Suchergebnisse

The scientific article is devoted to the analysis of the conceptual foundations of understanding the concept of the subject legal culture. It was established, that if culture combines the material and the ideal, acting as the subject (such that learns how the public person acts), and as an object (created by the external world), the whole field of culture «revolves» around the subject, which fills the world culture, develops and changes it at the same time developing personally. Therefore, a person appears the main value of culture. With the growth of the scale of human freedom, the world of culture also develops increasingly. Reasonably, that if we proceed from this understanding of the subject and culture in general, legal culture, as one of the components of general culture, is also understood as the subject – entity, that fills its own activities, developing and changing the world and changing right along with it.It is proved that the legal culture of a particular person dialectically combines the general, special and single. It is one of the specific forms of the general culture of society, reflecting the social moral and legal ideas, political-legal ideals and principles. Special in the legal culture is caused by the person belonging to a certain social community, professional groups, and the like. The unit expresses a particular aspect of the legal culture of a person, dictated by individual characteristics, ideology, preferences, emotions. Legal culture is always implemented using a specific personality depending on it and at the same time affecting it, forming the real subject of legal culture. Proposed in the definition of the subject of legal culture include the following aspects: general (legal culture of the society), special (legal sub-culture) and individual (legal culture of the individual personality) ; Научная статья посвящена анализу концептуальных основ понимания понятие субъекта правовой культуры. Установлено, если культура сочетает в себе материальное и идеальное, выступая и как субъект (такая, что познает и практически действует общественный человек), и как объект (созданный человеком внешний мир), то вся сфера культуры «вращается» вокруг субъекта, который своей деятельностью наполняет мир культуры, развивает и меняет его, одновременно развиваясь. Поэтому человек выступает главной ценностью культуры. С ростом масштаба свободы человека все большего развития приобретает также мир культуры. Обоснованно, что если исходить из такого понимания субъекта и культуры в целом, то правовая культура, как одна из составляющих общей культуры, также понимается как субъект – субъект права, который наполняет ее собственной деятельностью, развивая и изменяя мир права и изменяясь вместе с ним.Указывается, что правовая культура конкретного человека диалектически сочетает в себе общее, особенное и единичное. Она является одной из конкретных форм проявления общей культуры общества, отражая общественные морально-правовые идеи, политико-правовые идеалы и принципы. Особенное в правовой культуре обусловлено принадлежностью человека к определенной социальной общности, профессиональной группы и т. д. Единичное выражает индивидуальный аспект правовой культуры человека, продиктованный индивидуальными характеристиками, мировоззрением, предпочтениями, эмоциями человека. Правовая культура всегда реализуется через конкретную личность, в зависимости от нее и в то же время оказывая влияние на нее, формируя реального субъекта правовой культуры. Предложено в определение понятия субъекта правовой культуры включать следующие аспекты: общее (правовая культура общества), особенное (правовая субкультура) и единичное (правовая культура индивидуальной личности) ; Наукова стаття присвячена висвітленню концептуальних засад розуміння поняття суб'єкта правової культури. Встановлено, якщо культура поєднує в собі матеріальне та ідеальне, виступаючи і як суб'єкт (така, що пізнає і практично діє суспільна людина), і як об'єкт (створений людиною зовнішній світ), то вся сфера культури «обертається» навколо суб'єкта, який своєю діяльністю наповнює світ культури, розвиває і змінює його, водночас розвиваючись власноруч. Тому людина постає головною цінністю культури. Із зростанням масштабу свободи людини все більшого розвитку набуває також світ культури. Обґрунтовано, що якщо виходити з такого розуміння суб'єкта і культури взагалі, то правова культура, як одна із складових загальної культури, також розуміється як суб'єкт – суб'єкт права, який наповнює її власною діяльністю, розвиваючи і змінюючи світ права та змінюючись разом з ним.Доведено, що правова культура конкретної людини діалектично поєднує у собі загальне, особливе та одиничне. Вона є однією з конкретних форм прояву загальної культури суспільства, відбиваючи суспільні морально-правові ідеї, політико-правові ідеали та принципи. Особливе в правовій культурі обумовлено приналежністю людини до певної соціальної спільноти, професійної групи тощо. Одиничне виражає індивідуальний аспект правової культури людини, продиктований індивідуальними характеристиками, світоглядом, уподобаннями, емоціями людини тощо. Правова культура завжди реалізується через конкретну особистість, в залежності від неї і водночас справляючи вплив на неї, формуючи реального суб'єкта правової культури. Запропоновано у визначення поняття суб'єкта правової культури включати наступні аспекти: загальне (правова культура суспільства), особливе (правова субкультура) та одиничне (правова культура індивідуальної особистості)

The scientific article is devoted to the analysis of the conceptual foundations of understanding the concept of the subject legal culture. It was established, that if culture combines the material and the ideal, acting as the subject (such that learns how the public person acts), and as an object (created by the external world), the whole field of culture «revolves» around the subject, which fills the world culture, develops and changes it at the same time developing personally. Therefore, a person appears the main value of culture. With the growth of the scale of human freedom, the world of culture also develops increasingly. Reasonably, that if we proceed from this understanding of the subject and culture in general, legal culture, as one of the components of general culture, is also understood as the subject – entity, that fills its own activities, developing and changing the world and changing right along with it.It is proved that the legal culture of a particular person dialectically combines the general, special and single. It is one of the specific forms of the general culture of society, reflecting the social moral and legal ideas, political-legal ideals and principles. Special in the legal culture is caused by the person belonging to a certain social community, professional groups, and the like. The unit expresses a particular aspect of the legal culture of a person, dictated by individual characteristics, ideology, preferences, emotions. Legal culture is always implemented using a specific personality depending on it and at the same time affecting it, forming the real subject of legal culture. Proposed in the definition of the subject of legal culture include the following aspects: general (legal culture of the society), special (legal sub-culture) and individual (legal culture of the individual personality) ; Научная статья посвящена анализу концептуальных основ понимания понятие субъекта правовой культуры. Установлено, если культура сочетает в себе материальное и идеальное, выступая и как субъект (такая, что познает и практически действует общественный человек), и как объект (созданный человеком внешний мир), то вся сфера культуры «вращается» вокруг субъекта, который своей деятельностью наполняет мир культуры, развивает и меняет его, одновременно развиваясь. Поэтому человек выступает главной ценностью культуры. С ростом масштаба свободы человека все большего развития приобретает также мир культуры. Обоснованно, что если исходить из такого понимания субъекта и культуры в целом, то правовая культура, как одна из составляющих общей культуры, также понимается как субъект – субъект права, который наполняет ее собственной деятельностью, развивая и изменяя мир права и изменяясь вместе с ним.Указывается, что правовая культура конкретного человека диалектически сочетает в себе общее, особенное и единичное. Она является одной из конкретных форм проявления общей культуры общества, отражая общественные морально-правовые идеи, политико-правовые идеалы и принципы. Особенное в правовой культуре обусловлено принадлежностью человека к определенной социальной общности, профессиональной группы и т. д. Единичное выражает индивидуальный аспект правовой культуры человека, продиктованный индивидуальными характеристиками, мировоззрением, предпочтениями, эмоциями человека. Правовая культура всегда реализуется через конкретную личность, в зависимости от нее и в то же время оказывая влияние на нее, формируя реального субъекта правовой культуры. Предложено в определение понятия субъекта правовой культуры включать следующие аспекты: общее (правовая культура общества), особенное (правовая субкультура) и единичное (правовая культура индивидуальной личности) ; Наукова стаття присвячена висвітленню концептуальних засад розуміння поняття суб'єкта правової культури. Встановлено, якщо культура поєднує в собі матеріальне та ідеальне, виступаючи і як суб'єкт (така, що пізнає і практично діє суспільна людина), і як об'єкт (створений людиною зовнішній світ), то вся сфера культури «обертається» навколо суб'єкта, який своєю діяльністю наповнює світ культури, розвиває і змінює його, водночас розвиваючись власноруч. Тому людина постає головною цінністю культури. Із зростанням масштабу свободи людини все більшого розвитку набуває також світ культури. Обґрунтовано, що якщо виходити з такого розуміння суб'єкта і культури взагалі, то правова культура, як одна із складових загальної культури, також розуміється як суб'єкт – суб'єкт права, який наповнює її власною діяльністю, розвиваючи і змінюючи світ права та змінюючись разом з ним.Доведено, що правова культура конкретної людини діалектично поєднує у собі загальне, особливе та одиничне. Вона є однією з конкретних форм прояву загальної культури суспільства, відбиваючи суспільні морально-правові ідеї, політико-правові ідеали та принципи. Особливе в правовій культурі обумовлено приналежністю людини до певної соціальної спільноти, професійної групи тощо. Одиничне виражає індивідуальний аспект правової культури людини, продиктований індивідуальними характеристиками, світоглядом, уподобаннями, емоціями людини тощо. Правова культура завжди реалізується через конкретну особистість, в залежності від неї і водночас справляючи вплив на неї, формуючи реального суб'єкта правової культури. Запропоновано у визначення поняття суб'єкта правової культури включати наступні аспекти: загальне (правова культура суспільства), особливе (правова субкультура) та одиничне (правова культура індивідуальної особистості)

The purpose of the article is to identify the factors of illegal behaviour arising from globalization. It is argued that these factors are directly related to the contradictions of social development, ideological confrontation and economic, political, social inequality of the countries of the world, and therefore to a different degree of their participation in globalization processes. The following research methods were used: formal-logical, systematic, structurally functional, legalistic method and the method of comparison. It is concluded that the globalizing factors of illegal behaviour are the social contradictions that are generated or stimulated by globalization. Globalization leads to inequality, injustice, destruction of many well-established forms of existence, erosion of traditional values of society, forms a state of uncertainty and uncertainty of the person in the face of possible challenges. The result of such confrontation may be a deformation of legal consciousness and unlawful conduct. The spread of crime becomes a response to political, economic and cultural expansion, on the one hand, and to the progressive stratification of the very rich and the very poor, not only at the national level but also at the interstate level, on the other hand. Crime is one of the factors that affect social activity, violate human rights and lead to the independent search for any way to realize the legitimate interests. The holistic approach to neutralizing the globalizing factors of unlawful behaviour requires social policies aimed at eradicating the causes of offenses. The desired results can be achieved only through the joint efforts of politicians, the public and scientists.

The purpose of the study is to analyse the marginal behaviour and to determine the dominant factors of marginalization, their impact on the illegal behaviour and the crime rate. The methodological basis of the article is a system of philosophical, general and special scientific principles and methods, in particular: dialectical method is used to form and develop ideas about the essence of deviant, marginal and unlawful behaviour, the crisis is considered as a consequence of problems in social existence, as well as its main cause; historical method – to develop ideas about marginal behaviour, marginality and its impact on unlawful behaviour in the scientific literature; formal-logical method – to define the essence of the terms "marginal behavior", "marginal", "marginality", "society", "crisis", "deformation", etc.; structurally functional method – to determine the factors that influence the marginalization of society and stimulate unlawful behaviour; legalistic method – to characterize such concepts as: "offense", "crime", "crime rate", "legal consciousness"; comparative legal method – to determine the manifestation of marginalization during a crisis and to compare it with the manifestation of deviant behaviour. The findings of the study make it possible to predict further directions of preventing the marginalization of society and marginal behaviour. Marginal behaviour is a type of behavior, based on personal selfish calculations of the bearer of deformed legal consciousness, fear of punishment, condemnation and desire to escape responsibility. The following factors contribute to the marginalization of society: transformation processes in society, social crisis, imperfect legislation, deformation of legal consciousness, violation of human and citizen's rights and freedoms and inability to realize their legitimate interests legally. The likelihood of marginal behavior depends substantially on one's personal qualities. Marginal lifestyles usually predate the commission of a crime, and marginals often become criminals. The consequences of marginal behaviour can be offences, increased crime rates and the criminalization of society.

The purpose of the article is to investigate the human rights threats associated with globalization, to identify the consequences of the transformation of human rights under the influence of globalization and to prevent them. The following issues were considered to achieve the research objectives: the essence of globalization, its positive and negative consequences were determined; the existing threats to human rights were identified; the main factors of crime in the age of globalization are described; crime is considered as a form of violation of human rights. The system of philosophical, general-scientific and special-scientific methods was applied to obtain reliable results, in particular: formal-logical, systemic, structural-functional, formal-legal methods and the method of comparison. The following statements have been established in the research process: сertain democratic values, including rights and freedoms, can be used as a means of geopolitical influence under the influence of globalization processes; such negative phenomena as extremism, terrorism, poverty are the causes of human rights violations; criminal threats cannot be considered outside the context of globalizing and humanitarian processes in a globalizing society; crime is one of the factors that affects social life and violates human rights, especially the right to life, liberty and personal integrity.