Suchergebnisse

Purpose of the article is to turn to the analysis of event practices as an effective tool of public relations for the conceptual understanding of its value potential, which is expressed in communication, contacts, in the harmony of man with the world around him. Methodology is based on the application of general scientific and special methods of cognition, including methods of generalization, synthesis, and analytics, which allow studying event practices as an effective means of social communication. Scientific novelty. Currently, there is a lack of scientific analysis of the key role of domestic event practices in the general system of public relations. The scientific novelty of the work lies in the theoretical generalization of the problem and the definition of categorical statements related to the research topic. Conclusions. As a result of the research, the need to form a new Ukrainian culture of self-realization of individuals, which is due to fundamentally new modifications of socio-cultural institutions, among which the latest event practices used in modern public relations. The impact of PR-methods can be both negative and positive. The nature and functional purpose of these methods depends in general on those who manage and own the technology and their practical implementation. As a result, the role of some PR - technologies in society, to a greater extent, is defined by us as the manipulation of the consciousness of citizens, the role of others - as enlightenment. Due to significant civilizational, technical and technological progress, including the development of the media, the transformation of event technologies in the world and Ukraine has accelerated. Event practices shape public opinion in various cultural spheres and promote positive changes in the mass consciousness. The transition of an essential component of the structure of event practices into a virtualized space will be the essence of the culture of the future. With the development of visual technology, events have acquired new functions - they have become an instrument of political and ideological struggle, a weapon of rebellion, a form of shock, which is an effective tool of modern public relations. This trend, accordingly, increases the role of event practices in the cultural process and in general in public life, stimulates the interest of scientists in their further research. ; Мета роботи: звернення до аналізу подієвих практик як ефективного інструменту паблік рилейшнз для концептуального осмислення його ціннісного потенціалу, який виражається у комунікації, контактах, у гармонії людини з навколишнім світом. Методологія: базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, зокрема аналітичному, методу синтезу, методу узагальнення, що дають змогу дослідити подієві практики як ефективний засіб соціальної комунікації. Наукова новизна: наразі бракує наукового аналізу ключової ролі вітчизняних подієвих практик у загальній системі паблік рилейшнз. Наукова новизна роботи полягає в теоретичному узагальненні проблеми та визначенні категоріальних тверджень, пов'язаних з темою дослідження. Висновки. У результаті проведеного дослідження доведено потребу формувати нову українську культуру самореалізації індивідів, яка зумовлена принципово новими модифікаціями соціально-культурних інститутів, серед яких важливу роль відіграють новітні подієві практики, що використовуються у сучасних паблік рилейшнз. Вплив методів паблік рилейшнз може бути як негативним, так і позитивним. Характер та функціональне призначення цих методів залежить у цілому від тих, хто керує та володіє технологією та їх практичною реалізацією. В результаті роль одних PR - технологій у соціумі, у більшій мірі, визначається нами як маніпуляція свідомістю громадян, роль інших – як просвітництво. У зв'язку зі значним загальноцивілізаційним, технічним та технологічним поступом, у тому числі розвитком ЗМІ, на світових та українських теренах трансформації івент-технологій прискорилися. Подієві практики формують громадську думку у різних культурних сферах та сприяють позитивним змінам у масовій свідомості. Перехід суттєвої складової структури подієвих практик у віртуалізований простір становитиме сутність культури майбутнього. З розвитком візуальних технологій івенти набули нових функцій – вони стали інструментом політичної та ідеологічної боротьби, зброєю бунту, формою шоку, що є ефективним інструментом сучасних паблік рилейшнз. Ця тенденція, відповідно, підвищує роль подієвих практик у культурному процесі і загалом у суспільному житті, стимулює зацікавленість науковців у їх подальшому дослідженні.

The purpose of the article is to investigate the phenomenon of carnivalism in culture and the problems of carnivalization of modern culture, which is connected with interpenetration of elements of mass, folk and "high" cultures and corresponds to postmodern strategy and the principle of eclecticism. The methodology of the research is based on the use of systemic structural, analytical, descriptive and culturological methods for revealing the signs and characteristics of the phenomenon of carnival in culture, as well as the world outlook for its development and implementation at the present stage. The scientific novelty of the work consists in refusing a simplified understanding of the carnival in the spirit of the masquerade line of modern times and, especially, "bohemian" understanding of it. It is argued that carnival behavior is aimed at denying norms and traditions - ethical, aesthetic, methodological, on the objections of authorities, ranks, starting from the national idea, ending with the behavior of a person in communicating with others. Conclusions. As a result of the conducted research, it was established that carnival and carnivals as a phenomenon of culture for centuries formed into a special worldview that frees from fear, bringing the world closer to man and man to man as much as possible, opposes the official gloomy "seriousness" that is generated by fear. Without a doubt, modern society is an "artificially" society. Virtually every event of political, social, cultural life is theatricalized. There is a growing carnivalization of politics through television when the game style of television shows destroys a serious basis of social problems. It is proved that carnivalism is a form of aesthetic play that finds its actualization in a demonstratively-shocking manner of behavior, in a unique style of carnival communication. The historical prerequisites for creating legalization of the violation of the social hierarchy are determined, which forms skepticism towards any systems and ideologies that are embodied in carnival images. A particular moment is the use of manifestations of carnival behavior in social revolutions when there is a need to destroy the frozen social hierarchy. It is then that people's moods are associated with the need to demonstrate collective enthusiasm, as a result of which a situation arises for the demonstration of manifestations of humorous popular anti behavior. ; Цель работы: исследовать феномен карнавальности в культуре и проблемы карнавализации современной культуры, что связано с взаимопроникновением элементов массовой, народной и «высокой» культур и соответствует постмодернистской стратегии и принципу эклектичности. Методология исследования базируется на использовании системно-структурного, аналитического, описательного и культурологического методов для выявления признаков и характеристик феномена карнавальности в культуре, а также мировоззренческих основ ее развития и внедрения на современном этапе. Научная новизна работы заключается в отказе от упрощенного понимания карнавала в духе маскарадной линии нового времени и, тем более, «богемного» его понимания. Отстаивается мнение, что карнавальное поведение направлено на отрицание норм и традиций ‒ этических, эстетических, методологических, на возражения авторитетов, рангов, начиная от национальной идеи, заканчивая поведением человека в общении с другими. Выводы. В результате проведенного исследования установлено, что карнавал и карнавальность как феномен культуры на протяжении веков сформировался в особое мироощущение, что высвобождает от страха, максимально приближая мир к человеку и человека к человеку, противостоит официальной мрачной «серьезности», которая порождена страхом. Современное общество вне всяких сомнений – общество «артизированное». Театрализовано фактически каждое событие политической, общественной, культурной жизни. Растет карнавализация политики через телевидение, когда игровая стилистика телешоу уничтожает серьезную основу общественных проблем. Доказано, что карнавальность ‒ это форма эстетической игры, что находит свою актуализацию в демонстративно-эпатажной манере поведения, в особом стиле карнавальной коммуникации. Определены исторические предпосылки для создания легализации нарушения социальной иерархии, что формирует скептичность к любым системам и идеологиям, которые воплощаются в карнавальные образы. Особым моментом является использование проявлений карнавального поведения в социальных революциях, когда появляется потребность в разрушении застывшей социальной иерархии. Именно тогда народные настроения связаны с необходимостью продемонстрировать коллективный энтузиазм, вследствие чего возникает ситуация для демонстрации проявлений смеховой народной антиповедения. ; Мета роботи: дослідити феномен карнавальності в культурі та проблеми карнавалізації сучасної культури, що пов'язується із взаємопроникнення елементів масової, народної та «високої» культур та відповідає постмодерністській стратегії та принципу еклектичності. Методологія дослідження базується на використанні системно-структурного, аналітичного, описового та культурологічного методів для виявлення ознак і характеристик феномена карнавальності в культурі, а також світоглядних засад її розвитку та впровадження на сучасному етапі. Наукова новизна роботи полягає у відмові від спрощеного розуміння карнавалу в дусі маскарадної лінії нового часу і, тим паче, «богемного» його розуміння. Обстоюється думка, що карнавальна поведінка спрямована на заперечення норм та традицій – етичних, естетичних, методологічних, на заперечення авторитетів, рангів, починаючи від національної ідеї, закінчуючи поведінкою людини у спілкуванні з іншими. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що карнавал та карнавальність як феномен культури протягом століть сформувався у особливе світовідчуття, що вивільняє від страху, максимально наближаючи світ до людини та людину до людини, що протистоїть офіційній похмурій «серйозності», що породжена страхом. Сучасне суспільство, поза усіляких сумнівів, – суспільство «артизоване». Театралізується фактично кожна подія політичного, суспільного, культурного життя. Зростає карнавалізація політики через телебачення, коли ігрова стилістика телешоу знищує серйозну основу суспільних проблем. Доведено, що карнавальність ‒ це форма естетичної гри, що знаходить свою актуалізацію у демонстративно-епатажній манері поведінки, в особливому стилі карнавальної комунікації. Визначено історичні передумови для створення легалізації порушення соціальної ієрархії, яка формує скептичність до будь-яких систем та ідеологій, що втілюються у карнавальні образи. Особливим моментом є використання проявів карнавальної поведінки в соціальних революціях, коли з'являється потреба в руйнації застиглої соціальної ієрархії. Саме тоді народні настрої пов'язані з необхідністю продемонструвати колективний ентузіазм, внаслідок чого виникає ситуація для демонстрації проявів сміхової народної антиповедінки.

The purpose of the article is to investigate the phenomenon of carnivalism in culture and the problems of carnivalization of modern culture, which is connected with interpenetration of elements of mass, folk and "high" cultures and corresponds to postmodern strategy and the principle of eclecticism. The methodology of the research is based on the use of systemic structural, analytical, descriptive and culturological methods for revealing the signs and characteristics of the phenomenon of carnival in culture, as well as the world outlook for its development and implementation at the present stage. The scientific novelty of the work consists in refusing a simplified understanding of the carnival in the spirit of the masquerade line of modern times and, especially, "bohemian" understanding of it. It is argued that carnival behavior is aimed at denying norms and traditions - ethical, aesthetic, methodological, on the objections of authorities, ranks, starting from the national idea, ending with the behavior of a person in communicating with others. Conclusions. As a result of the conducted research, it was established that carnival and carnivals as a phenomenon of culture for centuries formed into a special worldview that frees from fear, bringing the world closer to man and man to man as much as possible, opposes the official gloomy "seriousness" that is generated by fear. Without a doubt, modern society is an "artificially" society. Virtually every event of political, social, cultural life is theatricalized. There is a growing carnivalization of politics through television when the game style of television shows destroys a serious basis of social problems. It is proved that carnivalism is a form of aesthetic play that finds its actualization in a demonstratively-shocking manner of behavior, in a unique style of carnival communication. The historical prerequisites for creating legalization of the violation of the social hierarchy are determined, which forms skepticism towards any systems and ideologies that are embodied in carnival images. A particular moment is the use of manifestations of carnival behavior in social revolutions when there is a need to destroy the frozen social hierarchy. It is then that people's moods are associated with the need to demonstrate collective enthusiasm, as a result of which a situation arises for the demonstration of manifestations of humorous popular anti behavior. ; Цель работы: исследовать феномен карнавальности в культуре и проблемы карнавализации современной культуры, что связано с взаимопроникновением элементов массовой, народной и «высокой» культур и соответствует постмодернистской стратегии и принципу эклектичности. Методология исследования базируется на использовании системно-структурного, аналитического, описательного и культурологического методов для выявления признаков и характеристик феномена карнавальности в культуре, а также мировоззренческих основ ее развития и внедрения на современном этапе. Научная новизна работы заключается в отказе от упрощенного понимания карнавала в духе маскарадной линии нового времени и, тем более, «богемного» его понимания. Отстаивается мнение, что карнавальное поведение направлено на отрицание норм и традиций ‒ этических, эстетических, методологических, на возражения авторитетов, рангов, начиная от национальной идеи, заканчивая поведением человека в общении с другими. Выводы. В результате проведенного исследования установлено, что карнавал и карнавальность как феномен культуры на протяжении веков сформировался в особое мироощущение, что высвобождает от страха, максимально приближая мир к человеку и человека к человеку, противостоит официальной мрачной «серьезности», которая порождена страхом. Современное общество вне всяких сомнений – общество «артизированное». Театрализовано фактически каждое событие политической, общественной, культурной жизни. Растет карнавализация политики через телевидение, когда игровая стилистика телешоу уничтожает серьезную основу общественных проблем. Доказано, что карнавальность ‒ это форма эстетической игры, что находит свою актуализацию в демонстративно-эпатажной манере поведения, в особом стиле карнавальной коммуникации. Определены исторические предпосылки для создания легализации нарушения социальной иерархии, что формирует скептичность к любым системам и идеологиям, которые воплощаются в карнавальные образы. Особым моментом является использование проявлений карнавального поведения в социальных революциях, когда появляется потребность в разрушении застывшей социальной иерархии. Именно тогда народные настроения связаны с необходимостью продемонстрировать коллективный энтузиазм, вследствие чего возникает ситуация для демонстрации проявлений смеховой народной антиповедения. ; Мета роботи: дослідити феномен карнавальності в культурі та проблеми карнавалізації сучасної культури, що пов'язується із взаємопроникнення елементів масової, народної та «високої» культур та відповідає постмодерністській стратегії та принципу еклектичності. Методологія дослідження базується на використанні системно-структурного, аналітичного, описового та культурологічного методів для виявлення ознак і характеристик феномена карнавальності в культурі, а також світоглядних засад її розвитку та впровадження на сучасному етапі. Наукова новизна роботи полягає у відмові від спрощеного розуміння карнавалу в дусі маскарадної лінії нового часу і, тим паче, «богемного» його розуміння. Обстоюється думка, що карнавальна поведінка спрямована на заперечення норм та традицій – етичних, естетичних, методологічних, на заперечення авторитетів, рангів, починаючи від національної ідеї, закінчуючи поведінкою людини у спілкуванні з іншими. Висновки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що карнавал та карнавальність як феномен культури протягом століть сформувався у особливе світовідчуття, що вивільняє від страху, максимально наближаючи світ до людини та людину до людини, що протистоїть офіційній похмурій «серйозності», що породжена страхом. Сучасне суспільство, поза усіляких сумнівів, – суспільство «артизоване». Театралізується фактично кожна подія політичного, суспільного, культурного життя. Зростає карнавалізація політики через телебачення, коли ігрова стилістика телешоу знищує серйозну основу суспільних проблем. Доведено, що карнавальність ‒ це форма естетичної гри, що знаходить свою актуалізацію у демонстративно-епатажній манері поведінки, в особливому стилі карнавальної комунікації. Визначено історичні передумови для створення легалізації порушення соціальної ієрархії, яка формує скептичність до будь-яких систем та ідеологій, що втілюються у карнавальні образи. Особливим моментом є використання проявів карнавальної поведінки в соціальних революціях, коли з'являється потреба в руйнації застиглої соціальної ієрархії. Саме тоді народні настрої пов'язані з необхідністю продемонструвати колективний ентузіазм, внаслідок чого виникає ситуація для демонстрації проявів сміхової народної антиповедінки.

Purpose of the article is to turn to the analysis of event practices as an effective tool of public relations for the conceptual understanding of its value potential, which is expressed in communication, contacts, in the harmony of man with the world around him. Methodology is based on the application of general scientific and special methods of cognition, including methods of generalization, synthesis, and analytics, which allow studying event practices as an effective means of social communication. Scientific novelty. Currently, there is a lack of scientific analysis of the key role of domestic event practices in the general system of public relations. The scientific novelty of the work lies in the theoretical generalization of the problem and the definition of categorical statements related to the research topic. Conclusions. As a result of the research, the need to form a new Ukrainian culture of self-realization of individuals, which is due to fundamentally new modifications of socio-cultural institutions, among which the latest event practices used in modern public relations. The impact of PR-methods can be both negative and positive. The nature and functional purpose of these methods depends in general on those who manage and own the technology and their practical implementation. As a result, the role of some PR - technologies in society, to a greater extent, is defined by us as the manipulation of the consciousness of citizens, the role of others - as enlightenment. Due to significant civilizational, technical and technological progress, including the development of the media, the transformation of event technologies in the world and Ukraine has accelerated. Event practices shape public opinion in various cultural spheres and promote positive changes in the mass consciousness. The transition of an essential component of the structure of event practices into a virtualized space will be the essence of the culture of the future. With the development of visual technology, events have acquired new functions - they have become an instrument of political and ideological struggle, a weapon of rebellion, a form of shock, which is an effective tool of modern public relations. This trend, accordingly, increases the role of event practices in the cultural process and in general in public life, stimulates the interest of scientists in their further research. ; Мета роботи: звернення до аналізу подієвих практик як ефективного інструменту паблік рилейшнз для концептуального осмислення його ціннісного потенціалу, який виражається у комунікації, контактах, у гармонії людини з навколишнім світом. Методологія: базується на застосуванні загальнонаукових та спеціальних методах пізнання, зокрема аналітичному, методу синтезу, методу узагальнення, що дають змогу дослідити подієві практики як ефективний засіб соціальної комунікації. Наукова новизна: наразі бракує наукового аналізу ключової ролі вітчизняних подієвих практик у загальній системі паблік рилейшнз. Наукова новизна роботи полягає в теоретичному узагальненні проблеми та визначенні категоріальних тверджень, пов'язаних з темою дослідження. Висновки. У результаті проведеного дослідження доведено потребу формувати нову українську культуру самореалізації індивідів, яка зумовлена принципово новими модифікаціями соціально-культурних інститутів, серед яких важливу роль відіграють новітні подієві практики, що використовуються у сучасних паблік рилейшнз. Вплив методів паблік рилейшнз може бути як негативним, так і позитивним. Характер та функціональне призначення цих методів залежить у цілому від тих, хто керує та володіє технологією та їх практичною реалізацією. В результаті роль одних PR - технологій у соціумі, у більшій мірі, визначається нами як маніпуляція свідомістю громадян, роль інших – як просвітництво. У зв'язку зі значним загальноцивілізаційним, технічним та технологічним поступом, у тому числі розвитком ЗМІ, на світових та українських теренах трансформації івент-технологій прискорилися. Подієві практики формують громадську думку у різних культурних сферах та сприяють позитивним змінам у масовій свідомості. Перехід суттєвої складової структури подієвих практик у віртуалізований простір становитиме сутність культури майбутнього. З розвитком візуальних технологій івенти набули нових функцій – вони стали інструментом політичної та ідеологічної боротьби, зброєю бунту, формою шоку, що є ефективним інструментом сучасних паблік рилейшнз. Ця тенденція, відповідно, підвищує роль подієвих практик у культурному процесі і загалом у суспільному житті, стимулює зацікавленість науковців у їх подальшому дослідженні.