Suchergebnisse

The purpose of the article is to answer an historically important question that is relevant in modern Ukrainian society - was it possible to maintain the status of a nuclear state for Ukraine? Find out the possible prospects for maintaining the status of Ukraine as a nuclear state, having studied the historical and source study aspects of the problem. Materials and methods. The regulatory framework of the study is the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Nuclear-Free Status of Ukraine", The Law of Ukraine "On Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of July 1, 1968" dated November 16, 1994, and the Memorandum on Security Guarantees in Connection with Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of November 5, 1994 and others. The study uses methods of fundamental analysanalysis, synthesis, comparison, generalization. Scientific novelty. The main aspects of the nuclear disarmament of Ukraine are investigated. The possibility of an alternative to its nuclear disarmdisarmament is being examined, as well as the voluntary renuncirenunciation of Ukraine's nuclear potential is being analyzed. Conclusions. In society and among "young" politicians, the view is spread about the fallacy of denuclearization. The then internal and external problems of Ukraine do not seem very critical now. The leaders of Ukraine in the 1990s consider nuclear disarmament inevitable and agree to recognize only tactical miscalculations. The theoretical possibility of holding and developing nuclear weapons in Ukraine should be recognized as highly probable. Economic and potential allowed this. But foreign policy pressure, primarily from the United States, made this impossible. The Ukrainian leadership was not able to realize all the chances that history provided us, and it was more profitable to convert the renunciation of nuclear weaweapons into economic and political benefits ; But de l'étude. Le but de l'article est de répondre à une question urgente et ...

The purpose of the article is to answer an historically important question that is relevant in modern Ukrainian society - was it possible to maintain the status of a nuclear state for Ukraine? Find out the possible prospects for maintaining the status of Ukraine as a nuclear state, having studied the historical and source study aspects of the problem. Materials and methods. The regulatory framework of the study is the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Nuclear-Free Status of Ukraine", The Law of Ukraine "On Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of July 1, 1968" dated November 16, 1994, and the Memorandum on Security Guarantees in Connection with Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of November 5, 1994 and others. The study uses methods of fundamental analysanalysis, synthesis, comparison, generalization. Scientific novelty. The main aspects of the nuclear disarmament of Ukraine are investigated. The possibility of an alternative to its nuclear disarmdisarmament is being examined, as well as the voluntary renuncirenunciation of Ukraine's nuclear potential is being analyzed. Conclusions. In society and among "young" politicians, the view is spread about the fallacy of denuclearization. The then internal and external problems of Ukraine do not seem very critical now. The leaders of Ukraine in the 1990s consider nuclear disarmament inevitable and agree to recognize only tactical miscalculations. The theoretical possibility of holding and developing nuclear weapons in Ukraine should be recognized as highly probable. Economic and potential allowed this. But foreign policy pressure, primarily from the United States, made this impossible. The Ukrainian leadership was not able to realize all the chances that history provided us, and it was more profitable to convert the renunciation of nuclear weaweapons into economic and political benefits ; But de l'étude. Le but de l'article est de répondre à une question urgente et historiquement importante dans la société ukrainienne moderne sur la possibilité de maintenir le statut d'un État nucléaire pour l'Ukraine, de découvrir les perspectives possibles pour maintenir le statut de l'Ukraine en tant qu'État nucléaire, après avoir étudié les aspects historiques et sources de l'étude du problème. Matériaux et méthodes. Le cadre réglementaire de l'étude est la déclaration de la Verkhovna Rada d'Ukraine "Sur le statut dénucléarisé de l'Ukraine", la loi de l'Ukraine "Sur l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires du 1er juillet 1968" daté du 16 novembre 1994, "Mémorandum sur les garanties de sécurité liées à l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires" du 5 novembre 1994 et autres. L'étude utilise des méthodes d'analyse fondamentale, de synthèse, de comparaison, de généralisation. Nouveauté scientifique. Les principaux aspects du désarmement nucléaire de l'Ukraine sont étudiés. La possibilité d'une alternative à son désarmement nucléaire est examinée et la renonciation volontaire de l'Ukraine à son potentiel nucléaire, à ses motivations, à ses causes et à ses perspectives qui ouvriront à l'avenir le lien diplomatique du pays sont analysées. Conclusions. Dans la société et parmi les «jeunes» politiciens, il existe une opinion largement répandue sur la fausseté de la dénucléarisation, reflétée dans le matériel journalistique des médias. Cependant, après avoir analysé les documents réglementaires, ainsi que les problèmes internes et externes de l'Ukraine au moment de la décision sur le désarmement nucléaire, qui ne semble plus trop critique, les auteurs sont parvenus à la conclusion qu'une telle décision est préférable. Les dirigeants de l'Ukraine dans les années 1990 Ils ont estimé que le désarmement nucléaire était pratiquement inévitable et sont convenus de ne reconnaître que les erreurs de calcul tactiques, car la capacité théorique de détenir et de développer des armes nucléaires en Ukraine devrait être reconnue comme probable du point de vue du potentiel économique et scientifique. Dans le même temps, les pressions exercées sur la politique étrangère, principalement des États-Unis, ont eu un impact sur le processus de désarmement. Les dirigeants ukrainiens ne pouvaient pas réaliser toutes les chances d'une conversion plus rentable de la renonciation aux armes nucléaires en avantages économiques et politiques pour le pays ; Цель исследования. Цель статьи предполагает ответ на актуальный, исторически важный в современном украинском обществе вопрос о возможности сохранения для Украины статус ядерного государства, выяснить возможные перспективы сохранения статуса Украины как ядерного государства, изучив исторический и источниковедческий аспекты проблемы. Материалы и методы. Нормативной базой исследования является заявление Верховной Рады Украины "О безъядерном статусе Украины", Закон Украины "О присоединении Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968 г." от 16 ноября 1994 года, "Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия " от 5 ноября 1994 и др. При исследовании используются методы фундаментального анализа, синтеза, сравнения, обобщения. Научная новизна. Исследованы основные аспекты проблемы ядерного разоружения Украины. Рассматривается возможность альтернативы ее ядерного разоружения, а также анализируется добровольный отказ Украины от ядерного потенциала, его мотивы, причины и перспективы, открывающиеся перед дипломатическим звеном страны в будущем. Выводы. В обществе и среди "молодых" политиков распространено мнение об ошибочности денуклеаризации, отраженное в публицистических материалах СМИ. Однако, проанализировав нормативные документы, а также внутренние и внешние проблемы Украины на момент принятия решения о ядерном разоружении, кажущиеся сейчас не слишком критическими, авторы пришли к выводу о предпочтительности принятия такого решения. Руководители Украины 1990-х гг. считали ядерное разоружение практически неизбежным и согласны признавать лишь тактические просчеты, поскольку теоретическую возможность удерживать и развивать ядерное оружие в Украине следует признать вероятной с точки зрения экономического и научного потенциала. В то же время, внешнеполитическое давление, прежде всего со стороны США, оказало влияние на процесс разоружения. Украинское руководство не смогло реализовать все шансы более выгодного конвертирования отказа от ядерного оружия в экономические и политические преимущества для страны ; Мета статті передбачає відповідь на актуальне, історично важливе в сучасному українському суспільстві питання про можливість збереження для України статус ядерної держави, з'ясувати можливі перспективи збереження статусу України як ядерної держави, вивчивши історичний і джерелознавчий аспекти проблеми. Матеріали та методи. Нормативною базою дослідження є заява Верховної Ради України "Про без'ядерний статус України", Закон України "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року" від 16 листопада 1994 року, "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" від 5 листопада 1994 і ін. При дослідженні використовуються методи фундаментального аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Досліджено основні аспекти проблеми ядерного роззброєння України. Розглядається можливість альтернативи її ядерного роззброєння, а також аналізується добровільна відмова України від ядерного потенціалу, його мотиви, причини і перспективи, що відкриваються перед дипломатичним ланкою країни в майбутньому. Висновки. У суспільстві і серед "молодих" політиків поширена думка про помилковість денуклеаризації, відбите в публіцистичних матеріалах ЗМІ. Однак, проаналізувавши нормативні документи, а також внутрішні і зовнішні проблеми України на момент прийняття рішення про ядерне роззброєння, що здаються зараз не дуже критичними, автори прийшли до висновку про перевагу прийняття такого рішення. Керівники України 1990-х рр. вважали ядерне роззброєння практично неминучим і згодні визнавати лише тактичні прорахунки, оскільки теоретичну можливість утримувати і розвивати ядерну зброю в Україні слід визнати вірогідною з точки зору економічного і наукового потенціалу. У той же час, зовнішньополітичний тиск, перш за все з боку США, вплинуло на процес роззброєння. Українське керівництво не змогло реалізувати всі шанси більш вигідного конвертації відмови від ядерної зброї в економічні і політичні переваги для країни

The purpose of the article is to answer an historically important question that is relevant in modern Ukrainian society - was it possible to maintain the status of a nuclear state for Ukraine? Find out the possible prospects for maintaining the status of Ukraine as a nuclear state, having studied the historical and source study aspects of the problem. Materials and methods. The regulatory framework of the study is the statement of the Verkhovna Rada of Ukraine "On the Nuclear-Free Status of Ukraine", The Law of Ukraine "On Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of July 1, 1968" dated November 16, 1994, and the Memorandum on Security Guarantees in Connection with Ukraine's Accession to the Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons of November 5, 1994 and others. The study uses methods of fundamental analysanalysis, synthesis, comparison, generalization. Scientific novelty. The main aspects of the nuclear disarmament of Ukraine are investigated. The possibility of an alternative to its nuclear disarmdisarmament is being examined, as well as the voluntary renuncirenunciation of Ukraine's nuclear potential is being analyzed. Conclusions. In society and among "young" politicians, the view is spread about the fallacy of denuclearization. The then internal and external problems of Ukraine do not seem very critical now. The leaders of Ukraine in the 1990s consider nuclear disarmament inevitable and agree to recognize only tactical miscalculations. The theoretical possibility of holding and developing nuclear weapons in Ukraine should be recognized as highly probable. Economic and potential allowed this. But foreign policy pressure, primarily from the United States, made this impossible. The Ukrainian leadership was not able to realize all the chances that history provided us, and it was more profitable to convert the renunciation of nuclear weaweapons into economic and political benefits ; But de l'étude. Le but de l'article est de répondre à une question urgente et historiquement importante dans la société ukrainienne moderne sur la possibilité de maintenir le statut d'un État nucléaire pour l'Ukraine, de découvrir les perspectives possibles pour maintenir le statut de l'Ukraine en tant qu'État nucléaire, après avoir étudié les aspects historiques et sources de l'étude du problème. Matériaux et méthodes. Le cadre réglementaire de l'étude est la déclaration de la Verkhovna Rada d'Ukraine "Sur le statut dénucléarisé de l'Ukraine", la loi de l'Ukraine "Sur l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires du 1er juillet 1968" daté du 16 novembre 1994, "Mémorandum sur les garanties de sécurité liées à l'adhésion de l'Ukraine au Traité sur la non-prolifération des armes nucléaires" du 5 novembre 1994 et autres. L'étude utilise des méthodes d'analyse fondamentale, de synthèse, de comparaison, de généralisation. Nouveauté scientifique. Les principaux aspects du désarmement nucléaire de l'Ukraine sont étudiés. La possibilité d'une alternative à son désarmement nucléaire est examinée et la renonciation volontaire de l'Ukraine à son potentiel nucléaire, à ses motivations, à ses causes et à ses perspectives qui ouvriront à l'avenir le lien diplomatique du pays sont analysées. Conclusions. Dans la société et parmi les «jeunes» politiciens, il existe une opinion largement répandue sur la fausseté de la dénucléarisation, reflétée dans le matériel journalistique des médias. Cependant, après avoir analysé les documents réglementaires, ainsi que les problèmes internes et externes de l'Ukraine au moment de la décision sur le désarmement nucléaire, qui ne semble plus trop critique, les auteurs sont parvenus à la conclusion qu'une telle décision est préférable. Les dirigeants de l'Ukraine dans les années 1990 Ils ont estimé que le désarmement nucléaire était pratiquement inévitable et sont convenus de ne reconnaître que les erreurs de calcul tactiques, car la capacité théorique de détenir et de développer des armes nucléaires en Ukraine devrait être reconnue comme probable du point de vue du potentiel économique et scientifique. Dans le même temps, les pressions exercées sur la politique étrangère, principalement des États-Unis, ont eu un impact sur le processus de désarmement. Les dirigeants ukrainiens ne pouvaient pas réaliser toutes les chances d'une conversion plus rentable de la renonciation aux armes nucléaires en avantages économiques et politiques pour le pays ; Цель исследования. Цель статьи предполагает ответ на актуальный, исторически важный в современном украинском обществе вопрос о возможности сохранения для Украины статус ядерного государства, выяснить возможные перспективы сохранения статуса Украины как ядерного государства, изучив исторический и источниковедческий аспекты проблемы. Материалы и методы. Нормативной базой исследования является заявление Верховной Рады Украины "О безъядерном статусе Украины", Закон Украины "О присоединении Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия от 1 июля 1968 г." от 16 ноября 1994 года, "Меморандум о гарантиях безопасности в связи с присоединением Украины к Договору о нераспространении ядерного оружия " от 5 ноября 1994 и др. При исследовании используются методы фундаментального анализа, синтеза, сравнения, обобщения. Научная новизна. Исследованы основные аспекты проблемы ядерного разоружения Украины. Рассматривается возможность альтернативы ее ядерного разоружения, а также анализируется добровольный отказ Украины от ядерного потенциала, его мотивы, причины и перспективы, открывающиеся перед дипломатическим звеном страны в будущем. Выводы. В обществе и среди "молодых" политиков распространено мнение об ошибочности денуклеаризации, отраженное в публицистических материалах СМИ. Однако, проанализировав нормативные документы, а также внутренние и внешние проблемы Украины на момент принятия решения о ядерном разоружении, кажущиеся сейчас не слишком критическими, авторы пришли к выводу о предпочтительности принятия такого решения. Руководители Украины 1990-х гг. считали ядерное разоружение практически неизбежным и согласны признавать лишь тактические просчеты, поскольку теоретическую возможность удерживать и развивать ядерное оружие в Украине следует признать вероятной с точки зрения экономического и научного потенциала. В то же время, внешнеполитическое давление, прежде всего со стороны США, оказало влияние на процесс разоружения. Украинское руководство не смогло реализовать все шансы более выгодного конвертирования отказа от ядерного оружия в экономические и политические преимущества для страны ; Мета статті передбачає відповідь на актуальне, історично важливе в сучасному українському суспільстві питання про можливість збереження для України статус ядерної держави, з'ясувати можливі перспективи збереження статусу України як ядерної держави, вивчивши історичний і джерелознавчий аспекти проблеми. Матеріали та методи. Нормативною базою дослідження є заява Верховної Ради України "Про без'ядерний статус України", Закон України "Про приєднання України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 1 липня 1968 року" від 16 листопада 1994 року, "Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї" від 5 листопада 1994 і ін. При дослідженні використовуються методи фундаментального аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення. Наукова новизна. Досліджено основні аспекти проблеми ядерного роззброєння України. Розглядається можливість альтернативи її ядерного роззброєння, а також аналізується добровільна відмова України від ядерного потенціалу, його мотиви, причини і перспективи, що відкриваються перед дипломатичним ланкою країни в майбутньому. Висновки. У суспільстві і серед "молодих" політиків поширена думка про помилковість денуклеаризації, відбите в публіцистичних матеріалах ЗМІ. Однак, проаналізувавши нормативні документи, а також внутрішні і зовнішні проблеми України на момент прийняття рішення про ядерне роззброєння, що здаються зараз не дуже критичними, автори прийшли до висновку про перевагу прийняття такого рішення. Керівники України 1990-х рр. вважали ядерне роззброєння практично неминучим і згодні визнавати лише тактичні прорахунки, оскільки теоретичну можливість утримувати і розвивати ядерну зброю в Україні слід визнати вірогідною з точки зору економічного і наукового потенціалу. У той же час, зовнішньополітичний тиск, перш за все з боку США, вплинуло на процес роззброєння. Українське керівництво не змогло реалізувати всі шанси більш вигідного конвертації відмови від ядерної зброї в економічні і політичні переваги для країни