Suchergebnisse

In this thesis, we synthesize the development of a new concept of operation of small robotic telescopes operated over the Internet. Our design includes a set of improvements in control algorithmic and hardware of several critical points of the list of subsystems necessary to obtain suitable data from a telescope. We can synthesize the principal contributions of this thesis into five independent innovations: - An advanced drive closed-loop control: We designed an innovative hardware and software solution for controlling a telescope position at high precision and high robustness. - A complete Telescope Control System (TCS): We implemented a light and portable software using advanced astronomical algorithms libraries for optimally compute in real-time the telescope positioning. This software also provides a new multiple simultaneous pointing models system using state machines which allows reaching higher pointing precision and longer exposure times with external guiding telescopes. - A distributed software architecture (CoolObs): CoolObs is the implementation of a ZeroC-ICE framework allowing the control, interaction, and communication of all the peripherals present in an astronomical observatory. - A patented system for dynamic collimation of optics: SAPACAN is a mechanical parallel arrangement and its associated software used for active compensation of low-frequency aberration variations in small telescopes. - Collimation estimation algorithms: A sensor-less AO algorithm have been applied by the analysis of images obtained with the field camera. This algorithm can detect effects of lousy collimation. The measured misalignments can later feed corrections to a device like SAPACAN. Due to the constant presence of new technologies in the field of astronomy, it had been one of the first fields to introduce material which was not democratized at this time such as Coupled Charged Devices, internet, adaptive optics, remote and robotic control of devices. However, every time one of these new technologies was included in the field it was necessary to design software protocol according to the epoch's state of the art software. Then with the democratization of the same devices, years after the definition of their protocols, the same communication rules tend to be used to keep backward compatibility with old - and progressively unused- devices. When using lots of cumulated software knowledge such as with robotic observing, we can dig in several nonsenses in the commonly used architectures due to the previously explained reasons. The described situation is the reason why we will propose as follows a new concept of considering an observatory as an entity and not a separated list of independent peripherals. We will describe the application of this concept in the field or robotic telescopes and implement it in various completely different examples to show its versatility and robustness. First of all, we will give a short introduction of the astronomical concepts which will be used all along the document, in a second part, we will expose a state of the art of the current solutions used in the different subsystems of an observing facility and explain why they fail in being used in small telescopes. The principal section will be dedicated to detail and explain each of the five innovations enumerated previously, and finally, we will present the fabrication and integration of these solutions. We will show here how the joint use of all of them allowed obtaining satisfactory outstanding results in the robotic use of a new prototype and on the adaptation on several existing refurbished telescopes. Finally, we dedicate the last chapter of this thesis to resuming the conclusions of our work. ; En esta tesis, presentamos el desarrollo de un nuevo concepto de operación de telescopio robótica operados a través de Internet. Nuestro diseño incluye un conjunto de mejoras de los algoritmos de control y hardware de varios puntos críticos de la lista de subsistemas necesarios para obtener datos de calidad científica con un telescopio. Podemos sintetizar las principales contribuciones de esta tesis en cinco innovaciones independientes: - Un control de motor avanzado en bucle cerrado: Diseñamos un hardware y software innovadores para controlar la posición y movimiento fino de un telescopio con alta precisión y alta robustez. - Un software de control de telescopio (TCS) integrado: Implementamos un software ligero y portátil que ocupa bibliotecas de algoritmos astronómicos avanzados para calcular de manera óptima y en tiempo real la posición teórica del telescopio. Este software también proporciona un software innovador de modelo de pointing múltiples simultáneos. Esto permite alcanzar una mayor precisión de seguimiento y así ocupar tiempos de integración más importante ocupando un telescopio de guía mecánicamente apartado al telescopio principal. - Una arquitectura de software distribuido (CoolObs): CoolObs es una implementación de software ocupando la plataforma de desarrollo ZeroC-ICE la cual permite el control, la interacción y la comunicación de todos los periféricos presentes en un observatorio astronómico. - Un sistema patentado para la colimación dinámica de la óptica: SAPACAN es un sistema mecánico de movimiento paralelo y su software asociado. Se puede ocupar para compensar activamente las aberraciones ópticas de bajo orden en pequeños telescopios. - Algoritmos de estimación de colimación: Se desarrolló un algoritmo de óptica adaptiva sin sensor en base al análisis de imágenes obtenidas con una cámara cerca del plano focal del telescopio. Este algoritmo puede detectar efectos de mala colimación de las ópticas. Los desajustes, una vez medidos, pueden posteriormente ser aplicados como correcciones a un dispositivo como SAPACAN. Astronomía es un terreno propicio al desarrollo de nuevas tecnologías y, debido a esto, los protocolos de comunicación entre periféricos pueden ser obsoletos porque se han escritos en etapas tempranas de existencia de estas nuevas tecnologías. Las mejoras se han hecho de a poco para mantener la compatibilidad de los sistemas ya existentes, ocupando un planteamiento general de la problemática de control de telescopios robóticos, proponemos un nuevo concepto de observatorio robótico visto como una entidad y no una lista de periféricos independientes. A lo largo de esta tesis, describiremos la aplicación de este concepto en el campo de telescopios robóticos e implementarlo en varios sistemas independientes y variados para mostrar la versatilidad y robustez de la propuesta. ; Postprint (published version)

Some public administration literature that focuses on public administration reform indulges in constructing grand narrative theories such as New Public Management (NPM), or New Governance (NG). The most recent such theory that has been gaining attention over the past decade is the Neo Weberian State (NWS). The content of the theory with regard to its practical implication when it comes to reform is still unsettled. However, one key assumption behind the NWS is that reforms should be handled with care, as they may undermine the very institutions that have brought Western societies to the levels of their development they are in now. NPM's drive to increase efficiency, and NG's – democracy from the point of view of NWS is impossible if reforms deconstruct institutions that ensure the protection of the public interest and rule of law. NWS's critique of post-communist reform efforts in the new eastern EU member-states is a case in point suggesting that leapfrogging the construction of a professional bureaucracy is ill-advised and does not lead to politically desired outcomes. In this paper we aim to evaluate which path of reform may lead to the best outcomes in a particular area of the public service – two non-military uniformed services of Lithuania – customs and penitentiary. These services have to a large degree avoided sweeping reforms throughout the independence period, in both cases – a soviet institutional legacy is also a factor. Both Customs and the Penitentiary service are suffering from multiple corruption scandals and very low public trust levels. These services are continuously in the crosshairs of reform, but few have been clearly articulated, even less so – implemented. Applying NPM to uniformed services, due to the nature of their functions was complicated, so as reforms in the 1990s and 2000s went along in the other sectors, policy-makers have largely left uniformed to their own devices, and this has led to retrenchment of the bureaucratic principles as would historical institutionalisms theory predict. We suggest that NPM-oriented governance avoids intervention in areas where NPM principles are hard to apply, leaving such areas without proper attention to continue down undesirable development paths. When the deconstruction of a hierarchy appears impossible, higher order governance needs to remain modelled as hierarchy as well. NWS in this case does offer a management modernization agenda, which could keep state institutions in step with social, technological, and economic developments. ; Straipsnyje analizuojama esama statutinių tarnybų reglamentavimo situacija dviejų viešojo valdymo reformų teorijų – Naujosios viešosios vadybos (NVV) ir Neovėberinės valstybės (NWS) kontekste. Lietuvoje politiniai lyderiai niekada nevartojo NVV žargono, tačiau nuo nepriklausomybės atgavimo įgyvendintos reformos neabejotinai atitiko šios teorijos reformų principus. Lietuvoje (kaip ir kitose pokomunistinėse ES šalyse narėse) demokratinės rinkos ekonomikos principais pagrįstos valstybės kūrimas sutapo su Vakaruose prasidėjusia NVV reformų tendencija. Sudėtinga pasakyti, ar Lietuvos reformų vykdytojai gebėjo atskirti, kuri dalis reformų buvo būtina kuriant demokratinius valdymo institutus, o kuri buvo NVV teori jos įkvėpta. NVV, pasisakydama už valstybės vaidmens mažinimą, siekė kurti stipriai fragmentuotą viešojo valdymo sistemą. Lietuvos statutinių tarnybų reglamentavimo fragmentacija yra vienas iš šį procesą iliustruojančių reiškinių. Statutinių tarnybų funkcijas nėra lengva įsprausti į rinkos modelius, kuriais būtų galima matuoti veiklos rezultatus ar statutines tarnybas lyginti pagal tokius re zultatus. Situacijoje, kai įstatymų leidėjai nekreipia dėmesio į statutinių tarnybų veiklą reglamentuojančių teisės aktų terminologijos ir nuostatų tarpusavio dermę, galima daryti išvadą, kad tarnybinis kaitumas ar inovacijų diegimas tampa itin retu reiškiniu. Negaudamos aiškių nuorodų iš politinės valdžios, statutinių tarnybų vadovybės inicijavo tokius pokyčius, kurie tolino skirtingų tarnybų reglamentavimą vieną nuo kitos ir taip įtvirtino dar sovietmečiu nusistovėjusias biurokratinio valdymo praktikas. Paradoksalu, bet NVV siekis dekonstruoti valstybės biurokratinį aparatą sudarė situaciją, kurioje ėmė formuotis fragmentuotas mažų biurokratijų tinklas. Jų veiklos rezultatai menkai stebimi ar vertinami. NWS modelis yra reakcija į NVV nesėkmes, kurių buvo pastebėta visame pokomunistiniame ES regione. NWS modelyje laikomasi nuostatos, kad inovacijos sukelia pasipriešinimą ir jam įveikti reikalingi veiksmingi administraciniai įgaliojimai, centrinės valdžios kompetencijos. Jos būtinos tikintis pašalinti įvairių Vyriausybei pavaldžių įstaigų priešiškas nuostatas naujovių atžvilgiu.Diferencijuotas Lietuvos valstybės tarnybos reglamentavimas, atskiriant karjeros ir statutinę tarnybas bei išskiriant karo tarnybą yra neaiškus, egzistuoja daug skirtingų specializuotų statutų ir įstatymų. Valstybės tarnyba yra tokia abstrakti, kad galima teigti, jog turime ne bendrą statutinę valstybės tanybą, o atskirai veikiančių statutinių tarnybų mišinį. Dėl tokio teisinio reglamentavimo ministerijų valdymo srityse vykdomos tarnybų reformos nekoordinuojamos tarpusavyje, todėl vykdomi modernizacijos procesai neefektyvūs ir trumpalaikiai. Remiantis Lietuvos statutinei valstybės tarnybai būdingais bruožais straipsnyje analizuojama jų veiklą reglamentuojanti teisinė bazė, identifikuojami statutinių tarnautojų atskyrimo kriterijai, pagrindinės sąvokos, nagrinėjami ir lyginami tarnybos Kalėjimų departamente ir Muitinės įstaigose ypatumai, atskiras tarnybas bendrinantys aspektai, vertinama jų atitiktis išskirtiems kriterijams. Analizės metu gauti ir susisteminti duomenys nagrinėjami neovėberinės doktrinos plėtros kontekste, todėl tyrimo duomenys aktualūs tiek mokslo, tiek praktinio pritaikymo atvejais.Atlikus teisės aktų, reglamentuojančių statutines tarnybas, analizę nustatyta, kad teisėkūroje nėra siekiama derinti skirtingų tarnybų reglamentavimo. Reglamentavimo keitimas yra inkrementiškas, dažniausiai iš esmės nekeičiantis tarnybos sąlygų, tačiau pokyčiai yra dažni, o nekoordinuotas pokyčių vykdymas reiškia, kad per nepriklausomybės periodą sąvoka statutinė tarnyba faktiš kai yra netekusi turinio. Remiantis tyrimo duomenimis, galima konstatuoti, kad analogiški teisiniai santykiai re guliuojami tiek atskirų tarnybų statutuose, tiek ir specifiniuose veiklos įstatymuose. Statutinėse įstaigose nėra užtikrinami vienodi priedų už turimus tarnybinius rangus ar kvalifikacinę kategoriją dydžiai, vyrauja skirtinga kvalifikacinių kategorijų ir laipsnių (rangų) sistema. Taip pat pastebima, kad užtikrinamos skirtingos socialinės garantijos, numatytas nevienodas minimalus ir maksimalus tarnybos atlikimo amžius, ne visiems keliami specialūs reikalavimai fiziniam pasirengimui. Tokia fragmentuota teisės aktų bazė kelia teisinio netikrumo, nesaugumo ir neapibrėžtumo problemų. Nuolatiniai bandymai tobulinti Lietuvos statutinę tarnybą rodo, kad trūksta nuoseklaus teisinio pagrindo.Statutinės tarnybos kontekste galima teigti, kad sisteminių ir ilgalaikių viešojo valdymo modernizaciją užtikrinančių procesų galima tikėtis tik sustiprinus teisinės valstybės pagrindus. Pokomunistinės šalys, siekdamos ilgalaikės valdymo transformacijos, pirmiausiai turi sukurti demokratinės administravimo tradicijos aplinką, užtikrindamos tvirtą pagrindą demokratiniams procesams ir jų plėtrai remiantis tradicine hierarchine viešojo administravimo doktrina, griežtais atskaitomybės ir lojalumo valstybei principais. Vykdomomis reformomis turi būti siekiama sukurti bendrą statutinių institucijų sistemą. Lietuvos statutinės tarnybos modernizavimas turi apimti pagrindinių sąvokų turinio peržiūrą ir korekciją, teisinio reglamentavimo suderinimą.

The purpose of the study was to analyze the content and structure of representations about the state in one of the key historical works of Ukraine in the late 17th century – «Synopsis», which was published in the printing press of the Kyiv Pechersk Lavra in 1674, and subsequently expanded in 1678 and 1680. The relevance of this theme is determined by the fact that «Synopsis» was the final result of the development of Ukrainian historiography of the early modern era, as well as the influence that this text had on the development of Ukrainian culture of the XVIII century. As a result of the analysis it was found that in the text «Synopsis» there is a clearly formulated concept of the state, which was covered in the theoretical aspect and was used to study specific historical events.The study found that the author of «Synopsis» relied in his ideas about the state on the concept developed by the Ukrainian Orthodox intellectuals, which included the categories of the essence of the state as a political entity, an ideal state structure, a political nation, a system of relations between the ruler and subjects, and the role of the church in the state. Comparison of this theory with the text «Synopsis» has allowed to reveal a number of common and distinctive points. It has been found that the central idea of the state concept of the Ukrainian Orthodox clergy in the concept of the author of «Synopsis» has not changed and is to recognize Kiev as the spiritual center of all Orthodox lands and the transcendental justification of the existence of the Ukrainian state. Also, the common feature is the unconditional recognition of the sovereignty of Ukraine in all its ethnic boundaries and understanding of its people as an ethnic and confessional community. The comparative analysis allowed us to conclude that the state theory contained in Synopsy has a number of distinctive features in comparison with those ideas that existed among the Ukrainian spiritual elite at the end of the 16th – in the first half of the 17th centuries. The main differences are the indisputable recognition of the absolute monarchy as an ideal of the state system, providentialism, the refusal of the political subjectivity by the population and the recognition of political rights only by the autocrat, the positive perception of the integration of the Ukrainian Cossack state into the Moscow kingdom, the theory of the church as supreme power in the state.It is established that a number of provisions of state theory embodied in «Synopsis» can be understood as the origins of the philosophical and political concept of enlightened absolutism, which was subsequently elaborated by Prokopovich and had a significant influence on the formation of the state ideology of the Russian Empire in the first half of the XVIII century. It was found out that the author of Synopsis actively supports the idea of political integration of Ukrainian lands with the Moscow kingdom, but defends the independence of the Kyiv Metropolitanate and the priority of spiritual power over secularism. ; В статье осуществлен анализ текста одного из ключевых исторических произведений конца XVII века – «Синопсиса», изданного в Киево-Печерской лавре. Аспектом анализа выступали представления о государстве, которые разделял автор произведения. Выяснено, что в тексте наличествует четко осознанная автором концепция идеального государства, которая включала раскрытие смысла бытия государственного организма, его трансцендентного оправдания, обоснование лучшей формы государственного управления, освещение надлежащих отношений между светской и церковной властью, описание системы прав и обязанностей властителя и подданных, формулирование категории политической нации, идеального правителя. Прослеживается, каким образом в тексте исторического произведения указанная теоретическая концепция раскрывалась автором на конкретном историческом материале.Было установлено, что теоретическими истоками наличествующей в тексте «Синопсиса» концепции государства выступала сформулированная украинскими православными интеллектуалами на протяжении конца XVI – первой половины XVII века теория украинского суверенного государства, преимущественно в том ее варианте, который разрабатывался в научных кругах Киево-Могилянского коллегиума. Отмечены существенные отличия, которые характеризуют представления о государстве автора «Синопсиса» и состоят в переходе от демократического понимания государства как добровольного объединения граждан к пониманию государства как могучей империи с абсолютистской формой правления.Определено, что в тексте «Синопсиса» присутствуют истоки концепции просвещенного абсолютизма, которая была характерна для украинских философов XVIII века. В частности, обосновывается абсолютное самодержавие как лучшая форма правления, политическая субъектность признается исключительно за самодержцем, политической нацией очерчена высшая знать. Выяснено, что автор «Синопсиса» никоим образом не отказывался от идеи политического суверенитета Украины, пытаясь обосновать позитивное значение ее интеграции с Россией, которое состоит в том, что за Киевской митрополией признается ведущая духовная роль в будущем общем государстве, а церковь имеет решающее влияние на деятельность монарха. ; В статті здійснено аналіз тексту одного з ключових історичних творів кінця XVII ст. – «Синопсису», виданого в Києво-Печерській лаврі. Аспектом аналізу виступали державницькі уявлення, які поділяв автор цього твору. З'ясовано, що в творі наявна чітко усвідомлена автором концепція ідеальної держави, що включала розкриття сенсу буття державного організму, його трансцендентного виправдання, обґрунтування найкращої форми державного правління, висвітлення належних стосунків між світською та церковною владою, опис системи прав та обов'язків володаря й підданих, формулювання категорій політичної нації, ідеального правителя. Простежено, яким чином в тексті історичного твору вказана теоретична концепція розкривалась автором на конкретному історичному матеріалі.Було встановлено, що теоретичними витоками наявної в тексті «Синопсису» концепції держави виступала сформована українськими православними інтелектуалами протягом кінця XVI – першої половини XVII ст. теорія української суверенної держави, переважно в тому її варіанті, який розроблявся в науковому колі Києво-Могилянського колегіуму. Відзначено суттєві відмінності, які характеризують уявлення про державу автора «Синопсису» та полягають у переході від демократичного розуміння держави як добровільного об'єднання громадян до розуміння держави як могутньої імперії з абсолютистською формою правління.Визначено, що в тексті «Синопсису» наявні витоки концепції освіченого абсолютизму, яка була характерною для українських філософів у XVIII ст. Зокрема, обґрунтовується абсолютне самодержавство як найкраща форма правління, політична суб'єктність визнається виключно за самодержцем, політичною нацією окреслено вищу знать. З'ясовано, що автор «Синопсису» жодним чином не відмовляється від ідеї політичного суверенітету України, натомість намагається обґрунтувати позитивне значення її інтеграції з Росією, яке полягає в тому, що за Київською митрополією визнається провідна духовна роль в майбутній спільній державі, а церква має вирішальний вплив на діяльність монарха.

Lusíada. Direito. - ISSN 2182-4118. - S. 2, n. 19 (2018). - p. 57-67 ; In the global arena where we live, we, citizens of the world, with different nationalities, backgrounds, creeds and cultures, share the same space nevertheless maintaining our identity and cultural heritage. A new concept of citizenship is laid on multiculturalist societies, without, in many cases, engagements of cultural fusion with the host country and, those particular values, creeds and cultural manifestations, that we inherit and cherish, are being maintained abroad. Tolerance and respect for others are the main principles to accomplish and protect, in this cultural patchwork. Distinguishing the individuality and autonomy of each human being and, therefore, his cultural background, his religion, his creeds, in his new home, the country he chose as his own, aiming, in each case, and for all, the intrinsic values universally recognized to man based on the human dignity. Although today we can recognize hostile indicators to globalization, such as some actual protectionist policies mainly dealing with terrorism or the migrant crisis, however, the fact is that itinerant movements around the world have made countries a true cultural mosaic and, in many cases, for that, challenges are modelled, especially legal ones dealing with controversial relations. In this context, the year of 2018 ended with a decision of the European Court of Human Rights (ECtHR), whose critical analysis we propose to engage. The matter is related on the applicability of the Sharia law – the Islamic religious law –, and the Mufti jurisdiction, opposing the applicability of the national law of the State in which the case was judged, in casu, the Greek Law. The Hellenic Court admitted the applicability of the Sharia law and accordingly, the material solution of this Islamic rule in opposition to the Greek Civil Code. The case brought to the ECtHR has also the peculiarity of being, first, a question of international private law considering a multiple localization of the lex rei sitae and, for that fact, the merit of the same case is still being judged, at the present moment, in another country (Turkey). Considering historical reasons and international obligations, the Hellenic Republic allows Greek citizens, of the religious Muslim minority and residents in Western Thrace, to use, in their disputes, the Sharia law and the Mufti jurisdiction. There is, in these cases a real parallel legal system and the Sharia Law can prevail, even if in conflicted solutions. The Court, sitting as a Grand Chamber delivered, on 19 December 2018, the judgment on the case of Molla Sali v. Greece (Application no. 20452/14). Nevertheless, curiously, the Strasburg Court, in this most expected judgment, at the end decided, "not to decide". However, the controversy has been launched and the case raises interesting questions mainly whether, or not, the applicability of national legislation can be excluded and accepted the solution of the Sharia law and the Mufti jurisdiction in the European Space. ; Na aldeia global em que vivemos, nós, cidadãos do mundo, com diferentes cidadanias, credos e acervos culturais, partilhamos o mesmo espaço físico, mas mantendo a nossa identidade e herança culturais. Um novo conceito de cidadania emergiu, assente no multiculturalismo, muitas vezes, sem que haja homogeneização cultural com o país que nos acolhe e, por isso, valores, credos e manifestações culturais próprias do estrangeiro são acarinhadas e mantidas. A tolerância e respeito pelos outros são princípios a cumprir e proteger, nesta manta de retalhos cultural. Distinguindo a individualidade e autonomia de cada ser humano e, por isso, a sua herança cultural, a sua religião, os seus credos, na sua nova casa, aquela que escolheu como sua, mas, em todo o caso, e para qualquer uma das posições em que nos encontremos, dentro dos valores intrínsecos universalmente reconhecidos assentes na dignidade humana. Ainda que hoje se possam identificar manifestações adversas a movimentos de globalização, como em políticas protecionistas muitas relacionadas com o terrorismo ou a gestão da crise migratória, é reconhecido que a itinerância de pessoas à volta do mundo tornou os países verdadeiros mosaicos culturais e, em muitos casos, por isso, desafios são lançados mormente ao nível legal na gestão de relações de conflito. Neste contexto, o ano de 2018 terminou com uma decisão do Tribunal Europeu dos Direitos do Homem (TEDH), cuja análise critica nos propomos fazer. O busílis da questão está relacionado com a aplicabilidade da lei da Sharia – a lei religiosa Islâmica – e a jurisdição Mufti, em detrimento da aplicabilidade da lei do Estado onde o caso foi julgado, in casu, na Grécia. A decisão helénica trazida perante o TEDH está relacionada com a aplicabilidade da lei da Sharia, no Espaço Europeu, que o Estado admitiu e, para além disso, com solução material conflituante com a que resulta do Código Civil Grego. O processo trazido perante o TEDH tem a particularidade de se tratar, primeiro, de um caso de direito internacional privado, uma vez que o conflito é plurilocalizado dando-se cumprimento ao princípio da lex rei sitae e, por isso, o mérito da questão está também (e ainda) a ser julgado noutro país (Turquia). Por razões históricas e consequentes obrigações internacionais o sistema legal grego moldou-se e permite que cidadãos nacionais, da minoria religiosa muçulmana e residentes em Trácia possam, nas suas relações controvertidas, ver aplicadas as soluções da lei Islâmica, sob a jurisdição Mufti. Há, nestes casos, um verdadeiro sistema legal paralelo em que, em caso de conflito, a lei da Sharia pode prevalecer. O Tribunal decidiu a 19 de dezembro de 2018 o caso Molla Sali vs. Grécia (Processo n.º 20452/14). Não obstante, curiosamente, o Tribunal de Estrasburgo, nesta muito aguardada decisão, acabou por "não decidir". Mas, a controvérsia está lançada e o caso suscita interessantes questões sobretudo relacionadas com a aplicabilidade da lei da Sharia, e da jurisdição Mufti, com eventuais soluções díspares com a lei nacional do Estado.

The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.

In this thesis, we synthesize the development of a new concept of operation of small robotic telescopes operated over the Internet. Our design includes a set of improvements in control algorithmic and hardware of several critical points of the list of subsystems necessary to obtain suitable data from a telescope. We can synthesize the principal contributions of this thesis into five independent innovations: - An advanced drive closed-loop control: We designed an innovative hardware and software solution for controlling a telescope position at high precision and high robustness. - A complete Telescope Control System (TCS): We implemented a light and portable software using advanced astronomical algorithms libraries for optimally compute in real-time the telescope positioning. This software also provides a new multiple simultaneous pointing models system using state machines which allows reaching higher pointing precision and longer exposure times with external guiding telescopes. - A distributed software architecture (CoolObs): CoolObs is the implementation of a ZeroC-ICE framework allowing the control, interaction, and communication of all the peripherals present in an astronomical observatory. - A patented system for dynamic collimation of optics: SAPACAN is a mechanical parallel arrangement and its associated software used for active compensation of low-frequency aberration variations in small telescopes. - Collimation estimation algorithms: A sensor-less AO algorithm have been applied by the analysis of images obtained with the field camera. This algorithm can detect effects of lousy collimation. The measured misalignments can later feed corrections to a device like SAPACAN. Due to the constant presence of new technologies in the field of astronomy, it had been one of the first fields to introduce material which was not democratized at this time such as Coupled Charged Devices, internet, adaptive optics, remote and robotic control of devices. However, every time one of these new technologies was included in the field it was necessary to design software protocol according to the epoch's state of the art software. Then with the democratization of the same devices, years after the definition of their protocols, the same communication rules tend to be used to keep backward compatibility with old - and progressively unused- devices. When using lots of cumulated software knowledge such as with robotic observing, we can dig in several nonsenses in the commonly used architectures due to the previously explained reasons. The described situation is the reason why we will propose as follows a new concept of considering an observatory as an entity and not a separated list of independent peripherals. We will describe the application of this concept in the field or robotic telescopes and implement it in various completely different examples to show its versatility and robustness. First of all, we will give a short introduction of the astronomical concepts which will be used all along the document, in a second part, we will expose a state of the art of the current solutions used in the different subsystems of an observing facility and explain why they fail in being used in small telescopes. The principal section will be dedicated to detail and explain each of the five innovations enumerated previously, and finally, we will present the fabrication and integration of these solutions. We will show here how the joint use of all of them allowed obtaining satisfactory outstanding results in the robotic use of a new prototype and on the adaptation on several existing refurbished telescopes. Finally, we dedicate the last chapter of this thesis to resuming the conclusions of our work. ; En esta tesis, presentamos el desarrollo de un nuevo concepto de operación de telescopio robótica operados a través de Internet. Nuestro diseño incluye un conjunto de mejoras de los algoritmos de control y hardware de varios puntos críticos de la lista de subsistemas necesarios para obtener datos de calidad científica con un telescopio. Podemos sintetizar las principales contribuciones de esta tesis en cinco innovaciones independientes: - Un control de motor avanzado en bucle cerrado: Diseñamos un hardware y software innovadores para controlar la posición y movimiento fino de un telescopio con alta precisión y alta robustez. - Un software de control de telescopio (TCS) integrado: Implementamos un software ligero y portátil que ocupa bibliotecas de algoritmos astronómicos avanzados para calcular de manera óptima y en tiempo real la posición teórica del telescopio. Este software también proporciona un software innovador de modelo de pointing múltiples simultáneos. Esto permite alcanzar una mayor precisión de seguimiento y así ocupar tiempos de integración más importante ocupando un telescopio de guía mecánicamente apartado al telescopio principal. - Una arquitectura de software distribuido (CoolObs): CoolObs es una implementación de software ocupando la plataforma de desarrollo ZeroC-ICE la cual permite el control, la interacción y la comunicación de todos los periféricos presentes en un observatorio astronómico. - Un sistema patentado para la colimación dinámica de la óptica: SAPACAN es un sistema mecánico de movimiento paralelo y su software asociado. Se puede ocupar para compensar activamente las aberraciones ópticas de bajo orden en pequeños telescopios. - Algoritmos de estimación de colimación: Se desarrolló un algoritmo de óptica adaptiva sin sensor en base al análisis de imágenes obtenidas con una cámara cerca del plano focal del telescopio. Este algoritmo puede detectar efectos de mala colimación de las ópticas. Los desajustes, una vez medidos, pueden posteriormente ser aplicados como correcciones a un dispositivo como SAPACAN. Astronomía es un terreno propicio al desarrollo de nuevas tecnologías y, debido a esto, los protocolos de comunicación entre periféricos pueden ser obsoletos porque se han escritos en etapas tempranas de existencia de estas nuevas tecnologías. Las mejoras se han hecho de a poco para mantener la compatibilidad de los sistemas ya existentes, ocupando un planteamiento general de la problemática de control de telescopios robóticos, proponemos un nuevo concepto de observatorio robótico visto como una entidad y no una lista de periféricos independientes. A lo largo de esta tesis, describiremos la aplicación de este concepto en el campo de telescopios robóticos e implementarlo en varios sistemas independientes y variados para mostrar la versatilidad y robustez de la propuesta. ; Postprint (published version)

Observation of legal and legislative standards of the company activities is the fundamental principle of social responsibility (SR). The results of the literature analysis show the lack of fundamental research of regulatory and legal support of formation of socially responsible conduct of pharmacists (SRCPh).AIM: modeling the legal framework and determining the completeness and content of the current regulatory and legal framework on formation of a system of SRCPh throughout the professional lifespan development.Materials and methods. The materials of the study were national and international regulatory legal acts, regulating SR, the activities of pharmaceutical organizations (PhO) and getting a pharmaceutical education. During the work, such methods as searching information, systematization, content analysis, comparison and generalization were used.During the investigation, we summarized the legal framework that in various aspects forms the socially responsible conduct of the pharmacists throughout the lifespan professional development; and a model of the legal field of this process was formed. A content analysis of this regulatory framework in aspect of responsibility of the PhO and pharmacists with a description of the problem legal questions in the context of SR was carried out. In this article, attention is paid to the basic level of the legal field, within which general principles of social relations are formed in all spheres of the economy.Conclusions. We have formed a model of the legal field formation of a SRCPh system throughout the professional lifespan development. The model is a complex, multilevel system. The regulatory framework in the model is distributed according to two criteria (hierarchical and regulating relations in the system of socially responsible conduct of the pharmacists) and includes 27 basic normative legal acts.We have identified problems in the legal field of the basic level of SRCPh formation: the indistinctness of the conceptual-categorical apparatus of social standards and guarantees; contradiction between normative legal acts; unfavorable conditions for small business, created by the Tax Code of Ukraine; the neglect of legal norms, the determination of a priority exclusively by receiving a profit, ignoring the PhO and pharmacists moral and ethical principles; inadequate level of political and legal culture in the society; the rejection of the law rule by the political elite and the interpretation of legal norms in their favor; passive behavior of public organizations in the pharmaceutical sector; weak control of the public authorities compliance with standards of current legislature. All specified problems stipulate difficulties in the effective SR implementation. ; Фундаментальным принципом социальной ответственности (СО) является соблюдение правовых и законодательных норм деятельности предприятия. Результаты анализа данных научной литературы свидетельствуют о недостаточной фундаментальности исследований нормативно-правового обеспечения процесса формирования социально ответственного поведения специалистов фармации (СОП СФ).Цель работы – моделирование правового поля и определение полноты и содержательности действующей нормативно-правовой базы (НПБ) по формированию системы СОП СФ на протяжении всего жизненного цикла профессионального развития.Материалы и методы. Материалами исследования послужили национальные и международные нормативно-правовые акты (НПА), регламентирующие СО, деятельность фармацевтических организаций (ФО) и получение фармацевтического образования. В ходе работы использованы методы информационного поиска, систематизации, контент-анализа, сравнения и обобщения.В ходе исследования обобщена НПБ, которая по различным аспектам формирует СОП СФ в течение всего жизненного цикла профессионального развития, и сформирована модель правового поля данного процесса. Осуществлен контент-анализ указанной НПБ в аспекте ответственности ФО и СФ с описанием проблемных вопросов правового характера в контексте СО. В данной статье внимание уделяется базовому уровню правового поля, в рамках которого формируются общие принципы общественных отношений во всех сферах экономики.Выводы. Создана модель правового поля формирования системы СОП СФ в течение всего жизненного профессионального цикла, которая является сложной, многоуровневой системой, НПБ в модели распределена по двум критериям (иерархическому и регулирования отношений в системе СОП СФ) и включает 27 основных НПА.Определены проблемы в правовом поле базового уровня формирования СОП СФ: нечеткость понятийно-категориального аппарата социальных стандартов и гарантий; противоречивость между НПА; неблагоприятные условия для малого предпринимательства, созданные Налоговым кодексом Украины; пренебрежение правовыми нормами, определение приоритетом исключительно получение прибыли, игнорирование ФО и СФ морально-этических принципов; ненадлежащий уровень политико-правовой культуры в обществе; неприятие принципа верховенства права политической элитой и толкование правовых норм в свою пользу; пассивное поведение общественных организаций фармацевтического направления; слабый контроль государственных органов за соблюдением норм действующего законодательства. Все указанное обусловливает трудности в эффективной реализации СО. ; Фундаментальний принцип соціальної відповідальності (СВ) – дотримання правових і законодавчих норм діяльності підприємства. Результати аналізу даних наукової літератури відзначають недостатню фундаментальність досліджень нормативно-правового забезпечення процесу формування соціально відповідальної поведінки фармацевтичних фахівців (СВП ФФ).Мета роботи – моделювання правового поля та визначення повноти й змістовності чинної нормативно-правової бази (НПБ) щодо формування системи СВП ФФ протягом усього життєвого циклу професійного розвитку.Матеріали та методи. Матеріалами дослідження стали національні та міжнародні нормативно-правові акти (НПА), які регламентують СВ, діяльність фармацевтичних організацій (ФО) та отримання фармацевтичної освіти. Під час роботи використали методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення.Під час дослідження узагальнена НПБ, котра за різними аспектами формує СВП ФФ упродовж всього життєвого циклу професійного розвитку, та сформована модель правового поля цього процесу. Виконали контент-аналіз зазначеної НПБ в аспекті відповідальності ФО та ФФ з окресленням проблемних питань правового характеру в контексті СВ. У статті приділено увагу базовому рівню правового поля, в рамках якого формуються загальні принципи суспільних відносин в усіх сферах економіки.Висновки. Створено модель правового поля формування системи СВП ФФ протягом усього життєвого професійного циклу, котра є складною, багаторівневою системою, НПБ у моделі розподілено за двома критеріями (ієрархічним і регулюванням відносин у системі СВП ФФ) і включає 27 основних НПА. Визначено проблеми у правовому полі базового рівня формування СВП ФФ: нечіткість понятійно-категоріального апарату соціальних стандартів і гарантій; суперечливість між НПА; несприятливі умови для малого підприємництва, що створені Податковим кодексом України; нехтування правовими нормами, визначення пріоритетом винятково отримання прибутку, ігнорування ФО та ФФ морально-етичних принципів; неналежний рівень політико-правової культури в суспільстві; несприйняття принципу верховенства права політичною елітою та тлумачення нею правових норм на свою користь; пасивна поведінка громадських організацій фармацевтичного спрямування; слабкий контроль державних органів за дотриманням норм чинного законодавства. Все зазначене зумовлює труднощі щодо ефективної реалізації СВ.

The focus of this article is the research of the nature of legal doctrine, its features, content and the role in legal practice. Actuality of the working out of the legal doctrine is closely connected with the problem of determination of its role and significance in the development of Ukrainian law. It is concluded that legal doctrine has not only descriptive, but also prescriptive character (contains elements of the things existent and the proper). Describing law, carrying out its logical or economic analysis, scholars find gaps in legislation, desuetude of the legal norms, their non-compliance with the principles of law, etc., and prove the need to establish / change / abolish legal rules or institutions of law. The legal doctrine exists and develops in the system of coordinates, which are set by traditions, ideological, cultural, religious keynotes of society. ; Cтатья посвящена исследованию природы, характерных особенностей, содержания правовой доктрины, ее роли в юридической практике. Актуальность изучения правовой доктрины тесно связана с проблемой определения ее роли и значения в развитии украинского права. Сделан вывод, что доктрина имеет не только дескриптивный, но и прескриптивный характер (содержит элемент сущего и должного). Описывая, осуществляя логический или экономический анализ права, ученые выявляют пробелы в законодательстве, несоответствие правовых норм принципами права и обосновывают необходимость установления / изменения / отмены норм или институтов права. Правовая доктрина существует и развивается в системе координат, которые задаются правовыми традициями, мировоззренческими, культурными, религиозными доминантами социума. ; Стаття присвячена дослідженню природи, особливостей, змісту правової доктрини, її ролі в юридичній практиці. Актуальність вивчення правової доктрини тісно пов'язана з проблемою визначення її ролі і значення у розвитку вітчизняного права. Одну із базових ідей, що активно підтримується та аргументується сучасними вченими, у найзагальнішій формі можна сформулювати таким чином: право – це дещо більше, ніж законодавство. Такі концептуальні зміни у розумінні права дозволили включити до предмета наукового обговорення такі категорії, як м'яке право, принципи права, верховенство права, судовий прецедент та ін. Йдеться не тільки про теоретичні дискусії, а й про реальне реформування різних елементів української правової системи на базі кращих взірців західної демократії. Проголошення незалежності України у 1991 році істотно змінило загальну ситуацію у вітчизняній правничій науці, що, оцінюючи об'єктивно, перебуває у стані піднесення, ренесансу. З'явилась реальна можливість збагатити національне право здобутками європейської й світової юридичної думки, що є актуальним в контексті євроінтеграційних процесів, активним учасником яких є Україна. Одним з таких здобутків є рух до визнання правової доктрини як чинника, що відчутно впливає на нормотворчу, правозастосовну, правотлумачну діяльність. У правовій, демократичній державі головним завданням судових органів є реальне забезпечення ефективного механізму захисту прав людини. Водночас законодавство будь-якої країни не є досконалим. При недостатній чіткості законодавчих норм (відсутності ясної, точної, зрозумілої мови нормативних актів, розпливчастості формулювань, наявності у законодавстві прогалин, колізій тощо) винесення розумного, справедливого, належним чином аргументованого судового рішення без використання інших джерел права є фактично неможливим. Звертаючись до принципів права, правових звичаїв, прав людини, правової доктрини, судді «добудовують» право, удосконалюють його, і так у певному сенсі виправляються помилки законодавця, іноді припиняючи дію несправедливих законів. Можна констатувати, що у сучасній науці існують різні підходи до розуміння правової доктрини, яка визначається як «дух» права; ідеї та погляди знаних правників; авторитетні наукові праці – монографії, науково-практичні коментарі законів і кодексів тощо. На наш погляд, такі підходи не є принципово помилковими, позаяк розкривають окремі аспекти цього явища. Водночас вони дещо однобічні та недостатні для розкриття природи та сутності складного феномену правової доктрини.Правова доктрина створюється, відтворюється, розвивається передовсім завдяки інтелектуально-творчим зусиллям правознавців, основним змістом діяльності яких є дослідження права за допомогою формально-догматичного, історичного та інших методів, розробка прийомів та способів його тлумачення і систематизації, осмислення накопиченого правового досвіду і створення на основі цього «наукової картини» правового світу. Положення правової доктрини створюється, як правило, в результаті проведення фундаментальних наукових досліджень, що пов'язані з глибоким та всебічним аналізом сутності, змісту, особливостей функціонування і розвитку державно-правових явищ (законодавства, судової практики, окремих галузей права) в певних правових системах та обґрунтуванням раціональних підходів до вирішення основних проблем в сфері юридичної практики. Йдеться про відображені в узагальненій формі юридичні знання: юридичні конструкції, поняття й категорії, принципи, правової ідеї, концепції та ін., які утворюють змістову частину правової доктрини, що має об'єктивовану форму у вигляді наукових праць – монографій, наукових статей, доповідей, коментарів законодавства тощо. З моменту виникнення у правовому житті суспільства правової доктрини її основним завданням є інтерпретація правових текстів (законодавчих актів, судових рішень та ін.). Їх наявність є необхідною умовою існування доктрини [немає спеціальних правових текстів – немає правової доктрини]. Формування правової доктрини, створення окремих її положень безпосередньо пов'язано з інтерпретацією правових текстів та осмисленням, урозумінням змісту закріплених в них юридичних приписів. Фактично будь-яке доктринальне дослідження включає аналіз та інтерпретацію законодавства, судових рішень, міжнародно-правових документів та ін. Часто така інтелектуальна діяльність не зводиться до буквального тлумачення законодавчих норм і спрямована на висвітлення певних актуальних питань у царині права з позицій неписаних принципів права, цінностей, інтересів, основоположних прав людини тощо. Зроблено висновок, що правова доктрина має не тільки дескриптивний, а також прескриптивний характер (містить елемент сущого і належного). Описуючи, здійснюючи логічний або економічний аналіз права, юристи виявляють прогалини в законодавстві, застарілість норм права, їх невідповідність принципам права тощо і доводять необхідність встановлення / зміни / скасування юридичних норм чи інститутів права. Правова доктрина існує та розвивається в системі координат, які задаються правовими традиціями, світоглядними, культурними, релігійними домінантами соціуму. Кореляція з існуючою соціокультурною реальністю є істотною ознакою правової доктрини. Такий підхід дає можливість відмежувати доктрину від філософії права, яка розкриває загальну ідею права. Результати філософсько-правових пошуків у вигляді вчень, філософсько-правових концептів є універсальними, інваріантними в історико-культурному відношенні. Зв'язок правової доктрини та філософії права полягає у тому, що будь-яке доктринальне дослідження спирається на уявлення про природу права. По відношенню до правової доктрини філософія права знаходиться на метарівні і визначає її онтологічні та епістемологічні основи.

Como lamentablemente subrayan los hechos, una de las limitaciones reales –llamativamente incomprensibles en la sociedad del siglo XX– al ejercicio de la libertad de expresión es la superprotección penal sobre la figura del Rey y su familia, que viene a reforzar esa especie de componenda o pacto tácito, gracias al cual, aquí se airean todos los trapos sucios y extravagancias de las familias reinantes de Europa y se silencian las de la Casa de Borbón. La figura del jefe del Estado español disfruta, por parte de la mayoría los medios de comunicación de masas, de un tratamiento privilegiado, con respecto a otros monarcas constitucionales de Europa, a partir de la propia inmunidad que le otorga la Constitución por él proclamada –que no jurada–, y que se perfecciona por la inusual protección que suponen los artículos del 490 y 491 Código Penal, ya que sustraen al monarca de toda crítica aguda, resguardo que se hace extensivo a sus antepasados y sucesores. La redacción de estos preceptos, cuya aplicación real a los antepasados se considera inviable, ha dado lugar a la valoración negativa de la más rigurosa investigación histórica que reputa de absurdas tales disposiciones. En la España del siglo XXI, el secuestro por orden judicial de la Audiencia Nacional (la misma que entiende de los delitos de terrorismo) de la revista de humor española El Jueves, en julio de 2007, y la posterior acusación de injurias a la Corona, por parte de la fiscalía, por una portada en la que aparecían el príncipe de Asturias, Felipe de Borbón, haciendo el amor con su esposa, la periodista divorciada Letizia Ortiz, no solamente provocó justamente la reacción contraria a la esperada. La viñeta era una crítica cómica al anuncio del presidente Zapatero de que premiará a las familias por cada hijo nuevo nacido, y el joven Borbón se ponía a la obra, aludiendo a que éste es su único trabajo. Finalmente, la fiscalía solicitó una multa 10 meses, equivalente a 12 euros diarios a sus autores, hasta alcanzar los 3.600. La decisión de la Audiencia Nacional de abrir juicio oral por estos hechos fue criticada por la propios Jueces para la Democracia, quienes insisten que la libertad de expresión debe prevalecer sobre el derecho al honor, especialmente de los personajes públicos. Este hecho puso además en evidencia la pervivencia del secuestro judicial de publicaciones, inútil medida, ya que la viñeta circuló rápidamente por Internet, todos los medios de comunicación del mundo se hicieron eco del suceso, e incluso, la revista pasó a ser objeto de coleccionismo, cotizándose hasta 1.500 euros. El incidente se convirtió en noticia mundial con dos efectos inmediatos: la injustificable represión de la libertad de expresión en España con respecto a la familia real y, algo peor para ésta, que se abriera un debate sobre la continuidad de la monarquía misma. ; As lamentably they emphasize the facts, one of the real limitations –showy incomprehensible in the society of century XX– to the exercise of the freedom of expression it is the penal protection on the figure of the King and its family, and that comes to reinforce that species of tacit pact, thanks to which, all the dirty rags and extravagances of the ruling families of Europe air here and silence those of the House of Borbón. The figure of the head of the Spanish State enjoys, on the part of the majority the mass media of masses, of a privileged treatment, with respect to other constitutional monarchs of Europe, from the own immunity that to him the Constitution by him proclaimed –that not sworn grants–, and who perfects itself by the unusual protection which they suppose 491 articles of 490 and Penal Code, since they remove the monarch of all acute critic, defense that becomes to its ancestors and successors extensive. The writing of these rules, whose real application to the ancestors is considered nonviable, has given rise to the negative valuation of the most rigorous historical investigation than it reputes of absurd such dispositions. In the Spain of century XXI, the kidnapping by judicial order of the National Hearing (the same one which it understands of the terrorism crimes) of the Spanish satirist magazine Thursday, in 2007 July, and the later accusation of insults to Corona, on the part of the office of the public prosecutor, by a cover in which they appeared the prince of Asturias, Felipe de Borbón, doing the love with its wife, divorced journalist Letizia Ortiz, not only caused exactly the enemy counterattack to the awaited one. The drawing one was a humorous critic to the announcement of president Zapatero of which it will award to the families by each born new son, and the Borbón young person put itself to the work, alluding to that this one is its only work. Finally, the office of the public prosecutor asked for a fine of 12 daily euros to its authors, until reaching the 3.600. Of generalized way, the continuity of the kidnapping judicial of publications, useless measurement, since the drawing circulated quickly around Internet, all mass media of the world has been put in evidence became echo of the event, and even, the magazine passed to be collecting object, quoting up to 1,500 euros. The incident became the world–wide news with two immediate effects: the unjustifiable repression of the freedom of expression in Spain with respect to the real family and, something worse for this one, than opened a debate on the continuity of the same monarchy. As far as the penal assumption that it justifies this new attack to the freedom of expression seems sustainable little, based on the repeated jurisprudence, lacks the essential element of the illicit one that is tried to persecute: Where is in spirit of to offend in the opportune joke of the sketchers of Thursday?

The printing house of the Vilnius Basilian monastery stands out as one of the oldest and largest printing houses of the Eastern Rite Catholic Church and the Grand Duchy of Lithuania, the activities of which lasted about 200 years. In this printing house, books were printed in the Polish, Latin, ecclesiastical Slavonic, Lithuanian and Latvian languages. Furthermore, among the books printed by the Basilians were the pieces printed in Italian, French, Greek and English. Following the abolition of the Eastern Rite Catholic Church in 1839, printing operations were not resumed. Instead, all printing equipment was sold out to the printers Teofilius Gluksberg and Abrahami Dworzec as well as to the townsman Gronim Pupkin. The article is the first attempt ever to analyse the organizational aspects of activities in the said printing house such as its localization and premises, legal situation, managers and employees, technical equipment and sales of the printed material. Research of material conditions makes it easier to establish the factors that have contributed to the development and decline of printing activities as well as identify the causes of multilingual multi-denominational printing output in this institutional enterprise. Such research is aimed to better understand the Lithuanian printing business up to the 19th century and provide background information for more comprehensive research in the fields of reading culture, the history of the Basilian order, social history and material culture of Vilnius.Throughout all the periods of its activity, the print shop was located in the territory of the Vilnius Basilian Monastery in the old part of the city close to the Sharp Gates (Lith. Aštrieji vartai), currently the Gates of Dawn (Lith. Aušros vartai). The localization of the Basilian Monastery in the old centre of religious culture and crafts was favourable to developing the activities of the printing house. The founders and sponsors of the 17th century printing house were the metropolitan archbishops of the Eastern Rite Catholic Church, whereas in the second half of the 18th century the sponsorship was taken over by the superiors of the Lithuanian Basilian Province. Until the year 1768, the legal situation of the printing house was based on the right to print books, inherited by the Vilnius Basilian monastery in 1633 from the Vilnius Holy Trinity Fraternity belonging to the Eastern Rite Catholic Church. In 1768, King and Grand Duke Stanislaw Augustus granted the Lithuanian Basilians a special privilege for the printing house, allowing to transfer the Vilnius printing house to Vitebsk, but this privilege was never taken advantage of.The research made it possible to identify a considerable part of the staff working at the printing house. Thus, in the 17th century, the printing shop employed 3 staff members (1 townsman and 2 Basilians), in the 18th century, 5 printers-Basilians were working in the printing house, and in the first half of the 19th century, 5 printers were employed (all of them were hired secular persons). During the period from the second half of the 18th century to the start of the 19th century, in total six prefects were appointed to manage the printing house activities. During the research, the name of one more manager of the printing house – Markel Solokaj – was established. He was appointed as prefect on July 1, 1838, when printing activities were no longer resumed. Hypothetically it could be stated that during the most profitable period of activity, that is, during the period of 1760–1800, printing activities were carried out by about 20 persons. As a rule, the prefects appointed to run the printing house were chosen from the educated monks having the priest's ordinances. Among the prefects, priest Nicefor Nenicz (1777–1793) was the most successful in running the printing house. In 1760–1800, 4 book-printing machines and 1 one-piece machine for carving press as well as other quality equipment purchased in foreign countries was installed at the printing house. In addition, a letter foundry, a bookbindery and a bookstore were operating in close proximity to the printing house. The printing house conducted a wide range of printing activities such as printing of books, brochures, sheet music and images of religious content, was specialising in accidental printing, etc. In general, the book production process was fairly well organized, and this allowed the printing press to operate continuously and profitably for several decades. However, the prefects of the printing house did not put any effort into developing book distribution channels. Under the circumstances, mediating monasteries, bookshops and publishers started the business of trading books. The print shop itself was not able to organize effective sales. The weak and shaky book trade is evidenced by the announcements of various individuals and companies about the sales of the book Lexykon geograficzny by I. Karpiński (1766), the publication of which appeared among the Lithuanian and Polish periodicals from 1768 to 1829. Only some issues of the publication were subscriptionbased. It could be concluded that it was not only the political pressure of the Russian administration, but also the weak management of book distribution that led the printing press in early 19th century to stagnation. ; Vilniaus bazilijonų spaustuvė paliko ryškų pėdsaką Lietuvos kultūros istorijoje. Joje spausdinta lenkų, lotynų, bažnytine slavų, lietuvių, latvių kalbomis, bazilijonų išleistose knygose yra kūrinių ir kitomis Europos kalbomis: italų, prancūzų, graikų, anglų. Platindami įvairiakalbę literatūrą bazilijonai prisidėjo prie daugiatautės LDK kultūros formavimosi bei modernios visuomeninės raidos. Vilniaus bazilijonų knygos yra sulaukusios tyrinėtojų dėmesio, bet iki šiol mažai tirtos materialinės sąlygos, kuriomis vyko leidybinė bazilijonų veikla. Straipsnyje nagrinėjami svarbiausi klausimai, susiję su spaustuvės veiklos organizavimu nuo XVII a. iki spaustuvės uždarymo ir išpardavimo 1845 m.: spaustuvės lokalizacija ir patalpos, teisinė padėtis, valdytojai ir darbuotojai, techninis įrengimas, produkcijos realizavimas. Spaustuvės materialinių sąlygų tyrimas padeda atskleisti veiksnius, lėmusius spaudos darbų raidą ir nuosmukį, suprasti įvairiakalbės kelių konfesijų produkcijos atsiradimo priežastis institucinėje įmonėje.

Abstract Taxation and the Formation of the Late Roman Social ContractBy Patrick E. ClarkDoctor of Philosophy in HistoryUniversity of California, BerkeleyProfessor Carlos Noreña, Chair"Taxation and the Formation of the Late Roman Social Contract" offers a novel interpretation of the function of taxation in late Roman society. I argue that the tax policies introduced by Diocletian at the end of the 3rd century facilitated the negotiation of a social contract between the rulers and the ruled that stipulated that all Roman citizens had rights under and responsibilities to the Roman Empire. The late Roman social contract contrasted with the social contract of the Principate, which sought to reduce the responsibilities on the emperor's political coalition while also enabling this group to enjoy more rights under the empire. Taxation was, on the one hand, one of the citizens' responsibilities, whose specific provisions, rates, and institutions were subject to intense negotiation between the ruler and the ruled. On the other hand, taxation functioned as a forum where state actors and taxpayers interacted, engaged in performances of the "public transcript", and negotiated with each other, and as a medium for communication that enabled the emperor to give real world realization to his values, ideals, and normative conceptions of citizenship. Thus instead of interpreting late Roman sources for taxation individually as accurate statements of the nature of late Roman taxation, I situate them in a larger discursive context that led to a broad consensus on the social contract and the nature of citizenship.The first chapter builds on recent work by Walter Scheidel, Gilles Bransbourg, Andrew Monson, and Carlos Noreña and demonstrates that tax policies under the Principate worked to reinforce and make visible the social and legal hierarchy that underpinned the social contract of the Principate. Tax expenditures by the state on senators, soldiers, the local elite, and the city of Rome created financial incentives for these groups to support the Roman monarchy. Chapter 1 also serves as a point of contrast for chapters 2 and 3. In chapter 2 I reconstruct Diocletian's vision for state-society relations from his imperial constitutions, arguing in particular that Diocletian continued a 3rd century development in which all Roman citizens were expected to be concerned with the survival of the emperor and empire. In addition to requiring his subjects to demonstrate their commitment to the empire through empire-wide displays of traditional religious devotion, as 3rd century emperors had, Diocletian proliferated obligations on certain occupations, decurions, tenant farmers, and, most importantly, taxpayers. At the same time, Diocletian insisted that his policies would be fair, rational, useful, and legal. Chapter 3 examines Diocletian's tax policies in greater detail and concludes that by and large they reflected the vision for state-society relations outlined in chapter 2. Taxation under Diocletian would be fair, rational, useful, and legal, and, most importantly, it would locate individual taxpayers in a universal hierarchy of fiscal responsibility that defined each taxpayer as owing a discrete portion of the state's budgetary requirements. Chapter 4 then explores the impact that these tax policies, as a powerful medium for communicating imperial ideology, had on taxpayers' conception of the empire and their place in it. My close reading of 477 Egyptian papyri, including many valuable petitions, demonstrates that petitioners asserted their acceptance of the legitimacy of their fiscal burdens, only if those burdens corresponded to the petitioners' census documents. This acceptance had two main consequences. First, it confirmed the legitimacy of the imperial ideology, outlined in chapters 2 and 3, that in part structured fiscalité under Diocletian. Second, petitioners' payment of their taxes enabled them to argue that they were enthusiastic members of the imperial community who deserved the state's legal protection. This second claim transformed the label "taxpayer" into a positive moral quality of an ideal citizen. In this way, petitioners tried to use their payment of taxes to secure for themselves legal rights in the social contract.If the observations from chapter 4 represent a constructive engagement with and acceptance of Diocletian's ideology and policies, chapter 5 is an example of the polemic criticism the emperor's policies could provoke. In his Divine Institutes and On the Deaths of the Persecutors Lactantius argues that the Tetrarch's persecution of Christian, which deprived them of the state's legal protection, revealed the ideology and institutional basis of the Tetrarchy to be unjust. On closer examination, other Tetrarchic policies appear unjust as well. Tapping into a deeper Graeco-Roman philosophical tradition, Lactantius demonstrates that Tetrarchic tax policies had a deleterious effect on social relations in the Roman Empire. Contrary to justice, taxation introduced inequality, war, violence, and discord. It would be more just, Lactantius maintained, for Romans to give charity instead, because charity would reduce inequalities and strengthen the bonds of Roman society. Rather than being the outpourings of righteous indignation, however, Lactantius' polemics should be read, like the petitions from chapter 4, as a contribution to the negotiation of the late Roman social contract.My observation that the communicative nature of 4th century tax policies facilitated the negotiation of a social contract represents an advancement in scholarly thinking about taxation in the later Roman Empire because it reveals the ideological and ethical pronouncements that tax policies and statements about taxation could make. Taxation enabled the emperor and his subjects to communicate their conception of state-society relations and to critique what they saw as flaws in others' conceptions. This observation also has analytical value outside the narrow temporal bounds of dissertation. For example, when viewed through the lens of my dissertation, the emperor Julian's reduction of the Gallic provinces' tax rate should be seen as his attempt to communicate his commitment to a just social contract in advance of his planned revolt against Constantius II. Julian's tax policies signaled to the whole empire that he intended to be a prototypical good emperor. Herein lies the main take-away from this dissertation: when emperors, intellectuals, and petitioners mentioned taxation, they were talking about much more than taxation; they were making normative claims about how best to organize their society.

This thesis focuses on some critical issues of the access to international financial markets in developing and emerging market economies. The first part provides a general overview of the macroeconomic consequences of one of the most market-friendly monetary policy regime—inflation targeting—using a meta-regression analysis framework. The second part analyses government bond market risk and stability. The last part investigates the disciplining effects of government bond market participation—bond vigilantes. In Chapter 1, the results indicate that the literature of the macroeconomic effects of inflation targeting adoption is subject to publication bias. After purging the publication bias, the true effect of inflation targeting appears to be statistically and economically meaningful both on the level of inflation and the volatility of economic growth, but not statistically significant on inflation volatility or real GDP growth. Third, differences in the impact of inflation targeting found in primary studies can be explained by differences in studies characteristics including the sample characteristics, the empirical identification strategies, the choice of the control variables, inflation targeting implementation parameters, as well as the study period and some parameters related to the publication process. Chapter 2 shows that the adoption of inflation targeting regime reduces sovereign debt risk in emerging countries. However, this relative advantage of inflation targeting—compared to money or exchange rate targeting—varies systematically depending on the business cycle, the fiscal policy stance, the level of development, and the duration of countries' experience with inflation targeting. Chapter 3 shows that remittances inflows significantly reduce bond spreads, whereas development aid does not. It also highlights that the effect of remittances on spreads arises in a regimes of lower developed financial system, higher degree of trade openness, lower fiscal space, and exclusively in non-remittances dependent regimes. Chapter 4 indicates that countries with credit default swaps contracts on their debts have a higher probability of experiencing a debt crisis, compared to countries without credit default swaps contracts. It also finds that the impact of credit default swaps initiation is sensitive to several structural characteristics including the level of economic development, the country creditworthiness at the timing of credit default swaps introduction, the public sector transparency, the central bank independence; and to the duration of countries' experiences with credit default swaps transactions. Chapter 5 shows that bond markets participation encourages government in developing countries to increase their domestic tax revenue mobilization. Finally, it finds that bond markets participation improves the mobilization of internal taxes, compared to tax on international trade, and reduces their instability. Chapter 6 shows that the presence of domestic bond markets significantly reduces financial dollarization in domestic bond markets countries. This effect is larger for inflation targeting countries compared to non-inflation targeting countries, is apparent exclusively in a non-pegged exchange rate regime, and is larger when there is a fiscal rule that constrains the conduct of fiscal policy. Finally, it finds that the induced drop in inflation rate and its variability, nominal exchange rate variability, and seigniorage revenue are potential transmission mechanisms through which the presence of domestic bond markets reduces financial dollarization in domestic bond markets countries. ; Cette thèse s'intéresse aux questions d'accès aux marchés financiers dans les économies émergentes et en développement. La première partie donne un aperçu général des conséquences macroéconomiques de l'un des régimes de politique monétaire le plus favorable au marché - le ciblage d'inflation - en utilisant le cadre d'analyse de la méta-analyse. La deuxième partie analyse le risque et la stabilité des marchés obligataires des États. La troisième et dernière partie examine les effets disciplinaires résultant de la participation aux marchés obligataires souverains. Plusieurs résultats émergent. Au chapitre 1, les résultats indiquent que la littérature sur les effets macroéconomiques du ciblage d'inflation est sujette à des biais de publication. Après avoir purgé ces biais, le véritable effet du ciblage d'inflation reste statistiquement et économiquement significatif à la fois sur le niveau de l'inflation et la volatilité de la croissance économique, mais ne l'est pas sur la volatilité de l'inflation ou le taux de croissance économique réel. Aussi, les caractéristiques des études déterminent l'hétérogénéité des résultats de l'impact du ciblage d'inflation dans les études primaires. Le chapitre 2 montre que l'adoption d'un régime de ciblage d'inflation réduit le risque souverain dans les pays émergents. Cependant, cet effet varie systématiquement en fonction du cycle économique, de la politique budgétaire suivie, du niveau de développement et de la durée dans le ciblage. Le chapitre 3 montre que les envois de fonds des migrants, contrairement aux flux d'aide au développement, permettent de réduire le risque souverain. Cette réduction est plus marquée dans un pays avec un système financier moins développé, un degré d'ouverture commerciale élevé, un espace budgétaire faible et sans effet dans les pays dépendants des envois de fonds. Le chapitre 4 montre que les pays ayant des contrats d'échange sur risque de crédit sur leurs dettes sont plus sujets à des crises de dette. Il constate également que cet effet reste sensible aux caractéristiques structurelles des pays. Le chapitre 5 montre que la participation aux marchés obligataires de long terme (domestiques et internationaux) encourage les gouvernements des pays en développement à accroître leurs recettes fiscales intérieures. Il révèle également que l'effet favorable dépend du niveau des recettes de seigneuriage, d'endettement, du régime de change, du niveau de développement économique, du degré d'ouverture financière, et du développement financier. Le chapitre 6 montre que la présence de marchés obligataires domestiques, de long terme et liquides réduit considérablement le degré de dollarisation financière dans les pays en développement. Cet effet est plus important dans les pays avec un régime monétaire de ciblage d'inflation ou de change flottant, et à règles budgétaires. Enfin, il constate que la présence de marchés obligataires domestiques réduit la dollarisation financière à travers la baisse du niveau et de la variabilité de l'inflation, de la variabilité du taux de change nominal, et des revenus de seigneuriage.

This study tries to expose the situation of the main religious holidays during the communist period in Romania. In Roumania, we know that the religious holydays were one of the targets targeted by the Communist Party, because they hold, besides their well-known functions – religious, cultural, playful, aesthetic, cosmic – also an important ethnic, community function, what activate the goal of the study. The commu-nist leaders wanted Christianity to be faded from the public space, but it was summoned socially in the form of commemorations, so it leads the novelty of the investigation. There are several works devoted to religion in post communist Europe. The problematic relationship between the state and society, in all its forms of existence, and the religious phenomenon, between the temporal power and the transcendent power occupy a fundamental place in the sociological and historical thought. Patrick Michel, studying in his works on the specific issue of the relationship between religion the Church and totalitarian power, explains how much religion has suffered the hostile attitude of the power that tried to reduce its presence in the world social space he has just arrogated. It recalls the efforts of this one, to remain in the socio-political field, by refusing the rules of the political game introduced by the totalitarian power, by infiltrating inside the social field, in all its components, for to be present and participate in the existence of autono-mous social spaces. In the Balkan countries, the image of a religion abused both by the identity and the political often revives with the discourse of post-communist religious renewal. In Bulgaria or Albania, there is this vision of religiosity completely stifled by the totalitarian regime. The vision of a religious emptiness imposed by the previous regime is specific to research on religious in the post-communist era, a vision that emphasizes the repression of Christian religiosity and the resulting consequences for society. The researchers analyzed what happened during the socialist period and how religious life continued under the appearance of forced athe-ism. Conclusions. The biographical approach served as a starting point for field investigations aimed at documenting, from case-by-case reconstruction, stories of family trajectories, the multitute ritual solutions adopted during the communist period. I conducted exploratory surveys in Oltenia, the western part of Romanian Wallachia, which remained essentially a rural area, with the exception of the only big city of Craiova, (Oltenia's historical capital is the most important urban and administrative center district – 300,000 inhabitants) one of the largest cultural centers of the country. These first investigations that I conducted reveal the existence of a set of clandestine practices that were introduced, under the communist regime, to replace the absence of the Church in the main moments related to the life cycle, especially for baptism and marriage, the prohibition of all religious attendance imposed on Party cadres, and the attempt to completely de-sacralize religious holidays. I also realized a work in the local archives of Oltenia, to expose the me-dia of the time, the written press was the main means of the propa-gation of the new ideology. We had tried to expose the gradual way in which the communist system tried to impose the calendar that marked "the new era": we could distinguish the means used by the regime to manipulate the opinions and behavior of people regarding Religious holidays. These techniques of modeling the mentality of people are found abundantly in all the documents of that time. The effort to supplant the religious of daily life is also exerted on the celebration of festivals and calendar rites. The most followed restrictions are applied to Christic feasts (especially Christmas and Easter), while other festivals related to the commemoration of saints are recovered by the socialist ritual system. These are saints that the oral tradition has dedicated as patrons of economic activities (livestock, viticulture, beekeeping), a resource exploited by both the regime and the ordinary social actors. The Christian holiday becomes a folkloric entertainment. ; L'étude tente d'analyser les caractéristiques principales de la célébration des fêtes religieuses dans la période communiste en Roumanie, il est le but des études proposées. La méthodologie embrasse l'analyse historique et rétrospective, décrivant la méthode des données directes sur le terrain qui ont reçu des informateurs oraux. La nouveauté de l'étude est de prouver l'idée que la réduction de la célébration des fêtes traditionnelles en Roumanie a été l'un des objectifs du Parti communiste depuis obyadodiyi et festivals, en plus de sa fonction première, les fonctions religieuses, culturelles, esthétiques, bande dessinée, sont aussi importantes ethniques, sociales. Conclusions Les dirigeants communistes ont cherché à le christianisme a disparu de l'espace public, mais la société a gagné Obulo inhibé comme une célébration de l'action festival du cycle de calendrier obryadodiy, les cérémonies de mariage et de funérailles, et ainsi de suite. ; В исследовании предпринята попытка проанализировать особенности празднования основных религиозных праздников в коммунистический период в Румынии, возникает целью предлагаемой студии. Методология занимает историко-ретроспективный анализ, метод прямого описания полевых материалов, предоставленных устными информаторами. Новизна исследования заключается в доведении идеи, минимизация празднования традиционных праздников в Румынии была одной из целей Коммунистической партии, поскольку обядодии и народные праздники, кроме своих первоочередных функций, религиозных, культурных, эстетических, комических, имеют также важные этнические, общественные функции. Выводы. Коммунистические лидеры стремились, чтобы христианство исчезло из общественного пространства, но она обула законсервировано обществом в виде празднования, фестивальных действий, обрядов календарного цикла, свадебными и похоронными обрядами, и тому подобное. ; У дослідженні зроблено спробу проаналізувати особливості святкування основних релігійних свят у комуністичний період у Румунії, що постає метою пропонованої студії. Методологія обіймає історично-ретроспективний аналіз, метод прямого опису польових матеріалів, що були надані усними інформаторами. Новизна дослідження полягає у доведенні ідеї, що мінімізація святкування традиційних свят у Румунії була однією з цілей Комуністичної партії, оскільки обядодії та народні свята, окрім своїх першочергових функцій, релігійних, культурних, естетичних, комічних, мають також важливі етнічні, громадські функції. Висновки. Комуністичні лідери прагнули, щоб християнство зникло з громадського простору, але вон обуло законсервовано суспільством у вигляді святкування, фестивальних дій, обрядодій календарного циклу, весільними та поховальними обрядами, тощо.

Od ukupno pet poznatih bojnih listova barem djelomične hrvatske provenijencije, list Sudrug zagrebačke 25. domobranske pješačke pukovnije jedini je gotovo u cijelosti dostupan istraživačima. Od 25. rujna 1915. do 24. listopada 1918. tiskana su ukupno 84 broja, uglavnom na ruskom, manjim dijelom na talijanskom bojištu, opsega četiri do 16 stranica, u nakladi po svoj prilici manjoj od 100 primjeraka, pri čem su borbe narušavale planirani tjedni tempo izlaženja. Glavninu brojeva uredio je pričuvni natporučnik Ivo Klučka, inače zagrebački gimnazijski profesor, među suradnicima bili su Branimir Knežević, Milivoj Jambrišak, Rikard Kraus i Kosta Premužić, no većinu prinosa potpisali su danas nepoznati dočasnici i domobrani, a dio je ostao skriven iza pseudonima. Autorova raščlamba tematskih slojeva, odjeka i recepcije Sudruga zasnovana je na inozemnim radovima o sličnim vojničkim listovima te na hrvatskoj literaturi o usmenoj, pučkoj i popularnoj kulturi. Zaključno, ustanovljuje se da je riječ o vrijednom izvoru za raznolike pristupe književne, kulturne i vojne povijesti, kojega bi valjalo uzeti i kao poticaj za produbljenija istraživanja. Kao ilustracija poetičkoga šarenila Sudruga, prijepis deset u njem objavljenih izvornih pjesama dan je u prilogu. ; In many ways, Croatian experience of the First World War has for decades been a neglected theme. Among other things, a total of five trench journals (Feldzeitungen, bojni listovi) are known to have had existed, but only that of the Zagreb-seated 25th Home Guard Infantry Regiment, the Sudrug (Comrade), is almost completely preserved, and available on the Croatian State Archives website. Starting on September the 25th 1915 and ending on October the 24th 1918, a total of 84 issues of Sudrug have been published, varying from 4 to 16 pages, and probably with a circulation of less than 100 specimens. Projected rate of publication was once a week, which was mainly sustained, apart from the serious setbacks caused by the 1916 Brusilov and the 1917 Kerenski offensive, and also by the 1918 fighting on the Italian front. As the journal was conceived under the auspices of the 25th Home Guard Infantry Regiment Headquarters, for most of the time edited by one Ivo Klučka, Oberleutnant in der Reserve and otherwise a highschool teacher of Croatian and Classic languages, all of the available 1915–1917 issues were printed somewhere on the Russian front (probably in the close vicinity of the Regimental Headquarters), while the preserved 1918 issues were printed by the Austro-Hungarian 11th Army press department in the occupied region of Italy. Apart from Klučka, who had been a lesser known teacher without registered civilian bibliography, only several of the contributors were to a degree notable individuals, all of them at least for a brief period serving in the 25th Regiment: writer Branimir Knežević, physician and politician Milivoj Jambrišak, biologist and geographer Rikard Kraus, lawyer and war correspondent Kosta Premužić. Practicaly all other contributors of Sudrug were either simple NCOs and common soldiers whose names don't tell us much, or they had even decided to stay hidden behind the pseudonyms. As far as the ideological-political layer of Sudrug is concerned, generally it could be said that it followed the official Habsburg line, but with some alterations, presenting – or, more often, just hinting – a somewhat »nationalized«, Croatian view on the Monarchy, the armed forces in general, and the more specific Croatian national interests. Much more elaborated was the educational layer of Sudrug, reporting not only on the current advances in military technology and tactics, but also on hygiene, legal questions, national history, geology etc. Most of the epic poetry, short-stories and essays dealt with either real or fictionalised battlefield events, mainly influenced by the oral folk tradition, but some also had certain expressionist traits. As a general rule, enemy rulers were frequently mocked at, but enemy soldiers – apart from pretty much demonized Russian Cossacks – were seldom derogatory treated. Similarly, liric poetry of Sudrug was more often on the rather simplified romanticist track, including two or three possible cases of avantgardism. Themes and tones vary from the expected (patriotism, perseverance, vengeance of fallen comrades, devotion to family, religious consolation…) to rather unexpected ones (meaningless suffering, pessimism, betrayal by beloved persons, unconditional pacifism…). Although not decisive, such a shift is clearly discernible as the war progressed. Particularly revelatory is a large section dedicated to humour, as the jokes and funny verses (mainly in the Croatian kajkavian dialect) tended to convey both happy and unhappy moments of the soldier's life, ranging from lice and monotonuos food to fatherly commanders and home leave. Interestingly, the absence of women was not so much coped with eroticism, as with mysoginistic utterances of a sort, culminating in a description of a would be physical punishment of an unfaithfull spouse. Also, most issues of Sudrug contained a section dedicated to the more serene regimental news such as decorations or promotions, and also to the memorial activities, such as the regimental frontline cemeteries and the Zagreb-seated regimental museum. Finally, there was also an enigmatics section, some of the correct answers bringing cigarettes, pocket watches and other officer-donated prizes. In spite of the primitive printing technique (»hectography«), many of the issues were illustrated with Art Nouveau vignettes, heraldic variations, caricatural portraits and even some short comic cartoons. Presumably, as the Sudrug had not been significantly distributed outside the battlefield and the 25th Regiment, its content was outside regular censorship as well as out of traditional high culture criteria. Although neither the contributing circle nor the reception of Sudrug had been as wide as the editors hoped for, it seems that the position of the journal – in spite of all the casualties, including the wounded Klučko – was unproblematic all the way untill the second half of 1917, when trends of war weariness and decaying complement numbers irreversibly gained the upper hand. All in all, Sudrug is judged to be an early Croatian manifestation of popular culture (as defined by Dean Duda), thus also representing a possible window to the oral culture world of illiterate soldiers, a window that certainly should be compared to other sources.

Суды по делам о преступлениях, связанных с наркотиками, появились в США в конце 1980-х гг. как альтернатива традиционному уголовному правосудию на фоне резкого роста преступности в сфере незаконного оборота наркотиков. К главным задачам таких судов относятся: сокращение незаконного потребления наркотиков и иных психоактивных веществ и обусловленных этим преступлений; использование мультидисциплинарного подхода при рассмотрении конкретных дел; предоставление лицам, чьи дела рассматриваются судом, наркологического лечения под надзором суда; решение социальных проблем этих лиц; сокращение нагрузки на суды, полицию и пенитенциарные учреждения. Американские суды по наркотикам представляют собой специализированные (по типу внутренней специализации) судебные присутствия в рамках судов с уголовной юрисдикцией, реализующие программы по лечению и реабилитации лиц, совершивших преступления, связанные с наркотиками, и страдающих зависимостью от наркотиков или иных психоактивных веществ. Судья выступает как лидер мультидисциплинарной команды профессионалов, обычно состоящей из прокурора, защитника, офицера службы пробации, представителей служб здравоохранения и полиции, а также координатора программы.По общему правилу судам по наркотикам подсудны дела о ненасильственных преступлениях в сфере незаконного оборота наркотиков, а также иные деяния, совершенные в связи с их употреблением, при условии, что обвиняемые страдают тяжелым или средней тяжести наркологическим расстройством. Такие суды включаются в судебный процесс либо на досудебной стадии, используя отсрочку судебного разбирательства, либо после судебного разбирательства, применяя отсрочку вынесения или исполнения приговора. Помимо обязанности пройти наркологическое лечение под надзором суда, обвиняемые направляются в социальные службы для семейного консультирования, профессиональной подготовки, получения образования, обеспечения жильем, оказания социальной, психиатрической и иной медицинской помощи. В большинстве судов продолжительность программы варьируется от 12 до 24 месяцев. Ее успешное завершение предполагает отказ от уголовного обвинения, вынесения обвинительного приговора или его исполнения. В качестве положительных последствий возможны также отказ от назначения лишения свободы, сокращение срока такого наказания или иное смягчение приговора, а также сокращение срока пробации. Полученные на основе ряда научных исследований данные свидетельствуют об эффективности судов по наркотикам по сравнению с другими формами государственной реакции на преступления, связанные с наркотиками. В качестве показателей в таких исследованиях обычно используются число новых арестов как за преступления в целом, так и только за деяния, связанные с наркотиками, количество новых осуждений, решений о назначении наказания в виде лишения свободы, а также случаев незаконного употребления наркотиков и иных психоактивных веществ и положительных тестов на наркотики. Успешность деятельности судов по наркотикам привела к появлению в США подобных судов для других категорий лиц с наркологическими расстройствами, в частности, для несовершеннолетних. Такие суды создаются в рамках общих судов по делам несовершеннолетних. Американский опыт деятельности судов по делам о преступлениях, связанных с наркотиками, стал примером и для ряда других стран, где тоже были созданы подобные специализированные суды. Предоставление необходимого лечения вместо уголовного наказания, особенно лицам, употребляющим наркотики и совершившим не тяжкие преступления в сфере их незаконного оборота, поддерживается также Управлением ООН по наркотикам и преступности. ; Drug courts have appeared in the US in the late 80's as an alternative to traditional criminal justice in response to the growing number of drug trafficking crimes, strengthening of criminal legislation and overburdening of the criminal justice system. The tasks of drug courts, apart from general reduction of drug related crimes are: reduction of illicit use of drugs (and other psychoactive substances), the application of a multidisciplinary approach when considering individual cases, to provision of court-supervised drug treatment for individuals, whose cases are heard by a court, solution of social problems of these persons, as well as decrease of the burden laying upon criminal courts, police and prisons. American drug courts are specialized bodies within the ordinary criminal jurisdiction courts, implementing treatment and rehabilitation programs for persons who have committed drug trafficking and other drug-related crimes and who are dependent on drugs or other psychoactive substances. The judge acts as the leader of a multidisciplinary team of professionals, usually consisting of a prosecutor, defense attorney, probation officer, representatives of the health services and the police, as well as program coordinator. As a general rule, drug courts jurisdiction covers cases of non-violent drug trafficking crimes, as well as other acts committed in connection with drug use if the accused suffers severe or moderate substance abuse. Such courts operate either at the pre-trial stage, while the trial is adjourned, or after the trial, while sentencing is adjourned or while sentence itself is suspended. In addition to imposing the duty to undergo drug treatment under the supervision of the court, the defendants can be sent to social services for family counseling, vocational training, provision of psychiatric and other medical care, education, housing and other social assistance. Most drug courts' programes vary in duration from 12 to 24 months. Its successful completion may result in court's dismissing the criminal charge, reducing or setting aside the sentence, reducing of the term of probation. The majority of scientific drug courts' evaluations provide evidence on the effectiveness of such courts in comparison with other forms of state response to drug trafficking and other drug-related crimes. Such studies are commonly based on number of new arrests, both for any crime, and only for offences related to drugs, number of new convictions and custodial sentences, as well as cases of illegal use of drugs and other psychoactive substances and positive drug tests. In the US the success of drug courts has led to appearance of the same kind of specialized courts for various categories of persons with substance abuse problems, in particular for minors. Such courts are organized within general juvenile courts. The American experience of drug courts as an alternative to traditional criminal justice has become an example for other countries, where specialized courts also have been established. UN Office on Drugs and Crime supports provision of appropriate treatment instead of criminal punishment, inter alia when such treatment is ordered via drug courts verdicts, especially for persons who use drugs and have not committed serious drug trafficking crimes.