Daniela Irrera explores the relationship between non-governmental organizations (NGOs) and intergovernmental organizations (IGOs). The author reviews the issue of NGO's participation in the decision-making processes of intergovernmental IGOs and investigates new activities undertaken by NGOs, including their participation in multilateral humanitarian intervention operations, crisis management and conflict resolution. Theoretical discourse is underpinned by empirical data from a survey of representatives from 28 humanitarian NGOs and networks of NGOs active in the field of humanitarian assistan
Zugriffsoptionen:
Die folgenden Links führen aus den jeweiligen lokalen Bibliotheken zum Volltext:
Based on the assumption that there are different approaches to the activities of non-governmental non-governmental organizations (NGOs) implementing migrant and refugee policies, the author attempts to answer the following questions: - What impact can NGOs have on EU Member States and on migrants and refugees ? - Can long-term and sustained experience in emergencies have such an impact? - Does the work of the NGO within the Fund, along with international agencies and the Red Cross, affect EU policy and relations withTurkeyin this policy area? The article is divided into three parts. In the first, non-state actors (NGOs) are analyzed within the framework of theoretical studies on migration and humanitarian strategy. The second one deals with the EU's relations withTurkeythrough the aforementioned lenses. Third, empirical funding data provided by ECHO to non-governmental organizations is used to evaluate arrangements and developments. The data is used to evaluate future prospects. The article notes that the events of the last decade have called into question the values and practices of the EU. It is shown that European NGOs seek to play an executive role in the implementation of EU humanitarian projects for Syrian refugee camps inTurkey. The author concludes that non-state actors remain important but controversial actors in the implementation of EU policy. NGOs have different approaches and their ideological and political differences are reflected in their relationship with political power. The author emphasizes the increasing critical attitude towards the lack of EU solidarity, especially in matters of emergency management interventions carried out by non-state SAR operations. Thirdly, the author points out that, in parallel with practices that typically replace states and the EU, NGOs support a consolidated partnership with ECHO. The growing role of non-state actors in managing sensitive global crises such as migration and refugees has been demonstrated. The risk for the EU is the loss of the chance to manage the crisis as a laboratory and a model of functional coordination that can be implemented and secured in the rest of the world system. ; Исходя из предположения, что существуют различные подходы к деятельности неправительственных организаций (НПО), внедряющих политику в отношении мигрантов и беженцев, автор статьи пытается ответить на вопросы: - Какие воздействия могут иметь НПО на страны-члены и политику ЕС в отношении мигрантов и беженцев ? – Может ли такое влияние дать длительный и устойчивый опыт в условиях чрезвычайных ситуаций? - Влияет ли на данный момент работа НПО в рамках Фонда, наряду с международными агентствами и Красным крестом, на политику ЕС и отношения с Турцией в этой политической сфере?Статья разделена на три части. В первуй части негосударственные субъекты (НПО), анализируются в рамках теоретических исследований по миграции и гуманитарной стратегии. Во второй – исследуются отношения ЕС с Турцией через вышеуказанные объективы. В третьей, эмпирические данные о финансировании, выделяемых организацией «Европейские операции по гражданской защите и гуманитарной помощи» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations", ECHO) неправительственным организацицям, используются для оценки договоренностей и событий.В статье отмечается, что события последнего десятилетия, поставили под сомнение ценности и практику ЕС. Показано, що европейские НПО стремятся играть исполнительную роль в реализации гуманитарных проектов ЕС для сирийских лагерей беженцев в Турции. Автор приходит к выводу, что негосударственные субъекты остаются важными, но противоречивыми субъектами внедрения политики ЕС. НПО имеют различные подходы, а их идеологические и политические разногласия отражаются на взаимосвязи с политической властью. Автором подчеркнуто все более критическое отношение к отсутствию солидарности ЕС, особенно в вопросах вмешательств, связанных с управлением чрезвычайными ситуациями, которые осуществлялись негосударственными операциями SAR. В-третьих, автором указано на то, что параллельно практике, которая, как правило, заменяет государства и ЕС, НПО поддерживают консолидированное партнерство с ECHO. Продемонстрировано растущую роль негосударственных субъектов в управлении глобальными кризисами, такими как миграция и беженцы. Риском для ЕС определены упущения шанса управлять кризисом как лабораторией и моделью функциональной координации, которую можно ввести и закрепить в конце мировой системы. ; Виходячи з припущення, що існують різні підходи щодо діяльності неурядових громадських організацій (НГО), що впроваджують політику щодо мігрантів та біженців, автор статті намагається відповісти на такі питання: – Які впливи можуть мати НГО на країни-члени та політику ЄС щодо мігрантів та біженців? – Чи може такий вплив дати тривалий та усталений досвід в умовах надзвичайних ситуацій? – Чи впливає на даний момент робота НГО в рамках Фонду, поряд з міжнародними агенціями та Червоним хрестом, на політику ЄС та відносини з Туреччиною у цій політичній сфері?Стаття поділена на три частини. В першій, недержавні суб'єкти (НГО), аналізуються в рамках теоретичних досліджень з міграції та гуманітарної стратегії. В другій – досліджуються відносини ЄС з Туреччиною через вищезазначені об'єктиви. В третій, емпіричні дані про фінансування, що виділяються організацією «Європейські операції з цивільного захисту та гуманітарної допомоги» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations», ECHO) неурядовим громадським організаціцям, використовуються для оцінки домовленостей та подій. Дані використовуються для оцінки перспектив майбутнього.В статті зазначається, що події останного десятиліття поставили під сумнів цінності та практику ЄС. Показано, що європейські НГО прагнуть відіграти виконавчу роль у реалізації гуманітарних проектів ЄС для сирійських таборів для біженців у Туреччині. Автор приходить до висновку, що недержавні суб'єкти залишаються важливими, але суперечливими суб'єктами впровадження політики ЄС. НГО мають різні підходи і їх ідеологічні та політичні розбіжності відображаються на взаємозв'язку з політичною владою. Автором підкреслено все більш критичне ставлення до відсутності солідарності ЄС, особливо в питаннях втручань, пов'язаних з управлінням надзвичайними ситуаціями, що здійснювалися недержавними операціями SAR. По-третє, автором вказано на те, що паралельно практиці, яка, як правило, замінює держави та ЄС, НГО підтримують консолідоване партнерство з ECHO. Продемонстровано зростаючу роль недержавних суб'єктів в управлінні чутливими глобальними кризами, такими як міграція та біженці. Ризиком для ЄС визначено упущення шансу керувати кризою як лабораторією та моделлю функціональної координації, яку можна запровадити та закріпити в решті світової системи.
Based on the assumption that there are different approaches to the activities of non-governmental non-governmental organizations (NGOs) implementing migrant and refugee policies, the author attempts to answer the following questions: - What impact can NGOs have on EU Member States and on migrants and refugees ? - Can long-term and sustained experience in emergencies have such an impact? - Does the work of the NGO within the Fund, along with international agencies and the Red Cross, affect EU policy and relations withTurkeyin this policy area? The article is divided into three parts. In the first, non-state actors (NGOs) are analyzed within the framework of theoretical studies on migration and humanitarian strategy. The second one deals with the EU's relations withTurkeythrough the aforementioned lenses. Third, empirical funding data provided by ECHO to non-governmental organizations is used to evaluate arrangements and developments. The data is used to evaluate future prospects. The article notes that the events of the last decade have called into question the values and practices of the EU. It is shown that European NGOs seek to play an executive role in the implementation of EU humanitarian projects for Syrian refugee camps inTurkey. The author concludes that non-state actors remain important but controversial actors in the implementation of EU policy. NGOs have different approaches and their ideological and political differences are reflected in their relationship with political power. The author emphasizes the increasing critical attitude towards the lack of EU solidarity, especially in matters of emergency management interventions carried out by non-state SAR operations. Thirdly, the author points out that, in parallel with practices that typically replace states and the EU, NGOs support a consolidated partnership with ECHO. The growing role of non-state actors in managing sensitive global crises such as migration and refugees has been demonstrated. The risk for the EU is the loss of the chance to manage the crisis as a laboratory and a model of functional coordination that can be implemented and secured in the rest of the world system. ; Исходя из предположения, что существуют различные подходы к деятельности неправительственных организаций (НПО), внедряющих политику в отношении мигрантов и беженцев, автор статьи пытается ответить на вопросы: - Какие воздействия могут иметь НПО на страны-члены и политику ЕС в отношении мигрантов и беженцев ? – Может ли такое влияние дать длительный и устойчивый опыт в условиях чрезвычайных ситуаций? - Влияет ли на данный момент работа НПО в рамках Фонда, наряду с международными агентствами и Красным крестом, на политику ЕС и отношения с Турцией в этой политической сфере?Статья разделена на три части. В первуй части негосударственные субъекты (НПО), анализируются в рамках теоретических исследований по миграции и гуманитарной стратегии. Во второй – исследуются отношения ЕС с Турцией через вышеуказанные объективы. В третьей, эмпирические данные о финансировании, выделяемых организацией «Европейские операции по гражданской защите и гуманитарной помощи» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations", ECHO) неправительственным организацицям, используются для оценки договоренностей и событий.В статье отмечается, что события последнего десятилетия, поставили под сомнение ценности и практику ЕС. Показано, що европейские НПО стремятся играть исполнительную роль в реализации гуманитарных проектов ЕС для сирийских лагерей беженцев в Турции. Автор приходит к выводу, что негосударственные субъекты остаются важными, но противоречивыми субъектами внедрения политики ЕС. НПО имеют различные подходы, а их идеологические и политические разногласия отражаются на взаимосвязи с политической властью. Автором подчеркнуто все более критическое отношение к отсутствию солидарности ЕС, особенно в вопросах вмешательств, связанных с управлением чрезвычайными ситуациями, которые осуществлялись негосударственными операциями SAR. В-третьих, автором указано на то, что параллельно практике, которая, как правило, заменяет государства и ЕС, НПО поддерживают консолидированное партнерство с ECHO. Продемонстрировано растущую роль негосударственных субъектов в управлении глобальными кризисами, такими как миграция и беженцы. Риском для ЕС определены упущения шанса управлять кризисом как лабораторией и моделью функциональной координации, которую можно ввести и закрепить в конце мировой системы. ; Виходячи з припущення, що існують різні підходи щодо діяльності неурядових громадських організацій (НГО), що впроваджують політику щодо мігрантів та біженців, автор статті намагається відповісти на такі питання: – Які впливи можуть мати НГО на країни-члени та політику ЄС щодо мігрантів та біженців? – Чи може такий вплив дати тривалий та усталений досвід в умовах надзвичайних ситуацій? – Чи впливає на даний момент робота НГО в рамках Фонду, поряд з міжнародними агенціями та Червоним хрестом, на політику ЄС та відносини з Туреччиною у цій політичній сфері?Стаття поділена на три частини. В першій, недержавні суб'єкти (НГО), аналізуються в рамках теоретичних досліджень з міграції та гуманітарної стратегії. В другій – досліджуються відносини ЄС з Туреччиною через вищезазначені об'єктиви. В третій, емпіричні дані про фінансування, що виділяються організацією «Європейські операції з цивільного захисту та гуманітарної допомоги» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations», ECHO) неурядовим громадським організаціцям, використовуються для оцінки домовленостей та подій. Дані використовуються для оцінки перспектив майбутнього.В статті зазначається, що події останного десятиліття поставили під сумнів цінності та практику ЄС. Показано, що європейські НГО прагнуть відіграти виконавчу роль у реалізації гуманітарних проектів ЄС для сирійських таборів для біженців у Туреччині. Автор приходить до висновку, що недержавні суб'єкти залишаються важливими, але суперечливими суб'єктами впровадження політики ЄС. НГО мають різні підходи і їх ідеологічні та політичні розбіжності відображаються на взаємозв'язку з політичною владою. Автором підкреслено все більш критичне ставлення до відсутності солідарності ЄС, особливо в питаннях втручань, пов'язаних з управлінням надзвичайними ситуаціями, що здійснювалися недержавними операціями SAR. По-третє, автором вказано на те, що паралельно практиці, яка, як правило, замінює держави та ЄС, НГО підтримують консолідоване партнерство з ECHO. Продемонстровано зростаючу роль недержавних суб'єктів в управлінні чутливими глобальними кризами, такими як міграція та біженці. Ризиком для ЄС визначено упущення шансу керувати кризою як лабораторією та моделлю функціональної координації, яку можна запровадити та закріпити в решті світової системи.
Based on the assumption that there are different approaches to the activities of non-governmental non-governmental organizations (NGOs) implementing migrant and refugee policies, the author attempts to answer the following questions: - What impact can NGOs have on EU Member States and on migrants and refugees ? - Can long-term and sustained experience in emergencies have such an impact? - Does the work of the NGO within the Fund, along with international agencies and the Red Cross, affect EU policy and relations withTurkeyin this policy area? The article is divided into three parts. In the first, non-state actors (NGOs) are analyzed within the framework of theoretical studies on migration and humanitarian strategy. The second one deals with the EU's relations withTurkeythrough the aforementioned lenses. Third, empirical funding data provided by ECHO to non-governmental organizations is used to evaluate arrangements and developments. The data is used to evaluate future prospects. The article notes that the events of the last decade have called into question the values and practices of the EU. It is shown that European NGOs seek to play an executive role in the implementation of EU humanitarian projects for Syrian refugee camps inTurkey. The author concludes that non-state actors remain important but controversial actors in the implementation of EU policy. NGOs have different approaches and their ideological and political differences are reflected in their relationship with political power. The author emphasizes the increasing critical attitude towards the lack of EU solidarity, especially in matters of emergency management interventions carried out by non-state SAR operations. Thirdly, the author points out that, in parallel with practices that typically replace states and the EU, NGOs support a consolidated partnership with ECHO. The growing role of non-state actors in managing sensitive global crises such as migration and refugees has been demonstrated. The risk for the EU is the loss of the chance to manage the crisis as a laboratory and a model of functional coordination that can be implemented and secured in the rest of the world system. ; Исходя из предположения, что существуют различные подходы к деятельности неправительственных организаций (НПО), внедряющих политику в отношении мигрантов и беженцев, автор статьи пытается ответить на вопросы: - Какие воздействия могут иметь НПО на страны-члены и политику ЕС в отношении мигрантов и беженцев ? – Может ли такое влияние дать длительный и устойчивый опыт в условиях чрезвычайных ситуаций? - Влияет ли на данный момент работа НПО в рамках Фонда, наряду с международными агентствами и Красным крестом, на политику ЕС и отношения с Турцией в этой политической сфере?Статья разделена на три части. В первуй части негосударственные субъекты (НПО), анализируются в рамках теоретических исследований по миграции и гуманитарной стратегии. Во второй – исследуются отношения ЕС с Турцией через вышеуказанные объективы. В третьей, эмпирические данные о финансировании, выделяемых организацией «Европейские операции по гражданской защите и гуманитарной помощи» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations", ECHO) неправительственным организацицям, используются для оценки договоренностей и событий.В статье отмечается, что события последнего десятилетия, поставили под сомнение ценности и практику ЕС. Показано, що европейские НПО стремятся играть исполнительную роль в реализации гуманитарных проектов ЕС для сирийских лагерей беженцев в Турции. Автор приходит к выводу, что негосударственные субъекты остаются важными, но противоречивыми субъектами внедрения политики ЕС. НПО имеют различные подходы, а их идеологические и политические разногласия отражаются на взаимосвязи с политической властью. Автором подчеркнуто все более критическое отношение к отсутствию солидарности ЕС, особенно в вопросах вмешательств, связанных с управлением чрезвычайными ситуациями, которые осуществлялись негосударственными операциями SAR. В-третьих, автором указано на то, что параллельно практике, которая, как правило, заменяет государства и ЕС, НПО поддерживают консолидированное партнерство с ECHO. Продемонстрировано растущую роль негосударственных субъектов в управлении глобальными кризисами, такими как миграция и беженцы. Риском для ЕС определены упущения шанса управлять кризисом как лабораторией и моделью функциональной координации, которую можно ввести и закрепить в конце мировой системы. ; Виходячи з припущення, що існують різні підходи щодо діяльності неурядових громадських організацій (НГО), що впроваджують політику щодо мігрантів та біженців, автор статті намагається відповісти на такі питання: – Які впливи можуть мати НГО на країни-члени та політику ЄС щодо мігрантів та біженців? – Чи може такий вплив дати тривалий та усталений досвід в умовах надзвичайних ситуацій? – Чи впливає на даний момент робота НГО в рамках Фонду, поряд з міжнародними агенціями та Червоним хрестом, на політику ЄС та відносини з Туреччиною у цій політичній сфері?Стаття поділена на три частини. В першій, недержавні суб'єкти (НГО), аналізуються в рамках теоретичних досліджень з міграції та гуманітарної стратегії. В другій – досліджуються відносини ЄС з Туреччиною через вищезазначені об'єктиви. В третій, емпіричні дані про фінансування, що виділяються організацією «Європейські операції з цивільного захисту та гуманітарної допомоги» («European Civil Protection and Humanitarian Aid Operations», ECHO) неурядовим громадським організаціцям, використовуються для оцінки домовленостей та подій. Дані використовуються для оцінки перспектив майбутнього.В статті зазначається, що події останного десятиліття поставили під сумнів цінності та практику ЄС. Показано, що європейські НГО прагнуть відіграти виконавчу роль у реалізації гуманітарних проектів ЄС для сирійських таборів для біженців у Туреччині. Автор приходить до висновку, що недержавні суб'єкти залишаються важливими, але суперечливими суб'єктами впровадження політики ЄС. НГО мають різні підходи і їх ідеологічні та політичні розбіжності відображаються на взаємозв'язку з політичною владою. Автором підкреслено все більш критичне ставлення до відсутності солідарності ЄС, особливо в питаннях втручань, пов'язаних з управлінням надзвичайними ситуаціями, що здійснювалися недержавними операціями SAR. По-третє, автором вказано на те, що паралельно практиці, яка, як правило, замінює держави та ЄС, НГО підтримують консолідоване партнерство з ECHO. Продемонстровано зростаючу роль недержавних суб'єктів в управлінні чутливими глобальними кризами, такими як міграція та біженці. Ризиком для ЄС визначено упущення шансу керувати кризою як лабораторією та моделлю функціональної координації, яку можна запровадити та закріпити в решті світової системи.
