Suchergebnisse

The article describes how the features of the First Czechoslovak Republic state formation corresponded to democratic principles; it is examined the influence of external factors and tendencies to the constitutional process; it is investigated the implementation of the fundamental principles of democracy in the norms of the Czechoslovak Constitution of 1920. It should be stressed that the foundation of Czechoslovakia was influenced by democratic values, but also it was directly influenced by the interests of the Entente Powers, especially Great Britain and France. It manifested itself in the fact that representatives of the Czechoslovak national movement sought the support of the Entente states in the process of creating an independent state of Czechs and Slovaks in territories over which the pre-war sovereignty of the Austro-Hungarian Empire was recognized. Members of the Czechoslovak national missions were negotiating with representatives of foregin politics at this period. Czechoslovak national corps were created, fought on the side of the Entente states and formed the basis of the future army of the state, whose project was actively promoted. However, total control and dependence on Entente's strategic interests which sometimes went against the established principles of democracy was the other side of the Entente's support for the Czechoslovak national movement. For this reason, the democratic principles of state formation violated, and this especially concerned the solution of the national question. Features of the Czechoslovak state formation were of direct importance for the constitutional process. As a result, the democratic nature of the norms that regulated the status of national minorities, the legal meaning of the concept of "the Czechoslovak people", the authority of the President of Czechoslovakia, can be questioned. Nevertheless, the author comes to the conclusion that the Constitution consistently contained norms on human rights and freedoms, and it regulated the mechanism of legal restriction of state power. Therefore, conclusions are drawn that the constitution of the Czechoslovak Republic was democratic. ; У статті досліджено особливості процесу державотворення Першої Чехословацької республіки з погляду їхньої відповідності демократичним цінностям; визначено вплив зовнішніх чинників та тенденцій на конституційний процес шляхом аналізу норм Конституції Чехословацької республіки 1920 року на предмет утілення фундаментальних принципів демократії. Автором доведено, що процес створення Чехословаччини проводився під егідою демократичних ідей, проте на нього безпосередній вплив мали інтереси держав Антанти, передусім Великобританії та Франції. Це проявлялося в тому, що представники чехословацького національного руху прагнули отримати підтримку держав Антанти у процесах створення незалежної держави чехів і словаків на територіях, над якими у довоєнний час визнавався суверенітет Австро-Угорської імперії: члени національних представництв вели переговори із представниками іноземного політикуму, було створено чехословацькі національні корпуси, які воювали на стороні держав Антанти і водночас становили основу майбутньої армії держави, проєкт якої активно популяризовувався. Однак іншою стороною підтримки Антанти для чехословацького національного руху виявився тотальний контроль і залежність від її стратегічних інтересів, які іноді йшли у розріз з усталеними принципами демократії. Унаслідок такої ситуації принципи демократії іноді порушувались, що особливо гостро відчувалось у вирішенні національного питання. Особливості чехословацького державотворення мали безпосереднє значення для конституційного процесу, унаслідок чого демократичність положень Конституції республіки, які стосуються статусу національних меншин, правового змісту поняття «чехословацький народ», повноважень президента, має суперечливий характер. Незважаючи на це, у Конституції послідовно закріплюються демократичні права і свободи людини та реґламентуються механізми законодавчого обмеження державної влади, що у висновку дозволяє назвати її демократичною.

The purpose of the research – is to examine and reconstruct the specificity of a human factor in town management at the territory of the South of Ukraine in the second half of the 18th – at the beginning of the 20th century. The research methodology is based on the principles of scientificity, historism, verification, author objectiveness, the frontier theory, human dimension, regionalism and also on the use of general scientific (analysis, synthesis and generalization) and specific historical (historical and genetic, historical and typological, historical and systemic) methods. The scientific novelty consists in the fact that the formation of a new socio-cultural reality and geo-political changes resulted in involving representatives of the Western European countries into management of the Southern Ukrainian region and towns that changed the bureaucratic system of the Russian Empire. That made it possible to transform the South of Ukraine into important centers of the economic life of both the region and the country intensifying modernization processes. Such processes are strongly related to the participation of deputies and foreign employees in the municipalities and the activities of public management in the towns of the South. This study considers bodies of self-government as a specific mode of activity of municipality deputies. Special attention is focused on characterization of their role in the practical activity of public elective institutions. The Conclusions. The results of the research contain the information that a deputy of a local self-government is considered not as a political construct, but as a personal and individual phenomenon reflecting different behavioral patterns of self-government deputies better and expressing their cultural values more obviously. The study also emphasizes that the towns were managed by the representatives of different socio-professional layers that enhanced the individual features of the region when compared to other regions of the country. ; Мета дослідження – розкрити та реконструювати особливості людського фактору в управлінні містами на території Півдня України в другій половині XVIII – початку XXст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об'єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що в результаті формування нової соціокультурної реальності та геополітичних змін до управління південноукраїнським регіоном та містами були задіяні представники західноєвропейських країн, які внесли багато змін у бюрократичну систему Російської імперії. Це дало можливість Півдню України перетворитися на важливі центри економічного життя як регіону, так і держави, що прискорило модернізаційні процеси. Такі процеси міцно пов'язані із участю в діяльності муніципалітетів працівники депутатів та найманих працівників у функціонуванні громадських управлінь в містах Півдня України. У пропонованій статті органи самоврядування аналізуються як специфічний образ діяльності і активності депутатів муніципалітетів. Основна увага приділена розкриттю їх характерів у практичній діяльності громадських виборчих установ. Висновки. У запропонованих результатах дослідження міститься інформація про те, що образ депутатів самоврядування розглядається не як політичний конструкт, а як особистісно-індивідуальний феномен, в якому краще розкриваються різні поведінкові моделі депутатів самоврядування і краще виражаються їх культурні цінності. Тако, відзначено, що містами управляли представники різних соціопрофесійних образів, що значно посилювало регіонально-індивідуальні особливості краю, у порівнянні з іншими регіонами держави.

The purpose of the research is to study Dmytro Stolypin's social experiment repercussions in the agrarian reform of 1906 – 1917 through the family's vision retrospective concerning the peasant issue's essence in the Russian Empire at the second half of the XIXth – at the beginning of the XXth century. The Methodology of the Research. The key to understanding the publication's subject essence could be found in the plane of the postmodern methodology. Due to the use of the principles of objectivity, multifactorialism, historicism, as well as historical genetic, problem chronological, historical and biographical, retrospective, prosopographic methods and content analysis, the goal was achieved. The scientific novelty. The D.A.Stolypin's experiment is considered not only as one of the domestic sociological science's sprouts, but also the family practice, which influenced P.A.Stolypin's worldview formation, as a microsocial process from the steps of the "problem statement" and the "revolution in consciousness" that preceded the agrarian reform break out in 1906 – 1917. The Conclusions. The social experiment took place in 1874 – 1893 near the village of Mordvynivka, Berdyansk district (povit), Tavriya huberniya (province) and covered 214 people. Its purpose was to create the rental farms in order to increase D.A.Stolypin's estate profitability and to popularize among the local peasantry of the leading at that time the intensive forms of the local management. D. A.Stolypin, Comte's student and follower, the experiment was an empirical proof of the correctness concerning the views on the peasant issue's essence. It became the basis of a report proclaimed in March 1882 in the Moscow Imperial Society of Agriculture. The latter contained proposals for the relaxation and further abolition of ransom payments for the peasants, the introduction of private ownership of communal land, the land management, and stimulating the growth of the peasant land ownership. The comparison with the agrarian legislation of 1905 – 1911 allowed to reveal a number of similar features. ; Мета статті – крізь ретроспективу родинного бачення сутності селянського питання в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХст. дослідити відлуння соціального експерименту Дмитра Столипіна в аграрній реформі 1906–1917рр. Методологія дослідження. Ключ до розуміння сутності предмета публікації лежить у площині методології постмодерну. Досягнення мети стало можливим завдяки використанню принципів об'єктивності, багатофакторності, історизму, а також історико-генетичного, проблемно-хронологічного, історико-біографічного, ретроспективного, просопографічного методів та контент-аналізу. Наукова новизна. Експеримент Д.А.Столипіна розглянуто не лише як один з паростків вітчизняної соціологічної науки, а й родинну практику, що вплинула на формування світогляду П.А.Столипіна, як мікросоціальний процес з кроків "постановки проблеми" й "революції в свідомості", що передували аграрній реформі 1906–1917 рр. Висновки. Соціальний експеримент проходив у 1874–1893рр. поблизу с. Мордвинівка Бердянського повіту Таврійської губернії та охопив 214 осіб. Мета його полягала у створені орендних хуторів задля підвищення рентабельності маєтності Д.А.Столипіна та популяризації серед місцевого селянства провідних на той час інтенсивних форм ділянкового господарювання. Для Д.А.Столипіна, як учня та послідовника О.Конта, експеримент був емпіричним доказом правдивості поглядів щодо сутності селянського питання. Він став основою проголошеної у березні 1882р. доповіді в Московському Імператорському товаристві сільського господарства. Остання містила пропозиції щодо послаблення і подальшого скасування для селян викупних платежів, запровадження приватної власності на общинні землі, проведення землевпорядних робіт, стимулювання зростання селянського землеволодіння. Порівняння їх з аграрним законодавством 190–1911рр. дало змогу виявити низку схожих рис.

The study of the history of charity is one of the important tasks of modern historical science. This topic becomes especially relevant in the analysis of turning points in history -periods of military conflict. It is at a time when society's orientations are changing that the issue of supporting servicemen and their families is acute. The period of the mid-nineteenth - early twentieth century. was marked by a series of armed clashes that directly affected the southern Ukrainian lands that were part of the Russian Empire. Representatives of almost all segments of the country's population expressed a desire to help soldiers and their families. The nobility was especially generous with donations. Representatives of the nobility of Bessarabia did not stay away from this process. The help provided by the nobles was invaluable in view of the lives saved.The aim of the article is to analyze the role of Bessarabian nobles in the organization of charitable campaigns during the military conflicts of the mid-nineteenth - early twentieth century.The participation of local nobles in the organization of charitable campaigns during the military conflicts of the mid-nineteenth - early twentieth century is considered. Representatives of the nobility held numerous charitable events to raise funds for the needs of sick and wounded servicemen and their families. Women played an active role in this process: they organized concerts, performances, plays, lotteries, and musical evenings. Representatives of the Bessarabian nobility paid twice or even more for a ticket to a charity event. At this time, allegory lotteries became especially widespread as the fastest way to raise funds. In the early twentieth century. The popularity of charitable events gradually began to decline, which was due to the cost of events: a significant share of profits went to printing tickets, arranging the garden, renting musical instruments. ; Вивчення історії благодійності є одним із важливих завдань сучасної історичної науки. Особливу актуальність дана тематика набуває при аналізі переломних моментів історії – періодів військових конфліктів. Саме в часи, коли змінюються орієнтири суспільства, гостро постає питання підтримки військовослужбовців та їх родин. Період середини ХІХ – початку XX ст. був відзначений низкою збройних зіткнень, які безпосередньо торкнулися південноукраїнських земель, що входили до складу Російської імперії. Представники майже всіх верств населення країни виявляли бажання допомагати воїнам та їх родинам. Особливо щедрими пожертвуваннями відрізнявся дворянський стан. Не залишилися осторонь цього процесу й представники нобілітету Бессарабії. Допомога, надана дворянами, була неоціненною з огляду врятованого людського життя.Метою статті є аналіз ролі бессарабських дворян в організації благодійних кампаній під час військових конфліктів середини ХІХ – початку ХХ ст.Розглянуто участь місцевих дворян в організації благодійних кампаній під час військових конфліктів середини ХІХ – на початку ХХ ст. Представники нобілітету проводили чисельні доброчинні заходи з метою збору коштів на потреби хворих і поранених військовослужбовців та їх родин. Активну роль у цьому процесі відігравали жінки: влаштовували концерти, спектаклі, вистави, лотереї, музичні вечори. За квиток на благодійний захід представниці бессарабського дворянства платили вдвічі, а то й більше його вартості. В цей час особливого поширення набули лотереї-алегрі як найшвидший спосіб збору коштів. На початку ХХ ст. популярність благодійних заходів поступова стала спадати, що було обумовлено собівартістю заходів: чимала частка прибутку йшла на друк білетів, облаштування саду, оренду музичних інструментів.

In the article, the author analyzes some political and philosophical dimensions and perspectives that become relevant on the occasion of the 30th anniversary of Ukraine's Independence. The author, positioning himself within the political philosophy and philosophy of history, points out several fundamental points relevant to the identity and positioning of Ukrainian society on "eternal issues of Ukrainian society", such as discussions on the national idea, national identity, its historical and spatial perspective. The author's presentation is divided into four points: the century-old perspective of the Ukrainian struggle for independence, definition of the current Ukrainian situation in the context of nation-building and confrontation with Russia, the theoretical dimension of "national idea" and "civil religion", practical conclusions about the Ukrainian kind of these concepts. The author relies on the methodology of modern Nationalism Studies, Postcolonial Studies, the experience of Ukrainian studies, especially in the era of Ukrainian modernity (XIX-XX centuries). He postulates that the thirtieth anniversary of Ukrainian independence is inextricably linked with the century of liberation struggles of the Ukrainian nation, that the situation in Ukraine, in particular in the context of defining national identity and confrontation with Russia, can be correctly described as a confrontation between independentists of a modern emerging nation and the colonial empire, which fights for regaining its power over the former colony-province, relies on its numerous loyalists and uses various methods of aggression (both "cold" cultural war and "hot" military confrontation) to subdue the region. The author offers his view on the concept of "Ukrainian national idea", based on the basic literary sources of the history of Ukrainian nation-building. Based on the research, the author offers certain practical conclusions important for teaching history, law, civic education and for the education of a responsible citizen in Ukraine. ; У статті автор аналізує окремі політично-філософські виміри і перспективи, що постають актуальними з нагоди 30-літнього ювілею Незалежності України. Автор, позиціонуючи себе насамперед в межах політично-філософського та філософсько-історичного дискурсу, виокремлює декілька фундаментальних моментів, значущих для ідентичності і позиціювання українського суспільства стосовно «вічних питань українського суспільства», таких як дискусії довкола національної ідеї, національної ідентичності, історичної і просторової перспективи. Виклад автора поділяється на чотири пункти: столітня перспектива української боротьби за незалежність, політично-філософське визначення сучасної української ситуації у контексті процесів націєтворення і протистояння з Росією, теоретичний вимір понять «національна ідея» і «громадянська релігія», практичні висновки щодо українського різновиду цих понять. Автор спирається на методологію сучасних Nationalism Studies, Postcolonial Studies, досвід українознавчих досліджень, особливо епохи становлення української модерності (ХІХ – ХХ ст.). Він постулює, що тридцятиліття української незалежності невідривно пов'язане із століттям визвольних змагань української нації, що ситуація в Україні, зокрема у контексті визначення національної ідентичності та протистояння з Росією, можна коректно описати як протистояння індепендентистів повсталої нації і колоніальної імперії, що змагається за відновлення своєї влади над колишньою колонією-провінцією, спирається на численних своїх лоялістів та застосовує різні методи агресії (як «холодна» культурна війна, так і «гаряче» військове протистояння) для упокорення регіону. Автор пропонує свій погляд на поняття «української національної ідеї», спираючись на базові літературні джерела історії українського націєтворення. На підставі проведених досліджень автор пропонує певні практичні висновки, що важливі для викладання предметів історії, правознавства, громадянської освіти та для виховання відповідального громадянина в Україні.

The article analyzes the foundations of the formation of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan, which, first of all, are influenced by the traditions of the historical development of this country, its geopolitical location in the center of the Eurasian continent, transport and communication potential and the presence of large reserves of natural resources. It is emphasized that in modern Kazakhstan there is still no holistic perception of many historical events and processes, in particular those that were hushed up during the imperial and Soviet periods. At the same time, in the scientific discourse of the country, there is a rethinking of national history through criticism of the previous historical experience. It is noted that after the formation in the middle of the fifteenth century. In the Kazakh Khanate, the progressive development of statehood was replaced by a period of struggle against foreign invaders – first the Dzungars, and then the Russian Empire. It ended with the loss of statehood, the struggle for the restoration of which is presented in the form of a teleologically constructed narrative of the heroic struggle for independence, which includes a number of historical events and periods. The process of modern nation-state building in Kazakhstan is based on the consolidating role of the titular nation, which contributes to the growth of interest in historical issues and is accompanied by a gradual loss of the influence of Soviet-Russian narratives in political and historical discourse. A feature of the foreign policy of the Republic of Kazakhstan is a multi-vector approach, which has developed historically and is designed to ensure a balance between various geopolitical centers of power. The priorities of Kazakhstan's foreign policy are determined: the development of allied relations with the Russian Federation, a comprehensive strategic partnership with the PRC, an expanded strategic partnership with the United States, strategic relations with the Central Asian states, an expanded partnership and cooperation with the European Union. ; У статті проаналізовано засади формування зовнішньої політики Республіки Казахстан, на які, у першу чергу, впливають традиції історичного розвитку цієї країни, її геополітичне розташування у центрі Євразійського континенту, транспортно-комунікаційний потенціал та наявність великих запасів природних ресурсів. Підкреслюється, що у сучасному Казахстані поки що відсутнє цілісне сприйняття багатьох історичних подій та процесів, зокрема тих, які замовчувалися під час імперського та радянського періодів. Водночас, у науковому дискурсі країни відбувається переосмислення національної історії через критику попереднього історичного досвіду. Наголошується, що після утворення у середині ХVст. Казахського ханства поступальний розвиток державності змінився періодом боротьби з іноземними загарбниками – спочатку джунгарами, а потім Російською імперією. Він завершився втратою державності, боротьба за відновлення якої представляється у вигляді телеологічно побудованого наративу героїчної боротьби за незалежність, який поєднав низку історичних подій та періодів. Процес сучасного національно-державного будівництва у Казахстані відбувається з опорою на консолідуючу роль титульної нації, що сприяє зростанню інтересу до історичної проблематики та супроводжується поступовою втратою впливу радянсько-російських наративів у політичному та історичному дискурсі. Особливістю зовнішньої політики Республіки Казахстан є багатовекторність, що склалася історично і має забезпечити балансування між різними геополітичними центрами сили. Пріоритетами зовнішньої політики Казахстану визначені: розвиток союзницьких відносин із РФ, всебічне стратегічне партнерство із КНР, розширене стратегічне партнерство зі США, стратегічні взаємини із державами Центральної Азії, розширене партнерство і співробітництво з Європейським Союзом.

The article examines the organizational staffing and financing of the Department of Military Settlements from 1835 to 1857 in a specific historical study. Research methods. An important aspect of the methodological basis is the use of general scientific methods as historical method and elements of the statistical method (coverage of staffing and funding of the Department of Military Settlements of the considered period); and special-historical method as problem-chronological (consideration of the dynamics of events in chronological order analysing the formation of the Department of Military Settlements and its development). The scientific novelty of the work is that the article, for the first time and on the basis of legislative acts comprehensively examines the historical experience of the Department of Military Settlements of the Ministry of War which was one of the important administrative structures during 1835-1857 in the Russian Empire. It has been found that the organization of the Department of Military Settlements was divided into two periods: 1) 1835–1843 and 2) 1843–1857. Conclusions. The establishment of the Department of Military Settlements of the Cavalry during the reign of Emperors Mykola I and Alexander II in the structure of the Ministry of War was a natural requirement of the time, due to the need of increasing efficiency and mobility of management of the cavalry military settlements. The analysis of the organizational structure of the staff list of the Department of Military Settlements shows that since 1843 the powers and responsibilities of the staff have been expanded, management structures have been modernized, and funding has been increased. The activities of the Department of Military Settlements had a systemic and structural structure of all management levels; the division of functions and responsibilities was clearly regulated by law. ; L'article exploré dans une étude historique concrète organisation, dotation en personnel et financement du Département des établissements militaires de 1835 à 1857 recherche. Un aspect important du cadre méthodologique était l'application de méthodes : historiques, statistique, problème-chronologique. La nouveauté scientifique réside dans le fait que pour la première fois un complexe l'expérience historique de l'activité d'une importante structure administrative de l'Empire russe - le Département colonies militaires. L'organisation du Département des Etablissements Militaires se divise en deux périodes : 1) 1835-1843. et 2) 1843 –1857 Depuis 1843, les pouvoirs du personnel ont été élargis, le financement a été augmenté. ; В статье исследованы в конкретно-историческом изучении организационно-штатное построение и финансирование Департамента военных поселений с 1835 по 1857 г. Методы исследования. Важным аспектом методологической основы стало применение методов: исторического, статистического, проблемно-хронологического. Научная новизна заключается в том, что впервые комплексно исследованы исторический опыт деятельности важной управленческой структуры Российской империи – Департамента военных поселений. Организация Департамента военных поселений разделена на два периода: 1) 1835–1843 гг. и 2) 1843 –1857 гг. С 1843 г. были расширены полномочия штатного состава, увеличено финансирование. ; У статті досліджено в конкретно-історичному вивченні організаційно-штатна побудова і фінансування Департаменту військових поселень з 1835 по 1857 р. Методи дослідження. Важливим аспектом методологічного підґрунтя стало застосування методів: історичного, статистичного, проблемно-хронологічного. Наукова новизна полягає в тому, що вперше комплексно досліджені історичний досвід діяльності важливою управлінської структури Російської імперії - Департаменту військових поселень. Організація Департаменту військових поселень розділена на два періоди: 1) 1835-1843 рр. і 2) одна тисяча вісімсот сорок три -1857 рр. З 1843 були розширені повноваження штатного складу, збільшено фінансування.

Resumen: Este trabajo propone una reflexión acerca de la formación integral del ser humano en la civilización griega, en la que la literatura ocupó un lugar de privilegio. El éxito de una buena educación se traduce en logros, reconocimiento personal y también social. Los concursos trágicos, cuyos espectadores no tenían ningún impedimento económico que les impidiera asistir gracias al theorikón (dinero público destinado al pago de entradas al teatro), son una prueba de la presencia del género dramático en la representación de personajes cuyos hechos los habían precipitado a la desgracia en el género trágico, pero también al éxito en la comedia. El famoso pasaje de Aristófanes Ranas 1053-6 ubica en un nivel de igualdad al maestro de niños con el poeta para los adultos. También la poesía lírica es un medio de enseñanza para Teognis quien aconseja a su joven amado Cirno cómo adecuar su conducta a fin de lograr éxito en su vida. Solón, hombre político, angustiado por los peligros que podrían cernirse sobre Atenas, exhorta a sus conciudadanos a vivir según criterios basados en la justicia. Jenofonte recrea una imagen de Ciro como el soberano ideal que ha logrado forjar un vasto imperio, ello gracias a sus cualidades personales, linaje y educación. El labriego Iscómaco, protagonista del relato en boca de Sócrates en el Económico, también de Jenofonte, debe gran parte su prosperidad a las enseñanzas que ha transmitido a su joven esposa. En último término el Mimo III El maestro de escuela de Herodas ofrece una pintura real de la educación en la antigüedad en la que los golpes formaban parte de ella. ; Abstract: This work proposes a reflection on the integral formation of the human being, a problem in force to this day, in Greek civilization, since in it Stylos. 2021; 30 (30); pp. 7-17; ISSN: 0327-8859; E-ISSN: 2683-7900 8 literature had to fulfill a privileged place. The success of a good education translates into personal and social achievement and recognition. The tragic contests, whose spectators did not have any economic impediment that prevented them from attending thanks to the theorikón (public money destined to the payment of tickets to the theater), are proof of the presence of the dramatic genre in the representation of characters whose events had precipitated them to misfortune in the tragic genre but also success in comedy. The famous passage from Aristophanes Frogs 1053-6 places the teacher of chil- dren on a level of equality with the poet for adults. Lyric poetry is also a teaching tool for Theognis who advises his young lover Cyrnus how to adapt his behavior in order to achieve success in his life. Solon, a politician, anguished by the dangers that could loom over Athens, exhorts his fellow citizens to live according to criteria based on justice. Xenophon recreates an image of Cyrus as the ideal sovereign who has managed to forge a vast empire, thanks to his personal qualities, lineage and education. Ischomachus, main character of the story in the mouth of Socrates in the Oeconomicus also by Xenophon, owes much of his prosperity to the teachings that he has transmitted to his young wife. Ultimately, Herodas's Mime III "The Teacher" offers a real painting of education in antiquity in which blows were part of it.

RiassuntoL'articolo analizza il legame tra disastro, sacralità e regalità in Sri Lanka, esplorando il ruolo ricoperto dall'eziologia del maremoto nella riproposizione storica del modello del Dhamma-king: un re che sia l'incarnazione di un Bodhisattva, un essere vivente che aspira all'illuminazione conducendo pratiche altruistiche come un Budda, e di un Cakkavatti, un sovrano assoluto che assembla in sé il compito di promuovere il buddismo nel mondo e al tempo stesso di difendere l'unità della nazione. Ricostruendo le tracce del maremoto nella letteratura del buddismo Theravada e descrivendo la riproposizione di queste narrazioni mito-storiche nella fase politica seguita allo tsunami dell'Oceano Indiano, si mostra come dopo il disastro si sia imposta in Sri Lanka un'immagine di eroe culturale compenetrata da una tradizione della regalità di matrice buddista e singalese: una guida-quasi- divinizzata capace di assicurare prosperità alla sua gente e di riunificare energicamente il regno seguendo i valori religiosi e l'ideologia etnico-identitaria che avevano alimentato quasi trent'anni di conflitto civile. L'idea che riconquista territoriale, ricchezza e prosperità seguissero a un periodo di disordine e distruzione ha, infatti, favorito l'ascesa elettorale della dinastia Rajapaksa, impostasi sulla scena nazionale scalando i ranghi del potere da una delle periferie dell'"impero". Così, le azioni scellerate che si erano manifestate sotto forma di calamità naturali venivano simbolicamente assunte come l'incipit di una nuova epoca dell'oro, al tempo stesso "restauratrice" di equilibri facenti perno sull'unità della nazione e "riformatrice" di una società che poteva tornare ad essere virile, proba e virtuosa. The bowl, the robe and the scepter. Disaster, sacredness and kingship in Sri LankaThis article analyses the link between disaster, sacredness and kingship in Sri Lanka, exploring the role that the etiology of the tsunami played in the historical revival of the Dhamma-king model: a king who is the incarnation of a Bodhisattva, a living being pursuing enlightenment through altruistic practices similarly to a Buddha, and a Cakkavatti, an absolute monarch whose role combines promoting Buddhism in the world and simultaneously defending national unity. By unearthing traces of the tsunami in the literature of Theravada Buddhism and describing the revival of these mytho-historical narratives in the political phase following the Indian Ocean tsunami, I show how a specific image gained ground in Sri Lanka in the aftermath of the disaster, the image of a cultural hero imbued with the tradition of Buddhist and Sinhalese sovereignty: a semi-divinized leader who succeeded in ensuring prosperity for his people and dynamically reuniting the kingdom under the religious values and ethnic-identity ideology that had fuelled almost thirty years of civil war in the country. The idea that regaining territory, wealth and prosperity were to follow a period of disorder and destruction favoured the electoral rise of the Rajapaksa dynasty, a leadership that took over the national stage by climbing the ranks of power from the margins of the "empire". The reckless actions that had materialized in the form of natural disasters were thereby symbolically cast as the beginning of a new golden age, one destined to "restore" balances pivoting on the unity of the nation while at the same time "reforming" a society with the potential to be virile, just and virtuous once again.

The aim of the work. To study of the main stages of the formation and development of military pharmacy (MPh) in Ukraine historically. Materials and Methods. The research methodology is based on the principles of historicism, objectivity and consistency. In the work a complex of general scientific and special methods: theoretical, historical, method of generalization, systematization of data, comparison, methods of studying literary and historical sources and analysis, etc. is used. Results and Discussion. The formation and development of the MPh in different world countries is largely associated with the creation of armies and the conduct of hostilities. On the territory of our state, the MPh as an independent branch of knowledge was formed only in the 17th century, which is associated with the activities of the Pharmaceutical Order in the Russian Empire, one of the main tasks of which was the provision of medical and pharmaceutical supplies to the army. The branch of the MPh into a separate discipline was facilitated by the activities of such outstanding scientists as A. Nelyubin, S. Przhibitek, N. Pirogov, etc. The National University of Pharmacy played a leading role in the development of the MPh both in educational and scientific areas, in Soviet times and in the modern history of Ukraine. Today, the Ukrainian Military Medical Academy is the educational and scientific center for training military pharmacists in Ukraine. Conclusions. The article analyzes the historical aspects of the formation and development of the MPh in Ukraine. The nine main stages of the formation of the MPh are determined, the main factors of influence, characteristics and directions of its development are formulated. Based on the results of the scientific generalization of historical experience, significant achievements of the domestic MPh in educational, scientific and practical areas are presented, the role and place of outstanding personalities in the formation of the MPh are noted. ; Мета роботи. Здійснити дослідження основних етапів становлення та розвитку військової фармації (ВФ) в Україні в історичному аспекті. Матеріали і методи. Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, об'єктивності і системності. У роботі використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів: теоретичний, історичний, метод узагальнення, систематизації даних, порівняння, методи вивчення літературно-історичних джерел та аналізу й ін. Результати й обговорення. Становлення і розвиток ВФ у різних країнах світу значною мірою пов'язані зі створенням армій і веденням бойових дій. На території нашої держави ВФ як самостійна галузь знань сформувалася лише у XVII ст., що пов'язано з діяльністю Аптекарського приказу у Російській імперії, одним із основних завдань якого було медичне та лікарське забезпечення армії. Відгалуженню ВФ в окрему дисципліну сприяла діяльність таких видатних вчених, як О. Нелюбін, С. Пржибитек, М. Пирогов та ін. Національний фармацевтичний університет відігравав провідну роль у розвитку ВФ як в освітянському, так і в науковому напрямку, за радянських часів та в новітній історії України. На сьогодні освітньо-науковим центром підготовки військових провізорів в Україні є Українська військово-медична академія. Висновки. У статті проаналізовано історичні аспекти становлення та розвитку ВФ в Україні. Визначено дев'ять основних етапів становлення ВФ, сформульовано основні фактори впливу, характеристики та напрямки її розвитку. За результатами наукового узагальнення історичного досвіду представлено вагомі здобутки вітчизняної ВФ в освітянському, науковому та практичному напрямках, зазначено роль і місце видатних особистостей у формуванні ВФ.

The article describes how the features of the First Czechoslovak Republic state formation corresponded to democratic principles; it is examined the influence of external factors and tendencies to the constitutional process; it is investigated the implementation of the fundamental principles of democracy in the norms of the Czechoslovak Constitution of 1920. It should be stressed that the foundation of Czechoslovakia was influenced by democratic values, but also it was directly influenced by the interests of the Entente Powers, especially Great Britain and France. It manifested itself in the fact that representatives of the Czechoslovak national movement sought the support of the Entente states in the process of creating an independent state of Czechs and Slovaks in territories over which the pre-war sovereignty of the Austro-Hungarian Empire was recognized. Members of the Czechoslovak national missions were negotiating with representatives of foregin politics at this period. Czechoslovak national corps were created, fought on the side of the Entente states and formed the basis of the future army of the state, whose project was actively promoted. However, total control and dependence on Entente's strategic interests which sometimes went against the established principles of democracy was the other side of the Entente's support for the Czechoslovak national movement. For this reason, the democratic principles of state formation violated, and this especially concerned the solution of the national question. Features of the Czechoslovak state formation were of direct importance for the constitutional process. As a result, the democratic nature of the norms that regulated the status of national minorities, the legal meaning of the concept of "the Czechoslovak people", the authority of the President of Czechoslovakia, can be questioned. Nevertheless, the author comes to the conclusion that the Constitution consistently contained norms on human rights and freedoms, and it regulated the mechanism of legal restriction of state power. Therefore, conclusions are drawn that the constitution of the Czechoslovak Republic was democratic. ; У статті досліджено особливості процесу державотворення Першої Чехословацької республіки з погляду їхньої відповідності демократичним цінностям; визначено вплив зовнішніх чинників та тенденцій на конституційний процес шляхом аналізу норм Конституції Чехословацької республіки 1920 року на предмет утілення фундаментальних принципів демократії. Автором доведено, що процес створення Чехословаччини проводився під егідою демократичних ідей, проте на нього безпосередній вплив мали інтереси держав Антанти, передусім Великобританії та Франції. Це проявлялося в тому, що представники чехословацького національного руху прагнули отримати підтримку держав Антанти у процесах створення незалежної держави чехів і словаків на територіях, над якими у довоєнний час визнавався суверенітет Австро-Угорської імперії: члени національних представництв вели переговори із представниками іноземного політикуму, було створено чехословацькі національні корпуси, які воювали на стороні держав Антанти і водночас становили основу майбутньої армії держави, проєкт якої активно популяризовувався. Однак іншою стороною підтримки Антанти для чехословацького національного руху виявився тотальний контроль і залежність від її стратегічних інтересів, які іноді йшли у розріз з усталеними принципами демократії. Унаслідок такої ситуації принципи демократії іноді порушувались, що особливо гостро відчувалось у вирішенні національного питання. Особливості чехословацького державотворення мали безпосереднє значення для конституційного процесу, унаслідок чого демократичність положень Конституції республіки, які стосуються статусу національних меншин, правового змісту поняття «чехословацький народ», повноважень президента, має суперечливий характер. Незважаючи на це, у Конституції послідовно закріплюються демократичні права і свободи людини та реґламентуються механізми законодавчого обмеження державної влади, що у висновку дозволяє назвати її демократичною.

The purpose of the research – is to examine and reconstruct the specificity of a human factor in town management at the territory of the South of Ukraine in the second half of the 18th – at the beginning of the 20th century. The research methodology is based on the principles of scientificity, historism, verification, author objectiveness, the frontier theory, human dimension, regionalism and also on the use of general scientific (analysis, synthesis and generalization) and specific historical (historical and genetic, historical and typological, historical and systemic) methods. The scientific novelty consists in the fact that the formation of a new socio-cultural reality and geo-political changes resulted in involving representatives of the Western European countries into management of the Southern Ukrainian region and towns that changed the bureaucratic system of the Russian Empire. That made it possible to transform the South of Ukraine into important centers of the economic life of both the region and the country intensifying modernization processes. Such processes are strongly related to the participation of deputies and foreign employees in the municipalities and the activities of public management in the towns of the South. This study considers bodies of self-government as a specific mode of activity of municipality deputies. Special attention is focused on characterization of their role in the practical activity of public elective institutions. The Conclusions. The results of the research contain the information that a deputy of a local self-government is considered not as a political construct, but as a personal and individual phenomenon reflecting different behavioral patterns of self-government deputies better and expressing their cultural values more obviously. The study also emphasizes that the towns were managed by the representatives of different socio-professional layers that enhanced the individual features of the region when compared to other regions of the country. ; Мета дослідження – розкрити та реконструювати особливості людського фактору в управлінні містами на території Півдня України в другій половині XVIII – початку XXст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об'єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що в результаті формування нової соціокультурної реальності та геополітичних змін до управління південноукраїнським регіоном та містами були задіяні представники західноєвропейських країн, які внесли багато змін у бюрократичну систему Російської імперії. Це дало можливість Півдню України перетворитися на важливі центри економічного життя як регіону, так і держави, що прискорило модернізаційні процеси. Такі процеси міцно пов'язані із участю в діяльності муніципалітетів працівники депутатів та найманих працівників у функціонуванні громадських управлінь в містах Півдня України. У пропонованій статті органи самоврядування аналізуються як специфічний образ діяльності і активності депутатів муніципалітетів. Основна увага приділена розкриттю їх характерів у практичній діяльності громадських виборчих установ. Висновки. У запропонованих результатах дослідження міститься інформація про те, що образ депутатів самоврядування розглядається не як політичний конструкт, а як особистісно-індивідуальний феномен, в якому краще розкриваються різні поведінкові моделі депутатів самоврядування і краще виражаються їх культурні цінності. Тако, відзначено, що містами управляли представники різних соціопрофесійних образів, що значно посилювало регіонально-індивідуальні особливості краю, у порівнянні з іншими регіонами держави.

The purpose of the research is to study Dmytro Stolypin's social experiment repercussions in the agrarian reform of 1906 – 1917 through the family's vision retrospective concerning the peasant issue's essence in the Russian Empire at the second half of the XIXth – at the beginning of the XXth century. The Methodology of the Research. The key to understanding the publication's subject essence could be found in the plane of the postmodern methodology. Due to the use of the principles of objectivity, multifactorialism, historicism, as well as historical genetic, problem chronological, historical and biographical, retrospective, prosopographic methods and content analysis, the goal was achieved. The scientific novelty. The D.A.Stolypin's experiment is considered not only as one of the domestic sociological science's sprouts, but also the family practice, which influenced P.A.Stolypin's worldview formation, as a microsocial process from the steps of the "problem statement" and the "revolution in consciousness" that preceded the agrarian reform break out in 1906 – 1917. The Conclusions. The social experiment took place in 1874 – 1893 near the village of Mordvynivka, Berdyansk district (povit), Tavriya huberniya (province) and covered 214 people. Its purpose was to create the rental farms in order to increase D.A.Stolypin's estate profitability and to popularize among the local peasantry of the leading at that time the intensive forms of the local management. D. A.Stolypin, Comte's student and follower, the experiment was an empirical proof of the correctness concerning the views on the peasant issue's essence. It became the basis of a report proclaimed in March 1882 in the Moscow Imperial Society of Agriculture. The latter contained proposals for the relaxation and further abolition of ransom payments for the peasants, the introduction of private ownership of communal land, the land management, and stimulating the growth of the peasant land ownership. The comparison with the agrarian legislation of 1905 – 1911 allowed to reveal a number of similar features. ; Мета статті – крізь ретроспективу родинного бачення сутності селянського питання в Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХст. дослідити відлуння соціального експерименту Дмитра Столипіна в аграрній реформі 1906–1917рр. Методологія дослідження. Ключ до розуміння сутності предмета публікації лежить у площині методології постмодерну. Досягнення мети стало можливим завдяки використанню принципів об'єктивності, багатофакторності, історизму, а також історико-генетичного, проблемно-хронологічного, історико-біографічного, ретроспективного, просопографічного методів та контент-аналізу. Наукова новизна. Експеримент Д.А.Столипіна розглянуто не лише як один з паростків вітчизняної соціологічної науки, а й родинну практику, що вплинула на формування світогляду П.А.Столипіна, як мікросоціальний процес з кроків "постановки проблеми" й "революції в свідомості", що передували аграрній реформі 1906–1917 рр. Висновки. Соціальний експеримент проходив у 1874–1893рр. поблизу с. Мордвинівка Бердянського повіту Таврійської губернії та охопив 214 осіб. Мета його полягала у створені орендних хуторів задля підвищення рентабельності маєтності Д.А.Столипіна та популяризації серед місцевого селянства провідних на той час інтенсивних форм ділянкового господарювання. Для Д.А.Столипіна, як учня та послідовника О.Конта, експеримент був емпіричним доказом правдивості поглядів щодо сутності селянського питання. Він став основою проголошеної у березні 1882р. доповіді в Московському Імператорському товаристві сільського господарства. Остання містила пропозиції щодо послаблення і подальшого скасування для селян викупних платежів, запровадження приватної власності на общинні землі, проведення землевпорядних робіт, стимулювання зростання селянського землеволодіння. Порівняння їх з аграрним законодавством 190–1911рр. дало змогу виявити низку схожих рис.

Based on statistical material and analysis of the Russian Empire legislation, the process of formation and development of salt-work facilities at the saline estuaries of Odesa county is highlighted, and the specifics of economic changes in the life of the county and its inhabitants as the result of their exploitation is shown in the paper. Changes that the county's salt extraction had undergone in the context of the transformation of the imperial legislation concerning the salt production on its territory are considered. Works of scholars devoted to the studied issue are analyzed, and an attempt is made to shed light on new facts of the history of Odesa county estuaries through the analysis of the historical development of the salt-work facilities that existed at them. The specific features of each of the studied salt-works development are analyzed in the paper. The specifics of the social and economic impact of salt-work facilities on the development of neighboring settlements and the formation of industrial and infrastructural spheres are studied. The process of transition from the collection of self-settling salt, which independently settled on the banks of estuaries, to the formation of sedimentation basins system to regulate the process of salt settling, is highlighted. Particular attention is paid to the role of the legal collision that arose during the land surveying of the county lands and allowed landlady Luzanova to start collecting salt in the 20s of the 19th century, and after the final solving the issue, to start, regulated by the government, collecting of salt by landlords on their own lands, which included estuaries within the boundaries of the county. The development of the self-settling salt basins system at Kuialnyk estuary and their gradual shift to the southern part of the reservoir are highlighted. Level of introduction of new technologies and the specifics of the organization of Kuialnyk-Khadzhybei and Tuzla salt-work facilities are analyzed. The difference in the organization of the brine flow to the sedimentary basins and the specifics of working with it, as well as the specifics of technical support of salt-work facilities, are shown. Attention is focused on the interest of big capitals in the development of salt-work facilities on the example of Brodskyi family merchants and the development of Tuzla drought. The peculiarities of the work process and the wages at the salt-work facilities in the late 19th and early 20th century are analyzed. Positive and negative sides of active exploitation of salt-work facilities in the county are identified, and the impact of owners and tenants of salt-work facilities on the infrastructure of some settlements in the county is outlined. ; На основі статистичних матеріалів висвітлено процес виникнення та розвитку соляних промислів на лиманах Одеського повіту, показано специфіку змін, які проходили на них у контексті зміни законодавства Російської імперії у питаннях соляної промисловості на її теренах. Проаналізовано праці вчених з окресленої тематики та зроблено спробу висвітлити нові факти історії лиманів Одеського повіту через аналіз історичного розвитку соляних промислів, що існували на них. Окреслено специфічні особливості розвитку кожного з досліджуваних промислів. Досліджено специфіку соціально-економічного впливу промислів на розвиток поселень сусідніх до них.

The purpose of the research – is to examine and reconstruct the specificity of a human factor in town management at the territory of the South of Ukraine in the second half of the 18th – at the beginning of the 20th century. The research methodology is based on the principles of scientificity, historism, verification, author objectiveness, the frontier theory, human dimension, regionalism and also on the use of general scientific (analysis, synthesis and generalization) and specific historical (historical and genetic, historical and typological, historical and systemic) methods. The scientific novelty consists in the fact that the formation of a new socio-cultural reality and geo-political changes resulted in involving representatives of the Western European countries into management of the Southern Ukrainian region and towns that changed the bureaucratic system of the Russian Empire. That made it possible to transform the South of Ukraine into important centers of the economic life of both the region and the country intensifying modernization processes. Such processes are strongly related to the participation of deputies and foreign employees in the municipalities and the activities of public management in the towns of the South. This study considers bodies of self-government as a specific mode of activity of municipality deputies. Special attention is focused on characterization of their role in the practical activity of public elective institutions. The Conclusions. The results of the research contain the information that a deputy of a local self-government is considered not as a political construct, but as a personal and individual phenomenon reflecting different behavioral patterns of self-government deputies better and expressing their cultural values more obviously. The study also emphasizes that the towns were managed by the representatives of different socio-professional layers that enhanced the individual features of the region when compared to other regions of the country. ; Мета дослідження – розкрити та реконструювати особливості людського фактору в управлінні містами на території Півдня України в другій половині XVIII – початку XXст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об'єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що в результаті формування нової соціокультурної реальності та геополітичних змін до управління південноукраїнським регіоном та містами були задіяні представники західноєвропейських країн, які внесли багато змін у бюрократичну систему Російської імперії. Це дало можливість Півдню України перетворитися на важливі центри економічного життя як регіону, так і держави, що прискорило модернізаційні процеси. Такі процеси міцно пов'язані із участю в діяльності муніципалітетів працівники депутатів та найманих працівників у функціонуванні громадських управлінь в містах Півдня України. У пропонованій статті органи самоврядування аналізуються як специфічний образ діяльності і активності депутатів муніципалітетів. Основна увага приділена розкриттю їх характерів у практичній діяльності громадських виборчих установ. Висновки. У запропонованих результатах дослідження міститься інформація про те, що образ депутатів самоврядування розглядається не як політичний конструкт, а як особистісно-індивідуальний феномен, в якому краще розкриваються різні поведінкові моделі депутатів самоврядування і краще виражаються їх культурні цінності. Тако, відзначено, що містами управляли представники різних соціопрофесійних образів, що значно посилювало регіонально-індивідуальні особливості краю, у порівнянні з іншими регіонами держави.