О понимании доктринальной концепции «безопасность – состояние защищенности» ; On the understanding of the doctrinal concept of «security – a state of safety» ; Щодо розуміння доктринальної концепції «безпека – стан захищеності»

Abstract

В статье анализируется научная концепция «безопасность – состояние защищенности». Отмечается, что категория «безопасность» является предметом исследования различных отраслей права, а также политологии, социологии, экономической теории и других наук. Констатируется, что общепризнанное понятие этого явления в настоящее время отсутствует, что объясняется чрезвычайной сложностью и внутренними противоречиями указанного феномена. Обращается внимание на то, что попытки дать определение категории «безопасность» на общем уровне (а не в отношении конкретного предметного исследования) носят декларативный характер или представляют собой не более, чем толкование слова без раскрытия реального содержания понятия, которое этим словом обозначаются. В советский период господствующим был подход к пониманию безопасности как состояния защищенности. После распада СССР многие исследователи начали не только искать новые подходы, но и критически осмысливать господствующую ранее концепцию. На основании проведенного анализа в статье обосновывается, что ни один из приведенных в научной литературе аргументов не убеждает в том, что концепция понимания безопасности как состояния защищенности является устаревшей и несоответствующей сегодняшним реалиям. Поэтому отказываться от ее авторы статьи считают неуместным. В ст. 3 Конституции Украины провозглашено, что человек, его жизнь и здоровье, честь и достоинство, неприкосновенность и безопасность признаются в Украине наивысшей социальной ценностью. В иерархии указанных существенных благ Конституция Украины прежде всего выделяет жизнь и здоровье, которые являются неотъемлемыми свойствами любого человека. О приоритетности защиты жизни и здоровья человека можно судить по тому, что соответствующий раздел находится почти в самом начале Особенной части Уголовного кодекса Украины, сразу после «Преступлений против основ национальной безопасности Украины». Вместе с тем следует отметить, что вред жизни и здоровью человека может быть причинен не только вследствие совершения преступлений, ответственность за которые предусмотрена в разделе II Особенной части УК. Система построения последнего, прежде всего по признаку объектов уголовно-правовой охраны, позволяет выявить, что как дополнительный объект жизнь и здоровье охраняются непосредственно (вместе с основным) или опосредованно нормами почти всех разделов Особенной части. Кроме того, в отдельных случаях, которые корреспондируют соответствующим сферам, создается определенная защитная оболочка, в построении которой задействуются и нормы УК, которая призвана нивелировать (или хотя бы минимизировать, то есть свести вероятность опасности близкой к нулю) возможность причинения вреда жизни и здоровью человека. Речь, в первую очередь, идет об уголовно-правовом обеспечении с помощью уголовно-правовых норм охраны общественной (общественной) безопасности, безопасности производства и безопасности движения и эксплуатации транспорта. Кроме того, на уровне видового объекта отношения безопасности охраняются и в других главах УК. Это касается, в частности, экологической безопасности, которая охраняется нормами раздела VIII Особенной части УК. Доказывается, что функциональная несхожесть между собой уголовно-правовых норм, содержащихся в раздел VIII Особенной части УК, дает основания для выделения в нем менее двух видовых объектов: отношений по сохранности природных объектов и экологической безопасности. ; The article analyzes the scientific concept of «security – a state of safety». It is noted that the category «security» is the subject of research in various branches of law, as well as political science, sociology, economic theory and other sciences. It is stated that there is currently no universally accepted concept of this phenomenon, which is due to the extreme complexity and internal contradictions of this phenomenon. Attention is drawn to the fact that attempts to define the category «security» at the general level (and not regarding a specific case study) are declarative in nature or no more than an interpretation of the word without revealing the real content of the concept that the word denotes. In the Soviet period, the dominant approach was to understanding security as a state of safety. After the collapse of the USSR, a lot of researchers began not only to look for new approaches, but also to critically understand the previously prevailing concept. Based on the analysis, the article justifies that none of the arguments given in the scientific literature convinces that the concept of understanding safety as a state of security is outdated and inconsistent with today's realities. Therefore, the authors of the article consider it inappropriate to refuse. Art. 3 of the Constitution of Ukraine proclaims the human being, his or her life and health, honour and dignity, inviolability and security are recognised in Ukraine as the highest social value. In the hierarchy of these essential benefits, the Constitution of Ukraine first identifies life and health, which are essential properties of any person. The priority of protecting human life and health can be concluded on the basis that the corresponding chapter is located almost at the very beginning of the Special Part of the Criminal Code of Ukraine, immediately after «Crimes against the foundations of national security of Ukraine honour». However, it should be noted that harm to human life and health can be caused not only by the commission of crimes for which responsibility is provided for in chapter II of the Special Part of the Criminal Code. The system of building of this legal act, primarily on the basis of the objects of criminal legal protection, allows us to identify that life and health are directly protected as an additional object (together with the main) or indirectly protected by the norms of almost all sections of the Special Part. In addition, in certain cases that correspond to the relevant areas, a certain protective shell is created, in the construction of which the Criminal Code norms are also used, which is called up to level (or at least minimize, that is, reduce the probability of danger close to zero) the possibility of causing harm to human life and health. First of all, we are talking about criminal law provision through criminal law norms for the protection of public (common) security, occupational safety, traffic safety and safety of transport operations. In addition, at the level of a species object, security relations are protected in other chapters of the Criminal Code. This applies, in particular, to environmental safety, which is protected by the norms of section VIII of the Special Part of the Criminal Code. It is proved that the functional inconsistency of the criminal law norms contained in chapter VIII of the Special Part of the Criminal Code gives grounds for the allocation at least two species objects in it: relations on the preservation of natural objects and environmental safety. ; У статті аналізується наукова концепція «безпека – стан захищеності». Зазначається, що категорія «безпека» є предметом дослідження різних галузей права, а також політології, соціології, економічної теорії й інших наук. Констатується, що загальновизнане поняття цього явища нині відсутнє, що пояснюється надзвичайною складністю і внутрішніми суперечностями зазначеного феномену. Звертається увага на те, що спроби надати визначення категорії «безпека» на загальному рівні (а не щодо конкретного предметного дослідження) мають декларативний характер або являють собою не більше, ніж тлумачення слова без розкриття реального змісту поняття, яке цим словом позначаються. В радянський період панівним був підхід до розуміння безпеки як стану захищеності. Після розпаду СРСР багато дослідників почали не лише шукати нові підходи, а й критично осмислювати панівну раніше концепцію. На підставі проведеного аналізу в статті обґрунтовується, що жоден із наведених у науковій літературі аргументів не переконує у тому, що концепція розуміння безпеки як стану захищеності є застарілою і такою, що не відповідає реаліям сьогодення. Тому відмовлятися він неї автори статті вважають недоречним. У ст. 3 Конституції України проголошено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. В ієрархії зазначених найсуттєвіших благ Конституція України насамперед виділяє життя і здоров'я, які є невід'ємними властивостями будь-якої людини. Про пріоритетність захисту життя і здоров'я людини можна судити з того, що відповідний розділ знаходиться майже на самому початку Особливої частини Кримінального кодексу України, одразу після «Злочинів проти основ національної безпеки України». Водночас слід відзначити, що шкода життю і здоров'ю людини може бути спричинена не лише внаслідок учинення злочинів, відповідальність за які передбачено в розділі ІІ Особливої частини КК. Система побудови останнього, передусім за ознакою об'єктів кримінально-правової охорони, дозволяє виявити, що як додатковий об'єкт життя та здоров'я охороняються безпосередньо (разом з основним) або опосередковано нормами майже усіх розділів Особливої частини. Крім того, в окремих випадках, що кореспондують відповідним сферам, створюється певна захисна оболонка, в побудові якої задіюються й норми КК, яка покликана нівелювати (чи хоча б мінімізувати, тобто звести ймовірність небезпеки близькою до нуля) можливість спричинення шкоди життю і здоров'ю людини. Мова, у першу чергу, йде про кримінально-правове забезпечення за допомогою кримінально-правових норм охорони громадської (суспільної) безпеки, безпеки виробництва та безпеки руху та експлуатації транспорту. Крім того, на рівні видового об'єкта відносини безпеки охороняються і в інших розділах КК. Це стосується, зокрема, екологічної безпеки, що охороняється нормами розділу VIII Особливої частини КК. Доводиться, що функціональна несхожість між собою кримінально-правових норм, що містяться у розділі VIII Особливої частини КК, дає підстави для виділення в ньому принаймні двох видових об'єктів: відносин щодо збереження природних об'єктів та екологічної безпеки.