Search results

It is determined that international standards of ad-ministrative and legal protection are based, first, on the Universal Declaration of Human Rights and Covenants. The European Court of Human Rights envisages both a negative (non-state interference) duty of the state and a positive (active action by the state) duty. The negative obligation is that the authorities do not have the right to interfere with the private and family life of the person, as well as to violate the right to respect for private housing and correspondence of the person. It is emphasized that the leading position in determining the directions of devel-opment of the field of administrative and legal protection in the EU member states is occupied by the administra-tion or the legislatively designated ministry responsible for policy, development, planning and coordination of the system of administrative and legal protection. It has been argued that the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms does not disclose the meaning of the term "private life" as it describes it as "a broad, definable term". It has been found that many coun-tries incorporate the basic provisions of the Declaration into their basic legislation. Its very principles underpin many human rights pacts, conventions and treaties.On the basis of the analysis of the Convention on the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms, the standards of human rights and freedoms in the field of administrative and legal protection are formulated, namely: the public administration has an obligation to respect human rights, and bodies of executive power and local self-government, in virtue of their competence, are to guarantee the restoration of the rights, freedoms and legitimate interests of all who are under his protection; everyone has the right to a fair and public hearing of his case within a reasonable time by an independent and im-partial tribunal; public administration must respect the right of private and family life of a person; everyone whose rights and freedoms have been violated, has the right to an effective remedy in an administrative manner, even if such violation has been committed by persons who have exercised their official powers; during a war or oth-er public danger that threatens the existence of a nation, the state may take measures to restrict certain rights and freedoms, but only within the limits that are required by the severity of the situation. ; Визначено, що міжнародні стандарти адміністра-тивно-правової охорони базуються, по-перше, на За-гальній декларації прав людини та пактах. Європей-ський суд із прав людини передбачає як негативний (невтручання держави) обов'язок держави, так і пози-тивний (активні дії з боку держави) обов'язок. Нега-тивний обов'язок полягає в тому, що суб'єкти владних повноважень не мають права втручатись у приватне та сімейне життя особи, а також порушувати право на повагу до особистого житла та кореспонденції осо-би. Наголошено, що провідне місце у визначенні на-прямів розвитку сфери адміністративно-правової охо-рони в країнах-учасницях ЄС посідає адміністрація або ж законодавчо визначене профільне міністерство, що відповідає за політику, розвиток, планування та координацію системи адміністративно-правової охо-рони. Доведено, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод не розкриває змісту терміна «приватне життя», оскільки описує його як «термін із широким значенням, який не піддається визначенню». З'ясовано, що багато країн включають основні поло-ження Декларації у своє базове законодавство. Саме її принципи лежать в основі багатьох пактів, конвенцій і договорів із прав людини.На основі аналізу Конвенції про захист прав лю-дини й основоположних свобод сформовано стандарти прав, свобод людини і громадянина у сфері адміністра-тивно-правової охорони, а саме: публічна адміністра-ція зобов'язана поважати права людини, а органи виконавчої влади і місцевого самоврядування мають у межах своєї компетенції гарантувати відновлення прав, свобод і законних інтересів усіх, хто перебуває під їх захистом; кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом; публічна ад-міністрація має поважати право приватного і сімейного життя особи; кожен, чиї права та свободи було поруше-но, має право на ефективний засіб юридичного захисту в адміністративному порядку, навіть якщо таке пору-шення було вчинене особами, які здійснювали свої офі-ційні повноваження; під час війни або іншої суспіль-ної небезпеки, яка загрожує існуванню нації, держава може вживати заходів щодо обмеження певних прав і свобод, однак виключно в тих межах, яких вимагає го-строта становища.