Suchergebnisse

The article provides a theoretical justification of necessity to create an investment guarantee fund for the Ukrainian securities market. In the article the foreign experience of the functioning of similar funds, their principles and peculiarities of the organization were emphasized. In particular, the funds of Estonia and Lithuania were analyzed. The purpose of such Guarantee Funds is to provide protection for investors through an investment organization, in case of failure of the investment organization. In order to achieve these goals, the Funds accumulate invest funds of financial resources in government securities and securities of central banks, and in the course of an insurance event, they pay insurance premiums in due time. In the article, it is noted that the object of investors protection is not investment risk, it means, the probability of loss because the investment will not bring profit or loss of value. The models of Estonia and Lithuania show a universal institution that reflects the protection of the clients' interests of credit institutions (or depositors), clients of investment organizations (or investors), owners of mandatory pension funds shares and insurers who have entered into pension contracts with insurers. Based on the study of model and features in other countries, the authors proposed prototype of structure of a similar institution in Ukraine – «Fund for the Guarantee of Individual Deposits and Investments». One of the main bases is anticipated that such an institution should have a higher reimbursement rate for participants, the functionality and consistency of work with funds of accumulated financial resources will be analogous to foreign models. The management of the Fund will be formed by delegating to it representatives of various government agencies and self-regulatory organizations that will ensure real transparency and objective decision-making of the Fund. ; В статье осуществлено теоретическое обоснование необходимости создания фонда гарантирования инвестиций на рынке ценных бумаг Украины. Особое внимание авторов уделено иностранному опыту функционирования аналогичных фондов, принципам и особенностям их организации. В частности, были проанализированы фонды Эстонии и Литвы. Целью таких гарантийных фондов является обеспечение средств защиты, размещенных инвесторами через инвестиционную организацию, в случае несостоятельности инвестиционной организации. Для достижения своих целей указанные учреждения накапливают средства в фондах, затем инвестируют финансовые ресурсы в государственные ценные бумаги и ценные бумаги центральных банков, а в случае возникновения страхового события платят страховые выплаты в установленные сроки. В статье при этом отмечается, что объектом защиты перед инвесторами не является инвестиционный риск, то есть вероятность потери от убытков из-за того, что инвестиция не принесет прибыли или потери стоимости. Модели Эстонии и Литвы показывают универсальную структуру, которая отражает защиту одновременно интересов клиентов кредитных учреждений (или вкладчиков), клиентов инвестиционных организаций (или инвесторов), владельцев паев обязательного пенсионного фонда и страхователей, заключивших со страховщиками пенсионные договоры. На основании исследования модели и особенностей в других странах, предложенный прототип структур аналогичного учреждения в Украине – ГП «Фонд гарантирования вкладов и инвестиций физических лиц». Из основных базисов предполагается, что такое учреждение должно иметь больший размер возмещения для участников, функциональность и последовательность работы с фондами накопленных финансовых ресурсов будет аналогом зарубежных моделей, а управление Фондом будет формироваться путем делегирования ей состав представителей различных правительственных учреждений и саморегулируемых организаций, что обеспечит действительно прозрачность и объективное принятие решений Фонда. ; У статті здійснено теоретичне обґрунтування необхідності створення фонду гарантування інвестицій на ринку цінних паперів України. Особливу увагу авторів приділено закордонному досвіду функціонування аналогічних фондів, принципам та особливостям їх організації. Зокрема було проаналізовано фонди Естонії та Литви. Метою таких Гарантійних фондів є забезпечення захисту коштів, розміщених інвесторами через інвестиційну організацію, в разі неспроможності інвестиційної організації. Для досягнення своїх цілей вказані організації накопичують кошти в фондах, інвестують фінансові ресурси у державні цінні папери та цінні папери центральних банків, а у разі виникнення страхової події сплачують страхові виплати у встановлені терміни. В статті при цьому наголошується, що об'єктом захисту перед інвесторами не є інвестиційний ризик, тобто імовірність втрати від збитків через те, що інвестиція не призведе до прибутку або втрати вартості. Моделі Естонії та Литви показують універсальну установу, яка відображає захист водночас інтересів клієнтів кредитних установ (або вкладників), клієнтів інвестиційних організацій (або інвесторів), власників паїв обов'язкового пенсійного фонду та страхувальників, які уклали із страховиками пенсійні договори. На основі дослідження моделі та особливостей в інших країнах, запропонований прототип структури аналогічної установи в Україні – ДП «Фонд гарантування вкладів та інвестицій фізичних осіб». З основних базисів передбачається, що така установа повинна мати більший розмір відшкодування для учасників, функціональність та послідовність роботи з фондами накопичених фінансових ресурсів буде аналогом до закордонних моделей, а управління Фонду буде формуватися шляхом делегування до її складу представників від різних урядових установ та саморегулівних організацій, що забезпечить дійсно прозорість та об'єктивне прийняття рішень Фонду.

The paper analyzes the changes in commodity market distortions, competing land use types, raw material demand for development, and rapid diffusion of key enabling technologies meeting the requirements of constant, dynamic development of major European industries. The author gives the relationship between the dynamics for mineral resources consumption growth, and changes in the conditions of production of these resources. Contains a critical review of methods for predicting the mineral resources dependency, including an estimated forecasting method based on guidelines for the evaluation of needs for natural resources and their substitutes. One of the principles is comprehensive and integrated resource recovery. In a nutshell, this new approach argues that any operation should disturb a mine site only once and extract all useful materials using an optimised integrated flowsheet. This principle also requires that all by-products and residues are (re)used and that by-products and tailings at the end of life to be 'future-proofed', i.e. they should retain their ability to continue to be of value into the distant future where technology/economy may make feasible their use. It is noted that access to and affordability of mineral raw materials are crucial for the sound functioning of the EU's economy. A new 2020 list of critical mineral raw materials is presented and ways to compensate for the CRM deficit are described in detail. Separately noted that the mineral policy is needed to be meticulously treated to facilitate company investment security, streamline permitting and access to minerals in a line with the European Green Deal, the Circular Economy Action Plan, the Bioeconomy Strategy and the European Industrial Strategy. Concerning, the latest steps towards Europe economically resilient by a framework for raw materials and the Circular Economy – creation of European Raw Materials Alliance recognized as particularly effective. Global Industry Standard on Tailings Management represented as a robust, fit-for-purpose international standard for the safer management of tailings storage facilities. The argument is given that since the land issue is one of the most delicate in a densely populated areas heavily dependent on agriculture, housing, infrastructure or other nonmineral development, a fair and equitable distribution of land is important for a mineral perspective. There is also the need for strategic and open network between political, industrial and local communities through the exchange of information to enhance knowledge, experience and skills between stakeholders. Social acceptance of that idea is a fundamental element that must be addressed to develop a confl ict-free area for mineral development activities. The conclusions indicate that we would like to emphasize that the main task of today is to create an effective system for monitoring the movement of raw materials along the entire added-value chain. The ability to quickly identify and respond to challenges in mineral policy will provide leadership in EU strategic technologies and industries. This process has already started with the creation of the European Raw Materials Alliance ERMA. State institutions, businesses, scientific institutions, and civil society in the close dialogue are able to ensure sustainable development and security of civilization as a whole. ; У статті проаналізовано зміни в попиті на сировину для розвитку і швидкого поширення ключових технологій, що відповідають вимогам постійного, динамічного розвитку основних європейських галузей промисловості. Розглянуто взаємозв'язок між динамікою зростання споживання мінеральних ресурсів і зміною умов видобутку цих ресурсів. Здійснено критичний огляд методів прогнозування залежності від мінеральної сировини, зокрема, оцінний метод прогнозування, заснований на рекомендаціях з оцінювання потреб у природних ресурсах та їхніх замінниках. Представлений новий підхід демонструє, що будь-яка операція повинна бути проведена під час видобутку тільки один раз і привести до вилучення всіх корисних компонентів з використанням оптимізованої інтегрованої технологічної схеми. Цей принцип також передбачає, щоб всі побічні продукти й залишки використовувалися повторно і щоб побічні продукти в кінці життєвого циклу були «орієнтовані на майбутнє». Вказано, що доступ до мінеральної сировини має вирішальне значення для нормального функціонування економіки ЄС. Представлено новий список критичної мінеральної сировини (CRM) 2020 року і докладно обґрунтовано способи компенсації дефіциту CRM. Окремо наголошено, що до політики в галузі мінеральної сировини необхідно ставитися відповідально, щоб забезпечити безпеку інвестицій. Що стосується останніх кроків в напрямі економічної стійкості Європи, то створення Європейського сировинного альянсу (ERMA) визнано особливо ефективним. Глобальний галузевий стандарт з управління хвостосховищами представлено як надійний універсальний міжнародний інструмент з безпечного управління відходами видобування. Наведено аргумент, що, оскільки земельне питання є одним найбільш делікатних в густонаселених районах, то егалітарний (справедливий) розподіл землі є запорукою уникнення ризиків стерилізації мінеральних ресурсів. Зазначено, що є нагальна потреба у функціонуванні стратегічної та відкритої мережі між політичними, промисловими й місцевими громадами шляхом обміну інформацією для розширення знань, досвіду і навичок між зацікавленими сторонами. Прийняття цієї ідеї суспільством є фундаментальним завданням, яке необхідно виконати для створення безконфліктного простору освоєння мінеральних ресурсів. Висновки свідчать, що головне завдання на сьогодні – це створення ефективної системи моніторингу руху сировини ланцюжком створення доданої вартості. Здатність швидко виявляти проблеми мінеральної політики та реагувати на них забезпечить лідерство ЄС в стратегічних технологіях і галузях. Цей процес вже почався зі створення ERMA. Державні інститути, бізнес, наукові установи й громадянське суспільство в тісному діалозі здатні забезпечити сталий розвиток і безпеку цивілізації загалом.

The paper analyzes the changes in commodity market distortions, competing land use types, raw material demand for development, and rapid diffusion of key enabling technologies meeting the requirements of constant, dynamic development of major European industries. The author gives the relationship between the dynamics for mineral resources consumption growth, and changes in the conditions of production of these resources. Contains a critical review of methods for predicting the mineral resources dependency, including an estimated forecasting method based on guidelines for the evaluation of needs for natural resources and their substitutes. One of the principles is comprehensive and integrated resource recovery. In a nutshell, this new approach argues that any operation should disturb a mine site only once and extract all useful materials using an optimised integrated flowsheet. This principle also requires that all by-products and residues are (re)used and that by-products and tailings at the end of life to be 'future-proofed', i.e. they should retain their ability to continue to be of value into the distant future where technology/economy may make feasible their use. It is noted that access to and affordability of mineral raw materials are crucial for the sound functioning of the EU's economy. A new 2020 list of critical mineral raw materials is presented and ways to compensate for the CRM deficit are described in detail. Separately noted that the mineral policy is needed to be meticulously treated to facilitate company investment security, streamline permitting and access to minerals in a line with the European Green Deal, the Circular Economy Action Plan, the Bioeconomy Strategy and the European Industrial Strategy. Concerning, the latest steps towards Europe economically resilient by a framework for raw materials and the Circular Economy – creation of European Raw Materials Alliance recognized as particularly effective. Global Industry Standard on Tailings Management represented as a robust, fit-for-purpose international standard for the safer management of tailings storage facilities. The argument is given that since the land issue is one of the most delicate in a densely populated areas heavily dependent on agriculture, housing, infrastructure or other nonmineral development, a fair and equitable distribution of land is important for a mineral perspective. There is also the need for strategic and open network between political, industrial and local communities through the exchange of information to enhance knowledge, experience and skills between stakeholders. Social acceptance of that idea is a fundamental element that must be addressed to develop a confl ict-free area for mineral development activities. The conclusions indicate that we would like to emphasize that the main task of today is to create an effective system for monitoring the movement of raw materials along the entire added-value chain. The ability to quickly identify and respond to challenges in mineral policy will provide leadership in EU strategic technologies and industries. This process has already started with the creation of the European Raw Materials Alliance ERMA. State institutions, businesses, scientific institutions, and civil society in the close dialogue are able to ensure sustainable development and security of civilization as a whole. ; У статті проаналізовано зміни в попиті на сировину для розвитку і швидкого поширення ключових технологій, що відповідають вимогам постійного, динамічного розвитку основних європейських галузей промисловості. Розглянуто взаємозв'язок між динамікою зростання споживання мінеральних ресурсів і зміною умов видобутку цих ресурсів. Здійснено критичний огляд методів прогнозування залежності від мінеральної сировини, зокрема, оцінний метод прогнозування, заснований на рекомендаціях з оцінювання потреб у природних ресурсах та їхніх замінниках. Представлений новий підхід демонструє, що будь-яка операція повинна бути проведена під час видобутку тільки один раз і привести до вилучення всіх корисних компонентів з використанням оптимізованої інтегрованої технологічної схеми. Цей принцип також передбачає, щоб всі побічні продукти й залишки використовувалися повторно і щоб побічні продукти в кінці життєвого циклу були «орієнтовані на майбутнє». Вказано, що доступ до мінеральної сировини має вирішальне значення для нормального функціонування економіки ЄС. Представлено новий список критичної мінеральної сировини (CRM) 2020 року і докладно обґрунтовано способи компенсації дефіциту CRM. Окремо наголошено, що до політики в галузі мінеральної сировини необхідно ставитися відповідально, щоб забезпечити безпеку інвестицій. Що стосується останніх кроків в напрямі економічної стійкості Європи, то створення Європейського сировинного альянсу (ERMA) визнано особливо ефективним. Глобальний галузевий стандарт з управління хвостосховищами представлено як надійний універсальний міжнародний інструмент з безпечного управління відходами видобування. Наведено аргумент, що, оскільки земельне питання є одним найбільш делікатних в густонаселених районах, то егалітарний (справедливий) розподіл землі є запорукою уникнення ризиків стерилізації мінеральних ресурсів. Зазначено, що є нагальна потреба у функціонуванні стратегічної та відкритої мережі між політичними, промисловими й місцевими громадами шляхом обміну інформацією для розширення знань, досвіду і навичок між зацікавленими сторонами. Прийняття цієї ідеї суспільством є фундаментальним завданням, яке необхідно виконати для створення безконфліктного простору освоєння мінеральних ресурсів. Висновки свідчать, що головне завдання на сьогодні – це створення ефективної системи моніторингу руху сировини ланцюжком створення доданої вартості. Здатність швидко виявляти проблеми мінеральної політики та реагувати на них забезпечить лідерство ЄС в стратегічних технологіях і галузях. Цей процес вже почався зі створення ERMA. Державні інститути, бізнес, наукові установи й громадянське суспільство в тісному діалозі здатні забезпечити сталий розвиток і безпеку цивілізації загалом.

The article is devoted to the theoretical foundations of the formation and implementation of innovative entrepreneurship at the regional level. The main factors influencing the state and development of innovative entrepreneurship in the region are analyzed and determined. In particular, such factors include: strengthening of destructive influences on the state and development of the region; lack of qualified personnel involved in the development of innovative entrepreneurship in the region; imperfect communications between science, business and government; lack of a single strategic vision for the development of innovative entrepreneurship in the regions of the state. The structural elements of the studied mechanism are determined, which include organizational, institutional and economic elements that form a set of levers for managing the process of development of innovative entrepreneurship in the region. The main types of stakeholders in the implementation of the mechanism are identified, which include managing entities (authorities, line ministries, local governments). In addition, the main objects of the mechanism are the subjects of innovative entrepreneurship in the region, industry associations and investors. In order to more clearly define the list of tools of the organizational and economic mechanism that correspond to its specific strategic goals, the identified priorities for regulating the development of innovative entrepreneurship in the region have been formed and detailed. The main priorities for regulating the development of innovative entrepreneurship in the region include: the formation and implementation of competitive regional innovative products and services; improving the quality of the institutional infrastructure of innovative entrepreneurship in the region; improving the information support of innovative entrepreneurship in the region; organization of a system of quality training of qualified specialists for the sphere of innovative entrepreneurship; systematic de-shadowing of the activities of economic entities in the region. It is proved that the regulation of the development of innovative entrepreneurship in the region is carried out by identifying and supporting the priority areas of both state and industry, and regional and local levels. Most regions, through the formation and implementation of regional strategies and development programs independently support and develop innovative entrepreneurship, allocate funds from their own budgets for research and innovation in the region. In addition, the regions protect the rights and interests of innovation entities, provide financial support for the implementation of innovation projects, stimulate commercial banks and other financial institutions that lend to the implementation of innovation projects; to support the functioning and development of modern innovation infrastructure in the region. It is proved that the organizational and economic mechanism of development of innovative entrepreneurship can become an effective direction of socio-economic development of the region. Clear and effective regulation of innovative business development of regions in particular and the state in general, by creating and implementing an effective organizational and economic mechanism, which includes a set of economic, organizational and institutional measures to ensure efficient use of resource potential of the region, realization of potential of all innovative business entities and balancing the interests of all stakeholders in the development under study. It is determined that there is no ideal formula for creating an optimal system for regulating the development of innovative entrepreneurship, but the implementation of a purposeful, consistent and well-thought-out state and regional policy in this area allows to achieve significant positive results. ; Стаття присвячена теоретичним засадам формування організаційно-економічного механізму розвитку інноваційного підприємництва на рівні регіону. Проаналізовано та визначено основні фактори впливу на стан та розвиток інноваційного підприємництва в регіоні, до яких віднесено: посилення деструктивних впливів на стан та розвиток регіону; нестача кваліфікованих кадрів, задіяних в розвитку інноваційного підприємництва; недосконалість комунікацій між наукою, бізнесом та владою; відсутність єдиного стратегічного бачення розвитку інноваційного підприємництва регіонів держави тощо. Визначено структурні елементи досліджуваного механізму, до яких віднесено організаційні, інституційні та економічні складові, що формують комплекс важелів управління процесом розвитку інноваційного підприємництва регіону. Систематизовано основні типи стейкхолдерів розвитку інноваційного підприємництва регіону, до яких віднесено органи влади, підприємницькі суб'єкти регіону, інвестори, громадськість, міжнародні стейкхолдери, інститути знань. З метою більш чіткого визначення переліку інструментів досліджуваного механізму, які відповідають його конкретним стратегічним цілям, сформовано та деталізовано пріоритети регулювання розвитку інноваційного підприємництва регіону. До таких приорітетів віднесено: формування та реалізацію конкурентоспроможних регіональних інноваційних продуктів та послуг; підвищення рівня якості інституційної інфраструктури інноваційного підприємництва регіону; удосконалення інформаційного забезпечення інноваційного підприємництва регіону; організація системи якісної підготовки кваліфікованих фахівців для сфери інноваційного підприємництва; системна детінізація діяльності суб'єктів підприємництва регіону. Доведено, що регулювання розвитком інноваційного підприємництва регіону здійснюється шляхом визначення і підтримки пріоритетних напрямів як державного та галузевого, так і регіонального та місцевого рівня. Більшість регіонів, шляхом формування і реалізації регіональних стратегій та програм самостійно здійснюють підтримку та розвиток інноваційного підприємництва, виділяють кошти з власних бюджетів на провадження науково-дослідницької діяльності та на впровадження інновацій в регіоні. Крім того, регіони захищають права та інтереси суб'єктів інноваційної діяльності, забезпечують фінансову підтримку виконання інноваційних проектів, стимулюють комерційні банки та інші фінансово-кредитні установи, що кредитують виконання інноваційних проектів; підтримують функціонування і розвиток сучасної інноваційної інфраструктури регіону тощо. Організаційно-економічний механізм розвитку інноваційного підприємництва може стати дієвим напрямом соціально-економічного розвитку регіону. Чітке та дієве регулювання процесів розвитку інноваційного підприємництва регіонів передбачає застосування комплексу економічних, організаційних та інституційних заходів, що забезпечують ефективне використання ресурсного потенціалу регіону, реалізацію потенціалу всіх суб'єктів інноваційного підприємництва та збалансування інтересів усіх стейкхолдерів регіону. Визначено, що не існує ідеальної формули для створення оптимальної системи регулювання розвитку інноваційного підприємництва, але реалізація цілеспрямованої, послідовної та добре продуманої регіональної політики у даній сфері дозволяє досягти значних позитивних результатів.

Ukraine is considered to be the breadbasket of Europe, but weak development of logistics in Ukraine does not allow to use the enormous potential of the grain market. In Ukraine there are different subjects of the grain market, including: the subjects of grain production, grain storage subjects, subjects of state regulation of the grain market, the subjects of trade, financial and subjects of settlement services, the subjects of transport and logistics systems, and other business entities that operate in the grain market. Studies have shown the importance of the use of Incoterms 2010 for international logistics processes. Built author's model of the logistics of the grain market, including major operators and their relationships. By logistics operators of the grain market are agricultural enterprises (foundation of a stable development of logistics); Enterprises of grain storage (providing services to bring grain to the conditions and its storage) – or are part of the infrastructure of the enterprise or independent business entities; grain traders and other intermediaries (providing services of loading, unloading, transportation of grain, as well as acquire and implement their own bought grain from primary producers to processing enterprises or for export); processing plants (purchase grain from agricultural enterprises or cooperate with large grain traders may have its own fleet of trucks); Agricultural Exchange (intermediaries in the grain market, provide services on the conclusion of contracts of sale of grain on the domestic and foreign markets using exchange instruments – commodity derivatives); Agrarian Fund (specialized government agency conducting the regulation of pricing policy on the grain market by commodity and financial interventions); financial and credit institutions (serving the main participants of the logistics process, provide loans for the development of the infrastructure of the grain market); insurance companies (service providers in reducing financial risks through the use of various insurance instruments). Negative impact on the development of the logistics of the grain market in many regions of Ukraine have graintraders company monopolized the sale of grain agricultural enterprises, reducing the profitability of recent and long-term capital investments in infrastructure construction Grain logistics. ; Украина по праву считается житницей Европы, но слабое развитие логистики в Украине не дает возможность использовать огромный потенциал зернового рынка. В Украине функционируют различные субъекты зернового рынка, среди которых: субъекты производства зерна, субъекты хранения зерна, субъекты государственного регулирования рынка зерна, субъекты организации торговли, субъекты финансово-расчетного обслуживания, субъекты транспортно-логистической системы, другие субъекты хозяйствования, которые действуют на рынке зерна. Проведенные исследования показывают важное значение использования правил Инкотермс-2010 при международных логистических процессах. Построенная авторская модель функционирования логистики зернового рынка, включающая основных операторов и их взаимосвязи. К операторам логистики зернового рынка относятся сельскохозяйственные предприятия (основа стабильного развития логистики); предприятия сферы хранения зерна (предоставляют услуги по доведению зерна до кондиций и его хранению) – являются или частью инфраструктуры предприятия, или самостоятельными субъектами хозяйствования; зернотрейдеры и другие посредники (предоставляют услуги погрузки, разгрузки, перевозки зерна, а также приобретают и самостоятельно реализуют купленное зерно у первичных производителей перерабатывающим предприятиям или на экспорт); перерабатывающие предприятия (приобретают зерно у сельскохозяйственных предприятий или сотрудничают с крупными зернотрейдерами, могут иметь собственный парк грузового автотранспорта); аграрные биржи (посредники на рынке зерна, предоставляют услуги по заключению договоров купли-продажи зерна как на внутреннем, так и внешнем рынках с использованием биржевых инструментов – товарных деривативов); аграрный фонд (специализированная государственная организация, проводящая регулирование ценовой политики на рынке зерна путем товарных и финансовых интервенций); финансово-кредитные учреждения (обслуживают основных участников логистического процесса; предоставляют кредиты для развития инфраструктуры рынка зерна); страховые компании (предоставляют услуги по обеспечению снижения финансовых рисков через применения различных страховых инструментов). Негативное воздействие на развитие логистики рынка зерна во многих регионах Украины оказывают зернотрейдерские компании, монополизировавшие реализацию зерна аграрными предприятиями, снижающие доходность последних и капитальные вложения в долгосрочное строительство объектов инфраструктуры зерновой логистики. ; Україна по праву вважається житницею Європи, але слабкий розвиток логістики в Україні не дає можливість використовувати величезний потенціал зернового ринку. В Україні функціонують різні суб'єкти зернового ринку, серед яких: суб'єкти виробництва зерна, суб'єкти зберігання зерна, суб'єкти державного регулювання ринку зерна, суб'єкти організації торгівлі, суб'єкти фінансово-розрахункового обслуговування, суб'єкти транспортно-логістичної системи, інші суб'єкти господарювання, які діють на ринку зерна. Проведені дослідження показують важливе значення використання правил Інкотермс-2010 при міжнародних логістичних процесах. Побудована авторська модель функціонування логістики зернового ринку, що включає основних операторів і їх взаємозв'язку. До операторів логістики зернового ринку відносяться сільськогосподарські підприємства (основа стабільного розвитку логістики); підприємства сфери зберігання зерна (надають послуги з доведення зерна до кондицій і його зберігання) – є або частиною інфраструктури підприємства, або самостійними суб'єктами господарювання; зернотрейдери та інші посередники (надають послуги навантаження, розвантаження, перевезення зерна, а також набувають і самостійно реалізують куплене зерно у первинних виробників переробним підприємствам або на експорт); переробні підприємства (набувають зерно у сільськогосподарських підприємств або співпрацюють з великими зернотрейдерами, можуть мати власний парк вантажного автотранспорту); аграрні біржі (посередники на ринку зерна, надають послуги з укладання договорів купівлі- продажу зерна як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках з використанням біржових інструментів – товарних деривативів); аграрний фонд (спеціалізована державна організація, що проводить регулювання цінової політики на ринку зерна шляхом товарних і фінансових інтервенцій); фінансово-кредитні установи (обслуговують основних учасників логістичного процесу; надають кредити для розвитку інфраструктури ринку зерна); страхові компанії (надають послуги із забезпечення зниження фінансових ризиків через застосування різних страхових інструментів). Негативний вплив на розвиток логістики ринку зерна в багатьох регіонах України надають зернотрейдерські компанії, які монополізували реалізацію зерна аграрними підприємствами, що знижують прибутковість останніх і капітальні вкладення в довгострокове будівництво об'єктів інфраструктури зернової логістики.

The article examines the features of the institutional and legal mechanism of the Union in the field of security and defence from its founding under the Maastricht Treaty in 1992 to the current stage under the Lisbon Treaty in 2007. The legal characteristics of the EU institutions, that deals with the defence and security of Member States is provided. In particular, the activities of the European Council, the Council of the EU, the European Parliament, as well as the EU High Representative for Foreign Affairs and Security Policy were analyzed. It is established that the institutional component of the EU's Common Security and Defence Policy is characterized by the preservation of the sovereign powers of the Member States, as the development and decision-making at the highest level takes place through intergovernmental bodies of the Union. The powers of subsidiary bodies established by decisions of the EU Council are studied. The activities of the Political and Security Committee, the EU Military Committee, the EU Military Staff, the European Defence Agency, and the Committee on Civilian Aspects of Crisis Management are analyzed. In particular, the Political and Security Committee is the central executive body of the Union and a kind of "engine" of the Common Foreign and Security Policy. Especially important is his work on crisis management and finding the most optimal solutions in this direction. The EU Military Committee is the highest military body of the European Union, which manages all military activities within the EU. The EU Staff is the Union's main military expert body, tasked with early warning, situation assessment and strategic planning in line with the European Security Strategy. The European Defence Agency is a center of cooperation in the field of defence policy between Member States, EU institutions and third countries. It is noted that the EU institutional mechanism in the field of security and defence is represented not only by purely military but also by civilian structures, among which the Committee on Civilian Aspects of Crisis Management is the key. It has been found that the above institutions have sole executive powers and are not empowered to make legally binding decisions for Member States. It is concluded that one of the trends in the development of the EU institutional mechanism in the XXI century is so-called military-civil synergy, which occurs through cooperation between military and civilian structures of the Union, whose activities are aimed at achieving systematic goals in security and defence issues. ; В статье исследованы особенности институционно-правового механизма Союза в сфере безопасности и обороны от его основания по Маастрихтскому договору 1992 г. до функционирования на современном этапе на основе Лиссабонского договора 2007 г. Проведена правовая характеристика статуса учреждений ЕС, деятельность которых связана с обеспечением безопасности и обороны государств-членов. В частности, проанализирована деятельность Европейского Совета, Совета ЕС, Европейского Парламента, а также Верховного представителя ЕС по иностранным делам и политике безопасности. Установлено, что институциональная составляющая Общей политики по вопросам безопасности и обороны характеризуется сохранением суверенных полномочий государств-членов, поскольку разработка и принятие решений на самом высоком уровне происходит через межправительственные органы Союза, действующие на основе общего согласия всех стран ЕС. Исследованы полномочия вспомогательных органов, основанных решениями Совета ЕС. В частности, проанализирована деятельность Комитета по вопросам политики и безопасности, Военного комитета ЕС, Военного штаба ЕС, Европейского оборонного агентства, Комитета по гражданским аспектам кризисного управления. Обращается внимание, что институциональный механизм ЕС в сфере безопасности и обороны представлен не только чисто военными, но и гражданскими структурами, среди которых ключевой является Комитет по гражданским аспектам кризисного управления. Выяснено, что вышеуказанные учреждения имеют исключительно исполнительные полномочия и не уполномочены принимать юридически обязывающих решений для государств-членов. Установлено, что одной из тенденций развития институционального механизма ЕС в XXI веке является так называемая военно-гражданская синергия, которая происходит путем кооперации военных и гражданских структур Союза, деятельность которых направлена на обеспечение системного достижения целей в области безопасности и обороны. ; У статті досліджено особливості інституційно-правового механізму Союзу у сфері безпеки і оборони від його заснування за Маастрихтським договором 1992 р. до функціонування на сучасному етапі на основі Лісабонського договору 2007 р. Надано правову характеристику статусу установ ЄС, діяльність яких пов'язана із забезпеченням безпеки і оборони держав-членів. Зокрема, проаналізовано діяльність Європейської Ради, Ради ЄС, Європейського Парламенту, а також Верховного представника ЄС із закордонних справ і політики безпеки. Встановлено, що інституційна складова Спільної безпекової і оборонної політики ЄС характеризується збереженням суверенних повноважень держав-членів, оскільки розробка і прийняття рішень на найвищому рівні відбувається через міжурядові органи Союзу, що діють на основі спільної згоди усіх країн ЄС. Досліджено повноваження допоміжних органів, заснованих рішеннями Ради ЄС. Проаналізовано діяльність Комітету із питань політики та безпеки, Військового комітету ЄС, Військового штабу ЄС, Європейської оборонної агенції, Комітету із цивільних аспектів кризового управління. Зокрема, Комітет із питань політики та безпеки є центральним виконавчим органом Союзу та своєрідним «двигуном» спільної закордонної та безпекової політики. Особливо важливою є його діяльність щодо керівництва кризовими ситуаціями та пошуку найбільш оптимальних рішень у цьому напрямку. Військовий комітет ЄС є вищим військовим органом Європейського Союзу, що здійснює керівництво усіма військовими заходами в рамках ЄС. Військовий штаб ЄС - це головна військова експертна структура Союзу, завданням якої є здійснення раннього попередження, оцінки ситуації та стратегічного планування відповідно до Європейської безпекової стратегії. Європейська оборонна агенція виступає центром співробітництва в сфері оборонної політики між державами-членами, інститутами ЄС та третіми країнами. Звертається увага, що інституційний механізм ЄС у сфері безпеки і оборони представлений не лише суто військовими, але й цивільними структурами, серед яких ключовою є Комітет із цивільних аспектів кризового управління. З'ясовано, що вищезазначені установи мають виключно виконавчі повноваження та не уповноважені ухвалювати юридично зобов'язуючих рішень для держав-членів. Встановлено, що однією із тенденцій розвитку інституційного механізму ЄС у ХХІ столітті є так звана військово-цивільна синергія, що відбувається шляхом кооперації військових та цивільних структур Союзу, діяльність яких спрямована на забезпечення системного досягнення цілей у сфері безпеки і оборони.

The article explores that the important scientific and practical task of the modern stage of development of world civilization is the globalization of all spheres of public life — cultural, information, and economic. One of the components of the globalization of the economy and one of the highest stages of globalization is the globalization of the world banking system. Banking sector is one of the key factors ensuring stable economic development of the country. Transparency, reliability, resistance to fіnansovo-economic shocks, a temple urіven depositor confidence — a characteristic feature of the banking systems of countries with developed economy.It is determined that banks should be considered as an important part of business, business world. They accumulate cash, provide loans, make cash settlements, issue currency trademarks, serve securities markets, and provide various economic services. Banking in the capital of the Central Bank of the European Union originated and developed on the basis of capital that brought interest. Even at the formation of the primitive communal system used usurious capital. Rich representatives of the top government were lending money. The development of usurious capital and initiated a banking business.In antiquity, there were some institutions that performed the functions of banks. In the historical literature, there are indications that the banks functioned in Poland, the Czech Republic. They performed a variety of operations — from commission operations for the purchase, sale and payment at the expense of customers to the issuance of loans and acted as guarantors and trustees in the implementation of various acts and transactions. Thus, the origins of modern banking can be seen in the activities of banks in the old days. It is noted that by the end of the XIX — early XX centuries. In the years of its existence, the multi-faceted credit system was formed. Public and private banks served, mainly, large borrowers; the credit needs of the small clients were managed by an extensive system of small loan applicants, whose resource base was formed, including at the expense of the State Bank. This model of functioning of the credit system is reflected and at the present stage of development, as the most suitable for the needs of all categories of borrowers, adequate to the transitional type of economy and which most contributes to the economic development of countries. ; Досліджено, що важливим науково-практичним завданням сучасного етапу розвитку світової цивілізації є глобалізація всіх сфер суспільного життя — культурної, інформаційної, економічної. Однією зі складових частин глобалізації економіки та одним з найвищих етапів глобалізації є глобалізація світової банківської системи. Бaʜкiвcькᴎй ceкᴛop — oдин iз ключoвᴎx чᴎʜʜᴎкiв зaбeзпeчeʜʜя cᴛaбiльʜoгo eкoʜoмiчʜoгo poзвᴎᴛку кpaїʜᴎ. Пpoзopicᴛь, ʜaдiйʜicᴛь, cᴛiйкicᴛь дo фiʜaʜcoвo-eкoʜoмiчʜᴎx пoᴛpяciʜь, вᴎcoкᴎй cᴛупiʜь дoвipᴎ вклaдʜᴎкiв — xapaкᴛepʜi oзʜaкᴎ бaʜкiвcькᴎx cᴎcᴛeм кpaїʜ iз poзвᴎʜeʜoю eкoʜoмiкoю.Визначено, що банки слід розглядати як важливу складову частину бізнесу, ділового світу. Вони акумулюють грошові кошти, надають кредити, проводять грошові розрахунки, емітують в обіг грошові знаки, обслуговують ринки цінних паперів, надають різноманітні економічні послуги. Банківська справа у кpaїʜах Цeʜᴛpaльʜo-Cxiдʜoї Євpoпᴎ виникла і розвивалася на базі капіталу, який приносив відсотки. Ще при формуванні первіснообщинного ладу використовувався лихварський капітал. Багаті представники верхівки влади давали в борг кошти. Розвиток лихварського капіталу і поклав початок банківської справи.У давнину існували деякі установи, які виконували функції банків. В історичній літературі є вказівки на те, що банки функціонували в Польщі, Чехії. Вони виконували різноманітні операції − від комісійних операцій із купівлі, продажу і платежів за рахунок клієнтів до видачі кредитів і виступали поручителями і довіреними особами при здійсненні різних актів і угод. Таким чином, витоки сучасної банківської справи можна бачити в діяльності банків в давнину. Відзначено, що до кінця XIX — початку XX століть у кpaїʜах Цeʜᴛpaльʜo-Cxiдʜoї Євpoпᴎ сформувалася багатоланкова кредитна система. Державні і приватні банки обслуговували в основному великих позичальників; кредитні потреби ж дрібних клієнтів були у віданні розгалуженої системи здобувачів дрібного кредиту, ресурсна база якої формувалася, у тому числі, за рахунок коштів державного банку. Модель функціонування кредитної системи знаходить своє відображення і на сучасному етапі розвитку як найбільш відповідна потребам усіх категорій позичальників, адекватна перехідному типу економіки і яка найбільше сприяє економічному розвиткові країн. ; Исследовано, что важной научно-практической задачей современного этапа развития мировой цивилизации является глобализация всех сфер общественной жизни — культурной, информационной, экономической. Одной из составных частей глобализации экономики и одним из самых высоких этапов глобализации является глобализация мировой банковской системы. Бaʜковский ceкᴛop является oдʜᴎм из ключевых факторов обеспечения стабильного экономического развития страны. Прозрачность, надежность, устойчивость к финансово-экономическим потрясениям, високий уровень доверия вкладчиков — характерные признаки банковских систем стран с развитой экономикой.Определено, что банки следует рассматривать как важную составную часть бизнеса, делового мира. Они аккумулируют денежные средства, предоставляют кредиты, проводят денежные расчеты, эмитируют в обращение денежные знаки, обслуживают рынки ценных бумаг, оказывают различные экономические услуги. Банковское дело в странах Цeʜᴛpaльʜo-Восточной Европы возникло и развивалось на базе капитала, который приносил проценты. Еще при формировании первобытнообщинного строя использовался ростовщический капитал. Богатые представители верхушки власти давали в долг деньги. Развитие ростовщического капитала и положило начало банковскому делу.В древности существовали некоторые учреждения, выполнявшие функции банков. В исторической литературе есть указания на то, что банки функционировали в Польше, Чехии. Они выполняли разнообразные операции — от комиссионных операций по покупке, продаже и платежей за счет клиентов до выдачи кредитов и выступали в качестве поручителей и доверенных лиц при осуществлении различных актов и соглашений. Таким образом, истоки современного банковского дела можно видеть в деятельности банков в древности. Отмечено, что к концу XIX — начала XX века в странах Цeʜᴛpaльʜo-Восточной Европы сформировалась многоуровненвая кредитная система. Государственные и частные банки обслуживали в основном крупных заемщиков; кредитные потребности же мелких клиентов были в ведении разветвленной системы соискателей мелкого кредита, ресурсная база которой формировалась, в том числе, за счет средств государственного банка. Данная модель функционирования кредитной системы находит свое отражение и на современном этапе развития как наиболее соответствующая потребностям всех категорий заемщиков, адекватная переходному типу экономики и которая наиболее способствует экономическому развитию стран.

The objective: to analyze the existing methods for ensuring the safety of hospitals in the event of natural and man-made disasters, as well as the current regulatory framework for the safety and functioning of the healthcare facility during emergencies in Ukraine.Materials and methods. The study is based on the analysis of data from scientific and specialized sources of information regarding the state of hospital safety, including The Center for the Study of Natural Disaster Epidemiology at the Catholic University of Leuven (Belgium), the International Disaster Database (EMDAT), and official WHO expert reports. Research methods were: bibliographic, synthetic, formal logic. A logical analysis of the data was conducted, summarizing the results, identifying the main causative factors of the deficiencies and the risk creating factors using complex data analys is and computer technologies.Results. WHO-recommended Worldwide Hospital Safety Index methodology, developed to implement a new approach to preventing and reducing the health effects of natural disasters, helps local authorities determine which agencies need to take appropriate action first to reduce vulnerability. Priority should be given to an institution where the safety of patients and staff is at highest risk during a disaster, or to an institution, where there is a risk of equipment damage or where measures are needed to maintain performance. It is established that the activities of any healthcare facilities ofUkraine are evaluated by three standards – management of the institution (including services and personnel), finances and material resources, as well as medical activity. According to the current legislation ofUkraine, the regulations governing the activities of the POPs do not provide for the assessment of the safety of carrying out the medical-diagnostic process in these institutions when providing medical assistance to patients and victims in the event of emergency situations. It is revealed that in our country the criteria and methods of assessment of hospitals' safety are not fully adapted to the actual health care system, while at the same time there is no description and characterization of risks and factors that adversely affect the state of organization of medical-diagnostic process in the process of providing medical care to the victims in emergency situations that significantly reduce the capacity of healthcare facilities to function properly.Conclusions. Ensuring that hospitals operate in emergencies require the development and implementation of adequate response measures, taking into account the existing risks of technical and functional factors. The worldwide methodology for determining the Hospital Safety Index is an effective tool for assessing the safety and vulnerability of hospitals, adopting low-cost, high-efficiency measures to improve safety and emergency preparedness. It is appropriate to apply this methodology in Ukraine, taking into account the world experience in its use, but it requires adaptation to the realities of the national health care system and improvement of the existing legal acts. ; Цель исследования: проанализировать существующие методы по обеспечению безопасности больниц в условиях природных и техногенных катастроф, а также действующую нормативно-правовую базу по безопасности и функционированию учреждений здравоохранения (УЗ) во время чрезвычайных ситуаций в Украине.Материалы и методы. Исследование основывается на анализе данных научных и специальных источников информации о состоянии безопасности больниц, в том числе Центра исследований по эпидемиологии стихийных бедствий Католического Университета Левена (Бельгия), международной базы данных катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), официальных отчетах экспертов ВОЗ. Методами исследования были: библиографический, синтетический, формальной логики. Был проведен логический анализ данных, обобщение результатов, определение основных причинных факторов недостатков и рискообразующих факторов с применением комплексного анализа данных и компьютерных технологий.Результаты. Рекомендуемая ВОЗ к применению во всех странах мира методология «Индекс безопасности больниц», созданная для реализации нового подхода к предотвращению негативных последствий стихийных бедствий в секторе здравоохранения и снижения их масштабов, помогает местным властям определить, какие учреждения прежде всего нуждаются в проведении соответствующих мероприятий для уменьшения уязвимости. Приоритет должен быть отдан тому учреждению, где безопасность пациентов и персонала подвержена наиболее высокому риску при бедствиях, или учреждению, где есть риск повреждения оборудования, или где необходимые меры для поддержания работоспособности. Установлено, что деятельность любого УЗ Украины оценивают по трем стандартам: управление учреждением (включая службами и кадрами), финансами и материальными ресурсами, а также непосредственно по медицинской деятельности. По действующему законодательству Украины нормативные акты, регламентирующие деятельность УЗ, не предусматривают оценки безопасности проведения лечебно-диагностического процесса в этих заведениях при оказании медицинской помощи больным и пострадавшим в условиях чрезвычайных ситуаций. Выявлено, что в нашем государстве полностью отсутствуют адаптированные к реально действующей системе здравоохранения критерии и методы оценки безопасности больниц, одновременно отсутствует описание и характеристика рисков и факторов, негативно влияющих на состояние организации лечебно-диагностического процесса при оказании медицинской помощи пострадавшим в чрезвычайных ситуациях, что существенно снижает возможности учреждений здравоохранения полноценно функционировать.Заключение. Обеспечение работы больниц в условиях чрезвычайных ситуаций требует разработки и внедрения адекватных мер ответов с учетом имеющихся рискообразующих факторов технического и функционального характера. Методология определения индекса безопасности больниц, используемая во всем мире, является действенным инструментом для оценки безопасности и уязвимости больниц, принятия недорогих, высокоэффективных мер повышения безопасности и укрепления готовности к чрезвычайным ситуациям. Данную методологию следует внедрять в Украине с учетом мирового опыта по ее использованию, но она нуждается в адаптации к реалиям национальной системы здравоохранения и в усовершенствовании действующих нормативно-правовых актов. ; Мета дослідження: проаналізувати існуючі методи щодо забезпечення безпеки лікарень за умов природних та техногенних катастроф, а також діючу нормативно-правову базу щодо безпеки та функціонування закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) під час надзвичайних ситуацій в Україні.Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі даних наукових та спеціальних джерел інформації щодо стану безпеки лікарень, у тому числі Центру досліджень з епідеміолоґії стихійних лих Католицького Університету Левена (Бельгія), міжнародної бази даних катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), офіційних звітах експертів ВООЗ. Методами дослідження були: бібліографічний, синтетичний, формальної логіки. Було проведено логічний аналіз даних, узагальнення результатів, визначення основних причинних факторів недоліків та ризикутворювальних факторів із застосуванням комплексного аналізу даних та комп'ютерних технологій.Результати. Рекомендована ВООЗ до застосування в усіх країнах світу методологія «Індекс безпеки лікарень», що створена для реалізації нового підходу до запобігання негативним наслідкам стихійних лих у секторі охорони здоров'я і зниження їхніх масштабів, допомагає місцевій владі визначити, які установи насамперед потребують проведення відповідних заходів для зменшення уразливості. Пріоритет повинен бути відданий тій установі, де безпека пацієнтів і персоналу схильна до найбільш високого ризику під час лиха, або установі, де є ризик пошкодження обладнання, або потрібні заходи для підтримки працездатності. Встановлено, що діяльність будь-якого ЗОЗ України оцінюють за трьома стандартами: управлінням установою (включно зі службами і кадрами), фінансами та матеріальними ресурсами, а також безпосередньо за медичною діяльністю. За чинним законодавством України нормативні акти, що регламентують діяльність ЗОЗ, не передбачають оцінювання безпеки проведення лікувально-діагностичного процесу в цих закладах при наданні медичної допомоги хворим та постраждалим за умов надзвичайних ситуацій. Виявлено, що в нашій державі повністю відсутні адаптовані до реально діючої системи охорони здоров'я критерії та методи оцінювання безпеки лікарень. Водночас відсутній опис та характеристика ризиків і факторів, що негативно впливають на стан організації лікувально-діагностичного процессу під час надання медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях, що суттєво знижує можливості ЗОЗ щодо повноцінного функціонування.Заключення. Забезпечення роботи лікарняних закладів за умов надзвичайних ситуацій потребує розробки та впровадження адекватних заходів відповіді з урахуванням наявних ризикутворювальних факторів технічного та функціонального характеру. Методологія визначення «Індексу безпеки лікарень», що використовується в усьому світі, є дієвим інструментом для оцінювання безпеки і уразливості лікарень, прийняття недорогих, високоефективних заходів підвищення безпеки та зміцнення готовності до надзвичайних ситуацій. Дану методологію доречно застосовувати в Україні з урахуванням світового досвіду з її використання, але вона потребує адаптації до реалій національної системи охорони здоров'я та вдосконалення діючих нормативно-правової актів.

The objective: to analyze the existing methods for ensuring the safety of hospitals in the event of natural and man-made disasters, as well as the current regulatory framework for the safety and functioning of the healthcare facility during emergencies in Ukraine.Materials and methods. The study is based on the analysis of data from scientific and specialized sources of information regarding the state of hospital safety, including The Center for the Study of Natural Disaster Epidemiology at the Catholic University of Leuven (Belgium), the International Disaster Database (EMDAT), and official WHO expert reports. Research methods were: bibliographic, synthetic, formal logic. A logical analysis of the data was conducted, summarizing the results, identifying the main causative factors of the deficiencies and the risk creating factors using complex data analys is and computer technologies.Results. WHO-recommended Worldwide Hospital Safety Index methodology, developed to implement a new approach to preventing and reducing the health effects of natural disasters, helps local authorities determine which agencies need to take appropriate action first to reduce vulnerability. Priority should be given to an institution where the safety of patients and staff is at highest risk during a disaster, or to an institution, where there is a risk of equipment damage or where measures are needed to maintain performance. It is established that the activities of any healthcare facilities ofUkraine are evaluated by three standards – management of the institution (including services and personnel), finances and material resources, as well as medical activity. According to the current legislation ofUkraine, the regulations governing the activities of the POPs do not provide for the assessment of the safety of carrying out the medical-diagnostic process in these institutions when providing medical assistance to patients and victims in the event of emergency situations. It is revealed that in our country the criteria and methods of assessment of hospitals' safety are not fully adapted to the actual health care system, while at the same time there is no description and characterization of risks and factors that adversely affect the state of organization of medical-diagnostic process in the process of providing medical care to the victims in emergency situations that significantly reduce the capacity of healthcare facilities to function properly.Conclusions. Ensuring that hospitals operate in emergencies require the development and implementation of adequate response measures, taking into account the existing risks of technical and functional factors. The worldwide methodology for determining the Hospital Safety Index is an effective tool for assessing the safety and vulnerability of hospitals, adopting low-cost, high-efficiency measures to improve safety and emergency preparedness. It is appropriate to apply this methodology in Ukraine, taking into account the world experience in its use, but it requires adaptation to the realities of the national health care system and improvement of the existing legal acts. ; Цель исследования: проанализировать существующие методы по обеспечению безопасности больниц в условиях природных и техногенных катастроф, а также действующую нормативно-правовую базу по безопасности и функционированию учреждений здравоохранения (УЗ) во время чрезвычайных ситуаций в Украине.Материалы и методы. Исследование основывается на анализе данных научных и специальных источников информации о состоянии безопасности больниц, в том числе Центра исследований по эпидемиологии стихийных бедствий Католического Университета Левена (Бельгия), международной базы данных катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), официальных отчетах экспертов ВОЗ. Методами исследования были: библиографический, синтетический, формальной логики. Был проведен логический анализ данных, обобщение результатов, определение основных причинных факторов недостатков и рискообразующих факторов с применением комплексного анализа данных и компьютерных технологий.Результаты. Рекомендуемая ВОЗ к применению во всех странах мира методология «Индекс безопасности больниц», созданная для реализации нового подхода к предотвращению негативных последствий стихийных бедствий в секторе здравоохранения и снижения их масштабов, помогает местным властям определить, какие учреждения прежде всего нуждаются в проведении соответствующих мероприятий для уменьшения уязвимости. Приоритет должен быть отдан тому учреждению, где безопасность пациентов и персонала подвержена наиболее высокому риску при бедствиях, или учреждению, где есть риск повреждения оборудования, или где необходимые меры для поддержания работоспособности. Установлено, что деятельность любого УЗ Украины оценивают по трем стандартам: управление учреждением (включая службами и кадрами), финансами и материальными ресурсами, а также непосредственно по медицинской деятельности. По действующему законодательству Украины нормативные акты, регламентирующие деятельность УЗ, не предусматривают оценки безопасности проведения лечебно-диагностического процесса в этих заведениях при оказании медицинской помощи больным и пострадавшим в условиях чрезвычайных ситуаций. Выявлено, что в нашем государстве полностью отсутствуют адаптированные к реально действующей системе здравоохранения критерии и методы оценки безопасности больниц, одновременно отсутствует описание и характеристика рисков и факторов, негативно влияющих на состояние организации лечебно-диагностического процесса при оказании медицинской помощи пострадавшим в чрезвычайных ситуациях, что существенно снижает возможности учреждений здравоохранения полноценно функционировать.Заключение. Обеспечение работы больниц в условиях чрезвычайных ситуаций требует разработки и внедрения адекватных мер ответов с учетом имеющихся рискообразующих факторов технического и функционального характера. Методология определения индекса безопасности больниц, используемая во всем мире, является действенным инструментом для оценки безопасности и уязвимости больниц, принятия недорогих, высокоэффективных мер повышения безопасности и укрепления готовности к чрезвычайным ситуациям. Данную методологию следует внедрять в Украине с учетом мирового опыта по ее использованию, но она нуждается в адаптации к реалиям национальной системы здравоохранения и в усовершенствовании действующих нормативно-правовых актов. ; Мета дослідження: проаналізувати існуючі методи щодо забезпечення безпеки лікарень за умов природних та техногенних катастроф, а також діючу нормативно-правову базу щодо безпеки та функціонування закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) під час надзвичайних ситуацій в Україні.Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі даних наукових та спеціальних джерел інформації щодо стану безпеки лікарень, у тому числі Центру досліджень з епідеміолоґії стихійних лих Католицького Університету Левена (Бельгія), міжнародної бази даних катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), офіційних звітах експертів ВООЗ. Методами дослідження були: бібліографічний, синтетичний, формальної логіки. Було проведено логічний аналіз даних, узагальнення результатів, визначення основних причинних факторів недоліків та ризикутворювальних факторів із застосуванням комплексного аналізу даних та комп'ютерних технологій.Результати. Рекомендована ВООЗ до застосування в усіх країнах світу методологія «Індекс безпеки лікарень», що створена для реалізації нового підходу до запобігання негативним наслідкам стихійних лих у секторі охорони здоров'я і зниження їхніх масштабів, допомагає місцевій владі визначити, які установи насамперед потребують проведення відповідних заходів для зменшення уразливості. Пріоритет повинен бути відданий тій установі, де безпека пацієнтів і персоналу схильна до найбільш високого ризику під час лиха, або установі, де є ризик пошкодження обладнання, або потрібні заходи для підтримки працездатності. Встановлено, що діяльність будь-якого ЗОЗ України оцінюють за трьома стандартами: управлінням установою (включно зі службами і кадрами), фінансами та матеріальними ресурсами, а також безпосередньо за медичною діяльністю. За чинним законодавством України нормативні акти, що регламентують діяльність ЗОЗ, не передбачають оцінювання безпеки проведення лікувально-діагностичного процесу в цих закладах при наданні медичної допомоги хворим та постраждалим за умов надзвичайних ситуацій. Виявлено, що в нашій державі повністю відсутні адаптовані до реально діючої системи охорони здоров'я критерії та методи оцінювання безпеки лікарень. Водночас відсутній опис та характеристика ризиків і факторів, що негативно впливають на стан організації лікувально-діагностичного процессу під час надання медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях, що суттєво знижує можливості ЗОЗ щодо повноцінного функціонування.Заключення. Забезпечення роботи лікарняних закладів за умов надзвичайних ситуацій потребує розробки та впровадження адекватних заходів відповіді з урахуванням наявних ризикутворювальних факторів технічного та функціонального характеру. Методологія визначення «Індексу безпеки лікарень», що використовується в усьому світі, є дієвим інструментом для оцінювання безпеки і уразливості лікарень, прийняття недорогих, високоефективних заходів підвищення безпеки та зміцнення готовності до надзвичайних ситуацій. Дану методологію доречно застосовувати в Україні з урахуванням світового досвіду з її використання, але вона потребує адаптації до реалій національної системи охорони здоров'я та вдосконалення діючих нормативно-правової актів.

The objective: to analyze the existing methods for ensuring the safety of hospitals in the event of natural and man-made disasters, as well as the current regulatory framework for the safety and functioning of the healthcare facility during emergencies in Ukraine.Materials and methods. The study is based on the analysis of data from scientific and specialized sources of information regarding the state of hospital safety, including The Center for the Study of Natural Disaster Epidemiology at the Catholic University of Leuven (Belgium), the International Disaster Database (EMDAT), and official WHO expert reports. Research methods were: bibliographic, synthetic, formal logic. A logical analysis of the data was conducted, summarizing the results, identifying the main causative factors of the deficiencies and the risk creating factors using complex data analys is and computer technologies.Results. WHO-recommended Worldwide Hospital Safety Index methodology, developed to implement a new approach to preventing and reducing the health effects of natural disasters, helps local authorities determine which agencies need to take appropriate action first to reduce vulnerability. Priority should be given to an institution where the safety of patients and staff is at highest risk during a disaster, or to an institution, where there is a risk of equipment damage or where measures are needed to maintain performance. It is established that the activities of any healthcare facilities ofUkraine are evaluated by three standards – management of the institution (including services and personnel), finances and material resources, as well as medical activity. According to the current legislation ofUkraine, the regulations governing the activities of the POPs do not provide for the assessment of the safety of carrying out the medical-diagnostic process in these institutions when providing medical assistance to patients and victims in the event of emergency situations. It is revealed that in our country the criteria and methods of assessment of hospitals' safety are not fully adapted to the actual health care system, while at the same time there is no description and characterization of risks and factors that adversely affect the state of organization of medical-diagnostic process in the process of providing medical care to the victims in emergency situations that significantly reduce the capacity of healthcare facilities to function properly.Conclusions. Ensuring that hospitals operate in emergencies require the development and implementation of adequate response measures, taking into account the existing risks of technical and functional factors. The worldwide methodology for determining the Hospital Safety Index is an effective tool for assessing the safety and vulnerability of hospitals, adopting low-cost, high-efficiency measures to improve safety and emergency preparedness. It is appropriate to apply this methodology in Ukraine, taking into account the world experience in its use, but it requires adaptation to the realities of the national health care system and improvement of the existing legal acts. ; Цель исследования: проанализировать существующие методы по обеспечению безопасности больниц в условиях природных и техногенных катастроф, а также действующую нормативно-правовую базу по безопасности и функционированию учреждений здравоохранения (УЗ) во время чрезвычайных ситуаций в Украине.Материалы и методы. Исследование основывается на анализе данных научных и специальных источников информации о состоянии безопасности больниц, в том числе Центра исследований по эпидемиологии стихийных бедствий Католического Университета Левена (Бельгия), международной базы данных катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), официальных отчетах экспертов ВОЗ. Методами исследования были: библиографический, синтетический, формальной логики. Был проведен логический анализ данных, обобщение результатов, определение основных причинных факторов недостатков и рискообразующих факторов с применением комплексного анализа данных и компьютерных технологий.Результаты. Рекомендуемая ВОЗ к применению во всех странах мира методология «Индекс безопасности больниц», созданная для реализации нового подхода к предотвращению негативных последствий стихийных бедствий в секторе здравоохранения и снижения их масштабов, помогает местным властям определить, какие учреждения прежде всего нуждаются в проведении соответствующих мероприятий для уменьшения уязвимости. Приоритет должен быть отдан тому учреждению, где безопасность пациентов и персонала подвержена наиболее высокому риску при бедствиях, или учреждению, где есть риск повреждения оборудования, или где необходимые меры для поддержания работоспособности. Установлено, что деятельность любого УЗ Украины оценивают по трем стандартам: управление учреждением (включая службами и кадрами), финансами и материальными ресурсами, а также непосредственно по медицинской деятельности. По действующему законодательству Украины нормативные акты, регламентирующие деятельность УЗ, не предусматривают оценки безопасности проведения лечебно-диагностического процесса в этих заведениях при оказании медицинской помощи больным и пострадавшим в условиях чрезвычайных ситуаций. Выявлено, что в нашем государстве полностью отсутствуют адаптированные к реально действующей системе здравоохранения критерии и методы оценки безопасности больниц, одновременно отсутствует описание и характеристика рисков и факторов, негативно влияющих на состояние организации лечебно-диагностического процесса при оказании медицинской помощи пострадавшим в чрезвычайных ситуациях, что существенно снижает возможности учреждений здравоохранения полноценно функционировать.Заключение. Обеспечение работы больниц в условиях чрезвычайных ситуаций требует разработки и внедрения адекватных мер ответов с учетом имеющихся рискообразующих факторов технического и функционального характера. Методология определения индекса безопасности больниц, используемая во всем мире, является действенным инструментом для оценки безопасности и уязвимости больниц, принятия недорогих, высокоэффективных мер повышения безопасности и укрепления готовности к чрезвычайным ситуациям. Данную методологию следует внедрять в Украине с учетом мирового опыта по ее использованию, но она нуждается в адаптации к реалиям национальной системы здравоохранения и в усовершенствовании действующих нормативно-правовых актов. ; Мета дослідження: проаналізувати існуючі методи щодо забезпечення безпеки лікарень за умов природних та техногенних катастроф, а також діючу нормативно-правову базу щодо безпеки та функціонування закладів охорони здоров'я (ЗОЗ) під час надзвичайних ситуацій в Україні.Матеріали та методи. Дослідження ґрунтується на аналізі даних наукових та спеціальних джерел інформації щодо стану безпеки лікарень, у тому числі Центру досліджень з епідеміолоґії стихійних лих Католицького Університету Левена (Бельгія), міжнародної бази даних катастроф (International Disaster Database, EM-DAT), офіційних звітах експертів ВООЗ. Методами дослідження були: бібліографічний, синтетичний, формальної логіки. Було проведено логічний аналіз даних, узагальнення результатів, визначення основних причинних факторів недоліків та ризикутворювальних факторів із застосуванням комплексного аналізу даних та комп'ютерних технологій.Результати. Рекомендована ВООЗ до застосування в усіх країнах світу методологія «Індекс безпеки лікарень», що створена для реалізації нового підходу до запобігання негативним наслідкам стихійних лих у секторі охорони здоров'я і зниження їхніх масштабів, допомагає місцевій владі визначити, які установи насамперед потребують проведення відповідних заходів для зменшення уразливості. Пріоритет повинен бути відданий тій установі, де безпека пацієнтів і персоналу схильна до найбільш високого ризику під час лиха, або установі, де є ризик пошкодження обладнання, або потрібні заходи для підтримки працездатності. Встановлено, що діяльність будь-якого ЗОЗ України оцінюють за трьома стандартами: управлінням установою (включно зі службами і кадрами), фінансами та матеріальними ресурсами, а також безпосередньо за медичною діяльністю. За чинним законодавством України нормативні акти, що регламентують діяльність ЗОЗ, не передбачають оцінювання безпеки проведення лікувально-діагностичного процесу в цих закладах при наданні медичної допомоги хворим та постраждалим за умов надзвичайних ситуацій. Виявлено, що в нашій державі повністю відсутні адаптовані до реально діючої системи охорони здоров'я критерії та методи оцінювання безпеки лікарень. Водночас відсутній опис та характеристика ризиків і факторів, що негативно впливають на стан організації лікувально-діагностичного процессу під час надання медичної допомоги постраждалим у надзвичайних ситуаціях, що суттєво знижує можливості ЗОЗ щодо повноцінного функціонування.Заключення. Забезпечення роботи лікарняних закладів за умов надзвичайних ситуацій потребує розробки та впровадження адекватних заходів відповіді з урахуванням наявних ризикутворювальних факторів технічного та функціонального характеру. Методологія визначення «Індексу безпеки лікарень», що використовується в усьому світі, є дієвим інструментом для оцінювання безпеки і уразливості лікарень, прийняття недорогих, високоефективних заходів підвищення безпеки та зміцнення готовності до надзвичайних ситуацій. Дану методологію доречно застосовувати в Україні з урахуванням світового досвіду з її використання, але вона потребує адаптації до реалій національної системи охорони здоров'я та вдосконалення діючих нормативно-правової актів.