Suchergebnisse

Актуальність дослідження у вивченні механізмів трансформацій в ідеології та соціальних практиках свідомого українства. Стаття ставить на меті висвітлити процес ідейної еволюції та практичної діяльності одного з визначних діячів українського національного руху О. О. Русова (1847–1915) від національного культурництва до політичної поступовості. В дослідженні застосовано персоналістичний підхід, історико-біографічний, історико-системний та історико-типологічний методи.
Результати. На основі різноманітного архівного та опублікованого документального й оповідного матеріалу показано, що за своїм світоглядом Олександр Русов належав до типових представників українського народолюбства. У 1880-х–1890-х рр. він опікувався національним культурництвом, яке мало на меті національно-культурне відродження України. Засобами для цього було поширення наукових знань, розвиток культури та патріотичних почуттів до батьківщини – України. Ця діяльність здійснювалася легальними засобами в межах статистичних бюро земств, на виборних посадах земського самоврядування, в наукових товариствах. Визнанням наукового доробку кандидата Університету Св. Володимира стало його членство в Російському географічному, Московському археологічному, Київському юридичному товариствах. Багато добрих справ було зроблено українським інтелектуалом в «Обществе взаємного вспомоществования учащим и учившим», «Благотворительном обществе издания общеполезных и дешевых книг», Українському науковому товаристві в Києві, Київському осередку Наукового товариства імені Шевченка. Слід також вказати на його активну організаційну й публіцистичну діяльність з підтримки української преси, зокрема тижневика «Украинский вестник», газет «Громадське слово» та «Рада». Водночас О. О. Русов діяв у напівлегальних українських громадах та гуртках, неодноразово піддавався обшукам, поліцейському нагляду та ув'язненням. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. він вже не обмежувався національним культурництвом, а брав активну участь у діяльності політичних поступових організацій, зокрема таких, як Всеукраїнська загальна організація; був одним з ініціаторів створення Товариства українських поступовців. Український діяч став послідовним прихильником поступової праці й не поділяв політичного насильства лівих російських соціалістів.
Висновки. Доведено, що впродовж 1880-х– 1900-х рр. О. О. Русов належав до помітних постатей в українському національному русі, діяльність якого тривала як у губерніях Наддніпрянської України, так і в Санкт-Петербурзі. Український інтелектуал та громадсько-політичний діяч зробив вагомий внесок в українську національну справу, послідовно відстоюючи право українського народу на рідну мову, літературу, пресу, школу, наукові знання тощо.
Оригінальність і наукова новизна статті полягає у певному прирощенні конкретно-історичного матеріалу і у висвітленні особистості О. О. Русова як українського інтелектуала, котрий наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. не обмежувався національним культурництвом, а поєднував його з поступовою громадсько-політичною діяльністю.

The article aims to study the formation and affirmation of A.A. Rusov`s personality as a Ukrainian intellectual and his appearance in the world of the Ukrainian national elite at the post-reform period of the 1860s and 1870s. It is used a personalistic approach, historical-genetic and historical-typological methods. Using archival and published documentary sources, the author shows that A. Rusov got interested in intellectual work since his adolescence and youth. The influential factors of his outlook formation were as follows: his parents influence, gymnasium secondary education, academic and students environment at St. Vladimir Kyiv University. It was found out that while doing Slavic Studies, Alexander Alexandrovich, who was a Russian by ethnic origin, became interested in studying the Ukrainian people, their language, folklore, ethnography, culture. Due to those changes he became a conscious Ukrainian who then joined the Ukrainian national movement. It is revealed A. Rusov's participation in the various national and cultural activities of the Kyiv Old Community and its legal branch – the Southwestern Department of the Russian Geographical Society. It is traced that in the 1870's the main vectors of the intellectual interests of the scientist and public figure were determined. Firstly, they were Slavic Studies, pedagogical and scientific-pedagogical activities. Then he was fond of local and regional statistical researches, determined by his interest to the comprehensive study of the Ukrainian people in the context of so called peoplelovers` (the Narodolubtsies`) worldview. It is proved that in the late 1870's A. A. Rusov became a prominent figure of the Ukrainian national movement who participated in ideological discussions between the Ukrainian "peoplelovers", liberals and the Russian social-revolutionary Narodniks. It is emphasized that the Ukrainian intellectual and public figure companied for the rights of the Ukrainians to speak their own language, get national education, science, develop culture, implement progressive land taxation and carry on comprehensive study about the Ukrainian people using statistical surveys. The originality and scientific novelty of the article consists in presentation of factual historical knowledge about A. A. Rusov as a Ukrainian intellectual, who joined the world of the national elite generation and combined scholarly studies and social practices of national culture in his activity.