Suchergebnisse

The dissertation is devoted to the research of economic and legal regulation of educational services. Section 1 "General theoretical provisions on economic and legal regulation of educational services" provides educational services "the main stages of formation of educational services as a legal category: the period of Kievan Rus (mention of education in the laws of Monomakh, Byzantine-Russian agreements, the emergence of educational services emergence of the first educational institutions), periods of Ukrainian lands in the Russian, Austrian empires, the Kingdom of Hungary (specification of the content of educational services, diversification of their types due to the emergence of university-type higher education institutions), Soviet period (specification of the content of educational services at different levels of education); period of independence of Ukraine (consolidation at the legislative level of the definition of educational services and its qualitative dimensions). Section 2 "Characteristics of economic and legal regulation of educational services" clarifies the provisions on the status of subjects of educational services with the justification that they are business entities of any organizational and legal form and form of ownership, which have a set of economic rights and responsibilities, which forms the scope of economic competence. The types of subjects of providing educational services are specified: 1) educational institutions for which the provision of educational services is the main type of economic activity, including educational institutions of foreign countries; 2) other legal entities - enterprises, institutions, organizations, natural persons-entrepreneurs who do not have the status of an educational institution; 3) separate subdivisions of educational institutions, including educational institutions of foreign states. It is specified that the implementation of the principle of autonomy of educational institutions in the context of economic and legal regulation of educational services requires focusing on the implementation of economic competence of educational institutions based on independence, autonomy and responsibility in making business decisions. The conditions for the provision of educational services have been refined with the justification that the defining condition for the provision of these services in formal and non-formal education is the identification in the form of state registration of the business entity. Section 3 "Economic and legal liability of subjects of educational services" summarizes the legal and factual grounds for the occurrence of economic and legal liability of subjects of educational services: legal grounds are the provisions of current legislation and/or contracts for the provision of educational services; factual – illegal actions to provide educational services in the absence of legal grounds for carrying out this activity; non-compliance of the business entity's activity with the licensing conditions of educational activity; non-performance or improper performance of the contract for the provision of educational services and others. It is established that violation of the requirements for the quality of educational services is the most difficult reason for the application of economic and legal liability due to the lack of materialized content of educational services, subjective perception of their quality, quality dependence on both the subject and consumer of such services. 3 taking into account this, it is proposed when specifying the contract for the provision of educational services to specify the requirements for the quality of educational services by establishing specific parameters for measuring quality or indicators of quality compliance with a certain level of education. ; Дисертацію присвячено дослідженню господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг. У розділі 1 «Загальнотеоретичні положення щодо господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг» виокремлено основні етапи становлення освітніх послуг як правової категорії: період існування Київської Русі (згадки про освіту у законах Мономаха, візантійсько-руських угодах, зародження освітніх послуг з появою перших навчальних закладів), періоди перебування українських земель у складі Російської, Австрійської імперій, Угорського королівства (конкретизація змісту освітніх послуг, урізноманітнення їх видів завдяки появі вищих навчальних закладів університетського типу), радянський період (конкретизація змісту освітніх послуг на різних рівнях освіти); період незалежності України (закріплення на законодавчому рівні визначення поняття освітньої послуги та її якісних вимірів). У розділі 2 «Характеристика господарсько-правового регулювання надання освітніх послуг» уточнено положення щодо статусу суб'єктів надання освітніх послуг з обґрунтуванням, що вони є суб'єктами господарювання будь-якої організаційно-правової форми і форми власності, які мають сукупність господарських прав та обов'язків, що формує обсяг господарської компетенції. Конкретизовано види суб'єктів надання освітніх послуг: 1)заклади освіти, для яких надання освітніх послуг виступає основним видом господарської діяльності, у тому числі заклади освіти іноземних держав; 2)інші юридичні особи – підприємства, установи, організації, фізичні особи-підприємці, які не мають статусу закладу освіти; 3)відокремлені підрозділи закладів освіти, у тому числі закладів освіти іноземних держав. У розділі 3 «Господарсько-правова відповідальність суб'єктів надання освітніх послуг» узагальнено юридичні та фактичні підстави настання господарсько-правової відповідальності суб'єктів надання освітніх послуг: юридичними підставами виступають положення чинного законодавства та/або договорів про надання освітніх послуг; фактичними - неправомірні дії з надання освітніх послуг за відсутності законних підстав провадження цієї діяльності; невідповідність діяльності суб'єкта господарювання ліцензійним умовам провадження освітньої діяльності; невиконання чи неналежне виконання договору про надання освітніх послуг та інші. Встановлено, що порушення вимог щодо якості надання освітніх послуг виступає найбільш складною підставою для застосування господарсько-правової відповідальності у зв'язку з відсутністю уречевленого змісту освітніх послуг, суб'єктивного сприйняття їх якості, залежності якості як від суб'єкта надання, так і від споживача таких послуг. З урахуванням цього запропоновано при укладанні договору про надання освітніх послуг конкретизувати вимоги до якості освітніх послуг через встановлення конкретних параметрів виміру якості або показників відповідності якості певному рівню освіти.

У статті здійснюється спроба розробки теоретичних аспектів взаємодії нормативно-правових і індивідуально-правових актів в механізмі правового регулювання. Досліджуються особливості забезпечення дії закону за допомогою підзаконного акту, конкретизації норми права шляхом видання правозастосовного акту, подолання колізій та прогалин в законодавстві. Доводиться, що правові акти відіграють у механізмі правового регулювання різні ролі – утворюють основу згаданого механізму, відбивають правозастосовну діяльність компетентних органів і правову активність учасників суспільних відносин. Стверджується, що найбільш загальним чином правові акти можна поділити на нормативні і індивідуальні. Акти, що одночасно містять нормативно-правові та індивідуально-правові приписи є змішаними. У статті обґрунтовується, що доцільно виокремлювати чотири аспекти взаємодії нормативно-правових і індивідуально-правових актів в механізмі правового регулювання. Перший: забезпечення функціонування нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Другий: конкретизація нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Третій: подолання недоліків нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Четвертий: припинення дії нормативно-правових актів шляхом видання індивідуально-правових актів. У статті підкреслюється, що забезпечення функціонування нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів відбувається за рахунок включення до механізму правового регулювання додаткової ланки – правозастосування. Автор виходить з того, що конкретизація положень нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів передбачає застосування так званих дискреційних правових норм, що дають правозастосувачам свободу у вирішенні справи. Зазначається, що подолання недоліків нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів полягає у заповненні прогалин в праві шляхом застосування аналогії та усуненні колізій у законодавстві за допомогою колізійних норм, правоположень, тлумачення. У статті зазначається, що припинення дії нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів здійснюється шляхом їх скасування або призупинення. ; В статье осуществляется попытка разработки теоретических аспектов взаимодействия нормативно-правовых и индивидуально-правовых актов в механизме правового регулирования. Исследуются особенности обеспечения действия закона при помощи подзаконного акта, конкретизации нормы права путём издания правоприменительного акта, преодоления коллизий и пробелов в законодательстве. Доказывается, что правовые акты играют в механизме правового регулирования разные роли – образуют основу упомянутого механизма, отражают правоприменительную деятельность компетентных органов и правовую активность участников общественных отношений. Утверждается, что в наиболее общем плане правовые акты можно разделить на нормативные и индивидуальные. Акты, которые одновременно содержат нормативно-правовые и индивидуально-правовые предписания являются смешанными. В статье обосновывается, что целесообразно выделять четыре аспекта взаимодействия нормативно-правовых и индивидуально-правовых актов в механизме правового регулирования. Первый: обеспечение функционирования нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов. Второй: конкретизация нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов. Третий: преодоление недостатков нормативно-правовых актов с помощью индивидуально-правовых актов. Четвёртый: прекращение действия нормативно-правовых актов путём издания индивидуально-правовых актов. В статье подчёркивается, что обеспечение функционирования нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов происходит за счёт включения в механизм правового регулирования дополнительного звена – правоприменения. Автор исходит из того, что конкретизация положений нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов предусматривает применение так называемых дискреционных правовых норм, которые предоставляют правоприменителям свободу в решении дела. Указывается, что преодоление недостатков нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов заключается в заполнении пробелов в праве путём применения аналогии и в устранении коллизий в законодательстве при помощи коллизионных норм, правоположений, толкования. В статье указывается, что прекращение действия нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов осуществляется путём их отмены или приостановления. ; The article attempts to develop theoretical aspects of the interaction of regulatory and individual legal acts in the mechanism of legal regulation. The features of ensuring the operation of the law with the help of a subordinate act, the specification of the rule of law by issuing an enforcement act, overcoming conflicts and gaps in the law are investigated. It is proved that legal acts play different roles in the mechanism of legal regulation - they form the basis of the mentioned mechanism, reflect the law enforcement activities of the competent authorities and the legal activity of participants in public relations. It is argued that in the most general terms, legal acts can be divided into normative and individual. Acts that simultaneously contain regulatory legal and individual legal requirements are mixed. The article substantiates that it is advisable to distinguish four aspects of the interaction of regulatory and individual legal acts in the mechanism of legal regulation. First: ensuring the functioning of normative legal acts with the help of individual legal acts. Second: concretization of legal acts with the help of individual legal acts. Third: overcoming the shortcomings of legal acts with the help of individual legal acts. Fourth: termination of legal acts by issuing individual legal acts. The article emphasizes that the functioning of normative legal acts through individual legal acts is due to the inclusion of an additional link in the mechanism of legal regulation - law enforcement. The author proceeds from the fact that the specification of the provisions of normative legal acts with the help of individual legal acts provides for the use of so-called discretionary legal norms that provide law enforcement with freedom in resolving cases. It is indicated that overcoming the shortcomings of normative legal acts with the help of individual legal acts consists in filling in the gaps in the law by applying an analogy and in eliminating conflicts in the legislation with the help of conflict of laws norms, legal provisions, and interpretations. The article states that the termination of normative legal acts by means of individual legal acts is carried out by means of their cancellation or suspension.

У статті здійснюється спроба розробки теоретичних аспектів взаємодії нормативно-правових і індивідуально-правових актів в механізмі правового регулювання. Досліджуються особливості забезпечення дії закону за допомогою підзаконного акту, конкретизації норми права шляхом видання правозастосовного акту, подолання колізій та прогалин в законодавстві. Доводиться, що правові акти відіграють у механізмі правового регулювання різні ролі – утворюють основу згаданого механізму, відбивають правозастосовну діяльність компетентних органів і правову активність учасників суспільних відносин. Стверджується, що найбільш загальним чином правові акти можна поділити на нормативні і індивідуальні. Акти, що одночасно містять нормативно-правові та індивідуально-правові приписи є змішаними. У статті обґрунтовується, що доцільно виокремлювати чотири аспекти взаємодії нормативно-правових і індивідуально-правових актів в механізмі правового регулювання. Перший: забезпечення функціонування нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Другий: конкретизація нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Третій: подолання недоліків нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів. Четвертий: припинення дії нормативно-правових актів шляхом видання індивідуально-правових актів. У статті підкреслюється, що забезпечення функціонування нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів відбувається за рахунок включення до механізму правового регулювання додаткової ланки – правозастосування. Автор виходить з того, що конкретизація положень нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів передбачає застосування так званих дискреційних правових норм, що дають правозастосувачам свободу у вирішенні справи. Зазначається, що подолання недоліків нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів полягає у заповненні прогалин в праві шляхом застосування аналогії та усуненні колізій у законодавстві за допомогою колізійних норм, правоположень, тлумачення. У статті зазначається, що припинення дії нормативно-правових актів за допомогою індивідуально-правових актів здійснюється шляхом їх скасування або призупинення. ; В статье осуществляется попытка разработки теоретических аспектов взаимодействия нормативно-правовых и индивидуально-правовых актов в механизме правового регулирования. Исследуются особенности обеспечения действия закона при помощи подзаконного акта, конкретизации нормы права путём издания правоприменительного акта, преодоления коллизий и пробелов в законодательстве. Доказывается, что правовые акты играют в механизме правового регулирования разные роли – образуют основу упомянутого механизма, отражают правоприменительную деятельность компетентных органов и правовую активность участников общественных отношений. Утверждается, что в наиболее общем плане правовые акты можно разделить на нормативные и индивидуальные. Акты, которые одновременно содержат нормативно-правовые и индивидуально-правовые предписания являются смешанными. В статье обосновывается, что целесообразно выделять четыре аспекта взаимодействия нормативно-правовых и индивидуально-правовых актов в механизме правового регулирования. Первый: обеспечение функционирования нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов. Второй: конкретизация нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов. Третий: преодоление недостатков нормативно-правовых актов с помощью индивидуально-правовых актов. Четвёртый: прекращение действия нормативно-правовых актов путём издания индивидуально-правовых актов. В статье подчёркивается, что обеспечение функционирования нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов происходит за счёт включения в механизм правового регулирования дополнительного звена – правоприменения. Автор исходит из того, что конкретизация положений нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов предусматривает применение так называемых дискреционных правовых норм, которые предоставляют правоприменителям свободу в решении дела. Указывается, что преодоление недостатков нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов заключается в заполнении пробелов в праве путём применения аналогии и в устранении коллизий в законодательстве при помощи коллизионных норм, правоположений, толкования. В статье указывается, что прекращение действия нормативно-правовых актов при помощи индивидуально-правовых актов осуществляется путём их отмены или приостановления. ; The article attempts to develop theoretical aspects of the interaction of regulatory and individual legal acts in the mechanism of legal regulation. The features of ensuring the operation of the law with the help of a subordinate act, the specification of the rule of law by issuing an enforcement act, overcoming conflicts and gaps in the law are investigated. It is proved that legal acts play different roles in the mechanism of legal regulation - they form the basis of the mentioned mechanism, reflect the law enforcement activities of the competent authorities and the legal activity of participants in public relations. It is argued that in the most general terms, legal acts can be divided into normative and individual. Acts that simultaneously contain regulatory legal and individual legal requirements are mixed. The article substantiates that it is advisable to distinguish four aspects of the interaction of regulatory and individual legal acts in the mechanism of legal regulation. First: ensuring the functioning of normative legal acts with the help of individual legal acts. Second: concretization of legal acts with the help of individual legal acts. Third: overcoming the shortcomings of legal acts with the help of individual legal acts. Fourth: termination of legal acts by issuing individual legal acts. The article emphasizes that the functioning of normative legal acts through individual legal acts is due to the inclusion of an additional link in the mechanism of legal regulation - law enforcement. The author proceeds from the fact that the specification of the provisions of normative legal acts with the help of individual legal acts provides for the use of so-called discretionary legal norms that provide law enforcement with freedom in resolving cases. It is indicated that overcoming the shortcomings of normative legal acts with the help of individual legal acts consists in filling in the gaps in the law by applying an analogy and in eliminating conflicts in the legislation with the help of conflict of laws norms, legal provisions, and interpretations. The article states that the termination of normative legal acts by means of individual legal acts is carried out by means of their cancellation or suspension.

The evolution of changes in the US defense planning system is studied by analyzing the functional relationships between its elements. A three-step process is considered, which combines the System of integration and development of common abilities, A system of planning, programming, budgeting and implementation, Defense order system. A comparative analysis of the compliance of elements of the defense planning system of the United States and Ukraine is carried out. The aim of the article is a comparative analysis of the retrospective of reform and consideration of the existing defense planning system of the United States and Ukraine, the changes that have occurred in recent years and the cause-effect relationships that accompanied this process. Research on this topic was carried out using such methods and procedures of system analysis as abstraction and concretization, decomposition, clustering and classification. The results of the analysis indicate the need to reorganize the defense planning system in Ukraine by introducing most of the elements, procedures and principles of the US defense planning system, taking into account the peculiarities of the military-industrial complex of Ukraine. ; Исследуется эволюция изменений в системе оборонного планирования США путем анализа функциональных связей между ее элементами. Рассматривается трехступенчатый процесс, который объединяет в себе Систему интеграции и развития общих способностей; Систему планирования, программирования, бюджетирования и выполнения; Систему оборонного заказа. Проведен сравнительный анализ соответствия элементов системы оборонного планирования США и Украины. Целью статьи является сравнительный анализ ретроспективы реформирования и рассмотрение существующей системы оборонного планирования США и Украины, изменений, которые произошли в последние годы и причинно-следственных связей, которые сопровождали этот процесс. Исследования по данной теме выполнялись с помощью таких методов и процедур системного анализа, как абстрагирование и конкретизация, декомпозиция, кластеризация и классификация. Результаты анализа указывают на необходимость реорганизации системы оборонного планирования в Украине путем внедрения большей части элементов, процедур и принципов системы оборонного планирования США с учетом особенностей оборонно-промышленного комплекса Украины. ; Досліджується еволюція змін у системі оборонного планування в США шляхом аналізу функціональних зв'язків між її елементами. Розглядається триступеневий процес, який поєднує у собі Систему інтеграції та розвитку спільних спроможностей, Систему планування, програмування, бюджетування та виконання, Систему оборонного замовлення. Проведено порівняльний аналіз відповідності елементів системи оборонного планування США та України. Метою статті є порівняльний аналіз ретроспективи реформування та розгляд існуючої системи оборонного планування в США та в Україні, змін, що відбувалися в останні роки та причинно-наслідкових зв'язків, які супроводжували цей процес. Дослідження за даною темою виконувались за допомогою таких методів та процедур системного аналізу, як абстрагування і конкретизація, декомпозиція, кластеризація і класифікація. Результати аналізу вказують на необхідність реорганізації системи оборонного планування в Україні шляхом впровадження більшості елементів, процедур та принципів системи оборонного планування США з урахуванням особливостей оборонно-промислового комплексу України.

The article is an attempt to outline general aspects of educational system reforming for the people with special needs in Ukraine, to disclose concisely the key ways of modernization, and to characterize positive shifts in educational area. The article states that integrative principle of national educational system establishment is in its quality. It describes global changes in special education area occurred during the last years. It is acknowledged that Ukraine is reorganizing educational system in order to bring it into accord with market economy requirements and open democratic society under the theme of enabling equitable access to quality education for all children with special educational needs. The point of education is seen as a main educational system transformation instrument, including special education, on competence principles. It is elucidated that separation from established practice of point structurization based on the substantive principle takes place, and it foresees the adequacy of educational content structure to scientific knowledge branches structure. Within competence attitude, concretization of school subjects' quantity is not a point of special education. Instead, identifying outcomes expected to be recovered on the national level are the point. Its comprehensiveness is reverberated in national standards being implemented in Ukraine. ; У статті робиться спроба хоча б у загальних рисах окреслити основні аспекти реформування системи освіти осіб з особливими потребами в Україні, конспективно розкрити ключові шляхи модернізації та охарактеризувати позитивні зрушення в освітній галузі. Зазначено, що інтеграційним принципом становлення національної системи освіти є її якість. Схарактеризовані ті глобальні зміни в галузі спеціальної освіти, які відбулися за останні роки. Зазначається, що Україна проводить реорганізацію системи освіти з метою приведення її у відповідність до вимог ринкової економіки, відкритого демократичного суспільства під гаслом забезпечення всіх дітей з особливими освітніми потребами рівним доступом до якісної освіти. Зміст освіти розглядається як основний інструмент трансформації системи освіти, в тому числі спеціальної на компетентнісні засади. У світовій практиці ефективність розв'язання цієї проблеми пов'язується з реалізацією компетентнісного підходу в освіті. Передусім, це орієнтація освітнього процесу на досягнення результату, що відображається ключовими компетентностями, але не обмежується ними. Роз'яснено, що відбувається відхід від усталеної практики структурування змісту на основі предметного принципу, який передбачає відповідність структури змісту освіти структурі галузей наукових знань. У виборі критеріїв наукових сфер змісту кожної освітньої галузі особливого значення набувають ті критерії, які забезпечують перенесення стратегічних пріоритетів зі знань і вмінь на розвиток особистісних якостей особи, здатності використовувати отримані знання в умовах суспільного життя. За компетентнісного підходу у зміст спеціальної освіти закладено не конкретизація кількості навчальних предметів, а визначення результатів, які планується отримати на національному рівні. Їх сукупність відбивається в національних стандартах, що запроваджуються в Україні.

In June 1917 in Boryspil POW camp the formation of 6-th Czechoslovak regiment on base 2-nd volunteer's reserved battalion, was begun. Podpolkovnik of Russian Army Antonow was put at the first head of this military unit. At the end August, the regiment was moved to small provincial town Piryatin, in Poltava'sRegion. The new chief of regiment was become polkovnik J. Chervinka. He continued to create and train Czech and Slovak volunteers. Their strength increased to 4026. Several new structural subunits have been established to follow up current issues. Among them, medical service, logistics, support weapons, orchestra and Special Forces. The democratically elected Regiment Committee has assumed responsibilities for the provision of direction and leadership on economic matters, financial and cultural management issues. Its members were responsible for clothing, accommodation, medicine, transport, judicial proceedings, publishing and communication. The Czechoslovak regiment in Piryatin must perform their duties in such a way as to maintain public order, security and peace and prevent crime. At the beginning 1918 volunteers saved the town from Bolshevik's gangs. A little later, two officers and two soldiers of the regiment were elected to first Piryatin Revolutionary Committee. Undoubtedly, the time that legionnaires spent here was best and happiest for them. Some of them found love or really friendship here. In this small provincial town on Uday river bank 6-th rifle regiment of 2-nd division the Special Czechoslovak Corps was named «Hanak's». The battle flag was given to chief of military unit by his mother here too. From here its battalions was going on fight to Bakhmach in March 1918. The life story 6-th Czechoslovak regiment, its traditions, holidays and workdays is well known in Prague and Bratislava from the regimental chronicles and the legionary's memories. But in the Soviet Ukraine about this page of common history were carefully silent. The time had come to correct the situation. ; У статті висвітлюється повсякденне життя в невеличкому повітовому місті Пирятин Полтавської губернії військовослужбовців Чехословацькогоармійського корпусу. Архівні документи, історичні нариси, фотоілюстрації представлено в контексті служби, умов побуту солдат 6-го стрілецькогоГанацького полку Другої дивізії. Деталізація та конкретизація фактів, подій, персоніфікація командного складу військ Чехословацького армійськогокорпусу допомогла створити реальну картину побуту, соціального оточення, форм служби армійців, умов, у яких їм доводилося проходити службуіз серпня 1917 до березня 1918 р. Значна увага приділяється їх взаємовідносинам з місцевими жителями, урядовцями та представниками радянської влади, щоб повернути солдат братніх чеського та словацького народів часів Першої світової війни на сторінки історії Пирятина. Їх повсякдення – свята і будні, – записане полковими літописцями, сьогодні допомагає нам краще зрозуміти самих себе, знайти своє місце в спільному європейському домі. Зібрані ж ними джерела в перспективі можуть допомогти в реставрації містечкової історії не тільки Пирятина, але й Яготина, Гребінки, Борисполя, Баришівки, Києва і багатьох інших українських міст, містечок та сіл, де зароджувався бойовий шлях чехословацьких легіонів.

The article examines the legislation in the historical aspect of the formation of signs of a criminal offense Creation of non-statutory paramilitary or armed groups. Constitutional guarantees for the protection of the state and the population from paramilitary or armed groups not provided for by law arouse increased interest in relation to the specified composition of the criminal offense. The need to ban the creation of paramilitary and armed formations outside the influence of state power arose with the development of the state and the strengthening of state power. The threat of the influence of such formations on the exercise of state power necessitated the control of the activities of armed and paramilitary formations, allowing them to operate only under the control of relevant state institutions and prohibiting their non-normative creation and existence. The first laws prohibiting the creation of non-statutory paramilitary or armed groups and establishing responsibility for their creation were adopted during the Cossack era. In 1715, Peter I adopted the "Military Article" and Article 19 provided for the responsibility of the person for such actions. During the period when Ukraine completely lost its independence and autonomy, general imperial laws were in force, which were aimed at the absolute prohibition of the creation of paramilitary or armed formations and the establishment of strict responsibility for such actions. The criminal legislation of 1927 and 1960 continued to specify the criminal law and criminological characteristics of the crime "Creation of paramilitary or armed groups". The adoption of the Criminal Code of Ukraine in 2001 strengthened the regulation of this sphere of public life. The analyzed historical aspects of the state's response to the "Creation of non-statutory paramilitary or armed groups" indicate that the specification of the characteristics of this criminal offense is the result of many years of regulatory activity. ; У статті досліджено законодав­ство в історичному аспекті щодо формування ознак кримінального правопорушення «Створення не передбачених законом воєнізова­них або збройних формувань». Кон­ституційні гарантії щодо захисту держави та населення від не перед­бачених законом воєнізованих або збройних формувань викликають підвищений інтерес у відношенні зазначеного складу кримінального правопорушення. Необхідність заборони створювати воєнізо­вані та збройні формування поза межами впливу державної влади виникла з розвитком держави та укріпленням державної влади. Загроза впливу таких формувань на реалізацію державної влади зумовила необхідність контролю­вати діяльність збройних та воєні­зованих формувань, дозволивши їх функціонування тільки під керуван­ням відповідних державних інсти­тутів, та заборону їх ненорма­тивного створення та існування. Перші закони, які забороняли створення не передбачених зако­ном воєнізованих або збройних формувань та встановлювали від­ повідальність за їх створення, були прийняти під час козацької доби. У 1715 році Петром І було прийнято «Воинской Артикул» та у 19 артикулі передбачалася відпо­відальність особи за такі дії. Під час періоду, коли Україна повністю втратила свою само­стійність та автономію, діяли загальноімперські закони, які були спрямовані на абсолютну заборону створення воєнізованих або зброй­них формувань та встановлення суворої відповідальності за вчи­нення таких дій. Кримінальне законодавство 1927 року та 1960 року продов­жувало конкретизацію криміналь­но-правових та кримінологічних характеристик складу злочину «Створення воєнізованих або збройних формувань». Прийняття Кримінального Кодексу України 2001 року посилило регулювання цієї сфери суспільного життя. Проаналізовані історичні аспекти реагування держави на «Створення не передбачених зако­ном воєнізованих або збройних формувань» вказують на те, що конкретизація характеристики зазначеного складу кримінального правопорушення є результатом багаторічної нормативної діяль­ності.

When defining fundamental social rights, the international law assumes that their specific character (which was already emphasized above) requires a so-called dual legal mechanism that not only defines or declares a particular set of rights, but also establishes the procedures for implementation of the identified rights and control of such implementation. Such procedures enable the realization of the whole range of social rights of a person and a citizen in social and public spheres. The principles of the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights specified in numerous international conventions, the constitution and other legal acts can serve as a basis for the international legal standards of social rights. This will make it possible to speak about existence of unified world standards, norms and principles for social rights implementation, as well as about a developed system aimed at securing these rights at the national level.The introduction of social human rights and corresponding state obligations in the Constitution of Ukraine gives reasons to speak about a consistent movement of the Ukrainian state in the direction of building the social statehood. The obligation of the state to ensure a level of social security which is not lower than the subsistence minimum arises from the constitutional declaration by the state of its social status. However, in the absence of necessary legislative support aimed at securing social rights in every individual country, the actual fact of introduction in the constitution of the system of international legal standards of social rights does not necessarily signify their automatic implementation in the socio-political and legal life of our country. At the same time, the degree of conformity of Ukrainian legislation with the constitutional norms and objectives set for a social state will always be kept in mind. In this regard, there is currently a minimum program in Ukraine, which is reproduced in the social-democratic idea and the state strategy developed based on that idea. The program focuses on the state's tasks and responsibilities associated with its citizens, with welfare, healthcare, education, retirement benefits etc. in the first place. Speaking about the maximum program, its main idea consists in building "a socially oriented economy with the prospect of demand growth". This may be achieved via creation of effective models of social guarantees ensuring stable birth rate growth, availability of a social protection system for the most vulnerable categories of people, development of state unemployment programs etc. ; Метою статті є аналіз та конкретизація наукових положень щодо міжнародно-правових стандартів у сфері соціальних прав людини та ступеня їх відтворення у Конституції України. У результаті аналізу було виявлено, що конституційне закріплення системи міжнародно-правових стандартів соціальних прав ще не означає їх автоматичної реалізації у суспільно-політичному та правовому житті нашої країни. З огляду на це сьогодні в Україні є програма-мінімум, яка відтворюється у соціал-демократичній ідеї та виробленій на її основі державницькій стратегії, що стосується забезпечення, насамперед добробуту, охорони здоров'я, освіти, пенсійного забезпечення тощо. Щодо програми-максимум, то основною ідеєю є побудова «соціально орієнтованої економіки з перспективою підвищення попиту», яка втілюється у створенні ефективних моделей соціальних гарантій, що забезпечують стабільне відтворення населення, систему соціального захисту для найвразливіших категорій населення, розроблення державних програм з безробіття тощо.

У статті представлено організаційнізаходинаставницької діяльності, спрямованоїна подання інтерактивної допомоги у професійному розвитку науково-педагогічного складу кафедр військово-спеціальної спрямованості.Через запропонованізаходи визначеноосновні напрями міжособистісної взаємодії: оптимізація професійної діяльності,конкретизація професійних завдань, інтенсифікаціята регламентаціязаходів відповідно до посадових обов'язків,своєчасність реагування,фіксація результатів. ; В статье представлены организационные мероприятия наставнической деятельности, направленной на представление интерактивной помощи в профессиональном развитии научно-педагогического состава кафедр военно-специальной направленности. По предложенным мероприятиям определены основные направления межличностного взаимодействия: оптимизация профессиональной деятельности, конкретизация профессиональных задач, интенсификация и регламентация мероприятий в соответствии с должностными обязанностями, своевременность реагирования, фиксация результатов. ; Introduction. Officers and civilians with significant experience in performing professional functions at the state border (in the area of the United Forces operation) who do not have a pedagogical education are assigned to the posts of scientific and pedagogical staff of the State Border Guard Education Institutions of Ukraine.The purpose of the article is to specify the organizational measures of mentoring activity that determine the main directions of interpersonal interaction of the scientific and pedagogical composition of the departments of military specialization. Research methods are analysis and synthesis of results of theoretical and empirical scientific achievements in the field of research.Originality. There are practically no scientific researches in which the complex approaches to solving problems and difficulties of postgraduate training (retraining) of the scientific and pedagogical staff of the departments of military specialization would be covered. The mentoring approach to overcoming the difficulties of military lecturers in the context of a certain problem is also an exception.Conclusion. The organizational measures for mentoring activities aimed at providing an interactive assistance by the scientific and pedagogical staff of the military special orientation departments within a professional development in the system «experienced lecturer – novice lecturer» have been presented in the article.Through out of the proposed mentoring activity organizational measures the main directions of interpersonal interaction of the military special orientation departments scientific and pedagogical staff have been determined: professional activity optimization (making proposals on the distribution of working time by educational, methodical, scientific and organizational activities, taking into account professionally important qualities and practical experience – preparation and approval of the individual plan of work of the lecturer and its accounting), specification of professional tasks (preparation of a personal work plan for a month, introduction of changes timely), intensification and regulation of activities in line with responsibilities (daily clear timing and directing action to carry out professional activity), timeliness response (the results of the situation at the border analysis implementation within the educational process, the usage of network resources for monitoring innovations and changes in legislative acts and intradepartmental documents), results fixing (preparation, discussion at the department and protocol approval of the report on the implementation of the individual work plan of lecturing for the semester and the academic year, as well as the report on scientific activity – quarterly and for the calendar year).The authors see the expedient direction of continuation of scientific research in the development of a comprehensive structural and functional model of organization and implementation of mentoring activities in the military educational institutions of the State Border Service of Ukraine, as well as organizational and pedagogical conditions and ways of ensuring its implementation in practice.

An article devoted to the study of the involvement of the structure and identification of trends in the formation of local budget revenues in the context of the coronavirus pandemic (COVID-19). Features of replenishment of the revenue side of local budgets, the main sources of revenue in the process of budget decentralization: data on income of individuals, promotional data, land fees, uniform data and data on real estate, other than land. A number of budget monetary units of the legislation aimed at counteracting pandemics and their impact on the input part of the budgets of the united territorial communities are described. The receipts of the budgets of the united territorial communities for 9 months of 2019-2020 were analyzed and the impact of the COVID-19 pandemics on the achievement of local budget revenues was assessed. A detailed analysis of the formation of local budgets' own revenues showed that in terms of local budgets in 2019-2020, the highest growth rate of personal income tax and local taxes and fees in local budgets of the united territorial communities. These results indicate the participation and interest of local authorities in accumulating most of the revenues of the budgets of the united territorial communities, taking measures to find reserves for their revenues in the context of the COVID-19 coronavirus pandemic and the effectiveness of the fiscal role of taxes and fees. The authors substantiate the directions of overcoming the negative consequences of the COVID-19 pandemic on the revenue side of local budgets through the fiscal mechanism and the settlement of inter-budgetary relations. The methodological basis of this study are such methods as empirical research (monitoring, comparison measurement); theoretical research (deductive and axiomatic method, idealization); general methods used at the empirical and theoretical level of research (analysis, analogy, abstraction, concretization, synthesis, induction, deduction). ; Стаття присвячена дослідженню з'ясування структури та виявлення тенденцій формування доходів місцевих бюджетів в умовах пандемії коронавірусу (COVID-19). Розглянуто особливості наповнення дохідної частини місцевих бюджетів, основними джерелами надходжень до яких у процесі проведення бюджетної децентралізації є: податок на доходи фізичних осіб, акцизний податок, плата за землю, єдиний податок та податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Охарактеризовано ряд бюджетних новацій чинного законодавства спрямованих на протидію пандемії та їх вплив на дохідну частину бюджетів об'єднаних територіальних громад. Проаналізовано надходження бюджетів об'єднаних територіальних громад протягом 9 місяців 2019-2020 рр. та здійснено оцінку впливу пандемії COVID-19 на обсяг доходів місцевих бюджетів. Детальний аналіз формування власних доходів місцевих бюджетів показав, що в розрізі місцевих бюджетів у 2019-2020 рр. найвищим є темп зростання податку з доходів фізичних осіб та місцевих податків та зборів у місцевих бюджетах об'єднаних територіальних громад. Такі результати свідчать про участь та зацікавленість органів місцевої влади у акумулюванні більшої частини доходів бюджетів об'єднаних територіальних громад, здійснення заходів щодо пошуку резервів їх надходжень в умовах пандемії коронавірусу COVID-19 та ефективності фіскальної ролі податків і зборів. Авторами обґрунтовано напрями подолання негативних наслідків пандемії COVID-19 на дохідну частину місцевих бюджетів за допомогою фіскального механізму та врегулювання міжбюджетних відносин. Методологічною основою даного дослідження є такі методи, як емпіричне дослідження (моніторинг, вимірювання порівняння); теоретичне дослідження (дедуктивний та аксіоматичний метод, ідеалізація); загальні методи, що використовуються на емпіричному та теоретичному рівні досліджень (аналіз, анологія, абстракція, конкретизація, синтез, індукція, дедукція).

У статті представлено організаційнізаходинаставницької діяльності, спрямованоїна подання інтерактивної допомоги у професійному розвитку науково-педагогічного складу кафедр військово-спеціальної спрямованості.Через запропонованізаходи визначеноосновні напрями міжособистісної взаємодії: оптимізація професійної діяльності,конкретизація професійних завдань, інтенсифікаціята регламентаціязаходів відповідно до посадових обов'язків,своєчасність реагування,фіксація результатів. ; В статье представлены организационные мероприятия наставнической деятельности, направленной на представление интерактивной помощи в профессиональном развитии научно-педагогического состава кафедр военно-специальной направленности. По предложенным мероприятиям определены основные направления межличностного взаимодействия: оптимизация профессиональной деятельности, конкретизация профессиональных задач, интенсификация и регламентация мероприятий в соответствии с должностными обязанностями, своевременность реагирования, фиксация результатов. ; Introduction. Officers and civilians with significant experience in performing professional functions at the state border (in the area of the United Forces operation) who do not have a pedagogical education are assigned to the posts of scientific and pedagogical staff of the State Border Guard Education Institutions of Ukraine.The purpose of the article is to specify the organizational measures of mentoring activity that determine the main directions of interpersonal interaction of the scientific and pedagogical composition of the departments of military specialization. Research methods are analysis and synthesis of results of theoretical and empirical scientific achievements in the field of research.Originality. There are practically no scientific researches in which the complex approaches to solving problems and difficulties of postgraduate training (retraining) of the scientific and pedagogical staff of the departments of military specialization would be covered. The mentoring approach to overcoming the difficulties of military lecturers in the context of a certain problem is also an exception.Conclusion. The organizational measures for mentoring activities aimed at providing an interactive assistance by the scientific and pedagogical staff of the military special orientation departments within a professional development in the system «experienced lecturer – novice lecturer» have been presented in the article.Through out of the proposed mentoring activity organizational measures the main directions of interpersonal interaction of the military special orientation departments scientific and pedagogical staff have been determined: professional activity optimization (making proposals on the distribution of working time by educational, methodical, scientific and organizational activities, taking into account professionally important qualities and practical experience – preparation and approval of the individual plan of work of the lecturer and its accounting), specification of professional tasks (preparation of a personal work plan for a month, introduction of changes timely), intensification and regulation of activities in line with responsibilities (daily clear timing and directing action to carry out professional activity), timeliness response (the results of the situation at the border analysis implementation within the educational process, the usage of network resources for monitoring innovations and changes in legislative acts and intradepartmental documents), results fixing (preparation, discussion at the department and protocol approval of the report on the implementation of the individual work plan of lecturing for the semester and the academic year, as well as the report on scientific activity – quarterly and for the calendar year).The authors see the expedient direction of continuation of scientific research in the development of a comprehensive structural and functional model of organization and implementation of mentoring activities in the military educational institutions of the State Border Service of Ukraine, as well as organizational and pedagogical conditions and ways of ensuring its implementation in practice.

Kulyk O. I. Legal regulation of the virtual assets market (on the example of Swiss Confederation). – Article. The experience of the Swiss Confederation in the legal regulation of the virtual assets market was analysed. It was emphasized that the development of effective legal regulation of the virtual assets market in Swiss Confederation (hereinafter – Switzerland) was the result of the Swiss Financial Market Supervisory Authority (FINMA) work. FINMA has seen a sharp increase in the number of initial coin offerings (ICOs) planned or executed in Switzerland and a corresponding increase in the number of enquiries about the applicability of regulation. Given a legal and regulatory framework with partially unclear applicability, FINMA presented ICO Guidelines for enquiries regarding the regulatory framework for initial coin offerings (ICOs). As set out in FINMA Guidance, there are several areas in which ICOs are potentially impacted by financial market regulation. At present, there is no ICO-specific regulation, nor is there relevant case law or consistent legal doctrine. In assessing ICOs, FINMA will focus on the economic function and purpose of the tokens (i.e. the blockchain-based units) issued by the ICO organiser. The key factors are the underlying purpose of the tokens and whether they are already tradeable or transferable. At present, there is no generally recognised terminology for the classification of tokens either in Switzerland or internationally. FINMA categorises tokens into four types, but hybrid forms are possible: payment tokens, utility tokens, asset tokens, stablecoins. At the same time, according to the Ukrainian draft Law on Virtual Assets it is prohibited to use virtual assets as means of payment in Ukraine. Given the analysed experience of the Swiss Confederation, the norms of current Ukrainian legislation and the provisions of Directive (EU) 2018/843, the consolidation of such provisions seems to be incorrect. A promising area of further research may be the procedure for accepting virtual assets as a means of payment in Ukraine. The theoretical results may be used in legal theory and also in further theoretical researches devoted to the legal regulation of the virtual assets market. ; Кулик О. І. Правове регулювання ринку віртуальних активів: досвід Швейцарської Конфедерації. – Стаття. У науковому дослідженні аналізувався досвід Швейцарської Конфедерації щодо правового регулювання ринку віртуальних активів. Підкреслено, що запровадженню ефективного правового регулювання ринку віртуальних активів у Швейцарія завдячує, насамперед, Швейцарській службі за наглядом за фінансовими ринками (Swiss Financial Market Supervisory Authority, FINMA), яка відреагувала на стрімкий розвиток ринку в умовах правового вакууму та представила Керівні принципи щодо запитів відносно законодавчої основи проведення первинного розміщення монет із роз'ясненнями щодо порядку застосування чинного законодавства Швейцарської Конфедерації до обігу віртуальних активів. На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що законодавчу основу функціонування ринку віртуальних активів у Швейцарії складають норми різних Федеральних законів Швейцарії, як-то: «Про банківську діяльність» (Banking Act), «Про інфраструктуру фінансового ринку» (FMIA), «Про фондові біржі і торгівлю цінними паперами» (SESTA), «Про боротьбу з відмиванням коштів та фінансуванням тероризму» (AMLA) та деяких інших нормативно-правових актів, і які застосовуються до обігу віртуального активу залежно від виду останнього. Віртуальні активи у Швейцарській Конфедерації класифіковано на: платіжні токени, токени активів, службові токени, стейблкоїни та гібридні токени. При цьому в українському проєкті Закону «Про віртуальні активи» передбачено положення про те, що віртуальні активи не є засобом платежу на території України. З огляду на проаналізований досвід Швейцарської Конфедерації, норми чинного українського законодавства та положення Директиви (ЄС) 2018/843 закріплення таких положень видається передчасним.Перспективним напрямом подальших досліджень може бути конкретизація порядку прийняття віртуальних активів як засобу платежу на території України.

The article is dedicated to the problem related to the process of the formation of the political elite of Ivano-Frankivsk region. The main political actors of the regional political elite were specified by the formal features (their influence on the strategic political decisions) and its main groups were investigated (national deputies of Ukraine, heads of local governments and state authorities, heads of regional organizations of leading political parties, business elite, ideological and communicative elite, etc.). The main focus of the study was on the formation through elections and appointments of deputies (Verkhovna Rada of Ukraine, regional council), as well as public authorities (regional state administration and its structures), which allowed to identify and analyze the main procedures and mechanisms of elite formation in the region, reflecting the complex processes of its change/reproduction on its own basis, renewal through the involvement of new members of society. Based on the analysis of a broad empirical base, the correlation of the process of elite formation of IvanoFrankivsk region with the general tendencies of transformation of the political system of Ukraine, the influence of the center-peripheral paradigm is confirmed. Thus, in the conditions of formation of a hybrid political regime, despite the significant dynamics of renewal of the main institutions of power in the region, this process at the turn of the XX−XXI centuries took place mostly in the form of circulation or reproductive circulation − a limited, formal process of renewal of the political elite, which was under the influence of leading political and economic groups. There was a gradual narrowing of institutional channels for recruiting political elites in the region, which turned it into a social group with incomplete social representation. Significant weight in the process of forming the political elite of Ivano-Frankivsk region "closed" procedures and nomenclature mechanisms, frequent changes during the elections and appointments of leading political actors, which did not always happen with heredity, significantly reduced the overall potential of the regional political elite, which is still not realized in the full measure. ; У статті досліджується проблема, пов'язана з процесом формування політичної еліти Івано-Франківської області. Здійснена конкретизація кола політичних акторів, яких за формальними ознаками (належністю до прийняття стратегічних політичних рішень) можна віднести до регіональної політичної еліти, її основних груп (народні депутати України, керівники органів місцевого самоврядування та державної влади, керівники обласних організацій провідних політичних партій, бізнес еліта, ідеологічна та комунікативна еліта тощо). Основна увага у дослідженні була прикута до формування шляхом виборів та призначень депутатського корпусу (Верховної Ради України, обласної ради), а також органів державної влади (обласної державної адміністрації та її структур), що дало можливість виявити та проаналізувати основні процедури та механізми елітотворення в області, що відображали складні процеси її зміни/відтворення на власній основі, оновлення шляхом залучення до неї нових представників суспільства. На основі аналізу широкої емпіричної бази підтверджена кореляція процесу елітотворення Івано-Франківщини зі загальними тенденціями трансформації політичної системи України, дією центр-периферійної парадигми. Так, в умовах становлення гібридного політичного режиму, попри значну динаміку оновлення складу основних інститутів влади області, цей процес на зламі ХХ−ХХІ ст. проходив здебільшого у формі циркуляції або репродуктивної циркуляції − обмеженого, формального процесу оновлення політичної еліти, який знаходився під впливом провідних політико-економічних груп. В області відбулося і поступове звуження інституціональних каналів рекрутування політичної еліти, що перетворювало її на суспільну групу з неповною соціальною репрезентацією. Значна вага у процесі формування політичної еліти ІваноФранківщини "закритих" процедур та номенклатурних механізмів, часта зміна під час виборів та призначень провідних політичних акторів, що не завжди відбувалося з дотриманням спадкоємності, значно знижувало загальний потенціал регіональної політичної еліти, який залишається реалізованим неповною мірою.

The article is dedicated to the problem related to the process of the formation of the political elite of Ivano-Frankivsk region. The main political actors of the regional political elite were specified by the formal features (their influence on the strategic political decisions) and its main groups were investigated (national deputies of Ukraine, heads of local governments and state authorities, heads of regional organizations of leading political parties, business elite, ideological and communicative elite, etc.). The main focus of the study was on the formation through elections and appointments of deputies (Verkhovna Rada of Ukraine, regional council), as well as public authorities (regional state administration and its structures), which allowed to identify and analyze the main procedures and mechanisms of elite formation in the region, reflecting the complex processes of its change/reproduction on its own basis, renewal through the involvement of new members of society. Based on the analysis of a broad empirical base, the correlation of the process of elite formation of IvanoFrankivsk region with the general tendencies of transformation of the political system of Ukraine, the influence of the center-peripheral paradigm is confirmed. Thus, in the conditions of formation of a hybrid political regime, despite the significant dynamics of renewal of the main institutions of power in the region, this process at the turn of the XX−XXI centuries took place mostly in the form of circulation or reproductive circulation − a limited, formal process of renewal of the political elite, which was under the influence of leading political and economic groups. There was a gradual narrowing of institutional channels for recruiting political elites in the region, which turned it into a social group with incomplete social representation. Significant weight in the process of forming the political elite of Ivano-Frankivsk region "closed" procedures and nomenclature mechanisms, frequent changes during the elections and appointments of leading political actors, which did not always happen with heredity, significantly reduced the overall potential of the regional political elite, which is still not realized in the full measure. ; У статті досліджується проблема, пов'язана з процесом формування політичної еліти Івано-Франківської області. Здійснена конкретизація кола політичних акторів, яких за формальними ознаками (належністю до прийняття стратегічних політичних рішень) можна віднести до регіональної політичної еліти, її основних груп (народні депутати України, керівники органів місцевого самоврядування та державної влади, керівники обласних організацій провідних політичних партій, бізнес еліта, ідеологічна та комунікативна еліта тощо). Основна увага у дослідженні була прикута до формування шляхом виборів та призначень депутатського корпусу (Верховної Ради України, обласної ради), а також органів державної влади (обласної державної адміністрації та її структур), що дало можливість виявити та проаналізувати основні процедури та механізми елітотворення в області, що відображали складні процеси її зміни/відтворення на власній основі, оновлення шляхом залучення до неї нових представників суспільства. На основі аналізу широкої емпіричної бази підтверджена кореляція процесу елітотворення Івано-Франківщини зі загальними тенденціями трансформації політичної системи України, дією центр-периферійної парадигми. Так, в умовах становлення гібридного політичного режиму, попри значну динаміку оновлення складу основних інститутів влади області, цей процес на зламі ХХ−ХХІ ст. проходив здебільшого у формі циркуляції або репродуктивної циркуляції − обмеженого, формального процесу оновлення політичної еліти, який знаходився під впливом провідних політико-економічних груп. В області відбулося і поступове звуження інституціональних каналів рекрутування політичної еліти, що перетворювало її на суспільну групу з неповною соціальною репрезентацією. Значна вага у процесі формування політичної еліти ІваноФранківщини "закритих" процедур та номенклатурних механізмів, часта зміна під час виборів та призначень провідних політичних акторів, що не завжди відбувалося з дотриманням спадкоємності, значно знижувало загальний потенціал регіональної політичної еліти, який залишається реалізованим неповною мірою.

Urgency of the research. Research on robotic manipulators with remote control is especially important today because they are used to perform work in difficult or dangerous conditions for human health.Target setting. The study and research of robotic manipulators for special purposes are given less attention. Therefore, the study of robotic special-purpose devices will allow them to improve the systems taking into account their features, which will allow them to adapt more quickly to the performance of work in inaccessible or dangerous conditions for human health.Actual scientific researches and issues analysis. The analysis showed that scientists are widely researching industrial robots, at the same time, less attention is paid to the study of service robotics.Uninvestigated parts of general matters defining. One of the main disadvantages of the existing classifications is that it is not separated into a separate subclass of special purpose robotics, which makes it impossible to consider systems by similar characteristics, extreme environment, and conditions of their use.The research objective. The main task at the beginning of the development of new prototypes of robotic mechanisms is to specify the parameters of the future robot, according to the scope and conditions of its application. This is clearly helped by their classification.The statement of basic materials. The introduction of the classification of special-purpose robotics, where the main parameters are the function of the robots, the area, conditions and environment of application, as well as the special characteristics of the manipulator, will solve the problem of the lack of a single terminological apparatus, including ensuring their division into categories for further differentiation.Conclusions. Based on the results of the analysis, a concept will be put forward to improve existing or create new prototypes of robotic mechanisms. Analysis and differentiation of joint features will be further used to create methods for the synthesis of structural elements of robotic manipulators for special purposes. ; Актуальність теми дослідження. Дослідження дистанційно керованих маніпуляційних роботів особливого призначення є досить актуальним на сьогодні, оскільки вони використовуються для виконання робіт у недоступних або небезпечних для здоров'я людини умовах.Постановка проблеми. Вивченню та дослідженню роботизованих маніпуляторів особливого призначення приділено недостатньої уваги. Тому дослідження роботизованих пристроїв особливого призначення дозволить вдосконалити системи з урахуванням їхніх особливостей, що забезпечить більш швидке їх пристосування до виконання робіт у недоступних або небезпечних для здоров'я людини умовах.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проведений аналіз показав, що науковцями широко досліджуються промислові роботи, водночас вивченню сервісної робототехніки приділено меншої уваги.Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Одним з основних недоліків наявних класифікацій є те, що не відокремлюється в окремий підклас робототехніка спеціального призначення, що уможливлює розгляду систем за подібними характеристиками, екстремальним середовищем та умов їх використання. Постановка завдання. Основним завданням на початку розробки нових прототипів роботизованих механізмів є конкретизація параметрів майбутнього робота, відповідно, до сфери та умов його застосування. В цьому безсумнівну допомогу надає їх класифікація. Виклад основного матеріалу. Представлення класифікації робототехніки спеціального призначення, де основними параметрами є функція роботів, сфера, умови та середовище застосування, а також спеціальні характеристики маніпулятора дозволить вирішити проблему відсутності єдиного термінологічного апарату, в тому числі забезпечить їх поділ на категорії для подальшої диференціації.Висновки відповідно до статті. За результатами проведеного аналізу, буде поставлена концепція по вдосконаленню існуючих чи створенню нових прототипів роботизованих механізмів. Аналіз та диференціація спільних ознак буде в подальшому використана для створення методики синтезу конструктивних елементів роботизованих маніпуляторів особливого призначення.