Suchergebnisse

This book describes the methodologies and tools used to conduct social cyber forensic analysis. By applying these methodologies and tools on various events observed in the case studies contained within, their effectiveness is highlighted. They blend computational social network analysis and cyber forensic concepts and tools in order to identify and study information competitors. Through cyber forensic analysis, metadata associated with propaganda-riddled websites are extracted. This metadata assists in extracting social network information such as friends and followers along with communication network information such as networks depicting flows of information among the actors such as tweets, replies, retweets, mentions, and hyperlinks. Through computational social network analysis, the authors identify influential actors and powerful groups coordinating the disinformation campaign. A blended social cyber forensic approach allows them to study cross-media affiliations of the information competitors. For instance, narratives are framed on blogs and YouTube videos, and then Twitter and Reddit, for instance, will be used to disseminate the message. Social cyber forensic methodologies enable researchers to study the role of modern information and communication technologies (ICTs) in the evolution of information campaign and coordination. In addition to the concepts and methodologies pertaining to social cyber forensics, this book also offers a collection of resources for readers including several datasets that were collected during case studies, up-to-date reference and literature surveys in the domain, and a suite of tools that students, researchers, and practitioners alike can utilize. Most importantly, the book demands a dialogue between information science researchers, public affairs officers, and policy makers to prepare our society to deal with the lawless 'wild west' of modern social information systems triggering debates and studies on cyber diplomacy. Samer Al-khateeb is an Assistant Professor at the Department of Journalism, Media and Computing, College of Arts and Sciences, at Creighton University and a former Postdoctorate Research Fellow at the Collaboratorium for Social Media and Online Behavioral Studies (COSMOS) at the University of Arkansas at Little Rock (UA-Little Rock). He obtained his Ph.D. in Computer and Information Sciences, a master's degree in Applied Science, and a bachelor's degree in Computer Science form UA-Little Rock. He studies deviant acts (e.g., deviant cyber flash mobs and cyber propaganda campaigns) on social media that are conducted by deviant groups (e.g., Daesh, Black-hat hackers, and Propagandist) which aim to influence individual's behaviors and provoke hysteria among citizens. He also studies the type of actors these deviant groups use to perform their acts, i.e., are they human (e.g., Internet trolls) or automated actors (e.g., social bots) by leveraging social science theories (e.g., the theory of collective action), social network analysis (e.g., centralities and community detection algorithms), and social cyber forensics (e.g., metadata collection to uncover the hidden relations among these actors across platforms). He has many publications including book chapters, journal papers (e.g., Journal of Defence Strategic Communications; Journal of Digital Forensics, Security, and Law; Journal of Baltic Security; and the IARIA International Journal on Advances in Internet Technology), conferences proceedings, and conferences presentations. He won various awards such as the Staff Achievement Award for Educational Achievements, Excellence in Research Award, Outstanding Graduating Student Award (Master's Level), Who's Who Among Students in American Universities and Colleges, the Best Paper Award, 2nd Place Most Innovative Award, and 2nd Place Societal Impact Award, among others. Dr. Nitin Agarwal is the Jerry L. Maulden-Entergy Endowed Chair and Distinguished Professor of Information Science at University of Arkansas at Little Rock. He is the founding director of the Collaboratorium for Social Media and Online Behavioral Studies (COSMOS) at UA Little Rock. His research aims to push the boundaries of our understanding of cyber social behaviors that emerge and evolve constantly in the modern information and communication platforms with applications in defense and security, health, business and marketing, finance, and education. At COSMOS, he is leading projects funded by over $10 million from an array of federal agencies including U.S. National Science Foundation, Office of Naval Research, Army Research Office, Air Force Research Lab, Defense Advanced Research Projects Agency, Department of State, and plays a significant role in the long-term partnership between UA Little Rock and the Department of Homeland Security. He developed publicly available social media mining tools, viz., Blogtrackers, YouTubeTracker, and Focal Structure Analysis used by NATO Strategic Communications and public affairs, among others. Dr. Agarwal participates in the national Tech Innovation Hub launched by the U.S. Department of State to defeat foreign based propaganda. Dr. Agarwal's research contributions lie at the intersection of social computing, behavior-cultural modeling, collective action, social-cyber forensics, AI, data mining, and machine learning. From Saudi Arabian women's right to drive cyber campaigns to Autism awareness campaigns to ISIS' and anti-West/anti-NATO disinformation campaigns, at COSMOS, he is directing several projects that have made foundational and applicational contributions to social and computational sciences. He has published 8 books and over 150 articles in top-tier peer-reviewed forums with several best paper awards and nominations. Dr. Agarwal obtained Ph.D. from Arizona State University with outstanding dissertation recognition in 2009. He was recognized as one of 'The New Influentials: 20 In Their 20s' by Arkansas Business in 2012. He was recognized with the University-wide Faculty Excellence Award in Research and Creative Endeavors by UALR in 2015. Dr. Agarwal received the Social Media Educator of the Year Award at the 21st International Education and Technology Conference in 2015. In 2017 the Arkansas Times featured Dr. Agarwal in their special issue on 'Visionary Arkansans: A Celebration of Arkansans with ideas and achievements of transformative power.' Dr. Agarwal was nominated as International Academy, Research and Industry Association (IARIA) Fellow in 2017, Arkansas Academy of Computing (AAoC) Fellow in 2018, and Arkansas Research Alliance (ARA) Fellow in 2018.

This report aims at highlighting the political ideology of Hamas in a comparative approach through critical analysis and researches, based on a historical methodology. We followed this political movement through its religious ideology and Islamic references, from its position as a Palestinian opposition to the reached power itself. We tried to achieve the following objectives:Describing the emergence and evolution of the movement, the living embodiment of the Muslim Brotherhood in Palestine, as well as the factors and circumstances that led to its decline and its rise at certain periods of the History. We also seek to know the roots of this movement before and after 1948 and until the outbreak of the intifada in 1987.Identifying the factors that influence the policies and decision making of the Movement, espacially the ideological and partisan aspect, as a matter of fact that Hamas is a fundamental element of the international movement Muslim Brotherhood, where Islam is the ideological and political reference. The report tackles the aspect of the national Palestinian actions and partisan interests who have imposed their own visions and pragmatic positions. In addition, it is necessary to analyze the division of leadership between the inside and outside group, but also the important influence of the military wing in the Policy building and decision making.Identifying the positions of Hamas movement towards the Palestinian political system into its two components – the PLO and the Palestinian Authority – towards the Israeli-Palestinian conflict and its settlement options and therefore towards the political settlement, compared to the PLO positions and other Palestinian factions. This research seeks to determine the position of Hamas on the principle of the Palestinian liberation and towards the political PLO initiatives, the Arab States, the organizations and the friendly countries, such as the International Conference, and to bring out the political initiative of Hamas and comparing it to the other forces' positions.Identifying the relation between the Hamas and the Muslim Brotherhood, the degree of autonomy that Hamas has in the organization and its international framework. The research tries to study the nature of the relations of the movement with the international, regional and Arab organizations. A special attention is given to the United States, the European Union, Russia and the other regional countries in order to understand its place and position in the axis of the region. The attention is especially focused on the « axis of the resistance » and the kind of relations Hamas has with the Arab countries of Palestine, like Egypt, Jordan, Syria, Lebanon, and States who have an big impact on the regional policies, particularly Iran and Saudi Arabia.Exploring the experience of Hamas in the transitional period, from the opposition to the takeover and parallelly with the experience in the political aspect of Islam with the Muslim Brotherhood, the Salafi Jihad, Al-Qaida, Hezbollah and the Turkish Party of Justice and Development, from its inception until its accession in power. ; Cette étude vise à faire la lumière sur le discours politique du mouvement Hamas, dans le cadre d'une approche comparée critique qui s'appuie sur une méthodologie historique dans la recherche et l'analyse. Nous suivons le passage de ce Mouvement, aux références idéologiques religieuses islamistes, de l'opposition palestinienne au pouvoir. Nous essaierons d'atteindre les objectifs suivants :Décrire l'émergence et l'évolution de ce Mouvement, incarnation vivante des Frères musulmans en Palestine, ainsi que les circonstances et facteurs qui ont conduit à sa régression à certains moments de l'histoire et à sa montée en puissance à d'autres. Nous cherchons également à connaitre les racines de ce mouvement avant et après 1948 et jusqu'au déclenchement de l'Intifada en 1987.Identifier les facteurs qui influent sur les politiques et la prise de décision de ce Mouvement, notamment le facteur idéologique et partisan, étant donné qu'il fait partie intégrante du Mouvement international des Frères musulmans dont l'Islam est la référence idéologique et politique. Il existe également le facteur de l'action nationale palestinienne et les intérêts partisans qui lui ont imposé des visions et des positions pragmatiques. De plus, il convient d'analyser la division du leadership entre intérieur et extérieur et enfin l'influence extraordinaire de l'aile militaire dans la formulation des politiques et dans la prise de décision.Identifier les positions du mouvement Hamas vis-à-vis du système politique palestinien dans ses deux composantes - l'OLP et l'Autorité nationale palestinienne - mais aussi vis-à-vis du conflit israélo-palestinien et les options de règlement de celui-ci, et donc de sa position vis-à-vis du règlement politique, comparée aux positions de l'OLP et des autres factions palestiniennes. Cette étude cherche également à connaître la position du Hamas sur le principe de la libération de la Palestine et vis-à-vis des initiatives politiques de l'OLP et des Etats arabes, et celles des organisations ou des pays amis, comme la Conférence internationale, et à faire la lumière sur l'initiative politique du Hamas en comparaison avec les positions des autres forces.Identifier la relation entre le Hamas et les Frères musulmans et le degré d'autonomie dont jouit le Hamas dans le cadre de sa relation avec l'organisation mère, de caractère internationaliste. L'étude tente aussi d'étudier la nature de la relation de ce mouvement avec les organisations internationales, régionales et arabes, en particulier avec les Etats-Unis d'Amérique, l'Union européenne, la Russie, les autres pays de la région et de connaitre sa place dans les axes dans la région, notamment « l'axe de la résistance », à la lumière de ses relations avec les pays arabes voisins de la Palestine (Egypte, Jordanie, Syrie et Liban) et ceux qui influent sur les politiques régionales et arabe en général, et l'Arabie Saoudite et l'Iran en particulier.Explorer l'expérience du Hamas dans sa transition de l'opposition au pouvoir et faire un parallèle avec l'expérience l'Islam politique, en particulier le mouvement des Frères musulmans, le courant salafiste jihadiste, Al-Qaïda, le Hezbollah libanais et enfin le Parti de la Justice et du développement turc, depuis sa création jusqu'à son accession au pouvoir.

Debido a una coyuntura internacional que analiza la concepción real de lo que debería ser uno de los intereses supremos de la política –la libre determinación de cada ser humano de este mundo- mientras procura su práctica de muy diversas formas, me interesa particularmente reflexionar sobre un fenómeno que ilustra, y preocupa, el futuro de la libertad en el mundo: cómo las democracias liberales, mientras se aferran con convicción a su sistema de valores, permiten, a su vez, la deslegitimación de todos esos esfuerzos.En otras palabras, en qué medida la dependencia del petróleo y la búsqueda de nuevas fronteras económicas inciden en el gradual deterioro de la esencia de la "libertad" a la vez que posibilitan su pisoteo.Este artículo busca analizar dicho fenómeno, trayendo a la luz algunos hechos y procesos ilustrativos.En primer lugar, debe ser analizada la indiferencia que por décadas enmudeció al planeta entero sobre las atrocidades cometidas en distintas zonas del ahora cambiante mundo árabe. La gran mayoría de los líderes en dicha región han faltado a los derechos individuales de sus gobernados por mucho tiempo y de forma muy grave, y, salvo esporádicos reclamos, Occidente siguió no sólo conviviendo con ellos sino que también coexistiendo: han ido desarrollado una cantidad innumerable de tratados comerciales con ellos a la vez que basado su industria en la dependencia del petróleo, recurso que aquéllos poseen grandemente. Deberíamos agregar a esta lista a otros países como ser Venezuela, Irán o Rusia. Igualmente, vale aclarar, la importante exportación de petróleo y la libertad interna no son incompatibles (1).Según Thomas L. Friedman (2), esta relación entre exportación de petróleo y libertad se puede entender como la financiación indirecta de la limitación de la libertad.Para este autor, cuanto más petróleo se consuma en Occidente menos libertad habrá en el mundo, ecuación que llama la "Primera Ley de la Petropolítica". En síntesis, durante gran parte de los últimos cuarenta años, el mundo considerado libre, mientras promovía la democracia, la transparencia y la libertad de prensa en cada parte del globo, al comprar más y más petróleo y al generar más y más tratados comerciales con estos mandatarios, estaba siendo su propia piedra en el zapato. Estaba poniendo en peligro a la libertad en aquellos países debido a la necesidad, a la obsesión por el crecimiento económico y a la ausencia de nuevas estrategias con visión de futuro –por ejemplo, de desarrollar nuevas fuentes de energía- que lograsen, por fin, disminuir su dependencia del petróleo.Vale agregar que esta dependencia ha permitido no sólo limitar la libertad en cuanto ellos quisiesen, sino también fortalecer sus narrativas sobre dicha palabra, las cuales, creo, nada tienen que ver con el avance hacia la modernidad y la justicia o hacia el liberalismo y el futuro.Siguiendo, la tergiversación de la palabra libertad es alimentada, además, por los afianzamientos en las relaciones bilaterales entre países violadores de los derechos individuales y democracias liberales.Por último, hay un organismo que se ha convertido en la institución de la tergiversación de la libertad: el Consejo de Derechos Humanos de las Naciones Unidas. Éste, lejos de funcionar bajo las pautas de su Carta –o sea, por aquellos estados ejemplo en materia de derechos humanos (3) - tiene, entre sus miembros, a países como China, Bahréin, Rusia, Jordania, Arabia Saudita o, hasta que saliera en la televisión amenazando la salud de sus civiles, Libia (4), y su labor ha sido tan poco creíble como el respeto de las libertades en cada uno de dichos países.Este consejo ha sido ciego de una enorme cantidad de conflictos mundiales, desde Chechenia y Darfur hasta las masacres en China y en Siria, y, salvo en las ocasiones en que condenó a Israel, ha servido nada más que para potenciar la indiferencia hacia las atrocidades cometidas en tantos lugares del planeta, y para reforzar el desprecio de la libertad en la comunidad internacional.No obstante, los sucesos en el mundo árabe han ilusionado a quienes entienden a la libertad como un valor humano relevante. Pero aún queda mucho por hacer. Las democracias deben unificar su discurso con sus estrategias de futuro; deben hacer corresponder su mensaje de libertad con el ejemplo de sus políticas -a lo que Joseph S. Nye (5) denomina la "tercera cara del poder", perteneciente a la categoría de soft power primero, y de smart powerdespués (6); deben, también, desarrollar nuevas alternativas energéticas que les permitan autoabastecerse en este campo así como también disminuir los intercambios comerciales con los países en donde la libertad es obstruida; en adición, deben desarrollar criterios educativos a la vez que incentivar la creación de asociaciones voluntarias basadas en la confianza que, en su conjunto, lleven el significado de la libertad desde el interior del individuo crítico hacia el activismo social, en pos de mantener la esencia de la libertad y de asegurar los avances en materia de derechos fundamentales en el mundo gracias al entendimiento común de la sociedad; y, por último, deben generar instancias de cooperación a nivel global que logren efectivizar dicha búsqueda.Por lo tanto, las democracias no deben dejar de lado sus intereses nacionales inmediatos, pero sí construir estrategias a futuro que permitan alcanzarlos de distintas formas y a plazos más largos. No es un tema de idealismo; es una estrategia mucho más significativa para alcanzar los propios intereses de quienes creen que la naturaleza de la libertad debe ser la condición necesaria para las democracias del mañana.(1) Los casos de Canadá, de Noruega o de Brasil son ejemplos sobresalientes.(2) FRIEDMAN, Thomas. Caliente, plana y abarrotada. Editorial Planeta. 2008-2009.(3) Díez de Velasco, Manuel. Instituciones de derecho internacional público. Decimocéptima edición. Editorial Tecnos. 2009.(4) UN Human rights council. http://www2.ohchr.org/english/bodies/hrcouncil/membership.htm(5) NYE, Joseph. S. The future of power. Public affairs. 2011.(6) Y si los realistas lo tachan de idealista, vale decirles que nada tiene esto de herramienta puramente moralizadora, sino que, además, es una estrategia política tan importante para el avance de las democracias en el mundo como para el interés de Occidente en general. * Estudiante de la Licenciatura en Estudios Internacionales. Depto de Estudios Internacionales. FACS - ORT Uruguay

Η μεταφορά κερδών λόγω φορολογικών κινήτρων των πολυεθνικών επιχειρήσεων αναφέρεται σε στρατηγικές αποφυγής φόρων, μέσω των οποίων αυτοί οι πολυεθνικοί όμιλοι μεταφέρουν τα κέρδη από τις μητρικές ή τις θυγατρικές επιχειρήσεις τους που βρίσκονται σε χώρες με υψηλό φορολογικό συντελεστή στις θυγατρικές επιχειρήσεις του ομίλου που βρίσκονται σε χώρες με χαμηλό φορολογικό συντελεστή, με σκοπό να αυξήσουν τα κέρδη μετά φόρων του ομίλου. Παρόλο που η σχετική βιβλιογραφία έχει αναγνωρίσει το φαινόμενο αυτό, και υπάρχουν πολλές έρευνες που τεκμηριώνουν την ύπαρξη του, δεν υπάρχει μια παγκόσμια βάση δεδομένων που να μετρά αυτό το φαινόμενο σε επίπεδο επιχείρησης-έτους. Η παρούσα διατριβή παρουσιάζει μια τέτοια βάση δεδομένων και μελετά διάφορες σχέσεις με πιθανές μεταβλητές που καθορίζουν την μεταφορά κερδών. Πιο συγκεκριμένα, μελετάται η μεταφορά κερδών για φορολογικούς λόγους σε επίπεδο επιχείρησης-έτους για πάρα πολλές επιχειρήσεις παγκοσμίως. Η καινοτομία έγκειται στην επανεκτίμηση διαφόρων κυρίαρχων μοντέλων της σχετικής βιβλιογραφίας, χρησιμοποιώντας μη παραμετρικές μεθόδους εκτίμησης. Με αυτόν τον τρόπο επιτυγχάνεται η εκτίμηση του φαινομένου αυτού σε επίπεδο θυγατρικής επιχείρησης-έτους. Σκοπός της διατριβής είναι να προσφέρει μια καινοτόμο παγκόσμια βάση δεδομένων σε διεθνείς οργανισμούς (ΟΟΣΑ), διαφόρους φορείς αλλά και στους υπόλοιπους ερευνητές, ώστε αυτοί να κατανοήσουν καλύτερα το φαινόμενο και να μελετήσουν τυχόν επιδράσεις του στην οικονομική δραστηριότητα. Με αυτή τη βάση δεδομένων, είναι δυνατό να μελετηθούν και να κατανοηθούν καλύτερα, πιθανές σχέσεις της μεταφοράς κερδών για φορολογικούς λόγους με άλλες μεταβλητές, όπως η ποιότητα της δημοκρατίας και των θεσμών μιας χώρας, η εταιρική διακυβέρνηση, τα άυλα περιουσιακά στοιχεία των επιχειρήσεων και διάφορες χρηματοοικονομικές μεταβλητές, οι οποίες δεν έχουν μελετηθεί διεξοδικά μέχρι στιγμής στη σχετική βιβλιογραφία. Σε αυτή τη διατριβή, παρουσιάζονται τέσσερις καινοτόμοι δείκτες μεταφοράς κερδών για φορολογικούς λόγους σε επίπεδο θυγατρικής-έτους και χώρας-έτους. Αυτοί παρουσιάζονται για 95 χώρες κατά την περίοδο 2009-2017. Η μεταφορά κερδών για φορολογικούς λόγους διαφέρει μεταξύ των διαφόρων χωρών και κλάδων παραγωγής, αλλά παρουσιάζει ίδιες χρονικές τάσεις. Επιπλέον, είναι αρνητικά συσχετισμένη με μεταβλητές που μετρούν την ποιότητα της δημοκρατίας και των θεσμών μιας χώρας, όπως και με μεταβλητές που μετρούν την ποιότητα των χρηματοοικονομικών και τραπεζικών θεσμών μιας χώρας, και παρουσιάζει υψηλή ένταση για τις εταιρίες που είναι μοχλευμένες και που ανήκουν κλάδο των ορυκτών καυσίμων. Επιπλέον, αυτή η διατριβή προσπαθεί να εισάγει τρεις σχέσεις αιτίου-αιτιατού, μεταξύ της μεταφοράς κερδών για φορολογικούς λόγους και κατά σειρά των κάτωθι μεταβλητών: ποιότητα δημοκρατίας χώρας, άυλα περιουσιακά στοιχεία επιχείρησης και εταιρική διακυβέρνηση. Ειδικότερα, μελετά την επίδραση της ποιότητας της συνταγματικής δημοκρατίας και της επακόλουθης εξέλιξης των θεσμών μιας χώρας στις στρατηγικές μεταφοράς των κερδών των πολυεθνικών επιχειρήσεων για φορολογικούς λόγους. Επίσης, μελετά τον ρόλο των αύλων περιουσιακών στοιχείων μιας επιχείρησης στη μεταφορά κερδών για φορολογικούς λόγους και την επίδραση της ποιότητας των θεσμών σε αυτόν τον μηχανισμό. Τέλος, εξετάζει την επίδραση διαφόρων μεταβλητών της εταιρικής διακυβέρνησης (μέγεθος και εξειδίκευση της ελεγκτικής επιτροπής, δυαδικότητα του Γενικού Διευθυντή) στη μεταφορά κερδών για φορολογικούς λόγους. ; Tax-motivated profit shifting refers to the tax planning strategies of multinational enterprises (MNEs) to "shift" profits from the parent or subsidiaries in high-tax jurisdictions to subsidiaries in low-tax jurisdictions, with the aim to increase their net income. Although the relevant literature has produced many insights, especially on how to generally identify the potency of profit shifting, we do not have a comprehensive global dataset on profit-shifting intensity at the firm-year level. The present thesis introduces such a dataset and explores potential determinants of profit shifting. Specifically, it studies the global variation in profit shifting at the firm-year level. The novelty lies in re-estimating existing models of profit shifting using nonparametric estimation techniques that allow obtaining subsidiary-year estimates of profit shifting. The aim is to offer this dataset to international institutions, policy makers, and the academia to get better insights at the very disaggregated level of the effects of profit-shifting on economic activity. With this approach, also important determinants and outcomes of profit shifting can be studied such as democracy and institutional quality, corporate governance, intangible assets and other financial characteristics, which have not been adequately addressed so far in the literature. In this thesis, four novel subsidiary-year and country-year indices of profit shifting are presented, for a maximum of 95 countries over 2009-2017. Profit shifting differs a lot across countries and sectors, but with similar time trends. Also, it is conditionally negatively correlated with democratic and transparent institutions, as well as with financially developed and sound banking systems and it displays a high intensity among fossil fuel firms and leveraged firms. Further this thesis tries to establish three causal relationships between profit shifting and democracy, profit shifting and intangible assets and profit shifting and corporate governance, respectively. More specifically, it studies the effect of constitutional democratization and the subsequent evolution of the host country's institutions on profit-shifting strategies among firms, using the new subsidiary-year measure of profit-shifting. Further, it studies the role of firms' intangible assets on profit shifting and how this channel is affected by institutional quality. Finally, it examines tax-motivated profit shifting as the outcome of corporate governance characteristics in multinational enterprises (MNEs), such as audit committee size and experience, as well as CEO duality.

Introduction Shift of priorities and social values in today's society leads to the need for constant improvement of educational process in higher education institutions. The experts note (Bystrova Yu.V., 2015; Gladush V.A. & Lysenko G.I., 2014; Naul R., Binder D., Ivanenko G., 2019) that the outdated practices prevail in today's practical activity of higher educational specialized institutions, the ideas of democratization are not sufficiently implemented. The main problems in the development of higher education institutions are student low motivation to acquire knowledge and drop in attendance. This situation necessitates rethinking of the principles, functions and technologies of managing specialist training in Physical Culture and Sports and, thereupon, develops new approaches to the organization of the pedagogical process in a higher education institution. The analysis of special scientific and methodological literature indicates that today the ways of integration of the Olympic education into the school educational process have been extensively revealed (Armor K, Dagkas S., 2012), the educational potential of the Olympic movement has been elucidated (Bulatov M. & Platonov V., 2018), the importance of integrating Olympic education into the specialist training in Physical Culture and Sports (Radchenko LO, 2016), the activity peculiarities of the Olympic Studies Centers operating as part of the specialized higher education institutions of Ukraine (Zagitova & Radchenko, 2019) have been disclosed, whereas the problem of improving the educational process by integrating Olympic education into the educational process of higher education institutions remains a pressing scientific matter. Today's educational requirements include the training of highly qualified specialists who are able to integrate the theoretical knowledge and practical skills acquired at a higher educational institution into an integral system effectively used in their professional activities. In order to successfully realize personal educational potential of future specialists in Physical Culture and Sports, the development conditions of the qualities such as criticism and non-standard thinking, the ability to produce new ideas and work in a team, etc., must be created. Such tasks are facilitated by the use of interactive learning technologies in the educational process. The working hypothesis is that the use of interactive learning technologies in the study of Olympic education related issues will improve the efficiency of student educational process in higher education institutions preparing future specialists in Physical Culture and Sports. Aim of the Study: to provide the rationale for the use of interactive learning technologies while implementing the Olympic education into the student educational process. Material and methods. Research participants: 12 experts – members of the Olympic Academy of Ukraine, having more than 15 years of pedagogic experience at higher educational institutions, holding managerial positions at sphere-specific educational establishments. 69 students from 8 study groups of the 4th year at the National University of Ukraine on Physical Education and Sport, who major in 0.17 'Physical Education and Sport'. Organization of research. The first step was to determine experts' opinion on the necessity to introduce Olympic education in the student training process. The next step of the study was to determine the educational process efficiency according to I.S. Todorova (Todorova I.S& Pavlenko V.I. 2011). This method employs that the respondents need to answer 20 questions that allow to determine the educational activity efficiency ratio, namely: total educational activity efficiency, motivational subsystem efficiency, operational subsystem efficiency, information subsystem efficiency, and regulatory subsystem efficiency. The level of educational activity efficiency is determined by the quality points earned after calculation. The study was conducted in two cohorts: the 1st cohort is students of the Coach Faculty, and the 2nd cohort is students of the Sport and Management Faculty. Two surveys were undertaken. The first survey was conducted before studying the Olympic Sports. The second one took place in the end of the educational course 'Olympic Sports'. In this paper, such methods as the analysis of literary sources, synthesis and generalization were used to define interactive learning technologies, the use of which helps to enhance the integration of aspects of the Olympic education into the overall educational process. The application of those methods allowed to develop the content and guidelines for the use of the above-mentioned technologies. Statistical analysis. Statistical processing of the data was performed using the Excel 2010 spreadsheet editor (Microsoft, USA, 2010), the average was used. Results: the expediency of Olympic education implementation in the student educational process was studied; the interactive learning technologies that will facilitate the educational process efficiency among the Physical Culture and Sports future specialists were elucidated; the efficiency of the interactive learning technologies in the Olympic education implementation was disclosed. Conclusions: the interactive learning technologies that will felicitate the creation of a highly-qualified specialist in Physical Culture and Sports, namely: interactive cooperative learning technologies (pairwork, trio rotation, 'Carousel', 'Aquarium'); group learning technologies ('Brainstorming', "Decision Tree', 'World Café'); situational modeling technologies ('Six Hats Method', business games); argument technologies ('The PRESSING Method,' 'What? Where? When? How?' debates, etc.); and methodological materials for the students of higher educational institutions of Ukraine were produced, based upon this technology data. The use of interactive learning technologies when integrating Olympic education permits to increase the educational process efficiency and helps to improve student motivation to acquire knowledge.

Energy consumption is an emerging concern in multiple domains and fields, including ICT and data centers. In fact, the energy consumption of data centers has drastically increased in the last decade for both hardware and software entities, especially due to the democratization of cloud services and the huge amount of transiting data. Formerly, The energy consumption was mainly related to the used hardware, and its capacity to maintain a low power consumption while achieving tasks. However, the running software is in fact as important as hardware, and is as responsible for very substantial gains or drawbacks in energy consumption.The ultimate goal of this thesis is to help developers and practitioners understand and actively think about green software design in their work, in order to reduce the energy consumption of their software and deliver energy efficient products. We thus contribute to supplement green software design knowledge. To achieve this, we start with conducting a qualitative study with developers, to discuss the multiple hurdles they are facing and their requirements to promote green software design within companies.To reduce software energy consumption, practitioners have to measure it and track its evolution first. In our second contribution we investigate the problem of energy consumption variations. We provide guidelines on controllable factors that one could easily tune to reduce this variation and conduct steady and reproducible energy measurements.Once practitioners are able to measure the energy consumption of their software, they can work on reducing it and produce energy efficient software. Thus, this thesis delivers 3 more contributions, focusing on the Java language. The first contribution aims at helping developers choose and configure their execution environment. We identified substantial differences in energy consumption using multiple JVM platforms with different JIT and GC configurations for different use cases. The second and third contributions study the impact on energy consumption of small changes that developers often apply on their source code (code refactoring and API/methods substitutions respectively). We show through these studies that structure oriented code refactorings do not substantially alter software energy consumption. On the other hand, Java I/O methods substitution drastically changed the energy consumption depending on the use case.This thesis contributes to enrich the knowledge on green software design and provides insights and approaches to enhance the energy efficiency at multiple levels of software development. ; La consommation d'énergie est une préoccupation émergente dans de nombreux domaines, y compris pour les technologies d'informations et communications et les centres de données. En effet, la consommation d'énergie des centres de données a considérablement augmenté au cours de la dernière décennie, tant pour les entités matérielles que logicielles, notamment en raison de la démocratisation des services en ligne et de l'énorme quantité de donnéesqui transitent. Auparavant, la consommation d'énergie était principalement liée au matériel utilisé, et à sa capacité à maintenir une faible consommation d'énergie pour réaliser des tâches. En réalité, le logiciel est aussi important que le matériel, et il est autant responsable d'une diminution ou augmentation de l'énergie consommée.L'objectif ultime de cette thèse est d'aider les développeurs et les praticiens à comprendre et à introduire la conception de logiciels verts dans leur travail, afin de réduire la consommation d'énergie de leurs logiciels et de fournir des produits économes en énergie. Nous contribuons ainsi à compléter les connaissances sur la conception de logiciels verts. Pour y parvenir, nous commençons par mener une étude qualitative auprès des développeurs, afin de discuter des multiples obstacles auxquels ils sont confrontés et de leurs besoins pour promouvoir la conception de logiciels verts au sein des entreprises.Pour réduire la consommation énergétique des logiciels, les praticiens doivent d'abord être capable de la mesurer et suivre son évolution. Dans notre deuxième contribution, nous étudions le problème des variations de la consommation d'énergie. Nous fournissons des lignes directrices sur des facteurs contrôlables que l'on peut facilement actionner pour réduire cette variation et effectuer des mesures énergétiques stables et reproductibles.Une fois que les praticiens sont capables de mesurer la consommation d'énergie de leurs logiciels, ils peuvent procéder à sa réduction et à produire des logiciels économes en énergie. Ainsi, cette thèse apporte 3 contributions centrées sur le langage Java. La première contribution vise à aider les développeurs à choisir et à configurer leur environnements d'exécution. Nous avons identifié d'importantes différences dans la consommation d'énergie en utilisant différentes plateformes JVM avec différentes configurations JIT et GC. Les deuxième et troisième contributions étudient l'impact sur la consommation d'énergie de petits changements que les développeurs appliquent souvent sur leur code source (refactoring de code et remplacement d'API/méthodes respectivement). Nous montrons à travers ces études que le refactoring structurel du code source n'impacte pas la consommation énergétique des logiciels de manière considérable. En revanche, le remplacement des méthodes de lecture/écriture dans Javaimpacte considérablement la consommation d'énergie selon le cas d'utilisation.Cette thèse contribue à enrichir les connaissances sur la conception de logiciels verts et fournit des approches et des conclusions pour améliorer l'efficacité énergétique à plusieurs niveaux du développement de logiciels.

La consommation d'énergie est une préoccupation émergente dans de nombreux domaines, y compris pour les technologies d'informations et communications et les centres de données. En effet, la consommation d'énergie des centres de données a considérablement augmenté au cours de la dernière décennie, tant pour les entités matérielles que logicielles, notamment en raison de la démocratisation des services en ligne et de l'énorme quantité de donnéesqui transitent. Auparavant, la consommation d'énergie était principalement liée au matériel utilisé, et à sa capacité à maintenir une faible consommation d'énergie pour réaliser des tâches. En réalité, le logiciel est aussi important que le matériel, et il est autant responsable d'une diminution ou augmentation de l'énergie consommée.L'objectif ultime de cette thèse est d'aider les développeurs et les praticiens à comprendre et à introduire la conception de logiciels verts dans leur travail, afin de réduire la consommation d'énergie de leurs logiciels et de fournir des produits économes en énergie. Nous contribuons ainsi à compléter les connaissances sur la conception de logiciels verts. Pour y parvenir, nous commençons par mener une étude qualitative auprès des développeurs, afin de discuter des multiples obstacles auxquels ils sont confrontés et de leurs besoins pour promouvoir la conception de logiciels verts au sein des entreprises.Pour réduire la consommation énergétique des logiciels, les praticiens doivent d'abord être capable de la mesurer et suivre son évolution. Dans notre deuxième contribution, nous étudions le problème des variations de la consommation d'énergie. Nous fournissons des lignes directrices sur des facteurs contrôlables que l'on peut facilement actionner pour réduire cette variation et effectuer des mesures énergétiques stables et reproductibles.Une fois que les praticiens sont capables de mesurer la consommation d'énergie de leurs logiciels, ils peuvent procéder à sa réduction et à produire des logiciels économes en énergie. Ainsi, cette thèse apporte 3 contributions centrées sur le langage Java. La première contribution vise à aider les développeurs à choisir et à configurer leur environnements d'exécution. Nous avons identifié d'importantes différences dans la consommation d'énergie en utilisant différentes plateformes JVM avec différentes configurations JIT et GC. Les deuxième et troisième contributions étudient l'impact sur la consommation d'énergie de petits changements que les développeurs appliquent souvent sur leur code source (refactoring de code et remplacement d'API/méthodes respectivement). Nous montrons à travers ces études que le refactoring structurel du code source n'impacte pas la consommation énergétique des logiciels de manière considérable. En revanche, le remplacement des méthodes de lecture/écriture dans Javaimpacte considérablement la consommation d'énergie selon le cas d'utilisation.Cette thèse contribue à enrichir les connaissances sur la conception de logiciels verts et fournit des approches et des conclusions pour améliorer l'efficacité énergétique à plusieurs niveaux du développement de logiciels. ; Energy consumption is an emerging concern in multiple domains and fields, including ICT and data centers. In fact, the energy consumption of data centers has drastically increased in the last decade for both hardware and software entities, especially due to the democratization of cloud services and the huge amount of transiting data. Formerly, The energy consumption was mainly related to the used hardware, and its capacity to maintain a low power consumption while achieving tasks. However, the running software is in fact as important as hardware, and is as responsible for very substantial gains or drawbacks in energy consumption.The ultimate goal of this thesis is to help developers and practitioners understand and actively think about green software design in their work, in order to reduce the energy consumption of their software and deliver energy efficient products. We thus contribute to supplement green software design knowledge. To achieve this, we start with conducting a qualitative study with developers, to discuss the multiple hurdles they are facing and their requirements to promote green software design within companies.To reduce software energy consumption, practitioners have to measure it and track its evolution first. In our second contribution we investigate the problem of energy consumption variations. We provide guidelines on controllable factors that one could easily tune to reduce this variation and conduct steady and reproducible energy measurements.Once practitioners are able to measure the energy consumption of their software, they can work on reducing it and produce energy efficient software. Thus, this thesis delivers 3 more contributions, focusing on the Java language. The first contribution aims at helping developers choose and configure their execution environment. We identified substantial differences in energy consumption using multiple JVM platforms with different JIT and GC configurations for different use cases. The second and third contributions study the impact on energy consumption of small changes that developers often apply on their source code (code refactoring and API/methods substitutions respectively). We show through these studies that structure oriented code refactorings do not substantially alter software energy consumption. On the other hand, Java I/O methods substitution drastically changed the energy consumption depending on the use case.This thesis contributes to enrich the knowledge on green software design and provides insights and approaches to enhance the energy efficiency at multiple levels of software development.

La consommation d'énergie est une préoccupation émergente dans de nombreux domaines, y compris pour les technologies d'informations et communications et les centres de données. En effet, la consommation d'énergie des centres de données a considérablement augmenté au cours de la dernière décennie, tant pour les entités matérielles que logicielles, notamment en raison de la démocratisation des services en ligne et de l'énorme quantité de données qui transitent. Auparavant, la consommation d'énergie était principalement liée au matériel utilisé, et à sa capacité à maintenir une faible consommation d'énergie pour réaliser des tâches.En réalité, le logiciel est aussi important que le matériel, et il est autant responsable d'une diminution ou augmentation de l'énergie consommée.L'objectif ultime de cette thèse est d'aider les développeurs et les praticiens à comprendre et à introduire la conception de logiciels verts dans leur travail, afin de réduire la consommation d'énergie de leurs logiciels et de fournir des produits économes en énergie. Nous contribuons ainsi à compléter les connaissances sur la conception de logiciels verts. Pour y parvenir, nous commençons par mener une étude qualitative auprès des développeurs, afin de discuter des multiples obstacles auxquels ils sont confrontés et de leurs besoins pour promouvoir la conception de logiciels verts au sein des entreprises.Pour réduire la consommation énergétique des logiciels, les praticiens doivent d'abord être capable de la mesurer et suivre son évolution. Dans notre deuxième contribution, nous étudions le problème des variations de la consommation d'énergie. Nous fournissons des lignes directrices sur des facteurs contrôlables que l'on peut facilement actionner pour réduire cette variation et effectuer des mesures énergétiques stables et reproductibles.Une fois que les praticiens sont capables de mesurer la consommation d'énergie de leurs logiciels, ils peuvent procéder à sa réduction et à produire des logiciels économes en énergie. Ainsi, cette thèse apporte 3 contributions centrées sur le langage Java. La première contribution vise à aider les développeurs à choisir et à configurer leur environnements d'exécution. Nous avons identifié d'importantes différences dans la consommation d'énergie en utilisant différentes plateformes JVM avec différentes configurations JIT et GC. Les deuxième et troisième contributions étudient l'impact sur la consommation d'énergie de petits changements que les développeurs appliquent souvent sur leur code source (refactoring de code et remplacement d'API/méthodes respectivement). Nous montrons à travers ces études que le refactoring structurel du code source n'impacte pas la consommation énergétique des logiciels de manière considérable. En revanche, le remplacement des méthodes de lecture/écriture dans Java impacte considérablement la consommation d'énergie selon le cas d'utilisation.Cette thèse contribue à enrichir les connaissances sur la conception de logiciels verts et fournit des approches et des conclusions pour améliorer l'efficacité énergétique à plusieurs niveaux du développement de logiciels. ; Energy consumption is an emerging concern in multiple domains and fields, including ICT and data centers. In fact, the energy consumption of data centers has drastically increased in the last decade for both hardware and software entities, especially due to the democratization of cloud services and the huge amount of transiting data. Formerly, The energy consumption was mainly related to the used hardware, and its capacity to maintain a low power consumption while achieving tasks. However, the running software is in fact as important as hardware, and is as responsible for very substantial gains or drawbacks in energy consumption. The ultimate goal of this thesis is to help developers and practitioners understand and actively think about green software design in their work, in order to reduce the energy consumption of their software and deliver energy efficient products. We thus contribute to supplement green software design knowledge. To achieve this, we start with conducting a qualitative study with developers, to discuss the multiple hurdles they are facing and their requirements to promote green software design within companies.To reduce software energy consumption, practitioners have to measure it and track its evolution first. In our second contribution we investigate the problem of energy consumption variations. We provide guidelines on controllable factors that one could easily tune to reduce this variation and conduct steady and reproducible energy measurements.Once practitioners are able to measure the energy consumption of their software, they can work on reducing it and produce energy efficient software. Thus, this thesis delivers 3 more contributions, focusing on the Java language. The first contribution aims at helping developers choose and configure their execution environment. We identified substantial differences in energy consumption using multiple JVM platforms with different JIT and GC configurations for different use cases. The second and third contributions study the impact on energy consumption of small changes that developers often apply on their source code (code refactoring and API/methods substitutions respectively). We show through these studies that structure oriented code refactorings do not substantially alter software energy consumption. On the other hand, Java I/O methods substitution drastically changed the energy consumption depending on the use case.This thesis contributes to enrich the knowledge on green software design and provides insights and approaches to enhance the energy efficiency at multiple levels of software development.

The article analyzes the political and legal aspects of the functioning of the Institute of Ukrainian presidency in the system of the higher bodies of state authority. It is determined that the quality of the head of state depends on the constitutionally established powers, normative vested rights and responsibilities as well as the individuality of a person occupying the president's position. The methodological basis of the study was the use of the historical method which allowed to identify the factors that influenced on the changes of Ukrainian polity in the period of independence, comparative method to determine the level of confidence changes of the presidents of Ukraine at the beginning of their cadence, a year later and in the year of re-election, and the system method helped determine the prospects for the development of the Institute of Presidency in Ukraine, taking into account the chosen model of the parliamentary republic.It is proved that the socio-political perception of the Ukrainians, excessive individualization and paternalism in relation to the position of the President of Ukraine directly affect the distribution of authority in the country, concentrating it in the hands of a single person. As a result of the analysis, it was possible to determine the mechanisms that can help Ukraine to avoid the processes related to the processes associated with usurpation of power, accumulation of powers in one decision-making centre at the present stage of democratization: a definitive constitutional distribution of powers, reducing the political dependence of the law enforcement system from the commander-in-chief, eliminating "immunity to corruptions" of the Ukrainians, preservation the Independence of the media and creation a nationwide state development strategy.The future of the Institute of Presidency in Ukraine for the Parliamentary Republic will be a symbolic one, limited powers and low political interest of citizens, which will positively affect the ability of the Ukrainians to a conscious and rational choices of representatives, the development of ideological multiparty system, the formation of a stable and consistent collegial cabinet of ministers and the responsible prime minister who will implement the parliamentary program and will bear responsibility in front of it. ; В статье анализируются политико-правовые аспекты функционирования института президентства Украины в системе высших органов государственной власти. Определено, что качество деятельности Главы государства зависит от конституционно установленных полномочий, нормативно закрепленных прав и обязанностей, а также особенности лица, занимающего должность Президента. Методологической основой исследования стало использование исторического метода, что позволило выявить факторы, которые повлияли на изменения формы правления Украины в период независимости, сравнительного метода для определения изменения уровня доверия к Президентам Украины в начале их каденции, через год и в год переизбрания, а системный метод помог определить перспективы развития института президентства в Украине, учитывая выбранную модель парламентской республики.Доказано, что социально-политическое восприятие украинцев, чрезмерная индивидуализация и патернализм по отношению к должности Президента Украины напрямую влияют на распределение власти в стране, концентрируя ее в одних руках. В результате анализа удалось определить механизмы, которые могут помочь Украине избежать процессов, связанных с узурпацией власти, аккумулированием полномочий в одном центре принятия решений на современном этапе демократизации: четкое конституционное распределение полномочий, снижение политической зависимости правоохранительной системы от Главнокомандующего, искоренение «иммунитета к коррупции»украинцев, сохранение независимости СМИ и выработка общенациональной стратегии развития государства.Будущее института президентства в Украине при парламентарной республике будет иметь символический характер, ограниченные полномочия и низкий политический интерес граждан, положительно повлияет на способность украинцев к сознательному и рациональному выбору своих представителей, развитию идеологической многопартийности, формированию стабильного и последовательного коллегиального Кабинета Министров и ответственного Премьер-министра, реализующего программу парламента, будучи ответственным перед ним. ; У статті аналізуються політико-правові аспекти функціонування інституту президенства України в системі вищих органів державної влади. Визначено, що якість діяльності Глави держави залежить від конституційно встановлених повноважень, нормативно закріплених прав та обов'язків, а також індивідуальності особи, що займає посаду Президента. Методологічною основою дослідження стало використання історичного методу, що дозволило виявити чинники, які вплинули на зміни форми правління України в період незалежності, порівняльного методу для визначення зміни рівня довіри до Президентів України на початку їхньої каденції, через рік та в рік переобрання, а системний метод допоміг визначити перспективи розвитку інституту президентства в Україні, враховуючи обрану модель парламентарної республіки.Доведено, що соціально-політичне сприйняття українців, надмірна індивідуалізація та патерналізм по відношенню до посади Президента України прямо впливають на розподіл влади в країні, концентруючи її в одних руках. У результаті аналізу вдалося визначити механізми, які можуть Україні допомогти уникнути процесів, пов'язаних з узурпацією влади, акумулюванням повноважень в одному центрі прийняття рішень на сучасному етапі демократизації: чіткий конституційний розподіл повноважень, зниження політичної залежності правоохоронної системи від Головнокомандувача, викорінення «імунітету до корупції» українців, збереження незалежності ЗМІ й вироблення загальнонаціональної стратегії розвитку держави.Майбутнє Інституту президенства в Україні за парламентарної республіки буде мати символічний характер, обмежені повноваження та низьку політичну цікавість громадян, що позитивно вплине на здатність українців до свідомого й раціонального вибору представників, розвитку ідеологічної багатопартійності, формуванню стабільного та послідовного колегіального Кабінету Міністрів та відповідального Прем'єр-міністра, що реалізовуватиме програму Парламенту та нестиме відповідальність перед ним.

Taking into account the methodology of Ukrainian and interdisciplinary studies, the available research on the theory and practice of identification processes, the article considers the phenomenon of civilizational identity of Ukrainians, its origins, formation, and current state from the standpoint of civilizational, anthropological, and sociocultural approaches. The concept of "civilizational identity" indicates the affiliation of an individual, ethnic group, or state to a particular civilization and is interpreted as a set of symbols, ideas, feelings, and self-awareness of their belonging to the Ukrainian cultural and civilizational community, which is based on national and universal values within the space of European civilizations and interaction with them. The author analyzes theoretical and methodological foundations of civilizational identity presented in the works by A.Bergson, M.Weber, К.Wolf, S.Huntington, E.Gellner, I.Hoffmann, E.Husserl, J.Derrida, K.Eder, E.Erikson, G.Simmel, A.Camus, E.Cassier, A.Kuna, K.Levi-Strauss, G.Rickert, E.Smith, A.Toynbee, S.Freud, C.Jung, K.Jaspers, and others. He considers itsUkrainianfeatures andstructure: ethnic, national, cultural, religious, political, civic, European, and other components, shown in connection with the mentality and global nature against the background of historical progress and post-Soviet transformations, beginning from the Middle Ages, Kyivan Rus, the Renaissance, modernism and ending with postmodernism; emphasizes the historical mission of Ukrainian Cossacks as a national carrier of a new identity, tracks civilizational self-determination of the Ukrainian identity at the turn of the 19th–20th centuries, as well as the role of consciousness, social psychology, and the national idea in the civilizational transformation of identity; highlights the causes of the identity crisis and schism in the conditions of totalitarianism, its devastating consequences for the identification process of Ukrainians in general. The main focus is put on the study of the specifics of the civilizational identity formation in the conditions of independence of Ukraine; the role of its components– ethnic, religious, national, civic, and European; the contribution of T.Bevz, T.Voropaieva, M.Kozlovets, I.Kutsyi, L.Nahorna, M.Obushnyi, Yu.Pavlenko, Yu.Polishchuk, M.Popovych, O. Rafalskyi, V.Tkachenko, M.Shulha, M.Yurii, and others to the study of key aspects of the problem; the influence on the civilizational identification processes, European integration, and globalization of the modern world, Revolution of dignity, democratization of the society, interethnic relations, aggressive policy of Russia. The article highlights ways to preserve Ukrainian identity in the alien environment, the role of Ukrainians abroad in shaping civilizational identity. Significant attention is paid to the importance of Ukrainian studies as an academic synthesis of historical, philosophical, ethnological, cultural, and psychological knowledge in the elaboration of scholarly bases for building the civilizational identity and summarizing the relevant accumulated practical experience. A number of proposals have been made to further research the problem, increasing the role of the state and civil society in activating the civilizational identification of Ukrainians and their prospects. ; З урахуванням методології українознавства та міждисциплінарних студій, наявних досліджень з теорії і практики ідентифікаційних процесів, з позицій цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного підходів розглядається феномен цивілізаційної ідентичності українства, її витоки, становлення та сучасний стан. Концепт «цивілізаційна ідентичність» вказує на належність індивіда, етносу або держави до тієї чи іншої цивілізації, а сам він трактується як сукупність символів, уявлень, відчуттів і самоусвідомлення своєї належності до української культурно-цивілізаційної спільноти, яка спирається на національні та загальнолюдські цінності в межах європейського цивілізаційного простору і взаємодіє з іншими цивілізаціями. З'ясовуються теоретико-методологічні засади сутності цивілізаційної ідентичності, викладені у працях А. Бергсона, М. Вебера, К. Вульфа, С. Гантінґтона, Е. Гелнера, І. Гофмана, Е. Гуссерля, Ж. Деріда, К. Едер, Е. Еріксона, Г. Зіммеля, А. Камю, Е. Кассіера, А. Куна, К. Леві-Строса, Г. Ріккерта, Е. Сміта, А. Тойбні, З. Фройда, К. Юнга, К. Ясперса та ін. Розглянуті її українські особливості та структура: етнічна, національна, культурна, релігійна, політична, громадянська, європейська та інші складові, показано зв'язок з менталітетом і глобалітетом на тлі історичного поступу та пострадянських трансформацій, починаючи з епохи середньовіччя, Києворуської держави, Ренесансу, модерну і закінчуючи постмодерном, наголошено на історичній місії українського козацтва як носія нових якостей національної ідентичності, відстежено цивілізаційне самовизначення української ідентичності на зламі ХІХ–ХХст., підкреслено роль свідомості, соціальної психології та національної ідеї в цивілізаційній трансформації ідентичності, висвітлено причини її кризи і розколеності в умовах тоталітаризму, його нищівні наслідки для ідентифікаційного процесу українства загалом. Основне місце відведено дослідженню особливостей становлення цивілізаційної ідентичності в умовах незалежності України, ролі її складових– етнічної, релігійної, національної, громадянської та євроідентичності, розкрито внесок Т. Бевз, Т. Воропаєвої, М. Козловця, І. Куцого, Л. Нагорної, М. Обушного, Ю. Павленка, Ю. Поліщука, М. Поповича, О. Рафальського, В. Ткаченка, М. Шульги, М. Юрія та ін. в дослідження ключових аспектів проблеми, з'ясовано вплив на процеси цивілізаційної ідентичності, євроінтеграції та глобалізації сучасного світу, Революції гідності, демократизації суспільства, міжнаціональних відносин, агресивної політики Росії. Висвітлюються шляхи збереження української ідентичності в чужоземному середовищі, роль зарубіжного українства у формуванні цивілізаційної ідентичності. Значна увага приділена ролі українознавства як наукового синтезу історичних, філософських, етнологічних, культурологічних, психологічних знань в опрацюванні наукових засад формування цивілізаційної ідентичності та узагальненні нагромадженого практичного досвіду у цій справі. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми, підвищення ролі держави та громадянського суспільства в активізації цивілізаційної ідентифікації українства та його перспектив.

The article analyzes the political and legal aspects of the functioning of the Institute of Ukrainian presidency in the system of the higher bodies of state authority. It is determined that the quality of the head of state depends on the constitutionally established powers, normative vested rights and responsibilities as well as the individuality of a person occupying the president's position. The methodological basis of the study was the use of the historical method which allowed to identify the factors that influenced on the changes of Ukrainian polity in the period of independence, comparative method to determine the level of confidence changes of the presidents of Ukraine at the beginning of their cadence, a year later and in the year of re-election, and the system method helped determine the prospects for the development of the Institute of Presidency in Ukraine, taking into account the chosen model of the parliamentary republic.It is proved that the socio-political perception of the Ukrainians, excessive individualization and paternalism in relation to the position of the President of Ukraine directly affect the distribution of authority in the country, concentrating it in the hands of a single person. As a result of the analysis, it was possible to determine the mechanisms that can help Ukraine to avoid the processes related to the processes associated with usurpation of power, accumulation of powers in one decision-making centre at the present stage of democratization: a definitive constitutional distribution of powers, reducing the political dependence of the law enforcement system from the commander-in-chief, eliminating "immunity to corruptions" of the Ukrainians, preservation the Independence of the media and creation a nationwide state development strategy.The future of the Institute of Presidency in Ukraine for the Parliamentary Republic will be a symbolic one, limited powers and low political interest of citizens, which will positively affect the ability of the Ukrainians to a conscious and rational choices of representatives, the development of ideological multiparty system, the formation of a stable and consistent collegial cabinet of ministers and the responsible prime minister who will implement the parliamentary program and will bear responsibility in front of it. ; В статье анализируются политико-правовые аспекты функционирования института президентства Украины в системе высших органов государственной власти. Определено, что качество деятельности Главы государства зависит от конституционно установленных полномочий, нормативно закрепленных прав и обязанностей, а также особенности лица, занимающего должность Президента. Методологической основой исследования стало использование исторического метода, что позволило выявить факторы, которые повлияли на изменения формы правления Украины в период независимости, сравнительного метода для определения изменения уровня доверия к Президентам Украины в начале их каденции, через год и в год переизбрания, а системный метод помог определить перспективы развития института президентства в Украине, учитывая выбранную модель парламентской республики.Доказано, что социально-политическое восприятие украинцев, чрезмерная индивидуализация и патернализм по отношению к должности Президента Украины напрямую влияют на распределение власти в стране, концентрируя ее в одних руках. В результате анализа удалось определить механизмы, которые могут помочь Украине избежать процессов, связанных с узурпацией власти, аккумулированием полномочий в одном центре принятия решений на современном этапе демократизации: четкое конституционное распределение полномочий, снижение политической зависимости правоохранительной системы от Главнокомандующего, искоренение «иммунитета к коррупции»украинцев, сохранение независимости СМИ и выработка общенациональной стратегии развития государства.Будущее института президентства в Украине при парламентарной республике будет иметь символический характер, ограниченные полномочия и низкий политический интерес граждан, положительно повлияет на способность украинцев к сознательному и рациональному выбору своих представителей, развитию идеологической многопартийности, формированию стабильного и последовательного коллегиального Кабинета Министров и ответственного Премьер-министра, реализующего программу парламента, будучи ответственным перед ним. ; У статті аналізуються політико-правові аспекти функціонування інституту президенства України в системі вищих органів державної влади. Визначено, що якість діяльності Глави держави залежить від конституційно встановлених повноважень, нормативно закріплених прав та обов'язків, а також індивідуальності особи, що займає посаду Президента. Методологічною основою дослідження стало використання історичного методу, що дозволило виявити чинники, які вплинули на зміни форми правління України в період незалежності, порівняльного методу для визначення зміни рівня довіри до Президентів України на початку їхньої каденції, через рік та в рік переобрання, а системний метод допоміг визначити перспективи розвитку інституту президентства в Україні, враховуючи обрану модель парламентарної республіки.Доведено, що соціально-політичне сприйняття українців, надмірна індивідуалізація та патерналізм по відношенню до посади Президента України прямо впливають на розподіл влади в країні, концентруючи її в одних руках. У результаті аналізу вдалося визначити механізми, які можуть Україні допомогти уникнути процесів, пов'язаних з узурпацією влади, акумулюванням повноважень в одному центрі прийняття рішень на сучасному етапі демократизації: чіткий конституційний розподіл повноважень, зниження політичної залежності правоохоронної системи від Головнокомандувача, викорінення «імунітету до корупції» українців, збереження незалежності ЗМІ й вироблення загальнонаціональної стратегії розвитку держави.Майбутнє Інституту президенства в Україні за парламентарної республіки буде мати символічний характер, обмежені повноваження та низьку політичну цікавість громадян, що позитивно вплине на здатність українців до свідомого й раціонального вибору представників, розвитку ідеологічної багатопартійності, формуванню стабільного та послідовного колегіального Кабінету Міністрів та відповідального Прем'єр-міністра, що реалізовуватиме програму Парламенту та нестиме відповідальність перед ним.

Taking into account the methodology of Ukrainian and interdisciplinary studies, the available research on the theory and practice of identification processes, the article considers the phenomenon of civilizational identity of Ukrainians, its origins, formation, and current state from the standpoint of civilizational, anthropological, and sociocultural approaches. The concept of "civilizational identity" indicates the affiliation of an individual, ethnic group, or state to a particular civilization and is interpreted as a set of symbols, ideas, feelings, and self-awareness of their belonging to the Ukrainian cultural and civilizational community, which is based on national and universal values within the space of European civilizations and interaction with them. The author analyzes theoretical and methodological foundations of civilizational identity presented in the works by A.Bergson, M.Weber, К.Wolf, S.Huntington, E.Gellner, I.Hoffmann, E.Husserl, J.Derrida, K.Eder, E.Erikson, G.Simmel, A.Camus, E.Cassier, A.Kuna, K.Levi-Strauss, G.Rickert, E.Smith, A.Toynbee, S.Freud, C.Jung, K.Jaspers, and others. He considers itsUkrainianfeatures andstructure: ethnic, national, cultural, religious, political, civic, European, and other components, shown in connection with the mentality and global nature against the background of historical progress and post-Soviet transformations, beginning from the Middle Ages, Kyivan Rus, the Renaissance, modernism and ending with postmodernism; emphasizes the historical mission of Ukrainian Cossacks as a national carrier of a new identity, tracks civilizational self-determination of the Ukrainian identity at the turn of the 19th–20th centuries, as well as the role of consciousness, social psychology, and the national idea in the civilizational transformation of identity; highlights the causes of the identity crisis and schism in the conditions of totalitarianism, its devastating consequences for the identification process of Ukrainians in general. The main focus is put on the study of the specifics of the civilizational identity formation in the conditions of independence of Ukraine; the role of its components– ethnic, religious, national, civic, and European; the contribution of T.Bevz, T.Voropaieva, M.Kozlovets, I.Kutsyi, L.Nahorna, M.Obushnyi, Yu.Pavlenko, Yu.Polishchuk, M.Popovych, O. Rafalskyi, V.Tkachenko, M.Shulha, M.Yurii, and others to the study of key aspects of the problem; the influence on the civilizational identification processes, European integration, and globalization of the modern world, Revolution of dignity, democratization of the society, interethnic relations, aggressive policy of Russia. The article highlights ways to preserve Ukrainian identity in the alien environment, the role of Ukrainians abroad in shaping civilizational identity. Significant attention is paid to the importance of Ukrainian studies as an academic synthesis of historical, philosophical, ethnological, cultural, and psychological knowledge in the elaboration of scholarly bases for building the civilizational identity and summarizing the relevant accumulated practical experience. A number of proposals have been made to further research the problem, increasing the role of the state and civil society in activating the civilizational identification of Ukrainians and their prospects. ; З урахуванням методології українознавства та міждисциплінарних студій, наявних досліджень з теорії і практики ідентифікаційних процесів, з позицій цивілізаційного, антропологічного та соціокультурного підходів розглядається феномен цивілізаційної ідентичності українства, її витоки, становлення та сучасний стан. Концепт «цивілізаційна ідентичність» вказує на належність індивіда, етносу або держави до тієї чи іншої цивілізації, а сам він трактується як сукупність символів, уявлень, відчуттів і самоусвідомлення своєї належності до української культурно-цивілізаційної спільноти, яка спирається на національні та загальнолюдські цінності в межах європейського цивілізаційного простору і взаємодіє з іншими цивілізаціями. З'ясовуються теоретико-методологічні засади сутності цивілізаційної ідентичності, викладені у працях А. Бергсона, М. Вебера, К. Вульфа, С. Гантінґтона, Е. Гелнера, І. Гофмана, Е. Гуссерля, Ж. Деріда, К. Едер, Е. Еріксона, Г. Зіммеля, А. Камю, Е. Кассіера, А. Куна, К. Леві-Строса, Г. Ріккерта, Е. Сміта, А. Тойбні, З. Фройда, К. Юнга, К. Ясперса та ін. Розглянуті її українські особливості та структура: етнічна, національна, культурна, релігійна, політична, громадянська, європейська та інші складові, показано зв'язок з менталітетом і глобалітетом на тлі історичного поступу та пострадянських трансформацій, починаючи з епохи середньовіччя, Києворуської держави, Ренесансу, модерну і закінчуючи постмодерном, наголошено на історичній місії українського козацтва як носія нових якостей національної ідентичності, відстежено цивілізаційне самовизначення української ідентичності на зламі ХІХ–ХХст., підкреслено роль свідомості, соціальної психології та національної ідеї в цивілізаційній трансформації ідентичності, висвітлено причини її кризи і розколеності в умовах тоталітаризму, його нищівні наслідки для ідентифікаційного процесу українства загалом. Основне місце відведено дослідженню особливостей становлення цивілізаційної ідентичності в умовах незалежності України, ролі її складових– етнічної, релігійної, національної, громадянської та євроідентичності, розкрито внесок Т. Бевз, Т. Воропаєвої, М. Козловця, І. Куцого, Л. Нагорної, М. Обушного, Ю. Павленка, Ю. Поліщука, М. Поповича, О. Рафальського, В. Ткаченка, М. Шульги, М. Юрія та ін. в дослідження ключових аспектів проблеми, з'ясовано вплив на процеси цивілізаційної ідентичності, євроінтеграції та глобалізації сучасного світу, Революції гідності, демократизації суспільства, міжнаціональних відносин, агресивної політики Росії. Висвітлюються шляхи збереження української ідентичності в чужоземному середовищі, роль зарубіжного українства у формуванні цивілізаційної ідентичності. Значна увага приділена ролі українознавства як наукового синтезу історичних, філософських, етнологічних, культурологічних, психологічних знань в опрацюванні наукових засад формування цивілізаційної ідентичності та узагальненні нагромадженого практичного досвіду у цій справі. Висловлено низку пропозицій щодо подальшого дослідження проблеми, підвищення ролі держави та громадянського суспільства в активізації цивілізаційної ідентифікації українства та його перспектив.

The world is going through a moment of democratic regression characterized by increasing resistance to democratization and the emergence of new forms of authoritarianism. However, even in non-democratic contexts, power legitimation remains relevant: since regimes cannot rely on repression and coercion alone, incumbents need to generate some level of consent. This research proposes a model of analysis to contribute to the understanding of the legitimation strategies developed by personalized, semi-authoritarian and resilient regimes in Sub-Saharan Africa through a comparison between two case studies: the regime led by Robert Mugabe in Zimbabwe (1980-2017) and the regime led by Paul Kagame in Rwanda (1994-2017). Because legitimation is a multidimensional concept, the model of analysis proposed is based on five distinct domains corresponding to sites where strategies and narratives of power justification are constructed and challenged: History and historiography; constitution, legal framework and institutional architecture; economic and developmental performance; the state-civil society relation and the regime's positioning in the regional and international spheres. Through the application of this model of analysis to these two case studies it is possible to conclude that history was a key platform from which narratives of power legitimation were produced, to the extent that it provided for categories of belonging and shaped the constitutional and legal frameworks which, in turn, determined the rules of power competition. Economic and developmental performance also provided critical arguments for processes of both power legitimation and power delegitimation. Zimbabwe's poor performance contributed to strengthen the opposition, both internally and internationally. In Rwanda, in turn, the regime has successfully constructed a narrative of renaissance based on economic and developmental gains. The deterioration of living conditions in Zimbabwe led to rising levels of popular mobilization, in a context where state-civil society relations were marked by contestation and confrontation. In Rwanda, in turn, state – civil society relations were characterized by cooperation and co-optation. The research also concludes that strategies of legitimation in the regional and international spheres impacted the capacity of these regimes to justify power in face of domestic audiences. In Zimbabwe, international criticism provided the opponents of the regime with strong arguments to challenge the status quo. In Rwanda, in turn, the regime managed to navigate international concerns and secure political and material support while keeping a relative degree of agency and autonomy. ; O mundo atravessa um período de retrocesso democrático, que se caracteriza pelo aumento da resistência às pressões de democratização e o aparecimento de novas formas de autoritarismo. No entanto, mesmo em contextos não democráticos, a legitimação do poder é uma necessidade: uma vez que os regimes não podem depender exclusivamente de mecanismos de repressão e coerção, necessitam gerar algum nível de consentimento. Esta investigação propõe um modelo de análise que visa contribuir para a compreensão das estratégias de legitimação do poder desenvolvidas por regimes personalizados, semi-autoritários e resilientes na África Subsaariana, através de uma comparação entre dois casos: o regime de Robert Mugabe no Zimbabwe (1980-2017) e o regime de Paul Kagame no Ruanda (1994-2017). Uma vez que o conceito de legitimação é multidimensional, o modelo de análise proposto parte de cinco domínios distintos, cada um correspondendo a espaços onde as estratégias e narrativas de justificação de poder se constroem e são contestadas: história e historiografia; constituição, enquadramento jurídico e institucional; performance económica e de desenvolvimento; relações Estado-sociedade civil e o posicionamento do regime nas esferas regional e internacional. Aplicando o modelo de análise aos dois casos, é possível concluir que o passado é um lugar-chave a partir do qual se produzem narrativas de legitimação do poder no presente, na medida em que define categorias de pertença e molda o enquadramento constitucional e jurídico dos regimes que, por sua vez, determina as regras formais de competição pelo poder. Mas para além da história, a performance económica e de desenvolvimento dos regimes também gera importantes narrativas de legitimação ou contestação do poder. A crise económica e deterioração das condições de vida no Zimbabwe, sobretudo a partir de 2008, contribuiu para fortalecer a oposição ao regime, tanto no plano doméstico quanto no plano internacional. Pelo contrário, no caso do Ruanda, o regime foi capaz de criar uma poderosa narrativa de renascimento assente nos ganhos económicos e de desenvolvimento que caraterizaram o período pós-genocídio. No Zimbabwe, a deterioração das condições de vida levou a um aumento da mobilização popular, num contexto em que as relações entre o Estado e a sociedade civil se caracterizavam por dinâmicas de contestação e confronto. No caso do Ruanda, estas relações caracterizavam-se por dinâmicas de cooperação e cooptação. Os resultados da investigação também indicam que o posicionamento destes países nos planos regional e internacional impactou a capacidade dos incumbentes justificarem a sua permanência no poder perante as audiências internas. No Zimbabwe, o isolamento do regime no plano internacional traduziu-se em argumentos fortes para a oposição e obrigou à prossecução de estratégias e alianças alternativas. No Ruanda, o regime foi capaz de superar as preocupações e críticas dos doadores tradicionais, mantendo não apenas apoio político e material, mas também um grau significativo de autonomia e agência.

Introduction Shift of priorities and social values in today's society leads to the need for constant improvement of educational process in higher education institutions. The experts note (Bystrova Yu.V., 2015; Gladush V.A. & Lysenko G.I., 2014; Naul R., Binder D., Ivanenko G., 2019) that the outdated practices prevail in today's practical activity of higher educational specialized institutions, the ideas of democratization are not sufficiently implemented. The main problems in the development of higher education institutions are student low motivation to acquire knowledge and drop in attendance. This situation necessitates rethinking of the principles, functions and technologies of managing specialist training in Physical Culture and Sports and, thereupon, develops new approaches to the organization of the pedagogical process in a higher education institution. The analysis of special scientific and methodological literature indicates that today the ways of integration of the Olympic education into the school educational process have been extensively revealed (Armor K, Dagkas S., 2012), the educational potential of the Olympic movement has been elucidated (Bulatov M. & Platonov V., 2018), the importance of integrating Olympic education into the specialist training in Physical Culture and Sports (Radchenko LO, 2016), the activity peculiarities of the Olympic Studies Centers operating as part of the specialized higher education institutions of Ukraine (Zagitova & Radchenko, 2019) have been disclosed, whereas the problem of improving the educational process by integrating Olympic education into the educational process of higher education institutions remains a pressing scientific matter. Today's educational requirements include the training of highly qualified specialists who are able to integrate the theoretical knowledge and practical skills acquired at a higher educational institution into an integral system effectively used in their professional activities. In order to successfully realize personal educational potential of future specialists in Physical Culture and Sports, the development conditions of the qualities such as criticism and non-standard thinking, the ability to produce new ideas and work in a team, etc., must be created. Such tasks are facilitated by the use of interactive learning technologies in the educational process. The working hypothesis is that the use of interactive learning technologies in the study of Olympic education related issues will improve the efficiency of student educational process in higher education institutions preparing future specialists in Physical Culture and Sports. Aim of the Study: to provide the rationale for the use of interactive learning technologies while implementing the Olympic education into the student educational process. Material and methods. Research participants: 12 experts – members of the Olympic Academy of Ukraine, having more than 15 years of pedagogic experience at higher educational institutions, holding managerial positions at sphere-specific educational establishments. 69 students from 8 study groups of the 4th year at the National University of Ukraine on Physical Education and Sport, who major in 0.17 'Physical Education and Sport'. Organization of research. The first step was to determine experts' opinion on the necessity to introduce Olympic education in the student training process. The next step of the study was to determine the educational process efficiency according to I.S. Todorova (Todorova I.S& Pavlenko V.I. 2011). This method employs that the respondents need to answer 20 questions that allow to determine the educational activity efficiency ratio, namely: total educational activity efficiency, motivational subsystem efficiency, operational subsystem efficiency, information subsystem efficiency, and regulatory subsystem efficiency. The level of educational activity efficiency is determined by the quality points earned after calculation. The study was conducted in two cohorts: the 1st cohort is students of the Coach Faculty, and the 2nd cohort is students of the Sport and Management Faculty. Two surveys were undertaken. The first survey was conducted before studying the Olympic Sports. The second one took place in the end of the educational course 'Olympic Sports'. In this paper, such methods as the analysis of literary sources, synthesis and generalization were used to define interactive learning technologies, the use of which helps to enhance the integration of aspects of the Olympic education into the overall educational process. The application of those methods allowed to develop the content and guidelines for the use of the above-mentioned technologies. Statistical analysis. Statistical processing of the data was performed using the Excel 2010 spreadsheet editor (Microsoft, USA, 2010), the average was used. Results: the expediency of Olympic education implementation in the student educational process was studied; the interactive learning technologies that will facilitate the educational process efficiency among the Physical Culture and Sports future specialists were elucidated; the efficiency of the interactive learning technologies in the Olympic education implementation was disclosed. Conclusions: the interactive learning technologies that will felicitate the creation of a highly-qualified specialist in Physical Culture and Sports, namely: interactive cooperative learning technologies (pairwork, trio rotation, 'Carousel', 'Aquarium'); group learning technologies ('Brainstorming', "Decision Tree', 'World Café'); situational modeling technologies ('Six Hats Method', business games); argument technologies ('The PRESSING Method,' 'What? Where? When? How?' debates, etc.); and methodological materials for the students of higher educational institutions of Ukraine were produced, based upon this technology data. The use of interactive learning technologies when integrating Olympic education permits to increase the educational process efficiency and helps to improve student motivation to acquire knowledge.

The article analyzes the political and legal aspects of the functioning of the Institute of Ukrainian presidency in the system of the higher bodies of state authority. It is determined that the quality of the head of state depends on the constitutionally established powers, normative vested rights and responsibilities as well as the individuality of a person occupying the president's position. The methodological basis of the study was the use of the historical method which allowed to identify the factors that influenced on the changes of Ukrainian polity in the period of independence, comparative method to determine the level of confidence changes of the presidents of Ukraine at the beginning of their cadence, a year later and in the year of re-election, and the system method helped determine the prospects for the development of the Institute of Presidency in Ukraine, taking into account the chosen model of the parliamentary republic.It is proved that the socio-political perception of the Ukrainians, excessive individualization and paternalism in relation to the position of the President of Ukraine directly affect the distribution of authority in the country, concentrating it in the hands of a single person. As a result of the analysis, it was possible to determine the mechanisms that can help Ukraine to avoid the processes related to the processes associated with usurpation of power, accumulation of powers in one decision-making centre at the present stage of democratization: a definitive constitutional distribution of powers, reducing the political dependence of the law enforcement system from the commander-in-chief, eliminating "immunity to corruptions" of the Ukrainians, preservation the Independence of the media and creation a nationwide state development strategy.The future of the Institute of Presidency in Ukraine for the Parliamentary Republic will be a symbolic one, limited powers and low political interest of citizens, which will positively affect the ability of the Ukrainians to a conscious and rational choices of representatives, the development of ideological multiparty system, the formation of a stable and consistent collegial cabinet of ministers and the responsible prime minister who will implement the parliamentary program and will bear responsibility in front of it. ; В статье анализируются политико-правовые аспекты функционирования института президентства Украины в системе высших органов государственной власти. Определено, что качество деятельности Главы государства зависит от конституционно установленных полномочий, нормативно закрепленных прав и обязанностей, а также особенности лица, занимающего должность Президента. Методологической основой исследования стало использование исторического метода, что позволило выявить факторы, которые повлияли на изменения формы правления Украины в период независимости, сравнительного метода для определения изменения уровня доверия к Президентам Украины в начале их каденции, через год и в год переизбрания, а системный метод помог определить перспективы развития института президентства в Украине, учитывая выбранную модель парламентской республики.Доказано, что социально-политическое восприятие украинцев, чрезмерная индивидуализация и патернализм по отношению к должности Президента Украины напрямую влияют на распределение власти в стране, концентрируя ее в одних руках. В результате анализа удалось определить механизмы, которые могут помочь Украине избежать процессов, связанных с узурпацией власти, аккумулированием полномочий в одном центре принятия решений на современном этапе демократизации: четкое конституционное распределение полномочий, снижение политической зависимости правоохранительной системы от Главнокомандующего, искоренение «иммунитета к коррупции»украинцев, сохранение независимости СМИ и выработка общенациональной стратегии развития государства.Будущее института президентства в Украине при парламентарной республике будет иметь символический характер, ограниченные полномочия и низкий политический интерес граждан, положительно повлияет на способность украинцев к сознательному и рациональному выбору своих представителей, развитию идеологической многопартийности, формированию стабильного и последовательного коллегиального Кабинета Министров и ответственного Премьер-министра, реализующего программу парламента, будучи ответственным перед ним. ; У статті аналізуються політико-правові аспекти функціонування інституту президенства України в системі вищих органів державної влади. Визначено, що якість діяльності Глави держави залежить від конституційно встановлених повноважень, нормативно закріплених прав та обов'язків, а також індивідуальності особи, що займає посаду Президента. Методологічною основою дослідження стало використання історичного методу, що дозволило виявити чинники, які вплинули на зміни форми правління України в період незалежності, порівняльного методу для визначення зміни рівня довіри до Президентів України на початку їхньої каденції, через рік та в рік переобрання, а системний метод допоміг визначити перспективи розвитку інституту президентства в Україні, враховуючи обрану модель парламентарної республіки.Доведено, що соціально-політичне сприйняття українців, надмірна індивідуалізація та патерналізм по відношенню до посади Президента України прямо впливають на розподіл влади в країні, концентруючи її в одних руках. У результаті аналізу вдалося визначити механізми, які можуть Україні допомогти уникнути процесів, пов'язаних з узурпацією влади, акумулюванням повноважень в одному центрі прийняття рішень на сучасному етапі демократизації: чіткий конституційний розподіл повноважень, зниження політичної залежності правоохоронної системи від Головнокомандувача, викорінення «імунітету до корупції» українців, збереження незалежності ЗМІ й вироблення загальнонаціональної стратегії розвитку держави.Майбутнє Інституту президенства в Україні за парламентарної республіки буде мати символічний характер, обмежені повноваження та низьку політичну цікавість громадян, що позитивно вплине на здатність українців до свідомого й раціонального вибору представників, розвитку ідеологічної багатопартійності, формуванню стабільного та послідовного колегіального Кабінету Міністрів та відповідального Прем'єр-міністра, що реалізовуватиме програму Парламенту та нестиме відповідальність перед ним.