Suchergebnisse

The article outlines the concept of public wealth as a part of national wealth that consists of resources, values and goods that belong to the whole society. The composition of public wealth is determined: public assets (property and values that are in state and communal ownership); potential public resources; social human capital. The expediency of dividing human capital into individual human capital (which concerns exclusively his private existence) and social human capital (in the sphere of collective interaction) is indicated.The necessity of the analysis of public wealth from the standpoint of assets is proved. It is stated that public property can be a liability for budgets, returning losses to the state and local government. The necessity of taking into account potential public resources (lands, forests, roads, subsoil) is substantiated. The paper attempts to estimate the public wealth in Ukraine and identifies it in excess of 10 annual GDP.It is pointed out that in Ukraine the relations of state-owned enterprises with suppliers, contractors and buyers often increase the cost and cut their revenues. This system is characterized as a process of flowing public wealth into private hands - the nationalization of losses and privatization of profits by business structures close to state-owned enterprises. It is argued that the streamlining of public wealth management should provide for maximum involvement in the economic turnover of natural resources, ensuring openness and creating market conditions, privatization and lease. The advantages of using best practices in the field of state property management by creating holding companies that represent the interests of taxpayers and carry out professional corporate asset management are shown. ; В статье обозначен концепт общественного богатства, как части национального богатства, находящегося за пределами частной сферы и состоящего из ресурсов, ценностей и благ, принадлежащих всему обществу. Определен состав общественного богатства: общественные активы (имущество и ценности, которые находятся в государственной и коммунальной собственности); потенциальные общественные ресурсы; социальный человеческий капитал. Указана целесообразность разграничения человеческого капитала на индивидуальный человеческий капитал отдельного лица (который касается исключительно ее частного существования) и социальный человеческий капитал (в сфере коллективного взаимодействия).Доказана необходимость анализа общественного богатства с позиций активов. Указано, что общественная собственность может выступать пассивом для бюджетов, возвращаясь убытками для государства и местного самоуправления. Обоснована необходимость взятия в расчет потенциальных общественных ресурсов (земель, лесов, дорог, недр). В работе предпринята попытка ориентировочной оценки общественного богатства в Украине и определен его объем в размере превышающем 10 ежегодных ВВП.Указано, что в Украине отношения государственных предприятий с поставщиками, подрядчиками и покупателями, нередко увеличивают себестоимость и подрезают их доходы. Эту систему обозначено как процесс перетекания общественного богатства в частные руки - национализации убытков и приватизации прибылей приближенными к государственным предприятиям бизнес структурами. Аргументировано, что упорядочение управления общественным богатством должно предусматривать максимальное привлечение в экономический оборот природных ресурсов, обеспечение открытости и создание рыночных условий, разгосударствление и передачу в аренду. Показаны преимущества использования передового опыта в сфере управления государственной собственностью путем создания холдинговых компаний, представляющих интересы налогоплательщиков и осуществляющих профессиональное корпоративное управление активами. ; У статті окреслено концепт суспільного багатства, як частини національного багатства, що знаходиться за межами приватної сфери і складається із ресурсів, цінностей та благ, що належать усьому суспільству. Визначено склад суспільного багатства: суспільні активи (майно та цінності, які знаходяться у державній і комунальній власності); потенційні суспільні ресурси; соціальний людський капітал. Зазначено доцільність розмежування людського капіталу на індивідуальний людський капітал окремої особи (який стосується виключно її приватного існування) та соціальний людський капітал (у сфері колективної взаємодії).Доведено необхідність аналізу суспільного багатства із позицій активів. Вказано, що суспільна власність може виступати пасивом для бюджетів, повертаючись збитками для держави та місцевого самоврядування. Обґрунтовано необхідність взяття у розрахунок потенційних суспільних ресурсів (земель, лісів, доріг, надр). У роботі здійснено спробу орієнтовної оцінки суспільного багатства в Україні і визначено його в обсязі, що перевищує 10 щорічних ВВП. Вказано, що в Україні відносини державних підприємств із постачальниками, підрядниками та покупцями, нерідко збільшують собівартість і підрізають їх доходи. Цю систему характеризовано як процес перетікання суспільного багатства до приватних рук – націоналізацію збитків та приватизацію прибутків наближеними до державних підприємств бізнес структурами. Аргументовано, що впорядкування управління суспільним багатством має передбачати максимальне залучення у економічний оборот природних ресурсів, забезпечення відкритості та створення ринкових умов, роздержавлення та передачу в оренду. Показано переваги використання передового досвіду в сфері управління державною власністю шляхом створення холдингових компаній, які представляють інтереси платників податків і здійснюють професійне корпоративне управління активами.