Suchergebnisse

Odessa was founded on the fault line between autocratic agricultural Russia and the international trade routes of emerging global capitalism. It was the place where the use value of agricultural products was converted into the exchange value of commodities. In the rift between these two systems of values, and between the epistemological and psychological perceptions associated with them, a third kind of ontological and epistemological space emerged. This space was conditioned by the evolving patterns of the Odessa grain trade regulated by stock trading, and induced in its turn a unique perception of time, history, and the relation between the real and fi ctitious. This article pinpoints the link between the mechanisms of the Odessa grain trade, the patterns of subjectivity and temporal perception that were molded by Odessa's business culture, and the modes of literary representation that elaborated these patterns into a specific literary idiom associated with Odessa literature.

The article reviews the arrangement in the late 60's – early 70's XX c. of military topographical descriptions of Kyiv, Kharkiv and Odessa military districts; methods of collecting, organizing and processing of historical sources by survey participants military districts of the Russian Empire. Authors of article focused his attention mainly on the analysis of the problems associated with the creation of the MTD, namely the existence of the organizers of the examination of different concep - tual approaches to streamline procedures and methodology descriptions; insufficient number of representative and reliable sources on the history of settlement and economic development of certain regions of the Russian state; the refusal of local authorities to cooperate with the leaders and members of the military-topographical expeditions; permanent territorial-administrative reform, which led to an information update descriptions draft after another change of the internal borders of the Russian Empire; lack of the required number of translators who have worked in the military expeditions in national topographic regions of the Russian Empire and others. The article emphasizes the change of methodological and methodical approaches to organizing a new group of military-topographical descriptions, it was noted that the royal government refused to streamline inventories encyclopedic, and focused attention compilers only search for information for military purposes, such as information on tactical properties area, the main routes for troops, the technical bases quartering of troops, state reserves of wealth army and navy and others. In a subsequent paper materials can be used for writing the source-specific problem and works on the history of Ukraine late 60's – early 70's. XX c. and relevant textbooks and lectures for schools higher education. ; У статті розглядається історія упорядкування наприкінці 60-х рр. – початку 70-х рр. ХІХ ст. топографічних описів Київського, Харківського та Одеського військових округів; методи збору, систематизації та опрацювання історичних джерел учасниками обстеження військових округів Російської імперії. Автори статті зосередили увагу, здебільшого, на аналізі проблем, пов'язаних зі створенням ВТО. Це побутування серед організаторів обстеження різних концептуальних підходів до методики та методології упорядкування описів; недостатня кількість репрезентативних і достовірних джерел з історії заселення та господарського освоєння окремих регіонів російської держави; відмова місцевої влади від співпраці з керівниками та учасниками військово-топографічних експедицій; перманентні територіально-адміністративні реформи, що призводили до інформаційного оновлення чернеток описів після чергової зміни внутрішніх кордонів Російської імперії; відсутність необхідної кількості перекладачів, які б працювали у складі військово-топографічних експедицій у національних районах Російської імперії тощо. У статті зроблено наголос на зміні методологічних і методичних підходів до упорядкування нової групи військово-топографічних описів, зазначено, що царський уряд відмовився від упорядкування описів енциклопедичного характеру й сфокусував увагу укладачів лише на пошуку інформації військового призначення, а саме: відомостей про тактичні властивості місцевості, основні маршрути пересування військ, технічні засади їх розквартирування, державні резерви матеріальних цінностей армії та флоту тощо. У подальшому матеріали статті можуть бути використані при написанні джерелознавчих та конкретно- проблемних праць з історії України кінця 60-х рр. – початку 70-х рр. ХІХ ст., а також підручників і курсів лекцій для навчальних закладів вищої освіти

"Im folgenden Beitrag wird die spannende Geschichte der Schwarzmeerstadt Odessa seit ihrer Gründung im russischen Zarenreich bis in die ukrainische Gegenwart nachgezeichnet. Das besondere Augenmerk liegt dabei auf der kulturellen, wirtschaftlichen und sozialen Bedeutung des Hafens, der bis heute das Bild der Stadt und ihren Mythos prägt." (Autorenreferat)

Von Alexander Puschkin und Isaac Babel über den zionistischen Abtrünnigen Wladimir Jabotinsky bis hin zum Filmemacher Sergei Eisenstein – eine erstaunliche Anzahl von Genies hat Odessa, den legendären Hafen der kosmopolitischen Freiheit am Schwarzen Meer, geprägt. Charles Kings "Odessa", das sich auf eine Fülle von Originalquellen stützt und den ersten detaillierten Bericht über die Zerstörung der jüdischen Gemeinde der Stadt während des Zweiten Weltkriegs enthält, ist sowohl Geschichte als auch Elegie – eine lebendige Chronik einer echten multi- kulturellen Stadt und ihrer bemerkenswerten Widerstandsfähigkeit in den letzten zwei Jahrhunderten. In seinem aufwändig recherchierten Buch erweckt King die Geschichten der Russen, Juden, Türken, Griechen, Italiener, Deutschen und Rumänen zum Leben, die die durch und durch gemischte Stadt Odessa ausmachen. Kings Fähigkeit, die Geheimnisse der Stadt – sowohl die schönen als auch die dunklen – zu enthüllen, bietet ein faszinierendes Prisma, durch das sich Odessa ganz anders betrachten lässt als andere Städte.

The vital importance of the Indian Army as the guardian of the imperial order in India was never more evident than during the interwar years. The period from 1919 to the outbreak of the Second World War in 1939 was a testing time for the Raj; state authority was being challenged by a mounting nationalist movement, and public order was frequently disrupted by civil disobedience campaigns, as well as recurrent outbreaks of communal violence. In maintaining public order the colonial state had always been prepared to rely on that ultimate guarantee of its authority and power–the Indian Army. However, in frequent discussions of the deployment of the military in 'aid of civil power', the continued loyalty of the bulk of the army the Indian soldiers and officers, was never questioned, and seemed to be taken for granted.2 Yet, both the Government of India and the to be taken for granted.2 Yet, both the Government of India and the Army Headquarters were well awar that the 'loyalty' of the Army could never be guaranteed, and that it was conditional upon a stable and pacified recruiting base; if that base were to be 'subverted', then the Indian Army, or portions of it, would not only cease to be of use as an instrument of state power, but could ultimately pose a threat to the Raj itself