Suchergebnisse

Діяльність російських монархічних партій початку ХХ ст. є найбільш досліджуваною темою у Російській Федерації. В Україні вона не користується таким попитом, тому стає більш актуальною.У статті розглядається чи ідентичні поняття «монархісти» та «чорносотенці». Дослідження робіт сучасних російських істориків та очевидців подій початку ХХ ст. підтверджують, що ці поняття ідентичні.Авторами програм монархічних партій та найбільш активними учасниками подій у Російській імперії початку ХХ ст. була верхівка російського суспільства. Найбільш відомими теоретиками були К. Побєдоносцев та Л. Тихомиров. Їх діяльність на ниві монархізму це – відступ від їхніх попередніх ідей – лібералізму і народництва («Земля і воля»). Чи можна їх вважати ренегатами? Якби вони були рядовими діячами, то це можна було б сприйняти як нерозуміння, як помилку, як пошук нових ідей тощо. Але це були особи, які займали керівні посади в ліберальній та народницькій партіях і дуже добре розуміли і зміст ідей, і що вони робили.Саме ідеї К. Побєдоносцева і Л. Тихомирова стали основою програмних вимог монархістів.Українська політична субкультура з монархічною практично не збігається. Вони схожі лише в одному пункті – православній ідентичності. ; Activity of Russian monarchist parties of beginning of ХХ of century is the most investigated theme in Russian Federation. In Ukraine she does not have such demand, that is why becomes more actual.In the article examined or identical concepts "monarchists" and "chornosotentsi". Researches of works of the modern Russian historians and eyewitnesses of events of beginning of ХХ of century confirm, that these concepts are identical.The authors of the programs of monarchist parties and most active participants of events in the Russian empire of beginning of ХХ of century was an apex of Russian society. The most well­known theorists were К. Pobedonostsev and L. Tichomirov. Their activity on the field of monarchism it is retreat from their previous ideas ­ liberalism and populism ("Earth and will"). Is it possible to consider them renegades? If they were ordinary figures, then it can be perceived as нерозуміння, as an error, as a search of new ideas and others like that.But these were persons that held leading positions in liberal and populist parties and very well understood maintenance of ideas, and that they did.Exactly the ideas of К. Побєдоносцева and Л. of Тихомирова became basis of programmatic requirements of monarchists.Ukrainian political subculture with monarchist does not coincide practically. They are alike only in one point ­ Orthodox identity. ; Діяльність російських монархічних партій початку ХХ ст. є найбільш досліджуваною темою у Російській Федерації. В Україні вона не користується таким попитом, тому стає більш актуальною.У статті розглядається чи ідентичні поняття «монархісти» та «чорносотенці». Дослідження робіт сучасних російських істориків та очевидців подій початку ХХ ст. підтверджують, що ці поняття ідентичні.Авторами програм монархічних партій та найбільш активними учасниками подій у Російській імперії початку ХХ ст. була верхівка російського суспільства. Найбільш відомими теоретиками були К. Побєдоносцев та Л. Тихомиров. Їх діяльність на ниві монархізму це – відступ від їхніх попередніх ідей – лібералізму і народництва («Земля і воля»). Чи можна їх вважати ренегатами? Якби вони були рядовими діячами, то це можна було б сприйняти як нерозуміння, як помилку, як пошук нових ідей тощо. Але це були особи, які займали керівні посади в ліберальній та народницькій партіях і дуже добре розуміли і зміст ідей, і що вони робили.Саме ідеї К. Побєдоносцева і Л. Тихомирова стали основою програмних вимог монархістів.Українська політична субкультура з монархічною практично не збігається. Вони схожі лише в одному пункті – православній ідентичності.

Сучасна соціокультурна ситуація, вимагає від сучасної людини мобільності і адекватної відповіді на сучасні вимоги суспільства, ставлять її перед необхідністю перегляду традиційних цілей і орієнтирів. В статті автори показують, що не система знань, умінь і навиків сама по собі, а набір сучасних ключових компетенцій в інтелектуальній, соціально­правовій, комунікативній, інформаційній сферах повинні стати основним результатом процесу формування правосвідомості сучасної людини. У виявленні ідентифікації власної життєвої траєкторії, набутті досвіду самостійної діяльності та особистої відповідальності людини по праву сьогодні належить особливе місце. Автори підкреслюють, що позицією самого діючого, його ідентичністю визначаються ситуації в правовому просторі. Від його цілей, ціннісних установок, особистих уподобань залежить вибір того або іншого способу дії. Знайомство з правовими ситуаціями як ситуаціями вибору, аналіз позиції і дій людини, яка є їхнім суб'єктом, складає саме духовний зміст правосвідомості, що і створює умови для особистісного самовизначення – для пошуку відповіді на питання: «Хто я, чого я хочу?»