Suchergebnisse

Transition to digital technologies in management of power industry at all levels – an inevitable consequence of the technical progress which has generated opportunities for diversification, decarbonization and decentralization. Thus it is necessary to recognize that digitalization in power industry is NOT automation, and first of all creation of new business models, services and the markets with a support on possibility of digital economy. In this article questions of transformation of architecture of power industry, and also the main restrictions are considered: absence in regulatory base of new opportunities for consumers; general system inefficiency; impossibility "to legalize" appearance of new subjects (active consumers and prosumers, operators of micropower supply systems and aggregators of the distributed power objects, various service organizations), and also to deregulate the relations between them, to standardize interaction interfaces with EEC, to transform the energy markets.In article it is offered for transition to new digital power to make corresponding changes to the legislation: to enter new type of participants of the market (the active consumer, an active power complex), operated intellectual connection carrying out the standard with the electrical power system, completely responsible for management of the power supply and thus having the minimum regulatory restrictions on organizational model of the work; to improve rules of functioning of trade systems for creation of the markets of the distributed power providing an effective exchange of goods and services between traditional participants of the markets and participants of new type; to enter possibility of application of technologies of the coordinated management of the distributed sources and consumers of energy, systems of storage of energy, means of regulation of loading ("aggregators") for the purpose of increase of efficiency of their use and participation in the electric power and power markets, including rendering system services and performance of other functions in these markets (the pilot project of such system is realized under the leadership of the author of the present article by subsidiary PAO "Lukoil" "Energy and gas of Romania"); to increase technological and economic flexibility of conditions on reliability and quality of power supply, creation of possibility of a choice by the consumer of conditions of power supply necessary for him and the account them in cost; to enter the accounting of the opportunities given by "new" decisions, at an assessment, formation and implementation of investment programs of the adjustable companies (including introduction of a technique of an assessment of investment projects at possession cost on all life cycle of the decision); to replace cross subsidizing of the population by industrial consumers with mechanisms of address social support and / or with system of restriction of volumes of consumption on reduced rates ("соцнорма"); to refuse further deployment of system of subsidizing of power supply of one regions at the expense of consumers of other regions (as it leads to growth of inefficient power consumption in the subsidized regions, not provided with available generation and infrastructure); to change norms of technical regulation, norms of design on the basis of new technologies; to make changes to programs of development of the infrastructure organizations of power industry taking into account trends of diversification, decentralization, decarbonization and a digitalization; to provide possibility of stimulation, including tariff, implementation of regional programs (pilot and regular), aimed at the complex development of power industry on the basis of new approaches, technologies and the practician, and also the hi-tech companies of small and medium business providing development. ; Переход к цифровым технологиям в управлении электроэнергетикой на всех уровнях – неизбежное следствие технического прогресса, породившего возможности для диверсификации, декарбонизации и децентрализации. При этом необходимо исходить из того, что цифровизация в электроэнергетике – это НЕ автоматизация, а прежде всего создание новых бизнес-моделей, сервисов и рынков с опорой на возможности цифровой экономики. В данной статье рассматриваются вопросы трансформации архитектуры электроэнергетики, а также основные ограничения: отсутствие в нормативной базе новых возможностей для потребителей, общая системная неэффективность, невозможность «узаконить» появление новых субъектов (активных потребителей и просьюмеров, операторов микроэнергосистем и агрегаторов распределенных энергетических объектов, различных сервисных организаций) и дерегулировать отношения между ними, стандартизировать интерфейсы взаимодействия с ЕЭС, трансформировать энергетические рынки.В статье предлагается для перехода к новой цифровой энергетике внести соответствующие изменения в законодательство: ввести новый тип участников рынка (активный потребитель, активный энергетический комплекс), выполняющего стандарт управляемого интеллектуального соединения с электроэнергетической системой, полностью отвечающего за управление своим энергообеспечением и при этом имеющего минимальные регуляторные ограничения по организационной модели своей работы; усовершенствовать правила функционирования торговых систем для создания рынков распределенной энергетики, обеспечивающих эффективный обмен товарами и услугами между традиционными участниками рынков и участниками нового типа; создать возможность применения технологий скоординированного управления распределенными источниками и потребителями энергии, системами хранения энергии, средствами регулирования нагрузки («агрегаторов») с целью повышения эффективности их использования и участия в рынках электроэнергии и мощности, включая оказание системных услуг и выполнение иных функций на этих рынках (пилотный проект такой системы реализован под руководством автора настоящей статьи дочерней компанией ПАО «ЛУКОЙЛ» «Энергия и газ Румынии»); повысить технологическую и экономическую гибкость условий по надежности и качеству энергоснабжения, создания выбора потребителем необходимых ему условий энергоснабжения и учета их в стоимости; ввести учет возможностей, предоставляемых новыми решениями, при оценке, формировании и реализации инвестиционных программ регулируемых компаний (в том числе внедрение методики оценки инвестиционных проектов по стоимости владения на всем жизненном цикле решения); заменить перекрестное субсидирование населения промышленными потребителями на механизмы адресной социальной поддержки и / или на систему ограничения объемов потребления по льготным тарифам («соцнорма»); отказаться от дальнейшего разворачивания системы субсидирования энергоснабжения одних регионов за счет потребителей других регионов (так как это приводит к росту неэффективного энергопотребления в субсидируемых регионах, не обеспеченного доступной генерацией и инфраструктурой); изменить нормы технического регулирования, нормы проектирования на основе новых технологий; внести изменения в программы развития инфраструктурных организаций электроэнергетики с учетом трендов диверсификации, децентрализации, декарбонизации и дигитализации; предусмотреть возможность стимулирования, в том числе тарифного, реализации региональных программ (пилотных и штатных), направленных на комплексное развитие электроэнергетики на основе новых подходов, технологий и практик, а также обеспечивающих развитие высокотехнологичных компаний малого и среднего бизнеса.

The scientific article is devoted to the dedicating of the novelty of the civil procedural legislation – the closing of proceedings in the case on the basis of the absence of the subject of dispute. By analyzing the general rules of civil procedural law and applying the analogy of law, the author explores the possibility of making scientifically sound proposals to improve civil procedural law.The necessity to distinguish between the concepts of the subject of the claim and the subject of the dispute and the inadmissibility of their identification is substantiated. The article analyzes various doctrinal approaches to defining the concept of the subject of the claim and the subject of the dispute. It is established that the subject of the claim is called the substantive legal claim of the plaintiff to the defendant, for which the court has to decide, and the subject of the claim is not identified with the real object of the claim. In turn, the subject of the dispute is the subjective rights, freedoms or interests in which the conflict arose, as well as the substantive object of the dispute.Particular attention is paid to the study of determining the point at which the subject of the dispute should be absent in order to serve as a basis for closing the proceedings. Case law has been analyzed and conflicts have been identified in the approaches of commercial courts and courts of general jurisdiction to stay proceedings due to lack of subject of the dispute. It has been established that in commercial litigation proceedings are to be closed if the subject of the dispute existed at the time of its occurrence and ceased to exist in the course of the case. In civil proceedings, by contrast, there is a position that, if the subject of the dispute was absent at the time of the claim, the court closes the proceedings. It has been found that both approaches are correct, which attributes the absence of the subject of the dispute to two groups of grounds for closing the proceedings: when the case was brought illegally and when the case was lawful, but it should not be considered further. It has been investigated that the court closes the proceedings in connection with the lack of the subject of the dispute at any stage after the opening of the proceedings, when the court finds that the subject of the dispute is absent or ceased to exist during consideration of the civil case ; Наукова стаття присвячена дослідженню новели цивільного процесуального законодавства – за-криттю провадження у справі на підставі відсутності предмета спору. Шляхом аналізу загальних норм цивільного процесуального права та застосування аналогії закону автор досліджує можливість виро-блення науково обґрунтованих пропозицій для удосконалення цивільного процесуального законодав-ства.Обґрунтовується необхідність розмежування понять предмета позову та предмета спору та недопу-стимість їх ототожнення. У статті проаналізовано різні доктринальні підходи до визначення поняття предмета позову та предмета спору. З'ясовано, що предметом позову називають матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення, при цьому предмет позову з ре-човим об'єктом позову не ототожнюється. У свою чергу предметом спору є суб'єктивні права, свободи чи інтереси, щодо яких виник конфлікт, а також матеріальний об'єкт спору.Окрему увагу автором приділено дослідженню визначення моменту, на який має бути відсутній предмет спору, для того, щоб слугувати підставою для закриття провадження. Проаналізовано судову практику, виявлено суперечності у підходах господарських судів та судів загальної юрисдикції щодо припинення провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.З'ясовано, що у господарському судочинстві провадження підлягає закриттю, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У ци-вільному судочинстві існує позиція, згідно якої у випадку, якщо предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову, суд закриває провадження у справі. З'ясовано, що обидва підходи є правильними, що відносить відсутність предмета спору одразу до двох груп підстав для закриття провадження: коли справа в суді виникла незаконно і коли справа виникла правомірно, але далі її розглядати недоцільно. Досліджено, що суд закриває провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору на будь-якій стадії після відкриття провадження, коли судом буде встановлено, що предмет спору відсутній взагалі або припинив своє існування у процесі розгляду цивільної справи. ; Наукова стаття присвячена дослідженню новели цивільного процесуального законодавства – за-криттю провадження у справі на підставі відсутності предмета спору. Шляхом аналізу загальних норм цивільного процесуального права та застосування аналогії закону автор досліджує можливість виро-блення науково обґрунтованих пропозицій для удосконалення цивільного процесуального законодав-ства.Обґрунтовується необхідність розмежування понять предмета позову та предмета спору та недопу-стимість їх ототожнення. У статті проаналізовано різні доктринальні підходи до визначення поняття предмета позову та предмета спору. З'ясовано, що предметом позову називають матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд має ухвалити рішення, при цьому предмет позову з ре-човим об'єктом позову не ототожнюється. У свою чергу предметом спору є суб'єктивні права, свободи чи інтереси, щодо яких виник конфлікт, а також матеріальний об'єкт спору.Окрему увагу автором приділено дослідженню визначення моменту, на який має бути відсутній предмет спору, для того, щоб слугувати підставою для закриття провадження. Проаналізовано судову практику, виявлено суперечності у підходах господарських судів та судів загальної юрисдикції щодо припинення провадження у зв'язку із відсутністю предмета спору.З'ясовано, що у господарському судочинстві провадження підлягає закриттю, якщо предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. У ци-вільному судочинстві існує позиція, згідно якої у випадку, якщо предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову, суд закриває провадження у справі. З'ясовано, що обидва підходи є правильними, що відносить відсутність предмета спору одразу до двох груп підстав для закриття провадження: коли справа в суді виникла незаконно і коли справа виникла правомірно, але далі її розглядати недоцільно. Досліджено, що суд закриває провадження у справі у зв'язку із відсутністю предмета спору на будь-якій стадії після відкриття провадження, коли судом буде встановлено, що предмет спору відсутній взагалі або припинив своє існування у процесі розгляду цивільної справи.

Western countries developed a great mediation practice and nowadays the usage of this process is increasing all around the Europe including Lithuania. This year it was made mandatory to use mediation before going to the court in family cases which will allow disputants to settle their disputes more peacefully without going through the long court process. Mediator must stay neutral and impartial during dispute solving process and help parties to come up with an agreement which is fair and satisfies both sides. Both of these terms in literature and practice are used as synonyms to describe mediator being fair and threating both sides the same with no favoritism or biased. But mediation is not as simple as it looks and main issue is power imbalance between the disputants. It can occur because one side has a strong team of lawyers or one side is very intimidated by other. Also because of different disputants' education, knowledge of legal system, age, gender, social background. Mediators are responsible for process fairness and there are different ways that they can act. It can be divided into two main categories. First - structural solutions where the case needs to be screened by the court first before going to mediation. There are some cases that are way too complicated and doesn't fit the requirements of going this rout. But if such a case goes to mediation mediators need to act immediately and terminate such a dispute. The second category being solutions that could be used by mediators themselves to solve the problem. Here mediators can act by giving the process ground rules, deciding who may speak and for how long, picking neutral and safe venue, giving rational advice or encouraging use of an attorney, doing separate sessions with the parties. However from this arises a question whether neutrality principles are breach when mediator tries to solve power imbalance between the parties? The main hypothesis of this these is that mediators' neutrality principle goes against helping the weaker disputant. According to the law and codes of conduct of different countries and the legal acts of the European Union on mediation, following a detailed analysis of the literature covering mediation process problems and power imbalance questions, was reached a final conclusion which confirms the raised hypothesis. The laws and codes of conducts states that mediator must stay neutral and impartial at any given situation and solve the power imbalance problems. However they give no examples on how it should be done. Literature does provide with different ways that power imbalance can be solved but mainly suggest that mediators must help the weaker side and provide them with more information and advises which goes against the main fundamental principle of neutrality. ; Nuolat augantis bylų skaičius teisme žmones privertė imtis naujų, bei alternatyvių būdų kaip greičiau ir lengviau būtų galima išspręsti savo konfliktus. To pasekoje atsirado naujas alternatyvių ginčų sprendimo būdas, kuris sumažino teismų darbo krūvį, taip pat ir palengvino viso teisinio proceso prieinamumą. Vienas iš pagrindinių būdų spręsti ginčus yra mediacija arba tarpininkavimas, kuris vis labiau ir labiau populiarėja visame pasaulyje. Ginčo šalys prižiūrimi trečio nešališko asmens – mediatoriaus arba tarpininko, pačios susitaria dėl galutinio ginčo sprendimo. Šis procesas buvo pradėtas naudoti Amerikoje, nes teismai nebegalėjo susitvarkyti su per dideliu bylų krūviu ir parengė naują būdą kaip greičiau ir patogiau būtų galima išspręsti gan lengvus ginčus. Pirmieji ginčai kuriems buvo taikoma mediacija buvo darbo ginčai, po to pradėti spęsti šeimos, bei kiti nesunkūs konfliktai. Toks būdas žmonėms buvo labai patogus, nes nereikėdavo laukti ilgą laiką, bei visas procesas buvo gana nesudėtingas. Taip mediacijos procesas išpopuliarėjo Amerikoje, o vėliau jų pavyzdžiu sekė ir kitos valstybės, ko pasekoje mediacija kaip alternatyvus ginčų sprendimo būdas buvo pradėtas naudoti visame pasaulyje. Nors Europoje šis procesas yra dar naujas, bet jis vis labiau yra naudojamas spręsti paprastiems ginčams, kurie teisme užtruktų gana ilgai. Lietuvoje mediacija taip pat pradedama naudoti vis dažniau ir šiais metais buvo priimtas naujas įstatymas, kuris numato, kad šeimos ginčai privalės būti spendžiami šiuo būdu prieš kreipiantis į teismą. Taip tikimasi palengvinti bylinėjimosi procesą žmonėms ir sulaukti daugiau taikių susitarimų. Mediatoriaus nešališkumas laikomas pagrindiniu veiksmingos mediacijos požymiu. Tai skatina šalių nuoširdumą ir laisvą tarpusavio bendravimą. Proceso dalyviai žino, kad bus vertinami vienodai ir nebijo pasitikėti mediatoriumi. Tačiau, praktikoje viskas vyksta ne taip paprastai kaip yra aprašyta teorijoje. Tarp proceso šalių dažnai galima pamatyti netolygų jėgų pasiskirstymą. Tai gali pasireikšti nevienodomis žiniomis, išsilavinimu, proceso supratimu ar finansine padėtimi. Viena ginčo šalis gali turėti stiprią advokatų komanda, kai kita jos neturi ar tiesiog negali jos nusisamdyti. Taip pat, kaip priežastis kilti netolygiam jėgų pasiskirstymui, gali būti ir amžius ar skirtinga lytis. Tarp darbdavių ir darbuotojų, ar didelių ir mažų įmonių, taip pat kyla nevienodas jėgų pasiskirstymas, Visas šias problemas turi nustatyti mediatorius ir imtis bet kokių veiksmų, kad jas išspręstų. Jis turi užtikrinti, kad galutinis sprendimas buvo priimtas pagal visus nustatytus reikalavimus, teisingas ir tenkinantis abi ginčo šalis. Tačiau čia iškyla klausimas ir yra pagrindinė šio darbo tema ar mediatorius bandydamas užtikrinti vienodą šalių jėgų pasiskirstymą ginče nepažeidžia nešališkumo principo? Nėra vienos aiškios nuomonės šiuo klausimu, nes teisės aktai neapibrėžia kaip mediatorius turi elgtis norint išspresti tarp šalių esantį netolygų jėgų pasiskirstymą, o teorija pateikia daug įvairių išeičių. Teisės aktai nurodo, kad mediatorius privalo išlikti nešališkas viso proceso metu bei imtis visų įmanomų priemonių, kad būtų užtikrintas teisėtas ir sąžiningas ginčo nagrinėjimas ir priimtas teisingas sprendimas. Tačiau visa atsakomybė yra paliekama patiems mediatoriams nuspręsti, kokių veiksmų jie turi imtis, kad užtikrintų šalių jėgų proporcingumą. Bet galima daryti išvadą, kad kai mediatorius pasirenka vieną iš būdų, kuris leidžia jam bendrauti daugiau su viena proceso šalimi tai prieštarauja neutralumo principui, nes jis nustoja būti nešališkas ir pradeda padėti silpnesnei proceso šaliai. ; Teisės fakultetas

The introduction of the legal design of trust property as a way of ensuring the fulfi llment of the obligation in the civil law of Ukraine was carried out to fulfi ll the obligations assumed by Ukraine under the Association Agreement between Ukraine, on the one hand, and the European Union, the European Commonwealth for Atomic Energy and their member States, on the other, in particular – the Implementation of the Directive 2002/47/ЕU of the European Parliament and the Council of the European Union, which defi nes fi nancial security arrangements that are based on the full transfer of ownership of fi nancial security.Taking into account the European integration aspirations of Ukraine, the consolidation in Chapter 49 of the Civil Code of Ukraine, which has the name «Enforcement of the Obligation» of such a method of enforcement of the obligation as the trust property law is certainly an important event. However, in terms of civil law theory in general and compulsory law in particular, the feasibility of such an institution raises some doubts, and the fact of the institution raises questions, the answers to which are being sought within the framework of the study. The purpose of the article is to defi ne the characteristics of the trust property law as one of the ways to ensure compliance with the obligation in the Civil Law of Ukraine.In order to achieve this goal, the authors analyze the legal design of trust property from the point of view of the public teaching on real and binding rights, study the specifi cs of legal relations that arise in the case of the conclusion of a contract on the establishment of trust property (in accordance with the requirements of § 8 of Chapter 49 of the Civil Code of Ukraine), and identify problematic aspects of the legal regulation of the relevant social relations.In the article it is proved the conclusion that individual pricing of sale of an object of confi dential property will not be coordinated with the provisions of the Law of Ukraine «On the Assessment of Property, Property Rights and Professional Estimated Activity in Ukraine» (regarding instructions of rather obligatory evaluating property). It is also noted that the implementation of the provisions of article 5978 of the Civil Code of Ukraine may lead to violation of the debtor's rights in terms of non-conformity with the sale price of the actual value of the asset, as the creditor is interested in selling the asset more quickly at a price that is equal to the debt, because everything that is above that, it will have to return the debtor.In addition, the article deals with issues related to the mechanism of enforcement by the trustee of the claim on the object of trust. In particular, the content of article 5978 of the Civil Code of Ukraine is analyzed, according to which condition of acquisition by the debtor of the right of overwhelming purchase of the object of trust is payment of a monetary amount to the deposit account of the notary. The establishment of such a rule in the Civil Code of Ukraine causes an unequal position of the debtor with respect to any other buyers who can acquire property and choose any other method of calculation than the deposit amount in the deposit account of the notary.The situation is complicated by the fact that the debtor is granted only 5 days (from the date of receipt of the message on sale of the object of trust) to pay the amount to the deposit account of the notary. ; Введение юридической конструкции доверительной собственности в качестве способа обеспечения исполнения обязательства в гражданское право Украины было осуществлено во исполнение обязанностей, принятых на себя Украиной в рамках Соглашения об ассоциации между Украиной, с одной стороны, и Европейским Союзом, Европейским Сообществом по атомной энергии и их государствами-членами, с другой стороны, в частности – относительно имплементации Директивы 2002/47/ ЄС Европейского Парламента и Совета Европейского Союза, в которой определены механизмы финансового обеспечения, базирующиеся на полной передаче собственности на финансовое обеспечение.Учитывая евроинтеграционные стремления Украины, закрепление в главе 49 ГК Украины, которая называется «Обеспечение исполнения обязательств», такого способа обеспечения исполнения обязательств, как право доверительной собственности, является, безусловно, важным событием. Однако, если оценить его с позиций теории гражданского права в целом и обязательственного права в частности, целесообразность введения такого института вызывает определенные сомнения, а сам факт введения порождает вопросы, поиск ответов на которые осуществляется в рамках данного исследования.Целью статьи является определение особенностей права доверительной собственности как одного из способов обеспечения исполнения обязательства в гражданском праве Украины.Для достижения указанной цели авторы анализируют юридическую конструкцию доверительной собственности с позиций цивилистического учения о вещных и обязательственных правах, изучают специфику правоотношений, возникающих в случае заключения договора об установлении доверительной собственности (в соответствии с предписаниями § 8 Главы 49 ГК Украины), определяют проб лемные аспекты правового регулирования соответствующих общественных отношений. ; Запровадження юридичної конструкції довірчої власності як способу забезпечення виконання зобов'язання у цивільне право Украї ни було здійснено на виконання обов'язків, прийнятих на себе Украї ною в рамках Угоди про асоціацію між Украї ною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, зокрема – щодо імплементації Директиви 2002/47/ЄС Європейського Парламенту і Ради Європейського Союзу, в якій визначені механізми фінансового забезпечення, що ґрунтуються на повній передачі власності на фінансове забезпечення.Враховую чи євроінтеграційні прагнення Украї ни, закріплення у Главі 49 ЦК України, яка має назву «Забезпечення виконання зобов'язання», такого способу забезпечення виконання зобов'язання, як право довірчої власності, безумовно, є важливою подією. Проте, якщо оцінити її з позицій теорії цивільного права в цілому і зобов'язального права зокрема, доцільність запровадження такого інституту викликає певні сумніви, а сам факт запровадження породжує питання, пошук відповідей на які здійснюється в рамках даного дослідження.

Cooperation between the European Union (EU) and Turkey on migration matters is an essential element in the migration policy of the European Union. This controversial cooperation has been reformulated within the framework of the response to the migration crisis, one of its central elements being the EU-Turkey statement, 18 March 2016. Regardless of the questionable content of the Statement, it is particularly controversial that an agreement of this relevance has been exclusively included in a press release of a Joint Declaration between the EU and Turkey. In this way, the procedure for negotiating and signing international treaties, provided for in the Treaty on the Functioning of the European Union, has been avoided; in particular, the participation of the European Parliament and the intervention of national parliaments. On February 28, 2017, the General Court has dismissed three annulment actions against this Statement. The Court, in an excessively formal interpretation, declares its lack of competence to hear the merits of the matter. Thus, the Court considers that the Statement is not an act of the EU, but rather an act adopted by the Heads of State and Government; therefore, it is not competent to rule on the legality of an international agreement concluded by the Member States. The Court is not aware that the aforementioned Statement contains genuine legal obligations for the EU itself, as can be seen from its execution during the period in which it is being applied. In similar terms, the Spanish Supreme Court has avoided making a ruling on the merits and content of the Statement. As of March 2020, at a time of significant tensions between the EU and Turkey, a process of reflection on EU-Turkey cooperation on migration has begun, which should conclude with the review of the commitments contained in the Statement of 2016. In of March 2020, at a time of significant tensions between the EU and Turkey, a process of reflection on EU-Turkey cooperation on migration has begun, which should conclude with the review of the commitments contained in the Statement of 2016. ; La cooperación Unión Europea-Turquía en materia migratoria: Hacia una revisión del Acuerdo Migratorio de 18 de marzo de 2016 La cooperación entre la Unión Europea (UE) y Turquía en materia migratoria es un elemento esencial en la política migratoria de la Unión Europea. Esta controvertida cooperación se ha reformulado en el marco de la respuesta a la crisis migratoria, siendo uno de sus elementos centrales la Declaración de la Unión Europea y Turquía, de 18 de marzo de 2016. Con independencia del contenido cuestionable del Acuerdo, resulta particularmente controvertido que un acuerdo de esta relevancia se haya recogido exclusivamente en una nota de prensa de una Declaración conjunta entre la UE y Turquía. De este modo, se ha evitado el procedimiento de negociación y celebración de tratados internacionales, previsto en el Tratado de Funcionamiento de la Unión Europea; en especial, la participación del Parlamento Europeo y la intervención de los parlamentos nacionales. Con fecha 28 de febrero de 2017, el Tribunal General, ha inadmitido a trámite tres recursos de anulación contra dicho Acuerdo. El Tribunal, en una interpretación excesivamente formal, declara su falta de competencia para conocer del fondo del asunto. Así, el Tribunal considera que el Acuerdo no es un acto propio de la Unión, sino un acto adoptado por los Jefes de Estado y de Gobierno; por tanto, no es competente para pronunciarse sobre la legalidad de un acuerdo internacional celebrado por los Estados miembros. El Tribunal no tiene presente que el citado Acuerdo contiene auténticas obligaciones jurídicas para la propia UE, como se desprende de su ejecución durante el período en el que ha está siendo aplicado. En términos similares, el Tribunal Supremo español ha evitado realizar un pronunciamiento sobre el fondo y el contenido de la Declaración. A partir de marzo de 2020, en un momento de importantes tensiones entre la UE y Turquía, se ha iniciado un proceso de reflexión sobre la cooperación UE-Turquía en materia migratoria, que debe concluir con la revisión de los compromisos contenidos en la Declaración de 2016. ; La Coopération Union européenne-Turquie en matière de migrations: vers une révision de l'Accord migratoire du 18 mars 2016 La coopération entre l'Union européenne (UE) et la Turquie en matière de migration est un élément essentiel de la politique migratoire de l'Union européenne. Cette coopération controversée a été reformulée dans le cadre de la réponse à la crise migratoire étant la Déclaration de l'Union européenne et de la Turquie du 18 mars 2016, un de ses éléments principaux. Indépendamment du contenu discutable de l'accord, c'est particulièrement controversé qu'un accord de cette importance a été inclus exclusivement dans un communiqué de presse d'une déclaration commune entre l'UE et la Turquie. De cette manière, le processus de négociation et de signature des traités internationaux, prévu dans le Traité sur le Fonctionnement de l'Union européenne, a été évitée; en particulier, la participation du Parlement européen et l'intervention des parlements nationaux. Le 28 février 2017, le Tribunal a rejeté trois recours en annulation contre cet accord. Le Tribunal, dans une interprétation excessivement formelle, déclare son incompétence pour connaître le fond du sujet. Ainsi, le Tribunal considère que la Déclaration n'est pas un acte de l'Union, plutôt un acte adopté par les Chefs d'État et de Gouvernement; donc, il n'est pas compétent pour se prononcer sur la légalité d'un accord international conclu par les États membres. Le Tribunal ne sait pas que l'accord susmentionné contient de véritables obligations juridiques pour l'UE elle-même, comme on perçoit en regardant son exécution pendant la période dans laquelle il est appliqué. Dans des termes similaires, la Cour suprême espagnole a évité de se prononcer sur le fond et le contenu de la Déclaration. Depuis mars 2020, dans un moment de tensions importantes entre l'UE et la Turquie, un processus de réflexion sur la coopération UE-Turquie en matière de migration a commencé, lequel devrait conclure avec la révision des engagements contenus dans la Déclaration de 2016.

[eng] This PhD thesis presents empirical evidence about the effects of political fragmentation on some of the main political challenges society has faced to date in the 21st century. For governments to behave in their citizens' best interests, they need to take responsibility for the actions they implement and offer satisfactory reasons for the policies they adopt. Therefore, it is crucial to guarantee that political fragmentation does not undermine their accountability. Specifically, this thesis has first analysed the effect of government fragmentation on political corruption by determining whether fragmented governments (non-majority) are more likely to find themselves embroiled in corruption scandals. Second, this thesis has examined the effect of political fragmentation (entry of one additional party in the legislature) on the implementation of fiscal consolidation. Finally, continuing with the study of fiscal consolidation, this thesis has analysed clarity of responsibility and the electoral effects of the implementation of fiscal adjustments in a multi-level governance setting. The second chapter of this thesis has examined the relation between government fragmentation and political corruption in the period 1999-2007. A matching procedure restricts the sample to majorities and non-majorities that are otherwise identical in a set of political variables. After matching, these municipalities are also similar in terms of a broad set of socio-economic traits that might correlate with corruption. In short, the only difference between the municipalities being compared is the government type (majority vs. non-majority). The results indicate that, in close elections (+/– 1 seat), the presence of a fragmented government is not associated with a higher probability of corruption. This outcome sheds light on the political and media debate in 2014 when the national government specifically sought to promote the formation of majority governments to avoid corruption. Moreover, the analysis carried out in the second chapter actually detects that some fragmented governments are less likely to be corrupt than majority governments. Indeed, non-majority governments supported by a pivotal party – that is, parties able to enter into agreements with either ideological bloc – are less corrupt. This result is consistent with a narrative according to which coalition partners are more willing to denounce political corruption when they have other options when it comes to forming a pact. Thus, with regards to limiting corruption, policies should seek to promote the presence of more neutral political groups that can act as pivotal parties. In an examination of the effects of political fragmentation on the way in which fiscal consolidation is implemented, the third chapter offers empirical evidence for a situation characterised by the presence of Fiscal Rules limiting deficits and new debt. This framework is becoming the standard setting for more and more local and regional governments in advanced democracies. By analysing the intra-term variation (2011-2014) of the main budgetary aggregates, the results show that political fragmentation has a relevant impact on fiscal consolidation and the resulting size of the budget. Increasing the political fragmentation of a legislature (in this chapter, the entry of one additional party) shifts the focus of fiscal consolidation from expenditure reductions to an increase in revenues. Thus, the resulting budget increases as the number of parties in the legislature expands. However, this effect is only significant when the overall fragmentation is not especially large. When legislatures already include more than four parties, the entry of one more party is not significant. Likewise, the fact of having to face financial difficulties also offsets the effect of increasing political fragmentation in a municipality. In times of economic problems, fiscal consolidation centres on expenditure cuts, irrespective of the level of political fragmentation. The results indicate that political fragmentation does not impact the effectiveness of fiscal consolidation, but that it does impact the approach adopted. Continuing with this examination of fiscal consolidation, the fourth chapter of this thesis has examined the political accountability of fiscal adjustments by analysing their electoral cost in Spain's system of multi-level governance. Political accountability in the case of fiscal adjustments may be weakened in multi-level governance systems as different tiers of government share fiscal responsibilities across the same population. These shared responsibilities may affect the clarity of responsibility and, hence, the electorate's ability to attribute credit or blame to a government for its actions. Moreover, each level of government has the incentive to blame the adverse economic outcomes on the performance of upper levels of government in that same system. By measuring the evolution of the incumbents' share of votes before and after the implementation of fiscal adjustments, the study provides causal evidence that voters punish the political party responsible for the application of fiscal adjustments (a tax increase in the cases studied here). The literature to date has been unable to provide a conclusive answer as to whether voters approve or disapprove of the application of fiscal adjustments and, so, this result represents a relevant contribution insofar as the setting considered overcomes some of the concerns of analyses of this kind, most notably problems of reverse causality and endogeneity. In short, this thesis has taken a broad focus on possible concerns associated with political fragmented and multi-level governments. The studies show that fragmented governments or legislatures represent neither increased risks of corruption (compared to majority governments) nor for fiscal consolidation (even if implemented differently). Moreover, the results are in line with the argument that political fragmentation does not diminish accountability. Accountability holds firm in multi-level governments, because of the persistence of clarity of responsibility in such systems of governance, with each tier of government being held responsible for its own actions. As a consequence, the benefits of increasing political fragmentation – insofar as voters can choose a party whose ideas are closer to their own political preferences – or decentralisation – with local governments being in a better position to address local problems – are not undermined by an objective malfunction of institutions of this type.

The introduction of the presidency is of great importance for the historical development of Ukraine as a sovereign, independent, democratic and legal state, as the consolidation of the President's position at the legislative level testifies to the international experience of democratic institutions, the main place among which is occupied by the presidency. The Constitution of Ukraine provided great opportunities for the President as a representative of the "interests of the whole people" to remain the dominant element of the political system of Ukraine. The powers of the President, in contrast to the powers of many other bodies and officials of the state, are provided exclusively at the level of the Constitution of Ukraine, and their expansion through ordinary laws is not allowed. The latter determine only the procedure for exercising a particular authority of the President of Ukraine in a particular sphere of public life. And this week it is very interesting to study a separate function of the President, namely the ability to act "in the spirit of the law (Constitution)" - discretionary powers. Many decisions and drafts of heads of state see discretionary powers, and this does not mean that there is an excess of power or even going beyond the law. After all, in the legal encyclopedia, dis-cretionary powers are defined as the right of the head of state, head of government, and other officials of public authorities to act under certain conditionsat their own discretion within the law. Discretion in a particular situation is indicated in the rule of law by such appeals as, for example, "may", "has the right", and not "should", "must". In the recent history of Ukraine, during the transformation of the institution of the presidency, we have already seen the exercise of their discretion by the heads of state. For the most part, we must mention the resonant decisions "in the spirit of the Constitution" of V. Yushchenko and P. Poroshenko. Thus, we will consider the poll of the President of Ukraine V. Zelensky, conducted on October 25, 2020, from the standpoint of his exercise of his discretion, namely the right to act based on his legal status, which is primarily defined in Article 102 of the Constitution of Ukraine, where it is written that "the President of Ukraine is the head of state and acts on its behalf." ; Введение института президентства имеет большое значение для исторического развития Украины как суверенного, независимого, демократического и правового государства, поскольку закрепление на законодательном уровне должности Президента свидетельствует об учете международного опыта функционирования демократических институтов, главное место среди которых занимает президентура. Конституция Украины предоставила большие возможности Президенту, как представителю "интересов всего народа", оставаться доминирующим элементом политической системы Украины. Полномочия Президента, в отличие от полномочий многих других органов и должностных лиц государства, предусматриваются исключительно на уровне самой Конституции Украины, и их расширение через обычные законы не допускается. Последние определяют только порядок реализации того или иного конкретного полномочия Президента Украины в определенной сфере общественной жизни. И в этом смысле очень интересным является исследование отдельной функции и Президента, а именно возможность действовать «. в духе закона (Конституции)» - дискреционные полномочия. Во многих решениях и проектах глав государства усматриваются именно дискреционные полномочия, и это не должно означать, что возникает превышение полномочий или даже выход за рамки законности. Ведь в юридической энциклопедии дискреционные полномочия определяются как право главы государства, главы правительства, других должностных лиц органов государственной власти действовать при определенных условиях по своему усмотрению в рамках закона. На наличие дискреции в отдельной ситуации в норме закона указывают такие обороты, как, например, «может», «имеет право», а не «должен», «обязан».В новейшей истории Украины, в ходе трансформации института президентства, мы уже видели применение главами государствасвоих дискреционных полномочий . В основном, должны вспомнить резонансные решения «в духе Конституции» В. Ющенко и П. Порошенко. Таким образом мы рассмотрим и опрос Президента Украины В. Зеленского, проведенный 25 октября 2020 года, именно с позиции применения им своих дискреционных полномочий: права действовать, исходя из правового статуса Президента Украины, который во многом определео в статье 102 Конституции Украины:"Президент Украины является главой государства и выступает от его имени". ; Запровадження інституту президентства має велике значення для історичного розвитку України як суверенної, незалежної, демократичної та правової держави, оскільки закріплення на законодавчому рівні посади Президента свідчить про врахування міжнародного досвіду функціонування демократичних інститутів, головне місце серед яких посідає президентура. Конституція України надала великі можливості Президенту, як представникові "інтересів всього народу", залишатися домінуючим елементом політичної системи України. Повноваження Президента, на відміну від повноважень багатьох інших органів і посадових осіб держави, передбачаються винятково на рівні самої Конституції України, і їх розширення через звичайні закони не допускається. Останні визначають лише порядок реалізації того чи іншого кон-кретного повноваження Президента України в певній сфері суспільного життя. І в цьому сенсі дуже цікавим є дослідження окремої функціїї Президента, а саме можливість діяти «… в дусі закону (Конституції)» - дискреційні повноваження. В багатьох рішеннях та проектах глав держави вбачаються саме дискреційні повноваження, і це не має означати, що виникає перевищення повноважень або навіть вихід за рамки законності. Адже в юридичній енциклопедії дискреційні повноваження визначаються як право глави держави, голови уряду, інших посадових осіб органів державної влади діяти за певних умов на власний розсуд у межах закону. На наявність дискреції в окремій ситуації в нормі закону вказують такі звороти, як, наприклад, «може», «має право», а не «повинен», «зобов'язаний». В новітній історії України, в ході трансформації інституту президентства, ми вже бачили застосування главами держави своїх дискреційних повноважень. Здебільшого, маємо згадати резонансні рішення «в дусі Конституції» В. Ющенка та П. Порошенка. Таким чином ми розглянемо і опитування Президента Укра-їни В. Зеленського, яке було проведене 25 жовтня 2020 року, саме з позиції застосування ним своїх дис-креційних повноважень: права діяти, виходячи з правового статусу Президента України, який передусім визначено в статті 102 Конституції України: "Президент України є главою держави і виступає від її імені".

The state-owned banks (SOB) hold a prominent position in the national banking systems of most Eastern European countries. In this region, the BUDCs are specialized and mainly represented by national development banks and export-import banks. There is no development bank inUkraine, and the domestic export-import bank, by its profile, runs universal business model that covers retail and corporate clients, as well as a bank-to-bank function.In general, the SOBs mainly implement four types of national strategic programs: infrastructure development, support for small and medium-sized businesses, regional development, and overcoming sectoral imbalances. These programs are broken down by product into loans, guarantees and subsidies. In some countries, the SOBs also maintain student loans, mortgage loans, support for innovative and start-up businesses. The sources of funding for these programs are capital, funds raised from international financial institutions, and debt through debt issuance. As a rule, the SOB implements these programs through partner financial institutions and regional funds. The indicators of the effectiveness of these programs are the volume of loan portfolios, the number of enterprises created and saved jobs. The quality and profitability of loan portfolios are of secondary importance, but they are also taken into account in evaluating the performance of SOBs.Based on a comparative analysis of the SOBs' performance, the authors concluded that it is necessary to implement similar programs inUkraine, taking into account the stage of development of the national economy, sectoral and regional disparities. Firstly, it is necessary to increase the scope of preferential lending to priority industries and regions, with the offer of credit products, loan guarantees and interest rate subsidies. Second, as a national development bank, it is advisable to consolidate one of the state-owned banks, which should undergo asset rehabilitation, transform the resource base, enter the domestic and foreign borrowing markets. Third, the transformation of the public banking sector inUkraineshould occur in parallel with the approval by the Government of Ukraine of national and regional programs of credit stimulation of the economy. It is advisable for each financial support program, to establish key performance indicators (quantifiable and qualitative goals) and to provide monitoring of performance, with adjustments of directions and priorities as needed. ; Банки с участием государства в капитале (БУГ) занимают заметное место в национальных банковских системах большинства стран Восточной Европы. В этом регионе БУГ являются специализированными и представлены в основном национальными банками развития и экспортно-импортными банками. В Украине отсутствует банк развития, а отечественный экспортно-импортный банк по профилю своей деятельности реализует универсальную модель бизнеса, которая охватывает обслуживания населения и корпоративных клиентов и только частично — функцию «банк для банков».БУГ реализуют в основном четыре вида национальных стратегических программ: развития инфраструктуры, поддержки малого и среднего бизнеса, регионального развития, устранения отраслевых диспропорций. Данные программы делятся по продуктам на кредиты, гарантии и субсидии. В отдельных странах БУГ также реализуют программы студенческих займов, ипотечного кредитования, поддержки инновационных и стартовых предприятий грантами. Источниками финансирования данных программ является капитал, средства, привлеченные от международных финансовых организаций и заимствования путем эмиссии долговых обязательств. Как правило, данные программы реализуются через партнерские финансовые учреждения и региональные фонды. Показателями эффективности данных программ являются объемы кредитных портфелей, количество предприятий, созданных и сохраненных рабочих мест. Качество и доходность кредитных портфелей являются второстепенными вопросами, но также учитываются в оценке результативности работы БУГ.На основании сравнительного анализа деятельности БУГ сделаны выводы о необходимости реализации в Украине аналогичных программ, с учетом стадии развития отечественной экономики, отраслевых и региональных диспропорций в экономике. Во-первых, необходимо увеличить масштабы льготного кредитования отраслей и регионов приоритетного развития, с предложением кредитных продуктов, гарантий по кредитам и субсидий процентных ставок. Во-вторых, в роли национального банка развития целесообразно закрепить один из государственных банков, который должен пройти санацию активов, трансформировать ресурсную базу, выйти на внутренние и внешние рынки заимствований. В-третьих, трансформация государственного банковского сектора в Украине должно происходить параллельно с утверждением Правительством Украины национальных и региональных программ кредитного стимулирования экономики. Для каждой программы финансовой поддержки, которая реализуется БУГ, целесообразно установить ключевые показатели результативности (количественно измеряемые и качественные цели) и обеспечить государственный мониторинг достижения целей, корректировки направлений и приоритетов в случае необходимости. ; Банки за участі держави в капіталі (БУДК) посідають помітне місце в національних банківських системах більшості країн Східної Європи. У цьому регіоні БУДК є спеціалізованими і представлені в основному національними банками розвитку та експортно-імпортними банками. В Україні немає банку розвитку, а вітчизняний експортно-імпортний банк за профілем своєї діяльності реалізує універсальну модель бізнесу, яка охоплює обслуговування населення і корпоративних клієнтів, а також функцію «банк для банків».Для порівняльного аналізу обрано обсяги кредитних портфелів і дохідність активів.БУДК реалізують в основному чотири види національних стратегічних програм: розвитку інфраструктури, підтримки малого і середнього бізнесу, регіонального розвитку, усунення галузевих диспропорцій. Ці програми поділяють за продуктами на кредити, гарантії та субсидії. В окремих країнах БУДК також реалізують програми студентських позик, іпотечного кредитування, підтримки інноваційних і стартових підприємств грантами. Джерелами фінансування цих програм є капітал, кошти залучено від міжнародних фінансових організацій та запозичення шляхом емісії боргових зобов'язань. Здебільшого, такі програми реалізуються через партнерські фінансові установи та регіональні фонди. Показниками ефективності цих програм є обсяги кредитних портфелів, кількість підприємств, створених і збережених робочих місць. Якість і дохідність кредитних портфелів є другорядними питаннями, але також ураховуються в оцінці результативності роботи БУДК.На підставі порівняльного аналізу діяльності БУДК зроблено висновки про необхідність реалізації в Україні аналогічних програм, з урахуванням стадії розвитку вітчизняної економіки, галузевих і регіональних диспропорцій в економіці. По-перше, потрібно збільшити масштаби пільгового кредитування галузей і регіонів пріоритетного розвитку, з пропозицією кредитних продуктів, гарантій за кредитами і субсидій відсоткових ставок. По-друге, в ролі національного банку розвитку доцільно закріпити один із державних банків, що має пройти санацію активів, трансформувати ресурсну базу, вийти на внутрішні і зовнішні ринки запозичень. По-третє, трансформація державного банківського сектору в Україні має відбуватися паралельно із затвердженням Урядом України національних і регіональних програм кредитного стимулювання економіки. Для кожної програми фінансової підтримки, яка реалізується БУДК, доцільно встановити ключові показники результативності (т. зв. КРІ, кількісно вимірювані та якісні цілі) і забезпечити державний моніторинг досягнення цілей, коригування напрямів і пріоритетів у разі потреби.

The legal nature and features of economic activity in the field of medical tourism in Ukraine are researched. The definition of "medical tourism" is formulated as well as identifies social relations subject to economic and legal regulation. An analysis of international documents on tourism was carried out. It was found provisions that could be a guideline for improving the legal regulation of such relations in Ukraine. The legal basis of the organization and implementation of economic activity in the field of medical tourism is analyzed, the directions for its improvement are justified taking into account international standards of tourism and medical activity.It is proved that economic activity in the field of medical services, as a necessary component of a tourism product for medical tourism, requires strict adherence to relevant norms and rules. The reason for this is the high risk of harm to the health and sometimes the life of the patient during medical tourism, a feature of which is a brief contact between the doctor and the patient. This circumstance determines the absence or insufficiency of information about the general state of health, the dynamics of the disease, the impossibility of medical supervision during the rehabilitation period, and other factors that increase the riskiness of this type of economic activity.It is concluded that economic activity in the field of medical tourism requires a special procedure for the formation and implementation of a tourism product. This product includes both a package of general tourism services and medical and health services (activities related to medical intervention, rehabilitation, etc.). Such services are provided not only by general subjects of tourism activity but also by entities having a special status of healthcare institutions, which requires special permits for medical practice.Business entities working in the field of medical tourism were investigated; identified subjects committing such activities illegally. The necessity of establishing requirements for the professional level of persons carrying out tour operator activities in the field of medical tourism, as well as written contracts with medical institutions that provide medical services and are responsible for their quality, is substantiated.The directions of cooperation of medical institutions in cooperation with tour operators are determined. It was proposed to create an open state register of foreign medical organizations that are entitled to provide medical services in accordance with the legislation of the country of location. The information in this register should be used by tour operators when forming a tourism product, as well as by the Ministry of Health when referring Ukrainian citizens for treatment at a government expense. For patients who go abroad for treatment at their own expense or at the expense of nongovernmental organizations, such information will be advisory in nature.The powers, functions and circle of subjects of organizational and economic powers in the field of medical tourism are defined. A direct relationship has been established between state regulation of economic activity in the field of medical tourism and ensuring public interests in this area. Such interests are defined as the totality of public interests in the field of tourism, as well as healthcare.Attention is drawn to the direct relationship between state regulation of economic activity in the field of medical tourism and ensuring public interests in these relations, which are considered through a set of public interests in the field of tourism and in the field of health. The model of state regulation of such activities, which should include such functions as management, control and protection of public interests, was also investigated and refined.It is proposed to introduce amendments and additions to the Law of Ukraine "On Tourism", as well as by-laws regarding the treatment of Ukrainian citizens abroad. ; В работе проанализирована правовая природа и особенности хозяйственной деятельности в сфере медицинского туризма в Украине, сформулировано определение понятия «медицинский туризм», выделены общественные отношения, подлежащих хозяйственно-правовому регулированию. Проведен анализ международных документов, посвящённых туризму, в ходе которого выявлены положения, которые могут быть ориентиром при совершенствовании правового регулирования таких отношений в Украине. Проанализирована правовая основа организации и осуществления хозяйственной деятельности в сфере медицинского туризма, обоснованы направления ее совершенствования с учетом международных стандартов туристической и медицинской деятельности.Исследован круг субъектов хозяйственной деятельности, осуществляющих деятельность в сфере медицинского туризма; выявлены субъекты, осуществляющие такую деятельность с нарушениями законодательства; рассмотрено место отечественных медицинских и санаторно-курортных учреждений в сотрудничестве с туристическими операторами. Установлены полномочия, функции и круг субъектов организационно-хозяйственных полномочий в сфере медицинского туризма.Обращено внимание на непосредственную связь государственного регулирования хозяйственной деятельности в сфере медицинского туризма и обеспечения в этих отношениях публичных интересов, которые рассматриваются через сочетание публичных интересов в сфере туристической деятельности и в сфере здравоохранения. Исследована и конкретизирована модель государственного регулирования такой деятельности, которая должна включать функции управления, контроля и охраны публичных интересов.На основе указанных выводов предложено внесение изменений и дополнений в Закон Украины «О туризме», а также отдельные подзаконные акты относительно лечения граждан Украины за рубежом. ; У роботі проаналізовано правову природу та особливості господарської діяльності у сфері медичного туризму в Україні, сформульовано визначення поняття «медичний туризм», виокремлено суспільні відносини, що підлягають господарсько-правовому регулюванню. Проведено аналіз міжнародних документів щодо туризму виявлено положення в них, що можуть бути за орієнтир при вдосконаленні правового регулювання таких відносин в Україні. Проаналізовано правову основу організації і здійснення господарської діяльності в сфері медичного туризму, обґрунтовано напрями її удосконалення з урахуванням міжнародних стандартів щодо туристичної та медичної діяльності.Досліджено коло суб'єктів господарської діяльності, які здійснюють діяльність у сфері медичного туризму; виявлено суб'єкти, які здійснюють таку діяльність з порушеннями законодавства; розглянуто місце вітчизняних медичних та санаторно-курортних закладів у співпраці з туристичними операторами. Встановлені повноваження, функції та коло суб'єктів організаційно-господарських повноважень в сфері медичного туризму.Крім того, наголошується на безпосередньому зв'язку державного регулювання господарської діяльності у сфері медичного туризму та забезпечення в цих відносинах публічних інтересів, які розглядаються через поєднання публічних інтересів у сфері туристичної діяльності та у сфері охорони здоров'я. Досліджено та конкретизовано модель державного регулювання такої діяльності, яка має включати такі функції, як управління, контроль та охорона публічних інтересів.На основі наведених висновків запропоновано внесення змін і доповнень до закону «Про туризм», а також окремих підзаконних актів щодо господарської діяльності в сфері медичного туризму.

En el Segundo Juzgado Especializado en lo Civil de Maynas, el accionante José Carlos Vela Amasifuen interpone demanda de Desalojo por ocupación precaria contra Alejandrina Zumaeta Pinedo quien se encontraba ocupando parte del bien inmueble submateria del demandante ubicado en la Calle Echenique número novecientos noventa y nueve, inscrito con el Código de Predio P12012320; solicitando al juzgado se pronuncie ordenando a la demandada desocupar y entregar al actor el bien sub litis. El Juez de primera instancia declara FUNDADA la demanda, en consecuencia, ordena que la demandada ALEJANDRINA ZUMAETA PINEDO cumpla con restituir al actor JOSÉ CARLOS VELA AMASIFUEN, la parte que viene ocupando del inmueble de su propiedad ubicado en la Calle Echenique N° 999. La demandada interpone recurso de apelación. El Colegiado de la Sala Civil, revoca la sentencia de primera Instancia que declaró fundada la demanda; reformándola, la declara IMPROCEDENTE. El accionante interpone recurso de casación. La Sala Civil Transitoria de la Corte Suprema de Justicia de la Republica resuelve declarando FUNDADO el recurso de casación interpuesto por José Carlos Vela Amasifuen, en consecuencia, declararon NULA la sentencia de vista y actuando como sede de instancia, CONFIRMARON la sentencia apelada y ordenó que la demandada cumpla con restituir al demandante la parte que viene ocupando del inmueble de su propiedad. ; En el Primer Juzgado Especializado en lo Civil de Maynas, la accionante Gladys Martínez Khan interpone demanda de acción constitucional de amparo, por vulneración a su derecho constitucional al trabajo al haber sido despedida sin expresión de causa, a fin de que se le restituya su derecho fundamental vulnerado reponiéndole a su centro de trabajo con contrato indeterminado por haberse desnaturalizado el contrato sujeto a modalidad y se ordene su reposición como trabajadora a plazo indeterminado. El Juez de primera instancia declara fundada la demanda, pues argumenta que se ha vulnerado su derecho constitucional al trabajo consagrado en los artículos 22° y 27° de la Constitución Política del Estado, además del derecho a acceder a un puesto de trabajo conlleva el derecho a no ser despedido sino por causa justa configurándose con ello un despido sin imputación de causa, debiendo, por tanto, ampararse la demanda. El demandante interpuso recurso de apelación. El Colegiado de la Sala Civil Mixta C.S.J. Loreto, revoca la sentencia de primera Instancia que declaró fundada la demanda; reformándola, la declara nula. Además, declara nula la Resolución N° 14 que declara fundada la excepción de incompetencia, por tanto, declarando nulo todo lo celebrado. El Tribunal Constitucional emite su sentencia, declarando fundada la demanda por haberse comprobado la afectación del derecho al trabajo; en consecuencia, declara Nulo el despido arbitrario. Asimismo, ordena que la Empresa Electro Oriente S.A. reponga a Doña Gladys Martínez Khan, como trabajadora a plazo indeterminado en el cargo de auxiliar de compras; o en otro de similar puesto categoría en el plazo de dos días. ; In the Second Specialized Civil Court of Maynas, the plaintiff José Carlos Vela Amasifuen files a lawsuit for Eviction for precarious occupation against Alejandrina Zumaeta Pinedo who was occupying part of the plaintiff's submaterial real estate located at Echenique Street number nine hundred and ninety-nine, registered with the Property Code P12012320; requesting the court to rule ordering the defendant to vacate and deliver the sub litis property to the plaintiff. The judge of first instance declares the lawsuit FOUNDED, consequently, he orders that the defendant ALEJANDRINA ZUMAETA PINEDO comply with restoring the actor JOSÉ CARLOS VELA AMASIFUEN, the part that has been occupying the property of his property located at Calle Echenique N ° 999. The defendant files appeal. The Collegiate of the Civil Chamber, revokes the judgment of first Instance that declared the claim founded; reforming it, it declares it IMPROPER. The plaintiff files a cassation appeal. The Transitory Civil Chamber of the Supreme Court of Justice of the Republic resolves by declaring FOUNDED the appeal filed by José Carlos Vela Amasifuen, consequently, they declared the hearing sentence NULL and acting as the seat of instance, CONFIRMED the appealed sentence and ordered that the defendant complies with restoring to the plaintiff the part that has been occupying the property of his property. ; In the First Specialized Civil Court of Maynas, the plaintiff Gladys Martínez Khan files a constitutional action for amparo, for violation of her constitutional right to work, having been fired without expression of cause, in order to have her right restored fundamental violated by replacing her work center with an indeterminate contract for having distorted the contract subject to modality and her replacement as an indefinite-term worker is ordered. The judge of first instance declares the claim founded, as he argues that his constitutional right to work enshrined in articles 22 and 27 of the Political Constitution of the State has been violated, in addition to the right to access a job entails the right not to be fired except for just cause, thereby configuring a dismissal without imputation of cause, and therefore, the claim must be protected. The plaintiff filed an appeal. The Collegiate of the Mixed Civil Chamber C.S.J. Loreto, revokes the judgment of first Instance that declared the claim founded; reforming it, it declares it null. In addition, it declares Resolution N ° 14 null and void, which declares the incompetence exception founded, therefore, declaring everything that has been celebrated null and void. The Constitutional Court issues its judgment, declaring the claim founded because the right to work has been found to be affected; consequently, it declares the arbitrary dismissal null and void. It also orders that Empresa Electro Oriente S.A. replace Doña Gladys Martínez Khan, as an indefinite-term worker in the position of purchasing assistant; or in another of similar category position within two days.

ABSTRAK PT Berau Coal merupakan perusahaan batubara yang terletak di Kabupaten Berau, Provinsi Kalimantan Timur. Sebagai perusahaan yang mempunyai visi menunjang perwujudan cemerlang melalui peran aktifnya sebagai pengalihragam energi yang eksponensial, PT Berau Coal komit terhadap program Corporate Social Responsibility (CSR). Dalam CSR Policy perihal Pengembangan Masyarakat, PT Berau Coal mempunyai tujuan untuk mendorong komunitas sekitar tambang untuk berperan secara aktif dalam pemberdayaan masyarakat melalui pengembangan sumberdaya manusia, penguatan pranata sosial budaya dan pengembangan sumber daya ekonomi menuju masyarakat yang berdaya sejahtera dan mandiri secara bekelanjutan. Pada tahun 2018, penyerapan tenaga lokal di Kabupaten Berau menurut data Dinas Ketenagakerjaan dan Transmigrasi (Disnakertans) Berau hanya 30 % dimana permohonan kerja sektor tambang masih mendominasi di masyarakat. Menurut Peraturan Daerah Kabupaten Berau nomor 8 tahun 2018 tentang Perlindungan Tenaga Kerja Lokal, pemerintah daerah memberikan aturan kepada pengusaha untuk wajib mengupayakan pengisian lowongan pekerjaan di dengan tenaga kerja lokal paling sedikit 80% sesuai dengan syarat kualifikasi yang dibutuhkan. Untuk menutupi kesenjangan tersebut, PT. Berau Coal melalui CSR-Yayasan Dharma Bakti Berau Coal memberikan pelatihan kerja (vokasional) berupa sistem pemagangan kepada pemuda lingkar tambang sebagai bentuk komitmen dan kepatuhan perusahaan terhadap regulasi daerah. Sesuai dengan pilar CSR, program vokasi memiliki tujuan untuk mengembangkan masyarakat lingkar tambang dan juga menjadi asset yang dibentuk oleh organisasi sehingga kemampuan ataupun hasil dari pendidikan vokasinya dapat diserap oleh perusahaan di area operasional PT Berau Coal. Salah satu pilot program tersebut adalah melalui Program Pendidikan Pengawas Pertambangan, dengan mengacu kepada kompetensi POP dan kompetensi teknis. Metodologi pengembangan masyarakat yang didesain oleh PT Berau Coal menggunakan pendekatan vokasional, dimana metode tersebut menggunakan beberapa tahapan : (1) Konsep link and match diterapkan dari mulai link dengan kebutuhan industri pada saat program akan dilaksanakan dan match dengan kompetensi yang dibutuhkan dalam dunia industri dengan menyisipkan kompetensi izin kerja di operasional PT Berau Coal disesuaikan dengan kurikulum dari peserta pendidikan vokasi. (2) Membuat dan mengadopsi skema kompetensi untuk internal sesuai dengan kebutuhan industri. (3) Pelatihan dengan komposisi 70% on-job-training dan 30% In-Class. (4) Melaksanakan sertifikasi uji kompetensi sebagai persyaratan lulus program dan bagian dari working permit. Target dari pada program tersebut adalah bagaimana peserta didik tersebut dapat siap bekerja dengan budaya organisasi yang ada di operasional PT Berau Coal sebagaimana layaknya karyawan bekerja. Dengan model pengembangan masyarakat tersebut, program dapat memberikan dampak positif secara langsung untuk organisasi, diantaranya dengan menyiapkan tenaga kerja yang siap kerja melalui talent pool. Selain itu, perusahaan juga dapat menutupi kesenjangan komposisi tenaga kerja lokal yang ada di PT. Berau Coal dengan cepat sesuai dengan kebutuhan operasional perusahaan. Ketiga, program tersebut memberikan dampak secara langsung terhadap blockade/isu-isu lokal mengenai serapan tenaga kerja lokal yang erat terjadi di perusahaan tambang yang dapat berdampak terhadap kegiatan operasional. Kata Kunci : Corporate social responsibility, pendidikan vokasi, pengembangan masyarakat lokal ABSTRACT PT Berau Coal is a coal company that is located at Berau Regency, East Kalimantan Province. As a company which has vision to enable a brighter future through becoming an exponential energy transformer, PT Berau Coal commits to have a Corporate Social Responsibility (CSR) programme. In CSR Policy regarding people development, PT Berau Coal has an objective to enforce communities around mining activity to actively contribute in community empowerment through developing human resources, strengthening social and cultural institutions and developing economic resources towards a sustainable and prosperous community. According to Department of Manpower and Transmigration, local employees who work in the mining sector within Berau Regency only around 30% in 2018, where the job demand in mining sector is still dominated. Referring to Berau Regency Local Regulation no 8 year 2018 about Protection of Local Workers, it is stated that local government provides rules for employers that should fill the job occupancy with at least 80% local workers with required qualification requirements. To cover the gap , PT Berau Coal through CSR-Yayasan Dharma Bakti Berau Coal is giving vocational training in the form of an apprenticeship system for fresh graduates around mining company as company's commitment form and company's compliance to local regulation. According to CSR's pillar, vocational program has a vision to develop community around mining area and become a meaningful asset which is formed by organization so the result of vocational education can be absorbed by companies within PT Berau Coal operational area. One of the pilot programs is Mining Supervisor Development Program which is referring to POP competencies and technical competencies. Methodology of society development by using vocational approach is designed by PT Berau Coal. This method is using several steps (1) Link and Match concept which start to apply from link with industrial needs when the program starts and match it with competencies that are needed with industry, adding operational work permit competencies at PT Berau Coal, adjusted with curriculum from vocation education participants. (2) Creating and adopting scheme of competencies for internal in accordance with the industrial needs. (3) Training program with composition 70% on-job-training and 30% In-Class. (4) Implementing competencies test as requirement to pass the program and part of work permit. The target for this program is how program participants are ready to work with organization culture at PT Berau Coal. Through this society development model, the program can give positive impact directly for the organization by preparing workers who are ready to work through the talent pool. In addition, the company can also covered the gap in the composition of the local workforce in PT. Berau Coal quickly according to the operational needs of the company. Lastly, this program give direct impact to blockade and local issues regarding local worker absoprtion in mining companies that can have an impact on operational activities. Keyword: Corporate social responsibility, vocational educational, local society development

Luego de un tortuoso proceso de paz que terminó con una confrontación armada con la guerrilla Farc-EP-, una vez firmado el acuerdo en septiembre de 2016, se desencadenaron posturas álgidas que derivaron en tensiones de diversa índole (las que hasta hoy persisten) sin que se vislumbren escenarios de paz; al contrario, Colombia atraviesa por uno de los momentos más complejos y violentos de su historia, atrapada en una polarización política que roza el fundamentalismo, el cual permea a sus instituciones judiciales, policiales, medios de comunicación y a la sociedad en general, lo que hace prácticamente imposible el diálogo reflexivo entre las diferentes posiciones ideológicas, que han hecho aún más notorios los clivajes sociales que han caracterizado a la nación colombiana como una de las más fragmentadas del hemisferio. En virtud de lo anterior, en este artículo se propone, mediante un enfoque constructivista y con el apoyo de una metodología cualitativa como la entrevista semi-estructurada y el análisis de columnistas que abordan el tema, examinar así la ecuación Justicia-Medios-Polarización, para identificar los riesgos de instrumentalización de los medios -y/o periodistas-, y de cómo, una especie de entramado de componentes los aparta de su deber ontológico. Esto confluye en un avivamiento de la polarización, hecho desgastante para la democracia y amenaza al Estado de derecho cuando al acudir a la descalificación, desvirtuando así cualquier escenario de debate equilibrado y provocando un alto grado de afectación al sistema judicial, en especial la búsqueda de desprestigio de más alto ente: La Corte Suprema de Justicia. ; Après un processus de paix tortueux qui s'acheva par une confrontation armée avec la guerrilla Farc-EP- et l'accord de paix signé en septembre 2016, des postures critiques s'élevèrent donnant lieu à des tensions de toutes sortes qui perdurent, sans que l'on puisse voir se dessiner le moindre scénario en faveur de la paix. Bien au contraire ! La Colombie traverse l'un des moments les plus complexes et violents de son histoire, engluée dans une polarisation politique proche du fondamentalisme qui s'étend aux institutions judiciaires, policières, aux moyens de communication et à la société en général, rendant pratiquement imposible un dialogue réflexif entre les différentes positions idéologiques, et plus aigüs encore les clivages sociaux qui font de la nation colombienne l'une des plus fragmentées de l'hémisphère. Ceci étant, à partir d'une approche constructiviste et en nous fondant sur une méthodologie qualitative (entretien semi-structuré) et l'analyse d'articles émanant d'éditorialistes, notre article se propose d'examiner la question Justice-Media-Polarisation, afin d'identifier les risques d'instrumentalisation par les media et/ou les journalistes et la façon dont un réseau de facteurs les écarte de leur devoir ontologique, accroissant ainsi une certaine polarisation. Ces facteurs pervertissent la démocratie et représentent une menace pour l'État de droit lorsque l'on se sert de la disqualification pour dénaturer tout scénario menant à un débat équilibré. Cela affecte aussi, grandement, le système judiciaire, tout particulièrement lorsque l'on s'attaque à son institution la plus prestigieuse : la Cour Suprême de Justice. ; Após um tortuoso processo de paz que culminou em confronto armado com a guerrilha das FARC-EP, a partir da assinatura do acordo em setembro de 2016, desencadearam-se posições críticas que geraram tensões de diversos tipos (que persistem até hoje) sem que cenas de paz sejam vislumbradas; ao contrário, a Colômbia vive um dos momentos mais complexos e violentos de sua história, presa em uma polarização política que beira o fundamentalismo, que permeia suas instituições judiciárias, policiais, os meios de comunicação e a sociedade em geral, o que torna praticamente impossivel o diálogo reflexivo entre as diferentes posições ideológicas, evidenciando ainda mais as clivagens sociais que caracterizaram a nação colombiana como uma das mais fragmentadas do hemisfério. Em virtude do exposto, este artigo propõe, por meio de uma abordagem construtivista e com o apoio de uma metodologia qualitativa como a entrevista semiestruturada e a análise dos colunistas que se referem ao tema, examinar a equação Justiça-Mídia-Polarização para identificar os riscos de instrumentalização da mídia -e / ou jornalistas-, e como uma espécie de rede de componentes os separa de seu dever ontológico. Isso converge para um ressurgimento da polarização, fato desgastante para a democracia e ameaça o estado de direito quando da desqualificação, distorcendo qualquer cenário de debate equilibrado e causando um alto grau de danos ao sistema judiciário, principalmente a busca por descrédito do órgão máximo: O Supremo Tribunal de Justiça. ; Once the peace agreement was signed in September 2016 by Colombian President Juan Manuel Santos, after a critical peace process that temporarily ended with an armed confrontation with the insurgent group Farc-EP-, tense positions were unleashed that friction of various kinds resulted, which to this day persist with no foreseeable scenarios of peace; on the contrary, Colombia is going through one of the most complex moments of its history, trapped in a political polarization that borders on fundamentalism which permeates its institutions, the media and society in general, which makes reflective dialogue between the different ideological positions, which have made the social cleavages that have characterized the national society as one of the most fragmented in the hemisphere even more noticeable. Given this precedent, this article proposes, using a constructivist approach supported by qualitative methodologies such as the semi-structured interview plus the analysis of columnists who address the issue, examine the Justice-Media-Polarization equation, to identify the risks of instrumentalization of the media -and / or journalists-, and how, a kind of network of components separates them from their ontological duty, which converges in a revival of polarization, an exhausting fact for democracy and threatens the rule of law when resorting to disqualification, thus distorting any scenario of balanced debate, a phenomenon that observes a high degree of damage to the judicial system, especially the search for discredit from the highest entity: the Supreme Court of Justice.

This article analyzes the problematic issues that arise in determining the types of income that are taken into account in the formulation of alimony on the basis of case law and scientific research. Thus, not all the answers that arise in court practice are provided by the List of types of income, which are taken into account when determining the amount of alimony for one of the spouses, children, parents, other persons, approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine of February 26, 1993 № 146. Twenty-six years have passed since the adoption of this Resolution, its norms are outdated and do not take into account modern changes in public life. Thus, in judicial practice, the issue of accrual of alimony from interest income for the placement of funds on deposit accounts is debatable. To date, two positions have been formed on this issue: 1) interest received by the applicant from the bank deposit must be taken into account in the types of income from which alimony is withheld, as paragraph 19 of part 1 of the Resolution of the Cabinet of Ministers № 146 stipulates that alimony is deducted from all types of earnings and additional remuneration part-time work, including other types of earnings; 2) types of income that are taken into account when calculating the amount of alimony, clearly defined in the Resolution of the Cabinet of Ministers № 146 (interest on the placement of funds on deposit accounts in the list of types of income that are taken into account when determining the amount of alimony is not included). Attention is being argued that the problems in question are to some extent caused by the imperfection of the current legislation and suggest ways of overcoming them. Given the existence of different sources of income for the population of Ukraine, it is incorrect to equate the concepts of "earnings" and "income" in family law. The term "earnings" can be combined into income in the form of payment that a person receives for work performed. It should be understood that the concept of "earnings" in content is broader than the concept of "wages". According to Article 1 of the Law of Ukraine "On Remuneration of Labor" wages - a remuneration, calculated, as a rule, in monetary terms, which under the employment contract the employer pays the employee for the work performed by him. A person may receive payment for work performed not only under an employment contract, but also under a civil contract. It is argued that these problems are to some extent caused by the imperfection of the current legislation and suggest ways to overcome them. Based on the above, it is proposed in Part 1 of Article 80, title and part 1, 2, 5 of Article 183, part 1 of Article 200, part 1 of Article 272 of the IC of Ukraine instead of the phrase "earnings (income)" to use the phrase "earnings, income from entrepreneurial activities, peasant (farmer) farms, cooperatives, associations of citizens, as well as persons engaged in subsidiary farming, income from independent professional activity, income from property, the amount of compensation for lost profits, social assistance". Also, the conclusions propose to amend the List of types of income that are taken into account when determining the amount of alimony for one of the spouses, children, parents, other persons, which is approved by the Cabinet of Ministers of Ukraine, and proposes a list of relevant types of income. ; У статті проаналізовано проблемні питання щодо визначення видів доходів, які враховуються під час утримання аліментів на основі прецедентної практики та наукових досліджень. Так, у судовій практиці дискусійним є питання про нарахування аліментів з отриманих доходів із процентів за розміщення коштів на депозитних рахунках. Натепер сформувалися дві позиції щодо окресленого питання: 1) проценти, отримані заявником від банківського вкладу, повинні враховуватися до видів доходів, з яких утримуються аліменти, оскільки пунктом 19 частини 1 постанови Кабінету Міністрів України № 146 визначено, що утримання аліментів із працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, зокрема з інших видів заробітку; 2) види доходів, які враховуються під час обчислення суми аліментів, чітко визначені в постанові Кабінету Міністрів України № 146 (відсотки за розміщення коштів на депозитних рахунках до переліку видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів, не входять). Отже, не всі відповіді, що виникають у судовій практиці, передбачені Переліком видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146. Зазначене питання висвітлюється з погляду принципу законності та верховенства права. Зважаючи на наявність різних джерел доходів населення України, ототожнювати поняття «заробіток» і «дохід» у сімейному законодавстві некоректно. Терміном «заробіток» можна об'єднати доходи у вигляді плати, яку особа отримує за виконану роботу. Водночас варто розуміти, що поняття «заробіток» за змістом ширше, ніж поняття «заробітна плата». Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена зазвичай у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Плату за виконану роботу особа може отримувати не тільки за трудовим договором, але й за цивільно-правовим договором. Стверджується, що ці проблеми деякою мірою зумовлені недосконалістю чинного законодавства, пропонуються шляхи їх подолання. На підставі викладеного пропонується в частині 1 статті 80, назвіта частинах 1, 2, 5 статті 183, частині 1 статті 200, частині 1 статті 272 Сімейного кодексу України замість словосполучення «заробітку (доходу)» використовувати словосполучення «заробітку, прибутку від підприємницької діяльності, селянських (фермерських) господарств, кооперативів, об'єднань громадян, а також осіб, що займаються підсобним господарством, доходу від незалежної професійної діяльності, доходу від власності, суми відшкодування упущеної вигоди, соціальної допомоги». Також у висновках пропонується внести зміни у Перелік видів доходів, які враховуються під час визначення розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, який затверджується Кабінетом Міністрів України, і пропонується перелік відповідних видів доходів.

Email



Share

Tweet

Share


Comment










Image



Solar panels on the roof of Centre Gabriela Mistral in Santiago, Chile, part of the Ministry of Energy's Public Solar Roofs Program.






















How can we leverage new technologies, such as blockchain, to unleash the power of climate markets?

What are Climate Markets?
Article 6 of the Paris Agreement intends to provide a basis for countries to voluntarily cooperate with each other to deliver on their NDCs and raise ambition. Effectively, this Article signals the use of carbon markets globally, allowing for decentralized bilateral cooperation approaches, including through internationally transferred mitigation outcomes.

The size of the prize of these next-generation carbon markets? According to a recent study, they could halve the cost of implementing NDCs, saving $250 billion per year by 2030, unleashing the power of markets to tackle climate change.

Current and future markets, however, pose challenges: different countries and operate under different technological systems, different governance rules. Information about mitigation outcomes (MOs) is currently collected in a variety of repositories, including spreadsheets, databases reflecting pipeline activities, and registries at the country, regional, or institutional level. The differences in these processes and systems constrain market integration making for complicated transactions.

The Kyoto Protocol utilized an International Transaction Log, operated by the United Nations Framework Convention on Climate Change (UNFCCC), to facilitate communication between registries. This meant the UNFCCC undertook centralized functions, including a clearance process for transactions. [Article 6 will be front and center in the negotiations at the upcoming COP25 in Madrid.] Negotiators are still determining whether a centralized infrastructure should continue, the functions it could perform, and to which market mechanisms or transactions it would apply.

The World Bank's Approach to Next-Generation Climate Markets
The World Bank's Carbon Markets and Innovation team (CMI) is developing a Climate Warehouse ecosystem to demonstrate the viability of a decentralized information technology approach to connect climate markets systems. In this ecosystem, a meta-registry system connects to country, regional, and institutional databases and registries to surface publicly-available information on MOs and record status changes to provide information on how MOs are used. The objective of the Warehouse is to enhance transparency and trust among market participants and enable the tracking of MOs across different systems.

According to our recent research, blockchain, artificial intelligence, the internet of things, and other disruptive technologies hold significant promise in terms of addressing the needs of next-generation climate markets. CMI is, therefore, partnering with the World Bank's Information Technology Services Technology and Innovation Lab to explore how these new technologies can be used to develop the Climate Warehouse system.

Among its advantages, blockchain is a decentralized, distributed digital ledger that records information across multiple computers so that any involved record cannot be altered retroactively without the alteration of all subsequent blocks, boosting transparency. Blockchain also has the capabilities to simplify data sharing among diverse registries and ensures that MOs can be traceable from their origin to their eventual retirement. The decentralized and immutable nature of the system provides resilience against attacks and can boost confidence that information has not been tampered with. Furthermore, the peer-to-peer arrangement could give participating entities the flexibility to interact with their own blockchain node and manage their access rights based on their own requirements and institutional frameworks.

However, blockchain may not be a suitable repository for storing large amounts of information about climate actions. For instance, the measurement, reporting, and verification (MRV) processes needed to verify project and MO information currently rely on extensive use of audit reports, detailed project information, and imagery. Blockchains, however, were built to store transactional data linked together that grows as more transactions are added. As the chain grows, so too does its demand for storage and computing power to process transactions. This can affect the cost of running the system on a public blockchain.

Also, blockchain cannot assure the quality of data: it is only as good as the quality of data entered into the system. Some of this can be alleviated through processes and governance practices put in place that dictate the format of information and its flow into the meta-registry. And if duplications occur, at the very least, blockchain provides a record of the occurrence, and corrections can be fully traceable among participating parties.What's next?
The Bank is undertaking a simulation of the Climate Warehouse concept involving partner institutions that are implementing or planning to implement databases or registry solutions. Because the Climate Warehouse is a new concept, there is much to gain through co-existence with current systems and parallel processes. Along with the Bank, partners are connecting their systems to the Climate Warehouse simulation to surface publicly-available information from their systems. The team is planning for upcoming engagements to share lessons learned and support policy-makers.

Continuing negotiations on Article 6 means that piloting efforts are more important than ever. The Bank is well-placed to demonstrate innovative solutions to address key challenges and build client capacities through collaborative pilots. Moving forward, the Bank hopes to continue to facilitate regular exchange with Governments, non-governmental standards-setting organizations, the private sector, and other expert groups to explore opportunities to leverage emerging technologies for post-2020 climate markets.

Learn more about World Bank's Blockchain, and Climate Markets visit our Program Page.










Topics

Climate Change
Energy
Environment









Regions

The World Region
















Authors


















Chandni Dinakaran
Knowledge and Learning Analyst
More Blogs By Chandni






































Susan Carevic
Susan Carevic, IT Officer, Business Management II
More Blogs By Susan

































https://www.linkedin.com/in/stephanie--rogers/




Stephanie Rogers
Senior Financial Specialist
More Blogs By Stephanie

































https://www.linkedin.com/in/sandhya-srinivasan-03a00342

twitter.com/intent/follow?screen_name=@sandhya158


Sandhya Srinivasan
Senior Climate Change Specialist, World Bank
More Blogs By Sandhya

































https://www.linkedin.com/in/rachel-mok-08aa5883/




Rachel Mok
Climate Change Specialist, Climate Change Group
More Blogs By Rachel









































1













James Close


November 29, 2019

Great to see this important work progressing. Many congratulations to the team.

The article considers the updated European requirements for the introduction into circulation and or operation of agricultural and forestry vehicles, as well as the feasibility of their implementation in the legislation of Ukraine. The purpose of the work is to research the functional, technical and environmental safety requirements that are used in the evaluation and confirmation of the conformity of tractors, trailers and trailer machines in accordance with the relevant modern European Union technical legislation, on the basis of which the legal acts of Ukraine are developed, as well as defining the main provisions and peculiarities of such requirements.Research methods consisted of analyzing the requirements for functional and technical safety of agricultural and forestry vehicles.The main features of the updated European technical safety requirements for agricultural and forestry vehicles are their presentation in the direction of the «New Approach» Directives, clear systematization and additions, improvement of test methods, application of international rules and standards.The results of the work. The list of regulatory legal acts of the European Union, establishing technical requirements and functional safety requirements for agricultural and forestry vehicles; the nomenclature of components and characteristics was formed, to which the safety requirements of these vehicles were established and the ways of implementing the updated European requirements into the technical legislation of Ukraine were determined.Conclusion. In order to improve the safety of agricultural and forestry vehicles, it is necessary to develop and implement regulatory acts in Ukraine based on updated European requirements that determine road safety and the safety of the work of the personnel, which will minimize the risk of injury to people during traffic and during work on or with vehicles. The development and implementation of the updated regulatory framework for requirements and conformity assessment will allow: to introduce in Ukraine systematic requirements for agricultural and forestry vehicles regarding their functional and technical safety, common test methods, identical to modern European standards; to increase the competitiveness of the indicated domestic products and to create conditions for the elimination of technical barriers to trade. The results of the research will be used in the future to adapt the national legislation to the new European norms and create conditions for the removal of technical barriers to trade. ; В статье рассмотрены обновленные европейские требования по введению в обращение и/или эксплуатацию сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств, а также целесообразность их имплементации в законодательство Украины.Цель работы заключается в исследовании требований по функциональной, технической и экологической безопасности, применяемых при оценке и подтверждению соответствия тракторов, прицепов и прицепных машин согласно соответствующим современным техническим законодательством Европейского Союза, на основе которых разрабатываются нормативно-правовые акты Украины, а также в определении основных положений и особенностей таких требований.Методы исследования заключались в анализе требований по функциональной и технической безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств.Основными особенностями обновленных европейских технических требований безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств, является их изложение в направлении директив «Нового подхода», четкая систематизация и дополнение, совершенствование методов испытаний, применение международных правил и стандартов.Результаты работы. Определен перечень нормативно-правовых актов Европейского Союза, устанавливающие технические требования и требования функциональной безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств; сформировано номенклатуру составных частей и характеристик, к которым установлены требования безопасности этих транспортных средств и определены пути имплементации обновленных европейских требований в техническое законодательство Украины.Вывод. Для повышения уровня безопасности сельскохозяйственных и лесохозяйственных транспортных средств необходимо разработать и внедрить в Украине нормативно-правовые акты на основании обновленных европейских требований, которые определяют безопасность дорожного движения и безопасность работы обслуживающего персонала, что позволит минимизировать риски травмирования людей во время дорожного движения, и при работы на транспортных средствах или с ними. Разработка и введение в действие обновленной нормативно-правовой системы по установлению требований и подтверждения соответствия позволит: ввести в Украине систематизированные требования к сельскохозяйственным и лесохозяйственных транспортным средствам по их функциональной и технической безопасности, единые методы испытаний, идентичные современным европейским нормам; повысить конкурентоспособность указанной отечественной продукции и создать условия для устранения технических барьеров в торговле. Результаты проведенных исследований будут использованы в дальнейшем для адаптации национального законодательства к новым европейским нормам и создание условий для устранения технических барьеров в торговле. ; У статті розглянуто оновлені європейські вимоги щодо введення в обіг та/або експлуатацію сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів, а також доцільність їх імплементації в законодавство України.Мета роботи полягає в дослідженні вимог щодо функційної, технічної та екологічної безпеки, які застосовуються під час оцінки і підтвердження відповідності тракторів, причепів та причіпних машин згідно з відповідним сучасним технічним законодавством Європейського Союзу, на основі яких розробляються нормативно-правові акти України, а також у визначенні основних положень та особливостей таких вимог. Методи дослідження полягали в аналізуванні вимог щодо функційної та технічної безпеки сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів.Основними особливостями оновлених європейських технічних вимог безпеки сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів, є їх викладення в напрямку Директив «Нового підходу», чітка систематизація та доповнення, вдосконалення методів випробувань, застосування міжнародних правил і стандартів. Результати роботи. Визначено перелік нормативно-правових актів Європейського Союзу, які встановлюють технічні вимоги та вимоги функційної безпеки сільськогосподарських і лісогосподарських транспортних засобів; сформовано номенклатуру складових частин та характеристик, до яких встановлені вимоги безпеки цих транспортних засобів та визначено шляхи імплементації оновлених європейських вимог в технічне законодавство України.Висновок. Для підвищення рівня безпеки сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів необхідно розробити та впровадити в Україні нормативно-правові акти на основі оновлених європейських вимог, які визначають безпеку дорожнього руху та безпеку роботи персоналу, що дасть змогу мінімізувати ризики травмування людей під час дорожнього руху та під час роботи на транспортних засобах або з ними. Розроблення та введення в дію оновленої нормативно-правової системи щодо встановлення вимог та підтвердження відповідності дасть змогу запровадити в Україні систематизовані вимоги до сільськогосподарських та лісогосподарських транспортних засобів щодо їхньої функційної та технічної безпеки, єдині методи випробувань, ідентичні сучасним європейським нормам, підвищити конкурентоспроможність зазначеної вітчизняної продукції та створити умови для усунення технічних бар'єрів у торгівлі. Результати проведених досліджень будуть використані надалі для адаптації національного законодавства до нових європейських норм та створення умов для усунення технічних бар'єрів у торгівлі.