Suchergebnisse

Постановка проблеми. Насилля, незважаючи на зміну його форм та інструментальне призначення, незмінно супроводжує всі явища і процеси упродовж всієї історії людської цивілізації. Легітимація права окремих людей або соціальних груп посягати на здоров'я, свободу та інші цінності людського життя в усі часи надзвичайно дорого обходилось людству. Однак ціна насилля у добу стрімкого розвитку науки, техніки і технологій надзвичайно зростає. Проблема приватизованого насилля є однією з визначальних характеристик глобалізованого світу. Тим самим актуалізується наукова концептуалізація цієї проблематики, пов'язаної з політологічним аналізом сутності насилля загалом, і приватизованого зокрема, змістом і видами його прояву в сучасному світі.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема насилля досліджується як у предметному полі політичної науки (Дж. Агамбен, Ф. фон Гаєк, К. Шлегель, А. Дмитрієв, І. Залисін, С. Кузіна), так і у взаємозв'язку з філософськими (Ж. Дерріда, С. Жижек, М. Штаудіґл), психологічними (Ф. Фанон), етичними (Л. Свендсен), мас-медійними (Г. Енценсбергер), культурологічними (В. Софський) та іншими науковими розвідками. Дослідниками були проаналізовані структурне насилля у контексті соціальної справедливості; виправдання державної монополії на насилля та використання конкретних засобів соціальних змін; виявлення різних форм насилля з акцентом на проблемі індивідуального; осмислення масштабності насилля. Різноманітні концептуальні інтерпретації проблеми насилля у політологічному аспекті зустрічаємо у працях й вітчизняних науковців В. Бебика, Д. Бойка, C. Головатого, Є. Головахи, В. Горбатенка, М. Михальченка, В. Кравченка, В. Кременя, В. Остроухова, О. Панфілова, О. Полторакова, О. Рудакевича, Ф. Рудича, В. Слюсаря, В. Ткаченка, М. Требіна, В. Целуйка, М. Шульги та ін. У той же час проблема насилля, насамперед приватизованого, залишається однією з найбільш дискусійних і малодосліджених у суспільствознавстві.Метою статті є дослідження на основі аналізу історичного досвіду і сучасної практики соціальної природі та причин посилення приватизованих форм насилля, чинників і механізмів його здійснення в сучасному світі. Виклад основного матеріалу дослідження з обґгрунтуванням отриманих наукових результатів. Концептуалізовано поняття «приватизоване насилля» у контексті теоретичних і загальнокультурних досліджень насилля, що дозволило виокремити його із загального понятійного ряду «соціальне насилля» і визначити як об'єктивний чинник суспільного розвитку, а також систематизувати його за різними підставами. Констатовано, що у проявах насилля й агресії виявляється значення біологічних і психологічних якостей, але визначальним є соціальний фактор. Антропологічна складова приватизованого насилля перетворює його в феномен суспільної свідомості, який виступає істотним фактором, що визначає процес культурно-історичного розвитку суспільства. Якщо політичне насилля інституціоналізоване, включене у механізм дії цінностей суспільства, вбудоване у соціальну структуру різними методами і трансформується в інструмент організації суспільного порядку, насамперед через примус, стимулювання і переконання, то приховане насилля, навпаки, стимулює зростання невизначеності й хаотичності повсякденного життя. Особливу увагу звернено на вплив глобалізаційних процесів на насилля, утвердження й посилення його непрямих, приватизованих форм. Наводяться причини виникнення приватизованого насилля і чинники, які зумовлюють його посилення в сучасних умовах. Розглядаються соціальні групи, які вдаються до приватизованого насилля, та моделі комунікативної поведінки й стилі управління в конфліктній і постконфліктній ситуаціях. Розкриваються особливості політичної культури трансформаційного українського суспільства, які впливають на посилення соціально-політичної напруженості та мотивацію щодо приватизованих форм насилля.Висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Зроблено висновок про соціальну зумовленість приватизованого насилля та доцільність формування культури ненасилля, толерантності і згоди в сучасних умовах. Пошуки шляхів формування нових індивідуальних, колективних, соціально-організованих принципів толерантного існування стає дедалі більше затребуваним напрямом розвитку сучасної цивілізації. Альтернативою насильницьким практикам має стати ненасильницький шлях подальшого розвитку людства. ; В статье рассмотрено социальную природу насилия и его формы, особенности проявления и осуществления. Концептуализовано понятие «приватизированное насилия» в контексте теоретических и общекультурных исследований насилия, что позволило выделить его из общего понятийного ряда «социальное насилие» и определить как объективный фактор общественного развития, а также систематизировать его по разным основаниям. Приводятся причины возникновения приватизированного насилия и факторы, которые обусловливают его усиления в современных условиях. На основе анализа исторического опыта и современной практики исследовано содержание и специфика проявления приватизированного насилия, механизмы и факторы его осуществления в современном мире. Особое внимание обращено на влияние глобализационных процессов на насилие, утверждения и усиления его косвенных, приватизированных форм. В проявлениях насилия и агрессии констатируется значение биологических и психологических качеств, но определяющим признается социальный фактор. Раскрываются особенности политической культуры трансформационного украинского общества, влияющих на усиление социально-политической напряженности и мотивацию в отношении приватизированных форм насилия. Рассматриваются социальные группы, которые прибегают к приватизированного насилия, и модели коммуникативного поведения и стили управления в конфликтной и постконфликтной ситуации. Сделан вывод о социальной обусловленности приватизированного насилия и целесообразность формирования культуры ненасилия, толерантности и согласия в современных условиях. ; The social nature of violence and its forms, peculiarities of manifestation and realization are considered in the article. The concept of «privatized violence» was conceptualized in the context of theoretical and general cultural studies of violence, which made it possible to distinguish it from the general conceptual term «social violence» and to define it as an objective factor of social development, as well as to organize it on various grounds. The reasons for the occurrence of privatized violence and the factors that cause it to intensify in the current context. On the basis of the historical experience analysis and modern practice, the content and specifics of the privatized violence manifestation, mechanisms and factors of its implementation in the modern world are investigated. Particular attention is paid to the impact of globalization processes on violence, the establishment and strengthening of its indirect, privatized forms. The manifestations of violence and aggression state the importance of biological and psychological qualities, but the determining factor is the social factor. The peculiarity of different approaches to the problem of privatized violence is the search for tools, a certain theoretical model that will exclude or regulate the manifestations of this social phenomenon at all levels of human practices. Analysis of the anthropological determinants of human aggressiveness shows that centuries of socio-genesis, a person's internal ability to contain his tendency to violence and aggression, is easily overcome by the influence of external factors, such as ideology. In addition, the sphere of human corporeality is now increasingly regulated through medicine, psychology, genetics, educational and manipulative technologies. If political violence is institutionalized, incorporated into the mechanism of action of society's values, embedded in the social structure by various methods, and transformed into an instrument of social order organization, primarily through coercion, stimulation and persuasion, then hidden violence, on the contrary, stimulates the increase of uncertainty and chaotic life of everyday life.The anthropological component of privatized violence turns it into a phenomenon of social consciousness, which is an essential factor determining the process of cultural and historical society development. The function of punishment exercised by the subjects of privatized violence to establish «social justice» is the modern equivalent of the institute of vengeance, which is based on a specific irrational understanding of people's perceptions of damages through revenge. The peculiarities of the political culture of transformational Ukrainian society are revealed, which influence the intensification of socio-political tensions and motivation for privatized forms of violence. Social groups that resort to privatized violence and models of communicative behavior and management styles in conflict and post-conflict situations are considered. The conclusion is made about the social conditionality of privatized violence and the feasibility of forming a culture of nonviolence, tolerance and consent in the current context.

Постановка проблеми. Насилля, незважаючи на зміну його форм та інструментальне призначення, незмінно супроводжує всі явища і процеси упродовж всієї історії людської цивілізації. Легітимація права окремих людей або соціальних груп посягати на здоров'я, свободу та інші цінності людського життя в усі часи надзвичайно дорого обходилось людству. Однак ціна насилля у добу стрімкого розвитку науки, техніки і технологій надзвичайно зростає. Проблема приватизованого насилля є однією з визначальних характеристик глобалізованого світу. Тим самим актуалізується наукова концептуалізація цієї проблематики, пов'язаної з політологічним аналізом сутності насилля загалом, і приватизованого зокрема, змістом і видами його прояву в сучасному світі.Аналіз останніх досліджень і публікацій. У науковій літературі проблема насилля досліджується як у предметному полі політичної науки (Дж. Агамбен, Ф. фон Гаєк, К. Шлегель, А. Дмитрієв, І. Залисін, С. Кузіна), так і у взаємозв'язку з філософськими (Ж. Дерріда, С. Жижек, М. Штаудіґл), психологічними (Ф. Фанон), етичними (Л. Свендсен), мас-медійними (Г. Енценсбергер), культурологічними (В. Софський) та іншими науковими розвідками. Дослідниками були проаналізовані структурне насилля у контексті соціальної справедливості; виправдання державної монополії на насилля та використання конкретних засобів соціальних змін; виявлення різних форм насилля з акцентом на проблемі індивідуального; осмислення масштабності насилля. Різноманітні концептуальні інтерпретації проблеми насилля у політологічному аспекті зустрічаємо у працях й вітчизняних науковців В. Бебика, Д. Бойка, C. Головатого, Є. Головахи, В. Горбатенка, М. Михальченка, В. Кравченка, В. Кременя, В. Остроухова, О. Панфілова, О. Полторакова, О. Рудакевича, Ф. Рудича, В. Слюсаря, В. Ткаченка, М. Требіна, В. Целуйка, М. Шульги та ін. У той же час проблема насилля, насамперед приватизованого, залишається однією з найбільш дискусійних і малодосліджених у суспільствознавстві.Метою статті є дослідження на основі аналізу історичного досвіду і сучасної практики соціальної природі та причин посилення приватизованих форм насилля, чинників і механізмів його здійснення в сучасному світі. Виклад основного матеріалу дослідження з обґгрунтуванням отриманих наукових результатів. Концептуалізовано поняття «приватизоване насилля» у контексті теоретичних і загальнокультурних досліджень насилля, що дозволило виокремити його із загального понятійного ряду «соціальне насилля» і визначити як об'єктивний чинник суспільного розвитку, а також систематизувати його за різними підставами. Констатовано, що у проявах насилля й агресії виявляється значення біологічних і психологічних якостей, але визначальним є соціальний фактор. Антропологічна складова приватизованого насилля перетворює його в феномен суспільної свідомості, який виступає істотним фактором, що визначає процес культурно-історичного розвитку суспільства. Якщо політичне насилля інституціоналізоване, включене у механізм дії цінностей суспільства, вбудоване у соціальну структуру різними методами і трансформується в інструмент організації суспільного порядку, насамперед через примус, стимулювання і переконання, то приховане насилля, навпаки, стимулює зростання невизначеності й хаотичності повсякденного життя. Особливу увагу звернено на вплив глобалізаційних процесів на насилля, утвердження й посилення його непрямих, приватизованих форм. Наводяться причини виникнення приватизованого насилля і чинники, які зумовлюють його посилення в сучасних умовах. Розглядаються соціальні групи, які вдаються до приватизованого насилля, та моделі комунікативної поведінки й стилі управління в конфліктній і постконфліктній ситуаціях. Розкриваються особливості політичної культури трансформаційного українського суспільства, які впливають на посилення соціально-політичної напруженості та мотивацію щодо приватизованих форм насилля.Висновки з цього дослідження й перспективи подальших розвідок у цьому напрямку. Зроблено висновок про соціальну зумовленість приватизованого насилля та доцільність формування культури ненасилля, толерантності і згоди в сучасних умовах. Пошуки шляхів формування нових індивідуальних, колективних, соціально-організованих принципів толерантного існування стає дедалі більше затребуваним напрямом розвитку сучасної цивілізації. Альтернативою насильницьким практикам має стати ненасильницький шлях подальшого розвитку людства. ; В статье рассмотрено социальную природу насилия и его формы, особенности проявления и осуществления. Концептуализовано понятие «приватизированное насилия» в контексте теоретических и общекультурных исследований насилия, что позволило выделить его из общего понятийного ряда «социальное насилие» и определить как объективный фактор общественного развития, а также систематизировать его по разным основаниям. Приводятся причины возникновения приватизированного насилия и факторы, которые обусловливают его усиления в современных условиях. На основе анализа исторического опыта и современной практики исследовано содержание и специфика проявления приватизированного насилия, механизмы и факторы его осуществления в современном мире. Особое внимание обращено на влияние глобализационных процессов на насилие, утверждения и усиления его косвенных, приватизированных форм. В проявлениях насилия и агрессии констатируется значение биологических и психологических качеств, но определяющим признается социальный фактор. Раскрываются особенности политической культуры трансформационного украинского общества, влияющих на усиление социально-политической напряженности и мотивацию в отношении приватизированных форм насилия. Рассматриваются социальные группы, которые прибегают к приватизированного насилия, и модели коммуникативного поведения и стили управления в конфликтной и постконфликтной ситуации. Сделан вывод о социальной обусловленности приватизированного насилия и целесообразность формирования культуры ненасилия, толерантности и согласия в современных условиях. ; The social nature of violence and its forms, peculiarities of manifestation and realization are considered in the article. The concept of «privatized violence» was conceptualized in the context of theoretical and general cultural studies of violence, which made it possible to distinguish it from the general conceptual term «social violence» and to define it as an objective factor of social development, as well as to organize it on various grounds. The reasons for the occurrence of privatized violence and the factors that cause it to intensify in the current context. On the basis of the historical experience analysis and modern practice, the content and specifics of the privatized violence manifestation, mechanisms and factors of its implementation in the modern world are investigated. Particular attention is paid to the impact of globalization processes on violence, the establishment and strengthening of its indirect, privatized forms. The manifestations of violence and aggression state the importance of biological and psychological qualities, but the determining factor is the social factor. The peculiarity of different approaches to the problem of privatized violence is the search for tools, a certain theoretical model that will exclude or regulate the manifestations of this social phenomenon at all levels of human practices. Analysis of the anthropological determinants of human aggressiveness shows that centuries of socio-genesis, a person's internal ability to contain his tendency to violence and aggression, is easily overcome by the influence of external factors, such as ideology. In addition, the sphere of human corporeality is now increasingly regulated through medicine, psychology, genetics, educational and manipulative technologies. If political violence is institutionalized, incorporated into the mechanism of action of society's values, embedded in the social structure by various methods, and transformed into an instrument of social order organization, primarily through coercion, stimulation and persuasion, then hidden violence, on the contrary, stimulates the increase of uncertainty and chaotic life of everyday life.The anthropological component of privatized violence turns it into a phenomenon of social consciousness, which is an essential factor determining the process of cultural and historical society development. The function of punishment exercised by the subjects of privatized violence to establish «social justice» is the modern equivalent of the institute of vengeance, which is based on a specific irrational understanding of people's perceptions of damages through revenge. The peculiarities of the political culture of transformational Ukrainian society are revealed, which influence the intensification of socio-political tensions and motivation for privatized forms of violence. Social groups that resort to privatized violence and models of communicative behavior and management styles in conflict and post-conflict situations are considered. The conclusion is made about the social conditionality of privatized violence and the feasibility of forming a culture of nonviolence, tolerance and consent in the current context.