Suchergebnisse

The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.

The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.

The article is devoted to the typological development of Poltava architecture of the late 19th - early 20th centuries. The study period includes intensive economic, cultural and social development of the city, which directly influenced the expansion of the typology of buildings. First of all, the city was built up by public buildings, which provided all spheres of public life -administrative, financial, commercial, educational, medical institutions and establishments. Their typological varieties depended on economic, political, social and cultural factors. Thus, the development of the economy contributed to the spread of financial and commercial institutions. The revival of cultural and social life led to the emergence of educational buildings, theaters, libraries. The development of education has influenced the creation of an extensive system of educational institutions. Local self-government demanded new administrative buildings. In parallel with public buildings, dwelling has developed intensively. Its typology reflected the class structure of society. A mansion became a common type of urban housing for the wealthy. In the development of Poltava, town mansions on a par with other types of buildings formed a compositional - spatial environment of the central part of the city.A characteristic, special type of housing for became an apartment house. The buildings of the late 19th and early 20th centuries still make up a significant part of the central part of the city. On the basis of archival, scientific, literary sources and field surveys, the objects of the studied period are identified, their functional purpose is analyzed and a register of types of buildings depending on the time of construction is compiled. This work can be used in the further study of the architecture of Poltava of the late XIX - early XX centuries, to become a basis for studying the stylistic and compositional features of the architecture of the city of the studied period. ; Присвячено типологічному розвитку архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть. На період дослідження припадає інтенсивна економічна, культурна та соціальна еволюція міста, що безпосередньо вплинуло на розширення типології будівель. У ході аналізу передумов та факторів розвитку архітектури міста цього періоду виявлена залежність між економічним і культурним піднесенням та появою будинків нового функціонального призначення. На основі архівних, наукових, літературних джерел та натурних обстежень виявлені об'єкти досліджуваного періоду, проаналізовано їх функціональне призначення. Авторкою складено реєстр типів будівель в залежності від часу будівництва. Дана робота може бути використана в подальших дослідження архітектури Полтави кінця ХІХ – початку ХХ століть, стати підґрунтям для вивчення стильових та композиційних особливостей архітектури міста цього періоду.

The article is devoted to investigation a creation public advices in central and local executive branches of power, a participation the institutes of civil society to create and realize government policy. ; Статья посвящена исследованию вопроса формирования общественных советов при центральных и местных органах исполнительной власти, участия институтов гражданского общества при разработке и реализации государственной политики ; Стаття присвячена дослідженню питання формування громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади, участі інститутів громадянського суспільства у виробленні та реалізації державної політики

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».

The article is devoted to the problem of the aspects of urban planning and architecture in utopian cities in the context of the connection with social and political ideology based on the treatises by Sir Thomas More and Tommaso Campanella. This article presents an analysis of the two most famous socio-utopian treatises - "Utopias" by T. More and "The City of the Sun" by T. Campanella. These works are considered to be the first to describe the models of utopian states and have a stronginfluence on all subsequent works of utopian philosophers. In their works, utopian philosophers focused on architectural and urban planning aspects as an important background for the development of social utopia. In their writings, particular importance was primarily placed on the functional purpose of certain elements of the urban structure, expressed in the correct geometry of urban education (aesthetic and visual characteristics, as a rule, were ignored by philosophers). For example, Thomas More used a shape of a square for his ideal city, and divided it into small patterns, with regular structure of the streets and neighborhoods (grid plan). Tomasso Campanella on the contrary used a circle, but also divided his city into smaller parts – city consists of seven rings (circumferential and radial roads). Forming perfect models of social structure, they used architecture as a background to provide a comfortable and functional space that would meet the requirements of an ideal society.The analysis of the descriptions of urban planning and architectural elements in the writings of prominent philosophers allows us to gain an understanding of how the city and its architecture are seen by people whose professions were not directly related either to architecture or urbanism, and, in contrast, are oriented on people and their living standards. Also, the article presents the schemes of city-states developed by the authors, according to their description in the treatises by T. More and T. Campanella. ; Розглядаються аспекти містобудування та архітектури в утопічних містах в контексті зв'язку з соціальною та політичною ідеологією на прикладі трактатів Томаса Мора «Утопія» та Томмазо Кампанелли «Місто Сонця».

Стаття присвячена дослідженню особливостей функціонування громадських рад при органах виконавчої влади в Україні. Проаналізовано взаємодію інститутів державної влади з інститутами громадянського суспільства через громадські ради, що діють при органах виконавчої влади.
Висвітлено динаміку розвитку громадських рад та сучасний стан нормативно-правової бази в цій сфері. Показано, що громадські ради є потужним інструментом залучення громадян до участі в управлінні державою та спроможні стати ефективним комунікаційним інструментом між інститутами влади та громадськістю за умови активної громадянської позиції та відповідального ставлення до виконання взятих на себе обов'язків і повноважень усіма учасниками комунікації.
Підкреслено важливість громадського контролю для становлення демократичного суспільства, розкрито механізми, через які він може реалізовуватися. Виявлено особливості громадського моніторингу та громадської експертизи.
Узагальнено теоретико-правові засади взаємодії органів влади і громадськості при формуванні та реалізації державної політики. Виокремлено основні форми, методи та інструменти такої взаємодії. Сформовано пропозиції щодо удосконалення порядку організації та проведення консультацій з громадськістю щодо формування та реалізації державної політики.

The aim of the article was the comparative analysis of the constitutional and legal regulation of NGOs by the Law of June 16, 1992 «On Associations of Citizens» and the Law of March 22,2012 «On Civil Associations». Comparison of these Laws shows the trend of unification of legislation on NGOs with the civil law. This trend is seen in the thesaurus Law «On Civil Associations», as well as in it's norms that regulate thecreation, the operation and the legalization of NGOs. ; Целью статьи являлся сравни­тельный анализ конституционно-правовой регламентации обществен­ных организаций Законом от 16 июня 1992 г. 'Об объединениях граждан' и Законом от 22 марта 2012 г. 'Об общественных объединениях'. Срав­нение законов 'Об объединениях граждан' и 'Об общественных объ­единениях' указывает на наличие тенденции унификации законодатель­ства об общественных организациях cгражданским законодательством. Эта тенденция прослеживается в тезаурусе закона 'Об общественных объединениях', а также в его нормах, регламентирующих создание, лега­лизацию и функционирование обще­ственных организаций. ; Метою статті став порівняльний аналіз конституційно-правової рег­ламентації громадських організацій Законом від 16 червня 1992 р. 'Про об'єднання громадян' та Законом від 22 березня 2012 р. 'Про громад­ські об'єднання'. Порівняння законів 'Про об'єднання громадян' та 'Про громадські об'єднання' вказує на на­явність тенденції уніфікації законо­давства про громадські організації з цивільним законодавством. Ця тен­денція просліджується у тезаурусі Закону 'Про громадські об'єднання', а також в його нормах, що регламен­тують створення, легалізацію та функціонування громадських органі­зацій.

Мета статті – дослідження процесів утворення і розвитку громадських організацій, опозиційних до офіційної політики режиму Т. Живкова, легітимації їх суспільно-політичної діяльності, плюралізму, які стали каталізатором змін у болгарському суспільстві. Вирішені наступні завдання: проведено комплексний аналіз політичної ситуації в Болгарії у кінці 80-х рр. ХХ ст.; досліджено особливості зародження дисидентського руху, протидію органів контролю його діяльності, легітимацію перших громадських організацій. У статті використано неоінституціональний методологічний підхід та ряд методів: порівняльний, аналізу, описовий, функціональний тощо. Доведено, що країну того періоду охопили повзучі системні кризові явища, які настійливо вимагали змін. Цьому посприяли і зовнішні передумови – перебудова та відмова від доктрини Брежнєва. Поєднання внутрішніх і зовнішніх чинників викликало результат нової якості – складну трансформацію політичного режиму. Особливість політичних змін у Болгарії та, що їх каталізатором були громадські організації і дисидентські структури, сформовані не на ідеологічних принципах, а навколо екологічних проблем. Вони турбували болгар через природний страх за власне здоров'я, посилений екологічною катастрофою на Чорнобильській АЕС; потребу зберегти для майбутніх поколінь природу, яку поширив у тривожній доповіді Римський клуб; а причина політичного характеру – відносна безпека неполітичних вимог, для болгар – екологічних, у зв'язку з чим влада не могла застосувати традиційні репресії проти «політичних ворогів». Наголошено, що при соціалізмі в країні діяла розвинена мережа «офіційних» організацій, які спиралися на громадську участь, ініціативу і були підпорядковані владі. Втім, саме вони створили можливості для активізації індивідуальних ініціатив, розвитку «запізнілого» дисидентства, добровільної громадської практики. Після зміни режиму в 1989 р. і переходу суспільства на демократичні засади, досвід діяльності громадських організацій капіталізували, почали використовувати для реконструкції громадської активності та взаємодії.

Вивчення громадських організацій привертає увагу політологів, соціологів, економістів, філософів та інших учених в зв'язку з інституціоналізацією цього виду організацій в сучасному суспільстві. У сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі громадські організації розглядаються переважно в прикладних аспектах. Досі відсутній комплексний погляд на підходи до вивчення громадських організацій. У наш час у дослідженні громадських організацій існує кілька основних теоретичних підходів, що обумовлено предметною сферою тієї чи іншої галузі наукового знання: філософський, історичний, економічний, правовий підходи. Для кожного з цих підходів характерна увага до різних сторін, аспектів розвитку громадських організацій, окремих їх проявів. Проте дослідження громадських організацій в окремих сферах знання виявляється дещо однобічним, оскільки спрямовує основні зусилля на вивчення тільки одного аспекту, що в кінцевому підсумку обумовлює відсутність у сучасній науці комплексного уявлення про сутність громадських організацій. Це значною мірою знижує можливість використання накопичених знань про громадські організації в практиці. Така ситуація зумовлює необхідність пошуку комплексних підходів до розгляду громадських організацій, з одного боку, та чіткого розуміння доцільності використання того або іншого підходу в залежності від контексту дослідження громадських організацій – з іншого.

It has been established that the housing rights of internally displaced persons are based on the International Covenant on Economic, Social and Cultural Rights, the United Nations Guidelines on Internal Displacement, General Comment No. 7: The Right to Affordable Housing (Article 11 (1) of the Covenant) of the UN Committee on Economic, Social and Cultural Rights and National Legislation. It has been determined that the specificity of housing rights of internally displaced persons lies in their legal regulation and content. This is due to the fact that individuals have undergone a forced eviction, which occurred outside their will, and therefore their housing rights need to be restored. The list of housing rights of internally displaced persons has been offered. It has been established that the housing rights of internally displaced persons are a special category that exists along with such groups of housing rights as housing rights of children and housing rights of persons with disabilities. The housing rights of internally displaced persons are the rights of persons who were forced to expel as a result of an armed conflict and were forced to leave their own homes. These rights include: the right to provide temporary housing for one year; the right to receive social housing for permanent residence; the right to protection of housing rights; the right to return to their own homes; the right to change the place of residence after the internal movement; the right to return a home; the right to compensation in case of destruction of housing or other circumstances that make it impossible to return; the right to live in safe housing. Housing rights of internally displaced persons include the rights enshrined in the Art. 47 of the Constitution of Ukraine. Consequently, the housing rights for internally displaced persons are a special category that exists along with such groups of housing rights as housing rights of children, housing rights of people with disabilities. It has been concluded that, despite the fact that the right to housing of internally displaced persons is declared by the norms of public law, the mechanism of realization of the housing rights is determined by the norms of private law. ; Визначено, що особливість житлових прав внутрішньо переміщених осіб полягає в їх правовому регулюванні та змісті. Це обумовлено тим, що особи зазнали примусового виселення, а тому їх житлові права потребують відновлення. Запропоновано перелік житлових прав внутрішньо переміщених осіб.

В даній статті проаналізовано форми і засоби боротьби українських політичних організацій і громадських товариств проти порушення права дітей на навчання рідною мовою. Встановлено, які наслідки мав цей рух спротиву в населених пунктах Станиславівського повіту. Зроблено висновок, що ключову роль в організації протидії політиці денаціоналізації відіграли представники УНДО. Підкреслено, що попри ігнорування польською владою результатів шкільних плебісцитів, мобілізація українських сил на захист рідної мови послужила чинником збереження національної ідентичності. ; This article the forms and means of Ukrainian political organizations and public associations struggle against the violation of children's right to education in their mother tongue have been analyzed. The consquences of this resistance movement in the settlements of Stanislaviv district were established. The representatives of Ukrainian national democratic association played a key role in counteracting the policy of Ukrainians denationalization. The mobilization of Ukrainian forces for protecting of their native language was served as a factor in preserving of national identity despite the neglect of the results of school plebiscite by the Polish authorities.

The article deals with the main aspects of the history and development of private and public higher educational establishments in Ukraine in the late XIX c. – early XX c., being part of the system of higher education of this period. The author's definition of this category of educational establishments has been provided, objective and subjective preconditions and factors of their origin have been considered, the periodization of their development as well as characteristics of periods of their activity have been given. Based on the classification of educational establishments of this type, it has been shown that they substantially enlarged medical, pedagogical, technical education, which was provided in state higher education, and they formed a new type of educational establishments, that is commercial educational establishments, where specialists in the business and trade field were trained, which were necessary in conditions of developing a market system of business activities. The close connection of these establishments with those state-owned ones in the part of using curriculums and academic programmes, teaching staff has been shown. The attention is, herewith, paid to their differences from the state higher school, these differences have been referred to as belonging to social sphere rather than that of pedagogical innovations. A reasonable conclusion has been made on the important role of these educational establishments in solving social problems in the sphere of training specialists with higher education, namely in providing opportunities to obtain a higher education for those who had certain limitations for that, for example for women, people of Jewish nationality, descendants of democratic layers of society. A significant role of private and public higher educational establishments has been shown in democratization, feminization, development of higher education.

In today's Ukrainian socio-economic conditions, the problem of social protection of the population is particularly relevant. An important place in the system of social support and assistance to those who need it is given to social services - state and public. The peculiarities of the work of social services depend on their intended purpose, the sphere of operation and the clients to whom they provide services. In particular, social work with families is a priority task for social service centers for young people involved in the implementation of state, sectoral, and regional programs for social work with children, youth and families. Women's social work is carried out by centers for working with women (state institutions that provide assistance to women who have experienced family violence or have other social problems), centers for homeless women. In recent years, the creation of a system of social adaptation of people who have been released from places of imprisonment has begun in Ukraine. At the legislative level, the idea of creating centers for social adaptation, houses for the night or temporary stay of released persons was supported. Public social services operating in the social sphere of Ukraine are charitable organizations or charitable foundations, credit unions, religious organizations, private organizations. The system of social social services can include both targeted at employees and members of their families social programs of business structures, enterprises, sponsorship and philanthropy. In general, the state is interested in effective cooperation with social social services, since most non-governmental organizations are created to solve the same problems as state agencies deal with (care for the poor, sick, socially disadvantaged citizens, etc.). At the same time, public social services are much more successful and less financially costly than state institutions. Consequently, social services are the main provider of social services; their task is to ensure the availability and quality of basic services in accordance with the needs of the population, to promote the quality of life of people. ; У сучасних українських соціально-економічних умовах проблема соціального захисту населення є особливо актуальною. Важливе місце в системі соціальної підтримки й допомоги тим, хто цього потребує, відводиться соціальним службам – державним та громадським. Особливості роботи соціальних служб залежать від їх цільового призначення, сфери функціонування і клієнтів, яким вони надають послуги. Зокрема, соціальна робота з сім'ями є пріоритетним завданням для центрів соціальних служб для молоді, які беруть участь у реалізації державних, галузевих, регіональних програм соціальної роботи з дітьми, молоддю та сім'ями. Соціальну роботу з жінками здійснюють центри по роботі з жінками (державні заклади, що надають допомогу жінкам, які зазнали насилля в сім'ї або мають інші соціальні проблеми), центри бездомних жінок. Останніми роками в Україні розпочато створення системи соціальної адаптації людей, які звільнилися з місць позбавлення волі. На законодавчому рівні знайшла підтримку ідея створення центрів соціальної адаптації, будинків нічного або тимчасового перебування звільнених осіб. Громадські соціальні служби, що діють у соціальній сфері України, – це благодійні організації або благодійні фонди, кредитні спілки, релігійні організації, приватні організації. До системи громадських соціальних послуг можна віднести і зорієнтовані на співробітників та членів їхніх сімей соціальні програми бізнес-структур, підприємств, спонсорство і благодійництво. Загалом, держава зацікавлена в ефективній співпраці з громадськими соціальними службами, оскільки більшість недержавних організацій створені для вирішення тих же завдань, з якими мають справу державні органи (турбота про малозабезпечених, хворих, соціально неблагополучних громадян і т. д.). При цьому, громадські соціальні служби діють значно успішніше й менше фінансово затратно, ніж державні установи. Отже, соціальні служби є головним постачальником соціальних послуг, їх завдання – забезпечити доступність і якість основних послуг відповідно до потреб населення, сприяти підвищенню якості життя людей.