Suchergebnisse

Historical and legal, historical and economic aspects of the process of formation and development of the system of public preschool education in Ukrainian SSR in 20s – early 30s of the XX century have been analyzed. It has been proved that the issue of preschool education with the victory of the Soviet government took its place in the general system of education's development, which the Bolsheviks began to introduce first in the industrial regions in 1919, and then throughout Ukrainian SSR. The authors have the legal basis of the process of formation and development of the system of public preschool education in Soviet Ukraine in 1919–1933. The upbringing of children from the early age, according to the Program of the party and the decisions of the Soviet government, had to become the complete prerogative of public educational agencies. The main reasons for the rapid growth in the number of institutions of state and public education of children of preschool age have been analyzed. That process was caused by the economic devastation in Ukraine as a result of the First World and Civil Wars, which doomed more than one million children to starvation. State authorities were forced to make certain commitments to provide food and education for deprived children. There is a destruction of the old pre-revolutionary pedagogy, which considered preschool education only as a forced measure for working parents and orphans, by giving preference to family upbringing of children at an early stage of life. It has been proved that the system of legal regulation of financing of public preschool education in Ukrainian SSR at that time has passed three stages of development: – 1919–1922 – financing of preschool institutions was carried out in a centralized way by monthly allocations from the republican budget, as well as from the budget of central agencies; – 1923–1927 – financing of preschool institutions was transferred from the republican to local budgets; – 1928–1933 – attraction of state and local councils' budgets, funds from trade unions, other institutions and enterprises, parental payment. There was the final consolidation of budgetary sources of maintenance of preschool education system in the legislation. There was the thesis that the legal consolidation of financing of preschool education in Ukraine should reflect the priority of public importance and state support of this field of educational activity from the standpoint of investing in the future of the state, forming the foundations of a harmonious personality as a prerequisite for successful secondary and later higher education. It has been emphasized that the financing of preschool education and its legal consolidation should be aimed at stimulating the work of educational and pedagogical staff, attracting highly qualified specialists to this field. Society and the state must realize that this category of professionals have the prerequisites for successful development, prosperity of future generations. ; Рассмотрены изменения в финансировании общественного дошкольного воспитания в 1919–1933 гг. – от утверждения в Украине советской власти до унификации систем образования советских республик. С победой советской власти вопрос дошкольного воспитания занял свое место в общей системе развития образования, которую начали внедрять большевики в 1919 г. сначала в промышленных регионах, а затем и на всей территории УССР. Согласно партийной программе и решениям советского правительства воспитание детей, начиная с самого раннего возраста, должно было стать полностью прерогативой общественных специально уполномоченных органов. ; Розглянуто зміни у фінансуванні суспільного дошкільного виховання в 1919–1933 рр. – від ствердження в Україні радянської влади до уніфікації систем освіти радянських республік. З перемогою радянської влади питання дошкільного виховання посіло своє місце у загальній системі розвитку освіти, яку почали впроваджувати більшовики в 1919 р. спочатку у промислових регіонах, а потім і на всій території УСРР. Згідно з партійною програмою та рішеннями радянського уряду виховання дітей, починаючи з наймолодшого віку, повинно було стати повністю прерогативою суспільних спеціально уповноважених органів.

The article substantiates the need to ensure the vital interests of people, society and the State, the stable development of the society, detection, prevention and neutralization of real and potential threats to the national interests. It was determined that a key role in this process plays not only civil society but also the supreme bodies of the State power and control, as a strategy guide to counter threats to national interests. The positive influence of the national unity on the system of national security state functioning has been proved. ; Обґрунтовано необхідність забезпечення життєво важливих інтересів людини, громадянина, суспільства і держави, сталого розвитку суспільства, виявлення, запобігання і нейтралізації реальних та потенційних загроз національним інтересам. Установлено, що ключову роль у цьому процесі відіграє не тільки громадянське суспільство, а й вищі органи влади та управління держави як провідники стратегії протидії загрозам національних інтересів. Доведено позитивний вплив національної єдності на функціонування системи національної безпеки держави.

Проведено аналіз міграційних процесів в Україні, зокрема приділено увагу зовнішній трудовій міграції в умовах воєнного конфлікту на сході України. Встановлено, що міграція населення є так званим «лакмусовим папером», що відображає проблеми в країні, є своєрідною реакцією на зміни у політичній та соціально-економічній сферах суспільства. Найбільше піддаються міграційним переміщенням особи, що мешкають у прикордонних регіонах Західної та Східної України. Виявлено, що дещо змінилися причини переміщень, якщо в 90-і роки причиною було тотальне безробіття та занепад країни, то сьогодні мігрантів манить кращий добробут інших держав, більш високі зарплати у порівнянні з Україною. Питання міграції для України актуалізувалось в останні роки у зв'язку з воєнним конфліктом на Донбасі, тому причинами трудової міграції жителів сходу є, перш за все, втрата житла або збереження життя родини, а також заробіток через втрату місць роботи у зв'язку з воєнними діями. Загалом українці найбільш часто обирають для виїзду такі країни, як Росія, Польща, Італія, Чехія, Іспанія тощо. Як суспільне явище трудова міграція має позитивні і негативні сторони, а його масштаби зумовлюють необхідність державного регулювання міграційними процесами. Тобто, показано що міграція на сьогодні має довгостроковий характер, заробітчани роблять все можливе, щоб не повертатися на батьківщину, особливо в умовах воєнного часу.

Political security is connected with the lack of external and internal threats, or the reduction of their severity. The maintenance of the internal public security should start from the explanation of the nature of the relationship between the political and institutional structures and most active social groups. The author suggests using a mental construct as an indicator of conflict/harmony in this sphere. It has been proposed to implement this idea by comparing the mental constructs of political institutions and social environment. One of the methods to implement this idea has been revealed in the article. This method is based on the search of leading values which are characterizing basic political and institutional structures and social environment. Two components have been described in the mental constructor: rational and irrational. Moreover, the formula, that makes it possible to compare and evaluate the congruence of mental constructs of political and institutional structures and the environment on the basis of the detected values, has been suggested. The advantage of this formula is its flexibility. Consequently, it can describe the features of social and political interaction in all political systems. The regularity has four components. The first component describes the level of implementation of the social environment's values being a result of certain internal and external policies. It contains a self-assessment of individuals - representatives of the social environment level of its own value system's implementation. Moreover, the author takes into account the assessment of the political and institutional structures that is given by these individuals. Individuals assess these structures in connection to the actions and decisions aimed at the implementation of public interests and values. The second component of the formula describes the level of implementation and the congruence of values of basic political and institutional structures in relation to the social environment. Suggested measurement procedure is identical to the measurement of the first component. The third element of the formula is the emotional component of the interaction. The fourth component of the formula is the level of compensation resources, which are necessary in order to correct the imbalance of mental constructs of political and institutional structures and social environment. The level of political stability and security in Ukraine has been estimated as an example of this formula's use. The empirical base of research are the results of opinion polls performed by Ilko Kucheriv «Democratic initiatives» Fund, speech of the President of Ukraine Petro Poroshenko to the Ukrainian Parliament from 06.04.2015, and other documents. ; Политическая безопасность связана с отсутствием внешних и внутренних угроз или уменьшением их остроты. Обеспечение внутренней общественной безопасности должно начинаться с объяснения характера взаимоотношений между политико-институциональными структурами и наиболее активными социальными группами. Автор предлагает использовать ментальный конструкт, как индикатор конфликта / гармонии в этих отношениях, и реализовать эту идею, сравнивая ментальные конструкты политических институтов и общественной среды. В статье раскрывается один из методов по реализации этой идеи. Этот метод основывается на поиске ведущих ценностей, которые свойственны базовым политико-институциональным структурам и общественной среде. В ментальном конструкте выделено рацио-нальную и иррациональную составляющую. Установлена формула, которая дает возможность сравнить и оценить конгруэнтность ментальных конструктов политико-институциональных структур и окружающей среды на основе выявленных ценностей. В качестве примера использования этой формулы была проведена оценка уровня политической стабильности и безопасности в Украине. Эмпирической базой исследования являются результаты опросов общественного мнения, которые выполняет фонд «Демократические инициативы» имени Илька Кучерива, Обращение Президента Украины Петра Порошенко к украинскому парламенту 04.06.2015г. и другие документы. ; Політична безпека пов'язана з відсутністю зовнішніх і внутрішніх загроз або зменшенням їх гостроти. Забезпечення внутрішньої громадської безпеки має починатися з пояснення характеру взаємовідносин між політико-інституційними структурами і найбільш активними соціальними групами. Автор пропонує використовувати ментальний конструкт, як індикатор конфлікту/гармонії в цих відносинах, і реалізувати цю ідею, порівнюючи ментальні конструкти політичних інститутів і суспільного середовища. У cтатті розкривається один з методів щодо реалізації цієї ідеї. Цей метод ґрунтується на пошуку провідних цінностей, котрі властиві базовим політико-інституційним структурам і суспільному середовищу. У ментальному конструкті виділено раціональну та ірраціональну складову. Встановлено формулу, яка дає можливість порівняти й оцінити конгруентність ментальних конструктів політико-інституційних структур і оточуючого середовища на основі виявлених цінностей. Як приклад використання цієї формули була проведена оцінка рівня політичної стабільності і безпеки в Україні. Емпіричною базою дослідження є результати опитувань громадської думки, які виконує фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, Звернення Президента України Петра Порошенка до українського парламенту 04.06.2015р. та інші документи.

У статті проаналізовано публіцистичні праці другої половини ХІХ – початку ХХ ст., присвячені найважливішим проблемам національно-культурного руху українців Галичини. Метою статті є роз­кри­ти погляди переважно лідерів цього руху на найбільш актуальні питання українського куль­турного жит­тя краю та прослідкувати за трансформацією національно-культурного руху українців Галичини у національно-визвольний. За допомогою джерелознавчої критики ми спробували з'ясувати об'єктивно-суб'єктивний інформаційний потенціал публіцистичних праць українських, польських та російських гро­мадсько-культурних діячів та політиків, що дозволило зробити реконструкцію різних аспектів націо­нально-культурного руху українців Галичини впродовж другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Герменев­тика, як мистецтво правильно розуміти мову іншої людини, зокрема писемний текст, мала також важливе значення для аналізу творів учасників національно-культурного руху. Нам вдалося вста­новити, що наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. простежується стійка тенденція до політизації україн­ського націо­нально-культурного руху та трансформації його у національно-визвольний. Це позначилася на творах громадських діячів цього часу (Юліана Бачинського, Леона Василевського, Станісла­ва Людке­ви­ча, Івана Труша, Івана Франка та інших), де акцентується на тому, що тільки політична самостійність українців може стати передумовою до вирішення найнагальніших проблем, у тому числі культурного характеру. Такий світоглядний підхід має важливе суспільне значення в умовах сучасної гібридної російсько-української війни, коли боротьба за українську державність триває.
Ключові слова: Галичина, національно-культурний рух, публіцистичні праці, громадське това­риство, політична самостійність.

У рамках дискурсивного виміру вивчається соціальна механіка виробництва аномії. Актуальність дослідження обґрунтовується тим, що в суспільстві, яке перебуває у стані воєнного конфлікту, аксіологічні атестації зазнають граничної фрагментації відповідно до дискурсів окремих ідентичностей; унаслідок цього унеможливлюється функціонування конструктів "солідарність", "консолідація", "єдність цілей", "взаємна довіра", що створює ризики для існування суспільства загалом. Розглядаються основні положення теорії аномії Р. Мертона, які доповнюються принципами соціального конструкціонізму, а тому механіка виникнення аномії пов'язується із втратою елітами дискурсивного контролю над визначенням соціальності. Описано п'ять фаз виробництва аномії, кінцевим результатом чого стає виникнення інфантильного соціуму. Основою процесу визнається поява нових, нерегламентованих практик, що спрямовують суспільне життя на "адаптацію з пониженням", тобто нав'язують спільноті спрощено-примітивні соціальні настановлення. Частина цих практик входить у суперечність із фундаментальними цінностями та місією панівного дискурсу, а також запускає процеси групової поляризації. Останні ж спричинюють, по суті, виникнення ерзац-еліт, тобто умовної соціальної групи, що виходить на суспільну арену з іншою місією – задовольнити передусім власні потреби. Домінування ерзац-еліт призводить до послаблення механізмів формального і неформального контролю, нестійкості оцінних критеріїв, хабітуалізації соціальних практик, що суперечать морально-етичним конвенціям, і зрештою – до інфантильного соціуму. Зроблено висновок, що гострі соціальні зміни – це лише передумови, на тлі яких відбувається примітивізація соціальних настановлень особистості та фрагментація аксіологічних атестацій, а тому аномія, яка зазвичай особистісно детермінована, є складнокоригованим станом.

Найбільш вдалу боротьбу з COVID-19 демонструють країни з ефективними державними інститутами, критична важливість яких проявилася на всіх етапах протистояння SARS-CoV-2 – від застосування карантинних обмежень, оснащення ковід-лікарень і надання пакетів фінансової допомоги національним економікам до розроблення ковід-вакцин, розгортання їх виробництва і масового щеплення населення аж до формування колективного імунітету.Ці країни є осередком не тільки високоадаптивного бізнесу, а й першокласних наукових центрів і провідних фармацевтичних компаній, що запропонували світові дієві ковід-розробки та їх масове виробництво. Проте швидке застосування цього творчого потенціалу було б неможливим без ефективного державного регулювання. Адже ціна суто ринкової відповіді SARS-CoV-2 є непомірно високою через неминучу втрату часу і людських життів при формуванні приватних фондів, достатніх для початку розробки ковід-вакцин, їх виробництва, масового щеплення і виникнення колективного імунітету.Таким чином, державне регулювання стало ключовим чинником перетворення ковід-вакцин на суспільне благо. Однак через різну якість такого регулювання в різних країнах це благо має ознаки «національності»: першими його отримують заможні країни – розробники ковід-вакцин та їх найближчі партнери, які вирізняються високим рівнем державного управління. Країни ж, позбавлені таких інституційних переваг, виявилися затиснутими COVID-19 і в без того вузькому коридорі їх фінансових можливостей. Причому вихід з цієї пастки нерідко пов'язаний з політичними вимогами, характер яких іноді взагалі не стосується ні SARS-CoV-2, ні національних умов його подолання.

Мета статті — виявити актуальні концепції авторів, що досліджують сучасну аудіовізуальну культуру, аби усвідомити загальні засади її функціонування, розкрити особливості компонентів та зумовленість станом сучасного суспільства. Методологія дослідження. Під час розгляду предмета дослідження були використані загальнонаукові методи: порівняльний — зіставлялися та порівнювалися погляди різних науковців щодо суспільних процесів сьогодення та місця аудіовізуальної культури в них для більш об'ємного та об'єктивного висвітлення досліджуваного явища; методи аналізу і синтезу — предмет розкладався на компоненти та здійснювалося їхнє вивчення окремо задля того, аби наприкінці розвідки сучасна аудіовізуальна культура розглядалася як багатомірне суспільне явище; історичний — для простеження концепцій авторів щодо еволюції екранної культури та її засад. Наукова новизна статті пояснюється вивченням з нового погляду сучасної аудіовізуальної галузі як невіддільного елементу культури, засновуючись на думці українських та закордонних науковців. Висновки. У статті проаналізовано підходи авторів до вивчення культурних та екранних процесів задля висвітлення особливостей існування аудіовізуальної культури в сучасному суспільстві. Розглянуто концепції щодо телебачення та його ролі в соціумі, еволюції різних видів екранного дійства та їхні зв'язки з розвитком людини, а також запропоновано зв'язок сучасного звукового супроводу з такими поглядами на сутність кіно. Окрім цього, розкрито наукову думку щодо специфіки використання звукового елементу аудіовізуальних творів у сучасному контексті та зв'язок екранної культури з технологіями з культурних та мистецьких позицій. Також були досліджені наукові підходи до сучасних суспільних процесів як до контексту функціонування аудіовізуальної сфери.

В данной работе автором анализируется ряд изменений, внесенных в последние годы в российское законодательство. Эти изменения рассматриваются с позиции отражения в законодательстве права граждан и их объединений на участие в формировании органов местного самоуправления. Автор дает оценку правового регулирования этого права на современном этапе в Российской Федерации. ; In this paper the author analyzes a number of amendments recently made in Russian legislation. These amendments are examined from the position of reflection in legislation of citizens' and their unions' right for participating in local self-government bodies formation. The author estimates the current legal regulation of this right in the Russian Federation.

Розглянуто передумови і характер "нової нормальності" в розвитку сучасного суспільства, основними особливостями якого є швидкоплинність змін і розширення конфліктності, що невпинно демонтує бар'єри до так званого "творчого безладу". Як результат хаотизується суспільне життя з поки що незрозумілим інституційним світом, де невизначеність і непередбачуваність, з одного боку, вже не можуть обмежуватися рішеннями урядів національних держав, а з іншого –– сукупність ознак такої нормальності, інтеріоризуючись, формує невдоволеність і протестність населення. Сукупність нинішніх змін і суспільних трансформацій має характерні ознаки кругообігу з особливим привнесенням у нього і нового змісту. Разом з тим у наявності й збіг з рядом ознак "темних століть" середньовіччя. Вихід з них був пов'язаний як із соціалізацією технологічного передання культурної спадщини в процесі засвоєння нагромаджених знань, так і з використанням культурного капіталу минулого. Усе це породжувало через екстеріоризаційну діяльність особистості інституційну обумовленість для самореалізації при становленні капіталістичного світу. Можливість такої самореалізації лягла в основу діалектики формування і розвитку соціального світу капіталізму. Тим самим соціалізація як процес засвоєння людиною суспільних способів життєдіяльності та культури забезпечила тоді й може забезпечити сьогодні суспільну трансформацію довгострокового характеру щодо руху від нинішнього домінантного значення космополітичної універсалізації ліберально організованого ринку, який породив сучасну кризовість у суспільстві та економіці, до еволюційно-інституційного розвитку у сфері економіки і суспільних трансформацій, завдяки якому відбувалися вихід з кризового стану і подолання викликів сучасності. В основу такої трансформації покладено механізм трансформації соціальної реальності на основі соціалізації на шляху до нової соціальної якості як ресурсу розвитку.

Нестабільні моделі виробництва і споживання їжі стали суттєвою частиною найскладніших проблем, з якими сьогодні стикається людство. Глобальна продовольча криза впливає не тільки на право на їжу – як наявність і доступність продовольства, але й на цілий ряд інших прав людини, включаючи право на засоби для гідного існування, чисте довкілля, справедливі й сприятливі умови праці, охорону здоров'я, соціальний захист тощо. Військова агресія РФ проти України, посилення негативних наслідків змін клімату, екстремальні погодні явища, економічні спади і кризи посилили існуючу нерівність у світовій продовольчій системі, отже, питання продовольчої безпеки вимагають найшвидшого системного вирішення в глобальному вимірі.
Сучасна парадигма формування глобальної продовольчої безпеки ООН базується на принципово новому методологічному розумінні цього явища, викристалізованого в Концепції сталих агропродовольчих систем, яка керується визнанням інтегрованого характеру взаємозв'язків між системами, що лежать у основі виробництва продовольства, ланцюжками поставок продовольства, продовольчим середовищем, поведінкою окремих споживачів, моделями харчування, а також показниками харчування і загальними результатами функціонування систем, що стають основою для їхнього подальшого розвитку. Стала агропродовольча система включає всі елементи (навколишнє середовище, людські ресурси, фактори виробництва, процеси, інфраструктуру, організації тощо) і всі види діяльності, пов'язані з виробництвом, обробкою, розподілом, переробкою і споживанням продовольства, а також результати такої діяльності, у тому числі соціально-економічні й екологічні наслідки. Гарантоване право на продовольство, повноцінне харчування окремих людей та їхніх спільнот є ключовим індикатором (результатом) функціонування сталих агропродовольчих систем, у яких продукти харчування розглядаються здебільшого як суспільне благо, а не як комерційний товар. Гарантування українцям права на продовольство і забезпечення доступності здорового харчування власного виробництва без шкоди для довкілля вимагають принципової реконструкції існуючої агропродовольчої системи у відповідності з сучасними світовими глобальними трендами.

Феномен лідерства вивчається протягом багатьох років великою кількістю вчених. Дослідження деяких з них, дотичних до теми статті аналізуються в ній. Враховуючи, що природа феномену лідерства надзвичайно складна, носить індивідуально-суспільний характер в статті визначається що лідерство – це унікальна синергія: природнього-генетичних (Богом даних) задатків; материнського (батьківського) виховання; сприятливого соціального середовища (оточення, у тому числі і освітнього, як ціннісно-формувального стрижня соціуму); власної функціональності особистості професіонала. Функціональність визначається набутим досвідом, свідомо чи несвідомо сформованими уміннями, навичками, якостями. В статті аналізуються деякі підходи до визначення феномена лідерства. Визначено, що найбільш усталеними теоріями вважаються харизматична та синтетична теорія, «теорія рис», а також ситуаційний та поведінковий підхід. Акцентується увага, що для державної служби цікавими є інструментальне й емоційне лідерство, два важливих нових концепти лідерства: «Т-модель» та «Лідер-каталізатор». Державна служба повинна бути спрямована на «суспільне благо, на інтереси й потреби інших людей та їх задоволення тільки за умови дотримання правових і моральних обмежень».
В статті робиться висновок, що феномен Лідерства являє собою феномен, породжений системою неформальних, неофіційних відносин між людьми. Воно природним чином виникає в будь-якій групі на підґрунті впливу особистісного авторитету лідера на взаємини й поводження інших людей. Роль лідера виникає стихійно, штатним розкладом організації вона не передбачається. Лідерство – це надкомпетентність особистості, у тому числі і керівника, яку важко виміряти та важко відтворити. Подальшим науковим завданням визначається гіпотетичний пошук переліку особистісних та професійних якостей, які із простої людини роблять керівника-лідера державної служби. Ставиться питання:чи існує той геній – керівник (лідер), на основі вивчення діяльності якого можна встановити репертуар якостей, творіння яких у суспільстві допоможуть йому вийти із кризи і досягти «ери всезагального блага».

The article assesses the degree of compliance with the declared legislation in the areas of digitalisation – the actual state of affairs in Ukraine.It has been established that in addition to successful steps, their significant discrepancy with the identified priority areas takes place. In the institutional – the deviation from the architecture of European technological platforms in the construction of governing bodies, in the fiscal-financial – the lack of budget prior-ity, in the regional – disruptions in the implementation of regional programs of informatization, in the business – the threat to stimulate digital entrepreneurship, in organizational – the undeveloped national system of indicators and failure to implement the plan the introduction of electronic identification, in the sectoral – the impossibility of monitoring the digital market sectors in the world, in the in-novation sector – the lack of stimulation of innovation, technological and Euro-pean integration – the lack of statistical information, in the socio-economic – the society did not fully enjoy the benefits of digitalization of the social sphere due to its insufficient digitalisation, in the infrastructure – the lack of a transition to EU standards on the quality of the infrastructure and insufficient participation of the state in financing its development, in investment – lack of information for poten-tial investors, etc. The consequences of this are analyzed. Corrective measures are proposed. ; В статье оценена степень соответствия задекларированным законодательством направлениям действий по цифровизации – фактическому состоянию дел в Украине. Установлено, что кроме успешных шагов имеет место их существенное несоответствие определенным приоритетным направлениям. В институциональном – отклонение от архитектуры европейских технологических платформ при построении руководящих структур, в бюджетно-финансовом – отсутствие бюджетной приоритетизации, в региональном – срывы выполнения региональных программ информатизации, в предпринимательском – угрозы стимулированию цифрового предпринимательства, в организационном – неразработанность национальной ситемы индикаторов и невыполнение пла-на введение электронной идентификации, в секторальном – невозможность мониторинга секторов цифрового рынка по мировым подходам, в инновационном – отсутствие стимулирования инноваций, технологическоми евроинтеграционном – недостаток статистической информации, социально-экономическом – общество не в полной мере ощутило преимущества цифровизации социальной сферы из-за ее недостатотчной цифровизации, инфраструктурном – отсутствие перехода на стандарты ЕС по качеству инфра-струкутры и недостаточное участие государства в финансировании ее развития, в инвестиционном – недостаток информации для потенциальных инве-сторов и так далее. Проанализированы последствия этого. Предложены корректирующие меры. ; У статті оцінено ступінь відповідності задекларованим законодавством напрямам дій щодо цифровізації фактичному стану справ. Встановлено, що крім успішних кроків має місце їх суттєва невідповідність визначеним пріоритетними напрямам. В інституційному – відхилення від архітектури європейських технологічних платформ при побудові керівних структур, в бюджетно-фінансовому - відсутність бюджетної пріоритетизації, в регіональному – зриви виконання регіональних програм інформатизації, в підприємницькому – загрози стимулюванню цифрового підприємництва, в організаційному – нерозробленість національної ситеми індикаторів та невиконання плану запровадження електронної ідентифікації, в секторальному – неможливість моніторингу секторів цифрового ринку за світовими підходами, в інноваційному – відсутність стимулювання інновацій, в технологічному та євроінтеграційному – брак статистичної інформації, в соціально-економічному – суспільство не в повній мірі відчуло переваги цифровізації соціальної сфери через її недостатню цифровізацію, в інфраструктурному – відсутність переходу на стандарти ЄС щодо якості інфраструкутри та недостатня участь держави у фінансуванні її розвитку, інвестиційним – брак інформації для потенційних інвесторів тощо. Проаналізовано наслідки цього. Запропоновано корегуючі заходи.

In the article the phenomena of personality's honor and dignity as spiritual orientations of psychologists', pedagogue's, citizen's, worker's labor activity are discussed. The main psychological condition of the consti­tutional and ethical norms of honor and dignity embodiment in social, labor and private life is considered to be the awareness by citizens, psychologists, pedagogues, social workers, managers of the spiritual essence of personal­ity 's honor and dignity phenomena, which are connected with the man's experiencing of his own social value and individual self-value. The content of these notions, the axiodynamics of the changes, the scale of qualitative levels of these changes, the strategies of the adequate increasing, balanc­ing, honor and dignity lowering etc. are discussed. The real embodiment of mentioned constitutional and ethical norms into the life could be managed by means of modification and assimilation of the general axiopsychological activity which related to the awareness of these notions by citizens, peda­gogues, sociologists, politicians, economists, workers etc. ; У статті розглядаються феномени честі та гідності як духовні орієнтири праці психолога, педагога, громадянина, працівника. Головною психологічною умовою втілення у суспільне та приватне життя конституційних та етичних норм щодо честі й гідності особистості виступає діяльнісне усвідомлення психологами, педагогами, соціальними працівниками, менеджерами духовної сутності феноменів честі та гідності особистості, пов'язані з переживанням людиною своєї соціальної цінності й індивідуальної самоцінності. Розглянуто зміст цих понять, аксіодинаміку змін, шкалу якісних рівнів цих змін, стратегії адекватного піднесення, врівноваження, пониження честі та гідності особистості тощо. Реальне втілення в життя, навчання та працю зазначених конституційних норм може здійснюватися шляхом модифікації та асиміляції загальної аксіопсихологічної діяльності з усвідомлення цих понять громадянами, учнями, педагогами, соціологами, політиками, економістами, самими трудівниками тощо.

The article assesses the degree of compliance with the declared legislation in the areas of digitalisation – the actual state of affairs in Ukraine.It has been established that in addition to successful steps, their significant discrepancy with the identified priority areas takes place. In the institutional – the deviation from the architecture of European technological platforms in the construction of governing bodies, in the fiscal-financial – the lack of budget prior-ity, in the regional – disruptions in the implementation of regional programs of informatization, in the business – the threat to stimulate digital entrepreneurship, in organizational – the undeveloped national system of indicators and failure to implement the plan the introduction of electronic identification, in the sectoral – the impossibility of monitoring the digital market sectors in the world, in the in-novation sector – the lack of stimulation of innovation, technological and Euro-pean integration – the lack of statistical information, in the socio-economic – the society did not fully enjoy the benefits of digitalization of the social sphere due to its insufficient digitalisation, in the infrastructure – the lack of a transition to EU standards on the quality of the infrastructure and insufficient participation of the state in financing its development, in investment – lack of information for poten-tial investors, etc. The consequences of this are analyzed. Corrective measures are proposed. ; В статье оценена степень соответствия задекларированным законодательством направлениям действий по цифровизации – фактическому состоянию дел в Украине. Установлено, что кроме успешных шагов имеет место их существенное несоответствие определенным приоритетным направлениям. В институциональном – отклонение от архитектуры европейских технологических платформ при построении руководящих структур, в бюджетно-финансовом – отсутствие бюджетной приоритетизации, в региональном – срывы выполнения региональных программ информатизации, в предпринимательском – угрозы стимулированию цифрового предпринимательства, в организационном – неразработанность национальной ситемы индикаторов и невыполнение пла-на введение электронной идентификации, в секторальном – невозможность мониторинга секторов цифрового рынка по мировым подходам, в инновационном – отсутствие стимулирования инноваций, технологическоми евроинтеграционном – недостаток статистической информации, социально-экономическом – общество не в полной мере ощутило преимущества цифровизации социальной сферы из-за ее недостатотчной цифровизации, инфраструктурном – отсутствие перехода на стандарты ЕС по качеству инфра-струкутры и недостаточное участие государства в финансировании ее развития, в инвестиционном – недостаток информации для потенциальных инве-сторов и так далее. Проанализированы последствия этого. Предложены корректирующие меры. ; У статті оцінено ступінь відповідності задекларованим законодавством напрямам дій щодо цифровізації фактичному стану справ. Встановлено, що крім успішних кроків має місце їх суттєва невідповідність визначеним пріоритетними напрямам. В інституційному – відхилення від архітектури європейських технологічних платформ при побудові керівних структур, в бюджетно-фінансовому - відсутність бюджетної пріоритетизації, в регіональному – зриви виконання регіональних програм інформатизації, в підприємницькому – загрози стимулюванню цифрового підприємництва, в організаційному – нерозробленість національної ситеми індикаторів та невиконання плану запровадження електронної ідентифікації, в секторальному – неможливість моніторингу секторів цифрового ринку за світовими підходами, в інноваційному – відсутність стимулювання інновацій, в технологічному та євроінтеграційному – брак статистичної інформації, в соціально-економічному – суспільство не в повній мірі відчуло переваги цифровізації соціальної сфери через її недостатню цифровізацію, в інфраструктурному – відсутність переходу на стандарти ЄС щодо якості інфраструкутри та недостатня участь держави у фінансуванні її розвитку, інвестиційним – брак інформації для потенційних інвесторів тощо. Проаналізовано наслідки цього. Запропоновано корегуючі заходи.