon. Attention is drawn to the fact that attempts to define the category «security» at the general level (and not regarding a specific case study) are declarative in nature or no more than an interpretation of the word without revealing the real content of the concept that the word denotes. In the Soviet period, the dominant approach was to understanding security as a state of safety. After the collapse of the USSR, a lot of researchers began not only to look for new approaches, but also to critically understand the previously prevailing concept. Based on the analysis, the article justifies that none of the arguments given in the scientific literature convinces that the concept of understanding safety as a state of security is outdated and inconsistent with today's realities. Therefore, the authors of the article consider it inappropriate to refuse. Art. 3 of the Constitution of Ukraine proclaims the human being, his or her life and health, honour and dignity, inviolability and security are recognised in Ukraine as the highest social value. In the hierarchy of these essential benefits, the Constitution of Ukraine first identifies life and health, which are essential properties of any person. The priority of protecting human life and health can be concluded on the basis that the corresponding chapter is located almost at the very beginning of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, immediately after «Crimes against the foundations of national security of Ukraine honour». However, it should be noted that harm to human life and health can be caused not only by the commission of crimes for which responsibility is provided for in chapter II of the Special Part of the Criminal Code. The system of building of this legal act, primarily on the basis of the objects of criminal legal protection, allows us to identify that life and health are directly protected as an additional object (together with the main) or indirectly protected by the norms of almost all sections of the Special Part. In addition, in certain cases that correspond to the relevant areas, a certain protective shell is created, in the construction of which the Criminal Code norms are also used, which is called up to level (or at least minimize, that is, reduce the probability of danger close to zero) the possibility of causing harm to human life and health. First of all, we are talking about criminal law provision through criminal law norms for the protection of public (common) security, occupational safety, traffic safety and safety of transport operations. In addition, at the level of a species object, security relations are protected in other chapters of the Criminal Code. This applies, in particular, to environmental safety, which is protected by the norms of section VIII of the Special Part of the Criminal Code. It is proved that the functional inconsistency of the criminal law norms contained in chapter VIII of the Special Part of the Criminal Code gives grounds for the allocation at least two species objects in it: relations on the preservation of natural objects and environmental safety. ; У статті аналізується наукова концепція «безпека – стан захищеності». Зазначається, що категорія «безпека» є предметом дослідження різних галузей права, а також політології, соціології, економічної теорії й інших наук. Констатується, що загальновизнане поняття цього явища нині відсутнє, що пояснюється надзвичайною складністю і внутрішніми суперечностями зазначеного феномену. Звертається увага на те, що спроби надати визначення категорії «безпека» на загальному рівні (а не щодо конкретного предметного дослідження) мають декларативний характер або являють собою не більше, ніж тлумачення слова без розкриття реального змісту поняття, яке цим словом позначаються. В радянський період панівним був підхід до розуміння безпеки як стану захищеності. Після розпаду СРСР багато дослідників почали не лише шукати нові підходи, а й критично осмислювати панівну раніше концепцію. На підставі проведеного аналізу в статті обґрунтовується, що жоден із наведених у науковій літературі аргументів не переконує у тому, що концепція розуміння безпеки як стану захищеності є застарілою і такою, що не відповідає реаліям сьогодення. Тому відмовлятися він неї автори статті вважають недоречним. У ст. 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В ієрархії зазначених найсуттєвіших благ Конституція України насамперед виділяє життя і здоров'я, які є невід'ємними властивостями будь-якої людини. Про пріоритетність захисту життя і здоров'я людини можна судити з того, що відповідний розділ знаходиться майже на самому початку Особливої частини Кримінального кодексу України, одразу після «Злочинів проти основ національної безпеки України». Водночас слід відзначити, що шкода життю і здоров'ю людини може бути спричинена не лише внаслідок учинення злочинів, відповідальність за які передбачено в розділі ІІ Особливої частини КК. Система побудови останнього, передусім за ознакою об'єктів кримінально-правової охорони, дозволяє виявити, що як додатковий об'єкт життя та здоров'я охороняються безпосередньо (разом з основним) або опосередковано нормами майже усіх розділів Особливої частини. Крім того, в окремих випадках, що кореспондують відповідним сферам, створюється певна захисна оболонка, в побудові якої задіюються й норми КК, яка покликана нівелювати (чи хоча б мінімізувати, тобто звести ймовірність небезпеки близькою до нуля) можливість спричинення шкоди життю і здоров'ю людини. Мова, у першу чергу, йде про кримінально-правове забезпечення за допомогою кримінально-правових норм охорони громадської (суспільної) безпеки, безпеки виробництва та безпеки руху та експлуатації транспорту. Крім того, на рівні видового об'єкта відносини безпеки охороняються і в інших розділах КК. Це стосується, зокрема, екологічної безпеки, що охороняється нормами розділу VIII Особливої частини КК. Доводиться, що функціональна несхожість між собою кримінально-правових норм, що містяться у розділі VIII Особливої частини КК, дає підстави для виділення в ньому принаймні двох видових об'єктів: відносин щодо збереження природних об'єктів та екологічної безпеки.

В статье анализируется научная концепция «безопасность – состояние защищенности». Отмечается, что категория «безопасность» является предметом исследования различных отраслей права, а также политологии, социологии, экономической теории и других наук. Констатируется, что общепризнанное понятие этого явления в настоящее время отсутствует, что объясняется чрезвычайной сложностью и внутренними противоречиями указанного феномена. Обращается внимание на то, что попытки дать определение категории «безопасность» на общем уровне (а не в отношении конкретного предметного исследования) носят декларативный характер или представляют собой не более, чем толкование слова без раскрытия реального содержания понятия, которое этим словом обозначаются. В советский период господствующим был подход к пониманию безопасности как состояния защищенности. После распада СССР многие исследователи начали не только искать новые подходы, но и критически осмысливать господствующую ранее концепцию. На основании проведенного анализа в статье обосновывается, что ни один из приведенных в научной литературе аргументов не убеждает в том, что концепция понимания безопасности как состояния защищенности является устаревшей и несоответствующей сегодняшним реалиям. Поэтому отказываться от ее авторы статьи считают неуместным. В ст. 3 Конституции Украины провозглашено, что человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью. В иерархии указанных существенных благ Конституция Украины прежде всего выделяет жизнь и здоровье, которые являются неотъемлемыми свойствами любого человека. О приоритетности защиты жизни и здоровья человека можно судить по тому, что соответствующий раздел находится почти в самом начале Особенной части Уголовного кодекса Украины, сразу после «Преступлений против основ национальной безопасности Украины». Вместе с тем следует отметить, что вред жизни и здоровью человека может быть причинен не только вследствие совершения преступлений, ответственность за которые предусмотрена в разделе II Особенной части УК. Система построения последнего, прежде всего по признаку объектов уголовно-правовой охраны, позволяет выявить, что как дополнительный объект жизнь и здоровье охраняются непосредственно (вместе с основным) или опосредованно нормами почти всех разделов Особенной части. Кроме того, в отдельных случаях, которые корреспондируют соответствующим сферам, создается определенная защитная оболочка, в построении которой задействуются и нормы УК, которая призвана нивелировать (или хотя бы минимизировать, то есть свести вероятность опасности близкой к нулю) возможность причинения вреда жизни и здоровью человека. Речь, в первую очередь, идет об уголовно-правовом обеспечении с помощью уголовно-правовых норм охраны общественной (общественной) безопасности, безопасности производства и безопасности движения и эксплуатации транспорта. Кроме того, на уровне видового объекта отношения безопасности охраняются и в других главах УК. Это касается, в частности, экологической безопасности, которая охраняется нормами раздела VIII Особенной части УК. Доказывается, что функциональная несхожесть между собой уголовно-правовых норм, содержащихся в раздел VIII Особенной части УК, дает основания для выделения в нем менее двух видовых объектов: отношений по сохранности природных объектов и экологической безопасности. ; The article analyzes the scientific concept of «security – a state of safety». It is noted that the category «security» is the subject of research in various branches of law, as well as political science, sociology, economic theory and other sciences. It is stated that there is currently no universally accepted concept of this phenomenon, which is due to the extreme complexity and internal contradictions of this phenomenon. Attention is drawn to the fact that attempts to define the category «security» at the general level (and not regarding a specific case study) are declarative in nature or no more than an interpretation of the word without revealing the real content of the concept that the word denotes. In the Soviet period, the dominant approach was to understanding security as a state of safety. After the collapse of the USSR, a lot of researchers began not only to look for new approaches, but also to critically understand the previously prevailing concept. Based on the analysis, the article justifies that none of the arguments given in the scientific literature convinces that the concept of understanding safety as a state of security is outdated and inconsistent with today's realities. Therefore, the authors of the article consider it inappropriate to refuse. Art. 3 of the Constitution of Ukraine proclaims the human being, his or her life and health, honour and dignity, inviolability and security are recognised in Ukraine as the highest social value. In the hierarchy of these essential benefits, the Constitution of Ukraine first identifies life and health, which are essential properties of any person. The priority of protecting human life and health can be concluded on the basis that the corresponding chapter is located almost at the very beginning of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, immediately after «Crimes against the foundations of national security of Ukraine honour». However, it should be noted that harm to human life and health can be caused not only by the commission of crimes for which responsibility is provided for in chapter II of the Special Part of the Criminal Code. The system of building of this legal act, primarily on the basis of the objects of criminal legal protection, allows us to identify that life and health are directly protected as an additional object (together with the main) or indirectly protected by the norms of almost all sections of the Special Part. In addition, in certain cases that correspond to the relevant areas, a certain protective shell is created, in the construction of which the Criminal Code norms are also used, which is called up to level (or at least minimize, that is, reduce the probability of danger close to zero) the possibility of causing harm to human life and health. First of all, we are talking about criminal law provision through criminal law norms for the protection of public (common) security, occupational safety, traffic safety and safety of transport operations. In addition, at the level of a species object, security relations are protected in other chapters of the Criminal Code. This applies, in particular, to environmental safety, which is protected by the norms of section VIII of the Special Part of the Criminal Code. It is proved that the functional inconsistency of the criminal law norms contained in chapter VIII of the Special Part of the Criminal Code gives grounds for the allocation at least two species objects in it: relations on the preservation of natural objects and environmental safety. ; У статті аналізується наукова концепція «безпека – стан захищеності». Зазначається, що категорія «безпека» є предметом дослідження різних галузей права, а також політології, соціології, економічної теорії й інших наук. Констатується, що загальновизнане поняття цього явища нині відсутнє, що пояснюється надзвичайною складністю і внутрішніми суперечностями зазначеного феномену. Звертається увага на те, що спроби надати визначення категорії «безпека» на загальному рівні (а не щодо конкретного предметного дослідження) мають декларативний характер або являють собою не більше, ніж тлумачення слова без розкриття реального змісту поняття, яке цим словом позначаються. В радянський період панівним був підхід до розуміння безпеки як стану захищеності. Після розпаду СРСР багато дослідників почали не лише шукати нові підходи, а й критично осмислювати панівну раніше концепцію. На підставі проведеного аналізу в статті обґрунтовується, що жоден із наведених у науковій літературі аргументів не переконує у тому, що концепція розуміння безпеки як стану захищеності є застарілою і такою, що не відповідає реаліям сьогодення. Тому відмовлятися він неї автори статті вважають недоречним. У ст. 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В ієрархії зазначених найсуттєвіших благ Конституція України насамперед виділяє життя і здоров'я, які є невід'ємними властивостями будь-якої людини. Про пріоритетність захисту життя і здоров'я людини можна судити з того, що відповідний розділ знаходиться майже на самому початку Особливої частини Кримінального кодексу України, одразу після «Злочинів проти основ національної безпеки України». Водночас слід відзначити, що шкода життю і здоров'ю людини може бути спричинена не лише внаслідок учинення злочинів, відповідальність за які передбачено в розділі ІІ Особливої частини КК. Система побудови останнього, передусім за ознакою об'єктів кримінально-правової охорони, дозволяє виявити, що як додатковий об'єкт життя та здоров'я охороняються безпосередньо (разом з основним) або опосередковано нормами майже усіх розділів Особливої частини. Крім того, в окремих випадках, що кореспондують відповідним сферам, створюється певна захисна оболонка, в побудові якої задіюються й норми КК, яка покликана нівелювати (чи хоча б мінімізувати, тобто звести ймовірність небезпеки близькою до нуля) можливість спричинення шкоди життю і здоров'ю людини. Мова, у першу чергу, йде про кримінально-правове забезпечення за допомогою кримінально-правових норм охорони громадської (суспільної) безпеки, безпеки виробництва та безпеки руху та експлуатації транспорту. Крім того, на рівні видового об'єкта відносини безпеки охороняються і в інших розділах КК. Це стосується, зокрема, екологічної безпеки, що охороняється нормами розділу VIII Особливої частини КК. Доводиться, що функціональна несхожість між собою кримінально-правових норм, що містяться у розділі VIII Особливої частини КК, дає підстави для виділення в ньому принаймні двох видових об'єктів: відносин щодо збереження природних об'єктів та екологічної безпеки.

State facilities of improvement of resource safety of agricultural production are analysed: favourable long-term credits; partial indemnification of purchase of technique; financial leasing. Found out their low efficiency, especially in agricultural enterprises and farms. Grounded ways of improvement of state support of the proper resource strength of agriculture of Ukraine security. Key words: agriculture, resource security agricultural production, government support of agriculture. ; Аналізуються державні засоби поліпшення ресурсної безпеки сільськогосподарського виробництва: пільгові довгострокові кредити; часткова компенсація закупівлі техніки; фінансовий лізинг. Виявлено низьку їх ефективність, особливо у сільськогосподарських підприємствах та фермерських господарствах. Обґрунтовано шляхи удосконалення державної підтримки належного рівня ресурсної безпеки сільського господарства України. Ключові слова: сільське господарство, ресурсна безпека сільськогосподарського виробництва, державна підтримка сільського господарства.

Основні ідеї теорії інтерактивного управління: причини виникнення проблем у сферіекономіки необхідно шукати не тільки саме в цій сфері, але й в таких зальнолюдських сферах як духовна, гуманітарна, соціальна, політична; економіка та її складова–промислове виробництво – розвивається під впливом взаємодії сил культури, влади, ринку, безпеки (КВРБ), а не тільки ринку; взаємодією сил КВРБ необхідно правильно управляти для істотного підвищення продуктивності праці на вітчизняних підприємствах та якості життя в Україні. ; Basic ideas of theory of interactive management: reasons of origin of problems in the field of economics must be searched not only exactly in this sphere but also in such spheres as spiritual, humanitarian, social, political; economy and its constituent is an industrial production – develops under act of co-operation of forces of culture, power, market, safety (KVRB), but not only market; it is necessary correctly to manage co-operation of forces of KVRB for the substantial increase of the labour productivity on domestic enterprises and quality of life in Ukraine.

In this article analyzed on the basis of current legislation the mechanism of traffic accidents, which are a consequence of crimes against traffic safety and operation of transport. Proposed to use the system «driver - vehicle - road – environment» is based as the foundation of the structure forensic characteristics of crimes in this category. It stresses the importance of its structural elements to determine the tactical tasks of the investigation. ; В статье на основе действующего законодательства анализируется механизм дорожно-транспортных происшествий, которые являются следствием преступлений против безопасности дорожного движения и эксплуатации транспорта. Предлагается использовать систему «водитель – транспортное средство – дорога – окружающая среда», как основу структурирования криминалистической характеристики преступлений данной категории. Подчеркивается значимость ее структурных элементов для определения тактических задач расследования. ; У статті на основі чинного законодавства аналізується механізм дорожньо-транспортних пригод, які є наслідком злочинів проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту. Пропонується використовувати систему «водій – транспортний засіб – дорога – навколишнє середовище», як основу структурування криміналістичної характеристики злочинів даної категорії. Підкреслюється значимість її структурних елементів для визначення тактичних завдань розслідування.

The article is devoted to generalization of scientific knowledge for the improvement of criminal law in the field of workers' rights to proper, safe and healthy working conditions, analysis of legal practice, identify common areas of criminal law reform in the light of the principles of criminalization of socially dangerous acts and regulations legislative technique. ; Статья посвящена обобщению научных представлений по совершенствованию уголовного законодательства в сфере охраны прав работников на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, анализа правоприменительной практики, определение общихнаправлений реформирования уголовного законодательства через призму принципов криминализации общественно опасных деяний и положений законодательной техники. ; Статтю присвячено узагальненню наукових уявлень щодо вдосконалення кримінального законодавства в сфері охорони права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці, аналізу правозастосовчої практики, визначення загальних напрямківреформування кримінального законодавства через призму принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь і положень законодавчої техніки.

The article is devoted to generalization of scientific knowledge for the improvement of criminal law in the field of workers' rights to proper, safe and healthy working conditions, analysis of legal practice, identify common areas of criminal law reform in the light of the principles of criminalization of socially dangerous acts and regulations legislative technique. ; Статья посвящена обобщению научных представлений по совершенствованию уголовного законодательства в сфере охраны прав работников на надлежащие, безопасные и здоровые условия труда, анализа правоприменительной практики, определение общихнаправлений реформирования уголовного законодательства через призму принципов криминализации общественно опасных деяний и положений законодательной техники. ; Статтю присвячено узагальненню наукових уявлень щодо вдосконалення кримінального законодавства в сфері охорони права працівників на належні, безпечні і здорові умови праці, аналізу правозастосовчої практики, визначення загальних напрямківреформування кримінального законодавства через призму принципів криміналізації суспільно небезпечних діянь і положень законодавчої техніки.

У статті охарактеризовані передумови необхідності формування комплексного, адаптивного механізму державного управління екологічною безпекою аграрного виробництва в Україні. Розроблено модель механізму державного управління екологічною безпекою аграрного виробництва в Україні, охарактеризовані його основні компоненти: суб'єкти, об'єкти, функції, принципи, завдання, напрями державного регулювання в сфері екологічної безпеки аграрного сектору та ефект. Запропоновано державну програму в галузі охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки, яка передбачає використання двох основних взаємопов'язаних напрямів: скорочення споживання природних ресурсів і обсягів забруднень з одночасним підвищенням якості економічного зростання шляхом модернізації та вдосконалення технологій, впровадження маловідходних і ресурсозберігаючих виробництв, вторинне використання перероблених ресурсів і відходів тощо. На основі державної політики в галузі охорони навколишнього середовища і забезпечення екологічної безпеки запропоновано регіональну політику, яка базується на використання п'яти основних форм управління екологічною безпекою: плата за користування природними ресурсами, формування ефективної системи платежів за природні ресурси, екологічне страхування, екологічний аудит, економічна ефективність регіонального проекту.

The historical development of criminal liability for crimes against public safety, the object of which is weapons, service ammunition, explosives and explosive devices, has been analyzed. It has been established that the development of domestic legislation on criminal liability is related to the creation and operation of the Russkaia Pravda, the Statutes of the Principality of Lithuania, the Rights and Rules of Malorossiia, the Criminal Codes of Ukrainian SSR of 1922, 1927 and 1960, the Criminal Code of Ukraine of 2001. It has been proved that the first mentioning of crimes against public safety (in the modern sense) appeared during the period of Kievan Rus, when the appropriation of the lost weapons was recognized as a crime. Sales and transportation of weapons became criminal acts during the time of Galicia-Volyn Principality. The issues of liability for the crimes of this group received rapid development at the end of the XIX century, at the time of the entry into force of the Code on Criminal and Corrective Penalties of 1845. Socio-political situation of the early XX century contributed to further changes in the determination of liability for the manufacture, acquisition, transportation, and sale without adequate permission of explosives or ammunition. The Criminal Code of Ukrainian SSR of 1922 and the Criminal Code of Ukrainian SSR of 1927 contained norms on liability for the crimes of the mentioned group, which had undergone minor changes for the entire period of the laws. Post-war times are characterized by the emergence of new corpus delicti, such as concealing trophy property or weapons. Analyzed crimes undergone substantial changes during the validity years of the Criminal Code of Ukrainian SSR of 1960, when the scope of criminal acts, the object of which is weapons, service ammunition, explosives and explosive devices, has increased quantitatively. For the first time in the course of the development of legislation, crimes against public safety were clearly stipulated in the separate Section IX of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine of 2001. The author has defined the following main stages of the genesis of criminal liability for the crimes of this group: a) the formation of crimes against public safety (in their modern sense) as criminal acts; b) legislative consolidation of the norms on the liability for committing crimes of this group; c) the socialist period of criminal liability and its improvement; d) the modern period that is oriented towards international integration and adaptation to the norms of international law. ; Розкрито особливості історичного процесу розвитку кримінальної відповідальності за злочини проти громадської безпеки, предметом яких є зброя, бойові припаси, вибухові речовини та вибухові пристрої. Виділено такі ключові періоди розвитку: а)формування злочинів проти громадської безпеки в їх сучасному розумінні як кримінально караних діянь; б)законодавче закріплення норм про відповідальність за вчинення злочинів цієї групи; в)соціалістичний період кримінальної відповідальності та її вдосконалення; г)сучасний період, орієнтований на міжнародну інтеграцію та адаптацію до норм міжнародного права.

The article is devoted to the study of the problems associated with the definition of the patrimonial object of crimes against peace, human security and the international law and order. An own definition of the generic object of crimes of section XX of the Criminal Code of Ukraine is given. The legal basis for determining the ancestral object of the investigated crimes is the title of Section XX of the Criminal Code of Ukraine "Crimes against Peace, Human Security and the International Law Order". For the correct installation of this sign, it is necessary to refer to the provisions of international criminal law. At the same time, the question of the concept of international criminal law and its relationship with international public (private) and national criminal law still remains open in science. The definition of the objects of crimes against the peace and security of mankind in domestic science continues to remain in line with the "classical" definition of the object of criminal law protection as public relations (relations) protected by criminal law. However, at present, the doctrine of criminal law has seen a peculiar turn in understanding the object of criminal law protection, associated with a change in the conceptual framework of criminal law and its tasks. It is possible to apply such a definition of the ancestral object of crimes provided for in Section XX of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine "Crimes against Peace, Security of Humanity and the International Law Order" - these are public international legal relations that ensure the peaceful coexistence of states, and compliance with the rules of the international law and order both in civil and military time, as well as international security guarantees for both individual states and humanity as a whole. ; Стаття присвячена дослідженню проблем пов'язаних з визначенням родового об'єкта злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку. Дається власне визначення родового об'єкта злочинів розділу ХХ КК України. Правовою основою для визначення родового об'єкта досліджуваних злочинів виступає назва розділу XХ КК України «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку». Для правильного встановлення цієї ознаки необхідно звернутися до положень міжнародного кримінального права. У той же час в науці досі відкритим залишається питання щодо поняття міжнародного кримінального права і його співвідношення з міжнародним публічним (приватним) і національним кримінальним правом. Визначення об'єктів злочинів проти миру і безпеки людства у вітчизняній науці продовжує залишатися в руслі «класичного» визначення об'єкта кримінально-правової охорони як суспільних відносин (відносин), що захищаються кримінальним правом. Однак, в даний час в доктрині кримінального права намітився своєрідний поворот в розумінні об'єкта кримінально-правової охорони, пов'язаний зі зміною концептуальних основ кримінального законодавства та його завдань. Можливе застосування такого визначення родового об'єкту злочинів, передбачених розділом ХХ Особливої частини КК України «Зло- чини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» – це суспільні міжнародно-правові відносини, що забезпечують мирне співіснування держав, дотримання правил міжнародного правопорядку як у мирний, так і військовий час, а також міжнародні гарантії безпеки як окремим державам, і людству в цілому.