Розглянуто проблему управління внутрішніми ризиками, які впливають на українські навчальні заклади. Проаналізовано існуючі вну- трішні виклики та ризики в системі вищої освіти України. Розкрито сут- ність кластерного підходу, який на сьогодні є доволі ефективним засобом подолання проблем економічного механізму державного управління в сис- темі реформування та розвитку вищої освіти.
Визначено, що однією з найбільш складних і важливих проблем внутріш- ніх ризиків виступає кадровий ризик. Вирішення цієї проблеми приведе до посилення конкурентоспроможності вищих освітніх закладів та ефективнос- ті усього освітнього процесу загалом.
Доведено, що управління внутрішніми ризиками є важливим питаням, яке має вирішуватися не лише з навчальним закладом, а й усією системою осві- ти країни. Підкреслено важливість підвищення освітніх послуг за допомогою досягнення оптимального стану внутрішнього середовища освітньої устано- ви. Управління внутрішніми ризиками вищого навчального закладу має базуватися на загальноприйнятих підходах, враховувати специфіку сфери освіти та конкретну класифікацію ризиків і викликів.
Досліджено особливості кластерного підходу в освіті. Визначено, що клас- терний підхід забезпечує концентрацію управлінських зусиль освітніх уста- нов на рішення виховних завдань, тим самим сприяючи зниженню внутріш- ніх ризиків у вищому навчальному закладі. Обґрунтовано, що впровадження кластерного підходу в діяльність освітнього закладу буде підвищувати якість та соціальний статус професійної освіти, а також підвищувати потребу ви- пускників на ринку праці.
Сучасний розвиток системи освіти передбачає врахування положень ри- зик-менеджменту, спрямованого на подолання наявних внутрішніх проблем та викликів, тим самим забезпечуючи інноваційний розвиток вітчизняних університетів й підвищуючи конкурентоспроможність вітчизняної освіти на світовому ринку.
The statistics have been assigned the factors of politics (political and legal, policy, social, environmental and global) and internal relations (organizational and economic personnel). On the basis of the recognized requirements and the internal potential functions, the power supply and the power industry, a number of macro-economic and non-technical changes are violated, which are directly related to the lack of safety and security. It has been reinstated, right now, that realizatsion of economical influx on macro may: concentrate on the key aspects of stream problems of electricity generation for the consolidation of system interconnections; include the selection of specialized strategies and the program for developing galactic products in all regions of the region; transfer of investment, investment and innovation processes, as well as a lot of warehouse structural policy; base on the demonopolization of the national energy market and the transition to the most advanced models of functional functions. Prior to direct management of energy efficiency, the following information was presented: detailed plans for innovative development plans, modernization, modernization, and economic knowledge; the establishment of a system for operational monitoring of key indicators of efficiency and effectiveness of electric energy; victorious investment components at the post-warehouse warehouse of the system of value; analysis of foreign gospodar practices, ix of experience in the framework of a specific initiative and the progressive transition to European energy standards. ; В статье определены факторы внешних (политико-правовые, конъюнктурные, социальные, экологические и глобализационные) и внутренних рисков (организационно-экономические, производственные и кадровые) деятельности предприятий электроэнергетики. На основе определенных внешних и внутренних потенциальных рисков функционирования предприятий электроэнергетики выделены ряд мер макроэкономического и микроэкономического характера, направленных на обеспечение качественной трансформации отечественных предприятий энергетической отрасли, в направлении обеспечения их устойчивого развития. Установлено, что направления реализации мер экономического воздействия на макроуровне имеют: сконцентрироваться на ключевых аспектах текущей проблематике отечественной электроэнергетики для устранения системных ограничений развития; включать в себя разработку профильных стратегий и программ развития предприятий отрасли на всех уровнях исполнительной власти; предусматривать интенсификацию инвестиционно-инновационных процессов как неотъемлемой составляющей структурной политики; базироваться на демонополизации национального энергорынка и перехода к более современных моделей его функционирования. К направлений совершенствования управленческой деятельности предприятий электроэнергетики отнесены: разработку конкретных планов инновационного развития предприятия, нацеленных на модернизацию, реновацию и экологизацию физически и морально устаревшего оборудования; создание системы оперативного мониторинга ключевых показателей эффективности деятельности электроэнергетических предприятий; использования инвестиционной компоненты в качестве постоянного компонента системы ценообразования; анализ зарубежных хозяйственных практик, их качественная имплементация в рамках конкретного предприятия и постепенный переход к европейским энергетическим стандартам. ; У статті визначено фактори зовнішніх (політико-правові, кон'юнктурні, соціальні, екологічні та глобалізаційні) та внутрішніх ризиків (організаційно-економічні, виробничі та кадрові) діяльності підприємств електроенергетики. На основі визначених зовнішніх та внутрішніх потенційних ризиків функціонування підприємств електроенергетики виокремлено ряд заходів макроекономічного та мікроекономічного характеру, спрямованих на забезпечення якісної трансформації вітчизняних підприємств енергетичної галузі, у напрямку забезпечення їх сталого розвитку. Встановлено, що напрямки реалізації заходів економічного впливу на макрорівні мають: концентруватися на ключових аспектах поточної проблематики вітчизняної електроенергетики задля усунення системних обмежень розвитку; включати в себе розробку профільних стратегій та програм розвитку підприємств галузі на всіх рівнях виконавчої влади; передбачати інтенсифікацію інвестиційно-інноваційних процесів як невід'ємної складової структурної політики; базуватися на демонополізації національного енергоринку та переходу до більш сучасних моделей його функціонування. До напрямків вдосконалення управлінської діяльності підприємств електроенергетики віднесено: розробку конкретних планів інноваційного розвитку підприємства, націлених на модернізацію, реновацію та екологізацію фізично та морально застарілого обладнання; створення системи оперативного моніторингу ключових показників ефективності діяльності електроенергетичних підприємств; використання інвестиційної компоненти у якості постійного складника системи ціноутворення; аналіз зарубіжних господарських практик, їх якісна імплементація у рамках конкретного підприємства та поступовий перехід до європейських енергетичних стандартів.
The statistics have been assigned the factors of politics (political and legal, policy, social, environmental and global) and internal relations (organizational and economic personnel). On the basis of the recognized requirements and the internal potential functions, the power supply and the power industry, a number of macro-economic and non-technical changes are violated, which are directly related to the lack of safety and security. It has been reinstated, right now, that realizatsion of economical influx on macro may: concentrate on the key aspects of stream problems of electricity generation for the consolidation of system interconnections; include the selection of specialized strategies and the program for developing galactic products in all regions of the region; transfer of investment, investment and innovation processes, as well as a lot of warehouse structural policy; base on the demonopolization of the national energy market and the transition to the most advanced models of functional functions. Prior to direct management of energy efficiency, the following information was presented: detailed plans for innovative development plans, modernization, modernization, and economic knowledge; the establishment of a system for operational monitoring of key indicators of efficiency and effectiveness of electric energy; victorious investment components at the post-warehouse warehouse of the system of value; analysis of foreign gospodar practices, ix of experience in the framework of a specific initiative and the progressive transition to European energy standards. ; В статье определены факторы внешних (политико-правовые, конъюнктурные, социальные, экологические и глобализационные) и внутренних рисков (организационно-экономические, производственные и кадровые) деятельности предприятий электроэнергетики. На основе определенных внешних и внутренних потенциальных рисков функционирования предприятий электроэнергетики выделены ряд мер макроэкономического и микроэкономического характера, направленных на обеспечение качественной трансформации отечественных предприятий энергетической отрасли, в направлении обеспечения их устойчивого развития. Установлено, что направления реализации мер экономического воздействия на макроуровне имеют: сконцентрироваться на ключевых аспектах текущей проблематике отечественной электроэнергетики для устранения системных ограничений развития; включать в себя разработку профильных стратегий и программ развития предприятий отрасли на всех уровнях исполнительной власти; предусматривать интенсификацию инвестиционно-инновационных процессов как неотъемлемой составляющей структурной политики; базироваться на демонополизации национального энергорынка и перехода к более современных моделей его функционирования. К направлений совершенствования управленческой деятельности предприятий электроэнергетики отнесены: разработку конкретных планов инновационного развития предприятия, нацеленных на модернизацию, реновацию и экологизацию физически и морально устаревшего оборудования; создание системы оперативного мониторинга ключевых показателей эффективности деятельности электроэнергетических предприятий; использования инвестиционной компоненты в качестве постоянного компонента системы ценообразования; анализ зарубежных хозяйственных практик, их качественная имплементация в рамках конкретного предприятия и постепенный переход к европейским энергетическим стандартам. ; У статті визначено фактори зовнішніх (політико-правові, кон'юнктурні, соціальні, екологічні та глобалізаційні) та внутрішніх ризиків (організаційно-економічні, виробничі та кадрові) діяльності підприємств електроенергетики. На основі визначених зовнішніх та внутрішніх потенційних ризиків функціонування підприємств електроенергетики виокремлено ряд заходів макроекономічного та мікроекономічного характеру, спрямованих на забезпечення якісної трансформації вітчизняних підприємств енергетичної галузі, у напрямку забезпечення їх сталого розвитку. Встановлено, що напрямки реалізації заходів економічного впливу на макрорівні мають: концентруватися на ключових аспектах поточної проблематики вітчизняної електроенергетики задля усунення системних обмежень розвитку; включати в себе розробку профільних стратегій та програм розвитку підприємств галузі на всіх рівнях виконавчої влади; передбачати інтенсифікацію інвестиційно-інноваційних процесів як невід'ємної складової структурної політики; базуватися на демонополізації національного енергоринку та переходу до більш сучасних моделей його функціонування. До напрямків вдосконалення управлінської діяльності підприємств електроенергетики віднесено: розробку конкретних планів інноваційного розвитку підприємства, націлених на модернізацію, реновацію та екологізацію фізично та морально застарілого обладнання; створення системи оперативного моніторингу ключових показників ефективності діяльності електроенергетичних підприємств; використання інвестиційної компоненти у якості постійного складника системи ціноутворення; аналіз зарубіжних господарських практик, їх якісна імплементація у рамках конкретного підприємства та поступовий перехід до європейських енергетичних стандартів.
The statistics have been assigned the factors of politics (political and legal, policy, social, environmental and global) and internal relations (organizational and economic personnel). On the basis of the recognized requirements and the internal potential functions, the power supply and the power industry, a number of macro-economic and non-technical changes are violated, which are directly related to the lack of safety and security. It has been reinstated, right now, that realizatsion of economical influx on macro may: concentrate on the key aspects of stream problems of electricity generation for the consolidation of system interconnections; include the selection of specialized strategies and the program for developing galactic products in all regions of the region; transfer of investment, investment and innovation processes, as well as a lot of warehouse structural policy; base on the demonopolization of the national energy market and the transition to the most advanced models of functional functions. Prior to direct management of energy efficiency, the following information was presented: detailed plans for innovative development plans, modernization, modernization, and economic knowledge; the establishment of a system for operational monitoring of key indicators of efficiency and effectiveness of electric energy; victorious investment components at the post-warehouse warehouse of the system of value; analysis of foreign gospodar practices, ix of experience in the framework of a specific initiative and the progressive transition to European energy standards. ; В статье определены факторы внешних (политико-правовые, конъюнктурные, социальные, экологические и глобализационные) и внутренних рисков (организационно-экономические, производственные и кадровые) деятельности предприятий электроэнергетики. На основе определенных внешних и внутренних потенциальных рисков функционирования предприятий электроэнергетики выделены ряд мер макроэкономического и микроэкономического характера, направленных на обеспечение качественной трансформации отечественных предприятий энергетической отрасли, в направлении обеспечения их устойчивого развития. Установлено, что направления реализации мер экономического воздействия на макроуровне имеют: сконцентрироваться на ключевых аспектах текущей проблематике отечественной электроэнергетики для устранения системных ограничений развития; включать в себя разработку профильных стратегий и программ развития предприятий отрасли на всех уровнях исполнительной власти; предусматривать интенсификацию инвестиционно-инновационных процессов как неотъемлемой составляющей структурной политики; базироваться на демонополизации национального энергорынка и перехода к более современных моделей его функционирования. К направлений совершенствования управленческой деятельности предприятий электроэнергетики отнесены: разработку конкретных планов инновационного развития предприятия, нацеленных на модернизацию, реновацию и экологизацию физически и морально устаревшего оборудования; создание системы оперативного мониторинга ключевых показателей эффективности деятельности электроэнергетических предприятий; использования инвестиционной компоненты в качестве постоянного компонента системы ценообразования; анализ зарубежных хозяйственных практик, их качественная имплементация в рамках конкретного предприятия и постепенный переход к европейским энергетическим стандартам. ; У статті визначено фактори зовнішніх (політико-правові, кон'юнктурні, соціальні, екологічні та глобалізаційні) та внутрішніх ризиків (організаційно-економічні, виробничі та кадрові) діяльності підприємств електроенергетики. На основі визначених зовнішніх та внутрішніх потенційних ризиків функціонування підприємств електроенергетики виокремлено ряд заходів макроекономічного та мікроекономічного характеру, спрямованих на забезпечення якісної трансформації вітчизняних підприємств енергетичної галузі, у напрямку забезпечення їх сталого розвитку. Встановлено, що напрямки реалізації заходів економічного впливу на макрорівні мають: концентруватися на ключових аспектах поточної проблематики вітчизняної електроенергетики задля усунення системних обмежень розвитку; включати в себе розробку профільних стратегій та програм розвитку підприємств галузі на всіх рівнях виконавчої влади; передбачати інтенсифікацію інвестиційно-інноваційних процесів як невід'ємної складової структурної політики; базуватися на демонополізації національного енергоринку та переходу до більш сучасних моделей його функціонування. До напрямків вдосконалення управлінської діяльності підприємств електроенергетики віднесено: розробку конкретних планів інноваційного розвитку підприємства, націлених на модернізацію, реновацію та екологізацію фізично та морально застарілого обладнання; створення системи оперативного моніторингу ключових показників ефективності діяльності електроенергетичних підприємств; використання інвестиційної компоненти у якості постійного складника системи ціноутворення; аналіз зарубіжних господарських практик, їх якісна імплементація у рамках конкретного підприємства та поступовий перехід до європейських енергетичних стандартів.
It has been noted that the problem of combating corruption for Ukraine is becoming more and more aggravated and relevant today, because our country has the duty to overcome it in accordance with the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand.It has been concluded that determining corruption risks is one of the main areas in the field of corruption prevention. Corruption risks are constantly investigated by academics and NGOs in various fields, including banking.Existing approaches to the definition of the concept of «corruption risk» have been studied and reasoned.It has been noted that nowadays the banking sector of Ukraine is in a difficult situation due to the unstable economic and political situation, hostilities on the territory of Ukraine, a significant level of inflation and the devaluation of the national currency. As a result of the banking system rehabilitation program implemented by the National Bank of Ukraine, the number of banks significantly decreased and the state-owned banks' share in the banking system assets exceeded.Based on the analysis of the Anti-Corruption Program of the National Bank of Ukraine for 2018—2019, approved by the Decision of the Board of the National Bank and agreed with the National Agency for the Prevention of Corruption, the authors have defined possible corruption risks within banking operations; and they have been classified into internal (organizational and managerial, financial and economic, personnel, legal procedures for the activities of the bank) and external (activities of business partners, including state authorities, local self-government agencies, with which the bank has business relations).The authors have demonstrated the shortcomings in the Anti-Corruption Program of the joint-stock company «ALFA-BANK», Version 3.00, approved by the decision of the Supervisory Board No. 18 dated from March 29, 2019; and have offered to amend it taking into account amendments in anti-corruption legislation.The issues of assessment mechanisms of corruption risks within banking operations, as well as the activities of the Commissioner for Combating Corruption in the Bank have been determined as perspective areas of research on corruption risks within banking operations. ; Исследованы существующие подходы к определению понятия «коррупционный риск» и аргументировано, что большинство исследований ученых посвящены рассмотрению прежде всего сущности экономического риска, определению факторов и причин его возникновения, характеристике методов оценки степени риска, а не самому коррупционному риску.На основании анализа Антикоррупционной программы Национального банка Украины на 2018—2019 годы, утвержденной Решением Правления Национального банка и согласованной с Национальным агентством по вопросам предотвращения коррупции, определены возможные коррупционные риски в банковской деятельности и классифицированы на внутренние (организационно-управленческие, финансово-хозяйственные, кадровые, юридические процедуры деятельности банка) и внешние (деятельность деловых партнеров, в том числе и органов государственной власти, органов местного самоуправления, с которыми банк находиться в деловых отношениях).Указаны недостатки в Антикоррупционной программе акционерного общества «Альфа-Банк» Версия 3.00, утвержденной решением Наблюдательного совета № 18 от 29.03.2019, и предложено внесение изменений в нее с учетом изменений в антикоррупционном законодательстве.Перспективными направлениями исследований коррупционных рисков в банковской деятельности определены вопросы механизмов оценки коррупционных рисков в банковской деятельности, а также деятельность Уполномоченного лица по вопросам противодействия коррупции в банке. ; Зазначено, що для України проблема протидії корупції сьогодні постає все жорсткіше та гостріше, оскільки відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з другої сторони, наша держава зобов'язалась її побороти.Зроблено висновок, що одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків. Корупційні ризики постійно досліджують науковці та громадські організації в різних сферах, у тому числі й у банківській.Досліджено наявні підходи до визначення поняття «корупційний ризик» і аргументовано, що більшість досліджень учених присвячені розглядові перш за все сутності економічного ризику, визначенню факторів і причин його виникнення, характеристиці методів оцінки ступеня ризику, а не самому корупційному ризику.Зауважено, що сьогодні банківський сектор України перебуває у складному становищі, що зумовлено нестабільною економічною та політичною ситуацією, воєнними діями на території України, значним рівнем інфляції та девальвацією національної валюти. Наслідками програми оздоровлення банківської системи Національного банку України стало суттєве зменшення кількості банків і переважання частки державних банків у активах банківської системи.На підставі аналізу Антикорупційної програми Національного банку України на 2018—2019 роки, затвердженої Рішенням Правління Національного банку та погодженої з Національним агентством з питань запобігання корупції, визначено можливі корупційні ризики в банківській діяльності та класифіковано їх на внутрішні (організаційно-управлінські, фінансово-господарські, кадрові, юридичні процедури діяльності банку) і зовнішні (діяльність ділових партнерів, у тому числі й органів державної влади, органів місцевого самоврядування, з якими банк перебуває у ділових стосунках).Зазначено недоліки в Антикорупційній програмі Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Версія 3.00, затвердженої рішенням Наглядової ради № 18 від 29.03.2019, та запропоновано внесення змін до неї з урахуванням змін в антикорупційному законодавстві.Перспективними напрямами досліджень корупційних ризиків у банківській діяльності визначено питання механізмів оцінки корупційних ризиків у банківській діяльності, а також діяльність Уповноваженої особи з питань протидії корупції в банку.
It has been noted that the problem of combating corruption for Ukraine is becoming more and more aggravated and relevant today, because our country has the duty to overcome it in accordance with the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Atomic Energy Community and their Member States, on the other hand.It has been concluded that determining corruption risks is one of the main areas in the field of corruption prevention. Corruption risks are constantly investigated by academics and NGOs in various fields, including banking.Existing approaches to the definition of the concept of «corruption risk» have been studied and reasoned.It has been noted that nowadays the banking sector of Ukraine is in a difficult situation due to the unstable economic and political situation, hostilities on the territory of Ukraine, a significant level of inflation and the devaluation of the national currency. As a result of the banking system rehabilitation program implemented by the National Bank of Ukraine, the number of banks significantly decreased and the state-owned banks' share in the banking system assets exceeded.Based on the analysis of the Anti-Corruption Program of the National Bank of Ukraine for 2018—2019, approved by the Decision of the Board of the National Bank and agreed with the National Agency for the Prevention of Corruption, the authors have defined possible corruption risks within banking operations; and they have been classified into internal (organizational and managerial, financial and economic, personnel, legal procedures for the activities of the bank) and external (activities of business partners, including state authorities, local self-government agencies, with which the bank has business relations).The authors have demonstrated the shortcomings in the Anti-Corruption Program of the joint-stock company «ALFA-BANK», Version 3.00, approved by the decision of the Supervisory Board No. 18 dated from March 29, 2019; and have offered to amend it taking into account amendments in anti-corruption legislation.The issues of assessment mechanisms of corruption risks within banking operations, as well as the activities of the Commissioner for Combating Corruption in the Bank have been determined as perspective areas of research on corruption risks within banking operations. ; Исследованы существующие подходы к определению понятия «коррупционный риск» и аргументировано, что большинство исследований ученых посвящены рассмотрению прежде всего сущности экономического риска, определению факторов и причин его возникновения, характеристике методов оценки степени риска, а не самому коррупционному риску.На основании анализа Антикоррупционной программы Национального банка Украины на 2018—2019 годы, утвержденной Решением Правления Национального банка и согласованной с Национальным агентством по вопросам предотвращения коррупции, определены возможные коррупционные риски в банковской деятельности и классифицированы на внутренние (организационно-управленческие, финансово-хозяйственные, кадровые, юридические процедуры деятельности банка) и внешние (деятельность деловых партнеров, в том числе и органов государственной власти, органов местного самоуправления, с которыми банк находиться в деловых отношениях).Указаны недостатки в Антикоррупционной программе акционерного общества «Альфа-Банк» Версия 3.00, утвержденной решением Наблюдательного совета № 18 от 29.03.2019, и предложено внесение изменений в нее с учетом изменений в антикоррупционном законодательстве.Перспективными направлениями исследований коррупционных рисков в банковской деятельности определены вопросы механизмов оценки коррупционных рисков в банковской деятельности, а также деятельность Уполномоченного лица по вопросам противодействия коррупции в банке. ; Зазначено, що для України проблема протидії корупції сьогодні постає все жорсткіше та гостріше, оскільки відповідно до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з другої сторони, наша держава зобов'язалась її побороти.Зроблено висновок, що одним із основних напрямів у сфері запобігання корупції є виявлення корупційних ризиків. Корупційні ризики постійно досліджують науковці та громадські організації в різних сферах, у тому числі й у банківській.Досліджено наявні підходи до визначення поняття «корупційний ризик» і аргументовано, що більшість досліджень учених присвячені розглядові перш за все сутності економічного ризику, визначенню факторів і причин його виникнення, характеристиці методів оцінки ступеня ризику, а не самому корупційному ризику.Зауважено, що сьогодні банківський сектор України перебуває у складному становищі, що зумовлено нестабільною економічною та політичною ситуацією, воєнними діями на території України, значним рівнем інфляції та девальвацією національної валюти. Наслідками програми оздоровлення банківської системи Національного банку України стало суттєве зменшення кількості банків і переважання частки державних банків у активах банківської системи.На підставі аналізу Антикорупційної програми Національного банку України на 2018—2019 роки, затвердженої Рішенням Правління Національного банку та погодженої з Національним агентством з питань запобігання корупції, визначено можливі корупційні ризики в банківській діяльності та класифіковано їх на внутрішні (організаційно-управлінські, фінансово-господарські, кадрові, юридичні процедури діяльності банку) і зовнішні (діяльність ділових партнерів, у тому числі й органів державної влади, органів місцевого самоврядування, з якими банк перебуває у ділових стосунках).Зазначено недоліки в Антикорупційній програмі Акціонерного товариства «Альфа-Банк» Версія 3.00, затвердженої рішенням Наглядової ради № 18 від 29.03.2019, та запропоновано внесення змін до неї з урахуванням змін в антикорупційному законодавстві.Перспективними напрямами досліджень корупційних ризиків у банківській діяльності визначено питання механізмів оцінки корупційних ризиків у банківській діяльності, а також діяльність Уповноваженої особи з питань протидії корупції в банку.
In: Zbirnyk naukovych pracʹ Nacionalʹnoi͏̈ akademii͏̈ Deržavnoi͏̈ prykordonnoi͏̈ služby Ukrai͏̈ny: Collection of scientific works of the National Academy of the State Border Guard Service of Ukraine. Serija: vijsʹkovi ta technični nauky = Series: Military and technical sciences, Band 89, Heft 4, S. 301-317
Більшість управлінських рішень начальниками органів охорони державного кордону приймаються в умовах ризику, що обумовлено багатьма чинниками, зокрема відсутністю достатньої інформації про сфери діяльності, наявністю суперечливих тенденцій, елементами випадковості тощо. У цих умовах виникає неясність і невпевненість в отриманні очікуваного кінцевого результату, підвищується імовірність появи негативних наслідків. Це стосується як критичних ситуацій, коли ризики найбільш "яскраві" і очевидна необхідність їхнього обліку для вироблення стратегії дій з подолання такої критичної ситуації, так і в ситуаціях стабільного функціонування і навіть розвитку, коли потрібно приймати відповідні рішення, що стосуються поточної та перспективної діяльності органу охорони державного кордону. Зі сказаного випливають вимоги до керівництва органу охорони державного кордону та його управлінського особового складу щодо розширення та поглиблення знань з методології управління ризиками. Відповідно до зазначеного у статті акцентовано на формуванні загальної структури науково-методичного апарату управління внутрішніми ризиками, що містить: вимоги до управління ризиками, принципи та функції управління ризиками, моделі та методи, що використовують у системі управління ризиками. Для формування системи вимог, що висувають до управління ризиками, у дослідженні було проведено експертне опитування, до якого були залучені офіцери-аналітики, які згідно зі своїми функціональними обов'язками аналізують ризики, і науково-педагогічний склад кафедр Національної академії Державної прикордонної служби України. Частину зазначених вимог надалі буде використано для верифікації і компаративного аналізування удосконаленого науково-методичного апарату. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання певних принципів, які мають бути закладені в неї на етапі її проєктування та побудови. Досліджуючи внутрішні ризики в діяльності органу охорони державного кордону, пропонується принципи управління ризиками поділити на системні та специфічні. Системні принципи обумовлені загальносистемними процесами, а специфічні визначаються основними цілями та специфікою управління ризиками. Зміст процесу управління ризиками становлять функції у загальному циклі управління ризиками, основними з яких є: прогнозування; організація; регулювання; координація; мотивація; контроль. Цикл управління ризиками має містити виконання таких процедур: планування; ідентифікація; якісна та кількісна оцінка внутрішніх ризиків; планування реагування на ризик; моніторинг і контроль ризиків. Отримані під час дослідження результати дозволять сформулювати необхідну перспективну парадигму управління внутрішніми ризиками та побудувати модель раціонального управління ризиками, яка відповідатиме вимогам, що висувають, і принципам управління ризиками.
The banking system is associated with the risk of information leakage,employee abuse, and external threats. The state of the modern domesticfinancial market, the imperfection of the legislation, the decline in incomes of the population and business, the increase in the unemployment rate are the reasons why new threats to banking activity are emerging. The article defines the concept of «financial security of the bank», given definitions «risk», «threat». The analysis of the relationship of the terms «risk» and «threat». The basic threats of constituents of a bank economic safety and the basic measures of defense and their removals are offered. The classification of threats to the bank's security is observed. It includes exogenous and endogenous factors together with current trends of increasing influence of anthropogenic factors and aggravation of conflicts at various levels, such as military, corporate, stakeholders, bank-staff, and bank-customer. The analysis of the statistics of the banking system functioning under conditions of the current crisis is made. A cricial diagnosis of the banks operations wasconducted by the National Bank of Ukraine. In general, to improve thesecurity of banking institutions, the following should be done:- development of a model of security of banking institutions as a set ofofficially accepted views, institutions;- creation of an information-analytical base for monitoring the securityof banking institutions;- restructuring of the existing banking sector of the national economy;- activation of commercial banks' own sources of development byintroducing appropriate incentives by the Government and the National Bank of Ukraine;- development and use of differentiated, ie strategic, tactical, andcurrent indicators of the security of banking institutions;- assessment of the level of adequacy of the security of bankinginstitutions by measures and resources.An adequate level of financial security for banks is possible only if aneffective system for detecting, classifying, localizing threats and regulating the risks of the banking system is possible. ; В статье определено содержание понятия «финансоваябезопасность банка», рассмотрены определения «риск», «угроза».Проведен анализ взаимосвязи терминов «риск» и «угроза».Проанализированы основные угрозы составляющих финансовойбезопасности банка, определено их приоритетность и предложеныосновные мероприятия их защиты и устранения. Рассмотренаклассификация угроз банковской безопасности, формируемых экзо- иэндогенными факторами, с учетом современных тенденций роставлияния техногенных факторов и обострения конфликтов разныхуровней, таких как военные, корпоративные, учредительные, банк -персонал, банк - клиент. Проведен анализ статистических данныхработы банковской системы в современных кризисных условиях.Выполнен критический анализ диагностики деятельности банков,которая была проведена Национальным банком Украины. ; У статті розглянуто зміст понять «фінансова безпека банку», «ризик», «загроза», а також досліджено їх взаємозв'язок. Проаналізовано основні загрози складових фінансової безпеки банку, визначено їх пріоритетність та запропоновано основні засоби їх захисту та усунення. Розглянуто класифікацію загроз банківській безпеці, що формуються екзо- та ендогенними факторами, з урахуванням сучасних тенденцій підвищення впливу техногенних факторів та загострення конфліктів різних рівнів, таких як військові, корпоративні, засновницькі, банк – персонал, банк - клієнт. Проведено аналіз статистичних даних роботи банківської системи в сучасних кризових умовах. Зроблено критичний аналіз діагностики діяльності банків відповідно до методики Національного банку України.
EN: The article deals with the theoretical and methodological provisions of modeling the environment of multifactorial risk in the financial system of enterprises agribusiness under the influence of macro and micro projections. It is grounded that in the financial system of enterprises, from the standpoint of estimating the classical probability of random multifactorial events, typical and repeating situations provide the maximum amount of possible financial results. Accidental factors are improved due to dynamic forecasting methods, which supersede static regularities and simple extrapolation dependencies. It is proved that prognostic extrapolation allows only a partial forecast, reflecting the changes in certain aspects of the functioning of business objects. At the same time, financial relations between enterprises agribusiness are represented by a set of reciprocal financial ties, which depend on the random deviation of a number of factors, generating in this process an information flow about the nature of the occurrence of risk. It is grounded that in order to simplify the valuation of multifactorial risk, it is necessary to determine uncertainty from which it comes: credit uncertainty, interest uncertainty, market uncertainty, currency uncertainty, inflation uncertainty, and production uncertainty. It has been proved that the risks associated with the change in the external macro-profile are combined with factors that demonstrate the lack of a systemic link between the state agricultural financing programs and enterprises agribusiness. Internal risks are formed by factors of micro projection, which ensure the covering of production costs with the limiting parameters of the formation of external sources of funding at the expense of its own financial resources. UK: У статті розкрито теоретично-методологічні засади моделювання багатофакторного ризику в фінансовій системі підприємств агробізнесу під впливом макро- та мікрооточення. Обґрунтовано, що у фінансовій системі підприємств, з позиції оцінки класичної ймовірності випадкових багатофакторних подій, типові та повторювальні ситуації передбачають граничну кількість можливих фінансових результатів. Уточнено фактори випадковості за рахунок методів динамічного прогнозування, які витісняють статичні закономірності та прості екстраполяційні залежності. Доведено, що прогнозна екстраполяція дозволяє отримати лише частковий прогноз, відображаючи зміни окремих аспектів функціонування господарюючих об'єктів. При цьому, фінансові відносини між підприємствами представлені множиною зворотних фінансових зв'язків, які залежать від випадкового відхилення цілого ряду факторів, генеруючи у цьому процесі інформаційний потік щодо природи виникнення ризику. Виявлено, що для спрощення оцінювання багатофакторного ризику слід визначати не сам ризик, а невизначеність, з якої він походить – кредитна невизначеність, процентна невизначеність, маркетингова невизначеність, валютна невизначеність, інфляційна невизначеність, виробнича невизначеність. Доведено, що ризики при зміні зовнішнього макрооточення об'єднанні факторами, які демонструють відсутність системного зв'язку між державними програмами фінансування сільського господарства та підприємствами агробізнесу. Внутрішні ризики сформовані факторами мікрооточення, які забезпечують покриття витрат виробництва із обмежуючими параметрами формування зовнішніх джерел фінансування за рахунок власних фінансових ресурсів. RU: В статье раскрыто теоретико методологические основы моделирования многофакторного риска в финансовой системе предприятий агробизнеса под влиянием макро- и микроокружения. Обосновано, что в финансовой системе предприятий, с позиции оценки классической вероятности случайных многофакторных событий, типовые и повторяющиеся ситуации предусматривают предельное количество возможных финансовых результатов. Усовершенствовано факторы случайности за счет методов динамического прогнозирования, которые вытесняют статические закономерности и простые экстраполяционные зависимости. Доказано, что прогнозная экстраполяция позволяет получить лишь частичный прогноз, отражая изменения отдельных аспектов функционирования хозяйствующих объектов. При этом, финансовые отношения между предприятиями представлены множеством обратных финансовых связей, которые зависят от случайного отклонения целого ряда факторов, генерируя в этом процессе информационный поток о природе возникновения риска. Выявлено, что для упрощения оценки многофакторного риска следует определять не один риск, а неопределенность, с которой он происходит - кредитная неопределенность, процентная неопределенность, маркетинговая неопределенность, валютная неопределенность, инфляционная неопределенность, производственная неопределенность. Доказано, что риски при изменении внешнего макроокружения объединены факторами, которые демонстрируют отсутствие системной связи между государственными программами финансирования сельского хозяйства и предприятиями агробизнеса. Внутренние риски сформированы факторами микроокружения, которые обеспечивают покрытие издержек производства ограничивающих параметрами формирования внешних источников финансирования за счет собственных финансовых ресурсов.
In the article there were reviewed foundations of the informative and communication policy of Russian Federation within the context of defense and promotion of national interests in the world. There were analyzed basic documents defining its principles and nature within the context of territory branding. There were defined strategic ways and mechanisms of its implementation, internal and external risks. There were outlined vectors of the influence on the image, reputation and brands of political territories (countries and their associations). ; В статье рассмотрены основы информационно-коммуникационной политики Российской Федерации в контексте защиты и продвижения национальных интересов в мире. Проведен анализ базовых документов, определяющих ее принципы и характер в контексте брендинга территорий. Определены стратегические направления, механизмы формирования и реализации, внутренние и внешние риски. Указанные векторы влияния на имидж, репутацию и бренды политических территорий (стран и их объединений). ; У статті розглянуті засади інформаційно-комунікаційної політики Російської Федерації у контексті захисту та просування національних інтересів у світі. Проведений аналіз базових документів, які визначають її принципи та характер у контексті брендингу територій. Визначені стратегічні напрямки, механізми формування і реалізації, внутрішні та зовнішні ризики. Окреслені вектори впливу на імідж, репутацію та бренди політичних територій (країн та їх об'єднань).
The article is aimed at investigation of social effectiveness of business entities. Social aspect of business is becoming a necessary component of success, increase of profitability and competitiveness as well as minimization of risks. Social effectiveness is referred to as correspondence between economic activity and main social needs and aims of society, interests of the staff and interests of a certain person. Investigation of social effectiveness of business entities is suggested to analyze with the help of social factors. Social factors are characterized by variability of expectations, relations and interests of society, staff and individuals. We suggest generalized classification of factors which have an impact on social effectiveness of business, we single out external and internal factors. To external factors belong: income of the population, differentiation of population according to income, migration, level of salaries, level of legality of income of population, family status of population, employment rate, age structure of population etc. As for internal factors we single out the following: low level of basic professional training, use of unskilled workers, absence of conditions for creativity, imperfection of system of motivation of professional growth, absence of specialized centers for certification training etc. Quantity and quality analysis of the above mentioned factors will enable to determine the level of social effectiveness of business entities. For analyses of degree of influence of factors on effectiveness we worked out a questionnaire of expert assessment which is represented in the form of assessment scale. We conducted a questionnaire and analyzed expert results and determined degree of influence of factors on social effectiveness of business. Assessment of level of social effectiveness of business entities was carried out by expert method of certain factor and was represented by a formula. The scale of assessment of level of social effectiveness of business entities in percentage by separate factors: 100-90 – high level, 89-75 – middle level, 74-60 – satisfactory level, 39-40 – low level, 30-0 – absent level. In the article we calculated separately levels of social effectiveness of business entities for external and internal factors. We found out that both external and internal factors are on the middle level, between 79-85%. The given calculations demonstrate reserve for increase of social effectiveness of business entities. Main measures for increase of social effectiveness of business entities are logically united into the following groups: science and technology group; management and economic group; social and psychological group; foreign group. These provisions allow to minimize the social impact of reserve businesses, which, in turn, increase their efficiency and competitiveness, and reduce business risks. Thus growth of effectiveness reveals itself in maximization of social and economic effect and minimization of working hours. Social effect of business entities expresses itself in providing better conditions of life, preconditions are created for further development of the staff in general as well as individual. Mechanism of social effectiveness of business entities is the basis for development, transition from simple to complex needs, from materialistic to spiritual, from economic to political and thus to fully developed personality. Meanwhile higher needs should be considered as main wealth of the society, main factor of social and economic progress. Contradiction between endless growth of social and economic needs and limited resourses of additional time, which can be aimed at satisfaction of them at every certain period of time appears as a driving force of social and economic development. JEL:M 20 ; Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда. Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали. Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень. В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%. Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності доцільно об'єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики. Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб'єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб'єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.
В статье освещены особенности долговой политики Украины в посткризисном периоде. Акцентировано внимание на необходимости стабилизации долговой ситуации в странах с разными уровнями социально-экономического развития. Выделены причины, проведен анализ мероприятий, реализуемых правительствами для усиления платежеспособности страны и обеспечения необходимого для экономического развития бюджетного пространства. Проанализированы отдельные риски долгового портфеля Украины, имеющие приоритетное значение в процессе управления государственным долгом. К ним отнесены риск высокой доли задолженности в структуре долга, риск уровня развития внутреннего рынка заимствований и другие. С учетом мировых прогрессивных технологий реализации долговой политики предложены направления усовершенствования управления государственным долгом в Украине. Это позволит использовать потенциал долговых финансов как эффективный инструмент обеспечения макрофинансовой стабильности и устойчивого экономического роста. ; The article speaks about specific features of debt policy of Ukraine in the post-crisis period. It focuses on a necessity of stabilisation of the debt situation in countries with different levels of socio-economic development. It marks out reasons and analyses measures realised by governments for strengthening the country's solvency and ensuring the budget space required for economic development. It analyses individual risks of the debt portfolio of Ukraine that are of top importance in the process of the state debt management. These risks include the risk of high share of debt in the debt structure, risk of the level of development of internal market of borrowings, etc. Taking into account the world progressive technologies of realisation of the debt policy the article offers directions of improvement of the state debt management in Ukraine. This would allow use of the potential of debt finances as an efficient tool of ensuring macro-financial stability and sustainable economic growth.
Private pension funds are non-profit institutions that accumulate the voluntary pension contributions of citizens on individual pension accounts, investment of pension savings in financial assets and payment of pensions at the expense of accumulated contributions and investment income derived from investment. The purpose of the article is to identify the vectors of the investment activity of non-state pension funds in Ukraine. Investment activity of private pension funds is a set of actions on management of investments of pension funds accumulation in the framework of legally established investment restrictions taking into account the current state of the economy and the financial market. The investment activity of private pension funds, as a financial market entity, is influenced by both external and internal factors. Investment objectives are formulated both from the point of view of achieving a certain profitability of pension assets, and from the position of the permissible level of the investment portfolio risk. Private pension funds are developing an investment strategy that provides a detailed analysis of the macroeconomic situation, fundamental and technical analysis of stock markets. Traditionally, there are three types of investment strategies of private pension funds. They are: conservative, moderate and, aggressive. The areas of use of non-state pension fund assets are strictly regulated by the law. The author identified risks of activities of private pension funds. The stages of risk management of private pension funds are described. A set of measures for the development of investment activities of private pension funds in Ukraine was proposed. They are: to expand the allocation of pension savings, to differentiate legislative restrictions for investment portfolios with different levels of risk, to provide opportunities for fund participants to choose the type of investment strategy in managing pension assets, to introduce the use of investment yield benchmark. ; Досліджено проблему інвестування пенсійних накопичень на фінансовому ринку. З'ясовано зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів. Розкрито призначення інвестиційної декларації, визначено інвестиційні цілі, окреслено інвестиційні обмеження діяльності недержавних пенсійних фондів. Охарактеризовано три типи інвестиційних стратегій недержавних пенсійних фондів: консервативну, помірковану та агресивну. Ідентифіковано ризики діяльності недержавних пенсійних фондів. Описано етапи управління ризиками недержавних пенсійних фондів. Запропоновано сукупність заходів щодо розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні: розширити напрямки розміщення пенсійних накопичень, диференціювати законодавчі обмеження для інвестиційних портфелів із різним рівнем ризику, надати можливості учасникам фондів обирати тип інвестиційної стратегії при управлінні пенсійними активами, запровадити використання бенчмарка інвестиційної дохідності.
Private pension funds are non-profit institutions that accumulate the voluntary pension contributions of citizens on individual pension accounts, investment of pension savings in financial assets and payment of pensions at the expense of accumulated contributions and investment income derived from investment. The purpose of the article is to identify the vectors of the investment activity of non-state pension funds in Ukraine. Investment activity of private pension funds is a set of actions on management of investments of pension funds accumulation in the framework of legally established investment restrictions taking into account the current state of the economy and the financial market. The investment activity of private pension funds, as a financial market entity, is influenced by both external and internal factors. Investment objectives are formulated both from the point of view of achieving a certain profitability of pension assets, and from the position of the permissible level of the investment portfolio risk. Private pension funds are developing an investment strategy that provides a detailed analysis of the macroeconomic situation, fundamental and technical analysis of stock markets. Traditionally, there are three types of investment strategies of private pension funds. They are: conservative, moderate and, aggressive. The areas of use of non-state pension fund assets are strictly regulated by the law. The author identified risks of activities of private pension funds. The stages of risk management of private pension funds are described. A set of measures for the development of investment activities of private pension funds in Ukraine was proposed. They are: to expand the allocation of pension savings, to differentiate legislative restrictions for investment portfolios with different levels of risk, to provide opportunities for fund participants to choose the type of investment strategy in managing pension assets, to introduce the use of investment yield benchmark. ; Досліджено проблему інвестування пенсійних накопичень на фінансовому ринку. З'ясовано зовнішні та внутрішні чинники, що впливають на інвестиційну діяльність недержавних пенсійних фондів. Розкрито призначення інвестиційної декларації, визначено інвестиційні цілі, окреслено інвестиційні обмеження діяльності недержавних пенсійних фондів. Охарактеризовано три типи інвестиційних стратегій недержавних пенсійних фондів: консервативну, помірковану та агресивну. Ідентифіковано ризики діяльності недержавних пенсійних фондів. Описано етапи управління ризиками недержавних пенсійних фондів. Запропоновано сукупність заходів щодо розвитку інвестиційної діяльності недержавних пенсійних фондів в Україні: розширити напрямки розміщення пенсійних накопичень, диференціювати законодавчі обмеження для інвестиційних портфелів із різним рівнем ризику, надати можливості учасникам фондів обирати тип інвестиційної стратегії при управлінні пенсійними активами, запровадити використання бенчмарка інвестиційної дохідності.
The modern problems of foreign trade of Ukraine in terms of European integration and complex political and economic events are identified. Preconditions forming imbalance of foreign trade of Ukraine are investigated. The dynamics and structure of the past decade are analyzed. The influence of the main factors radical change in commodity and geographical structure of exports and imports. Specifically defined implications of EU autonomous preferences is investigated. The factors affecting the foreign trade in goods with EU countries, weak demand and falling world prices for agricultural products; discrepancy Ukrainian legislation on technical regulations, sanitary and phytosanitary regulation standards of the EU and the devaluation of the euro. The risks and threats to break economic cooperation with Russia for the domestic foreign trade are investigated, in particular due to the hybrid war, the annexation of Crimea and Donbas illegal occupation. Internal factors of foreign trade of Ukraine, including the financial and economic situation of domestic enterprises, problems of its domestic exporters, importers and the state,inadequate foreign policy are discovered. It is concluded that significant potential of Ukrainian foreign trade lies in ensuring geographical expansion of exports and imports. The priority is the exploitation of the signing of the Agreement opportunity to reform and improve the competitiveness of domestic enterprises, and thus increase Ukrainian exports of high-tech products. ; Розглянуто сучасні проблеми зовнішньоторговельної діяльності України в умовах євроінтеграційного процесу та складних політико-економічних подій. Визначено передумови формування дисбалансу зовнішньої торгівлі товарами України. Проаналізовано її динаміку та структуру за останні десять років. Досліджено вплив основних факторів докорінної зміни товарної і географічної структури експорту та імпорту. Зокрема визначено наслідки введення Європейським Союзом автономних преференцій. Встановлено фактори,що негативно впливають на зовнішню торгівлю товарами з країнами ЄС: слабкий попит і падіння світових цін на сільськогосподарську продукцію; невідповідність українського законодавства у сфері технічного регулювання, санітарного та фітосанітарного регулювання нормам законодавства ЄС та девальвація євро. Досліджено ризики та загрози розриву економічного співробітництва з Російською Федерацією для вітчизняної зовнішньоторговельної діяльності, зокрема внаслідок гібридної війни, анексії АР Крим та незаконної окупації Донбасу. Виявлено внутрішні чинники розвитку зовнішньої торгівлі України, серед яких фінансово-економічне становище вітчизняних підприємств, проблеми її організації вітчизняними експортерами, імпортерами та державою, недосконалістьзовнішньоторговельної політики. Зроблено висновок, що значний потенціал розвитку української зовнішньої торгівлі криється у забезпеченні розширення географії експорту та імпорту. Пріоритетним є використання отриманих від підписання Угоди можливостей для реформування та підвищення конкурентоспроможності національних підприємств, а відтакі зростання експорту українських високотехнологічних товарів.
