Suchergebnisse

Since the beginning of Ukraine's declaration of independence in 1991, Poland has been Ukraine's closest and the most important strategic partner.In order to fill the content of the strategic partnership between Poland and Ukraine, the parties have created a certain institutional structure for the partnership. These are permanent mechanisms for implementing and coordinating strategic interests within the partnership (Advisory Committee of the Presidents of Ukraine and Poland, Ukrainian-Polish Joint Commission on Trade and Economic Cooperation, Ukrainian-Polish and Polish-Ukrainian Parliamentary Groups, Permanent Ukrainian-Polish Conference on Issues European integration, Ukrainian-Polish, Polish-Ukrainian forums).But after 2015, there has been a certain crisis in Ukrainian-Polish relations, caused mainly by historical disputes after the Verkhovna Rada of Ukraine recognized the UPA soldiers as participants in the struggle for independence in 2015, and the Polish Seimas in 2016 recognized the Volyn tragedy as a genocide of the Polish people. Some experts have called recent years the worst period in the history of Ukrainian-Polish relations since 1989.Despite these developments, Polish-Ukrainian cooperation has great importance for Ukraine, as the Republic of Poland is one of the first countries convicted the invasion of Russian troops into Ukrainian territory and annexation of Crimea. The leadership of Poland stands for providing Ukraine with international support, material, financial and military-technical assistance from the EU, NATO and the IMF.Therefore, the article identifies priority areas for further defense cooperation between Poland and Ukraine on the basis of the analysis, taking into account contradictions based on the interpretation of historical events. Which, in our opinion, is an urgent and very important issue both for resolving the Donbas conflict and for Ukraine's Euro-Atlantic integration. ; Еще с начала провозглашения независимости Украины в 1991 г. Польша была самым близким и самым важным стратегическим партнером Украины.С целью наполнения содержанием стратегического партнерства Польши и Украины стороны создали определенную институциональную структуру партнерства. Это постоянно действующие механизмы реализации и координации стратегических интересов в рамках партнерства (Консультативный комитет президентов Украины и Республики Польша (РП), Украинский-польская смешанная комиссия по вопросам торговли и экономического сотрудничества, украинская-польская и польско-украинская парламентские группы, Постоянная украинско-польская конференция по вопросам европейской интеграции, Украинский-польский, Польско-украинский форумы).Но после 2015 года в украинско-польских отношениях прослеживается определенный кризис, вызванный преимущественно историческими спорами после того, как Верховная Рада Украины признала воинов УПА участниками борьбы за независимость в 2015 году, а польский сейм в 2016 году признал Волынскую трагедию геноцидом польского народа. Некоторые эксперты называют последние годы худшим периодом в истории украинского-польских отношений после 1989 года.Несмотря на эти события польско-украинское сотрудничество имеет очень большое значение для Украины, ведь РП является одной из первых стран, которая резко осудила вторжение российских войск на украинскую территорию и аннексию Крыма. Руководство РП выступает за предоставление Украине международной поддержки, материальной, финансовой и военно-технической помощи со стороны ЕС, НАТО и МВФ.Поэтому в статье на основе проведенного анализа определены приоритетные направления дальнейшего военного сотрудничества Польши и Украины учитывая противоречия на основе толкования исторических событий. Что, по нашему мнению является актуальным и очень важным вопросом как для решения конфликта на Донбассе, так и евроатлантической интеграции Украины. ; Ще з початку проголошення незалежності України в 1991 р. Польща була найближчим і найважливішим стратегічним партнером України.З метою наповнення змістом стратегічного партнерства Польщі та України сторони створили певну інституційну структуру партнерства. Це постійно діючі механізми реалізації та координації стратегічних інтересів у рамках партнерства (Консультативний комітет президентів України та Республіки Польща, Українсько-польська змішана комісія з питань торгівлі та економічного співробітництва, українсько-польська та польсько-українська парламентські групи, Постійна українсько-польська конференція з питань європейської інтеграції, Українсько-польський, Польсько-український форуми).Але після 2015 року в українсько-польських відносинах простежується певна криза, спричинена, переважно, історичними суперечками після того, як Верховна Рада України визнала воїнів УПА учасниками боротьби за незалежність у 2015 році, а польський сейм у 2016 році визнав Волинську трагедію геноцидом польського народу. Деякі експерти називають останні роки найгіршим періодом в історії українсько-польських відносин після 1989 року.Не дивлячись на ці події польсько-українська співпраця має дуже велике значення для України, адже Республіка Польща є однією із перших країн, яка різко засудила вторгнення російських військ на українську територію і анексію Криму. Керівництво РП виступає за надання Україні міжнародної підтримки, матеріальної, фінансової та військово-технічної допомоги з боку ЄС, НАТО і МВФ.Тому в статті на основі проведеного аналізу визначені пріоритетні напрями подальшого оборонного співробітництва Польщі та України враховуючи суперечності на основі тлумачення історичних подій. Що, на нашу думку, є актуальним і дуже важливим питанням як для вирішення конфлікту на Донбасі, так і для євроатлантичної інтеграції України.

Abstract. Nowadays Ukraine is in a process of active changes that is a period of transition from industrial society to digital one. With the changes in character of modern society appear changes to the directives for the system of education in general. Relevance of the research is intensified by unreadiness of educational institutions to conduct qualitative educational process during pandemic. Article highlights conceptual definitions, analyses different points of view on terms "distance education", "distance education technologies". In the article underlined contradictions that appear between social and normative stipulations for increasing education quality with educational process up-keep during quarantine and necessity of creating conditions in secondary school institutions for distance learning organization, forming of teachers` readiness for solving educational tasks in the period of changes. In the article analyzed the results of participants of educational process questionnaire that was done by State Inspectorate of Educational Institutions Quality of Ukraine. Experience of distance learning educational technologies implementation in different countries is analyzed with advantages and problems of distance learning educational technologies in Ukraine. On the basis of analysis of theoretical and practical materials according to the research issues is determined problems with distance learning organization. Such problems are: sanitary, organizational, management, technologies, psychological etc. in the article is presented distance learning technologies implementation on the example of Kharkiv Comprehensive School (ISCED 1,2,3) № 54 of Kharkiv city council. Main general management aspects of distance learning technologies implementation are underlined: legislative, organizational material and technical, creating of accessible communicative base. Diagnostic assessment of educational process participants is completed to understand readiness of distance learning technologies implementation and general assessment of distance learning quality is presented that is completed by its participants. Key words: distance learning, distance education, technologies, questionnaire, ways of implementation, management. ; Аннотация. Современная Украина переживает процесс активных преобразований при переходе от индустриального общества к цифровому. С изменением характера современного общества происходит изменение требований к системе образования в целом. Актуальность исследования усиливается также неготовностью учебных заведений к осуществлению качественного образовательного процесса в условиях пандемии. В статье акцентировано внимание на понятийном аппарате исследования, проанализированы взгляды ученых на понятие «дистанционное образование», «дистанционные образовательные технологии». Обозначены противоречия, возникающие между социально и нормативно обусловленными требованиями к повышению качества образования и обеспечения образовательного процесса в условиях карантина и необходимостью создания условий в учреждениях общего среднего образования для организации дистанционного обучения, формирования готовности педагогов для решения образовательных задач в переменчивых условиях. В статье проанализированы данные анкетирования участников образовательного процесса, проведенные Государственной службой качества образования Украины. Проанализирован опыт применения дистанционных технологий обучения в разных странах и основные достижения и проблемы применения дистанционных технологий обучения в Украине. На основе анализа теории и практики по проблематике исследования определены проблемы организации дистанционного обучения: санитарно-гигиенические, организационные, управленческие, технологические, психологические и другие. Раскрыто внедрение дистанционных технологий обучения на примере Харьковской общеобразовательной школы I-III ступеней № 54 Харьковского городского совета. Определены основные управленческие аспекты внедрения дистанционных технологий обучения: нормативно-правовой, организационный, материально-техническое, создание доступного коммуникативного пространства. Проведено диагностирование участников образовательного процесса по вопросам готовности внедрения технологий дистанционного обучения и приведена общая оценка качества дистанционного обучения, осуществленная ее участниками. Ключевые слова: дистанционное обучение, дистанционное образование, технологии, анкетирование, условия внедрения, управление. ; Анотація. Сучасна Україна переживає процес активних перетворень, час переходу від індустріального суспільства до цифрового. Зі зміною характеру сучасного суспільства відбувається також зміна вимог до системи освіти в цілому. Актуальність дослідження посилюється також неготовністю закладів освіти до здійснення якісного освітнього процесу в умовах пандемії. У статті закцентовано увагу на понятійному апараті дослідження, проаналізовано погляди науковців на поняття «дистанційна освіта», «дистанційні освітні технології». Наголошено на суперечностях, які виникають між соціально та нормативно обумовленими вимогами до підвищення якості освіти й забезпечення освітнього процесу в умовах карантину та необхідністю створення умов у закладі загальної середньої освіти для організації дистанційного навчання, формування готовності педагогів для вирішення освітніх завдань в умовах змін. У статті проаналізовано дані анкетування учасників освітнього процесу, проведені Державною службою якості освіти України. Проаналізовано досвід застосування дистанційних технологій навчання у різних країнах та основні здобутки і проблеми застосування дистанційних технологій навчання в України. На основі аналізу теорії та практики з проблематики дослідження визначено проблеми організації дистанційного навчання: санітарно-гігієнічні, організаційні, управлінські, технологічні, психологічні та ін. Розкрито впровадження дистанційних технологій навчання на прикладі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради. Визначено основні управлінські аспекти впровадження дистанційних технологій навчання: нормативно-правовий, організаційний, матеріально-технічний, створення доступного комунікативного простору. Проведено діагностування учасників освітнього процесу щодо готовності впровадження технологій дистанційного навчання та наведено загальну оцінку якості дистанційного навчання, здійснену її учасниками. Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційна освіта, технології, анкетування, умови впровадження, управління.

This article reviews the conceptual constraints that weigh on multiculturalism and interculturality, in general, as forms of pluralism that manifest themselves from the cultural diversity observed in the cultural processes of contemporary reality. Interculturality is analyzed, based on diversity, understood as a cognitive scenario where intercultural conflicts are arbitrated. Be part of the multiculturalism approach to understand how the diversities are dynamized from their social and political connotations, and then reach interculturality, as another approach but now of cultural interaction and dialogue that tries to overcome the schematic view of the multiple condition of societies, to move to a situation of construction of intercultural processes as forms of encounters and disputes for inclusion. To analyze these processes, three major fields of intercultural reflection are indicated: the philosophical, the model and the dialogical, which situates the concept as part of a transversal perspective that can address different cultural problems and, at the same time, proposes interculturality as a field of study of such importance for the understanding of current realities from that point of view. Finally, we try to conceptualize the body to point out its commitment as an emergent cultural process, which is built on the conflict and collects the difference in the coexistence between cultures. The importance of multiculturalism and interculturality in the analysis of cultural diversity, social inclusion, and collective identities is enhanced in order to make them visible in the body as an authentic material and symbolic intercultural creator, the place of the intersection of flows, tensions and contradictions of the intercultural process, always precarious. ; Este artículo, producto asociado al proyecto "Cuerpo territorio de paz: escenas educativas posibles para la interculturalidad y las diferencias" repasa los condicionamientos conceptuales que pesan sobre el multiculturalismo y la interculturalidad, en general, como formas del pluralismo que se manifiestan desde la diversidad cultural observada en los procesos culturales de realidad contemporánea. Se analiza, entonces, la interculturalidad a partir de la diversidad, entendida ésta como un escenario cognitivo por donde se arbitran los conflictos interculturales. Se parte del enfoque del multiculturalismo para entender cómo se dinamizan las diversidades desde sus connotaciones sociales y políticas, para después alcanzar la interculturalidad, como otro enfoque pero ahora de interacción cultural y diálogo que intenta superar la mirada esquemática de la condición múltiple de las sociedades, para pasar a una situación de construcción de procesos interculturales como formas de encuentros y de disputas por la inclusión. Para analizar dichos procesos, se indican tres grandes campos de reflexión intercultural: el filosófico, el modélico y el dialógico, que sitúa al concepto como parte de una perspectiva transversal que puede atender distintas problemáticas culturales y, al mismo tiempo, propone a la interculturalidad como un campo de estudio de tal importancia para la comprensión de las realidades actuales desde ese punto de vista. Finalmente, se intenta conceptualizar al cuerpo para apuntar su apuesta como proceso cultural emergente, que se construye en el conflicto y coliga la diferencia en la convivencia entre culturas. Se profundiza la importancia que reporta la multiculturalidad y la interculturalidad en el análisis de la diversidad cultural, la inclusión social, las identidades colectivas, para visibilizarlos en el cuerpo como auténtico artífice material y simbólico intercultural, el lugar de la intersección de flujos, tensiones y contradicciones del proceso intercultural, siempre precario. ; Este artigo analisa as restrições conceituais que pesam sobre o multiculturalismo e interculturalismo em geral, como formas de pluralismo que se manifestam a partir da diversidade cultural observado nos processos culturais da realidade contemporânea. A interculturalidade é analisada, baseada na diversidade, entendida como um cenário cognitivo onde os conflitos interculturais são arbitrados. Faz parte da abordagem do multiculturalismo para entender como as diversidades são revigorados por suas conotações sociais e políticas, em seguida, chegar multiculturalismo, como uma outra abordagem, mas agora interação cultural e do diálogo que tenta superar a visão esquemática da condição múltiplo de sociedades, mudar para uma situação de construção de processos interculturais como formas de encontros e disputas por inclusão. o filosófico, o exemplar e o dialógico, o que coloca o conceito como parte de uma perspectiva transversal que pode servir diferentes questões culturais e, ao mesmo tempo propõe a interculturalidade como analisar esses processos, três grandes campos de reflexão intercultural indicado um campo de estudo de tamanha importância para a compreensão das realidades atuais a partir desse ponto de vista. Finalmente, tentamos conceituar o corpo para atingir a sua aposta como um processo cultural emergente, que é construído como conexões com o conflito ea diferença na coexistência de culturas. a importância de relatórios multiculturalismo e interculturalismo na análise da diversidade cultural, inclusão social, identidades coletivas, para visto ao redor do corpo como material autêntico e intercultural arquiteto simbólica, o lugar do cruzamento de fluxos, tensões aprofundado e contradições do processo intercultural, sempre precárias.

After World War II, traditional powers declined, the United States became the only superpower in the world. Based on its judgments and considerations of the international economic situation at that time, the United States promoted the establishment of the UN, IMF, WB, GATT, WTO and other organizations. In this context, international economic and political rules and systems centering on the interests of the West and the United States have been gradually established. It is undeniable that this governance system has played a certain role, which has contributed greatly to the overall peace, stability and sustainable development of the world after World War II. However, after more than 60 years of development and evolution, especially after the impact of the end of the cold war, the global governance system formed at the end of World War II is increasingly difficult to adapt to the development of the world, and even gradually become the shackles of world development. In a sense, the international financial crisis triggered by the United States in 2008 can also be regarded as the outbreak of the contradictions caused by the old international economic and political order. It has been more than ten years since the outbreak of the international financial crisis, but the deep shock of the global economy caused by it has not yet completely faded. At present, global economic governance faces many difficulties. On the one hand, the United States has withdrawn from the Paris Agreement and the TPP, promoted the US priority policy. The EU has also been riddled with many internal events such as the BREXIT and the refugee crisis. In this context, the global economic recovery is full of uncertainties. On the other hand, the economic growth of emerging countries and developing countries is obvious, and gradually become a new focus for leading the global economic development. In the process, China has also become an important active force in economic globalization and plays an increasingly important role in global economic governance. In this context, the construction of the BRI has effectively promoted the economic development of China and the countries along the route. The principle of "extensive consultation, joint contribution and Shared benefits" advocated by the BRI is profoundly changing the global economic order. As a Chinese scheme of global economic governance, it has become an innovative measure for China to participate in global economic governance. ; Após a Segunda Guerra Mundial, as até então potências caíram e os Estados Unidos da América tornaram-se na única superpotência à escala mundial. Baseando-se nas suas opiniões e considerações acerca da situação económica internacional daquele tempo, os Estados Unidos promoveram a fundação da ONU, FMI, BM, GATT, OMC, entre outras organizações. Neste contexto, as regras e sistemas económico-políticos centrados nos interesses do Ocidente e dos Estados Unidos foram sendo gradualmente estabelecidos. É inegável que este sistema de governação desempenhou um certo papel, contribuindo para a paz geral, estabilidade e desenvolvimento sustentável global no pós-Segunda Guerra Mundial. Contudo, depois de mais de 60 anos de desenvolvimento e evolução, especialmente após o impacto do fim da Guerra Fria, o sistema de governação global formado no final da Segunda Guerra Mundial demonstra ser cada vez mais difícil de se adaptar ao desenvolvimento do mundo, tornando-se até, gradualmente, num estorvo para o desenvolvimento global. De certa maneira, a crise financeira internacional desencadeada pelos Estados Unidos em 2008 pode ser vista como o eclodir das contradições causadas pela antiga ordem económica e política. Passaram já mais de dez anos desde da explosão da crise económica financeira, mas o abalo da economia global causado pela mesma ainda não desvaneceu completamente. Atualmente, o governo económico global enfrenta muitas dificuldades. Por um lado, os Estados Unidos retiraram-se do Acordo de Paris e do TPP, promovido pela política de prioridades norte-americana. A União Europeia encontra-se repleta de eventos a nível interno, tais como o BREXIT e a crise dos refugiados. Neste contexto, a recuperação da economia global está cheia de incertezas. Por outro lado, o crescimento económico de países emergentes e em desenvolvimento é óbvio, tornando-se gradualmente num novo foco de liderança do desenvolvimento económico global. Neste processo, a China também se tornou numa força ativa bastante importante na globalização económica e desempenha um papel cada vez mais importante no governo económico global. Neste contexto, a construção do BRI promoveu, de forma efetiva, o desenvolvimento económico da China e dos países ao longo do caminho. O princípio da "consulta extensiva, contribuição conjunta e benefícios partilhados" defendido pelo BRI está a mudar, profundamente, a ordem económica global. Sendo um esquema chinês de administração económica global, tornou-se numa medida inovadora para que a China participe no governo económico global.

Rules transgression within organizations is frequent. Hospitals do not avoid this phenomenon, which can lead to negative consequences for patients' safety and can also lead to cost enhancement, whereas the State is trying to increase treatment quality and security while reducing healthcare costs. Literature proposes answers to act on transgression that could be split into two categories: reduce, or even suppress transgression because it is dangerous for players' safety, or, oppositely, tolerate it or even encourage it, because it could be an innovation motor. These two answers are focused on the issue of rules compliance (punish, disrespect, or accept it). This is understandable and central in view of the bureaucratic structure of organizations. The arbitration issue between rules utility and acceptance of transgression is, then, primordial. Without underestimating this issue, the answer must address the meaning of transgressive acts, which are not simply positive or negative behaviors. To act on transgressive behaviors, we suggest taking an approach called "dialogic," to highlight that transgression is part of an exchange between players. Indeed, each transgressive behavior, an intentionally addressed and motivated act in opposition to rules, aims to express something, and is a bearer of addressed meaning, usually to those who enact rules, to whom the manager has to bring a significant echo in return. The notion of transgression brings back the idea of "dialogic." It refers to a means of communication between players, which managers have to learn in order to address it correctly.In order to know how to intervene on transgressive behaviors, the act's meaning has to be considered. Precisely, the research question to be answered is the following: What is/are the meaning(s) of transgressive acts in the work environment, thus allowing managers to suitably respond? ; La transgression des règles est fréquente au sein des organisations. L'hôpital n'échappe pas à ce phénomène qui peut entrainer des conséquences négatives sur la sécurité des patients mais également augmenter ses coûts alors que l'État cherche à améliorer la qualité et la sécurité des soins et réduire les dépenses de santé. La littérature propose des réponses pour agir sur la transgression qu'il est possible d'agréger en deux grandes catégories : réduire, voire supprimer la transgression, car elle est dangereuse pour la sécurité des acteurs ou à l'inverse, la tolérer voire l'encourager, car elle peut être moteur d'innovations. Ces deux réponses sont focalisées sur l'enjeu du respect de la règle (sanctionner l'irrespect ou l'accepter). Sans sous-estimer cet enjeu, la réponse gestionnaire nécessite, néanmoins, de comprendre la signification des actes transgressifs : ils ne sont pas uniquement des conduites positives ou négatives ; ils ont une signification et s'inscrivent dans un échange entre acteurs. Nous faisons donc l'hypothèse que les transgressions s'expriment sous la forme d'un dialogue. Un comportement transgressif peut être défini comme un acte ponctuel en contradiction avec la règle, intentionnel, adressé et motivé ayant pour but d'exprimer quelque chose. En écho, les gestionnaires qui, souvent, édictent les règles, doivent lui apporter une réponse signifiante en retour. La transgression prend alors une forme « dialogique », au sens conversationnel du terme. Elle correspond à une façon de communiquer entre les acteurs, que les gestionnaires doivent apprendre à « décoder » afin d'y répondre de manière adaptée.Précisément, la question de recherche à laquelle la présente thèse souhaite répondre est : qu'elle(s) signification(s) est-il possible de donner aux actes transgressifs en milieu de travail, afin de permettre aux gestionnaires de pouvoir y répondre de manière adaptée ?La thèse propose une typologie de 4 types de transgression prenant une forme dialogique. La transgression fonctionnelle, auto-adressée à la conscience professionnelle de l'acteur, signifie qu'il existe un écart entre travail prescrit et travail réel ; la transgression culturelle, adressée aux pairs de l'acteur signifie qu'il cherche à être conforme à une même communauté professionnelle ; la transgression politique signifie à l'instance prescriptrice des règles que l'acteur cherche à remettre en cause le système de règles en place afin de conserver un espace de liberté et la transgression économique, auto-adressée à l'instance de plaisir de l'acteur, signifie qu'il cherche à ménager ses efforts. Quatre réponses sont proposées pour agir sur chacune des formes de transgression. Face à la transgression fonctionnelle, il convient de signifier à l'acteur qu'il est compris que la transgression vise à contribuer à la réalisation de la mission qui lui a été confiée ; face à la transgression culturelle, il convient d'accompagner les acteurs dans le changement culturel ; face à la transgression politique, il convient d'entrer en négociation avec l'acteur et face à la transgression économique, il convient de contraindre l'acteur (risque encouru/ sanction > bénéfice), car la transgression est le résultat d'une négligence.

У статті здійснено аналіз подій, які відбулися в Україні в 2004 і 2013-2014 рр., у наступні роки, їх вплив на європейський і світовий порядок. Простежуються наслідки цих подій (анексія Росією Криму, організація конфліктів, відкрита війна Росії на Сході України, військовий конфлікт в Азовському морі) для світового інтеграційного процесу, а в зв'язку з цим актуальність дослідження кризи об'єднавчої ідеї Європи Жана Моне, необхідність її модернізації в нових умовах. Дії РФ грубо порушили міжнародне право і зруйнували світовий порядок, тим самим визначили іншу формулу взаємозв'язків і правил двосторонніх відносин між Україною і РФ, Україною і Заходом, в тому числі і з Республікою Казахстан, вплинули на світову інтеграцію. На прикладі створення незалежної Православної церкви України демонструється прихована агресивна сутність т.зв. «русского мира» і офіційної політики Кремля щодо захисту інтересів «істинних православних» на території України і ряду інших держав.Автор науково аргументує процес трансформації існуючих, прояву нових цінностей і стандартів у міждержавних відносинах, що складаються під впливом цих подій в Україні, на формування нового світового політичного та інтеграційного порядку. Геополітичний вибір народу України, що засвідчує зрілість громадянського суспільства і міцність держави, - в європейськості, однак Україна зіткнулася з новими величезними проблемами, перетворилася на вузол світових геополітичних протиріч, стала «яблуком розбрату», точкою злиття глобальних інтересів і, на жаль, саме в цій якості перемістилася в центр геополітики. Сьогодні немає готових рецептів і тим більше програми виходу з гібридної війни, в яку втягнуто Україну, а разом з нею і багато країн світу. Автор не претендує на повну відповідь на всі питання, однак робить спробу зазирнути у внутрішній світ українського суспільства і держави в останні два неповні десятиліття, розібратися в хронології і сутнісних проблемах їх розвитку, продемонструвати небезпеку переростання конфлікту в осередок світового дезінтеграційного процесу, початок нової масштабної війни і переформатування світового політичного порядку. Актуалізується тема і тим, що 5 років тому Український Крим був окупований Росією, виповнюється 5 років з початку військових дій на Донбасі, коли РФ порушила територіальну цілісність і суверенітет України, зневаживши всі міжнародні правові акти та правила мирного співіснування. ; The article analyzes the events that took place in Ukraine in 2004 and 2013-2014, in subsequent years, their influence on European and world order. The consequences of these events (Russia's annexation of the Crimea, the organization of conflicts, Russia's open war in the East of Ukraine, the military conflict in the Sea of Azov) for the global integration process are traced, and in this connection, the relevance of the study of the crisis of the unifying idea of Europe, Jean Monet, the need for it modernization in new conditions. Russia's actions grossly violated international law and destroyed the world order, thereby defining another formula for the relationship and the rules of bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation, Ukraine and the West, including with the Republic of Kazakhstan, influenced global integration. An example of the creation of an independent Orthodox Church of Ukraine demonstrates the hidden aggressive nature of the so-called The "Russian Peace" and the official policy of the Kremlin to protect the interests of "true Orthodox" in the territory of Ukraine and a number of other states.The author scientifically argues the process of transformation of existing, the emergence of new values and standards in the interstate relations, which are formed under the influence of these events in Ukraine, on the formation of a new world political and integration order. The geopolitical choice of the people of Ukraine, which testifies to the maturity of civil society and the strength of the state,– in Europe, but Ukraine faced new huge problems, turned into a knot of world geopolitical contradictions, became an "apple of discord", a point of merge of global interests and, unfortunately, it was precisely This quality has moved to the center of geopolitics. Today there are no ready-made recipes and, especially, the program for the exit from the hybrid war, which involves Ukraine, and with it and many countries of the world. The author does not pretend to answer all the questions in the first attempt, but he tries to look into the inner world of Ukrainian society and the state in the last two decades, to understand the chronology and the essential problems of their development, to demonstrate the danger of the conflict escalating into the center of the world disintegration process, the beginning of a new large-scale war and reformatting the world political order. The theme and the fact that 5 years ago the Ukrainian Crimea was occupied by Russia is marking 5 years since the beginning of hostilities in the Donbass, when Russia violated the territorial integrity and sovereignty of Ukraine, despising all international legal acts and rules of peaceful coexistence.

The article analyzes the goals and objectives of the diplomacy of Russia and the United States in the Caspian region. The author proves the problem of transit in Russian and American energy diplomacy in the region, examines the interstate relations between Russia and the United States with the countries of the region in the field of energy. The Caspian region has become a new center of gravity of the interests of the countries of the West and the East, and it attracts more and more attention not only as an energy exporting region, but also as an important transit hub. It is the energy factor that has become a prerequisite for political, legal and economic changes in the Caspian region. Given the geostrategic position, political, economic, environmental and other factors, the Caspian region is important for the Russian Federation, at the same time in terms of ensuring national security of military-political and socio-economic nature. The Russian Federation is trying to play a key role in the region, taking into account both the energy and geopolitical factors. In order to secure its own national interests, Russia seeks to preserve its military and political influence in the region and to exclude access of Western forces to the territory of the Caspian Sea. Significant geopolitical interests in the Caspian region are the United States of America. The United States is trying to pursue an energy policy in the region and actively influence the process of exploiting the Caspian Sea's energy resources. To this end, we adopted a new strategy of American energy policy, which was to push Russia out of the Caspian region. In this way, US energy diplomacy has created a new geopolitical situation in relations with Russia. The purpose of the article is to analyze the ratio of regional policy of Russia and the US in the energy dimension. It is stated that the regional strategy of Russia is aimed at the political isolation of the region, which was successfully implemented during the first decades. Its methods are creating zones of controlled instability, delaying the territorial delineation and creating contradictions in the relations of the Caspian states, military domination. The research methods include geostrategic analysis of the position of the countries of the region in the context of the energy goals of the policy of major countries – the United States and the Russian Federation. Used methods of comparative and comparative-historical analysis, which allowed to determine the preconditions for the formation of regional policy of Russia and the United States in the energy dimension. The author concludes that stable socio-economic development and security in the south of the Caspian Sea can only be achieved if the mechanisms of international cooperation are sought, the result of which may be the signing of a multilateral agreement on the international legal status of the Caspian Sea. ; У статті аналізуються цілі та завдання дипломатії Росії та США в Каспійському регіоні. Автор доводить проблему транзиту у російській та американській енергетичній дипломатії в регіоні, розглядає міждержавні відносини Росії та США із країнами регіону в сфері енергетики. Каспійський регіон став новим центром тяжіння інтересів держав Заходу і Сходу, він привертає до себе все більшу увагу не лише як регіон-експортер енергоносіїв, а й як важливий транзитний вузол. Саме енергетичний чинник став передумовою політичних, правових і економічних змін в Каспійському регіоні. Ураховуючи геостратегічне положення, політичні, економічні, екологічні та інші чинники Каспійський регіон має важливе значення для Російської Федерації, водночас і в аспекті забезпечення національної безпеки військово-політичного та соціально-економічного характеру. Російська Федерація намагається відігравати ключову роль в регіоні, враховуючи як енергетичний, так і геополітичний чинники. З метою забезпечення власних національних інтересів Росія прагне зберегти свій військово-політичний вплив в регіоні і виключити доступ західних сил на територію Каспію. Значні геополітичні інтереси в Каспійському регіоні мають Сполучені Штати Америки. США намагаються проводити енергетичну політику в цьому регіоні і активно впливати на процес освоєння енергетичних ресурсів Каспійського моря. З цією метою прийнято нову стратегію американської енергетичної політики, яка полягала у витісненні Росії з Каспійського регіону. Цим самим енергетична дипломатія США обумовила створення нової геополітичної ситуації у відносинах з Росією.Метою статті є аналіз співвідношення регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Констатується, що регіональна стратегія Росії спрямована на політичну ізоляцію регіону, успішно реалізовувалась протягом перших десятиліть. Її методами є творення зон контрольованої нестабільності, затягування територіального розмежування і утворення протиріч у відносинах Каспійських країн, військове домінування. Методи дослідження включають геостратегічний аналіз позиції країн регіону у контексті енергетичних цілей політики великих країн – США і Російської Федерації. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Автором зроблений висновок, що, стабільний соціально-економічний розвиток і безпека на півдні Каспійського моря може бути досягнута тільки за умови пошуку механізмів міжнародного співробітництва, результатом якої може стати підписання багатосторонньої угоди щодо міжнародно-правового статусу Каспійського моря.

The article analyzes the events that took place in Ukraine in 2004 and 2013-2014, in subsequent years, their influence on European and world order. The consequences of these events (Russia's annexation of the Crimea, the organization of conflicts, Russia's open war in the East of Ukraine, the military conflict in the Sea of Azov) for the global integration process are traced, and in this connection, the relevance of the study of the crisis of the unifying idea of Europe, Jean Monet, the need for it modernization in new conditions. Russia's actions grossly violated international law and destroyed the world order, thereby defining another formula for the relationship and the rules of bilateral relations between Ukraine and the Russian Federation, Ukraine and the West, including with the Republic of Kazakhstan, influenced global integration. An example of the creation of an independent Orthodox Church of Ukraine demonstrates the hidden aggressive nature of the so-called The "Russian Peace" and the official policy of the Kremlin to protect the interests of "true Orthodox" in the territory of Ukraine and a number of other states.The author scientifically argues the process of transformation of existing, the emergence of new values and standards in the interstate relations, which are formed under the influence of these events in Ukraine, on the formation of a new world political and integration order. The geopolitical choice of the people of Ukraine, which testifies to the maturity of civil society and the strength of the state,– in Europe, but Ukraine faced new huge problems, turned into a knot of world geopolitical contradictions, became an "apple of discord", a point of merge of global interests and, unfortunately, it was precisely This quality has moved to the center of geopolitics. Today there are no ready-made recipes and, especially, the program for the exit from the hybrid war, which involves Ukraine, and with it and many countries of the world. The author does not pretend to answer all the questions in the first attempt, but he tries to look into the inner world of Ukrainian society and the state in the last two decades, to understand the chronology and the essential problems of their development, to demonstrate the danger of the conflict escalating into the center of the world disintegration process, the beginning of a new large-scale war and reformatting the world political order. The theme and the fact that 5 years ago the Ukrainian Crimea was occupied by Russia is marking 5 years since the beginning of hostilities in the Donbass, when Russia violated the territorial integrity and sovereignty of Ukraine, despising all international legal acts and rules of peaceful coexistence. ; У статті здійснено аналіз подій, які відбулися в Україні в 2004 і 2013-2014 рр., у наступні роки, їх вплив на європейський і світовий порядок. Простежуються наслідки цих подій (анексія Росією Криму, організація конфліктів, відкрита війна Росії на Сході України, військовий конфлікт в Азовському морі) для світового інтеграційного процесу, а в зв'язку з цим актуальність дослідження кризи об'єднавчої ідеї Європи Жана Моне, необхідність її модернізації в нових умовах. Дії РФ грубо порушили міжнародне право і зруйнували світовий порядок, тим самим визначили іншу формулу взаємозв'язків і правил двосторонніх відносин між Україною і РФ, Україною і Заходом, в тому числі і з Республікою Казахстан, вплинули на світову інтеграцію. На прикладі створення незалежної Православної церкви України демонструється прихована агресивна сутність т.зв. «русского мира» і офіційної політики Кремля щодо захисту інтересів «істинних православних» на території України і ряду інших держав.Автор науково аргументує процес трансформації існуючих, прояву нових цінностей і стандартів у міждержавних відносинах, що складаються під впливом цих подій в Україні, на формування нового світового політичного та інтеграційного порядку. Геополітичний вибір народу України, що засвідчує зрілість громадянського суспільства і міцність держави, - в європейськості, однак Україна зіткнулася з новими величезними проблемами, перетворилася на вузол світових геополітичних протиріч, стала «яблуком розбрату», точкою злиття глобальних інтересів і, на жаль, саме в цій якості перемістилася в центр геополітики. Сьогодні немає готових рецептів і тим більше програми виходу з гібридної війни, в яку втягнуто Україну, а разом з нею і багато країн світу. Автор не претендує на повну відповідь на всі питання, однак робить спробу зазирнути у внутрішній світ українського суспільства і держави в останні два неповні десятиліття, розібратися в хронології і сутнісних проблемах їх розвитку, продемонструвати небезпеку переростання конфлікту в осередок світового дезінтеграційного процесу, початок нової масштабної війни і переформатування світового політичного порядку. Актуалізується тема і тим, що 5 років тому Український Крим був окупований Росією, виповнюється 5 років з початку військових дій на Донбасі, коли РФ порушила територіальну цілісність і суверенітет України, зневаживши всі міжнародні правові акти та правила мирного співіснування.

The article analyzes the goals and objectives of the diplomacy of Russia and the United States in the Caspian region. The author proves the problem of transit in Russian and American energy diplomacy in the region, examines the interstate relations between Russia and the United States with the countries of the region in the field of energy. The Caspian region has become a new center of gravity of the interests of the countries of the West and the East, and it attracts more and more attention not only as an energy exporting region, but also as an important transit hub. It is the energy factor that has become a prerequisite for political, legal and economic changes in the Caspian region. Given the geostrategic position, political, economic, environmental and other factors, the Caspian region is important for the Russian Federation, at the same time in terms of ensuring national security of military-political and socio-economic nature. The Russian Federation is trying to play a key role in the region, taking into account both the energy and geopolitical factors. In order to secure its own national interests, Russia seeks to preserve its military and political influence in the region and to exclude access of Western forces to the territory of the Caspian Sea. Significant geopolitical interests in the Caspian region are the United States of America. The United States is trying to pursue an energy policy in the region and actively influence the process of exploiting the Caspian Sea's energy resources. To this end, we adopted a new strategy of American energy policy, which was to push Russia out of the Caspian region. In this way, US energy diplomacy has created a new geopolitical situation in relations with Russia. The purpose of the article is to analyze the ratio of regional policy of Russia and the US in the energy dimension. It is stated that the regional strategy of Russia is aimed at the political isolation of the region, which was successfully implemented during the first decades. Its methods are creating zones of controlled instability, delaying the territorial delineation and creating contradictions in the relations of the Caspian states, military domination. The research methods include geostrategic analysis of the position of the countries of the region in the context of the energy goals of the policy of major countries – the United States and the Russian Federation. Used methods of comparative and comparative-historical analysis, which allowed to determine the preconditions for the formation of regional policy of Russia and the United States in the energy dimension. The author concludes that stable socio-economic development and security in the south of the Caspian Sea can only be achieved if the mechanisms of international cooperation are sought, the result of which may be the signing of a multilateral agreement on the international legal status of the Caspian Sea. ; У статті аналізуються цілі та завдання дипломатії Росії та США в Каспійському регіоні. Автор доводить проблему транзиту у російській та американській енергетичній дипломатії в регіоні, розглядає міждержавні відносини Росії та США із країнами регіону в сфері енергетики. Каспійський регіон став новим центром тяжіння інтересів держав Заходу і Сходу, він привертає до себе все більшу увагу не лише як регіон-експортер енергоносіїв, а й як важливий транзитний вузол. Саме енергетичний чинник став передумовою політичних, правових і економічних змін в Каспійському регіоні. Ураховуючи геостратегічне положення, політичні, економічні, екологічні та інші чинники Каспійський регіон має важливе значення для Російської Федерації, водночас і в аспекті забезпечення національної безпеки військово-політичного та соціально-економічного характеру. Російська Федерація намагається відігравати ключову роль в регіоні, враховуючи як енергетичний, так і геополітичний чинники. З метою забезпечення власних національних інтересів Росія прагне зберегти свій військово-політичний вплив в регіоні і виключити доступ західних сил на територію Каспію. Значні геополітичні інтереси в Каспійському регіоні мають Сполучені Штати Америки. США намагаються проводити енергетичну політику в цьому регіоні і активно впливати на процес освоєння енергетичних ресурсів Каспійського моря. З цією метою прийнято нову стратегію американської енергетичної політики, яка полягала у витісненні Росії з Каспійського регіону. Цим самим енергетична дипломатія США обумовила створення нової геополітичної ситуації у відносинах з Росією.Метою статті є аналіз співвідношення регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Констатується, що регіональна стратегія Росії спрямована на політичну ізоляцію регіону, успішно реалізовувалась протягом перших десятиліть. Її методами є творення зон контрольованої нестабільності, затягування територіального розмежування і утворення протиріч у відносинах Каспійських країн, військове домінування. Методи дослідження включають геостратегічний аналіз позиції країн регіону у контексті енергетичних цілей політики великих країн – США і Російської Федерації. Використовуються методи порівняльного і порівняльно-історичного аналізу, які дозволили визначити передумови формування регіональної політики Росії та США у енергетичному вимірі. Автором зроблений висновок, що, стабільний соціально-економічний розвиток і безпека на півдні Каспійського моря може бути досягнута тільки за умови пошуку механізмів міжнародного співробітництва, результатом якої може стати підписання багатосторонньої угоди щодо міжнародно-правового статусу Каспійського моря.

Мета статті полягає у проведенні науково-теоретичного дослідження виникнення, розвитку й сучасного стану української мови як соціокультурного та правового явища. Методологічною основою дослідження слугують наступні методи наукового пізнання: загальнонаукові (формально-логічний, метод аналізу та синтезу) та спеціально-правові (порівняльно-правовий, формально-юридичний). Зазначені методи надають можливість розкрити особливості української мови через призму соціокультурного феномену й розглянути правові проблеми мовної політики держави. Наукова новизна полягає у здійсненні комплексного дослідження соціокультурних та правових аспектів української мови в контексті її збереження та подолання мовної кризи. Висновки. Державна українська мова є мовою громадянства, запорукою збереження національної ідентичності українського народу, основою формування української державності. Сучасне українське суспільство характеризується багатьма різними суперечностями, серед яких – питання двомовності, надання російській мові статусу другої державної мови. На наш погляд, це призводить до спотворення національної свідомості й загострення мовної ситуації в країні. Виходячи із цього, Україні потрібна «мудра», виважена політика, яка б забезпечила функціонування і захист національної мови й водночас гарантувала підтримку мов етнічних меншин. Багато в чому успіхи консолідації українського суспільства залежать від того, наскільки державна мова підтримується й поважається різними соціумами та кожним індивідом зокрема. Більше того, від ефективного впровадження й реалізації мовного законодавства, безперечно, залежатиме програма правового розвитку мови. Тож на сьогодні вельми актуальним є питання прийняття мовного закону, який би спрямував систему відповідних державних заходів на утвердження й запровадження дієвого механізму поширення української мови як державної в усіх сферах суспільного життя. ; Цель статьи заключается в проведении научно-теоретического исследования возникновения, развития и современного состояния украинского языка как социокультурного и правового явления. Методологической основой исследования служат следующие методы научного познания: общенаучные (формально-логический, метод анализа и синтеза) и специально-правовые (сравнительно-правовой, формально-юридический). Указанные методы дают возможность раскрыть особенности украинского языка через призму социокультурного феномена и рассмотреть правовые проблемы языковой политики государства. Научная новизна заключается в осуществлении комплексного исследования социокультурных и правовых аспектов украинского языка в контексте ее сохранения и преодоления языкового кризиса. Выводы. Государственный украинский язык является языком гражданства, залогом сохранения национальной идентичности украинского народа, основой формирования украинской государственности. Современное украинское общество характеризуется многими различными противоречиями, среди которых – вопрос двуязычия, предоставления русскому языку статуса второго государственного языка. На наш взгляд это приводит к искажению национального сознания и обострения языковой ситуации в стране. Исходя из этого, Украине нужна «мудрая», взвешенная политика, которая бы обеспечила функционирование и защиту национального языка и одновременно гарантировала поддержку языков этнических меньшинств. Во многом успехи консолидации украинского общества зависят от того, насколько государственный язык поддерживается и уважается различными социумами и каждым индивидом в частности. Более того, от эффективного внедрения и реализации языкового законодательства, безусловно, будет зависеть программа правового развития языка. Поэтому на сегодня весьма актуальным является вопрос принятия языкового закона, который бы направил систему соответствующих государственных мероприятий на утверждение и введение действенного механизма распространения украинского языка как государственного во всех сферах общественной жизни. ; The purpose of article is to conduct a scientific and theoretical study of the emergence, development and current state of the Ukrainian language as sociocultural and legal phenomenon. The methodology of the study is the following methods of scientific knowledge: general scientific (formal-logical, method of analysis and synthesis) and special-legal (comparative law, formal-legal). These methods provide the opportunity to reveal the peculiarities of the Ukrainian language through the prism of sociocultural phenomenon and consider the legal problems of the language policy of the state. Scientific novelty consists in carrying out a comprehensive study of socio-cultural and legal aspects of the Ukrainian language in the context of its preservation and overcoming the language crisis. Conclusion. State Ukrainian language is the language of citizenship, a guarantee of preservation of the national identity of the Ukrainian people, the basis of the formation of Ukrainian statehood. Modern Ukrainian society is characterized by many different contradictions, among which – the issue of bilingualism, giving the Russian language the status of the second state language. In our opinion, this leads to the distortion of national consciousness and aggravation of the linguistic situation in the country. On this basis, Ukraine needs "wise", well-balanced policy that would ensure the functioning and protection of the national language and, at the same time, ensure the support of languages of ethnic minorities. In many ways, the success of consolidation of the Ukrainian society depends on the extent to which the state language is supported and respected by different societies and each individual in particular. Moreover, the effective implementation and realization of linguistic legislation, of course, will depend on the program of legal development of the language. Therefore, today it is very relevant to adopt the linguistic law that would direct the system of appropriate state measures to establish and introduce an effective mechanism for the dissemination of the Ukrainian language as a state language in all spheres of public life.

Introduction. The formation of responsibility for one's health in the youth environment is one of the tasks of the institution of education that determines the process of socialization. The future of sustainable development of country is determined, among other things, by the formation of negative social attitudes towards drug use. The aim of the publication is to study the specifics of the social orientation among young people on drug use and to justify the need for prevention in the educational environment.Methodology and research methods. Methodological basis of work involves classical theories of social installation; anomies; cultural conflict; subcultures; stigmatizations; social control; social space. The analysis and synthesis of scientific publications and data of the government statistics, including results of a number of social researches of 2010–2015 conducted in the Tyumen region are used. Sociological methods, including poll, questioning and the formalized interviews are applied at an experimental investigation phase. Data processing is carried out in technique of the factorial and classification analysis.Results and scientific novelty. Drug abuse among young people is a result of the contradiction between youth attitudes and social norms. It is shown that the prevention of drug abuse in Russia is institutionally ineffective. The social attitudes and motives connected with drug abuse among young people aged 18–30 years are revealed. It is established that acceptance of drug abuse experience is not defined by a gender, social and/or material status. The main types of the attitude to drug abuse experience are designated: 1) complete negation of a possibility of drug abuse; 2) refusal of drug abuse, but indifference or loyal attitude to drug abuse by others; 3) readiness for periodic drug usage; 4) steady stereotype of regular use of narcotic substances. The necessity of flexible forms of influence on youth for formation of sustainable social barriers is justified.The need of adequate public opinion formation which does not enable exclusion and criminalization among youth having some drug abuse experience is approved. Repressive practices of work with such young people only exacerbate the problem. The recommendations on organization regulation of a drug abuse situation in the country are formulated.Practical significance. The materials of the present article can be used for creation of effective system of drug abuse prevention in the educational environment taking into account age characteristics of pupils. ; Введение. Формирование у молодежи ответственности за свое здоровье, в том числе отрицательного отношения к потреблению наркотиков, – одна из задач института образования. Эта задача тесно переплетается с проблемой социализации молодых людей, а ее решение в определенной мере является условием будущего устойчивого развития страны. Цель представленного в статье исследования – изучить специфику социальных установок молодежи на потребление наркотиков и обосновать необходимость профилактики в образовательной среде. Методология и методики. Методологической основой работы являются классические теории социальной установки; аномии; культурного конфликта; субкультур; стигматизации; социального контроля; социального пространства. Использовались анализ и обобщение научных публикаций и данных государственной статистики, в том числе результаты ряда социологических исследований 2010–2015 гг., проведенных в Тюменском регионе. На экспериментальном этапе исследования применялись социологические методы, в том числе опрос, анкетирование и формализованные интервью. Обработка данных выполнялась в технике факторного и классификационного анализа. Результаты и научная новизна. Потребление наркотиков в молодежной среде – результат деформированных взаимоотношений с социальными нормами и институтами. Показано, что профилактика наркопотребления, практикующаяся в России, институционально неэффективна. Выявлены социальные установки и мотивы, связанные с наркопотреблением среди молодых людей в возрасте 18–30 лет. Установлено, что одобрение наркоопыта не определяется гендером, социальным и/или материальным статусом. Обозначены основные типы отношения к наркоопыту: 1) полное отрицание возможности потребления наркотиков; 2) отказ от их использования, но равнодушие или лояльное отношение к употреблению наркотиков другими; 3) готовность к периодическому потреблению; 4) устойчивый стереотип регулярного использования наркотических веществ. Обоснована необходимость гибких форм воздействия на молодежь для формирования устойчивых социальных барьеров, препятствующих наркотизму и развитию наркомании. Утверждается необходимость формирования адекватного общественного мнения, не допускающего эксклюзии и криминализации молодежи, соприкоснувшейся с наркотиками. Репрессивные практики работы с такой молодежью только усугубляют проблему. Сформулированы рекомендации по организации урегулирования наркоситуации в стране. Практическая значимость. Материалы статьи могут быть использованы при создании эффективной системы профилактики в образовательной среде с учетом возрастных особенностей учащихся. ; The work was supported by the Russian Humanitarian Scientific Foundation, project № 16–03–00500 «Options and restrictive guidelines of a new industrialization, сontradictions of the socio-cultural space: The example of the Tyumen region», Tyumen State University. ; Работа выполнена при финансовой поддержке Российского гуманитарного научного фонда, проект № 16–03–00500 «Возможности и ограничения новой индустриализации и противоречия социокультурного пространства: на примере Тюменского региона», Тюменский государственный университет.

КРИВОЙ DOI ; Introduction. Both the level and the specific character of the organisational culture of preschool pedagogical staff influence the degree of psychological comfort of the environment in which younger children are brought up. The relevance of the research is related to the need to improve the quality of preschool education through the creation of emotionally favourable conditions for forming pupils' individuality and preserving their health. In addition, it is important to acquaint the staff of nursery schools with the content of the new methodological requirements (the formation of interaction between a tutor, a child and parents) recorded in the Federal State Educational Standard. The aim of this research paper was to identify the specific features of teachers' ethical choices when dealing with difficult professional situations according to the type of organisational (corporate) culture established in a pre-school educational institution. Methodology and research methods. In the course of the research, teachers were selected to participate in an anonymous online poll and a follow-up questionnaire. The authors developed a face-to-face feedback approach using the cases of difficult professional situations and parameters to build the corporate culture profile of the organisation. The obtained data were processed by qualitative and quantitative means through the approaches of content analysis, analysis of variance (ANOVA) and intercrossing of confidence intervals calculated by a standard procedure in the R programming language. Results and scientific novelty. A model of differentiated types in the organisational culture of the system of education was designed. "Democratic", "leaderfollowing", "laissez-faire" and "bureaucratic" (these terms do not carry an evaluation characteristic) kinds of the corporate cultures of preschool educational institutions were identified and characterised. The concepts of "ethical dilemma" and "difficult situation requiring a direct professional action" were clarified. The first abovementioned concept refers to a contradiction between two equivalent values, while the second denotes a confrontation between new, progressive approaches to implementing professional duties with the stereotypes and traditions entrenched in the teaching process. The diagnostic tools allowed the authors to establish that different solutions to resolving problem situations or ethical dilemmas are often derived from the different values prevailing among preschool teachers as representatives of the various types of organisational cultures. Practical significance. The authors concluded that to ensure permanent improvement of preschool education (increase in the efficiency of participants' interaction of the learning process) it is important to count not on members' formal characteristics, but on basic characteristics which often can be seen as implicit representations. The diagnostic tools proposed by the authors and the joint interpretation of findings by all members of the teaching staff with participation of the invited experts and parents will help to identify formal and basic characteristics. ; Введение. Уровень и специфика организационной культуры педагогического коллектива дошкольного образования учреждения (ДОУ) влияют на степень психологического комфорта среды, в которой воспитываются и развиваются дети младшего возраста. Актуальность изложенного в статье исследования связана с необходимостью повышения качества дошкольного образования через создание эмоционально благоприятных условий для формирования личности воспитанников и сохранения их здоровья, а также посредством обновления содержания методической работы с сотрудниками детских садов в соответствии с новыми, зафиксированными в федеральном государственном образовательном стандарте требованиями к выстраиванию взаимодействия воспитателя, ребенка и его родителей. Цель работы – выявить особенности этического выбора педагогов при решении профессиональных проблем в зависимости от типа организационной (шире – корпоративной) культуры, сложившейся в коллективе ДОУ. Методология и методики. В ходе исследования проводились анонимный онлайн-опрос педагогов и анкетирование. Для очного опроса был разработан опросник, включающий кейсы со штатными трудными профессиональными ситуациями и параметры, позволяющие составить профиль корпоративной культуры организации. Полученные данные обрабатывались качественным и количественным способами, с помощью методов контент-анализа, однофакторного дисперсионного анализа ANOVA и метода взаимного пересечения доверительных интервалов, рассчитанных с помощью стандартной процедуры на языке R.Результаты и научная новизна. Сконструирована модель дифференциации типов организационных культур в системе образования. На ее основе выделены и охарактеризованы «демократическая», «лидерская», «попустительская» и «бюрократическая» разновидности корпоративных культур ДОУ (названия условны и не обладают оценочными значениями).Уточнены принципиально важные для предпринятого исследования понятия «этическая дилемма» и «трудная ситуация, требующая прямого профессионального действия». Первое подразумевает противоречие между двумя равнозначными ценностями, второе – противоборство новых, прогрессивных подходов к осуществлению профессиональных обязанностей с укоренившимися в педагогической практике стереотипами и традициями. С помощью диагностики установлено, что вариант разрешения педагогом проблемной ситуации или этической дилеммы может быть обусловлен разными ценностями, превалирующими в коллективах с различными типами организационных культур. Практическая значимость. Сделан вывод о том, что для обеспечения перманентного совершенствования дошкольного образования, в частности повышения эффективности взаимодействия участников воспитательно-образовательного процесса, при методическом сопровождении педагогов важно опираться не столько на их формальные характеристики, сколько на базовые, часто неявные представления, обнаружить которые поможет предлагаемый диагностический инструментарий, а также совместная интерпретация полученных результатов всеми членами коллектива с участием приглашенных экспертов и родителей.

Introduction. Ukraine's choice of the European way of development creates a united educational environment – it leads to the outflow of abroad for the studying of the most trained pre-conscripts youth, who wants to get education in European countries with the prospect of having work and citizenship. The Operation of the united forces in the East of Ukraine, defense of the state requires the provision of human resources, the formation of a military personnel reserve. Providing of the Armed Forces of Ukraine with human resources is becoming an actual problem.Purpose. Analysis of factors and trends affecting the training of pre-conscripts.Methods. Summarization and analysis of information and analytical materials on open and electronic (Internet) sources.Results. Educational institutions become the only center for training young people in the theoretical, practical, physical and moral-psychological terms of future military activity.Detection of the influence of external and internal factors on the preparation of pre-conscripts youth:military confrontation in the East;socio-economic stagnation in the state;large-scale labor and stationary migration;reduction of populationlack of spirituality and morality in society;reduction in the birth rate of the population.To the negative challenges of labor and stationary migration that affect the mobilization of youth, one can note:change in the number, structure of the population as a result of the transition of labor migration into a permanent one;process of aging of the nation, change of age, sexual, family, ethnic composition;weakening of family ties, the instability of marriages, the weakening of social forces, which negatively affects fertility, the development of seven, causes significant economic losses;formation in the youth of a stereotype, mentality, which achieved the achievement of living standards can be through labor travel abroad;formation of the psychology of right nihilism among the population.Finding the best ways to prevent the impact of these challenges and make appropriate decisions requires the creation of a database of informational and sociological support for pre-conscripts youth, the methodology for analyzing sociological information, the procedure and nature of its use are very important for the preparation of a military reserve, not only during the period of military confrontation but also in the future.The analysis of the current state of military reserve preparation (pre-conscription, reckless youth) to protect the state has revealed a number of problems, the presence of potential challenges that require a practical solution:minimizing the social exclusion of young people from the Ukrainian educational space;creation of conditions for equality of educational chances of citizens of the country;optimization of the network of general educational institutions (military-sports direction), which gives an increase in the number of young people ready to fulfill their duty to protect the Motherland;strengthening of professional orientation of youth, popularization and promotion of military profession;development and formation of new standards of military applications that will meet the requirements of time;intensifying the study of the current state of national-patriotic education of children and youth, organization of its systematic, ongoing monitoring.Originality. The identification of contradictions, problems, challenges and their impact on the preparation of pre-conscription youth for the Armed Forces of Ukraine in the long term perspective provides an opportunity to identify priorities, search for the control of the effects of an optimal strategy in the field of mobilizing human potential, and creating a military reserve. Adjustment of managerial decisions should be aimed at achieving the final result – quantitative and qualitative training of military specialists to protect the state.Conclusion. The level of combat readiness and combat capability of the Armed Forces of Ukraine depends on the quality of pre-conscripts training, their education, healthy lifestyle, and the prevention of deviant behavior.Preparation of pre-conscripts youth, military reserve depends on the population size, the quality of education, which determines the development of science, technology, weapons, their use all affects the defense of the state. ; В статье проведен анализ публикаций по вопросам подготовки допризывной молодежи к службе в войсках. Выявлены противоречия, негативные факторы и их влияние на количественные и качественные показатели подготовки допризывной молодежи. Проведена дифференциация существующей модели организации подготовки допризывной молодежи по группам проблемных вопросов. На их основе целесообразно проводить системный мониторинг (социологические исследования) человеческого потенциала с целью корректирования управленческих решений по подготовке допризывной молодежи к выполнению гражданского и конституционного долга, защите суверенитета и территориальной целостности Украины. ; У статті проведено аналіз публікацій з питань підготовки допризовної молоді до служби у військах. Виявлені суперечності, негативні чинники та їх вплив на кількісну та якісну підготовку допризовної молоді. Проведено диференціацію існуючої моделі організації підготовки допризовної молоді за групами проблемних питань. На їх основі визначено впровадження системного моніторингу (соціологічних досліджень) людського потенціалу з метою корегування управлінських рішень щодо підготовки допризовної молоді до виконання громадського і конституційного обов'язку, захисту суверенітету та територіальної цілісності України.

Протиріччя і перешкоди в процесі стандартизації в медицині пов'язані з безліччю причин, зокрема з наказовим підходом (замість консенсусного) урядовців до використання міжнародних рекомендацій обраних ними організацій. У країнах Європи і Америки, звідки в основному поширюються сучасні керівництва (Guidelines), існує цілком передбачуваний розрив між цими рекомендаціями й реальною клінічною практикою. Виходячи з такої реальності і з метою максимального їх наближення до практичної медичної діяльності, на їх основі розробляються національні протоколи ведення пацієнтів за окремими патологіями і синдромами. Автоматичне впровадження «універсальних» міжнародних протоколів і стандартів неможливо, необхідно адаптувати їх до реалій будь-якої країни (не віддаляючись при цьому від рекомендаційного характеру). Догматичне ставлення до медичних стандартів загрожує штучним перетворенням медицини в «точну науку», для якої досить слідувати протоколам, а лікарські роздуми й індивідуальні особливості пацієнта є тільки перешкодами. За часів чергових політичних змін і спроб реформування системи охорони здоров'я України практикуючому лікарю потрібно, на думку автора, чітко усвідомити важливу роль медичних стандартів та протоколів в нерозривному зв'язку з його роздумами і інтуїцією, заснованими на досвіді і знаннях. ; Противоречия и препятствия в процессе стандартизации в медицине связаны со множеством причин, в частности с приказным подходом (вместо консенсусного) правительственных чиновников относительно использования международных рекомендаций избранных ими организаций. В странах Европы и Америки, откуда в основном распространяются современные руководства (Guidelines), существует вполне предсказуемый разрыв между данными рекомендациями и реальной клинической практикой. Исходя из такой реальности и с целью максимального их приближения к практической медицинской деятельности, на их основе разрабатываются национальные протоколы ведения пациентов по отдельным патологиям и синдромам. Автоматическое внедрение «универсальных» международных протоколов и стандартов невозможно, необходимо адаптировать их к реалиям любой страны (не отдаляясь при этом от рекомендательного характера). Догматическое отношение к медицинским стандартам грозит искусственным превращением медицины в «точную науку», для которой достаточно следовать протоколам, а врачебные размышления и индивидуальные особенности пациента являются только помехами. Во времена очередных политических перемен и попыток реформирования cистемы здравоохранения Украины практикующему врачу нужно, по мнению автора, четко осознать важную роль медицинских стандартов и протоколов в неразрывной связи с его размышлениями и интуицией, основанными на опыте и знаниях. ; Contradictions and obstacles during the processes of standardization in medicine are associated with a great number of causes, in particular, with order approach (instead of consensus one) of governmental officials regarding the use of international guidelines of organizations selected by them. Clinical recommendations is an instrument helping physicians to make an optimal clinical decision, and their implementation fully depends on the desire of practicing professional and resources/infrastructure of specific health care center. Strict adherence to the standards is associated not only with certain risks and unpredictable consequences for both the doctor and the patient, but also medicine as a science and art can be seriously affected. In the countries of Europe and America, from where modern guidelines mainly spread, there is a fully predictable gap between these recommendations and real clinical practice. In view of such reality and with the purpose of their maximal approaching practical medical activity, on their basis, national protocols are developed for managing patients with separate pathologies and syndromes. Automatic introduction of universal international protocols and standards is impossible, and it is necessary to adapt them to the realities of any country (not avoiding the advisory nature). At the level of primary health care, standards and protocols are called to minimize "unnecessary", in terms of urgency, professional actions in order to optimize emergency care "to the benefit of a patient". It is possible to consider the documents of the World Medical Association the base of international normative standards, in particular: Declaration of Geneva (1948), International Code of Medical Ethics (1949); Declaration on Physician Independence and Professional Freedom (1986). Dogmatic attitude toward medical standards can threaten artificial transformation of medicine to "exact science", for which it suffices to follow the protocols and where medical reflections and individual features of patient are the only hindrances. In the days of another political changes and attempts to reform the health care system in Ukraine, a practicing physician should, in the author's opinion, clearly understand an important role of medical standards and protocols in indissoluble connection with his reflections and intuition, based on experience and/or knowledge. Adaptation of the Ukrainian laws and regulations in the field of standardization to the international systems obligates a modern physician to be aware of the recent updates of international guidelines. In urgent medicine, described algorithm of actions sometimes appears unacceptable, and doctor should choose priorities in "physician-patient" contact based first of all on patient's interest. For this purpose, physicians' independence and professional freedom is the guaranty of the real implementation of their medical duties.

The issue of port security raised concerns at the highest levels after the terrorist attacks on September 11, 2001 against the United States. Security threats against ports and vessels acquired a new perspective and in 2002 the International Maritime Organization (IMO) adopted amendments to the International Convention for the Safety of Life at Sea (SOLAS), 1974, introducing Chapter XI-2 - Special measures to enhance maritime security. This set of regulations enshrines the International Ship and Port Facilities Security Code (ISPS Code), which entered into force on 1 July 2004. This Code establishes a set of measures to enhance the security of ships and port facilities. It encompasses two parts. Part A establishes the mandatory provisions, the non-mandatory ("recommended") and part B provides guidelines about how to comply with the obligatory requirements of part A. Together with a critical analysis of the national legislation about the enactment of the ISPS Code into national law, this dissertation examines the level of implementation and compliance of this instrument in Mexico with special focus on port security. This dissertation also provides a transparent incident-reporting instrument developed and tested through this research effort in Mexico for reporting of port and maritime security incidents. This tool joins three primary port/maritime security functions: a) Reporting of port and maritime security incidents; b) Classification and investigation of serious security incidents that require reassessments of the Port Security Assessments, (PSA), Port Facility Security Assessments (PFSA), and amendments to Port Security Plans (PSP) and Port Facility Security Plans (PFSP) and finally; c) Collection of evidence material related to the security incident. This instrument, combined with statistics, provides nations with crucial information, about threats, needs and challenges for allocation of economic, material and human resources. It also provides essential information material to set up strategies for the development of a National Maritime Security Policy. Its flexibility and adaptability makes possible its implementation at any State of the world. The results of this analysis reflect the conflictive cooperation between the Secretaría de Marina (SEMAR) and the Secretaría de Comunicaciones y Transportes, (SCT). This, together with the ambiguities and contradictions of the National Maritime Regime, even though the extensive reforms of 2016 limits the exercise of authority of SEMAR and the operation of the CUMAR(s), the organ responsible for implementation and compliance of the ISPS Code, at all ports across the country. This doctoral dissertation comprises six introductory chapters, which are referred to as the kappa and five annexed papers. It aims to contribute to the maritime realm within the area of maritime security, with special focus on port security through the following general objectives: • Elaborate a critical analysis of the current port security situation of Mexico, with special focus on implementation and compliance of the ISPS Code, including the state of the art and harmonization of international legislation with national law; • Identify the most relevant security threats to port facilities in Mexico, including oil terminals and offshore installations; • Develop an analytical instrument for security incidents-reporting & incident investigation, to strengthen the continual evolution of PSA/PFSA and PSP/PFSP and useful for setting up the strategies of a national maritime security policy with possibility for implementation worldwide. The approach adopted in this study is mainly based on qualitative methods, combined with action research and a limited use of statistics. The research objectives call for classical documental analyses examining the elements of relevant international legislation against its implementation into national legislation in the referred nation-state. The methods were selected on their usefulness and efficacy for analysis of law and policy. Action Research was used for implementation test and improvement of the reporting incident instrument, which can also be used for setting up the strategies for the development of a National Maritime Security Policy. Action Research is recommended when it is intended to improve understanding, develop his/others learning and influence other's learning, taking action for social improvement. The findings related to serious deficiencies in the implementation and compliance of the ISPS Code in Mexico, concerning reporting of security incidents and its re- evaluation with the PFSA and respective amendments to PFSP, the poor exercise of authority from the representatives of SEMAR at the CUMARs in respect of fulfilling its obligations and responsibilities concerning port and maritime security; and the identification of necessary legal amendments to national law, as well as the remarkable improvement in reporting security incidents after the implementation of the "transparent security-incident-reporting tool", that enables port/maritime security incident investigation and can serve to identify the problem areas; contributing to set up the strategies for the development of a national maritime security policy, together with the instrument itself, are some of the most relevant contributions of this dissertation.