Suchergebnisse

The position of Stepan Bandera's theoretical heritage on the main components of the concept of the Ukrainian national liberation struggle is systematized. The study of the provisions of the theoretical works of Stepan Bandera allowed us to state that the author has created a comprehensive vision of the concept of the Ukrainian national liberation struggle on key components. This was confirmed during the study by the existence of a clear ideological basis for the revolutionary liberation struggle, it was proved that Stepan Bandera's conceptual views are based on the principles of positivist-humanistic ideology of human development and society. It is determined that this approach has the appropriate deep scientific, philosophical principles and is supported by meaningful counterbalances to totalitarian ideology. The analysis of the author's theoretical heritage highlights his views on the composition and characteristics of key political actors in the struggle against the totalitarian Soviet regime, identifies his beliefs about the participation of Western countries in this process, proves the value and consistency of Stepan Bandera's predictions Ukraine by imperial Russia. It is proved that the characteristics and classification of the phases of the revolutionary liberation struggle, defined by Stepan Bandera, are formed consistently, taking into account the logic, theory and practice of conducting successful events of a similar type. Successful examples of a well-organized liberation struggle are considered, especially the Finnish experience of statehood and liberation from the USSR by their own national forces. It is determined that the theoretical basis of Stepan Bandera's legacy deserves a separate detailed scientific study of all the problems highlighted by the author in the context of methodological support of the revolutionary liberation struggle. It is established that his concept of implementation of this process, although focused on the Ukrainian reality, but can be considered unified and adapted to the conditions of other countries with similar features of development. The study of the phases (stages) of the Ukrainian national revolution shows that the approach to their construction in the theory of the ideologist can act as a universal model of the struggle against totalitarianism and the creation of independence for any republic within the USSR. ; Систематизированы положения теоретического наследия Степана Бандеры по основным составляющим концепции украинской национально-освободительной борьбы. Изучение положений теоретических трудов Степана Бандеры позволило констатировать, что автор создал комплексное видение концепции украинской национально-освободительной борьбы по ключевым составляющим. Это подтверждено в ходе исследования существованием четкой идеологической базы ведения революционно-освободительной борьбы, доказано, что концептуальные взгляды Степана Бандеры основаны на принципах позитивистской-гуманистической идеологии развития человека и общества. Определено, что указанный подход имеет глубокие научные, философские основы и подкреплен содержательными противовесами тоталитарной идеологии. При анализе теоретического наследия автора выделены его взгляды на состав и характеристики ключевых политических актеров борьбы с тоталитарным советским режимом, определены его убеждения относительно участия западных стран в этом процессе, доказано ценность и неизменность во времени прогнозов Степана Бандеры относительно угроз независимости, территориальной ценности, самостоятельности Украины со стороны имперской России. Определено, что характеристика и классификация фаз революционно-освободительной борьбы, определенные Степаном Бандерой сформированы последовательно, с учетом логики, теории и практики ведения успешных мероприятий аналогичного типа. Рассмотрены успешные примеры осуществления четко организованной освободительной борьбы, особенно подчеркнуто финский опыт становления государственности и освобождения от СССР собственными национальными силами. Доказано, что теоретическая база наследия Степана Бандеры заслуживает отдельного детального научного исследования по всем проблемам, освещенным автором в контексте методологического обеспечения революционно-освободительной борьбы. Установлено, что его концепция осуществления этого процесса является хотя и ориентированной на украинскую реальность, но может считаться унифицированной и адаптированной к условиям других стран с похожими особенностями развития. Исследование фаз (этапов) украинской национальной революции свидетельствует, что подход к их построению в теории идеолога может выступать как универсальная модель борьбы против тоталитаризма и создания независимости для любой республики в составе СССР. ; Систематизовано положення теоретичної спадщини Степана Бандери щодо основних складових концепції української національно-визвольної боротьби. Вивчення положень теоретичних праць Степана Бандери дозволило констатувати, що автор створив комплексне бачення концепції української національно-визвольної боротьби за ключовими складовими. Це підтверджено в ході дослідження існуванням чіткої ідеологічної бази ведення революційно-визвольної боротьби, доведено, що концептуальні погляди Степана Бандери основані на засадах позитивістсько-гуманістичної ідеології розвитку людини та суспільства. Визначено, що зазначений підхід має відповідні глибокі наукові, філософські засади і підкріплений змістовними противагами тоталітарній ідеології. Під час аналізу теоретичної спадщини автора виокремлено його погляди на склад та характеристики ключових політичних акторів боротьби з тоталітарним радянським режимом, визначено його переконання щодо участі західних країн у цьому процесі, доведено цінність та незмінність у часі прогнозів Степана Бандери щодо загроз незалежності, територіальній цінності, самостійності України з боку імперської Росії. Доведено, що характеристика та класифікація фаз революційно-визвольної боротьби, визначені Степаном Бандерою, сформовані послідовно, з урахуванням логіки, теорії та практики ведення успішних заходів аналогічного типу. Розглянуті успішні приклади здійснення чітко організованої визвольної боротьби, особливо підкреслено фінський досвід становлення державності та визволення від СРСР власними національними силами. Визначено, що теоретична база спадщини Степана Бандери заслуговує окремого детального наукового дослідження за всіма проблемами, висвітленими автором у контексті методологічного забезпечення революційно-визвольної боротьби. Встановлено, що його концепція здійснення цього процесу є хоча і орієнтованою на українську реальність, але може вважатися уніфікованою й адаптованою до умов інших країн зі схожими особливостями розвитку. Дослідження фаз (етапів) української національної революції свідчить, що підхід до їх побудови в теорії ідеолога може виступати як універсальна модель боротьби проти тоталітаризму та створення незалежності для будь-якої республіки в складі СРСР.

У статті зроблено спробу проаналізувати соціокультурні й суспільно-політичні аспекти сприйняття й оцінки постаті Степана Бандери в сучасних українських реаліях. ; This article analyses social, cultural and political aspects of perception and evaluation of Stepan Bandera in modern Ukraine.

Анотація. Постать провідника ОУН (б) належить до найміфологізованіших у пантеоні визначних українських діячів. Метою статті є аналіз стереотипних поглядів на Степана Бандеру. Методологія дослідження. В основу дослідження покладені загальнонаукові (аналізу й синтезу, узагальнення) та спеціальні історичні (історико-типологічний, історико-порівняльний, історико-біографічний) методи. Їх застосування допомогло проаналізувати діаметрально протилежні та шаблонні погляди на постать очільника ОУН (б). Дослідження спирається на принципи наукової неупередженості та історизму. Наукова новизна розвідки полягає у предметному вивченні стереотипів щодо постаті Степана Бандери. Висновки. Вивчення джерел і літератури показало, що стереотипні уявлення про С. Бандеру фігурують у трьох форматах: герой, зрадник, фашист. Кожен з них має ідейно-політичне підґрунтя, сферу циркулювання, певну мету. Героїчний образ виник у середовищі соратників Провідника і для українців став символом боротьби за незалежність. Суспільний резонанс його постаті демонструють події довкола присвоєння йому звання «Герой України» та підкріплюється створенням меморіального простору в реґіональному вимірі. Штамп зрадника формувався радянськими ідеологами-пропагандистами у контексті кампанії зі створення радянської версії війни та повоєнної історії. Найодіозніший стереотип кваліфікує С. Бандеру як «фашиста». Остання характеристика отримала початок у новітню епоху, але базувалася на радянській традиції таврування контраверсійних постатей. На ґрунті історичного міфу був зрощений міф політичний, в основу якого покладене поняття «бандерофобія», що застосовується для позначення потенційної загрози від виявів національних рис українського народу. Цей міф використовується в антиукраїнській пропаганді в контексті інформаційної війни Росії проти України. Героїчний образ плекається у проукраїнському середовищі, стереотип зрадника – родом з радянської версії історії визвольних змагань, тавро «фашиста» експлуатується крайніми критиками прагнень українців до самовизначення. ; Summary. The figure of the OUN leader is one of the most mythologized prominent figures in the pantheon. The purpose of the article is to analyze stereotypical perception of Stepan Bandera. Methodology. This research is based on general scientific (analysis and synthesis, generalization) and special historical (historical-typological, historical-comparative, historical-biographical) methods. Their application made it possible to analyze diametrically opposite and pattern views on the figure of the head of the OUN (b). The research is based on the principles of scientific impartiality and historicism. The scientific novelty of the research lies in the substantive study of stereotypes about the figure of Stepan Bandera. Conclusions. The study of sources and literature showed that stereotypical ideas about Stepan Bandera appear in three formats: hero, traitor, fascist. Each of them has an ideological and political basis, a sphere of circulation, and pursues a certain purpose. The heroic image emerged in the midst of fellow leaders and for the ukrainians became a symbol of the struggle for independence. The social resonance of his figure is demonstrated by the events surrounding the awarding of the title of Hero of Ukraine and supported by the creation of a memorial space in the regional dimension. The traitor's stamp was formed by Soviet ideologues-propagandists in the context of a campaign to create a Soviet version of war and post-war history. The most bizarre stereotype qualifies S. Bandera as a «fascist». The latter feature was traced back to the modern era, but was based on the Soviet tradition of branding controversial figures. On the basis of the historical myth, the political myth was spliced, which is based on the concept of «Banderophobia», which is used to denote the potential threat of manifestations of national traits of the Ukrainian people. This myth is used in anti-Ukrainian propaganda in the context of Russia's information war against Ukraine. The heroic image is fostered in the pro-Ukrainian environment, the stereotype of the traitor – originally from the Soviet version of the history of liberation competitions, the brand of «fascist» is exploited by extreme critics of Ukrainians' aspirations for self-determination.

Анотація. Постать провідника ОУН (б) належить до найміфологізованіших у пантеоні визначних українських діячів. Метою статті є аналіз стереотипних поглядів на Степана Бандеру. Методологія дослідження. В основу дослідження покладені загальнонаукові (аналізу й синтезу, узагальнення) та спеціальні історичні (історико-типологічний, історико-порівняльний, історико-біографічний) методи. Їх застосування допомогло проаналізувати діаметрально протилежні та шаблонні погляди на постать очільника ОУН (б). Дослідження спирається на принципи наукової неупередженості та історизму. Наукова новизна розвідки полягає у предметному вивченні стереотипів щодо постаті Степана Бандери. Висновки. Вивчення джерел і літератури показало, що стереотипні уявлення про С. Бандеру фігурують у трьох форматах: герой, зрадник, фашист. Кожен з них має ідейно-політичне підґрунтя, сферу циркулювання, певну мету. Героїчний образ виник у середовищі соратників Провідника і для українців став символом боротьби за незалежність. Суспільний резонанс його постаті демонструють події довкола присвоєння йому звання «Герой України» та підкріплюється створенням меморіального простору в реґіональному вимірі. Штамп зрадника формувався радянськими ідеологами-пропагандистами у контексті кампанії зі створення радянської версії війни та повоєнної історії. Найодіозніший стереотип кваліфікує С. Бандеру як «фашиста». Остання характеристика отримала початок у новітню епоху, але базувалася на радянській традиції таврування контраверсійних постатей. На ґрунті історичного міфу був зрощений міф політичний, в основу якого покладене поняття «бандерофобія», що застосовується для позначення потенційної загрози від виявів національних рис українського народу. Цей міф використовується в антиукраїнській пропаганді в контексті інформаційної війни Росії проти України. Героїчний образ плекається у проукраїнському середовищі, стереотип зрадника – родом з радянської версії історії визвольних змагань, тавро «фашиста» експлуатується крайніми критиками прагнень українців до самовизначення. ; Summary. The figure of the OUN leader is one of the most mythologized prominent figures in the pantheon. The purpose of the article is to analyze stereotypical perception of Stepan Bandera. Methodology. This research is based on general scientific (analysis and synthesis, generalization) and special historical (historical-typological, historical-comparative, historical-biographical) methods. Their application made it possible to analyze diametrically opposite and pattern views on the figure of the head of the OUN (b). The research is based on the principles of scientific impartiality and historicism. The scientific novelty of the research lies in the substantive study of stereotypes about the figure of Stepan Bandera. Conclusions. The study of sources and literature showed that stereotypical ideas about Stepan Bandera appear in three formats: hero, traitor, fascist. Each of them has an ideological and political basis, a sphere of circulation, and pursues a certain purpose. The heroic image emerged in the midst of fellow leaders and for the ukrainians became a symbol of the struggle for independence. The social resonance of his figure is demonstrated by the events surrounding the awarding of the title of Hero of Ukraine and supported by the creation of a memorial space in the regional dimension. The traitor's stamp was formed by Soviet ideologues-propagandists in the context of a campaign to create a Soviet version of war and post-war history. The most bizarre stereotype qualifies S. Bandera as a «fascist». The latter feature was traced back to the modern era, but was based on the Soviet tradition of branding controversial figures. On the basis of the historical myth, the political myth was spliced, which is based on the concept of «Banderophobia», which is used to denote the potential threat of manifestations of national traits of the Ukrainian people. This myth is used in anti-Ukrainian propaganda in the context of Russia's information war against Ukraine. The heroic image is fostered in the pro-Ukrainian environment, the stereotype of the traitor – originally from the Soviet version of the history of liberation competitions, the brand of «fascist» is exploited by extreme critics of Ukrainians' aspirations for self-determination.

The aim of the study is analyse the reflection of the figure of S. Bandera in historical memory. It bases on general scientific and special historical (problemchronological, historical-comparative, historical-biographical) methods. The identity of the conductor of the OUN(b) considered in the background of the definition of «historical memory».It is shown that along with the critical attitude to the personality of the leader of Ukrainian nationalists in Ukraine, it is widely used. At the same time, the geography of places of honouring the figure of S. Bandera is quite uneven, the vast majority of them are located in the western regions of Ukraine.The scientific measurement of memory is investigated. The Soviet concept interpreted Ukrainian nationalism as «the greatest enemy of the Ukrainian people», there was not only the branding of S. Bandera as an undesirable person, but also its oblivion. In the modern scientific environment as a whole there was a generalized image of S. Bandera. Judgments concerning the activities of the Bandera range from thereon to moderate, but most researchers agree about his dedication to the Ukrainian national cause.Ambiguous estimates of the figure of S. Bandera are presented in the memoir literature. Persons from his close circle note patriotism, dedication, organizational talent, good breeding and intelligence. Opponents appeal to the features that characterized S. Bandera as too ambitious, not capable of democratic methods of activity. Given controversy figure of Stepan Bandera is densely overgrown with myths. Political myth about him fit into the concept of «banderita», which is used to represent a potential threat to the immediate neighbours of the manifestations of the distinctive features of the Ukrainian people. It is noted that despite the heated discussions, the figure of S. Bandera firmly entered the historical memory of Ukrainians. ; Метою дослідження є аналіз відображення постаті С. Бандери в історичній пам'яті. В його основу покладені загальнонаукові та спеціальні історичні (проблемно-хронологічний, історико-порівняльний, історикобіографічний) методи. Особистість провідника ОУН(б) розглянута на тлі дефініції «історична пам'ять».Показано, що поряд із критичним ставленням до особистості лідера українських націоналістів в Україні вона досить широко меморіалізується. Водночас географія місць вшанування постаті С. Бандери доволі нерівномірна, переважна більшість їх розташована у західних областях України.Досліджено науковий вимір пам'яті. Радянська концепція трактувала український націоналізм як «найбільшого ворога українського народу», мало місце не лише таврування С. Бандери як небажаної персони, але й її забуття. У сучасному науковому середовищі в цілому склався його узагальнений образ. Судження щодо діяльності С. Бандери коливаються від згероїзованих до поміркованих, але більшість дослідників сходяться в думці про його відданість українській національній справі.Неоднозначні оцінки постаті С. Бандери представлені у мемуарній літературі. Особи з його близького оточення відзначають патріотизм, відданість справі, організаційний хист, вихованість та інтелігентність. Опоненти апелюють до рис, які характеризували С. Бандеру як занадто амбітного, не здатного на демократичні методи діяльності. З огляду на контроверсійність постать С. Бандери щільно обросла міфами. Політичний міф про нього укладається у поняття «бандерофобія», яке застосовується для позначення потенційної загрози найближчим сусідам від виявів самобутніх рис українського народу. Наголошено, що незважаючи на палкі дискусії, постать С. Бандери міцно увійшла в історичну пам'ять українців.

The article is based on the materials of the Ukrainian Publishing Union in London, Ukrainian Union in Great Britain, library collections of the Ukrainian diaspora in Great Britain, as well as those of the British Library in London on Ukrainian books and print media in Great Britain.The notion of "undermining literature" in science and journalism is provided. The author explains the reasons for the post-World War II appearance abroad and spread in the Soviet Ukraine of the print literature against Moscow Bolshevist Government by the decay of the OUN and UPA underground print shops in Ukraine. The article analyzes documents of OUN that determined a new stage of the anti-Soviet propaganda activity with relocation of its center from Munich to Nottingham, and later to London. It explains why it happened soon after the murder of the OUN leader Stepan Bandera. The author researches the anti-Soviet publishing program in London by two subject directions: a) the reprint of the best underground publications made in Ukraine; b) "The Library of the Ukrainian Underground".The author compiles the list of Ukrainian reprinted editions from two types: rare periodicals from UPA underground print shops and heroic narratives about the rebels' everyday life.To analyze the "Library of the Ukrainian Rebel", the author has chosen the editions which had been very strictly prohibited in Ukraine, and thus unknown to the Ukrainian reader. The conclusions emphasize the significance of the Ukrainian materials published abroad, which constituted an alternative to the Soviet propaganda and informed the Ukrainian population on the goals, assignments, progress, and prospects of the Ukrainian national liberation movement for an independent democratic consolidated state. ; Стаття написана на основі опрацювання автором архівів української еміграції під час наукового стажування у Великій Британії. Подається трактування поняття «підривна література» в науці й публіцистиці. Передумови означеного в назві статті явища автор пояснює загасанням діяльності підпільних друкарень Організації Українських Націоналістів (ОУН) та Української Повстанської Армії (УПА) на теренах України.Аналізуються документи ОУН, згідно з якими було прийняте рішення розпочати новий етап антирадянської пропагандистської діяльності та перенести її з Мюнхена до Ноттінгема, а згодом – Лондона. Дається пояснення, чому це сталося незабаром після вбивства очільника українських націоналістів Степана Бандери.Розглядається видавнича програма антирадянських видань у Лондоні за двома тематичними напрямками: а) передруки кращих підпільних видань, здійснених в Україні, зокрема програмної книги «Хто такі бандерівці та за що вони воюють»; б) «Бібліотека українського підпільника». Список українських передруків автор формує з двох видів видань: рідкісні періодичні видання із підпільних друкарень УПА та героїчні розповіді про будні повстанців. Для аналізу «Бібліотеки українського повстанця» обрані ті видання, які упродовж усіх радянських років були особливо заборонені в Україні, а тому невідомі українському читачеві.У висновках підкреслюється значення виданих у Лондоні українських видань, які були альтернативою радянській пропаганді й орієнтували українське населення про цілі, завдання, стан перебігу та перспективи національно-визвольного руху українців за здобуття своєї незалежної демократичної соборної держави.