Search results

The problem of information distortion is related to the dissemination, accumulation and processing of data in the information society. Distortion of information is a certain attributive feature of human communication, and therefore, the ability to better understand and recognize it – is important for almost all spheres of public life. There are many reasons for the distortion of information, but they are mainly related to: hostile competition; conflict of opposing interests; falsification of facts, deliberate introduction of society into a deceptive state; "Erroneous" or even false explanations, conclusions and interpretations; creating a "non-existent reality" and to achieve victory over the enemy and discredit him. In practice, the greatest distortion of information is observed in the planning of works, in oral orders and in decision-making. Distorted information can be: 1) impulsive – it is noise of various nature, radio waves, special transmitting devices, as well as: fatigue, inattention, excessive emotionality; 2) episodic, which involves the extraction of information data and information provided at the appropriate time and context. There is also a strategic distortion of information, which is aimed at the gradual creation of the desired image (state, party, individual). It is determined that inaccurate messages are distributed by the main subsystems and their elements: the state, political parties, specialized services, WMC, corporations and agencies. Unreliable and unreliable data are constantly "flowing" from one area to another: intensifying and exacerbating conflicts and intensifying contradictions in society – creating crisis situations in the state. The article suggests that in Ukraine such a "tolerant and condescending" attitude of citizens to the distortion of information by the authorities, special services, political parties, officials, the media is preserved for the "stability" of patterns of behaviour and values that were inherent in the post-Soviet space (we have in mind – a person of the mass). ; Именно проблема искажения информации связана с распространением, накоплением и обработкой данных в информационном обществе. Искривление информации составляет определенную атрибутивную черту человеческой коммуникации, и поэтому умение лучше понимать и распознавать ее важно практически для всех сфер общественной жизни. Причин искажения информации множество, но в основном они связаны с враждебной конкуренцией; столкновением противоположных интересов; подтасовкой фактов; умышленным введением общества в обманчивое состояние; «ошибочными», а то и фальшивыми объяснениями, выводами и интерпретациями; созданием «несуществующей реальности» и в достижении победы над соперником, его дискредитацией. На практике наибольшее искажение информации наблюдается при планировании работ, при устных распоряжениях и при принятии решений. Искаженная информация может быть импульсивной – это шумы разностороннего характера, радиоволны, специальные передаточные устройства, а также усталость, рассеянность, избыточная эмоциональность; эпизодической, которая связана с выдергиванием информационных данных и информации представленной в соответствующем времени и контексте. Выделяют и стратегическое искажение информации, которое направлено на постепенное создание желаемого образа (государства, партии, лидера). Определено, что недостоверные сообщения распространяются основными подсистемами и их элементами: государством, политическими партиями, специализированными службами, СМК, корпорациями и агентствами. Ненадежные и недостоверные данные постоянно «перетекают» из одной сферы в другую, усиливая и обостряя конфликты и активизируя противоречия в обществе, создавая кризисные ситуации в государстве. В статье высказано предположение, что в Украине такое «терпимое и снисходительное» отношение граждан к искажению информации органами власти, спецслужбами, политическими партиями, должностными лицами, СМИ сохраняется из-за «устойчивости» шаблонов поведения и ценностей, которые были присущи постсоветскому пространству (мы имеем в виду человека массы). ; Саме проблема викривлення інформації пов'язана з розповсюдженням, накопиченням та обробкою даних в інформаційному суспільстві. Спотворення інформації складає певну атрибутивну рису людської комунікації, тому уміння краще розуміти й розпізнавати її важливе практично для всіх сфер суспільного життя. Причин кривотлумачення інформації безліч, але в основному вони пов'язані з ворожою конкуренцією; зіткненням протилежних інтересів; підтасуванням фактів, умисним введенням суспільства в оманливий стан; «помилковими», а то й фальшивими поясненнями, висновками та інтерпретаціями; створенням «неіснуючої реальності» й для досягнення перемоги над суперником та його дискредитацією. На практиці найбільше викривлення інформації спостерігається при плануванні робіт, при усних розпорядженнях й прийнятті рішень. Хибна інформація може бути імпульсивною – це шуми різного характеру, радіохвилі, спеціальні передавальні пристрої, а також утома, неуважність, надлишкова емоційність; епізодичною, що пов'язано з висмикування інформаційних даних та інформацією поданою у відповідному часі та контексті. Виділяють й стратегічне викривлення інформації, яке направлене на поступове створення бажаного образу (держави, партії, особи). Визначено, що недостовірні повідомлення розповсюджуються основними підсистемами та їх елементами: державою, політичними партіями, спеціалізованими службами, ЗМК, корпораціями й агенціями. Ненадійні та недостовірні данні постійно «перетікають» з однієї сфери в іншу, посилюючи та загострюючи конфлікти й активізуючи протиріччя у суспільстві, створюючи кризові ситуації в державі. У статті висловлено припущення, що в Україні таке «терпиме й поблажливе» ставлення громадян до викривлення інформації органами влади, спецслужбами, політичними партіями, посадовими особами, ЗМІ зберігається через «стійкість» шаблонів поведінки і цінностей, які були властиві пострадянському простору (маємо на увазі – людину маси).

This article is about eutanasia, as a result of an investigation of comparative documentary type which analyzes the laws and history of euthanasia in order to shed light to a legal tangle and bioethical that occurs in Colombia, where the standard law (Articles 106 and 107 of the Penal Code) punish with imprisonment the assisted suicide, and euthanasia, while case law (Sentence C-239-97) decriminalize it. The sub-themes of the article are: introduction, map of euthanasia in the world, definitions, ethical dilemmas of the end of life, history, euthanasia in Colombia, the background of the judgment C-239/97, the Colombian practice, the sentence, comparative law, relevant cases of euthanasia and conclusions. The legal vacuum in Colombia has led to create uncertainty in the practice of euthanasia (active, passive, dysthanasia, orthothanasia, assisted suicide and eugenics). In an investigation by the author, the Colombian organizations that defend a death "worthy" say they do not have statistics on euthanasia practiced after that judgment was published, more than 16 years ago. This is because they are afraid that the Criminal Code is above a jurisprudence that does not have the same binding force, and may cause negative consequences (prison) for those who apply euthanasia in Colombia. There is a huge confusion in the country about euthanasia, mainly due to conflict of interest and of power produced by the judgment that decriminalized it. So what to do? What elements should be considered in each case? This article hopes to make an academic and humane contribution on the issue raised. ; Este artículo trata el tema de la eutanasia, como resultado de una investigación de carácter documental comparativo en el cual se analizan las legislaciones, así como la historia de la eutanasia con el fin de procurar arrojar luces a un enredo jurídico, por supuesto bioético, que se presenta en Colombia, en donde la normatividad (artículos 106 y 107 del Código Penal) sanciona con prisión el suicidio asistido, así como la eutanasia; y la jurisprudencia (Sentencia C- 239-97) lo despenaliza. Los subtemas que trata el artículo son: introducción, mapa de eutanasia en el mundo, definiciones, dilemas éticos del final de la vida, historia, eutanasia en Colombia, antecedentes de la sentencia C- 239/97; la práctica colombiana, la sentencia, Derecho comparado, casos relevantes de eutanasia y conclusiones.El vacío jurídico actualmente existente en Colombia ha llevado a generar incertidumbre en la práctica de la eutanasia (activa, pasiva, distanasia, ortotanasia, suicidio asistido y eugenesia). En una investigación realizada por la autora, las entidades que en Colombia propenden por una muerte "digna" manifiestan que no cuentan con estadísticas sobre las eutanasias practicadas después de que saliera la sentencia en comento, hace más de 16 años; ello debido a que temen que sea el Código Penal el que prima por encima de una jurisprudencia que no tiene la misma fuerza vinculante, porque pueden observarse consecuencias negativas (prisión) para quien ejerza la eutanasia en Colombia. El país está inmerso en un mar de confusión en lo atinente a eutanasia, causado principalmente por el conflicto de intereses y de poderes que la sentencia que lo despenaliza ha causado. ¿Qué hacer? ¿Qué elementos deben tenerse en cuenta en cada caso? Este artículo espera hacer un aporte académico y humano sobre el asunto planteado. ; Este artigo aborda a eutanásia, como resultado de uma investigação de caráter documental comparativo que analisa as leis e a história da eutanásia a fim de lançar luz a um emaranhado legal e também bioético decorrentes na Colômbia, em onde a norma (artigos 106 e 107 do Código Penal) pune com prisão o suicídio assistido, assim como a eutanásia, enquanto a jurisprudência (Sentença C-239-97) descriminaliza-lo. Os subtópicos desse artigo são: introdução, mapa de eutanásia no mundo, definições, dilemas éticos no final da vida, a história, a eutanásia na Colômbia, os antecedentes da Sentença referida, a prática colombiana, a sentença, o direito comparado, casos relevantes de eutanásia e conclusões. O vazio jurídico na Colômbia levou para criar incerteza na prática da eutanásia (ativa, passiva, distanásia, ortotanasia, suicídio assistido e eugenesia). Em uma investigação levada a cabo pela autora, as organizações colombianas que defendem uma morte «digna» manifestam que não têm dados de estatísticas sobre as eutanásias praticadas uma vez que publicara-se a Sentença, há mais de 16 anos. Isto é porque eles temem que o Código Penal é acima de uma jurisprudência que não tem a mesma força de ligação, e pode ter consequências negativas (prisão) para quem aplica a eutanásia na Colômbia. No país há uma enorme confusão sobre eutanásia, principalmente devido ao conflito de interesses e poderes produzidos pela decisão descriminalizante. Então o que fazer? Que elementos devem ser tidos em conta em cada caso? Este artigo pretende dar um contributo humano e acadêmico sobre a questão levantada.

International audience ; In the middle of the last century, the emergence of a new risk, the climate risk, was a sudden and largely unexpected phenomenon that has significantly changed our vision of environmental issues. Of course, the link between humans and nature is strong and ancient: a country like France has very few landscapes that have not been shaped by generations of builders, foresters or farmers. But climate change linked to greenhouse gas emissions has brought about a radically new problem, whose novelty results from its very nature. The risk of climate change was revealed by equations or very indirect observations, before it was even really observable. But the speed of its progression, with greenhouse gas emissions in the atmosphere which have so far never stopped increasing and accelerating their growth, has made a huge difference. Moreover, this evolution has developed in a context where it has been intimately intertwined with other rapidly changing issues: energy, environmental, social, political and demographic. However, despite the variety of warning signals put forward by the scientific community, despite the now widely shared recognition of the existence of strong climate challenges, the dynamics with which these changes have developed, very often remain underestimated and even misunderstood. Climate risk is still very often associated with a certain form of immobility, marked by the repetition of discourse that gives the impression that the stakes have changed little over the last few decades. This incomplete awareness is one of the most important brakes on the development of effective environmental policies, because it erases an essential dimension of current climate issues: we are facing a problem that is very advanced in its development and everything is no longer possible today. The future world will necessarily be marked by the need to arbitrate between partially contradictory issues. ; Ne pas laisser la planète se réchauffer à un niveau qui dépasse de plus de 1, 5 la valeur qui était celle de la période préindustrielle, est impératif si l'on s'en tient aux risques qui pèsent sur les territoires les plus vulnérables. Mais la possibilité d'y parvenir est considérablement plus restreinte qu'elle ne l'était il y a 30 ans, juste avant le sommet de la Terre de Rio en 1992. Les émissions de CO étaient alors de 5 à 6 milliards de tonnes de carbone par an — elles ont doublé depuis cette date. De fait, nous avons déjà considérablement engagé le futur, comme en témoignent des phénomènes tels que la fonte des glaciers et de la banquise, le réchauffement en profondeur des océans, ou l'évolution des écosystèmes. La situation est plus grave encore, si l'on se réfère au futur proche : le réchauffement des quelques prochaines décennies est déjà fortement contraint par les émissions passées et le mélange rapide des gaz à effet de serre par la circulation atmosphérique en fait un problème mondial grandissant qui s'impose à tous. Nous avons de moins en moins la possibilité de modifier significativement l'évolution climatique locale au travers de nos propres actions. Il est donc nécessaire de s'adapter progressivement à des évolutions qui relèvent à la fois de la part déjà irrémédiable des changements à venir et des retards ou échecs des actions internationales. Les territoires ont, dans ce cadre, un rôle privilégié à jouer. C'est, en effet, à leur échelle que se développent les impacts majeurs des changements climatiques et que se fait une grande part des émissions de gaz à effet de serre. C'est donc à ce niveau que devront s'élaborer des stratégies de co-bénéfice entre atténuation et adaptation au changement climatique. Et c'est donc aussi là que devront se définir des arbitrages entre différents usages des sols, différentes stratégies de protection de la biodiversité, ou différentes gestions de zones vulnérables, telles les villes, les montagnes ou les littoraux. Ceci impose aussi une connaissance approfondie et pluridisciplinaire de ces territoires qui sont tous différents les uns des autres. L'exemple de la Nouvelle-Aquitaine, au sein de laquelle le projet Acclimaterra a mis en œuvre une série très large de visites régionales (http://www.acclimaterra.fr) montre qu'il est nécessaire de prendre la mesure des évolutions en cours, à la fois en écoutant l'expression des divers impératifs sociaux et en facilitant la prise de décisions de l'ensemble des acteurs régionaux par une « mise en récit » du diagnostic scientifique. Le projet Acclimaterra a aussi été matérialisé par la production de deux rapports qui ont rassemblé 400 scientifiques et ont été publiés sous la forme de livres soigneusement édités pour permettre d'atteindre le grand public. Ce travail a montré que les régions, en profitant du lien qui les unit à leur population, peuvent ainsi constituer un lien important d'innovation et de réflexion et apporter des éléments de solution importants au problème climatique.

Article soumis pour publication aux Cahiers d'histoire du CNAM ; Four main types of arguments underline the importance of solar energy, and more broadly of renewable energies, in the global energy mix of the future: the reality of global climate change and the urgency of its mitigation; geopolitical issues; social issues, in particular access to fundamental social rights; democratic issues and the governance of scientific and technical choices. If non-fossil energies had been developed earlier, the situation would be different today in climatic, geopolitical, social and democratic terms. History is not being rewritten. But not all the mistakes of the past are destined to be repeated indefinitely. This article is devoted to sexplicit some of the paths to another future. Since 1990, successive IPCC reports have reinforced the hypothesis of climate change of essentially anthropogenic origin. The 5th Assessment Report (2013 - 2014) states that "the human influence on the climate system is clearly established". Was this level of acquired scientific certainty indispensable for action? As early as 1979 and the publication of the report of the American Academy of Sciences, Carbon Dioxide and Climate: a Scientific Assessment, scientific knowledge was sufficient to alert politicians, call for the precautionary principle and make a transition in order to rule out the risk of global warming, or even a bifurcation of the climate system with major and irreversible consequences for humanity. Some forty years have now elapsed during which the stakes have continued to rise and the necessary transformations have become increasingly urgent. Today, there is a growing awareness in society. We are showing that, while renewable energies - solar energy in particular - are an important part of the solution, they require major changes in energy systems. In particular, we examine the singularity and novelty of the energy transition to be made: it is not a question of adding one or more new energy sources to the existing ones, but, in particular, of putting an end to the exploitation of the main sources currently in use, fossil fuels. In particular, we mention trails for the development of research policies resolutely oriented towards the development of distributed energy systems - i.e. energy production that is differential in space and time - and comprising multiple energy sources of different sizes and natures inserted - at least in part - in interconnected networks. These systems have an orientation that could bring to the populations an appropriation of energy issues. They also question the nature of expertise and the possibility of citizen innovation in the field. ; Quatre grands types d'arguments permettent de souligner l'importance de l'énergie solaire, et plus largement des énergies renouvelables, dans le mix énergétique mondial du futur : la réalité du changement climatique global et l'urgence de son atténuation ; les enjeux géopolitiques ; les enjeux sociaux, en particulier l'accès aux droits sociaux fondamentaux ; les enjeux démocratiques et de gouvernance des choix scientifiques et techniques. Si des énergies non fossiles avaient été développées plus tôt la situation serait différente aujourd'hui en termes climatiques, géopolitiques, sociaux et démocratiques. L'histoire ne se réécrit pas. Mais toutes les erreurs du passé ne sont pas vouées à être indéfiniment reproduites. C'est à expliciter certaines des voies d'un autre futur que cet article est consacré. Depuis 1990, les rapports successifs du GIEC confortent l'hypothèse d'un changement climatique d'origine essentiellement anthropique. Le 5e rapport d'évaluation (2013 - 2014) affirme que " l'influence de l'homme sur le système climatique est clairement établie ". Ce niveau de certitude scientifique acquis était-il indispensable à l'action ? Dès 1979 et la publication du rapport de l'Académie américaine des sciences, Carbon Dioxide and Climate : a Scientific Assessment, les connaissances scientifiques étaient suffisantes pour alerter les politiques, convoquer le principe de précaution et opérer une transition afin d'écarter le risque d'un réchauffement climatique global, voire une bifurcation du système climatique aux conséquences majeures et irréversibles pour l'humanité. Une quarantaine d'années s'est maintenant écoulée durant laquelle les enjeux n'ont cessé de croître et les transformations nécessaires de devenir de plus en plus urgentes. Aujourd'hui, une prise de conscience s'affermit au sein de l'ensemble de la société… Nous montrons que, si les énergies renouvelables – solaires notamment - constituent une part importante de la solution, elles requièrent une forte évolution des systèmes énergétiques. Nous examinons en particulier la singularité et le caractère inédit de la transition énergétique à effectuer : il ne s'agit pas d'ajouter une ou de nouvelles sources d'énergie à celles qui préexistent, mais, notamment, de mettre un terme à l'exploitation des principales sources actuellement utilisées, les énergies fossiles. Nous évoquons notamment des pistes pour l'élaboration de politiques de recherche résolument tournées vers le développement de systèmes énergétiques distribués - c'est-à-dire de productions énergétiques différentielles dans l'espace et le temps -, et comportant de multiples sources énergétiques de tailles et de natures différentes insérées – au moins pour partie - dans des réseaux interconnectés. Ces systèmes présentent une orientation susceptible d'apporter aux populations une réappropriation des questions énergétiques. Ils questionnent aussi la nature de l'expertise et la possibilité de voies d'innovations citoyennes dans le domaine.

Was macht eine Demokratie resilient? Welche Schutzfaktoren gibt es und wo ist sie verwundbar? Wann wird aus Schutz eine Gefahr? Als Teil der Forschungsgruppe 'Resiliente Demokratie' soll in der Arbeit dargelegt werden, inwiefern das Vereinswesen ein schützender Faktor für die Demokratie in Österreich ist und einen wesentlichen Beitrag zum Parteienwesen leistet. Vereinigungs- und Versammlungsfreiheit sind Grundrechte, die in Österreich seit dem Beschluss des Staatsgrundgesetzes 1867 gewährleistet werden. Sie finden auch in der allgemeinen Erklärung der Menschenrechte der Vereinten Nationen von 1948 Erwähnung. Unterbrochen werden diese Grundrechte durch totalitäre Systeme. Anhand eines Vergleiches der Vereine und Organisationen der Deutschen Demokratischen Republik (DDR) möchte ich aufzeigen, inwieweit die Möglichkeit, jederzeit einen Verein mit einem Zweck gründen zu dürfen, zu den Schutzfaktoren der Demokratie zählt. MandatarInnen in Österreich, egal ob Nationalrat, Landtag oder Gemeinderat, sind nicht nur KandidatInnen ihrer Partei, sondern zumeist auch in Vorfeldorganisationen dieser aktiv. Dort haben sie zumeist das Rüstzeug für die politische Auseinandersetzung erhalten. Wie diese Strukturen aussehen, ist von Partei zu Partei verschieden. Dies wird in der vorliegenden Arbeit beleuchtet. Aber auch Zusammenschlüsse, die nicht direkt mit Parteien oder dem Staat zu tun haben, haben einen zunehmenden Einfluss auf die Politik. Dazu zählen zum Beispiel BürgerInneninitiativen, Nichtregierungsorganisationen (NGOs), zivilgesellschaftliche Zusammenschlüsse und so weiter. Welche Erfahrungen spielen dabei für das Parteiwesen eine Rolle? Wie organisieren sich diese Zusammenschlüsse? Welche rechtlichen Grundlagen gibt es dafür? Die Arbeit ist qualitativ gestaltet. Dazu wurden Interviews mit ExpertInnen geführt, die anhand ihrer Erfahrungen ihren Weg in die Politik zeigen sollen. Sie wurden dazu befragt, was sie von der Vereinigungsfreiheit halten und wie sie zu den Anträgen auf Auflösung von Vereinen stehen, die im Parlament diskutiert und abgestimmt wurden. Dabei kommt die qualitative Inhaltsanalyse nach Mayring zur Anwendung. In der Ausarbeitung zeigte sich, dass für PolitikerInnen das Vereinswesen eine zentrale Rolle in der Vorbereitung für ihre Arbeit als FunktionärIn bzw. MandatarIn einnimmt. Eine Funktion im Verein ist mit Verantwortung verbunden. Entscheidungen werden getroffen, die den Mitgliedern gegenüber gerechtfertigt werden müssen. So ist es auch in der Politik. PolitikerInnen müssen ihren WählerInnen bzw. den BürgerInnen erklären können, warum sie bei einer Abstimmung so entschieden haben. Auch formale Tätigkeiten, die man später im politischen Amt benötigt, werden im Verein erlernt. Als besonders wertvoll ist der Kontakt zu BürgerInnen hervorzuheben. PolitikerInnen bekommen Zugang zu zahlreichen Informationen und Ideen. Das gebildete Netzwerk unterstützt die politische Arbeit. Das Vereinswesen, so wie es in Österreich existiert, ist ein Resilienzfaktor der Demokratie, weil jederzeit die Möglichkeit besteht, Personen mit gleichen Interessen und Zielen zusammenzuführen. Die InterviewpartnerInnen waren sich darin einig, dass eine Veränderung des Grundrechts der Vereinigungsfreiheit nicht notwendig ist. Im österreichischen Vereinsgesetz gibt es Möglichkeiten der Optimierung zum Schutz der im Verein tätigen FunktionärInnen. ; What makes a democracy resilient? What safeguards does it have and where is it vulnerable? When does a safeguard become a danger? As part of the "Resilient Democracy" research group, I would like to demonstrate that civic associations and societies are a safeguard for democracy in Austria and make a significant contribution to the political party system. Freedom of association and assembly are fundamental rights that have been guaranteed in Austria since the Basic Law was passed in 1867. They are also identified in the United Nations Universal Declaration of Human Rights of 1948. These fundamental rights are suspended by totalitarian systems. By drawing a comparison with the associations and organisations of the German Democratic Republic (GDR), I would like to show why the opportunity to found an association at any time and for any purpose is one of the safeguards of democracy. Political representatives in Austria, whether members of the National Council, a state parliament, or a municipal council, are not only candidates for their party, but are mostly also active in their organisations too. It is there that they mostly acquire the tools for political debate. The look of these structures varies from party to party. This should be apparent in the way they work. But alliances that are not directly related to political parties or to the state are having a growing influence on politics. These include, for example, citizens' initiatives, NGOs, civic associations, etc. Which experiences play a role in the party system? How are these associations organised? What is the legal basis for this? A qualitative approach has been used in this paper. For this purpose, expert interviews were carried out. These interviews should show their route into politics based on their experience. I would also like to know what they think of the freedom of association and, because it is currently being discussed of proposals for the dissolution of associations that were discussed and voted on in parliament. This work has used Mayring's approach to qualitative content analysis. The elaboration showed that for politicians, associations play a central role in the preparation for their work as functionaries or mandataries. A function in the association is linked with responsibility. Decisions that are made must be justified to the members. This is also the case in politics. Politicians should be able to explain to their constituents or citizens why they made this decision in a vote. Formal activities that are later required in political office are also learned in the association. Contact with citizens is extremely valuable. Politicians get access to a lot of information and ideas. The formed network supports the political work. The association system, as it exists in Austria, is a resilience factor of democracy because there is always the possibility to bring people with the same interests and goals together. The interviewees agreed that it is not necessary to change the fundamental right to freedom of association. In the Austrian law on associations, there are possibilities for optimization to protect the functionaries working in the association. ; Abweichender Titel laut Übersetzung der Verfasserin/des Verfassers ; Arbeit an der Bibliothek noch nicht eingelangt - Daten nicht geprüft ; Wien, FH Campus Wien, Masterarb., 2020 ; (VLID)5464804

Boiler explosions in various countries have caused costly, serious damage to workplaces and injuries to employees ranging from burns and lacerations to death. The main cause of boiler explosion is a low water level, which causes overheating of the boiler tubes, leading to sudden vaporization, an increase in pressure, and catastrophic failure. This article reviews the technical requirements for the safe operation of boilers in the regulations of Latin American countries, focusing on the correct location and distancing of the boiler room according to the major hazard the explosion of the boiler. Current location requirements in Latin America are compared to those in other international legislations. In addition, potential damagesare analyzed according to standard explosion cases for common boiler sizes in Latin America and from a leading manufacturer and to the author ́s experience. The resulting peak overpressure was calculated for these cases as a function of distance, the damage of the shock wave being estimated in order to recommend an ideal or improved boiler room location to thus minimize the damage from explosions and the severity of water vapor burns. Minimum "safe distances" between the boiler and other structures and equipment were estimated to also protect human beings from overpressures. The usefulness of simple distance-overpressure models in combination with Probit models is discussed in relation to more complex models of fluid dynamics and finite-element structural calculations. It is proposed that mandatory analysis of consequences, using similar or more elaborate models, be incorporated in Latin American and other international legislations and used to guide plant layout. ; En diversos países las explosiones en calderas han generado daños serios y costosos por destrucción de sitios de trabajo y accidentes de trabajadores, los que van desde quemaduras, laceraciones, hasta la muerte. La causa principal de explosiones en calderas es por bajo nivel de agua, generándose recalentamientos en los tubos, vaporización súbita, elevación de la presión y fallo catastrófico. Este artículo hace una revisión de los requisitos técnicos en la normativa hispanoparlante para la operación segura de calderas, enfocándose en la correcta ubicación y distanciamiento del cuarto de calderas, considerando el riesgo mayor: la explosión de una caldera. Se comparan los hallazgos de la normativa latinoamericana con otra legislación internacional. Se analizan daños potenciales, tomándose casos-tipo de explosiones para los tamaños de caldera comunes de un fabricante líder, y usuales en Latinoamérica, según experiencia del autor. La sobrepresión máxima resultante se calculó como función de la distancia estimándose el daño de la onda de choque, para recomendar la ubicación ideal o mejorada del cuarto de calderas, minimizando el daño de explosiones y quemaduras de vapor de agua. Se estimaron "distancias seguras" mínimas entre la caldera y otras estructuras y equipos, protegiendo a seres humanos de la sobrepresión. Se muestra la utilidad de modelos simples de sobrepresión-distancia, junto con modelos Probit, en relación con modelos más complejos de dinámica de fluidos y cálculos estructurales de elementos finitos. Se propone que el análisis obligatorio de las consecuencias, utilizando modelos numéricos similares o más complejos, se incorpore en la legislación latinoamericana e internacional para guiar la distribución de la planta. ; Em vários países, as explosões de caldeiras geraram danos sérios e dispendiosos devido à destruição de locais de trabalho e lesões nos trabalhadores, que vão desde queimaduras e lacerações até a morte. A principal causa de explosões de caldeiras deve-se aos baixos níveis de água, gerando superaquecimento nos tubos, vaporização repentina, aumento de pressão e falha catastrófica. Este artigo faz uma revisão dos requisitos técnicos nos regulamentos de língua espanhola para a operação segura de caldeiras, focando-se na localização e distância corretas da sala da caldeira, considerando o maior risco: a explosão de uma caldeira. As conclusões das regulamentações latino-americanas são comparadas com outras legislações internacionais. Foram analisados potenciais casos típicos de explosão de caldeiras, usando tamanhos de caldeiras comuns na América Latina de um fabricante líder, segundo a experiência do autor. A sobrepressão máxima resultante foi calculada em função da distância estimando o dano da onda de choque, para recomendar a localização ideal ou melhorada da sala da caldeira, minimizando o dano de explosões e queimaduras por vapor de água. Foram estimadas "distâncias seguras" mínimas entre a caldeira e outras estruturas e equipamentos, protegendo os seres humanos da sobrepressão. É demonstrada a utilidade de modelos simples de sobrepressão-distância, juntamente com modelos Probit, em relação a modelos mais complexos de dinâmica de fluidos e cálculos estruturais de elementos finitos. Propõe- se que a análise obrigatória das consequências, utilizando modelos numéricos semelhantes ou mais complexos, seja incorporada na legislação latino-americana e internacional para orientar os projetos de instalações industriais.

International audience ; In the middle of the last century, the emergence of a new risk, the climate risk, was a sudden and largely unexpected phenomenon that has significantly changed our vision of environmental issues. Of course, the link between humans and nature is strong and ancient: a country like France has very few landscapes that have not been shaped by generations of builders, foresters or farmers. But climate change linked to greenhouse gas emissions has brought about a radically new problem, whose novelty results from its very nature. The risk of climate change was revealed by equations or very indirect observations, before it was even really observable. But the speed of its progression, with greenhouse gas emissions in the atmosphere which have so far never stopped increasing and accelerating their growth, has made a huge difference. Moreover, this evolution has developed in a context where it has been intimately intertwined with other rapidly changing issues: energy, environmental, social, political and demographic. However, despite the variety of warning signals put forward by the scientific community, despite the now widely shared recognition of the existence of strong climate challenges, the dynamics with which these changes have developed, very often remain underestimated and even misunderstood. Climate risk is still very often associated with a certain form of immobility, marked by the repetition of discourse that gives the impression that the stakes have changed little over the last few decades. This incomplete awareness is one of the most important brakes on the development of effective environmental policies, because it erases an essential dimension of current climate issues: we are facing a problem that is very advanced in its development and everything is no longer possible today. The future world will necessarily be marked by the need to arbitrate between partially contradictory issues. ; Ne pas laisser la planète se réchauffer à un niveau qui dépasse de plus de 1, 5 la valeur qui était celle de la période préindustrielle, est impératif si l'on s'en tient aux risques qui pèsent sur les territoires les plus vulnérables. Mais la possibilité d'y parvenir est considérablement plus restreinte qu'elle ne l'était il y a 30 ans, juste avant le sommet de la Terre de Rio en 1992. Les émissions de CO étaient alors de 5 à 6 milliards de tonnes de carbone par an — elles ont doublé depuis cette date. De fait, nous avons déjà considérablement engagé le futur, comme en témoignent des phénomènes tels que la fonte des glaciers et de la banquise, le réchauffement en profondeur des océans, ou l'évolution des écosystèmes. La situation est plus grave encore, si l'on se réfère au futur proche : le réchauffement des quelques prochaines décennies est déjà fortement contraint par les émissions passées et le mélange rapide des gaz à effet de serre par la circulation atmosphérique en fait un problème mondial grandissant qui s'impose à tous. Nous avons de moins en moins la possibilité de modifier significativement l'évolution climatique locale au travers de nos propres actions. Il est donc nécessaire de s'adapter progressivement à des évolutions qui relèvent à la fois de la part déjà irrémédiable des changements à venir et des retards ou échecs des actions internationales. Les territoires ont, dans ce cadre, un rôle privilégié à jouer. C'est, en effet, à leur échelle que se développent les impacts majeurs des changements climatiques et que se fait une grande part des émissions de gaz à effet de serre. C'est donc à ce niveau que devront s'élaborer des stratégies de co-bénéfice entre atténuation et adaptation au changement climatique. Et c'est donc aussi là que devront se définir des arbitrages entre différents usages des sols, différentes stratégies de protection de la biodiversité, ou différentes gestions de zones vulnérables, telles les villes, les montagnes ou les littoraux. Ceci impose aussi une connaissance approfondie et pluridisciplinaire de ces territoires qui sont tous différents les uns des autres. L'exemple de la Nouvelle-Aquitaine, au sein de laquelle le projet Acclimaterra a mis en œuvre une série très large de visites régionales (http://www.acclimaterra.fr) montre qu'il est nécessaire de prendre la mesure des évolutions en cours, à la fois en écoutant l'expression des divers impératifs sociaux et en facilitant la prise de décisions de l'ensemble des acteurs régionaux par une « mise en récit » du diagnostic scientifique. Le projet Acclimaterra a aussi été matérialisé par la production de deux rapports qui ont rassemblé 400 scientifiques et ont été publiés sous la forme de livres soigneusement édités pour permettre d'atteindre le grand public. Ce travail a montré que les régions, en profitant du lien qui les unit à leur population, peuvent ainsi constituer un lien important d'innovation et de réflexion et apporter des éléments de solution importants au problème climatique.

The social and economic development strategy's demographic component was investigated, regarding actual conditions. The demographic policy's role in the system of strategic legislation was clarified and substantiated. The analysis of the population's main socio-demographic characteristics under conditions of the national economy's transformations was carried out, taking macroeconomic cyclicality into account. It was substantiated that the demographic strategy's priorities should be regarded as a multidimensional set of measures to increase life expectancy at birth, to reduce mortality, especially in the economically active population's stratum as well as in the stratum of children under 5 years of age. The main reasons for the reduction in Ukrainian population over the 1990–2019 period have been identified, considering its natural and mechanical movements. Ukrainian population's distribution peculiarities were determined, taking its division between the urban and the rural into account. For Ukraine and some Eastern and Central European advanced and emerging market economies, the comparative analysis of the main demographic indicators – in particular the average annual rate of population change, the average fertility rate, the average life expectancy at birth, the average mortality rate (separately for men and women), the average total demographic dependency ratio, the young people dependency ratio, and the elderly dependency ratio as well – was performed. The total demographic dependency ratio in particular Ukrainian administrative-territorial units was analyzed too. The influence of specified social and demographic indicators on the economic growth rates in the context of sustainability theory was investigated. In Ukraine, the human development index's dynamics and compositional peculiarities were studied, regarding both economic and socio-cultural peculiarities. It was determined that the strategic regulation's general task in the context of economic development and public production structural optimization was associated with the regulation of demographic determinants. ; Исследована демографическая составляющая стратегии социального и экономического развития в современных условиях. Выяснена и обоснована роль демографической политики в системе основных стратегических нормативно-правовых документов. Осуществлен анализ основных социально-демографических характеристик населения в условиях трансформационных преобразований национальной экономики с учетом макроэкономической цикличности. Обосновано, что приоритетными направлениями демографической стратегии выступает многомерный комплекс мероприятий по устойчивому увеличению средней ожидаемой продолжительности жизни при рождении, снижение смертности населения, особенно в страте экономически активного населения, а также среди детей в возрасте до пяти лет. Определены основные причины сокращения численности наличного населения Украины в 1990–2019 годах, учитывая характерные особенности естественного и механического движения. Детерминированы особенности структуры наличного населения Украины, учитывая его деление на городское и сельское. Осуществлен компаративный анализ основных демографических индикаторов, в частности среднегодового темпа изменения численности населения, среднего уровня рождаемости, средней ожидаемой продолжительности жизни при рождении, уровня смертности (отдельно для мужчин и женщин), коэффициентов демографической нагрузки (общего, а также лицами в возрасте до 15 и более 65 лет в том числе) в Украине и отдельных странах Восточной и Центральной Европы с развитой и эмерджентной транзитивной экономикой. Проанализирована демографическая нагрузка в отдельных административно-территориальных единицах Украины. Исследован характер влияния указанных социальных и демографических показателей на темпы экономического роста в контексте теории устойчивости. Исследована динамика индекса человеческого развития в Украине и особенности его композиции, учитывая экономические и социокультурные реалии. Определено, что генеральной задачей стратегического регулирования в контексте обеспечения экономического развития и оптимизации пропорций общественного воспроизводства является регулирование системы демографических детерминант. ; Досліджено демографічну складову стратегії соціального та економічного розвитку за сучасних умов. З'ясовано та обґрунтовано роль демографічної політики в системі основних стратегічних нормативно-правових документів. Здійснено аналіз основних соціально-демографічних характеристик населення за умов трансформаційних перетворень національної економіки із врахуванням макроекономічної циклічності. Обґрунтовано, що пріоритетними напрямами демографічної стратегії виступає багатомірний комплекс заходів щодо стійкого збільшення середньої очікуваної тривалості життя при народженні, зниження смертності населення, особливо в страті економічно активного населення, а також серед дітей віком до п'яти років. Визначено основні причини скорочення чисельності наявного населення України в 1990–2019 роках, враховуючи характерні особливості його природного та механічного руху. Детерміновано особливості розподілу наявного населення України, зважаючи на його розподіл на міське та сільське. Здійснено компаративний аналіз основних демографічних індикаторів, зокрема середнього річного темпу зміни чисельності населення, середнього рівня народжуваності, середньої очікуваної тривалості життя при народженні, рівня смертності (окремо для чоловіків та жінок), коефіцієнтів демографічного навантаження (загального, а також особами віком до 15 та понад 65 років зокрема) в Україні та окремих країнах Східної і Центральної Європи із розвиненою та емерджентною транзитивною економіками. Проаналізовано демографічне навантаження в окремих адміністративно-територіальних одиницях України. Досліджено характер впливу вказаних соціальних та демографічних показників на темпи економічного зростання в контексті теорії стійкості. Досліджено динаміку індексу людського розвитку в Україні та особливості його композиції, враховуючи економічні та соціокультурні реалії. Визначено, що генеральною задачею стратегічного регулювання в контексті забезпечення економічного розвитку та оптимізації пропорцій суспільного виробництва наразі є регулювання системи демографічних детермінант.

YÖK Tez No: 656441 ; Güvenlik kavramı insanın yaratılışından beri hayatını devam ettirebilmesi için en büyük ihtiyaçlarından biri olmuştur. Bu güvenlik arayışı ve ihtiyacı devletlerin kendilerini savunma mecburiyetini beraberinde getirmiştir. Dünya savaşları, Soğuk savaş, ülkeler arası kutuplaşma, güç kavgaları, zengin olma isteği, egemenlik anlayışı vb. sebepler dünya genelini etkileyen bir hale gelmiştir. Dünya üzerinde netlik ortamının daima sürmesi çok iyimser bir yaklaşım olacaktır. Uluslararası çıkar ilişkileri sürdüğü sürece belirsizlik artacak, bu belirsizliğin arttırdığı karmaşşık ülkelerin kendilerini koruma ve egemenliklerini elinde tutma arzusunu tetikleyecek, vatandaşlarını koruma isteği iyice arttıracak ve karşı konulamaz bir talep haline gelecektir. Bu durumlar doğal olarak ekonomik birimler üzerine de yansımıştır çünkü savunma harcamalarını egemenliğin bedeli olarak düşünmek mümkündür. Ülke üzerindeki karmaşa ortamı arttıkça doğal olarak savunmaya ihtiyaç artmakta ve bu ihtiyaç beraberinde savunma alanına daha fazla kaynak aktarmayı gerektirmektedir. Çünkü savunma harcamaları kamu harcamalarından savunma hizmetleri adına ayrılan kısımdır. Bununla birlikte savunmaya ayrılan pay ülkenin içinde bulunduğu tehdit arttıkça artmaktadır. Benoit'ten beri savunmaya ayrılan kaynağın ekonomiyi ne yönlü etkilediği üzerinde çalışmalar yapılmıştır. Bu çalışmaların sürekli tazelenmesinin nedenleri arasında tarih boyunca devletlerce savunmaya pay ayrılmış olması ve bu paydan hiçbir devletin vazgeçememiş olması yatmaktadır. Önemli olan bu savunma payını optimum düzeyde tutmaktır. Çünkü savunma harcamalarına çok kaynak ayırmak doğru bir savunma planının olmadığını göstermektedir. Doğru bir plan ve gerekli düzeyde savunma harcamaları planlaması ekonomik büyümeyi en iyi düzeyde etkileyecektir. Ülkelerin savunma harcamalarını yaparken onları etkileyen birden çok faktör vardır. Genel bir çerçevede bakıldığında gelişmiş ülkelerin daha faza savunma harcaması yaptığı görülmektedir. Bu çalışma, Augment Dickey Fuller testi, ADF Birim Kök testi, Johansen Eş bütünleşme Testi, Varyans ayrıştırma analizi, Housman testi, Panel veri analizi kullanılarak; seçili ülkelerde askeri harcamalar, cari denge ve silah ithracatının ekonomik büyüme üzerindeki etkisini incelemiştir. Çalışmada öncelikle 1965-2015 yılları arasındaki dönemde Türkiye incelenmiştir. Türkiyenin ekonomik büyümesindeki uzun dönemli faktörler tespit edilmeye çalışılmıştır. Daha sonra Fransa, İngiltere, Almanya, İtalya ve Kanada gibi ülkeler de ilave edilerek araştırma genişletilmiştir. Tüm bu ülkeler arasında ampirik bir araştırma yapılmıştır. Araştırmada seçilecek tarih aralığı verinin bulunabilme özelliğine göre seçilmiştir. ; Security has been one of the biggest needs of human beings to survive since their creation. This search and need for security brought with it the obligation of states to defend themselves. World wars, cold war, polarization between countries, power struggles, desire to get rich, understanding of sovereignty, etc. have become affecting the world. It would be a very optimistic approach if we think economic stability could be stable.As long as international relations of interest persist, uncertainty will increase, the complexity that this uncertainty increases will trigger the desire of countries to protect themselves and hold their sovereignty. As long as international relations of interest persist, uncertainty will increase, the complexity that this uncertainty increases will trigger the desire of countries to protect themselves and hold their sovereignty.This complexity will also increase the desire of countries protect their citizens.This desire will become an irresistible demand. These situations naturally reflected on economic units, because it is possible to consider defense expenditures as the price of sovereignty. As the chaos in the country increases, the need for defense naturally increases, and this necessity necessitates the transfer of more resources to the defense field because defense expenditures are the part allocated from public expenditures for defense services. However, the share allocated to defense increases as the threat to the country increases. Since Benoit, studies have been carried out on how the resource allocated to industry affects the economy. One of the reasons for the constant renewal of these studies is that throughout history, states have allocated a share of defense and that no state has given up this share. The important thing is to keep this defense margin at an optimum level, because allocating too much resources to defense expenditures shows that there is no correct defense plan. A correct plan and planning of the required level of defense expenditures will affect the economic growth at the best level. There are multiple factors that affect countries when they make their defense spending. From a general perspective, it is seen that developed countries spend more on defense. This study investigated the effects of military spending, current account balance and arms exports on economic growth in selected countries using Augment Dickey Fuller test, ADF Unit Root test, Johansen Cointegration test, Variance decomposition analysis, Housman test, Panel data analysis. The study primarily examined Turkey's 1965-2015 year. Turkey's economic growth in the long-term factors have been determined. Later, the research was extended by adding some countries such as France, Britain, Germany, Italy, Canada. An empirical research has been conducted across all these countries. The date range to be selected in the research was selected according to the availability of data.

The main problem of contemporary science of culture is the study of such concepts as cultural communication, acculturation, inculturation, multiculturalism. It is under the influence of the social environment that these concepts go through the process of socialization among individuals to cultural life in a civilized society. The purpose of the research is to provide scientific and theoretical substantiation of the peculiarities of the cultural communication development within society and its social changes through the analysis and comparison of various approaches to studying their cultural interaction. The research methodology consists in the analytical analysis of the cultural communication study on the emergence of social tensions in society. The analysis provides an opportunity to show and analyze the evolution of cultural communication, to follow the essence of cultural concepts and the dynamics of their development. The scientific novelty of the results obtained is that the article analytically analyses the nature of the types of notions of cultural communication and multiculturalism from the side of social tensions in the cultural sphere and pays attention to the study of two directions of the problems of culture – social and culturological. It can be seen that all cultural models or cultural codes are enriched and modernized and penetrate the social processes of society. Today, we can see that human culture constantly borrows various patterns and cultural stamps, and globalization imposes these standards on society, leading to contradictions and tensions among the population in cultural exchange or interaction, which also occurs in world civilizations. What they experienced socially cultural changes that we get as a globalized inheritance. Conclusion: culture is a driving force for the stabilization of political, social, cultural and cultural processes in society and plays an important social role. Cultural globali zation becomes a complex of all interconnected processes, optimization of cultural communication and examples of national culture. ; Главной проблемой современной науки о культуре является изучение понятий культурной коммуникации, аккультурации, инкультурации, мультикультурализму. Именно под влиянием социального окружения эти понятия проходят процесс социализации у индивидов к культурной жизни в цивилизованном обществе. Целью исследования является научно- теоретическое обоснование особенностей развития культурной коммуникации в обществе и его социальные изменения благодаря анализу и сравнению различных подходов к изучению их культурного взаимодействия. Методология исследования заключается в аналитическом анализе изучения культурной коммуникации на появления социальных напряжений в обществе. Анализ позволяет показать и проанализировать эволюцию культурной коммуникации, проследить сущность культурных понятий и динамики их развития. Научная новизна исследования заключается в том, что в статье аналитически исследована природа видов понятий культурной коммуникации и мильтикультурализма со стороны социальных напряжений в культурной сфере и внимание уделяется на изучение двух направлений проблем культуры – социальной и культурологической. Как видно, все культурные модели или культурные коды обогащаются и модернизируются и проникают в социальные процессы общества. На сегодняшний день мы можем видеть, что человеческая культура постоянно заимствует различные образцы и штампы культуры и глобализация навязывает эти стандарты обществу, и приводит к противоречиям и напряжения среди населения в культурном обмене или взаимодействия, это также происходят и в мировых цивилизациях, то, что они пережили в социально-культурных изменениях, то мы получаем как глобализационное наследство. Вывод: культура составляет движущую силу для стабилизации политических, социальных, культурологических процессов в обществе и выполняет важную социальную роль. Культурная глобализация становится как комплекс всех взаимосвязанных процессов, оптимизации культурной коммуникации и образцов национальной культуры. ; Головною проблемою сучасної науки про культуру є вивчення понять культурної комунікації, акультурації, інкультурації, мультикультуралізуму. Саме під впливом соціального оточення ці поняття проходять процес соціалізації у індивідів до культурного життя в цивілізованому суспільстві. Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування особливостей розвитку культурної комунікації в суспільстві та його соціальні зміни завдяки аналізу та порівнянню різноманітних підходів до вивчення їх культурної взаємодії. Методологія дослідження полягає у аналітичному аналізу вивчення культурної комунікації на появи соціальних напруг в суспільстві. Аналіз надає можливість показати і проаналізувати еволюцію культурної комунікації, прослідкувати сутність культурних понять та динаміки їх розвитку. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в статті аналітично досліджено природу видів понять культурної комунікації та мільтикультуралізму з боку соціальних напруг в культурній сфері та увага приділяється на вивчення двох напрямків проблем культури – соціальному та культурологічному. Як видно, всі культурні моделі чи культурні коди збагачуються та модернізуються і проникають у соціальні процеси суспільства. Сьогодні ми можемо бачити, що людська культура постійно запозичує різні зразки і штампи культури і глобалізація нав'язує ці стандарти суспільству і призводить до суперечностей та напруження серед населення у культурному обміні чи взаємодії, це також відбуваються і в світових цивілізаціях, те, що вони пережили в соціально-культурних змінах, то ми отримуємо як глобалізаційний спадок. Висновок: культура становить рушійну силу для стабілізації політичних, соціальних, культурологічних процесів у суспільстві й виконує важливу соціальну роль. Культурна глобалізація стає як комплекс всіх взаємопов'язаних процесів, оптимізації культурної комунікації і зразків національної культури.

A large number of applied evaluation (comparison) tasks, including in the military sphere, are poorly structured tasks in which the evaluation indicators have some interdependence. This is due to the peculiarities of the physical nature of the indicators or the difficulty for humans to form a clear and unambiguous description of them. In such tasks, it is inadmissible to use mathematical constructs to describe the importance of the evaluation indicators and to summarize them, which imply the independence of the evaluation indicators, first of all, additive estimates of importance and arithmetic convolution are widespread.A clear example of the dependencies of indicators is the closely related potentials (military, economic, spiritual, etc.) in the task of assessing military strength, military-political forces. One way to solve this problem is to use fuzzy measures to describe the importance of the valuation metrics and the fuzzy Sugeno integral to convert partial estimates of the evaluated objects to their generalized estimates.Structured and parametric identification tasks need to be solved to solve applied loosely-structured applications. Research solutions to structural identification problems, that is, determining the composition and relationships between evaluation indicators, largely depend on the conceptual structure of the subject area, that is, on the particularities of the particular application task. However, for the parametric identification problem, certain recommendations can be identified that are suitable for a wide range of applications.The purpose of the article is to analyze the method of directly determining the density of a measure with further refinement on the basis of the Shapley-function in terms of the complexity and accuracy of the construction of measures.The results of the study, the assumption of the naturalness of the analogy between the categories "corporation" and "measure" are correct and allow us to use the Shapley-function (formed to investigate corporate games) to construct a procedure for sequential refinement when identifying measures of fuzzy measure. ; Значительное количество прикладных задач оценивания (сравнения), в том числе и в военной сфере, является слабо структурированными задачами, в которых показатели оценки имеют определенные зависимости между собой. Это возникает вследствие особенности физической природы показателей или сложности для человека сформировать их четкое и однозначное описание. В таких задачах для описания важности показателей оценки и их обобщения недопустимо использовать математические конструкции, предусматривающие независимость показателей оценки, прежде всего, широко распространенные аддитивные оценки важности и арифметическую свертку. Наглядным примером зависимостей показателей являются тесно связанные друг с другом потенциалы (военный, экономический, духовный и т.д.) в задаче оценивания военной мощи, военно-политических сил. Одним из способов решения этой проблемы является использование нечетких мер для описания важности показателей оценки и нечеткого интеграла Сугено для преобразования частных оценок оцениваемых объектов в обобщенный показатель.Известно, что для решения прикладных слабо структурированных задач нужно решить задачи структурной и параметрической идентификации. Исследовательские решения для задач структурной идентификации, то есть определение состава и связей между показателями оценки, в значительной степени зависят от концептуальной структуры предметной области, то есть, от особенностей конкретной прикладной задачи. Впрочем, для задачи параметрической идентификации могут быть определены рекомендации, пригодные для широкого круга прикладных задач.Цель статьи ‑ проанализировать метод прямого определения плотностей меры, с последующим уточнением на основе функции Шепли, с точки зрения критериев трудоемкости и точности построения мер.Приведенные результаты исследования, предположение о естественности аналогии между категориями "корпорация" и "множество" является верным и позволяет использовать функцию Шепли (сформированную с целью исследования корпоративных игр) для построения процедуры последовательного уточнения при идентификации мер нечетких множеств. ; Значна кількість прикладних задач оцінювання (порівняння), зокрема і у військовій сфері, є слабко структурованими задачами, у яких показники оцінки мають певні залежності між собою. Це виникає внаслідок особливості фізичної природи показників або складності для людини сформувати їх чіткий і однозначний опис. У таких задачах для опису важливостей показників оцінки і їх узагальнення неприпустимо використовувати математичні конструкції, що передбачають незалежність показників оцінки, насамперед, широко розповсюджені адитивні оцінки важливостей і арифметичну згортку. Наочним прикладом залежностей показників є тісно пов'язані один з одним потенціали (воєнний, економічний, духовний тощо) в задачі оцінювання воєнної могутності, воєнно-політичних сил. Однім зі способів розв'язання цієї проблеми є використання нечітких ‑мір для опису важливостей показників оцінки і нечіткого інтегралу Сугено для перетворення часткових оцінок оцінюваних об'єктів до їх узагальнених оцінок.Відомо, що для розв'язання прикладних слабко структурованих задач потрібно розв'язати задачі структурної і параметричної ідентифікації. Дослідницькі рішення для задач структурної ідентифікації, тобто визначення складу і зв'язків між показниками оцінки, у значному ступені залежать від концептуальної структури предметної області, тобто від особливостей конкретної прикладної задачі. Утім для задачі параметричної ідентифікації можуть бути визначені певні рекомендації, придатні для широкого кола прикладних задач.Мета статті ‑ проаналізувати метод прямого визначення щільностей ‑міри з подальшим уточненням на основі функції Шеплі з погляду критеріїв трудомісткості та точності побудови ‑мір.Наведені результати дослідження, припущення про природність аналогії між категоріями "корпорація" і "множина" є вірним і дає змогу використовувати функцію Шеплі (сформовану з метою дослідження корпоративних ігор) для побудови процедури послідовного уточнення під час ідентифікації ‑мір нечітких множин.

Идея верховенства права определяется сегодня во всем мире одной правовой культурой, той, в которой нечто провозглашается правом ex post facto (как в английском общем праве) или в силу политического прагматизма правовые нововведения в правосудии зависят от избранных представительных органов (как в США). Более того, верховенство права, которое используется как политический слоган, приводит к идеократической идеализации. Верховенство права, воплощая инструментальную ценность (даже если международные группы влияния фундаментализуют ее), представляет определенную культуру в игре вызовов и ответов hic et nunc (даже если глобализм универсализирует ее). Развиваясь в разных местах и в разное время, оно не может быть чем‑то большим, чем ряд живых культур заинтересованных стран, основанных на цивилизующем и гума-низирующем идеале, который эволюционирует исторически. Право как совокупность ценностей, подлежащих защите, одновременно сталкивается с конфликтом ценностей в повседневном правоприменении, что обычно требует взвешивания и балансирования в поиске компромиссного решения. Не отстаивая абсолютизм «все или ничего», односторонность или гомогенизацию, стоит все же отметить, что превращение правовой определенности в идола (как это сделал Конституционный Суд Венгрии) или подчинение действий правительства судебному или правозащитному контролю может обернуться принесением в жертву справедливости при поддержке народа и исчезновение raison d'être.Более того, фетишизация собственной гомогенности может исказить преимущества, которым она стремится служить. Глобализированная власть судей пытается монополизировать всемирный учебный процесс, отделяя местные события от их естественного контекста, чтобы навязать себя. В конце концов, вопрос о том, кто может овладеть правом, является решающим при оценке вмешательства международных органов и Европейского Союза в местные дела под лозунгом верховенства права. ; The Rule of Law idea is defined worldwide by one single legal culture today, the one in which declaration of what the law is is done ex post facto (as in English common law) or in the case of political pragmatism which relocates legal innovation from elected representative bodies to the administration of justice (as in the USA). Moreover, Rule of Law used as a politicalcatchword results in ideocratic idealisation. Rule of Law, embodying instrumental value (even if international pressure groups fundamentalise it), represents a particular culture in the play of hic et nunc challenges and responses (even if globalism universalises it). Developed under varied conditions particular to place and time, it cannot be more than a series of living cultures of the countries concerned, based on a historically evolving civilising and humanising ideal. Law as an aggregate of values to be defended equally faces values that conflict with one another in dailyenforcement, crying for weighing and balancing in a compromise solution at most. Far from standing for all-or-nothing absolutism, onesidedness or homogenisation – idolising legal certainty (as the Hungarian Constitutional Court did) or subjecting government action to judicial or human rights control – may sacrifice justice, with popular support and raison d'être vanishing. Moreover, fetishising its own homogeneity may distort the merits it claims to serve. A globalising judgeocracy tries to monopolise the worldwide learning process while isolating local developments from theirnatural context, in order to enforce its own creation. After all, the quest for those who can master the law is crucial in assessing the interventionism of either international agencies or the European Union in local issues under the aegis of the Rule of Law. ; Ідея верховенства права визначається сьогодні в усьому світі однією правовою культурою, тією, в якій дещо проголошується правом ex post facto (як в англійському загальному праві) або в силу політичного прагматизму правові нововведення у правосудді залежать від обраних представницьких органів (як у США). Більш того, верховенство права, що використовується як політичний слоган, призводить до ідеократичної ідеалізації. Верховенство права, втілюючи інструментальну цінність (навіть якщо міжнародні групивпливу фундаменталізують її), представляє певну культуру у грі викликів і відповідей hic et nunc (навіть якщо глобалізм універсалізує її). Розвинене в різних місцях і в різні часи, воно не може бути чимось більшим, ніж низка живих культур зацікавлених країн, заснованих на такому, що еволюціонує історично, цивілізуючому та гуманізуючому ідеалі. Право як сукупність цінностей, які підлягають захисту, водночас стикається з конфліктом цінностей у щоденному правозастосуванні, що зазвичай вимагає зважування та балансування в пошуку компромісного рішення. Не відстоюючи абсолютизм «все або нічого», однобічність або гомогенізацію, варто все ж зазначити, що перетворення правової визначеності на ідола(як це зробив Конституційний Суд Угорщини) або підпорядкування дій уряду судовому або правозахисному контролю може обернутись принесенням у жертву справедливості за підтримки народу і зникнення raison d'être. Більш того, фетишизація власної гомогенності може викривити переваги, яким вона прагне служити. Глобалізована влада суддів намага-ється монополізувати всесвітній навчальний процес, відокремлюючи місцеві події від їх природного контексту, щоб нав'язати себе. Зрештою, питання про те, хто може опанувати право, є вирішальним при оцінці втручання міжнародних органів та Європейського Союзу в місцеві справи під гаслом верховенства права.

Problem setting. The sphere of public administration is quite multifaceted, since it combines issues of both social policy, economy, politics, international cooperation, and even the functioning of the social foundations of society. The article was created to analyse the problems of forming the organizational and staff structure of the border unit. In general, organizational and staffing policy is the planning of human resources needs, the formation of the structure and staff, the appointment, creation and transfer of appropriate reserves. Problems of demotivation, low innovative activity of the Border Guard staff, growing examples of professional stresses and social conflicts in the border teams are in the area of formation of the organizational and staff structure of the border unit.Recent research and publications analysis. In recent years, various aspects of the problem of forming an organizational and staff structure have been the focus of scholars. Such theoretical substantiation was addressed by such national scientists as V. Dzundzyuk, Y. Mashkarov, D. Oliynyk, V. Sorokov, G. Shvydanenko.In relation to the Border Service, such scientific studies are sporadic, for example, V. Lemeshko studied the problem of the functioning of special units of the Border Agency. There is a lot of work devoted to the Border Guard Service of Ukraine, but it is mostly work in the military-technical sciences, law, pedagogical or psychological sciences.Highlighting previously unsettled parts of the general problem. Further study requires the problem of ways of forming an effective organizational and staff structure of the border unit, which contributes to the effective functioning of the entire border agency. An important and insufficiently studied issue of this problem is the issue of a comprehensive approach to justify this structure.Paper main body. Building a scientific foundation for the formation of organizational and staff structure of the border unit is an important management task. The main purpose of the organizational and staff structure of the border unit is to optimize the links between its structural elements.In the State Border Service, the organizational and staffing structure has a priority status, as it is the formation of the structure that reflects the specialization of the service and the extent of its existence in society, the level of use of technology, basic equipment, and, most importantly, organizational forms of professional activity.The organizational and staff structure of the border unit is an extremely difficult object of study, as it is a component of an important strategic social institute of Ukrainian society – the State Border Service of Ukraine, and it can be interpreted as a policy of the state, a policy of a separate agency, a policy towards its servicemen and employees.Thus, the organizational and staff structure of the border unit can be interpreted both narrowly and broadly.According to the narrow interpretation, the organizational and staff structure of the border unit is a system of wishes, rules and restrictions in the relationship between the representatives of the border service and the service itself.The effectiveness of forming an organizational and staff structure depends on a clear allocation of rights and responsibilities for each level of the structure, detailed regulation of tasks for the departments of the entity and individuals, creating appropriate rules and instructions, forming a corporate culture of the border team, in order to follow the interests of the common cause. To this list should be added the requirement to take into account the provisions of the basic scientific theoretical and methodological approaches: axiological, synergetic, competent, activity, personality-oriented, systemic, normative, power, normative-methodological, structural and functional.Conclusions of the research and prospects for further studies. The basis of the theoretical and methodological scientific approaches analysed in the article is the statement about the formation of organizational and staff structure of border units taking into account all levels: both society, border team, and professional environment. The result of such formation is the functioning of the personnel, organizational, functional, regulatory and legal system of the border unit. The goal of the border unit management should be to ensure a high level of professionalism in forming a democratic type of organizational and staff structure. Prospects for further scientific exploration may be to study the problem of monitoring the quality of the organizational and staffing structure of the border unit, as measures to prevent errors in the professional activity of the unit should be designed to ensure that the capabilities and staffing structure are consistent with the ever-changing tasks. ; Розглянуто проблематику обґрунтування процесу формування організаційно-штатної структури прикордонного підрозділу науковими теоретико-методологічними підходами. Сформульовано мету наукової статті. Проведено ретельний аналіз наукової літератури із представленого питання. Виділено та розкрито сутність аксіологічного, синергетичного, системного, структурно-функціонального, діяльнісного, особистісно-орієнтованого, компетентнісного, владного, нормативного, нормативно-методичного підходів. Проаналізовано основні результати здійсненого наукового пошуку, сформульовано висновки дослідження.

Aim. To analyze the regulatory and legal support for clinical trials of medicines and veterinary preparations in Ukraine and the EU.Results. The analysis of normative documentation for clinical trials of medicines and veterinary preparations has determined significantly different approaches in Ukraine regarding the approved procedures, specified laboratories and clinical sites regulating communications between sponsors and researchers, information support of the procedure, availability of public information, reporting, etc. It has been proven that in veterinary medicine the regulatory framework for clinical trials in Ukraine needs to be updated, a number of critical procedures and documents for planning, monitoring, reporting and various forms of analysis have not been regulated. The absence of interconnection and harmonization of procedures for the use of animals in research has been determined. The main problems in the regulation of clinical trials in veterinary medicine remain the lack of transparent procedures, the absence of regulated guidelines for applicants and sponsors, the low quality of expertise and the lack of coordination between the various government agencies involved.Conclusions. The regulatory and legal bases existing at the moment in Ukraine for conducting clinical trials of medicines complies with international standards and EU Directives. The lack of the regulatory and legal support has been proven; it requires and determines the conduct of clinical trials in veterinary medicine not only in the form of guidelines, but has legal force. Significantly different approaches have been identified regarding the procedures for conducting clinical trials, namely, human clinical trials focus on protecting the ethical standards of the study subject, while the first area of the current animal clinical trial standards is the development and testing of veterinary preparations at all levels, species of target animals; issues of the animal welfare and protection do not cover the legislative and regulatory framework for clinical trials. ; Цель. Проведение анализа нормативно-правового обеспечения процедуры клинических испытаний лекарственных средств и ветеринарных препаратов в Украине и ЕС.Результаты. Проведенный анализ нормативной документации, которая регулирует клинические испытания лекарственных средств и ветеринарных препаратов, установил существенно различные подходы в Украине в утвержденных процедурах, определенных лабораторий и клинических баз, регулирующих коммуникации между спонсорами и исследователями, информационное обеспечение процедуры, доступности публичной информации, предоставление отчетов и пр. Доказано, что в ветеринарной медицине нормативно-регуляторная база клинических испытаний в Украине требует актуализации, регуляторно не утверждены ряд критических процедур и документов по планированию, мониторингу, отчетности и различных форм анализа. Определено отсутствие взаимосвязи и гармонизации процедур использования животных в исследованиях. Ключевыми проблемами регулировки клинических исследований в ветеринарной медицине остаются недостаточно прозрачные процедуры, отсутствие урегулированных руководств для заявителей и спонсоров, низкое качество экспертизы и отсутствие координации взаимодействия между разными государственными органами, которые вовлечены в эту сферу.Выводы. Существующая в настоящее время в Украине нормативно-регуляторная база проведения клинических испытаний лекарственных средств соответствует международным стандартам и директивам ЕС. Доказано отсутствие нормативно-правового обеспечения, которое требует и определяет проведение клинических исследований в ветеринарной медицине не только в виде руководств, но и нормативных документов, имееющих юридическую силу. Определены существенные различия в подходах относительно установленных процедур проведения клинических испытаний, а именно, в клинических испытаниях на людях основное внимание уделяется защите этических норм субъекта исследований, в то время как первой сферой действующих норм клинических испытаний на животных является разработка и доказательство эффективности ветеринарных препаратов на всех видах целевых животных, а вопросы благосостояния и защиты животных не охватываются нормативно-правовой базой клинических испытаний. ; Метою роботи є проведення аналізу нормативно-правового забезпечення процедури клінічних випробувань лікарських засобів та ветеринарних препаратів в Україні та ЄС.Результати. Проведений аналіз нормативної документації, що регулює клінічні випробування лікарських засобів і ветеринарних препаратів, засвідчив суттєво різні підходи в Україні щодо затверджених процедур, визначених лабораторій та клінічних баз, регулювальних комунікацій між спонсорами та дослідниками, інформаційного забезпечення процедури, доступності публічної інформації, надання висновків тощо. Доведено, що у ветеринарній медицині нормативно-регуляторна база щодо клінічних випробувань в Україні потребує розробки та актуалізації, визначення низки критичних процедур та документів щодо планування, моніторингу, звітності та різних форм аналізу. Виявлено відсутність взаємозв'язку та гармонізації процедур використання тварин у дослідженнях. Основними проблемами регулювання клінічних випробувань у ветеринарній медицині залишаються недостатня прозорість процедури, відсутність урегульованих настанов для заявників та спонсорів, низька якість експертизи та недостатня координація взаємодії між різними державними органами, залученими до цієї сфери.Висновки. Сучасна нормативно-правова база України щодо проведення клінічних випробувань лікарських засобів відповідає міжнародним стандартам та директивам ЄС. Доведено відсутність нормативно-правового забезпечення, що вимагає та визначає необхідність проведення клінічних випробувань препаратів для ветеринарної медицини не лише у вигляді настанов, але й нормативних документів, які мають юридичну силу. Виявлено суттєві відмінності визначених процедур проведення клінічних випробувань: у клінічних випробуваннях на людях основну увагу приділяють захисту суб'єктів випробувань щодо етичних норм та здоров'я, тоді як першою сферою чинних нормативних вимог клінічних випробувань на тваринах є розробка та доведення ефективності ветеринарних препаратів на всіх видах цільових тварин, а питання добробуту й захисту тварин перебувають поза нормативно-правовою базою клінічних випробувань.

This paper is devoted to the study of legal issues of the fairness of court decisions. The right to a fair trial is a generally recognized rule of law, which is linked to the international principle of the rule of law, and is also a peremptory norm to which national law must comply. The definition of the right to a fair trial has been enshrined in international instruments, in particular in the Covenant on Civil and Political Rights. It not only proclaims the right to a fair trial, but also specifies the specific obliga-tions of the State with regard to the organization of safe-guards to enforce the right to judicial protection. In par-ticular, it envisages the equality of all before the courts and tribunals in the possibility of obtaining procedural freedoms when considering a particular case.The content of the legal concept of the right to a fair trial as one of the basic elements of the mechanism of pro-tection of human rights and freedoms is analyzed in the work. It was found to be multifaceted and complex. The requirement of justice of justice is determined by the de-gree of compliance with the whole system of guarantees, which include mechanisms of both substantive and pro-cedural nature. One of the main issues is the publicity of the case and the equality of persons before the law and the court. Issues related to the administration of justice have been explored where court decisions are sufficient to enable participants to argue their position, to clarify the reasons and grounds on which it is based. This takes into account that the boundaries of the obligation of an equal approach to the procedural legal position of the par-ties may differ depending on the nature of the decision and should be assessed in the light of the circumstances of each case. On the basis of the case study of the ECtHR, the essence of the legal principle has been established, according to which the case should be conducted in such conditions that do not put the party at a material disad-vantage with respect to the other party. In this sense, the legal nature of such phenomena as the "equality of arms" of the participants in the process and the "fair balance" between the parties are investigated.Taking into account the case-law of the European Court of Justice, the article examines procedural issues regarding the equality of parties, which often border and even intersect with other rules that ensure the fairness of justice, such as publicity, openness, dispositiveness, etc. ; Дана праця присвячена дослідженню правових пи-тань справедливості судових рішень. Право на чесний суд є загальновизнаною нормою права, яка пов'язана з міжнародним принципом верховенства права, а та-кож є імперативною нормою, якій має відповідати на-ціональне законодавство. Визначення права на спра-ведливий судовий розгляд закріплене у міжнародних актах, зокрема у Пакті про громадянські і політичні права. У ньому не лише проголошується право на спра-ведливий судовий розгляд, але і вказуються конкретні обов'язки держави щодо організації гарантій для забез-печення реалізації права на судовий захист. Зокрема, передбачається рівність усіх перед судами і трибуна-лами у можливості отримати процесуальні свободи при розгляді конкретної справи.У роботі аналізується зміст юридичного понят-тя права на справедливий судовий розгляд як одного з основних елементів механізму захисту прав і сво-бод людини. Встановлено, що воно є багатоманітним і комплексним. Вимога справедливості правосуддя визначається ступенем дотримання цілої системи га-рантій, до числа яких відносяться механізми як ма-теріально-правового, так і процесуального характеру. Одними з головних є публічність розгляду справ та рів-ність осіб перед законом і судом. Досліджено пробле-ми, пов'язані зі здійсненням правосуддя, коли судові рішення мають в достатній мірі надавати учасникам можливості аргументувати свою позицію, висвітлю-вати мотиви та підстави, на яких вона базується. При цьому враховується, що межі обов'язку однакового підходу до процесуального правового становища сто-рін можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у контексті обставин кожної спра-ви. На підставі вивчення конкретних справ ЄСПЛ з'я-совано сутність правового принципу, за яким розгляд справи має відбуватися в таких умовах, які не ставлять учасника у істотно невигідне становище відносно дру-гої сторони. У даному сенсі досліджено правову приро-ду таких понять, як «рівність озброєння учасників про-цесу», «справедливий баланс між сторонами».Беручи до уваги практику Європейського суду, автор проаналізував процесуальні питання щодо рівно-сті сторін, які часто межують та навіть перетинаються з іншими правилами, що забезпечують справедливість судочинства, такими як публічність розгляду, відкри-тість процесу, диспозитивність тощо.