Дослідження американського досвіду в підготовці вчителів спеціальної освіти передбачає історичний і компаративний аналіз відповідних стандартів. У результаті аналізу зроблено висновки про залежність стандартів підготовки спеціальних учителів від суспільно-політичних, економічних та інших чинників, що визначали особливості опіки та освіти осіб із обмеженнями життєдіяльності, а відтак безпосередньо впливали на становлення системи підготовки спеціальних учителів у США. Сучасний зміст та організація підготовки вчителів спеціальної освіти та інклюзивного навчання в США відповідають кодексу етичної поведінки спеціального вчителя, стандартам професійної діяльності та стандартам підготовки, перепідготовки й сертифікації вчителів спеціальної освіти відповідно до їхньої спеціалізації. ; The systemic transformation of educational forms for children with special educational needs in the United States is considered one of the basic categories of the evolution of American education system and the corresponding changes in the system of teacher training for such children. The public awareness of the need to teach all children resulted in changes in the federal and state legislation, which directly affects the development of the education system, especially the availability and quality of education for all children, training teachers to work with them and implemented in various forms of interaction between students and teachers. Educators should be able to interact effectively with students with special educational needs, to self-actualize in the profession, and at the same time to find jobs in the profession easily, as their qualifications meet the requirements of the labor market, so developing corresponding standards becomes extremely important. The study of the American experience in the training of special education teachers provides a historical and comparative analysis of relevant standards. As a result of the analysis, conclusions were made about the dependence of special education teachers' training standards on social, political, economic and other factors that determined the characteristics of care and education for people with disabilities, and thus directly influenced the formation of special education teachers' training system in the United States. The analysed standards were adopted in different eras of special education teachers' preparation: categorical orientation era (until late 1970s), noncategorical (1980-1990), and inclusive ones. The current content and organization of special education teacher training and inclusive education in the United States comply with the special teacher code of ethics, professional standards, and standards for the training, retraining, and certification of special education teachers according to their specialization. The purpose of this work is to study the specifics of standards for preservice special education teachers' preparation in the USA as well as comparing the experience in Ukraine and formulating proposals for the domestic educational system reformation.
The article deals with the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion. It has been found that inclusive education is a special system which provides education up to individual plans and systematic medical and social, psychological and pedagogical support covering a diverse contingent of students and differentiates the educational process. Today, a number of legislative acts which provide equal conditions for education of physically disabled people have been developed in Ukraine. It has been determined that in order to fulfil the main tasks of inclusive education it is necessary to intensif y work on the formation of personal qualities of children who have special educational needs, which will make them valuable for the society. In particular, it's important to develop such qualities as: patriotism, discipline, creativity, the ability to self-development and self-improvement, following a healthy lifestyle, sympathy and other. Since the aim of education in Ukraine is the full development of the human personality as the highest value of the society, special attention should be paid to the formation of such an important personal quality of elementary school students as a social and personal motivation for the preservation and promotion of their own health; the formation of tolerance in relationships with peers, the skills of the social behavior in everyday life; the development of students' skills to cooperate in a pair, in a group, to be responsible for their duties and errands. It has been determined that the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion include using the technology of contextual education which allows forming a coherent structure of the professional activity of future teachers in the context of inclusive education with the help of the optimal combination of reproductive and active methods of teaching and the reproduction of the social context of the future activity; ...
Аbstract. Currently, in most European countries, including Ukraine, there are significant changes in legislation regarding the understanding and provision of quality education for children with special educational needs. Analysis of data of the Ministry of Social Policy of Ukraine shows that as of 2017, the number of people with disabilities in relative terms has doubled compared to 1990. An important issue for this population is equal access to all opportunities of modern civilization, from free movement to education and employment. Objective. Identify problems and prospects for the development of inclusive education in Ukraine. Methods. Analysis and generalization of scientific and methodological literature and materials of the Internet, comparative analysis, study of legislative acts. Results. In the developed countries of Europe, inclusive education in educational institutions is a manifestation of democracy. It is established that in Ukraine in recent years some success has been achieved in the development ofinclusive education: at the legislative level the right to create special and inclusive classes in secondary education was enshrined; a number of normative legal acts aimed at the implementation of norms and provisions of legislation have been adopted. Despite the revival of inclusive education and some progress, there are many obstacles to its successful development. In Ukraine, the following measures need to be taken: to continue the legislative design ofthis education system; pay special attention to additional educational training of teachers who work with children with disabilities; to include financing of inclusive education in the list of protected articles of the Law of Ukraine «On the State Budget of Ukraine». ; Анотація. Нині у більшості країн Європи, в тому числі й в Україні, відбуваються значні зміни у законодавстві щодо розуміння і забезпечення якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Аналіз даних Міністерства соціальної політики України свідчить, що станом на 2017 р. кількість людей з інвалідністю у відносному підрахунку збільшилася вдвічі порівняно з 1990 р. Важливим питанням для цієї категорії населення є рівний доступ до всіх можливостей сучасної цивілізації, починаючи з вільного пересування і закінчуючи освітою і працевлаштуванням. Мета. Виявити проблеми та перспективи розвитку інклюзивної освіти в Україні.Методи. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури і матеріалів мережі Інтернет, порівняльний аналіз, вивчення нормативно-правових актів. Результати. У розвинених країнах Європи інклюзивне навчання в освітніх закладах є проявом демократії. Установлено, що в Україні останніми роками в напрямі розвитку інклюзивної освіти досягнуто певних успіхів: на законодавчому рівні закріплено право створювати в закладах середньої освіти спеціальні та інклюзивні класи; ухвалено ряд нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію норм і положень законодавства. Незважаючи на пожвавлення роботи із запровадження інклюзивної освіти й певні успіхи на цьому шляху, є чимало перешкод для її успішного розвитку. В Україні необхідно здійснити такі заходи: продовжувати законодавче оформлення цієї системи навчання; приділяти особливу увагу додатковій освітянській підготовці вчителів, які працюють з дітьми з інвалідністю; внести фінансування інклюзивної освіти до переліку захищених статей Закону України «Про Державний бюджет України».
Аbstract. Currently, in most European countries, including Ukraine, there are significant changes in legislation regarding the understanding and provision of quality education for children with special educational needs. Analysis of data of the Ministry of Social Policy of Ukraine shows that as of 2017, the number of people with disabilities in relative terms has doubled compared to 1990. An important issue for this population is equal access to all opportunities of modern civilization, from free movement to education and employment. Objective. Identify problems and prospects for the development of inclusive education in Ukraine. Methods. Analysis and generalization of scientific and methodological literature and materials of the Internet, comparative analysis, study of legislative acts. Results. In the developed countries of Europe, inclusive education in educational institutions is a manifestation of democracy. It is established that in Ukraine in recent years some success has been achieved in the development ofinclusive education: at the legislative level the right to create special and inclusive classes in secondary education was enshrined; a number of normative legal acts aimed at the implementation of norms and provisions of legislation have been adopted. Despite the revival of inclusive education and some progress, there are many obstacles to its successful development. In Ukraine, the following measures need to be taken: to continue the legislative design ofthis education system; pay special attention to additional educational training of teachers who work with children with disabilities; to include financing of inclusive education in the list of protected articles of the Law of Ukraine «On the State Budget of Ukraine». ; Анотація. Нині у більшості країн Європи, в тому числі й в Україні, відбуваються значні зміни у законодавстві щодо розуміння і забезпечення якісної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. Аналіз даних Міністерства соціальної політики України свідчить, що станом на 2017 р. кількість людей з інвалідністю у відносному підрахунку збільшилася вдвічі порівняно з 1990 р. Важливим питанням для цієї категорії населення є рівний доступ до всіх можливостей сучасної цивілізації, починаючи з вільного пересування і закінчуючи освітою і працевлаштуванням. Мета. Виявити проблеми та перспективи розвитку інклюзивної освіти в Україні.Методи. Аналіз та узагальнення науково-методичної літератури і матеріалів мережі Інтернет, порівняльний аналіз, вивчення нормативно-правових актів. Результати. У розвинених країнах Європи інклюзивне навчання в освітніх закладах є проявом демократії. Установлено, що в Україні останніми роками в напрямі розвитку інклюзивної освіти досягнуто певних успіхів: на законодавчому рівні закріплено право створювати в закладах середньої освіти спеціальні та інклюзивні класи; ухвалено ряд нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію норм і положень законодавства. Незважаючи на пожвавлення роботи із запровадження інклюзивної освіти й певні успіхи на цьому шляху, є чимало перешкод для її успішного розвитку. В Україні необхідно здійснити такі заходи: продовжувати законодавче оформлення цієї системи навчання; приділяти особливу увагу додатковій освітянській підготовці вчителів, які працюють з дітьми з інвалідністю; внести фінансування інклюзивної освіти до переліку захищених статей Закону України «Про Державний бюджет України».
Представлено та проаналізовано результати дослідження щодо застосування практико-орієнтованого підходу в контексті розвитку когнітивної мобільності майбутніх педагогів спеціальної освіти в умовах університетського середовища. Розглянуто сутність поняття «професійна мобільність» та здійснено його контент-аналіз в наукових джерелах, що дозволило виокремити основні аспекти становлення цього феномену в умовах бакалаврату: педагогічні, психологічні та соціально-економічні.
Наголошено на особливому інтересі до когнітивної мобільності майбутнього педагога спеціальної освіти як одного із складників професійної, що зумовлено високою соціальною значущістю цієї професії, стрімким зростанням сфер її застосування щодо осіб з особливими освітніми потребами. Останнє базується на опануванні здобувачами вищої освіти когнітивною мобільністю як складової професійної компетентності, що формується шляхом реалізації практико-орієнтованого підходу.
Розкрито сутність практико-орієнтованого навчання бакалаврів спеціальності 016 – Спеціальна освіта в Дніпровському національному університеті імені Олеся Гончара як засобу формування необхідного спектру професійних компетентностей і досвіду практичної діяльності майбутніх фахівців спеціальної освіти в контексті апробації теоретичних знань через трансляцію первинних практичних проб (їх форми і змісту, у яких представлено індивідуальний досвід виконання професійних завдань практичної діяльності) у професійний досвід.
Мета статті — визначити ефективність використання інформаційно-комунікативних технологій у забезпеченні якості здобутої за їх допомогою дистанційної освіти. У статті проаналізовано інтерактивні дистанційні технології навчання, значна увага до яких зумовлена безпосереднім зв'язком з рівнем життя населення, а зміст людського капіталу визначається темпами зростання добробуту залежно від рівня освіти. Методологію дослідження становлять методи аналізу та синтезу, системний, історичний і культурологічний підходи, що дали можливість з'ясувати специфіку дистанційної освіти, прослідкувати етапи становлення та оцінити здатність ІКТ забезпечити її якість. Наукова новизна полягає в аналізі основних переваг та недоліків дистанційної форми навчання та визначенні напрямів вдосконалення використання ІКТ у системі дистанційної освіти. Висновки. На сучасному етапі онлайн-навчання стало основою для надання студентам вільного доступу до знань, покажчиком рівня свободи у виборі закладів вищої освіти незалежно від територіальної віддаленості, можливості навчання у зручний час, темпу засвоєння навчального матеріалу, впливу на конфігурацію навчальної програми та зменшення ризику упередженого ставлення з боку суб'єктів навчальної комунікації. Доведено, що без якісної дистанційної освіти неможливо побудувати сучасну систему безперервного навчання. Її якість має безпосередню залежність відповідності знань та умінь випускників навчального закладу вимогам ринку праці. Наголошено, що забезпечити якість дистанційної освіти можливо через розвиток інформаційно-комунікативних технологій. Водночас оцінка її якості має бути близькою до оцінки якості традиційної очної або заочної освіти та має відповідати однаковим вимогам. Це здійснюється шляхом виявлення чинників (системних елементів), керуючи якими можна забезпечити необхідну якість освіти та оцінити показники організації, процесу й засобів навчання.
In: Naukovi studi͏ï iz social'noiï ta polityc̆noï psycholohiï: z'irnyk statej = Scientific studios on social and political psychology : collection of articles, Issue 44(47), p. 81-87
В українському соціумі декларується толерантність щодо ЛГБТ-спільноти. Методологія якісного дослідження та проведені глибинні інтерв'ю дали змогу проаналізувати й диференціювати особливості ставлення до ЛГБТ-дітей їхніх батьків та працівників освіти. Виявлено, зокрема, дисбаланс між раціональним та емоційним компонентами ставлення. На раціональному рівні досліджувані декларують, що ЛГБТ-особи – частина нашого суспільства і повинні мати такі самі права, що й інші українці;при цьому фактор утиску і дискримінації слабко усвідомлюється або й узагалі не диференціюється (вибірка працівників освіти). Зауважено, що утиски та дискримінацію ЛГБТ-спільноти зазвичай не пов'язують з фактом порушення прав людини. Що ж до обізнаності освітян на ЛГБТ-тему,то тут виявлено таку тенденцію:з одного боку – декларування високого рівня поінформованості, упевненості, що вони про "це" все знають, а з другого боку – прихована, неусвідомлювана дискримінація. На емоційному рівні вчителі частіше виказують розгубленість, страхи, нерозуміння, неприйняття, приховану агресію, байдужість, жалість тощо. На думку працівників освіти, допомагати потрібно тим, хто найбільше страждає (дітям, бездомним тваринам, людям похилого віку, воїнам АТО). Найчастіше повторювані думки та переживання батьків ЛГБТ-дітей – це, звичайно, питання безпеки їхніх дітей та сім'ї загалом. Батьки, які прийняли орієнтацію своєї дитини, доволі часто сприймають ЛГБТ-молодь як більш талановиту, творчу, здібну, цікаву, перспективну тощо порівняно з їхніми гетеросексуальними однолітками. При цьому частина батьків геїві лесбійок не сприймають іншу частину "спектра" ЛГБТ-людей (наприклад, не розуміють трансгендерності, небінарності тощо). Не менш важлива тенденція – бажання батьків ЛГБТ-дітей бути частиною прийнятої більшості;вони також мають болісний досвід дискримінації. Порівняно з працівниками освіти батьки ЛГБТ-дітей продемонстрували більш високий рівень інформаційної компетентності. У ході подальших досліджень передбачено розроблення соціально-психологічної технології, спрямованої на підвищення рівня толерантності українського соціуму до різноманітності та інакшості.
У статті аналізується процес студентоцентрованого навчання в приватному вищому навчальному закладі України, його нормативна, освітня, суспільна і філософська інтенція в сучасних реаліях. На основі філософського розуміння сутності освіти як студентоцентрованої квінтесенції у сучасному суспільстві, її феноменологічної ваги, автор намагається сформулювати базові засади індивідуального, особистісно орієнтованого підходу діяльності вищої приватної школи. Аналіз існуючих надбань та проективних результатів освітньої інституції суспільного блага вищого навчального закладу приватної форми визначають розробку світоглядноціннісних та загальнотеоретичних аспектів навчальної та соціальної роботи в контексті глобалізованого світу. Проблематизується престиж ВНЗ, визнання його торговельної марки (диплома) роботодавцями; якість процесу навчання; можливості для наукових досліджень; матеріальнотехнічна база; наявність спеціальних (унікальних) освітніх програм. Актуалізуються хронічні проблеми постосвітньої депривації, які протягом багатьох років не надавали можливості випускникам вищих навчальних закладів реалізуватися на ринку праці. Визначаються ефективні складові вищої приватної школи в Україні. Засади наукового аналізу і синтезу при використанні структурнофункціонального та статистичного методів, а також методу порівняльного аналізу дозволили автору дослідити успішні й ефективні впровадження навчання приватної школи в Україні.
Мета роботи. У статті проаналізовано сутність концепції організаційного розвитку, здійснено екстраполяцію основних її категорій у галузь вітчизняної вищої освіти. Через призму функціонального навантаження компонентів організаційного розвитку у реалізації стратегічних планів розвитку закладів вищої освіти визначено основні інструменти практичної реалізації концепції організаційного розвитку, що можуть бути використані у системі управління сучасним університетом.Методологія. Зростаючий запит на ініціативність, креативність, нестандартний підхід до проєктних активностей, емоційну стійкість, високу мотивацію досягнень, орієнтацію на майбутнє, оригінальне застосування спеціальних знань у вирішенні професійних завдань, стійкий характер продуктивності спілкування у діяльності сучасного викладача інноваційного університету визначає потребу особливих технологій підтримки його безперервного професійного вдосконалення з боку адміністрації закладу. Відповідальність керівників усіх рівнів за управління людськими ресурсами, підтримка новаторства у співробітників є викликом для управлінської діяльності у сучасному університеті.Наукова новизна. Забезпечення підготовки та впровадження освітніх змін на різних рівнях освітньої системи можливе завдяки створенню або освоєнню нової практики освіти. Це – нелінійні ситуації відкритого діалогу, прямого та зворотного зв'язків, солідарної освітньої пригоди, занурення в один самоузгоджений темп освіти. Це також ситуації пробудження власних сил і здібностей, відкриття себе, співробітництва із самим собою та іншими людьми, що допомагає з точки зору інноваційних практик оптимізувати плани, програми, рішення, загалом усю систему управління освітнім процесом у закладі.Висновки. Новітні підходи до забезпечення організаційного навчання через спільну діяльність викладачів, студентів, адміністрації та інших співробітників закладу все частіше розглядаються як частина концепції організаційного розвитку університетів.
The article deals with the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion. It has been found that inclusive education is a special system which provides education up to individual plans and systematic medical and social, psychological and pedagogical support covering a diverse contingent of students and differentiates the educational process. Today, a number of legislative acts which provide equal conditions for education of physically disabled people have been developed in Ukraine. It has been determined that in order to fulfil the main tasks of inclusive education it is necessary to intensify work on the formation of personal qualities of children who have special educational needs, which will make them valuable for the society. In particular, it's important to develop such qualities as: patriotism, discipline, creativity, the ability to self-development and self-improvement, following a healthy lifestyle, sympathy and other. Since the aim of education in Ukraine is the full development of the human personality as the highest value of the society, special attention should be paid to the formation of such an important personal quality of elementary school students as a social and personal motivation for the preservation and promotion of their own health; the formation of tolerance in relationships with peers, the skills of the social behavior in everyday life; the development of students' skills to cooperate in a pair, in a group, to be responsible for their duties and errands. It has been determined that the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion include using the technology of contextual education which allows forming a coherent structure of the professional activity of future teachers in the context of inclusive education with the help of the optimal combination of reproductive and active methods of teaching and the reproduction of the social context of the future activity; using the potential of the content of pedagogical disciplines for the formation of a positive motivation for inclusive education; the acquisition of knowledge about the peculiarities of development, education and upbringing of various categories of physically disabled children and the specifics of the future elementary school teachers' professional activity in the context of inclusive education; the inclusion of the special course "Features of work in the inclusive class" in the content of the training of future teachers, which provides for the realization of paraprofessional activities aimed at mastering the methods and experience of implementing specific professional actions in the process of inclusive education; ensuring the continuity of stages of the formation of future teachers' inclusive competence, the development and application of the formed key competencies in the practical activity of students.Key words: inclusion, training, elementary school teacher, stages, opportunities, potential. ; У статті йдеться про провідні напрями підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії. Визначено, що до пріоритетних напрямів підготовки майбутніх учителів початкових класів до роботи в умовах інклюзії належать: застосування технології контекстного навчання, що дозволяє сформувати цілісну структуру професійної діяльності майбутніх учителів в умовах інклюзивного навчання за допомогою оптимального з'єднання репродуктивних й активних методів навчання та відтворення соціального контексту майбутньої діяльності; використання потенціалу змісту педагогічних дисциплін для формування позитивної мотивації до здійснення інклюзивного навчання, набуття знань про особливості розвитку, навчання й виховання різних категорій дітей з обмеженими можливостями здоров'я та про специфіку професійної діяльності майбутнього вчителя початкових класів в умовах інклюзивного навчання; залучення в зміст навчання майбутніх учителів спецкурсу «Особливості роботи в інклюзивному класі», який передбачає реалізацію квазіпрофесійної діяльності, спрямованої на освоєння способів і досвіду виконання конкретних професійних дій у процесі інклюзивного навчання; забезпечення наступності етапів формування інклюзивної компетентності майбутніх учителів, розвиток і застосування сформованих ключових компетентностей у практичній діяльності студентів.Ключові слова: інклюзія, підготовка, вчитель початкових класів, етапи, можливості, потенціал. В статье рассматриваются основные направления подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии. Определено, что к числу приоритетных направлений подготовки будущих учителей начальных классов к работе в условиях инклюзии относятся: применение технологии контекстного обучения, позволяющей сформировать целостную структуру профессиональной деятельности будущих учителей в условиях инклюзивного обучения посредством оптимального соединения репродуктивных и активных методов обучения и воссоздания социального контекста будущей деятельности; использование потенциала содержания педагогических дисциплин для формирования положительной мотивации к осуществлению инклюзивного обучения, приобретения знаний об особенностях развития, обучения и воспитания различных категорий детей с ограниченными возможностями здоровья и о специфике профессиональной деятельности будущего учителя начальных классов в условиях инклюзивного обучения; привлечения в содержание обучения будущих учителей спецкурса «Особенности работы в инклюзивном классе», который предусматривает реализацию квазипрофессиональной деятельности, направленной на освоение способов и опыта выполнения конкретных профессиональных действий в процессе инклюзивного обучения; обеспечение преемственности этапов формирования инклюзивной компетентности будущих учителей, развитие и применение сформированных ключевых компетентностей в практической деятельности студентов.Ключевые слова: инклюзия, подготовка, учитель начальных классов, этапы, возможности, потенциал. The article deals with the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion. It has been found that inclusive education is a special system which provides education up to individual plans and systematic medical and social, psychological and pedagogical support covering a diverse contingent of students and differentiates the educational process. Today, a number of legislative acts which provide equal conditions for education of physically disabled people have been developed in Ukraine. It has been determined that in order to fulfil the main tasks of inclusive education it is necessary to intensify work on the formation of personal qualities of children who have special educational needs, which will make them valuable for the society. In particular, it's important to develop such qualities as: patriotism, discipline, creativity, the ability to self-development and self-improvement, following a healthy lifestyle, sympathy and other. Since the aim of education in Ukraine is the full development of the human personality as the highest value of the society, special attention should be paid to the formation of such an important personal quality of elementary school students as a social and personal motivation for the preservation and promotion of their own health; the formation of tolerance in relationships with peers, the skills of the social behavior in everyday life; the development of students' skills to cooperate in a pair, in a group, to be responsible for their duties and errands. It has been determined that the principal directions of the training of future elementary school teachers for work in the context of inclusion include using the technology of contextual education which allows forming a coherent structure of the professional activity of future teachers in the context of inclusive education with the help of the optimal combination of reproductive and active methods of teaching and the reproduction of the social context of the future activity; using the potential of the content of pedagogical disciplines for the formation of a positive motivation for inclusive education; the acquisition of knowledge about the peculiarities of development, education and upbringing of various categories of physically disabled children and the specifics of the future elementary school teachers' professional activity in the context of inclusive education; the inclusion of the special course "Features of work in the inclusive class" in the content of the training of future teachers, which provides for the realization of paraprofessional activities aimed at mastering the methods and experience of implementing specific professional actions in the process of inclusive education; ensuring the continuity of stages of the formation of future teachers' inclusive competence, the development and application of the formed key competencies in the practical activity of students.Key words: inclusion, training, elementary school teacher, stages, opportunities, potential.
Стаття присвячена загальним тенденціям розвитку національних систем спеціальної освіти в другій половині XX століття. У новому соціокультурному контексті другої половини ХХ століття, осново-положними характеристиками якого були економічне зростання і ліберально-демократичні зміни, пильна увага з боку різних держав і урядів приділялася проблемам освіти дітей з особливими потребами. В цей період відбувається удосконалення законодавчих основ спеціальної освіти, диференціація типів шкіл і видів навчання. Необхідно відзначити, що в ранніх ініціативах, спрямованих на забезпечення освіти для всіх, задоволення спеціальних (особливих) потреб розглядалося як символічний принцип.Статья посвящена общим тенденциям развития национальных систем специального образования во второй половине XX века. В новом социокультурном контексте второй половины ХХ века, осново-полагающими характеристиками которого были экономический рост и либерально-демократические изменения, пристальное внимание со стороны различных государств и правительств уделялось проблемам обучения детей с особыми образовательными потребностями. В этот период происходит усовершенствование законодательных основ специального образования, дифференциация типов школ и видов обучения. Необходимо отметить, что в ранних государственных инициативах, направленных на обеспечение образования для всех, удовлетворение специальных (особых) потребностей рассматривалось как символический принцип.The article is devoted to the general trends of national systems of special education in the second half of the XX century. This period is characterized by the economic growth as well as liberal and democratic changes in the society. The education of children with special needs was in the focus of attention of different countries and their governments. The attitude to his social group of people has been changed. They are treated now as full members of the society enjoying equal rights with other citizens. This period is marked by the improvement of the legal framework of special education, differentiation of types of schools and types of training. Though the idea of the early initiatives was providing education for all, meeting special needs was considered to be a symbolic principle. Giving priority to children's needs rather than to their disorders made it possible to lay the foundations of inclusive education. It involves adapting the education system to child's needs. Hence, the inclusive form of education for children with special educational needs was introduced. The problem of formation and development of inclusive education is currently topical in Ukraine.
Стаття присвячена загальним тенденціям розвитку національних систем спеціальної освіти в другій половині XX століття. У новому соціокультурному контексті другої половини ХХ століття, осново-положними характеристиками якого були економічне зростання і ліберально-демократичні зміни, пильна увага з боку різних держав і урядів приділялася проблемам освіти дітей з особливими потребами. В цей період відбувається удосконалення законодавчих основ спеціальної освіти, диференціація типів шкіл і видів навчання. Необхідно відзначити, що в ранніх ініціативах, спрямованих на забезпечення освіти для всіх, задоволення спеціальних (особливих) потреб розглядалося як символічний принцип.Статья посвящена общим тенденциям развития национальных систем специального образования во второй половине XX века. В новом социокультурном контексте второй половины ХХ века, осново-полагающими характеристиками которого были экономический рост и либерально-демократические изменения, пристальное внимание со стороны различных государств и правительств уделялось проблемам обучения детей с особыми образовательными потребностями. В этот период происходит усовершенствование законодательных основ специального образования, дифференциация типов школ и видов обучения. Необходимо отметить, что в ранних государственных инициативах, направленных на обеспечение образования для всех, удовлетворение специальных (особых) потребностей рассматривалось как символический принцип.The article is devoted to the general trends of national systems of special education in the second half of the XX century. This period is characterized by the economic growth as well as liberal and democratic changes in the society. The education of children with special needs was in the focus of attention of different countries and their governments. The attitude to his social group of people has been changed. They are treated now as full members of the society enjoying equal rights with other citizens. This period is marked by the improvement of the legal framework of special education, differentiation of types of schools and types of training. Though the idea of the early initiatives was providing education for all, meeting special needs was considered to be a symbolic principle. Giving priority to children's needs rather than to their disorders made it possible to lay the foundations of inclusive education. It involves adapting the education system to child's needs. Hence, the inclusive form of education for children with special educational needs was introduced. The problem of formation and development of inclusive education is currently topical in Ukraine.
Україна потребує якісної підготовки лікарів, готових до виконання свого професійного обов'язку в умовах локалізованої та широкомасштабної агресії. У статті наведені нові підходи до викладання військово-спеціальної підготовки лікарям із фаху «Сімейна медицина» на факультеті післядипломної освіти; Ukraine needs high-quality training of doctors, ready to fulfill their professional duty in conditions of localized and largescale war aggression. Realization of the given task requires taking into account the peculiarities of teaching military special training for doctors of family medicine at the Faculty of Postgraduate Education.
In the article the author notes that the modern stage of society innovation development is marked by the formation of a new view on education. Ukraine is undergoing a thorough reform of the education system. It also applies to special education. The author notes that ensuring the right and comfortable conditions for the education of children with special needs is a necessary characteristic of a democratic, civilized society. Ukraine should also go this way. For now it is at the current stage of reforming education and building up a new concept of the European state. The level of support, humanism and tolerance in relation to children with special needs, the ability to provide them with affordable and high-quality education - indicators of the degree of society developmentin which they live. Realization of the rights to education for children with disabilities isconsidered as one of the most important tasks of the state policy in the field of special education. That is why the system of special education is the institution of the state. It arises and develops as a special form of realization of its value orientations and cultural norms of society. Consequently, each stage of the development of European national systems of special education corresponds to a certain period in the evolution of the state's attitude towards people with special needs. Analysis of the experience of teaching children with peculiarities of psychophysical development shows that in European countries, inclusive education is the main form of education for people with special needs. However, specialist institutions continue to function on an equal footing with other forms of education and provide assistance to children with disabilities. Such apath should be chosen by Ukraine. ; У статті автор зазначає, що сучасний етап інноваційного розвитку суспільства відзначається формуванням нового погляду на освіту. Процесґрунтовного реформування системи освіти, який наразі відбувається в Україні, не обходить стороною і спеціальну освіту. Автор відзначає, що забезпечення права і комфортних умов на освіту дітей з особливими потребами є необхідною характеристикою демократичного цивілізованого суспільства. Цим шляхом має йти і Україна, яка перебуває на сучасному етапі реформування освіти та розбудові нової концепції Європейсьської держави. Рівень підтримки, гуманізм та терпимість у ставленні до дітей з особливими потребами, можливість надати їм доступну та якісну освіту – показники ступеня розвитку суспільства, в якому вони живуть. Реалізація прав на освіту дітей з обмеженими можливостями розглядається як одне з найважливіших завдань державної політики в галузі спеціальної освіти. Саме тому система спеціальної освіти є інститутомдержави, яка виникає і розвивається як особлива форма реалізації його ціннісних орієнтацій та культурних норм суспільства, внаслідок чого кожен етап розвитку європейських національних систем спеціальної освіти співвідноситься з певним періодом в еволюції ставлення держави до осіб з особливими потребами. Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвиткусвідчить, що у європейських країнах інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з особливими потребами. Проте спеціальні заклади продовжують функціонувати нарівні з іншими формами навчання та надавати допомогу дітям з обмеженими можливостями.
Мета статті — з'ясувати особливості навчання студентів професійної майстерності в закладах вищої освіти мистецького профілю в умовах реформування, що безпосередньо впливає на майбутнє мистецької освіти в Україні. Методологію дослідження визначають загальнонаукові теоретичні методи аналізу, синтезу й абстрагування, що дало змогу вивчити специфіку навчання студентів професійної майстерності в мистецьких закладах вищої освіти та здійснити переосмислення їхньої ролі й місця і в освітній системі, і в суспільстві загалом. Наукова новизна дослідження визначається осмисленням теоретичних і практичних особливостей навчання студентів професійної майстерності в мистецьких закладах вищої освіти, що пов'язано із затвердженням стандартів вищої освіти із культурно-мистецьких спеціальностей та відповідності міжнародним стандартам із збереженням фундаментальних мистецьких вітчизняних традицій. Висновки. Встановлено, що під час навчання студентів професійної майстерності в закладах вищої освіти мистецького профілю необхідно враховувати соціальні зміни, науковий прогрес, їхню роль і місце в освітній системі чи навпаки — деструктивні перетворення в суспільстві та його інституціях, які також впливають на формування свідомості й підсвідомості студента й викладача. Виявлено, що у фаховій підготовці студентів у мистецьких закладах вищої освіти ключове місце відводиться педагогічним нововведенням у культурно-мистецьких освітніх процесах (самоосвітній, дослідницький, управлінський, психологічний тощо). Сутність цих процесів полягає передусім у зміні ставлення студента до процесу навчання та осмисленні свого місця в мистецькій галузі. Важливе значення для професійної підготовки студентів має самостійна робота, що як специфічна форма освітньої діяльності потребує самовдосконалення, розширення світогляду, поглиблення знань, планування та ін., оскільки саме зацікавлення студентом певною спеціальністю спрямовує його на оволодіння професійною майстерністю.
