THE THEORETICAL CONTEXT OF N. MACHIAVELLI'S IDEAS AND VIEWS FORMATION ; ТЕОРЕТИЧЕСКИЙ КОНТЕКСТ ФОРМИРОВАНИЯ ИДЕЙ И ВЗГЛЯДОВ Н. МАКИАВЕЛЛИ ; ТЕОРЕТИЧНИЙ КОНТЕКСТ ФОРМУВАННЯ ІДЕЙ І ПОГЛЯДІВ Н. МАКІАВЕЛЛІ
The main aim of the article is to reveal the factors that influenced the formation of N. Machiavelli's concept. The methodology is based on elements of structural and functional analysis. Using the ideas of E. Durkheim, A. Radcliffe-Brown, Merton, the author considered the Machiavellian system of views as an adaptive system in which all parts serve to satisfy the system's needs as a whole, ensuring its existence in the external environment of conceptual fields. As a result, it was identified that the foundations of N. Machiavelli's theoretical base were reflected in the dominance of the historical method and reliance on ancient authors. Machiavelli used this historical method uncritically. His examples are abstracted from the historical context and applied too crudely to his contemporaries. The sovereign was the first political pamphlet to reject transcendentalism as it was before Kant. This is understood as a refusal to have any single value reference. Another theoretical method was the historical method. For political reasons, N. Machiavelli could not point directly to his contemporaries. Therefore, with the help of ancient authors, he sought out convenient metaphorical stories to explain his position. The basis of Machiavelli's methodology was the postulate that power precedes law, custom and justice. Machiavelli argued that the malice of human nature, the recklessness of the population, and the tendency of societies to degenerate can to some extent be controlled or regulated by laws that, when established, cause initiative and tolerance in people. However, he believed that people do not do good things unnecessarily. Thus, one can see the attitude towards laws as a superstructure of customs. At the same time, there can be no good laws where there is no well-armed executive branch. Machiavelli believed that the security of all states is built on the basis of good military discipline, which, in turn, is based on good laws. At the same time, military security is primary, and without it, there can be nothing legal. This is a retelling of the ideas of Polybius, who also argued that before the letters of the law there must be some kind of coercive force to make people fulfill their duties. ; Основной целью статьи является выявление факторов, повлиявших на формирование концепции Н. Макиавелли. Методология была основана на элементах структурного и функционального анализа. Используя идеи Э. Дюркгейма, А. Рэдклиффа-Брауна, Мертона, автор рассматривал систему взглядов Н. Макиавелли как адаптивную систему, в которой все части служат для удовлетворения потребностей системы в целом, обеспечивая ее существование во внешней среде концептуальных полей. В результате было выявлено, что основы теоретической базы Н. Макиавелли нашли свое отражение в господстве исторического метода и опоре на античных авторов. В статье установлено, что Макиавелли использовал исторический метод некритически, потому что его примеры абстрагированы от исторического контекста и слишком грубо применены к его современникам. Государь был первым политическим памфлетом, который отклонил трансцендентализм, в том виде, в котором он существовал до Канта. Под этим понимается отказ от наличия какого-либо единого ценностного ориентира. Другим теоретическим методом стал исторический. По политическим причинам Н. Макиавелли не мог указывать прямо на современников. Поэтому он выискивал с помощью античных авторов удобные метафорические истории для пояснения своей позиции. Основой методологии Макиавелли был постулат, что власть предшествует закону, обычаю и юстиции. Макиавелли утверждал, что злоба человеческой природы, безрассудство населения, и тенденция обществ вырождаться может в какой-то степени контролироваться или регулироваться законами, которые, будучи установленными, вызывают в людях инициативность и терпимость. При этом он считал, что люди не делают хорошее без необходимости. Тем самым просматривается отношение к законам как к надстройке обычаев. При этом хороших законов не может быть там, где нет хорошо вооруженной исполнительной власти. Макиавелли считал, что безопасность всех государств строится на основе хорошей воинской дисциплины, которая в свою очередь строиться на хороших законах. При этом воинская безопасность первична, и без нее не может быть что-то законное. Это пересказ идей Полибия, который так же утверждал, что перед буквами закона должна быть какая-то принудительная сила, чтобы заставить людей к выполнению их обязанностей. ; Основною метою статті є виявлення факторів, що вплинули на основи формування концепцій Н. Макіавеллі. Методологія була заснована на елементах структурного та функціонального аналізу. Використовуючи теорії Э. Дюркгейма, А. Редкліффа-Брауна, Мертона, автор розглядав систему, в якій усі частини служать для задоволення потреб системи в цілому, забезпечуючи її існування у зовнішньому середовищі концептуальних полів. У результаті було виявлено, що основи теоретичної бази Н. Макіавеллі знайшли своє відображення у пануванні історичного методу й опорі на античних авторів. Макіавеллі використовував цей історичний метод некритично. Його приклади абстраговані від історичного контексту і занадто грубо застосовані до його сучасників. Государ був першим політичним памфлетом, який відхилив трансценденталізм, у тому вигляді, в якому він існував до Канта. Під цим розуміється відмова від наявності будь-якого єдиного ціннісного орієнтиру. Іншим теоретичним методом став історичний. Через політичні причини Н. Макіавеллі не міг вказувати прямо на сучасників. Тому він вишуковав за допомогою античних авторів зручні метафоричні історії для пояснення своєї позиції. Основою методології Макіавеллі був постулат, що влада передує закону, звичаю і юстиції. Макіавеллі стверджував, що злість людської природи, нерозсудливість населення, і тенденція товариств вироджуватися може в якійсь мірі контролюватися або регулюватися законами, які, будучи встановленими, викликають у людях ініціативність і терпимість. Він вважав, що люди не роблять добро без необхідності. Тим самим простежується ставлення до законів як до надбудови звичаїв. За цих умов хороших законів не може бути там, де немає добре озброєної виконавчої влади. Макіавеллі вважав, що безпека всіх держав будується на основі військової дисципліни, яка в свою чергу ґрунтується на хороших законах. При цьому військова безпека є первинною, і без неї не може існувати щось законне. Це переказ ідей Полібія, який так само стверджував, що перед буквами закону повинна бути якась примусова сила, щоб змусити людей до виконання їх обов'язків.