Suchergebnisse

Метою статті є дослідження проблемних аспектів відповідальності роботодавця за незаконне звільнення, зокрема щодо пришвидшення порядку відшкодування шкоди незаконно звільненому працівнику, вдосконалення механізму адміністративної відповідальності роботодавця за незаконне звільнення, посилення гарантій працівників при масовому звільненні, внесення змін до кримінального законодавства щодо грубого по- рушення законодавства про працю, вчиненого в умовах пандемії коронавірусу SARSCoV- 2. Для досягнення мети зазначеної наукової статті застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Зокрема, завдяки діалектичному методу пізнання встановлено базовий підхід до вивчення проблем, які виникають під час вирішення питання про відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівників; герменевтичному – здійснено тлумачення законодавчих актів у зазначеній сфері. Також у статті широко використані загальнонаукові методи, такі як індукція, дедукція, аналіз, синтез, узагальнення. Спеціально-наукові методи, зокрема, формально-юридичний (догматичний) використано при розробленні пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства України. В науковій статті сформульовано основні причини, що сприяють порушенню трудового законодавства з боку роботодавців. За результатами аналізу чинних законодавчих норм встановлено, що на теперішній час відсутні норми, які би забороняли, виправдовували або давали право роботодавцям звільняти працівників у зв'язку із запровадженням в країні карантинних заходів. Враховуючи це, роботодавці намагаються приховати дійсні обставини та підстави звільнення під законними підставами, передбаченими КЗпП України, кількість незаконних звільнень у період карантину невпинно зростає, про що свідчать статистичні дані, надані Державною службою зайнятості. З огляду на це, автором запропоновано ряд змін до чинного законодавства України, зокрема: 1) до ст. 235 Кодексу законів про працю щодо виплати працівнику грошової компенсації у зв'язку з його незаконним звільненням за рахунок державного бюджету України у разі фактичної ліквідації підприємства до моменту прийняття судом рішення про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 2) до Кодексу законів про працю – з метою запровадження позитивного досвіду Франції в частині складання на підприємствах соціальних планів для пом'якшення негативних наслідків масового скорочення персоналу з економічних причин; 3) доповнення ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення положенням щодо відповідальності роботодавця за незаконне звільнення або відмову у прийнятті на роботу у випадках, що виключають його кримінальну відповідальність. Також, автором підтримано наукову позицію щодо необхідності внесення змін до ст. 172 Кримінального кодексу України щодо виключення поняття «грубе порушення законодавства про працю» і перетворення складу злочину, передбаченого цією статтею, на матеріальний. ; Целью статьи является исследование проблемных аспектов ответственности работодателя за незаконное увольнение, в частности относительно ускорения порядка возмещения вреда незаконно уволенному работнику, совершенствование механизма административной ответственности работодателя за незаконное увольнение, усиления гарантий работников при массовом увольнении, внесение изменений в уголовное законодательство относительно грубого нарушения законодательства о труде, совершенного в условиях пандемии коронавируса SARS-CoV-2. Для достижения цели указанной научной статьи применен комплекс общенаучных и специальных методов. В частности, благодаря диалектическому методу познания установлено базовый подход к изучению проблем, возникающих при решении вопроса об ответственности работодателя за незаконное увольнение работников; герменевтическому – осуществлено толкование законодательных актов в указанной сфере. Также в статье широко использованы общенаучные методы, такие как индукция, дедукция, анализ, синтез, обобщение. Специально научные методы, в частности, формально-юридический (догматический) использовано при разработке предложений по внесению изменений в действующее законодательство Украины. В научной статье сформулированы основные причины, способствующие наруше- нию трудового законодательства со стороны работодателей. По результатам анализа действующих законодательных норм установлено, что в настоящее время отсутствуют нормы, которые бы запрещали, оправдывали или давали право работодателям увольнять работников в связи с введением в стране карантинных мероприятий. Учитывая это, работодатели пытаются скрыть истинные обстоятельства и основания освобождения под законными основаниями, предусмотренными КЗоТ Украины, количество незаконных увольнений в период карантина постоянно растет, о чем свидетельствуют статистиче- ские данные, предоставленные Государственной службой занятости. Учитывая это, автором предложен ряд изменений в действующее законодательство Украины, в частности: 1) в ст. 235 Кодекса законов о труде по выплате работнику денежной компенсации в связи с его незаконным увольнением за счет государственного бюджета Украины в случае фактической ликвидации предприятия до момента принятия судом решения о взыскании с работодателя среднего заработка за время вынужденно- го прогула; 2) в Кодекс законов о труде – с целью внедрения положительного опыта Франции в части составления на предприятиях социальных планов для смягчения негативных последствий массового сокращения персонала по экономическим причинам; 3) дополнение ст. 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях положением об ответственности работодателя за незаконное увольнение или отказ в приеме на работу в случаях, исключающих его уголовную ответственность. Также, автором поддержано научную позицию о необходимости внесения изменений в ст. 172 Уголовного кодекса Украины относительно исключения понятия «грубое нарушение законодательства о труде» и превращение состава преступления, предусмотренного этой статьей, на материальный. ; The purpose of the article is to study the problematic aspects of the employer's liability for illegal dismissal, in particular, regarding the acceleration of the procedure for compensation for harm to an unlawfully dismissed employee, improving the mechanism of employer's administrative liability for illegal dismissal, strengthening workers' guarantees in case of mass dismissal, and amending criminal legislation regarding gross violations of labor legislation committed in the context of the SARS-CoV-2 coronavirus pandemic. To achieve the goal of this scientific article, a complex of general scientific and special methods was applied. In particular, thanks to the dialectical method of cognition, a basic approach to the study of problems arising when deciding the issue of the employer's responsibility for the illegal dismissal of employees has been established; hermeneutic – the interpretation of legislative acts in this area has been carried out. Also, the article widely uses general scientific methods such as induction, deduction, analysis, synthesis, generalization. Specially, scientific methods, in particular, formal-legal (dogmatic) were used in the development of proposals for amendments to the current legislation of Ukraine. The scientific article formulates the main reasons for the violation of labor legislation by employers. Based on the results of the analysis of the current legislative norms, it was established that at present there are no norms that would prohibit, justify, or give employers the right to fire workers in connection with the introduction of quarantine measures in the country. Given this, employers are trying to hide the true circumstances and grounds for release under legal grounds provided for by the Labor Code of Ukraine, the number of illegal dismissals during the quarantine period is constantly growing, as evidenced by statistics provided by the State Employment Service. Taking this into account, the author proposed a number of changes to the current legislation of Ukraine, in particular: 1) in Art. 235 of the Labor Code on the payment of monetary compensation to an employee in connection with his illegal dismissal at the expense of the state budget of Ukraine in the event of the actual liquidation of the enterprise before the court decides to recover average earnings from the employer during the forced absence; 2) in the Code of Labor Laws – with the aim of introducing the positive experience of France in terms of drawing up social plans at enterprises to mitigate the negative consequences of mass layoffs for economic reasons; 3) addition to Art. 41 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses by the provision on the responsibility of the employer for illegal dismissal or refusal to hire in cases excluding his criminal liability. Also, the author supported the scientific position on the need to amend Art. 172 of the Criminal Code of Ukraine regarding the exclusion of the concept of "gross violation of labor legislation" and the transformation of the corpus delicti provided for by this article into a material one.

Метою статті є дослідження проблемних аспектів відповідальності роботодавця за незаконне звільнення, зокрема щодо пришвидшення порядку відшкодування шкоди незаконно звільненому працівнику, вдосконалення механізму адміністративної відповідальності роботодавця за незаконне звільнення, посилення гарантій працівників при масовому звільненні, внесення змін до кримінального законодавства щодо грубого по- рушення законодавства про працю, вчиненого в умовах пандемії коронавірусу SARSCoV- 2. Для досягнення мети зазначеної наукової статті застосовано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Зокрема, завдяки діалектичному методу пізнання встановлено базовий підхід до вивчення проблем, які виникають під час вирішення питання про відповідальність роботодавця за незаконне звільнення працівників; герменевтичному – здійснено тлумачення законодавчих актів у зазначеній сфері. Також у статті широко використані загальнонаукові методи, такі як індукція, дедукція, аналіз, синтез, узагальнення. Спеціально-наукові методи, зокрема, формально-юридичний (догматичний) використано при розробленні пропозицій щодо внесення змін до чинного законодавства України. В науковій статті сформульовано основні причини, що сприяють порушенню трудового законодавства з боку роботодавців. За результатами аналізу чинних законодавчих норм встановлено, що на теперішній час відсутні норми, які би забороняли, виправдовували або давали право роботодавцям звільняти працівників у зв'язку із запровадженням в країні карантинних заходів. Враховуючи це, роботодавці намагаються приховати дійсні обставини та підстави звільнення під законними підставами, передбаченими КЗпП України, кількість незаконних звільнень у період карантину невпинно зростає, про що свідчать статистичні дані, надані Державною службою зайнятості. З огляду на це, автором запропоновано ряд змін до чинного законодавства України, зокрема: 1) до ст. 235 Кодексу законів про працю щодо виплати працівнику грошової компенсації у зв'язку з його незаконним звільненням за рахунок державного бюджету України у разі фактичної ліквідації підприємства до моменту прийняття судом рішення про стягнення з роботодавця середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 2) до Кодексу законів про працю – з метою запровадження позитивного досвіду Франції в частині складання на підприємствах соціальних планів для пом'якшення негативних наслідків масового скорочення персоналу з економічних причин; 3) доповнення ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення положенням щодо відповідальності роботодавця за незаконне звільнення або відмову у прийнятті на роботу у випадках, що виключають його кримінальну відповідальність. Також, автором підтримано наукову позицію щодо необхідності внесення змін до ст. 172 Кримінального кодексу України щодо виключення поняття «грубе порушення законодавства про працю» і перетворення складу злочину, передбаченого цією статтею, на матеріальний. ; Целью статьи является исследование проблемных аспектов ответственности работодателя за незаконное увольнение, в частности относительно ускорения порядка возмещения вреда незаконно уволенному работнику, совершенствование механизма административной ответственности работодателя за незаконное увольнение, усиления гарантий работников при массовом увольнении, внесение изменений в уголовное законодательство относительно грубого нарушения законодательства о труде, совершенного в условиях пандемии коронавируса SARS-CoV-2. Для достижения цели указанной научной статьи применен комплекс общенаучных и специальных методов. В частности, благодаря диалектическому методу познания установлено базовый подход к изучению проблем, возникающих при решении вопроса об ответственности работодателя за незаконное увольнение работников; герменевтическому – осуществлено толкование законодательных актов в указанной сфере. Также в статье широко использованы общенаучные методы, такие как индукция, дедукция, анализ, синтез, обобщение. Специально научные методы, в частности, формально-юридический (догматический) использовано при разработке предложений по внесению изменений в действующее законодательство Украины. В научной статье сформулированы основные причины, способствующие наруше- нию трудового законодательства со стороны работодателей. По результатам анализа действующих законодательных норм установлено, что в настоящее время отсутствуют нормы, которые бы запрещали, оправдывали или давали право работодателям увольнять работников в связи с введением в стране карантинных мероприятий. Учитывая это, работодатели пытаются скрыть истинные обстоятельства и основания освобождения под законными основаниями, предусмотренными КЗоТ Украины, количество незаконных увольнений в период карантина постоянно растет, о чем свидетельствуют статистиче- ские данные, предоставленные Государственной службой занятости. Учитывая это, автором предложен ряд изменений в действующее законодательство Украины, в частности: 1) в ст. 235 Кодекса законов о труде по выплате работнику денежной компенсации в связи с его незаконным увольнением за счет государственного бюджета Украины в случае фактической ликвидации предприятия до момента принятия судом решения о взыскании с работодателя среднего заработка за время вынужденно- го прогула; 2) в Кодекс законов о труде – с целью внедрения положительного опыта Франции в части составления на предприятиях социальных планов для смягчения негативных последствий массового сокращения персонала по экономическим причинам; 3) дополнение ст. 41 Кодекса Украины об административных правонарушениях положением об ответственности работодателя за незаконное увольнение или отказ в приеме на работу в случаях, исключающих его уголовную ответственность. Также, автором поддержано научную позицию о необходимости внесения изменений в ст. 172 Уголовного кодекса Украины относительно исключения понятия «грубое нарушение законодательства о труде» и превращение состава преступления, предусмотренного этой статьей, на материальный. ; The purpose of the article is to study the problematic aspects of the employer's liability for illegal dismissal, in particular, regarding the acceleration of the procedure for compensation for harm to an unlawfully dismissed employee, improving the mechanism of employer's administrative liability for illegal dismissal, strengthening workers' guarantees in case of mass dismissal, and amending criminal legislation regarding gross violations of labor legislation committed in the context of the SARS-CoV-2 coronavirus pandemic. To achieve the goal of this scientific article, a complex of general scientific and special methods was applied. In particular, thanks to the dialectical method of cognition, a basic approach to the study of problems arising when deciding the issue of the employer's responsibility for the illegal dismissal of employees has been established; hermeneutic – the interpretation of legislative acts in this area has been carried out. Also, the article widely uses general scientific methods such as induction, deduction, analysis, synthesis, generalization. Specially, scientific methods, in particular, formal-legal (dogmatic) were used in the development of proposals for amendments to the current legislation of Ukraine. The scientific article formulates the main reasons for the violation of labor legislation by employers. Based on the results of the analysis of the current legislative norms, it was established that at present there are no norms that would prohibit, justify, or give employers the right to fire workers in connection with the introduction of quarantine measures in the country. Given this, employers are trying to hide the true circumstances and grounds for release under legal grounds provided for by the Labor Code of Ukraine, the number of illegal dismissals during the quarantine period is constantly growing, as evidenced by statistics provided by the State Employment Service. Taking this into account, the author proposed a number of changes to the current legislation of Ukraine, in particular: 1) in Art. 235 of the Labor Code on the payment of monetary compensation to an employee in connection with his illegal dismissal at the expense of the state budget of Ukraine in the event of the actual liquidation of the enterprise before the court decides to recover average earnings from the employer during the forced absence; 2) in the Code of Labor Laws – with the aim of introducing the positive experience of France in terms of drawing up social plans at enterprises to mitigate the negative consequences of mass layoffs for economic reasons; 3) addition to Art. 41 of the Code of Ukraine on Administrative Offenses by the provision on the responsibility of the employer for illegal dismissal or refusal to hire in cases excluding his criminal liability. Also, the author supported the scientific position on the need to amend Art. 172 of the Criminal Code of Ukraine regarding the exclusion of the concept of "gross violation of labor legislation" and the transformation of the corpus delicti provided for by this article into a material one.