Search results

Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни

Importance is the definition of socially important tasks of social development, the solution of which should be oriented legal monitoring. According to the results of sociological surveys, a wide range of tasks can be identified such as: increasing the efficiency of the legal system and public administration; the development of a mechanism for feedback between public authorities, local self-government and citizens, the implementation of the constitutional duty of the state to respect and protect the rights and freedoms of man and citizen, etc.At this stage, it is necessary to keep an account of all factors that have a positive effect on the development of rule-making. Advantage is given to the establishment of a system of independent expertise and consideration of public opinion. An example of the involvement of public associations and academic institutions is the work of international associations that monitor the observance of human rights. The absence of normative regulation in Ukraine of the issues of conducting state and public examination of the current legislative acts and draft normative legal acts is a problem that negatively affects the effectiveness of monitoring. In order to ensure that public opinion is taken into account when conducting a legal examination, it is necessary to improve the procedures for conducting public examinations. Legislation and enforcement monitoring is an instrument for the formation of a civil society, a form of dialogue between society and government.The inclusion of civil society institutes in the process of legal monitoring optimizes the analysis, comparison and evaluation of the quality of legislation, enforcement through the prism of public needs and aspirations of civil society. Thus, it is possible to organize the interaction of institutes of state power and civil society in order to identify corruption factors and shortcomings of legislation on the basis of voluntary and independent participation in this activity.The results of legal monitoring received as a result of the involvement of public associations and scientific institutions should become the basis for making changes to the work of state authorities, legislatures during strategic planning and identifying the priority directions of the country's development ; Важное значение имеет определение социально значимых задач общественного развития, на решение которых должен быть ориентирован правовой мониторинг. По результатам социологических опросов можно обнаружить довольно широкий спектр таких задач как: повышение эффективности правовой системы и государственного управления; улучшение качества принимаемых нормативно-правовых актов; развитие механизма обратной связи между органами государственной власти, местного самоуправления и гражданами; реализация конституционного долга государства по соблюдению и защите прав и свобод человека и гражданина и тому подобное.На данном этапе необходимо осуществлять учет всех факторов, положительно влияющих на развитие нормотворчества. Предпочтение отдается созданию системы независимой экспертизы и учета общественного мнения. Примером привлечения общественных объединений и научных институтов является деятельность международных ассоциаций, осуществляющих мониторинг соблюдения прав человека. Отсутствие в Украине нормативного регулирования вопросов проведения государственной и общественной экспертизы действующих нормативно-правовых актов и проектов нормативно-правовых актов - это проблема, которая негативно влияет на результативность проведения мониторинга. Чтобы обеспечить учет общественного мнения при проведении правовой экспертизы, необходимо усовершенствовать процедуры проведения общественных экспертиз. Мониторинг законодательства и правоприменения - это инструмент формирования гражданского общества, форма диалога между обществом и властью.Присоединение институтов гражданского общества в процесс правового мониторинга оптимизирует проведения анализа, сравнения и оценки качества законодательства, правоприменения через призму общественных потребностей и стремлений гражданского общества. Таким образом, становится возможным организация взаимодействия институтов государственной власти и гражданского общества с целью выявления коррупционных факторов и недостатков законодательства на принципах добровольного и независимой их участия в этой деятельности.Результаты правового мониторинга, полученные в результате привлечения общественных объединений и научных институтов, должны стать основой для внесения изменений в работу органов государственной власти, законодательных органов во время стратегического планирования и определения приоритетных направлений развития страны ; Важливе значення має визначення соціально значущих завдань суспільного розвитку, на вирішення яких має бути зорієнтований правовий моніторинг. За результатами соціологічних опитувань можна виявити досить широкий спектр таких завдань як: підвищення ефективності правової системи та державного управління; покращення якості прийнятих нормативно-правових актів; розвиток механізму зворотного зв'язку між органами державної влади, місцевого самоврядування та громадянами; реалізація конституційного обов'язку держави щодо дотримання та захисту прав і свобод людини й громадянина тощо.На даному етапі необхідно здійснювати облік всіх факторів, що позитивно впливають на розвиток нормотворчості. Перевага надається створенню системи незалежної експертизи та врахування громадської думки. Прикладом залучення громадських об'єднань і наукових інституцій є діяльність міжнародних асоціацій, що здійснюють моніторинг дотримання прав людини. Відсутність в Україні нормативного регулювання питань проведення державної та громадської експертизи чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів – це проблема, яка негативно впливає на результативність проведення моніторингу. Щоб забезпечити врахування громадської думки при проведенні правової експертизи, необхідно удосконалити процедури проведення громадських експертиз. Моніторинг законодавства та правозастосування – це інструмент формування громадянського суспільства, форма діалогу між суспільством та владою.Приєднання інститутів громадянського суспільства до процесу правового моніторингу оптимізує проведення аналізу, порівняння та оцінювання якості законодавства, правозастосування через призму суспільних потреб і прагнень громадянського суспільства. Таким чином, уможливлюється організація взаємодії інститутів державної влади та громадянського суспільства з метою виявлення корупційних чинників і недоліків законодавства на засадах добровільної та незалежної їх участі в цій діяльності.Результати правового моніторингу, отримані внаслідок залучення громадських об'єднань та наукових інституцій, мають стати основою для внесення змін в роботу органів державної влади, законодавчих органів під час стратегічного планування та визначення пріоритетних напрямків розвитку країни

В статье рассмотрена динамика норм юридической ответственности за нарушение положений по охране лесов от пожаров в Российском дореволюционном законодательстве, которое действовало на украинских землях в 18 начале 20 века. Сделан анализ санкций за умышленный и случайный поджог леса, зафиксированных в различных правовых документах. ; In the article the dynamics of norms of legal responsibility is considered for violation of positions from the guard of the forests from fires in the Russian pre-revolution legislation, that operated on Ukrainian earth in 18 to beginning of 20 century. The analysis of the approvals for the intentional and casual arson of the forest, fixed in different legal documents, is done.

Стаття присвячена аналізу прояви публічного інтересу в конституційному юрисдикційному процесі. Обґрунтовано, що визнання, прояв і забезпечення різних публічних інтересів створюють міцний конституційний фундамент, гарантують прояв законних інтересів в різних сферах життя суспільства. Зроблено висновок, що розумність і справедливість є тими критеріями, які створюють основи дієвості законодавчого акту протягом тривалого часу. Доведено, що ключовим елементом відшукання, зіставлення і формування таких критеріїв виступає саме публічний інтерес з усією його багатогранності проявів і його межі. Відзначається, що принцип пропорційності в практиці КСУ з'явився не спонтанно, а є еволюційним проявом розвитку суспільних відносин і відповідної реакції на такий розвиток з боку КСУ при розгляді конституційних проваджень. ; Статья посвящена анализу проявления публичного интереса в конституционном юрисдикционном процессе. Обосновано, что признание, проявление и обеспечение различных публичных интересов создают прочный конституционный фундамент, гарантируют проявление законных интересов в различных сферах жизни общества. Сделан вывод, что разумность и справедливость являются теми критериями, которые создают основы действенности законодательного акта в течение длительного времени. Доказано, что ключевым элементом отыскания, сопоставления и формирования таких критериев выступает именно публичный интерес со всей его многогранности проявлений и его границы. Отмечается, что принцип пропорциональности в практике КСУ появился не спонтанно, а является эволюционным проявлением развития общественных отношений и соответствующей реакции на такое развитие со стороны КСУ при рассмотрении конституционных производств. ; The article is devoted to the analysis of the manifestation of public interest in the constitutional jurisdictional process. It is substantiated that the recognition, manifestation and provision of various public interests create a strong constitutional foundation, guarantee the manifestation of legitimate interests in various spheres of society. It is concluded that reasonableness and justice are those criteria that create the basis for the validity of a legislative act for a long time. It is proved that the key element in the search, comparison and formation of such criteria is precisely public interest with all its multifaceted manifestations and its boundaries. It is noted that the principle of proportionality in the practice of the CCU appeared not spontaneously, but is an evolutionary manifestation of the development of social relations and the corresponding reaction to such development from the part of the CCU when considering constitutional proceedings.

В статье рассмотрены научно-юридические взгляды известного дореволюционного юриста в сфере уголовного права Михаила Николаевича Гернета (1874-1953 гг.) на смертную казнь, а также историю применения данного вида наказания. Показана борьба непривилегированных классов Франции, Германии, Швеции за отмену этого вида наказания путем внесения законопроектов, сбора подписей, петиций. Выполнен компаративный анализ взглядов на смертную казнь М. Н. Гернета и современных американских специалистов по уголовному праву. ; The article deals with the scientific and legal views of the famous pre-revolutionary lawyer in criminal law Michael Gernet (1874-1953). The scientist was a supporter of the sociological school of criminal law that was implemented in his studies. The scientist in his research draws attention to the death penalty and history of the use of this type of punishment. The fight of the underprivileged classes in France, Germany, Sweden, for the abolition of this form of punishment by introducing bills, collecting signatures, petitions and the termination of funding of its implementation is shown. A comparative analysis of M. Gernets views and modern American specialists in criminal law on death penalty is performed. Relevance of the research related to the fact, that during the 1990 2000 years in Ukraine, the death penalty existed "as an exceptional measure of punishment" in the form of execution. The Verkhovna Rada introduced amendments to the then acting Criminal Code in April 2000 that finally withdrew capital punishment from the list of official punishments of Ukraine. This issue M. Gernet devoted a lot of articles and monographs, which explores the history of the death penalty, starting with the ancient world until the early 20th century. The author, in his articles, confirms the thesis about the law efficiency of capital punishment, its inability to act as a deterrent and reduce the number of criminal homicide. According to M. Gernet, the question about the abolition of the death penalty was raised in the Convention 6 times. In addition, M. Gernet, drew attention to the views on the death of the leaders of the French Revolution, Maximilian Robespierre, who, supported the abolition of the death penalty at the beginning of his work, and after coming to power, changed his views and became one of the ideologists of cruel terror, directed against all dissidents. Also, scientist analyzed the adoption of the German Reichstag imperial project of the Penal Code and indicated, that for its preservation were only titled deputies.

Стаття присвячена розгляду ролі і місця правоохоронних органів у правовій державі. Розкрито зміст діяльності правоохоронних органів у структурі державних органів, що спрямована на побудову правового демократичного суспільства, зміцнення правопорядку та законності, захист суспільства та особистості від порушень норм права. The purpose of this paper is to investigate issues related to the functioning of the police in a state of law, particularly in the area of human rights, freedoms and legitimate interests of man and citizen action using legal measures intended to maintain a stable law and order in the country, the fight against crime and other offenses. The article is devoted to the role and place of law enforcement in the state of law. The article deals with the problem of disclosure of the activity of law en- forcement bodies in the struct me of state organs, directed to the creation of a legal democratic society, strengthening of law and order, and legality, protecting the public and personality from the vi olation of rules of law. Unlike other systems of government, the system of law enforcement does not have the traditional organizational structure, such as the system of executive power, but a coherent set of systems forming factor which is not structural (organizational), and functional criteria - directly to law enforcement, that defined their common functionality, which is mainly in the protection and enforcement. Therefore, system-factor law enforcement is law enforcement, for which the state creates law enforcement.

Історичний досвід самооподаткування на території сучасної української держави свідчить про позитивні ознаки цієї форми мобілізації фінансових ресурсів. Поширення його сьогодні є об'єктивною необхідністю, викликаною неспроможністю фіскальних органів мобілізувати достатній обсяг податків для фінансування заходів з упорядкування та соціально-культурного розвитку населених пунктів. З метою залучення додаткових коштів у формі самооподаткування необхідно вдосконалити його алгоритм й організацію справляння платежів. Аналіз сучасного стану самооподаткування в Україні, виявлення бар'єрів, які гальмують його поширення, та обґрунтування заходів із їх усунення в частині побудови нового алгоритму цих фіскальних відносин. Для ефективної організації самооподаткування запропоновано: прийняти законодавчий акт, який усунув би правовий нігілізм у бюджетному законодавстві; забезпечити органи влади на місцях відповідними матеріально-технічними ресурсами і кваліфікованим персоналом для вирішення процедурних питань; здійснювати прийняття рішень із впровадження цих платежів на принципах законності, соціальної справедливості, економічної обґрунтованості, обов'язковості та цільового використання коштів; проводити просвітницьку діяльність серед населення щодо необхідності використання потенціалу цієї форми мобілізації фінансових ресурсів. Побудова парадигми самооподаткування, що визначатиме добровільну участь громадян грошовими засобами в заходах з упорядкування та соціально-культурного розвитку населених пунктів.Ключові слова: місцеві бюджети, фінансове забезпечення місцевого самоврядування, бюджетні доходи, самооподаткування. Исторический опыт самообложения на территории современного украинского государства свидетельствует о положительных признаках этой формы мобилизации финансовых ресурсов. Распространение его сегодня является объективной необходимостью, вызванной неспособностью фискальных органов мобилизовать достаточный объем налогов для финансирования мероприятий по благоустройству и социально-культурному развитию населенных пунктов. С целью привлечения дополнительных средств в форме самообложения необходимо усовершенствовать его алгоритм и организацию взимания платежей. Анализ современного состояния самообложения в Украине, выявление барьеров, которые тормозят его распространение, и обоснование мероприятий по их устранению в части построения нового алгоритма этих фискальных отношений. Для эффективной организации самообложения предложено: принять законодательный акт, который устранил бы правовой нигилизм в бюджетном законодательстве; обеспечить органы власти на местах соответствующими материально-техническими ресурсами и квалифицированным персоналом для решения процедурных вопросов; осуществлять принятие решений по введению этих платежей на принципах законности, социальной справедливости, экономической обоснованности, обязательности и целевого использования средств; проводить просветительскую деятельность среди населения о необходимости использования потенциала этой формы мобилизации финансовых ресурсов. Построение парадигмы самообложения, определяющие добровольное участие граждан денежными средствами в мероприятиях по благоустройству и социально-культурному развитию населенных пунктов.Ключевые слова: местные бюджеты, финансовое обеспечение местного самоуправления, бюджетные доходы, самообложение. The historical experience of self-taxation in the territory of the modern Ukrainian state testifies to the positive signs of this form of mobilization of financial resources. Its spreading today is an objective necessity called by the inability of fiscal organs to mobilize a sufficient amount of taxes to finance activities of landscaping and socio-cultural development of settlements. Therefore, in order to attract additional funds in the form of self-taxation, it is necessary to improve algorithm and the organization of collection. Analysis of the current state of self-taxation in Ukraine, identification of barriers that hinder its spread, and justification the measures to eliminate them in terms of building a new algorithm for these fiscal relations. For effective organization of self-taxation, it is proposed: to adopt a law that would eliminate legal nihilism in budget legislation; to provide local authorities with appropriate material and technical resources and qualified personnel to deal with procedural matters; to make decisions on the introduction of these taxes on the principles of legality, social justice, economic feasibility, mandatory and targeted use of funds; to conduct informational activities among the population on the need to use the potential of this form of mobilization of financial resources. Building a paradigm of self-taxation that determine the voluntary participation of citizens in cash in activities landscaping and socio-cultural development of settlements.Key words: local budgets, financial supporting of local self-government, budget revenues, self-taxation.

The article describes the results of the analysis of world title practice of organization of production of wines of controlled names by origin (CNO) for taking into account all the features in improvement of modern national legislative and regulatory framework.The analysis of the legislative documents of the European Union (France, Portugal), New Zealand, Georgia and the New World, has shown that the formation of a system of producing high quality wines can not be implemented only within the regulation of wine production, it is necessary to create a basic legislative act which will unite aspects of viticulture, winemaking and support of grape-wine industry development as a whole.In Ukraine the legislative documents for CNO category wines are the Resolutions: "Grape wines of controlled names by origin" and "Procedures of quality control of grape, production process, quality and identification of grape wines of controlled names by origin", which have been developed and approved with the participation of " Production and trading wine company Shabo" LLC. The company's work in this direction is one of the effective tools for improving competitiveness in domestic and foreign markets and promotes the country's wine industry.Implementation of this direction by the companies will strengthen the country's image as a winemaking country. However, some paragraphs on the current Regulation on CNO wines require further improvement. ; В статье отражены результаты аналитического анализа мировой правоустанавливающей практики организации производства вин контролируемых наименований по происхождению (КНП) для учета всех особенностей при усовершенствовании современной национальной законодательной и нормативной базы. Анализ законодательных документов стран Европейского Союза (Франции, Португалии), Новой Зеландии, Грузии и стран Нового Света, показал, что формирование системы производства вин высокого качества невозможно осуществить только в рамках регулирования винопроизводства, необходимо создать базовый законодательный акт, который бы объединил аспекты виноградарства, виноделия и поддержки развития виноградо-винодельческой отрасли в целом. В Украине законодательными документами для вин категории КНП является Положение «Виноградные вина контролируемых наименований по происхождению» и «Методика контроля качества винограда, процесса производства, качества и идентификации виноградных вин контролируемых наименований по происхождению», которые были разработаны и утверждены с участием ООО «ПТК Шабо». Работа предприятия в данном направлении является одним из эффективных инструментов повышения конкурентоспособности на внутреннем и внешнем рынках и способствует укреплению винодельческой отрасли страны. Реализация данного направления предприятиями позволит укрепить имидж страны как винодельческого государства. Однако некоторые пункты существующего положения о винах КНП требуют дальнейшего совершенствования. ; У статті відображено результати аналітичного аналізу світової правовстановлюючої практики організації виробництва вин контрольованих найменувань за походженням (КНП) для урахування всіх особливостей при удосконаленні сучасної національної законодавчої та нормативної бази. Аналіз законодавчих документів країн Європейського Союзу (Франції, Португалії), Нової Зеландії, Грузії та країн Нового Світу, показав, що формування системи виробництва вин високої якості неможливо здійснити тільки в рамках регулювання виноробного виробництва, необхідно створити базовий законодавчий акт, який би об'єднав аспекти виноградарства, виноробства та підтримки розвитку виноградо-виноробної галузі в цілому. В Україні законодавчими документами для вин категорії КНП є Положення «Виноградні вина контрольованих найменувань за походженням» і «Методика контролю якості винограду, процесу виробництва, якості та ідентифікації виноградних вин контрольованих найменувань за походженням», які було розроблено і затверджено за участі ТОВ «ПТК Шабо». Робота підприємства в даному напрямку є одним з ефективних інструментів підвищення конкурентоспроможності на внутрішньому і зовнішньому ринках і сприяє зміцненню виноробної галузі країни. Реалізація даного напрямку підприємствами дозволить зміцнити імідж країни як виноробної держави. Однак деякі пункти існуючого положення про вина КНП вимагають подальшого удосконалення.

The article is devoted to the research and analysis of the legal regulation of the activity of river ports and river infrastructure in general. This article also outlines the main problems of legal support for river infrastructure activities. According to the authors, these problems lead to the improvement of the legal and regulatory framework that will regulate river ports and river navigation. The authors analyzed the national legislation and concluded that the river inland waterway infrastructure is currently declining due to a number of problems, which in turn leads to a weakening of this sector of the economy. The article states that the main direction of solving all obstacles is the adoption of the relevant legislation, namely the Law of Ukraine "On Inland Water Transport". Delaying the enactment of this regulatory act is one of the biggest problems in this area. The efficiency of river navigation and the proper use of river infrastructure depends to some extent on legislation. The article states that the only modern legal act that regulates legal relations in the sphere of river transportation is the Law of Ukraine "About Transport". But, according to the authors, the river mode of transport is very specific, and this gives grounds to argue that a more specific legislative act is required for the legal regulation of this sphere. The solution to this problem is provided by the draft Law on Inland Water Transport, which will also regulate the status of river ports. The authors analyzed the bill, which was published for public comment. The article provides information on the steps taken by the Ministry of Infrastructure to develop a bill that is scheduled to be implemented further. ; Стаття присвячена дослідженню та аналізу правового регулювання діяльності річкових портів та річкової інфраструктури в цілому. В даній статті також зазначаються основні проблеми правового забезпечення діяльності річкової інфраструктури. Вказані проблеми, на думку авторів, спонукають до вдосконалення нормативно-правової бази, яка буде здійснювати правове регулювання річкових портів та річкового судноплавства. Авторами був зроблений аналіз національного законодавства та зроблений висновок, що на сьогоднішній день річкова інфраструктура внутрішніх водних шляхів занепадає, через низку проблем, в свою чергу це призводить до послаблення даної сфери господарства. В статті вказано, що основним напрямком вирішення всіх перешкод – це прийняття відповідного законодавства, а саме Закон України «Про внутрішній водний транспорт». Зволікання з введенням в дію даного нормативно-правового акту, являє одну з найбільших проблем в даній сфері. Ефективність річкового судноплавства і використання належним чином річкової інфраструктури в певній мірі залежить від законодавства. В статті зазначено, що єдиним сучасним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини в сфері річкових перевезень на сьогодні є Закон України «Про транспорт». Але, на думку авторів, річковий вид транспорту дуже специфічний, і це дає підставу стверджувати, що для правового регулювання даної сфери необхідній більш конкретизований законодавчий акт. Вирішення даної проблеми дає проект Закону «Про внутрішній водний транспорт», який повинен буде регулювати і статус річкових портів. Авторами зроблений аналіз законопроекту, якій був опублікований для громадського обговорення. В статті наводиться інформація про заходи, які зроблені Міністерством інфраструктури з питання розробки законопроекту, який планується в подальшому ввести в дію.

Kostyk E. Ukrainian legislation on surrogate motherhood: the modern state and prospects of developmentThe article investigates the legal regulation of surrogacy in Ukraine, in particular, the Order ofthe Ministry of Health of Ukraine № 787 of 09.09.2013 On approval ofissues regarding this type of DRT by adopting the Law of Ukraine "On Surrogacy", which will prevent in the future the guilt of unsettledsituations regarding the procedure of surrogacy. In this article, the author for the first time comprehensively investigated the current state of the Institute of Surrogacy, proposed a specific development perspiration by adopting the Law of Ukraine "On Surrogacy" and analyzed the inseminated legislation as a positive regulator in the process of developing a domestic law. the Procedure for the use of assisted reproductive technologies in Ukraine, the Family Code of Ukraine, the Order of the Ministry of Justice of Ukraine № 52/2 of 18.10.2000 On approval of the Rules of state registration of civil status acts of Ukraine. Also, this article analyzed the legislation of a number of foreign countries, such as Israel, Germany, France, Belgium, Greece, Finland, the Czech Republic. The purpose and objective of the article are to adopt a unified law in Ukraine – the Law of Ukraine "On Surrogacy", which, in turn, will consolidate the procedure of surrogacy for the first time at thelegislative level, all legal aspects related to this type of DRT and regulate the rights and obligations offoreigners wanting to take part in the program of replacement motherhood. After all, today, as the author notes, there is no unified legislative document on surrogacy in Ukraine, this procedure is regulated by theby-law the Order of the Ministry of Health of Ukraine No. 787 of 09.09.2013 and indirectly mentionedin another by-law-normative legal act order of the Ministry of Justice of Ukraine No. 52/2 of 18.10.2000. Theonly legislative act regulating the origin of a child born as a result of surrogacy in domestic legislation isthe Family Code of Ukraine. In view of this, the author, on the example of legislation on surrogacy of foreigncountries, emphasizes the need for a complicity settlement of all legal ; У статті досліджено правове регулювання сурогатного материнства в Україні, зокрема Наказ Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 9 вересня 2013 р. «Про затвердження Порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні», Сімейний кодекс України, Наказ Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 р. «Про затвердження Правил державної реєстрації актів цивільного стану України». Також у роботі проаналізовано законодавство низки зарубіжних держав, таких як Ізраїль, Німеччина, Франція, Бельгія, Греція, Фінляндія, Чеська Республіка. Мета та завдання статті полягають у тому, щоб на прикладі законодавчого регулювання зарубіжних країн удосконалити вітчизняне та на основі згаданого вище аналізу прийняти уніфікований закон в Україні – Закон України «Про сурогатне материнство»,що, своєю чергою, вперше закріпить на законодавчому рівні процедуру сурогатного материнства, усі юридичні аспекти, пов'язані з цим видом допоміжних репродуктивних технологій та регламентує права та обов'язки іноземців, бажаючих взяти участь у програмі замінного материнства. Адже натепер, як зазначає автор, в Україні відсутній уніфікований законодавчий документ про сурогатне материнство, названа процедура регулюється підзаконно-нормативно правовим актом Наказом Міністерства охо- рони здоров'я України № 787 від 9 вересня 2013 р. та опосередковано згадується у ще одному підзаконному нормативно-правовому акті – Наказі Міністерства юстиції України № 52/2 від 18 жовтня 2000 р. Єдиний законодавчий акт, який регулює походження дитини, народженої внаслідок сурогат- ного материнства, у вітчизняному законодавстві – це Сімейний кодекс України. З огляду на це, автор на прикладі законодавства про сурогатне материнство зарубіжних держав наголошує на необхідності комплексного врегулювання всіх юридичних питань з приводу цього виду допоміжних репродуктивних технологій шляхом прийняття Закону України «Про сурогатне материнство», що запобіжить у майбутньому виникненню неврегу-льованих ситуацій щодо процедури сурогатного материнства. У статті автором уперше комплексно досліджено сучасний стан інституту сурогатного материнства, запропоновано конкретну перспективу розвитку шляхом прийняття Закону України «Про сурогатне материнство» та проаналізовано іноземне законодавство як позитивний регулятор у процесі розробки вітчизняного закону.

This article reveals the content of the main transformation processes that have taken place in recent years in the electoral process of Ukraine, including the abolition of «self-nomination» of candidates, abolition of mixed electoral system in parliamentary elections, study of the legal nature of the «single permanent vote». , regulation of the issue of cash collateral, delimitation of the concepts of «registered place of residence» and «actual place of residence», limita¬tion of election funds for candidates for President of Ukraine, etc. Changes in the sphere of presidential, parliamentary and local self-government elections are outlined. The main preconditions for the development and adoption of the Electoral Code of Ukraine and its role for the further functioning of electoral law mechanisms are indicated.The result of the consolidation of all normative legal acts regulating election procedures in Ukraine into a single codified legislative act in order to unify the regulation of the preparation and conduct of elections in Ukraine is analyzed.The main directions of further development and improvement of the election legislation of Ukraine are studied, including: introduction of an effective system of legal liability for violation of election legislation, proper determina¬tion of sanctions for violation of citizens' election rights, assistance in increasing the personnel potential of election commission members and quality control. and integrity of the Central Election Commission, prohibition of amend¬ments to the main provisions of the election law in the period of one year before the election process, regulation of election campaigning on social networks, elimination of problems in the field of transparency of election campaign financing, inclusion of relevant data in the voter list. to it, information and educational campaigns for voters, etc. The adoption of the Electoral Code of Ukraine has laid a solid foundation for a transparent, democratic and ef-fective electoral process, following the basic principles and ideas of European integration policy and the policy of developed countries. ; Дана наукова стаття розкриває зміст основних трансформаційних процесів, які відбулися за останні роки у сфері виборчого процесу України, зокрема скасування можливості «самовисування» кандидатів у народні депутати, скасування змішаної виборчої системи у парламентських виборах, дослідження правової природи впровадженої системи «єдиного неперехідного голосу», регулювання питання грошової застави, розмежування понять «виборча адреса» та «зареєстроване місце проживання», лімітування виборчих фон¬дів для кандидатів у Президенти України тощо. Окреслено видозміни у сфері президентських, парламент¬ських та виборів у органи місцевого самоврядування. Зазначено основні передумови розробки та прийняття Виборчого кодексу України та його роль для подальшого функціонування механізмів виборчого права.Проаналізовано результат зведення усіх нормативно-правових актів, які регулюють виборчі процедури в Україні в єдиний кодифікований законодавчий акт з метою уніфікації регулювання підготовки та проведення виборів в Україні.Досліджено основні напрямки подальшого розвитку та удосконалення виборчого законодавства Укра¬їни, серед яких: запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, належне визначення санкцій за порушення виборчих прав громадян, сприяння підвищенню кадрового потенціалу членів виборчих комісій та якості ухвалюваних ними рішень, забезпечення контро¬лю за ефективністю та доброчесністю діяльності Центральної виборчої комісії, заборона внесення змін до основних положень виборчого закону в період одного року до початку виборчого процесу, регулювання пе¬редвиборної агітації в соцмережах, усунення проблем у сфері прозорості фінансування виборчих кампаній, внесення актуальних даних до списку виборців та зняття обмежень щодо доступу до нього, інформаційні та просвітницькі кампанії для виборців тощо.Прийняття Виборчого кодексу України заклало міцний фундамент для провадження прозорого, демокра-тичного та ефективного виборчого процесу наслідуючи основним принципам та ідеям євроінтеграційної політики а також політики розвинених держав світу.

This article reveals the content of the main transformation processes that have taken place in recent years in the electoral process of Ukraine, including the abolition of "self-nomination" of candidates, abolition of mixed electoral system in parliamentary elections, study of the legal nature of the "single permanent vote". , regulation of the issue of cash collateral, delimitation of the concepts of "registered place of residence" and "actual place of residence", limitation of election funds for candidates for President of Ukraine, etc. Changes in the sphere of presidential, parliamentary and local self-government elections are outlined. The main preconditions for the development and adoption of the Electoral Code of Ukraine and its role for the further functioning of electoral law mechanisms are indicated. The result of the consolidation of all normative legal acts regulating election procedures in Ukraine into a single codified legislative act in order to unify the regulation of the preparation and conduct of elections in Ukraine is analyzed. The main directions of further development and improvement of the election legislation of Ukraine are studied, including: introduction of an effective system of legal liability for violation of election legislation, proper determination of sanctions for violation of citizens' election rights, assistance in increasing the personnel potential of election commission members and quality control. and integrity of the Central Election Commission, prohibition of amendments to the main provisions of the election law in the period of one year before the election process, regulation of election campaigning on social networks, elimination of problems in the field of transparency of election campaign financing, inclusion of relevant data in the voter list. to it, information and educational campaigns for voters, etc. The adoption of the Electoral Code of Ukraine has laid a solid foundation for a transparent, democratic and effective electoral process, following the basic principles and ideas of European integration policy and the policy of developed countries. ; Дана наукова стаття розкриває зміст основних трансформаційних процесів, які відбулися за останні роки у сфері виборчого процесу України, зокрема скасування можливості «самовисування» кандидатів у народні депутати, скасування змішаної виборчої системи у парламентських виборах, дослідження правової природи впровадженої системи «єдиного неперехідного голосу», регулювання питання грошової застави, розмежування понять «виборча адреса» та «зареєстроване місце проживання», лімітування виборчих фондів для кандидатів у Президенти України тощо. Окреслено видозміни у сфері президентських, парламентських та виборів у органи місцевого самоврядування. Зазначено основні передумови розробки та прийняття Виборчого кодексу України та його роль для подальшого функціонування механізмів виборчого права. Проаналізовано результат зведення усіх нормативно-правових актів, які регулюють виборчі процедури в Україні в єдиний кодифікований законодавчий акт з метою уніфікації регулювання підготовки та проведення виборів в Україні. Досліджено основні напрямки подальшого розвитку та удосконалення виборчого законодавства України, серед яких: запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, належне визначення санкцій за порушення виборчих прав громадян, сприяння підвищенню кадрового потенціалу членів виборчих комісій та якості ухвалюваних ними рішень, забезпечення контролю за ефективністю та доброчесністю діяльності Центральної виборчої комісії, заборона внесення змін до основних положень виборчого закону в період одного року до початку виборчого процесу, регулювання передвиборної агітації в соцмережах, усунення проблем у сфері прозорості фінансування виборчих кампаній, внесення актуальних даних до списку виборців та зняття обмежень щодо доступу до нього, інформаційні та просвітницькі кампанії для виборців тощо. Прийняття Виборчого кодексу України заклало міцний фундамент для провадження прозорого, демократичного та ефективного виборчого процесу наслідуючи основним принципам та ідеям євроінтеграційної політики а також політики розвинених держав світу.

This article reveals the content of the main transformation processes that have taken place in recent years in the electoral process of Ukraine, including the abolition of «self-nomination» of candidates, abolition of mixed electoral system in parliamentary elections, study of the legal nature of the «single permanent vote». , regulation of the issue of cash collateral, delimitation of the concepts of «registered place of residence» and «actual place of residence», limita¬tion of election funds for candidates for President of Ukraine, etc. Changes in the sphere of presidential, parliamentary and local self-government elections are outlined. The main preconditions for the development and adoption of the Electoral Code of Ukraine and its role for the further functioning of electoral law mechanisms are indicated.The result of the consolidation of all normative legal acts regulating election procedures in Ukraine into a single codified legislative act in order to unify the regulation of the preparation and conduct of elections in Ukraine is analyzed.The main directions of further development and improvement of the election legislation of Ukraine are studied, including: introduction of an effective system of legal liability for violation of election legislation, proper determina¬tion of sanctions for violation of citizens' election rights, assistance in increasing the personnel potential of election commission members and quality control. and integrity of the Central Election Commission, prohibition of amend¬ments to the main provisions of the election law in the period of one year before the election process, regulation of election campaigning on social networks, elimination of problems in the field of transparency of election campaign financing, inclusion of relevant data in the voter list. to it, information and educational campaigns for voters, etc. The adoption of the Electoral Code of Ukraine has laid a solid foundation for a transparent, democratic and ef-fective electoral process, following the basic principles and ideas of European integration policy and the policy of developed countries. ; Дана наукова стаття розкриває зміст основних трансформаційних процесів, які відбулися за останні роки у сфері виборчого процесу України, зокрема скасування можливості «самовисування» кандидатів у народні депутати, скасування змішаної виборчої системи у парламентських виборах, дослідження правової природи впровадженої системи «єдиного неперехідного голосу», регулювання питання грошової застави, розмежування понять «виборча адреса» та «зареєстроване місце проживання», лімітування виборчих фон¬дів для кандидатів у Президенти України тощо. Окреслено видозміни у сфері президентських, парламент¬ських та виборів у органи місцевого самоврядування. Зазначено основні передумови розробки та прийняття Виборчого кодексу України та його роль для подальшого функціонування механізмів виборчого права.Проаналізовано результат зведення усіх нормативно-правових актів, які регулюють виборчі процедури в Україні в єдиний кодифікований законодавчий акт з метою уніфікації регулювання підготовки та проведення виборів в Україні.Досліджено основні напрямки подальшого розвитку та удосконалення виборчого законодавства Укра¬їни, серед яких: запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, належне визначення санкцій за порушення виборчих прав громадян, сприяння підвищенню кадрового потенціалу членів виборчих комісій та якості ухвалюваних ними рішень, забезпечення контро¬лю за ефективністю та доброчесністю діяльності Центральної виборчої комісії, заборона внесення змін до основних положень виборчого закону в період одного року до початку виборчого процесу, регулювання пе¬редвиборної агітації в соцмережах, усунення проблем у сфері прозорості фінансування виборчих кампаній, внесення актуальних даних до списку виборців та зняття обмежень щодо доступу до нього, інформаційні та просвітницькі кампанії для виборців тощо.Прийняття Виборчого кодексу України заклало міцний фундамент для провадження прозорого, демокра-тичного та ефективного виборчого процесу наслідуючи основним принципам та ідеям євроінтеграційної політики а також політики розвинених держав світу.

This article reveals the content of the main transformation processes that have taken place in recent years in the electoral process of Ukraine, including the abolition of "self-nomination" of candidates, abolition of mixed electoral system in parliamentary elections, study of the legal nature of the "single permanent vote". , regulation of the issue of cash collateral, delimitation of the concepts of "registered place of residence" and "actual place of residence", limitation of election funds for candidates for President of Ukraine, etc. Changes in the sphere of presidential, parliamentary and local self-government elections are outlined. The main preconditions for the development and adoption of the Electoral Code of Ukraine and its role for the further functioning of electoral law mechanisms are indicated. The result of the consolidation of all normative legal acts regulating election procedures in Ukraine into a single codified legislative act in order to unify the regulation of the preparation and conduct of elections in Ukraine is analyzed. The main directions of further development and improvement of the election legislation of Ukraine are studied, including: introduction of an effective system of legal liability for violation of election legislation, proper determination of sanctions for violation of citizens' election rights, assistance in increasing the personnel potential of election commission members and quality control. and integrity of the Central Election Commission, prohibition of amendments to the main provisions of the election law in the period of one year before the election process, regulation of election campaigning on social networks, elimination of problems in the field of transparency of election campaign financing, inclusion of relevant data in the voter list. to it, information and educational campaigns for voters, etc. The adoption of the Electoral Code of Ukraine has laid a solid foundation for a transparent, democratic and effective electoral process, following the basic principles and ideas of European integration policy and the policy of developed countries. ; Дана наукова стаття розкриває зміст основних трансформаційних процесів, які відбулися за останні роки у сфері виборчого процесу України, зокрема скасування можливості «самовисування» кандидатів у народні депутати, скасування змішаної виборчої системи у парламентських виборах, дослідження правової природи впровадженої системи «єдиного неперехідного голосу», регулювання питання грошової застави, розмежування понять «виборча адреса» та «зареєстроване місце проживання», лімітування виборчих фондів для кандидатів у Президенти України тощо. Окреслено видозміни у сфері президентських, парламентських та виборів у органи місцевого самоврядування. Зазначено основні передумови розробки та прийняття Виборчого кодексу України та його роль для подальшого функціонування механізмів виборчого права. Проаналізовано результат зведення усіх нормативно-правових актів, які регулюють виборчі процедури в Україні в єдиний кодифікований законодавчий акт з метою уніфікації регулювання підготовки та проведення виборів в Україні. Досліджено основні напрямки подальшого розвитку та удосконалення виборчого законодавства України, серед яких: запровадження ефективної системи юридичної відповідальності за порушення виборчого законодавства, належне визначення санкцій за порушення виборчих прав громадян, сприяння підвищенню кадрового потенціалу членів виборчих комісій та якості ухвалюваних ними рішень, забезпечення контролю за ефективністю та доброчесністю діяльності Центральної виборчої комісії, заборона внесення змін до основних положень виборчого закону в період одного року до початку виборчого процесу, регулювання передвиборної агітації в соцмережах, усунення проблем у сфері прозорості фінансування виборчих кампаній, внесення актуальних даних до списку виборців та зняття обмежень щодо доступу до нього, інформаційні та просвітницькі кампанії для виборців тощо. Прийняття Виборчого кодексу України заклало міцний фундамент для провадження прозорого, демократичного та ефективного виборчого процесу наслідуючи основним принципам та ідеям євроінтеграційної політики а також політики розвинених держав світу.

The article analyzes the ways of improving the functioning of the domestic energy market in the conditions of entering the external markets. Ukraine's fuel and energy complex has a strong export potential, the effective use of which is extremely important for the development of the state's economy. At the same time, the industry today has extremely important problems, namely: outdated equipment, backward technologies, lack of strong investments, limited access to the European market. The regulatory legal framework established in Ukraine for the exit of the domestic energy market into foreign markets is analyzed. Particular attention is paid to the main document regulating this activity, namely the Law of Ukraine "On Electricity". It is this legislative act that specifies the features of electricity export in Ukraine. It is emphasized that the State Enterprise NPC "Ukrenergo" is an important player inthe energy market of Ukraine. In June 2017, Ukrenergo signed with the European Network of Transmission System Operators for Electricity (ENTSO-E) an Agreement "On the Conditions for the Future Consolidation of Power Systems of Ukraine and Moldova with the Energy System of Europe" for the period up to 2025. It is shown that since the beginning of the 2000s Ukraine supplied electricity to Europe through "Burshtyn Island". This was made possible by disconnecting from the united Ukrainian networks and synchronizing of the part of the electrical grids with the European grid. The island includes Burshtynska TPP, Klushska CHP and Tereblia-Rikska HPP; the general capacity of which is 2500 MWth. Particular attention is paid to the prospect of the involvement of the Khmelnytskyi NPP in this plan of generation. It is noted that in August 2017 the Consortium of international companies "EDF Trading, Westinghause, Polenergia International" submitted to the Ministry of Energy and Coal Industry of Ukraine the feasibility study for the Energy Bridge "Ukraine-European Union" project. It is emphasized that this is the first such proposal of public-private partnership not only in the energy sector of Ukraine, but also at the international-state level. The proposed project opens up new horizons both for the energy sector and for increasing the geopolitical importance of Ukraine in Central Europe. ; статті аналізуються шляхи удосконалення функціонування вітчизняного енергетичного ринку в умовах виходу на зовнішні ринки. Паливно-енергетичний комплекс України має потужний експортний потенціал, ефективне використання якого є надзвичайно важливим для розвитку економіки держави. У той же час в галузі на сьогоднішній день є надзвичайно важливі проблеми, а саме: застаріле обладнання, відсталі технології, відсутність потужних інвестицій, обмежені можливості виходу на європейський ринок. Аналізується нормативно правова база, яка створена в Україні для виходу вітчизняного енергетичного ринку на зовнішні ринки. Особлива увага приділяється головному документу, який регулює цю діяльність, а саме Закону України «Про електроенергетику». Саме цей законодавчий акт визначає особливості експорту електроенергії в Україні. Підкреслено, що важливим гравцем на енергетичному ринку України є ДП НЕК «Укренерго». В червні 2017 року "Укренерго" підписало з Європейською мережею системних операторів передачі електроенергії (ENTSO-E) "Угоду про умови майбутнього об'єднання енергосистем України та Молдови з енергосистемою Європи" терміном до 2025 року. Показано, що починаючи з початку 2000 х. років Україна постачала електроенергію до Європи через "Бурштинський острів". Це стало можливим через від'єднання від об'єднаних українських мереж та синхронізації частини електричних мереж з європейською енергосистемою. В острів входять Бурштинська ТЕС, Клушская ТЕЦ і Теребля-Рікська ГЕС; узагальнена потужність яких становить МВт 2500. Особлива увага дослідження приділяється перспективі задіяння у цьому плані генерацій Хмельницької АЕС. Зазначається, що у серпні 2017 року Консорціум міжнародних компаній «EDF Trading, Westinghause, Polenergia International» подав в Міністерство енергетики та вугільної промисловості України техніко-економічного обґрунтування проекту "Енергетичний міст" Україна —Європейський Союз. Наголошено, що це перша подібна пропозиція державно-приватного партнерства не лише в енергетичному секторі України, а й на міжнародно-державному рівні. Запропонований проект відкриває нові горизонти як для енергетичного сектора, так і для підвищення геополітичного значення України в Центральній Європі.