Suchergebnisse

В настоящее время на внешнем рынке вооружений резко возрастает конкуренция среди производителей. Такие страны, как Китай и Индия стали производить некоторые виды вооружения, заслуживающие внимание потенциальных стран потребителей. Чтобы выполнить поручение Президента Российской Федерации «не потерять позиции на мировом рынке и снабжать Российскую армию вооружением следующего поколения» необходимо внедрять в производство новые технологии. Специфика предприятий оборонно-промышленного комплекса не позволяет надеяться на помощь в этом направлении из-за рубежа. Поэтому необходимо надеяться на собственные силы. Но, к сожалению, в настоящее время мы производством новых технологий практически не занимаемся. Одной из причин является отсутствие современных производственных мощностей. Активно развивающийся процесс возрождения оборонной и научно-технической и технологической сферы требует разработки принципиально новых моделей функционирования предприятий оборонно-промышленного комплекса, основанных на рыночных принципах взаимоотношений между государством и бизнесом. Одной из центральных проблем оборонного строительства является разработка и внедрение в повседневную деятельность критериев (показателей), связанных с эффективностью функционирования систем вооружения в целом и каждой ее подсистемы в отдельности, с затратами по поддержанию должного уровня обороноспособности страны и с соотношением этого уровня с затратами, ибо в этом как раз и проявляется эффективность системы в целом и отдельных ее звеньев. Предмет/тема. В статье исследован процесс разработки инновационных программ для предприятий оборонно-промышленного комплекса, который связан с необходимостью учета значительной части специфических факторов и показателей, отличающих эти предприятия от основной массы промышленных предприятий. Цель/задачи. Основная цель изложения материалов в данной статье заключается в анализе показателей (критериев) оценки эффективности инвестиционного проекта в целом, характеризующие с экономической точки зрения технические, технологические и организационные проектные решения. Методология. В методологическом плане данная работа представляет собой обоснование принципов современной теории управления, позволяющие оценивать динамичные изменения в экономике промышленного предприятия. На основе сравнительно сопоставимого анализа определены подходы к вопросу регулирования промышленного производства высокотехнологичных предприятий оборонно-промышленного комплекса. Результаты. В результате выполнения данной работы описана экономико-математическая модель инновационного развития предприятия, осуществляющего научно-исследовательские и опытно-конструкторские работы и имеющего опытное производство. Выводы/значимость. Практическое применение результатов данной работы позволит предприятиям оборонно-промышленного комплекса планировать устойчивое инновационного развития и повышать эффективность их деятельности в следующих направлениях: обеспечение независимости от коммерческих интересов за счет сохранения государственной монополии на стратегическую составляющую оборонно-промышленного комплекса; поддержание должной конкуренции в сфере производства, в первую очередь, наукоёмкой гражданской и военной продукции, что с одной стороны, не позволит необоснованно завышать ее стоимость; с другой стороны, ограничит рост цен на смежных предприятиях (в том числе коммерческих предприятиях); обеспечение инвестициями предприятий за счет роста собственных средств и привлечения дополнительных источников финансирования; расширения номенклатуры и ассортимента выпускаемой военной и гражданской продукции, в том числе за счет различных форм оптимизации (диверсификации) деятельности. ; Currently, the foreign arms market dramatically increases competition among manufacturers. Countries such as China and India began to produce some types of weapons that deserve the attention of a potential consumer countries. To execute an order of the President of the Russian Federation "not to lose position in the global market and to supply the Russian army with weapons of the next generation" it is necessary to introduce into production a new technology. The specificity of enterprises of the military-industrial complex, one cannot expect help in this direction from abroad. It is therefore necessary to rely on their own strength. But, unfortunately, we are currently producing new technologies practically are not engaged. One of the reasons is the lack of modern production facilities. Actively developing the process of the revival of the defence and scientific-technological sphere requires the development of fundamentally new models of functioning of enterprises of the military-industrial complex, market-based relationships between government and business. One of the Central problems of defence building is the development and introduction into the daily operations of criteria (indicators) related to the performance of weapons systems in General and each of its subsystems separately, with the costs of maintaining an adequate level of defensibility of the country, and the correlation of this level with the cost, because this shows the efficiency of the system and its separate links. Annotation. The article investigates the process of innovative development programs for enterprises of the military-industrial complex, which is associated with the necessity of taking into account a significant portion of specific factors and indicators that differentiate these businesses from the main mass of industrial enterprises. The goal / task. The main purpose of the presentation of material in this article is to analyze the indicators (criteria) of evaluating the eff ectiveness of the investment project as a whole, characterizing, from an economic point of view technical, technological and organizational design decisions. Methodology. In methodological terms, this work represents the justification of the principles of modern control theory, allows to evaluate the dynamic changes in the economy of an industrial enterprise. On the basis of comparative-comparative analysis of identified approaches to the regulation of the industrial production of high-tech enterprises of the military-industrial complex. Results. As a result of the execution of this work describes the economic-mathematical model of innovative development of enterprises engaged in research and development activities and having experienced the production. Conclusions / relevance. Practical application of the results of this work will allow the enterprises of the military-industrial complex to plan for sustainable and innovative development and increase the efficiency of their activities in the following areas: ensuring independence from commercial interests by maintaining the state monopoly on the strategic aspect of the military-industrial complex; maintenance needs competition in the sphere of production, primarily high-tech civilian and military products, on the one hand, will not allow unreasonably inflate the cost; on the other hand, will limit the growth of prices for the related enterprises (including commercial enterprises); promoting investment of enterprises at the expense of growth of own funds and of attracting additional sources of funding; expand the range and the range of produced military and civil products, including through various forms of optimization (diversification) activities.

Статья посвящена теоретическим аспектам научного исследования «Механизмы преодоления ментальных барьеров инклюзии социально уязвимых категорий населения для активизации процессов модернизации регионального сообщества» (грант РНФ № 16-18-00078). Авторами дан анализ сущности категории «социально уязвимые группы населения» с точки зрения правового, экономического и социологического подходов. Показано, что экономический подход, использующий при определении уязвимых слоев населения критерий «уровень доходов и накопленного имущества», является превалирующим в практике государственного управления. Правовое поле категории с опорой на экономический подход определено понятием «малоимущие и социально незащищенные категории граждан». На основе анализа теоретико-методологических аспектов данной проблемы показано, что эти критерии служат необходимым, но недостаточным условием для отнесения населения к категории социально уязвимого. В зарубежной литературе феномен уязвимости связывается с понятием рисков, возможностью ответа на них со стороны домохозяйств и вероятностью потери благосостояния (теории бедности; научные направления, связанные с источниками средств к существованию и т.д.). В концепции активов (аsset-based approaches) уязвимость соотносится с состоянием бедности, возникающим вследствие недостаточного доступа к материальным и нематериальным активам. Социологические теории, представленные концепцией социального исключения, уделяют большое внимание распаду социальных связей как источнику уязвимости. Сущность социального исключения состоит в невозможности людей участвовать в важных для них аспектах социальной жизни (в политических процессах, рынках труда, системах образования и здравоохранения, культурной жизни общества и т.п.), на которые у них есть все права. Различие концепций эксклюзии и бедности проявляется в смещении акцента с неравенства доходов на ограничение доступа к правам. Социальная эксклюзия характеризуется ситуацией и состоянием исключения, которое связано с социальным статусом и самовосприятием человека и выражено чувствами неполноценности, озлобленности, страха, отчаяния, подавленности, стыда. Статус социального исключения имеет множество критериев: бедность, ограниченные возможности трудоустройства и образования, недостаточный доступ к социальным и общественным сетям и мероприятиям, невозможность планировать собственную жизнь. Объяснительная концепция социальной эксклюзии опирается на процессы конструирования отношения к социально уязвимым слоям населения как к обесцененному социальному статусу. Барьерами социальной инклюзии становится формирование негативного образа представителя данной категории населения в глазах более благополучного окружения и причинность этого явления состоит в индивидуальных особенностях личности: недостаточной целеустремленности, безволии, лени, низкой мотивации к труду и обучению, во вредных привычках. Сложившийся социальный стереотип способствует стратификации целых семей, включая детей, которые заранее лишаются важнейших экономических, политических и культурных ресурсов общества, блокируя им возможности восходящей мобильности. Непринятие мер по преодолению социального исключения может привести к тому, что часть населения будет выпадать из процессов общественного развития, скатываясь в состояние стагнации и полной социальной зависимости. Концепция социальной инклюзии смещает приоритеты социальной политики государства с выделения социальных трансфертов на активное изменение образа мышления в обществе. ; The article considers theoretical aspects of a scientific research "The Mechanisms for Overcoming Mental Barriers of Inclusion of Socially Vulnerable Categories of the Population for the Purpose of Intensifying Modernization in the Regional Community" (RSF grant No. 16-18-00078). The authors analyze the essence of the category of "socially vulnerable groups" from the legal, economic and sociological perspectives. The paper shows that the economic approach that uses the criterion "the level of income and accumulated assets" when defining vulnerable population groups prevails in public administration practice. The legal field of the category based on the economic approach is defined by the concept of "the poor and socially unprotected categories of citizens". With the help of the analysis of theoretical and methodological aspects of this issue, the authors show that these criteria are a necessary but not sufficient condition for classifying the population as being socially vulnerable. Foreign literature associates the phenomenon of vulnerability with the concept of risks, with the possibility of households responding to them and with the likelihood of losing the well-being (poverty theory; research areas related to the means of subsistence, etc.). The asset-based approaches relate vulnerability to the poverty that arises due to lack of access to tangible and intangible assets. Sociological theories presented by the concept of social exclusion pay much attention to the breakdown of social ties as a source of vulnerability. The essence of social exclusion consists in the inability of people to participate in important aspects of social life (in politics, labor markets, education and healthcare, cultural life, etc.) though they have all the rights to do so. The difference between the concepts of exclusion and poverty is manifested in the displacement of emphasis from income inequality to limited access to rights. Social exclusion is characterized by the situation and state of exception that is linked to social status and self-perception of human rights and expressed through the senses of inferiority, anger, fear, despair, depression, shame. The status of social exclusion has many criteria: poverty, limited opportunities for employment and education, lack of access to social and community networks and activities, inability to plan one's own life. The explanatory concept of social exclusion is based on the construction of the attitude toward socially vulnerable layers as the devalued social status. The barrier of social inclusion consists in the formation of a negative image of a representative of this category of the population in the eyes of more secure population groups; and the reason for this phenomenon lies in individual characteristics of an individual: lack of purpose, apathy, laziness, low motivation to labor and training, and bad habits. The prevailing social stereotype contributes to the stratification of entire families, including children, who are in advance deprived of the most important economic, political and cultural resources of society, and have no opportunities for the upward mobility. If no measures are taken to overcome social exclusion, it can lead to the fact that part of the population will fall out of social development and slip into a state of stagnation and complete social dependence. The concept of social inclusion shifts the priorities of state social policy from the allocation of social transfers to actively changing the mindset in society.

International audience ; Currently a vast number of scientific publications in Russia and abroad are devoted to the phenomenon of Defense Advanced Research Projects Agency (DARPA). Success factors of the Agency are usually identified as: a recruitment policy of research managers, scientific resources of the Agency's contractors, unique super-system of the DARPA's external environment and significant costs of R&D initiatives spent by the US Department of Defense. At the same time, systems engineering and technical assistance (SETA) contracting in the implementation of DARPA's high-risk projects have been neglected as a rule by the time. This paper describes the role of SETA-support contractors in ensuring the success of DARPA's ambitious projects and the impact of government contracts technical support on perspective defense R&D programs. The SETA rate in total R&D expenditures of DARPA are evaluated as 7,4-9,9%. Finally, the possibility of implementation of best practices and experiences of SETA system utilization for technological support of perspective high-risk R&D programs for governmental Russian agencies is analyzed. ; В настоящее время исследованию феномена Агентства передовых оборонных научно-исследовательских проектов США (DARPA) посвящено обширное количество научных публикаций, как в России, так и за рубежом. Среди факторов успеха агентства выделяют правила найма менеджеров исследовательских программ, научный потенциал подрядчиков, уникальную суперсистему внешнего окружения, а также значительные затраты на НИОКР со стороны Минобороны США. При этом аспекты участия организаций «системного проектирования и технической поддержки» (SETA) в реализации сложных высокорисковых научно-исследовательских и опытно-конструкторских работ (НИОКР), как правило, остаются без внимания.В настоящей работе на основе опыта США рассматриваются вопросы технического сопровождения государственных контрактов на НИОКР в интересах обороны страны, раскрывается роль SETA-подрядчиков в обеспечении успеха ...

The main idea of this paper refers to the resumption of torture as a phenomenon in ХХ century and also the spread of this undoubtedly disgusting phenomenon in the new Millennium. It is it linked to the category of «security», which has become a pagan cult of modern society. We believe that the views of Michel Foucault and Stanley Cohen on «net widening» can explain expansion of the phenomenon of torture in the XXI century through increased variations of classes and types ofdeviants for the aims of «security». On the one hand, national criminal justice systems cannot cope with dealing with numerous deviants within the framework of formal national legal procedures. On the other hand, citizens born at the time of III and, more importantly, IV modulation of social control demand more «security», so the ways and methods of achieving the appropriate level of security do not longer matter. This is confirmed by numerous sociological studies and surveys in Europe and North America showing that one third to one half of citizens allow the use of torture against terrorists forthesake of «security». All this happens in a context of total social control over space and thoughts. However, the main danger is that the practical possibility of torturing «terrorists» opens a «Pandora's box» to a wide prospect of torture against other «dangerous criminals» – sex offenders, members oforganized crime groups, etc. And this list tends to be expanded. It can be concluded that the «fight against torture» in XXI century is a reflection of a dualistic process: anattempt to develop «secure society» with a simultaneous fiasco of the nature of such «security». The use of torture on suspects is unfortunately happens even in Western democracies, but the extensive system of legal safeguards established in the second half of XX century has helped to make the use oftorture and inhuman treatment as rare as possible. It becomes possible due to activities of the Council of Europe, the CPT and the ECtHR (including through the expansion of the concepts of «torture» and«inhuman treatment»). It is worth emphasizing that torture is not a legal category, but primarily a political and economic one. Analysis of the phenomenon of torture within the formal framework of national criminal justice systems only is dangerous given also the highly questionable effectiveness and efficiency of torture. Recalling E. Durkheim and R. Merton on indicators of deviance and crime, which indicate the state ofanomie in society of the XXI century, it should be emphasized that the state of anomie largely depends on the saturation of the political body of modern society with the phenomenon of torture. In case of other types of crimes, the state tries to reduce the appropriate level of crime to a certain normal rate, influencing relevant individuals. However, in case of torture, we must point out that torture itself is one ofthe most dangerous forms of crime, committed mostly by agents of a state, on behalf of a state, using the powers granted by a state to achieve what they claim is in the public interest. That is why the fight against torture is often when, unfortunately, «the snake bites itself on the tail». And this is quite important problem for future researches. Therefore, the fight against torture should not be narrowly linked to policemen, prosecutors, judges orpunishments. The fight against torture is not also linked to crime detection rates. This should be considered, first of all, in a context of anti-discrimination, human rights, protection of social diversity andthe rights of relevant social groups, migration and social policy, transparency of public administration and accountability of law enforcement agencies, fair redistribution of income in society, state support forvictims of violent crimes. Today it is a common view that «torture is committed in an atmosphere of secrecy and does not like light». Therefore, prevention of torture starts with the policy of maximum openness of law enforcement agencies and complete, comprehensive, constantly updated state statistics on torture (unfortunately, it is almost non-existent in Ukraine). It is no coincidence that the European Parliament's resolution on torture by the CIA in Europe placed special emphasis on accountability: «Accountability for extraordinary renditions, abductions, illegal secret detentions and torture is essential in order to protect and promote human rights effectively, and to ensure legitimate and effective security policies based on the rule of law». In addition, zero tolerance for torture culture and careful selection of law enforcement officers should be paramount, where moral categories need to be an important part of professional compliance. Moreover, «moral» must be supported by message that torture does not work for the purpose of investigating crimes and also has great negative psychological effect, both for victims of torture and for state agents who open this «Pandora's box». Numerous studies show that only moral arguments are effective in motivating people to resist torture. An important question must be put: can torture be considered necessary to perform any of the tasks facing modern states to protect societies? Given the moral and ethical issues, we can express a strong negative answer. Given the more pragmatic arguments put forward by proponents of so called «enhanced interrogation techniques», it should be emphasized that even the alleged pragmatism is broken down into facts that indicate that information obtained under torture is often not, in fact, reliable information, and the price of such information will be too high both for the perpetrators themselves and for the taxpayers who internally support torture. ; Стаття присвячена дослідженню феномену тортур у ХХІ столітті. Головна теза, яка пояснює не лише відновлення тортур як феномену у ХХ столітті, проте й на додаток поширення цього феномену уновому тисячолітті, пов'язана з категорією «убезпечення». Так, для цілей пояснення феномену тортур у ХХІ столітті особливого значення набуває концепція розкидування мереж соціального контролю та, як наслідок, збільшення класів, типів та видів девіантів, яких потрібно контролювати для цілей «убезпечення». З одного боку, національні системи кримінальної юстиції не можуть впоратися з таким завданням – поводитися з девіантами у рамках формальних процедур, закріплених у національному законодавстві. З іншого боку, самі громадяни, народжені у часи III та, що є більш важливим, IV модуляції соціально-контрольних практик, в обмін на свою споживацьку свободу вимагають більшого «убезпечення», де вже не мають значення шляхи та методи досягнення відповідної «концентрації безпеки». Підтвердженням цього є дані численних досліджень та опитувань населення країн Європи та Північної Америки, де від третини до половини громадян допускають застосування тортур до терористів з метою того самого «убезпечення». Причому це все відбувається на фоні тотального соціального контролю за простором і думками. Практична можливість застосування тортур до «терористів» відкриває «скриньку Пандори», де відкривається широка перспектива застосування катувань проти інших «небезпечних злочинців» – колаборантів, sex-offenders, членів організованих злочинних угруповань тощо. Причому цей список має небезпеку піддаватися розширенню. Можна зробити висновок, що «боротьба з катуванням» уХХІ столітті – це відображення дуалістичного процесу: спроба ще більшого «убезпечення суспільства» з одночасним фіаско такого «убезпечення». Застосування тортур до підозрюваних, нажаль, є поширеною практикою навіть у західних демократіях, але розгалужена система правових гарантій, створена у другій половині ХХ століття, допомогла зробити застосування катувань та нелюдського поводження максимально рідким явищем, наскільки це можливо, у чому на регіональному рівні це – велика заслуга Ради Європи, КЗК та ЄСПЛ.

The main idea of this paper refers to the resumption of torture as a phenomenon in ХХ century and also the spread of this undoubtedly disgusting phenomenon in the new Millennium. It is it linked to the category of «security», which has become a pagan cult of modern society. We believe that the views of Michel Foucault and Stanley Cohen on «net widening» can explain expansion of the phenomenon of torture in the XXI century through increased variations of classes and types ofdeviants for the aims of «security». On the one hand, national criminal justice systems cannot cope with dealing with numerous deviants within the framework of formal national legal procedures. On the other hand, citizens born at the time of III and, more importantly, IV modulation of social control demand more «security», so the ways and methods of achieving the appropriate level of security do not longer matter. This is confirmed by numerous sociological studies and surveys in Europe and North America showing that one third to one half of citizens allow the use of torture against terrorists forthesake of «security». All this happens in a context of total social control over space and thoughts. However, the main danger is that the practical possibility of torturing «terrorists» opens a «Pandora's box» to a wide prospect of torture against other «dangerous criminals» – sex offenders, members oforganized crime groups, etc. And this list tends to be expanded. It can be concluded that the «fight against torture» in XXI century is a reflection of a dualistic process: anattempt to develop «secure society» with a simultaneous fiasco of the nature of such «security». The use of torture on suspects is unfortunately happens even in Western democracies, but the extensive system of legal safeguards established in the second half of XX century has helped to make the use oftorture and inhuman treatment as rare as possible. It becomes possible due to activities of the Council of Europe, the CPT and the ECtHR (including through the expansion of the concepts of «torture» and«inhuman treatment»). It is worth emphasizing that torture is not a legal category, but primarily a political and economic one. Analysis of the phenomenon of torture within the formal framework of national criminal justice systems only is dangerous given also the highly questionable effectiveness and efficiency of torture. Recalling E. Durkheim and R. Merton on indicators of deviance and crime, which indicate the state ofanomie in society of the XXI century, it should be emphasized that the state of anomie largely depends on the saturation of the political body of modern society with the phenomenon of torture. In case of other types of crimes, the state tries to reduce the appropriate level of crime to a certain normal rate, influencing relevant individuals. However, in case of torture, we must point out that torture itself is one ofthe most dangerous forms of crime, committed mostly by agents of a state, on behalf of a state, using the powers granted by a state to achieve what they claim is in the public interest. That is why the fight against torture is often when, unfortunately, «the snake bites itself on the tail». And this is quite important problem for future researches. Therefore, the fight against torture should not be narrowly linked to policemen, prosecutors, judges orpunishments. The fight against torture is not also linked to crime detection rates. This should be considered, first of all, in a context of anti-discrimination, human rights, protection of social diversity andthe rights of relevant social groups, migration and social policy, transparency of public administration and accountability of law enforcement agencies, fair redistribution of income in society, state support forvictims of violent crimes. Today it is a common view that «torture is committed in an atmosphere of secrecy and does not like light». Therefore, prevention of torture starts with the policy of maximum openness of law enforcement agencies and complete, comprehensive, constantly updated state statistics on torture (unfortunately, it is almost non-existent in Ukraine). It is no coincidence that the European Parliament's resolution on torture by the CIA in Europe placed special emphasis on accountability: «Accountability for extraordinary renditions, abductions, illegal secret detentions and torture is essential in order to protect and promote human rights effectively, and to ensure legitimate and effective security policies based on the rule of law». In addition, zero tolerance for torture culture and careful selection of law enforcement officers should be paramount, where moral categories need to be an important part of professional compliance. Moreover, «moral» must be supported by message that torture does not work for the purpose of investigating crimes and also has great negative psychological effect, both for victims of torture and for state agents who open this «Pandora's box». Numerous studies show that only moral arguments are effective in motivating people to resist torture. An important question must be put: can torture be considered necessary to perform any of the tasks facing modern states to protect societies? Given the moral and ethical issues, we can express a strong negative answer. Given the more pragmatic arguments put forward by proponents of so called «enhanced interrogation techniques», it should be emphasized that even the alleged pragmatism is broken down into facts that indicate that information obtained under torture is often not, in fact, reliable information, and the price of such information will be too high both for the perpetrators themselves and for the taxpayers who internally support torture. ; Стаття присвячена дослідженню феномену тортур у ХХІ столітті. Головна теза, яка пояснює не лише відновлення тортур як феномену у ХХ столітті, проте й на додаток поширення цього феномену уновому тисячолітті, пов'язана з категорією «убезпечення». Так, для цілей пояснення феномену тортур у ХХІ столітті особливого значення набуває концепція розкидування мереж соціального контролю та, як наслідок, збільшення класів, типів та видів девіантів, яких потрібно контролювати для цілей «убезпечення». З одного боку, національні системи кримінальної юстиції не можуть впоратися з таким завданням – поводитися з девіантами у рамках формальних процедур, закріплених у національному законодавстві. З іншого боку, самі громадяни, народжені у часи III та, що є більш важливим, IV модуляції соціально-контрольних практик, в обмін на свою споживацьку свободу вимагають більшого «убезпечення», де вже не мають значення шляхи та методи досягнення відповідної «концентрації безпеки». Підтвердженням цього є дані численних досліджень та опитувань населення країн Європи та Північної Америки, де від третини до половини громадян допускають застосування тортур до терористів з метою того самого «убезпечення». Причому це все відбувається на фоні тотального соціального контролю за простором і думками. Практична можливість застосування тортур до «терористів» відкриває «скриньку Пандори», де відкривається широка перспектива застосування катувань проти інших «небезпечних злочинців» – колаборантів, sex-offenders, членів організованих злочинних угруповань тощо. Причому цей список має небезпеку піддаватися розширенню. Можна зробити висновок, що «боротьба з катуванням» уХХІ столітті – це відображення дуалістичного процесу: спроба ще більшого «убезпечення суспільства» з одночасним фіаско такого «убезпечення». Застосування тортур до підозрюваних, нажаль, є поширеною практикою навіть у західних демократіях, але розгалужена система правових гарантій, створена у другій половині ХХ століття, допомогла зробити застосування катувань та нелюдського поводження максимально рідким явищем, наскільки це можливо, у чому на регіональному рівні це – велика заслуга Ради Європи, КЗК та ЄСПЛ.

О том, что отечественная экономика имеет ряд значительных отличий от экономик других стран, мы не раз писали на страницах журнала, привлекая к дискуссии авторов, представляющих различные научные школы и направления.Социально-экономическая жизнь – чрезвычайно сложный, многомерный и многогранный процесс, состоящий из взаимообусловленных цепочек явлений и причинно-следственных связей. Распознать в этом сплетении картину, близкую к реальной, а также, что не менее важно, сформировать на этой основе предложения и рекомендации практического характера могут коллективы исследователей, объединенные общим подходом, традициями и имеющие навыки совместной творческой работы.Именно по этой причине в течение нескольких номеров, начиная с текущего, мы предоставляем слово на страницах «ЭКО» нашим уважаемым коллегам – сотрудникам Института народнохозяйственного прогнозирования РАН (ИНП РАН, г. Москва), которые представят свое видение различных проблем российской экономики, а также подходов к их решению. Традиции этого уникального исследовательского коллектива были заложены трудами и усилиями выдающихся советских и российских экономистов – академиков А.И. Анчишкина, Ю.В. Яременко, В.В. Ивантера. В настоящее время институт возглавляет академик РАН Борис Николаевич Порфирьев. По подходу, методам анализа и руслу практической направленности предложений ИНП РАН очень близок к одному из учредителей «ЭКО» – Институту экономики и организации промышленного производства СО РАН (ИЭОПП СО РАН). Однако у них существуют и значительные различия и особенности. Так, если ИНП делает акцент прежде всего на народнохозяйственный (макроэкономический) уровень анализа и прогноза, то в фокусе исследований ИЭОПП СО РАН – пространственный срез с учетом особенностей отраслевых рынков и социальных явлений и процессов.Сегодняшнюю тематическую подборку (в которой участвуют также коллеги из других исследовательских организаций и учебных центров страны) открывает статья А.А. Широва и В.В. Потапенко (ИНП РАН).Проблематика спроса на производимую в стране продукцию и предоставляемые услуги – одна из ключевых с точки зрения поиска решений и путей, выводящих отечественную экономику на траекторию устойчивого поступательного роста. Это верно и для промышленной продукции (автору этих строк при обсуждении инвестпроектов по освоению выпуска новой продукции часто приходится слышать, что основная проблема не столько в организации производства, сколько в обеспечении платежеспособного спроса), и для разнообразной продукции и широкого спектра услуг, предназначенных для удовлетворения потребностей населения (статьи А.А. Широва и В.В. Потапенко, а также Г.В. Белеховой).Авторы сегодняшней подборки с сожалением вынуждены констатировать, что в годы экономического кризиса и стагнации вопросам поддержания и, тем более, увеличения спроса домохозяйств на потребительские товары и услуги внимание, если и уделялось, то в весьма ограниченной мере. Реакция населения не замедлила сказаться – за истекшие годы сформировался «синдром» новой стратегии потребления – «рациональной, бережливой, экономной», той, которая не позволяет рассчитывать на сколь-нибудь значимое участие домохозяйств в формировании новых источников и движущих мотивов развития национальной экономики (статья Г.В. Белеховой).Одна из причин выбора такого пути состоит в том, что реализуемая на протяжении достаточно длительного времени экономическая политика предопределяет отечественным домохозяйствам роль пассивных участников тех процессов, которые задаются и определяются свыше. Это лишает людей видения перспектив собственной жизни и соответствующим образом «форматирует» предпочтения и в сфере сбережения (накопления и последующего инвестирования), и в сфере потребления.Непреложным экономическим результатом пассивного участия населения в экономических процессах стала стагнация и потребительского спроса, и качества потребления. Важнейшая особенность сложившейся структуры потребительского спроса со стороны населения страны на протяжении длительного времени – «крайне высокая доля расходов на продовольствие», которая не сокращается даже при увеличении доходов (статья А.А. Широва и В.В. Потапенко). В основе данного «парадокса», как показали наши коллеги из ИНП РАН, – деформированная структура относительных цен и очень высокая степень расслоения населения по уровню доходов.Если архаичная структура потребления наряду с ранее созданными непроизводственными активами (качество которых оставляет желать много лучшего) до сих пор позволяет населению получать вмененную ренту, то масштабное оборотное налогообложение, весьма своеобразное внутреннее ценообразование на рынке энергоресурсов (что отражается на стоимости всех потребительских товаров и услуг, включая коммунальные) приводят к резкому уменьшению располагаемых доходов домохозяйств.В итоге получается, что «гарантированный стабилизирующий уровень» доходности глобальных игроков и компаний, активно вовлеченных в процессы вывоза капитала (в частности, начисляемых даже в эти непростые месяцы рекордных дивидендов), обеспечивается именно за счет внутреннего рынка и населения, как одного из основных плательщиков по счетам ресурсодобывающих компаний. В то же время в ведущих странах мира высокоэффективный энергетический сектор, напротив, является одним из важнейших источников обеспечения и поддержания финансово-экономического потенциала домохозяйств. Нет нужды упоминать о том, что в США или Канаде галлон бензина или киловатт-час электроэнергии стоят в разы дешевле, чем в России.Мы, к сожалению, с самого начала систему цен на энергоресурсы сформировали на основе цен внешнего рынка. Те дополнительные средства, которые при этом возникают при благоприятной внешнеэкономической ценовой конъюнктуре, направляются в том числе (через систему трансфертов и мер адресной поддержки) на стимулирование потребительского спроса и на поддержание низкодоходных групп населения. Однако данная система является исключительно патерналистской и не позволяет населению ни увеличивать потребительские расходы, ни накапливать средства для последующего инвестирования в экономику. Данный подход всецело ориентирован на консервацию сложившейся «деформированной структуры относительных цен». В качестве результата мы имеем то «хождение по кругу», в котором находятся и экономика страны, и ее домохозяйства на протяжении почти двадцатилетнего периода новейшей истории.Только в том случае, если удастся «сойти с круга», можно будет (и необходимо!) говорить о результативности и эффективности конкретных мер и предложений. А именно (статья Б.В. Корнейчука) «о постепенном переходе к статистическому методу формирования потребительской корзины на основе мониторинга данных расходов домохозяйств...» и тем самым – переходить к ее реформированию с учетом тенденций постиндустриального развития. В условиях патерналистской системы эпизодических корректировок деформированных относительных цен и связанных с этим «парадоксов» системы потребления, по мнению автора, это вряд ли возможно.Эти же соображения относятся к предлагаемым мерам повышения взаимной надежности систем продовольственной безопасности стран ЕАЭС (статья Д.А. Ползикова). Барьером вновь являются относительные цены – «налоговый маневр» в нефтяной отрасли России привел к значительному повышению отпускных цен на нефть не только внутри страны, но и в рамках ЕАЭС, в итоге не только цены на отечественную нефть и нефтепродукты стали опережать цены внешнего рынка. Это по цепочке связей привело к росту цен на продовольствие во взаимной торговле стран-участниц. Так, в самые «жаркие» дни (отрицательных цен на нефть на внешних рынках) апреля 2020 г. Россия отказалась от ввоза более дешевых нефтепродуктов из-за рубежа именно в силу приверженности «бюджетному правилу» и связанному с ним механизму обратного акциза. Руководство страны еще раз подтвердило свою склонность к наиболее простым и мнимо прозрачным (в сочетании с сомнительной эффективностью) процедурам регулирования отечественной экономики. То, что в результате этих решений закрепляются деформированная структура относительных цен и заданность низких темпов роста потребительских расходов, попросту не принимается во внимание.Вне решения двух названных проблем – дисбаланса структуры цен и низких доходов значительной части населения – запустить «мотор» внутреннего потребительского спроса представляется делом чрезвычайно сложным. На повестке дня стоит сложнейшая задача – не только создать домохозяйствам возможность сводить концы с концами текущих и перспективных бюджетов, но и сформировать систему, которая сводила бы приоритеты фискальной политики с целями и задачами обеспечения поступательного и устойчивого социально-экономического развития нашей страны.

Стаття присвячена аналізу основних напрямків освітньої політики Фінляндії, яка відображає взаємовідносини людини і суспільства в сучасних соціально-економічних умовах і спрямовує систему освіти на зміну самої людини, на революцію в самій людині. Фінляндія зі своєю системою освіти вже давно потурбувалася про підготовку людей майбутнього, реформувавши підходи до навчання в школах і закладах вищої освіти, а результатом цього стали всесвітнє визнання та найвищі позиції у різних рейтингах. Звертається увага на основні документи та концептуальні положення, на яких ґрунтується і розбудовується система освіти Фінляндії. Описана структура освіти у цій країні, розкриті питання організації та функціонування системи освіти, виявлено її характерні риси, чинники успіху та ефективності. Зроблена спроба розкрити ідеї й практичні підходи, які свідчать про те, що держава, вчителі і громадськість прагнуть зробити заклади освіти більш демократичними за змістом навчання, за організацією навчального процесу і результати їх діяльності, а всю систему освіти перетворити на один із важливих чинників соціальних перетворень у майбутньому. Окреслюються умови і називаються аргументи на користь практичного застосування в Україні позитивних здобутків фінської системи освіти. ; The article deals with analyzing the main streams of the education policy in Finland, which reflect the relationship between a person and society in modern socio–economic conditions. Such policy directs the system of education to change the person and his mind himself. Finland using its education system, has long before been concerned about preparing people for the future by reforming approaches to teaching in schools and higher education institutions. As a result, it has achieved world–wide recognition and top positions in various ratings have resulted. Therefore, today there is a great interest of scientists in certain issues of education functioning in Finland. Thus, G. Androshchuk, V. Butova. I. Zhernokleeva, T. Pushkareva and others study in their works the purpose and decisive role of Finland's education policy in the development of the education system. S. Grinyuk and V. Zagvozdkin pay attention to the practical the steps of reforming the Finnish system of education. T. Drobyshevsk investigates the system of providing educational services in Finland as a sector of knowledge production. L. Volynets, P. Kukharchuk consider the principles of the state education policy of Finland. L. Smolskaya examines the role of the state policy in implementing the "Finnish phenomenon"; P. Basyliuk and Yu. Kulykova, focus attention on the study of the evolution of the system of higher education in Finland; O. Scherbak reveals peculiarities of vocational education and training. This paper describes the principles of Finnish education policy. Attention is drawn to the fact that in this country citizens are given equal opportunities in obtaining education. It also shows that the education system of Finland is based on the needs of the society, taking into account the Constitution of the country, the provisions of the UN, UNESCO, PACE and other international organizations on such conceptual principles.:They are the principle of bilingualism, the principle of universal compulsory education, the principle of gender equality, according to territorial and socio–economic aspects; the principle of providing pedagogical autonomy; supporting the high level of pedagogical development science, school practical activity and Finnish culture; granting parents the right to choose freely a school according to their own pedagogical and didactic principles; the availability of inclusive education and education for children with special needs; encouraging the evolution at the national and international levels; close cooperation and partnership at all levels of the education process; the principle of individualization; the principle of lifelong learning, the principle of practicality, trust, voluntariness, independence and the principle of free–of–charge. The article presents the studying state management of the education branch in Finland. Today it includes the system of central administrative bodies – the Ministry of Education and Culture of Finland and the Finnish State Council for Education and non–state–owned educational structures as the Finnish Department of ENIC / NARIC, the Finnish Council for the Evaluation of Higher Education, the National Academy of Finland, the International Mobility Center of the SIMO. Their cooperation is aimed at developing educational, scientific, cultural, sports and youth policies and international cooperation, the "equalization" of the education system and the search for new models of the development of national education in the context of a worldwide education space. The Principles of education management are determined by the Parliament of Finland, and the government, represented by the Ministry of Education and Culture of Finland, formulates and implements educational policy and outlines the plan of education development. This paper also describes the structure of education in this country. It reveals organizing and functioning and shows some differences are shown in comparison with other European educational systems, including the educational system of Ukraine. The structure of the education system in Finland includes: lower education (alakoulu), 1–6 grades (6–12 years); high school (vlakoulu) 7–9 grades (13–15 years); additional class 10 class (16 years old); Lyceum (lukio) 11–12 grades (17–18 years old); professional college 11–13 grades (17–19 years). It is emphasized that in the Finnish system of education, teachers are granted a high degree of freedom guaranteed by the law and the state inspection is canceled. This is the main factor that has raised the effectiveness of the school system in Finland. The attention is paid on the fact that the need to ensure the adaptation of Finnish youth in the modern globalized world and Finland's domestic policy is consistent with the general European principles and recommendations on language education in the European space. Finland uses all its capabilities to create the most comfortable conditions for learning a foreign language and introduce foreign language education through the national language projects: KIEPO (purpose – studying the basics and implementation of language policy in the field of education), KIELO (meta – description, analysis and explanation of what today is teaching and learning foreign languages in Finnish classes) and CLIL (language learning in terms of this project is conducted in such a way that all or some of the school subjects are taught in a foreign language) moreover is now widely it is promoted by various forms of distance learning, combined and web–based training. An attempt is made to reveal ideas and practical approaches that indicate that the state, teachers and the public are eager to make education institutions more democratic in terms of learning, the organization of the education process and the results of their activities, and the whole system of education into one of the important factors of social transformation in the future. It is also outlines conditions and the arguments called in favor of the practical applying in Ukraine positive achievements of the Finnish system education.

Problems of prevention and fight against corruption are important priorities in the state policy of Ukraine. This phenomenon, like corruption, impedes the reform of modern Ukrainian society, worsens the socio-economic situation of the state, affects negatively all spheres of the life of a national society. One of the priority directions and strategies in the state anti-corruption policy is the creation and development of innovative anti-corruption institutions. One of the important foundations for the formation of such innovative institutions is their independence, professionalism, systemicity, legitimacy, legality, etc. The National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the National Anti-Corruption Bureau of Ukraine, the Specialized Anti-Corruption Prosecutor, the State Investigation Bureau, the National Agency for the Detection, Investigation and Asset Recovery of Corruption and Other Crimes, and the Highest Anticorruption Court were established during 2015-2018. At the same time, the effectiveness of anti-corruption policy is not yet. According to experts, the new anti-corruption authorities have a selective approach to the identification of suspects and political interdependence, a certain dependence on the influence of representatives of financial-industrial groups and political-ruling elites and, accordingly, the possibility of their use to persecute political opponents. Among other shortcomings of the fight against corruption in Ukraine, foreign experts point out the lack of professionalism, inexperience and lack of independence in the decision-making of the leaders and ordinary staff of NABU and SAP. Serious doubts raise the justification for replacing the criterion of professionalism with the criterion of "new faces" in the formation of the state of NABU and other anti-corruption bodies, their excessive activity in the media, to hide the lack of real results, public scandals and corporate wars between the "old" (primarily the Prosecutor General's Office) and "new "Anti-corruption institutions, which leads to a conflict of jurisdiction and worsens the performance of activities. The problem of streamlining and optimizing the subjects of prevention and counteraction to corruption in order to implement the effective and effective state anti-corruption policy, reducing the manifestations of corruption in Ukraine, is being activated today. In our opinion, rationalization and optimization of anti-corruption bodies of state power should be carried out according to the following algorithm: formation of a problem field - in particular, raising the level of anti-corruption culture, forming preventive mechanisms for the prevention of corruption; carrying out reengineering of anti-corruption bodies of state power; reforming anti-corruption bodies of state power. Equally important is the problem of the formation of a professional corps of anti-corruption bodies of state power on the one hand, and the impartial and transparent formation of the leadership of anti-corruption bodies, regardless of the policy of the state - on the other hand. The analysis provides the basis for determining the following clusters of problems of the formation and development of anti-corruption institutions of state power. First, there is no single concept for the formation and development of anti-corruption bodies in Ukraine. Secondly, the lack of specially trained specialists, who would be knowledgeable not only in law issues but also in the formation and development of public policy, were able to conduct financial audits, collate and analyze data. That is, there was an urgent need to form a new generation of specialists of anti-corruption bodies of state power. Thirdly, there is no system for auditing the effectiveness and effectiveness of the anti-corruption institutions itself. Thus, the state spends a lot of money and resources on the creation and development of anti-corruption institutions than the funds and resources provided by such bodies of state power. Fourthly, there are no real mechanisms for punishing corruption offenses. Fifthly, there is no institution of voluntary confiscation of funds provided that it is impossible to explain the origin of the stakes. This would allow offenders to avoid or mitigate criminal liability. Sixth, the Highest Anticorruption Court does not work so far, dampening all the efforts of other anti-corruption institutions. ; Проблеми запобігання та боротьби з корупцією є важливими пріоритетами в державній політиці України. Саме це явище, як корупція, гальмує реформування сучасного українського суспільства, погіршує соціально-економічне становище держави, негативно впливає на всі сфери життєдіяльності національного суспільства. Однією з пріоритетних напрямів та стратегій у державній антикорупційній політиці – створення та розвиток інноваційних антикорупційних інституцій. Одним з важливих засад формування таких інноваційних інституцій є їх незалежність, професійність, системність, легітимність, законність та ін. Протягом 2015-2018 років були створені Національне агентство з питань запобігання корупції, Національне антикорупційне бюро України, Спеціалізована антикорупційна прокуратура, Державне бюро розслідувань, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, Вищий Антикорупційний суд. Разом з тим, ефективності від антикорупційної політики поки що немає. За оцінками експертів, новим антикорупційним органам властивий вибірковий підхід до визначення підозрюваних і політична заангажованість, певна залежність від впливу представників фінансово-промислових груп та політико-владних еліт і, відповідно, можливість їх використання для переслідування політичних опонентів. Серед інших недоліків боротьби з корупцією в Україні іноземні експерти відзначають непрофесіоналізм, недосвідченість і несамостійність у прийнятті рішень керівників і рядових співробітників НАБУ і САП. Серйозні сумніви викликає виправданість заміни критерію фаховості на критерій «нових облич» при формуванні штату НАБУ та інших антикорупційних органів, їх надмірна активність у ЗМІ, покликана приховати відсутність реальних результатів, публічні скандали і корпоративні війни між «старими» (насамперед Генпрокуратурою) і «новими» антикорупційними інститутами, що зумовлює конфлікт юрисдикцій і погіршує результативність діяльності. Проведений аналіз дає підстави, що на сьогодні актуалізується проблема раціоналізації та оптимізації суб'єктів запобігання та протидії корупції з метою реалізації ефективної та результативності державної антикорупційної політики, зменшення проявів корупції в Україні. На нашу думку, раціоналізацію та оптимізацію антикорупційних органів державної влади потрібно здійснювати за таким алгоритмом: формування проблемного поля – зокрема підвищення рівня антикорупційної культури, формування превентивних механізмів запобігання корупції; проведення реінжинірингу антикорупційних органів державної влади; реформування антикорупційних органів державної влади. Не менш важлива проблема – це проблема формування професійного корпусу антикорупційних органів державної влади з однієї сторони, та неупереджене та прозоре формування керівництва антикорупційних органів не залежно від політики держави – з іншої сторони. Проведений аналіз дає підстави визначити наступні кластери проблем формування та розвитку антикорупційних інституцій державної влади. По-перше, відсутність єдиної концепції формування та розвитку антикорупційних органів в Україні. По-друге, відсутність спеціально підготовлених фахівців, які б були обізнані не тільки у питаннях правознавства, а й формування та розвитку державної політики, вміли проводити фінансовий аудит, співставляти та аналізувати дані. Тобто виникла нагальна потреба у формуванні нової генерації фахівців антикорупційних органів державної влади. По-третє, відсутня система аудиту ефективності та результативності самих антикорупційних інституцій. Так, держава витрачає в рази більше коштів та ресурсів на створення та розвиток антикорупційних інституцій, ніж кошти та ресурси, які приносить діяльність таких органів державної влади. По-четверте, відсутні реальні механізми покарання за корупційні правопорушення. По-п'яте, відсутній інститут добровільної конфіскації коштів при умові неможливості пояснити походження статків. Це давало б можливість винним особам уникнути кримінальної відповідальності або її пом'якшити. По-шосте, до сих пір не працює Вищий Антикорупційний суд, що зводить нанівець всі зусилля інших антикорупційних інституцій.

ДУДНИК Надія – кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна E-mail address: nadijadydnuk@gmail.comorcid:0000-0002-7879-8206ResearcherID: https://publons.com/researcher/1967867/nadija-dudnyk/СВЙОНТИК Олександра – кандидат педагогічних наук, викладач кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна E-mail address: lesyadudnyk@gmail.comorcid:0000-0002-0945-3538ResearcherID: https://publons.com/researcher/3074923/oleksandra-sviontyk/Бібліографічний опис статті: Дудник, Н., & Свйонтик, О. (2019). The use of pedagogical system of Maria Montessori in Ukrainian education. Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка», 9/41, 88–99. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175703.Історія статтіОдержано: 23 травня 2019Прорецензовано: 23 липня 2019 Подано до редакції: 20 липня 2019Доступ он-лайн: 24 вересня 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).У статті розкрито особливості становлення та розвитку педагогічної системи М. Монтессорі, яка є актуальною в умовах сучасної тенденції освіти щодо впровадження ідей дитиноцентризму. Проаналізовано основні філософські засади цієї педагогічної системи та визначено її переваги у процесі виховання дитини в умовах самостійного розвитку. Виокремлено систему дошкільного виховання як початкову та важливу ланку у процесі освітньої практики. Визначено вимоги до створення спеціального освітнього простору у процесі розвитку дитини, охарактеризовано особливості методичних засад у підготовці педагогів до роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Описано умови діяльності школи «Смайлик», яка працює за системою М. Монтессорі в місті Івано-Франківськ. Виокремлено умови налагодження діяльності дітей та педагогів з метою індивідуалізації освітнього процесу, сприяння розвитку дітей у природовідповідному середовищі, вироблення власних стратегій співпраці батьків вихованців і педагогів. Педагогічний рівень системи М. Монтессорі сприяє реалізації засад теорії дитиноцентризму та відповідає умовам розвитку дитини у демократичному суспільстві, бо трактує проблему взаємодії дорослого і дитини в процесі освітньої діяльності як вільну доцільну діяльність дітей у спеціально організованих дидактичних умовах. Методичний рівень системи М. Монтессорі розкриває конкретні прийоми та засоби виховання і навчання дітей, експериментально перевірену методику роботи з комплексом оригінальних дидактичних Монтессорі-матеріалів. Педагогіка М. Монтессорі інтереси дитини ставить на чільне місце в організації освіти, забезпечуючи умови індивідуального розвитку. Такий підхід забезпечує виконання основних гуманістичних традицій української етнопедагогіки, де дитина є суб'єктом соціального розвитку. А створена впродовж останніх десятиліть українська модель Монтессорі-школи підтверджує актуальність цієї системи для задоволення сучасних запитів суспільства у вихованні вільної, самостійної, ініціативної, громадянсько відповідальної, інтелектуально грамотної особистості. У статті підкреслено переваги використання педагогічної технології М. Монтессорі у роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку в одному освітньому просторі, де система розвитку дитини реалізовується послідовно на засадах наступності. ; DUDNYK Nadiya – PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivan Franko Str., 24, Drohobych, 82100, UkraineE-mail address: nadijadydnuk@gmail.comorcid:0000-0002-7879-8206ResearcherID: https://publons.com/researcher/1967867/nadija-dudnyk/SVIONTYK Oleksandra – PhD of Pedagogical Sciences, Lecture of General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivan Franko Str., 24, Drohobych, 82100, UkraineE-mail address: lesyadudnyk@gmail.comorcid:0000-0002-0945-3538ResearcherID: https://publons.com/researcher/3074923/oleksandra-sviontyk/To cite this article: Dudnyk, N., & Sviontyk, O. (2019). The use of pedagogical system of Maria Montessori in Ukrainian education. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 9/41, 88–99. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175703. Article historyReceived: May 23, 2019Received in revised form: July 23, 2019 Accepted: July 20, 2019Available online: September 24, 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).The article reveals the features of the formation and development of the pedagogical system of M. Montessori, which is relevant in the context of the modern tendency of education in introducing the ideas of child-centrism. The basic philosophical foundations of this pedagogical system are analyzed and its advantages in the process of raising a child in conditions of independent development are determined. The system of preschool education is highlighted as the initial one in the process of educational practice. The requirements for the formation of a special educational space in the process of child development are defined; the features of the methodological foundations in preparing teachers for work with children of preschool and primary school age are highlighted. The conditions of the activity of the school «Smiley», which works on the M. Montessori's system in the city of Ivano-Frankivsk, are described. The conditions for improving the activities of children and teachers in order to individualize the educational process, promote the development of children in a nature-friendly environment, and develop their own strategies for cooperation between parents of pupils and teachers are highlighted. The pedagogical level of the M. Montessori's system contributes to the implementation of the theory of child-centrism and meets the conditions of child development in a democratic society, since it treats the problem of interaction between an adult and a child in the process of educational activity as a free expedient activity of children in specially organized didactic conditions. The methodological level of the M. Montessori's system reveals specific techniques and means of raising and educating children, an experimentally tested methodology for working with a complex of original didactic Montessori materials. Pedagogy of M. Montessori puts the interests of the child at the forefront in the organization of education, providing conditions for individual development. This approach ensures the implementation of the basic humanistic traditions of Ukrainian ethnic pedagogy, where the child is the subject of social development. And the Ukrainian model of the Montessori-school, created over the past decades, confirms the relevance of this system for solving the modern needs of society in raising a free, independent, proactive, civic responsible, intellectually literate person. The article emphasizes the advantages of using the pedagogical technology of M. Montessori in working with children of preschool and primary school age in one educational space, where the child's development system is implemented sequentially on the basis of continuity. Acknowledgments. Sincere thanks to the director of the Ukrainian Montessori school «Smailyk» (Ivano-Frankivsk), director of the Montessori Educational Complex specialized in English by Natalia Pribilska and Deputy Director Zhanna Gryadovkina.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors.

DUDNYK Nadiya – PhD of Pedagogical Sciences, Associate Professor, General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivan Franko Str., 24, Drohobych, 82100, UkraineE-mail address: nadijadydnuk@gmail.comorcid:0000-0002-7879-8206ResearcherID: https://publons.com/researcher/1967867/nadija-dudnyk/SVIONTYK Oleksandra – PhD of Pedagogical Sciences, Lecture of General Pedagogy and Preschool Education Department, Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University, Ivan Franko Str., 24, Drohobych, 82100, UkraineE-mail address: lesyadudnyk@gmail.comorcid:0000-0002-0945-3538ResearcherID: https://publons.com/researcher/3074923/oleksandra-sviontyk/To cite this article: Dudnyk, N., & Sviontyk, O. (2019). The use of pedagogical system of Maria Montessori in Ukrainian education. Liudynoznavchi studii. Seriia «Pedahohika» – Human Studies. Series of «Pedagogy», 9/41, 88–99. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175703. Article historyReceived: May 23, 2019Received in revised form: July 23, 2019 Accepted: July 20, 2019Available online: September 24, 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).The article reveals the features of the formation and development of the pedagogical system of M. Montessori, which is relevant in the context of the modern tendency of education in introducing the ideas of child-centrism. The basic philosophical foundations of this pedagogical system are analyzed and its advantages in the process of raising a child in conditions of independent development are determined. The system of preschool education is highlighted as the initial one in the process of educational practice. The requirements for the formation of a special educational space in the process of child development are defined; the features of the methodological foundations in preparing teachers for work with children of preschool and primary school age are highlighted. The conditions of the activity of the school «Smiley», which works on the M. Montessori's system in the city of Ivano-Frankivsk, are described. The conditions for improving the activities of children and teachers in order to individualize the educational process, promote the development of children in a nature-friendly environment, and develop their own strategies for cooperation between parents of pupils and teachers are highlighted. The pedagogical level of the M. Montessori's system contributes to the implementation of the theory of child-centrism and meets the conditions of child development in a democratic society, since it treats the problem of interaction between an adult and a child in the process of educational activity as a free expedient activity of children in specially organized didactic conditions. The methodological level of the M. Montessori's system reveals specific techniques and means of raising and educating children, an experimentally tested methodology for working with a complex of original didactic Montessori materials. Pedagogy of M. Montessori puts the interests of the child at the forefront in the organization of education, providing conditions for individual development. This approach ensures the implementation of the basic humanistic traditions of Ukrainian ethnic pedagogy, where the child is the subject of social development. And the Ukrainian model of the Montessori-school, created over the past decades, confirms the relevance of this system for solving the modern needs of society in raising a free, independent, proactive, civic responsible, intellectually literate person. The article emphasizes the advantages of using the pedagogical technology of M. Montessori in working with children of preschool and primary school age in one educational space, where the child's development system is implemented sequentially on the basis of continuity. Acknowledgments. Sincere thanks to the director of the Ukrainian Montessori school «Smailyk» (Ivano-Frankivsk), director of the Montessori Educational Complex specialized in English by Natalia Pribilska and Deputy Director Zhanna Gryadovkina.Funding. The authors received no financial support for the research, authorship, and/or publication of this article.No potential conflict of interest was reported by the authors. ; ДУДНИК Надія – кандидат педагогічних наук, доцент, кафедра загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна E-mail address: nadijadydnuk@gmail.comorcid:0000-0002-7879-8206ResearcherID: https://publons.com/researcher/1967867/nadija-dudnyk/СВЙОНТИК Олександра – кандидат педагогічних наук, викладач кафедри загальної педагогіки та дошкільної освіти, Дрогобицький державний педагогічний університет імені Івана Франка, вул. Івана Франка, 24, Дрогобич, 82100, Україна E-mail address: lesyadudnyk@gmail.comorcid:0000-0002-0945-3538ResearcherID: https://publons.com/researcher/3074923/oleksandra-sviontyk/Бібліографічний опис статті: Дудник, Н., & Свйонтик, О. (2019). The use of pedagogical system of Maria Montessori in Ukrainian education. Людинознавчі студії. Серія «Педагогіка», 9/41, 88–99. doi:10.24919/2413-2039.9/41.175703.Історія статтіОдержано: 23 травня 2019Прорецензовано: 23 липня 2019 Подано до редакції: 20 липня 2019Доступ он-лайн: 24 вересня 2019 Journal homepage:http://lssp.dspu.edu.ua/p-ISSN 2313-2094e-ISSN 2413-2039© 2019 The Authors. Human studies. Series of «Pedagogy» published by Drohobych Ivan Franko State Pedagogical University & Open Journal Systems. This is an open access article under the CC BY-NC-SA 4.0 license (http://creativecommons.org/licenses/by-nc-sa/4.0/).У статті розкрито особливості становлення та розвитку педагогічної системи М. Монтессорі, яка є актуальною в умовах сучасної тенденції освіти щодо впровадження ідей дитиноцентризму. Проаналізовано основні філософські засади цієї педагогічної системи та визначено її переваги у процесі виховання дитини в умовах самостійного розвитку. Виокремлено систему дошкільного виховання як початкову та важливу ланку у процесі освітньої практики. Визначено вимоги до створення спеціального освітнього простору у процесі розвитку дитини, охарактеризовано особливості методичних засад у підготовці педагогів до роботи з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Описано умови діяльності школи «Смайлик», яка працює за системою М. Монтессорі в місті Івано-Франківськ. Виокремлено умови налагодження діяльності дітей та педагогів з метою індивідуалізації освітнього процесу, сприяння розвитку дітей у природовідповідному середовищі, вироблення власних стратегій співпраці батьків вихованців і педагогів. Педагогічний рівень системи М. Монтессорі сприяє реалізації засад теорії дитиноцентризму та відповідає умовам розвитку дитини у демократичному суспільстві, бо трактує проблему взаємодії дорослого і дитини в процесі освітньої діяльності як вільну доцільну діяльність дітей у спеціально організованих дидактичних умовах. Методичний рівень системи М. Монтессорі розкриває конкретні прийоми та засоби виховання і навчання дітей, експериментально перевірену методику роботи з комплексом оригінальних дидактичних Монтессорі-матеріалів. Педагогіка М. Монтессорі інтереси дитини ставить на чільне місце в організації освіти, забезпечуючи умови індивідуального розвитку. Такий підхід забезпечує виконання основних гуманістичних традицій української етнопедагогіки, де дитина є суб'єктом соціального розвитку. А створена впродовж останніх десятиліть українська модель Монтессорі-школи підтверджує актуальність цієї системи для задоволення сучасних запитів суспільства у вихованні вільної, самостійної, ініціативної, громадянсько відповідальної, інтелектуально грамотної особистості. У статті підкреслено переваги використання педагогічної технології М. Монтессорі у роботі з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку в одному освітньому просторі, де система розвитку дитини реалізовується послідовно на засадах наступності.

Проведено аналіз нормативно-правої бази щодо керівництва Збройними силами України та іншими складовими сил оборони, охарактеризовано стратегічне керівництво Збройними силами України як складову системи управління державою. Розглянуто: положення Конституції та низки законів України, на яких будується система стратегічного керівництва Збройними cилами України та іншими складовими сил оборони; повноваження суб'єктів системи стратегічного керівництва; актуальні проблеми стратегічного керівництва Збройними силами України й іншими складовими сил оборони. ; Problem setting. In the conditions of Russia's aggression against Ukraine, the annexation of the Crimea and the occupation of part of the territory of the Donbas, the operation of the United Force needs to be improved as a system of management of the state and the leadership of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces at the strategic level.Recent research and publications analysis. Among the latest developments on the above-mentioned issues, work can be distinguished: the monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: theory, strategy, practice"; monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: strategic leadership and military management"; article "Views on development planning in the Security and Defense Sector of Ukraine".Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Conducting scientific research on the issues of military strategy, strategic deployment, and command of the components of the Ukrainian Defense Forces and their comprehensive support is entrusted to the Center for Military-Strategic research of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky.The purpose of the article is to analyze the regulatory base of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces and to consider the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces, based on the principles of NATO, and takes into account the tasks set for the separation of functions of the Chief of General Headquarters – Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine.Paper main body. The study of the experience of the antiterrorist operation and the United Forces operation shows that the current system of strategic command by the Defense Forces does not fully fulfill the functions assigned to it and therefore needs to be improved.The "strategic command of the Defense Forces" means the purposeful activity of the highest agencies of state power and agencies of military management in relation to the construction, development, comprehensive provision, preparation and execution of tasks by the defense forces in defense of Ukraine, protection of its sovereignty and territorial integrity.The existing system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine is set out in the Constitution and a number of laws of Ukraine and is an integral part of the state governance system. It is based on the provisions of the Constitution of Ukraine – the President of Ukraine is the Head of State and "carries out leadership in the areas of national security and defense of the state."The head of the system of strategic leadership of the Armed Forces of Ukraine is the President of Ukraine. He is the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The Constitution of Ukraine gives the President of Ukraine, as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the right to "decide on the use of the Armed Forces of Ukraine in the event of armed aggression against Ukraine".The National Security and Defense Council of Ukraine is the coordinating agency for national security and defense under the President of Ukraine. The National Security and Defense Council of Ukraine coordinates and controls the activities of executive power agencies in the field of national security and defense. The Military Cabinet of the National Security and Defense Council of Ukraine is the working agency of the National Security and Defense Council of Ukraine during a special period.The Ministry of Defense of Ukraine is the main agency in the system of central agencies of executive, which ensures the formation and implementation of state policy on issues of national security in the military sphere, defense and military construction in peacetime and a special period. The Ministry of Defense of Ukraine is the central agency of executive and military management under the jurisdiction of the Armed Forces of Ukraine and the State Special Transport Service.The General Staff of the Armed Forces of Ukraine is the main military agency for planning the defense of the state, the management of the use of the Armed Forces of Ukraine.The actual problems of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces are investigated. Including: the existing division of functions and tasks between the Ministry of Defense and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine complicates the definition of responsibility for the implementation of certain functions and tasks and often prevents the unification of efforts for their implementation; the lack of a clear division of responsibility for the formation and use of Defense Forces, which negatively affects the ability of state leadership to effectively manage the defense; low efficiency of the system of operational (combat) management, communication and intelligence; insufficient operational (combat, special) capabilities of the Defense Forces; the lack of an effective integrated logistics system capable of supporting the work of all components of the Defense Forces; the lack of a joint leadership by the Defense Forces, etc.The analysis shows that domestic legislation does not have provisions on the direction of Defense Forces. This was the result of the slow implementation of the provisions of the Concept for the development of the security and defense sector of Ukraine and the Strategic Defense Bulletin of Ukraine in the legislation. The Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine will be, the highest military officer subordinated to the President of Ukraine and the Minister of Defense of Ukraine. It will be based on the full authority of the Ukrainian Armed Forces. He will be responsible for the readiness to perform the assigned tasks, control the use of the Armed Forces of Ukraine and transferred to its subordination the forces and means of other components of the Defense Forces.One of the options for ensuring the activities of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine is to consider the formation of the Main Command, which may include: the personal headquarters of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the coordination (General Staff) and special headquarters. Taking into account the tasks set for the separation of the functions of the Chief of the General Staff – the Chief of the Armed Forces of Ukraine, the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces is proposed.Conclusions of the research and prospects for further studies. mplementation of the provisions and requirements set out in the Strategic Defense Bulletin of Ukraine and the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" requires a radical change in the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces. Needs to change not only their organizational structure, but also relations between the military command and management (staff) procedures.

Сегодня в Украине сложилась крайне нестабильная ситуация в сфере химической, ядерной и радиационной безопасности. Авторами проведен анализ системы медицинской защиты военнослужащих в условиях радиационно-ядерных и химических угроз и терроризма. Изучена система мониторинга потенциально опасных ситуаций, который осуществляется передвижными санитарно-эпидемиологическими группами Службы превентивной медицины Министерства обороны Украины в зоне АТО. Проводится оценка и прогнозирование влияния угроз на объекты критической инфраструктуры, экспертиза продовольствия, питьевой воды, источников водоснабжения и других объектов внешней среды на загрязнение радиоактивными, ядовитыми и опасными химическими веществами; осуществляются организация и контроль проведения дезактивации, дегазации. Однако остаются проблемные вопросы: устаревшая материально-техническая база (автомобильная техника, лабораторное оборудование, нехватка приборов для обследования факторов окружающей среды и т.д.); отсутствие производства в Украине отдельных средств медицинской защиты военнослужащих при воздействии опасных радиационных и химических факторов для профилактики поражения и уменьшения вредного воздействия. За предыдущие годы снизилась численность специалистов Службы превентивной медицины Министерства обороны Украины по военной токсикологии, радиологии и медицинской защите. В этих условиях особую актуальность приобретает специальная подготовка военных врачей по вопросам военной токсикологии, радиологии и медицинской защиты. ; Сьогодні в Україні склалася вкрай нестабільна ситуація в сфері хімічної, ядерної та радіаційної безпеки. Авторами проведено аналіз стану справ у системі медичного захисту військово­службовців Збройних сил України в умовах радіаційно-ядерних і хімічних загроз, тероризму. Проведено аналіз системи моніторингу потенційно небезпечних ситуацій, що здійснюється пересувними санітарно-епідеміологічними групами Служби превентивної медицини Міністерства оборони України в зоні АТО. Проводиться оцінка та прогнозування впливу загроз критичної інфраструктури, експертиза продовольства, питної води, джерел водопостачання та інших об'єктів зовнішнього середовища на забруднення радіоактивними, отруйними та небезпечними хімічними речовинами; здійснюються організація та контроль проведення дезактивації, дегазації. Однак залишаються проблемні питання: застаріла матеріально-технічна база (автомобільна техніка, лабораторне обладнання, брак приладів для обстеження факторів навколишнього середовища тощо); відсутність виробництва в Україні окремих засобів медичного захисту військовослужбовців при дії небезпечних радіаційних і хімічних факторів для профілактики ураження та зменшення вражаючої дії. За попередні роки знизилась чисельність фахівців Служби превентивної медицини Міністерства оборони України з військової токсикології, радіології та медичного захисту. В цих умовах особливої актуальності набуває спеціальна підготовка військових лікарів з питань військової токсикології, радіології та медичного захисту. ; Background. Today, situation in the field of chemical, nuclear and radiation safety in Ukraine is an extremely unstable. In such conditions, there in an increase in the role of the Preventive Medicine Service of the Ministry of Defense of Ukraine (PMS MDU), which provides medical protection in the conditions of radiation-nuclear and chemical threats. The purpose of the research: analysis of the state of the system of medical protection of service members of the Armed Forces of Ukraine in the conditions of radiation, nuclear and chemical threats and terrorism. Materials and methods. The analysis of publications concerning the peculiarities of chemical and radiation safety of the state over the past 20 years has been carried out. Data on the state of nuclear and radiation safety in Ukraine were considered according to the annual reports of the State Emergency Service of Ukraine (SESU). Results. Today, Ukraine lacks nuclear and chemical weapons, however, the existence of terrorist threats and the possible consequences of natural, man-made, military and social emergencies, especially in connection with the marked aggravation of the domestic political situation in the country and the interference of the Russian Federation in the internal affairs of Ukraine, creates extremely a threatening situation in terms of nuclear and chemical threats. According to the SESU, 1004 industrial objects are registered in the territory of Ukraine, in which more than 219.6 thousand tons of hazardous chemical compounds are stored or used in the process of production, about 13 million people live in ­areas of probable pollution. Terrorist sabotage on hazardous sites can lead to anthropogenic and military emergencies, the extent of which can be compared to the consequences of the use of weapons of mass destruction. In these conditions, the role of military experts in toxicology, radiology and medical protection is substantially increasing. Today, the tasks of the PMS MDU are: prevention of harmful effects of environmental factors, control over the observance of hygienic requirements in the work of personnel with sources of ionizing radiation, aggressive liquids, electromagnetic fields and other harmful factors and the provision of their individual protective equipment; control over elimination of causes and conditions of occupational diseases, poisonings, radiation damage, organization and control over decontamination and degassing. Monitoring of potentially dangerous situations is carried out by the mobile sanitary and epidemiological teams (MSET) of the PMS MDU in the ATO zone. The assessment and prognosis of the impact of critical infrastructure threats is constantly assessed. In addition, the mobile units conduct expert examination of food, drinking water, sources of water supply and other objects of the environment for contamination with radioactive, toxic and hazardous che­micals, and organization and control of decontamination and degassing. The MSET of the PMS MDU is deployed with medical mobile laboratory based on ZIL-131 car with a lowdown trailer, which can perform chemo-toxicological studies — 15 per day, radiometric (dosimetry) studies — 90–100 per day. The forces and regular means of constant readiness of MSET of the PMS MDU able to conduct sanitary treatment of man/hour — 144 in the summer, 96 in the winter, chamber disinfection (disinfection), decontamination: 180 man/hours in summer, 120 — in winter. There are topical issues: the outdated material and technical base of the PMS MDU (automotive equipment, laboratory equipment, lack of devices, environmental factors survey, etc.); the absence of production in Ukraine of certain means for medical protection of military personnel under the influence of dangerous radiation and chemical factors in order to prevent damage and to reduce the striking effect. In addition, in previous years, there was a decrease in the number of specialists of the PMS MDU for military toxicology, radiology and medical protection. In these circumstances, the training of military doctors on military toxicology, radiology and medical protection, one of the scientific and practical branches that provides separate components of national security, becomes relevant. The issue of improving the level of postgraduate training of military doctors by updating the basic educational material on military toxicology, radiology and medical protection is very topical, taking into account current knowledge, practical experience and NATO standards. Conclusions. The current state of the system of medical protection of service members of the Armed Forces of Ukraine in conditions of radiation-nuclear, chemical threats and terrorism cannot guarantee the necessary level of safety for personnel and population. Improvement of the situation in the system of medical protection can be accomplished by strengthening the material and technical support of specialized units of the Preventive Medicine Service of the Ministry of Defense of Ukraine; introduction of modern technologies and standards; introduction of new forms of training and improvement of existing curricula in order to meet the needs of a wide range of military and civilian specialists in the areas of military toxicology, radiology, chemical, radiation safety, modern anti-chemical and anti-radiation protection of troops in emergency situations, man-made disasters and in a special period.

Chronic pain syndrome (CPS) is a complex, hard to treat polyetiological condition. While there is a wide array of possible causes for CPS, it is most important in oncological context, since within oncological setting it may be induced both by the tumor itself and by the treatment modalities used against it. Analgesic therapy is, according to WHO, the primary method of managing CPS, and is effective in approximately 90% of cases. However, patients requiring strong opioids for pain management (III step of WHO's "analgesic ladder") face a number of complications associated with adverse events (AE), such as inhibition of respiratory control center, nausea, vomiting, and constipation. While constipation and vomiting are themselves amenable to therapeutic management, they can both significantly reduce quality of life and even require alteration of analgesic medication regime, thus potentially compromising the management of chronic pain. This has necessitated the creation of painkiller medication that would have a more favorable gastrointestinal AE profile while maintaining analgesic efficacy, such as fentanyl transdermal delivery systems (TDS) and oral formulations combining oxycodone and naloxone. The pharmacoeconomic comparison of these two medications in order to determine which of them is more economically rational within context of Russian healthcare is thus justified, and is the subject of this research effort. Aim. To perform evaluation of pharmacoeconomic (PHe) properties of combined naloxone/oxycodone formulation (Targin®) compared to fentanyl TDS (Fendivia®) in Russian oncological patients with CPS. Methodology. This PHe is conducted perspective of public health organizations of the RF at federal and national levels. The modelling horizon was 25 weeks. Comparator drugs were Targin® and Fendivia®. Randomized controlled clinical trials investigating safety and efficacy of these drugs were used as data source on safety and efficacy. A Markov model was constructed in order to estimate healthcare costs and patients outcomes. Each simulated patient group contained 100 patients. Retention of patients with adequate pain management in main treatment regime without dose increase was used as efficacy criterion, since this surrogate endpoint is most clinically relevant, reflecting ability of a given modelled treatment regimen to control chronic pain. These modelling results were used to perform the following types of pharmacoeconomic analysis: carrying out cost-effectiveness analysis (CEA), budget impact analysis (BIA), and evaluation of pharmacoeconomic expediency based on willingness-to-pay ratio (WTP). Result. Naloxone/oxycodone formulation dominates in CEA analysis (direct costs were 2,091 mln. rub. for naloxone/ oxycodone versus 3,747 mln. rub. for fentanyl TDS). The CER indicator for oxycodone/naloxone was 51 218 rub., while fentanyl TDS had CER of 317 409 rub. BIA revealed considerable budgetary burden reduction for oxycodone/naloxone, which was due to considerable reduction of GDP losses and expenses associated with disability and loss of working capacity. The resultant economy of government funds reached 44%. According to PHe analysis, both drugs are attractive for purposes of drug reimbursement system, but oxycodone/naloxone is dominant due to WTP/CER indicator of 32,1 (fentanyl TDS had WTP/CER of 5,1). Sensitivity analysis confirmed the robustness of these findings - CEA and BIA results remained stable even in case of 25% oxycodone/ naloxone price increase. Conclusion. Oxycodone/naloxone combination has been determined to be most pharmacoeconomically attractive due to higher efficiency of healthcare spending (due to domination in terms of CER) and reduction of GDP losses associated with complete disability which resulted in government budgetary savings of up to 44%. ; Актуальность. Хронический болевой синдром (ХБС) - сложное, полиэтиологическое заболевание, трудно поддающееся лечению. Хотя спектр возможных причин ХБС достаточно широк, особое значение ХБС имеет в онкологической практике, так как ХБС может быть вызван как самим опухолевым процессом, так и побочными эффектами его лечения. Обезболивающая терапия является основным методом коррекции ХБС и эффективна примерно в 90% случаев. Тем не менее, пациенты, требующие назначения сильных опиоидов, для достижения клинического эффекта (III ступень «лестницы обезболивания» ВОЗ) сталкиваются с рядом трудностей, связанных с нежелательными явлениями (НЯ), такими как угнетение дыхательного центра, тошнота, рвота и запоры. Хотя сами по себе рвота и запоры подлежат терапевтической коррекции, при высокой выраженности они могут не только снизить качество жизни, но и потребовать смены схемы лечения, что может привести к утрате контроля за ХБС. Потребность в опиоидах с лучшим профилем безопасности и переносимости привело к созданию трансдермальных систем доставки фентанила, а также комбинированного препарата оксикодона и налоксона, что позволило добиться благоприятного, по сравнению с другими опиоидами, профиля безопасности и высокой эффективности. Таким образом, представляется целесообразным произвести сравнительную фармакоэкономическую оценку данных препаратов с целью установления наиболее экономически рационального из этих двух лекарственных средств в контексте здравоохранения РФ, чему и посвящён данный анализ. Цель. Оценить фармакоэкономические свойства комбинированного препарата оксикодон/налоксон (Таргин®) в сравнении с трансдермальной системой доставки фентанила (Фендивия®) у онкологических пациентов с ХБС. Методология. Данный фармакоэкономический анализ проводится с позиции организации здравоохранения РФ на федеральном и региональном уровне. Горизонт исследования составил 25 нед. В качестве препаратов сравнения выступили комбинированный препарат налоксона и оксикодона и трансдермальная система доставки фентанила. В качестве источника данных о безопасности и клинической эффективности использованы результаты рандомизированных клинических исследований, в которых изучалась эффективность, безопасность и переносимость опиоидных анальгетиков, включая препараты сравнения. Была построена модель Маркова, на основании которой был проведён расчёт затрат системы здравоохранения и исходов лечения. Число пациентов в каждой симулируемой группе составило 100 человек. В качестве критерия эффективности было выбрано количество пациентов, сохраняющих контроль за ХБС без потребности в смене режима терапии и увеличении дозы, так как данная «суррогатная» конечная точка является наиболее клинически релевантной и отражает способность препарата полностью контролировать болевой синдром. После этого результаты моделирования были использованы для проведения следующих видов фармакоэкономического анализа: анализ эффективности затрат (CEA), анализ «влияния на бюджет» (BIA), анализ фармакоэкономической целесообразности с позиции «готовности общества платить». Результат. Оксикодон/налоксон доминирует по показателю СЕА, его применение ассоциировано со снижением затрат (2,091 млн руб. у комбинации оксикодон/налоксон, 3,747 млн руб. у фентанила). Показатель CER для комбинации оксикодон/налоксон составил 51 218 руб., для трансдермального фентанила - 317 409 руб. В ходе анализа «влияния на бюджет» было показано, что применение препарата оксикодон/налоксон приводит к снижению бюджетного бремени на 44% (что связано с резким снижением потерь ВВП ввиду нетрудоспособности). Анализ фармакоэкономической целесообразности показал, что оба сравниваемых препарата являются экономически приемлемыми в рамках системы лекарственного возмещения в РФ. Тем не менее, оксикодон/налоксон доминирует ввиду большего индекса WTP/CER (32,1 - у оксикодон/ налоксон, 5,1 - у трансдермального фентанила). Анализ чувствительности подтверждает устойчивость результата, доминирование оксикодон/налоксон в плане CEA и BIA сохранялось даже при повышении цены на препарат на +25%. Вывод. Установлено, что применение комбинированного препарата, содержащего оксикодон и налоксон является наиболее фармакоэкономически целесообразным, сопряжено с большей эффективностью расходования средств системы здравоохранения и существенной экономией бюджетных средств в целом ввиду снижения потерь от утраты полной нетрудоспособности, что приводит к экономии до 44% средств государственного бюджета.

Проведено аналіз нормативно-правої бази щодо керівництва Збройними силами України та іншими складовими сил оборони, охарактеризовано стратегічне керівництво Збройними силами України як складову системи управління державою. Розглянуто: положення Конституції та низки законів України, на яких будується система стратегічного керівництва Збройними cилами України та іншими складовими сил оборони; повноваження суб'єктів системи стратегічного керівництва; актуальні проблеми стратегічного керівництва Збройними силами України й іншими складовими сил оборони. ; Problem setting. In the conditions of Russia's aggression against Ukraine, the annexation of the Crimea and the occupation of part of the territory of the Donbas, the operation of the United Force needs to be improved as a system of management of the state and the leadership of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces at the strategic level.Recent research and publications analysis. Among the latest developments on the above-mentioned issues, work can be distinguished: the monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: theory, strategy, practice"; monograph "The Security and Defense Sector of Ukraine: strategic leadership and military management"; article "Views on development planning in the Security and Defense Sector of Ukraine".Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Conducting scientific research on the issues of military strategy, strategic deployment, and command of the components of the Ukrainian Defense Forces and their comprehensive support is entrusted to the Center for Military-Strategic research of the National Defense University of Ukraine named after Ivan Chernyakhovsky.The purpose of the article is to analyze the regulatory base of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces and to consider the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces, based on the principles of NATO, and takes into account the tasks set for the separation of functions of the Chief of General Headquarters – Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine.Paper main body. The study of the experience of the antiterrorist operation and the United Forces operation shows that the current system of strategic command by the Defense Forces does not fully fulfill the functions assigned to it and therefore needs to be improved.The "strategic command of the Defense Forces" means the purposeful activity of the highest agencies of state power and agencies of military management in relation to the construction, development, comprehensive provision, preparation and execution of tasks by the defense forces in defense of Ukraine, protection of its sovereignty and territorial integrity.The existing system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine is set out in the Constitution and a number of laws of Ukraine and is an integral part of the state governance system. It is based on the provisions of the Constitution of Ukraine – the President of Ukraine is the Head of State and "carries out leadership in the areas of national security and defense of the state."The head of the system of strategic leadership of the Armed Forces of Ukraine is the President of Ukraine. He is the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine. The Constitution of Ukraine gives the President of Ukraine, as the Supreme Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the right to "decide on the use of the Armed Forces of Ukraine in the event of armed aggression against Ukraine".The National Security and Defense Council of Ukraine is the coordinating agency for national security and defense under the President of Ukraine. The National Security and Defense Council of Ukraine coordinates and controls the activities of executive power agencies in the field of national security and defense. The Military Cabinet of the National Security and Defense Council of Ukraine is the working agency of the National Security and Defense Council of Ukraine during a special period.The Ministry of Defense of Ukraine is the main agency in the system of central agencies of executive, which ensures the formation and implementation of state policy on issues of national security in the military sphere, defense and military construction in peacetime and a special period. The Ministry of Defense of Ukraine is the central agency of executive and military management under the jurisdiction of the Armed Forces of Ukraine and the State Special Transport Service.The General Staff of the Armed Forces of Ukraine is the main military agency for planning the defense of the state, the management of the use of the Armed Forces of Ukraine.The actual problems of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the defense forces are investigated. Including: the existing division of functions and tasks between the Ministry of Defense and the General Staff of the Armed Forces of Ukraine complicates the definition of responsibility for the implementation of certain functions and tasks and often prevents the unification of efforts for their implementation; the lack of a clear division of responsibility for the formation and use of Defense Forces, which negatively affects the ability of state leadership to effectively manage the defense; low efficiency of the system of operational (combat) management, communication and intelligence; insufficient operational (combat, special) capabilities of the Defense Forces; the lack of an effective integrated logistics system capable of supporting the work of all components of the Defense Forces; the lack of a joint leadership by the Defense Forces, etc.The analysis shows that domestic legislation does not have provisions on the direction of Defense Forces. This was the result of the slow implementation of the provisions of the Concept for the development of the security and defense sector of Ukraine and the Strategic Defense Bulletin of Ukraine in the legislation. The Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine will be, the highest military officer subordinated to the President of Ukraine and the Minister of Defense of Ukraine. It will be based on the full authority of the Ukrainian Armed Forces. He will be responsible for the readiness to perform the assigned tasks, control the use of the Armed Forces of Ukraine and transferred to its subordination the forces and means of other components of the Defense Forces.One of the options for ensuring the activities of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine is to consider the formation of the Main Command, which may include: the personal headquarters of the Commander-in-Chief of the Armed Forces of Ukraine, the coordination (General Staff) and special headquarters. Taking into account the tasks set for the separation of the functions of the Chief of the General Staff – the Chief of the Armed Forces of Ukraine, the variant of the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine as a component of the Defense Forces is proposed.Conclusions of the research and prospects for further studies. mplementation of the provisions and requirements set out in the Strategic Defense Bulletin of Ukraine and the Law of Ukraine "On National Security of Ukraine" requires a radical change in the system of strategic command of the Armed Forces of Ukraine and other components of the Defense Forces. Needs to change not only their organizational structure, but also relations between the military command and management (staff) procedures.

The food industry is a significant contaminant of the environment, especially in relation to poorly treated wastewater [1]. Such drains are diverse both in terms of component composition and concentration, and represent a complex bio-physico-chemical system in which, along with dissolved substances, particles of varying degree of dispersion are contained. The overwhelming majority of sewage from food establishments as organic pollutants is organic. The latter, as a rule, are of natural origin, that is, they are not products of artificial organic synthesis, but are formed as a result of the livelihoods of microorganisms, higher animals and plants [2]. In the technology of food production, the current legislation prohibits the use of substances whose exposure to products is inadmissible, so the sewage of food establishments does not contain xenobiotics. There is no or very limited content of heavy metals, radionuclides, pesticides and other hazardous substances in the runoff [3].The multicomponent composition of wastewater, electrochemical complexes of their purification are formed, the key task of which is to remove, first of all, organic pollutants. At the same time, each enterprise has its own characteristics (regional, technological, etc.), it requires the formation of a theoretical basis for the design of pollutant removal systems with their consideration - the first step for this is the technological systematization of the nomenclature of electrical equipment of food production. The purpose of the research is to substantiate and systematize the electrotechnological complexes of sewage treatment systems of food production on the example of bread-baking plants, alcohol and sugar factories, milk-processing enterprises.The systematization of electrotechnological wastewater treatment complexes will be carried out for diversified enterprises of the food segment of the real sector of the economy: bread-baking plants; distilleries; sugar factories; dairies. By systematizing the parameters of the wastewater of the investigated enterprises, generalized problems for water purification systems, which are projected in accordance with the materials of normative documents (DBN В.2.5-75: 2013 "Sewerage of external networks and structures, the main provisions of the design"), were obtained.On the basis of the analysis of generalized problems, we conclude that when creating an effective electrotechnological complex for the treatment of drips of milk processing enterprises, bread baking plants, alcohol and sugar factories, and methods for their purification to maximum permissible concentrations, it is necessary to use all the basic methods of exposure to pollutants: mechanical, biological, chemical, physical -chemical; realizing their combination based on the specifics of real (actual) objects [1, 2, 6, 7]. Then, as an alternative to a generalized technological solution, an appropriate sequence of removal of contaminants can be presented (Fig. 1).It is necessary to take into account the potential impact of emergency situations, since the water purification equipment can operate only within the specified design limits [1, 8, 9] (Fig. 2), and with a volume of discharge from 500 m3 / day to 10,000 m3 / day, its inefficient work can lead to catastrophic situations. To do this, it is necessary to create intellectual decision support systems (DSS) for the electrotechnological complex of water purification (Fig. 2), which would solve the tasks: supply / not supply of wastewater to wastewater treatment plants; the quality of wastewater entering the cleaning and their quality after cleaning.The need for the synthesis of intellectual DSS is due to the fact that there are up to ten perceiving elements capable of working in real time (close to such a mode), at the same time, it is necessary to control dozens of quality parameters of sinks [10] - respectively, to make operational decisions regarding: modes of operation of water treatment equipment in the range of passport parameters; estimation of the potential excess of the MPC after cleaning at the exit of the quality indicators of the incoming water beyond the passport characteristics - the waste flows into the waste (contamination is not critical for the environment and equipment of the electrotechnical complex); non-admission of waste products into waste water treatment plants - pollution (after water purification) is critical for the environment and / or for the equipment of an electrotechnical complex.Information on the DSS should not only relate to the volumes and composition of the wastewater, but also to the forecast of the failure of one or another production complex (system), which in turn can potentially lead to the introduction of waste water with inadmissible quality (non-standard mode of operation of the structures water purification); Data from DSS must be transmitted to the operator and to the local process control system (Fig. 2).In the course of the research it can be concluded that the complete set of the electrotechnological complex for the guaranteed removal of pollutants contains, as an option: primary mechanical purification, averaging with neutralization, flotation and coagulation, biological treatment, additional decontamination and a block of treatment of the resulting sludge waste treatment. Obligatory for the effective removal of contaminants from the occurrence of abnormal situations in the context of exceeding the indicators of pollution at the entrance to the treatment facilities, will cause the equipment to fail and lead to pollution of the natural environment. It is necessary to synthesize a system of support for decision-making that would solve the problems: supply / not supply of wastewater to wastewater treatment plants; the quality of wastewater coming to the cleaning and their quality after cleaning.Key words: regulatory framework, environmental safety, combined electro-technological water purification, non-emergency situation, decision support system ; Оцінено склад стічних вод харчових виробництв і підтверджено, що вони являються забрудненими і обов'язковим чином потребують якісного очищення; для молокозаводів, хлібокомбінатів, спиртзаводів та цукрових заводів такими забруднювачами узагальнено є: окислюваність, запах, прозорість, хімічне споживання кисню (ХСК), біологічне споживання кисню (БСК), рН, фосфор загальний, азот загальний, завислі частинки, сухий залишок. Виходячи із аналізу складу стоків, запропоновано комплектацію електротехнологічного комплексу для гарантованого видалення забруднювачів у складі: первинного механічного очищення, усереднення із нейтралізацією, флотації та коагуляції, біологічного очищення, додаткового знезараження та блоку опрацювання отриманого в результаті опрацювання стоків осаду. Обґрунтовано, що обов'язковим для ефективного видалення забруднювачів є врахування дії нештатних ситуацій (перевищення показників забруднення на вході перед очисними спорудами), що може призвести до виходу із ладу обладнання та викликати недопустимі забруднення навколишнього природного середовища. Запропоновано синтезувати інтелектуальну систему підтримки прийняття рішень, котра б вирішувала завдання: подачі/не подачі стоків на очисні споруди; оцінки якості стоків, котрі надходять на очищення та їх якість після очищення; із передачею інформації на локальні системи керування електротехнологічними комплексами.Ключові слова: нормативно-правова база, екологічна безпека, комбіноване електротехнологічне водоочищення, нештатна ситуація, система підтримки прийняття рішень.