Торговые войны между государствами, желающими защитить своих производителей, начались с конца XIX века и продолжаются до настоящего времени. Они вызываются экономическими и политическими причинами, постоянно приобретая разнообразные формы. В XX веке торговые войны стали инструментом достижения геополитических целей. Trade war between the States wishing to protect their producers, began in the late XIX century and continue until the present time. They are caused by economic and political reasons, constantly acquiring a lot of forms. In XX century trade wars have become a tool to achieve geopolitical objectives.
Торговые войны между государствами, желающими защитить своих производителей, начались с конца XIX века и продолжаются до настоящего времени. Они вызываются экономическими и политическими причинами, постоянно приобретая разнообразные формы. В XX веке торговые войны стали инструментом достижения геополитических целей. Trade war between the States wishing to protect their producers, began in the late XIX century and continue until the present time. They are caused by economic and political reasons, constantly acquiring a lot of forms. In XX century trade wars have become a tool to achieve geopolitical objectives.
In 2018, the Government of the United States of America announced and implemented a number of protectionist measures in various sectors of the economy of other countries, especially in China. Initially, these measures were aimed only at certain goods, but as the conflict between the US and China increased, the list of goods falling under these sanctions also increased. All these factors have led to an even greater aggravation of the trade and economic conflict.The analysis of the current tension between the United States and its trade partners, given in this article, shows that the current foreign economic events can lead to the emergence of a global trade war. In addition to the direct effect caused by the increase in tariffs, a trade war may also have an impact on GDP indirect channels, such as the performance degradation due to uncertainty and changes in the production environment. This article shows that a global tariff increase of 10% can reduce the level of world GDP by almost 2.0% at once, and to 3.0% in two years, when all additional indirect channels materialize. ; В 2018 году Правительство Соединенных Штатов Америки объявило и реализовало ряд протекционистских мер в различных секторах экономики других стран, в особенности в Китае. Изначально данные меры были направлены лишь на определённые товары, однако по мере возрастания конфликта между Соединенными Штатами Америки и Китаем, увеличился и перечень товаров, попадающих под данные санкции. Все эти факторы привели к еще большему обострению торгово-экономического конфликта. Приведенный в данной статье анализ существующей на сегодняшний день напряженности между Соединенными Штатами Америки и их торговыми партнерами показывает, что происходящие внешнеэкономические события могут привести к возникновению глобальной торговой войны. Помимо прямого эффекта, обусловленного повышением тарифов, торговая война может также повлиять и на Валовый Внутренний Продукт (ВВП) по косвенным каналам, таким как падение производительности из-за неопределенности и изменений в производственной среде. Данная статья показывает, что глобальное увеличение тарифов на 10% может снизить уровень мирового ВВП почти на 2,0% сразу, и до 3,0% через два года, когда все дополнительные косвенные каналы материализуются.
The Editorial Board of Comparative Politics Russia publishes a proceedings of the Roundtable "Prospects for Chinese Reforms in a Changed World." Part II: "Slowdown of Chinese Economy, the Trade War with the United States, an Assessment of possibilities to Stimulate the Growth of China's Opportunities", dedicated to the results of an analysis of the dynamics and current state of the process of economic and political reform in China. Researchers from Moscow State Institute of International Relations of the Ministry of Foreign Affairs of Russia, Institute of Far Eastern Studies of Russian Academy of Sciences, the Peoples' Friendship University of Russia, Institute of Oriental Studies of Russian Academy of Sciences, National Research University Higher School of Economics, Primakov National Research Institute of World Economy and International Relations, General Staff Academy of the Russian Federation's Armed Forces, Russian Institute for Strategic Studies, Lomonosov Moscow State University. Leading Russian experts discussed the new goals of Chinese reforms to gain world leadership in science and technology, the possibility of achieving these goals, their impact on China's world standing, and the consequences of confrontation with the United States. The question also discussed are; whether would China increase tension with the West ‒ in the direction of expanding openness and liberalizing the economy, or towards increasing autarky in the spirit of "self-reliance"? What factors might prompt the Chinese leadership to undertake political reform? The experts also discussed the environment for the emergence of "Chinese model", which can be offered as an alternative to the Western model to other countries and the possibility of Russia borrowing any components of the "Chinese model" at the current stage of development, as well as of the other post-Soviet countries. It also analyzed the likelihood that a new economic "pole" of the modern world will form around China, as well as possible benefits and threats for those who will try to join it. ; Редакция журнала «Сравнительная политика» публикует Круглый стол «Перспективы китайских реформ в изменившемся мире». Часть II: «Торможение китайской экономики, торговая война с США, оценка возможностей стимулирования роста возможностей Китая», посвященного результатам анализа динамики и современного состояния процесса экономического и политического реформирования в Китае. На мероприятии выступили и приняли участие в дискуссии исследователи МГИМО МИД России, ИДВ РАН, РУДН, ИВ РАН, НИУ ВШЭ, ИМЭМО имени Е.М. Примакова РАН, НИИ ВИ Военной академии Генерального штаба ВС РФ, РИСИ, МГУ имени М.В. Ломоносова. Ведущие российские эксперты обсудили новые цели китайских реформ на обретение мирового лидерства в науке и технике, возможность достижения этих целей, их влияние на мировой статус Китая, а также последствия в условиях конфронтации с США. Также обсуждался вопрос, куда будет толкать Китай рост напряженности с Западом – в направлении расширения открытости и либерализации экономики, либо в сторону увеличения автаркии в духе «опоры на собственные силы»? Какие факторы могут побудить китайское руководство к проведению политических реформ? Эксперты также обсудили основания появления в ходе продвижения китайских реформ общезначимой «китайской модели», которая может быть предложена в качестве альтернативы западной модели другим странам и вопрос возможности заимствования Россией на нынешнем этапе развития или странами постсоветсткого пространства каких-либо компонентов «китайской модели». Также анализировалась вероятность того, что вокруг Китая будет формироваться новый экономический «полюс» современного мира, а также выгоды и какие проблемы для тех, кто будет пытаться к нему присоединиться.
На основе неопубликованных ранее архивных материалах РГАЭ в статье воссоздана история деятельности Всесоюзной торговой палаты в условиях довоенного и военного времени ; Based on the archive materials which were not published before, the article reconstructs the history of the All-Union Chamber of Commerce performance during the prewar and military time period
This article focuses on the impact of the pandemic coronavirus (COVID-19) on Sino-US relations. It describes Sino-US relations before and after the outbreak of the coronavirus pandemic. Particular attention is paid to the ongoing trade war between the PRC and the US, as well as the development of the information war caused by the politicization of the epidemic. The reasons for the deterioration of Sino-US relations under the influence of the coronavirus are considered. The author highlighted the following factors: US fears about the transition of world economic and political leadership from Washington to Beijing; the disagreement between China and the United States over the anti-epidemic in the framework of multilateral cooperation; problems caused by objectively accelerated changes in the world order. It is concluded that the epidemic plays a limited role in the deterioration of economic and political relations between China and the US. The fundamental reason remains the discrepancy between the unilateralism advocated by the US and multilateralism called for by China. ; Статья посвящена влиянию пандемии коронавируса (COVID-19) на китайско-американские отношения. Дана характеристика китайско-американских отношений до эпидемии коронавируса и после ее начала. Особое внимание уделено продолжению торговой войны между КНР и США, а также развитием информационной войны, вызванной политизацией эпидемии. Рассмотрены причины ухудшения китайско-американских отношений под влиянием коронавируса. Автор выделил следующие факторы: опасение со стороны США о переходе мирового экономического и политического лидерства от Вашингтона к Пекину; разногласие между Китаем и США по поводу противоэпидемического в рамках многостороннего сотрудничества; проблемы, вызванные объективно ускоренными изменениями мирового порядка. Сделан вывод о том, что эпидемия играет ограниченную роль в ухудшении экономических и политических отношений между Китаем и США. Фундаментальной причиной остается расхождение между односторонним подходом, за который выступают США, и многосторонностью, к которой призывает Китай.
At the beginning of the XXI century the USA remained the most influential actor in international relations, but the further evolution of the world order showed the instability of the mono-polar world. A clear move towards a cheaper foreign policy has become especially noticeable under presidents B. Obama and D. Trump. The aim of the work is to assess the risks of the D. Trump administration strategy for the modern system of international relations. The article discusses directions of US foreign policy, which is the most criticized in modern scientific literature. The study is based on the theoretical principles of the school of Political Realism. It is revealed that President Trump, in his foreign policy practice, prefers a hybrid strategy with elements of reduction, deterrence, creation of balances and involvement as trade (mutual exchange of concessions), reconciliation, balancing, non-interference Among the signs of reduction are the withdrawal of troops from Afghanistan and Syria, a cutback in financial assistance to the Palestinian Authority. Sanctions against Iran are becoming clearer in terms of deterrence, and the trade war with China is the clearest example of the strategy of involvement as trade. The Trump administration policy cannot be unambiguously evaluated. K. Yarhi-Milo finds a good formula for his politics – "irrational rationality", bearing in mind that under the guise of false inappropriate spontaneity the President usually has a pragmatic plan that he consistently embodies. But if his actions were adequate in Afghanistan, Syria, and the Palestinian-Israeli conflict, then the US position on Iran and China is a dead end and can help reduce the role of the US at the global level. The variability of modern international relations is a source of new threats and new opportunities for other actors of world politics. Future fluctuations will be associated with the ability of US rivals to create new alliances or reformat old ones for the sake of increasing their effectiveness. ; В начале ХХІ ст. США оставались наиболее влиятельным актором международных отношений, но дальнейшая эволюция миропорядка показала нестойкость монополярного мира. Четкое движение в сторону более дешевой внешней политики стало особенно ощутимым при президентах Б. Обаме и Д. Трампе. Целью работы является оценка рисков стратегии администрации Д. Трампа для современной системы международных отношений. В статье рассмотрены направления внешней политики США, которые подвергаются наибольшей критике в современной научной литературе. Исследование опирается на теоретические принципы школы политического реализма. Выявлено, что президент Трамп в своей внешнеполитической практике отдает предпочтение гибридной стратегии с элементами сокращения, сдерживания, создания противовесов и причастности как торговли (взаимного обмена уступками), замирения, отдаления балансировки, невмешательства. Среди признаков сокращения – вывод войск из Афганистана и Сирии, урезывание финансовой помощи Палестинской автономии. Санкции против Ирана становятся более ясными с позиций сдерживания, а торговая война с Китаем является ярчайшим примером стратегии причастности как торговли. Политика администрации Трампа не может быть однозначно оценена. Удачную формулу для нее нашла К. Ярхи-Мило – «иррациональная рациональность», имея ввиду, что под пластом притворной нерациональной спонтанности президента как правило лежит прагматический план, который он последовательно воплощает в жизнь. Однако, если его действия были адекватным в Афганистане, Сирии и палестино-израильском конфликте, то позиция США относительно Ирана и Китая является тупиковой и может содействовать уменьшению роли США на глобальном уровне. Изменчивость современных международных отношений является источником новых угроз и новых возможностей для других акторов мировой политики. Будущие колебания будут связаны со способностью соперников США создавать новые союзы или переформатировать старые ради повышения их эффективности. ; На початку ХХІ століття США залишалися найвпливовим актором міжнародних відносин, але подальша еволюція світопорядку показала нестійкість монополярного світу. Чіткий рух у бік більш дешевої зовнішньої політики став особливо відчутним при президентах Б. Обамі та Д. Трампі. Метою роботи є оцінка ризиків стратегії адміністрації Д. Трампа для сучасної системи міжнародних відносин. Розглянуто напрями зовнішньої політики США, які піддаються найбільшій критиці у сучасній науковій літературі. Дослідження спирається на теоретичні засади школи політичного реалізму. Президент Трамп у своїй зовнішньополітичній практиці віддає перевагу гібридній стратегії з елементами скорочення, стримування й причетності як торгування (взаємного обміну поступками). Стратегія «скорочення» має на меті зменшення витрат США у міжнародній сфері; «стримування» – створення противаг навколо опонента; «зміна режиму/відкат назад» – повалення ворожого уряду; «причетність як інтеграція» – заохочення лібералізації ворожих режимів; «причетність як торгування» – взаємний обмін поступками; «замирення» – односторонні поступки задля угамування агресивних намірів опонента; «віддалене балансування» – запобігання домінуванню будь-якої країни; «невтручання» – уникання зобов'язань. Серед ознак скорочення – вивід військ з Афганістану та Сирії, урізання фінансової допомоги Палестинській автономії. Санкції проти Ірану стають яснішими з позицій стримування, а торгова війна з Китаєм є найяскравішим прикладом стратегії причетності як торгівлі. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена. Вдалу формулу для неї знайшла К. Ярхі-Міло – «ірраціональна раціональність», маючи на увазі, що під пластом перетворений нераціональної спонтанності президента як правило лежить прагматичний план, який він послідовно втілює в життя. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена: його дії були адекватними у Афганістані, Сирії та палестино-ізраїльському конфлікті, але позиція США щодо Ірану та Китаю є тупиковою й може сприяти зменшенню ролі США на глобальному рівні. Мінливість міжнародних відносин є джерелом нових загроз і можливостей для інших акторів світової політики. Майбутні коливання будуть пов'язані зі здатністю суперників США створювати нові союзи або переформатувати старі заради підвищення їх ефективності
At the beginning of the XXI century the USA remained the most influential actor in international relations, but the further evolution of the world order showed the instability of the mono-polar world. A clear move towards a cheaper foreign policy has become especially noticeable under presidents B. Obama and D. Trump. The aim of the work is to assess the risks of the D. Trump administration strategy for the modern system of international relations. The article discusses directions of US foreign policy, which is the most criticized in modern scientific literature. The study is based on the theoretical principles of the school of Political Realism. It is revealed that President Trump, in his foreign policy practice, prefers a hybrid strategy with elements of reduction, deterrence, creation of balances and involvement as trade (mutual exchange of concessions), reconciliation, balancing, non-interference Among the signs of reduction are the withdrawal of troops from Afghanistan and Syria, a cutback in financial assistance to the Palestinian Authority. Sanctions against Iran are becoming clearer in terms of deterrence, and the trade war with China is the clearest example of the strategy of involvement as trade. The Trump administration policy cannot be unambiguously evaluated. K. Yarhi-Milo finds a good formula for his politics – "irrational rationality", bearing in mind that under the guise of false inappropriate spontaneity the President usually has a pragmatic plan that he consistently embodies. But if his actions were adequate in Afghanistan, Syria, and the Palestinian-Israeli conflict, then the US position on Iran and China is a dead end and can help reduce the role of the US at the global level. The variability of modern international relations is a source of new threats and new opportunities for other actors of world politics. Future fluctuations will be associated with the ability of US rivals to create new alliances or reformat old ones for the sake of increasing their effectiveness. ; В начале ХХІ ст. США оставались наиболее влиятельным актором международных отношений, но дальнейшая эволюция миропорядка показала нестойкость монополярного мира. Четкое движение в сторону более дешевой внешней политики стало особенно ощутимым при президентах Б. Обаме и Д. Трампе. Целью работы является оценка рисков стратегии администрации Д. Трампа для современной системы международных отношений. В статье рассмотрены направления внешней политики США, которые подвергаются наибольшей критике в современной научной литературе. Исследование опирается на теоретические принципы школы политического реализма. Выявлено, что президент Трамп в своей внешнеполитической практике отдает предпочтение гибридной стратегии с элементами сокращения, сдерживания, создания противовесов и причастности как торговли (взаимного обмена уступками), замирения, отдаления балансировки, невмешательства. Среди признаков сокращения – вывод войск из Афганистана и Сирии, урезывание финансовой помощи Палестинской автономии. Санкции против Ирана становятся более ясными с позиций сдерживания, а торговая война с Китаем является ярчайшим примером стратегии причастности как торговли. Политика администрации Трампа не может быть однозначно оценена. Удачную формулу для нее нашла К. Ярхи-Мило – «иррациональная рациональность», имея ввиду, что под пластом притворной нерациональной спонтанности президента как правило лежит прагматический план, который он последовательно воплощает в жизнь. Однако, если его действия были адекватным в Афганистане, Сирии и палестино-израильском конфликте, то позиция США относительно Ирана и Китая является тупиковой и может содействовать уменьшению роли США на глобальном уровне. Изменчивость современных международных отношений является источником новых угроз и новых возможностей для других акторов мировой политики. Будущие колебания будут связаны со способностью соперников США создавать новые союзы или переформатировать старые ради повышения их эффективности. ; На початку ХХІ століття США залишалися найвпливовим актором міжнародних відносин, але подальша еволюція світопорядку показала нестійкість монополярного світу. Чіткий рух у бік більш дешевої зовнішньої політики став особливо відчутним при президентах Б. Обамі та Д. Трампі. Метою роботи є оцінка ризиків стратегії адміністрації Д. Трампа для сучасної системи міжнародних відносин. Розглянуто напрями зовнішньої політики США, які піддаються найбільшій критиці у сучасній науковій літературі. Дослідження спирається на теоретичні засади школи політичного реалізму. Президент Трамп у своїй зовнішньополітичній практиці віддає перевагу гібридній стратегії з елементами скорочення, стримування й причетності як торгування (взаємного обміну поступками). Стратегія «скорочення» має на меті зменшення витрат США у міжнародній сфері; «стримування» – створення противаг навколо опонента; «зміна режиму/відкат назад» – повалення ворожого уряду; «причетність як інтеграція» – заохочення лібералізації ворожих режимів; «причетність як торгування» – взаємний обмін поступками; «замирення» – односторонні поступки задля угамування агресивних намірів опонента; «віддалене балансування» – запобігання домінуванню будь-якої країни; «невтручання» – уникання зобов'язань. Серед ознак скорочення – вивід військ з Афганістану та Сирії, урізання фінансової допомоги Палестинській автономії. Санкції проти Ірану стають яснішими з позицій стримування, а торгова війна з Китаєм є найяскравішим прикладом стратегії причетності як торгівлі. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена. Вдалу формулу для неї знайшла К. Ярхі-Міло – «ірраціональна раціональність», маючи на увазі, що під пластом перетворений нераціональної спонтанності президента як правило лежить прагматичний план, який він послідовно втілює в життя. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена: його дії були адекватними у Афганістані, Сирії та палестино-ізраїльському конфлікті, але позиція США щодо Ірану та Китаю є тупиковою й може сприяти зменшенню ролі США на глобальному рівні. Мінливість міжнародних відносин є джерелом нових загроз і можливостей для інших акторів світової політики. Майбутні коливання будуть пов'язані зі здатністю суперників США створювати нові союзи або переформатувати старі заради підвищення їх ефективності
At the beginning of the XXI century the USA remained the most influential actor in international relations, but the further evolution of the world order showed the instability of the mono-polar world. A clear move towards a cheaper foreign policy has become especially noticeable under presidents B. Obama and D. Trump. The aim of the work is to assess the risks of the D. Trump administration strategy for the modern system of international relations. The article discusses directions of US foreign policy, which is the most criticized in modern scientific literature. The study is based on the theoretical principles of the school of Political Realism. It is revealed that President Trump, in his foreign policy practice, prefers a hybrid strategy with elements of reduction, deterrence, creation of balances and involvement as trade (mutual exchange of concessions), reconciliation, balancing, non-interference Among the signs of reduction are the withdrawal of troops from Afghanistan and Syria, a cutback in financial assistance to the Palestinian Authority. Sanctions against Iran are becoming clearer in terms of deterrence, and the trade war with China is the clearest example of the strategy of involvement as trade. The Trump administration policy cannot be unambiguously evaluated. K. Yarhi-Milo finds a good formula for his politics – "irrational rationality", bearing in mind that under the guise of false inappropriate spontaneity the President usually has a pragmatic plan that he consistently embodies. But if his actions were adequate in Afghanistan, Syria, and the Palestinian-Israeli conflict, then the US position on Iran and China is a dead end and can help reduce the role of the US at the global level. The variability of modern international relations is a source of new threats and new opportunities for other actors of world politics. Future fluctuations will be associated with the ability of US rivals to create new alliances or reformat old ones for the sake of increasing their effectiveness. ; В начале ХХІ ст. США оставались наиболее влиятельным актором международных отношений, но дальнейшая эволюция миропорядка показала нестойкость монополярного мира. Четкое движение в сторону более дешевой внешней политики стало особенно ощутимым при президентах Б. Обаме и Д. Трампе. Целью работы является оценка рисков стратегии администрации Д. Трампа для современной системы международных отношений. В статье рассмотрены направления внешней политики США, которые подвергаются наибольшей критике в современной научной литературе. Исследование опирается на теоретические принципы школы политического реализма. Выявлено, что президент Трамп в своей внешнеполитической практике отдает предпочтение гибридной стратегии с элементами сокращения, сдерживания, создания противовесов и причастности как торговли (взаимного обмена уступками), замирения, отдаления балансировки, невмешательства. Среди признаков сокращения – вывод войск из Афганистана и Сирии, урезывание финансовой помощи Палестинской автономии. Санкции против Ирана становятся более ясными с позиций сдерживания, а торговая война с Китаем является ярчайшим примером стратегии причастности как торговли. Политика администрации Трампа не может быть однозначно оценена. Удачную формулу для нее нашла К. Ярхи-Мило – «иррациональная рациональность», имея ввиду, что под пластом притворной нерациональной спонтанности президента как правило лежит прагматический план, который он последовательно воплощает в жизнь. Однако, если его действия были адекватным в Афганистане, Сирии и палестино-израильском конфликте, то позиция США относительно Ирана и Китая является тупиковой и может содействовать уменьшению роли США на глобальном уровне. Изменчивость современных международных отношений является источником новых угроз и новых возможностей для других акторов мировой политики. Будущие колебания будут связаны со способностью соперников США создавать новые союзы или переформатировать старые ради повышения их эффективности. ; На початку ХХІ століття США залишалися найвпливовим актором міжнародних відносин, але подальша еволюція світопорядку показала нестійкість монополярного світу. Чіткий рух у бік більш дешевої зовнішньої політики став особливо відчутним при президентах Б. Обамі та Д. Трампі. Метою роботи є оцінка ризиків стратегії адміністрації Д. Трампа для сучасної системи міжнародних відносин. Розглянуто напрями зовнішньої політики США, які піддаються найбільшій критиці у сучасній науковій літературі. Дослідження спирається на теоретичні засади школи політичного реалізму. Президент Трамп у своїй зовнішньополітичній практиці віддає перевагу гібридній стратегії з елементами скорочення, стримування й причетності як торгування (взаємного обміну поступками). Стратегія «скорочення» має на меті зменшення витрат США у міжнародній сфері; «стримування» – створення противаг навколо опонента; «зміна режиму/відкат назад» – повалення ворожого уряду; «причетність як інтеграція» – заохочення лібералізації ворожих режимів; «причетність як торгування» – взаємний обмін поступками; «замирення» – односторонні поступки задля угамування агресивних намірів опонента; «віддалене балансування» – запобігання домінуванню будь-якої країни; «невтручання» – уникання зобов'язань. Серед ознак скорочення – вивід військ з Афганістану та Сирії, урізання фінансової допомоги Палестинській автономії. Санкції проти Ірану стають яснішими з позицій стримування, а торгова війна з Китаєм є найяскравішим прикладом стратегії причетності як торгівлі. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена. Вдалу формулу для неї знайшла К. Ярхі-Міло – «ірраціональна раціональність», маючи на увазі, що під пластом перетворений нераціональної спонтанності президента як правило лежить прагматичний план, який він послідовно втілює в життя. Політика адміністрації Трампа не може бути однозначно оцінена: його дії були адекватними у Афганістані, Сирії та палестино-ізраїльському конфлікті, але позиція США щодо Ірану та Китаю є тупиковою й може сприяти зменшенню ролі США на глобальному рівні. Мінливість міжнародних відносин є джерелом нових загроз і можливостей для інших акторів світової політики. Майбутні коливання будуть пов'язані зі здатністю суперників США створювати нові союзи або переформатувати старі заради підвищення їх ефективності