Search results

The article proposes the application of a method for assessing the level of military danger for the country. The focus is on the acute need to develop a unified approach to describing the constituent geopolitical processes and formalizing procedures for describing their impact on the level of military danger for the country. The possibility of using mathematical methods of multidimensional comparative analysis of factors that significantly affect the level of military danger was formulated in the article. An overview of existing research and publications of specialists in the national security strategy on the investigation of threats to national interests in the military sector has shown that the existing approaches are relevant. In conducted research, military danger, as a subsidiary concept of military science, is the basis of research and is considered as the potential ability of any country (group of countries) to use military force for resolving interstate contradictions. Military danger will persist as long as there are conflicts of interests of the countries, and its level will be determined by the nature of the existing contradictions and the availability of material resources for armed struggle. At the same time, there is some heterogeneity in the views of experts on the concept of military danger for the country and the lack of unambiguousness in determining its place in the system of ensuring national security. Therefore, this necessitates the use of an adequate scientific and methodical apparatus for evaluating and forecasting the military-political and military-strategic situation in order to develop concrete proposals to support the necessary level of military security of the country. The presented methodology allows us to obtain quantitative estimates of the level of military danger and the risks of resolving armed conflict by other countries based on a comprehensive analysis of interstate relations in the political, economic, military, religious and other spheres. The application of this methodology is a key to developing effective managerial decisions in order to ensure an acceptable level of military danger and to identify measures to reduce tensions in relations between countries. ; В статье предложено применение методики оценки уровня военной опасности государству. Сосредотачивается внимание на острой необходимости в выработке единого унифицированного подхода к описанию составляющих геополитических процессов и формализации процедур описания их влияния на уровень военной опасности государству. Сформулирована возможность использования математических методов многомерного сравнительного анализа факторов, которые существенно влияют на уровень военной опасности. Проведенный обзор существующих научных исследований и публикаций специалистов в области стратегии национальной безопасности по вопросам исследования угроз национальным интересам в военной сфере показал, что существующие подходы достаточно основательные и актуальны. В проведенных исследованиях военная опасность, как фуднаментальное понятие военной науки, является основой исследований и рассматривается как потенциальная возможность любого государства (группы государств) применить военную силу для разрешения межгосударственных противоречий. Военная опасность будет существовать всегда, пока существуют конфликты интересов государств, а ее уровень будет определяться характером существующих противоречий и наличием материальной базы для ведения вооруженной борьбы. В то же время, существует определенная неоднородность взглядов специалистов на понятие военной опасности государства и отсутствие однозначности по определению ее места в системе обеспечения национальной безопасности. Поэтому, это обуславливает необходимость применения адекватного научно-методического аппарата оценки и прогнозирования военно-политической и военно-стратегической ситуации с целью разработки конкретных предложений по поддержке необходимого уровня военной безопасности государства. Представленная методика позволяет на основе всестороннего анализа межгосударственных отношений в политической, экономической, военной, религиозной и других сферах получать количественные оценки уровня военной опасности и рисков решения вооруженного конфликта со стороны других государств. Применение данной методики является залогом выработки эффективных управленческих решений в интересах обеспечения приемлемого уровня военной опасности и определение мер по снижению напряженности в отношениях между государствами. ; В статті запропоновано застосування методики оцінювання рівня воєнної небезпеки держави. Зосереджується увага на гострій потребі у виробленні єдиного уніфікованого підходу до опису складових геополітичних процесів та формалізації процедур опису їх впливу на рівень воєнної небезпеки держави. Сформульована можливість використання математичних методів багатомірного порівняльного аналізу чинників, що суттєво впливають на рівень воєнної небезпеки.29 Проведений огляд існуючих наукових досліджень та публікацій фахівців у галузі стратегії національної безпеки з питань дослідження загроз національним інтересам у воєнній сфері засвідчив, що існуючі підходи достатньо грунтовні та актуальні. У проведених дослідженнях воєнна небезпека, як фуднаментальне поняття воєнної науки, є основою досліджень та розглядається як потенційна можливість будь-якої держави (групи держав) застосування воєнної сили для вирішення міждержавних протиріч. Воєнна небезпека існуватиме завжди поки існують конфлікти інтересів держав, а її рівень визначатиметься характером існуючих протиріч та наявністю матеріальної бази для ведення збройної боротьби. В той же час, існує певна неоднорідність поглядів фахівців на поняття воєнної небезпеки держави та відсутність однозначності щодо визначення її місця у системі забезпечення національної безпеки. Тому, це обумовлює необхідність застосування адекватного науково-методичного апарату оцінювання і прогнозування воєнно-політичної і воєнно-стратегічної ситуації з метою розроблення конкретних пропозицій щодо підтримки необхідного рівня воєнної безпеки держави. Представлена методика дозволяє на основі всебічного аналізу міждержавних відносин у політичній, економічній, воєнній, релігійній та інших сферах одержувати кількісні оцінки рівня воєнної небезпеки та ризиків розв'язання збройного конфлікту з боку інших держав. Застосування даної методики є запорукою вироблення ефективних управлінських рішень в інтересах забезпечення прийнятного рівня воєнної небезпеки та визначення заходів щодо зниження напруженості у стосунках між державами.

In 2016, as Colombia's left-wing guerrilla FARC-EP (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia—Ejército del Pueblo) began the demobilization that had long been the goal of peace talks in the country, the group left its camps in the forests and mountains and began to relinquish its arms. While demobilization and the ensuing peace accords brought renewed hope that after decades of armed conflict, the country could imagine different political and social relations—as well as new ecological and economic conditions—multinational corporations filled the "void" left by FARC-EP forces. While corporate interests in Colombia's natural resources predated the demobilization, for the most part, extractive processes were restricted—and, in some cases, prevented—by the dynamics of the armed conflict. In 2016, however, immediately following the demobilization, deforestation in Colombia jumped 44%. Indeed, in the transitional demobilization period, huge swaths of the country have been and continue to be opened for economic development. Thus, while the environment is often a victim in armed conflict, in Colombia, conflict contributed to the preservation of some areas and demobilization and peacemaking—and subsequently development—have resulted in environmental degradation and despoliation. Among the forms of development that have emerged in Colombia (and, we note, in other post-conflict contexts), "ecotourism" has risen quickly to the fore. While ecotourism—a form of tourist travel that suggests visitor immersion-in and engagement-with the natural environment and ecology—may offer some promise, it should be viewed with caution because it imposes a certain relationship between humans and nonhuman environment and serves to perpetuate the logics of capitalism. ; En 2016 la guerrilla colombiana de izquierda FARC-EP (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia—Ejército del Pueblo) inició la desmovilización que había sido el objetivo de diálogos de paz en el país, dejando sus campamentos en los bosques y montañas para entregar sus armas. Mientras que la desmovilización y los acuerdos de paz resultantes trajeron nuevas esperanzas de que después de décadas de conflicto armado, el país podría imaginar diferentes relaciones políticas y sociales—a la vez que nuevas condiciones ecológicas y económicas—corporaciones multinacionales llenaron el "vacío" dejado por las fuerzas de las FARC-EP. Mientras que los intereses corporativos en los recursos naturales de Colombia son anteriores a la desmovilización, los procesos extractivos estaban, en cierta medida, restringidos—y en algunos casos, impedidos—por las mismas dinámicas del conflicto armado. En 2016, sin embargo, siguiendo inmediatamente la desmovilización, la deforestación en Colombia incrementó en un 44%. Efectivamente, en el periodo transicional de la desmovilización, grandes franjas del país han sido y siguen siendo abiertas para el desarrollo económico. Si bien el ambiente es a menudo una víctima en un conflicto armado, en Colombia, el conflicto contribuyó a la preservación de algunas áreas mientras que la desmovilización y construcción de paz—y subsecuente desarrollo—han resultado en degradación ambiental. Dentro de las formas de desarrollo que han surgido en Colombia (y señalamos en otros escenarios de post-conflicto), el "ecoturismo" se ha elevado rápidamente a un primer plano. Aunque el ecoturismo—una forma de viaje turístico que sugiere inmersión del visitante e involucramiento con el ambiente y ecología—puede ofrecer algunas promesas, debe ser visto con precaución ya que impone una relación específica entre humanos y ambientes no humanos, y sirve para perpetuar las lógicas del capitalismo. ; En 2016 la guerrilla colombiana de izquierda FARC-EP (Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia—Ejército del Pueblo) inició la desmovilización que había sido el objetivo de diálogos de paz en el país, dejando sus campamentos en los bosques y montañas para entregar sus armas. Mientras que la desmovilización y los acuerdos de paz resultantes trajeron nuevas esperanzas de que después de décadas de conflicto armado, el país podría imaginar diferentes relaciones políticas y sociales—a la vez que nuevas condiciones ecológicas y económicas—corporaciones multinacionales llenaron el "vacío" dejado por las fuerzas de las FARC-EP. Mientras que los intereses corporativos en los recursos naturales de Colombia son anteriores a la desmovilización, los procesos extractivos estaban, en cierta medida, restringidos—y en algunos casos, impedidos—por las mismas dinámicas del conflicto armado. En 2016, sin embargo, siguiendo inmediatamente la desmovilización, la deforestación en Colombia incrementó en un 44%. Efectivamente, en el periodo transicional de la desmovilización, grandes franjas del país han sido y siguen siendo abiertas para el desarrollo económico. Si bien el ambiente es a menudo una víctima en un conflicto armado, en Colombia, el conflicto contribuyó a la preservación de algunas áreas mientras que la desmovilización y construcción de paz—y subsecuente desarrollo—han resultado en degradación ambiental. Dentro de las formas de desarrollo que han surgido en Colombia (y señalamos en otros escenarios de post-conflicto), el "ecoturismo" se ha elevado rápidamente a un primer plano. Aunque el ecoturismo—una forma de viaje turístico que sugiere inmersión del visitante e involucramiento con el ambiente y ecología—puede ofrecer algunas promesas, debe ser visto con precaución ya que impone una relación específica entre humanos y ambientes no humanos, y sirve para perpetuar las lógicas del capitalismo.

The subjects of the research are models and methods of optimization and automation of personnel selection in safety-oriented systems with their further formation into project teams on the example of civil protection service, law enforcement agencies of national police, as well as the Armed Forces of Ukraine. Purpose: to develop models for the formation of project teams in safety-oriented systems, taking into account the parameters of personal human qualities and professional skills of candidates for competitive selection based on the global experience of companies in the field of human resources management using software information expert systems. The following tasks are solved in the article: to identify the most effective modern models that can be applied in the civil protection system, taking into account the specifics of the service, on the basis of the use of the European project management toolkit and programs in the field of personnel, organizations, firms and companies. It is necessary to expand the terminological base of management of projects, programs and project portfolios by introducing a new definition of a safety-oriented system. For this research, popular modern automated recruitment systems, as well as expert information systems models, would be considered to capture all relevant information from the database and graphically describe the process of forming project teams in safety systems and to generalize the candidate index model. The following methods are used: human resource management using automated HRM systems, expert information systems and index numbers. The following results were obtained: the model of the structure of the information expert system and the process of knowledge accumulation through the software were developed, an index method for formation of project teams (on the example of military formations) in safety-oriented systems was proposed. Conclusions: a generalized model of expert information system was developed for the selection of personnel into safety-oriented systems based on an index method. ; Предметом исследования являются модели и методы оптимизации и автоматизации отбора кадров в безопасно-ориентированных системах с последующим формированием их в проектные команды на примере службы гражданской защиты, правоохранительных органов национальной полиции, а также вооруженных сил Украины. Цель работы: разработка моделей формирования проектных команд в безопасно-ориентированных системах с учетом параметров личностных человеческих качеств и профессиональных навыков кандидатов для конкурсного отбора на основе мирового опыта компаний в области управления человеческими ресурсами с использованием программного обеспечения информационных экспертных систем. В статье решаются следующие задачи: на основе использования европейского инструментария управления проектами и программ в сфере найма персонала в воинских формированиях, организациях, фирмах и компаниях выделить наиболее эффективные современные модели, которые можно применить в системе гражданской защиты с учетом специфики прохождения службы. Необходимо расширить терминологическую базу управления проектами, программами и портфелями проектов, путем введения нового определения - безопасно-ориентированная система. Для данного исследования следует рассмотреть популярные современные автоматизированные системы по найму персонала, а также модели экспертных информационных систем, которые принимали всю необходимую информацию из базы данных и графически описать процесс формирования проектных команд в безопасно - ориентированных системах и обобщить модель индекса кандидатов. Используются такие методы: управление человеческими ресурсами с использованием автоматизированных HRM систем, экспертные информационные системы и индексные числовые показатели. Получены следующие результаты: разработана модель структуры информационной экспертной системы и процесс накопления знаний благодаря программному обеспечению, предложено индексный метод формирования проектных команд (на примере военных формирований) в безопасно-ориентированных системах. Выводы: разработана обобщенная модель экспертной информационной системы для отбора кадров в безопасно-ориентированные системы на основе индексного метода. ; Предметом дослідження є моделі та м оптимізації і автоматизації відбору кадрів у безпеко–орієнтованих системах з подальшим формуванням їх у проєктні команди на прикладі служби цивільного захисту, правоохоронних органів національної поліції, а також збройних сил України. Мета роботи : розроблення моделей формування проєктних команд у безпеко–орієнтованих системах з врахуванням параметрів особистісних людських якостей та професійних навичок кандидатів для конкурсного відбору на основі світового досвіду компаній в сфері управління людськими ресурсами із використанням програмного забезпечення інформаційних експертних систем. В статті вирішуються наступні завдання: на основі використання європейського інструментарію управління проєктами та програмами(видалити слово програм) в сфері найму персоналу в військових формуваннях, організаціях, фірмах та компаніях виокремити найефективніші сучасні моделі, які можна застосувати у системі цивільного захисту з врахуванням специфіки проходження служби. Необхідно розширити термінологічну базу управління проєктами, програмами та портфелями проєктів, шляхом введення нового визначення – безпеко–орієнтована система. Для даного дослідження слід розглянути популярні сучасні автоматизовані системи з найму персоналу, а також моделі експертних інформаційних систем, які б брали усю необхідну інформацію з бази даних та графічно описати процес формування проєктних команд в безпеко–орієнтованих системах та узагальнити модель індексу кандидатів. Використовуються такі методи: управління людськими ресурсами з використанням автоматизованих HRM систем, експертні інформаційні системи та індексні числові показники. Отримано наступні результати: розроблено структурну модель інформаційної експертної системи та описано процес накопичення знань завдяки програмному забезпеченню, запропоновано індексний метод формування проєктних команд (на прикладі військових формувань) у безпеко–орієнтованих системах. Висновки: розроблено узагальнену модель-схему експертної інформаційної системи для відбору кадрів у безпеко-орієнтовані системи на основі індексного методу.

El papel de la opinión publicada en la prensa escrita colombiana antes del plebiscito del 2 de octubre de 2016O papel da opinião publicada na imprensa colombiana antes do plebiscito de 2 de outubro de 2016This article gathers the results of a descriptive research project conducted by researchers from the Media Observatory of the School of Communication at the Universidad de La Sabana. It discusses the role of opinions published in the Colombian press before the plebiscite of October 2, 2016 with which the Government of President Juan Manuel Santos Calderón intended to endorse the peace agreements reached with the Revolutionary Armed Forces of Colombia (FARC). Using the content analysis method, 466 plebiscite-related opinions published by the main national and regional printed media in Colombia were analyzed. We noted, among other things, the primacy of emotional persuasive resources over rational ones, greater presence of episodic interpretation frameworks over thematic ones, and a strong political, social and cultural connotation within the arguments for or against approving the Havana peace accords. Persuasive strategies included the use of values, either their exaltation or threatened continuity, especially in central aspects of the Colombian political culture matrix such as the risk of changing the economic model, the hypothetical threat to the democratic system, or the destabilization of social and moral models such as the family structure.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGómez-Giraldo, J. C. y Cárdenas-Ruiz, J. D. (2018). El papel de la opinión publicada en la prensa escrita colombiana antes del plebiscito del 2 de octubre de 2016. Palabra Clave 22(1), e2219. DOI:10.5294/pacla.2019.22.1.9 ; The Role of Opinions Published in the Colombian Press before the Plebiscite of October 2, 2016O papel da opinião publicada na imprensa colombiana antes do plebiscito de 2 de outubro de 2016El presente artículo recoge los resultados de una investigación descriptiva realizada por investigadores del Observatorio de Medios de la Facultad de Comunicación de la Universidad de La Sabana sobre el papel de la opinión publicada en la prensa de referencia de Colombia durante la etapa previa al plebiscito del 2 de octubre de 2016 con el cual el Gobierno del presidente Juan Manuel Santos Calderón pretendió refrendar los acuerdos de paz con las Fuerzas Armadas Revolucionarias de Colombia (FARC). Con la metodología del análisis de contenido, se analizaron 466 piezas de opinión publicadas por los principales medios impresos nacionales y regionales de Colombia relacionadas con el plebiscito. Se evidenció, entre otras cosas, la primasía de los recursos persuasivos emocionales sobre los racionales, una mayor presencia de marcos de interpretación episódicos por encima de los temáticos y una fuerte connotación política, social y cultural dentro de la argumentación a favor o en contra de aprobar los acuerdos de La Habana. Las estrategias persuasivas involucraron la utilización de valores, o bien su exaltación, o bien la amenaza de su continuidad, sobre todo, en aspectos centrales de la matriz de cultura política de los colombianos, como el riesgo del cambio de modelo económico, la hipotética amenaza al sistema democrático o la desestabilización de referentes sociales y morales como la estructura familiar.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGómez-Giraldo, J. C. y Cárdenas-Ruiz, J. D. (2018). El papel de la opinión publicada en la prensa escrita colombiana antes del plebiscito del 2 de octubre de 2016. Palabra Clave 22(1), e2219. DOI:10.5294/pacla.2019.22.1.9 ; El papel de la opinión publicada en la prensa escrita colombiana antes del plebiscito del 2 de octubre de 2016The Role of Opinions Published in the Colombian Press before the Plebiscite of October 2, 2016Este artigo apresenta os resultados de uma pesquisa descritiva realizado por pesquisadores do Observatorio de Medios da Faculdade de Comunicação da Universidad de La Sabana sobre o papel da opinião publicada na imprensa de referência da Colômbia durante a etapa prévia ao plebiscito de 2 de outubro de 2016, com o qual o governo do presidente Juan Manuel Santos Calderón fez um referendo sobre os acordos de paz com as Forças Armadas Revolucionárias da Colômbia (Farc). Com a metodologia de análise de conteúdo, foram analisadas 466 peças de opinião publicadas pelos principais meios impressos nacionais e regionais da Colômbia relacionados ao plebiscito. Evidenciaram-se, entre outras coisas, a primazia dos recursos persuasivos emocionais sobre os racionais, uma maior presença de marcos de interpretação episódicos em relação aos temáticos e uma forte conotação política, social e cultural dentro da argumentação a favor ou contra a aprovação dos acordos de Havana. As estratégias persuasivas envolveram o uso de valores, sua exaltação ou a ameaça de sua continuidade, especialmente em aspectos centrais da matriz de cultura política dos colombianos, como o risco de mudança do modelo econômico, a ameaça hipotética do sistema democrático ou a desestabilização de referentes sociais e morais, como a estrutura familiar.Para citar este artículo / to reference this article / para citar este artigoGómez-Giraldo, J. C. y Cárdenas-Ruiz, J. D. (2018). El papel de la opinión publicada en la prensa escrita colombiana antes del plebiscito del 2 de octubre de 2016. Palabra Clave 22(1), e2219. DOI:10.5294/pacla.2019.22.1.9

Even though eco-production is based on principles brought by IFOAM (International Federation of Organic Agriculture Movements), the standards which were brought in by the national and supranational governments may differentiate in parts of regulation. The mutual recognition/equivalence of eco-standards of the EU (»EU-eco« label, based on regulation of the European Commission EZ 834/2007: 139-and EZ 889/2008: 173-256, and other regulations derived from them) and Canada (»Canada organic« label, based on valid Canadian eco-standards, regulation CAN/CGSB-32.310-2015: 53 and CAN/CGSB-32.311-2015: 75) has been present for multiple years and has been re-evaluated and confirmed in 2015 as a successful practice in the increase of access to an expanded market for producers, increase of selection for consumers and lightening the regulatory cooperation. Before mutual recognition exported eco-product from Canada to the EU (and vice-versa) had to go through recertification, which created additional expenses for exporting eco-producers (10 thousand dollars per year, on average). This process mostly resulted in an increased price of eco-products for the end consumer. In some areas the Canadian eco-regulation is stricter than the EU one, while in other it is vice versa. Some markings can mislead the consumer, especially the one who does not read the product declaration where such misgivings are clearly visible and marked. The greatest challenge for eco-production in the EU is the increase in demand for eco-products with such a speed that EU farmers cannot satisfy it, which inevitably leads to an increase of import from non-EU countries. Therefore, the help of EU governments is essential in the form of support for farmers who decide to transition into eco-production. Certain estimates say that the CETA could mean a loss of a great number of producers (estimating that it could be several thousand workplaces in agriculture across the EU). A similar agreement between the US and Mexico already led to a loss of workplace for 2 million people in Mexico in the midst of inability to compete with the industrial production of the US. The greatest fear present in eco-production is that the international agricultural businesses can force national and supranational governments to lower standards by using lawsuits, which can consequentially result in lower standards in eco-production on both sides of the Atlantic and influence the environment. It is not based on the scientific/expert arguments which governs the ecological agriculture, but a pure race for profit. Therefore, it can be expected that, once again, »greed overcomes reason«. Nevertheless, the high set »bar« of eco-production »from both sides of the pond« is the best »defence« against the fear that CETA will bring any novelties into the life of ecoproducers. ; Iako je eko-proizvodnja izvorno bazirana na principima koje je donio IFOAM (International Federation of Organic Agriculture Movements, Međunarodna federacija pokreta za ekološku poljoprivredu), standardi koje su uvele nacionalne i nadnacionalne vlade mogu se razlikovati u dijelovima regulative. Međusobno priznavanje/ekvivalencija eko-standarda EU (oznaka »EU-eko«, na osnovi regulativa Europske komisije EZ 834/2007: 139-161 i EZ 889/2008: 173-256, te ostalih iz njih proizašlih regulativa) i Kanade (oznaka »Canada organic«, na osnovi važećih kanadskih eko-standarda, regulative CAN/CGSB-32.310-2015: 53 i CAN/CGSB-32.311-2015: 75) postoji već više godina, te je re-evaluirana i potvrđena 2015. godine kao uspješna praksa u povećanju pristupa proširenom tržištu za proizvođače, proširenju izbora za potrošače te olakšavanju regulatorne suradnje. Prije međusobnog priznavanja, pri izvozu iz Kanade u EU (i obrnuto) eko-proizvod je morao proći re-certifikaciju, što je stvaralo dodatne troškove eko-proizvođačima izvoznicima (u prosjeku desetak tisuća dolara godišnje), što je u pravilu rezultiralo većom cijenom eko-proizvoda za krajnjeg potrošača. U nekim područjima, kanadska je eko-regulativa stroža od EU regulative, u nekim područjima je obrnuto, a neke oznake mogu dovesti u zabludu potrošača, napose onog koji ne čita deklaraciju sastojaka proizvoda, gdje su takve nedoumice jasno vidljive i obilježene. Najveći izazov za ekološku proizvodnju u EU jest porast potražnje ekoproizvoda tolikom brzinom da je farmeri iz EU ne mogu zadovoljiti, što će neminovno dovesti do povećanja uvoza iz ne-EU zemalja. Stoga je neophodna pomoć vlada zemalja EU u izraženijoj potpori farmerima koji se odluče na prijelaz na eko-proizvodnju. Određene procjene govore da bi sporazum CETA mogao značiti gubitak velikog broja proizvođača (procjene govore da bi se moglo raditi o više tisuća agro-radnih mjesta širom EU), a sličan sporazum između SAD i Meksika već je doveo do gubitka posla 2 milijuna ljudi u Meksiku, uslijed nemogućnosti konkuriranja industrijskoj poljoprivredi SAD-a. Najveći prisutni strah i u eko-proizvodnji je taj da međunarodni agro-biznisi mogu prisiliti sudskim tužbama nacionalne i nad-nacionalne vlasti da snize standarde, što može posljedično rezultirati nižim standardima u eko-proizvodnji s obje strane Atlantika, utjecaju na okoliš i ljudsko zdravlje, i to ne bazirano na znanstveno-stručno utemeljenim argumentima, kojima se vodi ekološka poljoprivreda, nego na čistoj utrci za profitom. Dakle, može se očekivati da opet »pohlepa nadvlada razum«. Ipak, visoko postavljena »letvica« eko-proizvodnje s »obje strane bare« jest i najbolja »brana« strahu da će CETA donijeti ikakve novitete u život eko-proizvođača.

06.03.2018 tarihli ve 30352 sayılı Resmi Gazetede yayımlanan "Yükseköğretim Kanunu İle Bazı Kanun Ve Kanun Hükmünde Kararnamelerde Değişiklik Yapılması Hakkında Kanun" ile 18.06.2018 tarihli "Lisansüstü Tezlerin Elektronik Ortamda Toplanması, Düzenlenmesi ve Erişime Açılmasına İlişkin Yönerge" gereğince tam metin erişime açılmıştır. ; Hindistan Cumhuriyeti ve İsrail Pakistan'a karşı uzun süreli ideolojik ve askeri bir düşman taşımaktadır. Bu çalışma konu ile ilgili birincil ve ikincil kaynakları (kitaplar, dergi ve gazete makaleleri, raporlar ve uzmanlar, akademisyenler ve ilgili kişiler tarafından yayınlanan diğer materyaller) inceleyerek ve analiz ederek Hindistan- İsrail savunma ortaklığının Güneydoğu'da nükleer caydırıcılık istikrarsızlığı için Pakistan'a nasıl bir asimetrik tehdit oluşturuyor? Sorusuna cevap bulmak için nitel araştırma yöntemleriyle birlikte eleştirel bir yaklaşım izlemektedir. Araştırmacı, çalışmada ele alınan devletlerin konvansiyonel ve nükleer silahlara yönelik duruşlarını anlamak için rasyonel karar verme, tehdit yeteneği, tehdit güvenilirlik, statü ve caydırma stabilitesi hakkında Frank C. Zagare ve D Marc Kilgour'ın kuramsallaştırdığı) "Mükemmel Önleme Teorisi"nin varsayımlardan yararlandı. Bu kıstılanmış akademik çalışma, sadece mevcut Hint-İsrail savunma ortaklığının Güney Asya'da nükleer caydırıcılık istikrarsızlığı için Pakistan'a doğrudan asimetrik bir tehdit oluşturduğunu değil, her iki ülkenin de Hint- Pakistan savaşları (1965, 1971 ve 1999) sırasında istihbarat ve gizli silah arzı paylaşma tarihini paylaştığını ortaya koymuştur. Ayrıca her iki ülke de 1979, 1982, 1984, 1986-1987, 1999 ve 2003'te Pakistan'ın nükleer tesislerine ortak hava saldırısı planlamış, ancak inandırıcı misilleme tehdidi uygulamadan önce planlarını engellemiştir. Ayrıca, İsrail ne savunma teknolojisini Hindistan'a transfer ederken tereddüt etmekte ne de Pakistan'a karşı kullanılmasını yasaklamaktadır. Hindistan- İsrail savunma ortaklığında Hindistan çoğunlukla alıcı tarafta durmaktadır. Bu anlamda Hindistan'a İsrail yapımı havadan yere bomba gönderen uçaklar, tanksavar güdümlü füzeler; hava ve balistik füze savunma sistemleri; İHA'lar ve silahlı uçaklar; erken uyarı sistemleri ve istihbarat toplama teknolojileri ve Pakistan'a karşı kullanılmak üzere casus uydular sevk edilmiştir. Ayrıca Hindistan ve İsrail Pakistan ve Cemmu&Keşmir meseleleri hakkında ortak siyasi, diplomatik ve askeri söylemleri paylaşmaktadır. Diğer taraftan Hint-İsrail savunma ortaklığı, Pakistan ve Hint "Soğuk Başlama Doktrini" ile asimetrik bir ilişkiye yol açmakta, hem geleneksel hem de nükleer silah alanlarında bu asimetriyi daha da arttırmaktadır. Bilahare Pakistan İsrail gibi belirsiz İlk Kullanım Duruşu'na sahip aktöre karşı nükleer tercihini caydırıcılık amacıyla oluşturmuştur. İlk Kullanım Yok duruşunu ilan etmesine rağmen, Hint nükleer kuvvetlerinin hazırlığı İlk Kullanım duruşunu da yapılandırılmıştır. Sonuç olarak, Güney Asya'da nükleer caydırıcılık istikrarı riske girmiştir. Bu durum Hindistan'ın Pakistan ile olan rekabetinin ortaya çıkarılması açısında önemlidir, ancak Pakistan karşıtlığı bağlamında İsrail ve Pakistan daha çok açıkça ilişki kurmayı görmezden gelirler, bunun yerine örtmece bir şekilde birbirlerini savunma hesaplarında düzenli olarak hesaba katarlar. ; Department: Middle Eastern Studies Republic of India and Israel share their protracted ideological and military antagonism with Pakistan. This study follows critical approach with qualitative method of research for finding the answer of the question "how does Indo-Israeli defense partnership pose asymmetric credible threat to Pakistan for nuclear deterrence instability in South Asia?" by reviewing and analyzing the relevant primary and secondary sources of information (books, journal and newspaper articles, reports, and other published material by experts, scholars and stakeholders). Researcher took benefit from the assumptions of Perfect Deterrence Theory (theorized by Frank C. Zagare and D. Marc Kilgour) about rational decision making, threat capability, threat credibility, status quo and deterrence stability for recognizing conventional and nuclear weapons posture of these countries. This limited academic exercise found that not only existing Indo-Israeli defense partnership directly poses asymmetric credible threat to Pakistan for nuclear deterrence instability in South Asia, but both countries share a history of sharing intelligence and secret arms supply during Indo-Pakistan wars (1965, 1971 and 1999). Further, both countries planned for joint air strikes on nuclear installations of Pakistan in 1979, 1982, 1984, 1986-1987, 1999 and 2003, but the credible retaliatory threat thwarted their plans before execution. Furthermore, Israel neither hesitates while transferring defense technology to India nor prohibits it to use against Pakistan. In Indo-Israeli defense partnership, India mostly remains at receiving end. It has deployed Israel-made air to surface bombs; anti-tank guided missiles; air and ballistic missile defense systems; UAVs and armed drones; early warning systems and intelligence gathering technologies; and spying satellites against Pakistan. Furthermore, India and Israel share relatively common political, diplomatic and military discourse about Pakistan and the issue of Jammu & Kashmir. Moreover, Indo-Israeli defense partnership causes asymmetric relationship with Pakistan and Indian Cold Start Doctrine further increases this asymmetry in both conventional and nuclear weapons domains. Subsequently, Pakistan has to add its nuclear option as a deterrent with ambiguous First Use posture like Israel. Despite declaring No First Use posture, the readiness of Indian conventional and nuclear forces shows its configuration with First Use posture. Resultantly, nuclear deterrence stability is at risk in South Asia. It is significant that India shows its rivalry with Pakistan openly, but Israel and Pakistan mostly ignore to talk about severe antagonism between each other overtly, instead in a euphemistic manner, but they regularly count each other's defense capabilities in their security calculus.

Each person has individual voice characteristics, which are determined by the characteristics of the structure of his vocal organs. In the process of communication, people are able to discern the voices of other people on a subconscious level, but for computing technology this task is non-trivial and requires focused research.The purpose of the article is to analyze the existing methods of recognition of speech information, to identify their weak and strong points in order to justify the choice of the most receptive regarding the recognition of the speaker by voice.The growth of the global market for voice recognition devices depends on many factors. One of the main factors is the increase in demand for voice biometrics services. With the increasing complexity and frequency of security breaches, the latter continues to be one of the main requirements for the Armed Forces of Ukraine. The high demand for voice biometrics, which is unique to any person, is crucial in determining a person's identity.Military departments in most countries use extremely restricted areas to prevent intruders from entering. To ensure secrecy and security in this area, the military uses voice recognition systems.Any recognition system works in two modes: in the registration mode and the identification mode. In other words, you need to have an example voice.Currently, there are a number of methods that allow solving problems of text-independent speaker identification by voice, and each of these methods has its own advantages and disadvantages. However, the most common method is the Gaussian Mixture Model. Models of Gaussian mixtures have proven themselves as a stochastic model for building recognition systems. They are convenient not only for modeling the characteristics of the speaker's voice, but also for the recording channel and the environment.An effective speech recognition system should include the following steps in processing the input signal: noise removal, segmentation, selection of voiced sections, parameterization, recognition, and correction with a feedback dictionary. ; Каждый человек имеет индивидуальные голосовые характеристики, которые определяются особенностями строения его голосовых органов. В процессе общения люди способны на подсознательном уровне различать голоса других людей, однако для вычислительной техники эта задача является нетривиальной и требует целенаправленных исследований.Цель статьи ‑ анализ существующих методов распознавания речевой информации, определение их слабых и сильных сторон для обоснования выбора наиболее восприимчивого относительно распознавания диктора по голосу.Рост мирового рынка устройств распознавания голоса зависит от множества факторов. Одним из основных факторов является увеличение спроса на услуги голосовой биометрии. С увеличением сложности и частоты нарушений безопасности, последняя продолжает оставаться одним из основных требований для Вооруженных Сил Украины. Высокий спрос голосовой биометрии, которая является уникальной для любого человека, имеет решающее значение в установлении личности человека.Военные ведомства в большинстве стран используют крайне ограниченные зоны для того, чтобы предотвратить проникновение злоумышленников. Для обеспечения секретности и безопасности в этой зоне, военные используют системы распознавания голоса.Любая система распознавания работает в двух режимах: в режиме регистрации и режиме идентификации. Другими словами, необходимо иметь пример голоса.В настоящее время существует определенное количество методов, позволяющих решать задачи текстонезависимой идентификации диктора по голосу, причем каждый из указанных методов имеет свои преимущества и недостатки. Однако, наиболее распространенным методом является Gaussian Mixture Model. Модели гауссовых смесей хорошо себя зарекомендовали в качестве стохастической модели для построения систем распознавания. Они удобны не только для моделирования характеристик голоса диктора, но и канала звукозаписи, окружающей среды.Эффективная система распознавания речи должна предусматривать следующие этапы обработки входного сигнала: удаление шума, сегментация, выделение вокализованных участков, параметризация, распознавание, корректировка по словарю с обратной связью. ; Кожна людина має індивідуальні голосові характеристики, які визначаються особливостями будови його голосових органів. У процесі спілкування люди здатні на підсвідомому рівні розрізняти голоси інших людей, однак для обчислювальної техніки ця задача є нетривіальною і вимагає цілеспрямованих досліджень.Мета статті ‑ аналіз існуючих методів розпізнавання мовної інформації, визначення їх слабких і сильних сторін для обгрунтування вибору найбільш сприйнятливого стосовно розпізнавання диктора за голосом.Зростання світового ринку пристроїв розпізнавання голосу залежить від множини факторів. Одним з основних факторів є збільшення попиту на послуги голосової біометрії. Зі збільшенням складності і частоти порушень безпеки, остання продовжує залишатися одним з основних вимог для Збройних Сил України. Високий попит голосової біометрії, яка є унікальною для будь-якої людини, має вирішальне значення у встановленні особи людини.Військові відомства в більшості країн використовують вкрай обмежені зони для того, щоб запобігти проникненню зловмисників. Для забезпечення секретності і безпеки в цій зоні, військові використовують системи розпізнавання голосу.Будь-яка система розпізнавання працює в двох режимах: в режимі реєстрації та режимі ідентифікації. Іншими словами, необхідно мати приклад голосу.На даний час існує певна кількість методів, що дають змогу вирішувати завдання текстонезалежної ідентифікації диктора за голосом, причому кожен із наведених методів має свої переваги та недоліки. Проте, найбільш поширеним методом є Gaussian Mixture Model. Моделі гаусових сумішей добре себе зарекомендували в якості стохастичної моделі для побудови систем розпізнавання. Вони зручні не тільки для моделювання характеристик голосу диктора, але і каналу звукозапису, навколишнього середовища.Ефективна система розпізнавання мови має враховувати такі етапи обробки вхідного сигналу, як видалення шуму, сегментація, виділення вокалізованих ділянок, параметризація, розпізнавання, коригування за словником з оберненим зв'язком.

As a young and developing city, Astana and its people is preparing its way to become a smart city. A smart city "improves the quality of life for its citizens through technological means" (Guerra, 2017). Kourtit, Nijkamp, & Arribas (2012) define smart cities as highly productive cities as they perform to have highly educated people. Digital Kazakhstan is a state program which aims to augment the quality of life of the mankind by introducing and integrating digital technologies to the citizens' daily life.As technologies play a vital role in improving the people's lives, it has also an effect in the field of education. The educational sector will directly benefit from this technological trend as students, faculty, and researchers will have a faster and convenient way of getting relevant results through the available online tools available in public or academic libraries. The state prepares its nationals to be information and digital literate making its people highly competent and competitive (Digital Kazakhstan, 2018).This paper introduces the development of Institutional Repositories as possible technological component of a smart city. In Kazakhstan, the government is pushing towards providing better online access to its citizens. With this advent of smart city, how can libraries deliver and establish itself as a driving force in developing a smarter city? A smart city is inclusive and it requires effective services that a cultural center just like a library could provide. Libraries are great partners in informing and engaging its citizens through its programs and services (Mersand, Gasco-Hernandez, Gil-Garcia, Burke, Sutherland & Figueroa, 2018). Smart cities should have smart libraries which serve as a central hub for continuous learning and knowledge sharing. Smart libraries are governed by smart people that offersmart place and smartservices (Schöpfel, 2018). Libraries are now seen as centers that could be an avenue for social participation and collaboration and a place where smart people can sharpen their critical thinking skills. Innovative programs, workshops, and trainings are often part of a library service to enhance learning. The government is also embarking on digital library projects being spearheaded by the National Academic Library.The aim of this paper is to introduce the development of Institutional Repositories as possible technological component of a smart city. With projects being developed, how sufficient in terms of open access information does the five largest cities of Kazakhstan have? State universities have their own institutional repository projects that may be a good inclusion to the smart city project. A survey of Astana university libraries and other four major cities was conducted to find out the number of existing Institutional Repositories that could possibly support the goal of the government to realize its full potential to be an innovative smart city. Furthermore, the paper will highlight challenges that each library is currently facing in building an institutional repository with a goal of improving the open access environment in Kazakhstan ; Как молодой и развивающийся город, Астана и ее жители планируют развитие умного города. Умный город «улучшает качество жизни своих граждан с помощьюновых технологий» [9]. Kourtit, Nijkamp & Arribas [10] определяют умные города как высокопродуктивные города, в которых работают высокообразованные люди. Эта статья представляет развитие институциональных репозиториев как возможную технологическую составляющую умного города. В Казахстане правительство стремится обеспечить своим гражданам более широкий доступ к Интернету. Правительство также инициировало проект создания Казахстанской национальной электронной библиотеки, возглавляемой Национальной Академической Библиотекой. Насколько достаточно пять крупнейших городов Казахстана с учетом разрабатываемых проектов предоставляют и поддерживают открытый доступ к информации? Государственные университеты имеют свои собственные проекты – Институциональные Репозитории, которые могут быть одним из главных направлений в развитии проекта «Умный город». Авторами был проведен опрос университетских библиотек Нур-Султана (Астаны) и четырех других крупных городов, чтобы выяснить количество существующих институциональных репозиториев, которые могли бы поддержать цель правительства в реализации инновационного и умного города. В данной статье освещены проблемы, с которыми в настоящее время сталкиваются библиотеки при создании институционального репозитория с целью улучшения среды открытого доступа в Казахстане. Результаты опроса показали, что не во всех умных городах Казахстана существуют институциональные репозитории. ; Як молоде та розвиваюче місто, Астана та її жителі планують розвиток розумного міста. Розумне місто «покращує якістьжиття своїх громадян за допомогою нових технологій» [9]. Kourtit, Nijkamp &Arribas [10] визначають розумні міста як високопродуктивні міста, в яких працюють високоосвічені люди. Ця стаття являє розвиток інституційних репозитаріїв як можливу технологічну складову розумного міста. У Казахстані уряд прагне забезпечити своїм громадянам більш широкий доступ до Інтернету. Уряд також ініціювала проект створення Казахстанської національної електронної бібліотеки, яку очолює Національна Академічна Бібліотека. Наскільки достатньо п'яти найбільших міст Казахстану з урахуванням розроблюваних проектів, які надають і підтримують відкритий доступ до інформації? Державні університети мають свої власні проекти – Інституційні Репозиторії, які можуть бути одним із головних напрямків у розвитку проекту «Розумне місто». Авторами було проведено опитування серед університетських бібліотек Нур-Султана (Астани) і чотирьох інших великих міст, для з'ясування кількості існуючих інституційних репозитаріїв, які могли б підтримати мету уряду в реалізації інноваційного та розумного міста. У цій статті висвітлено проблеми, з якими на сьогодні стикаються бібліотеки при створенні інституційного репозиторію з метою поліпшення середовища відкритого доступу в Казахстані. Результати опитування показали, що не у всіх розумних містах Казахстану існують інституційні репозиторії.

En el Dret britànic, les referències jurídiques del que en l'actualitat identifiquem com a dret a la privacitat estan íntimament relacionades amb la protecció de la informació personal dels ciutadans. La Data Protection Act 1984 va ser una legislació precursora en matèria de protecció de dades, i va arribar a inspirar la mateixa Directiva 95/46/CE —ara derogada pel Reglament General de Protecció de Dades 2016/679—. Una segona etapa per a la protecció de la privacitat al Regne Unit es va consolidar amb l'aprovació de la Human Rights Act 1998 —a imatge i semblança del Conveni Europeu de Drets Humans—, que va suposar un punt d'inflexió per al sistema legal anglosaxó, i que feia les funcions d'una Bill of Rights en l'ordenament constitucional britànic i que, a partir d'aleshores, va reconèixer el dret a la privacitat en l'article 8. Actualment, aquesta qüestió es troba en una tercer etapa, integrada per diversos esdeveniments, i el seu futur encara s'ha de determinar. D'una banda, s'ha produït una disminució de l'alt estàndard de protecció del qual gaudia la privacitat al Regne Unit a través de la legislació especial dictada en els darrers quinze anys. De l'altra, el Brexit obliga a reconsiderar el model de protecció de la privacitat així com la protecció de dades, ja que quan es dugui a terme la desconnexió, el Regne Unit serà considerat un "tercer estat" i el flux de dades entre aquest i la UE, "transferències internacionals". Mentrestant, ha entrat en vigor el Reglament de Protecció de Dades, directament aplicable també al Regne Unit i que, fins que no surti de la Unió Europea, obliga la legislació britànica a adaptar-se al nou articulat europeu, tal com s'ha fet mitjançant la Data Protection Act 2018. ; In British law, the legal references for what we currently identify as privacy law are closely related to the protection of citizens' personal information. The 1984 Data Protection Act was pioneering data protection legislation, and even inspired Directive 95/46/EC, now repealed by General Data Protection Regulation 2016/679. A second stage of privacy protection in the United Kingdom was consolidated with the approval of the 1998 Human Rights Act — in the image and likeness of the European Convention on Human Rights —, which represented a turning point for the United Kingdom legal system, acting as a Bill of Rights in the British constitutional order and which, from then on, recognized the right to privacy in its Article 8. This issue is currently immersed in a third stage, made up of various events, and its future is still to be determined. On the one hand, there has been a reduction in the high standard of protection that privacy enjoyed in the United Kingdom thanks to the special legislation enacted over the last 15 years. On the other hand, Brexit makes it necessary to reconsider the privacy protection model, in addition to data protection, since when the "disconnection" takes place, the United Kingdom will be considered a "third country" and the data flow between it and the EU will be "international transfers". Meanwhile, the Data Protection Regulation has come into force. It is also directly applicable in the United Kingdom and, until the latter leaves the European Union, it obliges British legislation to adapt to the new European legislation, as it has done through the 2018 Data Protection Act. ; En el derecho británico, las referencias jurídicas de lo que en la actualidad identificamos como «derecho a privacidad» están íntimamente relacionadas con la protección de la información personal de los ciudadanos. La Data Protection Act 1984 fue una legislación precursora en materia de protección de datos, que llegó a inspirar a la propia Directiva 95/46/CE (ahora derogada por el Reglamento General de Protección de Datos 2016/679).Una segunda etapa para la protección de la privacidad en el Reino Unido se consolidó con la aprobación de la Human Rights Act 1998 (a imagen y semejanza del Convenio Europeo de Derechos Humanos), que supuso un punto de inflexión para el sistema legal anglosajón (e hizo las funciones de una Bill of Rights en el ordenamiento constitucional británico) y que, a partir de entonces, reconoció el derecho a la privacidad en su artículo 8. En la actualidad, esta cuestión se encuentra en una tercera etapa, integrada por distintos acontecimientos y cuyo futuro está aún por determinar. Por una parte, se ha producido una disminución del alto estándar de protección del que gozaba la privacidad en el Reino Unido a través de la legislación especial dictada en los últimos quince años. En segundo lugar, el brexit obliga a reconsiderar el modelo de protección de la privacidad, así como la protección de datos, pues, cuando se efectúe la desconexión, el Reino Unido será considerado un «tercer Estado» y el flujo de datos entre este y la UE serán «transferencias internacionales».Mientras tanto, ha entrado en vigor el Reglamento de Protección de Datos, directamente aplicable también en el Reino Unido y que, hasta el momento de su salida de la Unión Europea, obliga a la legislación británica a adaptarse al nuevo articulado europeo, como se ha hecho mediante la Data Protection Act 2018.

Introduction. Nowadays, patriotic education is a strategic reference point of the Russian education system. However, in the modern sociocultural situation, characterised by diversity, discrepancy, multi-vector nature of development of society and polystylicity of culture, it is necessary to revise the forms of patriotic education in order to adjust them in accordance with the requirements and mental features of new young generation – so-called generation Z, which is considerably different from the previous generation of peers.The aims of the research were the following: to identify promising areas and vectors of patriotic education, to demonstrate its resources and to highlight the most relevant means and possibilities, which are appropriate to present-day realities.Methodology and research methods. The work was based on the method of discursive analysis, which allows the dependence of patriotic education practices on modern realities and socio-psychological characteristics of adolescents and youth to be revealed. In the course of the research, the methods of comparative analysis, systematisation and classification were employed. Results and scientific novelty. The conceptual and category-based framework of patriotic education and its structure are specified. Patriotism is considered as the most important component of the value-normative system of a personality. Patriotism is based on a positive cultural identity. Patriotism is distinguished by an active character-readiness and ability of a person to transform his or her feelings towards homeland into deeds and acts, which are necessary for the good of the country. The analysis of practices of patriotic education in different countries allowed the authors to allocate two basic directions – civil-patriotic and military-patriotic education, which act as the complementary components of integral system. Civil-patriotic education is a purposeful, consciously carried out pedagogical process of organisation and management of learners' activities for mastering socio-cultural, socio-political, economic, moral and ethical experience of democratic relations through media education and participation in socially approved projects, civil-law campaigns and charitable events, which foster tolerance for various categories of fellow citizens. Military-patriotic education implies the formation of necessary qualities and skills for performance of a military duty in ranks of the Russian Federation's Armed Forces and, furthermore, for understanding and awareness of the personal role and place in service to the Fatherland. This direction involves education towards military traditions, museum pedagogics, participation in historical reconstructions and specially designed computer games related to military-patriotic issues.The list of educational practices, outlined in the present publication, does not purport to be complete and exhaustive. The task of authors consisted in the search for and choice of those, which, on the one hand, fill an ideological construct "patriotism" with live contents, attract teenagers and youth, and, on the other hand, answer the requests of society for education of a socially responsible personality with sustainable value system. Practical significance of the research is determined by the appropriateness and efficiency of applying the described forms and methods of educational work into teaching practice. ; Введение. Воспитание, в том числе патриотическое, является стратегическим ориентиром российского образования. Однако в современной социокультурной ситуации, характеризующейся разноплановостью, противоречивостью, многовекторностью развития общества и полистилистичностью культуры, необходим пересмотр его форм, с тем чтобы привести их в максимальное соответствие с потребностями и ментальными особенностями нового юного поколения – так называемого поколения Z, заметно отличающегося от предшествующих генераций сверстников.Цели работы – обозначить перспективы и векторы патриотического воспитания, продемонстрировать его ресурсы и выявить наиболее актуальные, адекватные сегодняшним реалиям способы и возможности его реализации.Методология и методы. В качестве ведущего метода работы применялся дискурсивный анализ, позволяющий установить зависимость использующихся форм и видов воспитания патриотизма от быстро меняющихся условий жизнедеятельности и социально-психологических качеств современных подростков и молодежи. Кроме того, при выполнении исследования были задействованы методы сравнительно-сопоставительного анализа, систематизации и классификации.Результаты и научная новизна. Уточнены понятийно-категориальный аппарат патриотического воспитания и его структура. Рассмотрена сущность патриотизма как важнейшего компонента ценностно-нормативной системы личности, в основе которого лежит положительная культурная идентичность. Подчеркивается деятельный характер патриотизма, выражающийся в готовности и способности преобразовывать чувства, испытываемые человеком к Родине, в дела и поступки ради ее блага. С учетом результатов анализа и обобщения практик и содержания патриотического воспитания в разных странах выделены два его основополагающих направления – гражданско-патриотическое и военно-патриотическое, которые выступают взаимодополняющими составляющими целостной системы. Гражданско-патриотическое направление трактуется как целенаправленный, сознательно осуществляемый педагогический процесс организации и управления деятельностью обучающихся по овладению социально-культурным, социально-политическим, экономическим, морально-этическим опытом демократических отношений посредством участия в социально одобряемых проектах, гражданско-правовых акциях, благотворительных мероприятиях, укрепляющих толерантность к разным категориям сограждан, и через получение медиаобразования. Военно-патриотический аспект воспитания подразумевает прежде всего формирование качеств и навыков, которые нужны для выполнения воинского долга в рядах Вооруженных сил Российской Федерации; а также осмысление и осознание молодыми людьми своей роли и места в служении Отечеству. Данное направление включает воспитание на воинских традициях, музейную педагогику, участие в исторических реконструкциях и специальных компьютерных играх военно-патриотической тематики. Перечень воспитательных практик, о которых идет речь в публикации, не претендует на полноту и исчерпанность. Задача авторов состояла в поиске и выборе тех практик, которые, с одной стороны, наполняют идеологический конструкт «патриотизм» живым содержанием, привлекательны для подростков и молодежи, а с другой стороны, отвечают запросам общества на воспитание социально ответственной личности с устойчивой ценностной системой.Практическая значимость исследования определяется целесообразностью внедрения в педагогическую практику и эффективностью описанных авторами форм и методов воспитательной работы.

The aim of the research is to reveal the content component of the Soviet urban planning major concepts used for developing new and existing cities in the Ukrainian SSR, the comparative analysis of the global urban development ideas with those applied in the Soviet practice.In the course of the study the methods of analysis and synthesis have been used to determine the content of the ideas of a socialist city, an industrial residential building, panel building and division of the urban space into neighbourhoods. With the help of the periodization method the stages of evolution and development of the urbanization processes in the Soviet Ukraine have been outlined. At the different stages of the Ukrainian SSR existence the development of cities was grounded on the political and economic tasks set by the state administration, namely industrialization of the country, gaining new labour force, providing a cheap social housing, equality of the living conditions of the citizens etc. The comparative method has been applied to define the common and distinctive features of the global and the Soviet ideas of the urban development practice.The academic novelty is provided by conducting a complex analysis of the major urban development concepts in the global and the Soviet experience. The specific connections of the urban development programs and the residential building with the state domestic economic development programs have been identified.The implementation of the analyzed urban development concepts enforced the activization of the urbanization processes and the resolution of the housing problem in the Soviet Ukrainian cities. The considerable flaws of the given concepts should be also mentioned, primarily the persistence of the Marxist-Leninist ideology, subordination to the state economic programs, uniform buildings, low housing quality etc. The cities of the USSR period, as compared to the modern standards, are inconvenient for living and require being totally reconstructed regarding the disadvantages of the Soviet experience and the achievements of the global post-industrialization. ; Мета дослідження – розкрити змістову складову основних концепцій радянського містобудування, які застосовувались для розбудови нових та вже існуючих міст в УРСР, порівняльного аналізу ідей розбудови міст, житла та міського простору, які застосовувались у світовій містобудівній практиці з ідеями, що реалізувались на практиці в Радянському Союзі. В ході дослідження було застосовано метод аналізу та синтезу під час визначення змісту ідей соціалістичного міста, індустріальної житлової забудови, панельного будівництва та поділу міського простору на мікрорайони. За допомогою методу періодизації визначено етапи становлення та розвитку урбаністичних процесів в СРСР та Радянській Україні. Встановлення взаємозалежності та взаємозумовленості державної ідеології, політико-економічних завдань, які ставило керівництво країни та розвитку радянських міст, вимагало використання елементів синтезу та аналізу. Компаративний метод застосовано для встановлення спільних та відмінних рис світових та радянських ідей містобудівної практики.Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного аналізу основних концепцій розбудови міста в світовій та радянській практиці. Досліджено специфічні зв'язки програм розвитку міст та житлової забудови з програмами внутрішньо-економічного розвитку країни. Впровадження досліджуваних концепцій містобудування забезпечило свого часу активізацію урбаністичних процесів й вирішення житлової проблеми у містах Радянської України. Та варто відмітити й значні недоліки даних концептів: домінування ідеологічної складової у всіх сферах життя, у тому числі й житловому будівництві; підпорядкування державним економічних програмам, однотипна забудова, низька якість житла, забезпечення побутових потреб населення на мінімальному рівні та ін. Відповідно до сучасних стандартів, міста, розбудовані в період УРСР, є незручними для життя та потребують системної реконструкції. Головне завдання сучасного будівництва та архітектури – розроблення нових містобудівних концепцій з врахуванням недоліків радянських практик розбудови міст та досягнень світової постіндустріалізації. Подальші наукові дослідження даної тематики дозволять встановити вплив міської забудови на формування повсякденних практик та побуту міського населення Радянської України другої половини ХХ ст. ; Celem badania jest ujawnienie merytorycznego elementu podstawowych koncepcji radzieckiego planowania urbanistycznego, które zostały wykorzystane do budowy nowych i istniejących miast w ZSRR, analiza porównawcza idei światowych praktyk planowania urbanistycznego z pomysłami wdrożonymi w Związku Radzieckim.W toku badań zastosowano metodę analizy i syntezy w celu określenia treści idei miasta socjalistycznego, rozwoju budownictwa mieszkaniowego, budowy paneli i podziału przestrzeni miejskiej na dzielnice. Etapy powstawania i rozwoju procesów miejskich na radzieckiej Ukrainie określono metodą periodyzacji. Na różnych etapach istnienia ZSRR rozwój miast zależał od politycznych i gospodarczych zadań postawionych przez rząd: uprzemysłowienia kraju, tworzenia nowych zasobów pracy, budowy tanich mieszkań socjalnych, równości warunków życia obywateli itp. Metodę porównawczą stosuje się do ustalenia wspólnych i wyróżniających się cech światowej i radzieckiej idei praktyki urbanistycznej.Nowością naukową jest przeprowadzenie kompleksowej analizy podstawowych koncepcji rozwoju miast w praktyce światowej i radzieckiej. Zbadano szczególne powiązania między programami rozwoju obszarów miejskich a programami rozwoju budownictwa mieszkaniowego z krajowymi programami rozwoju gospodarczego.Wprowadzenie badanych koncepcji urbanistycznych zapewniło w odpowiednim czasie aktywację procesów miejskich i rozwiązanie problemu mieszkaniowego w miastach radzieckiej Ukrainy. Warto jednak zauważyć znaczące wady tych pojęć: nierozłączność ideologii marksistowsko-leninowskiej, podporządkowanie państwowym programom gospodarczym, ten sam rodzaj rozwoju, niską jakość mieszkań, minimalne zaspokojenie potrzeb gospodarstw domowych itp. Miasta okresu ZSRR, zgodnie ze współczesnymi standardami, są niewygodne dla życia i wymagają systematycznej przebudowy. Głównym zadaniem planowania urbanistycznego jest opracowanie nowych koncepcji, z uwzględnieniem niedociągnięć praktyk sowieckich i osiągnięć światowej postindustrializacji.

Nowadays more and more companies implement the DevOps approach. DevOps was developed to enable more efficient collaboration between development (dev) and operation (ops) teams. An important reason why companies use the DevOps approach is that they aspire to continuously deliver applications using agile methods. The continuous delivery (CD) process can be achieved with the aid of the DevOps approach, of which the CD pipeline is an elementary component. Because of the fact that a new General Data Protection Regulation (GDPR) will enter into force in the European Union in May 2018 many companies are looking at how they can increase the security level of their applications. The regulation requires that companies which process personal data have to secure their applications. An attacker can gain access to personal data if there are vulnerabilities in applications. This problem can be applied to CD pipelines. If CD pipelines have vulnerabilities then an exploitation of vulnerabilities can lead to a damage of the CD pipeline and the delivery process. One example is that the network can be scanned by running injected malicious unit tests. This can have a negative effect on the image of the company which operates and uses CD pipelines. Therefore, the question arises which vulnerabilities are present in CD pipelines and how they can be detected. The theoretical findings of this research are extended by a practical case study. The aim of the case study is to find out how secure the industry CD pipelines are. This aim is achieved by identifying the vulnerabilities in these CD pipelines. The knowledge of developers is used to narrow down this topic. This knowledge is obtained by a survey on which 19 employees of a specific company have participated. The results show, that these developers perform tasks with the CD pipeline, but they rarely deal with security aspects. From the view of developers, the CIA security attributes (confidentiality, integrity, and availability) are the most important ones to consider. To detect vulnerabilities in CD pipelines, the STRIDE threat method was executed on a generalized CD pipeline. The results show that unencrypted connections between CD pipeline components and unrestricted access are possible vulnerabilities for this CD pipeline. Tools are required for continuous automatic detection of the theoretical explored vulnerabilities. The results of this thesis show that there exists at least one tool for the detection or mitigation of vulnerabilities in each CD pipeline stage and component. In the aforementioned case study, the investigation of two CD pipelines which are used in a selected company is performed. The results of this investigation show that both CD pipelines include vulnerabilities which have potentially high risks. The company will try to mitigate all detected vulnerabilities. The mitigation of all vulnerabilities is partly difficult because the two project teams are dependent on the available budget, time, and the provided infrastructure of the customer. This thesis can be used to show companies and organizations with similar CD pipelines how they can reduce the overall risk severity of their CD pipelines. In this thesis, someone can find out which possible vulnerabilities exist in CD pipelines and how they can be detected and mitigated through tools. ; Heutzutage setzen immer mehr Unternehmen den DevOps-Ansatz ein. DevOps wurde entwickelt, um eine effizientere Zusammenarbeit zwischen Entwicklung (dev) und Betrieb (ops) zu ermöglichen. Ein wichtiger Grund, warum Unternehmen den DevOps-Ansatz nutzen, ist die Forderung, Anwendungen kontinuierlich mit agilen Methoden bereitzustellen. Der kontinuierliche Auslieferungsprozess kann durch DevOps-Methoden erreicht werden, von denen die CD Pipeline ein elementarer Bestandteil ist. Im Mai 2018 wird in der Europäischen Union eine neue allgemeine Datenschutzverordnung (GDPR) in Kraft treten, wodurch sich viele Unternehmen damit beschäftigen, wie sie das Sicherheitsniveau ihrer Anwendungen erhöhen können. Die Verordnung verlangt, dass jedes Unternehmen, das personenbezogene Daten verarbeitet, ihre Anwendungen sichern muss. Ein Angreifer kann Zugriff auf persönliche Daten erhalten, wenn es Schwachstellen in der Anwendung gibt. Dieses Problem kann auf CD Pipelines übertragen werden. Sofern CD Pipelines Schwachstellen aufweisen und ein Angreifer die Möglichkeit besitzt diese auszunutzen, kann dies dazu führen, dass der Angreifer die CD Pipeline und den Auslieferungsprozess beschädigt. Ein Beispiel ist, dass das Netzwerk gescannt werden kann, indem injizierte bösartige Unit-Tests ausgeführt werden. Eine mögliche Auswirkung hiervon ist, dass das Image des Unternehmens, welches die CD Pipelines betreibt und nutzt, beschädigt wird. Daher stellt sich die Frage, welche Schwachstellen in CD Pipelines vorhanden sind und wie diese erkannt werden können. Die theoretischen Erkenntnisse dieser Forschung werden durch eine Fallstudie ergänzt. Ziel der Fallstudie ist es herauszufinden, wie sicher die Industrie CD Pipelines sind. Die Erreichung dieses Zieles erfolgt durch die Identifizierung der Schwachstellen in diesen CD Pipelines. Das Wissen der Entwickler wird dazu verwendet, um das Thema einzugrenzen. Eine Umfrage, an der 19 Mitarbeiter einer auserwählten Firma teilgenommen haben, wurde durchgeführt, um diese Kenntnisse zu erlangen. Das Ergebnis zeigt, dass diese Entwickler Aufgaben mit der CD Pipeline erledigen, aber sich nur selten mit Sicherheitsaspekten beschäftigen. Aus Sicht der Entwickler sind die CIA-Sicherheitsattribute (Vertraulichkeit, Integrität, Verfügbarkeit) die Wichtigsten, die betrachtet werden sollen. Um Schwachstellen in CD Pipelines zu erkennen, wurde auf dieser Grundlage die STRIDE-Bedrohungsmethode auf einer allgemeinen CD Pipeline ausgeführt. Die Ergebnisse zeigen, dass unverschlüsselte Verbindungen zwischen CD Pipeline Komponenten und uneingeschränkte Zugriffe potenzielle Schwachstellen der CD Pipeline sind. Zur kontinuierlichen automatischen Erkennung der erkannten Schwachstellen werden Werkzeuge benötigt. Die Forschung nach diesen Werkzeugen zeigt, dass für jede CD Pipeline-Stufe und Komponente mindestens ein Werkzeug zur Schwachstellenerkennung oder -minimierung existiert. In der obengenannten Fallstudie wird die Untersuchung von zwei CD Pipelines (A und B), die in einer ausgewählten Firma eingesetzt werden, durchgeführt. Die Ergebnisse dieser Untersuchung zeigen, dass beide CD Pipelines Schwachstellen mit einer potenziell hohen Gesamtrisikostärke aufweisen. Das Unternehmen wird versuchen, alle erkannten Schwachstellen zu minimieren. Die Behebung aller Schwachstellen ist teilweise schwierig, da die beiden Projekt-Teams von dem verfügbaren Budget, der Zeit und der bereitgestellten Infrastruktur des Kunden abhängig sind. Mit dieser Arbeit kann einem Unternehmen und einer Organisation, die ähnliche CD Pipelines einsetzen, gezeigt werden, wie sie die Gesamtrisikostärke ihrer CD Pipelines reduzieren können. Darüber hinaus kann herausgefunden werden, welche potenziellen Schwachstellen in CD Pipelines vorhanden sind und wie diese durch Werkzeuge erkannt und abgemildert werden können.

Austrian Federal Ministry of Science, Research and Economy ; Austrian Science Fund ; Belgian Fonds de la Recherche Scientifique ; Conselho Nacional de Desenvolvimento Científico e Tecnológico (CNPq) ; Bulgarian Ministry of Education and Science ; CERN ; Chinese Academy of Sciences ; National Natural Science Foundation of China ; Colombian Funding Agency (COLCIENCIAS) ; Croatian Ministry of Science, Education and Sport ; Croatian Science Foundation ; Research Promotion Foundation, Cyprus ; Secretariat for Higher Education, Science, Technology and Innovation, Ecuador ; Ministry of Education and Research, Estonian Research Council ; European Regional Development Fund, Estonia ; Academy of Finland ; Finnish Ministry of Education and Culture ; Helsinki Institute of Physics ; Institut National de Physique Nucleaire et de Physique des Particules / CNRS ; Bundesministerium fur Bildung und Forschung ; Deutsche Forschungsgemeinschaft ; Helmholtz-Gemeinschaft Deutscher Forschungszentren, Germany ; General Secretariat for Research and Technology, Greece ; National Scientific Research Foundation ; Department of Atomic Energy ; Institute for Studies in Theoretical Physics and Mathematics, Iran ; Science Foundation, Ireland ; Istituto Nazionale di Fisica Nucleare, Italy ; Ministry of Science, ICT and Future Planning ; Lithuanian Academy of Sciences ; Ministry of Education, and University of Malaya (Malaysia) ; BUAP ; Ministry of Business, Innovation and Employment, New Zealand ; Pakistan Atomic Energy Commission ; Ministry of Science and Higher Education ; National Science Centre, Poland ; Fundacao para a Ciencia e a Tecnologia, Portugal ; JINR, Dubna ; Ministry of Education and Science of the Russian Federation ; Federal Agency of Atomic Energy of the Russian Federation ; Russian Academy of Sciences ; Russian Foundation for Basic Research ; Ministry of Education, Science and Technological Development of Serbia ; Secretaria de Estado de Investigacion, Desarrollo e Innovacion and Programa Consolider-Ingenio 2010, Spain ; ETH Board ; Ministry of Science and Technology, Taipei ; Thailand Center of Excellence in Physics ; Institute for the Promotion of Teaching Science and Technology of Thailand ; Special Task Force for Activating Research ; National Science and Technology Development Agency of Thailand ; Scientific and Technical Research Council of Turkey ; Turkish Atomic Energy Authority ; National Academy of Sciences of Ukraine ; State Fund for Fundamental Researches, Ukraine ; Science and Technology Facilities Council, UK ; US Department of Energy ; Marie-Curie program ; European Research Council ; Leventis Foundation ; A. P. Sloan Foundation ; Alexander von Humboldt Foundation ; Belgian Federal Science Policy Office ; Fonds pour la Formation a la Recherche dans l'Industrie et dans l'Agriculture (FRIA-Belgium) ; Agentschap voor Innovatie door Wetenschap en Technologie (IWT-Belgium) ; Ministry of Education, Youth and Sports (MEYS) of the Czech Republic ; Council of Science and Industrial Research, India ; HOMING PLUS program of the Foundation for Polish Science ; European Union, Regional Development Fund ; Mobility Plus program of the Ministry of Science and Higher Education ; National Science Center (Poland) ; EU-ESF ; Greek NSRF ; Qatar National Research Fund ; Programa Clarin-COFUND del Principado de Asturias ; Rachadapisek Sompot Fund for Postdoctoral Fellowship, Chulalongkorn University ; Chulalongkorn Academic into Its 2nd Century Project Advancement Project (Thailand) ; Welch Foundation ; Fonds voor Wetenschappelijk Onderzoek ; Coordenação de Aperfeiçoamento de Pessoal de Nível Superior (CAPES) ; Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado do Rio de Janeiro (FAPERJ) ; Fundação de Amparo à Pesquisa do Estado de São Paulo (FAPESP) ; Ministry of Science and Technology ; Commissariat a l'Energie Atomique et aux Energies Alternatives / CEA, France ; National Innovation Office, Hungary ; Department of Science and Technology, India ; National Research Foundation (NRF), Republic of Korea ; CINVESTAV ; CONACYT ; LNS ; SEP ; UASLP-FAI ; ETH Zurich ; PSI ; SNF ; UniZH ; Canton Zurich ; SER ; US National Science Foundation ; EPLANET (European Union) ; Ministry of Education and Research, Estonian Research Council: IUT23-4 ; Ministry of Education and Research, Estonian Research Council: IUT23-6 ; National Science Center (Poland): 2014/14/M/ST2/00428 ; National Science Center (Poland): Opus 2013/11/B/ST2/04202 ; National Science Center (Poland): 2014/13/B/ST2/02543 ; National Science Center (Poland): 2014/15/B/ST2/03998 ; National Science Center (Poland): Sonata-bis 2012/07/E/ST2/01406 ; Welch Foundation: C-1845 ; Differential and double-differential cross sections for the production of top quark pairs in proton-proton collisions at root s = 13 TeV are measured as a function of kinematic variables of the top quarks and the top quark-antiquark (t (t) over bar) system. In addition, kinematic variables and multiplicities of jets associated with the t (t) over bar production are measured. This analysis is based on data collected by the CMS experiment at the LHC in 2016 corresponding to an integrated luminosity of 35.8 fb(-1). The measurements are performed in the lepton + jets decay channels with a single muon or electron and jets in the final state. The differential cross sections are presented at the particle level, within a phase space close to the experimental acceptance, and at the parton level in the full phase space. The results are compared to several standard model predictions that use different methods and approximations. The kinematic variables of the top quarks and the t (t) over bar system are reasonably described in general, though none predict all the measured distributions. In particular, the transverse momentum distribution of the top quarks is more steeply falling than predicted. The kinematic distributions and multiplicities of jets are adequately modeled by certain combinations of next-to-leading-order calculations and parton shower models.

Este estudo faz parte do projeto matriz Programa Ensino Médio Inovador: condições de trabalho e formação docente, coordenado pela Professora Doutora Eliza Bartolozzi Ferreira, com financiamento pelo CNPq (Conselho Nacional de desenvolvimento científico e tecnológico). A hipótese que orienta nossa investigação é de que esse programa se burocratiza no processo de feitura dos PRCs, porque engessado no SIMEC, se concretiza muito mais como um mecanismo de aquisição de recursos financeiros. Mesmo que tal hipótese oriente nossos estudos, entendemos também que todo processo se transforma por um movimento dialético quando diversas forças se realizam. Nesse caso, a análise dos PRCs podem apontar um horizonte de transformação e/ou de construção de uma prática inovadora no interior das escolas. Nesse bojo temos como objetivo geral analisar a implantação do ProEMI na rede estadual do Espírito Santo. Nossos objetivos específicos são: estudar a política do ProEMI no Espírito Santo; identificar os critérios adotados pela Secretaria estadual de Educação (SEDU) para implantação dessa política e; analisar os Projetos de Reestruturação Curricular (PRC) da elaborados pelas unidades escolares no ano de 2013/2014 da Região Metropolitana, a fim de verificar quais as possibilidades de melhoria do ensino médio, assim como enfrentamentos das particularidades dessa etapa de ensino, a partir dessa política de governo. Para alcançar esses objetivos optamos por uma pesquisa de caráter exploratório, incialmente, que segundo Triviños (1987), possibilita ao investigador aumentar sua experiência em torno de um determinado problema, assim como a familiarização com a temática (GIL, 2009). E também documental, pois além de acessarmos os documentos legais disponíveis para análise do ProEMI, teremos como ponto de partida os PRC elaborados pelas escolas com o intuito de apreendermos a natureza diversa das ideologias implícitas em cada projeto. O que na concepção de Michel (2009) nos possibilitaram a partir de dados secundários ampliarmos a visão do pesquisador sobre o seu objeto de estudo. Deste modo, estruturamos a dissertação em três capítulos. No primeiro buscamos apresentar as pesquisas sobre o Ensino Médio no Brasil, assim como a discussão teórica sobre a dualidade estrutural do ensino médio e as principais políticas que incidiram nessa modalidade de ensino. No segundo capítulo, analisamos o ProEMI como política de reestruturação curricular e sua implantação no Espírito Santo a luz das Diretrizes Curriculares para o Ensino Médio. No último, apresentamos a organização dos Projetos de Reestruturação Curricular elaborados pelas escolas, a partir dos dados disponibilizados pela SEDU, no intuito de vislumbrarmos as possibilidades de uma escola integradora na perspectiva gramsciniana. ; This study is part of the major project "Innovative High School Program: working conditions and teacher formation", coordinated by Professor Dr. Eliza Bartolozzi Ferreira, funded by CNPq (National Council for Scientific and Technological Development). The hypothesis that guides our investigation is that this program gets bureaucratized in the making process of the PRCs (Curriculum Restructuring Projects) because fixed at SIMEC (Integrated System of Monitoring and Implementation and Control of the Ministry of Education), it is realized much more as a mechanism for acquisition of financial resources. Even if this hypothesis orients our studies, we also understand that the whole process is transformed by a dialectical movement when various forces are held. In this case, the analysis of the PRCs can point a horizon of transformation and/or construction of an innovative practice within schools. In this disposal we have as main objective to analyze the implementation of ProEMI (Innovative High School Program) in the state educational system of Espírito Santo. Our specific objectives are: to study the ProEMI policy in Espírito Santo state; identify the criteria adopted by the state Department of Education (SEDU) for implementation of this policy and; analyze the Curriculum Restructuring Project (PRC) elaborated by the school units in the year 2013/2014 at the Metropolitan Region, in order to verify which are the high school improvement opportunities, as well as the clashes of the peculiarities of this education phase from this government policy. To achieve these goals we opted for an exploratory research, initially, that according to Triviños (1987), allows the researcher to increase his experience around a given problem, as well as familiarity with the subject (GIL, 2009). As well as documentary, because besides we access the legal documents available for analysis of the ProEMI, we have as a starting point the PRC developed by schools in order to apprehend the diverse nature of the implicit ideologies in each project. What, according to Michel (2009), enabled us from secondary data broaden the researcher's view of their object of study. Thus, we structured the dissertation into three chapters. In the first chapter we seek to present the researches on High School in Brazil, as well as the theoretical discussion about the structural duality of high school and the main policies that focused on this type of education. In the second chapter, we analyze the ProEMI as a curricular restructuring policy and its implementation in Espírito Santo state according to the Curriculum Guidelines for High School Education. At last, we present the organization of Curriculum Restructuring Projects designed by schools, from the data provided by SEDU, in order to glimpse the possibilities of an integrated school in a Gramsci concerning perspective. ; CAPES

This dossier is the result of the 1st International Conference on Language Ethnography Studies, which in 2015 brought together researchers from different areas and research fields to discuss the multiple aspects of language, especially narrative, treated here from the ethnographic prism. As a first edition, we tried to reflect on a set of issues in order to problematise epistemological, aesthetic and political assumptions, often reduced to the opposition between orality and writing. Faced with this classic dichotomy, we chose to open a broad debate about language, through different ethnographic fields, diverse theoretical perspectives and not always converging analytical focuses, so that this multiplicity would be able to represent, on the one hand, the wide range of alternatives around approaches to discourse and, on the other, to draw attention to the impossibility of keeping the discussion focused on these two concepts still in force. Currently, narrative studies are claimed and worked on by the most varied fields of knowledge, from canonical areas such as, for example, those linked to the Faculty of Letters (discourse analysis, linguistics, among others), to gender studies, or even the most varied fields of medical sciences, psychology, philosophy, and so on. If we wanted to expand the argumentative potential, we could include here the uses made of these concepts by countless social movements, among them, feminist movements, LGBTs, vindicatory movements linked to the question of land, movements around ethnic or religious causes, among so many others that have testimony in the most varied parts of the planet. Thus, the idea, in that first moment, was to conceive an encounter where the conformation of the group did not pass so much through an analytical homogeneity (in terms of fields of knowledge and / or theoretical approaches), but that the researchers converged in methodological terms. We were then interested in providing a collection of ethnographic materials that, produced in different temporalities and spaces, could allude to the infinite richness that narrative studies can unleash. Thus, this collection is inclined to debate processes and research questions around language. One of the challenges emerging from this discussion is, as mentioned above, the transversality with which the theme of discourse / narrative operates. Consequently, it is common that in works on such themes, we find them associated with the discussion on memory, performance, texts, emotions, ethnography of speech, orality, folklore, etc.Here, our initial orientation around the treatment of the idea of narrative/discourse arose from localized questions, especially in the anthropological field. ; Este dossier es fruto de la I Jornada Internacional de Estudios sobre Etnografías del Lenguaje, que reunió en 2015 a investigadorxs de diferentes áreas y campos de investigación para discutir los múltiples aspectos del lenguaje, en especial, la narrativa, tratada aquí desde el prisma etnográfico . En tanto primera edición, pretendimos reflexionar sobre un conjunto de cuestiones en función de problematizar presupuestos epistemológicos, estéticos y políticos, reducidos a menudo a la oposición entre oralidad y escritura. Frente a esa clásica dicotomía, elegimos abrir un amplio debate acerca del lenguaje, a través de campos etnográficos distintos, perspectivas teóricas diversas y focos analíticos no siempre convergentes, de manera que esa multiplicidad fuera capaz de representar, por un lado, la amplia gama de alternativas en torno a abordajes sobre el discurso y, por otro, de llamar la atención sobre la imposibilidad de mantener la discusión centrada en esos dos conceptos aún vigentes. Actualmente, los estudios sobre narrativas son reivindicados y trabajados por los más variados campos de conocimiento, desde áreas canónicas como, por ejemplo, aquellas ligadas a la facultad de Letras (análisis del discurso, lingüística, entre otras), hasta estudios de género, o incluso, los más variados campos de las ciencias médicas, de la psicología, filosofía, etc. Si quisiéramos ampliar el potencial argumentativo, podríamos incluir aquí los usos hechos de esos conceptos por incontables movimientos sociales, entre ellos, movimientos feministas, LGBTs, movimientos reivindicatorios ligados a la cuestión de la tierra, movimientos en torno a causas étnicas o religiosas, entre tantos otros de los que e tienen testimonio en las más variadas partes del planeta. Así, la idea, en ese primer momento, fue la de concebir un encuentro donde la conformación del grupo no pasara tanto por una homogeneidad analítica (en términos de campos de conocimiento y / o de abordajes teóricos), sino que lxs investigadorxs convergieran en términos metodológicos. Nos interesó entonces proporcionar una reunión de materiales etnográficos que, producidos en temporalidades y espacios distintos, pudieran aludir a la riqueza infinita que los estudios sobre las narrativas pueden desencadenar. Así, esta colección se inclina a debatir procesos y cuestiones de investigación en torno al lenguaje. Uno de los desafíos que emergen de esta discusión es, como citamos anteriormente, la transversalidad con la que el tema del discurso / narrativa opera. En consecuencia, es común que en trabajos sobre tales temáticas, las encontremos asociadas a la discusión sobre memoria, performance, textos, emociones, etnografía del habla, oralidad, folclore, etc.Aquí, nuestra orientación inicial en torno al tratamiento de la idea de narrativa / discurso surgió de cuestiones localizadas, especialmente, en el campo antropológico.