ПРАВОВІ ПРИЧИНИ ТА НАСЛІДКИ РАДЯНІЗАЦІЇ ГАЛИЧИНИ В 1939–1941 РОКАХ

Abstract

Andrukhiv O. I. Legal causes and consequences of the Sovietization of Galicia in 1939–1941. – Article. The article reveals the basic principles of the policy of «Sovietization» of Western Ukrainian lands, in particular Galicia in 1939–1941 and the solution of the Soviet authorities' issue of child homelessness and neglect. It has been established that one of the first steps taken by the Soviet authorities in the newly annexed territories was to relocate certain groups of the population. The introduction of the Soviet system of law in the western Ukrainian lands was carried out promptly, as the political departments of the military units of the Ukrainian Front and the Soviet party workers who arrived were involved in this process. Thus, during 1939–1941, Soviet authorities, in particular the police and law enforcement agencies, were formed on the territory of incorporated Galicia, and measures were taken to ensure public safety and prevent counter-revolutionary and anti-Soviet activities. None of the official orders, decrees or instructions of the top republican leadership mention the problem of homeless and neglected children. The first steps of the Soviet government in Galicia were the formation of the party structure and system of local government. On March 24, 1940, elections were held to the Supreme Soviet of the USSR and the Ukrainian SSR, and on December 15 of the same year to local councils, which had been legally operating as administrative units since January 20, 1940. economic reforms aimed at fully integrating the annexed territories into the all-Ukrainian economic complex. These transformations were traditional for the Soviet reality of the 1920s and 1930s, and therefore provoked popular discontent and caused the emergence of child homelessness and neglect. After the first waves of repression, thousands of children were left without care. It was stated that the policy of Sovietization led to the introduction of specific terms that had a legal basis and related to the problem of child homelessness and neglect. One such concept is "enemy of the people". The concept of "enemy of the people" was approved in the Criminal Code of the USSR in 1927 and 1934 and provided for the division of offenders into two categories. The former was sentenced to the maximum penalty, while the latter was sentenced to imprisonment in correctional facilities. Thus, the policy of Sovietization in the western regions of the USSR was accompanied by violations of human rights, including of minors. At the same time, no measures were taken to counteract the spread of homelessness and neglect of children. ; 1.Андрухів О. І. Правові причини та наслідки радянізації Галичини в 1939–1941 роках. – Стаття. У статті розкриваються основні засади реалізації політики «радянізації» західноукраїнських земель, зокрема Галичини у 1939–1941 рр., та вирішення радянською владою питання дитячої безпритульності та бездоглядності. Встановлено, що одним із перших кроків радянської влади на новоприєднаних територіях були дії, пов'язані з переміщенням окремих груп населення. Упровадження радянської системи права на західноукраїнських землях здійснювалося оперативно, оскільки до цього процесу залучали політвідділи військових частин Українського фронту та радянсько-партійних працівників, що прибули. Так, протягом 1939–1941 рр. на території інкорпорованої Галичини відбувалося формування органів радянської влади, зокрема міліції та силових структур, та проводилися заходи щодо громадської безпеки і попередження контрреволюційної і антирадянської діяльності. У жодному з офіційних наказів, розпоряджень чи вказівок вищого республіканського керівництва не згадано про проблему безпритульних та бездоглядних дітей. Першим кроком радянської влади в Галичині було формування партійної структури і системи органів місцевої влади. 24 березня 1940 р. проведено вибори депутатів до Верховної Ради СРСР та УРСР, а 15 грудня того ж року – до місцевих рад, що юридично діяли як адміністративні одиниці з 20 січня 1940 р. Паралельно з формуванням нової правової системи в регіоні здійснювалися кардинальні соціально-економічні реформи, які мали на меті повністю інтегрувати приєднані території до загальноукраїнського господарського комплексу. Ці перетворення були традиційними для радянської дійсності 1920–1930-х рр., а тому провокувалинародне невдоволення і стали причиною появи дитячої безпритульності та бездоглядності. Після перших хвиль репресій без опіки залишилися тисячі дітей. Констатовано, що політика радянізації зумовила запровадження специфічних термінів, які мали правову основу та стосувалися проблеми дитячої безпритульності та бездоглядності. Одним із таких понять є «ворог народу». Поняття «ворог народу» було затверджене в Кримінальному кодексі УРСР 1927 та 1934 рр. і передбачало поділ правопорушників на дві категорії. До першої застосовували найвищу міру покарання, а до другої – ув'язнення в трудово-виправних закладах. Таким чином, політика радянізації в західних областях УРСР супроводжувалася порушенням прав людини, зокрема й неповнолітніх. При цьому жодних заходів із протидії поширенню безпритульності та бездоглядності дітей не здійснювалося.