Suchergebnisse

The aim to characterize civil liability as a component of legal liability in pharmacy. Materials and methods. During the research, the methods of analysis, synthesis, and legal comparison were used. National civil legislation, as well as general theoretical approaches and points of view to the issues of civil liability in the pharmaceutical healthcare sector were used as research material. Results. The sphere of circulation of medicines is a multifaceted complex of legal relations regulated by the norms of various branches of law. At the same time, their generalizing feature is the focus on providing the population with affordable, safe and high-quality medicines. Establishing the rights of citizens at the legislative level, the legislator always necessarily provides for mechanisms of protection against violation of these rights. One of the most effective mechanisms is legal liability. Since the above citizens' rights are civil rights, it seems relevant to investigate the essence and content of civil liability in the pharmaceutical healthcare sector. Pacta sunt servanda is a principle of international law, according to which treaties are binding and must be executed in good faith. Unlike contractual liability, delict liability occurs in cases where the violator does not have a contractual relationship with the offended party. Conclusions. Civil liability is one of the most effective measures to ensure the constitutional right of citizens to accessible. safe and quality medicines. Determination of the legal status of a pharmaceutical worker as one of the central figures in healthcare is necessary for the correct determination of the type of civil liability ; Цель работы – характеристика гражданско-правовой ответственности как составляющей юридической ответственности в фармацевтической сфере. Материалы и методы. В ходе исследования использовали методы анализа, синтеза, сравнительно-правовой. В качестве материала исследования использовали национальное гражданское законодательство, а также общетеоретические подходы и позиции ученых по вопросам гражданско-правовой ответственности в фармацевтическом секторе здравоохранения. Результаты. Сфера обращения лекарственных средств представляет собой многогранный сложный комплекс правоотношений, регулируемых нормами различных отраслей права. Их обобщающий их признак – направленность на обеспечение населения доступными, безопасными и качественными лекарственными средствами. Устанавливая на законодательном уровне права граждан, законодатель обязательно предусматривает механизмы защиты от нарушения указанных прав. Одно из наиболее действенных таких средств – юридическая ответственность. Поскольку указанные права граждан относятся к гражданским, актуальны исследования сущности и содержания гражданско-правовой ответственности в фармацевтическом секторе здравоохранения. По такому критерию, как источник возникновения гражданских прав и обязанностей, различают договорную и внедоговорную ответственность. Договорная ответственность – следствие неисполнения или ненадлежащего исполнения своих обязанностей одной из сторон договора. Pacta sunt servanda – принцип международного права, согласно которому договоры обязательны и должны выполняться добросовестно. В отличие от договорной, ответственность деликтная наступает в случаях, когда нарушитель не находится в договорных отношениях с потерпевшей стороной. Выводы. Гражданско-правовая ответственность – одна из действенных мер обеспечения конституционного права граждан на доступные, безопасные и качественные лекарственные средства. Установление правового статуса фармацевтического работника как одной из центральных фигур в сфере охраны необходимо для правильного определения вида гражданско-правовой ответственности. ; Мета роботи – характеристика цивільно-правової відповідальності як складової юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері. Матеріали та методи. Під час дослідження використали методи аналізу, синтезу, порівняльно-правовий. Матеріал дослідження – національне цивільне законодавство, а також загальнотеоретичні підходи та позиції науковців щодо питань цивільно-правової відповідальності у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров'я. Результати. Сфера обігу лікарських засобів – багатогранний складний комплекс правовідносин, що регулюються нормами різних галузей права. Але їхня спільна ознака – спрямованість на забезпечення населення доступними, безпечними та якісними лікарськими засобами. Встановлюючи на законодавчому рівні права громадян, законодавець обов'язково передбачає механізми захисту від порушення цих прав. Один із найбільш дієвих засобів – юридична відповідальність. Оскільки названі права громадян належать до цивільних, актуальним є дослідження сутності та змісту цивільно-правової відповідальності у фармацевтичному секторі сфери охорони здоров'я. За таким критерієм, як джерело виникнення цивільних прав та обов'язків, розрізняють договірну та недоговірну відповідальність. Договірна відповідальність – наслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однією зі сторін договору. Pacta sunt servanda – принцип міжнародного права, згідно з ним договори є обов'язковими та мають виконуватися добросовісно. На відміну від договірної, відповідальність деліктна настає у випадках, коли порушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілою стороною. Висновки. Цивільно-правова відповідальність – один із дієвих заходів забезпечення конституційного права громадян на доступні, безпечні та якісні лікарські засоби. Встановлення правового статусу фармацевтичного працівника як однієї з центральних фігур у сфері охорони необхідне для правильного визначення виду цивільно-правової відповідальності.

The aim of the paper is to elucidate the genesis and early development of the national pharmaceutical legislation on the territory of modern Ukraine between IX and early XX centuries taking into account historical and legal aspects. Materials and methods. The research was carried out with the use of methods of analysis and synthesis, as well as historical, and comparative and legal methods. Results. The regulation of relations that arose during the production or sale of medical drugs has always been subject to the close attention of the state, even before pharmacy became separated frommedicine. This attitude is explained primarily by the public perception of drugs as a means of possible harm to health and life-threatening. The issue of legal regulation of pharmaceutical activities should be studied from the standpoint of linguistic analysis of this term, since the Greek word pharmacon means medicine or poison. Realizing this, different countries and their institutions at different historical stages of their existence have always tried to define the legal framework of the pharmaceutical business – to outline its powers, competence and responsibility. Conclusions. The results of the historical and legal analysis show that the issue of proper suply of the population (or, at different historical stages, its separate strata) has always been under the close attention of the state. State bodies have always been paid special attention to the quality of medicines and professional training of pharmaceutical workers. ; Цель работы – проанализировать генезис национального фармацевтического законодательства на территории Украины в IX – начале ХХ века согласно историко-правовым аспектам. Материалы и методы. Исследование проведено с помощью сравнительно-правового, исторического методов, методов анализа и синтеза. Результаты. Регулирование отношений, которые возникали при создании или реализации лекарственных средств, всегда были под пристальным вниманием государства, даже еще до отделения фармации от медицины. Такое отношение объясняется прежде всего общественным восприятием лекарств как средства возможного нанесения вреда здоровью и угрозы жизни человека. Проблематику правового регулирования фармацевтической деятельности следует изучать и с позиций лингвистического анализа этого понятия, ведь в переводе с греческого pharmacon означает лекарства, яд. То есть имеет место ситуация, когда на любом историческом этапе пациенты, врачи и аптекари использовали такое действенные и мощное средство воздействия на организм человека, как лекарство, что, в свою очередь, имело и положительный, и отрицательный эффекты, ведь в определенных случаях неопытность, неосторожность, халатность при изготовлении или назначения лекарственных средств приводили к причинению вреда здоровью и жизни пациента. Понимая это, государства мира и их институты на разных исторических этапах существования пытались определить правовые рамки деятельности представителей аптекарского дела – законодательно установить их полномочия, компетенцию и ответственность. Выводы. Историко-правовой анализ показал, что вопрос надлежащего обеспечения населения (или отдельных его слоев, согласно разным историческим этапам) всегда находился под пристальным вниманием государства. Особое внимание государственных органов уделялось качеству лекарственных средств и профессиональной подготовке фармацевтических работников. ; Мета роботи – проаналізувати ґенезу національного фармацевтичного законодавства на теренах України в ІХ – на початку ХХ століття згідно з історико-правовими аспектами. Матеріали та методи. Дослідження здійснили за допомогою порівняльно-правового, історичного методів, методів аналізу та синтезу. Результати. Регулювання відносин, що виникали під час створення або реалізації лікарських засобів, завжди були під пильною увагою держави, навіть ще до виокремлення фармації від медицини. Таке ставлення пояснюється передусім суспільним сприйняттям ліків як засобу можливого заподіяння шкоди здоров'ю та загрози для життя особи. Проблематику правового регулювання фармацевтичної діяльності необхідно вивчати і з позицій лінгвістичного аналізу цього терміну, адже в перекладі з грецької мови pharmacon означає ліки, отрута. Тобто складалася ситуація, коли на будь-якому історичному етапі пацієнти, лікарі й аптекарі використовували такий дієвий і потужний засіб впливу на організм людини, як ліки, що, своєю чергою, мало і позитивний, і негативний ефекти, адже в певних випадках недосвідченість, необережність, халатність під час виготовлення або призначення лікарських засобів призводили до заподіяння шкоди здоров'ю та життю пацієнта. Розуміючи це, держави світу та їхні інституції на різних історичних етапах свого існування намагалися визначити правові рамки діяльності представників аптекарської справи – законодавчо окреслити їхні повноваження, компетенцію та відповідальність. Висновки. Історико-правовий аналіз свідчить: питання належного забезпечення населення (або окремих його верств, зважаючи на умови на різних історичних етапах) завжди перебувало під пильною увагою держави. Особливу увагу державні органи приділяли якості лікарських засобів і професійній підготовці фармацевтичних працівників.

The aim. To find out the content and essence of the legal liability grounds, to determine the main features of each element. Materials and methods. Synthesis, analysis and comparative law methods were used in the course of the study. Results. The grounds for legal liability in the pharmaceutical field are: 1) the fact of committing an act, defined as an offence by the relevant legislation, i.e. the factual basis; 2) the existence of a legal rule that prohibits such behavior and establishes appropriate sanctions, i.e. the regulatory basis; 3) lack of grounds for release from liability; 4) the existence of a law enforcement act, a written decision of the competent authority in which the person is found guilty and assigned the type and measure of punishment, i.e. the procedural basis. The analysis of the relevant regulatory framework shows some inconsistencies in the legislation governing the pharmaceutical sector in the context of legal liability. Thus, the cited articles of Fundamentals and the Law of Ukraine "On Medicinal Products" presume different types of legal liability for violations of the sectoral legislation. The fact is that Article 80 of the Fundamentals does not presume disciplinary liability, which, in our opinion, may have quite unpleasant precedents. In order to increase the effectiveness of the legal liability mechanism, we consider it appropriate to amend Article 80 of the Fundamentals. Conclusions. The grounds for legal responsibility in the pharmaceutical sphere correspond to the generally accepted approaches to their classification, and also have branch-specific features. In order to bring a violator of pharmaceutical legislation to justice, it is necessary to have several elements and only their combination determines the legal responsibility in the pharmaceutical field as possible and appropriate. ; Цель работы – установление содержания и сущности оснований юридической ответственности, определение главных признаков каждого из элементов. Материалы и методы. Исследование проведено с использованием методов синтеза и анализа, сравнительно-правового метода. Результаты. Основания юридической ответственности в фармацевтической сфере: факт совершения деяния, которое соответствующее законодательство определяет как правонарушение, то есть фактическое основание; наличие нормы права, которая запрещает такое поведение и устанавливает соответствующие санкции, – нормативное основание; отсутствие оснований для освобождения от ответственности; наличие правоприменительного акта, то есть письменное решение компетентного органа, в котором лицо признается виновным и ему назначаются вид и мера наказания, – процессуальное основание. Процессуальным основанием юридической ответственности является решение соответствующего компетентного органа, в котором определяются вид и мера наказания нарушителя. По общему правилу, такое решение должно быть в письменной форме и имеет специфические (в зависимости от вида ответственности) механизмы доведения до сведения виновного лица порядка выполнения, также непосредственно содержание решения уполномоченного органа. Анализ соответствующей нормативной базы, проведенный в ходе исследования, свидетельствует об определенной несогласованности в законодательных актах, регулирующих фармацевтическую сферу именно в контексте юридической ответственности. Статьи Основ законодательства Украины о здравоохранении и Закон Украины «О лекарственных средствах» содержат разный перечень видов юридической ответственности за нарушение отраслевого законодательства. Так, статья 80 Основ не предусматривает наступление дисциплинарной ответственности, что, по нашему мнению, может иметь неприятные прецеденты. Для повышения эффективности механизма юридической ответственности целесообразным считаем внесение изменений в статью 80 Основ. Выводы. Основания юридической ответственности в фармацевтической сфере соответствуют общепринятым подходам к классификации, а также имеют специфические, отраслевые особенности. Для привлечения к юридической ответственности нарушителя фармацевтического законодательства необходимо наличие нескольких элементов, и только их совокупность определяет юридическую ответственность в фармацевтической сфере как возможную и надлежащую. ; Мета роботи – з'ясування змісту та сутності підстав юридичної відповідальності, визначення головних ознак кожного з елементів. Матеріали та методи. Дослідження виконали з використанням методів синтезу й аналізу, порівняльно-правового методу. Результати. Підстави юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері: факт здійснення діяння, яке відповідне законодавство визначає як правопорушення, тобто фактична підстава; наявність норми права, що забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції, – нормативна підстава; відсутність підстав для звільнення від відповідальності; наявність правозастосовного акта, тобто письмового рішення компетентного органу, в якому особа визнається винною та їй призначаються вид і міра покарання, – процесуальна підстава. Процесуальною підставою юридичної відповідальності є рішення відповідного компетентного органу, в якому визначається вид та міра покарання порушника. За загальним правилом, таке рішення має письмову форму та специфічні (залежно від виду відповідальності) механізми доведення до відома винної особи порядку виконання, а також безпосередньо зміст рішення уповноваженого органу. Аналіз відповідної нормативної бази, що виконаний під час дослідження, свідчить про певні неузгодженості в законодавчих актах, які регулюють фармацевтичну сферу саме в контексті юридичної відповідальності. Статті Основ законодавства України про охорону здоров'я та Закон України «Про лікарські засоби» містять різний перелік видів юридичної відповідальності за порушення галузевого законодавства. Так, стаття 80 Основ не передбачає настання дисциплінарної відповідальності, що, на нашу думку, може мати доволі неприємні прецеденти. Для підвищення ефективності механізму юридичної відповідальності вважаємо за доцільне внести зміни до статті 80 Основ. Висновки. Підстави юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері відповідають загальноприйнятим підходам до класифікації, а також мають специфічні, галузеві риси. Для притягнення до юридичної відповідальності порушника фармацевтичного законодавства необхідна наявність кількох елементів, і тільки їхня сукупність визначає юридичну відповідальність у фармацевтичній сфері як можливу та належну.

The aim – to research of the current state of legal regulation and scientific approaches to the problem of applying disciplinary liability to pharmaceutical workers. Material and Methods. The study used empirical (comparison, study of documents), theoretical (analysis and synthesis) and methods of interdisciplinary research (comparative law). Results. Providing the population with safe, affordable and high-quality medicines (medicines) is a component of the constitutional right to health care for everyone. Given the extremely important social component of pharmaceutical activity (after all, it is about the health of the nation), the state's response to ensuring quality work and safe performance of pharmaceutical workers is very important. The realities of today indicate the priority of persuasive measures to ensure labor discipline, but we believe that coercive methods, including the disciplinary liability of pharmaceutical workers, are also an important factor in the proper performance of their professional duties by the pharmaceutical and healthcare sectors. Currently, there is no official definition of disciplinary liability in the current labor legislation. Analyzing and consolidating these approaches of scientists to the definition of disciplinary responsibility, it is necessary to identify its main features. First, disciplinary liability is a type of legal liability. Secondly, its application requires the existence of an employment relationship "employee-employer". Third, the DL provides for a legal obligation for the employee to be subject to certain restrictions. Fourth, the DL is a group of disciplinary sanctions clearly defined in the law. Based on the analysis and consolidation of general theoretical approaches to the nature of disciplinary liability and special features of the legal status of a pharmaceutical worker, we must state that the disciplinary liability of pharmaceutical workers should be understood as a separate type of legal liability, penalties. In turn, a disciplinary misdemeanor in the pharmaceutical field is an unlawful culpable non-performance or improper performance by a pharmaceutical employee of labor duties imposed on him by labor legislation, sectoral legislation, collective and employment contracts. Conclusions. The current state and issues of legislative regulation of disciplinary action against pharmaceutical workers are studied. ; Мета роботи – дослідження сучасного стану нормативно-правового регулювання та наукових підходів до проблеми застосування дисциплінарної відповідальності до фармацевтичних працівників. Матеріал і методи. Під час дослідження використовували емпіричні (порівняння, вивчення документів), теоретичні (аналізу та синтезу) та методи міждисциплінарного дослідження (порівняльно-правовий). Результати. Забезпечення населення безпечними, доступними та якісними лікарськими засобами (ЛЗ) є складовою конституційного права на охорону здоров'я кожної людини. Враховуючи вкрай важливу соціальну складову фармацевтичної діяльності (адже в підсумку мова йде про здоров'я нації), дуже важливою є реакція держави на забезпечення якісної роботи та безпечних результатів праці фармацевтичних працівників. Реалії сьогодення свідчать про пріоритетність заходів переконання для забезпечення трудової дисципліни, однак на нашу думку методи примусу, у тому числі дисциплінарної відповідальності фармацевтичних працівників, також є важливим фактором для належного виконання своїх професійних обов'язків представниками фармацевтичного сектору галузі охорони здоров'я. На даний час у чинному законодавстві про працю відсутнє офіційне визначення дисциплінарної відповідальності. Аналізуючи та консолідуючи означені підходи науковців до визначення дисциплінарної відповідальності, слід виділити основні її ознаки. По-перше, дисциплінарна відповідальність виступає різновидом юридичної відповідальності. По-друге, для її застосування необхідна наявність трудових правовідносин «працівник-роботодавець». По-третє, ДВ передбачає правовий обов'язок працівника зазнати певних обмежень. В четвертих, ДВ являє собою групу чітко визначених у законодавстві дисциплінарних стягнень. На підставі аналізу та консолідації загально-теоретичних підходів до природи дисциплінарної відповідальності та спеціальних ознак правового статусу фармацевтичного працівника маємо констатувати, що під дисциплінарною відповідальністю фармацевтичних працівників слід розуміти окремий вид юридичної відповідальності, що полягає у застосуванні до фармацевтичних працівників, які скоїли дисциплінарний проступок, дисциплінарних стягнень. Дисциплінарним проступком у фармацевтичній сфері є протиправне винне невиконання або неналежне виконання фармацевтичним працівником трудових обов'язків, покладених на нього законодавством про працю, нормами галузевого законодавства, колективним та трудовим договорами трудових обов'язків. Висновки. Досліджено сучасний стан та проблематику законодавчого регулювання притягнення до дисциплінарної відповідальності фармацевтичних працівників.

The aim to characterize civil liability as a component of legal liability in pharmacy. Materials and methods. During the research, the methods of analysis, synthesis, and legal comparison were used. National civil legislation, as well as general theoretical approaches and points of view to the issues of civil liability in the pharmaceutical healthcare sector were used as research material. Results. The sphere of circulation of medicines is a multifaceted complex of legal relations regulated by the norms of various branches of law. At the same time, their generalizing feature is the focus on providing the population with affordable, safe and high-quality medicines. Establishing the rights of citizens at the legislative level, the legislator always necessarily provides for mechanisms of protection against violation of these rights. One of the most effective mechanisms is legal liability. Since the above citizens' rights are civil rights, it seems relevant to investigate the essence and content of civil liability in the pharmaceutical healthcare sector. Pacta sunt servanda is a principle of international law, according to which treaties are binding and must be executed in good faith. Unlike contractual liability, delict liability occurs in cases where the violator does not have a contractual relationship with the offended party. Conclusions. Civil liability is one of the most effective measures to ensure the constitutional right of citizens to accessible. safe and quality medicines. Determination of the legal status of a pharmaceutical worker as one of the central figures in healthcare is necessary for the correct determination of the type of civil liability ; Цель работы – характеристика гражданско-правовой ответственности как составляющей юридической ответственности в фармацевтической сфере. Материалы и методы. В ходе исследования использовали методы анализа, синтеза, сравнительно-правовой. В качестве материала исследования использовали национальное гражданское законодательство, а также общетеоретические подходы и позиции ученых по вопросам гражданско-правовой ответственности в фармацевтическом секторе здравоохранения. Результаты. Сфера обращения лекарственных средств представляет собой многогранный сложный комплекс правоотношений, регулируемых нормами различных отраслей права. Их обобщающий их признак – направленность на обеспечение населения доступными, безопасными и качественными лекарственными средствами. Устанавливая на законодательном уровне права граждан, законодатель обязательно предусматривает механизмы защиты от нарушения указанных прав. Одно из наиболее действенных таких средств – юридическая ответственность. Поскольку указанные права граждан относятся к гражданским, актуальны исследования сущности и содержания гражданско-правовой ответственности в фармацевтическом секторе здравоохранения. По такому критерию, как источник возникновения гражданских прав и обязанностей, различают договорную и внедоговорную ответственность. Договорная ответственность – следствие неисполнения или ненадлежащего исполнения своих обязанностей одной из сторон договора. Pacta sunt servanda – принцип международного права, согласно которому договоры обязательны и должны выполняться добросовестно. В отличие от договорной, ответственность деликтная наступает в случаях, когда нарушитель не находится в договорных отношениях с потерпевшей стороной. Выводы. Гражданско-правовая ответственность – одна из действенных мер обеспечения конституционного права граждан на доступные, безопасные и качественные лекарственные средства. Установление правового статуса фармацевтического работника как одной из центральных фигур в сфере охраны необходимо для правильного определения вида гражданско-правовой ответственности. ; Мета роботи – характеристика цивільно-правової відповідальності як складової юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері. Матеріали та методи. Під час дослідження використали методи аналізу, синтезу, порівняльно-правовий. Матеріал дослідження – національне цивільне законодавство, а також загальнотеоретичні підходи та позиції науковців щодо питань цивільно-правової відповідальності у фармацевтичному секторі галузі охорони здоров'я. Результати. Сфера обігу лікарських засобів – багатогранний складний комплекс правовідносин, що регулюються нормами різних галузей права. Але їхня спільна ознака – спрямованість на забезпечення населення доступними, безпечними та якісними лікарськими засобами. Встановлюючи на законодавчому рівні права громадян, законодавець обов'язково передбачає механізми захисту від порушення цих прав. Один із найбільш дієвих засобів – юридична відповідальність. Оскільки названі права громадян належать до цивільних, актуальним є дослідження сутності та змісту цивільно-правової відповідальності у фармацевтичному секторі сфери охорони здоров'я. За таким критерієм, як джерело виникнення цивільних прав та обов'язків, розрізняють договірну та недоговірну відповідальність. Договірна відповідальність – наслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків однією зі сторін договору. Pacta sunt servanda – принцип міжнародного права, згідно з ним договори є обов'язковими та мають виконуватися добросовісно. На відміну від договірної, відповідальність деліктна настає у випадках, коли порушник не перебуває в договірних відносинах із потерпілою стороною. Висновки. Цивільно-правова відповідальність – один із дієвих заходів забезпечення конституційного права громадян на доступні, безпечні та якісні лікарські засоби. Встановлення правового статусу фармацевтичного працівника як однієї з центральних фігур у сфері охорони необхідне для правильного визначення виду цивільно-правової відповідальності.

The aim of the paper is to elucidate the genesis and early development of the national pharmaceutical legislation on the territory of modern Ukraine between IX and early XX centuries taking into account historical and legal aspects. Materials and methods. The research was carried out with the use of methods of analysis and synthesis, as well as historical, and comparative and legal methods. Results. The regulation of relations that arose during the production or sale of medical drugs has always been subject to the close attention of the state, even before pharmacy became separated frommedicine. This attitude is explained primarily by the public perception of drugs as a means of possible harm to health and life-threatening. The issue of legal regulation of pharmaceutical activities should be studied from the standpoint of linguistic analysis of this term, since the Greek word pharmacon means medicine or poison. Realizing this, different countries and their institutions at different historical stages of their existence have always tried to define the legal framework of the pharmaceutical business – to outline its powers, competence and responsibility. Conclusions. The results of the historical and legal analysis show that the issue of proper suply of the population (or, at different historical stages, its separate strata) has always been under the close attention of the state. State bodies have always been paid special attention to the quality of medicines and professional training of pharmaceutical workers. ; Цель работы – проанализировать генезис национального фармацевтического законодательства на территории Украины в IX – начале ХХ века согласно историко-правовым аспектам. Материалы и методы. Исследование проведено с помощью сравнительно-правового, исторического методов, методов анализа и синтеза. Результаты. Регулирование отношений, которые возникали при создании или реализации лекарственных средств, всегда были под пристальным вниманием государства, даже еще до отделения фармации от медицины. Такое отношение объясняется прежде всего общественным восприятием лекарств как средства возможного нанесения вреда здоровью и угрозы жизни человека. Проблематику правового регулирования фармацевтической деятельности следует изучать и с позиций лингвистического анализа этого понятия, ведь в переводе с греческого pharmacon означает лекарства, яд. То есть имеет место ситуация, когда на любом историческом этапе пациенты, врачи и аптекари использовали такое действенные и мощное средство воздействия на организм человека, как лекарство, что, в свою очередь, имело и положительный, и отрицательный эффекты, ведь в определенных случаях неопытность, неосторожность, халатность при изготовлении или назначения лекарственных средств приводили к причинению вреда здоровью и жизни пациента. Понимая это, государства мира и их институты на разных исторических этапах существования пытались определить правовые рамки деятельности представителей аптекарского дела – законодательно установить их полномочия, компетенцию и ответственность. Выводы. Историко-правовой анализ показал, что вопрос надлежащего обеспечения населения (или отдельных его слоев, согласно разным историческим этапам) всегда находился под пристальным вниманием государства. Особое внимание государственных органов уделялось качеству лекарственных средств и профессиональной подготовке фармацевтических работников. ; Мета роботи – проаналізувати ґенезу національного фармацевтичного законодавства на теренах України в ІХ – на початку ХХ століття згідно з історико-правовими аспектами. Матеріали та методи. Дослідження здійснили за допомогою порівняльно-правового, історичного методів, методів аналізу та синтезу. Результати. Регулювання відносин, що виникали під час створення або реалізації лікарських засобів, завжди були під пильною увагою держави, навіть ще до виокремлення фармації від медицини. Таке ставлення пояснюється передусім суспільним сприйняттям ліків як засобу можливого заподіяння шкоди здоров'ю та загрози для життя особи. Проблематику правового регулювання фармацевтичної діяльності необхідно вивчати і з позицій лінгвістичного аналізу цього терміну, адже в перекладі з грецької мови pharmacon означає ліки, отрута. Тобто складалася ситуація, коли на будь-якому історичному етапі пацієнти, лікарі й аптекарі використовували такий дієвий і потужний засіб впливу на організм людини, як ліки, що, своєю чергою, мало і позитивний, і негативний ефекти, адже в певних випадках недосвідченість, необережність, халатність під час виготовлення або призначення лікарських засобів призводили до заподіяння шкоди здоров'ю та життю пацієнта. Розуміючи це, держави світу та їхні інституції на різних історичних етапах свого існування намагалися визначити правові рамки діяльності представників аптекарської справи – законодавчо окреслити їхні повноваження, компетенцію та відповідальність. Висновки. Історико-правовий аналіз свідчить: питання належного забезпечення населення (або окремих його верств, зважаючи на умови на різних історичних етапах) завжди перебувало під пильною увагою держави. Особливу увагу державні органи приділяли якості лікарських засобів і професійній підготовці фармацевтичних працівників.

The aim. To find out the content and essence of the legal liability grounds, to determine the main features of each element. Materials and methods. Synthesis, analysis and comparative law methods were used in the course of the study. Results. The grounds for legal liability in the pharmaceutical field are: 1) the fact of committing an act, defined as an offence by the relevant legislation, i.e. the factual basis; 2) the existence of a legal rule that prohibits such behavior and establishes appropriate sanctions, i.e. the regulatory basis; 3) lack of grounds for release from liability; 4) the existence of a law enforcement act, a written decision of the competent authority in which the person is found guilty and assigned the type and measure of punishment, i.e. the procedural basis. The analysis of the relevant regulatory framework shows some inconsistencies in the legislation governing the pharmaceutical sector in the context of legal liability. Thus, the cited articles of Fundamentals and the Law of Ukraine "On Medicinal Products" presume different types of legal liability for violations of the sectoral legislation. The fact is that Article 80 of the Fundamentals does not presume disciplinary liability, which, in our opinion, may have quite unpleasant precedents. In order to increase the effectiveness of the legal liability mechanism, we consider it appropriate to amend Article 80 of the Fundamentals. Conclusions. The grounds for legal responsibility in the pharmaceutical sphere correspond to the generally accepted approaches to their classification, and also have branch-specific features. In order to bring a violator of pharmaceutical legislation to justice, it is necessary to have several elements and only their combination determines the legal responsibility in the pharmaceutical field as possible and appropriate. ; Цель работы – установление содержания и сущности оснований юридической ответственности, определение главных признаков каждого из элементов. Материалы и методы. Исследование проведено с использованием методов синтеза и анализа, сравнительно-правового метода. Результаты. Основания юридической ответственности в фармацевтической сфере: факт совершения деяния, которое соответствующее законодательство определяет как правонарушение, то есть фактическое основание; наличие нормы права, которая запрещает такое поведение и устанавливает соответствующие санкции, – нормативное основание; отсутствие оснований для освобождения от ответственности; наличие правоприменительного акта, то есть письменное решение компетентного органа, в котором лицо признается виновным и ему назначаются вид и мера наказания, – процессуальное основание. Процессуальным основанием юридической ответственности является решение соответствующего компетентного органа, в котором определяются вид и мера наказания нарушителя. По общему правилу, такое решение должно быть в письменной форме и имеет специфические (в зависимости от вида ответственности) механизмы доведения до сведения виновного лица порядка выполнения, также непосредственно содержание решения уполномоченного органа. Анализ соответствующей нормативной базы, проведенный в ходе исследования, свидетельствует об определенной несогласованности в законодательных актах, регулирующих фармацевтическую сферу именно в контексте юридической ответственности. Статьи Основ законодательства Украины о здравоохранении и Закон Украины «О лекарственных средствах» содержат разный перечень видов юридической ответственности за нарушение отраслевого законодательства. Так, статья 80 Основ не предусматривает наступление дисциплинарной ответственности, что, по нашему мнению, может иметь неприятные прецеденты. Для повышения эффективности механизма юридической ответственности целесообразным считаем внесение изменений в статью 80 Основ. Выводы. Основания юридической ответственности в фармацевтической сфере соответствуют общепринятым подходам к классификации, а также имеют специфические, отраслевые особенности. Для привлечения к юридической ответственности нарушителя фармацевтического законодательства необходимо наличие нескольких элементов, и только их совокупность определяет юридическую ответственность в фармацевтической сфере как возможную и надлежащую. ; Мета роботи – з'ясування змісту та сутності підстав юридичної відповідальності, визначення головних ознак кожного з елементів. Матеріали та методи. Дослідження виконали з використанням методів синтезу й аналізу, порівняльно-правового методу. Результати. Підстави юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері: факт здійснення діяння, яке відповідне законодавство визначає як правопорушення, тобто фактична підстава; наявність норми права, що забороняє таку поведінку та встановлює відповідні санкції, – нормативна підстава; відсутність підстав для звільнення від відповідальності; наявність правозастосовного акта, тобто письмового рішення компетентного органу, в якому особа визнається винною та їй призначаються вид і міра покарання, – процесуальна підстава. Процесуальною підставою юридичної відповідальності є рішення відповідного компетентного органу, в якому визначається вид та міра покарання порушника. За загальним правилом, таке рішення має письмову форму та специфічні (залежно від виду відповідальності) механізми доведення до відома винної особи порядку виконання, а також безпосередньо зміст рішення уповноваженого органу. Аналіз відповідної нормативної бази, що виконаний під час дослідження, свідчить про певні неузгодженості в законодавчих актах, які регулюють фармацевтичну сферу саме в контексті юридичної відповідальності. Статті Основ законодавства України про охорону здоров'я та Закон України «Про лікарські засоби» містять різний перелік видів юридичної відповідальності за порушення галузевого законодавства. Так, стаття 80 Основ не передбачає настання дисциплінарної відповідальності, що, на нашу думку, може мати доволі неприємні прецеденти. Для підвищення ефективності механізму юридичної відповідальності вважаємо за доцільне внести зміни до статті 80 Основ. Висновки. Підстави юридичної відповідальності у фармацевтичній сфері відповідають загальноприйнятим підходам до класифікації, а також мають специфічні, галузеві риси. Для притягнення до юридичної відповідальності порушника фармацевтичного законодавства необхідна наявність кількох елементів, і тільки їхня сукупність визначає юридичну відповідальність у фармацевтичній сфері як можливу та належну.

Рассмотрели вопросы, связанные с выяснением смысла, и проанализировали точки зрения разных авторов относительно определения понятий «фармацевтическая отрасль» и «фармацевтическая сфера» для более четкого выделения границ этой совокупности специфических отношений и для более эффективного применения института административной ответственности за нарушения фармацевтического законодательства.The questions connected with finding-out of sense, and also the analysis of the points of view of different authors concerning definitions«pharmaceutical sphere» and «pharmaceutical branch», more accurate allocation of borders of this set of specific relations for more effective application of institute of administrative responsibility for infringements of the pharmaceutical legislation are considered.