Suchergebnisse

One of the main functions of the state is to carry out the social policy aimed at the provision of the conditions of human vital activity, implementation of intelligent and professional potential of people. In this case a well-developed system of social security is of paramount importance. To a great extent, financing of this system is performed at the expense of public funds. The article considers specific features of government financing of population social security in Ukraine over a period 2001–2019. Analytical data of budget monitoring of the Institute of Budgetary and Socio-Economic research, statistical digests of the Ministry of Finances of Ukraine and State Statistic Service of Ukraine, analytical notes of the Institute for Demography and Social Studies named after M. V. Ptukha of the National Academy of Sciences of Ukraine served as the source for the research. The study used general scientific and specific methods of cognition. The research presents the analysis of the main indexes characterizing the budget financing of population social protection in the context of the budgets of Ukraine. The dynamics of changes in the financing of social expenditures form the State Budget of Ukraine and their structure were examined. Specific features of financing the system of social protection of the population from local budgets were defined. The level of self-financing of social needs was evaluated. The main problems of the functioning of population social protection system were determined taking into account the fact those financial resources in the State and local budgets are limited. The author suggested the steps as to the improvement of state funding of social measures by the following ways: to improve inter-budgetary relations due to the increase of the authority of the local communities at the calculation of the need in financial resource for the social protection of the population; to enhance targeted social assistance and to improve its efficiency; to optimize the existing system of the social benefits and payments. ; Проведение социальной политики, направленной на обеспечение условий жизнедеятельности человека, реализации и развития его интеллектуального и профессионального потенциала, является одной из главных функций государства. Важное место при этом занимает развитая система социальной защиты, финансовое обеспечение которой в значительной степени осуществляется за счет государственных средств. В статье рассмотрены особенности государственного финансового обеспечения социальной защиты населения в Украине за период 2002–2019 гг. Источником данных для исследования были аналитические данные бюджетного мониторинга Института бюджета и социально-экономических исследований, статистические сборники Министерства финансов Украины и Государственной службы статистики Украины, аналитические записки Института демографии и социальных исследований имени М. В. Птухи НАН Украины. При исследовании использовались общенаучные и специфические методы познания. В процессе исследования проанализированы основные показатели, характеризующие бюджетное финансирование социальной защиты населения в разрезе бюджетов Украины. Рассмотрена динамика изменения финансирования социальных расходов из Государственного бюджета Украины и их структура. Определены особенности финансирования системы социальной защиты населения из местных бюджетов. Осуществлена оценка уровня самофинансирования на социальные нужды. Определены основные проблемы функционирования системы социальной защиты населения, учитывая ограниченность финансовых ресурсов в Государственном и местных бюджетах. Предложены основные мероприятия по совершенствованию в дальнейшем государственного финансирования социальных мероприятий путем: совершенствования межбюджетных отношений из-за роста полномочий местных общин при расчете потребности в финансовых ресурсах для социальной защиты населения; усиления адресности социальной помощи и повышения эффективности ее использования; оптимизации существующей системы социальных льгот и выплат ; Проведення соціальної політики, спрямованої на забезпечення умов життєдіяльності людини, реалізації і розвитку її інтелектуального і професійного потенціалу, є однією з головних функцій держави. Важливе місце при цьому займає розвинена система соціального захисту, фінансове забезпечення якої значною мірою здійснюється за рахунок державних коштів. У статті розглянуто особливості державного фінансового забезпечення соціального захисту населення в Україні за період 2002–2019 рр. Джерелом даних для дослідження були аналітичні дані бюджетного моніторингу Інституту бюджету та соціально-економічних досліджень, статистичні збірники Міністерства фінансів України та Державної служби статистики України, аналітичні записки Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАН України. При дослідженні використовувалися загальнонаукові та специфічні методи пізнання. У процесі дослідження проаналізовано основні показники, що характеризують бюджетне фінансування соціального захисту населення у розрізі бюджетів України. Розглянуто динаміку зміни фінансування соціальних видатків з Державного бюджету України та їх структуру. Визначено особливості фінансування системи соціального захисту населення з місцевих бюджетів. Здійснено оцінку рівня самофінансування на соціальні потреби. Окреслено основні проблеми функціонування системи соціального захисту населення з огляду на обмеженість фінансових ресурсів у Державному та місцевих бюджетах. Запропоновано основні заходи щодо удосконалення у подальшому державного фінансування соціальних заходів шляхом: удосконалення міжбюджетних відносин через зростання повноважень місцевих громад при розрахунку потреби у фінансових ресурсах для соціального захисту населення; посилення адресності соціальної допомоги та підвищення ефективності її використання; оптимізації існуючої системи соціальних пільг та виплат.

Problem setting. The processes of local government reform in Ukraine give an additional impetus to the development of agglomerations. The issues related to management of economic activity, activities of economic entities, ensuring the reliability and safety of utilities and transport networks, etc. take an important place among the problems caused by the functioning of agglomerations.A high concentration of various resources, as well as a presence of common tasks for local communities which can be solved by combining their efforts are among the factors of large urban agglomeration development. However, there are also relatively small agglomerations with limited resources in Ukraine. Therefore, the attention should be paid to the characteristics of the functioning of both large and small agglomerations.Recent research and publications analysis. For some Ukrainian cities, a certain threat is posed by population decline, accompanied by demographic imbalances and declining level of socio-economic development. Demographic change gives rise to difficulties in using the existing urban infrastructure. The problems associated with the population decline in some cities are inherent in many prosperous European countries. This is a phenomenon of "shrinkage" which determines the framework conditions for spatial planning and urban planning in a number of countries. In this context, the results of a study within the European Commission's Shrink Smart project which examines the state of development in seven urban areas in the UK, Italy, Germany, Poland, Romania, the Czech Republic, and Ukraine (including Donetsk and Makiivka), are relevant. The thorough study entitled The Ukraine Urbanization Review (2015) was prepared under the Multi-Donor Trust Fund for Sustainable Urban Development, which funds the World Bank's urbanization reviews for all countries of the globe. Researchers have observed that the share of cities with declining populations is disproportionately higher in eastern Ukraine, and the share of cities with growing populations is prevalent in the west. In addition, according to their findings, despite a large number of urban agglomerations are concentrated in the east, the agglomerations in the west of Ukraine and Kyiv agglomeration are developing more dynamically.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Preparation of sound decisions on the formation and functioning of agglomerations is an important task in terms of future socio-economic development of Ukraine. It is advisable to determine their impact on the activities of economic entities. The results of the agglomerations functioning analysis in Ukraine should be taken into account when making decisions on urban planning and regulation of economic processes.Paper main body. The comparison of economic activity in cities included in agglomerations and in cities which are not part of agglomerations was performed according to the data on the number of registered economic entities per capita. The results showed that the relations between the number of business entities registered in the city per capita and the size of the city (population) is almost absent – the correlation coefficient is very small (0.018). Obviously, the indicator of the number of registered economic entities in cities cannot be used to assess the impact of agglomerations on the economy.To analyze the impact of agglomerations on the economy, the data from the Association of Ukrainian Cities on socio-economic indicators of cities was used, in particular, the average wage and personal income tax which is one of the most important sources of revenue to city budgets. As these indicators differ in scale, the data were normalized: the studied value, which relates to a specific city, was divided into the highest value of all cities. The calculations were performed both for cities included in agglomerations and for cities, which are not part of agglomerations.Conclusions of the research and prospects for further studies. It was found that the average normalized value of the average wage in the cities included in the agglomerations is 10 percent higher than the corresponding value for the cities not included in the agglomerations. The average normalized value of personal income tax per capita in cities included in the agglomerations is 39 percent higher than the corresponding value for the cities not included in the agglomerations. At the same time, there is virtually no relation between the number of business entities registered in a city per capita and the size of the city (regardless of whether the city is included in an agglomeration). Further research will engage the analysis of the agglomeration factor influence on the state of business development in the adjacent territories. ; Проаналізовано вітчизняний і зарубіжний досвід формування та функціонуванняагломерацій та їх вплив на національну економіку. Виявлено, що загалом чинник входження міст до агломерацій позитивно впливає на діяльність суб'єктів господарювання, середню заробітну плату, обсяги податків на доходи фізичних осіб, що припадають на одного жителя. Проте показник кількості зареєстрованих у містах суб'єктів господарювання не може бути використаний для оцінювання впливу функціонування агломерацій на економіку, особливо якщо виключити з аналізу дані про обласні центри, які в Україні є центрами агломерацій.

Актуальність. Річниця дня народження та вагомі заслуги для світової науки та боротьбі з особливо небезпечними інфекціями Володимира Ароновича Хавкіна спонукало авторів пригадати славетні сторінки історії, які пов'язані з його життєдіяльністю і творчістю. Видатний учений та винахідник, за результатами своїх досліджень, врятував тисячі людей від хвороб, які й у сучасному світі створюють серйозну загрозу для людства.Мета роботи – встановлення історичної ролі В.А. Хавкіна у розвитку як мікробіологічної науки, так і медицини загалом.Матеріал і методи базуються на аналізі історичних даних та джерел літератури, пов'язаних із біографією В.А. Хавкіна.Результати. Кінець XIX та початок XX століть – це часи монументальних перебудов як у політиці, економіці, суспільному житті, так і часи наукових відкриттів, появи нових наук та грандіозних змін у науковій думці. Все це знайшло відображення у біографії В.А. Хавкіна. Радикальна політична діяльність у юнацькі роки та антисемітизм Російської Імперії фактично повністю закрили можливості для його роботи у науковій сфері. Еміграція в Європу разом із своїм учителем І.І. Мечніковим дозволила не тільки отримати перспективну роботу, але й сформувати науковий напрямок подальших досліджень ученого – захист організму людини від інфекційних хвороб шляхом використання вакцин та імунних сироваток. Першим вагомим науковим досягненням В.А. Хавкіна вважають розробку першої атенуйованої живої вакцини проти холери, яка використовується і в сучасному світі. Таким самим рішучим кроком стало створення протичумної вакцини під час епідемії у м. Бомбей.Висновки. Історія життя В.А. Хавкіна залишається прикладом для багатьох науковців, бактеріологів та епідеміологів сучасності. Його наукові досягнення стали одним з найвагоміших у боротьбі з інфекційними хворобами. ; Актуальность. Годовщина со дня рождения и весомые заслуги для мировой науки и борьбе с особо опасными инфекциями Владимира Ароновича Хавкина побудило авторов вспомнить славные страницы истории, связанные с его жизнедеятельностью и творчеством. Выдающийся ученый и изобретатель, по результатам своих исследований, спас тысячи людей от болезней, которые и в современном мире создают серьезную угрозу для человечества. Цель работы – установление исторической роли В.А. Хавкина в развитии как микробиологической науки, так и медицины в целом.Материал и методы базируются на анализе исторических данных и литературных источников, связанных с биографией В.А. Хавкина.Результаты. Конец XIX и начало XX веков - это время монументальных перестроек как в политике, экономике, общественной жизни, так и времена научных открытий, появления новых наук и грандиозных изменений в научной мысли. Все это нашло отражение в биографии В.А. Хавкина. Радикальная политическая деятельность в юношеские годы и антисемитизм Российской Империи фактически полностью закрыли возможности для его работы в научной сфере. Эмиграция в Европу вместе со своим учителем И.И. Мечниковым позволила не только получить перспективную работу, но и сформировать научное направление дальнейших исследований ученого - защита организма человека от инфекционных болезней путем использования вакцин и иммунных сывороток. Первым весомым научным достижением В.А. Хавкина считают разработку первой аттенуированной живой вакцины против холеры, которая существует и используется и в современном мире. Таким же решительным шагом стало создание противочумной вакцины во время эпидемии в г. Бомбей.Выводы. История жизни В.А. Хавкина остается примером для многих ученых, бактериологов и эпидемиологов современности. Его научные достижения стали одним из крупнейших шагов в борьбе с инфекционными болезнями. ; Actuality. The anniversary of his birth and significant achievements for world science and the fight against especially dangerous infections by Volodymyr Aronovych Haffkine prompted the authors to recall the glorious pages of history associated with his life and work. An outstanding scientist and inventor, according to the results of his research, saved thousands of people from diseases that, in the modern world, pose a serious threat to humanity.The aim of the work was to establish the historical role of V.A. Haffkine in the development of both microbiological science and medicine in general.Material and methods are based on the analysis of historical data and literature sources associated with the biography of V.A. Haffkine.Results. The end of the XIX and the beginning of the XX centuries is a time of monumental reorganizations in politics, economics, public life, as well as times of scientific discoveries, the emergence of new sciences, and grandiose changes in scientific thought. All this is reflected in the biography of V.A. Haffkine. Radical political activity in his youth and the anti-semitism of the Russian Empire virtually completely closed the possibilities for his work in the scientific field. Emigration to Europe with his teacher I.I. Mechnikov allowed not only to get promising work but also to form a scientific direction for further research by the scientist - protecting the human body from infectious diseases through the use of vaccines and immune serums. The first significant scientific achievement of V.A. Haffkine is considered to be the development of the first attenuated live vaccine against cholera, which in an improved form exists and is used in the modern world. The same decisive step was the creation of an anti-plague vaccine during an epidemic in Bombay.Conclusions. Life story of V.A. Haffkine remains an example for many scientists, bacteriologists and epidemiologists of our time. His scientific achievements have become one of the largest steps in the fight against infectious diseases.

Problem statement.With the adoption in 2018 of the international standard ISO 45001, which is planned to be introduced into the legislative field of Ukraine from 2021, the implementation of the risk management procedure for the risks to life, health and working capacity of staff in the performance of professional duties or actions in the interests of the enterprise is becoming increasingly relevant. Any production environment in which a system is implemented, the components of which are people and technological equipment generates hazards that can be realized in an incident, dangerous event or accident with certain instant and / or long-term consequences. The question related to reducing the degree of danger and risk characterizing a certain production activity is appropriate. The purpose of the article is the analysis of the methodology for managing risks and opportunities in the field of occupational health and safety and the creation of an appropriate documented procedure in accordance with modern international and state legislation. Conclusion. The article proposes a methodology for assessing the risks of dangers and opportunities based on the matrix method and is formed on the basis of the basic method for assessing the risks of "bow tie". This procedure should be documented and supplemented with risk registers that can be developed by hazard type based on the classification of harmful and hazardous factors in the production process. A mandatory requirement for the implementation of this methodology is its perception and fixing at the highest level of the organization's leadership and leadership in this aspect. It is also impossible to carry out a risk assessment and develop effective preventive measures to protect occupational health and safety without engaging the organization's personnel at the level of the respective structural unit and its participation in constant monitoring of changes in the system "people − production equipment − production environment", as well as increasing its competencies in hazard identification and risk assessment methods. ; Постановка проблемы. С принятием в 2018 году международного стандарта ISO 45001, который планируется ввести в законодательное поле Украины с 2021 года все большую актуальность приобретают вопросы внедрения процедуры управления рисками опасностей для жизни, здоровья и работоспособности персонала при выполнении профессиональных обязанностей или действий в интересах предприятия. Любая производственная среда, в которой реализована система, составляющими которой являются человек и технологическое оборудование, генерирует опасности, которые имеют возможность реализоваться в инцидент, опасное событие или аварию с определенными мгновенными и / или отдаленными последствиями. Уместен вопрос, связанный с уменьшением степени опасности, − риска, характеризующего определенную производственную деятельность. Цель статьи − анализ методологии управления рисками и возможностями в сфере охраны здоровья и безопасности труда и создание соответствующей документированной процедуры в соответствии с современным международным и государственным законодательством. Вывод. Предложена методология оценки рисков опасностей и возможностей, основанная на матричном методе и сформированая на основе базового метода для оценки рисков «галстук бабочка». Данная процедура должна быть задокументирована и дополнена реестрами рисков, которые могут быть разработаны по видам опасностей на основе классификации вредных и опасных факторов производственного процесса. Обязательными требованиями для внедрения данной методики являются ее восприятие и фиксация на уровне высшего звена руководства организации и лидерство в этом аспекте. Выполнение оценки рисков и разработка действенных предупредительных мер по охране здоровья и безопасности труда невозможны без привлечения персонала организации на уровне соответствующего структурного подразделения и его участия в постоянном мониторинге изменений в системе «человек − производственное оборудование − производственная среда», а также повышения его компетенций по идентификации опасностей и методов оценки риска. ; Постановка проблеми. З прийняттям у 2018 році міжнародного стандарту ISO 45001, який планується ввести в законодавче поле України з 2021 року, все більшої актуальності набувають питання впровадження процедури керування ризиками небезпек для життя, здоров'я та працездатності персоналу під час виконання професійних обов'язків або дій в інтересах підприємства. Будь-яке виробниче середовище, в якому реалізована система, складові якої – це людина та технологічне обладнання, генерує небезпеки, які мають імовірність реалізуватись в інцидент, небезпечну подію чи аварію з певними миттєвими та/або віддаленими наслідками. Обґрунтовано постає питання, пов'язане зі зменшенням міри небезпеки, − ризику, що характеризує певну виробничу діяльність. Мета статті – аналіз методології керування ризиками та можливостями у сфері охорони здоров'я і безпеки праці й створення відповідної документованої процедури відповідно до сучасного міжнародного та державного законодавства. Висновок. Запропоновано методологію оцінювання ризиків небезпек та можливостей, яка базується на матричному методі та сформована на основі базового методу для оцінювання ризиків «краватка метелик». Ця процедура має бути задокументована та доповнена реєстрами ризиків, які можуть бути розроблені за видами небезпек на основі класифікації шкідливих та небезпечних чинників виробничого процесу. Обов'язкова вимога для впровадження такої методики – її сприйняття та фіксація на рівні вищої ланки керівництва організації й лідерство вищої ланки керівництва в цьому напрямку. Також оцінювання ризиків та розроблення дієвих упереджувальних заходів з охорони здоров'я та безпеки праці неможливі без залучення персоналу організації на рівні відповідного структурного підрозділу та його участі у постійному моніторингу змін у системі «людина − виробниче обладнання − виробниче середовище» й підвищення його компетенцій щодо ідентифікації небезпек та методів оцінювання ризику.

Статтю присвячено диференціації процедур видачі особи (екстрадиції) за метою та порядком здійснення на звичайну та спрощену, а також дослідженню процесуального механізму здійснення видачі особи (екстрадиції) у спрощеному порядку, зважаючи на законодавчі зміни, пов'язані із ратифікацією Третього та Четвертого додаткових протоколів до Європейської конвенції про видачу правопорушників. Процесуальні особливості спрощеного порядку видачі пов'язані зі специфічним механізмом його реалізації, в якому задіяні певні суб'єкти кримінального провадження, що здійснюють покладені на них права та обов'язки: уповноважений (центральний) орган України, компетентні органи України (прокурор), а також слідчий суддя, начальник установи попереднього ув'язнення (якщо запитувана особа перебуває під вартою), захисник, за необхідності – перекладач. У досліджуваному порядку видачі особливими є: умови та підстави застосування, суб'єктний склад, строки, процесуальні акти, обмеження в оскарженні. Спрощена видача може бути застосована лише за наявності письмової згоди запитуваної особи, затвердженої слідчим суддею, до прийняття рішення уповноваженим (центральним) органом України за запитом. Спрощення екстрадиційного провадження переслідує мету прискорення останнього, економію процесуального часу та засобів, а також скорочення строків застосування заходів кримінального процесуального примусу. Законність дій, рішень при вирішенні питання щодо застосування заходів кримінального процесуального примусу (затримання, тимчасового, екстрадиційного арештів, застосування інших запобіжних заходів, не пов'язаних із триманням під вартою), а також добровільність надання згоди на спрощення процедури та розуміння її наслідків забезпечується слідчим суддею шляхом здійснення судового контролю. Спрощення екстрадиції сприяє міжнародній боротьби зі злочинністю, однак повинно відбуватися із дотриманням прав людини та основних свобод і недопущенням порушень і свавілля ; Статья посвящена дифференциации процедур выдачи лица (экстрадиции) в зависимости от цели и порядка осуществления на обычную и упрощенную, а также исследованию процессуального механизма осуществления выдачи лица (экстрадиции) в упрощенном порядке, учитывая законодательные изменения, связанные с ратификацией Третьего и Четвертого дополнительных протоколов к Европейской конвенции о выдаче правонарушителей. Процессуальные особенности упрощенного порядка выдачи связаны со специфическим механизмом его реализации, в котором задействованы определенные субъекты уголовного производства, осуществляющие предоставленные законом права и обязанности: уполномоченный (центральный) орган Украины, компетентные органы Украины (прокурор), а также следственный судья, начальник учреждения предварительного заключения, защитник, при необходимости – переводчик. В исследуемом порядке выдачи особыми являются: условия и основания применения, субъектный состав, сроки, процессуальные акты, ограничения в обжаловании. Упрощенная выдача может быть применена лишь при наличии письменного согласия запрашиваемого лица, утвержденного следственным судьей, до принятия решения о выдаче уполномоченным (центральным) органом Украины по запросу. Упрощение экстрадиционного производства имеет целью ускорение последнего, экономию процессуального времени и средств, а также сокращение сроков применения мер уголовного процессуального принуждения. Законность действий, решений при принятии решения о применении мер уголовного процессуального принуждения (задержания, временного, экстрадиционного арестов, применении мер пресечения, не связанных с содержанием под стражей), а также добровольность предоставления согласия на упрощение процедуры и понимание последствий этого обеспечиваются следственным судьей путем осуществления судебного контроля. Упрощение экстрадиции способствует международной борьбе с преступностью, однако должно осуществляться с соблюдением прав человека и основных свобод и недопустимостью нарушений и беспредела ; The article is devoted to the differentiation of the procedures for extradition of a person, depending on the procedure for implementation, into ordinary and simplified ones, as well as the study of the procedural mechanism for extradition of a person in a simplified manner, taking into account legislative changes, related to ratification of the Third Additional Protocol and the Fourth Additional Protocol to the European the convention on extradition of offenders. The procedural features of the simplified extradition procedure are associated with a specific mechanism for its implementation, in which certain subjects of criminal proceedings are involved, exercising the rights and obligations, provided by law: the authorized (central) body of Ukraine, the competent authorities of Ukraine (the prosecutor), as well as the investigating judge, the head of the institution of preliminary detention , defender, if necessary – translator. In the investigated order of extradition, the following are special: conditions and grounds for application, subject composition, terms, procedural acts, restrictions on appeal. Simplified extradition can be applied only with the written consent of the requested person, approved by the investigating judge, before the decision on extradition is made by the authorized (central) body of Ukraine upon request. Simplification of extradition proceedings is aimed at accelerating the latter, saving procedural time and money, as well as reducing the time frame for the application of measures of criminal procedural coercion. The legality of actions, decisions when deciding on the application of measures of criminal procedural coercion (detention, temporary, extradition arrest, the use of preventive measures not related to detention), as well as the voluntariness of consent to simplify the procedure and understanding of the consequences of this is ensured by the investigating judge by implementing judicial control. Facilitation of extradition contributes to the international fight against crime, but must be carried out with respect for human rights and fundamental freedoms and the inadmissibility of violations and lawlessness

The word "show" has long and firmly established itself in the modern media space and our everyday life. The scientific discourse uses not only constant expressions like show business, but also fairly new ones, including show industry, show politics, show discourse, show civilization, show content, show didactics. All these "doubles" imply the active introduction of show technology into the relevant social-cultural spheres.Most researchers trace the show's historical path from ancient sights, and its biological prerequisites boil down to "social imprinting" — an innate tendency to copy the behavior broadcast by a leader. Let's agree that traditional sights have always shown a form of mass communication, and therefore directly related to the mass consciousness of the participant-viewer.Researchers choose different criteria to define the concept of "show": characteristic features of any spectacle in general, postmodern specificity, communicative component, sociocultural features, ontological dimensions. Such a panorama of approaches testifies not only to the magnitude and versatility of this phenomenon, but also to its deep penetration into all spheres of society. This is due to the show technology mentioned above.Undoubtedly, the leading broadcasting channels are television and the Internet, as they show the highest degree of visualization of retransmitted information. Even those art shows, which are filmed in stage (concert) conditions and are already spectacular in their origin, acquire in their screen embodiment new powerful features of interactivity, emphasized expressiveness.Show-technology, which allows to manipulate the attention of the viewer, involves the temporary distraction of the viewer from the pivotal, main theme due to the shift of emphasis towards minor elements, phenomena, events. Such clique of the show is determined by its structural fragmentation, a peculiar "injection of novelty" from everywhere, a kaleidoscopic impression, a constant violation of "unbreakable" rules. An interesting paradox is observed: in order to keep the viewer's attention, the show must always divert it from the bar to additional, parallel levels, but to do so with an increased degree of expressiveness. Such expressiveness is provided by media resources, using the maximum degree of visualization, outrageousness, sensationalism, simulation. In fact, a media frenzy, boom, information fever is created around people or events that do not attract attention by themselves.A successful, popular show becomes such because it shows the viewer unmet needs — in love, respect, self-esteem, involvement in social-cultural activity, awareness of belonging to a certain social group, self-expression, rest and entertainment, emotional relaxation — and satisfies them.In its highest manifestation, this "viewer orientation" turns into a powerful show-anchoring technology. This psychological term means a conscious or, more often, unconscious, installation that engages a person (the anchor itself), fixing in it a strong conditional reflex connection. In an art show, it is often a forced memorization of certain images or symbols, the repetition of which will cause the person a specific emotional response that the manipulator needs. It is clear that such anchoring makes it possible for the anchor viewer to control it further. Using powerful methods of psychological influence on the audience of the show, such as suggesting, imitating, pressure under the guise of persuasion, show technologies thus become a powerful means of shaping the viewer's worldview and perception, the leverage of manipulating his consciousness and affection.The whole set of show technologies (discussed above and others) in action can be represented as a conditional scheme of the process, the leading feature of which will be increased manipulability at each subsequent stage: information about — popularization — advertising — propaganda — information terror.The global penetration of show technology into almost all spheres of public life that we are witnessing today makes the scientific discourse around the phenomenon of showmanship possible.The fast pace of showmanship and the powerful activation of show production are explained by two interdependent factors: on the one hand, show technologies are aimed at manipulating the viewers and making certain changes in the minds of the communication subjects (through "addicting" the viewer to a particular TV show), on the other — the viewers themselves manipulate the makers of the television product in some way (with their interest, lively interactive participation, high viewing rating), stimulating the continuation of their favorite shows in the coming seasons and creating new ones. Such interdependence leads to the fact that the entertaining and hedonistic functions of the art show gradually lose their primacy, and the stage involves managing the consciousness of the viewers and the multi-vector manipulation of their interests and appraisals, emotions and mood, and in general — the public position. ; В статье рассмотрено экранное художественное шоу в контексте эстетических и коммуникативных приоритетов. Проанализирован научный дискурс понятий «шоу», «шоу-технологии», «шоуизация». Определена высокая степень манипулятивности современного шоу. ; У статті розглянуто екранне мистецьке шоу у контексті естетичних та комунікативних пріоритетів. Проаналізовано науковий дискурс понять «шоу», «шоу-технології», «шоуїзація». Визначено високу міру маніпулятивності сучасного шоу

Summary. The purpose of the article is to investigate the process of formation of medical personnel of the Podillia region in the postwar period. The research methodology is based on the principles of historicism, systematization, scientificity, verification, authorial objectivity, moderate narrative constructivism, as well as on the use of general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special-historical (historical-genetic, historical-typological, historical-systemic) methods. The scientific novelty is that for the first time the peculiarities of the formation of medical staff of the Podillia region in the postwar period are studied, as well as the role of local medical schools in the training of highly qualified medical workers. Also, the author of the article for the first time introduces into scientific circulation a number of archival materials. Conclusions. Thus, the Podillia region is one of the regions of Ukraine that suffered the most from the Nazi occupation. All this had a negative impact on its industrial potential and demographic situation. The medical sphere of Podillya was especially affected. In the post-war period, the health care sector of the region was rapidly restored. An extremely positive result of changes in the post-war medical sphere of the Podillya regions was the spread of specialized medical care in rural areas, the association of hospitals and outpatient clinics in rural district centers made it possible to introduce specialization of medical staff in certain specialties substituting general practitioners. However, it was not enough to restore the full functioning of the medical sector in the region. At that time, the Podillia region faced an acute shortage of medical workers: doctors, paramedics, nurses, etc. During the second half of the 1940s and the beginning of the 1950s, the problem of forming qualified medical staff for medical educational institutions in the region was generally solved. We should note here the huge post-war labor enthusiasm of the inhabitants of the Podillia region, thanks to which it was possible to solve the shortage of medical personnel in the region within the shortest possible time. Among medical institutions, a special place is occupied by the Vinnytsia Medical Institute, which, thanks to the efforts of both faculty and students, has become not only a powerful educational alley of the research institution of Podillia. All this in general contributed to the training of highly qualified medical personnel. As for the policy of the Soviet government in this area, to encourage the success of students in education and work, it used the so-called extra-economic factors, the most common of which was the organization of socialist competitions both between medical schools and within them between student groups, faculties, etc. ; Анотація. Мета статті – дослідити процес формування медичних кадрів Подільського регіону у післявоєнний період. Методологія дослідження ґрунтується на принципах історизму, системності, науковості, верифікації, авторської об'єктивності, поміркованого наративного конструктивізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що вперше досліджуються особливості формування медичного персоналу Подільського регіону у післявоєнний період, а також відзначена роль місцевих медичних навчальних закладів у процесі підготовки висококваліфікованих працівників медичної сфери. Також авторка статті вперше вводить до наукового обігу низку архівних матеріалів. Висновки. Таким чином, Подільський край належить до числа регіонів України, які найбільше постраждали від німецько-фашистської окупації. Усе це негативно відобразилося на його як промисловому потенціалі, так і демографічній ситуації. Особливо постраждала медична сфера Поділля. У післявоєнний період швидкими темпами відновлювалася сфера охорони здоров'я краю. Надзвичайно позитивним результатом змін у післявоєнній медичній сфері областей Поділля стало поширення спеціалізованої медичної допомоги на селі. Замість загального лікаря для лікування усіх захворювань, об'єднання лікарень і амбулаторій у сільських райцентрах вдалося здійснити спеціалізацію медичного персоналу на окремі спеціальності.Однак цих результатів для відновлення повноцінного функціонування медичної сфери регіону було замало. У той час Подільський регіон зіштовхнувся з гострою нестачею медичних працівників: лікарів, фельдшерів, медсестер тощо.Протягом другої половини 40 – початку 50-х рр. ХХ ст., загалом була подолана проблема формування кваліфікованого медичного персоналу для медичних навчальних закладів регіону. Тут слід відзначити величезний післявоєнний трудовий ентузіазм мешканців Подільського краю, завдяки якому вдалося у короткі терміни розв᾿язати питання дефіциту медичних кадрів. Серед медичних закладів особливе місце займає Вінницький медичний інститут, який завдяки зусиллям як професорсько-викладацького складу, так і студентів перетворився не лише на потужну навчальну, але й науково-дослідну установу Поділля. Усе це загалом сприяло підготовці висококваліфікованих медичних кадрів. Стосовно політики радянської влади у цій сфері, то для заохочення успіхів студентства у навчанні та трудовій діяльності, нею застосовувалися т. зв. позаекономічні чинники, найпоширенішим з яких була організація соціалістичних змагань як між медичними навчальними закладами, так і у внутрі них між студентськими групами, факультетами тощо.

Стаття розкриває один з аспектів проблеми демократизації країн Тропічної Африки, що стає все більш актуальною на тлі сучасної політичної ситуації через посилення ролі Африки на міжнародній арені й особливої уваги дослідників до реальних результатів демократичного транзиту окремих країн регіону в постколоніальний період. Мета статті полягає в здійсненні комплексного аналізу основних чинників політичного розвитку країн Тропічної Африки і розкритті їх взаємозв'язку і взаємозалежності в умовах демократичних трансформацій. Мотивація авторів до розробки означеної теми зумовлена виявленими розбіжностями у науковій методології щодо виокремлення передумов і чинників, які суттєво впливають на процеси демократичних перетворень, і полеміки представників процедурного і структурного підходів. Суть економічного, культурного, етнічного чинників у межах статті розкрита на основі їх типових проявів у різних країнах Тропічної Африки: Анголи, Габона, Екваторіальної Гвінеї, Ефіопії, Нігерії, Нігеру, С'єрра-Леоне, Центрально-Африканської Республіки. Встановлено кореляційний зв'язок між окремими чинниками. Доведено, що демократичний транзит може бути успішно завершеним в тому випадку, коли сформований політичний режим здатний гарантувати відносну рівновагу між політичною системою і соціальним середовищем відповідно до культурного, економічного, етнічного, релігійного та інших чинників розвитку поставторитарних африканських держав. Важливою умовою для демократичного транзиту визначено інтеграцію зазначених чинників, синхронізацію їх впливу на перебіг політичних змін та збереження їх стабільності. Сформульовано узагальнення щодо детермінованості демократії в країнах Тропічної Африки традиційно усталеними регіональними особливостями, глибоко специфічними, ігнорування яких в африканському соціумі провокує виникнення широкого кола криз, конфліктів і негативно позначається на демократичних трансформаціях. ; The article reveals one aspect of the problem of democratization in Tropical Africa, which is increasingly actual in the context of the current political situation due to the increasing role of Africa in the international arena and due to the particular attention of the researchers to the real results of democratic transit in concrete countries of the region in the post-colonial period.The author's motivation for the development of this topic is determined by the discrepancies in the scientific methodology regarding the identification of preconditions and factors that significantly affect the processes of democratic transformations, and the controversy of the representatives of procedural and structural approaches.The purpose of the article is to carry out a comprehensive analysis of the main factors of political development in the countries of Tropical Africa and to reveal their interconnections and interdependencies in the conditions of democratic transformations.The essence of economic, cultural, ethnic factors within the article is revealed based on their typical disclosures in different countries of Tropical Africa: Angola, Gabon, Equatorial Guinea, Ethiopia, Nigeria, Niger, Sierra Leone, Central African Republic. The correlation between individual factors is proved.It has been proved that democratic transit can be successfully completed if the existing political regime is able to guarantee a relative balance between the political system and the social environment in accordance with cultural, economic, ethnic, religious and other factors of development of the post-authoritarian African states. Therefore, an important prerequisite for democratic transit is the integration of these factors and the synchronization of their influence on the course of political changes and preserving their stability.The authors of the article also formulated a thesis about the determinism of democracy in the countries of Tropical Africa by the traditionally established regional peculiarities, which are deeply specific, and ignoring of which in African society is provoking the emergence of a wide range of crises, conflicts and is negatively affecting the democratic transformations. ; Статья раскрывает один из аспектов проблемы демократизации стран Тропической Африки, которая становится все более актуальной на фоне современной политической ситуации из-за усиления роли Африки на международной арене и особого внимания исследователей к реальным результатам демократического транзита отдельных стран региона в постколониальный период.Цель статьи – комплексный анализ главных факторов политического развития стран Тропической Африки и раскрытие их взаимосвязи и взаимозависимости в условиях демократических трансформаций. Мотивация авторов к разработке обозначенной темы обусловлена определенными несовпадениями в научной методологии относительно выделения предусловий и факторов, которые существенно влияют на процессы демократических преобразований, и дискуссии представителей процедурного и структурного подходов. Сущность экономического, культурного, этнического факторов в пределах статьи раскрыта на основании их типических проявлений в разных странах Тропической Африки: Анголы, Габона, Экваториальной Гвинеи, Эфиопии, Нигерии, Нигера, Сьерра-Леоне, Центрально-Африканской Республики. Установлена корреляционная связь между отдельными факторами. Доказано, что демократический транзит может иметь успешное завершение при условии, что сформированный политический режим способен гарантировать относительное равновесие между политической системой и социальной средой относительно культурного, экономического, этнического, религиозного и других факторов развития поставторитарных африканских государств.Важным условием для демократического транзита авторы считают интеграцию обозначенных факторов, синхронизацию их влияния на ход политических изменений и сохранение стабильности. Сформулировано обобщение относительно детерминированности демократии в странах Тропической Африки традиционно устоявшимися региональными особенностями, глубоко специфическими, игнорирование которых в африканском социуме провоцирует возникновение широкого круга кризисов, конфликтов и отрицательно сказывается на демократических трансформациях.

Gender merupakan hasil pola pikiran manusia terhadap laki-laki dan perempuan yang dikotak-kotakkan. Berawaldari budaya patriarkhi yang mendominasi dalam realitas masyarakat dan negara, sehingga tidak mudah mengubahpandangan bahwa perempuan setara dengan laki-laki. Stereotip gender masih menjadi kebiasaan masyarakat DesaSumbergede sehingga memarjinalkan perempuan desa dan membatasi perempuan untuk dapat berpartisipasidalam setiap kegiatan pembangunan di daerah. Hal tersebut diakibatkan oleh rendahnya tingkat pendidikanperempuan dibandingkan dengan laki-laki di Desa Sumbergede dan belum hilangnya anggapan bahwa perempuanhanya boleh melakukan pekerjaan domestik rumah tangga. Penyadaran terhadap gender sangat diperlukan sebagaibentuk pembangunan. Pemerintah Kabupaten Gresik mengeluarkan Peraturan Daerah Nomor 4 Tahun 2012tentang pengarusutamaan gender dalam pembangunan daerah. Sekolah Perempuan Desa Sumbergede merupakaninovasi program yang dijalankan oleh LSM Kelompok Perempuan dan Sumber-sumber Kehidupan (KPS2K)bersama dengan Pemerintah Kabupaten Gresik dalam bidang pemberdayaan perempuan dan pengarusutamaangender. Tujuan dari penelitian ini untuk mendeskripsikan dampak Sekolah Perempuan di Desa SumbergedeKecamatan Wringinanom Kabupaten Gresik. Penelitian ini merupakan penelitian deskriptif dengan menggunakanpendekatan kualitatif. Fokus dari penelitian ini adalah dampak individual, dampak terhadap organisasi, dampakterhadap masyarakat, dan dampak terhadap lembaga dan sistem sosial. Teknik pengumpulan data yang digunakanmelalui observasi, dokumentasi dan wawancara. Sedangkan teknik analisis datanya yaitu dengan model interaktifmenurut Miles dan Huberman yang terdiri dari pengumpulan data, reduksi data, penyajian data, dan penarikankesimpulan/verifikasi. Hasil penelitian tersebut berdasarkan teori yang dikemukakan oleh Finsterbusch dan Motzsebagai berikut: pada dampak individual Sekolah Perempuan memberikan dampak pada aspek psikis, biologis,ekonomi dan sosial pada para perempuan yang menjadi peserta Sekolah Perempuan Desa Sumbergede dan jugasuami dari peserta Sekolah Perempuan Desa Sumbergede. Dampak terhadap organisasi yaitu adanya interaksiantar peserta Sekolah Perempuan lebih akrab serta adanya rasa solidaritas persaudaraan dan kerukunan yang tinggisebagai sesama perempuan. Dampak terhadap masyarakat adanya Sekolah Perempuan sangat membantu dalammengakses pelayanan publik berupa pengurusan dokumen kependudukan dan perbaikan data KIS-PBI. Dampaklembaga dan sistem sosial adanya Sekolah Perempuan ini adalah lebih mudah mendapatkan data kependudukanlebih akurat dari warga secara langsung. Banyak manfaat yang didapatkan dengan mengikuti Sekolah Perempuanselain belajar juga menambah pengalaman. Sehingga peneliti memberikan saran yaitu untuk mengadakanpelatihan pendidikan keluarga berwawasan gender dan mengembangkan kegiatan yang memberdayakanperempuan pada sektor penguatan ranah publik.Kata kunci: kebijakan publik, gender, Sekolah Perempuan Gender is the result of the compartmentalized patterns of human thought towards men and women. Starting froma patriarchal culture that dominates the reality of society and the state, so it is not easy to change the view thatwomen are equal to men. Gender stereotypes are still a habit of the Sumbergede Village community so that theymarginalize village women and limit women from being able to participate in any development activities in theregion. This is due to the low level of education of women compared to men in Sumbergede Village and theabsence of the notion that women can only do domestic work. Gender awareness is needed as a form ofdevelopment. The Gresik Regency Government issued Regional Regulation No. 4 of 2012 on gendermainstreaming in regional development. Sumbergede Village Women's School is an innovative program run bythe Women's and Sources of Life NGO (KPS2K) together with the Gresik District Government in the field ofwomen's empowerment and gender mainstreaming. The purpose of this study is to describe the impact of women's schools in Sumbergede Village, Wringinom District, Gresik Regency. This research is a descriptive study using a qualitative approach. The focus of this research is on individual impacts, impacts on organizations, impacts onsociety, and impacts on social institutions and systems. Data collection techniques used were through observation,documentation and interviews. While the data analysis technique is the interactive model according to Miles andHuberman which consists of data collection, data reduction, data presentation, and conclusion / verification. Theresults of this study are based on the theory put forward by Finsterbusch and Motz as follows: the individualimpact of the Women's School has an impact on the psychological, biological, economic and social aspects ofwomen who are participants in the Sumbergede Village Women's School and also the husbands of the SumbergedeVillage Women's School participants. The impact on the organization is that there is a more intimate interactionbetween the Women's School participants and a high sense of brotherly solidarity and harmony as fellow women.Impact on society The existence of a Women's School is very helpful in accessing public services in the form ofprocessing population documents and improving KIS-PBI data. The impact of the social institutions and systemsof the Women's School is that it is easier to get more accurate population data directly from residents. There aremany benefits that can be obtained by attending the Women's School, apart from learning and adding to theexperience. So that the researchers provide suggestions, namely to hold gender-based family education trainingand develop activities that empower women in the sector of strengthening the public sphere.Keywords: public policy, gender, Women's School

The transition of the current economic system from non-renewable and fossil-based towards a more sustainable system using renewable resources is a dedicated objective of the German National Bioeconomy Strategy. In order to provide sound information on the status of the bioeconomy, a monitoring concept that assesses the bio-based resources and sustainability effects associated with German bioeconomy was developed. The general monitoring approach includes a definition of the bioeconomy and its implementation in terms of material flows and economic sectors at a given point in time. Based on this, available data is collected and bio-based material flows and economic sectors are quantified. These quantifications are used in the following sustainability assessment of material flows and economic sectors. This procedure can be repeated, starting again with a definition of bioeconomy that may change over time according to changing policies, market development and public perceptions of bioeconomy. Thus, bioeconomy monitoring considers the dynamics of the bioeconomy transition concerning processes, products, available data and connected sustainability goals. Understanding and quantifying material flows provides the foundation for comprehending the pro-cessing of biomass along value chains and final biomass uses. They also provide information for sustainability assessment. For biomass from agriculture, forests and fisheries including aquaculture, relevant material flows are compiled. Material flow data is not available consistently but must be collected from a broad variety of sources. Consequently, inconsistencies regarding reference units and conversion factors arise that need to be addressed further in a future monitoring. Bio-based shares of economic sectors can be quantified using mostly official statistics, but also empirical data. Bio-based shares vary considerably between economic activities. The manufacture of food products, beverages and wooden products has the highest bio-based shares. Bioeconomy target sectors like chemicals, plastics and construction still have rather small bio-based shares. The suggested assessment of sustainability effects foresees two complimentary levels of evaluation: material flows and economic sectors. The latter quantifies total effects of bioeconomy in a country and relates them to the whole economy or parts of it. The presented indicators were selected based on the Sustainability Development Goal Framework, the German Sustainable Development Strategy and the availability of data. The selection of effects and indicators to be measured in a future monitoring is a crucial point of any quantification. With sustainability being a normative concept, societal perceptions of sustainability should be taken into consideration here. In that context, we suggest to follow the approach of LOFASA for indicator selection. Sustainability assessment of material flows is demonstrated on the example of softwood lumber material flow and its core product EPAL 1 pallet using a combination of material flow analysis and life cycle assessment. Major challenges for a future monitoring of the bioeconomy's resource base and sustainability are availability of detailed and aggregated data, identification of bio-based processes and products within the economic classifications, identification and quantification of interfaces between biomass types, selection of indicators for sustainability assessment and the inclusion of bio-based services. ; Der Übergang des derzeitigen, auf nicht erneuerbaren Rohstoffen basierenden Wirtschaftssystems zu einem nachhaltigeren System, in dem erneuerbare Ressourcen genutzt werden, ist ein zentrales Ziel der Deutschen Bioökonomiestrategie. Um belastbare Informationen zur Entwicklung der Bioökonomie bereitstellen zu können, wurde ein Monitoringkonzept entwickelt, welches die mit der Bioökonomie in Deutschland in Zusammenhang stehenden biobasierten Ressourcen und Nachhaltigkeitseffekte erfasst und beziffert. Grundsätzlich beginnt ein Monitoringzyklus mit der Definition von Bioökonomie und der Implementierung dieser Definition in Form einer Zuweisung konkreter Stoffströme oder wirtschaftlicher Aktivitäten zur Bioökonomie zum Untersuchungszeitpunkt. Basierend auf diesen Zuweisungen erfolgt die Auswahl geeigneter Datenquellen und die eigentliche Quantifizierung der relevanten Stoffströme und der biobasierten Anteile der Wirtschaftszweige. Diese Daten werden nachfolgend für die Bestimmung der Nachhaltigkeitseffekte von Stoffströmen und auf sektoraler Ebene genutzt. Der Monitoringzyklus kann zu jedem späteren Zeitpunkt wiederholt werden. Dabei ist die Überprüfung der zugrundeliegenden Bioökonomiedefinition von großer Bedeutung, da sich neben Marktentwicklungen auch politische Zielstellungen und gesellschaftliche Ansprüche verändern können. Identifizierung und Quantifizierung von Stoffströmen legen die Grundlage für das Verständnis von biobasierten Wertschöpfungsketten und der Endverwendung von Biomasse und liefern so Infor-mationen für eine stoffstrombasierte Nachhaltigkeitsbewertung. Im vorliegenden Bericht werden Stoffströme der relevanten Biomassen aus Land- und Forstwirtschaft sowie Fischerei und Aquakultur in einer einheitlichen Struktur zusammengeführt. Die dafür benötigten Daten sind in konsistenter Form nicht verfügbar, sondern müssen aus vielen verschiedenen Quellen zusammengestellt werden. Im Zuge dessen ergeben sich Inkonsistenzen v.a. in Bezug auf Basiseinheiten und Umrechnungsfaktoren, die in zukünftigen Arbeiten im Rahmen eines verstetigten Monitorings noch stärker adressiert werden müssen. Biobasierte Anteile der Wirtschaftszweige können unter maßgeblicher Nutzung amtlicher Statistiken berechnet werden. Die Anteile variieren sehr stark in Abhängigkeit vom betrachteten Wirtschaftszweig. So zeigt die Herstellung von Lebensmitteln und Getränken sowie von Produkten aus Holz die höchsten biobasierten Anteile. Wirtschaftszweige, für die eine verstärkte Nutzung nach-wachsender Rohstoffe erwartet wird, wie die Chemieindustrie, die Kunststoffherstellung und das Bauwesen, weisen im Betrachtungszeitraum noch vergleichsweise geringe biobasierte Anteile auf. Das formulierte Konzept zur Nachhaltigkeitsbewertung umfasst zwei komplementäre Ansätze: stoffstrombasierte und sektorale Bewertung. Letztere quantifiziert die Gesamteffekte der Bioökonomie eines Landes und setzt sie in Beziehung zur gesamten Wirtschaft oder bestimmter Wirtschaftsbereiche. Die vorgestellten Nachhaltigkeitseffekte und zugehörigen Indikatoren wurden basierend auf den Sustainability Development Goals, der Deutschen Nachhaltigkeitsstrategie und in Abhängigkeit der Datenverfügbarkeit ausgewählt. Der Auswahl der zu quantifizierenden Nachhaltigkeitseffekte kommt in einem zukünftigen Monitoring eine wesentliche Bedeutung zu, da es sich bei Nachhaltigkeit um ein normatives Konzept handelt. Bei der Auswahl der zu untersuchenden Effekte sollte das Nachhaltigkeitsverständnis verschiedener Anspruchsgruppen berücksichtigt wer-den. Vor diesem Hintergrund empfehlen wir die Anwendung der LOFASA-Methodik für die Auswahl von Kriterien und Indikatoren zur Nachhaltigkeitsbewertung. Die Methodik für die stoffstrombasierte Nachhaltigkeitsbewertung wird anhand des Leitproduktes EPAL 1 Palette und des zugehörigen Nadelholzstoffstroms vorgestellt und kombiniert Stoffstromanalyse und Lebenszyklusanalyse. Die wichtigsten Herausforderungen für ein zukünftiges Monitoring der Bioökonomie bestehen in der Verfügbarkeit aktueller Daten verschiedener Aggregationsebenen, der Identifizierung biobasierter Prozesse und Produkte in den amtlichen statistischen Klassifikationen, der Beschreibung von Schnittstellen zwischen verschiedenen Biomassetypen, der Auswahl geeigneter Indikatoren der Nachhaltigkeitsbewertung und in der Berücksichtigung biobasierter Dienstleistungen.

Abstract. The article presents the results of statistical processing of pedagogical experiment data on the formation of professional subjectivity of future officers in higher military educational institutions. It is determined that the conducted experimental research allowed to analyze and generalize statistical indicators of diagnostics, to determine the level of formation of professional subjectivity of future officers, to check efficiency of introduction of complex technique of formation of professional subjectivity of future officers and to reveal factors which have determining influence on professional training. higher military educational institutions. Emphasis is placed on the choice and use of research tools, taking into account the need to ensure the adequacy and validity of the selected methods. Author's questionnaires and questionnaires were used to diagnose the results of quasi-professional activities of future officers while studying in higher educational institutions, to perform duties in primary officer positions during internships and to analyze the academic performance of cadets during the academic year. It was found that according to the results of the ascertaining stage of the experiment, there is a predominance of low and medium levels of professional subjectivity in future officers according to all the defined criteria. The analysis of the results of the formative stage of experimental research after the introduction into the educational process of a comprehensive method of forming professional subjectivity shows positive statistically significant changes in the levels of professional subjectivity according to all selected criteria: value-motivational, cognitive-resource, activity-behavioral reflexive-evaluative. The verification of the obtained results of the experimental research using the methods of mathematical statistics based on the Kolmogorov-Smirnov criterion allowed to confirm the effectiveness of the integrated method of forming professional subjectivity introduced in the process of military training of future officers. Key words: cadet, future officer, formative experiment, criteria, indicators, levels, educational process, higher military educational institution. ; Анотация. В статье представлены результаты статистической обработки данных педагогического эксперимента по формированию профессиональной субъектности будущих офицеров в высших военных учебных заведениях. Определено, что проведенное экспериментальное исследование позволило проанализировать и обобщить статистические показатели диагностики, определить уровень сформированности профессиональной субъектности будущих офицеров, проверить эффективность внедрения комплексной методики формирования профессиональной субъектности будущих офицеров и выявить факторы, которые оказывают решающее влияние на совершенствование профессиональной подготовки курсантов в высших военных учебных заведениях. Акцентировано внимание на выборе и использовании инструментария исследования с учетом потребности обеспечения адекватности и валидности избранных методик. С целью диагностики результатов квазипрофессиональной деятельности будущих офицеров во время обучения в высших учебных заведениях, выполнение обязанностей на первичных должностях офицерского состава при прохождении стажировки и проведения анализа академической успеваемости курсантов в течение учебного года использовались авторские анкеты и опросники. Установлено, что по результатам констатирующего этапа эксперимента имеет место преобладание низкого и среднего уровней сформированности профессиональной субъектности у будущих офицеров по всем определенным критериям. Проведенный анализ полученных результатов формирующего этапа экспериментального исследования после внедрения в образовательный процесс комплексной методики формирования профессиональной субъектности свидетельствует о положительных статистически достоверных изменениях в уровнях сформированности профессиональной субъектности по всем выделенными критериями: ценностно-мотивационному, когнитивно-ресурсному, деятельностно-поведенческому и рефлексивно-оценочному. Осуществлена проверка полученных результатов экспериментального исследования с помощью методов математической статистики на основе критерия Колмогорова-Смирнова позволила подтвердить эффективность внедренной в процесс военно-профессиональной подготовки будущих офицеров комплексной методики формирования профессиональной субъектности. Ключевые слова: курсант, будущий офицер, форморующий эксперимент, критерии, показатели, уровни, образовательный процесс, высшее военное учебное заведение. ; Анотація. У статті представлено результати статистичного опрацювання даних педагогічного експерименту із формування професійної суб'єктності майбутніх офіцерів у вищих військових навчальних закладах. Визначено, що проведене експериментальне дослідження дозволило проаналізувати та узагальнити статистичні показники діагностики, визначити рівень сформованості професійної суб'єктності майбутніх офіцерів, перевірити ефективність впровадження комплексної методики формування професійної суб'єктності майбутніх офіцерів та виявити чинники, які мають визначальний вплив на вдосконалення професійної підготовки курсантів у вищих військових навчальних закладах. Акцентовано увагу на виборі та використанні інструментарію дослідження з урахуванням потреби забезпечення адекватності та валідності обраних методик. З метою діагностики результатів квазіпрофесійної діяльності майбутніх офіцерів під час навчання у вищих навчальних закладах, виконання обов'язків на первинних посадах офіцерського складу під час проходження стажування та проведення аналізу академічної успішності курсантів протягом навчального року використовувались авторські анкети та опитувальники. З'ясовано, що за результатами констатувального етапу експерименту має місце переваження низького та середнього рівнів сформованості професійної суб'єктності у майбутніх офіцерів за усіма визначеними критеріями. Проведений аналіз одержаних результатів формувального етапу експериментального дослідження після впровадження в освітній процес комплексної методики формування професійної суб'єктності свідчить про позитивні статистично достовірні зміни у рівнях сформованості професійної суб'єктності за усіма виокремленими критеріями: ціннісно-мотиваційним, когнітивно-ресурсним, діяльнісно-поведінковим та рефлексивно-оцінним. Здійснена перевірка одержаних результатів експериментального дослідження за допомогою методів математичної статистики на основі критерію Колмогорова-Смірнова дозволила підтвердити ефективність запровадженої в процес військово-професійної підготовки майбутніх офіцерів комплексної методики формування професійної суб'єктності. Ключові слова: курсант, майбутній офіцер, формувальний експеримент, критерії, показники, рівні, освітній процес, вищий військовий навчальний заклад.

THE IMPORTANCE OF EDUCATIONAL PARADIGM: A DISCUSSION ABOUT THE CITIZENSHIP BUILDING IN LATIN AMERICA This article idea starts with a reflection around what happens with current Brazilian education system. There are many changes. The permanent modifications of public education laws, has shown the tendency to the deconfiguration and graduation in order to adapt them to private sectors interest; by the constant decrease in benefits or of its denial. Its purpose is doing a discussion that seems currently overcame in that the science and, therefore, the knowledge are questioned as thoughts engines, in a moment that politicians from lowest intellectual levels are running many countries, having Brazil as one of them. An era in that educational institutions are being guided by individuals with no empathy or any responsibility to a democratic future of the society. In this context, the democratic education is one of the blocks to be removed by them that are decided for that. The discussion about the paradigms tries to light over this questions. What is clear is that fascism runs the actual politics, and little by little apply its modus operandi in my educational environment of the country. The right historically reactionary has exited from the caves and are installed in government palaces again. It is alive and impose dictatorship as healing process against democracy. This movement from political right is consolidation throughout Latin America, in high speed. Keywords: Paradigm and Education, Neoliberalism and Education, Citizenship and Education. ; La idea de este articulo surgió de la reflexión sobre lo que se pasa en la educación actual en Brasil. Son muchos cambios. Las modificaciones permanentes de la legislación de la educación pública, tiene muestreado las tendencias hacia una desconfiguración y gradación a fines de adecuarla a los intereses de los sectores privatistas; por la disminución constante de beneficios o de su negación. Su propuesta es hacer una discusión que parece superado en estos tiempos en que la ciencia y, por lo tanto, el conocimiento, son cuestionado como motores del pensamiento, en un momento en que sujetos políticos de bajo nivel intelectual están en el comando de gobiernos en varios países, siendo Brasil uno de ellos. Un tiempo en que los Organismos de educación están siendo comandados por personas sin empatía o sen cualquier responsabilidad hacia el futuro democrático de la sociedad. En estos contextos, la educación democrática es uno de los entrabes a ser removidos por ellos, que están decididos por eso. La discusión sobre los paradigmas, intenta lanzar luces sobre nuestras cuestiones. Lo que es muy claro es que el fascismo que domina la política actual, poco a poco impone su modus operandi en muchos espacios educativos en el país. La derecha históricamente reaccionaria ha salido de su caverna y se ha puesto en los palacios de gobierno nuevamente. Se ha hecho viva y impone la dictadura como medicina contra la democracia. Este movimiento de la derecha política está se consolidando por toda Latinoamérica. E su velocidad es gigantesca. Palabras Clave: paradigma y educación, Neoliberalismo y educación, ciudadanía y educación. ; A IMPORTANCIA DO PARADIGMA EDUCATIVO: UMA DISCUSSÃO SOBRE A CONSTRUÇÃO DA CIDADANIA NA AMÉRICA LATINA A ideia deste artigo surgiu da reflexão sobre o que acontece na educação atual no Brasil. São muitas mudanças. As modificações permanentes da legislação da educação pública, têm mostrado a tendência para a desconfiguração e gradação a fim de adequá-la aos interesses dos setores privatistas; pela diminuição constantes de benefícios ou de sua negação. Sua proposta é fazer uma discussão que parece superada atualmente em que a ciência e, portanto, o conhecimento são questionados como motores do pensamento, em um momento em que sujeitos políticos de baixo nível intelectual estão no comando de governos em vários países, sendo o Brasil um deles. Um tempo em que os organismos de educação estão sendo comandados por pessoas sem empatia e sem qualquer responsabilidade para o futuro democrático da sociedade. Nesse contextos, a educação democrática é um dos entraves a ser removidos por eles, que estão decididos por isso. A discussão sobre os paradigmas, tenta lançar luzes sobre nestas questões. O que é muito claro é que o fascismo domina a política atual, pouco a pouco impõe seu modus operandi em muitos espaços educativos do país. A direita historicamente reacionário saiu da caverna e se instalou em palácios de governos novamente. Se fez viva e impõe a ditadura como cura contra a democracia. Este movimento da direita política está se consolidando por toda américa latina. E sua velocidade é gigantesca. Palavras Chave: paradigma e educação, Neoliberalismo e educação, cidadania e educação.

The subject of the article is rating assessment and development of recommendations on management of scientific and technological development of the countries. The purpose of the article is to develop an index that assesses the scientific and technological potential, the results of scientific and technological activities and the pace of changes in the scientific and technological development of different countries of the world. The following tasks are solved in the article: the model of rating estimation of scientific and technical development of the countries of the world is developed; the countries of the world are classified depending on a level of their scientific and technical development; recommendations on development of scientific and technical potential of the countries depending on the chosen groups are given. The following methods are used: indexing method, ranking and grouping. The following results were obtained: the calculations possible to identify three groups of countries according to the level of their scientific and technological development: leaders, potential leaders and "overtaking" countries. Main result of the project is to promote the development of the scientific and technological potential, to demonstrate the insignificant results of the scientific and technological activity, and to reduce the low level of development of new technologies. For each of the above groups of countries, recommendations have been made for raising the level of their scientific and technological development. Conclusions: the current stage of the world's technological development creates new opportunities for the countries of the world to ensure their sustainable growth. Therefore, the creating and maintaining the potential of scientific and technological development, coupled with an adequate government policy of economic development, opens up tremendous opportunities for the countries to ensure global competitiveness. The study presented provides general recommendations for individual countries to improve the processes of managing scientific and technological potential of individual groups of countries. The obtained results can become the basis for the concept and strategy development of scientific and technological development of different countries of the world. ; Предметом статьи является рейтинговая оценка и разработка рекомендаций по управлению научно-техническим развитием стран. Цель исследования – разработать методологию расчета индекса научно-технического развития и ранжировать страны мира. В статье решены следующие задачи: разработана модель рейтинговой оценки научно-технического развития стран мира; классифицированы страны мира в зависимости от уровня их научно-технического развития; даны рекомендации по развитию научно-технического потенциала стран в зависимости от выбранных групп. Применяются следующие методы: индексный метод, ранжирование и группировка. Получены следующие результаты: приведенные расчеты позволили определить три группы стран в соответствии с уровнем их научно-технического развития: лидеры, потенциальные лидеры и страны «догоняющие». Основным результатом проекта является содействие развитию научно-технического потенциала, демонстрация результатов научно-технической деятельности и улучшение уровня развития новых технологий. Для каждой из перечисленных групп стран были даны рекомендации по развитию науки и технологий. Выводы: современный этап мирового технологического развития создает новые возможности для стран по обеспечению их устойчивого роста. Поэтому создание и поддержка потенциала научно-технического уровня в сочетании с адекватной государственной политики экономического развития открывает перед странами огромные возможности для обеспечения глобальной конкурентоспособности. В представленном исследовании даны общие рекомендации для отдельных стран по совершенствованию процессов управления научно-техническим потенциалом групп стран. Полученные результаты могут стать основой для разработки концепции и стратегии научно-технического развития стран мира. ; Предметом статті є рейтингова оцінка та розробка рекомендацій щодо управління науково-технічним розвитком країн. Мета дослідження – розробити методологію обчислення індексу науково-технічного розвитку та ранжувати країни світу. У статті вирішено такі завдання: розробити модель рейтингової оцінки науково-технічного розвитку країн світу; класифікувати країни світу залежно від рівня їх науково-технічного розвитку; надати рекомендації щодо розвитку науково-технічного потенціалу країн залежно від вибраних груп. Застосовуються такі методи: індексний метод, ранжирування та групування. Отримані наступні результати: наведені розрахунки дозволили визначити три групи країн відповідно до рівня їх науково-технічного розвитку: лідери, потенційні лідери та країни, що «наздоганяючі». Основним результатом проекту є сприяння розвитку науково-технічного потенціалу, демонстрація результатів науково-технічної діяльності та покращення рівня розвитку нових технологій. Для кожної з перерахованих груп країн були зроблені рекомендації щодо розвитку науки та технологій. Висновки: сучасний етап світового технологічного розвитку створює нові можливості для країн світу щодо забезпечення їх сталого зростання. Тому створення та підтримка потенціалу науково-технічного рівня в поєднанні з адекватною державною політикою економічного розвитку відкриває перед країнами величезні можливості для забезпечення глобальної конкурентоспроможності. Представлене дослідження дає загальні рекомендації для окремих країн щодо вдосконалення процесів управління науково-технічним потенціалом груп країн. Отримані результати можуть стати основою для розробки концепції та стратегії науково-технічного розвитку різних країн світу.

In France, since the 1980s telework is studied and considered by academics and politicians, as a lever for economic and social development for companies, allowing them to gain in performance, while meeting the demands of their employees in terms of work-life quality and work-life balance. Nevertheless, it seems companies undergo development of telework more than they encourage it, as if they perceived neither the stakes nor the benefits of it, in terms of productivity gains and improvement of work-life quality. That's why, while the research was expecting a massive spread of this practice in the early 21st century, this was not really the case. However, today in a context of a succession of social and sanitary crises, a concern about increased risks and psychosocial disorders, technological changes, the evolution of professional aspirations, and teleworking's approval by employees, organizations are challenged to redefine their organizational methods, and even encouraged to rethink the notion of work. So, we have to think about how local managers can encourage long-term involvement of their employees remotely, both in their work and in the team, in order to develop their individual and collective performances, while promoting their well-being at work in its social, psychological and physical dimensions. In other words, how to ensure that methods of organizing work remotely can provide answers to current and future societal problems which bring about new challenges to organizations that must ensure the workers' well-being in a sustainable manner, while remaining focused on productivity, performance, innovation and sustainability. Thus, the main challenge for management is to reconcile the economic requirements of organizations with the multiple needs of employees, in terms of social tie, accomplishment and quest for meaning in work or comfort and security in doing it. That's why this study deals first and foremost with working premises, in order to understand why they seem to have become unproductive and a source of suffering at work, by threatening the social, mental and physical well-being, as well as employees' performance. Then it deals with the benefits and risks of teleworking on well-being and performance, before thinking about how to build a « remote proximity management » and some new teamwork methods, in order to limit its risks and take full and lasting advantage of its benefits. ; En France, depuis les années 1980, le télétravail est étudié et considéré par les universitaires et les politiques comme un levier de développement économique et social pour les entreprises, leur permettant de gagner en performance tout en satisfaisant les exigences de leurs salariés en matière de qualité de vie au travail et d'équilibre entre vie privée et vie professionnelle. Néanmoins, il semble que les entreprises subissent le développement du télétravail plus qu'elles ne l'encouragent, comme si elles n'en percevaient ni les enjeux, ni les bénéfices, en termes de gains de productivité et d'amélioration de la qualité de vie au travail. C'est pourquoi, alors que la recherche s'attendait à une diffusion massive de cette pratique au début du XXIe siècle, cela ne fut pas vraiment le cas. Cependant aujourd'hui, dans un contexte de succession de crises sociales et sanitaires, de préoccupation face à l'augmentation des risques et des troubles psychosociaux, de mutation technologique, d'évolution des aspirations professionnelles, et de plébiscite du télétravail par les salariés, les organisations sont mises au défi de redéfinir leurs modalités d'organisation, et même incitées à repenser la notion de travail. Il s'agit alors pour nous de réfléchir comment les managers de proximité peuvent susciter un engagement durable de leurs collaborateurs à distance, aussi bien dans leur travail et au sein de l'équipe, afin de développer leurs performances individuelle et collective, tout en favorisant leur bien-être au travail dans ses dimensions social, psychique et physique. Autrement dit, comment faire en sorte que les modes d'organisation du travail à distance puissent apporter des réponses aux problématiques de société actuelles et futures, qui soumettent de nouveaux défis aux organisations, devant à la fois assurer le bien-être des travailleurs de façon durable, tout en restant dans une optique de productivité, de performance, d'innovation et de pérennisation. Le principal défi du management est ainsi de concilier les exigences économiques des organisations, avec les multiples besoins des salariés, en matière de lien social, d'accomplissement et de sens dans le travail, ou encore de confort et de sécurité dans l'exercice de celui-ci. C'est pourquoi, cette étude s'intéresse tout d'abord aux locaux de travail en entreprise, afin de comprendre pourquoi ils semblent être devenus improductifs et source de souffrance au travail, en menaçant le bien-être social, psychique et physique, ainsi que la performance des salariés. Puis, elle discute en second lieu des bénéfices et des risques du télétravail sur le bien-être et la performance des salariés, avant de réfléchir comment construire un « management de proximité à distance » et de nouvelles modalités de travail en équipe, afin de limiter ses risques et de profiter pleinement et durablement de ses avantages.

Since its independence from South Africa in 1990, Namibia has striven to implement formal gender equality by means of progressive laws and gender policies. Notwithstanding, since independence, violence against women has increased (MGECW 2010). This led to the research question about how the idea of gender equality has been perceived and put into action in people's daily lives, as well as which factors are relevant to the understanding of the huge amount of violence perpetrated by men against women. A social anthropological field research in the small town of Outjo, situated in the Kunene Region, was conducted over a period of 14 months in total. Mainly qualitative research methods were chosen, such as semi-structured interviews with female and male research participants, participant observation, a group discussion, a Men's Debate and a quantitative School Survey with qualitative elements were employed. An important finding of this study is that gender equality is ambiguously perceived and lived. On the one hand, many people support the idea of gender equality in theory. On the other hand, within families males are the heads of households and the decision makers. During the Men's Debate, many men claimed that women and children no longer respect men nowadays, compared to the (colonial) past. Moreover, there were men who directly opposed gender equality and who demanded from the government its withdrawal. The research showed that gender is perceived very static and essentialistic. Masculinity and femininity are seen as God given or natural. It was found that hierarchical gender constructions are still prevalent: dominant masculinities and subordinate femininities are constructed, lived and reproduced. Young females as well as males are admonished when they behave in any way that deviates from the expected hierarchical gender norms, also by homophobic remarks. This prevents any significant shift towards alternative gender constructions. The female socialisation is linked to the search for a potential provider with an emphasis on beauty and performance, as well as their subordination to that man. Males have been socialised to play the dominant role of leader and independent decision-maker, suppressing weaknesses. The common commodified intimate relationships nowadays show that still hierarchical gender relations are lived. During colonial times women were de facto legally subordinate to men. Men were privileged over women as they had better access to jobs and thus to resources, leading to a pattern of commodified intimate relationships which remains common today. Here a male gives resources to a female who in turn grants him access to her sexuality, children and intimate relationship. Many people today live in informal commodified intimate relationships. In a context of widespread poverty many women are disadvantaged by early pregnancies and being solely responsible for children depending on a provider. If men cannot provide due to unemployment they might lose their intimate partner and access to children. The main trigger of conflicts for females was the widespread tendency for males to have multiple concurrent sexual relations. These affairs lead to serious conflicts, not least because males often have additional sexual relations without using condoms, thereby risking their steady partners becoming infected with HIV. However, men feel challenged if women question their behaviour. They feel a lack of respect and some react violently to enforce respect. The interviews revealed an ambivalent perception of violence. On the one hand, people feel that they are surrounded by violence, due to the high levels of violence in Namibian society and the detailed and at times sensational media coverage of it. On the other hand, it was found that there was a high degree of normalisation of violence which is linked to colonial legacies. Definitions of rape are in transition as well as ideas of corporal punishments due to legal changes. People often show little empathy towards victims of violence; instead, a profound Culture of victim blaming exists also among service providers such as police. Many women feel intimidated by the existence of widespread male violence against females and are thus restricted in their agency. Women who want to pursue their own interests are accused of not respecting men. It is concluded that it is necessary to go beyond formal gender equality and put into practice substantive gender equality to decrease violence against women. It is vital to make gender norms more flexible, direct males and females, and encourage dialogue and role exchange to increase mutual understanding and respect. Furthermore, it is essential for the encouragement of alternative gender constructions to combat homophobia. The pattern of commodified intimate relationships should be made aware in all its disadvantages regarding gender equality. Moreover, the legacy of the colonial Culture of violence against women needs to be addressed.