Символічні зміни в просторі міста в соціокультурних контекстах XX ст. ; Symbolic changes in the space of the city in sociocultural contexts of XX st
У статті на матеріалі урбанонімів міста Києва продемонстровано зміни створення та використання символічного простору для утвердження державної ідеології. Авторкою виділено п'ять хронологічних періодів: дорадянський (до 1917 року), довоєнний (1917-1941 рр.), післявоєнний (1941-1955 рр.), час відлиги та застою (1955-1986) та перебудовний і незалежності (після 1986 року). Демонструється, що в ХХ столітті створення і зміна урбанонімів відбувається не стихійно, а адміністративним шляхом. Урбанонімія радянського періоду рідко коли пов'язується з місцевою топонімією. Назви вулиць та інших міських об'єктів утворюються від імен революціонерів, військових, владних діячів – символічний простір міста нагадує некрополь. Також дуже поширене використання географічних назв з УРСР та всього Радянського союзу. Внаслідок цього відбувається зменшення інформативної та ідентифікуючої функції урбанонімів та збільшення ідеологічного значення. Населення міста відчужується від своєї вулиці, свого місця життя, формується абстрактний патріотизм, а будь-який місцевий засуджується.В незалежній Україні спостерігається відродження забутих імен мистецьких діячів, місцевої топоніміки, в назвах вулиць уславлюються нові герої. Таким чином, реалізується модерна стратегія «повернення до джерел» та «пантеону героїв». ; У статті на матеріалі урбанонімів міста Києва продемонстровано зміни створення та використання символічного простору для утвердження державної ідеології. Авторкою виділено п'ять хронологічних періодів: дорадянський (до 1917 року), довоєнний (1917-1941 рр.), післявоєнний (1941-1955 рр.), час відлиги та застою (1955-1986) та перебудовний і незалежності (після 1986 року). Демонструється, що в ХХ столітті створення і зміна урбанонімів відбувається не стихійно, а адміністративним шляхом. Урбанонімія радянського періоду рідко коли пов'язується з місцевою топонімією. Назви вулиць та інших міських об'єктів утворюються від імен революціонерів, військових, владних діячів – символічний простір міста нагадує некрополь. Також дуже поширене використання географічних назв з УРСР та всього Радянського союзу. Внаслідок цього відбувається зменшення інформативної та ідентифікуючої функції урбанонімів та збільшення ідеологічного значення. Населення міста відчужується від своєї вулиці, свого місця життя, формується абстрактний патріотизм, а будь-який місцевий засуджується.В незалежній Україні спостерігається відродження забутих імен мистецьких діячів, місцевої топоніміки, в назвах вулиць уславлюються нові герої. Таким чином, реалізується модерна стратегія «повернення до джерел» та «пантеону героїв». ; In the article on the material of urbanonymy of Kiev demonstrated changes in creating and using a symbolic space for the approval of the state ideology. The author identifies five chronological periods: the pre-Soviet (before 1917), pre-war (1917-1941,), post-war (1941-1955), during the thaw and stagnation (1955-1986) and perestroika and independence (after 1986). It is demonstrated that in the twentieth century, the creation and modification urbanonymy are not spontaneously, but by administrative means. Urbanonymy in Soviet period is rarely associated with local toponymy. The names of streets and other urban facilities are formed from the names of the revolutionaries, military, authorities figures - and symbolic space of the city is like the necropolis. Also a very common use of geographical names with the UkrSSR and the entire Soviet Union. This results in a reduction informative and identifying the functions of urbanonymy and magnification ideological function. The city's population is alienated from own streets, own place of life, is formed an abstract patriotism, but any local is condemned.In independent Ukraine we can seen the revival of forgotten names artistic figures, local toponymy, and new heroes are glorified in the names of streets. This is like a modern strategy of «back to basics» and «Pantheon of heroes».
