Suchergebnisse

We research the undeniable unity and overcome the asymmetry of such concepts as a financial system and financial and credit system based on the two main instruments – finance and credit. The article substantiates the statement that the monetary mechanism together with the mechanism of taxation and public expenditure, the mechanism of lending, savings and investment determine the main components of the financial and credit system and provide financial activity of society. The main attention is paid to the study of theoretical and methodological fundamentals of the financial and credit system, which form two powerful scientific constructions – Keynesianism and monetarism. They differ between themselves not so in fact, as the means of state influence on the formation of financial and credit system. In particular, the theory of J. M. Keynes contends that monetary and fiscal instruments with a predominance of fiscal policy are the most effective mechanisms of state regulation of the economy. First of all, these are direct government spending on stimulation of effective demand, as well as the withdrawal of public savings through a system of taxes and loans. The position of the monetarists is that the monetary sphere and the position of money are the main subjects of government regulation, according to which, inflation is a monetary phenomenon, and its main reason is the forced issue of money. Because of this, monetary instruments are considered to be the main ones in their impact on the national economy.So, each of these theories – Keynesianism or monetarism – can't prove their advantage in the formation of the financial and credit system and forms of government influence on the national economy. The theory of "great neoclassical synthesis", which generalized theoretical and practical achievements of various scientific concepts and eliminated the confrontation between Keynesianism and monetarism, allows to solve discussion questions between Keynesianism or monetarism. As a result, the asymmetry in the understanding of such concepts as "financial and credit system" and "financial system" is overcome. This is confirmed by various models of financial systems of theUSA,Japanand European countries, as well asUkraine. ; Исследуется несомненное единство и преодолевается ассиметричность таких понятий как финансовая система и финансово-кредитная система на основе взаимодействия двух основных инструментов – финансов и кредита. Основное внимание уделяется исследованию теоретико-методологической основы финансово-кредитной системы, которую формируют две мощные научные конструкции - кейнсианство и монетаризм. Последние отличаются не столько по сути, как по форме государственного влияния на формирование финансово-кредитной системы. Дискусионные вопросы между ними позволяет разрешить теория «великого неокласического синтеза». ; Досліджується незаперечна єдність і долається асиметричність таких понять як фінансова система і фінансово-кредитна система на основі двох основних інструментів – фінансів і кредиту. Обґрунтовується положення, що грошовий механізм разом з механізмом оподаткування і державних видатків, механізм кредитування, заощадження та інвестування визначають основні компоненти фінансово-кредитної системи і забезпечують фінансову активність суспільства. Головна увага приділяється дослідженню теоретико-методологічної основи фінансово-кредитної системи, які формують дві потужні наукові конструкції – кейнсіанство і монетаризм. Вони відрізняються між собою не так за суттю, як за засобами державного впливу на формування фінансово-кредитної системи. Зокрема теорія Дж. М. Кейнса передбачала найбільш дієвим інструментом державного регулювання економіки монетарні і фіскальні механізми з переважанням бюджетної політики. Передусім це прямі державні видатки на стимулювання ефективного попиту, а також вилучення державних заощаджень за допомогою системи податків і позик. Позиція ж монетаристів передбачала, що грошова сфера і прозиція грошей були основним предметом державного регулювання, згідно чого, інфляція – це грошовий феномен, а її основною причиною є форсована емісія грошей. Через це грошові інструменти вважалися головними у своєму впливові на національну економіку.Отже, кожна з цих теорій – кейнсіанство чи монетаризм – не могли довести свою перевагу у формуванні фінансово-кредитної системи та форм державного впливу на національну економіку. Дискусійні питання між ними дозволяє розв'язати теорія «великого неокласичного синтезу», яка узагальнила теоретичні і практичні досягнення різних наукових концепцій та усунула протистояння між кейнсіанством і монетаризмом. В результаті була подолана невідповідність в розумінні таких понять як «фінансово-кредитна система» і «фінансова система». Підтвердженням цього слугують різні моделі фінансових систем США, Японії та європейських країн, а також України.

We research the undeniable unity and overcome the asymmetry of such concepts as a financial system and financial and credit system based on the two main instruments – finance and credit. The article substantiates the statement that the monetary mechanism together with the mechanism of taxation and public expenditure, the mechanism of lending, savings and investment determine the main components of the financial and credit system and provide financial activity of society. The main attention is paid to the study of theoretical and methodological fundamentals of the financial and credit system, which form two powerful scientific constructions – Keynesianism and monetarism. They differ between themselves not so in fact, as the means of state influence on the formation of financial and credit system. In particular, the theory of J. M. Keynes contends that monetary and fiscal instruments with a predominance of fiscal policy are the most effective mechanisms of state regulation of the economy. First of all, these are direct government spending on stimulation of effective demand, as well as the withdrawal of public savings through a system of taxes and loans. The position of the monetarists is that the monetary sphere and the position of money are the main subjects of government regulation, according to which, inflation is a monetary phenomenon, and its main reason is the forced issue of money. Because of this, monetary instruments are considered to be the main ones in their impact on the national economy.So, each of these theories – Keynesianism or monetarism – can't prove their advantage in the formation of the financial and credit system and forms of government influence on the national economy. The theory of "great neoclassical synthesis", which generalized theoretical and practical achievements of various scientific concepts and eliminated the confrontation between Keynesianism and monetarism, allows to solve discussion questions between Keynesianism or monetarism. As a result, the asymmetry in the understanding of such concepts as "financial and credit system" and "financial system" is overcome. This is confirmed by various models of financial systems of theUSA,Japanand European countries, as well asUkraine. ; Исследуется несомненное единство и преодолевается ассиметричность таких понятий как финансовая система и финансово-кредитная система на основе взаимодействия двух основных инструментов – финансов и кредита. Основное внимание уделяется исследованию теоретико-методологической основы финансово-кредитной системы, которую формируют две мощные научные конструкции - кейнсианство и монетаризм. Последние отличаются не столько по сути, как по форме государственного влияния на формирование финансово-кредитной системы. Дискусионные вопросы между ними позволяет разрешить теория «великого неокласического синтеза». ; Досліджується незаперечна єдність і долається асиметричність таких понять як фінансова система і фінансово-кредитна система на основі двох основних інструментів – фінансів і кредиту. Обґрунтовується положення, що грошовий механізм разом з механізмом оподаткування і державних видатків, механізм кредитування, заощадження та інвестування визначають основні компоненти фінансово-кредитної системи і забезпечують фінансову активність суспільства. Головна увага приділяється дослідженню теоретико-методологічної основи фінансово-кредитної системи, які формують дві потужні наукові конструкції – кейнсіанство і монетаризм. Вони відрізняються між собою не так за суттю, як за засобами державного впливу на формування фінансово-кредитної системи. Зокрема теорія Дж. М. Кейнса передбачала найбільш дієвим інструментом державного регулювання економіки монетарні і фіскальні механізми з переважанням бюджетної політики. Передусім це прямі державні видатки на стимулювання ефективного попиту, а також вилучення державних заощаджень за допомогою системи податків і позик. Позиція ж монетаристів передбачала, що грошова сфера і прозиція грошей були основним предметом державного регулювання, згідно чого, інфляція – це грошовий феномен, а її основною причиною є форсована емісія грошей. Через це грошові інструменти вважалися головними у своєму впливові на національну економіку.Отже, кожна з цих теорій – кейнсіанство чи монетаризм – не могли довести свою перевагу у формуванні фінансово-кредитної системи та форм державного впливу на національну економіку. Дискусійні питання між ними дозволяє розв'язати теорія «великого неокласичного синтезу», яка узагальнила теоретичні і практичні досягнення різних наукових концепцій та усунула протистояння між кейнсіанством і монетаризмом. В результаті була подолана невідповідність в розумінні таких понять як «фінансово-кредитна система» і «фінансова система». Підтвердженням цього слугують різні моделі фінансових систем США, Японії та європейських країн, а також України.