Suchergebnisse

Introduction. One of the main areas of educational activity is preparing young generation of our citizens to defend their country, as well as involving them in all types of public affairs during the period of peaceful life. The upbringing system in history of formation of archaic cultures included various types of physical and moral-ethical tests, it had a sacred character, thereby providing a colossal defense resource for their territories. In modern intercivilizational communication, the procedure of forming a "peaceful man" or "Homo humanitatis", whose ancestor was a military man ("Homo militaris") on the example of practical possibilities of the phenomenon of youth military game in the culture of the Ukrainian Cossacks, is undoubtedly a topical issue of domestic socio-philosophical analysis. Actual scientific researches and issues analysis.Studying of the peculiarities of the mentality in the field of military activity begin in the middle of the 20th century in the works by W. Wundt on the psychology of nations, L. Levy-Bruhl's works on the problems of the mentality of archaic society, as well as the works by C. Levi-Strauss, O. Losev, W. Propp, E. Taylor, A. Toynbee, J. Frazer, J. Huizinga, and in the works by S. Huntington we find the analysis of common civilizational values and ways to preserve cultural identity.The aim. The article investigates modern theoretical and methodological approaches to filling the phenomenon of competitive military game in the militaris national culture. The research methodology is based on a system-structural, hermeneutic and activity approach. In turn, the application of comparative analysis, analytical, dialectical, historical-logical and retrospective methods provide an analysis of the relationships and connections of the basic components of the socio-philosophical dimension of social reality.The statement of basic materials.The militaris culture is not only a way of thinking about specific levels of individual and collective consciousness, but it necessarily takes into account social experience, life-affirming complex of national traditions, originality of culturological possibilities of the game phenomenon, therefore, we can say that significant changes in the military sphere of life are due to national territorial affiliation participants in war Game and their personal attitude to humanitarian dimension of war. Gradually, the military sphere of culture becomes the basis for the historical process of formation of certain norms and rules of coexistence of the whole community, due to which the legal and regulatory function of culture is carried out. Newly created empires have always been ready to repel aggressive intentions, but even barbaric military groups quickly master technical advances and learn the art of war. This historical recurrence leads to changes in the social structure itself, when, as a result of the active development of military affairs, a disciplined military class is formed from which the administrative elite of state associations stands out. A gradual change in military conditions in life of society ensures further development of a state as a cultural entity, and the ethnic characteristics of various forms of military art and the sacred nature of weapon manufacture contributed to preservation of community integrity and transition from forms of military activity to processes of state creation. Conclusion. The article proves the position that military culture has always objectively been one of the main components of civilizational development, and the understanding of the cardinal contradiction of military conflicts today must be resolved exclusively in such socio-cultural contexts as science, education, art, etc. It was noted that in this case one can try to change the world tragedy of the destruction of the life of a particular person into a military virtual Game as a component of an intercivilizational dialogue. ; Однією з головних сфер виховної діяльності є підготовка молодого покоління наших громадян до захисту своєї країни, а також залучення їх до всіх видів громадських справ у період мирного життя. Система виховання в історії формування архаїчних культур включала в себе різноманітні видифізичних і морально-етичних випробувань, вона мала сакральний характер, забезпечуючи тим самим колосальний оборонний ресурс своїх територій.В умовах сучасного міждержавного спілкування безперечно актуальною проблематикою вітчизняного соціально-філософського аналізу стає процедураформування «мирної людини» або «Homo humanitatis», прабатьком якої була людина військова («Homo militaris») на прикладі практичних можливостей феномену юнацької військової гри в культурі українського козацтва.Дослідження особливостей ментальності у сфері військової діяльностірозпочинаються з середини ХХ ст. у працях В. Вундта з психології народів, а також Л. Леві-Брюля з проблем ментальності архаїчного суспільства, відомимиє праці К. Леві-Стросса, О. Лосева, В. Проппа, Е. Тейлора, А. Тойнби,Дж. Фрезера, Й. Хейзінга. У творах С. Хантінгтона ми зустрічаємо аналіз спільних цивілізаційних цінностей та шляхів збереження культурної ідентичності.У статті досліджуються сучасні теоретико-методологічні підходи до наповнення змістом феномену змагально-військової гри у вітчизняній культурі militaris.Методологія дослідженняпобудована на системно-структурному, герменевтичному і діяльнісному підході. У свою чергу, застосування методів компаративного аналізу, аналітичного, діалектичного, історико-логічного і ретроспективного забезпечують аналіз взаємовідносин та зв'язків базових складових соціально-філософського виміру соціальної реальності. Результатами дослідження стають положення про те, що культура militaris є не тільки образ мислення стосовно специфічних рівнів індивідуальної та колективної свідомості, а вона обов'язково враховує соціальний досвід, життєстверджуючий комплекс національних традицій, оригінальність культурологічних можливостей ігрового феномену. Можемо стверджувати, що суттєві зміни у військовій сфері життя зумовлюються національно-територіальною приналежністю учасників військової Гри та їх особистим ставленням до гуманітарного виміру війни.Поступова зміна військових станів у життєдіяльності суспільства забезпечує подальший розвиток держави як культурного утворення, а етнічні особливості різних форм військового мистецтва, сакральний характер виготовлення зброї сприяли збереженню цілісності спільноти та переходу від форм військової діяльності до процесів державотворення.У висновкудоводиться положенняпро те, що мілітарна культура завжди об'єктивно була однією з головних складових цивілізаційного розвитку, а розуміння кардинального протиріччя військових конфліктів сьогодні необхідно вирішувати виключно у таких соціокультурних контекстах як наука, освіта та мистецтво.

Introduction. One of the main areas of educational activity is preparing young generation of our citizens to defend their country, as well as involving them in all types of public affairs during the period of peaceful life. The upbringing system in history of formation of archaic cultures included various types of physical and moral-ethical tests, it had a sacred character, thereby providing a colossal defense resource for their territories. In modern intercivilizational communication, the procedure of forming a "peaceful man" or "Homo humanitatis", whose ancestor was a military man ("Homo militaris") on the example of practical possibilities of the phenomenon of youth military game in the culture of the Ukrainian Cossacks, is undoubtedly a topical issue of domestic socio-philosophical analysis. Actual scientific researches and issues analysis.Studying of the peculiarities of the mentality in the field of military activity begin in the middle of the 20th century in the works by W. Wundt on the psychology of nations, L. Levy-Bruhl's works on the problems of the mentality of archaic society, as well as the works by C. Levi-Strauss, O. Losev, W. Propp, E. Taylor, A. Toynbee, J. Frazer, J. Huizinga, and in the works by S. Huntington we find the analysis of common civilizational values and ways to preserve cultural identity.The aim. The article investigates modern theoretical and methodological approaches to filling the phenomenon of competitive military game in the militaris national culture. The research methodology is based on a system-structural, hermeneutic and activity approach. In turn, the application of comparative analysis, analytical, dialectical, historical-logical and retrospective methods provide an analysis of the relationships and connections of the basic components of the socio-philosophical dimension of social reality.The statement of basic materials.The militaris culture is not only a way of thinking about specific levels of individual and collective consciousness, but it necessarily takes into account social experience, life-affirming complex of national traditions, originality of culturological possibilities of the game phenomenon, therefore, we can say that significant changes in the military sphere of life are due to national territorial affiliation participants in war Game and their personal attitude to humanitarian dimension of war. Gradually, the military sphere of culture becomes the basis for the historical process of formation of certain norms and rules of coexistence of the whole community, due to which the legal and regulatory function of culture is carried out. Newly created empires have always been ready to repel aggressive intentions, but even barbaric military groups quickly master technical advances and learn the art of war. This historical recurrence leads to changes in the social structure itself, when, as a result of the active development of military affairs, a disciplined military class is formed from which the administrative elite of state associations stands out. A gradual change in military conditions in life of society ensures further development of a state as a cultural entity, and the ethnic characteristics of various forms of military art and the sacred nature of weapon manufacture contributed to preservation of community integrity and transition from forms of military activity to processes of state creation. Conclusion. The article proves the position that military culture has always objectively been one of the main components of civilizational development, and the understanding of the cardinal contradiction of military conflicts today must be resolved exclusively in such socio-cultural contexts as science, education, art, etc. It was noted that in this case one can try to change the world tragedy of the destruction of the life of a particular person into a military virtual Game as a component of an intercivilizational dialogue. ; Однією з головних сфер виховної діяльності є підготовка молодого покоління наших громадян до захисту своєї країни, а також залучення їх до всіх видів громадських справ у період мирного життя. Система виховання в історії формування архаїчних культур включала в себе різноманітні видифізичних і морально-етичних випробувань, вона мала сакральний характер, забезпечуючи тим самим колосальний оборонний ресурс своїх територій.В умовах сучасного міждержавного спілкування безперечно актуальною проблематикою вітчизняного соціально-філософського аналізу стає процедураформування «мирної людини» або «Homo humanitatis», прабатьком якої була людина військова («Homo militaris») на прикладі практичних можливостей феномену юнацької військової гри в культурі українського козацтва.Дослідження особливостей ментальності у сфері військової діяльностірозпочинаються з середини ХХ ст. у працях В. Вундта з психології народів, а також Л. Леві-Брюля з проблем ментальності архаїчного суспільства, відомимиє праці К. Леві-Стросса, О. Лосева, В. Проппа, Е. Тейлора, А. Тойнби,Дж. Фрезера, Й. Хейзінга. У творах С. Хантінгтона ми зустрічаємо аналіз спільних цивілізаційних цінностей та шляхів збереження культурної ідентичності.У статті досліджуються сучасні теоретико-методологічні підходи до наповнення змістом феномену змагально-військової гри у вітчизняній культурі militaris.Методологія дослідженняпобудована на системно-структурному, герменевтичному і діяльнісному підході. У свою чергу, застосування методів компаративного аналізу, аналітичного, діалектичного, історико-логічного і ретроспективного забезпечують аналіз взаємовідносин та зв'язків базових складових соціально-філософського виміру соціальної реальності. Результатами дослідження стають положення про те, що культура militaris є не тільки образ мислення стосовно специфічних рівнів індивідуальної та колективної свідомості, а вона обов'язково враховує соціальний досвід, життєстверджуючий комплекс національних традицій, оригінальність культурологічних можливостей ігрового феномену. Можемо стверджувати, що суттєві зміни у військовій сфері життя зумовлюються національно-територіальною приналежністю учасників військової Гри та їх особистим ставленням до гуманітарного виміру війни.Поступова зміна військових станів у життєдіяльності суспільства забезпечує подальший розвиток держави як культурного утворення, а етнічні особливості різних форм військового мистецтва, сакральний характер виготовлення зброї сприяли збереженню цілісності спільноти та переходу від форм військової діяльності до процесів державотворення.У висновкудоводиться положенняпро те, що мілітарна культура завжди об'єктивно була однією з головних складових цивілізаційного розвитку, а розуміння кардинального протиріччя військових конфліктів сьогодні необхідно вирішувати виключно у таких соціокультурних контекстах як наука, освіта та мистецтво.

The demand for reliable statistics has been growing over the past decades, because more and more political and economic decisions are based on statistics, e.g. regional planning, allocation of funds or business decisions. Therefore, it has become increasingly important to develop and to obtain precise regional indicators as well as disaggregated values in order to compare regions or specific groups. In general, surveys provide the information for these indicators only for larger areas like countries or administrative divisions. However, in practice, it is more interesting to obtain indicators for specific subdivisions like on NUTS 2 or NUTS 3 levels. The Nomenclature of Units for Territorial Statistics (NUTS) is a hierarchical system of the European Union used in statistics to refer to subdivisions of countries. In many cases, the sample information on such detailed levels is not available. Thus, there are projects such as the European Census, which have the goal to provide precise numbers on NUTS 3 or even community level. The European Census is conducted amongst others in Germany and Switzerland in 2011. Most of the participating countries use sample and register information in a combined form for the estimation process. The classical estimation methods of small areas or subgroups, such as the Horvitz-Thompson (HT) estimator or the generalized regression (GREG) estimator, suffer from small area-specific sample sizes which cause high variances of the estimates. The application of small area methods, for instance the empirical best linear unbiased predictor (EBLUP), reduces the variance of the estimates by including auxiliary information to increase the effective sample size. These estimation methods lead to higher accuracy of the variables of interest. Small area estimation is also used in the context of business data. For example during the estimation of the revenues of specific subgroups like on NACE 3 or NACE 4 levels, small sample sizes can occur. The Nomenclature statistique des activités économiques dans la Communauté européenne (NACE) is a system of the European Union which defines an industry standard classification. Besides small sample sizes, business data have further special characteristics. The main challenge is that business data have skewed distributions with a few large companies and many small businesses. For instance, in the automotive industry in Germany, there are many small suppliers but only few large original equipment manufacturers (OEM). Altogether, highly influential units and outliers can be observed in business statistics. These extreme values in connection with small sample sizes cause severe problems when standard small area models are applied. These models are generally based on the normality assumption, which does not hold in the case of outliers. One way to solve these peculiarities is to apply outlier robust small area methods. The availability of adequate covariates is important for the accuracy of the above described small area methods. However, in business data, the auxiliary variables are hardly available on population level. One of several reasons for that is the fact that in Germany a lot of enterprises are not reflected in business registers due to truncation limits. Furthermore, only listed enterprises or companies which trespass specific thresholds are obligated to publish their results. This limits the number of potential auxiliary variables for the estimation. Even though there are issues with available covariates, business data often include spatial dependencies which can be used to enhance small area methods. Next to spatial information based on geographic characteristics, group-specific similarities like related industries based on NACE codes can be used. For instance, enterprises from the same NACE 2 level, e.g. sector 47 retail trade, behave more similar than two companies from different NACE 2 levels, e.g. sector 05 mining of coal and sector 64 financial services. This spatial correlation can be incorporated by extending the general linear mixed model trough the integration of spatially correlated random effects. In business data, outliers as well as geographic or content-wise spatial dependencies between areas or domains are closely linked. The coincidence of these two factors and the resulting consequences have not been fully covered in the relevant literature. The only approach that combines robust small area methods with spatial dependencies is the M-quantile geographically weighted regression model. In the context of EBLUP-based small area models, the combination of robust and spatial methods has not been considered yet. Therefore, this thesis provides a theoretical approach to this scientific and practical problem and shows its relevance in an empirical study. ; In den letzten Jahren gab es einen steigenden Bedarf an disaggregierten Wirtschaftsdaten, da immer mehr Unternehmen und Institutionen ihre Entscheidungen auf Basis solcher Informationen treffen. Diese tiefgegliederten Daten können beispielsweise Umsätze von Unternehmen in einer speziellen Industrieklasse (NACE3- oder NACE4-Ebene) sein. Allerdings sind in der Realität Stichproben auf solch detailliertem Niveau selten verfügbar, was in der Regel kleine Stichprobenumfänge bewirkt. In solchen Fällen führen klassische Schätzverfahren oft zu schlechten Ergebnissen und Small Area Methoden müssen angewendet werden. Das Grundprinzip von diesen Verfahren besteht darin, dass die Schätzung durch Erweiterung der ursprünglich zu kleinen Datengruppe verbessert wird. Dies kann durch die Kombination der Erhebungsinformationen mit Hilfsvariablen, wie zum Beispiel Unternehmensdaten aus ähnlich strukturierten Industriezweigen, erreicht werden. Diese Methoden liefern unter strikten Annahmen über die Stichprobe und die Verteilung selbst bei kleinen Stichprobenumfängen deutlich bessere Schätzergebnisse als klassische Verfahren. Des Weiteren beinhalten einzelne Industrieklassen stark unterschiedlich ausgeprägte Werte. Ein Beispiel hierfür ist die Automobilindustrie, in der neben vielen kleineren Zulieferunternehmen auch einige große Hersteller in dieser Branche zu finden sind. Solche stark abweichenden Beobachtungen werden in der Statistik als Ausreißer bezeichnet. Bei Small Area Verfahren führt die Kombination von Ausreißern mit kleinen Stichprobenumfängen zu starken Problemen. Aus diesem Grund müssen Small Area Methoden gegenüber solch starken Beobachtungen robustifiziert werden. Derzeit gibt es in diesem Bereich zwei Ansätze: den robusten EBLUP und M-Quantile Modelle. Neben Ausreißern weisen aber Unternehmensdaten oft auch räumliche Muster auf, wie zum Beispiel geografische Nachbarschaftsstrukturen oder Branchenähnlichkeiten. Diese räumlichen Strukturen können ebenfalls benutzt werden, um die ursprünglich zu kleine Datengruppe zu erweitern. Die gleichzeitige Berücksichtigung von Ausreißern und räumlichen Mustern bei Schätzverfahren ist in der Wissenschaft jedoch noch nicht vollständig untersucht. Aus diesem Grund widmet sich die Arbeit dieser wissenschaftlich relevanten Problemstellung.

Somalis face a daunting development challenge to overcome the legacy of two decades of sustained conflict and fragility, but substantial progress is now being made. Since 1991 and the collapse of the Siad Barre regime, Somalia has experienced cycles of conflict and fragility that fragmented the country, undermined legitimate institutions, and created widespread vulnerability. The new government that emerged following the Transitional Federal Government and the Roadmap to End the Transition in 2012 inherited a dysfunctional economy facing high levels of poverty and inequality, a youth bulge, high unemployment, and large infrastructure gaps. Against a backdrop of political progress marked by the emergence of new Federal Member States (FMSs) within the new constitutional framework and continued insecurity, the Federal Government of Somalia (FGS) has embarked on a process of structural, legislative, and institutional reform. The economy is starting to respond: Somalis are returning from abroad to invest, shops are opening, and the property market is booming. This is the first economic update for Somalia since the 2005 World Bank country economic memorandum for Somalia. The long conflict made monitoring of economic and social data nearly impossible since the late 1980s. With the relative stability of the past few years, new data have become available. The update is divided into two parts. Part one presents information on the social, economic, and governance status of Somalia. Part two focuses on intergovernmental fiscal relations.

Cambodia is one of the world's most open economies, sustaining high levels of growth in an environment of relatively weak governance. Emerging from a legacy of genocide and civil conflict, the country has sought to address human and social capital deficits across sectors, weaknesses in public finance, and corruption. Despite improvements in access to basic services, governance constraints persist and may threaten gains from economic integration. Over the 2004-10 period, the Bank's engagement on Governance and Anticorruption (GAC) issues in Cambodia was not defined by a single, overarching priority or entry point (such as core public sector management, natural resource management, or service delivery). Rather, the Bank was opportunistic, opting to support the government's GAC efforts across multiple sectors and institutions. The relevance of this opportunistic approach is judged to be moderately relevant. The Bank's objectives on public financial management (PFM) were highly relevant given Cambodia's nontransparent and weak public expenditure management and limited capacity. The Bank's response to sectoral governance weaknesses such as red tape, inefficiencies, and other forms of rent-seeking in customs is rated modest given the need for the government to implement its World Trade Organization commitments. The Bank's project level engagement is rated as moderately relevant. As a basis for reinstating suspended projects, portfolio-wide measures included the use of an Independent Procurement Agency (IPA) for the International Development Association (IDA) procurements, and the implementation of Good Governance Frameworks (GGF) for all IDA projects.

A
little-noticed act from last year has helped to facilitate Republican Gov. Jeff Landry's
request to increase efficiency in how Louisiana handles its natural resources, including
the possibility that tens of billions of dollars will be spent more wisely over
the coming decades.

The new law changed, as of last
month, the name of the Department of Energy and Natural Resources by adding the
"Energy" designation. It also added some structure to it that will provide some
guardrails for a request by executive
order Landry made last week to reorganize natural resources functions from
three separate affiliated agencies and over a dozen independent commissions
into the defined functions of the department.

This law empowers Landry to solicit changes from
the department, with the first report due at the end of the month and all
wrapped up by the end of July. Likely some legislation will come forth concerning
this for the year's regular legislative session to begin Mar. 11 and to end
Jun. 3. Likely many of the entities listed in the order will be folded into
DENR management, the new law and text of the order suggests.

Output from the reports could improve administration
in a number of ways. For example, largely useless entities like the Climate
Initiatives Task Force, which produced
little in value and mostly poor policy recommendations with little scientific
merit while heavily politicized, can
be put out of its misery welcomed by citizens and taxpayers.

Other functions could benefit from streamlining.
The entities involved are governed by boards that, at best, could be made entirely
advisory, or perhaps eliminated entirely. One of the most prominent is the State Mineral and Energy
Board, whose main functions involved leasing of state lands for oil and gas
development, transferring those leases, and managing activity on others. Most
of its 11 members are appointed by the governor with Senate confirmation (the
governor and secretary, or their designees, also are members), required only to
have some connection to the energy industry, and who serve concurrently with
the governor. It uses DENR resources to do its job.

Landry hasn't made membership changes to that, perhaps
because it may face a radical overhaul as a result of his order. The majority
of states conduct these affairs within their DENR-equivalent agencies, although
some follow Louisiana's model in having appointed boards – even as often
representatives of government agencies solely comprise or make up the majority
of members – and a very few, including the large producing states of Oklahoma
and Texas, elect members. It would make more sense for the secretary, whose
department already determines tracts to be leased or transferred and
recommended parameters pertaining to that, to decide on deals and other matters
rather than political appointees.

Yet the biggest impact to the state and its
taxpayers that could come from these changes would be the consolidation of the
Coastal Protection and Restoration Authority into DENR. At present, CPRA exists
as an arm of the Governor's
Office of Coastal Activities that provides for CPRA administrative leadership.
Its board, comprised of appointees from various statewide elected and cabinet
officers and the Legislature plus regional planning agencies, provides for the
planning and execution of the coastal master plan, last updated in 2023, and
the annual plans derived from it, along with general oversight of protection and
restoration projects undertaken through CPRA.

Unfortunately, this structure has proven itself
susceptible to an ethos of climate alarmism, as
evidenced in the last two master plans. Regrettably, in formulating funding
priorities totaling $50 billion the reports rely upon the most pessimistic scenarios
driven by alarmist-based models, not by actual science. This approach can distort
the projects chosen and their priorities, risking the spending of billions on
things low in actual priority or even unnecessary while neglecting projects with
higher real payoffs, to the detriment of industry, residents, and taxpayers.

Folding governance of CPRA into DENR certainly
could encourage following the science to a higher degree and dispensing with
politicized fad and fashion that currently influences project choice, priority,
and spending decisions, both in sorting out the annual plan and in construction
of the next master plan due by 2028. The current model with its track record of
not preventing bad assumptions behind projects forwarded to the Legislature for
funding argues that a fresh approach only can improve matters, much
as this displeases the politics-as-usual crowd.

Landry is right to pursue these reforms that promise
better performance for fewer dollars. The sooner his administration can formulate
these and the Legislature acts upon them, the better for Louisiana.

Andrukhiv O. I. Legal causes and consequences of the Sovietization of Galicia in 1939–1941. – Article. The article reveals the basic principles of the policy of «Sovietization» of Western Ukrainian lands, in particular Galicia in 1939–1941 and the solution of the Soviet authorities' issue of child homelessness and neglect. It has been established that one of the first steps taken by the Soviet authorities in the newly annexed territories was to relocate certain groups of the population. The introduction of the Soviet system of law in the western Ukrainian lands was carried out promptly, as the political departments of the military units of the Ukrainian Front and the Soviet party workers who arrived were involved in this process. Thus, during 1939–1941, Soviet authorities, in particular the police and law enforcement agencies, were formed on the territory of incorporated Galicia, and measures were taken to ensure public safety and prevent counter-revolutionary and anti-Soviet activities. None of the official orders, decrees or instructions of the top republican leadership mention the problem of homeless and neglected children. The first steps of the Soviet government in Galicia were the formation of the party structure and system of local government. On March 24, 1940, elections were held to the Supreme Soviet of the USSR and the Ukrainian SSR, and on December 15 of the same year to local councils, which had been legally operating as administrative units since January 20, 1940. economic reforms aimed at fully integrating the annexed territories into the all-Ukrainian economic complex. These transformations were traditional for the Soviet reality of the 1920s and 1930s, and therefore provoked popular discontent and caused the emergence of child homelessness and neglect. After the first waves of repression, thousands of children were left without care. It was stated that the policy of Sovietization led to the introduction of specific terms that had a legal basis and related to the problem of child homelessness and neglect. One such concept is "enemy of the people". The concept of "enemy of the people" was approved in the Criminal Code of the USSR in 1927 and 1934 and provided for the division of offenders into two categories. The former was sentenced to the maximum penalty, while the latter was sentenced to imprisonment in correctional facilities. Thus, the policy of Sovietization in the western regions of the USSR was accompanied by violations of human rights, including of minors. At the same time, no measures were taken to counteract the spread of homelessness and neglect of children. ; 1.Андрухів О. І. Правові причини та наслідки радянізації Галичини в 1939–1941 роках. – Стаття. У статті розкриваються основні засади реалізації політики «радянізації» західноукраїнських земель, зокрема Галичини у 1939–1941 рр., та вирішення радянською владою питання дитячої безпритульності та бездоглядності. Встановлено, що одним із перших кроків радянської влади на новоприєднаних територіях були дії, пов'язані з переміщенням окремих груп населення. Упровадження радянської системи права на західноукраїнських землях здійснювалося оперативно, оскільки до цього процесу залучали політвідділи військових частин Українського фронту та радянсько-партійних працівників, що прибули. Так, протягом 1939–1941 рр. на території інкорпорованої Галичини відбувалося формування органів радянської влади, зокрема міліції та силових структур, та проводилися заходи щодо громадської безпеки і попередження контрреволюційної і антирадянської діяльності. У жодному з офіційних наказів, розпоряджень чи вказівок вищого республіканського керівництва не згадано про проблему безпритульних та бездоглядних дітей. Першим кроком радянської влади в Галичині було формування партійної структури і системи органів місцевої влади. 24 березня 1940 р. проведено вибори депутатів до Верховної Ради СРСР та УРСР, а 15 грудня того ж року – до місцевих рад, що юридично діяли як адміністративні одиниці з 20 січня 1940 р. Паралельно з формуванням нової правової системи в регіоні здійснювалися кардинальні соціально-економічні реформи, які мали на меті повністю інтегрувати приєднані території до загальноукраїнського господарського комплексу. Ці перетворення були традиційними для радянської дійсності 1920–1930-х рр., а тому провокувалинародне невдоволення і стали причиною появи дитячої безпритульності та бездоглядності. Після перших хвиль репресій без опіки залишилися тисячі дітей. Констатовано, що політика радянізації зумовила запровадження специфічних термінів, які мали правову основу та стосувалися проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності. Одним із таких понять є «ворог народу». Поняття «ворог народу» було затверджене в Кримінальному кодексі УРСР 1927 та 1934 рр. і передбачало поділ правопорушників на дві категорії. До першої застосовували найвищу міру покарання, а до другої – ув'язнення в трудово-виправних закладах. Таким чином, політика радянізації в західних областях УРСР супроводжувалася порушенням прав людини, зокрема й неповнолітніх. При цьому жодних заходів із протидії поширенню безпритульності та бездоглядності дітей не здійснювалося.

This article focuses on a specific topics rarely discussed in the scholarship of Islam Nusantara, namely the contribution of Islam Nusantara in addressing agrarian problems experienced by the community. To disclose such contribution, the author proposes the perspective of "access and exclusion" as a theoritical framework for understanding the nature of social struggle in the agrarian field. Based on this, the author will disclose the contribution of Islam Nusantara in "pursuing access" and at the same token "preventing exclusion" within various situations of agrarian struggle, starting from the family level (as concerned with inheritance system and joint marital property) to broader level of socio-agrarian relations (as related to inequalities in land tenure, relations of production and spatial allocation). In addition, the author will examines "agrarian ijtihad" issued by Nahdlatul Ulama and also proposes the idea of "agrarian waqf"—both constitute religious responses to "challenges of access" and "threats of exclusion" taking place within the community. Keywords: Islam Nusantara, struggle for access; struggle against exclusion; agrarian ijtihad; Nahdlatul Ulama; agrarian waqf Reference Abbasi, Muhammad Zubair, "The Classical Islamic Law of Waqf: A Concise Introduction." Arab Law Quarterly 26, No. 2 (2012): p. 121-153. Abu Zahrah, Muhammad, Muhâdlarât fî al-Waqf. Tanpa tempat terbit: Ahmad 'Ali Mukhaymar, 1959. Hall, Derek, Philip Hirsch, Tania Murray Li, Powers of Exclusion: Land Dilemmas in Southeast Asia. Singapore: NUS Press, 2011. Ibrahim, Bilal, "Beyond State and Peasant: The Egalitarian Import of Juristic Revisions of Agrarian and Administrative Contracts in the Early Mamlūk Period." Islamic Law and Society 16, No. 3-4 (2009): p. 337-382. Johansen, Baber, The Islamic Law on Land Tax and Rent: The Peasants' Loss of Property Rights as Interpreted in the Hanafite Legal Literature of the Mamluk and Ottoman Periods. London, New York, Sydney: Croom Helm, 1988. Lembaga Ta'lif wan Nasyr PWNU Jawa Timur, Ahkamul Fuqaha: Solusi Problematika Aktual Hukum Islam. Keputusan Muktamar, Munas dan Konbes Nahdlatul Ulama (1926-2004). Surabaya: Khalista, 2007. Luthfi, Ahmad Nashih, "Sejarah dan Revitalisasi Perjuangan Pertanian Nahdlatul Ulama Melawan Ketidakadilan Agraria." Bhumi: Jurnal Agraria Dan Pertanahan 3, No. 2 (2017): p. 145-159. Megawati Institute,Hasil Riset Oligarki Ekonomi. Jakarta: Megawati Institute, 2017. Powers, David S., "Orientalism, Colonialism, and Legal History: The Attack on Muslim Family Endowments in Algeria and India." Comparative Studies in Society and History 31, No. 3 (1989): p. 535-571. Ribot, Jesse C. and Nancy Lee Peluso, "A Theory of Access." Rural Sociology 68 No. 2 (2003): p. 153-181. Shohibuddin, Mohamad, Eko Cahyono, Adi Dzikrullah Bahri, "Undang-Undang Desa dan Isu Sumber Daya Alam: Peluang Akses atau Ancaman Eksklusi?" Wacana 19, No. 36 (2017): p. 29-81. Tersedia melalui tautan berikut ini: http://ipb.link/desa-dan-agraria. Shohibuddin, Mohamad, Ahmad Nashih Luthfi, Westi Utami, ed. Meninjau Ulang Pengaturan Hak Adat. Yogyakarta dan Bogor: STPN Press dan Pusat Studi Agraria IPB, 2019. Bisa diunduh melalui tautan berikut: http://bit.ly/36pdY5e. Shohibuddin, Mohamad dan Adi D. Bahri, ed. Perjuangan Keadilan Agraria. Yogyakarta, Bogor, Jakarta dan Bandung: Insist Press bekerja sama dengan Sajogyo Institute, Bina Desa dan Akatiga, 2019. Pengantar penyunting dapat dilihat melalui tautan ini: http://bit.ly/2QR2jaK. Shohibuddin, Mohamad, "Dua Wajah Islam Nusantara." Koran Sindo, 11 April 2017. Versi lebih panjang dapat dilihat pada tautan ini: https://www.facebook.com/notes/mohamad-shohibuddin/dua-wajah-islam-nusantara/10155013669631224. --- , Perspektif Agraria Kritis: Teori, Kebijakan dan Kajian Empiris. Yogyakarta: STPN Press, PSA IPB, Sajogyo Institute dan KPA, 2018. Bisa diunduh melalui tautan berikut ini: http://ipb.link/perspektif-agraria. --- , Wakaf Agraria: Signifikansi Wakaf Bagi Agenda Reforma Agraria. Yogyakarta dan Bogor: Baitul Hikmah, Magnum Pustaka Utama dan Sajogyo Institute, 2019. Beberapa review buku ini bisa dilihat pada tautan ini: http://bit.ly/2NLwyxp. --- , "Mempertimbangkan Wakaf Sebagai Skema Alternatif Pelaksanaan Tenure Reform." Dalam Mohamad Shohibuddin dan Adi D. Bahri, ed. Perjuangan Keadilan Agraria. Yogyakarta, Bogor, Jakarta dan Bandung: Insist Press bekerja sama dengan Sajogyo Institute, Bina Desa dan Akatiga, 2019. Bab ini bisa diunduh melalui tautan berikut ini: http://bit.ly/2PI0omw. --- , "Wakaf Berjangka untuk Pembaruan Tenurial Skala Desa." Dalam Adi D. Bahri dan Mohamad Shohibuddin, ed. Perjuangan Keadilan Agraria: Inspirasi Gunawan Wiradi. Bogor, Bandung, Jakarta, Yogyakarta: Sajogyo Institute, PSA IPB, Akatiga, Bina Desa, STPN Press, 2020. Bisa diunduh melalui tautan ini: https://ipb.link/wakaf-berjangka. --- , Ketimpangan Agraria di Indonesia: Pendekatan Studi, Kondisi Terkini dan Kebijakan Penanganan. Bogor: IPB Press, 2020. Versi e-book bisa diperoleh melalui tautan berikut ini: http://bit.ly/BukuKetimpanganAgraria. Winoto, Joyo, "Reforma Agraria: Mandat Politik, Konstitusi dan Hukum dalam Rangka Mewujudkan Tanah untuk Keadilan dan Kesejahteraan Rakyat." Kuliah Umum disampaikan di Balai Senat Universitas Gadjah Mada, Yogyakarta pada 22 November 2007.

The article is based on I. Malynovskyi research of death penalty types within the penal perspective as criminal punishment in Moscow state and Russian empire. It has been also stated that death penalty in Kyiv Rus was not imposed whereas in Russia it was established by the Statutory Charter of Dvina (1397) for committing theft for the third time in a row. Pskov Judicial Charter, and further Moscow Codes (1497, 1550), expanded its application, but did not point the types. Council Code (Ulozhennia) of 1649 applied death penalty in sixty cases and pointed such simple and qualified types as hanging, drowning, burning, throat-filling with smelt, and digging into the ground. Death penalty application was on its peak during the era of Petro I, and its types were expanded with dismemberment, head cutting with a sword, the firing squad, breaking wheel, impalement, rib hanging, etc. Death penalty was applied by state courts as well as by ecclesiastical and feudal courts across Moscow state and Russian empire. Even though legislation did not regulate this application completely, the latter one was created by execution practices and by courts, which by 1864 had been the part of governmental administrative bodies, and by verdicts. Since death penalty was aimed at not only retribution for a committed crime, but at crime prevention through threatening of potential criminals, it was connected to rituals focused on torturing the convicts before, during and after their execution which was public, usually at squares. It was fulfilled by a deathman after an official has read the court verdict. As a rule, certain public officials were present. The deathman as well as the court officials were provided with state allowance. Each execution type acquired its own form which was applied throughout Moscow state and Russian empire with some differences. When Elizabeth, the daughter of Petro I, came to throne, death penalty application began to be limited. In the 19th century, after the judicial reform, death penalty was applied in the form of firing squad and hanging, and only within prisons at presence of a prosecutor and a doctor. In the beginning of the 20th century, especially during revolutionary events of 1905-1907, court and out-of-court application of death penalty by the state was drastically expanded. I. Malynovskyi, as a scholar, was quite determined in his position for its abolishment. Public authorities perceived this as the call for throwing them down, and, as a result, I. Malynovskyi was sentenced, and his academic thesis was destroyed by burning after the court verdict. Death penalty was abolished by Provisional Government on March 12, 1917. ; У статті за працями І. Малиновського розглянуто кримінально-виконавчий зріз видів смертної кари як кримінального покарання в Московській державі й Російській імперії. Зазначено, що в Київській Русі смертна кара не застосовувалась, а на теренах Росії вона була запроваджена Статутною Двінською грамотою (1397 р.) лише за один злочин - крадіжку втретє. Псковська Судна грамота, а за нею Московські Судебники (1497 р., 1550 р.) розширили її застосування, але видів ще не вказували. Уложення 1649 р. уже передбачало смертну кару в 60 випадках і вказувало на такі прості й кваліфіковані види, як повішання, утоплен-ня, спалювання, залиття горла розплавленим металом, окопування в землю. За Петра I застосування смертної кари досягло свого апогею, а види доповнились четвертуванням, відсіченням голови мечем, розстрілом, колесуванням, садінням на кіл, повішанням за ребро тощо. Крім державних судів, смертна кара на теренах і Московської держави, й Російської імперії застосовувалась також судами церковними й вотчинними. Хоча в законодавстві майже не регулювався порядок її застосування, його створила практика страт і суди, які до 1864 р. належали державним адміністративним органам, судовими вироками. Оскільки смертна кара мала за мету не лише відплату за вчинений злочин, а й запобігання злочинності шляхом залякування потенційних злочинців, вона була обставлена обрядами, що мали своєю метою наругу над засудженим як до, так і під час і після його страти. Страти здійснювались прилюдно, на площах, за загальним правилом катом, у присутності визначеного кола служивих людей, після оголошення дяком чи іншою служивою особою вироку суду. Кати, як і суд, спочатку перебували на так званому годуванні, а згодом на державному утриманні. Практика виробила й форми кожного окремого виду страти, які з тими чи іншими відмінностями застосовувалися на всій території Московії та Російської імперії. З часів царювання Єлизавети Петрівни застосування смертної кари стало поступово обмежуватися. У XIX ст. після судово-правової реформи вона залишилася лише у виді розстрілу й повішання та застосовувалася тільки в межах тюрем, у присутності прокурора й лікаря. Але на початку XX ст., особливо під час революційних подій 1905-1907 рр. її судове й позасудове застосування з боку держави різко зросло. І. Малиновський як науковець рішуче виступив за її скасування. Влада розцінила це як заклик до її повалення, вченого засудили, а його наукову працю за вироком суду знищили шляхом спалювання. Скасована смертна кара була лише Тимчасовим урядом 12 березня 1917 р.

La presente tesis doctoral pretende ofrecer una visión de conjunto sobre la situación de la provincia romana de la Bética durante un período de la dominación romana escasamente investigado, el de la dinastía de los Severos (193-235 d. C.). Partiendo del estudio y valoración crítica de las fuentes de la Historia, en especial de la epigrafía, y de la breve revisión de las aportaciones historiográficas sobre esta etapa, presentamos una primera aproximación de la situación de la provincia durante cada uno de los siete períodos en que subdividimos esta dinastía. Tras este acercamiento, ofrecemos un estudio en profundidad de los cuatro principales hechos históricos acontecidos en la provincia en este período: las consecuencias de las incursiones de los mauri, la evolución del Kalendarium Vegetianum, las represalias y confiscaciones de Septimio Severo en el año 197 y el impacto de la implementación de la Constitutio Antoniniana en la provincia. A continuación, nos centramos en el análisis del modo de gestión de la Bética, partiendo del contexto general de las reformas administrativas emprendidas por Septimio Severo, encaminadas a una mayor centralización y especialización de la burocracia. Complementando este estudio, presentamos un repertorio prosopográfico de los senadores y caballeros implicados en la administración de la provincia en este período, así como un análisis contextual de las inscripciones erigidas en distintas ciudades béticas en homenaje a los emperadores Severos. El análisis de la actuación imperial en la provincia finaliza con el estudio de las actuaciones en relación con las vías de comunicación y, en especial, en relación con el sistema de abastecimiento annonario. El capítulo se cierra con una revisión de las transformaciones documentadas en el modo de gestión municipal, donde cobran especial relevancia las figuras de los curatores reipublicae y la transmisión en el seno de las mismas familias del gobierno de las ciudades. A continuación se analiza la sociedad de la provincia Bética durante la etapa severiana, haciendo especial hincapié en sus recursos económicos, su participación e implicación en el funcionamiento del sistema municipal y los principales flujos migratorios detectados en el interior de la provincia. Se incluye, asimismo, un repertorio prosopográfico de los senadores y caballeros oriundos de la Bética, así como de los flamines provinciales y los patronos de las comunidades béticas de este momento. Por último, presentamos el panorama de la dinámica experimentada por las ciudades de la Bética a partir del estudio de la evolución de dieciséis de las principales comunidades urbanas de la provincia desde el punto de vista del hábito epigráfico y la edilicia, resaltando las alteraciones y continuidades detectadas a lo largo de este período histórico. ; The present doctoral thesis aims to offer an overview of the situation in the province of Baetica during a period of the Roman domination scarcely inquired: The Severan dynasty (193-235 A. D.). Starting from the study and critical assessment of the main historical sources, primarily Epigraphy, and a brief review of historiographical contributions on this period, we introduce a first approach on the provincial state based on epigraphic documentation, following each one of the seven periods in which we have subdivided this dynasty. We offer then an in-depth study of each of the four historical milestones in this province during the Severan age: Consequences of the mauri incursions, evolution of the Kalendarium Vegetianum, reprisal and seizure by Septimius Severus in 197 and epigraphic impact of the application of the Constitutio Antoniniana in this province. Next, we focus on the analysis of the provincial management based on the general context of the administrative reforms undertaken by the founder of the dynasty, aimed at greater centralization and specialization of bureaucracy. A prosopographic repertoire of senatores and equites involved in provincial management during this period complements this study, as well as a contextual review of the inscriptions erected in Baetican civitatesthat honored Severan emperors. The analysis of imperial involvement in the province ends with the study of interventions on the communication routes and, especially, on the Annona system. The chapter closes with a review of transformations on local management, with a significant importance of the curatores reipublicae and the hereditary transmission of the city government. Next, the Baetican society during the Severan period is assessed from the perspective of its economic resources, involvement in the maintenance of the municipal system and the migration flow within the province. We include, as well, another prosopographic repertoire of native senatores and equites along with provincial flamines and local patrons. Finally, we offer a survey of the evolution of sixteen of the main provincial civitatesfrom an epigraphical habit and urban planning perspective, with a highlight in continuities and transformations detected in this historical period.

Problem setting. Extremely low trust of Ukrainian citizens in state bodies (bureaucracy) testifies the crisis state of society, the unresolved contradictions in public life, which impede the socio-economic and political development of Ukraine and its national security. Researching ethical ways of providing trustful relations between public servants and citizens in the circumstances of rapid and contradictory socio-political changes is an actual scientific and practical task. The results of such research can contribute to the successful reform of public service in Ukraine, the growth of its prestige and authority among the population.Recent research and publications analysis. Modern Ukrainian researchers have intensified research about relations between public servants and citizens in Ukraine. First of all, the essence of the phenomenon of trust to the power and ways of improving the positive image of public servants through the modernization of the system of public administration is being conceived. Somewhat less attention is paid to the social and valuable principles of establishing constructive relations between public servants and civil society actors. It is important to study T. Vasylevska and M. Rudakevych, who comprehend personal and socio-group dimensions of moral relations between citizens and public servants, consider trust as the fundamental principle of cooperation between them as social partners.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is necessary to investigate the factors that led to the biased attitude of Ukrainian citizens to the representatives of power. It is also necessary to study the ethical tools for changing the quality of public service, which will ensure its effectiveness and enhance the authority of individuals, who serve in state and local government. The aim of the article is to analyze the genesis of distrust between citizens and public servants in Ukraine, to outline the ethical ways of eliminating ideological and psychological obstacles to establishing an effective model of interaction between the actors of the management process.Paper main body. Low level of trust of Ukrainian citizens to public servants scatters the important social capital, weakens Ukraine as a national organism. The current unfriendly relationships between citizens and officials remains a reflection of the historical confrontation between these social actors in Ukraine. Serious moral-valuable and psychological differences were laid in the nineteenth century and were conditioned by the indifference of most officials to the interests and needs of citizens, serving the interests of foreign states, party or narrow-social groups, and personal needs. As a result, there is a non-initiative, impolite, insensitive bureaucracy, on the one hand, and passive, disappointed, susceptible population on the other. Thus, the axiological conflict between a social institution (state) and a social subject (people) was formed in the Ukrainian socio-historical consciousness, which impedes the accumulation of social capital of trust. To change the relationships between officials and citizens, legal and moral texts and the responsibility to change the world-view and axiological discourse, which will convince public servants to be honest, professionally responsible and decent in the performance of their duties, is necessary. This will be facilitated by the grouping of the principles of professional conduct of the official around the normative concepts "Legality" (legal component), "Efficiency" (praxeological component), "Decency" (ethical component). On the basis of them, specific rules and methods of cooperation of a public servant with citizens should be developed. Establishing trust can be achieved by reducing the negative experience of communication on each side when the format of "bureaucratic clashes" will be leveled up by the establishment of partnerships in the style of business communication in a moral atmosphere. Such a strategy of interaction will correspond to the principles of implementing administrative policy in a democratic world.Conclusions of the research and prospects for further studies. The acute crisis of trust on public service in Ukraine is caused by a complex of modern causes and contradictions of the past. The negative image of an official who has been formed in the minds of Ukrainian citizens can be gradually changed due to a new world-view and axiological discourse, which will promote the adoption of rules of law, efficiency and decency in relations between public servants and citizens. A prerequisite for increasing public trust in public service of Ukraine is its ethization. The authority of the state and local administrations will be able to raise morally-minded public servants who will combine "rational" and "sensory" management during communication with citizens. ; Оцінено довіру між громадянами і публічними службовцями як важливий соціальний капітал, який належно не функціонує в українському суспільстві. З'ясовано історично-психологічні причини формування в українській суспільній свідомості упередженого ставлення до представників влади. Акцентовано на важливості перебудови морально-ціннісних засад і стилю взаємин між чиновниками і громадянами. Етизацію публічної служби України розглянуто як шлях налагодження довірливих відносин між громадянами та публічними службовцями, що сприятиме консолідації українського суспільства.

Статтю присвячено дослідженню актуального стану і проблем розвитку системи вищої військової освіти України, визначенню перспектив її подальшого вдосконалення з урахуванням національних інтересів, пріоритетних завдань розбудови вітчизняної вищої військової школи і науки.На підставі проведеного аналізу порушеної проблеми доведено хибність механічного перенесення основних положень зовнішньої політики держави на процес побудови системи військової освіти, внаслідок чого наукове обґрунтування цілей, змісту і результатів освітньо-професійної підготовки військових фахівців набуває формалізованого компілятивно-наслідувального характеру. Наголошено на пріоритетності послідовних і виважених змін у вищій військовій школі з урахуванням досягнень вітчизняної військово-педагогічної теорії і практики, передового зарубіжного досвіду, що передбачає відмову від стратегії тотального реформаторства, епігонства, спотворення сучасних освітніх інновацій і підходів, зокрема в галузі стандартизації вищої освіти на компетентнісній основі.З метою подальшого вдосконалення системи вищої військової освіти запропоновано реалізувати низку ініціатив, пов'язаних з переходом від командно-адміністративної до консультативної моделі управління, реальної автономії військових вишів, забезпечення їхньої інституційної самостійності в організації освітнього процесу та внутрішньому забезпеченні якості вищої освіти:перегляд процедури розроблення стандартів для вищої військової освіти за схемою "професійний стандарт (перелік службових і військово-професійних функцій за первинною посадою) - академічний стандарт (система загальних, професійних і фахових компетентностей)";побудова галузевої системи підвищення кваліфікації професорсько-викладацького і командного складу військових вишів, що передбачатиме випереджальний характер післядипломної освіти науковців, викладачів, керівників вищих військових навчальних закладів;запровадження механізму додаткового фінансування за результатами академічного рейтингування військових вишів з дотриманням принципу "гроші слідом за якістю".Окрему увагу приділено проектуванню стандартів підготовки військових фахівців з вищою освітою на засадах компетентнісного підходу, оновленню освітнього процесу у вищих військових навчальних закладах шляхом розроблення комплексних програм і модульної побудови змісту навчання. Технологічний підхід до проектування комплексних освітніх програм за кредитно-модульною системою навчання унаочнено на прикладі освітньо-професійної програми за спеціальністю 011 "Освітні, педагогічні науки", спеціалізацією "Педагогіка вищої військової школи".Доведено, що проектування змісту освітніх програм за комплексним принципом забезпечуватиме інтегрування основних видів діяльності майбутнього військового фахівця з вищою освітою, сприятиме формуванню в нього готовності до виконання професійних завдань на основі набутої системи компетентностей. ; The article is devoted to the study of the current state and problems of the development of the higher military education system of Ukraine. Attention is paid to determination of the prospects of its further improvement taking into account national interests and priority tasks of the development of the national higher military school and science.On the basis of the conducted analysis of the problem raised, misconception of mechanical transfer of the main provisions of the foreign policy of the state into the process of military education system development is proved, and, as a consequence, scientific justification of aims, content and results of educational and professional training of military professionals acquires a formalized compilate imitative nature. The priority is given to the consistent and prudent changes in the higher military school, taking into account the achievements of the national military education theory and practice, best foreign experience that foresees the abandoning the strategy of total reform, epigonism, distortion of modern educational innovations and approaches, in particular in the field of competency-based standardization of higher education.In order to further improve the system of higher military education, it is proposed to implement a number of initiatives related to the transition from the command-administrative management model to a consultative one, real autonomy of higher military education institutions, ensuring their institutional independence in how the educational process and internal quality assurance of higher education are organised:review of the procedure for developing standards for higher military education under the scheme "professional standard (list of service and military-professional functions by primary position) - academic standard (system of general, professional and special competencies)";building of a sectoral system of advanced training for the faculty and command staff of higher military education institutions, which will provide postgraduate education for scientists, lecturers, and commandants that is ahead of the curve;introduction of additional funding based on the academic ratings of higher military education institutions, in accordance with the principle of "money for quality".Particular attention is paid to the designing of standards for the training of military specialists with higher education with the use of a competency-based approach as well as to the update of the educational process in higher military education institutions through the development of comprehensive programs and the use of modular construction for the training content. A technological approach to the designing of comprehensive educational programs according to the credit-based modular system of training is illustrated by an educational and professional program example for the specialty 011 "Educational, Pedagogical Sciences", specialization "Pedagogy of Higher Military School".It is demonstrated that the designing of the content of educational programs on a comprehensive basis will ensure the integration of the main activities of future higher educated military specialists and facilitate them to develop their readiness to perform professional tasks on the basis of the acquired system of competencies.

Problem setting. Extremely low trust of Ukrainian citizens in state bodies (bureaucracy) testifies the crisis state of society, the unresolved contradictions in public life, which impede the socio-economic and political development of Ukraine and its national security. Researching ethical ways of providing trustful relations between public servants and citizens in the circumstances of rapid and contradictory socio-political changes is an actual scientific and practical task. The results of such research can contribute to the successful reform of public service in Ukraine, the growth of its prestige and authority among the population.Recent research and publications analysis. Modern Ukrainian researchers have intensified research about relations between public servants and citizens in Ukraine. First of all, the essence of the phenomenon of trust to the power and ways of improving the positive image of public servants through the modernization of the system of public administration is being conceived. Somewhat less attention is paid to the social and valuable principles of establishing constructive relations between public servants and civil society actors. It is important to study T. Vasylevska and M. Rudakevych, who comprehend personal and socio-group dimensions of moral relations between citizens and public servants, consider trust as the fundamental principle of cooperation between them as social partners.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. It is necessary to investigate the factors that led to the biased attitude of Ukrainian citizens to the representatives of power. It is also necessary to study the ethical tools for changing the quality of public service, which will ensure its effectiveness and enhance the authority of individuals, who serve in state and local government. The aim of the article is to analyze the genesis of distrust between citizens and public servants in Ukraine, to outline the ethical ways of eliminating ideological and psychological obstacles to establishing an effective model of interaction between the actors of the management process.Paper main body. Low level of trust of Ukrainian citizens to public servants scatters the important social capital, weakens Ukraine as a national organism. The current unfriendly relationships between citizens and officials remains a reflection of the historical confrontation between these social actors in Ukraine. Serious moral-valuable and psychological differences were laid in the nineteenth century and were conditioned by the indifference of most officials to the interests and needs of citizens, serving the interests of foreign states, party or narrow-social groups, and personal needs. As a result, there is a non-initiative, impolite, insensitive bureaucracy, on the one hand, and passive, disappointed, susceptible population on the other. Thus, the axiological conflict between a social institution (state) and a social subject (people) was formed in the Ukrainian socio-historical consciousness, which impedes the accumulation of social capital of trust. To change the relationships between officials and citizens, legal and moral texts and the responsibility to change the world-view and axiological discourse, which will convince public servants to be honest, professionally responsible and decent in the performance of their duties, is necessary. This will be facilitated by the grouping of the principles of professional conduct of the official around the normative concepts "Legality" (legal component), "Efficiency" (praxeological component), "Decency" (ethical component). On the basis of them, specific rules and methods of cooperation of a public servant with citizens should be developed. Establishing trust can be achieved by reducing the negative experience of communication on each side when the format of "bureaucratic clashes" will be leveled up by the establishment of partnerships in the style of business communication in a moral atmosphere. Such a strategy of interaction will correspond to the principles of implementing administrative policy in a democratic world.Conclusions of the research and prospects for further studies. The acute crisis of trust on public service in Ukraine is caused by a complex of modern causes and contradictions of the past. The negative image of an official who has been formed in the minds of Ukrainian citizens can be gradually changed due to a new world-view and axiological discourse, which will promote the adoption of rules of law, efficiency and decency in relations between public servants and citizens. A prerequisite for increasing public trust in public service of Ukraine is its ethization. The authority of the state and local administrations will be able to raise morally-minded public servants who will combine "rational" and "sensory" management during communication with citizens. ; Оцінено довіру між громадянами і публічними службовцями як важливий соціальний капітал, який належно не функціонує в українському суспільстві. З'ясовано історично-психологічні причини формування в українській суспільній свідомості упередженого ставлення до представників влади. Акцентовано на важливості перебудови морально-ціннісних засад і стилю взаємин між чиновниками і громадянами. Етизацію публічної служби України розглянуто як шлях налагодження довірливих відносин між громадянами та публічними службовцями, що сприятиме консолідації українського суспільства.

Between 2000 and 2012, 2.3m sq. kilometers of tree cover, equivalent to 6.4 times the size of Germany, were lost globally due to land cover change. Forest loss often comes with significant social and environmental costs. Deforestation contributes 12% - 30% of global greenhouse gas emissions, reduces biodiversity and threatens traditional livelihoods. Forest conservation policies have shown mixed results worldwide. The success of instruments depends on both their policy design and the context to which they are applied. Even well designed policies can fail to avoid deforestation, when the bio-physical, socio-economic, and the political context are overlooked. This thesis investigates the role of the political context as a potential inhibitor or facilitator of forest conservation in Brazil. Brazil is an ideal case to study the political economy of forest conservation. During the 2000s the country introduced a substantial forest conservation reform and deforestation rates subsequently fell by 80%. The realized policy-mix included different disincentive and incentive components. Effective measures include the expansion of protected areas, the increase in field-based environmental law enforcement, fines and credit restrictions to environmental offenders. To understand the role of the political sector, this thesis analyzes three Brazilian forest conservation policies that address the political context and the environmental governance at the local level: An anti-corruption policy targeting districts' administrational responsibilities, though leaving environmental performance uncontrolled; a naming and shaming policy targeting districts with high deforestation rates; and an incentive-based payments for environmental services program combined with forest friendly investments to residents in protected areas. Impacts and the mechanism through which these polices effect environmental outcomes are analyzed with a combination of spatial data processing techniques and quasi-experimental methods. High resolution satellite data is used to construct yearly outcomes on forest losses, degradation, and fires. Spatial matching and panel data estimations allow to control for selection biases and potential leakage effects. The analysis of the anti-corruption policy reveals a robust relation between corruption and deforestation, though no effect from publishing the corruption findings. A very high reduction in deforestation rates is caused by the naming and shaming policy. This effect can be explained by an reputational risk effect that caused stakeholders to form conservation alliances. The payment for environmental services program had no sizable effects on forest cover. The missing effects can best be explained with the imperfect policy designs at hand. Whereas the high conservation impact of the naming and shaming policy stands as an example of how to shape political contexts towards better environmental governance. Given a reasonably well functioning institutions and enforcement system as in Brazil during the study period, complementary contextualized polices can remove potential inhibitors to conservation and motivate actors to create new conservation incentives. In addition, immediate effects are best achieved when targeting regions with high deforestation pressures, if evasive behavior of targeted actors is monitored at the same time. ; Der Einfluss politischer Maßnahmen auf Abholzung im Brasilianischen Amazonas Im Zeitraum von 2000 bis 2012 wurde der weltweite Waldbestand um 2,3m Quadratkilometer aufgrund von Landnutzungsänderungen dezimiert, dies entspricht 6,4 Mal der Größe Deutschlands. Waldverlust geht oft mit signifikanten und Umweltkosten und sozialen Kosten einher. Abholzung trägt zu den globalen Treibhausgasemissionen mit 12% - 30% bei, reduziert Biodiversität und bedroht traditionelle Existenzgrundlagen. Waldschutzpolitiken haben weltweit sehr unterschiedliche Wirkungen gezeigt. Ihr Erfolg hängt sowohl von ihrer Politikgestaltung, als auch von dem Kontext, in welchem sie eingesetzt werden, ab. Selbst gut gestaltete Politiken können das Ziel Abholzung zu verhindern verfehlen, wenn der bio-physische, sozio-ökonomische und politische Kontext nicht beachtet wird. Diese Dissertation untersucht die Rolle des politischen Kontextes als potenzieller Hemmer oder Verstärker von Waldschutz in Brasilien. Brasilien ist eine ideale Fallstudie, um die politische Ökonomie des Waldschutzes zu untersuchen. In den 2000er Jahren führte Brasilien eine maßgebliche Waldschutzreform durch, woraufhin die Abholzungsraten um 80% sanken. Das neue Politikportfolio beinhaltet verschiedene Komponenten aus negativen und positiven Anreizen. Effektive Maßnahmen umfassen eine die Expansion der Naturschutzgebiete, Verstärkung der umweltrechtlichen Strafverfolgung, Geldstrafen und Kreditrestriktionen für Umweltsünder. Um die Rolle des politischen Sektors zu verstehen, untersucht diese Dissertation drei brasilianische Waldschutzpolitiken, die den politischen Kontext und die Umwelt auf lokaler Ebene adressieren: Eine Anti-Korruptionspolitik, die die administrative Verantwortung der Distrikte anvisiert, jedoch Umweltperformance unkontrolliert lässt; eine Politik des Anprangerns, die auf Distrikte mit hohen Abholzungsraten abzielt; und ein Anreizprogramm mit Zahlungen für Umweltdienstleistungen in Kombination mit umweltfreundlichen Investitionen für Bewohner von Waldschutzgebieten. Die Auswirkungen und Mechanismen, durch die diese Politiken Umweltergebnisse beeinflussen, werden anhand einer Kombination von räumlichen Datenverarbeitungs-techniken und quasi-experimentellen Methoden analysiert. Hochauflösende Satellitendaten werden genutzt, um jährliche Daten für Waldverlust, -degradation, und -feuer zu konstruieren. Mit Hilfe von räumlichen, statistischen Zuordnungsverfahren (matching) und Paneldaten-Schätzungen werden Stichprobenverzerrung (selection biases) und potenzielle Ausweicheffekte (leakage effects) kontrolliert. Die Analyse der Anti-Korruptionspolitik zeigt eine robuste Beziehung zwischen Korruption und Abholzung, jedoch keinen Effekt durch die Veröffentlichung der Korruptionsergebnisse. Eine sehr hohe Reduzierung der Abholzungsrate wird durch die Politik des Anprangerns erzielt. Diese kann, unter anderem, anhand eines Reputationsverlustes erklärt werden, der dazu führt, dass Interessengruppen Waldschutzallianzen gründen. Das Programm von Zahlungen für Umweltdienstleistungen hat kaum Auswirkungen auf den Waldschutz. Die fehlenden Effekte können am besten auf das zugrundeliegende, unvollkommene Politikdesign zurückgeführt werden. Wohingegen der hohe Schutzeffekt der Politik des Anprangerns als Beispiel dient für die Entwicklung einer besseren Umweltsteuerung durch den zugrundeliegenden politischen Kontext. Bei hinreichend funktionierenden Institutionen und Strafverfolgung, wie es in Brasilien im untersuchtem Zeitraum der Fall war, können ergänzende, kontextualisierte Politiken potenzielle Hemmnisse im Waldschutz beseitigen und Akteure motivieren neue Schutzanreize zu kreieren. Des Weiteren werden unmittelbare Effekte größtmöglich erzielt, wenn auf Regionen mit hohem Abholzungsdruck fokussiert wird und gleichzeitig ausweichendes Verhalten kontrolliert wird.