Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м'якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід'ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З'ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці.
Виявлено, що збройне насилля в сучасному світі зазнає суттєвих змін. Воєнні конфлікти все частіше набувають характеру асиметричних. Еволюціонують засоби воєнно-політичного протиборства. Сучасне протистояння, як правило, представляє собою «розумне» поєднання методів «жорсткої» і «м'якої сили». Визначено, що одним із найважливіших аспектів трансформації збройного насилля є значна актуалізація його інформаційного компоненту. Методи інформаційного та інформаційно-психологічного впливу стали невід'ємною складовою сучасного протиборства. Традиційні форми воєнно-політичного протистояння поступаються місцем його новітнім формам – гібридним, сетецентричним, мережевим війнам. З'ясовано, що для сучасного світу характерна загальна інтенсифікація збройного насилля, зростання масштабів розповсюдження, збільшення кількості та тривалості воєнних конфліктів різного ступеня інтенсивності. Усі ці тенденції є відбиттям процесів глобальних трансформацій і вказують на формування нових загроз національній та міжнародній безпеці. ; Social transformations occurring in the world today became a result of globalization, information, changes in the international balance of power, and are reflected in all aspects of political development. One of the most pressing challenges of our time, a consequence of these processes, is the evolution of forms and methods of armed violence. This publication is devoted to determining the specific and major trends transforming the forms and methods of armed violence. Instead of the traditional military conflicts, new forms and means of armed confrontation emerge. Asymmetrical conflicts taking place with the participation of non-state parties and irregular armed groups, are quite common at the moment. «Hard power» methods associated with the use of direct violence are supplemented by means of «soft power». Violent but non-traditional (non-military) means of confrontation widen, with informational and psychological influence becoming particularly prominent. Infotechnological and infopsychological methods of intervention have become an integral part of modern military-political confrontation, taking form of hybrid, network and network-centric warfare. The hybrid military conflicts are typically distinguished by asymmetry, latency, priority of small-scale combat actions and dynamic use of indirect violence. Network-centric warfare focused on achieving information superiority over the enemy, complex effects on the enemy's physical, informational and cognitive domains, strategic flexibility and adaptability, priority of horizontal ties over traditional vertical hierarchy. Horizontal network infrastructure, consisting of multiple independent, highly specialized and geographically dispersed units, determines the effectiveness of network war strategy today. Apart from qualitative changes associated with emergence and proliferation of new forms of armed violence on a global scale, there is a definite global increase in its quantitative characteristics. In particular, this is reflected in intensification and incremental growth of the number and duration of military and political conflicts. These trends, which are a reflection of global transformation processes the modern world is going through, constitute the new challenges and threats to national and international security. ; Установлено, что характер вооруженного насилия в современном мире претерпевает существенные изменения. Военные конфликты все чаще приобретают характер асимметричных. Эволюционируют средства военно-политического противоборства. Современное противостояние, как правило, представляет собой «разумное» сочетание методов «жесткой» и «мягкой силы». Определено, что одним из важнейших аспектов трансформации вооруженного насилия является значительная актуализация его информационного компонента. Методы информационного и информационно-психологического влияния стали неотъемлемой составляющей современного противоборства. Традиционные формы военно-политического противостояния уступают место его новейшим формам – гибридным, сетецентрическим, сетевым войнам. Выяснено, что для современного мира характерна общая интенсификация вооруженного насилия, рост масштабов распространения, увеличение количества и продолжительности военных конфликтов разной степени интенсивности. Все эти тенденции являются отражением процессов глобальных трансформаций и указывают на формирование новых угроз национальной и международной безопасности.
У даній статті мова йде про витоки насилля, у тому числі політичного. Показано взаємозв'язок між поняттями насилля, агресії та деструктивності. Наведено різні визначення зазначених понять. Детально аналізуються різні підходи до розуміння джерел насилля та агресії. Зокрема, представлені психоаналітичні теорії, інстинктивізм, біхевіоризм, фрустраційні теорії агресії, концепція відносної депривації, концепції агресії як вивченої реакції. Серед психоаналітичних теорій особливу увагу приділено вченням З. Фрейда, В. Райха, Е. Фромма. Також у статті згадані погляди С. Шпільрейн, В. Штекеля, П. Федерна, Е. Вейсса щодо природи деструктивного. Розкрито сутність таких понять як інстинкт смерті, Танатос, мортідо та деструдо. Спираючись на вчення Е. Фромма, підкреслено різницю між двома базовими типами агресії – доброякісною, біологічно адаптивною агресією та злоякісною деструктивністю, витоки якої коріняться у структурі характеру. Наведені основні різновиди агресії, серед яких – псевдоагресія, оборонна, конформістська та інструментальна агресія (доброякісна агресія); садизм, некрофілія (злоякісна агресія) тощо. Розглянуто також такі підходи до визначення сутності та джерел агресії та насилля як інстинктивізм (К. Лоренц) та біхевіоризм (Дж. Б. Уотсон, Б. Ф. Скіннер та ін.). Значну увагу приділено фрустраційним теоріям агресії (Дж. Доллард, Н. Е. Міллер, Л. Берковіц та ін.), згідно з якими причини агресії та насилля криються в особливому психічному стані – фрустрації. Підкреслено особливе значення теорії Т. Р. Гарра, в якій джерела агресії та політичного насилля визначаються через поняття відносної депривації. Ще один розглянутий у статті підхід – концепції агресії як вивченої реакції (А. Бандура, Г. Левін, Б. Флейшман та ін.). Прибічники цього підходу вважають, що агресивна поведінка формується у процесі соціального навчання.
This article is about the origins of violence, including political one. The correlation between the concepts of violence, aggression and destructiveness is described in the article. Different definitions of the mentioned concepts are given. In the article, the sources of violence and aggression are analyzed in details. In particular, psychoanalytic theories are represented, such as: instinktyvizm, behaviorism, frustration aggression theories, the concept of relative deprivation, the concept of aggression as a learned reaction. Among the psychoanalytic theories, a special attention is given to the learnings of S. Freud, W. Reich, E. Fromm. Also, there are the views about the destructive nature of S. Spielrein, W. Stekel, P. Federn, E. Weiss in the article. The essence of such concepts as death instinct, Thanatos, mortido and destrudo is revealed. Based on the learnings of E. Fromm, the difference between the two basic types of aggression – innocent, biologically adaptive aggression and malignant destructiveness, whose origins come from the structure of nature, is emphasized. The basic types of aggression, including – pseudoaggresion, defense, conformist and instrumental aggression (innocent aggression); sadism, necrophilia (malignant aggression) and others are mentioned. We also consider the following approaches to determining the nature and sources of aggression and violence such as instinktyvizm (K. Lorenz) and behaviorism (J. B. Watson and B. F. Skinner et al.). Special attention is paid to theories of frustration aggression (J. Dollard, N. E. Miller, L. Berkowitz et al.), according to which the causes of aggression and violence are hidden in a particular mental state – frustration. The particular importance of the theory of T. R. Gurr, in which the source of aggression and political violence are defined through the concept of relative deprivation, is underlined. Another approach is described in the article the concept of aggression as a learned reaction (A. Bandura, G. Levin, B. Fleischmann et al.). Supporters of this approach believe that aggressive behavior is formed in the process of social training. ; У даній статті мова йде про витоки насилля, у тому числі політичного. Показано взаємозв'язок між поняттями насилля, агресії та деструктивності. Наведено різні визначення зазначених понять. Детально аналізуються різні підходи до розуміння джерел насилля та агресії. Зокрема, представлені психоаналітичні теорії, інстинктивізм, біхевіоризм, фрустраційні теорії агресії, концепція відносної депривації, концепції агресії як вивченої реакції. Серед психоаналітичних теорій особливу увагу приділено вченням З. Фрейда, В. Райха, Е. Фромма. Також у статті згадані погляди С. Шпільрейн, В. Штекеля, П. Федерна, Е. Вейсса щодо природи деструктивного. Розкрито сутність таких понять як інстинкт смерті, Танатос, мортідо та деструдо. Спираючись на вчення Е. Фромма, підкреслено різницю між двома базовими типами агресії – доброякісною, біологічно адаптивною агресією та злоякісною деструктивністю, витоки якої коріняться у структурі характеру. Наведені основні різновиди агресії, серед яких – псевдоагресія, оборонна, конформістська та інструментальна агресія (доброякісна агресія); садизм, некрофілія (злоякісна агресія) тощо. Розглянуто також такі підходи до визначення сутності та джерел агресії та насилля як інстинктивізм (К. Лоренц) та біхевіоризм (Дж. Б. Уотсон, Б. Ф. Скіннер та ін.). Значну увагу приділено фрустраційним теоріям агресії (Дж. Доллард, Н. Е. Міллер, Л. Берковіц та ін.), згідно з якими причини агресії та насилля криються в особливому психічному стані – фрустрації. Підкреслено особливе значення теорії Т. Р. Гарра, в якій джерела агресії та політичного насилля визначаються через поняття відносної депривації. Ще один розглянутий у статті підхід – концепції агресії як вивченої реакції (А. Бандура, Г. Левін, Б. Флейшман та ін.). Прибічники цього підходу вважають, що агресивна поведінка формується у процесі соціального навчання. ; У даній статті мова йде про витоки насилля, у тому числі політичного. Показано взаємозв'язок між поняттями насилля, агресії та деструктивності. Наведено різні визначення зазначених понять. Детально аналізуються різні підходи до розуміння джерел насилля та агресії. Зокрема, представлені психоаналітичні теорії, інстинктивізм, біхевіоризм, фрустраційні теорії агресії, концепція відносної депривації, концепції агресії як вивченої реакції. Серед психоаналітичних теорій особливу увагу приділено вченням З. Фрейда, В. Райха, Е. Фромма. Також у статті згадані погляди С. Шпільрейн, В. Штекеля, П. Федерна, Е. Вейсса щодо природи деструктивного. Розкрито сутність таких понять як інстинкт смерті, Танатос, мортідо та деструдо. Спираючись на вчення Е. Фромма, підкреслено різницю між двома базовими типами агресії – доброякісною, біологічно адаптивною агресією та злоякісною деструктивністю, витоки якої коріняться у структурі характеру. Наведені основні різновиди агресії, серед яких – псевдоагресія, оборонна, конформістська та інструментальна агресія (доброякісна агресія); садизм, некрофілія (злоякісна агресія) тощо. Розглянуто також такі підходи до визначення сутності та джерел агресії та насилля як інстинктивізм (К. Лоренц) та біхевіоризм (Дж. Б. Уотсон, Б. Ф. Скіннер та ін.). Значну увагу приділено фрустраційним теоріям агресії (Дж. Доллард, Н. Е. Міллер, Л. Берковіц та ін.), згідно з якими причини агресії та насилля криються в особливому психічному стані – фрустрації. Підкреслено особливе значення теорії Т. Р. Гарра, в якій джерела агресії та політичного насилля визначаються через поняття відносної депривації. Ще один розглянутий у статті підхід – концепції агресії як вивченої реакції (А. Бандура, Г. Левін, Б. Флейшман та ін.). Прибічники цього підходу вважають, що агресивна поведінка формується у процесі соціального навчання.
