Suchergebnisse

Идея верховенства права определяется сегодня во всем мире одной правовой культурой, той, в которой нечто провозглашается правом ex post facto (как в английском общем праве) или в силу политического прагматизма правовые нововведения в правосудии зависят от избранных представительных органов (как в США). Более того, верховенство права, которое используется как политический слоган, приводит к идеократической идеализации. Верховенство права, воплощая инструментальную ценность (даже если международные группы влияния фундаментализуют ее), представляет определенную культуру в игре вызовов и ответов hic et nunc (даже если глобализм универсализирует ее). Развиваясь в разных местах и в разное время, оно не может быть чем‑то большим, чем ряд живых культур заинтересованных стран, основанных на цивилизующем и гума-низирующем идеале, который эволюционирует исторически. Право как совокупность ценностей, подлежащих защите, одновременно сталкивается с конфликтом ценностей в повседневном правоприменении, что обычно требует взвешивания и балансирования в поиске компромиссного решения. Не отстаивая абсолютизм «все или ничего», односторонность или гомогенизацию, стоит все же отметить, что превращение правовой определенности в идола (как это сделал Конституционный Суд Венгрии) или подчинение действий правительства судебному или правозащитному контролю может обернуться принесением в жертву справедливости при поддержке народа и исчезновение raison d'être.Более того, фетишизация собственной гомогенности может исказить преимущества, которым она стремится служить. Глобализированная власть судей пытается монополизировать всемирный учебный процесс, отделяя местные события от их естественного контекста, чтобы навязать себя. В конце концов, вопрос о том, кто может овладеть правом, является решающим при оценке вмешательства международных органов и Европейского Союза в местные дела под лозунгом верховенства права. ; The Rule of Law idea is defined worldwide by one single legal culture today, the one in which declaration of what the law is is done ex post facto (as in English common law) or in the case of political pragmatism which relocates legal innovation from elected representative bodies to the administration of justice (as in the USA). Moreover, Rule of Law used as a politicalcatchword results in ideocratic idealisation. Rule of Law, embodying instrumental value (even if international pressure groups fundamentalise it), represents a particular culture in the play of hic et nunc challenges and responses (even if globalism universalises it). Developed under varied conditions particular to place and time, it cannot be more than a series of living cultures of the countries concerned, based on a historically evolving civilising and humanising ideal. Law as an aggregate of values to be defended equally faces values that conflict with one another in dailyenforcement, crying for weighing and balancing in a compromise solution at most. Far from standing for all-or-nothing absolutism, onesidedness or homogenisation – idolising legal certainty (as the Hungarian Constitutional Court did) or subjecting government action to judicial or human rights control – may sacrifice justice, with popular support and raison d'être vanishing. Moreover, fetishising its own homogeneity may distort the merits it claims to serve. A globalising judgeocracy tries to monopolise the worldwide learning process while isolating local developments from theirnatural context, in order to enforce its own creation. After all, the quest for those who can master the law is crucial in assessing the interventionism of either international agencies or the European Union in local issues under the aegis of the Rule of Law. ; Ідея верховенства права визначається сьогодні в усьому світі однією правовою культурою, тією, в якій дещо проголошується правом ex post facto (як в англійському загальному праві) або в силу політичного прагматизму правові нововведення у правосудді залежать від обраних представницьких органів (як у США). Більш того, верховенство права, що використовується як політичний слоган, призводить до ідеократичної ідеалізації. Верховенство права, втілюючи інструментальну цінність (навіть якщо міжнародні групивпливу фундаменталізують її), представляє певну культуру у грі викликів і відповідей hic et nunc (навіть якщо глобалізм універсалізує її). Розвинене в різних місцях і в різні часи, воно не може бути чимось більшим, ніж низка живих культур зацікавлених країн, заснованих на такому, що еволюціонує історично, цивілізуючому та гуманізуючому ідеалі. Право як сукупність цінностей, які підлягають захисту, водночас стикається з конфліктом цінностей у щоденному правозастосуванні, що зазвичай вимагає зважування та балансування в пошуку компромісного рішення. Не відстоюючи абсолютизм «все або нічого», однобічність або гомогенізацію, варто все ж зазначити, що перетворення правової визначеності на ідола(як це зробив Конституційний Суд Угорщини) або підпорядкування дій уряду судовому або правозахисному контролю може обернутись принесенням у жертву справедливості за підтримки народу і зникнення raison d'être. Більш того, фетишизація власної гомогенності може викривити переваги, яким вона прагне служити. Глобалізована влада суддів намага-ється монополізувати всесвітній навчальний процес, відокремлюючи місцеві події від їх природного контексту, щоб нав'язати себе. Зрештою, питання про те, хто може опанувати право, є вирішальним при оцінці втручання міжнародних органів та Європейського Союзу в місцеві справи під гаслом верховенства права.

Идея верховенства права определяется сегодня во всем мире одной правовой культурой, той, в которой нечто провозглашается правом ex post facto (как в английском общем праве) или в силу политического прагматизма правовые нововведения в правосудии зависят от избранных представительных органов (как в США). Более того, верховенство права, которое используется как политический слоган, приводит к идеократической идеализации. Верховенство права, воплощая инструментальную ценность (даже если международные группы влияния фундаментализуют ее), представляет определенную культуру в игре вызовов и ответов hic et nunc (даже если глобализм универсализирует ее). Развиваясь в разных местах и в разное время, оно не может быть чем‑то большим, чем ряд живых культур заинтересованных стран, основанных на цивилизующем и гума-низирующем идеале, который эволюционирует исторически. Право как совокупность ценностей, подлежащих защите, одновременно сталкивается с конфликтом ценностей в повседневном правоприменении, что обычно требует взвешивания и балансирования в поиске компромиссного решения. Не отстаивая абсолютизм «все или ничего», односторонность или гомогенизацию, стоит все же отметить, что превращение правовой определенности в идола (как это сделал Конституционный Суд Венгрии) или подчинение действий правительства судебному или правозащитному контролю может обернуться принесением в жертву справедливости при поддержке народа и исчезновение raison d'être.Более того, фетишизация собственной гомогенности может исказить преимущества, которым она стремится служить. Глобализированная власть судей пытается монополизировать всемирный учебный процесс, отделяя местные события от их естественного контекста, чтобы навязать себя. В конце концов, вопрос о том, кто может овладеть правом, является решающим при оценке вмешательства международных органов и Европейского Союза в местные дела под лозунгом верховенства права. ; The Rule of Law idea is defined worldwide by one single legal culture today, the one in which declaration of what the law is is done ex post facto (as in English common law) or in the case of political pragmatism which relocates legal innovation from elected representative bodies to the administration of justice (as in the USA). Moreover, Rule of Law used as a politicalcatchword results in ideocratic idealisation. Rule of Law, embodying instrumental value (even if international pressure groups fundamentalise it), represents a particular culture in the play of hic et nunc challenges and responses (even if globalism universalises it). Developed under varied conditions particular to place and time, it cannot be more than a series of living cultures of the countries concerned, based on a historically evolving civilising and humanising ideal. Law as an aggregate of values to be defended equally faces values that conflict with one another in dailyenforcement, crying for weighing and balancing in a compromise solution at most. Far from standing for all-or-nothing absolutism, onesidedness or homogenisation – idolising legal certainty (as the Hungarian Constitutional Court did) or subjecting government action to judicial or human rights control – may sacrifice justice, with popular support and raison d'être vanishing. Moreover, fetishising its own homogeneity may distort the merits it claims to serve. A globalising judgeocracy tries to monopolise the worldwide learning process while isolating local developments from theirnatural context, in order to enforce its own creation. After all, the quest for those who can master the law is crucial in assessing the interventionism of either international agencies or the European Union in local issues under the aegis of the Rule of Law. ; Ідея верховенства права визначається сьогодні в усьому світі однією правовою культурою, тією, в якій дещо проголошується правом ex post facto (як в англійському загальному праві) або в силу політичного прагматизму правові нововведення у правосудді залежать від обраних представницьких органів (як у США). Більш того, верховенство права, що використовується як політичний слоган, призводить до ідеократичної ідеалізації. Верховенство права, втілюючи інструментальну цінність (навіть якщо міжнародні групивпливу фундаменталізують її), представляє певну культуру у грі викликів і відповідей hic et nunc (навіть якщо глобалізм універсалізує її). Розвинене в різних місцях і в різні часи, воно не може бути чимось більшим, ніж низка живих культур зацікавлених країн, заснованих на такому, що еволюціонує історично, цивілізуючому та гуманізуючому ідеалі. Право як сукупність цінностей, які підлягають захисту, водночас стикається з конфліктом цінностей у щоденному правозастосуванні, що зазвичай вимагає зважування та балансування в пошуку компромісного рішення. Не відстоюючи абсолютизм «все або нічого», однобічність або гомогенізацію, варто все ж зазначити, що перетворення правової визначеності на ідола(як це зробив Конституційний Суд Угорщини) або підпорядкування дій уряду судовому або правозахисному контролю може обернутись принесенням у жертву справедливості за підтримки народу і зникнення raison d'être. Більш того, фетишизація власної гомогенності може викривити переваги, яким вона прагне служити. Глобалізована влада суддів намага-ється монополізувати всесвітній навчальний процес, відокремлюючи місцеві події від їх природного контексту, щоб нав'язати себе. Зрештою, питання про те, хто може опанувати право, є вирішальним при оцінці втручання міжнародних органів та Європейського Союзу в місцеві справи під гаслом верховенства права.

In modern conditions the information power directly bind with formation of an information society, in which information becomes the main economic resource, and the information sector comes out on the top on rate of growth. The intellectual property becomes the main form of ownership, a human capital becomes the important; an information becomes a subject of mass consumption, the new legal bases of functioning of an information society are formed. Now, freedom of speech and information on the basis of the rule of law and the respect of human rights are the main postulates of the creation of a civil society, the statement of a real democracy. Therefore, the limits of the existence of the information power have to be agreed with the rights and the freedoms of a person. So, the right for access to information becomes one of inalienable rights of a human and a citizen. A priority task of the Ukrainian state is the ensuring the freedom of speech, the freedom of an information, the right for expression of opinion and the citizen`s position, the right for the receipt and the dissemination of the reliable information without obstacles. The essence of information power comes down to the ability to disseminate through the media and the interpersonal communication of certain ideas. The right to access information becomes one of the inalienable human and citizen rights. The priority task of the Ukrainian state is to ensure freedom of speech, freedom of information, the right to express the opinion and position of a citizen, the right to receive and impart reliable information without hindrance. The most important for the further development of Ukrainian society is the interaction of the state power with the information power. In modern conditions information power has a decisive influence on the various spheres of social development, which transforms many political and state institutions. The effectiveness of state power largely depends on the comprehensive regulation of information relations, which determines the nature of its interaction with the information power. ; Формування інформаційної влади безпосередньо пов'язане зі становленням інформаційного суспільства, в якому інформація стає головним економічним ресурсом, а інформаційний сектор виходить на перше місце за темпами зростання. Інтелектуальна власність стає основною формою власності, важливим стає людський капітал; інформація стає предметом масового споживання, формуються нові правові основи функціонування інформаційного суспільства. Тепер свобода слова та інформації на засадах верховенства права та повага прав людини - це основні постулати створення громадянського суспільства, заява про справжню демократію. Тому межі існування інформаційної влади мають бути узгоджені з правами та свободами людини. Отже, право на доступ до інформації стає одним з невід'ємних прав людини і громадянина. Пріоритетним завданням Української держави є забезпечення свободи слова, свободи інформації, права на висловлення думок та позиції громадянина, права на отримання та поширення достовірної інформації без перешкод. Суть інформаційної влади зводиться до здатності поширення за допомогою засобів масової інформації та міжособистісного спілкування певних ідей. Право на доступ до інформації стає одним з невід'ємних прав людини і громадянина. Пріоритетним завданням української держави є забезпечення свободи слова, свободи інформації, право на вираження думки і позиції громадянина, право на отримання і поширення достовірної інформації без перешкод. Найважливіше значення для подальшого розвитку українського суспільства полягає у взаємодії державної влади з інформаційною владою. В сучасних умовах інформаційна влада визначальним чином впливає на різні сфери суспільного розвитку, що трансформує багато політичних та державних інститутів. Ефективність державної влади багато в чому залежить від всебічного регулювання інформаційних відносин, що визначає характер її взаємодії з інформаційною владою.

Protsiuk I. V. Executive power in parliamentary states. – Article.The article is devoted to the place, role, purpose, order of formation and relations of the executive powerwith the parliament and the head of state in modern parliamentary states. Since the bearer of executivepower in all countries with a parliamentary form of government is the government (Cabinet of Ministers,Council of Ministers, State Council, etc.), the article focuses on the characteristics of governments.The author notes that the parliamentary form of government is inherent primarily in developed,primarily European countries. Proper effective functioning of state power under such a form of governmentis possible only if society has a high level of political and legal culture, a stable, effective party system hasbeen functioning for a long time. It is emphasized that the government in such states is formed by theparliament without the important crucial importance of the head of state.The following party governments operate in parliamentary states: one-party, two-party and coalitiongovernments. In one-party governments, ministerial posts are largely distributed by the prime minister,and in coalition governments, political parties that delegate ministers to the cabinet often play a crucialrole. These parties usually have their own "quotas", which are allocated in proportion to the number oftheir party factions.The article focuses on increasing the role of the head of government in recent decades. At the sametime, the real scope of powers of the head of government depends on the type of functioning party system.Particular attention is paid to the peculiarities of the government's parliamentary accountabilityto parliament. Parliamentary accountability of the government is exercised by expressing a vote of noconfidence or denial of confidence. In order to avoid government instability and, consequently, frequentchanges of government, various constitutional and legal methods are used, generalized by the concept of"rationalized parliamentarism".It is concluded that in parliamentary states the executive power is exercised by the government,members of the government are collectively accountable to the parliament, the composition and policy ofthe government directly reflect the balance of power in the parliament. The advantage of such states is a certain unity of power, its functioning as a single agreed mechanism,and the main disadvantage of the executive branch is more unstable than within presidential or mixedrepublics. ; Процюк І. В. Виконавча влада в парламентських державах. – Стаття.Стаття присвячена місцю, ролі, призначенню, порядку формування та взаємовідносин виконавчоївлади з парламентом і главою держави в сучасних парламентських державах. Оскільки носієм вико-навчої влади в усіх країнах із парламентською формою правління виступає уряд (Кабінет Міністрів,Рада Міністрів, Державна Рада й інші), то в роботі приділена увага саме характеристиці урядів.Автор зазначає, що парламентська форма державного правління притаманна насамперед розви-нутим, передусім європейським країнам. Належне ефективне функціонування державної влади заумов такої форми правління можливе тільки у випадку, коли суспільство має високий рівень політич-ної та правової культури, досить довгий час функціонує стала, ефективна партійна система. Акцен-тується, що уряд у таких державах формується парламентом без важливого вирішального значенняглави держави.У парламентських державах функціонують такі партійні уряди: однопартійні, двопартійні й коа-ліційні. У рамках однопартійних урядів міністерські посади в основному розподіляються прем'єр-мі-ністром, а в коаліційних урядах вирішальну роль у цьому часто виконують політичні партії, що деле-гують міністрів у кабінет. Ці партії мають, як правило, свої «квоти», які виділяються пропорційночисельності їх партійних фракцій.У статті акцентується на підвищенні ролі глави уряду в останні десятиріччя. Водночас реальнийобсяг повноважень глави уряду залежить від різновиду функціонуючої партійної системи.Звернуто особливу увагу на особливості парламентської відповідальності уряду перед парламен-том. Парламентська відповідальність уряду реалізується шляхом висловлення йому вотуму недовіриабо відмови в довірі. Щоб уникнути урядової нестабільності й, відповідно, частих змін уряду, засто-совуються різні конституційно-правові способи, узагальнені поняттям «раціоналізований парламен-таризм».Зроблено висновок, що в парламентських державах виконавча влада здійснюється урядом, члениуряду колективно відповідальні перед парламентом, склад і політика уряду безпосередньо відтворю-ють співвідношення сил у парламенті. Позитивом таких держав є певна об'єднаність влади, її функ-ціонування як єдиного погодженого механізму, а головним недоліком – більш нестабільна діяльністьвиконавчої влади, ніж у рамках президентських чи змішаних республік.Ключові слова: уряд, кабінет міністрів, парламент, парламентський контроль, законодавчий про-цес, прем'єр-міністр, глава держави.

Article is devoted problem questions of delimitation of powers between lo­cal governments and local enforcement authorities, practical recommendations about the permission of existing prob­lems are made. ; Статья посвящена проблемным вопросам размежевания полномочий между органами местного самоуправ­ления и местными органами исполнительной власти, даны практические рекомендации по разрешению сущес­твующих проблем. ; Стаття присвячена проблемним питанням розмежування повнова­жень між органами місцевого само­врядування та місцевими органами виконавчої влади, надані практичні рекомендації щодо вирішення існую­чих проблем.

Background research indicates a complex situation regarding the possi­bility of the government using the funds available to influence the behavior of people as the legal aspects of the prob­lems of anthropology of power almost not been studied. ; Актуальность темы исследования свидетельствует о сложной ситуа­ции касательно возможности госу­дарственной власти с помощью име­ющихся средств влиять на поведение людей, так как юридические аспекты проблематики антропологии власти практически не изучались. ; Актуальність теми дослідження свідчить про складну ситуацію щодо можливості державної влади за допо­могою наявних засобів впливати на поведінку людей, тому що юридичні аспекти проблематики антропології влади практично не вивчались.

The study of political power as a public policy component requires addressing the following issues: first - this is a problem of categories, and the second - a combination of the theory of power and theories of public policy, and the third - the problem of adaptation of existing methodological approaches to the study of contemporary political and power relations in different types of systems and the formation of new theories. Political power as a public policy component can be viewed through a variety of methodological approaches: behaviouralism, systematic, non-institutional, network, elite, etc. But in spite of the vast array of works on the theme of public authority, it remains controversial among researchers and requires a new theoretical understanding. The traditional conceptualization of power was seen in political science through the prism of authority and resource capabilities and represented primarily as a public authority. ; Исследование политической власти как компонента публичной политики требует решения следующих проблем: первая - это проблема категорий, вторая - сочетание теории власти и теорий публичной политики и третья - проблема адаптации уже существующих методологических подходов для исследования современных политико-властных отношений в различных типах систем и формирования новых теорий. Политическая власть как компонент публичной политики может рассматриваться с помощью различных методологических подходов: бихевиорализма, системного, неинституционального, сетевого, элитарного и др. Но несмотря на огромный массив работ по теме публичной власти, она остается дискуссионной среди исследователей и требует нового теоретического осмысления. Традиционная концептуализация власти рассматривалась в политической науке через призму авторитета и ресурсной возможности и представлена преимущественно как государственная власть. В центре научных дискуссий западных политологов оказалось концепция о соотношении «власти над» и «власти для», которые находятся в постоянной диалектической связи. Данная концепция полезна для понимания сути публичной власти особенно через понимание интеркусивнои власти. ; Дослідження політичної влади як компонента публічної політики вимагає вирішення наступних проблем: перша - це проблема категорій, друга - поєднання теорій влади і теорій публічної політики і третя - проблема адаптації вже існуючих методологічних підходів для дослідження сучасних політико-владних відносин в різних типах систем і формування нових теорій. Політична влада як компонент публічної політики може розглядатися за допомогою різних методологічних підходів: біґевіоралізму, системного, неінституціонального, мережевого, елітарного ті ін., але незважаючи на величезний масив робіт по темі публічної влади, вона залишається дискусійною серед дослідників і потребує нового теоретичного осмислення. Традиційна концептуалізація влади розглядалася в політичній науці через призму авторитету та ресурсної можливості і представлена переважно як державна влада. В центрі наукових дискусій західних політологів опинилося концепція про співвідношення «влади над» і «влади для», які знаходяться в постійному діалектичному зв'язку. корисна для розуміння суті публічної влади особливо через концепт інтеркусивної влади.

The study of political power as a public policy component requires addressing the following issues: first - this is a problem of categories, and the second - a combination of the theory of power and theories of public policy, and the third - the problem of adaptation of existing methodological approaches to the study of contemporary political and power relations in different types of systems and the formation of new theories. Political power as a public policy component can be viewed through a variety of methodological approaches: behaviouralism, systematic, non-institutional, network, elite, etc. But in spite of the vast array of works on the theme of public authority, it remains controversial among researchers and requires a new theoretical understanding. The traditional conceptualization of power was seen in political science through the prism of authority and resource capabilities and represented primarily as a public authority. ; Исследование политической власти как компонента публичной политики требует решения следующих проблем: первая - это проблема категорий, вторая - сочетание теории власти и теорий публичной политики и третья - проблема адаптации уже существующих методологических подходов для исследования современных политико-властных отношений в различных типах систем и формирования новых теорий. Политическая власть как компонент публичной политики может рассматриваться с помощью различных методологических подходов: бихевиорализма, системного, неинституционального, сетевого, элитарного и др. Но несмотря на огромный массив работ по теме публичной власти, она остается дискуссионной среди исследователей и требует нового теоретического осмысления. Традиционная концептуализация власти рассматривалась в политической науке через призму авторитета и ресурсной возможности и представлена преимущественно как государственная власть. В центре научных дискуссий западных политологов оказалось концепция о соотношении «власти над» и «власти для», которые находятся в постоянной диалектической связи. Данная концепция полезна для понимания сути публичной власти особенно через понимание интеркусивнои власти. ; Дослідження політичної влади як компонента публічної політики вимагає вирішення наступних проблем: перша - це проблема категорій, друга - поєднання теорій влади і теорій публічної політики і третя - проблема адаптації вже існуючих методологічних підходів для дослідження сучасних політико-владних відносин в різних типах систем і формування нових теорій. Політична влада як компонент публічної політики може розглядатися за допомогою різних методологічних підходів: біґевіоралізму, системного, неінституціонального, мережевого, елітарного ті ін., але незважаючи на величезний масив робіт по темі публічної влади, вона залишається дискусійною серед дослідників і потребує нового теоретичного осмислення. Традиційна концептуалізація влади розглядалася в політичній науці через призму авторитету та ресурсної можливості і представлена переважно як державна влада. В центрі наукових дискусій західних політологів опинилося концепція про співвідношення «влади над» і «влади для», які знаходяться в постійному діалектичному зв'язку. корисна для розуміння суті публічної влади особливо через концепт інтеркусивної влади.

Метою статті є дослідження проблемних питань притягнення суддів до кримінальної відповідальності, зокрема щодо проведення обшуку в зазначеній категорії кримінальних проваджень, повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та щодо співвідношення притягнення судді до кримінальної відповідальності за винесення завідомо неправосудного рішення з гарантіями його незалежності.
На виконання визначеної мети вивчено міжнародні документи, положення національного законодавства щодо гарантій незалежності та недоторканості суддів, визначено доцільність застосування до суддів норми Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність за постановлення завідомо неправосудного рішення. На підставі судової практики окреслено процесуальні особливості проведення обшуку в кримінальних провадженнях щодо суддів та досліджено процесуальний порядок повідомлення про підозру судді у вчиненні кримінального правопорушення.
Наукова новизна статті полягає у пропозиціях прийняття нової редакції статті 375 Кримінального кодексу України та вдосконалення чинного кримінального процесуального законодавства.
Висновки. На основі визначених проблемних аспектів зроблено ряд висновків, зокрема щодо необхідності зазначення в клопотанні та ухвалі про проведення обшуку точної адреси приміщення, відсутність якої є наслідком визнання зазначеної слідчої дії незаконною, а отриманих в її результаті доказів недопустимими; необхідність включення Генерального прокурора або його заступника до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні у випадку їх ознайомлення з матеріалами кримінального провадження та прийняття процесуальних рішень.
Дотримання процесуального порядку притягнення суддів до кримінальної відповідальності сприяє додержанню гарантій їх недоторканості та незалежності, відіграє важливу роль у вирішенні кримінального провадження по суті та є передумовою дотримання загальних засад кримінального провадження та винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення. Розв'язання окреслених у статті проблемних питань сприятиме додержанню міжнародних норм та положень внутрішнього законодавства в зазначеній сфері.

This article investigates the problem of reforming pensions of judges in Ukraine. We analyze the content of decisions of the Constitutional Court of Ukraine regarding the terms of payment of pensions and monthly lifetime allowance of retired judges. The need for the principle of social justice in the process of pension legislation. ; В статье исследуется проблема реформирования пенсионного обеспечения судей в Украине. Анализируется содержание решений Конституционного Суда Украины относительно условий выплаты пенсий и ежемесячного пожизненного денежного содержания судьям в отставке. Отмечается необходимость соблюдения принципа социальной справедливости в процессе формирования пенсионного законодательства. ; У статті досліджується проблема реформування пенсійного забезпечення суддів в Україні. Аналізується зміст рішень Конституційного Суду України щодо умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Наголошується на необхідності дотримання принципу соціальної справедливості у процесі формування пенсійного законодавства.

The article is dedicated coverage of the category «government» taking into account the conceptual approaches to the functioning of public authorities. Disclosed the linkages between the functioning of public authorities with social philosophical orientations. It was noted that social power is inseparable from any organized more or less stable and targeted community of people that suggests the great importance of the government in the management of any company. ; Статья посвящена освещению развития категории «государственная власть» с учётом концептуальных подходов функционирования государственной власти. Раскрыты вопросы взаимосвязи функционирования государственной власти с мировоззренческими социальными ориентирами. Было отмечено, что социальная власть неотделима от любой организованной, более или менее устойчивой и целенаправленной общности людей, что позволяет утверждать о большом значение государственной власти в управлении любым обществом. ; Стаття присвячена висвітленню розвитку категорії «державна влада» з урахуванням концептуальних підходів функціонування державної влади. Розкрито питання взаємозв'язку функціонування державної влади із світоглядними соціальними орієнтирами. Було зазначено, що соціальна влада невід'ємна від будь-якої організованої, більш-менш стійкої і цілеспрямованої спільності людей, що дозволяє стверджувати про вагоме значення державної влади в управлінні будь-яким суспільством.

Цель настоящей работы представить стихотворение Бл. Димитровой известного болгарского интеллигента поэтессы, писательницы, диссидента, политика. В данном работе показаны стилистические особенности исследуемого текста,а также их роль для воздействия на читателей. ; The aim of the paper is to present a poem of BlagaDimitrova, a famous Bulgarian intellectual a poetess, writer, dissident, politician. The stylistic features of the investigated text are shown and their role for the impact of the poem on readers is revealed.

Political Man is, above all, a man of power. Development of political processes begins with the development of government institutions as a result of the infl uence of the so-called human factor. The actual content of modern political power remains hidden from most outsiders. Its characteristic at all possible levels of existence is the formalism. Implementation of the phenomenon of power in the political and procedural development of the plane assumes basic components. Pressing question for consideration – development of political processes and institutes in traditional societies. In the information society of political power in an anthropological context of development is doomed to dependence on government – owned. ; Человек политический есть, прежде всего, человек власти. В современном политикуме он представлен, в том числе и как представитель бюрократического аппарата. Развитие политических процессов начинается с развития властных институтов как результата влияния так называемого человеческого фактора. Реальное содержание современной политической власти остается скрытым от большинства непосвященных. Ее характеристикой на всех возможных уровнях существования является формализм. Реализация феномена власти в политикопроцессуальной плоскости развития предполагает наличие базовых составляющих. В рамках информационного общества политическая власть в антропологическом контексте развития обречена на зависимость от власти – собственности.

The essence, power, organization and forms of government are essential for the formation of domestic constitution­alism, in which state power is not only an object of restrictions (self-restraint) in favor of the interests of civil society and an individual, but also performs an instrumental role in implementing the principles of constitutionalism and the protection of and in achieving its ob­jective — the insurance of constitution­al and legal freedoms. In the system of Constitutionalism the government ac­quires special properties (characteris­tics) to ensure its self-restriction of re­ality and the ability to act according to this instrumental role, including im­portant government organization on the basis of its functional division into leg­islative, executive and judicial power with an effective system of checks and balances. ; Сущность, источники, организа­ция и формы осуществления госу­дарственной власти имеют важное значение для формирования систе­мы отечественного конституциона­лизма, в которой государственная власть является не только объек­том ограничения (самоограничения) в пользу прав и интересов граждан­ского общества и человека, но и осу­ществляет инструментальную роль в реализации и защите принципов кон­ституционализма и в достижении его цели — утверждении конституционно­правовой свободы человека. В системе конституционализма государствен­ная власть приобретает особые свой­ства (характеристики), обеспечива­ющие реальность ее самоограничения и способность осуществлять указан­ную инструментальную роль, среди которых важное значение имеет ор­ганизация государственной власти на основе принципа ее функциональ­ного деления на законодательную, исполнительную и судебную власть с эффективной системой сдержек и противовесов. ; Сутність, джерела, організація і форми здійснення державної влади мають важливе значення для форму­вання системи вітчизняного конституціоналізму, в якій державна влада є не тільки об'єктом обмеження (са­мообмеження) на користь прав та інтересів громадянського суспільства та людини, але й здійснює інстру­ментальну роль у реалізації і захис­ті принципів конституціоналізму та досягненні його мети — утвердженні конституційно-правової свободи лю­дини. У системі конституціоналіз­му державна влада набуває особли­вих властивостей (характеристик), що забезпечують реальність її само­обмеження та здатність виконува­ти вказану інструментальну роль, серед яких важливе значення має ор­ганізація державної влади на основі конституційного принципу її функці­онального поділу на законодавчу, ви­конавчу та судову з ефективною сис­темою стримувань та противаг.