The article analyzes the importance of public opinion, public attitudes of Ukrainian citizens on the effectiveness of the country's foreign policy and close integration into the European Union, the North Atlantic Alliance, determining the importance of taking into account the expectations of the population in developing and implementing strategies. The methodological basis of the study was the use of interdisciplinary approach in the analysis of phenomena and processes of public life, namely: historical analogies, sociological methods in revealing changes in recent years attitudes of citizens to certain government decisions, their desire to participate in plebiscites comparative – to identify the benefits of taking into account public sentiment in state-building through the concepts of realism and liberalism, which also testify to the state's ability to change and domestic policy. It is proved that over the last few years the number of Ukrainians (over 48 %) who are supporters of European and Euro-Atlantic integration has gradually increased, which is a positive dynamics and basis for the implementation of the chosen vector by the state. As a result of the analysis, it was determined that almost a third of the undecided citizens remain, who can become electoral support of those political forces and figures who promote the pro-Russian vector of cooperation as the main one for Ukraine. Accordingly, the state should systematically implement a strategy of comprehensive agitation, build information channels of positive perception and implementation of the chosen foreign policy course, work with opinion leaders, and so on. It is determined that the consolidation of the political elite and society is an important factor in the implementation of Ukraine's European integration policy at the current stage of development, but may change due to the inconsistent and vague position of Western partners.
The article analyzes the political and legal aspects of the functioning of the Institute of Ukrainian presidency in the system of the higher bodies of state authority. It is determined that the quality of the head of state depends on the constitutionally established powers, normative vested rights and responsibilities as well as the individuality of a person occupying the president's position. The methodological basis of the study was the use of the historical method which allowed to identify the factors that influenced on the changes of Ukrainian polity in the period of independence, comparative method to determine the level of confidence changes of the presidents of Ukraine at the beginning of their cadence, a year later and in the year of re-election, and the system method helped determine the prospects for the development of the Institute of Presidency in Ukraine, taking into account the chosen model of the parliamentary republic. It is proved that the socio-political perception of the Ukrainians, excessive individualization and paternalism in relation to the position of the President of Ukraine directly affect the distribution of authority in the country, concentrating it in the hands of a single person. As a result of the analysis, it was possible to determine the mechanisms that can help Ukraine to avoid the processes related to the processes associated with usurpation of power, accumulation of powers in one decision-making centre at the present stage of democratization: a definitive constitutional distribution of powers, reducing the political dependence of the law enforcement system from the commander-in-chief, eliminating "immunity to corruptions" of the Ukrainians, preservation the Independence of the media and creation a nationwide state development strategy. The future of the Institute of Presidency in Ukraine for the Parliamentary Republic will be a symbolic one, limited powers and low political interest of citizens, which will positively affect the ability of the Ukrainians to a conscious and ...
The nature of cooperation regularly changes under pressure from new calls and threats between the actors of international relations. By means of system analysis and comparison methods, the article discloses the basic theoretical approaches to understanding of the "new world order" phenomenon, which as a result turns into a comprehensive globalization. The article summarizes the modern trends of forming the XXI century international reality, taking into account new actors, their influence on stability and variability of the imperious systems, and analyzes in detail the concepts of modern scientists who form an international discourse on the search for a new paradigm of world order. The study identifies the main characteristics of the world order – legitimacy, the mechanism of change and balance of power. The key shortcomings of the post-war world order have been identified, which include the lack of effectiveness of international organizations at various levels in ensuring the principle of sovereignty for states, respect for borders; imbalance of economic growth between nations; lack of effective sanctions against violators of international law and ensuring the universal rights of citizens; discredited democratic political model, which was recognized as dominant in the post-bipolar era, and so on. Accordingly, there were considered modern approaches to a "new world order" formation, as a result of which it was proposed to take into account the new realities of interdependence that determine the future peaceful coexistence of nations – a balance between freedom of national actors action and international law; balance between legitimacy and power; balance between "regional order" and "international". In general, the international discourse on the search for the "new world order" boundaries is common in the construction of the XXI century multipolar world, the importance of consensus between nations and the legitimacy of new rules for all actors in international relations.
The role and influence increase of the right forces in Europe, their exit outside marginal support of electors forms the actual aim of the basic tendencies research of the citizens' trust level increase to such political parties in the European Union countries in relation to their influence on integration politics in a region. This analysis consistency was achieved by using the historical method for sources research, preconditions and general lines of the right forces of interwar period and their modern development. A comparative method allowed to define identical elements in understanding the concepts of "right-wing" and "right-wing populism", as well as assisted to disclosure distinctions between the right and left political parties of Europe. An accomplished analysis proved that during the last two decades, the right-wing got the considerable credit of trust of the key electorate who became a middle class on the whole, formed general slogans in relation to the denial of politics of European Union in direction of limitation of migration, fight against terrorism, distribution of quotas on the reception of refugees, interference with the internal affairs of the state that levels maintenance of originality of ethnoss and nations. Populism, euroscepticism and increase of representative office in European parliament, puts under a threat maintenance of integration politics that was predictable and clear for all participants of association and direct countries-partners. Ukraine in this case must work on making of new strategy of co-operating with Europe, taking into account new tendencies.
The article investigates the multidimensional features of the public opinion influence on forming and realization of the foreign-policy activity of the country. The interdisciplinary approach, that connected work from sociology, law, political science and international relations, was used. On the basis of historical method, it was succeeded to extrapolate the received practices of the ХXth century as for taking into account of public idea on modern international events, a system method defined the state as a subject of international relations, taking into account the separate role of its institutes, a comparative method allowed to distinguish the features of influence of citizens on state decisions in the different political modes, and behaviorism allowed to distinguish the terms of change of the citizens' behavior, society in relation to a foreign policy. The realized analysis of the scientific approaches of realism and liberalism defined the historical epochs of their forming and basic tendencies of taking into account or ignoringthe citizens' moods at the level of the public policy in relation to the short-term and strategic tasks of power in its international cooperation. The groups of countries were certain, where they are most represented. It has been found that, the delineation of manipulative constituent of forming the public opinion became the important conclusion of the research by means of mass-media, by specially democratic countries, in relation to the most essential events as intruding in the other country, coalition participating in international conflicts, intervention, membership in intergovernmental organizations and others like that. Thereafter, it was well proven that the public opinion is the important process of the legitimacy of the foreign-policy activity of the state both inside the state and in cooperating with international players.
The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements). The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in ...
Стаття присвячена виявленню взаємовпливу між ерозією довіри громадян до інклюзивних інститутів та формуванням невизнаних територій в Україні. На основі міждисциплінарного підходу, доведено, що низький рівень вертикальної взаємодії між громадянами та владою сприяють делегітимації трансформованих старих та новостворених інклюзивних інститутів, а в кризовий період (революції, перевороти), недовіра сприяє розвитку сецесіоністських рухів у найбільш нестійких регіонах. Тривалий період неефективності та центроорієнтованості екстрактивних інститутів держави сформував «суспільство втраченої довіри», яке дозволило розглядати Україну як унікальний об'єкт дослідження в Східній Європі, де легально-раціональні механізми боротьби з розвитком сецесіонізму є мало результативними й потребують асиметричних та недискримінаційних підходів в роботі з невизнаними й самопроголошеними територіями.
The article is devoted to the exposure of mutual influence between the citizens' erosion of trust to the inclusive institutes and forming of unrecognized territories in Ukraine. On the basis of interdisciplinary approach it has been well-proven that low level of vertical co-operation facilitates delegitimization of the transformed old and recently established inclusive institutes between the citizens and authority while in a crisis period (revolutions, putsches), a distrust assists the development of the secession movements in the most unsteady regions. In the meantime, the long period of inefficiency and central government oriented extractive institutes formed "society of lost faith" which allowed to consider Ukraine as the unique investigated object in Eastern Europe where legally-rational mechanisms of fight against a development of secession are of minimal result and need asymmetrical and non-discriminatory approaches in working with unrecognized and self-proclaimed territories.There were certain factors, that, accordingly, influenced on forming of the unrecognized territories of modern Ukraine: a crisis of vertical trust, a dominant influence of extractive political and economic institutes, fight for the resource independence of the regions, an instigation and a support of the secessionist movements by the third party (Russia), informative centrist unilaterism in finding out the events and others like that. The important element of a research became the allocation of social groups, that name "secession orphans" (Crimean Tatars, the citizens of the occupied Donetsk and Luhansk territories) in Ukraine, that discriminate against self-proclaimed power, do not acknowledge its legality on realization of management territories and inclined to appeal to the justice of the parent state. The modern Ukrainian power recommends to apply systematic measures in the exposure of factors in discovering of vertical cooperation in tandem "citizen — state power" to avoid the further separatist's moods in regions, to assist the change of the priorities on the development of state inclusive institutes through the liquidation of extractive, to search for the optimal forms of cooperation with citizens and representatives of the unrecognized territories, securing international law and support for geopolitical players. ; Статья посвящена выявлению взаимовлияния между эрозией доверия граждан к инклюзивным институтам и формированием непризнанных территорий в Украине. На основе междисциплинарного подхода, доказано, что низкий уровень вертикального взаимодействия между гражданами и властью способствуют делегитимацию трансформированных старых и вновь созданных инклюзивных институтов, а в кризисный период (революции, перевороты), недоверие способствует развитию сецесионистских движений в наиболее неустойчивых регионах. Длительный период неэффективности и центроориентированности экстрактивных институтов государства сформировал «общество утраченного доверия», которое позволило рассматривать Украину как уникальный объект исследования в Восточной Европе, где легально-рациональные механизмы борьбы с развитием сецесионизма есть мало результативными и требуют асимметричных и недискриминационных подходов в работе с непризнанными и самопровозглашёнными территориями. ; Стаття присвячена виявленню взаємовпливу між ерозією довіри громадян до інклюзивних інститутів та формуванням невизнаних територій в Україні. На основі міждисциплінарного підходу, доведено, що низький рівень вертикальної взаємодії між громадянами та владою сприяють делегітимації трансформованих старих та новостворених інклюзивних інститутів, а в кризовий період (революції, перевороти), недовіра сприяє розвитку сецесіоністських рухів у найбільш нестійких регіонах. Тривалий період неефективності та центроорієнтованості екстрактивних інститутів держави сформував «суспільство втраченої довіри», яке дозволило розглядати Україну як унікальний об'єкт дослідження в Східній Європі, де легально-раціональні механізми боротьби з розвитком сецесіонізму є мало результативними й потребують асиметричних та недискримінаційних підходів в роботі з невизнаними й самопроголошеними територіями.
Зростання ролі та впливовості правих сил в Європі, їх вихід за межі маргінальної підтримки виборців робить актуальною метою дослідження основних тенденцій підвищення рівня довіри громадян до таких політичних партій в країнах Європейського Союзу щодо їх впливу на інтеграційну політику в регіоні. Системності даного аналізу сприяло використання історичного методу при дослідженні джерел, передумов та спільних рис правих сил міжвоєнного періоду та їх сучасного розвитку. Порівняльний метод дозволив визначити тотожні елементи в розумінні понять «праві» та «правий популізм», а також сприяв виявленню розрізнень між правими та лівими політичними партіями Європи.Здійснений аналіз довів, що протягом останніх двох десятиліть, праві отримали значний кредит довіри свого ключового електорату, яким став загалом середній клас, сформували загальні гасла щодо заперечення політики Європейського Союзу в напрямку обмеження міграції, боротьби з тероризмом, розподілу квот на прийом біженців, втручання у внутрішні справи держави, що нівелює збереження самобутності етносів та націй. Популізм, євроскептицизм та збільшення представництва у Європарламенті, ставить під загрозу збереження інтеграційної політики, яка була передбачуваною та зрозумілою для усіх учасників об'єднання і безпосередніх країн-партнерів. Україна в даному випадку має працювати над виробленням нової стратегії взаємодії з Європою, враховуючи нові тенденції. ; Возрастание роли и влияния правых сил в Европе, их выход за пределы маргинальной поддержки избирателей делает актуальной целью исследования основных тенденций повышения уровня доверия граждан к таким политическим партиям в странах Европейского Союза относительно их влияния на интеграционную политику в регионе. Системности этому анализу способствовало использование исторического метода при исследовании источников, предпосылок и общих черт правых сил межвоенного периода и их современного развития. Сравнительный метод позволил определить тождественные элементы в понимании понятий «правые» и «правый популизм», а также способствовал выявлению различий между правыми и левыми политическими партиями Европы.Проведенный анализ показал, что в течение последних двух десятилетий, правые получили значительный кредит доверия своего ключевого электората, которым стал в целом средний класс, сформировали общие лозунги по отрицанию политики Европейского Союза в направлении ограничения миграции, борьбы с терроризмом, распределения квот на прием беженцев, вмешательство во внутренние дела государства, нивелируя сохранение самобытности этносов и наций. Популизм, евроскептицизм и увеличение представительства в Европарламенте, ставит под угрозу сохранение интеграционной политики, которая была предсказуемой и понятной для всех участников объединения и непосредственных стран-партнеров. Украина в данном случае должна работать над выработкой новой стратегии взаимодействия с Европой, учитывая новые тенденции. ; The role and influence increase of the right forces in Europe, their exit outside marginal support of electors forms the actual aim of the basic tendencies research of the citizens' trust level increase to such political parties in the European Union countries in relation to their influence on integration politics in a region. This analysis consistency was achieved by using the historical method for sources research, preconditions and general lines of the right forces of interwar period and their modern development. A comparative method allowed to define identical elements in understanding the concepts of "right-wing" and "right-wing populism", as well as assisted to disclosure distinctions between the right and left political parties of Europe.An accomplished analysis proved that during the last two decades, the right-wing got the considerable credit of trust of the key electorate who became a middle class on the whole, formed general slogans in relation to the denial of politics of European Union in direction of limitation of migration, fight against terrorism, distribution of quotas on the reception of refugees, interference with the internal affairs of the state that levels maintenance of originality of ethnoss and nations. Populism, euroscepticism and increase of representative office in European parliament, puts under a threat maintenance of integration politics that was predictable and clear for all participants of association and direct countries-partners. Ukraine in this case must work on making of new strategy of co-operating with Europe, taking into account new tendencies.
The role and influence increase of the right forces in Europe, their exit outside marginal support of electors forms the actual aim of the basic tendencies research of the citizens' trust level increase to such political parties in the European Union countries in relation to their influence on integration politics in a region. This analysis consistency was achieved by using the historical method for sources research, preconditions and general lines of the right forces of interwar period and their modern development. A comparative method allowed to define identical elements in understanding the concepts of "right-wing" and "right-wing populism", as well as assisted to disclosure distinctions between the right and left political parties of Europe.An accomplished analysis proved that during the last two decades, the right-wing got the considerable credit of trust of the key electorate who became a middle class on the whole, formed general slogans in relation to the denial of politics of European Union in direction of limitation of migration, fight against terrorism, distribution of quotas on the reception of refugees, interference with the internal affairs of the state that levels maintenance of originality of ethnoss and nations. Populism, euroscepticism and increase of representative office in European parliament, puts under a threat maintenance of integration politics that was predictable and clear for all participants of association and direct countries-partners. Ukraine in this case must work on making of new strategy of co-operating with Europe, taking into account new tendencies. ; Возрастание роли и влияния правых сил в Европе, их выход за пределы маргинальной поддержки избирателей делает актуальной целью исследования основных тенденций повышения уровня доверия граждан к таким политическим партиям в странах Европейского Союза относительно их влияния на интеграционную политику в регионе. Системности этому анализу способствовало использование исторического метода при исследовании источников, предпосылок и общих черт правых сил межвоенного периода и их современного развития. Сравнительный метод позволил определить тождественные элементы в понимании понятий «правые» и «правый популизм», а также способствовал выявлению различий между правыми и левыми политическими партиями Европы.Проведенный анализ показал, что в течение последних двух десятилетий, правые получили значительный кредит доверия своего ключевого электората, которым стал в целом средний класс, сформировали общие лозунги по отрицанию политики Европейского Союза в направлении ограничения миграции, борьбы с терроризмом, распределения квот на прием беженцев, вмешательство во внутренние дела государства, нивелируя сохранение самобытности этносов и наций. Популизм, евроскептицизм и увеличение представительства в Европарламенте, ставит под угрозу сохранение интеграционной политики, которая была предсказуемой и понятной для всех участников объединения и непосредственных стран-партнеров. Украина в данном случае должна работать над выработкой новой стратегии взаимодействия с Европой, учитывая новые тенденции. ; Зростання ролі та впливовості правих сил в Європі, їх вихід за межі маргінальної підтримки виборців робить актуальною метою дослідження основних тенденцій підвищення рівня довіри громадян до таких політичних партій в країнах Європейського Союзу щодо їх впливу на інтеграційну політику в регіоні. Системності даного аналізу сприяло використання історичного методу при дослідженні джерел, передумов та спільних рис правих сил міжвоєнного періоду та їх сучасного розвитку. Порівняльний метод дозволив визначити тотожні елементи в розумінні понять «праві» та «правий популізм», а також сприяв виявленню розрізнень між правими та лівими політичними партіями Європи.Здійснений аналіз довів, що протягом останніх двох десятиліть, праві отримали значний кредит довіри свого ключового електорату, яким став загалом середній клас, сформували загальні гасла щодо заперечення політики Європейського Союзу в напрямку обмеження міграції, боротьби з тероризмом, розподілу квот на прийом біженців, втручання у внутрішні справи держави, що нівелює збереження самобутності етносів та націй. Популізм, євроскептицизм та збільшення представництва у Європарламенті, ставить під загрозу збереження інтеграційної політики, яка була передбачуваною та зрозумілою для усіх учасників об'єднання і безпосередніх країн-партнерів. Україна в даному випадку має працювати над виробленням нової стратегії взаємодії з Європою, враховуючи нові тенденції.
Стаття присвячена теоретичному дослідженню перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції України крізь призму геополітичних інтересів Європейського Союзу. Метою дослідження було визначення геополітичного місця України в системі просування інтересів ЄС в регіоні та світі загалом. Для досягнення поставленої мети та завдань був застосований міждисциплінарний підхід, який дозволив різнобічно здійснити аналіз, використовуючи історичний, соціологічний, порівняльний та узагальнюючий методи. У результаті проведеного дослідження вдалося виокремити дві конкуруючі позиції щодо необхідності розширення ЄС на схід в позиціях вчених-геополітиків й консервативного крила європейської політичної еліти, які вбачають в східному векторі новий геополітичний концепт осмислення сучасного Європейського Союзу як регіонального лідера та світового актора, та громадської думки пересічних громадян, які орієнтуючись на російську інформаційну пропаганду в цілому негативно сприймають українські інтеграційні прагнення. Були охарактеризовані переваги, що посилюють значення України в просуванні геополітичних інтересів ЄС в регіоні власної могутності, зокрема: соціально-політична готовність українців стати європейцями, геоекономічна доцільність, енергетичне посередництво, технологічна й науково-дослідна спроможність, безпека східних кордонів, демографічна обумовленість зрілої нації. Також доведено, що будь-яке просування на Схід – це результат консолідації не лише держав-членів ЄС, а й оформлення цілісного культурного й ціннісного простору, які Україна сповідує, де рівність, політичний й економічний паритет є рівнозначними критеріями співробітництва. Через обґрунтування важливої геополітичної ролі України як простору, який перебуває в орбіті інтересів ЄС і Росії та провокує їх конкуренцію, було визначено стратегічну обумовленість необхідності інтеграції України до ЄС для побудови космополітичного суспільства, без права посягання на цей життєвий простір жодним національним суб'єктом, що зробить його максимально привабливим та прогресивним.
Стаття присвячена теоретичному дослідженню перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції України крізь призму геополітичних інтересів Європейського Союзу. Метою дослідження було визначення геополітичного місця України в системі просування інтересів ЄС в регіоні та світі загалом. Для досягнення поставленої мети та завдань був застосований міждисциплінарний підхід, який дозволив різнобічно здійснити аналіз, використовуючи історичний, соціологічний, порівняльний та узагальнюючий методи. У результаті проведеного дослідження вдалося виокремити дві конкуруючі позиції щодо необхідності розширення ЄС на схід в позиціях вчених-геополітиків й консервативного крила європейської політичної еліти, які вбачають в східному векторі новий геополітичний концепт осмислення сучасного Європейського Союзу як регіонального лідера та світового актора, та громадської думки пересічних громадян, які орієнтуючись на російську інформаційну пропаганду в цілому негативно сприймають українські інтеграційні прагнення. Були охарактеризовані переваги, що посилюють значення України в просуванні геополітичних інтересів ЄС в регіоні власної могутності, зокрема: соціально-політична готовність українців стати європейцями, геоекономічна доцільність, енергетичне посередництво, технологічна й науково-дослідна спроможність, безпека східних кордонів, демографічна обумовленість зрілої нації. Також доведено, що будь-яке просування на Схід – це результат консолідації не лише держав-членів ЄС, а й оформлення цілісного культурного й ціннісного простору, які Україна сповідує, де рівність, політичний й економічний паритет є рівнозначними критеріями співробітництва. Через обґрунтування важливої геополітичної ролі України як простору, який перебуває в орбіті інтересів ЄС і Росії та провокує їх конкуренцію, було визначено стратегічну обумовленість необхідності інтеграції України до ЄС для побудови космополітичного суспільства, без права посягання на цей життєвий простір жодним національним суб'єктом, що зробить його максимально привабливим та прогресивним. ; The article is devoted to a theoretical study of the prospects of European and Euro-Atlantic integration of Ukraine through the prism of the geopolitical interests of the European Union. The aim of the study was to determine the geopolitical place of Ukraine in the system of promoting the interests of the EU in the region and the world as a whole. To achieve the set goals and objectives, an interdisciplinary approach was applied, which allowed for a comprehensive analysis using historical, sociological, comparative and generalizing methods.The study identified two competing positions on the need for EU enlargement to the east in the positions of geopolitical scholars and the conservative wing of the European political elite, who see in the eastern vector a new geopolitical concept of understanding the modern European Union as a regional leader and world actor, public opinion of citizens who focusing on Russian information propaganda, generally have a negative perception of Ukrainian integration aspirations. The advantages that strengthen Ukraine's importance in promoting the EU's geopolitical interests in the region of its own power were characterized, in particular: socio-political readiness of Ukrainians to become Europeans, geoeconomic feasibility, energy mediation, technological and research capacity, security of eastern borders, demographic conditionality of the mature nation. It has also been proved that any advance to the East is the result not only of the consolidation of EU member states, but also of the formation of an integral cultural and value space that Ukraine professes, where equality, political and economic parity are equivalent criteria for cooperation.By substantiating the important geopolitical role of Ukraine as a space in the orbit of EU and Russian interests and provoking their competition, the strategic conditionality of the need for Ukraine's integration into the EU to build a cosmopolitan society was determined, without the right to encroach on this living space by any national entity that will make it as attractive and progressive as possible.The value of this study is the analysis of Ukraine from the standpoint of the European Union, its approaches and policy practices in working with Eastern European countries.Prospects for further scientific research require the formulation of proposals for the political establishment of Ukraine, public administration decisions for the implementation of the Western vector of geostrategy.The article is theoretical and can be used as a scientific justification for the need for further close cooperation and effective EU integration policy towards Eastern Europe and Ukraine in particular. ; Статья посвящена теоретическому исследованию перспектив европейской и евроатлантической интеграции Украины через геополитические интересы Европейского Союза. Целью исследования было определение геополитического места Украины в системе продвижения интересов ЕС в регионе и мире в целом. Для достижения поставленных целей и задач был применен междисциплинарный подход, позволивший провести анализ, используя исторический, социологический, сравнительный и обобщающий методы.В результате проведенного исследования удалось выделить две конкурирующие позиции относительно необходимости расширения ЕС на восток в позициях ученых-геополитиков и консервативного крыла европейской политической элиты, которые видят в восточном векторе новый геополитический концепт осмысления современного Европейского Союза как регионального лидера и мирового актера, и общественного мнения граждан, которые ориентируясь на российскую информационную пропаганду в целом негативно воспринимают украинские интеграционные стремления. Были охарактеризованы преимущества, усиливающие значение Украины в продвижении геополитических интересов ЕС в регионе собственного могущества, в частности: социально-политическая готовность украинцев стать европейцами, геоэкономическая целесообразность, энергетическое посредничество, технологическая и научно-исследовательская способность, безопасность восточных границ, демографическая обусловленность. Также доказано, что любое продвижение на Восток – это результат консолидации не только государств-членов ЕС, но и оформление целостного культурного и ценностного пространства, которые исповедует Украина, где равенство, политический и экономический паритет являются равнозначными критериями сотрудничества. Из-за обоснования важной геополитической роли Украины как пространства, которое находится в орбите интересов ЕС и России и провоцирует их конкуренцию, была определена стратегическая обусловленность необходимости интеграции Украины в ЕС для построения космополитического общества, без права посягательства на это жизненное пространство любым национальным субъектом, что сделает его максимально привлекательным и прогрессивным.
The main directions (kinds) of the public movements for the protection of human rights in Ukraine and other states of the Central and Eastern Europe (CEE) in the period of 1989–1991 are analyzed. The employment of an interdisciplinary approach allowed to study the influence of these movements on the change of the social consciousness and on the increase of patriotic and opposition sentiments in the society. It is indicated that such movements appeared in different spheres of the society life and had dissimilar intensity. In particular, in the article, the following most significant directions of the public movements are being analyzed, which took place, in fact, in all CEE countries including Ukraine: Helsinki Human Rights Movement; youth movements aimed at fighting for democracy and the state independence as well as the protection of rights for education; public movements for protection of religious, ecological, and employment rights (labor and trade union movements).The political and legal analysis conducted demonstrates that the new public movements and public organizations in their first years of activity did not always have the directly protesting or clearly oppositional character. The conditions imposed by them concerned rather enhancement of the rights and freedoms, limitation of the state intrusion into particular spheres of life, improvement of the conditions of the social and political development, etc. Nevertheless, with the flow of time, such public movements in different spheres of public life very often gained political and opposing character. As a result, the conclusion has been made that the indicated movements have played the key role in the realization of antitotalitarian revolutions, the overthrow of totalitarianism, and building the new democratic regimens in the CEE countries. The development of the public movements for the protection of human rights in Ukraine in the period of 1989-1991 was aimed at preserving the identity, which contributed to the formation of the liberation movement in the struggle for independence of Ukraine and its withdrawal from the USSR. ; Анализируются основные направления (виды) общественных движений в защиту прав человека в Украине и других странах Центральной и Восточной Европы (далее – ЦВЕ) в период 1989–1991 гг. Использование междисциплинарного подхода позволило исследовать влияние таких движений на смену социального сознания, на рост патриотических и оппозиционных настроений в обществе. Указывается, что такие движения проявлялись в разных сферах общественной жизни и имели разную интенсивность. В частности, в статье анализируются следующие мощные направления общественных движений, которые присутствовали практически во всех государствах ЦВЕ (в том числе и в Украине): Хельсинкское движение в защиту прав человека; молодежные движения, направленные на борьбу за демократию и государственную независимость, а также на защиту образовательных прав; общественные движения в защиту религиозных, экологических и трудовых прав (рабочий и профсоюзный движения).Проведенный политико-правовой анализ показал, что новые общественные движения и общественные организации в первые годы основания не всегда носили прямой протестный или ярко оппозиционный характер. Требования, которые они выдвигали касались в большей степени расширения прав и свобод, уменьшение государственного вмешательства вотдельные сферы жизни, улучшение условий социального и политического развития и т. д. Однако, со временем такие общественные движения в различных сферах общественной жизни очень часто приобретали политический и оппозиционный характер. Соответственно, сделаны выводы, что указанные движения сыграли ключевую роль в реализации антитоталитарных революций, свержения тоталитаризма и построении новых демократических режимов в странах ЦВЕ. Развитие общественных движений в защиту прав человека в Украине в период 1989-1991 гг. были направлены на сохранение национальной идентичности, способствовали формированию освободительного движения в борьбе за независимость Украины и выход ее из состава СССР. ; Аналізуються основні напрями (види) громадських рухів на захист прав людини в Україні та інших країнах Центральної та Східної Європи (далі – ЦСЄ) у період 1989–1991 рр. Використання міждисциплінарного підходу дозволило дослідити вплив таких рухів на зміну соціальної свідомості, на зростання патріотичних та опозиційних настроїв у суспільстві. Такі рухи проявлялися у різних сферах суспільного життя та мали різну інтенсивність. Зокрема, у статті аналізуються наступні найпотужніші напрями громадських рухів, які були присутні фактично у всіх державах ЦСЄ (зокрема в Україні): Гельсінський рух на захист прав людини; молодіжні рухи, спрямовані на боротьбу за демократію і державну незалежність, а також на захист освітніх прав; громадські рухи на захист релігійних, екологічних та трудових прав (робітничий і профспілковий рухи).Проведений політико-правовий аналіз показав, що нові громадські рухи та громадські організації в перші роки заснування не завжди носили прямий протестний або яскраво опозиційний характер. Вимоги, які вони висували стосувалися переважно розширення прав і свобод, зменшення державного втручання в окремі сфери життя, покращення умов соціального та політичного розвитку тощо. Проте, з часом такі громадські рухи у різних сферах суспільного життя дуже часто набували політичного та опозиційного характеру. Відповідно, зроблено висновки, що вказані рухи відіграли ключову роль у реалізації антитоталітарних революцій, поваленні тоталітаризму та побудові нових демократичних режимів у країнах ЦСЄ. Розвиток громадських рухів на захист прав людини в Україні у період 1989–1991 рр. був спрямований на збереження національної ідентичності, що сприяло формуванню визвольного руху в боротьбі за самостійність України та вихід її зі складу СРСР.
